Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Зміст світогляду групується довкола відношення:
2. Філософія - це:
3. Вперше поняття “філософія” використав:
1. Конфуцій;
2. Піфагор;
3. Сократ;
4. Демокрит.
4. Філософія як вищий тип світогляду зароджується в:
5. З наведених питань філософським є питання:
6. Судження, що є філософським:
7. Представнику матеріалізму належить судження:
8. Представнику ідеалізму належить судження:
9. Основне питання філософії за Ф.Енгельсом:
10. Метафорична характеристика філософії як “Нічийної Землі” належить:
11. Філософ, на думку якого кожен народ тим більше освічений, чим краще в ньому філософствують:
12. Філософські терміни “філософія”, “космос”, “гармонія” запроваджені:
13. Соціальний фактор, що сприяв виробленню у давніх греків раціонального мислення:
14. Слово «космос» у давніх греків означало:
15. Представник мілетської школи:
16. Першооснова світу, згідно з Фалесом, це:
17. Згідно з вченням Анаксимандра, началом нашого світу є:
18. Першооснова світу, на думку Анаксимена:
19. Усі речі, на думку Піфагора, узгоджуються з:
20. Піфагор вважав, що після смерті душа …
21. Слова: “Цей космос, один і той же для всіх, не створив ніхто з богів, ніхто з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що рівномірно спалахує, рівномірно згасає” – належать:
22. Згідно з Гераклітом, керує усіма речами та існує вічно:
23. Неможливість поділу речей до безкінечності обґрунтував:
24. Згідно з Демокритом, «справжнім» знанням є:
25. Вислів Протагора:
26. Діоген із запаленим ліхтарем вдень шукав:
1. мудрість; 2. справедливість; 3. щастя; 4. людину.
27. Вислів: “Заговори, щоб я побачив тебе!” - належить:
28. Поділ філософії на практичну і теоретичну здійснив:
29. Представник школи софістів:
30. Автор вислову: “Я знаю, що нічого не знаю ”:
31. Сократівське поняття “майєвтика” означає:
32. Платон віддавав перевагу:
33. Згідно з Платоном, найважливіша ідея:
34. Основоположник “лінії матеріалізму” в філософії:
35. Основоположник “лінії ідеалізму” в філософії:
36. Пізнання, згідно з Платоном, являє собою:
37. Автор концепції ідеальної держави:
1. Демокрит;
2. Платон;
3. Аристотель;
4. Сократ.
38. К.Маркс назвав О.Македонським грецької філософії:
39. За визначенням Аристотеля людина є:
40. Теза про бездіяльність богів внаслідок того, що вони безсмертні і блаженні, тому ніяк не впливають на людське життя, належить:
41. Вчення про три види бажань належить:
42. Вислів: “Того, хто бажає, доля приваблює, того, хто не бажає – штовхає” – належить:
43. Підґрунтям середньовічної філософії виступає вчення:
44. Характерна риса середньовічної філософії:
45. Автор вислову: “Вірую, тому що абсурдно”:
1. Августин; 2. Тертулліан; 3. Ориген; 4. Боецій.
46. Згідно з Аврелієм Августином, наш світ...
47. Вищим авторитетом у питанні про істину, на думку Аврелія Августина, є:
48. Автор трактату «Про град Божий»:
49. Автор книги «Розрада філософією»:
50. Філософія, з точки зору схоластики, по відношенню до інших наук:
51. Головний критерій істини в схоластичній філософії – це:
52. Концепція, згідно з якою Бог – це безособове начало, злите з усією світобудовою:
53. Першим 5 доказів існування Бога сформулював:
54. Епоха Ренесансу відроджує:
55. Провідна риса філософії епохи Відродження:
56. Представник філософії епохи Відродження:
1. Піко делла Мірандола; 3. Фома Аквінський;
2. Томас Гоббс; 4. Вольтер.
