ЛЕКЦІЯ з курсу
Работа добавлена на сайт samzan.net:
2
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПОДАТКОВОЇ МІЛЦІЇ
Кафедра організації ОРД
Прим №____
ЛЕКЦІЯ
з курсу "Психологія оперативно-розшукової діяльності"
ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ МЕТОДІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2 ГОДИНИ
Підготували: начальник кафедри організації ОРД, к.ю.н., доцент полковник податкової міліції Мулявка Д.Г.
Заступник начальника кафедри організації ОРД майор податкової міліції Забарний Б.Г.
Обговорено та схвалено на
засіданні кафедри організації ОРД
протокол №____ від "____"_________2010 р.
Ірпінь 2010
ПЛАН
ВСТУП 5
1. Поняття, правова та психологічна сутність заходів ОРД 6
2. Класифікація заходів орд та їх основні психологічні вимоги 13
ВИСНОВКИ 30
ЛІТЕРАТУРА
1. Бараненко Б.І. Проблеми теорії і практики ОРД та підвищення її ефективності в сучасних умовах боротьби зі злочинністю //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – №4. – 2000.
2. Вандышев А.С., Дидоренко Э.А., Польской Н.Н., Самойлов В.Г. Оперативная комбинация. К., РИО МВД УССР, 1975.
3. Возный А.Ф., Макаров Н.Л. Исследование, нужное теории и практике. – Оперативно-розыскная работа, №108.
4. Долженков О.Ф., Запорожцева Г.Є., Кіцул А.П. та ін. Використання психологічних знань в оперативно-розшуковій діяльності. Монографія. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2001.
5. Долженков О. Ф. Інфраструктура організованої економічної злочинності. - Одеса НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002.
6. Кондратьєв Я.Ю., Бараненко Б.І., Звонок О.С. та ін. Концепція психології оперативно-розшукової діяльності. – Київ, МВС України. 2001.
7. Кондратьєв Я.Ю. Психологічне забезпечення діяльності оперативних підрозділів МВС України. Монографія. – К.: НАВС України, 1999.
8. Макаров Н.Л., Митрофанов Е.А., Филипенко В.И. Содержание и психологическая характеристика оперативно-розыскных мер // Актуальные проблемы теории оперативно-розыскной деятельности. – Омская ВШМ. – 1986.
9. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник. Под ред. В.Б.Рушайло. Изд. 2-е, испр. и доп.,– СПб.: Издательство "Лань". – 2000.
10. Прыгунов П.Я. Психологическое обеспечение специальных операций: ролевое поведение. Учебное пособие. – К.: Изд-во Европейского университета (финансы, информ. системы, менеджм. и бизнес), 2000.
11. Филипенко В.И. Психологические основы оперативно-розыскной деятельности // Актуальные проблемы теории оперативно-розыскной деятельности. Сборник Омской ВШМ. – 1986.
12. Черепанов В.А Психологические вопросы оперативно-розыскной деятельности. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981.
13. Янушко В.И. Проблема риска в деятельности оперативных работников органов внутренних дел. / Проблемы оперативно-розыскной психологии// Межвузовский сборник научных трудов КВШ МВД СССР. - Киев, 1991.
ВСТУП
Ще при попередньому загальному розгляді питань з предмету, який вивчається, було з’ясовано, що психологія заходів ОРД досліджує такі психологічні явища та їх закономірності, які, з одного боку, знаходять безпосереднє вираження в цих заходах, складаючи їх певний психологічний зміст, у зв’язку з чим вони набувають й інструментального значення для здійснення останніх, а з іншого, – є основою вибору тих чи інших оперативно-розшукових заходів, що найбільш відповідають конкретним завданням і цілям ОРД.
Загалом психологія заходів ОРД передбачає два головних аспекту її наукового та практичного опанування: загальний, що охоплює потенційні психологічні утворення та закономірності, притаманні всім оперативно-розшуковим заходам, і особливий, до змісту якого віднесені специфічні психологічні особливості, котрі обумовлюють вимоги щодо реалізації окремих оперативно-розшукових заходів. При цьому кожний із зазначених аспектів може бути реалізованим у теорії і практиці ОРД лише за трьома обов’язковими напрямами: правовий, ціннісно-орієнтацйний (мотиваційно-людянісно-морально-етичний) та організаційно-психологічний. Розгляду зазначених аспектів і напрямів психології заходів ОРД й присвячується ця лекція.
1. Поняття, правова та психологічна сутність заходів ОРД
Раніше вже було з’ясовано, що ОРД з позицій діяльнісного підходу уявляється як система спеціальної предметної діяльності її особливих, законодавчо визначених, суб’єктів. Заходи останньої (включаючи засоби, методи, способи, прийоми) в її загальній психологічній структурі, по-перше, являють собою ті складові елементи, без яких існування зазначеної вище системи стає цілком неможливим, а по-друге, – вони вже спочатку є психологічно насиченими і в цьому смислі мають бути адекватними кожному іншому системному елементу діяльності, що розглядається, тобто відповідати основним психологічним характеристикам її об’єктів, суб’єктів та очікуваним результатам реалізації цих заходів.
Вказане насичення заходів ОРД специфічним психологічним змістом обумовлює відповідні вимоги щодо їх проведення. Вони полягають в урахуванні потреб, інтересів, мотивів, цілей та психологічних особливостей конкретних дій окремих особистостей і груп, які знаходяться у практичному взаємозв’язку зі здійснюваними оперативно-розшуковими заходами. Причому тут дуже важливо врозуміти, що йдеться не про спрощене сприйняття оперативними працівниками окремих психологічних явищ та закономірностей, а про виявлення дійсного їх прояву (негативного чи позитивного з точки зору виконання завдань ОРД) на рівні психіки особистостей, включених у процес оперативно-розшукової діяльності.
В теорії ОРД відбувається досить тривала полеміка з приводу визначення поняття заходів оперативно-розшукової діяльності. При чому основні спори точаться навколо відмінностей термінологічно майже тотожних понять: “оперативно-розшукова дія” (що за суттю є елементом діяльності, формою її активного проявлення); “оперативно-розшуковий захід” (що визначає організовану дію або сукупність таких дій та засобів, метою чого є здійснення чого-небудь); “оперативно-розшукова операція” (одиничний акт, одиниця діяльності, або ж спосіб, прийом виконання ряду будь яких дій, об’єднаних єдиною метою та єдиним планом). Крім того, творчі суперечки йдуться відносно смислового значення термінів “оперативно-розшуковий захід” та “оперативно-розшуковий метод ”.
Слід визнати, що в Законі України “Про ОРД”, на відміну, скажімо, від російського законодавства, визначення поняття та й сам перелік оперативно-розшукових заходів відсутні. Ці заходи, так само, як і певні оперативні та оперативно-технічні засоби, лише убачаються в правах, що надані оперативно-розшуковим підрозділам, як суб’єктам ОРД (ст.8 закону про оперативно-розшукову діяльність).
Звідси, як у теорії, так і у практиці ОРД ще нерідко спостерігається викривлене уявлення всіє оперативно-розшукової діяльності як відповідної функціональної системи, оскільки зазначені заходи не включаються в останню в якості її правових норм та невід’ємних предметно-дійових структурних елементів. Ось чому питання, яке розглядається, має актуальний теоретичний і практичний характер.
Не втручаючись в існуючі дискусії стосовно визначення понять, про які йдеться, ми вважаємо, що під оперативно-розшуковими заходами варто розуміти законодавчо визначені організовані дії або сукупність таких дій з боку суб’єктів ОРД із використанням як гласних, так і негласних засобів (включаючи речі, документи, технічні та оперативно-технічні засоби), а також способів і прийомів, спрямованих на реалізацію конкретних завдань і досягнення цілей цієї діяльності.
В контексті сказаного вважаємо за доцільне звернутися і до з’ясування поняття щодо методів оперативно-розшукової діяльності. Відповідно до узвичаєної у теорії й практиці ОРД термінології такими методами визнаються: розвідувальне опитування, оперативна установка, візуальне (приховане) спостереження, оперативний огляд, особистий пошук (сиск) і агентурний метод. Нема сумніву в тому, що це дійсно відноситься до шляхів та способів (тобто методів) отримання оперативної інформації, необхідної для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності. Але ж вони забезпечують виконання лише частки цієї діяльності, є способами здійснення тільки окремих її (пізнавальних) заходів, тоді як інші потребують відповідних їм способів (методів). Тому вряд чи можна названі вище методи визнати загальними методами ОРД.
Слід зауважити, що на сьогодні ще чимало авторів категоріально протиставляють поняття методу і заходу ОРД. Таку позицію ми, як і інші вчені3, вважаємо хибною, тому що нерідко метод ОРД в реальній дійсності стає заходом оперативно-розшукової діяльності і, навпаки, останній використовується в ролі методу виконання іншого оперативно-розшукового заходу. Тобто йдеться про синонімічне використання зазначених термінів, що, до речі, аналогічним чином вже сприйнято оперативно-розшуковим законодавством ряду країн СНД.
Таким чином, з викладеного вище випливає той важливий висновок, що визначені законодавцем України заходи оперативно-розшукової діяльності, як певні її правові норми предметно-дійового характеру, саме й складають систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, а також відповідних способів, прийомів тощо, які знаходяться в органічній єдності з кожним структурним елементом загальної системи ОРД.
Звідси первинними вихідними психологічними вимогами щодо здійснення оперативними підрозділами органів внутрішніх справ заходів ОРД слід вважати:
1. Визнання необхідності дотримання адекватності цього процесу первинній правовій природі ОРД, починаючи із забезпечення повної відповідності зазначених заходів вимогам Конституції України, державної кримінальної політики, кримінального судочинства, Закону України “Про ОРД” та іншого (наближеного) законодавства України.
Тут доцільно зупинитися на питанні щодо правової природи поняття оперативно-розшукових заходів. Виходячи з того, що природа будь якого явища полягає в його сутності та істотних джерелах походження, ми вважаємо, що для заходів ОРД це можуть бути тільки правові початки, але не інші джерела, наприклад, етимологічне визначення слів “оперативний” і “розшуковий”, як це помилково, на наш погляд, стверджують І.В. Сервецький та С.В. Шапочка4.
З точки зору психології питання, яке розглядається нами, суть вищесказаного полягає в тому, що об’єкти пізнання та відповідного оперативно-розшукового впливу при здійсненні заходів ОРД можуть знаходитися тільки в законодавчо визначеному та чітко обмеженому правовому полі (ст.,ст. 1, 6 Закону України “Про ОРД”).
Як видно, йдеться про загальні психологічні вимоги щодо безумовного врахування під час здійснення заходів ОРД їхнього базового правового підгрунтя. Це означає, що дані заходи, реалізуючись у співвідношенні з усіма елементами психології ОРД, обумовлені, по-перше, прийняттям кожного з них як правової норми, по-друге, – наявністю специфічних психологічних властивостей, притаманних законодавчо визначеним суб’єктам та об’єктам оперативно-розшукової діяльності, і по-третє, – цілеспрямованістю вказаних заходів на досягнення передбачених у правовому відношенні кінцевих результатів ОРД.
2. Усвідомлення об’єктивної потреби організаційного диференціювання заходів оперативно-розшукової діяльності в залежності від психології здійснення окремих функцій цієї діяльності, в тому числі:
1) функції оперативно-розшукового попередження та оперативної (загальної і індивідуальної) профілактики злочинності, що потребує врахування специфічних психологічних особливостей у поведінці та вчинках окремих осіб й груп у процесі здійснення оперативними працівниками:
-виявлення кримінально небезпечного контингенту, а також фактів, обставин тощо, вивчення котрих необхідно для попередження злочинних проявів;
-розпізнання й попередження злочинних намірів окремих осіб, в тому числі шляхом переорієнтування їх убік законослухняної поведінки, стримування від злочинних дій, роз’єднання або саморозпаду об’єднань протиправної спрямованості;
-виявлення та нейтралізації причин і умов, що сприяють учиненню злочинів;
-припинення злочинів, що готуються встановленими або невстановленими особами, в тому числі шляхом захоплення їх на гарячому, наприклад під час зазіхання на особистість або власність, збуту наркотиків, вогнепальної зброї і т. ін.;
2) функції оперативно-розшукового розкриття злочинів. Визнання останньої, як відомо, постійно наштовхується на заперечення, особливо з боку вчених криміналістів та кримінальних процесуалістів. Але ці заперечення марні, бо сам законодавець гранично чітко визначив цю функцію, яка за змістом включає пошук і фіксацію фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб та груп, що мають доказове значення в кримінальному судочинстві.
В дійсності ж йдеться про виявлення шляхом проведення гласних і негласних оперативно-розшукових заходів злочинів та викриття винних осіб у процесі чого реалізується професійна потреба використання певних психологічних знань, зокрема, закономірностей відображення у свідомості людини зовнішніх і внутрішніх психічних образів;
3) функції розшуку осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, а також безвісно відсутніх, реалізація якої потребує врахування цілого ряду факторів, пов’язаних саме з психологією особистості людини, яка ховається і не бажає бути виявленою.
Слід зауважити, що розглянуте вище диференціювання психологічних вимог стосовно реалізації окремих функцій оперативно-розшукової діяльності відкриває шляхи щодо спрямованої розробки відповідних психологічних методик здійснення заходів ОРД на кожному із зазначених функціональних напрямків цієї діяльності.
3. Прийняття до уваги оновленого психологічного смислу принципів ОРД за сучасних умов боротьби зі злочинністю.
Як відомо, більшість із цих принципів, що передбачені сьогодні законодавчо (ст. 4 Закону України “Про ОРД”) та напрацьовані теорією ОРД, були декларовані й до легітимного її визнання. Це, скажімо, принципи: законності, гуманізму, моральності й етичності, поважання прав і свобод людини, рівності прав людини і громадянина перед законом, виключної доцільності заходів ОРД тощо, яких так чи інакше повинна була дотримувалася й тодішня практика.
Але сучасні демократичні та правові процеси, які відбуваються в суспільстві, цілком змінили умови реалізації зазначених вище принципів ОРД. Це, наприклад, обов’язкове позавідомче санкціонування окремих заходів оперативно-розшукової діяльності, встановлення системи прокурорського нагляду за останньою, відчутне спрямування практики ОРД до набуття громадської прозорості, а також адекватність окремих принципів і норм ОРД тотожним установленням інших галузей права.
Тому сьогодні питання стосовно дотримання принципів оперативно-розшукової діяльності все більше набувають для неї безпосереднього професійно-психологічного значення, а головне, – обумовлюють необхідність докорінного підвищення якісного рівня та морально-етичного обліку сучасного оперативного працівника органу внутрішніх справ.
Виникає водночас об’єктивна потреба у зміщенні акцентів при здійснені заходів ОРД у бік беззастережної поваги та правового захисту закріплених Конституцією України демократичних прав, свобод та інших цінностей кожної окремої особи. І тут йдеться не тільки про захист співгромадян, їх власності і законних інтересів від злочинних посягань. Головне ж міститься в тому, щоби кожний оперативник убачав у будь якій людині, що обирається в якості об’єкта ОРД, перш за все, Особистість, яка охороняється Державою і Богом!
Розуміється, що це дуже не проста психологічна задача. Її рішення потребує подолання майже вікового менталітету, який незмінно формувався і міцнів у міліцейському середовищі на ідеях єдності і непохитності цілей і інтересів авторитарної держави з одночасним майже повним ігноруванням надбань окремої особи.
Тягар цього менталітету ще досить помітний і суттєвий. І це не тільки протистоїть формуванню нових професійних та духовних ідеалів сучасного оперативного працівника, але є й значним гальмом на шляху успішної практичної реалізації психології заходів оперативно-розшукової діяльності.
2. Класифікація заходів орд та їх основні психологічні вимоги
Здійснення заходів ОРД передбачає, поряд з іншим, встановлення особливих оперативно-розшукових відносин типу: суб’єкт ОРД – об’єкт ОРД, під час яких перший, виконуючи конкретне завдання ОРД, пізнає певним чином іншу особу (групу осіб), що являє даний об’єкт, та здійснює на нього у відповідності з цим завданням необхідний оперативно-розшуковий вплив.
Технологія цього впливу полягає, головним чином, у реалізації методів психологічного впливу, сутність яких міститься у спонуканні відповідних об’єктів щодо прийняття ними тієї чи іншої ідеї, яка їм нав’язується, або в організації особистої поведінки в потрібному для виконання завдань ОРД напрямку. При цьому виключне значення має пізнання і врахування психології особистості, на яку спрямований вплив, та її зворотного цілеспрямованого відношення до останнього.
Водночас у теорії і практиці оперативно-розшукової діяльності нерідко йдеться і про вплив суб’єктів ОРД на соціальне, соціально-економічне, певне фізичне середовище, для визначення якого сьогодні використовується, зокрема, термін “інфраструктура злочинності”5. Мета цього впливу полягає як у пошуку та отриманні необхідної оперативної інформації, так і в безпосередньому виявленні, попередженні, розкритті злочинів, розшуку злочинців тощо. Тому існування такого, мовби неживого впливу в практиці є реальністю, але ж він також здійснюється не інакше, як шляхом відповідного впливу (запити, вимоги, припис, пропозиції тощо) відносно конкретних осіб.
Зауважимо, що вплив, про який йдеться, відбувається лише в рамках відносин між суб’єктом і об’єктом ОРД, які врегульовані законодавством і мають характер правових оперативно-розшукових правовідносин.
Зрозуміло, що в основі кожного конкретного впливового заходу лежать, окрім правових підстав, професійні пізнання суб’єктів ОРД, включаючи й ті, що знаходяться на перетині спеціальних оперативно-тактичних, криміналістичних, кримінологічних, соціологічних, соціально-психологічних, управлінських, певних природних знань тощо.
Разом з тим очевидною є й необхідність, по-перше, адекватного співвідношення психології особистості суб’єкта і об’єкта ОРД, включаючи місце і соціальну роль останнього в оточуючому соціальному середовищі, а по-друге, – врахування потенційного психологічного змісту кожного окремого заходу ОРД. Якщо стосовно першої із цих потреб вже отримана певна ясність при розгляді попередніх тем, то з’ясування другої потребує додаткового осмислення, насамперед, науково-теоретичного та прикладного характеру.
Методологічно все це обумовлює необхідність класифікації заходів ОРД за певними, психологічно доцільними, критеріями.
Слід відмітити, що недостатня визначеність природи і сутності самих заходів ОРД не дозволяє цілком коректно і безпомилково класифікувати їх, у зв’язку з чим у спеціальній літературі пропонуються самі різноманітні, підчас непослідовні та суперечливі варіанти такої класифікації. На нашу думку, окрім визначеної вище головної причини цього, авторам, що звертаються до даного питання, бракує чіткого визначення мети і коректних критеріїв відповідної класифікації.
Щодо здійснюваної нами спроби класифікації заходів ОРД, то її метою є виявлення типових психологічних вимог, які обумовлюють практичну реалізацію певних груп або окремих видів оперативно-розшукових заходів ОРД. Цій меті відповідає й обрання відповідних критеріїв класифікації.
Отже, приступаючи до безпосереднього розгляду даної проблеми, спробуємо викрити певні психологічні закономірності й вимоги, які притаманні окремим заходам ОРД, класифікувавши для цього останні, насамперед, за критеріями їхнього предметно-дійового змісту.
Виходячи зі сказаного, до першого блоку оперативно-розшукових заходів ми віднесли ті з них, що мають чітко визначений предметний характер і спрямовані на безпосереднє отримання і фіксацію фактичних даних про злочинні діяння конкретних осіб і груп, припинення та розкриття їхніх злочинів, розшук та затримання відомих злочинців. Згідно із Законом України “Про ОРД” (ч.1 п.п. 2, 4-7 ст.8) такими заходами варто визнати:
1. Проведення контрольної та оперативної закупівлі та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Звернемо увагу на те, що цей захід фактично являє декілька окремих оперативно-розшукових заходів і кожний з них має свою психологічну специфіку.
Так, контрольна закупівля полягає, головним чином, в уявному придбані оперативниками товарів, предметів, речовин з метою перевірки дотримування законодавства, регулюючого торгівлю останніми і їх обіг, а також викриття пов’язаних з ними злочинів. Звідси психологічні вимоги даного заходу спочатку зводяться до маскування його дійсного характеру та утаювання виконавцями статусу оперативних працівників, а вже потім, у залежності від результатів закупівлі, приймається рішення щодо її розголосу, або залишення в нерозголошеному стані.
Оперативна ж закупівля передбачає тільки негласні дії суб’єктів ОРД чи осіб, які співробітничають з оперативними підрозділами, під час виконання яких здійснюється перевірка оперативної інформації та отримуються дані щодо наявності або відсутності фактичних даних злочинного характеру. Негласність цих дій саме й обумовлює психологію даного заходу.
Нарешті суть контрольованого постачання полягає в оперативному контролі за переміщенням з одних рук у інші будь яких предметів злочинних дій (товари, наркотики, зброя, вибухівка, гроші, коштовності тощо), з метою їх відповідного документування та викриття винних осіб. Контроль у таких випадках здійснюється шляхом попередньо задокументованого обліку та поміток відповідних об’єктів за допомогою спеціальних хімічних, радіоактивних та інших речовин.
З точки зору психологічних вимог цей захід потребує не тільки врахування оперативними працівниками його таємного характеру, але й заздалегідь отриманої об’єктивної інформації щодо психології конкретних осіб, які чи є співвиконавцями, що представляють посередні або кінцеві ланки проходження помічених об’єктів, чи самі їх одержувачі.
2. Витребування, збір і вивчення документів та даних, що характеризують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину.
Цей захід, як і попередній, являє сукупність гласних або утаєних (зашифрованих) дій, які практично полягають або в наведенні певних довідок за рахунок використання офіційних джерел, або в отриманні з цих джерел і наступному вивченні, включаючи й попередні науково-технічні дослідження, документів, що містять у собі оперативно значущу інформацію стосовно підприємств, установ, організацій та окремих осіб.
Психологічні вимоги щодо виконання цього заходу зводяться, головним чином, до вмінь оперативних працівників зашифровувати свої дійсні інформаційні потреби, в тому числі прикривати від службових осіб ті документи (об’єкти вивчення), які представляють безпосередній оперативний інтерес, працюючи з ними, скажімо, в ряду з іншими тотожними документами тощо.
Крім того, при оперативному опрацюванні будь яких документів важливо мати на увазі, що майже в усіх випадках вони є джерелами доволі значної суто психологічної інформації (світоглядного, морально-етичного, інтелектуального, потребнісно-мотиваційного, комунікаційного, вольового, емоційного характеру), особливо якщо йдеться про персоніфіковані особисті документи, включаючи такі, що виконані безпосередньо особами, які викликають оперативний інтерес (наприклад, їхні щоденники, плани, особисті та службові листи, мемуари, записні книжки і т.ін.).
3. Проведення операцій по захопленню озброєних злочинців і припиненню злочинів. Визначаючи цю правову норму, законодавець виходив з необхідності надати право оперативним підрозділам на проведення відповідних масштабних операцій, які за своїм змістом є одночасним або послідовним здійсненням цілого ряду оперативно-розшукових заходів для досягнення відповідних завдань.
Головними психологічними вимогами здійснення таких операцій слід назвати, перш за все, врахування всіма виконавцями екстремального характеру, швидкості та непередбачливості розвитку ситуацій, ризикованості дій, особистої небезпеки тощо. Найбільш витребуваними психологічними якостями оперативників при цьому слід вважати оперативність (швидкість, активність, наступальність), витримку, винахідливість, здібності до переговорів, переконання інших осіб і т.ін.
4. Здійснення негласного виявлення та фіксації слідів тяжкого злочину, документів й інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, в тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки.
За своєю суттю цей захід являє собою оперативний огляд, тобто таємне обстеження приміщень, будівель, споруд, ділянок певної місцевості та транспортних заходів шляхом негласного проникнення до них.
Як свідчить практика, успішне проведення оперативного огляду потребує врахування наступних його психологічних вимог до оперативних працівників:
-упевненість у правомірності й етичності здійснюваного огляду;
-упевненість у достовірності інформації щодо наявності на об’єкті оперативного огляду предметів, речей, документів, що можуть бути доказами злочинних дій;
-професійно вірне моделювання образу можливих фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб і груп та місць їх знаходження на об’єкті оперативного огляду;
-упевненість у надійності технічних засобів фіксації зазначених даних, виявлених на об’єкті оперативного огляду;
-упевненість у реальному забезпеченні особистої безпеки під час проведення оперативного огляду.
5. Здійснення проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним.
Законодавець не випадково ввів цю окрему правову норму, бо йдеться вже не про традиційну агентурну роботу в злочинному середовищі, а про самостійний оперативно-розшуковий захід, який має спеціальне правове регулювання, включаючи визначення об’єктів, суб’єктів, підстав, порядку впровадження, осіб, які проникають у злочинні групи, гарантії правового та соціального захисту таких осіб і т.ін.
Висновки спеціального наукового дослідження свідчать про те, що даний захід передбачає реалізацію складного комплексу оперативно-розшукових заходів, засобів, способів, оперативно-тактичних прийомів і комбінацій, а тому має доволі значне загальне психологічне навантаження. Між тим, є суто видові психологічні вимоги, що обумовлюють виконання впровадження.
Це, скажімо, передбачене законодавцем обов’язкове збереження в таємниці достовірних даних щодо особистості негласного працівника, який впроваджується в злочинну групу. В теорії і практиці ОРД дотримання даної вимоги забезпечується легендою прикриття.
Взагалі легенда – щось вигадане, неймовірне, тобто вимисел відносно якогось факту, події, обставини, заздалегідь розроблений у деталях оперативним працівником. Вона покликана дезінформувати, ввести в оману певних осіб чи груп, як об’єктів оперативного інтересу, стосовно реальності і розвитку подій, пригод, що відбуваються навколо цих осіб і груп, а також дійсних виконавців оперативно-розшукових заходів, чим спонукати зазначених об’єктів до поведінки та вчинків, які відповідають задумам і планам оперативного працівника, а також зашифрувати особистість суб’єктів здійснення конкретних оперативно-розшукових заходів.
За своїм змістом легенда являє сукупність певних дій, що створюють сприятливі умови для здійснення оперативно-розшукових заходів, і в цьому смислі вона або являє головний складовий елемент оперативної комбінації (якщо така носить комплексний, багатоплановий характер), або, навпаки, її метою (за умови, що саме легенда є визначальним компонентом у досягненні результату того чи іншого заходу ОРД)6.
Тому, з погляду на сказане, легенду варто вважати найважливішим компонентом, що забезпечує успішну реалізацію практично всіх оперативно-розшукових заходів прихованого характеру.
Стосовно впровадження, як заходу ОРД, психологічне значення легенди зводиться, насамперед, до забезпечення негласного проникнення відповідної особи в злочинну групу, закріплення в ній та виконання отриманих завдань ОРД. Але не в меншій мірі легенда призвана забезпечити безпеку самої названої особи, її родини та інших найближчих родичів, а також і прямих виконавців упровадження. Тому вона практично охоплює всі стадії проведення цього заходу, включаючи й вивід негласного працівника з групи та подальшу його реабілітацію. Зрозуміло, що кожна з окремих стадій має свій специфічний психологічний зміст.
Дослідження проблеми впровадження негласних працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ у організовані злочинні групи та злочинні організації дозволило розробити організаційно-психологічну структуру легендування цього заходу. Враховуючі загальну психологічну значимість легенди, ми розглянемо більш докладно дану структуру, якою охоплюється такі основні елементи:
1. Інформаційна модель легенди. У якості її обов’язкових психологічних компонентів виділені:
- дані установочного характеру (прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, окремі життєві періоди і події і т.п.);
-відомості про фах, певний професійний, включаючи й кримінальний, досвід, спеціальні (правові, економічні, технічні, технологічні) пізнання, особисті захопленнях (хобі) і т.ін., що можуть викликати інтерес з боку об’єкта впровадження;
- відомості про вигадані чи дійсні сімейні, службові, особисті життєві події, справи, турботи, що дозволяють у потрібний момент ухилитися від прямої участі у вчиненні злочину, а також зникнути з поля зору об’єкта впровадження (наприклад, очікувана планова госпіталізація, відрядження, трудовий контракт в іншій місцевості, заздалегідь придбаний квиток для дальньої поїздки тощо).
Практичний досвід указує на необхідність дотримання ряду обов’язкових психологічних вимог до запропонованої інформаційної моделі легенди, до яких варто віднести:
а) правдоподібність охоплених легендою подій, фактів і обставин реальній щодо їх місця і часу дійсності, до якої “прив’язана” легенда, а також ідентичність рольового образу, обраного негласним працівником, його фактичним особистісним психологічним властивостям. Ця умова вимагає використання реальних відомостей щодо передбачених легендою: місць фактичного або вигаданого мешкання негласного працівника, його роботи, відбування кримінального покарання; прізвищ земляків, родичів, керівників та колег по роботі; злочинних авторитетів; посадових осіб, як “дахів”; суддів, слідчих та оперативних співробітників, що вирішували кримінальну справу; начальства виправно-трудової колонії, де відбувалося покарання, можливих актів масової непокори, що мали в ній місце; розташування міських житлових масивів, селищ, сіл, вулиць, маршрутів громадського транспорту і т.д.
Як видно, з одного боку, виникає потреба спогаду і переживання впроваджуваною особою її особистого життєвого шляху й усього, що з цим пов’язано, з іншого ж – йдеться про необхідність психологічного вживання в вигаданий образ, сформований на основі реальностей, що мали місце в житті інших осіб чи могли об’єктивно існувати в певному часі і просторі, проте таких, що не можуть бути спростовані за результатами їх перевірки.
б) природність легенди, що виражається в психологічній невимушеності поведінки негласного працівника і звичайній манері його спілкування в процесі реалізації обраної ролі;
в) перспективність легенди, тобто можливість подальшого її розвитку і коригування в залежності від зміни ситуації;
д) оптимальність легенди, що полягає в найбільш раціональних, економічних та ефективних елементах її змісту;
з) документальність легенди, що зводиться до документального її оперативного прикриття (наявність паспорта, військового квитка, службового посвідчення, посвідчення водія, свідчення про реєстрацію транспортного засобу, довідки про звільнення з місця позбавлення волі, цивільно-правових договорів, контрактів, угод, службових листів тощо).
2. Модель рольової поведінки (перевтілення), що являє собою систему передбачених легендою дій, учинків, специфічних особливостей мови (жаргону), зовнішнього вигляду (включаючи одяг і аксесуари, які підкріплюють визначений імідж особистості) і інших поведінкових позицій, що сприяють створенню і підтримці правдоподібного рольового образу негласного працівника.
Виходячи з достовірних характеристик сучасних злочинних груп, особливо організованих злочинних об’єднань, а також їхніх лідерів-керівників, вимальовуються наступні типові ролі осіб, що впроваджуються в такі формування:
- роль кваліфікованого злочинця (“злодія в законі”, “домушника”, шахрая, рекетира, ділка і т.п.) чи такої особи, яка має великі зв’язки в кримінальному середовищі або в інфраструктурі злочинності;
-роль професіонала, фахівця, завдяки чому особливі пізнання і досвід можуть бути витребуваними злочинцями (наприклад, автомеханік, що вміє перебивати номера на агрегатах автомобілів, або займається приватним авторемонтом і здатний реалізувати викрадений автотранспорт вроздріб; водій “дальнебійник”, спроможний перевозити незаконні вантажі; біржовий, фінансово-банківський співробітник, здатний легалізувати злочинно добуті гроші, і т.п.);
- роль посадової особи або іншого державного чиновника, привабливого для суб’єктів організованої злочинності своїми широкими зв’язками в правоохоронних, економічних, політичних сферах;
-роль незаслужено скривдженого правоохоронця, здатного в зв’язку з цим піти на співробітництво зі злочинцями, бути для них “дахом” тощо;
-роль нейтральної особи, схильності, захоплення, хобі якої, наприкклад, колекціонування, спорт, живопис, релігія відповідають аналогічним інтересам злочинців.
3. Організаційно-тактична модель легенди, яка полягає в системі дій і комбінацій оперативно-тактичного характеру, включаючи психологічні методи, прийоми тощо.
4. Матеріально-технічне й інше ресурсне забезпечення легенди. З погляду психології даного питання, йдеться про задоволення матеріально-технічних потреб, як інструментарію, що забезпечує організаційні, технічні й інші витратні умови розробки та реалізації легенди. При позитивному вирішенні цієї вимоги (наприклад, придбання: тимчасового житла, обладнаного ділового офісу, засобів електронного зв’язку й автотранспорту, національної та іноземної валюти, зразків чи партій товарів, зброї, вибухівки і т.п.) посилюється психологічна платформа легенди і, навпаки, при невиконанні зазначеного, –виникають відчутні професійно-психологічні труднощі.
Не можна не звернути уваги й на інші психологічні фактори, які повинні враховуватися при здійсненні впровадження. Це, скажімо, можливість розшифрування негласного працівника під час перебування його в злочинній групі, ризик ситуативного прийняття участі в здійсненні тяжкого злочину, ризик порушення тайни особистого життя окремих осіб, нанесення шкоди їхній репутації і відносинам, що охороняються законом, можливість заподіяння матеріальних чи фінансових збитків у зв’язку з виконанням завдань ОРД і т.ін.
Кожний з зазначених елементів ризику, хоча й виправдується певним чином законодавцем, але ж існує ще суто моральна, емоційна сторона питання, що може спричиняти руйнівний вплив на психіку особистості впроваджуваної особи.
Закінчуючи розгляд першого блоку заходів ОРД, ми вважаємо виправданим віднести до нього й дії щодо реалізації оперативних засобів, використання яких майже цілком підпорядковане забезпеченню виконання передбачених вище заходів ОРД, а саме:
Створення з метою конспірації підприємств, організацій, використання документів, які зашифровують особу або відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. Головним психологічним змістом існування зазначених легендованих об’єктів є їхня реальна уставна діяльність, наприклад, юридична, охоронна, інвестиційна, кредитно-фінансова, торговельна і т.п., що потребує від оперативних працівників, окрім володіння професійними властивостями розвідників, широких знань із різних галузей підприємницької, фінансової, управлінської діяльності тощо, а також здібностей до рольового перевтілення.
Вказані вимоги в певній мірі стосуються й використання за згодою адміністрації і осіб службових приміщень, транспортних засобів та іншого майна підприємств, установ, організацій, житла, інших приміщень, транспортних засобів, майна тощо, але з урахуванням того, що ці дії є, як правило, короткочасні.
