Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 9. Управління інвестиціями
1. Економічна сутність і класифікація інвестицій.
Інвестиційна діяльність підприємства - це один з важливих напрямків багатоаспектної діяльності в умовах ринкового ото чення. Від інтенсивності та результативності інвестиційних процесів залежить успіх фірми у ближчій та віддаленій перспе ктиві.
Термін "інвестиція" походить від латинського investire, що означає довгострокове вкладення коштів. У широкому тлума ченні під інвестиціями слід розуміти довгострокові вкладення капіталу й інших цінностей у конкретну справу з метою пода льшого їх збільшення. Інвестиції мають фінансове й економіч не визначення, що зумовлює відповідні підходи до їх класифі кації. За фінансовим визначенням, інвестиції — це всі види активів (коштів), що вкладаються у господарчу діяльність для отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати як видатки на створення, розширення, реконст рукцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни обігового капіталу.
Сума інвестиції — це вартість початкових грошових вкла день у проект, без яких він не може здійснюватися, або вар тість капітальних вкладень. Ці кошти мають довготерміновий характер, причому, якщо за їх рахунок створені основні засоби і нематеріальні активи, то вартість цих активів протягом три валого часу поступово зменшується, переноситься на продук цію, що виробляється. За період функціонування проекту ("життєвий цикл" проекту) капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи (в тому числі в грошові активи), по закінченні "життє вого циклу" проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи (купівля акцій, облігацій, інших цінних паперів, вкладення грошей у депозити) являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.
Структура інвестиційних витрат на проекти, пов'язані з ви робництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому чис лі і на їх проектування, на придбання устаткування, його мон таж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удо сконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов'язково треба врахувати також суму авансування капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного ви робництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.
При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов'язаний з впро вадженням нових об'єктів (наприклад, устаткування, машин) замість застарілих. У разі реалізації об'єктів основних засобів, які підлягають заміні, сума початкових витрат на проект змен шується на продажну вартість об'єкта (остання ж приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операції з про дажу).
З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифі куються за різними ознаками. Класифікація інвестицій може мати різні цілі та ступені деталізації. Так, збільшуючи ступінь деталізації ознак класифікації, можна запропонувати багато видів інвестицій, але це доцільно при аналізі дуже вузького се гмента зі сторони інвестора.
Однією з цілей класифікації інвестицій є надання найповні шої інформації з певного питання конкретному інвестору - фі зичній чи юридичній особі, яка здійснює свою діяльність у пе вній галузі бізнесу. Тут доцільно звернути увагу на таку категорію, як інвестиційний клімат, характер якого зумовлений стабільністю чинного законодавства, ефективністю нинішньої інвестиційної політики держави, окремих секторів та галузей економіки, регіонів і господарюючих суб'єктів, розвитком страхування інвестиційних ризиків, наявністю спеціалізованих фінансових структур, стабільністю та конвертованістю націо нальної валюти тощо.
Зростання економіки може бути спричинене двома групами факторів: екстенсивними та інтенсивними. Важливість останніх полягає в тому, що коли зростання за рахунок залучення додаткових ресурсів стає невигідним або коли деякий ресурс вичерпується, то саме тоді виникає необхідність змін - інновацій. Так, вичерпання ресурсів потужності вимагає впровадження нової техніки; виснаження сировинних запасів та погіршення стану довкілля - впровадження нових ресурсозберігаючих та екологічно небезпечних технологій; нестача фінансових ресурсів та падіння продуктивності праці - розробки та втілення нових економічних методів та організаційних форм господарювання.
Можна виділити три типи розвитку підприємств.
Переважно екстенсивний, що ґрунтується на традиційних малоефективних виробничо-технологічних методах Даному типу відповідає традиційна технологія економічної ефективності капітальних вкладень, що забезпечує вибір кращого виробничо-технічного рішення з альтернативних варіантів.
Переважно інтенсивний, що ґрунтується на концепції нау ково-технічного прогресу. Основними рисами його є посилення макроекономічних підходів, включення ітаукових досліджень в цикл "наука-техніка-виробництво".
Інноваційний тип розвитку. Він характеризується перенесенням акценту з науково-технічних рішень на використання принципово нових прогресивних технологій, переходом до випуску високотехнологічної продукції, прогресивними організаційними і управлінськими рішеннями в інноваційній діяльності, що стосується як мікро-, так і макроекономічних процесів розвитку - створення технопарків, технополісів, проведення політики ресурсозбереження, інтелектуалізації всієї виробничої діяльності
Загальне визначення інвестицій можна деталізувати на виробничо-господарські (реальні) і фінансові інвестиції. На такому підході здійсненні"! поділ активу балансу на негроїдові активи (інвестиційний сектор) і грошові (або платіжні) засоби. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні (вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, визначаються як інноваційні інвестиції). Фінансові інвестиції не мають матеріальних компонентів і поряд з матеріальними інвестиціями відіграють значну роль в житті підприємства. До них відносяться вклади підприємства в дебіторську заборгованість або вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять цінні папери, включаючи кошти в банках. Значення фінансових інвестицій буде зростати по мірі розвитку фінансового ринку і накопичення досвіду роботи з фінансовими активами.
Існує і дещо звужене розуміння інвестицій, коли інвестиції розглядаються з позиції потоків платежів. З такої точки зору під інвестиціями можна розуміти всі витрати (або їх грошовий еквівалент), пов’язані з використанням капіталу (імобілізація, уречевлення вільного капіталу). Більш вузьке розуміння інвестицій включає сам об’єкт і строки імобілізації капіталу, які в такому випадку виступають критерієм класифікації інвестицій.
Інвестиції представляють собою цілеспрямоване використання капіталу, класифікація якого наведена на рис. 9.1.
Рис. 9.1 Класифікація інвестицій
2. Управління реальними інвестиціями
Реальні інвестиції і є капітальними вкладеннями, що станов лять основу інвестиційної діяльності підприємства. Вони мате ріалізуються у різні форми (рис. 9.2).
Рис 9.2. Форми реальних інвестицій
Вибір конкретних форм реального інвестування на підпри ємствах залежить від поставлених завдань та вибраної стратегії розвитку. Інвестиційна політика підприємства повинна форму ватися як за умов дії ринкових регуляторів, так і внаслідок державного впливу. У перехідний до ринкової економіки пері од зростає відповідальність держави за розробку і здійснення інвестиційної політики, яка не може бути віддана лише стихії ринку. Принцип пріоритетності стає важливим інструментом державної політики регулювання інвестиційної діяльності, за допомогою якого можна сконцентрувати зовнішні фінансові ресурси на об'єктах фінансування, що мають стратегічне зна чення.
Одним із пріоритетних напрямків інвестування з урахуван ням особливостей нинішньої економічної ситуації є інвесту вання у нове обладнання, нові технології, нову продукцію (тобто інновації), що в результаті сприяє розвитку наявних чи формуванню нових цільових ринків. Створення й розвиток та ких ринків за рахунок розробки і реалізації нової (модернізо ваної) продукції для більшості вітчизняних підприємств досить актуальні, оскільки реально існує і триває спад збуту традицій них товарів.
Інвестування нової продукції, без сумніву, перспективне, але пов'язане з безліччю проблем, далеко не повною мірою до сліджених. Особливо в сучасних економічних умовах є багато варіантів такого інвестування. Розглянемо послідовність осно вних етапів прийняття рішень про інвестування в нову продук цію, проблеми, що виникають на кожному з етапів, і можливі підходи до їх розв'язання.
Аналіз наявних ринкових можливостей у зіставленні з силь ними й слабкими сторонами діяльності підприємства та вияв лення найперспективніших напрямків розвитку ринкових мож ливостей. Основні проблеми цього етапу: вибір характеристик, що адекватно відображають зовнішнє середовище з урахуван ням ймовірнісних (багатоваріантних) перспектив його розвит ку; об'єктивна оцінка можливостей підприємства; оцінка й ви бір оптимальних напрямків реалізації ринкових можливостей. Шляхи розв'язання вказаних проблем зводяться до викорис тання формалізованих методик аналізу ринкових можливостей, залучення незалежних експертів, застосування ймовірнісних підходів.
Дослідження ринку і вибір цільових сегментів. На основі ре зультатів дослідження виконують сегментування ринку, оцінку виділених сегментів та вибір цільових із них. Аналізують на явні й прогнозують майбутні (потенційні) потреби та запити споживачів, наявні можливості підприємства, розробляють но ві продукти (модифікації тих, що є), а також стратегії просування продуктів до споживачів. Тобто на цьому етапі викону ється подальше уточнення й конкретизація ринкових можливо стей. Із наявних можливих варіантів їх розвитку вибирають ті, що більшою мірою відповідають специфіці конкретного під приємства, дають змогу повною мірою використовувати його переваги у порівнянні з конкурентами.
Основні проблеми пов'язані з прийняттям рішень на основі неповної, неточної інформації чи інформації, що містить про тиріччя; з ускладненнями із однозначною оцінкою виділених сегментів, які за різними критеріями можуть мати різні оцінки; з утрудненнями врахування можливих різких змін економічної, соціальної, політичної та інших ситуацій у період між вибором цільових ринків та виходом на ринок.
Планування виробничої та фінансової діяльності. Прийма ються рішення про розмір і характер створюваних виробничих потужностей, оптимальні обсяги капіталовкладень, методи амортизації, рішення про вибір між купівлею чи орендою об ладнання, типи й терміни трудових контрактів для залучених робітників, їхню кваліфікацію. Визначаються методи збуту но вого продукту, проводиться аналіз ринків ресурсів, вибір по стачальників, розробка комплексу заходів з їх стимулювання та зниження ризику непоставки чи порушення умов поставки, створення спільних підприємств, комплексний аналіз витрат, ціни, місткості сегментів ринку для нового продукту з метою планування обсягів виробництва, цін продажу та цін закупівлі ресурсів.
Основні проблеми пов'язані з прийняттям рішень в умовах дефіциту інформації як щодо предмета рішення, так і щодо можливих наслідків його впровадження. Розв'язати їх можна шляхом збору додаткової інформації, використання відомостей про аналогічні роботи, що виконувалися раніше в подібних умовах, використання ймовірнісного підходу при оцінці мож ливих альтернатив.
Аналіз ризиків, методів їх запобігання, зниження чи компе нсації. Основні проблеми: вибір чинників ризику та визначен ня ступеня їх впливу; визначення можливих сценаріїв розвитку подій і ймовірності їх виникнення; визначення величин мож ливих втрат; вибір адекватних методів зниження ризику.
Розробка інвестиційного (інноваційного) проекту й оцінка його ефективності з використанням критеріїв: періоду окупно сті, індексу доходності, чистого приведеного доходу, внутрі шньої норми доходності тощо. Основні проблеми: необхідність урахування можливих альтернативних варіантів розвитку по дій; врахування майбутніх темпів інфляції, можливих змін процентних ставок за кредит; ускладнення із застосуванням ряду традиційних показників ефективності для умов ринкової економіки.
Підходи до розв'язання наявних проблем: опрацювання мо жливих альтернативних варіантів і застосування ймовірнісного підходу до оцінки інвестиційного проекту; врахування можли вих змін вхідних параметрів, які впливають на результати оці нки проекту; застосування сучасних методів оцінки інвести ційних проектів.
Вибір джерел фінансування інвестиційного проекту та пого дження умов фінансування.
Менеджерам доцільно звертати увагу на проблеми, що ви никають у взаємовідносинах суб'єктів інвестиційної діяльнос ті: інвесторів, розробників проекту, виробників, постачальни ків, працівників збуту та споживачів.
Вибір та обґрунтування доцільності реалізації інвестиційних проектів пов'язані з аналізом подій, які належать до майбутніх періодів. Це вимагає передбачення в інвестиційних розрахун ках певного ризику у зв'язку з невизначеністю і мінливістю економічної, політичної, соціальної та іншої ситуації на інвес тиційному ринку. Під інвестиційним ризиком слід розуміти ймовірність втрати очікуваного соціально-економічного ефек ту в результаті інвестиційної діяльності.
Надзвичайно важливим є питання вибору критеріїв ефекти вності інвестиційних проектів.
Міжнародна практика оцінки економічної ефективності капіта льних вкладень істотно базується на концепції тимчасової вар тості грошей і заснована на наступних принципах:
1. Оцінка повернення інвестованого капіталу виробляється на основі показника грошового потоку {сазк /Іои>), що форму ється за рахунок чистого прибутку й амортизаційних відраху вань у процесі використання інвестиційного проекту.
В практичній діяльності фінансовому менеджеру доводиться робити вибір із декількох можливих для реалізації інвестиційних проектів. Таке завдання виникає тоді, коли є вибір серед привабливих інвестиційних проектів, а підприємство не може брати участь у всіх з причини обмеженості фінансових ресурсів.
Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу в більш чутливі до змін фінансові інструменти. Підприємства, володіючи вільними грошовими коштами, можуть вибирати одну з трьох форм. (9.3)
Рис. 9.3 Форми фінансових інвестицій
Участь у статутному фонді інших підприємств має для інве стора як тактичне, так і стратегічне значення. З тактичної точ ки зору це одержання прибутку, а зі стратегічної (більш ваго мо) - участь в управлінні підприємствами. Останнє дає можливість підвищити рівень інтеграції інвестора з даними підприємствами, використовувати їх потенційні можливості для підвищення ефективності своєї оперативної діяльності. В нинішніх умовах ця форма фінансових інвестицій є не тільки економічно привабливою, але й доступною.
Депозитні сертифікати банків являють собою термінові сер тифікати з великим номіналом. Вони призначені головним чи ном для суб'єктів господарювання (юридичних осіб). Депозит ний (як і ощадний) сертифікат служить свідченням про прийнятий банком внесок на конкретний термін із зазначеними відсотками. У принципі це той же механізм, що і депозитний (чи ощадний) внесок, але сертифікат, будучи цінним папером, може бути переданий одним власником іншому. Депозитні сертифікати є різновидом строкових банківських вкладів, при яких клієнту видається не ощадна книжка, а сертифікат (посві дчення), що виконує роль боргової розписки банку. Кошти з такого внеску, як правило, можна вилучити і до закінчення за значеного терміну, але лише сплативши штраф у формі утри мання визначеної частини відсотків. Сертифікати бувають іменні і на пред'явника.
Особливою популярністю в інвесторів користуються пере дані депозитні сертифікати на пред'явника, що вільно оберта ються на вторинному ринку. При цьому замість нарахування відсотків понад номінал часто використовується продаж зі знижкою (дисконтом). Ціна депозитного сертифіката при пере дачі визначається з урахуванням ємності вторинного ринку, терміну погашення і поточної процентної ставки по інструмен тах того ж класу.
Ринок цінних паперів демонструє становлення покупців та продавців до цінних паперів окремих підприємств, як барометр показує стан фінансового здоров'я відповідних суб'єктів господарювання та економіки країни в цілому. Попит на цінні па пери точно показує, які галузі перспективні і заслуговують уваги з точки зору розміщення капіталу, а які, навпаки, зупи нилися у своєму рості. На основі такої інформації розробляють свою фінансову політику керівники підприємств.
Купівля-иродаж цінних паперів на фондовій біржі здійсню ється за їх ринковою ціною - біржовому курсу. На коливання біржового курсу впливають наступні фактори:
співвідношення попиту і пропозиції;
розмір доходу (дивіденду), який отримує власник цінних паперів, а особливо перспективи отримання доходу;
розмір процента за кредит (процента виплачуваного бан ками за вкладами). Якщо процент доходу по цінних папе рах знижується, а розмір процента за кредит росте, то ви гідніше покласти гроші в банк і отримувати гарантований процент прибутку, аніж вкладати гроші в цінні папери;
ціни на золото, нерухомість. Зниження цін на ці товари приваблює вільні кошти, і попит на цінні папери падає;
ліквідність цінних паперів, тобто можливість перетворен ня придбаних цінних паперів у гроші;
біржові спекуляції, купівля-продаж цінних паперів з ме тою отримання прибутку. Коли здійснюються спекуляції, можуть розповсюджуватися різні чутки, укладаються фік тивні договори, що приводить до штучного підвищення чи пониження курсу цінних паперів;
різні події в політичному, економічному житті як окремих країн, так і всього світу (війна, зміна уряду і т.п.).
В результаті взаємодії перерахованих факторів змінюється курс цінних паперів на фондовій біржі. Існують спеціальні те рміни для визначення положення курсу цінних паперів по від ношенню до їх номіналу. Якщо курс вищий за номінал, то різ ниця між курсом і номіналом називається ажіо, або лаж. Коли курс дорівнює номіналу, таке положення називають альпарі, а якщо курс менший за номінал, то різниця між курсом і номіна лом має від'ємне значення і називається дізажіо.
Серед цінних паперів важливе місце займають акції, які да ють право їх власникові на одержання частини прибутку у ви гляді дивідендів. Фінансовому менеджеру необхідно чітко орі єнтуватися у таких поняттях:
деномінація акцій — зміна номінальної вартості всіх випу щених одним емітентом акцій, що супроводжується дроблен ням або консолідацією акцій;
дроблення акцій — зменшення номінальної вартості акцій шляхом ділення на визначений уповноваженим органом еміте нта коефіцієнт. При цьому кількість акцій збільшується пропо рційно коефіцієнту дроблення, а сумарна номінальна вартість акцій не змінюється;
консолідація акцій — зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості всіх випущених емітентом акцій. Операція консолідації не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій. Консолідація або дроблення акцій не повинні призводити до зміни розміру статутного фонду то вариства.
Інвестиційний портфель - це сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної інвестиційної мети вкладника. У порт фель можуть входити цінні папери одного типу (акції) чи різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні і депозитні сер тифікати, заставні свідчення, страховий поліс і ін.).
Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній ріст, ліквідність вкладень. Під безпекою розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання до ходу. Безпека звичайно досягається на шкоду прибутковості і росту вкладень. Нарощувати вкладення можуть тільки власни ки акцій. Під ліквідністю будь-якого фінансового ресурсу ро зуміється здатність його брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг). Так, готівкові кошти мають більшу лік відність, ніж безготівкові. Набір дрібних купюр має більшу лі квідність, ніж набір великих купюр. Ліквідність інвестиційних цінностей — це їхня здатність швидко і без втрат у ціні пере творюватися в готівку. Найбільш низькою ліквідністю володіє нерухомість. Жодна з інвестиційних цінностей не володіє всіма перерахованими вище властивостями. Тому неминучий комп роміс. Якщо цінний папір надійний, то прибутковість буде ни зькою, тому що ті, хто віддають перевагу надійності, будуть пропонувати високу ціну і зіб'ють прибутковість. Головна мета при формуванні портфеля полягає в досягненні найбільш оп тимального поєднання ризику і доходу для інвестора. Інакше кажучи, відповідний набір інвестиційних інструментів покли каний знизити ризик вкладника до мінімуму й одночасно збі льшити його доход до максимуму.
Методом зниження ризику серйозних втрат служить дивер-сифікованість портфеля, тобто придбання визначеного числа різних цінних паперів. Ризик знижується, коли капітал розпо діляється між безліччю різних цінних паперів. Диверсифікова-ність зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі до ходи від одних цінних паперів будуть компенсуватися високими доходами від інших. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів широкого кола галузей, не пов'язаних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їхньої ділової активності. Оптимальна величина — від 10 до 15 різних видів цінних па перів.
Отже, управління портфелем цінних паперів - це плануван ня, аналіз та регулювання складу портфеля, діяльності з його формування та підтримання з метою досягнення поставлених перед ним завдань при збереженні необхідного рівня його лік відності та мінімізації пов'язаних з цим витрат.
Оцінка ефективності формування інвестиційного портфеля проводиться на основі розрахунку показника теперішньої вар тості майбутніх грошових потоків
(9.1)
деТВin – теперішня вартість відповідного цінного паперу;
МГП - очікувані в майбутньому грошові потоки за період використання цінного паперу;
н - очікувана норма прибутку;
t — період використання цінного паперу.
Венчурний капітал — цей термін використовується для по значення ризикованого капіталовкладення. Венчурний капітал являє собою інвестиції у формі випуску нових акцій, емісія яких має місце у нових сферах діяльності, пов'язаних з вели ким ризиком. Венчурний капітал інвестується в не зв'язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених засобів. Капіталовкладення, як правило, здійснюються шляхом придбання частини акцій клієнта чи надання йому позичок, у тому числі з правом конверсії цих позичок в акції. Ризикове вкладення капіталу обумовлене необхідністю фінансування дрібних інноваційних фірм для впровадження нових техноло гій.
Види інвестицій
За видами цінностей
За терміном інвестування
а характером участі суб’єкта в інвестуванні
За цілями застосування
За походженням капіталу, що інвестується
Матеріальні (реальні)
Нематеріальні (реальні)
Фінансові
Реінвестиції
Нетто-інвестиції
Короткострокові
Довгострокові
Прямі
Непрямі
Державні
Приватні
Змішані
Вітчизняні
Іноземні
Реальні
інвестиції
Розширення
Модернізація
Реконструкція
Нове будівництво
Освоєння нових видів продукції
Придбання цілісних майнових комплексів
Приріст запасів оборотних активів
Вкладення в нематеріальні активи
Поповнення статутних фондів підприємств спільної господарської діяльності
Фінансові
інвестиції
Придбання депозитних сертифікатів
Придбання ринкових цінних паперів