57. Представник натурфілософського напрямку в філософії Відродження:
58. Родоначальник філософії Нового часу:
59. Центральна філософська проблема Нового часу:
60. Емпіризм вважає основою наукового знання:
61. Справжній вчений, згідно з Ф.Беконом, повинен бути схожим на:
62. Вислів «Мислю, отже, існую» – належить:
63. Гасло: “Знання – сила” – належить:
64. Родоначальник дедуктивного методу:
65. Родоначальник індуктивного методу:
66. Для досягнення дійсного знання, яке дозволяє розпоряджатися силами природи, згідно з Р.Декартом, необхідним є:
67. Ідея прогресу - лейтмотив епохи:
68. Погляд, згідно з яким, Бог, створивши світ, більше не втручається в природний хід його подій:
69. Томас Гоббс порівняв з біблійним чудовиськом Левіафаном:
70. Вислів: “При отсутствии гражданского состояния всегда имеется война всех против всех” – належить:
71. Родоначальник німецької класичної філософії:
72. Основні етапи в діяльності Канта:
73. Вислів: “Зоряне небо наді мною і моральний закон у мені” – належить:
74. Матеріалістичну традицію в німецькій класичній філософії відновив:
75. Знання, які, згідно з Кантом, «безумовно незалежні від усякого досвіду»:
1. апостеріорні; 2. апріорні; 3. аналітичні; 4. синтетичні.
76. Пізнавальна здібність, яка, на думку І.Канта, притаманна людині:
77. Згідно з Кантом, предметом наукового пізнання є:
78. Кант писав, що йому прийшлось обмежити знання, щоб звільнити місце для:
79. Основною умовою морального закону Кант вважав:
80. Згідно з Кантом, усвідомлення свобідної волі людиною можливе завдяки:
81. Слід ставитися як до мети, а не як до засобу, згідно з Кантом, до:
82. Основне питання філософії як питання: «Що таке людина?» - визначав:
83. Г. Гегель сформулював закони:
84. Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:
85. Метод Г.Гегеля:
86. Вихідне поняття філософської системи Г.Гегеля:
87. Принцип, на якому базується діалектика:
88. Автор вислову: «Філософія – це епоха, схоплена думкою»:
89. Принцип, що лежить в основі філософії Л.Фейєрбаха:
90. Вихідний принцип філософії Л.Фейєрбаха:
91. Згідно з Л.Фейєрбахом, сутність Бога – відчужена сутність:
92. “Нова філософія ” Л.Фейєрбаха передбачає любов до:
93. Вислів, що належить Л.Фейєрбаху:
94. Критикуючи гегелівський ідеалізм, Л. Фейєрбах в той же час недооцінив його:
95. Слова: «Моєю найпершою думкою був бог, другою – розум, третьою й останньою – людина» - належать:
96. Суть перевороту, зробленого К. Марксом в філософії, полягає у розробці:
97. Сутність людини, за визначенням Маркса:
98. Найбільший вплив на формування марксистської філософії мали філософські погляди:
99. Автор висловлювання: “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі”:
1. Г.Гегелю; 2. Л.Фейєрбаху; 3. К.Марксу; 4. Ж.-Ж.Руссо.
100. Основа розвитку, згідно з Марксом, соціально-економічного життя:
101. Найважливіший критерій істини у марксистській теорії пізнання – це:
102. Перший вищий навчальний заклад на теренах України:
103. Вчення про дві натури та три світи належить:
104. Згідно зі Сковородою, світ символі - це:
105. Основна ідея філософської системи Г. Сковороди:
106. Античний мислитель, з яким порівнювали видатного українського філософа Григорія Сковороду:
107. Концепція “сродної праці” розроблена:
108. Автор твору: “Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия”:
109. Слова: “Ми мусимо навчатися чути себе українцями” – належать:
110. Вислів: “Світ ловив мене та не впіймав” – належить:
111. Автор першого достатньо виваженого та авторитетного дослідження історії філософії в Україні:
112. Одне з основних понять філософії життя:
113. Теза: “Наука сама собі філософія” - була проголошена:
114. Основоположник позитивізму:
115. Поняття «парадигма» та «наукове співтовариство» сформульовані:
116. Автор книги “Структура наукових революцій”:
1. Т.Кун;
2. І.Лакатос;
3. К.Поппер;
4. П.Фейєрабенд.
117. Філософський напрямок, що вважає критерієм істини “користь”:
1. “філософія життя”; 2. екзистенціалізм; 3. прагматизм; 4. неотомізм.
118. Термін, яким Т.Кун назвав загальновизнані концепції, котрі дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх вирішення:
1. канон;
2. норма;
3. парадигма;
4. еталон.
119. Філософський напрямок, що досліджує практику тлумачення та інтерпретації тексту:
120. ”Робити те, що окупається” - моральний принцип:
121. Автор книги “Світ як воля та уявлення ”:
122. Етика А.Шопенгауера носить переважно:
1. песимістичний характер;
2. оптимістичний характер;
3. спирається на християнські заповіді;
4. спирається на вимоги розуму.
123. Згідно з Шопенгауером, сутністю людини є:
1. воля;
2. життя;
3. розум;
4. екзистенція.
124. Воля, згідно з А. Шопенгауером, прагне до:
1. влади;
2. життя;
3. ніщо;
4. свободи.
125. Згідно з Ф.Ніцше, життя – це:
1. воля до життя;
2. довге сновидіння;
3. воля до влади;
4. страждання.
126. Філософське вчення, що використовує такі поняття як “свобода”, “відповідальність”, “гранична ситуація”:
1.психоаналіз;
2.екзистенціалізм;
3.неотомізм;
4.феноменологія.
127.Назва основної філософської праці Ж.-П.Сартра:
1. “Буття і ніщо”;
2. “Буття і час”;
3. “Матерія і пам’ять”;
4. “Слова і речі”.
128. Настрій, що дозволяє, згідно з Сартром, людині усвідомити свою свободу:
1. радість;
2. тривога;
3. зневіра;
4. лють.
129. За визначенням Сартра, гуманізм:
1. погляд на людину як на вінець творіння;
2. погляд на людину як на вищу цінність;
3. погляд, згідно з яким у людини немає іншого законодавця, окрім неї самої;
4. милостиве ставлення до людей.
130. Основне питанням філософії, згідно з А.Камю:
1. про вищу цінність;
2. про критерії істини;
3. про сенс життя;
4. про відношення мислення до буття.
131. Слова: “Людина приречена бути вільною” – належать:
1. Гайдеггеру;
2. Сартру;
3. Камю;
4. Ясперсу.
132. Буття як світ надчуттєвих, незмінних та вічних ідей характеризував:
1.Демокрит;
2.Піфагор;
3.Сократ;
4.Платон.
133. Між буттям та небуттям, за Г.Гегелем:
1.розвиток;
2.пустота;
3.взаємозв’язок;
4.становлення.
134. Трактовка буття як першого безпосереднього ступеню у сходженні духу до самого себе належить:
1.І.Канту;
2.К.Ясперсу;
3.Г.Гегелю;
4.Р.Декарту.
135. Поняття “біфуркація” та “нелінійність” характеризують:
1. кібернетику;
2. теорію систем;
3. синергетику;
4. еволюціонізм.
136. Закон діалектики, що характеризує механізм розвитку:
1.закон заперечення заперечення;
2.закон переходу кількісних змін в якісні;
3.закон єдності та боротьби протилежностей;
4.закон збереження енергії.
137. Категорія, що розкриває закон єдності та боротьби протилежностей:
1. кількість; 3. протиріччя;
2. якість; 4. заперечення.
138. Категорія, що розкриває зміст закону заперечення заперечення:
1.кількість та якість;
2.протилежність;
3.єдність протилежностей;
4.наступність.
139. Якість як «тотожну з буттям визначеність» характеризував:
1.Аристотель;
2.Гегель;
3.Кант;
4.Платон.
140. Концепція детермінізму ґрунтується на принципі:
1.причинності;
2.гармонії;
3.випадковості;
4.структурності.
141. Форма, в якій здійснюється процес мислення:
142. Автор вчення про неусвідомлюване:
1.Фрейд;
2.Фромм;
3.Гегель;
4.Фейєрбах.
143. Згідно з З.Фрейдом, основна форма сублімації:
1.бажання;
2.любов;
3.страх;
4.творчість.
144. Автор метафоричного порівняння: “Отношение Я к Оно можно сравнить с отношением наездника к своей лошади”:
1.Паскаль;
2.Фрейд;
3.Юнг;
4.Фромм.
145. До теоретичного рівня суспільної свідомості відноситься:
1. суспільна психологія;
2. наукові трактати;
3.настрої;
4.звички.
146. Теза: “Суспільна свідомість відображає суспільне буття”- виражає позицію:
1.К.Маркса;
2.Е.Дюркгейма;
3.М.Вебера;
4.О.Шпенглера.
147. Сутність агностицизм виражається судженням:
1. людство ніколи не буде знати все про все;
2. у науках існують невирішені проблеми;
3. всі наші знання є гіпотези;
4. “річ у собі” принципово не може бути пізнаною.
148. Агностицизм І.Канта проявляється у твердженні:
1. світ “речей для нас” в принципі неможливо пізнати;
2. неможливо пізнати істину досвідним шляхом;
3. існує прірви між світом “речей для нас” і світом “речей у собі”.
149. Позиція раціоналізму – джерело пізнання:
1. інтуїція;
2. досвід;
3. розум;
4. відчуття.
150. Вислів: “Розсудок нічого не може споглядати, а почуття нічого не можуть мислити ” - належить:
1. Локку;
2. Бекону;
3. Декарту;
4. Канту.
151. Вперше визначив істину як відповідність знання дійсності:
152. Одна з концепцій істини в сучасній філософії:
1. відносності;
2. достовірності;
3. прагматичності;
4. суб’єктивності.
153. Визначення істини як “доньки часу ” належить:
1. Декарту;
2. Бекону;
3. Марксу;
4. Гегелю.
154. Точка зору антисцієнтизму:
1. наука — джерело прогресу людського суспільства;
2. наукові досягнення можуть бути використані як на благо, так і на шкоду людям;
3. наука в сучасних умовах стала ворожою людині, веде до дегуманізації суспільства, до перетворення наукових відкриттів у пануючу над людиною силу.
155. Точка зору сцієнтизму:
1. наука — джерело прогресу людського суспільства;
2. наукові досягнення можуть бути використані як на благо, так і на шкоду людям;
3. наука в сучасних умовах стала ворожою людині, веде до дегуманізації суспільства, до перетворення наукових відкриттів у пануючу над людиною силу.
156. Метод емпіричного пізнання:
1. аналогія;
2. спостереження;
3.ідеалізація;
4. мисленний експеримент.
157. Специфічна ознака теоретичного рівня наукового пізнання:
1. збір фактів та їх класифікація;
2. чуттєве сприйняття об’єктів;
4. експеримент та спостереження;
5. вивчення об’єкту на рівні сутності.
158. Вкажіть правильне судження:
1. Людина та її поведінка визначаються біологічними законами.
2. Визначальний вплив на поведінку людини здійснюють інстинкти.
3. Людина - соціальна істота, біологічні фактори не впливають на її поведінку.
4. Людина - біосоціальна істота.
159. Вірний вислів щодо співвідношення понять «індивід» та «особистість»:
1. Індивід і особистість – поняття тотожні.
2. Індивід – антропологічне поняття, а особистість – соціальне.
3. Індивід та особистість не мають спільних характеристик.
