Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
27
Національна академія наук України
Інститут регіональних досліджень
УДК 332.14:330.3:331.313.4
Глядіна Марія Володимирівна
Формування та реалізація регіональної політики
розвитку рекреаційної сфери
Спеціальність: 08. 10.01 - Розміщення продуктивних сил
і регіональна економіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
ГЕРАСИМЧУК Зоряна Вікторівна,
Луцький державний технічний університет,
перший проректор
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
ЄВДОКИМЕНКО Валерій Кирилович,
Буковинський інститут,
перший проректор (м. Чернівці)
кандидат економічних наук, доцент
КУЗИК Степан Петрович,
Львівський національний університет ім. І.Франка,
доцент кафедри
Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення
галузей соціальної сфери, м. Київ
Захист відбудеться 6 березня 2006 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.
Автореферат розісланий 4 лютого 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.
Актуальність теми. Відповідно до Концепції державної регіональної політики України, підвищення ефективності функціонування економіки кожного регіону на основі раціонального використання його природно-ресурсного, екологічного, виробничого та іншого потенціалу є важливим напрямком прискорення економічного і соціального розвитку країни. Низький рівень використання потужного рекреаційного потенціалу регіонів України пов’язаний із особливостями державної політики, під час розробки якої рекреаційна сфера розглядалася як специфічний, екологічно чистий і надзвичайно привабливий сектор економіки лише тих регіонів, де є територіальне поєднання рекреаційних ресурсів, використання яких дає значний економічний ефект. Це призвело, з одного боку, до формування структури національної економіки, в якій домінуючу роль відіграють галузі матеріального виробництва, а з іншого –до виникнення реальної загрози надмірної ескалації рекреаційного господарювання всупереч нормам екологічної безпеки і соціальної ефективності. Тому постає необхідність розробки концептуальних основ формування регіональної політики розвитку рекреаційної сфери та впровадження механізмів її реалізації з урахуванням соціальних пріоритетів, умов збереження екологічних благ та рекреаційних цінностей усіх регіонів нашої країни.
У науковій літературі чимало робіт у різних галузях: географії, економіки, розміщення факторів виробництва присвячено дослідженню проблем розвитку рекреаційної сфери. Питанням розробки та практики реалізації регіональної політики розвитку рекреації, проблемам територіальної організації рекреаційної діяльності, оцінки рекреаційної ємності природно-рекреаційного потенціалу територій присвячені дослідження таких провідних вчених, як: М.І. Долішній, В.К. Євдокименко, В.С. Кравців, З.В. Герасимчук, Л.С.Гринів, О.Г. Морозов, С.В. Трохимчук, Л.Т. Шевчук, О.І. Шаблій, В.К. Мамутов, Б.І. Адамов, В.Н. Амітан, О.І. Амоша, В.М. Василенко, М.Д. Прокопенко, Н.Й. Коніщева, А.Г. Бобкова, Л.А. Савельєв, М.Г. Чумаченко та інших науковців.
Проте в дослідженнях вітчизняних вчених існує ряд невирішених питань, що потребують подальших поглиблених досліджень, зокрема питання розробки, пошуку механізмів реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери на засадах сталого розвитку, визначення методики оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери в регіоні. На початковому етапі формування перебувають проблеми розвитку регіонального маркетингу рекреаційної сфери, побудови регіональних логістичних систем рекреаційної сфери.
Актуальність і невідкладність вирішення проблеми вироблення теоретичних основ формування регіональної політики розвитку рекреаційної сфери та механізмів її практичної реалізації визначили тему дисертаційної роботи, зумовили зміст, мету, завдання і структуру досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження є складовою частиною передбачених планом науково-дослідних робіт Луцького державного технічного університету та Інституту регіональних досліджень НАН України. Зокрема, матеріали дисертаційного дослідження використано у розробці науково-дослідної теми “Розроблення екологічного механізму стабілізації природно-господарського стану озера Світязь та прилеглих територій”(№ держреєстрації 0105U008348) та “Еколого-економічні засади формування та реалізації політики сталого розвитку гірських територій”(№ держреєстрації 0103U00499).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка підходів до формування та реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери. Відповідно до зазначеної мети поставлені такі завдання дослідження:
Об’єктом дослідження є рекреаційна сфера як складова регіональної економіки.
Предметом дослідження є теоретико-прикладні основи формування та реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери.
Методи дослідження. У вирішенні поставлених завдань використовувались різні методи дослідження, в тому числі –системний підхід, методи структурно-логічного узагальнення (дозволив вдосконалити понятійний апарат); порівняльного, статистичного аналізу (проаналізувати стан і динаміку розвитку рекреаційної сфери регіону); кластерного аналізу (згрупувати регіони за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку в них рекреаційної сфери).
Інформаційну базу дослідження складають офіційні статистичні дані про стан розвитку рекреаційної сфери регіонів України, а також нормативні документи, що регламентують господарську рекреаційну діяльність в країні.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження отримані наступні результати, які складають його наукову новизну:
вперше:
запропонований диференційований підхід до розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери в регіонах України, який полягає у визначенні цільових орієнтирів розвитку рекреаційної сфери в регіонах різних за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку рекреаційної сфери, що дозволить врахувати особливості їх функціонування;
розроблено модель побудови регіональної логістичної системи рекреаційної сфери в регіонах України як один із підходів територіальної організації рекреаційної сфери, на основі оптимального поєднання її елементів у логістичні ланцюги, що дозволить оптимізувати матеріальні, транспортні, фінансові, інформаційні потоки від постачання рекреаційних ресурсів до реалізації рекреаційних послуг у регіоні;
удосконалено:
понятійно-термінологічний апарат, зокрема запропоновано підхід до трактування поняття “регіональна політика розвитку рекреаційної сфери”, що розглядається як сукупність заходів, які здійснюються органами регіонального управління з метою забезпечення розвитку рекреаційної сфери в кожному регіоні та досягненню ним сталого розвитку за умови задоволення диференційованих потреб населення у рекреаційних послугах на основі раціонального використання ресурсного потенціалу, на відміну від інших підходів, де суть регіональної політики зводилась до сукупності заходів щодо підвищення ефективності функціонування рекреаційної сфери;
систему управління рекреаційною сферою на основі регіонального маркетингу, яка передбачає поєднання територіального і галузевого підходів під час розробки комплексу регіонального маркетингу рекреаційної сфери, що дозволить визначити його як інструмент регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, використання якого спрямоване на реалізацію рекреаційних послуг і створення та просування унікальних властивостей рекреаційного регіону;
дістало подальший розвиток:
систематизація підходів вчених до класифікації факторів, що впливають на розвиток рекреаційної сфери в регіоні, що дозволило на основі узагальнення існуючого досвіду запропонувати класифікацію їх за ознаками: за змістом, динамікою розвитку, напрямом впливу, характером впливу на розвиток рекреаційної сфери та за ринковими характеристиками, що дозволить покращити якість проведення факторного аналізу та дасть можливість ефективніше розробити заходи по попередженню або ліквідації їх негативного впливу.
методика оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери в регіонах на основі розрахунку інтегрального показника рекреаційної освоєності, використання якої дозволило згрупувати регіони України за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку рекреаційної сфери.
Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження та одержані результати дозволять удосконалити механізм формування та реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери. Дані дослідження були використані в роботі регіональних органів державного управління для оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери, розробки стратегії розвитку регіону, розробки рекомендацій щодо побудови регіональної логістичної системи рекреаційної сфери, під час розробки комплексу регіонального маркетингу рекреаційної сфери, що підтверджується довідкою головного управління економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка №96/06-14 від 16.01.2006 р.), довідкою Державного управління екології та природних ресурсів в Волинській області (довідка №04/65 від 16.01.2006 р.).
Окрім того, одержані результати дисертаційної роботи, впроваджені в навчальний процес Волинського державного університету ім. Лесі Українки та Луцького державного технічного університету, використовувались під час викладання таких дисциплін, як “Рекреаційні ресурси”, “Рекреаційні комплекси”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Країнознавство”, “Маркетинг” (довідка №2/113 від 16.01.2006 р.), (довідка №3559/І-10 від 24.12.2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до формування та реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним та соціальним розвитком” (Рівне 2003 р.), Міжнародному конгресі “Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності: перспективи культурного та економічного розвитку” (Трускавець 2003 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (Чернівці, 2004 р.), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Переяслав-Хмельницький, 2004 р.), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Львів, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (Рівне 2004 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (Чернівці, 2005 р.), Всеукраїнській конференції “Конкурентоспроможність підприємств у взаємозалежному світі” (Донецьк, 2005), на V Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації”(Київ 2005), на Міжнародному форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн”(Харків 2005), на ІІ Міжнародній науково-технічній конференції “Еколого- економічні проблеми Карпатського Єврорегіону” (Івано-Франківськ 2005).
Публікації. Основні положення роботи викладені в двадцяти наукових працях, з них 9 у фахових виданнях, 18 праць написано без співавторів. Загальний обсяг друкованих праць складає 5,8 ум. друк.арк., у тому числі особисто автору дисертації належить 5,5 друк.арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 164 сторінках друкованого тексту, проілюстрована у таблицях і рисунках та складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел зі 154 найменувань, що займає 12 сторінок, 5 додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету й завдання дослідження, предмет і об’єкт дослідження, наукову новизну і практичне значення розроблених рекомендацій.
У першому розділі “Теоретичні засади формування регіональної політики розвитку рекреаційної сфери” визначено зміст та значення регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, запропоновано підхід до класифікації факторів розвитку рекреаційної сфери в регіоні, здійснено вибір методів територіальної організації рекреаційної сфери.
У роботі визначено значення рекреаційної сфери як важливої складової економіки регіону. Дослідження дали підставу зробити висновок, що рекреаційну сферу доцільно розвивати в усіх регіонах як пріоритетну або доповнюючу сферу регіональної економіки, оскільки, крім значного економічного ефекту, розвиток рекреаційної сфери в регіонах дозволяє досягнути підвищення добробуту місцевого населення, його оздоровлення, збереження високого рівня охорони природи і довкілля, а також збереження традицій і різноманітних соціальних, культурних цінностей. Тобто розвиток рекреаційної сфери у кожному регіоні України сприяє досягненню ним сталого розвитку, що в свою чергу потребує нового підходу до розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, який передбачатиме заходи щодо забезпечення соціальних цілей розвитку території, нарощення економічного потенціалу регіону, підтримки екологічної рівноваги в регіоні. На відміну від попередніх трактувань змісту поняття регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, де його суть зводилася до одержання економічного ефекту, автором запропоноване нове тлумачення її змісту, яке змінює підходи до реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери на засадах сталого розвитку. Під регіональною політикою розвитку рекреаційної сфери автор розуміє сукупність заходів, що здійснюються органами регіонального управління з метою забезпечення розвитку рекреаційної сфери в кожному регіоні та досягнення ним сталого розвитку за умови задоволення диференційованих потреб населення у рекреаційних послугах на основі раціонального використання ресурсного потенціалу.
Визначено, що рівень розвитку рекреаційної сфери, ефективність її функціонування, а також територіальна організація рекреаційної сфери в регіоні на конкретний часовий горизонт детермінується різноманітними факторами. Автором проаналізовані різні підходи до класифікації факторів, що впливають на розвиток рекреаційної сфери і обґрунтована необхідність їх оцінки на регіональному рівні. Запропоновано класифікацію факторів розвитку рекреаційної сфери в регіоні за змістом, динамікою розвитку, напрямом впливу, характером впливу на розвиток рекреаційної сфери та за ринковими характеристиками, у взаємозв’язку з їх територіальними особливостями. Використання цієї класифікації дозволить врахувати специфіку впливу кожного фактора на розвиток рекреаційної сфери в регіоні, виявити перспективні напрямки її розвитку під час розробки регіональної політики.
Аналіз опрацьованих наукових джерел дозволив констатувати, що необхідною передумовою розвитку рекреаційної сфери в регіоні в умовах перебудови суспільних відносин в Україні є вдосконалення її територіальної організації. В роботі досліджено існуючі напрямки і методи територіальної організації рекреаційної сфери та визначено напрями просторового поєднання елементів логістичної системи у логістичні ланцюги, що дозволить оптимізувати матеріальні, транспортні, фінансові, інформаційні потоки в рекреаційній сфері.
У другому розділі “Аналіз і оцінка рівня розвитку рекреаційної сфери регіону” запропоновано методику аналізу рівня розвитку рекреаційної сфери в регіоні, згідно з якою проведене аналітичне дослідження її розвитку в регіонах України.
У дисертації розроблена методика аналізу та оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери регіону. Методика аналізу включає етапи, що зображені на рисунку 1.
Запропонований автором методичний підхід до комплексної оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери в регіоні полягає у визначенні інтегрального показника рекреаційної освоєності.
Відповідно до обраної методики розрахунок проводився за такими напрямками:
1. Інтегральний індекс ресурсної забезпеченості рекреаційної сфери регіону розраховувався за формулою:
= , (1)
де Pij – часткові індекси забезпеченості регіону природними рекреаційними ресурсами, трудоресурсної, інфраструктурної забезпеченості рекреаційної сфери регіону;
m – число ознак, що характеризують досліджуваний аспект.
З метою стандартизації показників необхідно порівняти отримання значення з нормативами. Для показників, збільшення яких позитивно впливає на ресурсну забезпеченість рекреаційної сфери :
=, (2)
Для показників, збільшення яких негативно впливає на ресурсну забезпеченість рекреаційної сфери в регіонах:
= , (3)
де Pij – частковий індекс ресурсної забезпеченості рекреаційної сфери регіону;
Зij – значення j-ого показника ресурсної забезпеченості для і-го регіону;
Зnj – нормативне значення j-ого показника ресурсної забезпеченості для всіх регіонів;
kj – ваговий коефіцієнт впливу j-ої ознаки на величину ресурсної забезпеченості (розраховується на основі нормативних показників та експертним шляхом, як середнє арифметичне від оцінок експертів).
2. Інтегральний індекс інтенсивності розвитку рекреаційної сфери розраховувався за формулою:
=, (4)
де Tiq – часткові індекси інтенсивності розвитку рекреаційної сфери, що характеризують рекреаційно-техногенне навантаження в регіоні та екологічну місткість рекреаційної сфери регіону;
d – число показників, що характеризують інтенсивність розвитку рекреаційної сфери в регіоні.
За умови, що кількісне збільшення всіх показників, які характеризують інтенсивність розвитку рекреаційної сфери, здійснює негативний вплив на розвиток рекреаційної сфери:
, (5)
де Tiq – частковий індекс інтенсивності розвитку рекреаційної сфери;
fiq – значення q-ого показника інтенсивності розвитку рекреаційної сфери для і-го регіону;
f min q – мінімальне значення q-ого показника інтенсивності розвитку рекреаційної сфери для всіх регіонів;
kq – ваговий коефіцієнт впливу q-ої ознаки на величину інтенсивності розвитку рекреаційної сфери (розраховується на основі нормативних показників та експертним шляхом, як середнє арифметичне від оцінок експертів).
3. Інтегральний індекс рекреаційної освоєності регіону розраховувався за формулою:
І=, (6)
4. Отримані значення інтегральних індексів ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку рекреаційної сфери в регіоні розбивались на групи, які відповідають градаціям шкали оцінювання (високий рівень, низький рівень).
Інтервали індексів (h), які відповідають рівню оцінки, розраховувались за формулою:
h=, (7)
де Imax , I min – відповідно максимальне і мінімальне значення індексів для всіх регіонів;
Z – кількість кроків оцінювальної шкали ( в даному випадку =2)
5. За допомогою інтегрального індексу рекреаційної освоєності можливо оцінити поточний стан розвитку рекреаційної сфери в регіоні. Проте для визначення можливих тенденцій рівня розвитку рекреаційної сфери регіону в майбутньому, що сприятиме формуванню ефективної регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, необхідно проаналізувати динаміку показників рекреаційної освоєності.
Для здійснення оцінки динаміки змін часткових індексів рекреаційної освоєності регіонів та інтегрального індексу рекреаційної освоєності регіонів використовуватимемо формулу, яка становить середньорічний темп росту часткового показника:
, (8)
де Тр – показує у скільки разів значення Іt більше (менше) від рівня, взятого за базу порівняння Іt-1;
Іt – інтегральний індекс рекреаційної освоєності за певний період часу;
Іt-1 – інтегральний індекс рекреаційної освоєності регіону за попередній період часу.
На основі аналізу часткових показників, що відображають рівень рекреаційної освоєності по регіонах України, здійснено порівняльну оцінку рейтингу регіонів за рівнем розвитку в них рекреаційної сфери. Зведені результати оцінки відображені у таблиці 1, дають підстави зробити
Таблиця1
Оцінка рівня рекреаційної освоєності регіонів України
|
Області |
індекс забезпеченості регіону природними рекреаційними ресурсами |
індекс трудоресурсної забезпеченості рекреаційної сфери регіону |
індекс інфраструктурної забезпеченості рекреаційної сфери регіону |
Індекс рекреаційно-техногенного навантаження в регіоні |
індекс екологічної місткості рекреаційної сфери регіону |
Інтегральний індекс рекреаційної освоєності регіону |
|
АР Крим |
0,2747 |
,3202 |
,9997 |
,0035 |
,2734 |
,3743 |
|
Вінницька |
0,2162 |
,0993 |
,0509 |
,0500 |
,2434 |
,1320 |
|
Волинська |
0,3438 |
,2868 |
,0370 |
,0769 |
,7890 |
,3067 |
|
Дніпропетровська |
0,1461 |
,1826 |
,1908 |
,0217 |
,0873 |
,1257 |
|
Донецька |
0,1760 |
,1441 |
,4581 |
,0114 |
,0710 |
,1721 |
|
Житомирська |
0,2573 |
,3979 |
,0328 |
,1000 |
,4900 |
,2556 |
|
Закарпатська |
0,2185 |
,4218 |
,0513 |
,0476 |
,3500 |
,2178 |
|
Запорізька |
0,1408 |
,1523 |
,3019 |
,0143 |
,1443 |
,1507 |
|
Івано-Франківська |
0,2738 |
,4143 |
,0396 |
,0625 |
,1108 |
,2455 |
|
Київська |
0,3626 |
,1645 |
,1490 |
,0385 |
,2365 |
,3000 |
|
Кіровоградська |
0,0978 |
,2279 |
,0194 |
,5000 |
,3824 |
,1902 |
|
Луганська |
0,1274 |
,2317 |
,0795 |
,0294 |
,0817 |
,1099 |
|
Львівська |
0,7570 |
,5794 |
,1667 |
,0119 |
,2052 |
,3440 |
|
Миколаївська |
0,2035 |
,1128 |
,2129 |
,0244 |
,3736 |
,3158 |
|
Одеська |
0,2525 |
,1672 |
,4466 |
,0127 |
,3039 |
,3614 |
|
Полтавська |
0,2519 |
,4294 |
,0508 |
,0500 |
,5994 |
,2763 |
|
Рівненська |
0,3451 |
,3919 |
,0313 |
,0833 |
,4058 |
,2515 |
|
Сумська |
0,1821 |
,1643 |
,0310 |
,1667 |
,4268 |
,1942 |
|
Тернопільська |
0,1873 |
,4902 |
,0214 |
,1667 |
,7136 |
,1854 |
|
Харківська |
0,1654 |
,2449 |
,1095 |
,0455 |
,6044 |
,2339 |
|
Херсонська |
0,1550 |
,1425 |
,2113 |
,0227 |
,6000 |
,2263 |
|
Хмельницька |
0,2164 |
,5558 |
,0184 |
,1429 |
,5666 |
,1802 |
|
Черкаська |
0,1918 |
,2493 |
,0553 |
,0769 |
,4105 |
,1968 |
|
Чернівецька |
0,1136 |
,3420 |
,0115 |
,0000 |
,3400 |
,2366 |
|
Чернігівська |
0,3126 |
,1943 |
,0482 |
,1250 |
,5057 |
,2372 |
такі висновки. Аналіз забезпеченості регіонів України природними рекреаційними ресурсами показав, що перші позиції щодо забезпеченості природними рекреаційними ресурсами займають АР Крим, що значною мірою зумовлене наявністю гідроресурсів (15,9% усіх гідроресурсів держави), Львівська область, що зумовлено наявністю значних запасів природних лікувальних мінеральних вод на території регіону (майже 28% усіх ресурсів держави). На сьогодні цей, без сумніву, унікальний і значний потенціал використовується не раціонально, що підтверджується аналізом показників трудоресурсної та інфраструктурної забезпеченості.
Тенденції, які намітилися в рекреаційній сфері регіонів України, вказують на подальше зростання показників трудоресурсної забезпеченості в АР Крим (із 38705 осіб –у 2000р. до 39454 осіб у 2002/03р.), у Волинській області (із 1203 осіб –у 2000р. до 1306 осіб у 2002/03р.); інфраструктурної забезпеченості Львівської області (із 106 рекреаційних підприємств –у 2000р. до 119 у 2002/03р.), Запорізької області (відповідно із 159 до 209) та одночасне скорочення інфраструктурної забезпеченості у Волинській області (із 77 рекреаційних підприємств –у 2000р. до 74 у 2002/03р.), трудоресурсної забезпеченості у Львівській області (із 12245 осіб –у 2000р. до 11898 осіб у 2002/03р.). Основними причинами, на наш погляд, таких змін було перепрофілювання ряду рекреаційних закладів та закриття нерентабельних рекреаційних підприємств.
Зниження інфраструктурної забезпеченості в цих регіонах також зумовлене тим, що упродовж останніх років кількість закладів оздоровлення та відпочинку в Івано-Франківській, Миколаївській і Волинській областях порівняно зменшується. Крім того, стан матеріально-технічної бази санаторно-курортних та оздоровчих закладів у цих областях не відповідає міжнародним вимогам, рівень послуг низький при високих цінах, обслуговуючий персонал не має відповідної підготовки щодо прийому іноземних туристів, не забезпечено контроль за виконанням санаторно-курортними закладами умов та правил прийому й обслуговування туристів, у тому числі й іноземних. Крім того, чимало оздоровчих закладів мають сезонний характер роботи, завантажені в середньому менш ніж наполовину, що створює проблеми стосовно їх економічної віддачі. Аналіз динаміки інфраструктурної забезпеченості рекреаційної сфери цих регіонів України показує, що форми рекреаційних підприємств, які надзвичайно поширені в інших країнах, такі як мотелі, кемпінги, молодіжні бази практично не розвинуті. Саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку рекреаційної сфери та створенню додаткової кількості робочих місць. Окрім того, навіть загальна кількість рекреаційних підприємств у вищеназваних регіонах України має тенденцію до скорочення і виглядає надто мізерною порівняно з туристичними країнами світу.
Розглядаючи динаміку рекреаційно-техногенного навантаження рекреаційної сфери в регіонах України, слід звернути увагу на тенденцію до зростання, пов'язану зі збільшенням потоків як вітчизняних, так і зарубіжних туристів. Оцінку тенденцій зміни рекреаційно-техногенного навантаження по регіонах України здійснюємо за допомогою показників кількості вітчизняних і зарубіжних туристів. Результати оцінки динаміки рекреаційно-техногенного навантаження свідчать про те, що в АР Крим, Житомирській, Херсонській, Чернівецькій областях та період з 2000-2003 рік відбулося її зниження. Це великою мірою обумовлено неконкурентоспроможністю підприємств рекреаційної сфери даних регіонів на міжнародному та вітчизняному ринку рекреаційних послуг (відсутністю інфраструктури, яка б враховувала матеріальні можливості різних категорій громадян та види туризму, повільним впровадженням сучасних прогресивних технологій та форм обслуговування, невідповідним рівнем комфортності). Очікувати суттєвого підвищення показників організованого туризму в Україні, як внутрішнього, так і іноземного, можливо за умови досягнення високого рівня обслуговування в рекреаційно-туристичних закладах різноманітного функціонального призначення: готельних, туристських, санаторних та відпочинкових комплексах.
У таких регіонах, як Донецька, Кіровоградська та Запорізька області, які займають останні місця за інтегральним показником ресурсної забезпеченості, спостерігається позитивна тенденція до пожвавлення розвитку рекреаційної сфери. Незважаючи на чимало нерозв’язаних проблем, в цих регіонах України спостерігається зростання обсягів реалізації рекреаційного продукту. Мільйонні за чисельністю в’їзні, виїзні та внутрішні потоки туристів спричиняють і мільйонні обсяги обігу коштів, пов’язані із споживанням різноманітних послуг та товарів, пов’язаних з організацією та здійсненням поїздок. Аналіз динаміки показників інфраструктурної, ресурсної забезпеченості рекреаційної сфери в регіонах з незначною рекреаційною освоєністю вказує або на можливості подальшого розвитку в них рекреаційної сфери за рахунок нарощення ресурсного потенціалу, або про недоцільність її розвитку у регіоні.
У результаті виконаного дослідження виділено два основних чинники, які зумовлюють розвиток рекреаційної сфери в регіонах: ресурсна забезпеченість та інтенсивність розвитку рекреаційної сфери. Таким чином, забезпеченість регіонів рекреаційними ресурсами, їх якість і стан є вагомим фактором, що виступає передумовою розвитку рекреаційної сфери, а інтенсивність розвитку рекреаційної сфери в регіоні відображає тенденції і перспективи її подальшого розвитку. З метою використання диференційованого підходу до розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери в роботі було здійснено групування рекреаційних регіонів за рівнем ресурсної забезпеченості й інтенсивністю розвитку рекреаційної сфери (таблиця 2).
Таблиця 2
Групування регіонів за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивністю розвитку в них рекреаційної сфери.
|
Рівень ресурсної забезпеченості рекреаційної сфери регіону |
|||
|
низький |
високий |
||
|
Інтенсивність розвитку рекреаційної сфери в регіоні |
низька |
I-а група Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Рівненська, Житомирська, Сумська, Дніпропетровська, Луганська |
III-тя група Волинська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Київська, Тернопільська, Черкаська, Чернігівська, Хмельницька |
|
висока |
II-а група Донецька, Харківська |
IV-а група АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Львівська |
З метою пожвавлення подальшого розвитку рекреаційної сфери в регіонах, які входять до кожної групи, автором розглянуті можливості зміни їх спеціалізації.
У третьому розділі “Механізм формування та реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери” обґрунтовано механізм розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, яка має стати науковою і практичною основою розвитку рекреаційної сфери в регіоні і повинна розроблятися з урахуванням унікальних особливостей регіону, здійснено формування цільових орієнтирів розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери.
В основі механізму формування регіональної політики розвитку рекреаційної сфери покладено системний підхід, що дозволив визначити логіку його розробки, яка включає такі етапи: вибір мети регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, вибір пріоритетних цілей розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, розробка заходів та підбір інструментів реалізації цілей регіональної політики розвитку рекреаційної сфери.
Визначено пріоритетні напрямки розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери як такі, що найкраще забезпечені наявними в регіоні рекреаційними ресурсами та використання яких створить конкурентні переваги регіону порівняно з іншими територіальними одиницями. Автором визначено цільові орієнтири розвитку рекреаційної сфери для регіонів різних типів, здійснена побудова "дерева цілей" регіональної політики розвитку рекреаційної сфери (рис.2) за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку рекреаційної сфери, де автором визначені напрямки проведення організаційних, економічних і соціальних заходів щодо
оптимізації використання природно-рекреаційного потенціалу регіонів. У роботі аргументовано, що неодмінною умовою досягнення пріоритетних цілей регіональної політики розвитку рекреаційної сфери є визначення та застосування інструментів їх реалізації, здійснено підбір організаційних, економічних та правових інструментів регулювання розвитку рекреаційної сфери на державному та регіональному рівнях у регіонах, різних за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку рекреаційної сфери.
Автором обґрунтовано, що одним із інструментів реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери є регіональний маркетинг рекреаційної сфери, під яким визначено цілеспрямовану економічну діяльність регіональних органів управління для підвищення рекреаційної привабливості регіону з метою задоволення попиту рекреантів, туристів і збільшення фінансових надходжень до регіонального бюджету. В основі регіонального маркетингу рекреаційної сфери закладено концепцію про визнання унікальних властивостей території регіону товаром, що має унікальні споживчі властивості. Запропоновано систему управління рекреаційною сферою на основі регіонального маркетингу, яка передбачає поєднання територіального і галузевого підходів під час розробки комплексу регіонального маркетингу рекреаційної сфери, використання якого спрямоване на реалізацію рекреаційних послуг і створення та просування унікальних властивостей рекреаційного регіону, які диференціюються залежно від типу регіону.
