Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ ТА СПОРТУ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Реферат
з курсу «Вступ до інформаційних технологій навчання»
на тему: «Психічні стани»
Виконала студентка І курсу
факультету германської філології
групи
Київ – 2012
Зміст:
|
[1] Вступ: [2] Емоційні стани. [2.1] Загальна характеристика та фізіологічні основи. [2.2] Прості емоції, емоційні стани та вищі емоції. [3] Стан активного неспання. [4] Змінені стани свідомості. [4.1] Сон. [4.2] Фази сну. [4.3] Сновидіння. [4.4] Розлади сну. [4.5] Трансові стани свідомості. [4.6] Медитація. [4.7] Стан гіпнозу. [4.8] Крайні переживання. [4.9] Передсмертні стани свідомості. [4.10] Галюцинаторні та хворобливі стани. [5] Висновок |
Людина постійно перебуває у тому чи іншому психічному стані. Це може бути як нейтральний стан, просто настрій, так і патологічний стан, який потребує допомоги професіонала. Для різних станів характерні різні їх прояви, різні впливи на психіку. Небезпечно довго перебувати у стані афекту, а от довго знаходитися у гарному настрої – добре. Іноді ми можемо контролювати і змінювати свій стан, а іноді – ні (як от у випадку галюцинацій). Психічні стани – це одна з найважливіших тем у психології, адже без докладного розуміння того, в якому стані перебуває пацієнт, неможлива якісна його консультація чи терапія. У рефераті на тему «Психічні стани у структурі психіки» ми ознайомимося з основними психічними станами, їх класифікацією та характеристикою. Універсальна схема функціонування психіки, що виходить з принципу роботи аналізаторів, така:
1) збудження рецептора;
2) передача і переробка сигналу;
3) вибір відповідної реакції.
Другий і третій етапи у людини радикально відрізняються від всіх інших живих істот завдяки наявності високорозвиненої нервової системи та головного мозку. Своїми активними продуктивними діями людина здатна змінювати реальність. Це є можливим тому, що людина має свідомість. Оскільки свідомість – це родова особливість людської психіки, часто, коли говорять про психіку людини, вживають термін «свідомість». А коли мається на увазі, що психіка людини містить і несвідомі компоненти, - вживають термін «психіка». [1]
Психічні стани людини можуть змінити її свідомість. Саме тому, «Психічні стани» - це більш широке питання, в той час як більш вузькою тематикою є «стани свідомості».
Психічний стан — один з можливих режимів життєдіяльності людини, на фізіологічному рівні відрізняється визначеними енергетичними характеристиками, а на психологічному рівні — системою психологічних фільтрів, що забезпечують специфічне сприйняття зовнішнього світу. Психічні стани є основними класами психічних явищ, які вивчає наука психологія. Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а, повторюючись часто, набираючи стійкість, можуть включитися до структури особистості в якості її специфічної властивості.
Емоційні стани – це такий спосіб психічного відображення, який виражається не у зовнішніх предметних діях, а в активації центральної ланки аналізатора та його підкоркових структур, самостійна значимість яких зумовлена оцінюванням корисності чи небезпеки отриманої інформації. Людина, яка переживає певний емоційний стан, може нічого при цьому не робити у зовнішньому плані, але її психіка може знаходитися в стані дуже високої активації. Емоційні стани зумовлені збудженням підкоркових центрів і фізіологічними процесами у вегетативній нервовій системі. Лімбічна формація активує мозок, викликаючи посилену діяльність різних систем організму. Розширюються або звужуються зінниці, відбувається потовиділення, розширення або звуження судин, у кров викидаються гормони. При цьому кора головного мозку регулює протікання і ступінь вираженості емоцій, а друга сигнальна система може викликати, блокувати і формувати як емоційні стани, так і вищі емоції – відчуття.
Емоції тісно пов’язані з оцінюванням інформації, яку ми отримуємо із зовнішнього світу та організму. Коли отримана інформація оцінюється як неприємна чи така, що несе загрозу життю і благополуччю, виникає негативна емоція, і навпаки. [2]
Основні особливості емоційних станів:
1) суб’єктивність (одне і те ж явище у різних людей викликає різні емоції);
2) залежність емоцій від стану організму, від сили та стійкості його нервової системи;
3)двоякість емоцій (одне і те ж ми можемо любити і ненавидіти);
4)емоції впливають на життєдіяльність людини, на її психічні процеси. Позитивні емоції називають стенічними (від грецьк.стенос – сила), вони покращують життєздатність людини. Негативні – астенічні – подавляють життєву активність (страх, печаль, скорбота). Емоції виконують сигнальну і регулятивну функції, забезпечуючи потрібну активацію живої істоти, мобілізуючи ресурси для виживання.
У людей виділяють три рівні емоційних станів: прості емоції, власне емоційні стани та вищі емоції (почуття).
Прості емоції однорідні, тобто виникають по одній і тій самій схемі, а саме в результаті зворотного зв’язку, котрий виникає у психіці у відповідь на загрозу та позитивну обіцянку. Вони не можуть тривати довго, а якщо тривають,то це призводить до психічного виснаження. Це агресія, біль, голод, спрага, оргазм, втома, страх, відраза, радість, зневага, цікавість та нейтральний стан. Кожна з цих емоцій пов’язана з задоволенням або незадоволенням певної базисної потреби людини: безпеки і самозбереження, харчової, сексуальної тощо.
Емоційні стани від простих емоцій відрізняються більшою тривалістю, також вони зумовлені не тільки органічними потребами людини, а й особливостями зовнішньої середи, взаємостосунками та вчинками людини. Існують такі емоційні стани:
Афект – короткочасний інтенсивний експресивно яскравий стан. У стані афекту знижений або відсутній свідомий контроль за своїми діями, змін зазнають сприймання, воля, мислення, пам’ять. Афекти найчастіше негативного забарвлення ( лють, жах, паніка), бувають і позитивного ( захват, ентузіазм, ейфорія). Будь-яка емоція може перейти у стан афекту, бажано відволікти людини від цього стану, чимось переключити її увагу. Але постійно подавляти афект, особливо позитивний, все ж не варто.
Стрес – це стан емоційної напруги, зумовлений несподіваними, загрозливими або особливо значимими ситуаціями, в яких мобілізуються всі ресурси організму і психіки. Стрес існує у трьох формах: імпульсивній, генералізованій і гальмівній. Еустрес – той, що позитивно впливає на психіку, дистрес – негативно. Стресори (причини стресу) можуть бути фізіологічні (реальні) та психічні (уявні, нагадують про щось неприємне).
Фрустрація – це різновид стресу, емоційний стан, викликаний нездоланними (об’єктивно чи суб’єктивно) труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети. Це стан, викликаний безуспішними спробами досягти бажаного. [3]
Настрій – це відносно слабко виражений і нестійкий емоційний стан. Це емоційний тонус людини, тло для психічних процесів. Причини настрою часто бувають несвідомими.
Пристрасть – це стійкий, домінуючий над всіма іншими емоційний стан, який підкорює собі діяльність та поведінку людини. Формується завдяки зовнішнім чинникам (предмет бажання), внутрішнім (вірування та переконання людини), організмічним (патологія вищої нервової діяльності та діяльності мозку). Може бути позитивною (пристрасть до роботи, науки, спорту) і негативною (пристрасть до азартних ігор, спиртного тощо).
Вищі емоції або почуття людини – це емоційні стани, зумовлені соціально значимими та культурно-зумовленими факторами. Вищі почуття – це продукт суспільно історичного та культурного становлення людини, рівень її психічного розвитку залежить від розвитку цих почуттів. У психології немає вичерпної класифікації почуттів, бо вони різноманітні та мінливі. Однак можна поділити почуття на конкретні (любов до своєї дитини), узагальнені (любов до дітей), та абстрактні (любов до людства). За змістовністю виділяють етичні, естетичні, інтелектуальні, ідеологічні, праксичні (які виникають під час діяльності, наприклад «відчуття води» у плавців) та релігійні вищі почуття. Їх виховання – важлива основа повноцінного розвитку людини.
Мал.1.1 Стан афекту. Мал.1.2. Стрес.
Мал.1.3. Вищі почуття: релігійні. Мал.1.4. Вищі почуття. Любов.
Західна психологія визнає два стани свідомості, властивих всім індивідуумам: сон як період відпочинку, і неспання або активний стан. Неспання відповідає активації всього організму, котра дозволяє йому уловлювати, відбирати і розшифровувати сигнали зовнішнього світу, відсилати деякі з них у пам’ять або ж реагувати на них адекватною чи неадекватною поведінкою. Неспання – це стан, у якому ми можемо пристосовуватись до зовнішньої реальності. Насправді це ідеальний стан, який в основному проявляється у нашій здатності ефективно розшифровувати зовнішні стимули і відповідати на них так, як це прийнято для більшості членів нашої соціальної групи. Наше сприйняття подій багато в чому залежить від нашого стану – від того, напружені ми чи ні, збуджені чи знаходимось у напівдрімоті. Згідно закону Йеркса – Додсона, видозміненому Хеббом, поведінка індивідуума буде тим ефективнішою, чим ближче його рівень неспання до певного оптимуму – він не має бути ні надто низьким, ні надто високим. При більш низьких рівнях готовність суб’єкта до дії поступово знижується і він засинає, а при більш високих він буде все більше схвильованим і його поведінка може повністю дезорганізуватися.
Сон – це стан охоронного гальмування, що настає періодично, і пов’язаний з необхідністю відтворення працездатності та біоритмами організму, що регулюється спеціальними генами. Це не просто відпочинок організму, а й період дуже важливих станів, що торкаються глибинних основ функціонування психіки. В середньому людина на добу спить 8 годин, і 16 не спить. Цей цикл регулюється «біологічним годинником» - ділянкою у стовбурі мозку, «центром сну».
Мал.3.1. Сон
Сон проходить три стадії: парадоксальну, стадію швидкого сну і повільного (повільнохвильового) сну. Послідовність швидкого і повільного сну повторюється у кожному з 5 циклів тривалістю приблизно по 90 хвилин. При цьому повільний 80%, швидкий – 18% всього часу.
Парадоксальний сон характеризується повною нерухомістю тіла (різке падіння м’язового тонусу), в той час коли діяльність мозку зростає, ніби людина прокидається. Людину у цій стадії дуже важко розбудити, але якщо це вдається, вона может досить детально переповісти свій сон. Повільнохвильовий сон проходить 4 стадії, остання з яких – глибокий сон. Під час глибокого сну м’язи найбільше розслаблені, але і при цьому часом зберігається певна активність: людина може прокинутися, коли називають її ім’я тощо. Швидка фаза сну – це та, під час якої людина бачить сни. При цьому спостерігаються швидкі стрибаючі бокові рухи очей – саккади. Саме ця фаза сну забезпечує відновлення збалансованої діяльності психіки.
Мал.3.2. Фази сну.
Існує кілька гіпотез, що пояснюють зміст сновидінь. Сновидіння може бути спричиненим компенсаторним задоволенням незадоволених потреб (наприклад, жінці на дієті сниться торт). Також сновидіння може відтворювати події, що найбільше вразили людину. Сновидіння може і принести рішення певної проблеми, яка займала людину довгий час, завдяки тому що під час сну свідомість позбавлена надмірного самоконтролю. Сновидіння може ще й надавати попереджувальну інформацію про стан здоров’я людини, бо підсвідомість вловлює більш тонкі сигнали, ніж свідомість.
Мал. 3.3. Сновидіння.
Існує багато розладів сну. На першому місці – безсоння. Воно тісно пов’язане зі стресами та тривогою людини, до цього додається страх того, що не можеш заснути. Її лікування – складний і довготривалий процес. Поширеним розладом сну є кошмари. Вони виникають через психологічні проблеми , життєві труднощі, порушення стану здоров’я. Іноді супроводжується нічними жахами – несподіваним переляком, від якого людина прокидається. Сомнабулізм – розлад сну, який відомий в народі як «лунатизм». Прояв – людина (найчастіше дитина молодшого підліткового віку), встає з ліжка і ходить, не прокидаючись, може під час цієї прогулянки розмовляти і виконувати інші дії, а потім, прокинувшись, не пам’ятає цього. Важливо не розбудити сомнамбулу, а заспокоїти, укласти в ліжко і потім звернутися за консультацією до психіатра. Нарколепсія – дуже малопоширений розлад сну. Людина може заснути у будь-який момент, наприклад, під час керування автомобілем, і продовжувати виконувати розпочаті раніше дії. Прокинувшись, так само не пам’ятає нічого.[4]
Мал. 34. Розлади сну.
Трансові (від лат. «транс» - через) стани свідомості – це більш-менш тривалі сноподібні психічні стани, під час яких самоконтроль знижений, і зберігаються звичні автоматичні дії.
Медитація – це трансовий стан, що виникає за бажанням суб’єкта. Усі різновиди медитації базуються на єдиному принципі – зосередження уваги на чомусь одному з метою обмежити об’єм психіки. Настає гальмування кори зі збереженням реагування на той стимул, на якому зосередився суб’єкт. Її способи – це ритмічні рухи (суфізм), ритмічне дихання (йога), ритмічні вигуки (дзен-будизм), ритмічна мантра зі звуків О, М, Н (трансцендентальна медитація). Мозок при цьому синхронізує свою активність і у ньому починають переважати повільні хвилі електричної активності. Схожого ефекту можна досягти при сенсорній деривації (людину у скафандрі поміщають у простір, де вона не отримує сигналів із зовнішнього середовища, що веде до більш диференційованого сприйняття внутрішніх відчуттів) та при «зовнішньому зворотному зв’язку» (людина може швидко навчитися керувати своїм альфа-ритмом, серцевою діяльність, тиском і т.д. завдяки приєднаним до неї електродам і звуковим та візуальним сигналам, що подаються в результаті (Brown, 1974)).
