Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
ОЛЕЙНІКОВА СВІТЛАНА СЕРГІЇВНА
УДК 351.82: 006.1
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ
В УКРАЇНІ
Спеціальність 25.00.02 –Механізми державного управління
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Донецьк –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).
Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент Дятлова Валентина Василівна,
Донецький державний університет управління
Міністерства освіти і науки України,
доцент кафедри менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Луганський національний аграрний університет (м. Луганськ), завідувач кафедри економіки праці та соціально-трудових відносин АПК;
кандидат наук з державного управління Марченко Вікторія Валеріївна, Донецький державний університет управління (м. Донецьк), доцент кафедри менеджменту у невиробничій сфері.
Захист відбудеться 21 травня 2008 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.
Автореферат розісланий 18 квітня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Світовий досвід розвитку економік держав і їх взаємодії в ринкових умовах виявив ряд проблем у міжнародній торгівлі, що пов'язані з технічними бар'єрами і можуть бути вирішені за рахунок гармонізації національних систем стандартизації і сертифікації. Ефективність стандартизації і сертифікації як методів державного регулювання діяльності у всіх сферах, особливо зовнішньоекономічній, знаходить підтвердження в зростаючих масштабах робіт з гармонізації в цій галузі на міжнародному і національному рівнях.
В Україні процеси гармонізації спрямовані, переважно, на розширення фонду державних стандартів, що відповідають міжнародним і міждержавним, розробку технічних регламентів, які регулюють питання безпеки продукції і послуг для життя і здоров'я людей, довколишнього природного середовища. Гармонізація національних стандартів і системи підтвердження відповідності міжнародним нормам створює передумови для випуску вітчизняними підприємствами конкурентоспроможної продукції і є об'єктивною необхідністю в умовах активізації участі України в міжнародній торгівлі, реалізації Угоди про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (ЄС) і прагнення до вступу у СОТ. Необхідність гармонізації національних систем стандартизації і сертифікації доведена практикою: вартість продукції, експортованої без сертифіката якості і підтвердження відповідності систем якості підприємства-виготовлювача, виданих компетентними центрами, на 30-40% нижча від рівня світових цін.
Основою для розробки механізмів державного регулювання систем стандартизації і сертифікації відповідно до міжнародних норм є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених
П. Орлова, С. Фомічова, В. Пілюшенка, І. Полікарпова, Л. Альперіна, В. Ільяшенка, В. Версана,
Г. Вороніна, С. Поважного, С. Ільєнкової, Г. Губерної, В. Окрепілова, В. Гончарова, О. Сергєєва, В. Демінга, Д. Джурана, Х. Ліліє, Е. Міньо.
Розвиткові систем стандартизації і сертифікації в Україні, вивченню закордонного досвіду присвячені наукові праці Л. Боженка, Р. Бичківського, Ю. Койфмана, В. Павлова, М. Шаповал, Д. Коршунова, Н. Окрошко, В. Якубовського, Г. Філіпчука. Над розв’язанням проблем у цій галузі працюють російські вчені В. Белобрагін, О. Владимирцев, Ю. Зорін, М. Світкін. Практичною реалізацією гармонізації систем стандартизації і сертифікації займається Держспоживстандарт України за активної участі регіональних органів. У їх діяльності використовуються переважно нормативно-правовий і організаційний механізми. Питання, що стосуються розробки дійових механізмів державного регулювання систем стандартизації і сертифікації, їх науково обґрунтованих напрямків удосконалення, вивчені недостатньо і набули особливої важливості у зв'язку зі зміною статусу України як держави-сусіда ЄС.
Значущість розгляданої проблеми і недостатня її розробленість для України визначають актуальність теми дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за темами “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємств в умовах переходу до ринкових відносин” (номер державної реєстрації 1099U001807, 2002-2004 рр.) і “Інституціональні основи управління зовнішньоекономічною діяльністю в контексті міжнародних інтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0104U003081, 2005-2006 рр.). У рамках цих тем автором досліджені діючі механізми державного регулювання систем стандартизації і сертифікації, розроблені пропозиції щодо їх удосконалення для ефективної гармонізації даних систем.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення механізмів державного регулювання систем стандартизації і сертифікації України відповідно до міжнародних норм.
Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі завдання:
узагальнити теоретичні уявлення про державне регулювання систем стандартизації і сертифікації;
проаналізувати зарубіжний досвід розвитку і взаємодії національних систем стандартизації і сертифікації в міжнародному форматі; обґрунтувати необхідність гармонізації вітчизняних систем для розвитку економіки України;
визначити принципи, механізми і результати державного регулювання національних систем стандартизації і сертифікації щодо їх гармонізації;
виявити сучасні тенденції впровадження міжнародних стандартів в Україні;
проаналізувати існуючі організаційні підходи до сертифікації продукції і систем якості;
обґрунтувати напрямки удосконалення організаційних, інформаційних і комунікативних механізмів взаємодії Держспоживстандарту України з міжнародними і регіональними організаціями;
розробити методичні підходи щодо стимулювання процесів гармонізації стандартизації та сертифікації регіональними органами.
Об'єктом дослідження є функціонування національних систем стандартизації і сертифікації.
Предметом дослідження є механізми державного регулювання вітчизняних систем стандартизації і сертифікації відповідно до міжнародного рівня.
Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних фахівців, що досліджують проблеми розвитку систем стандартизації і сертифікації. Розв’язання поставлених завдань здійснювалося з урахуванням законодавчих актів, нормативно-правових і методичних документів, міжнародних директив з подолання технічних бар'єрів у торгівлі, концепції розвитку технічного регулювання і споживчої політики Держспоживстандарту України. У дослідженні використовувалися й аналізувалися закони України, укази Президента України, декрети, розпорядження Кабінету Міністрів України, статистичні дані зі стандартизації і сертифікації в Україні і світі, звіти Держспоживстандарту України, а також матеріали вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференцій з розгляданої проблеми.
Дослідження будувалося на принципах системного підходу до вивчення методичних і нормативних документів, логічного моделювання. Поставлення і доказ робочих гіпотез виконувалися на основі прийомів класифікування, аналізу і супроводжувалися змістовною інтерпретацією висновків.
Реалізація поставлених завдань дисертаційної роботи здійснювалась за допомогою методів теоретичного узагальнення (для дослідження державного регулювання систем стандартизації та сертифікації зарубіжних країн), порівняння (для дослідження розвитку і взаємодії національних систем стандартизації і сертифікації), аналізу і синтезу (при визначенні механізмів державного регулювання систем стандартизації і сертифікації), статистичного методу (для дослідження тенденцій впровадження міжнародних стандартів в Україні); угрупування (при визначенні організаційних підходів до сертифікації продукції та систем якості).
Наукова новизна одержаних результатів. Основний результат полягає в науковому обґрунтуванні напрямків удосконалення організаційних, інформаційних і комунікативних механізмів державного регулювання систем стандартизації і сертифікації.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:
уперше:
запропоновано і обґрунтовано механізм державного регулювання вітчизняних систем стандартизації і сертифікації з виділенням складових, серед яких виокремлено інформаційний і комунікативний механізми, на основі узагальнення теоретичних і практичних надбань щодо процесів гармонізації в цій сфері;
удосконалено:
організаційний і інформаційний механізми взаємодії Держспоживстандарту України з впливовими міжнародними (СОТ, ISO) і регіональними (західноєвропейськими –CEN, CENELEC) організаціями для розробки погоджених програм і дій в галузі стандартизації і сертифікації, їх правового регулювання та оцінки удосконалення цих систем;
організаційну складову механізму державного регулювання на основі розмежування обов'язків всередині організаційної структури вітчизняної системи стандартизації;
дістали подальшого розвитку:
механізм інформаційної та комунікативної взаємодії регіональних органів стандартизації, метрології і сертифікації з Держспоживстандартом України, суб'єктами господарської діяльності для посилення державного регулювання процесу гармонізації стандартів на продукцію, що випускається, і підтвердження відповідності;
механізм стимулювання процесів гармонізації стандартизації і сертифікації регіональними органами, що ґрунтується на установленні регіональної премії з якості.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації теоретичні положення і методичні підходи стали підставою для створення інформаційної служби з питань стандартизації і сертифікації (ІССС) при регіональних організаціях як методологічного органа і єдиної бази даних по технічних регламентах, стандартах, процедурах, а також товарах і системах якості підприємств, що отримали підтвердження відповідності, з метою ефективної взаємодії з державними органами і службами підприємств. Розробки автора, пов'язані зі створенням ІССС, прийняті до впровадження ДП “Донецькстандартметрологія” (довідка
№ 3171/25-6 від 22.03.2007).
Теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління під час проведення лекційних і практичних занять з дисциплін “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, “Стандартизація і сертифікація в зовнішньоекономічній діяльності” (довідка № 01-12/297 від 16.04.2007).
Особистий внесок здобувача. Основні положення, результати, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження є особистим досягненням дисертанта. Дисертація є завершеною роботою автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані тільки ті положення, що належать особисто авторові. Особистий внесок у такі роботи наведений у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження доповідалися й обговорювалися на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу ДонДУУ за підсумками науково-дослідної роботи (2002-2006 рр., м. Донецьк), V міжнародному науковому конгресі ”Державне управління та місцеве самоврядування” (2005 р., м. Харків), I Всеукраїнській студентській науковій конференції “Євроінтеграція: економічні та соціальні наслідки розширення Європейської Унії” (2005 р., м. Донецьк), Міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки в Гуманітарному університеті ЗІДМУ. Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (2006 р., м. Запоріжжя), ІІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи розвитку Європейського Союзу” (2006 р., м. Донецьк).
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 11 наукових працях (8 –у фахових виданнях), з них 9 –у збірниках наукових праць, 2 –публікації в матеріалах наукових конференцій, та 1 навчальний посібник. Загальний обсяг публікацій становить 5,5 друк. арк., у тому числі особисто авторові належить 3,3 друк. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Текст дисертації викладений на 222 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 21 таблицю і 30 рисунків, наведених на 51 сторінці. Список використаної літератури складається з 216 найменувань, наведених на 22 сторінках, 9 додатків –на 18 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Розділ 1. Державне регулювання систем стандартизації і сертифікації відповідно до міжнародних норм. Розглянуто світові тенденції розвитку стандартизації, визначено сучасні підходи до гармонізації систем сертифікації на міждержавному рівні, узагальнено і проаналізовано досвід державного регулювання національних систем стандартизації і сертифікації (ССіС).
Проведені дослідження показали, що в умовах інтеграційних процесів, у тому числі в галузі стандартизації і сертифікації, вкрай важлива побудова національної системи стандартизації і сертифікації на певних принципах, методах і функціях з урахуванням міжнародних норм.
Визначено, що основними мотивами гармонізації вітчизняних систем стандартизації і сертифікації з міжнародними і регіональними, використання стандартів ISO і норм ЄС є підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників як гарантії виходу на зовнішні ринки і збереження твердих позицій на внутрішньому ринку. Розв’язання задач у цій галузі ґрунтується на удосконаленні механізмів державного регулювання національних систем стандартизації і сертифікації.
Аналіз наукових джерел і практичного досвіду показав, що стандартизація має багаторівневий характер регулювання (рис. 1).
Рис. 1. Рівні регулювання стандартизації
На кожному з рівнів діяльність у даній галузі регулюється відповідними організаціями: на міжнародному –ISO (Міжнародна організація зі стандартизації), IEC (Міжнародна електротехнічна комісія); міждержавному –CEN (Європейський комітет зі стандартизації), CENELEC (Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці); національному –органами управління стандартизації в рамках держав. Відповідно до рівнів розробляється нормативна документація, використання якої при випуску продукції підвищує її конкурентоспроможність. Так, у Європі в цей час на міжнародну торгівлю істотно впливають регіональні стандарти, рівень застосування яких становить 90-95%, оскільки відповідно до правил ЄС і EFTА (Європейська асоціація вільної торгівлі) вимоги загальноєвропейських стандартів повинні бути повною мірою враховані в національних.
Національні стандарти є основою більшості діючих у країнах технічних регламентів і забезпечують захист національного споживача від недоброякісної продукції. Однак ємність фондів стандартів різна (табл. 1), що утрудняє процес гармонізації. У цьому зв'язку необхідно здійснювати гармонізацію і стандартів, і технічних регламентів. Тому першочерговим завданням національних організацій зі стандартизації є розробка гармонізованих стандартів.
Таблиця 1
Кількість стандартів відповідно до рівнів регулювання стандартизації
|
Рівні стандартизації |
Організації рівнів стандартизації |
Кількість стандартів |
|
Міжнародний |
ІSО, IЕC |
14558 |
|
Міждержавний |
ЄС: СЕN, CENELEC |
6500 |
|
СНД: МГС |
19800 |
|
|
Національний |
США: NIST |
12000 |
|
Японія: JISC |
5824 |
|
|
Німеччина: DIN |
16074 |
|
|
Франція: AFNOR |
18655 |
|
|
КНР: Державне бюро КНР з технічного нагляду |
17282 |
|
|
Росія: Госстандарт РФ |
21213 |
|
|
Україна: Держспоживстандарт України |
19935 |
|
|
Науково-техні-чних суспільств |
ASTM |
11000 |
|
ASME |
600 |
Виявлено, що державне регулювання гармонізованого розвитку систем стандартизації і сертифікації включає розробку (переробку) нормативно-технічної бази, сертифікацію продукції, нагляд за дотриманням державних стандартів, розроблених відповідно до міжнародних і міжнародно визнаних.
Проте існують різні підходи до регулювання гармонізації національних систем стандартизації і сертифікації, що розрізняються ступенем централізації.
Порівняльний аналіз зарубіжного досвіду державного регулювання систем стандартизації і сертифікації розкрив наявність єдиної політики щодо впровадження національних стандартів і проведення сертифікації, практики взаємного визнання. На європейському (міждержавному) рівні були проаналізовані національні системи стандартизації і сертифікації ряду європейських держав (Великобританії, Франції, Німеччини та ін.). Аналіз показав, що діяльність всіх організацій спрямована на розробку і впровадження національних стандартів. Система стандартизації дає можливість широкої участі в процесі розробки стандартів усіх зацікавлених сторін. Функціонування кожної організації не залежить тільки від державного бюджету, фінансування здійснюється в основному за рахунок членських внесків, виконання замовлень і доходів від видавничої діяльності. Слід зазначити, що у Великобританії, крім цього, організація BSI (Британський інститут стандартів) одержує урядові субсидії (15,3%), а в Німеччині DIN (Німецький інститут стандартизації) –державні дотації (18%). Взаємозв'язок між організаціями здійснюється через інформаційну систему ISONET.
Зростаюча роль стандартизації підтверджується не тільки гармонізацією національних стандартів, але і широкою участю країн у міжнародних і регіональних організаціях зі стандартизації (в різних країнах їх частка становить до 40-60%). Так, у рамках ISO працює 185 технічних комітетів, 18 представників комітетів-членів. Секретаріати технічних органів ISO ведуть 34 країни (Німеччина –% секретаріату, Великобританія –%, США і Франція –по 13%). BSI веде стандарти 111 технічних комітетів (ТК) і підкомітетів; JISC (Японський комітет промислових стандартів) –секретаріати 44 робочих органів у ISO і ІЕС. Членами CEN є національні організації зі стандартизації 17 європейських держав, що є учасниками ЄС і EFTА. BSI керує розробкою стандартів по 29 технічних комітетах і підкомітетам, DIN –понад чверть секретаріатів технічних комітетів ISO і CEN.
Порівняння систем сертифікації зарубіжних країн дозволило виявити різні підходи: у національних системах може діяти як один орган управління (Японія), так і кілька (Франція, Німеччина). В рамках національних систем сертифікація може бути обов'язковою і (або) добровільною, при цьому в економічно розвинених країнах все більшого значення набуває добровільний характер сертифікації продукції, що випускається, (у Франції сертифікація
% продукції носить добровільний характер). В Україні і країнах СНД така практика не набула великого поширення. Національні організації зі сертифікації співробітничають з міжнародними, беруть участь в угодах у рамках ЄС. Так, Японська асоціація зі сертифікації систем якості (JAВ) проводить політику взаємного визнання сертифікатів відповідності продукції і систем забезпечення якості. Сертифікаційний комітет NIST (Американський національний інститут стандартів і технології) представляє США в міжнародних організаціях ISO, IEC. Таким чином, участь держав у діяльності міжнародних організацій дає їм можливість запобігти виникненню перешкод на шляху вільного перетинання товарами кордонів, поступово усунути технічні бар'єри в міжнародній торгівлі і здійснити перехід від національних до регіональних і міжнародних стандартів.
Розділ 2. Гармонізація систем стандартизації і сертифікації України з міжнародними нормами. Досліджено організацію систем стандартизації і сертифікації, використовувані механізми державного регулювання, здійснено аналіз тенденцій упровадження міжнародних стандартів в Україні, вивчено підходи до результатів сертифікації продукції і систем якості. Виявлено розходження видового складу вітчизняного і міжнародного фондів стандартів, що ускладнює процес гармонізації.
У процесі дослідження встановлено, що в Україні в існуючій системі стандартизації гармонізація віднесена до одного з пріоритетних напрямків у даній галузі.
У роботі досліджено зміст рівнів регулювання стандартизації, в результаті чого виявлено розходження в поставлених цілях і ступені гармонізації стандартів: чим вище рівень, тим більш ємними стають цілі (табл. 2).
Таблиця 2
Характеристика рівнів регулювання стандартизації
|
Наявність організації зі стандартизації |
Цілі стандартизації |
Ступінь гармонізації зі стандартизації |
|
Міжнародний рівень |
||
|
ISO –Міжнародна ор-ганізація зі стандарти-зації; ІЕС –Міжнародна електротехнічна комі-сія. |
- полегшення обміну товарами і послугами між країнами світу; - сприяння міжнародному співро-бітництву у всіх галузях; - усунення технічних бар’єрів при обміні товарами й послугами між країнами світу. |
- повне прийняття міжнародних стандартів; - використання міжнародних стандартів як основи для розробки національних стандартів; - розробка свого національного стандарту. |
|
Міждержавний (європейський) рівень |
||
|
CEN –Європейський комітет зі стандартизації; CENELEC –Європей-ський комітет зі станда-ртизації в електротехніці. |
- усунення технічних бар’єрів у торгівлі між країнами-членами ЄС. |
- повне прийняття євростандартів країнами-членами ЄС без змін. |
|
Національний рівень |
||
|
Держспоживстандарт України. |
- реалізація єдиної технічної по-літики у сфері стандартизації, метрології, сертифікації; - захист інтересів споживачів і держави; - підвищення якості продукції на підставі досягнень науки і техніки; - забезпечення конкурентоспро-можності продукції на внутріш-ньому ринку і вихід на світовий ринок; - впровадження сучасних вироб-ничих і інформаційних технологій. |
- розробка національних стандар-тів на основі стандартів ISO серії 9000 і європейських стандартів EN 29000. |
Аналіз показав, що вітчизняні нормативні документи останнім часом розробляються і гармонізуються з урахуванням рекомендацій міжнародних організацій.
В Україні державне регулювання систем стандартизації і сертифікації здійснюється, переважно, за допомогою нормативно-правових і організаційних механізмів (рис. 2).
Розробкою вітчизняних стандартів, гармонізованих з міжнародними і регіональними, займається національний орган –Держспоживстандарт України, в рамках якого функціонують органи виконавчої влади у сфері стандартизації, технічні комітети, науково-дослідні інститути (НДІ) і територіальні органи державного управління в особі державних центрів стандартизації, метрології і сертифікації.
Рис. 2. Механізми державного регулювання систем стандартизації і сертифікації
Для більш ефективного функціонування державних органів і формування систем стандартизації і сертифікації відповідно до міжнародних норм і інтенсифікації процесу гармонізації в роботі пропонується розмежувати обов'язки всередині організаційної структури вітчизняної системи стандартизації: на Держспоживстандарт України покласти погодження планів і програм розробки нормативних документів, проведення експертизи нормативних актів; на органи виконавчої влади у сфері стандартизації –розробку пропозицій для програм і планів державної стандартизації; забезпечення взаємодії з Держспоживстандартом України з питань функціонування інформаційно-довідкового центру зі стандартів, у тому числі по лінії СОТ; на НДІ Держспоживстандарту України –організацію робіт з гармонізації фонду вітчизняних стандартів з міжнародними і міждержавними; територіальні органи Держспоживстандарту України –інформаційне обслуговування і взаємодію з державними органами і суб'єктами господарської діяльності в процесі розробки стандартів і підтвердження відповідності.
Протягом останніх років в Україні прискорені темпи прийняття стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими (рис. 3).
Станом на 01.01.2007 р. діючими є 4 372 державних стандарти (ДСТУ), з них 1 607 гармонізовані з міжнародними і європейськими. В цей час в Україні функціонує 152 ТК у різних напрямках діяльності, за участю яких розробляються ДСТУ, з них 60% –узгоджено з відповідними міжнародними стандартами (ISO, IEC).
Вітчизняні ТК беруть участь у роботі міжнародних комітетів: 39 вітчизняних ТК –як активні члени (126 технічних комітетів і підкомітетів ISO), 52 –як члени-спостерігачі (145 технічних комітетів і підкомітетів ISO).
Рис. 3. Тенденції впровадження гармонізованих стандартів в Україні
В 2004 р. Міжнародна організація зі стандартизації обрала Україну в Раду ISO на період 2005-2006 рр. В цей час 28 українських ТК працюють у 124 технічних підрозділах IEC (комітетах і підкомітетах), 9 ТК –у статусі активного члена в 31 структурному підрозділі IEC, 19 ТК мають статус члена-спостерігача і працюють у 93 комітетах і підкомітетах IEC. CEN в 2004 р. підписала угоду про надання Держспоживстандарту України статусу Партнерського органу зі стандартизації.
У ході аналізу виявлена відмінність складу вітчизняного фонду нормативних документів від фонду міжнародних стандартів: національних стандартів за кількісним і видовим складом більше, при цьому значна частина міжнародних стандартів у них не використовується. Крім того, у фонді міжнародних стандартів превалюють стандарти на методи випробувань, оскільки саме вони забезпечують об'єктивну вірогідність і порівнянність характеристик продукції, у вітчизняному –стандарти на вимоги до характеристик продукції. Такі відмінності властиві не тільки Україні, а й різною мірою практично будь-якому фонду стандартів зарубіжних країн, у тому числі і СНД. В національній практиці більшості промислово розвинених країн не менш 40% фондів становлять стандарти, що відбивають саме національні підприємницькі інтереси і не мають аналогів серед міжнародних стандартів.
У сфері стандартизації, метрології, оцінки відповідності і захисту прав споживачів станом на 1.04.2006 р. діє 45 угод з 32 країнами, 18 з яких укладено на міждержавному рівні. Здійснюється двостороннє співробітництво з 13 державами. Проводяться переговори про співробітництво в цій галузі ще з 8 державами. Особливе місце в роботах зі сертифікації займає співробітництво в рамках CHД: відповідно до підписаних угод сертифікати, видані в системі сертифікації продукції (послуг) і систем якості (УкрСЕПРО), визнаються у Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Російській Федерації, Узбекистані, Таджикистані, Туркменистані.
У рамках УкрСЕПРО діє понад 140 акредитованих Держспоживстандартом України органів з обов'язкової сертифікації і близько 700 випробувальних лабораторій (центрів). Серед зарубіжних органів зі сертифікації в Україні працюють представники концерну ”ТЮФ”, ”ТЮФ-Рейнланд” (TUV CERT; TUV Rheinland –Німеччина), ”Бюро Верітас” (BVQI –Франція), ”Ллойд Регістр” (Llоуd's Register –Велика Британія), Британський інститут стандартизації (BSI). У 2005 р. органами зі сертифікації видані близько 140 тис. сертифікатів відповідності на продукцію і послуги. Вітчизняні виробники, як правило, сертифікують виробництво серійної продукції (76,5%), однак за наявності такої розвинутої мережі це надзвичайно низький рівень порівняно з розвиненими європейськими країнами і країнами-членами ЄС (Чеська Республіка, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія).
Розділ 3. Удосконалення механізмів державного регулювання систем стандартизації і сертифікації відповідно до міжнародних норм. Запропоновано класифікацію й визначено механізми державного регулювання систем стандартизації і сертифікації, розроблено напрямки удосконалення організаційних, інформаційних і комунікативних механізмів.
Одним з факторів, що стримують темпи гармонізації систем стандартизації і сертифікації, є переважне використання нормативно-правових і організаційних механізмів державного регулювання в даній галузі. Для усунення цього недоліку в роботі запропоновано задіяти інформаційний і комунікативний механізми і удосконалити організаційний (рис. 4).
cc
ca-
ce-
b2-
cd-