Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2
Тема. Перебіг війни у 1943-1945 р.
План.
а) наступальні операції Червоної армії і завершення визволення території СРСР.
б) відкриття Другого фронту в Європі й дії англо-американських військ.
Література
1. Окупаційний режим і рух Опору
Нацисти встановили в Європі щ окупованих територіях так званий «новий порядок» - режим терору і насильства.
Основні риси «нового порядку»:
пограбування національного багатства окупованих країн - вивозилися сировина, товари, устаткування, культурні цінності, з України - навіть чорнозем; людей відправляли на примусові роботи до Німеччини (остарбайтери): протягом 1941-1944 рр. тільки з СРСР до Німеччини було вивезено близько 5 млн юнаків і дівчат (майже половина - з України);
масове винищення населення, руйнація та спалення цілих сіл й населених пунктів; наприклад, тільки в Україні цілком або частково окупантами було знищено 714 міст, 28 тис. сіл і вбито понад 5 млн мирного населення та військовополонених;, повністю знищені нацистами населені пункти і мешканці с. Лідіце у Чехословаччині, Орадур у Франції); створювалися концентраційні табори, яких тільки у Німеччині було близько 30 і через які пройшли 18 млн європейців, з них понад 11 млн - загинули. Найвідоміші концтабори - Дахау, Бухенвальд (Німеччина), Майданек, Освенцим (Польща): лише в двох останніх «таборах смерті» було знищено 5,5 млн чол., переважна більшість яких була з СРСР.
адміністративний переділ окупованих територій: Австрію і Люксембург включено до складу Рейху, Чсхословаччину поділено на «Протекторат Богемія та Моравія» і «незалежну Словаччину»; Закарпаття окуповане Угорщиною; Югославцо і Грецію розчленовано на три чопи окупації - німецьку, італійську і болгарську; Прибалтика і частина Білорусії об'єднані в рейхскомісаріат «Остланд»; більша частина України відійшла до рсйхскомісаріагу «Україна»; на території Польщі утворено генерал-губернаторство; у деякихєвропейських державах (Данія, Норвегія, Бельгія, Нідерланди, Словаччина) окупанти поставили до влади маріонеткові уряди тощо. В особливому становищі опинилася Франція, де у «вільній» зоні існував уряд, що співпрацював з Німеччиною.
Насильство на окупованих землях здійснювалося Німеччиною за допомогою спецслужб - Гестапо, військ СС, Служби безпеки (СД) та допоміжної адміністрації з числа місцевих мешканців (колаборантів). Це насильство було піднесено до рангу національної політики і прославлялося як величезний здобуток арійської раси. Повному винищенню підлягали душевнохворі, цигани і, особливо, євреї.
До найстрашніших злочинів Гітлера проти людства належить голокост - тотальне винищення євреїв). Виконуючи наказ фюрера, нацисти фізично знищили понад 6 млн євреїв, в тому числі близько 1 млн. - в Україні. Всьому світу відомий злочин окупантів у Києві, де 29 вересня 1941 р. в Бабиному Яру розстріляно понад 50 тис. чоловік єврейської національності.
Жорстокість нацистського окупаційного режиму викликала масовий рух опору агресорам серед населення поневолених країн. Рух Опору - боротьба демократичних сил в окупованих країнах проти загарбників. Рух Опору можна поділити на два напрямки - національний та комуністичний. Якщо в країнах Західної Європії ці два напрямки у роки війни співпрацювали, то у Центральній та Південно-Східній Європі вони, як правило, водночас боролися з фашизмом і воювали між собою: наприклад, радянські партизанські загони і бійці Червоної армії - з одного боку, та вояки Української повстанської армії (УПА) в Західній Україні -другого, Армія Крайова й Армія Людова у Польщі, партизани і четники в Югославії. Це віддаляло час перемоги і принесло тяжкі фізичні й моральні втрати.
Серед найвідоміших діячів руху Опору в Європі був генерал Шарль де Голль — голова руху «Вільна Франція», який у листопаді 1942 р. уклав договір с французькою компартією про спільні дії в боротьбі з окупантами. Згодом цей політик очолив створений у червні 1943 р. Французький комітет національного визволення, що проголосив себе урядом. На чолі Народно-визвольної армії Югославії став Й. Броз Тіто, який з 1943 р. очолював Національний комітет визволення Югославії. Активно боролися з окупантами французькі партизани - макі, четницькі угруповання у Сербії, Чорногорії. Боснії та Герцеговині, гарібальдійські бригади в Італії. Народно-визвольна армія в Греції, партизанські загони й диверсійні групи у Білорусії. Україні, Польщі, Чехословаччнні. Бірмі, на Філіппінах.
Патріотичні й антифашистські рухи Опору в різник країнах, повстання пригноблених народів проти окупантів (повстанський рух и Західній Сербії восени 1941 р.. Варшавське повстання, збройне повстання в Парижі, антифашистське повстання в Румунії і Словацьке національне повстання в серпні 1944 р.. народне повстання в Болгарії у вересні 1944 р.. Празьке повстання в тривні 19-45 р. та ін.) підривали ворожий тил і відіграли важливу роль у перемозі над фашизмом. Повстанці обирали різні форми й методи боротьби за свободу і незалежність своїх країн - від масового партизанського руху і створення національно-визвольних армій до підпільних організацій і терористичних замахів на нацистських керівників окупаційних установ (наприклад, у Львові. Празі. Парижі).
2.Докорінний перелом. Розгром німецьких військ під Сталінградом та на Курській дузі
Восени 1942 р. напруження в бойових діях на південній ділянці радянсько-німецького фронту досягло апогею. Саме тут вирішувалася доля всієї Другої світової війни і відбулася її найвирішальніша битва - битва за Сталінград. Вона тривала 200 днів і проходила у два етапи:
• перший - наступ гітлерівських військ з 17 липня по 18 листопада 1942 р.;
• другий етап Сталінградської битви розпочався небувалим за силою контрнаступом радянських військ 19 листопада 1942 р., що завершився 2 лютого 1943 р. В оточення потрапили 22 німецькі дивізії (330 тис. чол.) під командуванням фельдмаршала Паулюса. Після відхилення ультиматуму про здачу в полон оточені німецькі частини були розколоті на дві групи й ліквідовані. Всього під час Сталінградської битви нацистська армія втратила 1,5 млн вояків. У Німеччині було оголошено триденну жалобу.
Одна з головних воєнних подій Другої світової війни у 1943 р. - перемога радянських військ в битві під Курськом. За воєнно-політичними результатами і чисельністю сил, що були в ній задіяні з обох боків, ця битва була однією з найбільших за весь період війни. Після переможної Сталінградської битви Червона армія перейшла у загальний наступ, що тривав до березня 1943 р. по всьому фронту. Противника було відкинуто на 600-700 км. У січні 1943 р. було знято 900-денну блокаду Ленінграда.
На початок 1943 р. ситуація на радянсько-німецькому фронті відносно стабілізувалася. Німецьке командування стало готувати контрнаступ на Курській дузі (операція «Цитадель») з метою перетворити його на загальний контрнаступ. На фронті довжиною в 500 км було зосереджено з обох сторін 4 млн. чол., 13 тис. танків, 69 тис. гармат, 12 тис. літаків. Німцям протистояли три радянські фронти - Воронезький, Центральний і Резервний.
Курська битва точилася з 5 липня до 23 серпня 1943 р. 12 липня відбулася найбільша танкова битва в районі с. Прохорівка, де з обох сторін брало участь понад однієї тисячі танків. Однак мужність радянських солдатів, талант полководців, широке застосування кращих на той час у світі радянських танків Т-34 вирішили справу на користь СРСР. Німці втратили 400 танків і понад 10 тис. солдатів убитими. Всього в Курській битві вермахт втратив близько 500 тис. солдатів, 1,5 тис. танків, понад 3,7 тис. літаків, 3 тис. гармат. Наступальна стратегія німецького командування зазнала повного провалу.