Мал.3.5. Медитація.
Стан гіпнозу – це стан свідомості, що схожий на стан природного сну, але викликаний зовнішніми діями або випадково. Уповільнюється пульс і дихання, падає кров’яний тиск, кора головного мозку гальмується, за винятком тієї ділянки мозку, яка реагує на діючий подразник (голос гіпнотизера). У стані гіпнозу людині легко внушити будь-що, що не суперечить її етиці. Гіпноз викривляє процеси сприйняття. Гіпнозу легше піддаються молоді неосвічені люди. Його використання, крім як за медичними показниками, неетичне та незаконне.
Мал. 3.6. Гіпноз.
Крайні переживання – стан свідомості, який настає у хвилини екстазу, захоплення. Термін ввів американський психолог А.Маслоу. Це моменти максимального спалаху психічної активності, викликані небувалими за красою або за екзистенціальною значимістю враженнями; або пов’язані із ситуаціями на межі життя і смерті. Ці стани «розширюють» людину, викликають небачені досі відчуття безмежності власних сил, тріумфу буття, єдності з Всесвітом.
Перед смертю людина переживає 5 стадій: 1) заперечення можливості власної смерті; 2) гнів («чому саме я?»); 3) стадія «торгу» (оцінки на кшталт «якщо виживу – ніколи не вживатиму алкоголь!»); 4) депресія; 5)прийняття смерті. При цьому людина відчуває потребу віддалитися від оточуючих, далі вона згадує все своє життя – радості й печалі. У стані клінічної смерті з’являються галюцинації, відтворюються переднатальні переживання (рух через темний вузький тунель до сліпучого світла – це проходження родового каналу); галюцинація, ніби дивишся на своє тіло зі сторони тощо. Далі настає мозкова смерть – припинення діяльності всіх клітин мозку – та фізіологічна смерть. [5]
Галюцинаторні стани – це стани свідомості, при яких людям властиві помилкові сприйняття. Це стан сприйняття за відсутності об’єкта сприйняття. Люди, як їх відчувають, ставляться до галюцинаторних образів як до реальних, і їх неможливо переконати. Галюцинації виникають без волі людини, їх не можна контролювати. Вони можуть виникнути і у здорової людини за певних умов (перевантаження аналізаторів, посилена орієнтувальна діяльність при зовнішніх перешкодах). Галюцинації також можуть бути результатом прийому наркотичних речовин (патологічні стани свідомості). Порушення свідомості, пов’язані з соматичними травмами і захворюваннями, - це оглушенність, сопор і кома. Порушення свідомості зумовлене психологічними причинами бувають такі: 1) делірій – зплутаність свідомості, втрата орієнтування в навколишньому середовищі; 2) онейроїдний стан – сновид не порушення, при якому хворий бачить сни наяву і діє так, наче перебуває у сні; 3)сутінковий стан свідомості – різке звуження об’єму свідомості, безглузда поведінка. [6]
Мал.3.7.Варіант галюцинацій.
Мал. 3.8. Стан делірію.
Усі психічні стани можна умовно розділити на сон та стан активного неспання. Також існують емоційні психічні стани (серед яких в свою чергу виділяють прості емоції, емоційні стани та вищі емоції) та змінені стани свідомості, серед яких сон, медитація, гіпноз, крайні переживання, передсмертні стани тощо. Психологам дуже важливо добре розумітися на кожному з них, а особливо на хворобливих станах психіки. Адже патологічні стани, розлади свідомості підкреслюють значимість психіки у життєдіяльності людини. Вони беззаперечно свідчать про важливість науки психології, предметом якої і є психіка. Під час роботи над рефератом «Психічні стани у структурі психіки» я ознайомилася з основними психічними станами людини, їх визначеннями, особливостями, місцем у структурі психіки. У майбутньому бажаю поглиблювати свої знання із зазначеної теми.
Список використаної літератури:
1 Щербатых Ю.В. Общая психология. Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2009.
2 Бондаренко О.Ф. Основи психології. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005, 254 с.
3 Годфруа Ж. Що таке психологія: В 2-х т. Т. 1. Пер. з фр.– М.: Мир, 2004, 491 с.
4 Щербатых Ю. В., Мосина А. Н. Дифференцировка психических состояний и других психологических феноменов. Казань, 2008. — С. 526—528
5 Психология. Словарь-справочник. Р. С. Немов, — М., Владос-Пресс, 2003. Т. 2, стор. 134.
6 Психология состояний. Хрестоматия. Под ред. А. О. Прохорова. 2004.
PAGE \* MERGEFORMAT 2