4. Індивід – пересічна людина, а особистість – видатна особа.
1. праця;
2. мова;
3. потреби;
4. свідомість.
161. Біологізаторська концепція розуміння природи людини:
1. марксизм;
2. неотомізм;
3. расизм;
4. екзистенціалізм.
162. Згідно з К.Марксом, формула сутності людини:
1. тварина, яка вміє виробляти знаряддя праці;
2. природна істота, тіло якої служить основою її цілісності;
3. сукупність суспільних відносин;
4. дуалізм душі та тіла.
163. Пропозиція замінити класичну філософію сутності людини на філософію людського існування належить:
1. середньовічній схоластиці;
2. неопозитивізму;
3. прагматизму;
4. екзистенціалізму.
164. Сутність трудової теорії походження людини:
1. людина є істота погранична – вона породжена природою;
2. вирішальним чинником виникнення людини виступає природний добір;
3. людина є продуктом праці, і сама праця виникає в процесі становлення людини.
165. Елемент гомінідної тріади:
1. наявність психіки;
2. розвиток мовлення;
3. прямоходіння;
4. розвиток родових відносин.
166. Суттєва ознака людини:
167. Соціальна якість людини виражається:
168. Перша фаза соціалізації:
169. Екстраверт – це людина, яка:
170. Концепція архетипів колективного несвідомого належить:
171. Автор вислову: “Що добре? Усе, що зміцнює усвідомлення влади, бажання влади і саму владу людини”:
172. Визначення людини як сукупності усіх суспільних відносин запропонував:
173. Поняття “Я”, “Воно”, “Над-Я” як основні структурні елементи психіки розглядав:
1. К.Юнг;
2. Е.Фромм;
3. З.Фрейд;
4. І.Фіхте.
174. Стан «екзистенціального вакууму» означає:
175. Точка зору, згідно з якою суспільство – результат укладеного між індивідами договору, належить:
176. Визначальними в структурі виробничих відносин є відносини:
177. Волюнтаризм виражається судженням:
178. Укажіть, згода з яким судженням означає фаталізм:
179. Фактор, що належать до об’єктивних умов розвитку суспільного життя:
180. Одна з суб’єктивних умов розвитку суспільного життя:
181. Форма суспільного буття:
182. Одна з основних форм суспільної свідомості:
183. Форма суспільної свідомості, що виникає в класовому суспільстві:
184. Положення: «Суспільне буття визначає суспільну свідомість» - виражає сутність:
185. Релігійна течія, що на думку М.Вебера, мала вирішальне значення для формування “ духу капіталізму ”:
186. Вислів: “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі” - належить:
187. Сучасну суспільну ситуацію як “повстання мас” охарактеризував:
1. Фромм; 2. Тоффлер; 3. Ортега-і-Гассет; 4. Печчеї.
188. Прогрес як закономірну зміну суспільно-економічних формацій обґрунтував:
189. Панування раціоналістичної трактовки прогресу характерне для:
190. Ідея суперечливості суспільного прогресу належить:
191. Прихильник циклічного розвитку людства:
192. Прихильник концепції лінійного поступу людства:
193. Елемент непередбачуваності та невизначеності передбачає концепція розвитку суспільства:
194. Основне поняття синергетичної концепції розвитку:
195. Засновник “Римського клубу”:
196. З точки зору марксизму критерій суспільного прогресу - рівень:
197. Образна характеристика суспільних змін як “футурошок” належить:
1. Ортезі-і-Гассету;
2. Сорокіну;
3. Тоффлеру;
4. Фромму.
198. Оцінка історичного процесу з позиції оптимізму належить:
199. Уявлення, що лягло в основу ідеї про лінійну спрямованість історичного руху:
1. античні традиції;
2. міфологічні уявлення;
3. іудео-християнська традиція;
4. уявлення ортодоксальних філософів Стародавньої Індії.
200. Оцінка смислу історії як самопізнання абсолютного духу належить: