Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
42
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кухар Іван Давидович
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН АДЕНОГІПОФІЗУ ТА
НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ ПІСЛЯ ЛОКАЛЬНОГО ВПЛИВУ НА ШКІРУ
ТВАРИН ВИСОКОЇ І НИЗЬКОЇ ТЕМПЕРАТУР
14.03.01 - нормальна анатомія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Вінницькому національному медичному університеті
ім. М.І. Пирогова МОЗ України.
Наукові консультанти: доктор медичних наук, професор
|
Коган Борис Йосипович, |
Вінницький національний медичний університет;
доктор медичних наук, професор
Носов Анатолій Тимофійович,
інститут нейрохірургії Академії медичних наук України, м. Київ, керівник лабораторії електронної мікроскопії.
Офіційні опоненти:
заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Ковєшніков Володимир Георгійович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини;
заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Шутка Богдан Васильович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини;
доктор медичних наук, професор Козлов Володимир Олексійович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри анатомії людини.
Провідна установа:
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра анатомії людини, м. Київ.
Захист відбудеться 29 травня 2003 року об 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.600.03 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків-22, просп. Правди, 12).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України (61022, м. Харків-22, просп. Леніна, 4).
Автореферат розісланий 29 квітня 2003 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук, доцент Терещенко А.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Дослідження процесів в організмі, які виникають після впливу як високих, так і низьких температур, і, нерідко, приводять до загибелі потерпілих, досить актуальне. Прогноз життя, здоров’я і працездатності людини в основному залежить від адаптації організму. Незважаючи на те, що в численних наукових працях відображені різноманітні механізми пристосування і компенсації порушених функцій, загальний підхід до розуміння проблеми бажає кращого (Акмаев И. Г., 1996).
В умовах усе зростаючої урбанізації, посилення стресових впливів на організм людини, вивчення адаптаційних змін в аденогіпофізі та надниркових залозах, встановлення морфофункціональних порушень з метою їх корекції й досягнення оптимального рівня функціонування набуває усе більшого значення. У проблемі взаємодії людини та навколишнього середовища вплив опіків є одним із найнесприятливіших факторів. Опіки не тільки часто зустрічаються, але мають явну тенденцію до наростання у вигляді побутової й виробничої травми (Саркисов Д. С. c соавт., 1986). Збільшене використання населенням легкозаймистих рідин і вибухонебезпечних газів, перебій в електро- і газопостачанні, електрифікація праці й побуту людей, створення термопошкоджуючих видів зброї, наростання кількості і масштабності терористичних актів призвело до суттєвого зростання термічних уражень. За даними ВОЗ питома вага опіків складає від 5,6 до 10% і займає 3 місце в структурі загального травматизму. Опікова хвороба –це не тільки важлива медична проблема, а й проблема великого державного значення, бо соціальні збитки, пов’язані з високою частотою враження і смертності від ускладнень, що постійно супроводжують хворобу, залишаються значними. За даними статистичного звіту за 2000 рік загальна кількість обпечених в Україні склала –, а загальна смертність –,38%.
Згідно сучасних уявлень глибокі й великі за площею опіки викликають в організмі значні порушення морфології та функцій життєво важливих органів, що призводить до виникнення важкого захворювання опікової хвороби (Вихриев Б.С., Бурмистров В.М., 1986; Benmeir P et al., 1991). Глибокі опіки, значні за площею ураження, залишаються критичними і досі зумовлюють високу вірогідність летального наслідку (Григорьева Т.Г., 2000; Kawakami M., Okada I., 1998). Однією з основних причин високої летальності серед постраждалих від важких опіків є відсутність єдиної концепції лікування важкохворих, єдиного підходу до профілактики і лікування таких грізних ускладнень як поліорганна недостатність, опіковий сепсис, ураження нервової системи (Парамонов Б.А. с соавт., 2000).
В науковій літературі відомі чисельні дослідження реагування різних органів, в тому числі аденогіпофізу і надниркових залоз, на термічні пошкодження шкіри (Царенко А.В., 1986; Сморщок С.А., 1988; Гембицкий Е.В. с соавт., 1994; Волков К.С.,1995; Алексеев А.А., 1997; Оболенський О.О.,1997; Пасечка Н.В., Слесаренко С.В., 1997; Андріїшин О.П., 1998; Валенко А.А., 1998; Balogh D. et al., 1984; Dolecek R. et al., 1991; Demling R.H. et al.,1991; Liu X. et al., 1994). Встановлено, що при важких опіках спостерігаються певні кількісні зміни гормонального спектру в функціонуванні цих ендокринних органів. На сьогодні, більше уваги приділялось вивченню стресорних гормонів в початкові періоди опікової хвороби (Восканьянц О.К., 1990; Balogh D. et al., 1984; Dolecek R. et al., 1991). Проте морфологія аденогіпофізу і надниркових залоз при термічних пошкодженнях залишається недостатньо вивченою, особливо з застосуванням ультрамікроскопічних методів досліджень, які є найважливішими в розпізнаванні тонких механізмів пошкодження і регенераційних процесів (Саркисов Д. С. и соавт., 1987).
Вплив термічних пошкоджень на організм вивчено більш детально, в той час як дослідженням дії низьких температур присвячено значно менше робіт (Клинцевич Г.Н., 1973; Котельников В.П., 1976; Вихриев Б.С. и соавт., 1991). В сучасній літературі багато уваги приділялось впливу загальної гіпотермії на організм людини і експериментальних тварин Фурдуй Ф.М., Баева Е.В.,1991; Перцович В.М.,1998; Саган О.В.,1998; Sato T.et al., 1986; Marion D et al., 1996), а також вивченню місцевих процесів у тканинах на дію низьких температур (Пушкар Н.С., Белоус А.М., 1981; Терновой К.С., Гассанов Л.Г., 1988; Цуцаева А.А., 1991). Однак, експериментальних досліджень, які б стосувалися аналізу механізмів пошкодження і репарації, тобто реакції-відповіді аденогіпофіза і надниркових залоз після локального холодового пошкодження шкіри немає. Разом з тим в умовах клініки ефекти кріодії використовуються при лікуванні широкого кола різноманітних захворювань у хірургії, онкології, дерматології, комбустіології, гінекології, тощо (Головченко Ю.И. с соавт., 1988; Иващенко Н.Н., 1990; Скорцеску И.И., 1991; Белоус А.М.,1992; Литвиненко А.А., 1995; Zembo G. et al.,1991; Kotogyan A. et al., 1991; Fialka V., Ernst E., 1994). При цьому емпіричне використання низьких температур у сучасній медицині випереджує його експериментально-теоретичне обґрунтування. Вважається, що кріогенний метод лікування не призводить до серйозних ускладнень. Однак, враховуючи механізми пошкоджуючої дії низьких температур та явища токсемії, що виникають при цьому (Котельников В.П., 1976, 1988), можна стверджувати, що згадані процеси не можуть не впливати на органи, зокрема, такі ендокринні органи як аденогіпофіз і надниркові залози, оскільки саме вони входять у домінуючу систему підтримання гомеостазу (Парамонов Б.А. и соавт., 2000).
Усе вище вказане свідчить про необхідність глибокого дослідження морфофункціонального стану важливої ланки в адаптаційному комплексі організму –аденогіпофізу та надниркових залоз після впливу на шкіру локальних опіків та кріодеструкції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є фрагментом наукових досліджень по проблемі “Вивчення впливу локальної гіпер- та гіпотермії на морфогенез шкіри, легенів та печінки щурів” Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова в рамках планових наукових праць, що виконувались на базі науково-дослідного центру протягом 1997-2001рр. (номер держреєстрації 0197V003343). Автор є відповідальним виконавцем теми.
Мета і задачі дослідження. Встановити в динаміці морфофункціональні закономірності деструктивних і регенераційних процесів в аденогіпофізі й надниркових залозах після локального впливу на шкіру тварин високої і низької температур.
У зв’язку з поставленою метою визначено наступні задачі:
. Створити модель опікового пошкодження шкіри ІІІ - А-Б ступенів, площею близько 10% поверхні тіла щурів та модель ураження шкіри низькою температурою на глибину й площу відповідно опікових пошкоджень.
. Установити динаміку макрометричних змін в аденогіпофізі й надниркових залозах щурів після локального опіку та кріодеструкції шкіри.
3. Установити динаміку мікроскопічних і ультраструктурних змін в аденогіпофізі й надниркових залозах після наслідків впливу локального гіпер- та гіпотермічного пошкодження шкіри.
4. Вияснити за допомогою мікроморфометричних методів динаміку змін морфофункціональної і секреторної активності клітин аденогіпофізу й надниркових залоз у відповідь на наслідки опіків і кріодеструкції шкіри.
. Вияснити за допомогою біохімічних методів особливості стану адаптації організму тварин у відповідь на наслідки кріовпливу й термопошкодження шкіри.
. Визначити особливості пошкодження та адаптаційних і компенсаторно-пристосувальних зрушень в аденогіпофізі й надниркових залозах в залежності від типу температурного впливу на шкіру.
Об’єкт дослідження: Локальні опіки та кріодеструкція 9-10% поверхні тіла ІІІ –А-Б ступенів.
Предмет дослідження: Аденогіпофіз і надниркові залози щурів.
Методи дослідження: Макроскопічний - для візуальної оцінки стану тварин і ранової поверхні (після виведення щурів з експерименту - для спостереження за змінами стану гіпофізу, надниркових залоз та внутрішніх органів; для дослідження динаміки маси щурів і досліджуваних ендокринних залоз). Гістологічний - для дослідження препаратів на світлооптичному рівні. Електронномікроскопічний - для дослідження електронограм на ультраструктурному рівні. Морфометричний - для дослідження клітинних та внутрішньоклітинних параметрів. Біохімічний - для дослідження вмісту в крові стрес-реалізуючого гормону кори надниркових залоз - кортикостерону; серотоніну - як нейрогормону, який моделює роботу гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи та гонадотропну функцію; тестостерону - як анаболічного гормону.
Наукова новизна одержаних результатів. Приоритетним в роботі є застосування структурно-функціонального аналізу в виявленні динаміки компенсаторно-пристосувальних реакцій аденогіпофізу та надниркових залоз у відповідь на дію локальної високої та низької температури. Такий підхід в дослідженні дав можливість вперше встановити морфофункціональну і секреторну фазність в діяльності цих ендокринних органів. В аденогіпофізі у відповідь на дію кріодеструкції та термопошкодження виявлено 4 фази; в кіркові речовині надниркових залоз - 3 фази; в мозкові речовині надниркових залоз - 2 фази. Розкриття фазного реагування секреторних клітин аденогіпофізу та надниркових залоз може бути корисним в пізнанні патогенетичних механізмів на вплив локальних високих та низьких температур.
Вперше за допомогою ультраструктурного морфометричного аналізу встановлена кількісна динаміка змін хроматину, мітохондрій, ліпідних та секреторних гранул в секреторних клітинах аденогіпофізу та надниркових залоз після впливу локальних опіків і кріодеструкції. При цьому виявлено істотне зменшення показників на 7 і 14 добу на вплив обох факторів. Однак, дія кріодеструкції є більш вираженою. Показано, що зниження показників пов’язано з порушенням кровообігу, а також в результаті значних дистрофічно-деструктивних змін у клітинах (руйнування мітохондрій, порушення цілісності ендоплазматичної сітки, апарату Гольджі, ядерних і клітинних оболонок).
Вперше особлива увага приділена морфометричному дослідженню ядер адренокортикоцитів трьох зон кори надниркових залоз. У роботі показано, що зміни питомої площі поверхні ядер і їх об’ємної щільності залежать від діючого температурного фактора, терміну після впливу і зони кіркової речовини. Опіки, на відміну від кріодеструкції, спричиняють у всіх трьох зонах до більш істотного підвищення показників від 1 до 3 доби. На 7 і 14 добу спостерігається достовірне зменшення параметрів ядер, яке більш виражене на вплив кріодеструкції. Через 28 діб досліджувані показники наближаються до контрольних цифр. З’ясовано, що найвищими цифровими значеннями на вплив обох температурних факторів реагує пучкова зона, найменше –сітчаста, клубочкова –займає проміжне місце. Отримані дані свідчать, що локальні опіки і кріодеструкція, особливо на 7 і 14 добу, порушують функціонування ядерного апарату, що може істотно впливати на секреторну діяльність клітин кіркової речовини в ці терміни.
Уперше встановлено, що характер репаративних процесів у досліджених залозах залежить від фактора впливу (опік, кріодеструкція), особливостей реагування ендокринного органу, а також терміну після впливу на шкіру кріодеструкції та опіку. Найбільш інтенсивно репарація відбувається в клітинах аденогіпофізу, в меншій мірі - в секреторних клітинах мозкової речовини і дуже слабо в адренокортикоцитах кори надниркових залоз. При цьому активність репарації залежить від діючого температурного фактора. Більш активно ці процеси протікають після локального опіку, і в меншій мірі після впливу кріодеструкції.
За допомогою біохімічного дослідження вмісту гормонів в крові (серотонін, тестостерон, кортикостерон) опікових і кріотравмованих тварин встановлена їх кількісна динаміка в залежності від терміну після впливу і діючого температурного фактора. Виходячи з того, що кора надниркових залоз займає одну із ключових позицій в розвитку адаптаційного синдрому, а кортикостерон є адаптаційним гормоном вірогідне його зменшення через 7-14 діб вказує на погіршення адаптаційної спроможності організму в ці терміни.
Важливим є те, що вперше, в даному дослідженні отримано результати відносно морфофункціонального стану аденогіпофізу і надниркових залоз після локального впливу і кріодеструкції площею близько 10% ІІІ –А-Б ступенів. Виявлені істотні дистрофічно-деструктивні зміни в стінках судинного русла і секреторних клітинах, установлена вірогідно низька секреторна активність досліджуваних органів є застереженням щодо правильного використання кріогенного впливу в лікувальних цілях.
В результаті морфофункціональних і біохімічних досліджень продемонстровано, що аденогіпофіз і надниркові залози, як органи, які відіграють домінуючу роль в адаптації організму у відповідь на дію екстремальних факторів, самі досить виражено страждають від впливу на шкіру контактних опіків і кріодеструкції, площею близько 10% і глибиною ІІІ –А-Б ступенів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати даної роботи показали, що вперше досліджений контактний вплив на шкіру кріо- і термопошкоджень ІІІ –А-Б ступенів, близько 10% від загальної поверхні тіла ,є за своєю природою виражено руйнівним і викликає в аденогіпофізі, мозкові і кіркові речовині надниркових залоз значні морфофункціональні і секреторні порушення. Виходячи із даних морфометричного аналізу (достовірне зниження білоксинтезуючої, енергопродукуючої і секреторної функцій), а також наявності значних дистрофічно-деструктивних змін в клітинах залоз (особливо на 7-14 доби) - усе це свідчить про зрив у роботі цих стрес-реалізуючих ендокринних органів.
Установлена при дослідженні характерна для кожного органу фазність реагування розширює і поглиблює уявлення про певні закономірності морфофункціональної реакції-відповіді аденогіпофізу й надниркових залоз на дію локальних опіків і кріодеструкції, що може бути основою в розкритті патогенезу термо- і кріотравми.
Отримані в роботі дані поглиблюють знання про морфологічну і ультраструктурну будову аденогіпофізу та надниркових залоз при дії локальних високих і низьких температур, що має важливе значення для розуміння механізмів адаптації організму. Проведені паралелі між структурними змінами і вмістом гормонів в крові розширюють уявлення про їх участь в формуванні компенсаторно-пристосувальних реакцій.
Результати фундаментального морфологічного дослідження можуть стати теоретичним обґрунтуванням для розробки конкретних цілеспрямованих профілактичних і лікувальних заходів, направлених на зниження шкідливого впливу контактних опіків і кріодеструкції на організм.
На сьогоднішній день результати досліджень використовуються в лекційних курсах і практичних заняттях із комбустіології в опіковому відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова; в матеріалах лекцій кафедри загальної хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; в матеріалах лекцій і практичних занять з предмету цитологія кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського; в матеріалах лекцій і практичних занять кафедр анатомії людини та гістології, цитології й ембріології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено всі етапи експериментального дослідження, що включали підбір піддослідних тварин; підготовку і моделювання опіків та кріодеструкції; контроль за загальним станом щурів і ступенем місцевих проявів ранового ушкодження; виведення тварин із експерименту з подальшим відпрепаруванням гіпофіза і надниркових залоз; взяття крові для біохімічного аналізу гормонів. Автором самостійно підготовлено матеріал для світлової й електронної мікроскопії з подальшою його проводкою, заливкою та приготуванням препаратів. Автором особисто описані гістологічні препарати та електронограми, проведені макро- та мікрометрія. Самостійно визначені мета і завдання дисертації; сформована і проаналізована комп’ютерна база даних; здійснено науковий аналіз результатів на підставі статистичної обробки отриманих даних; написані всі розділи дисертації. 11 друкованих праць виконано у співавторстві, роль автора полягає в плануванні дослідження, проведенні експерименту, аналізі результатів.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднені на науковій конференції “Актуальні питання медичної антропології та функціональної морфології” (Вінниця, 1998); на 2-му міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Вінниця, 1998); науково-практичній конференції “Адаптаційні можливості дітей і молоді” (Одеса, 1998); на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт та здоров’я нації”(Вінниця, 1998); на ХІХ з’їзді хірургів України (Харків, 2000) на ІІІ національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України (Київ, 2002).
Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 31 наукова праця, які повністю відображають зміст проведеного дослідження. З них: статті у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України - 25 (із них 15 самостійних); тези матеріалів наукових конференцій, конгресів, з’їздів - 5.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена українською мовою на 307 сторінках машинописного тексту. Складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списка використаних джерел літератури та додатку. Робота ілюстрована 80 рисунками, 43 таблицями та 52 графіками. Бібліографічний вказівник містить 371 джерело, з них 113 зарубіжних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Відповідно з метою та задачами дослідження нами проведено експеримент на 157 білих безпородних щурах-самцях віком 3 місяці з початковою масою тіла 190-215 г.
Тварини були розподілені на 3 групи: 1-а група - контрольні тварини, які утримувались у звичайних умовах віварію; 2-а група - щурі, які піддавались контактному опіку шкіри ІІІ - А-Б ступенів, площею 9-10% поверхні шкіри; 3-я група - тварини після кріодеструкції шкіри, площею й глибиною відповідно опікові. Усі тварини утримувались на загальному раціоні віварію і знаходились під постійним наглядом. Щурів годували 2 рази на добу у вільний від досліду час. Воду не обмежували. Температуру в приміщенні, де утримувались щурі, підтримували на рівні 24-25°С. Щоденно проводили контроль за загальним станом, масою тіла, ступенем місцевих проявів опікової травми. Летальних випадків серед тварин не було, всі вижили.
Опікову травму ІІІ - А-Б ступенів, яка складала 9-10% від загальної поверхні тіла, моделювали нанесенням під тіопенталовим внутрішньоочеревинним наркозом (із розрахунку 25 мг/кг) тваринам опіку двома мідними пластинами (площею 14,5 см² кожна), попередньо нагрітими в воді до температури +90˚С. Металічні пластини прикладали на попередньо епільовану шкіру спини на 6 секунд (Regas F. Ehrlich H., 1992). Кріодеструкцію ІІІ - А-Б ступенів проводили за тими ж правилами, що і опік, але мідні пластини занурювали в рідкий азот (t,-196˚C), а потім прикладали до епільованої шкіри бокової поверхні спини на 6 секунд (Gunas et al., 1997).
Масу тварин визначали, використовуючи шалькові ваги, з точністю до 0,1 г. Щурів виводили із експерименту в один і той же час з 9 до 10 години ранку.
Після попереднього тіопенталового наркозу (із розрахунку 30-40 мг/10 г маси тіла) з метою встановлення морфофункціональних змін в аденогіпофізі й надниркових залозах у динаміці розвитку опіку та кріотравми, тварин виводили із експерименту на 1, 3, 7, 14 і 28 добу.
Після розкриття черепа вилущували гіпофіз. З черевної порожнини відпрепаровували і видаляли праву і ліву надниркові залози. Досліджувані органи зважували на торсійних хімічних вагах із граничним навантаженням 1000 мг із точністю до 1 мг. Після чого органи фіксували в 10% водному розчині нейтрального формаліну. Після закінчення терміну фіксації матеріал промивали, зневоднювали в батареї спиртів зростаючої концентрації, проводили через хлороформ і заливали в парафін. На ротаційному мікротомі виготовлені зрізи товщиною 6 мкм, забарвлювали гематоксилином-еозином і заливали в канадський бальзам.
