Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Україна на початку XX ст. На початку XX століття Україну, як й інші частини Російської імперії, охопила економічна криза, яка тривала з 1900-го по 1903 pp. Надвиробництво продукції, погіршення її збуту зумовили скорочення або повну зупинку діяльності багатьох заводів, фабрик і шахт.Зупинилося чимало цукрових заводів, на складах яких накопичилося понад 6 млн пудів нереалізованого цукру. Понад 100 тис. робітників стали безробітними. Становище працюючих залишалось нелегким: довгий робочий день (11,5 год), невисока платня, яка до того нерідко видавалася не грішми, а продуктами, штрафи, антисанітарні умови мешкання в заводських будинках. У нестатках жила значна частина селян. Вони сплачували значні податки на користь держави, великі викупні поміщикам за надані відповідно до реформи 1861 р. земельні ділянки, які були маленькими й не могли задовольнити потреб селянської родини. Тривало національне гноблення українства.Все це обумовлювало піднесення революційно-демократичного й національно-визвольного руху. Ще в 90-х роках XIX ст. розгорнулися виступи студентів київських, одеських і харківських освітніх закладів. Молодь вимагала демократизації навчально-виховного процесу, відродження української мови та культури.
Початок 1 світ війни. Приводом до війни стало вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. 28 червня 1914 р. у Сараєво його смертельнопоранив серб Г. Принцип з таємної організації «Млада Босна». Австрійський уряд обвинуватив у цьому вбивстві Сербію і вручив сербському уряду ультиматум. Він не був прийнятий Сербією і став приводом для оголошення Австро-Угорщиною 28 липня 1914 р. війни Сербії. Австро-Угорщину підтримала Німеччина. На захист Сербії виступила Російська імперія. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. Незабаром у війну вступили Франція та Велика Британія.
Воєнні дії на території України почалися вже в перші дні серпня 1914 р. на території Галичини. 18 серпня 1914 р. розпочався успішний наступ 8-ї армії генерала О. Брусилова. 3 23 серпня почалася Галицька битва, яка тривала до кінця вересня. 3 обох боків у ній взяли участь понад 1,5 млн чоловік: 700 тис. російський військ і 830 тис. австро-угорської армії. На початку битви військово-оперативна обстановка для російських військ складалася несприятливо, однак незабаром їм вдалося перехопити ініціативу. Успішний наступ військ двох російських армій під командуванням генералів Рузського і Брусилова увінчався взяттям 21 серпня м. Львова, a 22 серпня - м. Галича. Розвиваючи наступ, війська Південно-Західного фронту оточили і блокували добре укріплену фортецю Перемишль і до 13 вересня вийшли на рубіж у 80 км від Кракова, але їхній подальший наступ був припинений.
причини і передумови революції в україні.1 квітня 1917 року в Києві відбулася 100-тис. демонстрація на підтримку Центральної Ради під гаслами «Вільна Україна — великій Росії!», «Автономію Україні!»Найважливішою подією весни 1917 року став Український національний конгрес, у роботі якого взяли участь понад 900 осіб від політичних партій та різних селянських, військових, робітничих організацій. На конгресі були представлені всі регіони України. У перший день конгресу прийнято резолюцію про проголошення автономії України.21 квітня відбулися вибори нового складу Центральної Ради. Головою УЦР став М. Грушевський, а його заступниками — С. Єфремов і В. Винниченко. Для постійної роботи між сесіями Центральної Ради була обрана Мала рада, яка складалася з 20 осіб.Партії:УПРС(укр..партія соціалістів-революціонерів),УСДРП(укр. Соціал-демократична робітнича партія),УПСФ(укр. Партія соціалістів-федералістів),УДХП(укур дем хліборобна партія.
Утворення центральної ради її соціальний склад.4 березня 1917 року представниками української партії та громадських організацій утворено УЦР. Склад:автономісти(УСДРП,УПСФ,УПСР) ,самостійники(УПСС,УДХП). Головою було обрано Грушевського. Автономія-самоуправління частини території держави,наділена самоцінність у розв’язанні питань місцевого значення. Вирішено таки питання:обрано курс на автономію;утворено малу раду;УСР визнав представницьким органом.
7.Перший універсал проголошено10 червня 1917р.Головою універсалу був Винниченко. Головний зміст універсалу — проголошення автономії України та українізації, окреслення рис майбутньої національно-культурної автономії.15 червня 1917 року був створений Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком — перший у XX ст. український уряд. Причини: відхилення тимчасовим урядом вимог делегації УЦР;другий військовий з’їзд ініціював проголошення автономії без згоди тимчасового уряду. Зміст:проголошення автономії України в складі Росії; засудження політики тимчасового уряду;створення укр.дер.скарбниці;УЦР вищий дер.орган України до скликання всенародних укр.. зборів;необхідність розробити закону про землю за яких право впорядкувати землю належану народові України. Наслідки: перетворення центральної ради на законодавчий уряд; значення укр..революції;зростання авторитету центрального уряду;розгортання державотворчих процесів України; засвідчив прагнення створити власну державу;створення першого уряду.
8.Другий універсал проголошено 3 липня 1917р.Причини:пошук до розуміння УЦР і тимчасовим урядом;прибуття до києва делегації ТУ з метою взяти під контроль процеси що відбувалися в Україні. Зміст:визнання УЦР вищим органом влади в України;затвердження складу генерального секретаріату ТУ;відмова від проголошення автономії. Наслідки:досягнення компромісу між ЦР Іту;липнева криза ТУ;виступ самостійників.
Проголошення укр. Народної республіки 3 універсал
Ураховуючи небезпеку, яка загрожувала Україні, 7 листопада 1917року Центральна Рада виступила з Третім універсалом, що проголошував Українську Народну Республіку (УНР), яка мала перебувати у федеративних відносинах з Росією. Згідно з цим документом уся влада в новоствореній державі повинна була належати Центральній Раді та її виконавчому органу — Генеральному секретаріатові, а на місцях — думам і земствам. Т
ретій універсал був прийнятий 7 листопада 1917р.Причини:збройне повстання більшовиків в Петрограді,повалення влади ТУ;спроба встановлення влади в України;збройне повстання більшовиків в києві;визнання УЦР. Зміст:проголошення УНР у складі російської республіки;скасування права приватної власності на землю;запровадження 8 годинний робочий день;судова реформа;скасування смертної кари;підтримка мирних переговорів;проголошення демократичних свобод;визначення днів виборів та скликання установчих зборів;розширення прав органів місцевого самоврядування. Наслідки:закладення основ демократичного устрою в Україні;наявність суперечливого становища;ставлення різних політичних сил до проголошення третім універсалом заходів.
Війна рядянкої росії проти Унр18 грудня 1918 року до Києва вступили війська Директорії УНР. Директорія була створена 13-14 листопада на засіданні Українського національного союзу (УНС засновано в серпні 1918 року з діячів Центральної Ради в підпіллі). Ситуація, у якій Директорія прийшла до влади, була досить складною. Українські території опинилися в руках різних отаманів, тому уряд не міг навести належний лад і налагодити ефективне державне управління. По всій Україні ширилися єврейські погроми, які нищили не тільки єврейське населення, а й руйнували українську державність. У країні панувала анархія. З півночі просувалися війська Червоної армії, із заходу — поляки, на півдні готувалася до походу армія генерала Денікіна. Щоб уникнути цього смертельного трикутника, Директорія активізувала свою дипломатичну діяльність. До більшовиків і до представників Антанти рушили одразу дві делегації. Одну з них, за дорученням В. Винниченка, очолював соціал-демократ Семен Мазуренко. У плани його місії входило:• підписання мирних угод з Радянською Росією на умовах цілковитої самостійності Української Народної Трудової Республіки;• виведення всіх військових частин Росії з території України;• забезпечення допомоги військовими засобами українській арм
9.01.1918p був проголошений четвертий універсал. Причини: загроза захопленя більшовиками України, необхідність офіційно одмежуватись від рос, втрата надій на створення Федеративної демократичної рос. четвертий універсал замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі..Умови IV Універсалу:УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;Держава має встановити контроль над торгівлею та банками
Брест-Лито́вський ми́рний договір — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18. Став наслідком одного з етапів переговорів у Брест-Литовську, загальним підсумком яких був вихід Росії з Першої світової війни. Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Україну від поглинення більшовицькою Росією. Неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Україні, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського.
внутрішня і зовнішня політика Українська держава на чолі Скорпатського існувала протягом 29 квітня — 14 грудня 1918 року на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Скорпатський прийшов до влади в результаті Гетьманського перевороту 1918 йому передав владу хліборобський конгрес.Він проголосив себе гетьманом україни .Внутрішня політика: формування місцевої влади , відновлення права приватної власності, поверненя землі підприємствам і власникам, введеня гривні , скасуваня 8- ми годиного робочого дня, організаці робочого дня для безробітних, створ регулярна армія, відновленя флоту і козацтва, укр. мова державна, українізація освіти відер. 2 Університети, гімназії, школи обов’язкового вивч. укр літ, історії, мови, утвор: укр.академію наук, укр. істор. музей ,укр. театр драми і опери, держ. капелу, симфонічний оркестр. Зовн. Політ: встанов. відносин з 12 країнами. Виконаня умов брестського мирного договору, підпис перемитря з рос. Боротьба за поверненя укр. територій що не ввійшли до гетьманату, створ. Передумов до активного нац.-культ. Життя народу 14 лист. Він взяв курс на утвор. всеросійської країни.14 грудня він зрікся престолу.
Проголошення Західноукраїнську Народну Республіку .13 листопада 1918 року проголошено (ЗУНР). її президентом став голова Української Національної Ради Є. Петрушевич, головою Державного секретаріату (уряду) — К. Левицький.Основний закон ЗУНР затвердив герб нової держави — зображення золотого лева на синьому тлі та синьо-жовтий прапор 22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.
.Директорія — найвищий орган державної влади УНР, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. Директорія прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року в складі 5 чоловік Виниченко, Швець, Петлюра, Макаренко, Андрієвський.влада на місцях належала трудови радам , реформуваня армії, ліквідація приватноі власності, 8 год. роб. день. Зовнішня політика: Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею. 31 грудня 1918 року Директорія запропонувала Раді Народних Комісарів РСФРР переговори про мир. Раднарком погодився на переговори, попри те, що не визнавав Директорію представницьким органом українського народу. Під час переговорів радянська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання Директорії з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.
Політика радянького союзу в Україні.Воєний комунізм
Після поразки Німеччини в Першій світовій війні більшовики розірвали Брестську мирну угоду, укладену між РСФРР та державами Четверного союзу, і розпочали наступ в Україні. Почалася друга війна Радянської Росії проти Української Народної Республіки. 28 листопада 1918 року був створений Тимчасовий радянський уряд України. Його очолив Г. П'ятаков, а згодом — X. Раковський.З січня 1919 року більшовики зайняли Харків, куди й переїхав радянський український уряд. 6 січня 1919 року спеціальним декретом була проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка (назва УСРР зберігалася до прийняття Конституції України 1937 року). Новий радянський уряд декларував об'єднання УСРР з РСФРР на засадах соціалістичної федерації. До червня 1919 року Червона армія захопила більшість територій України. Влада на місцях переходила до революційних комітетів (комнезамів), які були провідниками політики Комуністичної партії. Найважливішими заходами воєнного комунізму стали:• введення продрозкладки (насильницької реквізиції продзагонами товарного хліба в селян);• проведення повної націоналізації всіх підприємств, повний державний контроль над виробництвом;• мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілізація);• заборона приватної торгівлі;• скасування товарно-грошових відносин;• введення карткової системи розподілу товарів і продуктів;• зрівняльна оплата праці продуктами і товарами тощо.
Культура й духовне життя в Україні у 1917-1920 рр.Роки революції та боротьби за збереження державної незалежності України відкрили нову сторінку в її культурному житті. У цей період культура перебувала під впливом суперечливих факторів, що спричиняли в ній як позитивні, так і негативні зміни. Крах Російської імперії, боротьба за утворення суверенної Української держави, глибокі соціально-економічні зрушення зумовили духовне піднесення в суспільстві, що благотворно позначилося на всіх сферах культурного життя, Водночас жорстока боротьба, труднощі війни гальмували культурні процеси, руйнували матеріальну основу культури, спричинили еміграцію багатьох її діячів за кордон. Однією з найпомітніших тенденцій культурного розвитку 1917-1920 рр. були позитивні зрушення в системі освіти.Умови роз культури:складна політична і економічна ситуація пов’язана з революцією та гром.війною;загибель та імиграція багатьох діячів культури;перетворення культурної сфери на об’єкт ідеологічної боротьби.
НЕП особливості впоровадженя в Україні)
Нова економічна політика була спробою більшовицької партії зосередити у своїх руках політичну владу, перейти від командно-адміністративних методів управління економікою, які застосовувалися в роки воєнного комунізму, до ринкових механізмів у повоєнний час. ВУЦВК та Рада народних комісарів (РНК) Української СРР прийняли ряд декретів і розпоряджень про впровадження непу (в розробці непу в Україні особисто брали участь голова РНК X. Раковський та голова ВУЦВК Г. Петровський). До здійснення нової економічної політики спонукали: • завершення громадянської війни на теренах України;• початок відбудови народного господарства, який відбувався в складних політичних (масові селянські виступи, повстання проти більшовиків моряків Кронштадта в березні 1921 року) та економічних умовах (тотальна економічна криза, викликана розрухою);• спад світового комуністичного руху, не виправдання надій більшовиків на світову революцію;• політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені.Практично неп почав упроваджуватися на теренах України з другої половини 1921 року. Нова економічна політика передбачала заходи:• заміну продовольчої розкладки продподатком. формування державного сектора в промисловості та перехід його на господарський розрахунок. створення багатоукладної системи економіки, передача дрібних чи малоприбуткових підприємств як організаціям (комнезамам, кооперативам, артілям), так і приватним особам (нерідко колишнім власникам) дозвіл оренди землі селянами та залучення найманої праці на селі. Цей процес збільшив певну пролетаризацію селаВ умовах нової економічної політики швидко розвивалися українська промисловість і сільське господарство. 1925 року вони за основними показниками зрівнялися з 1913 роком, а в деяких галузях навіть перевищили його.
Утвореняя СРСР1.УСРР- це союзна республіка у складі СРСР з обмеженим сувернітетом і формальним правом виходу зі складу СРСР.2.Уряд України керує сільським господарством, внутрішніми правами, правосуддям, освітою, соц.забезпеченням, охорони здоров*я.3.Союзний уряд вирішує питання міжнародних відносин армії, флоту, зов.торгівлі, транспорту.Обмеження сувернітету викликало невдоволення серед різних політичних сил і населення.4.Союзно-республіканські наркомати мали право вирішувати питання фінансів, продовольства, промисловості, робочої сили.Політика Українізації:1.Офіційною мовою в Укпаїні стає українська.2.Зростає к-ть українських шкіл.3.Значна увага приділяється розвитку культури.4. На керівні посади призначаються українці.
Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румуни, Чехо-Словаччини у 20 30-х рр.Міжвоєнний період (1921-1939 рр.) у Західній Україні позначений напруженою політичною боротьбою. У ній брали участь різні верстви населення. Політичні режими, що існували в країнах, до яких входили західноукраїнські землі (Польща, Чехо-Словаччина, Румунія), допускали певну свободу політичної діяльності, тому політична боротьба найяскравіше виявлялася в діяльності партій.Найбільшою політичною партією на підконтрольних Польщі територіях Західної України було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) партія центристського спрямування, що орієнтувалася на здобуття Україною незалежності, не вдаючись при цьому до терористичних актів, на демократичний розвиток України.У 20 30-х рр. Чехо-Словаччина залишалася єдиною послідовно демократичною державою Центральної Європи. Тому ставлення до українського населення тут було кращим, ніж у Польщі та Румунії. Закарпаття було окремим адміністративним краєм. Український політичний спектр тут складали русофіли, мадярофіли та українофіли. Останні неухильно зміцнювали свої позиції. Їх очолювали священик Августин Волошин та брати М. і Ю.Бращайки.Отож, у центрі політичного життя західноукраїнського суспільства стояли такі головні питання: визначення способів національного визволення України, побудови суверенної Української держави, утвердження в ній справедливого соціально-економічного ладу.
Політика "українізації" у 20-х роках та її наслідки.Термін "українізація" означає виховання кадрів з представників корінної національності, впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови, розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів з навчанням рідною мовою, розвиток національної культури.Політику українізації почали провадити тому, що розмах національно-визвольної боротьби в національних районах у 19171920 рр. підказував радянському керівництву, що без задоволення мінімальних національних вимог пригноблених народів доля більшовизму в республіках завжди буде під загрозою. Саме з урахуванням цієї обставини побудовано політику коренізації, яка після XII з'їзду РКП(б) (1923 р.) здійснювалася в усіх радянських республіках, а в Україні набула форми українізації.Багато більшовиків України сприйняло курс на українізацію з величезним ентузіазмом. Важливе значення мало й те, що керували чоловим у справі українізації Наркоматом освіти в 20-ті роки переконані прихильники національного відродження Г.Гринько, О.Шумський і М.Скрипник. Завдяки їхній діяльності українська мова поширювалася в освіті та науці. наслідки:• було ліквідовано нечисленний, але справді український за переконаннями прошарок у КП(б)У та державних органах;• знецінення і падіння престижності всього українського;• посилення страху за свою долю свідомих українців, особливо з кіл інтелігенції;• неконтрольована міграція українців з Батьківщини;• глибока провінціалізація української культури і науки, поглиблення почуття меншовартості;• відмова від української мови як засобу спілкування, поширення вживання суржика;• національне відступництво, відмова від українства в ім'я збереження.
Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.Наприкінці 20-х років керівництво ВКП(б) взяло курс на "побудову соціалізму в окремо взятій країні", стало на шлях якнайшвидшого перетворення СРСР на сучасне мілітаризоване індустріальне суспільство. XV з'їзд ВКП(б) (грудень 1927 р.) ухвалив генеральну лінію на прискорення індустріалізації народного господарства. Промисловості УРСР було нав'язано надвисокі темпи індустріалізації, які призвели до безладдя, марнотратства, частих аварій. Але цьому знаходили інші пояснення: "саботаж", "економічне шпигунство", "диверсії ворогів народу", і, як наслідок, - репресії. Для досягнення перебільшених показників використовувались методи позаекономічного примусу та ідеологічного ошукування трудящих. З 1833 р. політика "надіндустріалізації", стрибкоподібного нарощування темпів розвитку промисловості припинилася. На другу п'ятирічку (1933-1937 рр.) були заплановані помірковані темпи зростання промислового виробництва.. НАСЛІДКИ:підрив розвитку сільського господарства, легкої та харчової галузей промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; відрив сировинних баз від підприємств-споживачів;посилена централізація управління промисловістю; ігнорування економічних механізмів регулювання; загальне одержавлення засобів виробництва; урбанізація, що призвела до ускладнення житлової та продовольчої проблем;зниження життєвого рівня населення.
Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально-економічні НАСЛІДКИ.Перехід до суцільної колективізації з метою "підхльостування індустріалізації країни, офіційно проголошений у листопаді 1929 р. постановою пленуму ЦК ВКП(б) про здійснення в найкоротший термін колективізації в Україні, розпочався в її степових регіонах ще до весняної посівної кампанії 1930 р,, а загалом у республіці - до осені 1930 р. Переходом до політики суцільної колективізації в 1929 р. було започатковано кардинальні зміни в сільському господарстві: селян почали силоміць заганяти до колгоспів. Внаслідок суцільної колективізації та голодомору змінився соціальний склад села: було знищено куркульство, постраждало багато середняків, сформувалася зовні єдина соціальна верства - колгоспне селянство. Вихідцями з села поповнився робітничий клас. Насильницька суцільна колективізація призвела до руйнування продуктивних сил на селі, що спричинило глибоку кризу в сільському господарстві і змусило докорінно міняти політику уряду: переходити від примусу і репресій до скасування продрозверстки, встановлення твердих планів хлібозаготівель, часткового відновлення ринкових відносин, організаційного і матеріально-технічного зміцнення колгоспів.
масові репресії 30-х років в україні. Воєнно-комуністичний наступ 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х років, відзначався крайньою ідеологізаціїю в усіх сферах життя суспільства, суворим контролем за діяльністю високоінтелектуальних осіб, діячив культури та мистецтва, забороною різних релігійних течій, руйнуванням храмів, відкиданням тих напрямів суспільної, історчної, філософської думки, що виходили за рамки ідеологічних догм, переслідування інакомислячих. Значна частина української інтелігенції загинула в сталінських тюрмах і канцтаборах. масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і — 1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й.В. Сталіна, фактичного диктатора Радянського Союзу в цей період. До цього явища можна віднести чистки в рядах правлячої ВКП (б) (після 1952 р. КПРС), розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, всюдисущий контроль за «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу».
розвиток культури в 30-ті pp. Розстріляне відродження. 1937 році в Українській РСР існувало 284 науково-дослідні заклади, у яких працювали 5 тис. науковців. Провідною науковою установою України стала Академія наук УРСР. До її складу входило 26 інститутів, у яких проводили дослідження 1,2 тис. наукових працівників. 1929 року президентом Академії наук УРСР став видатний український фізіолог О. Богомолець — учений, який зробив вагомий внесок у дослідження інфекційних хвороб і розробку питань фізіології. Розстріляне відродженняумовна назва літературно-мистецької генерації 20-30-х pp. XX ст., репресованої більшовицьким режимом. З кінця 20-х pp. Комуністична партія почала розглядати літературу й мистецтво як одну з ділянок культурного фронту. Спочатку були заборонені літературні товариства. Під невблаганним пресом терору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури.
Радянсько-німецькі договори 1939 р. сталінського та гітлерівського тоталітарних режимів у Москві було укладено договір про ненапад. Цей документ увійшов до історії як пакт «Ріббентропа — Молотова», оскільки саме ці міністри закордонних справ Німеччини й СРСР підписали його. У договорі йшлося про взаємну обіцянку не нападати один на одного протягом 10 років, а також про розподіл сфер впливу в Європі. 28 вересня 1939 р. у Москві було укладено новий договір між СРСР і Німеччиною, який розвивав агресивні положення попередньої угоди. Характерна вже сама його назва — «Договір про дружбу та державний кордон». Не випадково Сталін говорив про «дружбу, скріплену кров'ю», маючи на увазі дружбу СРСР та гітлерівської Німеччини. Цей договір закріпив кордон між СРСР та Німеччиною по річках Сян та Західний Буг, який більш-менш збігався з відомою «лінією Керзона» 1919 p. Обидві сторони не приховували свого торжества з приводу ліквідації Польської держави.
Воєнні дії на Україні в 1915-1916рр.В травні 1915 року відбувся прорив німецького фронту німецькими та айстро-угорськими військами.22червня –захоплено Львів. 1915р.в жовтні місяці лінія фронту перемистилася на схід.Австро-угорськи і німецьки війська захопили Буковину,галичину, волинь.Австралійська влада після повернення на зах.україну встановила свої порядки,почалися переслідування громадян які підозрювалися в симпатіях до росії.Також переслідувалася греко-католицька церква.30тис оправлено до концтаборів.22травня поч. червня 1916р. брусилівський прорив.Наступальні операції російських військ південного фронту під командуванням генерала брусилова.Було захоплено сх..галичину,півн..буковину,частину зах..волині.10 лис.1918р закінчення війни.
Воззєднання зах.україни з УРСР.Таємний протокол пакту Молотова Ріббентропа дав згодом радянському керівництву можливість мирним шляхом розв’язати питання про передачу СРСР Бессарабії і Північної Буковини. Молотов 26 червня 1940 р. вручив румунському послу в Москві ноту ультимативного характеру з вимогою передачі Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини. Залишена без підтримки Німеччини Румунія змушена була підкоритися. Червона армія вступила в Чернівці, Хотин і Акерман і вийшли на нові кордони Румунії. Сьома сесія Верховної Ради СРСР 2 серпня 1940 р. включила заселені переважно українцями Північну Буковину та Бессарабію до складу УРСР. Після воз’єднання в складі Української РСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення республіки збільшилося на 8.8 млн.. чол.. і на середину 1941 р. становило майже 41.7 млн. жителів, а її територія розширилась до 565 тис. кв. км.Радянізація західних областей України.У 1939-1941 рр. в Західній Україні почалися „соціалістичні перетворення” з метою уніфікації радянських порядків. Ці заходи місцеве населення спочатку зустріло прихильно, сподіваючись на вільне і щасливе майбутнє, але дуже швидко розчарувалося, коли відчуло на собі, що таке тоталітарна дійсність. Насильницькі методи колективізації, суцільна націоналізація засобів виробництва, депортація класово-ворожого населення, репресії, русифікація та бюрократизація влади затьмарювали всі позитивні заходи більшовиків – „українізацію”, ліквідацію неписьменності і безробіття, охорону здоров’я.
Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.Українська національна революція 1917-1920 рр. має дуже велике історичне значення. Після тривалого історичного періоду русифікації, національного та соціального гноблення вперше у XX ст. український народ створив свою незалежну державу і, кілька років підтримуючи її існування, продемонстрував своє тверде прагнення до самостійного розвитку. Національна свідомість, раніше притаманна обмеженій частині інтелігенції, поширилася на всі верстви українського суспільства. Створення та діяльність національних урядів привчала жителів міст і сіл України відчувати себе українцями.Водночас поразка національної революції в 1917-1920 рр. змушує зробити певні висновки і винести історичні уроки цієї боротьби.Головний урок полягає в необхідності єдності всіх національно-патріотичних сил для досягнення спільної мети незалежності. Саме відсутність такої єдності була основною внутрішньою причиною поразки.Другий урок, що випливає з першого, полягає в необхідності взаємних поступок, компромісів різних національно-патріотичних сил, без чого єдність їхніх дій неможлива.Третій урок полягає в тому, що досягнення незалежності неможливе без глибоких соціально-економічних реформ, які відкриють перспективу покращання життя основної маси населення.Четвертий урок полягає з необхідності враховувати зовнішньополітичну ситуацію, домагатися підтримки незалежності України головними державами світу.
Голод 1921-1923 pp., Голод 1932-1933 pp. Голод 1946-1947 pp.