У серпні контрнаступ радянських військ переріс у загальний наступ по всій лінії фронту, започаткувавши масове вигнання нацистів з території СРСР. Допомогу армії надавали партизани, а також населення, яке настраждалось під окупацією. Центральними подіями останніх місяців 1943 р. було форсування Дніпра і звільнення Києва 6 листопада військами 38-ї армії генерала К. Москаленка, що стало кульмінацією битви за всю Україну.
Німеччина та її союзники втратили стратегічну ініціативу на всіх фронтах; ініціатива поступово перейшла до країн антигітлерівської коаліції; в результаті цього відбувся докорінний перелом у ході Другої світової війни. Англо-американські війська активізували дії в Північній Африці, де весною 1943 р. провели Туніську операцію, що завершилася капітуляцією італо-німецьких військ на цьому континенті. 10 липня 1943 р. англо-американський десант звільнив о. Сицилію. 25 липня 1943 р. нацистський режим в Італії було поваленої Муссоліні заарештований і страчений, фашистську партію розпущено. За згодою короля створено новий уряд на чолі з маршалом П. Бадольо, який почав переговори про перемир'я. 8 вересня 1943 р. Італія капітулювала, а 13 жовтня оголосила війну Німеччині, поразка якої ставала дедалі більш неминучою. Вихід Італії з війни поклав початок розпаду нацистського блоку.
Учасниками антигітлерівської коаліції була досягнута домовленість про те, що найважливіші рішення з питань ведення війни і повоєнного устрою світу будуть ухвалюватися на спільних конференціях керівників провідних союзницьких держав - СРСР, США і Великої Британії. Перша така зустріч голів урядів США (Ф. Рузвельт), Великої Британії (В. Черчілль) і СРСР (Й. Сталін) відбулася з 28 листопада по 1 грудня 1943 р. в столиці Ірану Тегерані.
Основним питанням цієї зустрічі було відкриття Другого фронту в Європі. Щодо цього були різні погляди: Й. Сталін наполягав на якнайшвидшому відкритті Другого фронту на півночі Франції, Черчілль пропонував відкрити його на Балканах, а Рузвельт погодився з пропозицією Сталіна.
Було домовлено, що у травні 1944 р. Другий фронт буде відкрито; СРСР зобов'язувався водночас розпочати наступ на радянсько-німецькому фронті. Крім того, було прийнято рішення відродити Польщу з кордонами на сході по «лінії Керзона», створити Організацію Об'єднаних
Націй (ООН). З цього питання між лідерами держав також були розходження: Черчілль пропонував по завершенні війни відокремити Пруссію від Німеччини, а Південну Німеччину включити до складу майбутньої Дунайської федерації; Рузвельт вважав, що необхідно розділити Німеччину на п'ять незалежних держав.
Не було вирішене питання про законність вступу Прибалтійських країн до СРСР .
3. Бойові дії в першій половині 1944 року:
а) наступальні операції Червоної армії і завершення визволення території СРСР
1944 р. почався на радянсько-німецькому фронті з наступу під Ленінградом, внаслідок якого ворог був відкинутий на 220-280 км. Загальний наступ на всіх фронтах приніс успіх радянським військам, і до кінця 1944 р. визволено всю територію СРСР у ході таких бойових операцій:
• Правобережна Україна: Корсунь-Шевченківська операція (січень-лютнй 1944 р.) війська 1-го (генерал М. Ватутін) і 2-го (маршал І. Конєв) Українських фронтів. Ця операція стала однією із найвидатніших воєнних подій по оточенню і знищенню значного угруповання ворога (німці втратили понад 70 тис. солдатів і офіцерів, у т. ч. понад 18 тис. полоненими). Звільнено Житомир, Кіровоград, Рівне, Луцьк, Кривий Ріг:
• у березні-травні 1944 р. визволено міста Південної і Південно-Західної України - Миколаїв, Одесу, Тернопіль. Кам'янець-Подільський; радянські війська вийшли на кордон з Румунією;
• Кримська операція: у квітні-травні 1944 р. силами військ 4-го Українського фронту, Окремої Приморської армії і Чорноморського флоту визволено Крим. Німці втратили близько 100 тис. чол., в т.ч. понад 60 тис. полоненими;
• операція «Багратіон» (червень-серпень 1944 р.), що почалася водночас з відкриттям Другого фронту в Європі. Визволено Білорусію; радянські війська вийшли на кордон з Німеччиною;
• у липні-серпні 1944 р. визволено Карелію, Червона армія вийшла
на кордон з Фінляндією, з якою у вересні 1944 р. підписано перемир'я;
• Східно-Карпатська операція: визволено Закарпатську Україну вересень - жовтень 1944р.) військами 1-го і 4-го Українських фронтів.
• Яссько-Кишинівська операція У серпні 1944 р повністю визволено Молдавію
Отже, перемоги Радянської армії у 1944 р. привели не лише до визволення від нацистських окупантів території СРСР та його багатостраждального населення, а й до розгрому головних угруповань ворога. Ці перемоги сприяли успішним діям союзників по антигітлерівській коаліції. Нацистська Німеччина, у свою чергу, практично втратила майже всіх своїх союзників. Фронт війни наблизився до її кордонів. З середини 1944 р. почалося визволення радянськими військами народів Європи.
б) відкриття Другого фронту в Європі й дії англо-американських військ.
Рішення про створення Другого фронту в Європі досягнуто під час переговорів між СРСР, США і Великою Британією, що відбулися ще в травні-червні 1942 р, в Лондоні і Вашингтоні.
Під час наступу радянських військ на Східному фронті нарешті розпочалася висадка союзників у Північній Франції. б червня 1944 р. англо-американський десант на чолі з американським генералом Д. Ейзенхауером через протоку Ла-Манш висадився на півночі Франції, у Нормандії. Це й ознаменувало відкриття Другого фронту в Європі, котрий відіграв важливу роль в остаточній перемозі над фашизмом.
Нормандська десантна операція - найбільша морська десантна операція Другої світової війни. В ній брали участь 32 дивізії і 12 окремих бригад, близько 11 тис. бойових літаків, майже 7 тис. кораблів, транспортних й десантних суден. Загальна кількість експедиційних сил становила понад 2,8 млн чол., з них понад 1,5 млн американці. Зайнявши плацдарм в Нормандії, союзні війська 15 серпня 1944р. розпочали операцію з визволення Франції. На час висадки союзників в Нормандії 3/4 військ вермахту знаходилися на радянсько-німецькому фронті. Тому перевага сил на боці союзників антигітлерівської коаліції була значною: у чисельності військ - у 3 рази,, за кількістю гармат - у 2 рази, у літаках - у 60 разів. 19 серпня в Парижі почалося збройне повстання і до кінця вересня Францію було звільнено. Потім гітлерівців вигнано з Бельгії і півночі Італії. У червні союзники вступили до Рима. У ніч з 12 на 13 червня Німеччина застосувала проти Британії ракети ФАУ-1, що були останньою надією Гітлера у війні. Але їхня ефективність виявилася занадто слабкою.
Водночас США і Велика Британія розгорнули наступ на Тихому океані і китайсько-бірманському театрі воєнних дій. Звільнені острови Гуам Філіппінського архіпелагу, чимало інших територій і країн. Фактично був розбитий японський воєнно-морський флот і зайняті острови Іводзіма та Окінава. З висадкою австралійських частин на о. Борнео розпочалася визвольна кампанія в Індонезії.
4. Визволення народів Європи й звільнення європейських країн від нацизму.
Уряд Радянського Союзу і особисто Сталін надавали великого значення визвольній місії радянських збройних сил у Другій світовій війні - воєнній допомозі народам зарубіжних країн в їх визвольній боротьбі проти німецько-нацистських і японських окупантів. В офіційних заявах та інших документах Комуністичної партії та Радянського уряду широко висвітлювались й пропагувались мста та головні завдання в наданні допомоги народам Європи у визволенні від нацистських загарбників. Підкреслювалося, що йдеться не лише про участь радянських військ у визволенні зарубіжних країн, а й про допомогу їм у відновленні своїх незалежних національних держав, наданні їм повної свободи у вирішенні питань про державний і соціально-політичний устрій тощо. Втім, подальший перебіг воєнно-політичних подій в зарубіжних країнах, визволених Радянською армією, показав нещирість подібних заяв вищого керівництва СРСР.
Безпосередньо до визволення народів Європи радянські збройні сили приступили ще навесні 1944 р. 27 березня після форсування р. Прут Радянська армія вступила на територію Румунії і вже до середини квітня визволила понад 800 населених пунктів. 12 квітня румунський уряд диктатора Антонеску відхилив умови перемир'я, запропоноване радянським урядом, і продовжував війну на боці нацистської Німеччини. Однак успішне розгортання Яссько-Кишинівської операції радянських військ активізувало антифашистські сили в Румунії, зокрема в оточенні короля Міхая, який 23 серпня 1944 р, віддав наказ про арешт Антонеску і членів його уряду. В той же день розпочалося антинацистське повстання в Румунії. Король у зверненні до народу заявив про вихід Румунії з війни на боці Німеччини і про приєднання країни до антигітлерівської коаліції. За цей мужній вчинок і внесок у перемогу над нацизмом радянський уряд нагородив короля Румунії Міхая - вищою воєнною нагородою-орденом «Перемога». У вересні 1944р, територія Румунії була звільнена військами 3-го Українського фронту від нацистів.
Внаслідок стрімкого розвитку подій у Румунії Радянська армія опинилась на болгарському кордоні. Тут під впливом наступу радянських військ розгорнулись демократичні процеси - сформовано новий уряд, який вирішив роззброїти та інтернувати німецькі частини, не чинити опір радянським військам. Політична ініціатива поступово переходила до рук Вітчизняного фронту, керованого комуністами. Однак 5 вересня 1944 р. уряд СРСР оголосив Болгарії війну. Це було продиктовано суто політичними мотивами - готувалися умови для створення радянської сфери впливу в Південно-Східній Європі. 8 вересня радянські війська, переправившись через Дунай, розпочали просування в глиб Болгарії. Воно відбувалось без єдиного пострілу і за сприяння властей та командування болгарської армії. 9 вересня новий уряд Вітчизняного фронту, що прийшов до влади в результаті повстання, оголосив війну Німеччині.
Восени 1944 р. Радянська армія вийшла до кордонів Югославії. Тут воєнно-політична ситуація набула особливої гостроти. Згідно з угодою між урядом СРСР і Національним комітетом визволення Югославії (створений у.жовтні 1943 р. на чолі з Й. Б. Тіто) про спільну боротьбу проти (нацистів, війська 3-го Українського фронту під командуванням маршала Ф. Толбухіна у вересні вступили на югославську територію. Так розпочалася Белградська наступальна операція. 20 жовтня спільно з частинами Народно-визвольної армії Югославії вони звільнили столицю країни Белград. До кінця 1944 р. окупанти були вигнані із Сербії, Македонії та Чорногорії. Однак уся країна була визволена югославською армією лише 15 травня 1945 р., через тиждень після офіційної капітуляції Німеччини.
Більш ніж півроку тривали запеклі бої за визволення Угорщини. В цій країні - союзниці Німеччини після Сталінградської битви і розгрому 2-ї угорської армії під Воронежем у січні 1943 р., уряд почав пошуки шляхів виходу з війни. Розпочато таємні переговори з членами антигітлерівської коаліції. Щоб запобігти цьому, Гітлер віддав наказ окупувати Угорщину, що і сталося в березні 1944 р. А в жовтні в країні встановлена нацистська диктатура. В цей же час радянські військові частини вступили у східні й центральні райони Угорщини. 29 жовтня розпочалася Будапештська наступальна операція радянських військ. У ході цієї операції ліквідовано майже 190-тисячне угруповання ворога. 13 лютого 1945 р. був узятий Будапешт, а рівно через два місяці З липня 1944 р. по лютий 1945 р. тривало визволення Польщі. І серпня 1944 р., коли Радянська армія лише форсувала р. Віслу, у Варшаві розпочалося польське антифашистське повстання - найбільше з повстань проти окупантів у Другій світовій війні. Ним керували еміграційний уряд у Лондоні і підпорядкована йому Армія Крайова. Повстанці намагалися визволити місто до приходу радянських військ. Однак після 63 днів боїв повстання було жорстоко придушене нацистами {вбито понад 200 тис. варшав'ян). Варшаву визволила Радянська армія 17 січня 1945 р. До сьогодні дискусійним є питання: чи хотіло і могло радянське керівництво вчасно прийти на допомогу учасникам Варшавського повстання? Звільнення всієї території Польщі від німецьких загарбників завершилося в квітні 1945 р. в результаті Вісло-Одерської наступальної операції Радянської армії.
Звільнення території Чехословаччини від нацистів відбулося згідно з Договором про дружбу, взаємодопомогу і повоєнне співробітництво між СРСР і Чехословаччиною, підписаним 12 грудня 1943 р. в Москві. А почалося воно водночас із Словацьким національним повстанням (29 серпня - 27 жовтня 1944 р.) і Дукельською операцією радянських військ та Чехословацького армійського корпусу генерала Л. Свободи. 4 квітня 1945р. звільнена столиця Словаччини Братислава. Внаслідок Празького повстання чеських патріотів 5-9 травня 1945 р., на допомогу яким вчасно прийшли радянські війська, звільнена Прага і вся територія країни.
Протягом лютого-квітня 1945 р. в результаті Віденської наступальної операції радянських військ звільнено Австрію.
Отже, понад рік радянські війська у взаємодії з народними арміями і місцевими партизанами вели бої з ворогом на території європейських країн. Були визволені повністю або частково території Румунії, Польщі, Болгарії, Югославії (східні райони), Чехословаччини, Угорщини, Австрії, Німеччини (східні райони). В боях за визволення народів Європи віддали життя понад 1 мли. радянських воїнів. У тому, що сталося в цих країнах після приходу радянських військ - дії НКВС, «смершів» і встановлення прорадянських тоталітарних режимів, вини рядових солдатів і офіцерів немає.
Важливу роль у визволенні країн і народів Європи відіграли війська інших членів антигітлерівської коаліції. Протягом осені 1944 р. - зими 1945 р. союзниками було визволено країни Бенілюксу. У травні 1945 р. підписано капітуляцію німецьких військ у Нідерландах, Північно-Західній Німеччині, Шлезвігу-Гольштейні, Данії.
Кульмінаційною подією в розвитку відносин між членами антигітлерівської коаліції і передвісником закінчення Другої світової війни стала Ялтинська (Кримська) конференція (4-11 лютого 1945 р.). У ній взяли участь глави союзницьких держав: Сталін, Рузвельт і Черчілль. «Велика трійка» дійшли згоди практично щодо всіх принципових проблем повоєнного врегулювання в Європі:
• СРСР брав на себе зобов'язання після капітуляції Німеччини розпочати війну з Японією;
• передбачалося проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах - прийнято «Декларацію про визволену Європу» де проголошувалося повне викорінення у визволених країнах наслідків нацизму;
• формування демократичних урядів у цих країнах повинно було піти шляхом проведення вільних виборів. З метою усунення загрози виникнення війни у будь-якому регіоні світу та міждержавного співробітництва, вирішено заснувати нову міжнародну організацію - Організацію Об'єднаних Націй (ООН). До складу членів-засновників поряд з СРСР було включено також Українську та Білоруську республіки, що найбільше постраждали в ході війни;
• досягнуто домовленості про формування тимчасового польського уряду на основі про радянського люблінського комітету із залученням еміграційного польського уряду у Лондоні. Угода стосовно східних кордонів Польщі передбачала їх встановлення по «лінії Керзона». Це стало фактом узаконення входження в Україну західноукраїнських земель. Відбулося і розширення території Польщі на півночі і заході за рахунок Німеччини.
Однак поряд із досягненням реальних і історично вагомих домовленостей щодо умов повоєнного впорядкування Європи, Ялтинська конференція, що проходила в гострих дискусіях, виявила й суперечності всередині антигітлерівської коаліції. На ній з'ясувались протилежні підходи її учасників до розв'язання повоєнних проблем світового устрою, що невдовзі призвело до розколу світу на дві ворогуючі системи та протистояння на довгі роки.
16 квітня 1945 р. силами трьох радянських фронтів - 1-го Білоруського (Г. Жуков), 2-го Білоруського (К. Рокосовський) і 1-го Українського (І. Конєв) розпочалася Берлінська операція. Вона була завершальною наступальною стратегічною операцією радянських військ. У ній брали участь 2,5 млн чол., понад 40 тис гармат і мінометі, понад 6 тис. танків та 7.5 тис. бойових літаків. Берлінський напрям обороняли німецькі групи армій «Вісла» та «Центр», що налічували близько 1 млн. чол., понад 10 тис. гармат і мінометів. 1,5 тис. танків та 3,3 тис. бойових літаків. 20 квітня радянські війська почали штурм столиці нацистської Німеччини. 25 квітня було завершено оточення всього берлінського угруповання противника. Цього ж дня у районі м. Торгау на р. Ельбі радянські війська зустрілися з наступаючими частинами американської армії. 30 квітня 1945 р. над Берлінським рейхстагом Прапор Перемоги підняли українець лейтенант О. Берест, росіянин сержант М. Єгоров, грузин молодший сержант В. Кантарія. 7 травня 1945 р. у штабі союзного командування в Реймсі німецькі генерали Фрідебург та Йодль підписали протокол про беззастережну капітуляцію Німеччини перед англо-американськими військами. 8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлхорсті фельдмаршал В. Кейтель як офіційний наступник Гітлера підписав Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини. Від радянської сторони його підписав Г. Жуков.
Ця історична подія не лише зафіксувала ліквідацію гітлерівського рейху. Вона означала також остаточний розвал гітлерівського «нового порядку». Нею було ознаменоване остаточне визволення поневолених народів Європи, врятування світової культури й цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом для всього людства.
З 17 липня по 2 серпня 1945 р. у м. Потсдам відбулась остання конференція «Великої трійки». На зміну Черчіллю, який програв парламентські вибори у Великій Британії, приїхав лідер лейбористів К. Еттлі, а замість Рузвельта, котрий помер 12 квітня, - новообраний президент США Г. Трумен, Від СРСР-Й. Сталін.
На Потсдамській конференції були прийняті конкретні рішення про територіальні зміни й умови окупації Німеччини. Було досягнуто зголи про її повоєнний устрій, що мав базуватися на принципах «трьох Д»:
Щодо майбутнього Німеччини, то вирішено залишити її як єдину державу, провести в ній загальні вибори і підписати мирний договір. До цього часу повинна була діяти система чотиристоронньої окупації Німеччини СРСР, США, Великою Британією та Францією, а функцію влади мала здійснювати окупаційна адміністрація.
На конференції вирішувалось питання про розподіл морського флоту країн-агресорів між країнами-переможницями, про розміри репарацій. Так, із загальної суми в 20 млрд доларів 50 % повинен був отримати Радянський Союз, причому було вирішено компенсувати цю суму за рахунок промислового устаткування, що вивозилося з Німеччини до СРСР.
Важливе місце на конференції зайняли питання повоєнних кордонів:
Для остаточного врегулювання німецького питання створено Раду міністрів закордонних справ Британії, Китаю, СРСР, США та Франції. Рада повинна була також підготувати мирні договори з союзниками Німеччини.
Отже, на Потсдамській конференції закладено основи для повоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу.
5. Розгром Японії. Наслідки Другої світової війни та її уроки
У відповідності до взятого на себе в Ялті і Потсдамі зобов'язання, СРСР 5 квітня заявив про розрив договору про нейтралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. вступив у війну з Японією. На Далекий Схід були перебазовані 4 армії чисельністю 1,5 млн чоловік, загальне керівництво якими здійснював О. Василевський. Головний удар був спрямований проти Квантунської армії, розташованої у Маньчжурії. Внаслідок Маньчжурської операції була розгромлена Квантунська армія. Також ліквідовано важливу для Японії воєнно-економічну базу на материку - в Південно-Східному Китаї та Південній Кореї.
6 і 9 серпня 1945 р. США скинули на японські міста Хіросіму і Нагасакі дві ядерні бомби. Загинуло понад 100 тис. мирних жителів.
14 серпня 1945 р. японський уряд прийняв рішення про капітуляцію. Однак залишки Квантунської армії продовжували боротьбу. Наприкінці серпня американські війська на чолі з генералом Д. Макартуром: розбили ці залишки і окупували японські острови. І вересня радянський десант висадився на південні острови Курильської гряди. 2 вересня 1945 р. на борту американського крейсера «Міссурі» підписано Акт про беззастережну капітуляцію Японії. З радянської сторони його підписав генерал К. Дерев'янко. Японія прийняла умови Потсдамської декларації 1945 р., яка передбачала роззброєння і розпуск збройних сил, звільнення загарбаних територій, ліквідацію мілітаризму, встановлення в країні демократичних свобод тощо. З підписанням Акта про капітуляцію Японії закінчилася Друга світова війна - найбільша в історії війн.
Головні підсумки війни:
Друга світова війна завдала людству небачених раніше втрат, принесла йому страшні страждання. Наслідки війни були справді жахливими: тисячі зруйнованих міст, десятки тисяч спалених сіл й знищених підприємств, руйнація сільського господарства та транспортної мережі й розпад торговельно-економічної європейської системи.
Для людства війна стала ненависним символом, особливо з винайденням і застосуванням ядерної зброї. Вона ще раз підтвердила, що для кожного народу свобода своєї землі, держави, національна незалежність варті того, щоб пожертвувати задля них навіть найціннішим - своїм життям. Ця війна була не стільки масштабним конфліктом між добром і злом, скільки боротьбою за виживання.
Найбільше людських втрат зазнали: Польща (22 % населення, або 6 млн чол.), Радянський Союз ( 27 млн мол., у т.ч. Україна - 16,7 % населення, або понад 8 млн чол). Німеччина (18 % населення, або 13 млн чол.). Західні союзники СРСР - Франція, Велика Британія, США втратили відповідно 600, 375 і 300 тис. чол.
У 1949 р. Німеччина розпалася на дві держави - Федеративну Республіку Німеччини і Німецьку Демократичну Республіку, що стало трагедією для німецького народу.
Головний урок Другої світової війни - це переконаність у тому, що мир і співпраця народів, добробут кожної окремої родини і людини, людське життя, демократія є найвищими цінностями, перед якими мусять поступатися взаємні міждержавні підозрілість, агресивність, національна ворожнеча й насильство
Основні дати:
14.01. – 29.02.1944 – наступ радянських військ під Ленінградом;
23.06.1944 – початок операції „Багратіон”, звільнення Білорусії;
6. 06. 1944 – відкриття Другого фронту;
1.08.1944 – Варшавське повстання;
4-11 лютого 1945 - Кримська конференція;
16.04 – 04.05. 1945 р. - Берлінська операція;
8.05.1945 р.- капітуляція Німеччини;
17. 06. – 2.07. 1945 р.- Потсдамська конференція;
2. 09.1945 р. - Капітуляція Японії,
Контрольні питання