До другого блока ми віднесли заходи, які спрямовані на пошук і отримання із різних джерел будь якої інформації, що має оперативно-розшукове значення, як от (ч.1 п.п.1, 3, 9-11, 14 ст. 8 Закону “Про ОРД”):
1) опитування осіб за їх згодою, використання їхньої добровільної допомоги;
2) отримання від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформації про злочини, які готуються або вчинені;
3) перевірка в установленому порядку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, окремих осіб, що займаються господарською діяльністю, та прийняття участі в її проведенні;
4) відвідування житлових та інших приміщень за згодою їхніх власників або мешканців для з’ясовування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирання відомостей про протиправну діяльність підозрюваних осіб;
5) зняття інформації з каналів зв’язку, застосування інших технічних засобів отримання інформації;
6) здійснення контролю шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень;
7) здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кино- і відеоз’йомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів.
Аналізуючи заходи даного інформаційного блоку, тут, насамперед, треба говорити про психологію задоволення інформаційно-пізнавальних потреб суб’єктів ОРД. Заходи, що охоплюються цим блоком, відносяться до дій пізнавальної спрямованості і підпорядковані отриманню достовірного знання про об’єкти оперативно-розшукової діяльності.
Слід сказати, що традиційні джерела сьогодні вже не задовольняють сучасну практику. По-перше, якісні зміни, що відбуваються в структурі та динаміці сучасної злочинності, значним чином поширюють інформаційні потреби оперативних підрозділів, оскільки виникає необхідність отримання та переробки максимально широкого спектру відомостей соціального, економічного, політичного, в тому числі гео- та етно-політичного, державно-управлінського, соціально-психологічного та іншого криміногенно значимого характеру. Зрозуміло, що це потребує наявності у суб’єктів ОРД додаткових наукових та практичних знань і з психологічної точки зору являє проблему когнітивного характеру.
По-друге, враховуючи обмежені можливості прямого отримання агентурно-оперативної інформації, важливе значення набувають опосередковані оперативні відомості, які проривається з “епіцентрів” кримінального середовища в суміжні соціальні сфери, як от: інтимні, сімейні та родинні зв’язки злочинних елементів; їх оточення в сферах проведення дозвілля, задоволення споживчих інтересів, побутового обслуговування; партнерські зв’язки в сферах підприємницької діяльності; політичні, партійні зв’язки і т.ін.
Психологічні вимоги щодо реалізації зазначених альтернативних джерел зводяться, насамперед, до порозуміння оперативними працівниками самої цієї потреби, а також до здібності їх налагоджувати оперативні зв’язки у соціальному середовищі та володіння способами і прийомами соціального спілкування.
Щодо практичної реалізації приведених вище інформаційно-пізнавальних заходів, то вони здійснюються за допомогою ряду загально визнаних способів (методів) ОРД, серед яких найбільш психологічно насиченими є:
Розвідувальне опитування. Суть цього способу полягає в проведенні оперативним працівником безпосередньої бесіди з об’єктом оперативного інтересу, під час якої оперативник отримує потрібну інформацію. При цьому опитування може бути відкритим, якщо питання особі задаються конкретні і прямі, без двоякого смислу, або ж носити негласний характер, коли дійсні інформаційні потреби приховуються за цілим рядом інших відволікаючих питань.
В психологічному плані специфіка застосування цього способу зводиться до необхідності з’ясування оперативним працівником психологічної характеристики особи, яка опитується, уявлення основних рис її характеру, темпераменту, моторики тощо, здатності оперативника до швидкого встановлення з цією особою психологічного контакту і спрямування бесіди у потрібному напрямку, володіння його знаннями стосовно невербальних сигналів і їх значення для різних націй, народів, віросповідань, а також до уміння виділити з розмови, оцінити і зафіксувати в пам’яті те головне, що визначено за мету і очікуваний результат опитування.
Оперативна установка. Цей спосіб є близьким до попереднього, але він призначений для встановлення і перевірки конкретної особи та його оточення, їх образу життя, матеріального достатку тощо, передбачає при цьому послідовне опитування оперативним працівником багатьох приватних чи офіційних осіб, використання додаткових матеріальних, документальних джерел і проводиться тільки в негласній формі.
Найбільш важливими психологічними вимогами, які пред’являються до виконання оперативної установки, є розвинута особиста винахідливість і психологічна контактність оперативного працівника, що потрібні для встановлення первинних комунікативних стосунків з незнайомими людьми; володіння ним способами перевтілення і дотримання обраної рольової поведінки; здатність його до цілеспрямованого особистого сприйняття різних сторін життєдіяльності особи, яка вивчається, і оточуючого її середовища; наявність вербальної, зорової, слухової пам’яті та здібність до утримання в ній множини дрібних фактів і обставин; володіння оперативного працівника методом включеного спостереження, біографічним методом, тобто реконструюванням життєвого світу окремих індивідів на основі вивчення особистих документів, включаючи фотоальбоми, щоденники, листування, а також методикою аналізу результатів діяльності і т.ін.
Зовнішнє спостереження. Серед багатьох способів візуального спостереження, які використовуються в ОРД, зовнішнє спостереження являє собою безпосереднє цілеспрямоване тайне сприйняття та фіксацію негласним штатним співробітником спеціального оперативного підрозділу життєдіяльності, подій і явищ стосовно конкретних осіб як об’єктів оперативного інтересу. Воно підпорядковано ясній меті та чітко визначеним завданням ОРД і здійснюється тільки в ситуаціях, що мають досить суттєве оперативно-розшукове значення. Процес такого спостереження супроводжується фіксуванням подій і фактів за допомогою оперативно-технічних засобів (фотокамера, відеокамера, апаратура для фонозапису тощо).
Найбільш важливими психологічними умовами, що сприяють успішному проведенню зовнішнього спостереження є: уміння оперативників психологічно діагностувати поведінку об’єкта спостереження на основі аналізу і оцінки фактів відвідування ним неординарних установ, підприємств тощо, несподіваних його зустрічей та форм спілкування з іншими особами, неадекватних дій, способів пересування тощо; готовність до незвичайних випадків під час спостереження, наприклад, до зникнення об’єкта з поля зору, або до відкритої вимоги останнього щодо припинення його переслідування, а також і до дійсної можливої розшифровки оперативного співробітника у випадках припинення ним тяжкого злочину.