Електронну мікроскопію проводили за загальноприйнятою методикою. Шматочки тканини досліджуваних органів розміром 1-2 мм фіксували в 2,5% розчині глютаральдегіду на 0,1 М фосфатному буфері (рН=7,4) протягом 2 годин при кімнатній температурі, промивали у фосфатному буфері Мілоніга, потім постфіксували в 1% розчині осмієвої кислоти протягом однієї години. Після фіксації блоки промивали в 4 порціях фосфатного буфера по 15 хвилин у кожній, дегідратували в спиртах висхідної концентрації, суміші спирт-ацетон, ацетоні. Потім зневоднену тканину послідовно розміщували в суміш епону й ацетону в співвідношенні 1:3, 1:1, 3:1 відповідно на 2 години в кожну порцію і заключали в епонову суміш (Уикли Б.,1975). Напівтонкі зрізи, завтовшки 0,5-1,5 мкм готували на ультратомі ЛКБ-4600. Зрізи фарбували метиленовим синім і піроніном. Ультратонкі зрізи готували на ультратомі ЛКБ-4600 за допомогою скляних ножів. Стрічки зрізів контрастували уранилацетатом і цитратом свинцю за загальноприйнятою методикою. Препарати вивчали й фотографували в електронному мікроскопі ЕМ-400Т фірми “Philips” (ФРН).
З метою виявлення закономірностей, які спостерігались в аденогіпофізі й надниркових залозах проводили морфометричну обробку електронограм на комп’ютерному аналізаторі зображень IBAS-2000 фірми ОРТОN (ФРН) де визначали: відсотковий уміст хроматину в ядрах клітин; відсоткове відношення площі, яку займали мітохондрії до фіксованої ділянки цитоплазми; відсоткове відношення площі, яку займали активні секреторні гранули до фіксованої ділянки цитоплазми; відсоткове відношення площі, яку займали ліпідні гранули до фіксованої ділянки цитоплазми; індекс відношення кількості активних секреторних гранул до неактивних на фіксованій ділянці цитоплазми.
Мікроморфометричні дослідження ядер клітин кори надниркових залоз проводили за допомогою сітки Вейбеля, накладеної на демонстраційний екран мікроскопа Laborlux S (Leitz), при збільшенні 40х10 (Weibel E.R., 1969). Вони включали визначення питомої площі поверхні (мм⁄мм) ядер клітин кіркового шару надниркових залоз та їх об’ємної щільності (мм⁄мм).
В крові експериментальних і контрольних тварин проведено біохімічне дослідження у нмоль/л таких гормонів як серотонін, кортикостерон і тестостерон. Серотонін визначали методом Юденфренда (Костюковська Л.С.,1993) на флюориметрі “Hitachi”, Японія; тестостерон - імуноферментним методом на приладі “Рідер”, фірми “Фінтрон”, США (Eechaute W. et al., 1970); кортикостерон - методом “De Moor” на флюориметрі “Hitachi”, Японія (Резников А.Г., 1980).
Статистичну обробку цифрових даних, отриманих при кількісних морфометричних і біохімічних дослідженнях проводили на персональному комп’ютері “Pentium-166” за допомогою стандартних програмних пакетів “Statistica-5,0” і “Statgraphics” для Windows-95. Оцінювали правильність розподілу ознак по кожному з отриманих варіаційних рядів, середні значення по кожній з вивчених ознак, стандартні похибки. Вірогідність відмін середніх величин і їх похибок визначали за критерієм Ст’юдента-Фішера. Для оцінки взаємозв΄язку і рівня впливу опіків і кріодеструкції шкіри на досліджувані морфометричні показники проводили однофакторний дисперсійний і кореляційний аналізи.
Результати дослідження та їх аналіз. На основі проведеного макроморфологічного дослідження щурів було встановлено, що в залежності від строку виведення тварин із експерименту змінювалися показники їх маси. Маса тварин після опіку має виражену тенденцію до зниження від 1 до 3 доби і вірогідно зменшується на 7, 14 і 28 добу. Маса піддослідних тварин після кріодеструкції має тенденцію до зниження на 1, 14 і 28 добу і достовірно зменшується на 3 та 7 добу. Починаючи з 14 доби, маса тіла після кріотравми вірогідно не відрізняється від контрольних показників, а після опіку залишається вірогідно нижчою, ніж у інтактних тварин до кінця експерименту.
Аналіз результатів абсолютних мас надниркових залоз та гіпофізу в усіх термінах виявив їх збільшення в обох експериментальних групах. При цьому після опіку і кріодеструкції вірогідні відміни встановлені для гіпофіза на 1, 3 і 28 добу. Сумарна маса обох надниркових залоз (правої і лівої) після термотравми є достовірно вищою на 28 добу, а після кріовпливу –на 1 добу. В більшості інших термінів зберігається тенденція переваги.
Отримані нами гістологічні дані свідчать про те, що вже через 1 добу після термотравми в аденогіпофізі і надниркових залозах на тлі судинних порушень (осередкове розширення мікросудин з явищами еритростазу), в аденогіпофізі навколо розширених синусоїдних гемокапілярів виявляються аденоцити з чисельними вакуолями, що свідчить про вакуольне переродження; в корі надниркових залоз спостерігаються дистрофічні зміни адренокортикоцитів, які більш виражені в пучковій зоні. В мозковій речовині відмічаються явища набряку основної маси секреторних клітин зі збільшенням їх розмірів і просвітленням цитоплазми. Через 3 доби в аденогіпофізі на світлооптичному рівні привертає до себе увагу збільшення осередків розширених мікросудин, навкруг яких переважна більшість аденоцитів з просвітленою цитоплазмою або частково чи повністю зруйнованих. Подібна гістологічна картина спостерігається і в корі надниркових залоз. В мозкові речовині надниркових залоз структурна цілісність паренхіми не порушується, але в порівнянні з 1 добою збільшується кількість секреторних клітин, що знаходились в стані набряку, а також кількості розширених і стазованих еритроцитарною масою мікросудин. Найбільш виражені дистрофічно-деструктивні зміни в досліджуваних органах відбуваються через 7 діб після опікової травми шкіри. На відміну від попереднього терміну, судини нерівномірно розширені, частина з них або розширена, або зменшена в діаметрі; більшість мікросудин заповнена еритроцитарними тромбами. В секреторних клітинах аденогіпофізу спостерігаються виражені дистрофічно-деструктивні зміни з порушенням гістоархітектоніки. Більшість аденоцитів частково чи повністю зруйновані. У частини клітин відмічається відсутність ядер, а цитоплазма таких клітин представлена великими вакуолями. Подібні порушення відбуваються в кіркові і мозкові речовині надниркових залоз. Характерним є те, що в надниркових залозах зустрічається багато секреторних клітин з порушенням цілісності їх оболонок, а в мозкові речовині –спостерігаються клітини з явищами інтра- і перицелюлярного набряку. Через 14 діб на світлооптичному рівні морфологічні зміни в досліджуваних органах такі як на 7 добу. Через 28 діб відмічається стабілізація системи кровотоку. Основна маса судин в цей термін мало чим відрізняється від контрольних, хоч місцями зустрічаються і розширені мікросудини. В аденогіпофізі і надниркових залозах відбувається відновлення структурної цілісності, проте зустрічаються і змінені секреторні клітини –з просвітленою і вакуолізованою цитоплазмою, частково чи повністю зруйновані клітини, з явищами набряку, дистрофічними проявами за типом вакуольної дистрофії.
На відміну від опіків, вплив яких аналізувався при дослідженні ендокринних органів, можливі зміни в тканинах аденогіпофізу і надниркових залозах після локальної кріодеструкції не були предметом дослідження до теперішнього часу, так як наукових публікацій з цього питання нами не виявлено.
При порівнянні наслідків впливу термо- і кріотравми встановлено, що остання впливає на секреторні клітини аденогіпофізу і надниркових залоз більш виражено. Особливої морфологічної різниці на світлооптичному рівні в 1 добу не виявлено. Починаючи з 3 доби, в досліджуваних органах кріодеструкція викликає появу великої кількості розширених і повнокровних мікросудин, навколо яких розташовувались в значній кількості дистрофічно змінені клітинні елементи з частково чи повністю порушеними клітинними оболонками. Через 7 діб, як і після опіку, спостерігаються дистрофічні й деструктивні зміни в секреторних клітинах. На відміну від опіків, найбільш виражена руйнація клітинних елементів визначається навколо мікросудин. Вона проявляється появою значної кількості клітин з просвітленою вакуолізованою цитоплазмою і погано контурованими ядрами, позбавленими хроматину. Зустрічаються гландулоцити з порушенням цілісності ядерної оболонки, частково або повністю зруйновані. Важливо зазначити, що в порівнянні з опіками, вплив кріотравми на 14 добу ще більше посилює морфоструктурні зміни як в аденогіпофізі, так і в надниркових залозах. Через 28 діб в певній мірі стабілізується мікроциркуляторне судинне русло, однак на відміну від опіку зберігається достатня кількість осередкових розширень їх просвіту. Частина секреторних клітин з явищами дистрофічних змін – з різко просвітленою і вакуолізованою цитоплазмою, частково чи повністю зруйновані. Характерним є те, що такі зміни були більше виражені в кіркові речовині надниркових залоз.
Згідно даних наукової літератури внутрішньоклітинна репаративна регенерація в різних органах протікає стереотипно. Установлено також, що процес нормалізації будови органел після припинення патогенного впливу не залежить від етіологічного фактора (гіпоксія, опік, різні токсичні агенти, променевий вплив, механічна травма, тощо) (Саркисов Д.С.,1987). Особливості, які спостерігаються при цьому мають більше кількісний, ніж якісний характер (Mezidova K. et al., 1984; Storey K., Storey I.,1988; Uejama M. et al., 1992; Nardid O.et al., 1997). В інших дослідженнях стверджується, що існує характерний або специфічний вплив діючих факторів на клітини, від яких залежать подальші процеси відновлення (Бонашевская Т.И. с соавт., 1987; Власов В.Н., Музуров И.М., 1987; Меерсон Ф.З., Пшенникова М.Г.,1988; Виру А.В., Смирнова Т.А., 1991). Отримані нами дані на ультраструктурному рівні в аденогіпофізі і надниркових залозах після впливу опіків і кріодеструкції можна розцінювати так, що обидва фактори викликають певні неспецифічні реакції й одночасно властиві даному діючому фактору, специфічні зміни, що накладаються на неспецифічну основу.
На основі проведеного електронномікроскопічного дослідження після експериментального опіку тварин із морфометричною оцінкою отриманих даних було встановлено, що в секреторних клітинах аденогіпофізу спостерігається своєрідно закономірний розвиток дистрофічно-деструктивних і відновлювальних процесів, які ведуть до змін морфофункціонального стану клітин залози. Так було виявлено, що протягом перших трьох діб в основній масі клітин аденогіпофізу спостерігається досить різке збільшення секреторної активності соматотропів та кортикотропів на фоні посилення внутрішньоорганного кровообігу, яке супроводжувалось компенсаторним розширенням основної маси інтраорганних синусоїдних гемокапілярів. На морфофункціональну активність кортикотропів аденогіпофізу вказує і посилення енергопродукуючої функції за рахунок гіпертрофії основної маси мітохондрій, а також посилення білоксинтезуючої функції у зв’язку з наявністю в цитоплазмі великої кількості вільних рибосом і полірибосом. На 7-14 добу відбувається значне зниження кортикотропної функції залози, так як в цитоплазмі цих клітин майже в 2 рази зменшується кількість секреторних гранул і падає коефіцієнт їх активності (табл. 1), що пов’язано з виникаючими в клітинах процесами деструктивного характеру (значна кількість аденоцитів з порушенням цілісності оболонок як ядерних, так і клітинних, змінена конфігурація ядер, спостерігаються багаточисельні інвагінації; замість активних секреторних гра нул знаходились пустотілі секреторні пухирці). Спостерігаєтья також спад енергопродукуючої й білоксинтезуючої функцій. Таке зниження функцій обумовлено дистрофічно-деструктивними змінами ендоплазматичної ретикулярної сітки з мінімальною кількістю рибонуклеїнових гранул, а також руйнівними змінами в мітохондріях (порушення цілісності крист та оболонок), зменшенням відсотка площі мітохондрій в цитоплазмі і кількості хроматину в каріоплазмі. Посилює порушення секреції аденоцитів значне погіршення кровообігу в синусоїдних гемокапілярах, більшість яких закрита еритроцитарними тромбами; ендотеліальне вистелення з явищами атрофічно-дистрофічних змін (стоншення маргінальної частини ендотеліоцитів, фрагментація ділянок цитоплазми). Відновлення морфологічного стану і секреторної активності клітин аденогіпофіза відбувається на 28 добу після опіку. При цьому за даними морфометричних досліджень секреторна активність кортикотропів аденогіпофізу така: кількісні показники й відсоток площі, яку займають секреторні гранули в клітинах, відповідають контрольним показникам, однак активність секреторних гранул у клітинах аденогіпофізу, вірогідно нижча, що свідчить про неповне відновлення секреторної діяльності.
Таблиця 1
Морфометричні показники стану внутрішньоклітинних органел і активності секреторних гранул в аденогіпофізі після опіку.
|
Показники |
Контроль |
1 доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
Х,S, % |
22,52,2 |
,61,6 |
20,51,2 |
14,91,8* |
15,91,6* |
20,91,6 |
|
М,S, % |
21,91,5 |
,53,3 |
31,82,7* |
16,91,6* |
15,91,9* |
19,01,4 |
|
Г,S, % |
16,31,5 |
22,01,6* |
24,52,1** |
10,81,5* |
7,41,1*** |
16,21,7 |
|
Г, а/н |
3,30,05 |
1,60,03*** |
2,90,09 |
1,00,04*** |
,50,02*** |
,10,07*** |
Примітки:
1. X, S, % –площа хроматину у відсотках;
. M, S, % –площа мітохондрій у відсотках;
. Г, S, % –площа гранул у відсотках;
. Г, а/н –індекс відношення активних гранул до неактивних;
5. * - р<0,05;
. ** - р<0,01;
. *** - р<0,001.
Протягом перших 3 діб після локального опіку спостерігається підвищення функціональної активності значної частини клітин пучкової зони кори надниркових залоз, клітин, пов’язаних із досить різким збільшенням ліпідних гранул (табл.2), що свідчить про підвищену реакцію кори на термічну травму, тобто посилення синтезу кортикостероїдів.
Підтвердженням цього є достовірне зростання вмісту кортикостерону в крові тварин на 3 добу (табл. 3). В цей період ультраструктурне дослідження показало порушення інтраорганного кровообігу (розширення просвіту капілярів з осередковими порушеннями цілісності ендотеліального вистелення). Спостерігалися помірно виражені явища периваскулярного і міжклітинного набряку. Зустрічались адренокортикоцити з дистрофічно-деструктивними змінами внутрішньоклітинних органел і, в першу чергу, мітохондрій (деструкція крист і порушення цілісності внутрішніх і зовнішних оболонок). Характерним в цей період є поява і значне збільшення великих ліпідних гранул поблизу ядер. Через тиждень після впливу термотравми у всіх зонах кори надниркових залоз відмічаються зміни гістоструктури. З’являються групи клітин з різко просвітленою цитоплазмою і відсутністю ядер, порушенням цілісності клітинних оболонок. На ультраструктурному рівні з боку мікросудин відмічається руйнація базальних мембран та ендотеліального вистелення (ущільнення і фрагментація) У частини мікросудин відбувається повна деструкція їх стінок.
Таблиця 2
Морфометричні показники стану внутрішньоклітинних органел і ліпідних гранул в кірковій речовині надниркових залоз після впливу опіку.
|
Показники |
Контроль |
доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
Х, S, % |
25,2±1,9 |
23,9±1,4 |
27,7±2,2 |
10,9±1,0*** |
17,6±2,1** |
21,0±1,3 |
|
М, S,% |
33,2±1,1 |
28,1±1,1* |
25,6±1,2*** |
,2±1,6*** |
,2±1,1*** |
,7±1,7 |
|
Л, S,% |
23,6±1,5 |
26,1±1,6 |
36,0±2,2*** |
20,2±1,9 |
13,0±1,1*** |
,8±1,5 |
Примітки:
1. X, S –площа хроматину в відсотках;
2. M, S –площа мітохондрій в відсотках;
. Л, S –площа ліпідних гранул в відсотках;
4. * - р<0,05;
. ** - р<0,01;
. *** - р<0,001.
Поблизу змінених судин знаходяться клітини з порушенням будови органел (втрата цілісності ендоплазматичної сітки з частково чи повністю зруйнованими цистернами, деструкція оболонок мітохондрій і зменшення їх величини). На місці ліпідних гранул залишались тільки пустотілі пухирці. В цитоплазмі клітин трьох зон в значній кількості з’являлися лізосоми і аутофагосоми. Через 14 діб ультраструктурна картина мало чим відрізнялась від попереднього терміну, але на відміну від 7 доби з’являлися осередки відновлення органел (збільшення кількості молодих форм мітохондрій, покращення структури ендоплазматичної сітки). Дані морфометричного дослідження свідчать про наростання в порівнянні з 7 добою відсотка площі хроматину й мітохондрій, однак процент площі ліпідних гранул в секреторних клітинах продовжує знижуватись. Підтвердженням тому є вірогідне зменшення вмісту кортикостерону у крові опікових тварин. Повне відновлення секреторної активності в корі надниркових залоз відбувається на 28 добу на що вказують дані морфометричного дослідження.
Таблиця 3
Динаміка вмісту кортикостерону в крові (наномоль на літр) у щурів
після опіку.
|
Стат. показн. |
1 доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
|
Конт-роль |
Mm |
64,031,11 |
,220,96 |
,400,40 |
,581,16 |
,680,76 |
|
Опік |
Mm |
90,811,63 |
,151,29 |
,000,57 |
,340,51 |
,751,31 |
|
p |
<0,001 |
<0,001 |
<`0,001 |
<0,01 |
<0,001 |
На відміну від кіркової речовини надниркових залоз, в секреторних клітинах мозкової речовини протягом перших 3 діб не відбувається підвищення їх функціональної активності і вона залишається на рівні контрольних цифр, а індекс активності секреторних гранул навіть зменшується (табл.4).
Таблиця 4
Морфометричні показники стану внутрішньоклітинних органел
і активності секреторних гранул у мозкові речовині надниркових залоз
після впливу опіку.
|
Показ-ники |
Контроль |
1 доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
Х,S, % |
20,81,4 |
,21,4 |
,41,8* |
,71,7** |
,31,3*** |
,61,7 |
|
М,S, % |
32,02,3 |
,22,4 |
,73,3 |
,22,9* |
,51,6*** |
,82,5 |
|
Г,S, % |
11,02,3 |
,81,2 |
,91,5 |
,00,6* |
,30,8* |
,32,1 |
|
Г, а/н |
2,90,07 |
,60,1 |
2,20,2** |
1,20,04*** |
,90,02*** |
,90,07*** |
Примітки:
1. X, S, % –площа хроматину у відсотках;
. M, S, % –площа мітохондрій у відсотках;
. Г, S, % –площа гранул у відсотках;
. Г, а/н –індекс відношення активних гранул до неактивних;
5. * - р<0,05;
. ** - р<0,01;
. *** - р<0,001.
Це пояснюється відповідними морфологічними змінами, які спостерігалися в цей період. На ультрасруктурному рівні в ядрах відбувалась дезагрегація хроматину і конденсація його на периферії ядерної оболонки; мітохондрії збільшені в розмірах з просвітленим матриксом і частково фрагментованими кристами; цистерни ендоплазматичної сітки нерівномірно розширені зі зменшеною кількістю рибонуклеїнових гранул на їх поверхні; секреторні гранули у своїй більшості позбавлені електроннощільного вмісту, частково чи повністю зруйновані. В наступний термін –добу, всі морфометричні показники вірогідно зменшуються. Суттєво змінюється гістоструктура мозкової речовини надниркових залоз. Крім клітин з явищами інтра- і перицелюлярного набряку, спостерігались клітини з вакуолізованою цитоплазмою, порушенням цілісності оболонок, відсутністю ядер. Судини нерівномірно розширені і заповнені еритроцитарними тромбами. На ультраструктурному рівні секреторні клітини значно відрізняються від їх нормальної будови: відбувається деструкція внутрішньоклітинних органел –переважно частково чи повністю зруйновані мітохондрії і цистерни ендоплазматичної гранулярної сітки в якій практично були відсутні рибонуклеїнові гранули, зменшується також кількість вільних рибосом і полірибосом. У частини клітин в значній кількості з’являються лізосоми, аутофагосоми і жироподібні включення, секреторні гранули практично не містили електроннощільного секрету. Значно порушувалась і кровоносна система. В судинах спостерігалася деструкція ендотеліальних клітинних оболонок, часткове або повне їх руйнування. Через 2 тижні спостерігалось ще більше погіршення морфологічного стану секреторних клітин. В частині останніх відмічалося руйнування ядер та їх оболонок з виходом хроматину в цитоплазму. Ці зміни сприяли ще більшому зменшенню хроматину в ядрах. В цей термін зустрічались клітини з повністю зруйнованими мітохондріями, значно пошкодженою ендоплазматичною сіткою, секреторні гранули були майже спустошені, а самі клітини заповнені лізосомами і жироподібними включеннями. На 28 добу після впливу опіку хоча і морфометричні показники (відсоток площі хроматину, мітохондрій і секреторних гранул) досягають контрольного рівня, однак не відбувається повного відновлення структурної цілісності значної частини секреторних клітин. Поряд з незміненими клітинами знаходились такі, що мали явища набряку цитоплазми, а також виражені дистрофічні зміни за типом вакуольної дистрофії. Спостерігалась компенсаторна гіперплазія внутрішньоклітинних органел; збільшення мікропіноцитозної активності, підвищення кількості активних секреторних гранул; відбувалось покращення структури судин і внутрішньоорганного кровообігу.
Згідно отриманих даних можна констатувати, що після впливу локального опіку на шкіру тварин спостерігається досить виражена реакція з морфофункціональною і секреторною активацією протягом перших трьох діб з боку аденогіпофізу і кори наднирникової залози. Щодо клітин мозкової речовини, то в цей період не відбувається підвищення їх функціональної активності і вона залишається на рівні контрольних цифр, а індекс активності секреторних гранул понижується. Наступні терміни –та 14 доба –характеризуються значним зниженням морфофункціонування трьох досліджуваних залоз. На 28 добу секреторна діяльність кори надниркових залоз, згідно результатів морфометричного дослідження, відновлюється, щодо аденогіпофізу і мозкової речовини надниркової залози, то в цей строк відмічається тенденція до відновлення.
На відміну від опікового ураження, кріодеструкція в цілому, впливає на досліджувані ендокринні органи більш виражено і це простежується при елекронномікроскопічному дослідженні. Таку реакцію на дію холодового фактора можна пояснити більш тривалою, ніж при опіках токсемією (Котельников В.П.,1976), а також особливістю контактної кріодеструкції, пошкодження тканин після якої досить значне (Котельников В.П.,1988).
Необхідно відзначити, що найбільш висока морфофункціональна і секреторна активність в аденогіпофізі спостерігається на 1 добу після кріодеструкції (табл. 5).
Таблиця 5
Морфометричні показники стану внутрішньоклітинних органел і активності секреторних гранул в аденогіпофізі після впливу кріодеструкції шкіри.
|
Показники |
Контроль |
1 доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
Х,S, % |
22,52,2 |
,72,5 |
,91,9 |
,01,8** |
,91,6 |
21,01,7 |
|
М,S, % |
21,91,5 |
,22,5* |
33,32,9*** |
15,72,3* |
,72,5 |
20,61,9 |
|
Г,S, % |
16,31,5 |
,22,1** |
,41,9* |
,31,5 |
7,61,1*** |
10,61,4* |
|
Г, а/н |
3,30,05 |
2,60,05*** |
1,60,04*** |
,90,02*** |
0,60,01*** |
1,80,08*** |
Примітки:
1. Х, S –площа хроматину в відсотках;
. M, S –площа мітохондрій у відсотках;
. Г, S –площа гранул у відсотках;
. Г, а/н –індекс відношення активних гранул до неактивних;
5. * - р<0,05;
. ** - р<0,01;
. *** - р<0,001.
Отримані дані є підтвердженням того, що внурішньоклітинні органели є швидко реагуючими системами (Царенко А.В.,1986; Саркисов Д.С.,1987; Рябинин В.Е., Лифшиц Р.И.,1991; Волков К.С., 1995;). Після цього строку (на 3-7 доби) відбувається достовірне в порівнянні з контролем зниження майже всіх досліджуваних показників секреторних клітин аденогіпофіза –енергопродукуючої й білоксинтезуючої функцій за рахунок процесів дистрофічного характеру.
Різко страждає активність цих клітин не тільки за рахунок зменшення кількості секреторних гранул, але й різкого (майже в 4 рази) зниження індексу активності гранул. Починаючи з 14 доби після кріодеструкції, спостерігається відновлення основної маси аденоцитів. Причому на 28 добу після експерименту в значній частині клітин практично повністю відновлюється білоксинтезуюча та енергопродукуюча функції, так як процент площі, яку займає хроматин у ядрах так і мітохондрії у цитоплазмі аденоцитів, практично досягає контрольних цифр, а ультраструктура мітохондрій мало чим відрізняється від норми. Однак, незважаючи
на відновлення структурної цілісності основної маси аденоцитів, їх секреторна активність значно знижена, так як відсоток площі, зайнятої секреторними гранулами в цитоплазмі аденоцитів, зокрема, кортикотропів, достовірно не досягає контрольного рівня. Крім цього, морфометрично підрахований індекс активності секреторних гранул також показав, що активність кортикотропів аденогіпофіза знижена майже в 2 рази. Усе це свідчить про те, що незважаючи на відновлення структурної цілісності аденоцитів секреторна активність клітин аденогіпофіза і через 28 діб після кріодеструкції не досягає контрольного рівня.
Зміни в кірковій речовині надниркової залози у якійсь мірі за своєю динамікою нагадують зміни в аденогіпофізі (табл.6).
На 3 добу після кріодеструкції найактивнішою є пучкова зона кіркової речовини, де зосереджена основна маса клітин, які беруть участь у синтезі та секреції кортикостероїдів. Проведений морфометричний аналіз площі, зайнятої ліпідними гранулами показав збільшення цього показника в 1,4 раза на 3 добу відносно контролю, що дає підставу вважати про знаходження адренокортикоцитів у стані високої функціональної активності. Крім цього, у останніх не тільки не порушується енергопроду куюча функція (у зв’язку з великою кількістю функціонально активних мітохондрій), але й підвищується білоксинтезуюча функція, що виражається не тільки у функціональній активності ядер, але й у великійкількості вільних рибосом у цитоплазмі. Через 7 діб після кріодеструкції у більшості клітин як клубочкової зони, так і пучкової надниркової залози спостерігаються досить виражені дистрофічні зміни внутрішньоклітинних органел і ядерного хроматину, що приводить до порушення енергопродукуючої й білоксинтезуючої функцій цих клітин.
Таблиця 6
Морфометричні показники стану внутрішньоклітинних органел і ліпідних гранул в кіркові речовині надниркової залози після впливу кріодеструкції
|
Показники |
Контроль |
1 доба |
3 доба |
доба |
доба |
доба |
|
Х, S,% |
25,2±1,9 |
,8±1,2 |
,5±2,2 |
15,2±1,5*** |
14,9±1,6*** |
19,3±1,7* |
|
М, S,% |
33,2±1,1 |
28,4±1,7* |
28,7±1,2* |
19,1±0,8*** |
17,6±1,3*** |
25,2±1,4** |
|
Л, S,% |
23,6±1,5 |
,2±1,2* |
33,0±1,1*** |
24,5±1,9 |
8,4±0,8*** |
16,7±1,5** |
Примітки:
1. X, S –площа хроматину в відсотках;
2. M, S –площа мітохондрій в відсотках;
. Л, S –площа ліпідних гранул в відсотках;
. * - р<0,05;
. ** - р<0,01;
. *** - р<0,001.
В той же час у секреторних клітинах пучкової зони кори на досить високому рівні зберігається функція синтезу кортикостероїдів, яка різко падає на 14 добу після кріодеструкції (в 2,8 раза) відносно контролю і більше, ніж в 4 рази відносно 3 доби, коли спостерігався пік підйому площі, зайнятої ліпідними гранулами. Отримані морфометричні дані корелюють з цифровими показниками вмісту кортикостерону в крові у піддослідних тварин (табл. 7). На 28 добу після кріодеструкції у корі надниркових залоз усе ще в значній мірі виявлялись дистрофічні зміни клітин. Причому, згідно з морфометричними дослідженнями функціональний стан адренокортикоцитів хоч і відновлюється, але за всіма показниками не досягає контрольного рівня.
Це стосується не тільки енергопродукуючої й білоксинтезуючої функцій адренокортикоцитів клубочкової і сітчастої зон, але й секреторних клітин пучкової зони, які беруть участь у синтезі кортикостероїдів, так як відсоток площі, зайнятої ліпідними гранулами, достовірно нижчий контрольного рівня, хоч і зростає відносно 14 доби після кріодеструкції майже в 2 рази.
Аналіз морфофункціонального стану мозкової речовини надниркових залоз показав, що ступінь вираженості дистрофічних змін в останній, значно вищий, ніж в аденогіпофізі і кіркові речовині, так як уже на 3 добу після кріодеструкції відбувається зменшення площі, яку займають мітохондрії й хроматин і, отже, як результат - порушення енергопродукуючої й білоксинтезуючої функцій адреноцитів (табл. 8). У той час як в аденогіпофізі і в корі надниркової залози в цей термін спостерігалось деяке підвищення морфофункціональної активності. На 7 добу відбувається досить різке падіння морфофункціональної та секреторної активності більшої маси клітин. Кількість секреторних гранул у цитоплазмі у порівнянні з контролем зменшується майже в 4 рази, а індекс активності знижується в 3 рази. На 14 добу після кріодеструкції хоч і спостерігається збільшення площі, зайнятої секреторними гранулами (в 2 рази в порівнянні з 7 добою), однак активність гранул залишається досить низькою. Лише на 28 добу після кріодеструкції відбувається відновлення морфофункціональної і секреторної активності клітин мозкової речовини надниркових залоз, так як більшість отриманих морфометричних показників практично ідентичні з контрольними.