Обґрунтована необхідність використання логістики як ефективного мотивованого підходу до управління потоками рекреантів, рекреаційних ресурсів і інформаційними потоками з метою зниження витрат виробництва рекреаційної послуги та підвищення поінформованості споживачів рекреаційних послуг. Доведено, що логістика повинна стати одним із інструментів реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, що поряд з регіональним маркетингом сприятиме вдосконаленню функціонування рекреаційної сфери в регіонах України. Доведено, що кінцевим результатом ефективного використання логістики в практиці управління рекреаційною сферою регіону має бути побудова регіональної логістичної системи рекреаційної сфери на основі територіальної концентрації спеціалізованих постачальників, основних виробників та споживачів, які стають альтернативою галузевому підходу.
Визначено, що створення регіональної логістичної системи рекреаційної сфери дозволить підвищити конкурентоспроможність рекреаційної сфери регіону за рахунок покращення доступу до робочої сили та постачальників необхідних рекреаційних ресурсів, доступу до спеціалізованої інформації щодо можливостей використання наявних ресурсів, доступу до інституцій, стимулювання створення нових підприємств.
У роботі запропоновано алгоритм побудови регіональної логістичної системи, який полягає у визначенні елементів регіональної логістичної системи рекреаційної сфери і поєднанні їх в логістичні ланцюги рекреаційної сфери. Запропоноване групування елементів регіональної логістичної системи як сукупність сконцентрованих за географічною ознакою взаємозалежних рекреаційних підприємств, спеціалізованих постачальників рекреаційних і супутніх ресурсів, підприємств у суміжних галузях, а також зв'язаних з їхньою діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств зі стандартизації, а також торгових об'єднань).
Враховуючи можливості поєднання елементів регіональної логістичної системи рекреаційної сфери у логістичні ланцюги було обрано тип регіональної логістичної системи, яка має вигляд регіональної логістичної системи рекреаційної сфери з прямими зв’язками, гнучкої регіональної логістичної системи, ешелонової регіональної логістичної системи. Розроблено пропозиції щодо побудови різних типів регіональних логістичних систем в регіонах різних за рівнем ресурсної забезпеченості та інтенсивності розвитку рекреаційної сфери.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до вирішення наукової задачі формування та реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери і зроблено такі висновки:
. Проаналізоване значення рекреаційної сфери, як специфічного сектора економіки, що об'єднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти і пов'язаний із багатьма економічними галузями, обумовлює необхідність розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, яка передбачатиме заходи щодо забезпечення соціальних цілей розвитку території, нарощення економічного потенціалу регіону, підтримки екологічної рівноваги в регіоні. Вихідною умовою для цього є комплексне дослідження передумов розвитку рекреаційної сфери в регіонах. Системний підхід до розробки і реалізації регіональної політики розвитку рекреаційної сфери передбачає доцільність розвитку рекреаційної сфери в будь-якому регіоні як пріоритетної або доповнюючої сфери регіональної економіки, зважаючи на значний економічний, соціальний і екологічний ефект.
. Визначено фактори, які впливають на розвиток рекреаційної сфери в регіоні. Обгрунтовано необхідність врахування природних, економічних, соціальних, екологічних і політико-правових факторів під час розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, яка має на меті створення сприятливих умов для розширення економічних можливостей використання рекреаційних ресурсів, задоволення потреб населення у рекреаційних послугах.
. Здійснено аналіз та узагальнено підходи до визначення поняття територіальна організація рекреаційної сфери. Територіальна організація рекреаційної сфери розглядається, як поєднання підприємств рекреаційної сфери у логістичні ланцюги, вибір форм її суспільної організації, що відбувається на основі територіального поділу праці, що дозволить оптимізувати матеріальні потоки від постачання рекреаційних ресурсів до реалізації рекреаційних послуг в регіоні.
. У результаті узагальнення теоретичного досвіду встановлено, що основними показниками оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери в регіоні є ресурсна забезпеченність, інтенсивність її розвитку. Зважаючи на важливість дослідження рівня розвитку рекреаційної сфери та враховуючи недостатню методичну розробленість питання його оцінки, здійснений розрахунок інтегрального показника рекреаційної освоєності, який дає змогу охарактеризувати потенційно можливу здатність природного комплексу регіону задовольняти рекреаційні потреби населення.
. Здійснено порівняльну оцінку рейтингу регіонів за станом та темпами розвитку в них рекреаційної сфери. Для оцінки перспективності розвитку рекреаційної сфери з метою диференційованої розробки цільових орієнтирів їх подальшого розвитку в роботі було здійснено групування рекреаційних регіонів України за рівнем ресурсної забезпеченості й інтенсивністю розвитку рекреаційної сфери.
. Обґрунтовано механізм розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, що включає такі етапи: вибір мети державної регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, вибір пріоритетних цілей розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, розробка заходів та підбір інструментів реалізації цілей регіональної політики розвитку рекреаційної сфери з урахуванням унікальних особливостей регіону.
. Поглиблено зміст регіонального маркетингу, який диференціюється залежно від типу регіону і виділено його особливості на ринку рекреаційних послуг і ринку товарів рекреаційного призначення в регіонах з різним станом ресурсної забезпеченості й інтенсивності розвитку рекреаційної сфери.
. Результати дослідження можуть бути використані в роботі регіональних органів державного управління для оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери, під час розробки стратегії розвитку регіону та розробки рекомендацій щодо побудови регіональної логістичної системи рекреаційної сфери, під час розробки комплексу заходів регіонального маркетингу рекреаційної сфери.
Глядіна М.В. Регіональна політика розвитку рекреаційної сфери. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 –Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. –Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.
Дисертацію присвячено питанням розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери.
У дисертації визначена сутність рекреаційної сфери, як специфічного сектору економіки, що об'єднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти і пов'язаний із багатьма економічними галузями. Узагальнено, систематизовано та вдосконалено теоретичні основи та методичні засади комплексної оцінки рівня розвитку рекреаційної сфери. Здійснено групування рекреаційних регіонів за рівнем ресурсної забезпеченості і інтенсивністю розвитку рекреаційної сфери в регіоні. Обґрунтовано механізм розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, з урахуванням необхідності розвитку або підвищення ефективності функціонування рекреаційної сфери як елемента нарощення економічного та соціального потенціалу регіону за умови раціонального екобезпечного використання його ресурсів. Розкрито зміст використання регіонального маркетингу і логістики як інструментів досягнення цілей розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, використання яких сприятиме стабільному функціонуванню рекреаційної сфери в регіонах України.
Ключові слова: регіональна політика розвитку рекреаційної сфери, територіальна організація рекреаційної сфери, комплексна оцінка рівня розвитку рекреаційної сфери, механізм розробки регіональної політики розвитку рекреаційної сфери, регіональний маркетинг рекреаційної сфери, регіональна логістична система.
Глядина М.В. Региональная политика развития рекреационной сферы. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01. –Размещение продуктивных сил и региональная экономика. –Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2006.
Диссертация посвящена вопросам разработки региональной политики развития рекреационной сферы.
В диссертации определена суть рекреационной сферы, как специфического сектора экономики, который объединяет экономические, социальные, культурные и экологические аспекты и связаный с многими экономическими отраслями. Структурировано факторы, которые оказывают воздействие на развитие рекреационной сферы в регионе. Выделено следующие критерии их классификации: за содержанием, направлением влияния, характером влияния, динамикой развития и за рыночными характеристиками. Проанализировано направления и методы территориальной организации рекреационной сферы в регионе. Разработано модель логистической системы, как один из вариантов территориальной организации рекреационной сферы в регионе.
Обобщено, систематизировано и усовершенствовано теоретические основы и методические разработки комплексной оценки уровня развития рекреационной сферы в регионе. Предложена методика расчёта интегрального показателя рекреационного освоения региона. Проведена группировка рекреационных регионов согласно с уровнем ресурсной обеспечености и интенсивностью развития рекреационной сферы в регионе.
Обоснованный механизм разработки региональной политики развития рекреационной сферы, с учётом необходимости развития или повышения ефективности функционирования рекреационной сферы как елемента наращивания экономического и социального потенциала региона при условии рационального экобезопасного использования его ресурсов. Предложено порядок поэтапной его реализации. Раскрыто значение использования регионального маркетинга и логистики, как инструментов достижения целей разработки региональной политики развития рекреационной сферы, использование которых содействует стабильному функционированию рекреационной сферы в регионах Украины.
Ключевые слова: региональная политика развития рекреационной сферы, территориальная организация рекреационной сферы, комплексная оценка уровня развития рекреационной сферы, механизм разработки региональной политики развития рекреационной сферы, региональный маркетинг рекреационной сферы, региональная логистическая система рекреационной сферы.
Glyadina M.V. The regional policy of the recreational sphere development. –Manuscript.
Dissertation for acquiring a scientific degree of the candidate of economic sciences on speciality 08.10.01 –Accommodation (arrangement) of productive forces and regional economy. - Institute of regional researches NAS of Ukraine, Lviv, 2006 .
The dissertation dwells upon the resolution of scientific and practical problems of the forming the regional policy development of recreational sphere.
The dissertation dwells upon the resolution of scientific and practical problems of the forming and development of natural and recreational complex of the region.
The essence and factors of forming and development of natural and recreational are defined in the dissertation. The theoretical and methodological bases, methodical backgrounds and complex economic evaluation of recreational areas are generalised, systematised and improved. The methodical approaches to carry ecological – economical expertise in projects of the development of recreational territories are improved. The necessity to apply program goal-oriented method of planning and organising as the most important instrument of management of recreational complex justified. The approaches of forming organizing-economical mechanism of management of the recreational areas of programs of development are specified. The main directions of the policy of the development of the recreational areas are grounded in the dissertation.
Key words: recreational sphere, the regional policy development of recreational sphere.