Ці умови вимагають від оперативного працівника спостережливості, тобто уміння швидко і точно охоплювати характерні ознаки об’єкта спостереження, володіння цим працівником методами мнемоніки, які полегшують запам’ятовування інформації шляхом надання їй іншого смислу і іншої структурної організації. Це такі методи, як запам’ятовування через формування мнемонічних фраз (наприклад, всі в свій час вивчали кольори спектра за допомогою фрази: “Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан”); метод опорних слів (запам’ятовування певного переліку предметів і речей шляхом асоціювання їх з мисленим образом слів, вивчених за допомогою спеціального вірша, наприклад: Один – господин; Два – дрова; Три – снігарі; Чотири – в квартирі; П’ять – кровать; Шисть – жерсть; Сім – крем; Вісім – осінь; Дев’ять – примірять; Десять – повісить) й інші мнемонічні методи.
Особистий пошук (сиск), що представляє собою спосіб особистого спостереження, яке звичайно, проводиться таємно самим оперативним працівником задля виявлення і візуального фіксування процесів і явищ, суттєво значущих для виконання завдань ОРД. Психологічні вимоги цього способу майже цілком тотожні вимогам зовнішнього спостереження, за виключенням того, що при особистому пошуку ризик розшифровки оперативного працівника перед об’єктом спостереження не набуває такого суттєвого психологічного значення, як це може статися при здійсненні попереднього методу.
Окрім вище здійсненої класифікації заходів ОРД, останні можна також диференціювати з метою виявлення психологічних закономірностей їх реалізації й за іншими критеріями, як от:
За формою проведення:
1. Гласні заходи, тобто такі, при виконанні яких їх учасники повністю уявляють себе відповідними сторонами. Особливостями психологічного стану останніх є те, що оперативний співробітник, наприклад, діючі офіційно, захищений цим своїм станом, має можливість оприлюднити мету і завдання заходу, запросити за необхідністю допоміжні сили і т.ін. У свою чергу особа, яка являє об’єкт оперативно-розшукового впливу, усвідомлюючи даний вплив, розраховує на його законність та на гарантії дотримання останньої.
2. Негласні заходи, як вже відмічалося, забезпечуються системою спеціальних правових, організаційних способів і методів, залежно від чого формуються й психологічні засади виконання цих заходів.
За правовими наслідками проведення: 1) дискретні – заходи, які порушують певні особисті права і свободи громадян; 2) недискретні, тобто такі, що не порушують зазначених прав і свобод. Психологічні вимоги цих заходів проходять, головним чином, через сферу моральних, етичних, релігійних поглядів і переконань оперативного працівника, та через рівень його правового усвідомлення.
За необхідністю санкціонування: 1) заходи, що проводяться тільки з санкції суду та з повідомленням про це прокурору; 2) заходи, що не потребують позавідомчого санкціонування. Не трудно побачити, що вказані умови спроможні по-різному впливати на психологічні особливості виконання вказаних заходів ОРД.
За використанням оперативно-технічних засобів: 1) заходи з використанням та 2) заходи без використання цих засобів. Зрозуміло, що звернення до них, з одного боку, посилює впевненість оперативних працівників у успішному виконанні завдань ОРД. З іншого ж боку, – безпосереднє негласне застосування оперативно-технічних засобів супроводжується хвилюванням оперативника, острахом його розшифровки і викриття техніки тощо. Переборювання цього стану потребує набуття необхідних навичок і відповідного досвіду роботи.
ВИСНОВКИ
Таким чином, вище були розглянуті основні психологічні вимоги, закономірності та особливості щодо практичного здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності. Цим розглядом закінчується загальне уявлення психології ОРД як відповідної системи предметної діяльності.
Зрозуміло, що викладене в розглянутій темі далеко не вичерпує всіх психологічних чинників, організаційних і тактичних компонентів та нюансів, які обумовлюють психологію заходів ОРД, виходячи з чого ми вважаємо, що останнє слово за відповідною практикою.
3Див.: Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник для вузов. Под ред. В.Б. Рушайло. Изд. 2-е, испр. и доп.,– СПб.: Изд-во «Лань». 2000. – С.319.
4
Див.: Сервецький І.В., Шапочка С.В. Теоретичні проблеми класифікації оперативно-розшукових заходів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. №3. – С. 111.
5 Див. докладніше: Долженков О. Ф. Інфраструктура організованої економічної злочинності. - Одеса НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002.
6Див.: Вандышев А.С., Дидоренко Э.А., Польской Н.Н., Самойлов В.Г. Оперативная комбинация. К., РИО МВД УССР, 1975 й ін.
2. Статья 1. Понятие политической партии союза ассоциации политических партий Политической партией являет
3. trnsmissio перенесение на других заразные болезни человека возбудители которых передаются кровососущими чле
4. Теория и методология дизайна Дизайн как социокультурное явление Этимология понятия ldquo;ди
5. ВКонтакте которые дадут возможность приобретать товары представленные в группе У Чебурашки по оптовой
6. Московский государственный гуманитарноэкономический институт
7. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Кіров
8. Проектирование промышленного предприятия в городе Челябинск
9. темах счисления и операциях с числами двоичными десятичными шестнадцатеричными
10. Тест для охранника
11. Тема 7. Системы искусственного интеллекта
12. капл до 6 р 2 3 Антисепт риніт Sol Нафтизину 0
13. Прокурорский надзор за защитой прав и законных интересов субъектов в гражданском процессе
14. доминирование подчинение и дружелюбие агрессивность
15. Работа с данными
16. Тема- Політична карта світу
17. экономические аспекты
18. Прибор ночного видения ТВН-2Б
19. тематические модели конструкций.html
20. Системы учета стандарт-кост и нормативного метода - основа организации управленческого учета