Таблиця 7
Динаміка вмісту кортикостерону в крові (наномоль на літр) щурів
після кріодеструкції.
|
Стат. показники |
1 доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
|
Конт- роль |
Mm |
64,031,11 |
,220,96 |
,400,40 |
,581,16 |
,680,76 |
|
Кріодес-трукція |
Mm |
80,901,38 |
,081,41 |
,960,58 |
58,280,81 |
,210,34 |
|
p |
<0,001 |
<0,001 |
<0,01 |
<0,01 |
>0,05 |
Необхідно зазначити, що зміни дистрофічного характеру в клітинах аденогіпофіза й надниркових залоз, які ведуть до порушення морфофункціональної та секреторної активності досліджуваних органів, тісно пов’язані з наявними дистрофічними змінами мікроциркуляторного судинного русла, так як основна маса дистрофічно змінених клітинних елементів локалізується поблизу дистрофічно змінених мікросудин.
Таким чином, як на термотравму, так і на вплив кріодеструкції, від 1 до 3 доби згідно морфометричним показникам спостерігається підвищення морфофункціонування секреторних клітин аденогіпофіза і кори наднир кових залоз. На 7 і 14 добу обидва фактори призводять до вірогідного зменшення всіх показників, але вплив холоду є більш вираженим, особливо через 2 тижні. На 28 добу як свідчать дані морфологічного та морфометричного досліджень спостерігається лише тенденція до відновлення, як в аденогіпофізі, так і в надниркових залозах.
Таблиця 8
Морфометричні показники стану внутрішньоклітинних органел і активності секреторних гранул у мозковій речовині надниркових залоз після впливу кріодеструкції.
|
Показники |
Контроль |
1доба |
доба |
доба |
доба |
доба |
|
Х, S, % |
20,81,4 |
17,31,9 |
,61,5* |
11,41,6*** |
,51,3*** |
,11,9 |
|
М, S, % |
32,02,3 |
24,11,9* |
22,41,7** |
15,82,7*** |
,22,2*** |
,82,6 |
|
Г, S, % |
11,02,3 |
8,82,9 |
,81,5 |
2,70,3*** |
,41,0*** |
,11,8 |
|
Г, S, % |
2,90,07 |
2,10,09*** |
2,30,04*** |
1,10,02*** |
,50,03*** |
,70,04*** |
Примітки:
1. X, S, % –площа хроматину у відсотках;
. M, S, % –площа мітохондрій у відсотках;
. Г, S, % –площа гранул у відсотках;
. Г, а/н –індекс відношення активних гранул до неактивних;
4. * - р<0,05;
. ** - р<0,01;
. *** - р<0,001.
Отже, опираючись на результати морфометричного дослідження, можна стверджувати, що як на дію опіку, так і на вплив кріодеструкції, аденогіпофіз і надниркові залози відповідають певною динамікою морфофункціональних і секреторних змін. Так, згідно морфометричних показників, аденогіпофіз реагує на температурні екстремальні фактори 4 фазами:
1. Реактивна фаза - підйом морфофункціональної і секреторної активності клітин аденогіпофіза - перші 3 доби.
. Фаза різкого зниження морфофункціональної і секреторної діяльності залози - 3-7 доба.
. Латентна фаза - характеризується тенденцією збільшення або зменшення морфофункціональної і секреторної активності клітин аденогіпофіза - 7-14 доба.
. Фаза підйому або збільшення морфофункціонального стану і секреторної активності клітин аденогіпофіза - 14-28 доба.
Кора надниркових залоз реагує 3 фазами:
. Фаза підйому морфофункціональної активності кіркової речовини надниркових залоз - 1-3 доба.
. Фаза істотного зниження функціональної активності кори надниркових залоз - 3-14 доба.
3. Фаза відновлення - 14-28 доба після нанесення термо- і кріотравми.
Мозкова речовина надниркових залоз реагує 2 фазами:
1. Фаза зниження морфофункціональної і секреторної активності - перші-14 діб.
. Фаза відновлення морфофункціональної і секреторної активності мозкової речовини надниркових залоз - 14-28 доба.
Отримані нами дані відносно фазного протікання морфофункціональних змін в аденогіпофізі і надниркових залозах після дії опіків і кріодеструкції в деякій мірі перекликаються з результатами досліджень О.І. Кирилова [1996], який виділив диференційовану стадійність в реагуванні кори надниркових залоз на різні види впливу.
За даними літератури (Сморщок С.А., 1984; Саркисов Д.С., 1987; Волков К.С.,1995) про стан білоксинтезуючої функції секреторних клітин кори надниркових залоз свідчать зміни параметрів ядер.
Згідно отриманих даних, можна стверджувати, що як опік, так і кріодеструкція призводять в трьох зонах кори надниркових залоз(клубочковій, пучковій і сітчастій) до характерних змін в параметрах ядер. Спільним для всіх досліджуваних зон після дії обох температурних факторів є те, що показники питомої площі і об’ємної щільності ядер, без виключення, на 3 добу вірогідно збільшуються, але не в рівній мірі, а в залежності від фактора впливу і зони надниркових залоз. Найвищі числові значення показників характерні на вплив опіку в пучковій зоні. В клубочковій зоні в цей термін, навпаки, дія кріодеструкції має перевагу. В сітчастій зоні на вплив обох факторів показники майже співпадають, але їх числові значення значно менші, ніж в клубочковій і пучковій зонах.
Подібність в реагуванні змін розмірів ядер спостерігається через 7 діб після впливу термо- і кріопошкоджень, коли питома площа поверхні ядер і об’ємна щільність достовірно зменшуються. Властивим для цього терміну є те, що холодовий фактор більш істотно понижує у всіх зонах кори надниркових залоз обидва показники. Найбільше в даному випадку страждає сітчаста зона, середні значення розмірів ядер якої, найменші.
Стосовно інших термінів реакція кори надниркових залоз є менш узгодженою. Однак, прослідковується і в ці терміни певна закономірність. Так, на вплив опіку в 1 добу у всіх зонах питома площа поверхні ядер і об’ємна щільність достовірно переважають в середніх значеннях показники після дії кріодеструкції. На вплив опіку, в цей термін, найвищими числовими значеннями реагує пучкова зона, дещо в меншій мірі - клубочкова і ще менше - сітчаста. Якщо в цей термін опікова травма призводить до збільшення показників, то кріодеструкція їх понижує і, особливо, питому площу поверхні ядер в таких зонах як пучкова і сітчаста, а числові значення об’ємної щільності ядер не набагато відрізняються від контрольних показників.
Після 14 діб, відносно 7 доби, відмічається наростання в параметрах ядер, але це більше і в першу чергу стосується впливу опіку і в меншій мірі - кріодеструкції, і притаманне для пучкової зони і не таке істотне для клубочкової зони. На відміну від попередніх зон, сітчаста - відповідає на дію обох температурних факторів пониженням досліджуваних параметрів ядер.
Через 28 діб, в загальному, спостерігається тенденція до нормалізації як питомої площі поверхні ядер, так і їх об’ємної щільності, але більш прискорено цей процес відбувається в сітчастій зоні незалежно від фактора впливу, дещо в меншій мірі в клубочковій. Досліджувані показники в пучковій зоні в цей термін мають ще високі середні значення, за виключенням об’ємної щільності ядер, коли показник відповідає контрольній цифрі.
Отже, контактні опіки і кріодеструкція ІІІ-А-Б ступенів, площею враження поверхні тіла 9-10%, викликають в трьох зонах кори надниркових залоз суттєві зміни в параметрах ядер. Найбільш критичною є 7 доба, коли екстремальні температурні фактори призводять до значного зменшення питомої площі і об’ємної щільності ядер. Слід зазначити, що отримані нами морфометричні дані в певній мірі співпадають з показаною негативною дією кріовпливу через 7 діб на печінку (Шаповал О.М.,1998).
Згідно даних наукової літератури (Фурдуй Ф.И.,1986; Котельников В.П.,1988; Перцович В.М.,1997; Гунас И.В.,1998; Dolecek R.,1989), при дослідженні різних органів після впливу на організм високих і низьких температур, більшість кількісних показників, які характеризують стан функціонування даних органів, через місяць після нанесення термічних травм різного генезу продовжують достовірно відрізнятись від аналогічних показників у інтактних тварин. Дослідження впливу на організм термічних та інших екзогенних факторів в подальші терміни (через 2 –місяці), вказують на збереження в експериментальних групах морфофункціональних відмінностей, які раніше спостерігались через місяць після наслідків дії даних факторів (Саркисов Д.С. с соавт.,1986; Кириллов О.И.,1996; Dolecek R.,1989). Тобто, відбуваються процеси утворення нових якісних і кількісних рівнів функціонування різних органів і систем та організму в цілому (Кириллов О.И.,1996). Отримані нами дані узгоджуються з результатами вище вказаних праць і вказують на те, що через місячний термін після впливу опіків та кріодеструкції шкіри на організм експериментальних тварин, в аденогіпофізі та надниркових залозах формуються нові якісні і кількісні рівні функціонування цих органів.
На сучасному рівні знань про нейрогуморальні взаємовідносини можна судити по вмісту біологічно-активних речовин у внутрішньому середовищі з урахуванням кількісних і якісних зрушень в їх співвідношенні (Фурдуй Ф.И., 1986; Царенко А.В., 1986; Grau J.W. et al., 1981; Bell A.W. et al., 1989).
Вираженими різнобічними ефектами володіє серотонін, який у порівнянні з іншими гормонами (глюкокортикоїди, катехоламіни, анаболіки) має істотне значення для характеристики стану регуляційних систем організму на різні подразники (Касиль Г.Н., 1983). Розвиток гострої опікової токсемії зв’язують із підвищенням в організмі постраждалих неспецифічних токсинів - гістаміну і серотоніну (Касиль Г.Н., 1983).
Збільшення вмісту серотоніну в крові тварин і людей з асептичними ранами приходиться на першу добу, і його пов’язують із вивільненням у рані серотоніну з опасистих клітин і тромбоцитів унаслідок їх механічного руйнування чи пошкодження мембран активними формами кисню (Захаров В.В. с соавт.,1989).
Наші дані, в певній мірі, узгоджуються з вище вказаними дослідженнями і також вказують про вірогідне підвищення серотоніну в 1 добу після термотравми з подальшим достовірним його зниженням до 28 доби, в той час як у вищенаведеній праці зниження вмісту серотоніну в крові продовжується до 14 доби.
Отже, дія контактного опіку значно впливає на серотонінову систему і призводить до істотного зниження вмісту гормону й особливо на 28 добу після термотравми, коли його кількість зменшується в 3,5 раза.
На відміну від опіку, вплив локальної кріодеструкції призводить до іншої динаміки змін кількості серотоніну в крові. Це вірогідне зменшення після 1 доби, деяке підвищення на 3 і 7 добу, мінімум - через 14 діб і тенденцією до відновлення вмісту на 28 добу. Незважаючи на особливості динаміки вмісту серотоніну в крові, як на дію опіку, так і на дію кріодеструкції, в загальному, обидва екзогенні фактори викликають істотне зниження гормону.
Важливим є і те, що самі надниркові залози особливо сітчаста зона, беруть участь в обміні серотоніну, так як, мають властивість захвачувати й накопичувати його у своїх структурах (Леонова Л.К., Усова Н.Г., 1976).
Таким чином, зіставляючи результати нашого дослідження з даними наукової літератури можна стверджувати, що біогенний амін –серотонін, безумовно, втягується в стресову реакцію, індуковану термо- і кріодеструкцією, і це проявляється його вірогідним зниженням. За даними наукової літератури (Науменко Е.В., Попова Н.К.,1975) таке його зниження може приводити до активізації гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи й адекватної її відповіді на вплив температурних агентів.
Важливе значення в регуляції білково-анаболічних процесів в організмі мають андрогени (Кобяков С.К.,1987; Мороз Е.В., Мигован С.А., 1995; Rose R.M., 1984; Stahl F. et al., 1984).
Зіставлення динаміки вмісту тестостерону між експериментальними групами тварин (опік, кріодеструкція) свідчить про те, що опікове ураження викликає зменшення вмісту гормону в крові. Вплив кріодеструкції на шкіру тварин, навпаки, призводить до тенденції збільшення тестостерону протягом перших двох тижнів із подальшим вірогідним падінням в останній термін - 28 добу. Можливо, таке зменшення анаболічного гормону в цей термін не сприяє покращенню репаративних процесів на дію цього екстремального фактора.
На сьогоднішній день, зниження вмісту тестостерону в крові пов’язують з активацією системи ендогенного больового контролю, яка пригнічує гонадотропну функцію гіпофізу (Давлетов Є.Г. с соавт., 1990), а також у зв’язку з інгібуючим ефектом серотоніну на гонади тварин (Науменко Е.В., Попова Н.К.,1975). Крім того, до факторів, які можуть викликати тестостеренемію можна віднести розлад кровообігу гонад, зміни в аденілатциклазній системі, вплив опікових токсинів (Давлетов Є.Г., Камилов Ф.Х., 1992).
Таким чином, дані гормональних досліджень, зіставлені зі структурно-функціональним аналізом, дають можливість поглибленого пізнання дистрофічно-деструктивних і репаративних процесів у гіпофізі та надниркових залозах, які відіграють велику роль в адаптації організму.
ВИСНОВКИ
1. У дисертації викладене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми, яке виражається в тому, що локальні опіки і кріодеструкція шкіри викликають в аденогіпофізі, кіркові та мозкові речовині надниркових залоз щурів комплекс змін, які ведуть до значних морфофункціональних і секреторних порушень. Ці зміни знаходяться в прямій залежності від часу після дії температурного фактора і характеризуються фазністю протікання.
. Абсолютна маса гіпофізу через 1, 3 і 14 доби після опіку та кріодеструкції шкіри достовірно більша ніж у інтактних тварин. Сумарна маса обох надниркових залоз достовірно зростає після кріодеструкції лише через 1 добу, а після опіку - лише через 28 діб після початку експерименту. В усі інші терміни дослідження в обох групах експериментальних тварин встановлена тенденція до збільшення маси гіпофізу і сумарної маси надниркових залоз.
. В перші 3 доби після впливу кріо- і термотравми в клітинах аденогіпофізу і кори надниркових залоз відбувається посилення морфофункціональної і секреторної активності за рахунок компенсаторної гіпертрофії мітохондрій, збільшення кількості вільних і зв’язаних рибонуклеїнових гранул, а також збільшення чисельності секреторних гранул в кортикотропах аденогіпофізу і ліпідних гранул у цитоплазмі секреторних клітин пучкової зони кори надниркових залоз. З 7-ї по 14 добу спостерігається різке зниження морфофункціональної і секреторної активності в клітинах аденогіпофізу і кори надниркових залоз внаслідок порушення кровообігу (скупчення еритроцитів у просвіті мікросудин, частина яких повністю закрита тромбами). Спостерігається руйнація базальних мембран та ендотеліального вистелення (ущільнення та фрагментація), а також значних дистрофічно-деструктивних змін у секреторних клітинах (руйнування мітохондрій, порушення цілісності ендоплазматичної сітки, апарата Гольджі, ядерних і клітинних оболонок).
. Мозкова речовина надниркових залоз на наслідки опіку і кріодеструкції шкіри з 1-ї по 14 добу реагує зниженням морфофункціональної і секреторної активності і характеризується різною мірою вираженості (у залежності від терміну після впливу) дистрофічно-деструктивних змін внутрішньоклітинних органел від початкових, до повного руйнування останніх, особливо на 14 добу експерименту.
. Початкові ознаки внутрішньоклітинної регенерації досліджуваних ендокринних органів виникають на фоні процесів пошкодження органел та інших компонентів клітин. Цитологічні прояви відновлення морфофункціональної і секреторної активності аденогіпофізу й надниркових залоз характерні з 14-ї до 28 доби. В цей проміжок часу також відновлюється структурна цілісність мікросудин, відбувається компенсаторна гіпертрофія й гіперплазія ендотеліального вистелення. В даний період в більшості кортикотропів аденогіпофізу й секреторних клітин мозкового шару надниркових залоз спостерігаються помірно виражені процеси внутрішньоклітинної репаративної регенерації, яка характеризується гіперплазією та гіпертрофією пластинчастого апарату Гольджі і ендоплазматичної сітки, появою в цитоплазмі клітин молодих форм мітохондрій і великої кількості вільних рибосом і полірибосом. В адренокортикоцитах кіркової речовини надниркових залоз процеси репаративного характеру проявляються в значно меншій мірі, ніж у кортикотропах аденогіпофізу та клітинах мозкової речовини надниркових залоз. Інтенсивніше процеси репаративного характеру протікають після впливу опіку і в меншій мірі - після кріодеструкції шкіри.
6. Зміни питомої площі поверхні ядер і їх об’ємної щільності залежать від діючого температурного фактора, терміну після впливу і зони кори надниркових залоз. Загальною закономірністю реагування клубочкової, пучкової і сітчастої зон є збільшення середніх значень досліджуваних показників через 1 добу, з подальшим максимальним наростанням - на 3 добу; зменшенням - через 7 діб; тенденцією наростання більшості показників в клубочкові і пучкові зонах на 14 добу і одностайного зниження їх в сітчасті зоні. 28 доба є терміном, після якого спостерігається наближення показників питомої площі і об’ємної щільності ядер до контрольних значень. Опіки, особливо в перші 3 доби, на відміну від кріодеструкції, спричиняють у всіх трьох зонах до більш істотного підвищення питомої площі поверхні ядер і їх об’ємної щільності. Кріодеструкція, навпаки, на 7 і 14 доби призводить до їх зменшення. Найвищими цифровими значеннями на вплив обох температурних факторів реагує пучкова зона, найменшими - сітчаста, клубочкова - займає проміжне становище.
7. Аналіз мікроморфометричних параметрів показав, що наслідки як кріодеструкції, так і опіку шкіри на 7 і 14 добу викликають максимальне (до 50%) зниження відсотка площі хроматину в ядрах і відсотка площі мітохондрій у цитоплазмі клітин аденогіпофізу і надниркових залоз від контрольного рівня. Секреторна активність клітин досліджуваних ендокринних органів в даний проміжок часу зменшується більше, ніж в 3 рази. На 28 добу після кріовпливу секреторна активність цих залоз залишається пониженою в середньому на 35%, а після впливу опіку - на 20% в порівнянні з інтактними тваринами.
. На основі проведеного мікроморфометричного дослідження у відповідь на вплив кріо- та термопошкодження в аденогіпофізі виявлено 4, в кіркові речовині надниркових залоз - 3, в мозкові речовині - 2 фази морфофункціональної і секреторної активності. Виявлена фазність морфофункціональних і секреторних змін активності клітин аденогіпофізу і надниркових залоз в повній мірі корелює з протікаючими в цих ендокринних органах дистрофічно-деструктивними й репаративними процесами, які тісно пов’язані зі станом судинного русла.
. Біохімічне дослідження гормонів у крові тварин свідчить, що опікова травма викликає пригнічення продукції анаболічного гормону тестостерону, а кріовплив - сприяє зростанню його кількості. Як опік, так і кріодеструкція шкіри в загальному призводять до зменшення вмісту серотоніну в крові, однак, після опікового ураження, динаміка зменшення нейрогормону є більш вираженою. Термотравма, порівняно з кріодеструкцією викликає більш істотне збільшення вмісту кортикостерону, особливо в перші 3 доби і на 28, а також його падіння на 7 і 14 доби експерименту.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Одержані дані щодо динаміки морфофункціональних змін в аденогіпофізі і надниркових залозах після впливу кріо- і термопошкоджуючих факторів мають важливе значення для розуміння стрес-реалізуючих механізмів окремих ендокринних органів і організму в цілому.
. Отримані результати дослідження відносно істотних морфологічних змін в аденогіпофізі і надниркових залозах на дію контактних опіків і кріодеструкії можуть бути використані для розробки профілактичних, а при необхідності і лікувальних заходів по нормалізації обміну речовин, енергетичного обміну, гармонізації гормонального спектра.
. При використанні низьких та наднизьких температур для лікування хворих з різноманітною патологією необхідно, щоб площа холодового впливу була мінімальною.
. Дані про затримання процесів внутрішньоклітинного відновлення в аденогіпофізі і надниркових залозах після впливу кріодеструкції можуть бути використані для розробки відповідної реабілітаційної терапії хворих.
. Дані виконаної дисертаційної роботи можуть знайти застосування у опікових відділеннях, наукових лабораторіях, а також можуть використовуватись при викладанні студентам відповідних розділів з комбустіології, анатомії, гістології та хірургії.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Здобувачу належить аналіз літературних джерел та отриманих даних, забір органів для дослідження.
Здобувачу належить аналіз результатів дослідження, забір та вимірювання органів.
Здобувачу належить забір та вимірювання органів, аналіз літературних джерел, формулювання висновків.
8. Кухар И.Д. Морфологическая реакция аденогипофиза на криодеструкцию кожи белых крыс в отдаленные сроки после воздействия // Вісник морфології. - 1998. - Т.4, №2. - С.198-199.
. Кухар И.Д., Носов А.Т. Динамика некоторых морфометрических показателей коры надпочечников белых крыс после криодеструкции кожи // Вісник морфології. - 1998. - Т.4, №2. - С.214-215.
Здобувачу належить ідея роботи, проведено морфометричне дослідження та аналіз результатів.
10. Кухар І.Д., Носов А.Т. Морфофункціональний стан кори наднирників при поєднаній дії опіку і обмороження на шкіру білих щурів// Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1998. - Т.2, №2. - С.320-321.
Здобувачу належить аналіз літературних джерел, проведено ультраструктурне дослідження та аналіз результатів, сформульовані висновки.
11. Кухар І.Д., Носов А.Т. Особливості впливу кріодеструкції шкіри білих щурів на морфоструктуру кіркового шару наднирників // Галицький лікарський вісник. - 1998. - Т.5, №3, - С.52-54.
Здобувачу належить ідея роботи, проведений аналіз результатів дослідження, сформульовані висновки.
12. Кухар І.Д. Морфофункціональний аналіз впливу на кору наднирників щурів термічної травми шкіри // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - Вип.4. - С.77-82.
. Кухар І.Д. Вплив локальної кріодеcтрукції шкіри щурів на морфофункціонування кори наднирників // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”. - 1999. - Вип.7. - С.21-24.
. Кухар І.Д. Морфофункціональні зміни реакції мозкової речовини наднирників на дію експериментального опіку шкіри // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999. - Т.3, №1. - С.26-29.
. Кухар І.Д. Вплив опіків з подальшим охолодженням шкіри на морфофункціональний стан кори наднирників // Галицький лікарський вісник. - 1999. - Т.6, №4, - С.63-64.
. Кухар І.Д. Ультраструктурні особливості кори наднирниів і динаміка змін вмісту кортикостерона в крові після впливу на шкіру тварин опіків // Вісник морфології. - 1999. - Т.5, №1. - С.27-28.
. Кухар І.Д. Нагайчук В.І. Динаміка кількісних змін тестостерона у крові щурів після впливу опіків і кріодеструкції // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - Вип.15. - С.67-71.
Здобувачу належить ідея роботи, ним проаналізовані результати дослідження, сформульовані висновки
18. Кухар І.Д. Нагайчук В.І. Динаміка вмісту серотоніна в крові після впливу термічної травми на шкіру щурів // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999. - Т.3, №2. - С.270-271.
Здобувачу належить аналіз літературних джерел, ним проаналізовані результати дослідження, сформульовані висновки.
19. Кухар І.Д. Морфункціональна динаміка фазних змін в корі наднирників щурів на дію глибоких контактних опіків // Шпитальна хірургія. - 1999. - №4. - С.91-95.
20. Кухар І.Д. Особливості відновлювальних процесів в аденогіпофізі і наднирниках після впливу опіків і кріодеструкції на шкіру тварин // Вісник морфології. - 1999. - Т.5, №2. - С.154-155.
21. Кухар І.Д. Вплив локальної кріодеструкції шкіри щурів на вміст кортикостерона і серотоніну в крові // Вісник накукових досліджень. - 2000. - №1. - С.86-87.
. Кухар І.Д. Морфоструктурні зміни кори наднирників і динаміка вмісту кортикостерона в крові після впливу на шкіру тварин локальної кріодеструкції // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”. -2000. - Вип.11. - С.52-54.
. Кухар І.Д., Камінська Н.А. Морфологічна оцінка стану аденогіпофіза щурів в першу добу після кріодеструкції шкіри // Вісник морфології. - 2000. - Т.6, №2. - С.229-230.
Здобувачу належить ідея роботи, забір та обробка матеріалу, аналіз результатів дослідження, формулювання висновків.
24. Кухар І.Д., Камінська Н.А. Зміни питомої площі та об’ємної щільності ядер спонгіоцитів кори наднирників після впливу опіку і кріодеструкції на шкіру тварин // Вісник морфології. - 2002. - Т.8, №1. - С.29-30.
Здобувачу належить ідея роботи, забір та обробка гістологічного матеріалу, аналіз результатів дослідження.
25. Кухар І.Д. Морфометричні зміни ядер клітин сітчастої зони кори наднирникових залоз після впливу опіків і кріодеструкції на шкіру тварин //Вісник наукових досліджень. –. –№2. –С. 111-113.
Здобувачу належить ідея роботи, забір та обробка гістологічного матеріалу, аналіз результатів дослідження.
Кухар І.Д. Морфофункціональний стан аденогіпофізу та надниркових залоз після локального впливу на шкіру тварин високої і низької температур. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.01 –нормальна анатомія. –Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню впливу опіку і кріодеструкції шкіри на морфофункціональний стан аденогіпофізу і надниркових залоз у щурів. За допомогою морфологічного аналізу втановлено, що істотні порушення морфофункціонування клітин аденогіпофізу і надниркових залоз спостерігаються на 7-14 добу після кріо- й термопошкодження. Цьому періоду відповідають виражені дистрофічно-деструктивні зміни секреторних клітин і стінок мікроциркулярного судинного русла. Виявлено, що характер репаративних процесів у досліджуваних залозах залежить від фактора впливу, терміну і особливостей реагування органу. На основі отриманих даних в роботі показана морфофункціональна і секреторна фазність реагування досліджуваних ендокринних органів. Встановлені кількісні показники, які характеризують як ушкодження, так і відповідні адаптаційні реакції аденогіпофіза та надниркових залоз. На підставі отриманих даних можлива розробка профілактичних і лікувальних заходів, спрямованих на корекцію порушень, викликаних в аденогіпофізі і наднирниковій залозі термо- і кріопошкодженням шкіри.
Ключові слова: аденогіпофіз, надниркові залози, опік шкіри, кріодеструкція шкіри, щур, морфофункціональні зміни, морфометрія.
АННОТАЦИЯ
Кухар И.Д. Морфофункциональное состояние аденогипофиза и надпочечных желез после локального воздействия на кожу животных высокой и низкой температур. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.01 –нормальная анатомия. –Харьковский государственный медицинский университет МЗО Украины, Харьков, 2003.
Диссертация посвящена исследованию влияния ожога и криодеструкции кожи на морфофункциональное состояние аденогипофиза и надпочечных желез у крыс. В работе с помощью комплексного морфологического и биохимического анализа выявлено, что существенные нарушения морфофункционирования клеток аденогипофиза и надпочечных желез наблюдаются на 7-14 сутки после крио- и термоповреждения. Этому периоду отвечают выраженные дистрофически-деструктивные изменения секреторных клеток (нарушение целостности клеточных, ядерных, митохондриальных оболочек, повреждение эндоплазматической сети и аппарата Гольджи) и микроциркуляторного сосудистого русла (расширение сосудов, тромбирование их форменными элементами крови, нарушение целостности базальных мембран и эндотелиальной выстилки), которые ведут к резкому снижению морфофункциональной и секреторной деятельности желез. Установлено, что характер репарационных процессов в исследуемых железах зависит от фактора воздействия (ожог, криодеструкция), особенностей реагирования эндокринного органа, а также срока после воздействия на кожу экстремальных температурных факторов. Наиболее интенсивно репарация протекает в клетках аденогипофиза, в меньшей степени –в адреноцитах мозгового слоя надпочечных желез и медленно в кортикоцитах коры супрареналовой железы. При этом активность репарации зависит от действующего температурного фактора. Более активно эти процессы протекают после локального ожога и в меньшей степени после влияния криодеструкции.
С помощью биохимического исследования содержания гормонов в крови (серотонин, тестостерон, кортикостерон) ожоговых и криотравмированных животных установлена их количественная динамика в зависимости от срока после влияния и действующего температурного фактора. Выявлено тесную связь между морфофункциональными изменениями в коре надпочечных желез экспериментальных животных и содержанием кортикостерона в крови.
На основе полученных данных в работе показана морфофункциональная и секреторная фазность реагирования исследуемых органов. В аденогипофизе в ответ на криодеструкцию и термоповреждение выявлено 4 фазы; в корковом веществе надпочечных желез – 3 фазы; в мозговом веществе надпочечных желез –фазы. Установлены количественные показатели, которые характеризуют как повреждения, так и соответственные адаптационные реакции аденогипофиза и надпочечников на разных уровнях их структурной организации после влияния ожога и криодеструкции кожи. С помощью статистического анализа исследована зависимость морфологических изменений от характера действующего температурного фактора и срока после влияния. На основе полученных данных возможна разработка профилактических и лечебных мероприятий, направленных на коррекцию нарушений, вызванных в аденогипофизе и надпочечных железах термо- и криоповреждением кожи.
Ключевые слова: аденогипофиз, надпочечные железы, ожог кожи, криодеструкция кожи, крыса, морфофункцинальные изменения, морфометрия.
SUMMARY
Kuhar I.D. Morphofunctional state of adenohypophysis and adrenal glands after local affect of hypo- and hyperthermia on skin of animals. –Manuscript.
Thesis for Doctor of Medicine Degree on speciality 14.03.01 –normal anatomy –Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 2003.
Thesis deals with the research of the influence of skin burn and cryodestruction on morphofunctional state of rats’ adenohypophysis and suprarenal bodies. It was determined with the help of morphological analysis that vital disturbances of morphofuntioning the cells of adenohypophysis and suprarenal gland took place on the 7-14 days after cryo and thermodestruction. This is the period of marced distrophic and destructive changes of secretory cells and microcirculation vascular channel. It was revealed that the character of reparative process of the glands under reseach depends on the influence factor, period and pecularities of organ reaction. Morphofunctional and secretory set of stages of response to studied endocrine organs was shown on the basis of the received data. There were established guantitative indices characterizing both damages and corresponding adaptation reactions. The received data give possibility to elaborate preventive and medical measures directed to correction of disturbances caused in adenohypophysis and suprarenal gland by thermo and cryodestruction of skin.
Key words: adenohypophysis, adrenal glands, skin burn, skin cryodestruction, rat, morphofunctional changes, morphometry.
Підписано до друку 24.4.2003р. Замовлення № 33
Формат 60×90 1/16 Ум. друк. арк. 1,5 Друк офсетний.
Тираж 100 примірників.
Вінниця. Друкарня ВНМУ ім. М.І. Пирогова, Пирогова,56.