Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Ответ: За характером морфемного складу в сучасній українській мові виділяються прикметники повні (членні) і короткі (нечленні) в залежності від типу закінчень. Пор.: повен човен і повний човен, зелен сад — зелений сад.
Суттєві ознаки коротких прикметників: вони вживаються лише у формі однини чоловічого роду називного чи знахідного відмінків, мають чисту основу (нульове закінчення) і не змінюються за родами, числами та відмінками.
Для повних прикметників характерні два різновиди форм — стягнені й нестягнені. Нестягнені прикметники вживаються лише в називному та знахідному відмінках однини жіночого та середнього роду, а також у множині називного і знахідного відмінків, наприклад: темная нічка, чорнії брови, зеленая ліщинонька. Ці прикметники використовуються більше як стилістичний варіант в усній народній творчості, зрідка в поезії тощо.
Широковживаними (з усіма практично граматичними характеристиками), найбільш поширеними в сучасній українській мові, є повні прикметники стягненої структури. Саме вони складають систему граматичних форм, визначають основні мовні властивості прикметників. старий; стара + я — сторона — стараа — стара).
Повні стягнені прикметники за характером кінцевого приголосного основи поділяються на прикметники твердої та м'якої груп, які розрізняються між собою особливостями відмінкових закінчень.
Основа прикметників твердої групи закінчується на твердий приголосний, який зберігається у всіх відмінкових формах і визначає тип закінчення (-ий, -а, -е): білий, білого, білому; сестрин, сестриного, сестриному;річний, річного, річним; Андріїв, Андрієва, Андрієве.
До твердої групи належать: прикметники з основою на твердий приголосний, перед яким стоїть голосний чи приголосний (білий, довгий, безперечний), присвійні прикметники з суфіксами -ин (-їн), -ів (-їв): материн, Маріїн, Петрів, Олексіїв.
Основа прикметників м'якої групи закінчується на м'який приголосний, який зберігається у всіх відмінкових формах і визначає тип закінчення (-їй, -я, -є): синій, синього, синім; кутній, кутнього, кутньому; вчорашній, вчорашнього, вчорашніми; порожній, порожнє, порожніх. До м'якої групи належать: прикметники з основою на м'який приголосний, перед яким стоїть голосний чи приголосний (синій, братній), з основою на (-шн) їй, (-жн) їй (сьогоднішній, справжній), з основою-на -Й- (безкраїй).
У суфіксі присвійного прикметника -ів (-їв) при словозміні відбувається чергування. (Іванко — Іванків — Іванкового, батько — батьків — батькового); (Василь — Василів — Василева, скрипаль — скрипалів — скрипалева, Андрій — Андріїв — Андрієва).
У мові існує ряд прізвищ і географічних назв, що звучать і пишуться однаково: Ростов—місто Ростов, Мічурін —місто Мічурін. У них різні закінчення в орудному відмінку: -им у словах-прізвищах, -ом — у географічних назвах. Тому був знайомий з Мічуріним, але: містом Мічуріном. Закінчення -ом зберігається у прізвищах неслов'янського походження: Чапліном, Дарвіном.
Своєрідна система відмінювання складних прикметників на -лиций, де зустрічаються закінчення твердої і м'якої груп.
Пор.:
Н. круглолиций круглолице
Р. круглолицього
Д. круглолицьому
Зн. (Н. чи Р.) круглолице
О. круглолицим
М. ( на) круглолицьому, круглолицім
Н. круглолиця круглолиці
Р. круглолицьої круглолицих
Д. круглолицій круглолицим
Зн. круглолицю як Н. чи Р.
О. круглолицьою круглолицими
М. (на) круглолицій (на) круглолицих
Вимагають граматичної орієнтації в написанні суфікси -ичн-, -ічн-, -їчн-, а саме: після кінцевого кореневого приголосного д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться суфікс -ичн-, після інших приголосних ічн-, після голосних - їчн- геометричний, класичний, демократичний, трагічний, географічний, атеїстичний, архаїчний).
У прикметниках від слів українського походження з суфіксом -иц(я) завжди вживається суфікс -ичн-: криниця — криничний, суниця — суничний, вулиця — вуличний.
Треба розрізняти написання в українській мові суфіксів -ов (ий), -ев (ий), -єв (ий) На відміну від російської мови суфікс (-ов) ий пишеться: якщо перед ним стоять шиплячі приголосні (ж, ч, ш, щ) та й, а наголос при цьому падає на закінчення (січовий,дощовий, гайовий) і незалежно від наголосу, якщо перед суфіксом стоїть твердий приголосний (крім шиплячого): добовий, зоровий, казковий, вітровий, кастовий.
Ответ: Орфоепія — це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.
Предметом вивчення орфоепії є:
•
звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам);
•
правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних);
•
правильна вимова звукосполучень;
•
правильна вимова окремих слів і їх форм.
Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.
Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.
Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні.
Фонематичні помилки — це порушення правильної вимови звуків, заміна однієї фонеми іншою, наприклад: вимова [с] замість [з] везти — вести. Такі помилки спотворюють зміст слова.
Фонетичні помилки — це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків: вимова [ш*] замість [с] у словах усюди, сяду.
Вимова голосних звуків. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: постанова, плай, жити. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:
1.
Голосні [а], [і], [у] — в усіх позиціях вимовляються виразно: [в'ір'а], [знати], [куди].
2.
Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]: [гоулубка].
3. Звуки [є], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко: [є] — з наближенням до [и], [и] — з наближенням до [є]: [меита], [жиста]. Пам'ятайте: українській літературній мові невластива вимова [а] на місці ненаголошеного [о]: [мажоритарна]. Грубо порушує вимовну норму той, хто говорить: [диере'ктар], [харавиїі].
Вимова приголосних звуків.
1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [три'дцат'р.
П р и м і т к а. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [ле'хко], [во'хкий], [д'о'хт'у] (орфографічно: легко, вогкий, дьогтю).
2.
Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [стобо'йу], [списса'ти].
3.
Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розпи'ска] І [роспи'ска], [розказа'ти] і [рос-каза'ти].
4.
Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці словата складу вимовляються твердо: [знов], [ве'лич], [сім], [л'убо'йу],[обчи'сле"н':а].
Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл'], [щ'і 'с'т'], [к'іно ]. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [зб'і'ж':а], [р'і'ч':у].
5. Африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: [дзп]вінок;прису[джп]увати, відря[джп]епня, нагородження.
Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[дз]ивати, пі[дз]вітпий, пере[дз]'їздівський, пі[дж]ену.
6.
Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [п] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутн'е], [нат'ак], [с'іл'].
7.
Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт,ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати)
Вимова звукосполучень
1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як[с':а], [ц':а]: [зв'іту'йес':а], [у'чиец':а], [лиесту'йец':а] (орфографічно:
. звІтуєшся, учиться, листується).
2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с'а], [ц'с'а]: не [ур'і'з'с'а], не [моро'ц'с'а] (орфографічно:не вріжся, не морочся).
3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд + н(ий) [пройізии'п]. Таку вимову . приголосних закріпляє український правопис: злісний, тижневий, ¦ якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існа'дц-ат'], ]ш'іс:о'т], [ш'іздеис'а'т].
Така ж невідповідність спостерігаєть-¦*>' ся і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: :' президентський [преизиєде'нс'кий], агентський [аге'нс'кий].
Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.
Вимова слів іншомовного походження. Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються такими орфоепічними особливостями:
1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійновимовляється [и], а не [і]: тираж, режим, шифр.
Початковий [І] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою.
2.
В іншомовних словах ненаголоілений [о] ніколи не переходитьв [у]: документ, корупція, доручення (навіть перед складом з постійнонаголошеним [у]).
3.
Ненаголошені [є], [и] після приголосних вимовляються з наближенням до [и], [є]: [теинде'н'ц'Ійа].
Запитання і завдання для самоконтролю
1.
Який розділ мовознавчої науки називається орфоепією? Назвіть основні правила вимови голосних та приголосних звуків,. Які вимовні особливості мають слова іншомовного походження?
Контрольні роботи
Варіант 1
1.
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Наведіть приклади літературних норм.
2.
До якого стилю належить поданий нижче текст? Чому?
Особа — це людина, з одного боку, як істота біологічна, як індивід з його природними благами (життя, фізичне і психічне здоров'я, воля, честь та гідність), а з другого — як найвища соціальна цінність, як носій суспільних відносин, як виробник матеріальних цінностей, як громадянин у відносинах з державою.
Під правами та свободами громадян слід розуміти ті, які закріплені в Конституції України (економічні, політичні, соціальні, культурні, релігійні та особисті), а також ті, які передбачені в інших законах України (право на приватну власність та ЇЇ недоторканність, на підприємницьку діяльність, на страйки, на екологічно безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, на свободу думки, свободу переконання, свободу совісті, свободу листування і вибір місця проживання) (Науково-практичиий коментар Кримінального кодексу України).
3. Напишіть автобіографію. Назвіть основні реквізити автобіографії.
4. Поясніть значення поданих слів: акциз, валюта, кон'юнктура, маркетинг.
Варіант 2
1.
Дайте визначення офіційно-ділового стилю та назвіть його головні ознаки.
2.
Оформіть документ, у якому йдеться про те, що Поліщук Павло Опаиасович отримав у магазині "Канцтовари" приладдя на суму150 гривень 18 квітня 1999 р. Назвіть реквізити цього документа.
3.
Прочитайте вислови і пригадайте ситуацію, коли ви вчинили не справедливо у ставленні до своїх знайомих, родичів. Напишіть текст вибачення.
Вибачте мені. Даруйте, що я завдав Вам стільки клопоту. Забудьте про ту подію. Я повинен просити вибачення. Перепрошую. Мені дуже шкода, що я засмутив Вас. Пробач, я був несправедливий до тебе. Я розумію, що помилився. Прошу пробачення.
4. Розкрийте значення поданих слів: депозит, акціонер, баланс, консенсус.
Варіант З
1. Дайте визначення документа. Які основні види документів виділяються:
а) за найменуванням; б) за походженням; в) за місцем виникнення; г) за призначенням; г) за напрямом; д) за формою; є) за термінами виконання; є) за ступенем гласності; ж) за стадіями створення: з) за складністю; и) за строками зберігання; і) за технікою відтворення.
2.
Напишіть характеристику на учня 11-го класу. Назвіть реквізити характеристики та їх розміщення.
3.
Наведіть приклади стійких (трафаретних) сполучень, що найчастіше вживаються в діловодстві.
4. Поясніть значення поданих слів:банко, дилер, інсайдер, матрикул.
Варіант 4
1.
Назвіть основні реквізити документів за державним стандартом.
2.
Напишіть лист-запит до офіційної установи. Назвіть реквізитислужбових листів.
3.
Запишіть прийменникові сполучення українською мовою:
Прийти по делу; по закону; по указанию; по заказу; по всем правилам; врач по призванню; по моим сведениям; работать по схеме; речь по вопросу; по возможности; добрьій по природе; по истечении времени; по причине.