Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
з дисципліни “Історія української культури”
всіх спеціальностей
освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр
заочна форма навчання
1 курс
Затверджена
на засіданні
кафедри українознавства
Протокол № 1 від 30.08.2010
Донецьк: ДонДУУ - 2010
Навчальна програма з дисципліни “Історія української культури ” всіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” заочної форми навчання 1 курсу / Укл.: Мазітова Л.З. – Донецьк: ДонДУУ, 2010.
Укладач:
к.і.н., доцент Л.З. Мазітова
Зав. кафедри українознавства
д.н.держ. упр., професор В.І. Токарева
1.МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ, ЇЇ МІСЦЕ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.
Сучасна якість українського суспільства вимагає відповідального переоцінювання системи його власних інтересів, формування нової свідомості, що базується на національній українській культурі.
Будь яка національна культура стає по справжньому значимою тільки тоді, коли переростає вузько локальні рамки, сприймається іншими націями. Мистецтво, що проростає на рідному грунті, бере з народного джерела відтворену протягом віків філософську систему, ясність, метафоричну зумовленність і на цих засадах виявляє свою неповторну індивідуальність, утверджуючи національну самобутність у широкому світовому контексті.
Кожен розвинутий індивід вивчає своє національне коріння, свою етнічну неповторність, заглиблюючись у культурні відносини своєї нації з іншими, такими ж неповторними і своєрідними. Етнос несе в собі не тільки відбиток навколишнього середовища, але й минуле, що формує певні стереотипи.
Немає однакових людей – немає однакових культур. Тому, щоб пізнати чужу культуру, необхідно заглянути в коріння української національної культури, побачити й зрозуміти її завжди суперечливий розвиток. Прагнення осмислити місце своєї культури – це здорове національне почуття, утверджувати яке покликана українська інтелігенція.
Українська національна культура – це загальнолюдське надбання. Це неповторний феномен у гамі таких же феноменів у яких проявляється національний характер, національна індивідуальність, без яких світ народів був би, за висловом Д.С.Лихачова, „дуже нудним і сірим”.
Українська культура належить до європейського кола культури, де традиційно вищою цінністю визнавалися свобода і значущість особливості. Саме визначення особистості як основної цінності національної культури може забезпечити прогресивний культурний розвиток країни. Культура виступає в одночас і як мирило цивілізаційності етносу, і як форма та зміст внутрішнього зв'язку поколінь. Процес створення і передавання всього найкращого, формування культурної традиції є своєрідною потребою кожної нації. Протягом усього часу свого існування український народ творив культуру, яка постійно збагачувалась, незважаючи на постійну загрозу знищення етносу та його асиміляції.
Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства та формування національної самосвідомості. Визначення сутності, змісту та визначальних етапів еволюції національної культури є основними завданнями сучасної української культурологічної науки.
У вивченні навчального модуля „Історія української культури” розкривається розвиток української культури, досліджується її сучасний стан.
Предмет навчальної дисципліни: Історія української культури у її взаємозв'язках зі світовою культурою, розгляд досягнень українського народу в галузі матеріальної та духовної культури упродовж тривалої боротьби за національну незалежність та власну державність.
Завдання навчальної дисципліни :
- дати студентам необхідний мінімум теоретичних знань про українську культуру як систему потенційних та актуальних цінностей, їх зміст та функціонально-рольове призначення у системі суспільних відносин ;
- допомогти гармонійному поєднанню спеціальних і гуманітарних знань, сприяти формуванню професійної етики і моральності ;
- виробити здатність до творчого, критичного, свідомого сприйняття різноманітних напрямів та течій в українській культурі;
- виробити свідоме сприйняття соціально-перетворюючих функцій культури ;
- сприяти підвищенню національного виховання у студентської молоді.
Студенти повинні знати:
- предмет, об'єкт, структуру історії української культури;
-досягнення українського народу на кожному історичному етапі з часів первісної доби і до наших днів;
-специфіку української культури як складової частини світового культурного процесу;
- закономірності розвитку вітчизняної культури, ураховуючи у своїй діяльності сучасні проблеми збереження та єфективного використання культурної спадщини;
- досягнення провідних наукових концепцій українських культурологів, оскільки цим характеризуються етапи розвитку національної історії;
- різноманітність художніх течій;
- надбання української культури.
Студенти повинні вміти:
-вільно орієнтуватися в процесах розвитку української культури як оригінальної гілки слов'янської та світової культури;
- орієнтуватися в культурному середовищі сучасного українського суспільства;
- розвивати свої творчі здібності на основі духовних цінностей національної культури;
- уміти орієнтуватися в художньо-естетичній і моральній проблематиці, вміти застосовувати їх у своїй практичній діяльності. Що визначатиме фахівця як інтелігентну, освідчену особистість.
- збагачувати власну духовну культуру через самоосвіту.
2. ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОГО (ЛЕКЦІЙНОГО ) КУРСУ
Розділ 1. - Українська культура в давні часи та в добу Середньовіччя.
Тема 1. Історія культури як наука та навчальний предмет. Генеза української культури.
Проблема історичної єдності людства та багаточисельних єтнокультур. Гегель о логіке всесвітньо-історичного процесу. Марксистська теорія формаційного розвитку культури. Кризис культури як результат її перехода в цивілізацію (О.Шпенглер).Теорія локальних цивілізацій (А.Тойнбі, П.Сорокін, Н.Данілевський). Теорія Л.Гумильова -. Етногенез та культура, о властивостях етноса, етносі в історії і географії. Діахронні та синхронні аспекти дослідження культур. Концепції дихотомії світу – таласократична та телурократична культура ( С.Дацюк, В.Грановський та ін.). Поняття історичного типу культури: географічні та хронологічні рамки, особливості менталітету, стиліва багатообразність та етнічна (архєтипна) єдність. Динамика розвитку культурно-історичних типов. Механізми культурно-історичного розвитку. Традиції і новації в культурі. і цивілізація. Культура і соцільний прогрес. Смисл і логіка історичного розвитку культури: особиста, трансцендентна і теологічна орієнтація культурно логічних концепцій.
Культура як історія та сучасність: проблема герменевтичного аналізу. Уровні дослідження культури: духовні; менталітет; національний характер. Історія побуту і нравів, звичаєв, мислення.
Ґенеза української культури: стародавній період України; княжа доба (882-1349 рр); українські землі у складі сусідніх держав (1349-1648 рр.); козацько-гетманська доба (1648-1764 рр.); українські землі у складі Російської, Австро-Угорської імперії (1764-1917 рр.);Україна у період визвольної боротьби та у радянський час (1917-1990 рр.); розвиток незалежної України ( с 1990-сьогодення).
Тема 2. Українська культурологічна думка: історія і сучасність.
Універсалії буття українського народу і іх вплив на формування національної свідомості в вітчизняній класичній літературі. Розкриття українського менталітету в вітчизняній класичній літературі Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Івана Франка, Лесі Українки. Виявлення національного самопізнання в дослідженні М.Костомарова „Книга буття українського народу”, в нарису І.Нечуя-Левицького „Світогляд українського народу”. Наукове вивчення проблеми українських культурних універсалій в працях вчених-українознавців – М.Вовка, В.Гнатюка, С.Томашівського. Внесок Наукового товариства ім.Т.Шевченка у Львові, очолюваного М.Грушевським. Відображення світоглядних цінностей цінностей української культури в працях Я.Яреми „Українська духовність в її культурно-історичних виявах”, І.Мірчука „Головні риси українського світогляду в українській культурі”, Д.Донцова „Дух нашої давнини”, О.Кульчицького „Світовідчування українця”, М.Шлемкевича „ Душа і пісня”, Є.Маланюка „Нариси з історії нашої культури”, І.Огієнка „Українська культура”. Традиції української культурологічної думки в наукових працях сучасних українських культурологів М.Поповича, С.Кримського, В.Скуратівського, А.Макарова, О.Забужко.
Тема 3. Витоки української культури.
Культура протослов'янських та слов'янських племен.
Сутність української культури. Формування її основної бази. Україна – центр Європи. Впливи окремих епох: до індоєвропейської, індоєвропейської, праслов'янської, балканської, іранської, алтайської, а також (грецької, римської), германської, візантійської, західноєвропейської. Автохтонний та міграційний підходи до разуміння походження українського народу. Племена скіфів, кіммерійців, сарматів, антів, гунів, половців та ін. і їх участь в етногенезі українців. Етнокультурні етапи в історії України: до трипільська доба ( до V тис. до н.е. ), трипільська (V– III тис. до н.е. ), після трипільська ( II тис. до н.е. ), скіфо-сарматська ( VII ст. до н.е. – III ст. н.е. ), слов'янська ( I тис. н.е. )
Первісна культура України. Палеоліт. Знахідки королівської стоянки (Закарпаття), мізинської (Чернігівщина), у Межиріччі (Наддніпрянщина).
Неоліт. Трипільська культура. Племена зрубної культури – кіммерійці.
Скіфська культура. Пам'ятки скіфської культури. Давньогрецький історик Геродот про кіммерійців та скіфів, опис їх культури, звичаїв.
Боспорська держава. Міста-поліси в українському Причорномор'ї (Херсонес, Ольвія, Пантікапея, Тіра, Теодосія. Танаїс).
Давні слов'яни як частина індоєвропейських племен. Пам'ятки черняхівської, зарубинецької культур. Матеріальна культура та розселення слов'янських племен.. Поляни, древляни, венеди, радимичі, тіверці, хорвати, волиняни, дреговичі та ін..
Визначальні чинники розвитку матеріальної і духовної культури: природні умови, ліс, річка, степ, гори. Побут, спосіб життя, одяг слов'ян. Нестор Літописець і його „Повість минулих літ” про життя давніх слов'ян. Прокопій Кесарійський про склавинів і антів.
Міське життя слов'ян. Родоплемінна демократія. Духовна культура давніх слов'ян. Язичницький світогляд. Слов'янська міфологія. Пантеон язичницьких богів. Епічно-міфічно-билинний характер слов'янського мистецтва. Язичництво й українська культура.
Тема 4. Культура Київської Русі (ІХ-ХІ ст.) та періоду феодальної роздробленості (ХІІ-сер.ХІІІ ст.).
Формування Київської державності. Соціально-політичний устрій давньоруської державності. Історичні передумови для запровадження християнства в Україні-Русі. Значення прийняття християнства для розвитку культури. Розквіт культури за князювання Ярослава Мудрого.
Розвиток писемності. Місіонерська діяльність Кирила і Мефодія. Пам'ятки писемності. Релігійна християнська література („Ізборник Святослава”, „Слово про закон і благодать”. „Остромирове Євангеліє”). Літописання та художнє слово („Повість минулих літ”, „Слово о полку Ігоревім”).
Церковна-храмова архітектура ( собор св. Софії, Києво-Печерський монстир та ін..) Іконопис у мистецтві Київської Русі. Ювелірне мистецтво. Початок розвитку науки в Київській Русі. Теми та жанри музичної та народної творчості. Особливості культури Галицько-Волинського князівства.
Тема 5. Особливості розвитку української культури ХІV – першої половини ХVІІ століття.
Зміни культурно-історичних процесів в Україні у зв'язку зі змінами державно-політичного устрою. Виникнення братств у Львові, Острозі, Луцьку, Києві. Цехова організація. Об'єднання музикантів, художників. ремісників у професійні цехи.
Навчання української молоді в європейських університетах: Краківському, Болонському, Падуанському, Сорбоні, Віттенбергському та інш..Поширення гуманістичних ідей Відродження. Українські гуманісти доби Відродження. Юрій Дрогобич – Котермак – учений, астроном, медик, ректор Болонського університету - .Станіслав Оріховський – філософ, провідник гуманізму. Павло Русин – український поет-гуманіст. Заснування Острозької академії.
Рукописне Пересопницьке євангеліє (1556-1561 рр.) – пам'ятка української книжної культури, пам'ятка гуманістичних ідеалів Відродження. Розвиток друкарства. Видання 1574 р. книги „Апостол”. Друкар Іван Федоров здійснив видання Острозької біблії.
Музика. Українське мистецтво ХІV – ХVІ ст. як спадщина художньої культури Київської Русі. Усна народна творчість. Думи. Історичні пісні, легенди, вірші.
Виникнення козацтва і Запорозької Січі. Роль козацтва в розвитку української культури.
Розділ 2. - Культура України в Новий та Новітній час.
Тема 6. Козацька епоха і формування культури українського бароко.
Характеристика соціокультурної ситуації. Вплив гуманістичних ідей західноєвропейського Відродження. Передумови початку нового етапу в українській культурі. Полемічна література. Запровадження масового книгодрукування в Острозі, Львові, Києві. Розвиток діяльності Острозької академії, Києво-Могилянська академія. Створення і впровадження запорозькими козаками ідеї народовладдя і свободи особистості.
Формування культури українського бароко. Формування бароко в літературі, філософії, архітектурі, живопису. Творчість Г.Сковороди, С.Яворського, Ф.Прокоповича, М.Смотрицького та ін.. Козацькі літописи Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки.
Українське, або козацьке бароко в архітектурі. Характеристика української музичної культури ХVІІ – ХVІІ ст.. Творчість М.Березовського, А.Веделя, Д.Бортнянського.
Тема 7. Культурологічні процеси та здобутки української культури ХІХ століття.
Розвиток культуро-творчих, суспільно-політичних процесів в Україні на початку ХІХ ст.. Спрямування сил української еліти з політичної діяльності на культурницьку. Рух за розвиток національної культури. „Історія Русів”, ї зміст і значення.
Творчість І.П.Котляревського та її значення. Виникнення таємних гуртків і товариств антиурядової спрямованості. Пробудження національної свідомості, інтересу до минулого свого народу. Кирило-Мефодіївськe товариство. Створення Харківського (1804) та Київського (1834) університетів. Творчість І.Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є.Грaб'янки. Розвиток просвітницької філософії. Прогресивна діяльність літератора, етнографа М.Максимовича, М.Костомарова. Творчість Т.Шевченка – поета, художника, громадського діяча. Видання „Кобзаря”.
Розвиток класичного, романтичного стилів та стилю ампір, реалізму в українській культурурі.
Українське коріння М.Гоголя. Творчість Марка Вовчка, М.Драгоманова, І.Франка, М.Павлика, Лесі Українки, І.Рудченка та інш.. Видатний етнограф В.Б.Антонович та його творчість. Реалізм у творчості Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенко-Карого, Кропивницького, Старицького.
Тема 8. Особливості та загальні тенденції у розвитку української культури ХХ століття..
. Українська культура на межі сторіч. Досягнення високого розвитку та історичної зрілості національної української культури. Її вихід на європейський та світовий рівень і її зв'язок з новими формами світової культури. Відродження національної культури у 20-ті роки. Українська культура у часи тоталітаризму. Досягнення та недоліки у культурному будівництві у період „відлиги”. Зростання процесів русифікації в Україні у 70-80-ті роки. Ствердження незалежності України (1991 р.) та проблеми культури. Закон України про мови. Нова концепція розвитку народної освіти „ Україна ХХ1 століття „. Трансформація вищої школи. Створення національних культурних центрів та культурно-громадських об'єднань. Культура і релігія. Повернення імен репресованих діячів української культури ( М.Грушевського, М.Огієнко, В.Винниченко, Л.Курбаса, М.Куліша, М.Хвильового, В.Стуса та ін.). Розвиток сучасної української літератури. Активна участь поетів та письменників України у громадсько-політичному житті (О.Гончар, Д.Павличко, І.Дзюба, І.Драч та ін..). Український театр в умовах експерименту. Криза в українському кінематографі та шляхи виходу з неї. Українська естрада. Комерціалізація мистецтва. Культура української діаспори та її звєязок з Україною. Національне-культурне відродження в Донбасі.
Список літератури
Основна:
Додаткова:
96. Чмыхов Н.А. Истоки язычества Руси. - К.: Лыбидь, 1990.
Методична: