Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема. Правова охорона нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності План 1

Работа добавлена на сайт samzan.net:


Тема. Правова охорона нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності

План

1. Правова охорона наукового відкриття

2. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми

3. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій

4. Правова охорона комерційної таємниці

5. Правова охорона селекційних досягнень

1. Правова охорона наукового відкриття

Наукове відкриття не може мати конкретного правоволодільця. З моменту обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використано будь-ким як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при розробці на його основі конкретних технічних рішень.

Автору абсолютно справедливо належать відповідні особисті немайнові і деякі майнові права.

Наукове відкриття — це встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Автором наукового відкриття є та фізична особа, незалежно від віку та дієздатності, інтелектуальною творчою працею якої це відкриття було зроблено. У сучасних умовах більшість наукових відкриттів є наслідком колективної роботи вчених, які можуть бути визнані співавторами відкриття у разі, якщо у відкритті є їхній творчий внесок.

У ст. 458 ЦК України зазначено, що автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. На даний час в Україні такого закону ще не прийнято.                                    

Не можуть отримати правову охорону в якості наукових відкриттів:

  •  гіпотези, здогадки, що не отримали належного підтвердження;
  •  відкриття родовищ корисних копалин, географічні, археологічні, палеонтологічні відкриття;
  •  створення нових технологічних процесів, конструкцій приладів і устаткування, нових матеріалів, методів діагностики та лікування хвороб та інших подібних рішень, що можуть отримати правову охорону як об'єкти патентного права.

2. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми

Серед нових тенденцій в інтелектуальній власності є охорона і захист об’єктів, пов’язаних із сучасними досягненнями в галузі науки і техніки, електроніки, мікроелектроніки і біоелектроніки (комп’ютерні програми, біотехнологія, ІМС, кабельна передача, електронна торгівля тощо).

Компонування інтегральної мікросхеми (ІМС) — це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Відповідно до ст. 471 ЦК України компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним.

Держава здійснює правову охорону компонування ІМС через його реєстрацію з видачею відповідного свідоцтва про набуття права інтелектуальної власності на компонування ІМС. Видача свідоцтва (одне на всіх заявників) здійснюється у місячний термін після реєстрації.

Обсяг правової охорони компонування ІМС визначається зображенням цього компонування на матеріальному носії. Способи, що стосуються технологічного процесу виготовлення інтегральної мікросхеми, конструкцій кристалів ІМС та інших технічних рішень, за наявності необхідних законодавством критеріїв можуть стати об'єктами патентних прав.

 Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування ІМС визнаються: 1) автор компонування інтегральної мікросхеми; 2) інші особи, які набули прав на компонування інтегральної мікросхеми за договором чи законом. (ст. 473 ЦК)

Автором компонування ІМС може бути лише фізична особа, інтелектуальною творчою працею якої створене компонування. Юридична особа може виступати лише власником майнових прав на компонування ІМС. Якщо компонування ІМС створено спільно кількома фізичними особами, кожна з них визнається автором такого компонування.

При створенні компонування ІМС у порядку виконання службових обов'язків чи за спеціальним дорученням роботодавця право на реєстрацію топографії ІМС і всі права, що випливають з цієї реєстрації, має роботодавець автора топографії ІМС, якщо трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. При цьому автор має право на одержання винагороди, розмір якої визначається у договорі між автором і роботодавцем.

Автору компонування ІМС належать особисті немайнові та виключні майнові права. До особистих немайнових прав, що не відчужуються і є безстроковими, законом віднесено право авторства і право подання заявки та свідоцтво на компонування ІМС.

Майновими правами інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми відповідно до ст. 474 ЦК України є:

1) право на використання компонування інтегральної мікросхеми;

2) виключне право дозволяти використання компонування інтегральної  мікросхеми;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню компонування інтегральної мікросхеми, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням компонування ІМС слід розуміти:

1)  копіювання компонування ІМС;

2) виготовлення ІМС із застосуванням даного компонування;

3) виготовлення будь-яких виробів, що містять такі ІМС;

4) ввезення ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України та інші.                                            

Майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належать володільцю відповідного свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором. Дані права є чинними з моменту їх державної реєстрації.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми воно може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. Чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

ЦК України та законом визначено перелік випадків, коли використання придбаних законним шляхом ІМС не визнається порушенням. Зокрема, право на використання компонування ІМС має попередній користувач (аналогічно до права попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок), особи, які використовують ІМС без комерційної мети, для наукових досліджень, за надзвичайних обставин тощо.

Автор або правоволоділець, права якого щодо компонування ІМС порушені, має право вимагати як визнання порушених прав, так і відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення дій, що порушують його права чи створюють загрозу їх порушення. Також зазначені особи можуть вимагати матеріального відшкодування заподіяної моральної шкоди. Ці вимоги заявляються до суду і розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Суди відповідно до їх компетенції розв’язують спори про: авторство; встановлення факту використання топографію ІМС; встановлення власника свідоцтва; порушення прав власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; компенсації.

3. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути об'єкт або процес.

Раціоналізаторська пропозиція має бути визнана юридичною особою, до якої вона подана. До раціоналізаторської пропозиції встановлюються певні умови її охороноздатності. Щоб отримати правову охорону, раціоналізаторська пропозиція, зокрема, має:

1) стосуватися профілю підприємства;

2)  бути новою;

3)  бути корисною для підприємства, на якому вона подана.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана (ст. 483 ЦК України). Юридична особа стає суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію лише у разі визнання пропозиції раціоналізаторською. Заявником раціоналізаторської пропозиції може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та дієздатності.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання її в будь-якому обсязі.

4. Правова охорона комерційної таємниці

Відповідно до ст. 505 ЦК комерційна таємниця — це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Подібним чином поняття комерційної таємниці визначається в інших національних законах. Зокрема, у ст. 30 Закону України «Про підприємства в Україні» сказано, що комерційна таємниця — це інформація, яка пов'язана з виробництвом, технологічним процесом, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення, передача або витік якої може завдати шкоди його інтересам.

За Законом України «Про інформацію» конфіденційною є інформація, що перебуває у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюється за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Різновидом комерційної інформації є банківська таємниця відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Отже, комерційна таємниця — це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу. Якщо інформація створена внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, вона може розглядатися як об'єкт прав інтелектуальної власності.

Законодавство визначає перелік тих видів інформації, що не можуть становити комерційну таємницю. До такої інформації, зокрема, належать:

1) установчі документи;

2)  документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;

3) відомості за встановленими формами звітності про фінансово-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для перевірки правильності обчислення, сплати податків та інших обов'язкових платежів;

4)  документи про платоспроможність;

5) відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробітну плату та умови праці;

6) документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів, а також відомості про забруднення навколишнього природного середовища, порушення антимонопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення.

Термін дії охорони прав на комерційну таємницю за ЦК України обмежується лише строком існування сукупності ознак комерційної таємниці. Права на комерційну таємницю діють доти, поки зберігається фактична монополія особи на конфіденційну інформацію, що лежить в основі комерційної таємниці. Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших формальностей, а також сплати державних зборів чи мита. Водночас комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

1)  інформація, що становить комерційну таємницю, не відома іншим особам;

2) відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

3)  вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Комерційною таємницею вважається лише та інформація, що стосується підприємницької діяльності. Тому суб'єкти підприємницької діяльності є суб'єктами прав на комерційну таємницю.

Відповідно до ст. 506 ЦК України суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які правомірно визначили інформацію комерційною таємницею.

Відповідно до п. 1 ст. 506 ЦК України майновими правами на комерційну таємницю є:

1)  право на використання комерційної таємниці;

2)  виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3)  виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4)  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до чинного законодавства право на комерційну таємницю у деяких випадках може бути обмеженим. Так, не можуть бути засекречені окремі види інформації, якщо вони визначені законодавством, якщо інформація може порушувати права та законні інтереси інших осіб або здатна заподіяти шкоду життю чи здоров'ю людей.

Для охорони прав на комерційну таємницю власник прав може вживати будь-які способи захисту конфіденційності інформації. Зокрема, до трудових договорів і контрактів з працівниками може включатися окрема умова про зберігання конфіденційності певної інформації і відповідальність за її порушення.

За ЦК України комерційну таємницю мають охороняти також державні органи. Зокрема, органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання, а також від розголошення інформацію, що є комерційною таємницею і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки.

5. Правова охорона селекційних досягнень

Відносини у даній сфері регулюються ЦК України, законами України «Про охорону прав на сорти рослин» та «Про племінне тваринництво». Відповідно до ст. 485 ЦК України до прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин належать:

1)  особисті немайнові права інтелектуальної власності (наприклад, авторство) на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2)  майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є:

1) автор сорту рослин, породи тварин;

2)  інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

Коло майнових прав суб'єктів інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчених патентом, становлять:

1)  право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;

2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;

4)  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виключні майнові права, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за датою їх реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Ці права чинні: на сорт рослин та породу тварин – 30 років, окремо для дерев та винограду – 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації прав. Ці права також можуть припинятися достроково та поновлюватися відповідно до закону. Особливим виключним правом щодо даних об'єктів інтелектуальної власності є право на поширення сорту рослин, породи тварин, що діє безстроково за умов підтримання його чинності (ст. 488 ЦК України).

Правова охорона селекційних досягнень у рослинництві.

Об'єктом селекційного досягнення в рослинництві є новий сорт рослин. Сорт — це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:

1) може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

2) може бути відрізнена від будь якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;

3) може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту,

Охороноздатність сорту полягає в тому, що за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним. Новизна сорту полягає в тому, що до дати, на яку заявка на видачу патенту України на сорт рослин до державної служби з охорони прав на сорти рослин, що утворена у складі Міністерства аграрної політики України, вважається поданою, заявник (селекціонер) не продавав або будь-яким іншим способом не передавав матеріал сорту для комерційного використання:

—  на території України — за рік до цієї дати;

— на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

Вирізняльність сорту означає, що за проявом ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Вирізняльність сорту від загальновідомого означає, що сорт:

1)  не поширений на певній території в будь-якій державі;

2) відомості про прояви його ознак не стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації;

3)  його не представлено зразком у загальнодоступній колекції;

4) йому не надана правова охорона і він не внесений до офіційного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру.

Однорідність сорту — це властивості, що з урахуванням стей розмноження рослини цього сорту є достатньо схожими основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Стабільність сорту — це властивість, яка полягає в тому, що основні ознаки, зазначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу. Сорт рослин, не здатний зберігати свої основні ознаки при відтворенні, не охороняється.

Автор сорту рослин має особисті немайнові права:

1)  перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його право авторства;

2)  вимагати видачі свідоцтва про авторство на сорт рослин;

3)  вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту рослин і не зазначати його у публікаціях;

4) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту рослин, якщо це практично можливо.

До майнових прав власника патенту на сорт рослин належать право на використання сорту рослин і виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти іншим особам використовувати цей сорт рослин.

Правова охорона селекційних досягнень у тваринництві. Селекційним досягненням у тваринництві вважається створена внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, сім'я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їх нащадкам.

В Україні державна реєстрація племінних тварин здійснюється за внесенням відповідних даних про них до Державної книги племінних тварин, а племінних стад — до Державного племінного реєстру. Єдиного державного реєстру селекційних досягнень у сфері племінного тваринництва немає. Відсутній також і охоронний документ на селекційне досягнення. Суб'єктам племінної справи видається лише племінне свідоцтво (сертифікат), а також надається можливість використовувати належні їм племінні (генетичні) ресурси на виконання загальнодержавних програм селекції. Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує визначений рівень ефективності їх використання.

11

PAGE  11




1. Организация управленческих решений
2. педагогічної діяльності 19
3.  Особенности экономики сельского хозяйства Сельское хозяйство как отрасль экономики подчиняется основн
4. Липецкий край в годы Великой Отчественной Войны
5. Криминологическая характеристика преступности мегаполисов
6. Российская империя
7. братства из которых в последствии образовывались кружки актеровлюбителей
8. Лабораторная работа 2 Тема- Информационноправовая система Гарант
9. Отруєння тварин рослинами що містять серцеві глікозиди
10. тематическая статистика
11. мощность на тихоходном валу P2120 кВт; частота вращения тихоходного вала n2125 об-мин
12. тематичних наук Одеса2003 Дисеpтацiєю є pукопис
13. Реферат- Мир звезд
14. I. Понимая свою ответственность за огромную державу молодой монарх счел целесообразным на первых порах не пр.
15. затраты живого труда на производство единицы продукции или единицы работ
16. Приборы электродинамической системы Устройство- Измерительный механизм рис
17.  Краткая биография Сократа Глава 2
18. Всеобщая декларация прав человекапринята Генеральной Ассамблеей ООН 10
19. 1 Способы устранения случайных факторов делятся на две больше группы- 1
20. Защитные сооружения для укрытия людей, их классификация, требования, предъявляемые к ним