Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 28
Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України
Національний університет «Одеська юридична академія»
Кафедра кримінального права
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ВІЙСЬКОВИХ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ
Виконав: студент
2 групи 1 потоку 2курсу
судово-адміністративного факультету
Захаревич Андрій
Одеса
2013
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………….………………..……3
РОЗДІЛ 1. КОМПЛЕКТУВАННЯ ОСОБОВИМ СКЛАДОМ ВІЙСЬКОВИХ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ………………………………………….…..….5
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ……………..…………………..…………….11
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ……………………..………………..……….19
ВИСНОВКИ………………………………………………………..…………........24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….….…..........26
ВСТУП
Одним із важливих напрямів державної діяльності суверенної та незалежної України є правоохоронна діяльність, яка спрямована на забезпечення верховенства права в суспільстві.
Серед завдань правоохоронної діяльності основну роль відіграє захист прав і свобод людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканості та безпеки. Правоохоронна діяльність здійснюється уповноваженими органами і детально регламентована законодавством України. Серед правоохоронних органів України особливе місце посідають військові правоохоронні органи.
Коло військових правоохоронних органів досить широке. До них належать органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, а також інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ст. 46 Конституції України усі громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Однак, слід зауважити, що правовий та соціальний захист військовослужбовців правоохоронних органів має свої специфічні риси та регулюється спеціальними нормативно-правовими актами.
Все вищевикладене вказує на актуальність обраної теми курсової роботи.
Питанням правового регулювання правового та соціального захисту військовослужбовців правоохоронних органів присвячували свої наукові праці такі вчені як Мельник М.Л, Хавронюк М.І., Ринажевський Б.М. та інші.
Метою даної курсової роботи є дослідження правового та соціального захисту військовослужбовців правоохоронних органів.
Для досягнення поставленої мети вважаємо за необхідним виконати наступні завдання:
РОЗДІЛ 1. КОМПЛЕКТУВАННЯ ОСОБОВИМ СКЛАДОМ ВІЙСЬКОВИХ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Термін «правоохоронні органи» увійшов спочатку до суспільно-політичного, а потім – і до наукового обігу понад п’ятдесят років тому. Але законодавство ще має удосконалюватися в напрямку уточнення змісту поняття «правоохоронні органи», а в науці для їх визначення використовуються такі критерії як зміст правоохоронної діяльності та її обсяг. Змістом правоохоронної діяльності у вузькому розумінні є:
1) нагляд за виконанням правових вимог;
2) дослідження обставин діянь, котрі мають ознаки неправомірності;
3) вирішення по суті справ про порушення права;
4) реалізація прийнятих рішень.
Правоохоронні органи відрізняються від інших державних органів. Вони також відрізняються й від інших установ та організацій, які здійснюють правоохоронну діяльність, але при цьому не є державними органами. Для того, щоб певний державний орган був віднесений до правоохоронного, він має відповідати низці ознак.
По-перше, правоохоронний орган – це державний орган, спеціально створений для охорони норм права від будь-яких порушень.
По-друге, організація та діяльність правоохоронного органу регламентується спеціальним законодавчим актом (чи низкою актів).
По-третє, правоохоронний орган здійснює свої повноваження не довільно, а з додержанням встановлених законом процедур (процесуальна форма діяльності).
По-четверте, правоохоронний орган наділений державно-владними повноваженнями, тобто його діяльність має владний характер, що виявляється у праві видання юридичних актів, які тягнуть юридичні наслідки, а його законні та обґрунтовані рішення є обов’язковими для виконання на всій території держави.
І, по-п’яте, правоохоронний орган наділяється повноваженнями з застосування певних заходів юридичного впливу.
Отже, правоохоронний орган – це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності. 1
Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними. Так, статтею 2 цього Закону визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції 2.
