Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
37
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ФЕДОРЕНКО Ольга Ігорівна
УДК 811.111.366.5
ЛЕКСИЧНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ КОМПОНЕНТІВ
СТАЛИХ ДІЄСЛІВНО-СУБСТАНТИВНИХ
ВИРАЗІВ ТИПУ
to give a smile, to have a look, to make a suggestion
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.04 германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Львів
Дисертацією є рукопис.
Робота написана на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Сухорольська Стефанія Михайлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зацний Юрій Антонович,
Запорізький державний університет, завідувач кафедри теорії та практики перекладу
кандидат філологічних наук, доцент
Данилова Зоя Василівна,
Львівська комерційна академія, завідувач кафедри іноземних мов
Провідна установа: Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород
Захист відбудеться 21 квітня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).
Із дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).
Автореферат розісланий 20 березня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради доц. О.А. Шпак
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Реферована дисертаційна праця присвячена дослідженню специфіки та закономірностей лексичної сполучуваності компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень (СДСС) нефразеологічного характеру, а саме: фразеоматичних комплексів (фразем) типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові.
Такі словосполучення різного ступеня усталеності, еквівалентні у плані змісту монолексемному дієслову (to smile, to look, to suggest), вживаються у різних функціональних стилях. Зростання частотності і продуктивності цих утворень пояснюють розвитком елементів аналітизму та тенденцією до номіналізації.
У лінґвістичній літературі у центрі уваги перебувають характер СДСС, їх місце у системі мови, дериваційні та структурно-семантичні особливості. Слід, однак, відзначити, що незважаючи на існування достатньої кількості робіт з питань дослідження особливостей СДСС, тут є ще недосліджені аспекти. Найменш дослідженим аспектом стійких сполучень вказаного типу залишається сполучуваність компонентів СДСС. Створення таких одиниць не є довільним і стихійним, а підпорядковується мовним закономірностям, які виявляються зокрема у їх лексичному складі.
На мотивовану комбінаторику компонентів СДСС звернули увагу З. Херріс, С. Кавакамі, А. Лайв, Н.М. Амосова, Г.Г. Почепцов, А.М. Мухін, Н.Є. Котляр, В.Л. Дашевська, О.В. Огоновська, С.М. Сухорольська.
З. Херріс вважає, що вибір дієслівного компонента Vi у квазітрансформації типу VI → Vi + NvI залежить від VI. С. Кавакамі поділяє цю точку зору і підкреслює певну обмеженість вибору, яка не допускає таких реалізацій, як *give a step, *have a push. Н.М. Амосова вказує, що обмеженість вибору зумовлює сполучуваність іменників laugh, push, nod, sigh з дієсловом give, а іменників swim, walk, sip з take. С.М. Сухорольська класифікує СДСС за етимологією, напрямом деривації та категоріальною семантикою субстантивних компонентів.
Відзначаючи “різноскерований динамізм” дієслівних компонентів СДСС, дієслів широкого лексичного значення give, get, have, make, take, Н.М. Амосова та О.В. Огоновська підходять до вирішення цього питання найближче, але, на жаль, не розглядають специфіку сполучуваності компонентів СДСС у лексичному ракурсі, не зясовують лексико-семантичних особливостей субстантивних компонентів, що впливають на заповнення позиції дієслівного оператора СДСС, не розглядають дієслівних компонентів широкого та вузького значення у складі СДСС тощо.
Мета дисертаційної роботи дослідити лексичну сполучуваність компонентів СДСС, опираючись на аналіз їх семантики.
Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:
- зясувати поняття “лексична сполучуваність” та обґрунтувати специфіку сталих словосполучень нефразеологічного типу;
- висвітлити питання функціонування і співвідношення СДСС як описової форми номінації дії та корелятивних монолексемних дієслів;
- виділити всю сукупність СДСС та описати основні моделі СДСС щодо їх продуктивності та поширення у досліджуваних текстах;
- визначити функції та значення дієслівних компонентів СДСС, зясувати поняття широкого значення;
- встановити лексико-семантичні групи іменників, які потрапляють у сферу сполучуваності окремих дієслівних компонентів СДСС та визначити кількість іменних лексем у межах кожної лексико-семантичної групи;
- простежити основні типи парадигматичного звязку, в якому перебувають СДСС унаслідок лексичної варіантності дієслівних компонентів (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви);
- зясувати поняття “лексичні конверсиви”, визначити специфіку СДСС, які кваліфікуються як словосполучення-конверсиви;
- проаналізувати семантичні особливості дієслівного та субстантивного компонентів та встановити основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.
Звязок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми “Структура, семантика та тенденції розвитку германських та романських мов”, що її розробляє факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка.
Обєктом дослідження стали 2055 англійських CДСС. Із них 1400 СДСС з дієсловами широкого значення та 655 СДСС з дієсловами вузького значення у функції дієслівного компонента.
Предметом дослідження є специфіка та закономірності лексичної сполучуваності компонентів СДСС.
Матеріалом для спостереження слугують твори сучасних англомовних авторів 000 сторінок англійської, американської, канадської та австралійської художньої літератури. Для висвітлення деяких аспектів, окрім англійських оригіналів, використано українські переклади. Широко використовувалися дані словників: комбінаторних, синонімів, семантичних відстаней, фразеологічних одиниць, найуживаніших стійких сполучень тощо.
Методологічна основа дисертації визначається системним підходом до оцінки мовних явищ. Лексичний матеріал розглядається у його стосунках і залежностях, опозиціях і безпосередньому функціонуванні. Аналіз мовних явищ проведено на основі методологічних вимог простоти, послідовності та обєктивності.
Методи дослідження зумовлені метою та завданням роботи. Текстовий матеріал досліджено за допомогою контекстуального аналізу. Семантична структура компонентів СДСС досліджувалася за допомогою компонентного аналізу, трансформаційного аналізу та методу словникових дефініцій. Методом синтаксемного аналізу вивчено семантико-синтаксичні особливості СДСС. Закономірності лексичної сполучуваності компонентів СДСС описано на основі лексико-семантичної класифікації контекстових партнерів слова. У дослідженні застосовано також метод кількісних підрахунків.
Репрезентативність досліджуваного корпусу текстів, широке охоплення теоретичних джерел, комплексний характер методики є підставою для достовірності та обєктивності отриманих результатів.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлено зацікавленням мовознавців таким перспективним напрямом сучасного мовознавства як теорія лексичної сполучуваності та відносною неопрацьованістю цієї проблеми, а також усе зростаючим інтересом сучасної англістики до полілексемних (формулоподібних) одиниць. Лексична сполучуваність слів належить до провідних проблем сучасного мовознавства. У звязку з цим зростає необхідність її комплексного дослідження як в теоретичному, так і в практичному плані.
Окреме актуальне дослідження повязуємо з основним фактичним матеріалом даної дисертації, а саме із розглядом лексичної сполучуваності компонентів СДСС, які належать до високочастотних і продуктивних засобів номінації англійської мови. Лексична сполучуваність їхніх компонентів залишалася поза увагою дослідників і потребує детального вивчення та систематизації. Варто вказати на відсутність лексико-семантичної класифікації субстантивних компонентів СДСС. Комплексного дослідження потребує категоріальна семантика субстантивних компонентів СДСС, яку також не досліджували.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше зроблено спробу всебічного комплексного аналізу лексичної сполучуваності компонентів СДСС у сучасній англійській мові. Вперше встановлено критерії сполучуваності компонентів СДСС та фактори, що впливають на заповнення позиції дієслівного оператора; виділено окремі лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з тим чи іншим дієслівним оператором у складі СДСС; ідентифіковано кількісні параметри кожної лексико-семантичної групи; складено списки основних лексико-семантичних груп субстантивних компонентів для широкозначних дієслівних операторів СДСС; досліджено категоріальну семантику субстантивних компонентів СДСС.
Новаторський підхід полягає у вивченні лексичної сполучуваності компонентів СДСС з проекцією на корпусну лексичну граматику (corpus-based lexico-grammar), що розкриває різноманітність форм лексичної та граматичної взаємодії.
Теоретичне значення дисертації у тому, що результати дослідження можна використати при поглибленні окремих аспектів загальної теорії сполучуваності (граматична і лексична сполучуваність слів; закономірності лексичної сполучуваності слів; синонімія однокореневих слів та словосполучень; лексична сполучуваність як критерій розмежування вільних і фразеологічних словосполучень), уточненні низки мовознавчих понять (словосполучення, вільне словосполучення, фразеологізм, ідіома, стале словосполучення нефразеологічного характеру), для розробки певних теоретичних питань автоматичного аналізу тексту, лінґводидактики, перекладу, культури мови тощо.
Практична цінність дисертації у тому, що зібраний матеріал можна використати при компютерній обробці тексту, для складання програм машинного перекладу. Результати проведеного дослідження можуть бути придатними для лексикографії при укладанні комбінаторних словників та словників усталених виразів.
Дані дисертації можна також використовувати для розробки розділів теоретичних курсів чи спецкурсів з лексикології, теоретичної граматики, на заняттях з англійської мови, а також у науково-пошуковій роботі.
Сполучуваність компонентів СДСС зазвичай викликає труднощі для тих, хто вивчає англійську мову, оскільки кожна мова має власну специфіку лексичної сполучуваності. Якщо набір понять приблизно однаковий у двох мовах, то лексичне наповнення СДСС може бути різним або лише частково ідентичним. У звязку з цим зібраний емпіричний матеріал та отримані теоретичні висновки можуть бути корисними у теорії та практиці викладання іноземних мов, адже знання принципів сполучуваності є передумовою правильності утворюваних у мовленнєвому акті структур, а також адекватного перекладу.
Теоретична та практична цінність дисертаційного дослідження полягає також у широкому виході отриманих результатів на межі різних мовознавчих дисциплін: лексикології, граматики, лінґвістики тексту, контрастивної лінґвістики, компютерної лінґвістики, лінґвостилістики, лінґводидактики, лексикографії, психолінґвістики тощо.
Особистий внесок дисертанта у дослідження полягає у подальшій розробці, уточненні та розширенні знань про специфіку СДСС як високочастотних і продуктивних засобів номінації англійської мови. Уперше розкрито специфіку механізму лексичної сполучуваності компонентів СДСС.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у вигляді доповідей та повідомлень на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2000, 2001), Міжвузівській науковій конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2002), Міжнародній науковій конференції “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2001), X міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень, присвяченій 190-річчю Харківського державного педагогічного університету (Харків, 2001), II західно-регіональній науково-методичній конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів “Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах” (Тернопіль, 1999).
Повний текст дисертації обговорено на розширеному засіданні кафедри англійської філології факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (21.10.2003).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені у восьми наукових публікаціях (три статті, матеріали конференцій та тези).
На захист винесені такі твердження:
1. Сталі дієслівно-субстантивні словосполучення (СДСС) є виявом діючої в англійській мові тенденції до аналітизму та номіналізації речення.
2. Субстантивні компоненти СДСС піддаються лексико-семантичній класифікації. Залежно від наявності у значенні лексико-семантичного варіанта іменника певного спільного семантичного компонента вони поділяються на декілька лексико-семантичних груп.
3. Лексична сполучуваність компонентів СДСС є підпорядкованою певним мовним закономірностям, однією з яких є закон семантичного узгодження.
4. Заповнення позиції дієслівного оператора СДСС проектується семантичними параметрaми дієслова та іменника і залежить від кількох факторів, а саме: 1) лексико-семантичного змісту дієслівного та субстантивного компонентів; 2) граматичної характеристики дієслівного та субстантивного компонентів. Вирішальними у виборі дієслівного компонента є також 3) аналогія з синонімічними іменниками та 4) узус.
. Дієслівні компоненти СДСС можуть виявляти тенденцію до лексичної варіантності: 1) широкозначні дієслова мають здатність до взаємозаміни або 2) у ролі дієслівного компонента виступають дієслова вузького значення, які є синонімами широкозначних дієслів.
6. Лексична варіантність дієслівних компонентів СДСС зумовлює два види парадигматичного звязку: синоніми та конверсиви. Заміна дієслівного оператора контрастуючим (із протилежною спрямованістю дії) призводить до виникнення СДСС-конверсивів, які різняться суб'єктно-об'єктною спрямованістю (позначають певну ситуацію стосовно двох різних її учасників).
7. Заміна одного дієслівного компонента СДСС іншим можлива тільки у певних параметрах: 1) у межах однієї спрямованості дії; 2) у межах протилежної спрямованості дії; 3) коли різні значення іменника валентні до різних дієслів.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку лексикографічних джерел, списку ілюстративного матеріалу та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, із них сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 452 позиції, із них позицій латиницею. Додаток, обсяг якого становить 11 сторінок, містить списки іменників основних лексико-семантичних груп для широкозначних дієслівних компонентів СДСС.
У тексті дисертації подано 15 таблиць (таблиці кількісного аналізу семантики субстантивних компонентів СДСС, продуктивності моделей СДСС із широкозначними дієсловами, порівняльна таблиця СДСС та інших корелятивних утворень тощо).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, визначені її обєкт, предмет, мета, завдання та методологія, сформульовано основні положення, які виносяться на захист.
У першому розділі “Проблема лексичної сполучуваності слів у теоретичному мовознавстві” опрацьовано теоретичну базу дослідження. Сполучуваність розглядається як лінґвістична категорія і відмежовується від таких суміжних чи співвідносних лінґвістичних понять як валентність, контекст, дистрибуція, обєднання; зясовано поняття “лексична сполучуваність”, окреслено вихідні теоретичні позиції цього поняття та обґрунтовано специфіку сталих виразів нефразеологічного характеру.
У системі мови сполучуваність є категорією універсальною, властивою одиницям усіх мовних рівнів, і визначається як здатність мовних одиниць вступати у взаємозвязки з одиницями власного (і рідше вищого) рівня для виконання певних номінативних і комунікативних завдань.
Дослідники виділяють такі основні параметри сполучуваності:
1. Спрямованість. Елемент системи характеризується не лише своїми звязками з іншими елементами, але й тим, що ці звязки мають свої “входи” та “виходи”. У мові ця властивість відображається у певній спрямованості звязку одиниць. Лінію, яка сполучає “вихід” одного елемента з “входом” іншого, називають вектором сполучуваності.
. Обовязковість. Сполучуваність обовязкова, якщо присутність одного елемента передбачає обовязкову наявність іншого елемента у конструкції. Якщо наявність іншого елемента у конструкції лише можлива, то сполучуваність вважається факультативною.
. Інтенсивність. Сполучуваність характеризується різним ступенем інтенсивності і може поєднувати певні одиниці з різною регулярністю та ступенем усталеності.
4. Активність. Сполучуваність мовної одиниці з оточуючими елементами може бути активною і пасивною. Звязок активний, якщо пропуск елемента, з яким сполучається досліджуване слово, не викликає змін у граматичній структурі речення, а пропуск досліджуваної мовної одиниці викликає зміни. Звязок пасивний, якщо пропуск мовного елемента, з яким сполучається досліджувана мовна одиниця, порушує граматичну структуру речення, а пропуск досліджуваної одиниці не спричиняє змін. Звязок взаємний, якщо пропуск будь-якого з елементів призводить до зміни граматичної структури речення.
Розрізняють також контактну і дистантну сполучуваність. Остання може бути опосередкована службовими словами.
У системі мови сполучуваність забезпечує можливість функціонування системи у мовленні, тобто можливість реалізації основної функції мови комунікативної. Процеси комбінаторики мовних одиниць це не що інше, як процеси утворення мовленнєвих висловлювань, під час яких відбувається формування і вираження думок.
Сполучуваність також сприяє розвитку мовної системи. Дослідники відзначають значну роль сполучуваності саме в утворенні нових значень і нових лексичних одиниць (слів, сталих словосполучень).
Огляд лінґвістичних досліджень останніх років доводить, що поняття сполучуваності все ще не отримало чіткого визначення, немає також єдності у термінології. У мовознавчій літературі для окреслення кола проблем, повязаних із вивченням сполучуваності лінґвістичних елементів, зазвичай використовують терміни сполучуваність, комбінаторика, поєднання, комунікативне зчеплення, синтагматика, колігація і колокація, семантична чи лексична вибірковість, валентність, дистрибуція тощо.
Поняття сполучуваності слід відмежовувати від таких суміжних лінґвістичних понять як валентність, дистрибуція, контекст, обєднання.
Під сполучуваністю слів розуміють реалізацію їх валентності. За існуючими теоретичними працями розрізняють граматичну і лексичну сполучуваність слова.
Лексична сполучуваність слова визначається як його реалізована здатність сполучатися у тексті з словами певного лексичного значення; сумісність слів за їх лексичним значенням, яка може бути смисловою або узуальною; сполучуваність лексем, яка ґрунтується на сполучуваності відповідних семем без урахування морфологічних і синтаксичних особливостей самих лексем.
Дослідження лексичної сполучуваності слова передбачає визначення кола слів, з якими воно може сполучатися у висловлюваннях, і умов реалізації сполучень. За вихідну одиницю при описі лексичної сполучуваності слова приймається лексико-семантичний варіант.
Лексична сполучуваність вважається однією з найцікавіших проблем сучасного мовознавства, а необхідність її дослідження диктується як теоретичними, так і практичними потребами. Лексична сполучуваність слів вивчається у лексикології, фразеології, стилістиці, контрастивній лінґвістиці, компютерній лінґвістиці, лінґводидактиці, лексикографії. Актуальним залишається питання про виділення окремого розділу мовознавства чи наукової дисципліни, яка б займалася дослідженням лексичної сполучуваності слів.
Проблема лексичної сполучуваності, яка довгий час залишалася поза увагою дослідників, виявилась зараз у центрі уваги сучасної корпусної лексичної граматики (corpus-based lexico-grammar). Цей новий тип граматики виник на основі ідей британського професора Дж. Фірта та його послідовників Ф. Пальмера, М. Гелідея, Дж. Сінклера (фіртівська школа).
Згідно з теорією лексичної граматики мова складається з граматизованої лексики, а не з лексикалізованої граматики, а тому її слід описувати, опираючись, перш за все, на поведінку слів, а не на абстрактні структури, у які можна підставляти лексичні одиниці. Загальновизнане твердження про те, що граматичні абстракції (структури) можна вивести, не вдаючись до лексичної семантики, піддається сумніву. Робиться революційний висновок: без граматики мало що можна передати, без лексичного складу нічого не можна висловити. Моделювання лексичної сполучуваності вважається ключем до адекватного опису мови.
Закладаються основи нової лексичної теорії, яка доповнює граматичну. Граматика як структура вважається підлеглою лексиці. Лексичні одиниці (слова та полілексемні одиниці), а не слова і граматичні структури вважаються основними одиницями мови. Лексичні одиниці, як і граматичні структури, наділені потенційною породжуючою спроможністю і дозволяють мовцеві створювати нові вислови.
Ефективне використання мови людиною з метою її спілкування з іншими людьми опирається як на її мовотворчі можливості, так і на здатність автоматично відтворювати у готовому вигляді ті елементи мови, які зберігаються у її мовній свідомості і спеціально для цього призначені.
Для позначення таких сталих мовленнєвих утворень, які закріпилися у мові, використовуються такі різноманітні терміни, як, наприклад, мовленнєві кліше, штампи, стійкі словесні комплекси, усталені вирази, комунікативні стереотипи, стандартизовані вирази, готові фрази, полілексемні одиниці, формулоподібні утворення, мовленнєві формули тощо.
Дані сучасних корпусних досліджень доводять, що сучасна англійська мова надзвичайно багата на такі утворення варіативного ступеня усталеності. За результатами цих досліджень, формулоподібні утворення складають 80% мовного матеріалу, а у сукупності становлять “фразикон” (phrasicon) носіїв даної мови.
Основними проблемами теорії лексичної сполучуваності, котрі є предметом пильної уваги сучасних дослідників, вважають питання про закономірності лексичної сполучуваності слів, фактори, які зумовлюють обмеження лексичної сполучуваності, типологію лексичної сполучуваності, а також методику її дослідження.
Основним конструктивним правилом чи закономірністю лексичної сполучуваності слів є закон семантичного узгодження, який зводиться до повторення семантичних ознак (сем) у лексичних значеннях слів, які утворюють словосполучення. Вдалося знайти й певні ймовірнісні правила вибору елементів.
Визначено основні фактори, які детермінують лексичну сполучуваність слів, а саме: 1) позамовні (предметно-логічні); 2) мовні; 3) соціолінґвістичні; 4) психолінґвістичні. Внаслідок їх дії розрізняють такі типи лексичної сполучуваності слів: вільну, широку, групову, одиничну та серійну. Вільна сполучуваність це лексична сполучуваність, яка не має внутрішньомовних обмежень; широка сполучуваність це сполучуваність однієї лексеми з лексемами кількох лексико-семантичних груп (ЛСГ); групова сполучуваність це сполучуваність лексеми з кількома лексемами однієї ЛСГ; одинична (індивідуальна) сполучуваність це сполучуваність однієї лексеми лише з однією лексемою; серійна сполучуваність це стала сполучуваність кількох серій лексем одна з одною.
Вільна сполучуваність лексем це здатність слова сполучатися у мовленні з усіма семантично сумісними словами. Якщо ж слово може сполучатися лише з частиною семантично сумісних з ним слів, то його сполучуваність визнається обмеженою.
Обмеження лексичної сполучуваності, які накладаються системою мови і не зумовлюються предметно-логічними, позамовними факторами, зводяться або до усталеності або до ідіоматичності. Усталеність словесної групи це її традиційна повторюваність без семантичного перетворення. Вільні словесні групи, які пройшли процес семантичного перетворення (переосмислення), кваліфікують як ідіоми.
Діапазон лексичної сполучуваності слова може бути представлений у вигляді шкали, на крайніх точках якої розташовані ідіоми і вільні сполучення двох лексем. Між ними розміщуються одиниці, яким властиві різні ступені усталеності.
У сучасних дослідженнях дискусійним залишається питання про методи аналізу лексичної сполучуваності слів. Для дослідження лексичної сполучуваності використовують дистрибутивно-статистичний і статистичний аналізи, метод роботи з інформантами, метод семантичних параметрів, метод міжмовного зіставлення. Лексичну сполучуваність досліджують на основі вивчення семантичних полів, на основі семемної класифікації сполучень, на основі лексико-семантичної класифікації контекстових партнерів слова.