Військові правоохоронні органи як суб’єкти правоохоронної діяльності, яка є складовою частиною правоохоронної системи України, у механізмі держави здійснюють функції правосуддя, контролю, нагляду, дізнання, охорони і захисту усіх форм власності, охорони прав свобод і законних інтересів людини і громадянина. У механізмі Української держави військові правоохоронні органи посідають особливе місце. Вони відрізняються від інших державних органів рядом ознак, а саме:
1) їх правоохоронна діяльність має певну спеціалізацію та у багатьох випадках є не лише головним, а й єдиним напрямом діяльності;
2) вони створюються і діють на основі Конституції України та законів України;
3) мають державно-владні повноваження для виконання свої обов’язків;
4) мають можливість застосовувати засоби державного примусу до правопорушників;
5) застосовують інші види обмежень, передбачені законом;
6) мають відносну самостійність, власну структуру, певні особливості порівняно з іншими державними органами;
7) безпосередньо запобігають правопорушенням та ін.
Отже, в Українській державі місце і роль системи військових правоохоронних органів підкреслюється специфічними ознаками, завданнями та функціями її складових частин – військових правоохоронних органів. 3
Комплектування правоохоронних органів законами, які визначають їх правовий статус, як правило, не регламентується.
Лише в Законі України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» питанням комплектування прямо присвячена окрема ст. 12, відповідно до якої Служба правопорядку комплектується офіцерським складом, прапорщиками, сержантами та рядовими відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також працівниками Збройних Сил України. Військовослужбовці, які відбираються на військову службу у Службу правопорядку на посади офіцерів, прапорщиків та сержантського і рядового складу, проходять добір та перевірку щодо професійної придатності до служби. Після професійного добору відповідно до вимог, що затверджуються Міністерством оборони України, кандидати отримують професійну підготовку за фаховими напрямами у Навчальному центрі Служби правопорядку4.
Крім того, положеннями про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України і про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів СБ України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю визначені засади комплектування цих підрозділів.
В інших статусних законах про правоохоронні органи визначаються окремі спеціальні вимоги, які закон пред'являє до працівників тих чи інших правоохоронних органів. Проте, ці вимоги не є уніфікованими, а в окремих законах вони взагалі не відповідають тим вимогам, які повинні висуватися до працівників саме правоохоронних органів. 5
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. 6
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати, військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Порядок утворення та повноваження територіальних центрів, філіалів комплектування військовослужбовцями за контрактом визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - військовозобов'язані, які у добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних сил України та інших військових формувань.7
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних сил України, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством8.
Комплектування військовослужбовцями Служби правопорядку здійснюється відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка передбачає, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
- призову громадян України на військову службу;
- прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Порядок комплектування Збройних сил України та інших військових формувань військовослужбовцями встановлюється цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Для доукомплектування Збройних сил України та інших військових формувань військовослужбовцями на особливий період проводиться планомірна військова підготовка і забезпечується перебування в запасі та військовому резерві необхідної кількості військовонавчених громадян. 9
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Відповідно до ст. 46 Конституції України усі громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. 10
Частково питання соціального захисту працівників правоохоронних органів регулюються актами про відповідні правоохоронні органи та про окремі напрямки правоохоронної діяльності. Зокрема це стосується працівників міліції, податкової міліції, державної митної служби, працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, боротьбу з організованою злочинністю і корупцією та ін.
Спеціальними ж актами, які присвячені виключно питанням соціального захисту працівників цілого ряду правоохоронних органів, є закони України:
а) «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (поширюється на військовослужбовців - працівників таких правоохоронних органів, як військові суди, військові прокуратури, окремі органи та підрозділи Служби безпеки України, Управління державної охорони, оперативно-розшукові підрозділи Прикордонних військ, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України);11
б) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім перелічених вище військовослужбовців - працівників правоохоронних органів поширюється також на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів податкової міліції, осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи);12
в) «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (поширюється на ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ).13
Крім того, соціальне забезпечення окремих працівників правоохоронних органів може регулюватися за допомогою відповідних положень і норм законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» та інших відповідних актів законодавства.
Так, згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Наприклад, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці:
- Збройних Сил України, Служби безпеки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших військових формувань, створюваних Верховною Радою України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії (згідно з Переліком держав, визначеним Кабінетом Міністрів України);
- які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;
- автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;
- льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР.14
Прирівняними до учасників бойових дій вважаються колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Отже, працівники чи колишні працівники правоохоронних органів, які водночас є ветеранами війни, мають право користуватися соціальним захистом на підставі положень цього Закону, який встановлює значні пільги для ветеранів війни.15
Слід зазначити, що як і правовий статус працівників правоохоронних органів загалом, так і питання їх соціального захисту у законодавстві України не уніфіковані. Для працівників різних правоохоронних органів встановлено різний рівень соціального захисту.
Так, наприклад, працівники суду (при обранні) і прокуратури (при переведенні в іншу місцевість) забезпечуються жилими приміщеннями у позачерговому порядку (нарівні з громадянами, житло яких стало непридатним для проживання в результаті стихійного лиха). Крім того, судді мають право на додаткову жилу площу і безкоштовну охоронну сигналізацію. Право позачергово отримати жилу площу мають також сім'ї працівників міліції і податкової міліції, але лише у випадку загибелі цих працівників.
Слідчі прокуратури, працівники міліції і податкової міліції забезпечуються житлом у першочерговому порядку. їм, а також суддям, військовослужбовцям Служби безпеки, Управління державної охорони, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і Прикордонних військ надається 50-відсоткова знижка плати за житло, комунальні послуги тощо.
Працівникам Служби безпеки, Прикордонних військ, податкових (крім податкової міліції) і митних органів не надано право першочергового чи пільгового встановлення квартирного телефону.
Лише працівники міліції і податкової міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості, мають право на безплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням.
Право на грошову компенсацію за використання у службових цілях особистого транспорту мають тільки працівники міліції і податкової міліції.
Єдине, що є спільним для працівників усіх правоохоронних органів - це те, що їх життя і здоров'я підлягають обов'язковому державному страхуванню. Проте, на відміну від працівників інших органів, лише за сім'єю загиблого судді, працівника прокуратури, міліції і податкової міліції зберігається право на одержання жилого приміщення, і тільки за непрацездатними членами сім'ї загиблого працівника міліції, податкової міліції - право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива. 16
Стаття 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що військовослужбовці мають право на безоплатний проїзд:
1) залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом:
а) у відрядження;
б) у відпустку в межах України;
в) при переведенні на нове місце проходження військової служби або у зв'язку з передислокацією військової частини;
г) до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби, в межах України;
2) всіма видами транспорту загального користування міського, приміського та міжміського сполучення (за винятком таксі) - тільки військовослужбовці строкової військової служби.17
Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до статті 2 цього Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби. 18
Відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.19
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Батькам та неповнолітнім дітям, а також дітям - інвалідам з дитинства незалежно від їх віку) військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження військової служби, державою виплачується одноразова грошова компенсація в розмірі суми державного страхування військовослужбовців з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.20
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
Щодо правового захисту працівників правоохоронних органів, то на сьогодні можна з впевненістю сказати, що закон прямо передбачає:
1) адміністративну відповідальність за:
а) злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або військовослужбовця, який бере участь в охороні громадського порядку (наприклад, військовослужбовця Військової служби правопорядку у Збройних Силах України), військовослужбовця Прикордонних військ (статті 185, 185-10 КУпАП);
б) прояв неповаги до суду (ст. 185-3 КУпАП);
в) публічні заклики до невиконання розпоряджень або вимог працівника міліції (ст. 185-7 КУпАП);
г) невиконання законних вимог прокурора (ст. 185-8 КУпАП);
д) невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 188-5 КУпАП);
є) непокору законному розпорядженню або вимозі працівника митного органу, образу працівника митного органу та погрозу щодо нього (статті 158-160 Митного кодексу України);21
2) кримінальну відповідальність за:
а) втручання в діяльність судді, погрозу або насильство щодо судді, умисне знищення або пошкодження його майна, посягання на життя судді (статті 376-379 КК);
б) опір працівникові правоохоронного органу, втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу, умисне знищення або пошкодження його майна, посягання на життя працівника правоохоронного органу, захоплення його як заручника (статті 342-343, 345, 347-349 КК).22
Крім того, відповідними законами встановлено, що збитки, заподіяні знищенням або пошкодженням майна працівників правоохоронних органів (крім органів Прикордонних військ), членів їх сімей і близьких родичів у зв'язку з виконанням працівниками службових обов'язків, відшкодовуються в повному обсязі за рахунок державного бюджету.
Збитки, завдані працівниками міліції, Служби безпеки України, Управління державної охорони при виконанні своїх обов'язків відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, компенсуються за рахунок держави. За рахунок держави відшкодовуються навіть збитки, завдані неправомірними діями працівників податкових органів. Проте, збитки, завдані при виконанні своїх обов'язків та у межах закону суддями, працівниками прокуратури, Прикордонних військ, митних органів відшкодовуються на підставах, встановлених Цивільним кодексом України.
Безпека працівників правоохоронних органів забезпечується в порядку, передбаченому Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».23
Стаття 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу. Так, охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства.24
Члени сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи) за відсутності за місцем їх проживання державних або комунальних закладів охорони здоров'я отримують медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей мають право не більше одного разу на рік на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким же правом користуються члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби. До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти - інваліди з дитинства (незалежно від їх віку).
Військовослужбовці строкової військової служби, курсанти (слухачі) вищих військових навчальних закладів та курсанти вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин), військовослужбовці-жінки за наявності медичних показань забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням.
Пенсіонери з числа військовослужбовців, які визнані інвалідами I та II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують. Інваліди III групи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, які отримують пенсії по інвалідності, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування за наявності медичних показань.
Військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни.
Військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров'я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.25
Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України. 26
ВИСНОВКИ
На підставі проведеного дослідження теми курсової роботи вважаємо можливим зробити наступні висновки.
Військові правоохоронні органи як суб’єкти правоохоронної діяльності, яка є складовою частиною правоохоронної системи України, у механізмі держави здійснюють функції правосуддя, контролю, нагляду, дізнання, охорони і захисту усіх форм власності, охорони прав свобод і законних інтересів людини і громадянина. У механізмі Української держави військові правоохоронні органи посідають особливе місце.
Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними, а саме: органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Питання правового та соціального захисту працівників військових правоохоронних органів регулюються великою кількістю нормативно-правових актів. Це, зокрема, Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» та ін. Зазначеними нормативно-правовими актами встановлюються особливі гарантії правового та соціального захисту працівників військових правоохоронних органів, відмінні від загальних. Це, наприклад, особливі умови забезпечення права на житло, на освіту, на вибір місця проживання, на відпустки, на пенсійне забезпечення, на медичну допомогу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посіб. / Біленчук П.Д., Котюк І.І., Гель А.П., Семаков Г.С., Ахтирська Н.М., Круль С.М. / За заг. ред. Біленчука П.Д. – К.: Атіка. – 2011. – С. 116
2 Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. - С.50
3 Семерак О.С. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання. – 2008. – С. 56
4 Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 07.03.2002 № 3099-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 32. - С.225
5 Мельник М. Л, Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. - К.: Атіка. - 2002.- С. 332
6 Про військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. - С.385
7 Ринажевський Б.М. Комплектування особового складу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України / Б.М. Ринажевський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2 (49). – С. 154
8 Про військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. - С.385
9 Ринажевський Б.М. Комплектування особового складу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України / Б.М. Ринажевський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 2 (49). – С. 155
10 Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - С. 141
11 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190
12 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. - С.399
13 Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист: Закон України від 24.03.1998 № 203/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 40-41. - С.249
14 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 45. - С.425
15 Ринажевський Б.М. Соціальне забезпечення військовослужбовців Служби правопорядку / Б.М. Ринажевський // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2010. – №. 1. – С. 76–83.
16 Мельник М. Л, Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. - К.: Атіка. - 2002.- 576 с.
17 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190
18 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. - С.399
19 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190
20 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190
21 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
22 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - С.131
23 Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. - С.50
24 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190
25 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190
26 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 15. - С.190