У другому розділі “Статус сталих дієслівно-субстантивних словосполучень” подано огляд основних підходів до визначення лінґвістичного статусу СДСС; встановлено загальні критерії їх ідентифікації та відмежування від інших корелятивних утворень (вільних словосполучень, фразеологічних одиниць, аналітичних лексичних одиниць); висвітлено питання функціонування СДСС як описової форми номінації дії та корелятивних монолексемних дієслів; окреслено роль СДСС як полілексемних одиниць (формулоподібних утворень) у спілкуванні; розглядається специфіка створення таких одиниць та закономірності лексичної сполучуваності їх компонентів, які привернули увагу дослідників.
У мовознавстві невирішеною залишається проблема лінґвістичного статусу СДСС. Дискусія велася з питань віднесення таких сполучень до лексичного, фразеологічного, граматичного або синтаксичного рівнів мови.
У мовній ієрархії СДСС займають проміжне місце між вільними словосполученнями і фразеологічними одиницями. Вони характеризуються цілісним значенням, яке виводиться з конкретного значення складових слів (на відміну від фразеологізмів), та сталістю, повторюваністю в однаковому складі (на відміну від вільних словосполучень).
СДСС є виявом діючої в англійській мові тенденції до аналітизму (прояв аналітичних тенденцій на синтаксичному рівні). Диференційні ознаки СДСС як номінативів аналітичної структури (аналітичних конструкцій) це: 1) утворення за аналітичною структурно-семантичною моделлю (VN і VvN у якій субстантивний компонент девербативний іменник, утворений за конверсією); 2) функціональна диференціація компонентів (дієслівний компонент реалізує грамеми, необхідні для предикації, а іменний компонент, спеціалізований для вираження лексичного значення цілого, несе основне семантичне навантаження); 3) єдність номінації (СДСС виступають нарізнооформленими еквівалентами слова).
СДСС є виявом як аналітичних тенденцій, так і номіналізації англійського речення. Розчленування номінації процесу на два елементи дієслівний та іменний не випадкове і передбачає вирішення низки комунікативних завдань.
Семантичним центром СДСС виступають абстрактні іменники, які є наслідком трансформованої номіналізації. Паралельно з вторинною номінативною функцією назв процесів вони є носіями категоріального значення субстанціональності. У результаті, ці іменники, хоч і є дериватами дієслів, по-іншому відтворюють дію.
За допомогою компонентного аналізу та методу словникових дефініцій вивчено семантичні особливості 820 субстантивних компонентів СДСС. Субстантивні компоненти СДСС, корелятивно повязані з дієсловами, можуть позначати: 1) дію; 2) разовий вияв дії; 3) результат дії; 4) каузатора дії (неістоту); 5) період тривалості дії; 6) стан; 7) якість, ознаку, характерну особливість; 8) здатність. У ролі субстантивних компонентів зафіксовані також іменники з конкретним значенням.
Т а б л и ц я 2.2
Категоріальна семантика субстантивних компонентів СДСС
№ |
Значення |
Приклади |
Кількість |
|
абсол. |
відн.% |
|||
1 |
Дія (Ving, action of Ving) |
addition, beating, washing |
80 |
9,8 |
2 |
Разовий вияв дії (act of Ving) |
bite, laugh, look, pull, push |
230 |
28 |
3 |
Результат дії (result of Ving) |
calculation, decision |
400 |
48,8 |
4 |
Виконавець дії (sth that Vs) |
indication, inducement, sign |
10 |
1,2 |
5 |
Період тривалості дії (period or interval of Ving) |
rest, sleep, swim, wait, walk |
30 |
,7 |
6 |
Стан (condition or state) |
delight, fright, satisfaction |
50 |
6,1 |
7 |
Якість, ознака (quality) |
colour, form, smell, taste |
5 |
,6 |
8 |
Здатність (power) |
appeal, attraction, influence |
5 |
,6 |
9 |
Іменники конкретної семантики |
place, room, root, seat, way |
10 |
,2 |
В с ь о г о |
820 |
Синонімічні звязки СДСС та дієслів-корелятів не передбачають їх повної семантичної тотожності. СДСС як двокомпонентні номіналізовані конструкції переважно наділені додатковою семантикою чи відмінними функціонально-стильовими характеристиками. Можливі й випадки, коли значення СДСС повністю не збігається зі значенням дієслівних корелятів.
СДСС активно залучаються до поповнення парадигм засобів вираження категоріальних значень аспектуальності та пасивності. СДСС відтворюють дію у її неперехідному значенні, тим самим створюють можливість елімінації обєкта.
СДСС ефективний засіб економії засобів вираження: завдяки пермутації, компресії компонентів СДСС досягається більша економія мовлення, скорочення мовленнєвого потоку, лаконізм висловлювання.
СДСС як розгорнуті номінативи-кореляти простих дієслів часто здатні передати такі характеристики дії, які не завжди можуть бути адекватно відображені монолексемним дієсловом. Ширші можливості сполучуваності СДСС забезпечують номінацію різнобічних аспектів, вираження додаткових характеристик номіналізованої дії, а також виконання стилістичних функцій.
СДСС становлять один із видів полілексемних одиниць (формуло-подібних утворень). Присутні у мовній свідомості носіїв англійської мови, вони використовуються ними у відповідних мовленнєвих ситуаціях автоматично, засвоюються цілими і вносяться у висловлювання у готовому вигляді. У сучасній лінґвістиці актуальним залишається питання створення таких одиниць, аналіз механізму та закономірностей лексичної сполучуваності їх компонентів.
Дослідники по-різному розуміють специфіку сполучуваності компонентів СДСС. У визначенні закономірностей їх сполучуваності сформувалося два основних підходи.
Перший з них вбачає специфіку СДСС у повній чи частковій десемантизації дієслівного компонента, у якому відбувається стирання чи послаблення лексичного значення. Якщо прийняти цю точку зору, то виникає враження, що вибір дієслівного компонента СДСС довільний.
Представники другого підходу у своїх працях звернули увагу на мотивовану комбінаторику дієслівного та субстантивного компонентів. Так, Г.Г. Почепцов вважає, що дієслівні компоненти СДСС не десемантизовані, а мають абстрактне, непряме (конотативне) значення, на відміну від конкретного значення, у якому вони виступають у вільних сполученнях. При цьому існує залежність між вибором першого компонента СДСС і семантикою другого. Деякі представники другого підходу вважають, що дієслівний компонент СДСС характеризується узуально звязаним (узуальним) значенням. Інші говорять про вузьке значення ведучого слова. Н.М. Амосова та О.В. Огоновська вважають, що дієслівні компоненти СДСС мають широке значення. Вибір дієслівного компонента завжди мотивований і повязаний з особливим відтінком широкого значення, який вимагається у кожному конкретному випадку.
Деякі дослідники у вирішенні питання сполучуваності компонентів СДСС використовують закон семантичної відповідності лексичного значення слова та його синтаксичної функції. С.М. Сухорольська та Н.Є. Котляр пояснюють мотивовану сполучуваність компонентів СДСС дією закону семантичного узгодження.
У мовознавстві немає єдності у тлумаченні специфіки сполучуваності компонентів СДСС. У звязку з цим існує гостра необхідність комплексного дослідження лексичної сполучуваності компонентів таких одиниць.
У третьому розділі “Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень” охарактеризовано основні лексико-семантичні особливості та функції дієслівних компонентів СДСС; розкрито поняття широкого значення; встановлено лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з окремими дієслівними компонентами; встановлено основні типи парадигматичного звязку, в якому перебувають СДСС (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви). У результаті здійсненого аналізу окреслено основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.
Позицію першого компонента СДСС заповнюють дієслова do, give, get, have, keep, make, put, take, відомі у лінґвістичній літературі як дієслова широкої семантики, дієслова широкого значення чи широкозначні дієслова.
Під широким значенням розуміють значення, яке має максимальний ступінь узагальнення, що певною мірою звужується і конкретизується у мовленнi. Основні ознаки широкозначних дієслів це: 1) нерозчленованість значення (синкретизм); 2) здатність позначати велику кількість предметів та явищ (поліденотативність); 3) можливість функціонування на лексичному та граматичному рівнях (поліфункціональність); 4) необхідність сполучення з іншими одиницями для вказівки на конкретний денотат (синсемантизм).
Структура змісту широкозначного дієслова make передбачає наявність результативного об'єкта, тому у сферу сполучуваності цього оператора у складі СДСС моделі make + N/vN можуть потрапляти лише абстрактні іменники, наділені семою результату.
Т а б л и ц я 3.1
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі m a k e + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором m a k e |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Мовна чи знакова комунікація, інформування |
82 |
,6 |
2 |
Соціальна діяльність людини |
96 |
,4 |
3 |
Розумові дії, наукове дослідження |
55 |
,2 |
4 |
Рух |
40 |
11,0 |
5 |
Пересування у просторі |
12 |
3,3 |
6 |
Звуковиявлення |
24 |
6,6 |
7 |
Зміна стану |
22 |
,1 |
8 |
Конкретні результати фізичних дій |
28 |
7,7 |
9 |
Простір |
2 |
,6 |
10 |
Назви осіб |
2 |
0,6 |
В с ь о г о |
363 |
Широкозначне дієслово do валентне до нерезультативного додатка процесуальної семантики, тому лексичне наповнення СДСС моделі do + N/vN охоплює нерезультативні іменники, наділені семою процесу дії.
Т а б л и ц я 3.2
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі d o + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором d o |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Фізичні дії |
10 |
,2 |
2 |
Рух |
7 |
,8 |
3 |
Пересування у просторі |
2 |
,2 |
4 |
Фізіологічні дії |
2 |
,2 |
5 |
Емоційні дії |
2 |
,2 |
6 |
Розумові дії |
15 |
,7 |
7 |
Мовна комунікація |
2 |
,2 |
8 |
Соціальна діяльність людини |
25 |
27,8 |
9 |
Різні аспекти людських взаємин |
25 |
,8 |
В с ь о г о |
90 |
Лексична сполучуваність компонентів СДСС моделі give + N/vN програмується відцентровою спрямованістю дії та узагальненим значенням обєктної скерованості чи адресатності.
Т а б л и ц я 3.3
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі g i v e + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором g i v e |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Мовна чи знакова комунікація, інформування |
81 |
,8 |
2 |
Соціальна діяльність людини |
19 |
,3 |
3 |
Різні аспекти людських взаємин |
10 |
,8 |
4 |
Почуття, емоції, психічний стан |
37 |
10,4 |
5 |
Розумові дії |
18 |
,1 |
6 |
Фізичні дії |
85 |
23,9 |
7 |
Зорове сприйняття |
6 |
,7 |
8 |
Фізіологічні дії, притаманні людині |
7 |
,9 |
9 |
Пересування у просторі |
2 |
,6 |
10 |
Звуковиявлення |
58 |
,3 |
11 |
Рух |
18 |
5,1 |
12 |
Якості, ознаки предметів |
5 |
1,4 |
13 |
Фазові поняття |
2 |
0,6 |
14 |
Простір |
3 |
0,8 |
15 |
Частини тіла |
3 |
0,8 |
16 |
Фізичні (природні) явища |
2 |
0,6 |
В с ь о г о |
356 |
У СДСС моделей get + N/vN, take + N/vN та have + N/vN сполучуваність компонентів програмується семою субєктного (доцентрового) спрямування дії (дія спрямована від середовища до суб'єкта). Cтруктура змісту іменних лексем, які потрапляють у сферу сполучуваності операторів get, take та have, передбачає наявність а) суб'єкта (безпосереднього виконавця дії), або б) суб'єкта (безпосереднього виконавця дії) та об'єкта-адресата (сприймача), який перебуває у сфері активного впливу дії суб'єкта. Факт суміщеності цих значень в одній іменній лексемі знаходить своє вираження у тому, що такі СДСС можуть реалізувати значення обох станів (активу та пасиву).
Т а б л и ц я 3.4
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі g e t + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором g e t |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Мовна чи знакова комунікація, інформування |
11 |
,2 |
2 |
Соціальна діяльність людини |
16 |
,8 |
3 |
Різні аспекти людських взаємин |
14 |
,6 |
4 |
Почуття, емоції, психічний стан |
8 |
,9 |
5 |
Розумові дії |
3 |
,3 |
6 |
Фізичні дії |
24 |
,7 |
7 |
Пересування у просторі |
3 |
,3 |
8 |
Зорове сприйняття |
4 |
,4 |
9 |
Споживання |
4 |
,4 |
10 |
Фізичний стан |
3 |
,3 |
В с ь о г о |
90 |
100 |
Т а б л и ц я 3.5
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі t a k e + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором t a k e |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Мовна чи знакова комунікація, інформування |
10 |
5,5 |
2 |
Соціальна діяльність людини |
18 |
9,8 |
3 |
Різні аспекти людських взаємин |
10 |
5,5 |
4 |
Почуття, емоції, психічний стан |
24 |
13,1 |
5 |
Розумові дії |
18 |
,8 |
6 |
Фізичні дії |
21 |
11,5 |
7 |
Рух |
12 |
,6 |
8 |
Зорове сприйняття |
9 |
,9 |
9 |
Пересування у просторі |
18 |
,8 |
10 |
Споживання |
20 |
|
11 |
Фізичний стан |
6 |
,3 |
12 |
Якості, ознаки предметів |
2 |
,1 |
13 |
Фазові поняття |
2 |
,1 |
14 |
Конкретні результати фізичних дій |
3 |
,6 |
15 |
Простір (просторові обєкти) |
8 |
,4 |
16 |
Частини рослин |
1 |
,5 |
17 |
Фізичні (природні) явища |
1 |
,5 |
В с ь о г о |
183 |
100 |
Т а б л и ц я 3.6
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі h a v e + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором h a v e |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Процес взаємної розмови |
20 |
,6 |
2 |
Мовна чи знакова комунікація, інформування |
10 |
3,8 |
3 |
Соціальна діяльність людини |
26 |
,9 |
4 |
Різні аспекти людських взаємин |
8 |
|
5 |
Почуття, емоції, психічний стан |
78 |
,7 |
6 |
Розумове сприйняття |
7 |
,7 |
7 |
Фізичні дії |
6 |
,3 |
8 |
Рух |
9 |
3,4 |
9 |
Пересування у просторі |
17 |
6,5 |
10 |
Зорове сприйняття |
6 |
,3 |
11 |
Фізіологічні дії, притаманні людині |
4 |
,5 |
12 |
Споживання |
17 |
,5 |
13 |
Фізичний стан |
8 |
|
14 |
Якості, ознаки |
37 |
|
15 |
Властивості, здатності |
5 |
,9 |
16 |
Фазові поняття |
5 |
,9 |
В с ь о г о |
263 |
Позицію першого компонента СДСС можуть заповнювати також широкозначні дієслова keep та put. Однак за результатами суцільної вибірки частотність цих дієслів у складі СДСС низька.
Т а б л и ц я 3.7
Продуктивність моделей СДСС із широкозначними дієсловами
Модель Кількість |
make+N/vN |
do+N/vN |
give+N/vN |
get+N/vN |
take+N/vN |
have+N/vN |
keep+N/vN |
put+N/vN |
Разом |
абсолютна |
363 |
90 |
356 |
90 |
165 |
45 |
1400 |
||
відносна % |
26 |
6,4 |
,4 |
6,4 |
,8 |
,8 |
,2 |
100 |
Широкозначне дієслово keep у СДСС моделі keep + N/vN реалізує значення продовження дії, тому у його сферу сполучуваності потрапляють абстрактні іменники процесуальної семантики.
Т а б л и ц я 3.8
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі k e e p + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором k e e p |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Зорове сприйняття |
8 |
,6 |
2 |
Фізичні дії |
3 |
10,7 |
3 |
Рух |
2 |
7,1 |
4 |
Розумові дії |
4 |
14,3 |
5 |
Соціальна діяльність людини |
4 |
14,3 |
6 |
Фізичний стан |
3 |
25 |
7 |
Просторові обєкти |
2 |
,1 |
8 |
Частини тіла |
1 |
,6 |
9 |
Збірні поняття |
1 |
,6 |
В с ь о г о |
28 |
100 |
Лексична сполучуваність компонентів СДСС моделі put+ N/vNпрограмується семою зміни (положення чи стану обєкта у просторі і часі під впливом субєкта).
Т а б л и ц я 3.9
Семантична характеристика іменних компонентів СДСС моделі p u t + N/vN
№ |
Лексико-семантичні групи іменників, які сполучаються з оператором p u t |
Кількість |
|
aбсол. |
відн.% |
||
1 |
Соціальна діяльність людини |
18 |
|
2 |
Психічний стан |
17 |
37,9 |
3 |
Розумові дії |
2 |
4,4 |
4 |
Якості, ознаки предметів |
2 |
4,4 |
5 |
Мовна комунікація |
2 |
4,4 |
6 |
Конкретні результати фізичних дій |
4 |
,9 |
В с ь о г о |
45 |
Картина сполучуваності субстантивних компонентів з функціональним дієсловом ускладнюється тим, що у деяких випадках дієслівні компоненти СДСС виявляють тенденцію до лексичної варіантності і мають здатність до взаємозаміни, напр.: to give (make, get, receive) an answer; to give (administer, lend, provide; find, obtain, receive) help тощо.
Однак, неправомірно говорити про довільну взаємозаміну дієслівних компонентів, а тим більше про їх десемантизацію як наслідок їхньої різнорідної сполучуваності з субстантивними компонентами.
Заміна одного дієслівного оператора СДСС іншим можлива тільки у певних параметрах:
1. У межах однієї спрямованості дії. Заміна одного дієслівного оператора іншим у межах однієї спрямованості дії призводить до створення синонімічних СДСС для вираження певного значення. Взаємозамінними є широкозначні дієслова give, make і do, які реалізують дію, спрямовану від суб'єкта, а також take, have i get, які реалізують дію, спрямовану до суб'єкта, напр.: to give (make) an answer, to take (get) a beating тощо.
У складі СДСС можуть також виступати дієслова вузького значення, які є синонімами широкозначних дієслів. Синонімічні до широкозначного дієслова give дієслова-оператори СДСС вузького значення administer, afford, bestow, extend, furnish, grant, lend, offer, pay, provide, render об'єднуються в окрему групу на підставі спільної інваріантної семи давання, напр.: to give (lend, offer, provide, render) support. Інваріантне значення ''створювати'' спільне для угрупування дієслів вузького значення create, form, produce, синонімічних до широкозначного дієслова make, напр.: to make (create, produce) an impression. Синонімічні до широкозначного оператора have дієслова вузького значення bear, entertain, harbour, exercise, exert, hold об'єднуються в окрему групу на підставі спільної інваріантної семи володіння, напр.: to have (bear, hold) a grudge. Дієслова вузького значення derive, draw, find, gain, obtain, receive, win cинонімічні до широкозначного оператора СДСС get об'єднуються на підставі спільної семи отримання, напр.: to get (find, obtain, receive) help.
Дієслова вузького значення як синоніми широкозначних дієслів є семантично відмінними засобами вираження одного поняття. Таке розширення набору дієслівних компонентів сприяє формуванню синонімічних СДСС із дещо іншим більш уточненим, спеціалізованим лексичним значенням, пор.:
to give attention
to pay attention “give as if due or fitting”
attention to lend attention “give obligingly or helpfully”
to bestow attention “give as an offering”
to lavish attention “give generously”
2. У межах протилежної спрямованості дії. Протиставлені за скерованістю дії дієслова конструюють СДСС-конверсиви, які різняться суб'єктно-об'єктною спрямованістю (позначають певну ситуацію стосовно двох різних її учасників), напр.: to give help to get help, to give a hint to take a hint, to make a promise to get a promise. Заміна вихідного дієслівного оператора його конверсивом супроводжується змінами у логічному акценті висловлювання, хоча ситуативне значення фрази залишається незмінним, пор.: He gave them an order. They got an order from him.
Лексична конверсія це явище по суті станове. У складі СДСС заміна функціонального дієслова контрастуючим сигналізує зміну спрямованості дії, а отже також контрастуюче граматичне, тобто станове, значення. Коли позиція дієслівного компонента СДСС заповнена широкозначними дієсловами give, do, make або їх синонімами вузького значення administer, deliver, extend, impose, inflict, grant, offer, pay, provide, render, produceтощо, стійке сполучення має значення активного стану, напр.: to give (offer, lend, provide, render) support. Коли цю позицію заповнюють широкозначні дієслова get, take, haveабо їх синоніми вузького значення find, gain, obtain, receive, suffer, win, модель є функціональним синонімом пасивного стану, напр.: to get (find, gain, obtain, receive, win) support. Коли дія має одночасно дві спрямованості, реалізується дієслово have, пор.: to have a kiss= to give a kiss, to get a kiss.
3. Коли різні значення іменника валентні до різних дієслів. Субстантивні компоненти СДСС, як правило, характеризуються складною семантичною структурою, що включає кілька лексико-семантичних варіантів. Переважна більшість іменних лексем є багатозначними. Зафіксовано 500 прикладів, що становить 61% від загальної кількості (820), коли субстантивний компонент формує СДСС лише в одному зі своїх значень, і 320 прикладів (39%), коли СДСС формують різні лексико-семантичні варіанти одного і того ж іменника.
Різним лексико-семантичним варіантам одного і того ж іменника властива різна лексична сполучуваність у складі СДСС, що є проявом семантичної природи слова. Різні значення іменника можуть бути валентними до дієслів різних спрямованостей чи до різних дієслів однієї спрямованості, напр.: to give a start (здригатися) to make a start (почати);to give a cry (кричати) to have a cry (плакати);to give leave (дозволяти) to take leave (прощатися) тощо.
Отже, сполучуваність компонентів СДСС ґрунтується на нерозривному звязку двох принципів лексико-семантичного змісту і граматичної характеристики дієслівного та субстантивного компонентів. Третім принципом лексичної сполучуваності є аналогія з синонімічними іменниками. Вибір дієслівного компонента залежить також від узусу, оскільки у ході історичного розвитку обставини складаються таким чином, що певні субстантивні компоненти сполучаються лише з певними дієслівними операторами у складі СДСС.
Роль семантики дієслівного і субстантивного компонентів та узусу (традиційних мовних обмежень) у формуванні СДСС стає очевидною при зіставному вивченні СДСС в англійській та українській мовах.
У загальних висновках підведено підсумки дослідження; подано наукові та практичні результати, що тісно повязані з науковими та прикладними положеннями, висвітленими у загальній характеристиці роботи; визначено напрямки подальших наукових досліджень.
У додатку подано списки іменників основних лексико-семантичних груп для кожного широкозначного дієслівного компонента СДСС.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дисертації проведено дослідження специфіки лексичної сполучуваності компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень (СДСС) типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion, виділених із творів сучасних англомовних письменників та лексикографічних джерел.
Щоб адекватно описати закономірності лексичної сполучуваності компонентів СДСС, використано метод аналізу лексичної сполучуваності на основі лексико-семантичної класифікації контекстових партнерів слова.
Проведене у дисертації комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів лексичної сполучуваності компонентів СДСС дає підстави зробити наступні висновки:
. Позицію дієслівного компонента СДСС заповнюють дієслова широкого значення do, give, get, have, keep, make, put, take, своєрідність яких полягає у тому, що максимальний ступінь семантичного узагальнення створює у них передумови для використання їх у граматичних функціях (функціях структуроутворення) та зумовлює обовязкову сполучуваність з іншими словами, що конкретизують їх значення у кожній ситуації мовлення.
2. Субстантивні компоненти СДСС діляться на 27 лексико-семантичних груп (мовна комунікація, соціальна діяльність людини, різні аспекти людських взаємин, розумові дії, рух, споживання тощо).
3. Лексико-семантична класифікація субстантивних компонентів доводить, що лексична сполучуваність компонентів СДСС підпорядкована певним мовним закономірностям, однією з яких є закон семантичного узгодження (основний закон семантичного сполучення слів).
Закон семантичного узгодження, який передбачає наявність спільних повторюваних (ітеративних) сем у семантичній структурі компонентів сполучення, має наступні випадки свого прояву стосовно СДСС:
1) у семантичній структурі компонентів СДСС моделі make + N/vN повторюється сема “результативність”;
) у семантичній структурі обох компонентів СДСС моделі do + N/vN зафіксована сема “процес дії”;
3) лексична сполучуваність компонентів CДСС моделі give + N/vN здійснюється за рахунок повторення семи “обєктна (відцентрова) скерованість чи адресованість дії”;
) спільна (повторювана) сема компонентів СДСС моделей get + N/vN, take + N/vN та have + N/vN визначається як “субєктна (доцентрова) скерованість дії”;
) у якості обєднуючого семантичного елемента між компонентами СДСС моделі keep + N/vN виступає сема “процес дії”;
6) узгодження між компонентами СДСС моделі put + N/vN відбувається за семою “зміна (положення, стану обєкта у просторі і часі під впливом субєкта)”.
4. Дієслівні компоненти СДСС виявляють тенденцію до лексичної варіантності. Широкозначні дієслова в окремих випадках мають здатність до взаємозаміни. У ролі дієслівного компонента можуть також виступати дієслова вузького значення, які є синонімами широкозначних дієслів.
. Заміна одного дієслівного оператора СДСС іншим мотивована і можлива лише 1) у межах однієї спрямованості дії; 2) у межах протилежної спрямованості дії; 3) коли різні значення іменника валентні до різних дієслів.
6. Заміна дієслівного оператора СДСС у межах однієї спрямованості дії призводить до формування синонімічних СДСС із дещо іншим (більш уточненим, спеціалізованим) лексичним значенням.
7. Заміна дієслівного оператора СДСС оператором із протилежною спрямованістю дії призводить до виникнення СДСС-конверсивів, які різняться суб'єктно-об'єктною спрямованістю (позначають певну ситуацію стосовно двох різних її учасників). СДСС-конверсиви виражають станове протиставлення, оскільки спрямованість дії є основою станового значення (форм активного і пасивного стану).
8. Унаслідок лексичної варіантності сполучуваність компонентів СДСС кваліфікується як серійна (стійка сполучуваність кількох серій лексем). За кожною семантичною серією субстантивних компонентів закріплена серія дієслів. На основі серійної сполучуваності формуються серії СДСС із подібною структурою та семантикою, що складаються із кількох дієслів та іменників, які мають здатність до перехресної сполучуваності.
9. Сполучуваність компонентів СДСС семантично та граматично мотивована. Заповнення позиції дієслівного оператора програмується семантичними параметрами дієслова та іменника.
10. Мотивований вибір компонентів СДСС закріпляється традицією вживання у сталому звязку. Повторне вживання сполучень поступово призводить до усталеності, повторюваності сполучення в однаковому складі. Так виникає традиційна узуальна обмеженість сполучуваності компонентів СДСС. Характерною рисою СДСС є вибірковість у сполученні компонентів (обмежена лексична сполучуваність, лексична вибірковість). Вибірковість у ситуації вибору належить іменникам, а примусовість дієсловам, які під тиском властивостей системи вступають з ними у стійкі звязки.
У результаті проведеного дослідження зясовано лінґвістичні поняття “сполучуваність”, “лексична сполучуваність” та обґрунтовано специфіку сталих словосполучень нефразеологічного типу; усунено суперечності у питанні про статус СДСС, встановлено критерії їх ідентифікації та відмежування від інших корелятивних утворень (вільних сполучень, фразеологічних одиниць, аналітичних лексичних одиниць); висвітлено питання функціонування і співвідношення СДСС як описової форми номінації дії та корелятивних монолексемних дієслів; описано основні моделі СДСС щодо їх продуктивності та поширення у досліджуваних текстах; визначено функції та значення дієслівних компонентів СДСС; зясовано поняття широкого значення; створено детальну класифікацію лексико-семантичних груп іменників, які потрапляють у сферу сполучуваності кожного дієслівного компонента, та визначено кількість іменних лексем у межах кожної лексико-семантичної групи; простежено основні типи парадигматичного звязку, в якому перебувають СДСС унаслідок лексичної варіантності дієслівних компонентів (СДСС-синоніми та СДСС-конверсиви); зясовано поняття “лексичні конверсиви”; визначено специфіку СДСС, які кваліфікуються як сполучення-конверсиви; встановлено основні фактори, від яких залежить лексична сполучуваність компонентів СДСС.
Однак коло проблем, повязаних із природою та функціонуванням пласту таких високочастотних і продуктивних засобів номінації англійської мови як СДСС, не вичерпується цією роботою і попередніми дослідженнями. Серед можливих сфер подальшого наукового пошуку можна зазначити наступні:
. СДСС у світлі лінґвістики тексту:
а) вивчення функціональних властивостей СДСС як особливих мовних одиниць у суспільній комунікації;
б) функціонування СДСС у різножанрових творах;
в) індивідуальні прийоми включення СДСС у структуру тексту;
. СДСС у світлі контрастивної лінґвістики:
а) зіставне дослідження СДСС у мовах різних типів;
б) зіставне дослідження СДСС в українській та англійській мовах.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Аналітизм і номіналізація як типологічні характеристики англійської мови // Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах. Матеріали другої західно-регіональної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вищих навчальних закладів. Тернопіль, 1999. С. 15-18. (Співавтор: Сухорольська С.М.).
2. The Linguistic Problem of Lexical Patterning // TESOL Ukraine: XXI Century Perspective. TESOL, 1999. P. 90-91. (Co-author: M. Mykytchak ).
. Аспекти зіставного вивчення сталих дієслівно-субстантивних словосполучень в англійській та українській мовах // Проблеми зіставної семантики. Збірник наукових статей. К.: КДЛУ, 2001. Вип. 5. С. 270-274. (Співавтор: Сухорольська С.М.).
. Дієслова make та do у фраземах моделі V+N // Гуманітарний вісник. Іноземна філологія: Всеукраїнський збірник наукових праць. Черкаси: ЧІТІ, 2001. Число пяте. С. 231-234.
. Лексична сполучуваність дієслів make та do у фразеоматичних комплексах // Іноземні мови та методика їх викладання: Збірник наукових статей. Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 2001. С. 107-114. (Співавтор: Сухорольська С.М.).
. Лексична сполучуваність дієслів give та take у складі фразеоматичних комплексів // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. . Вип. 10. С. 71-77. (Співавтор: Сухорольська С.М.).
. Синонімія сталих дієслівно-субстантивних словосполучень у сучасній англійській мові // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи”. Харків: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. . С. 120-121. (Співавтор: Сухорольська С.М.).
. Сталі дієслівно-субстантивні словосполучення як прояв тенденції до номіналізації у сучасній англійській мові // Іноземна філологія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. Вип. 113. С. 73-81.
АНОТАЦІЯ
Федоренко О.І. Лексична сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних виразів типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 германські мови. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню специфіки та закономірностей лексичної сполучуваності компонентів сталих дієслівно-субстантивних словосполучень нефразеологічного характеру, так званих фразеоматичних комплексів (фразем) типу to give a smile, to have a look, to make a suggestion у сучасній англійській мові.
На основі принципів корпусної лексичної граматики досліджено комбінаторні властивості дієслів широкої семантики do, give, get, have, keep, make, put, take у складі сталих дієслівно-субстантивних словосполучень. Уперше встановлено семантичний обєм іменників, які сполучаються із вказаними широкозначними операторами. Простежено також основні типи парадигматичного звязку, у якому перебувають сталі словосполучення унаслідок лексичної варіантності дієслівних компонентів (сполучення-синоніми та сполучення-конверсиви). У результаті проведеного аналізу доведено, що сполучуваність компонентів сталих дієслівно-субстантивних виразів лексично і семантично мотивована: заповнення позиції іменного компонента програмується набором змістових ознак дієслова. Вибір дієслівного компонента може диктуватися узусом.
Ключові слова: корпусна лексична граматика, сполучуваність, лексична сполучуваність, сталі словосполучення нефразеологічного характеру, лексичні конверсиви.
АННОТАЦИЯ
Федоренко О.И. Лексическая сочетаемость компонентов устойчивых глагольно-субстантивных сочетаний типа to give a smile, to have a look, to make a suggestion в современном английском языке. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 германские языки. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. Львов, 2004.
Диссертация посвящена исследованию специфики и закономерностей лексической сочетаемости компонентов устойчивых глагольно-субстантивных словосочетаний нефразеологического характера, так называемых фразеоматических комплексов (фразем) типа to give a smile, to have a look, to make a suggestion в современном английском языке.
На основе принципов корпусной лексической грамматики проведено исследование комбинаторных свойств глаголов широкой семантики do, give, get, have, keep, make, put, take в составе устойчивых глагольно-субстантивных сочетаний. Впервые установлен семантический объем существительных, сочетающихся с указанными широкозначными операторами. Изучены также основные виды парадигматической связи, в которой находятся устойчивые сочетания вследствие лексической вариантности глагольных компонентов (сочетания-синонимы и сочетания-конверсивы). В результате проведенного исследования доказано, что сочетаемость компонентов устойчивых словосочетаний указанного типа лексически и семантически мотивирована: заполнение позиции субстантивного компонента программируется набором смысловых характеристик глагола. Выбор глагольного компонента может диктоваться узусом.
Ключевые слова: корпусная лексическая грамматика, сочетаемость, лексическая сочетаемость, устойчивые словосочетания нефразеологического типа, лексические конверсивы.
RESUME
Fedorenko O.I. Lexical Collocability of Components in Fixed Verbo-Nominal Phrases of the Type to give a smile, to have a look, to make a suggestion in Modern English. Manuscript.
A dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philology in speciality 10.02.04 Germanic Languages. Lviv Ivan Franko National Univesity. Lviv, 2004.
The present dissertation has been mainly concerned with one type of collocations, namely fixed verbo-nominal phrases correlated with monolexemic verbs (to give a smile to smile, to have a look to look, to make a suggestion to suggest) which are highly productive and have a high frequency rate of occurrence in present-day English. It is an attempt at a thorough analysis of lexical collocability of their components with particular reference to the linguistic problem of lexical patterning and collocational properties of words.
Lexical collocability has been subjected to investigation as recent work in computational linguistics and the analysis of large bodies of text have brought a general awareness of the importance of strongly collocating elements. Such elements are variously known as ''fixed phrases'', ''recurrent combinations'', ''lexical phrases'', or ''collocations'' and there is a growing recognition that these are by no means peripheral to language description.
Modern corpus-based lexico-grammar directs our attention to the corpus data and points out that lexical patterning is very much more repetitive than the mainstream linguistics suggested. Very often words live in specific environments and in certain combinations they tend to appear with the same ''companions''. A language user has available to him or her a large number of semi-preconstructed phrases that constitute single choices, even though they might appear to be analyzable into segments.
The dissertation consists of an introduction, three chapters, conclusions, lists of references and an appendix.
Chapter I elaborates the methodological foundation for the investigation of lexical collocability. It focuses on the linguistic problem of word combinability, lexical patterning and collocational properties of words. The problem presents a vast field of investigation that should be pursued. The chapter provides an analysis of the existing points of view on the definition of lexical collocability, classification of lexical collocations, as well as methods of research. It argues for the significance of fixed verbo-nominal phrases in oral and written discourse and the necessity of comprehending the nature and peculiarities of lexical collocability of their components in Modern English.
Chapter II assesses the current linguistic status of such collocations. Fixed non-idiomatic verbo-nominal phrases of the type under study are seen as the result of nominalization and analytical tendencies traced in the English syntax. Recurrent patterns of this kind function as a single nominative unit denoting an action. The splitting of nomination into two components (verbal and nominal) is not arbitrary and serves a number of nominative and communicative functions. The analysis shows that the categorical semantics of the nominal components is not uniform. They may denote multiple or instantaneous actions, result, causative agent, period or interval of the action, state or condition, quality, power or ability. The extensive use of such verbo-nominal collocations can be accounted for by a number of reasons which become obvious when we compare these patterns with their correlating monolexemic verbs. Fixed verbo-nominal phrases are described as having a wider range of functions. Their numerous advantages are identified and illustrated with respect to their semantics, stylistic and syntagmatic properties.
Chapter III is devoted to the study of lexical collocability of the components in fixed verbo-nominal phrases on the principles of corpus-based lexico-grammar. A detailed analysis of collocational properties of verbs with broad semantics do, give, get, have, keep, make, put, take which serve as functional components in fixed verbo-nominal phrases has been undertaken in this chapter. Lexico-semantic groups of nouns collocating with these verbs are set up. Combinability of components in verbo-nominal phrases is not arbitrary being motivated by their lexico-grammatical content. Verbs displaying opposite direction of the action make up convertible phrases. Verbo-nominal sequences in which functional components collocate with different lexico-semantic variants of one and the same noun differ in their meaning. Within verbo-nominal phrases lexical items may be subject to collocational restrictions.
The findings of the submitted dissertation will contribute to the theory of word combinability. They may also find application in foreign language teaching for one can hardly doubt the importance of collocations as a specific layer of the language system and the necessity to teach them systematically.
Key words: corpus-based lexico-grammar, combinability, lexical collocability, lexical patterning, fixed non-idiomatic phrases, lexical convertibility.
Підписано до друку 10.03.2004-05-12 Формат 60х84/16. Папір офс.
Друк-різографія. Ум. друк. арк. 0,9.
Наклад 100 прим. Зам. № 503.
Віддруковано в ТзОВ “Сплайн”
м. Львів, вул. Коперника, 11
тел.: (322) 98-00-81