Наприкінці 1921 року значні терени України (Донецька, Миколаївська, Одеська, Катеринославська, Полтавська губернії) охопив голод. Його причини такі:• післявоєнна розруха сільського господарства;• неврожай, спричинений страшною посухою;• примусове вилучення радянською владою хліба в селян• скорочення посівних площ.Урожай 1921 року не міг забезпечити навіть прожиткового мінімуму. Справжньою катастрофою для українського народу став голод 1932-1933 pp., у результаті якого вимерли цілі регіони. Історики навіть не можуть назвати більш-менш точну кількість людських жертв Голодомору. причини голоду в Україні:• У радянські часи в багатьох публікаціях Голодомор в Україні навіть не згадувався, якщо ж його й розглядали, то пояснювали неврожаєм, викликаним посухою.• Соціально-економічний фактор Голодомору: розкуркулення підірвало економічну базу села, знищило рентабельні господарства; в умовах колективізації зникла зацікавленість селян у результатах своєї праці, адже весь урожай вилучався на користь держави, це призвело до низького рівня продуктивності праці.• Політичний фактор: голод мав штучний характер і був спрямований сталінським керівництвом на підрив української нації. Найгостріш е проблеми відбудови народного господарства виявилися в сільському господарстві:• війна підірвала матеріальну базу колективних господарств, значна кількість колгоспів і радгоспів була зруйнована, протягом 1943-1945 pp. основною робочою силою колективних господарств були жінки, підлітки, діти, інваліди;• після повернення радянської влади на селі починали відновлюватися звичайні командно-адміністративні порядки минулого, які мало враховували інтереси господарств і людей;
Напад німеччина на СРСР 22 червня 1941 року після сигналу «Дортмунд» фашистська Німеччина раптово напала на СРСР. Сконцентровані в мобільні угруповання «Північ», «Центр» і «Південь» німецькі армії швидко просувалися на Ленінград, Москву та Київ. До середини червня фронт стратегічного наступу гітлерівських військ досяг 3000 км, глибина вторгнення на головних напрямках — 400—600 км. За три тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50% особового складу — це 3/5 військ, що перебували в західних округах. Уже 16 липня Гітлер ставив питання про приєднання до Третього рейху радянських територій — України, Білорусії, Прибалтики та інших районів.Основними причинами поразок Червоної армії на початку війни були раптовість фашистського нападу; матеріальна непідготовленість до війни, незавершеність процесу переозброєння СРСР; відсутність надійних союзників, міжнародна ізоляція Радянського Союзу; розпорошення сил Червоної армії на кордонах, масові репресії наприкінці 30-х років проти армійського командного складу; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва тощо.
Рух опору в Україні. В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН.В Україні найбільш сприятливими були умови для таборів партизан на Волині й Поліссі. Рух набрав організованого характеру у 1942 p., коли було створено Український штаб партизанського руху, який очолив Тимофій Строкач. У русі Опору брали участь утікачі-військовополонені, партійні і безпартійні, дорослі і діти.Таким чином, рух Опору в Україні в роки Другої світової війни увібрав боротьбу як проти фашистських окупантів, так і за створення Української держави. Комуністичний і націоналістичний партизанський та підпільний рух наближали час перемоги. Однак вони залишались на різних політичних позиціях, тому радянські війська й УПА перебували у стані відкритої війни.
Нациський «новий порядок». Протягом одного року німецькі війська та їх союзники окупували територію України, де загарбники встановили «новий порядок». Окупаційна політика Німеччини здійснювалася згідно з планом «Ост». За цим документом:• Україна розглядалась як «лебенсраум» — життєвий простір для німецького народу;• призначенням України було постачання продуктів та сировини «новій Європі»;• народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню, а та частина корінного населення, яка б вижила, мала перетворитися на рабів;• після завершення війни на захоплені землі передбачалося переселити 8-9 млн. німецьких колоністів. Особливістю німецького «нового порядку» став тотальний терор. На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, створено 180 концтаборів смерті, 50 гетто. Найбільше загинуло мирних громадян — українців, євреїв, росіян та представників інших національностей — у Бабиному Яру в Києві (понад 150 тис), у Дробицькому Яру в Харкові (30 тис), у Доманівці й Богданівці на Одещині (понад 50 тис). Нацистський «новий порядок» в Україні викликав загальне обурення народу, сприяючи наростанню руху Опору.
Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 p.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 p.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні—жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав за будь-яку ціну звільнити Київ до річниці Жовтневої революції 1917 р. Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто. За визволення столиці України понад 1000 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці. Українцями були маршали С. Тимошенко, P. Малиновський, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко.
Україна на завершальному етапі Другої світової війни .Завершальний етап Другої світової війни посідає дуже важливе місце як у світовій історії, так і в історії України. Саме тоді починали формуватися нові погляди на повоєнну розбудову світу, на всю систему міжнародних відносин. І що ближчою ставала перемога над спільним ворогом, ці питання привертали дедалі пильнішу увагу політичних лідерів США, Великої Британії, СРСР.Що стосується ходу Другої світової війни в 1944—1945 рр., то тут ставало дедалі зрозумілішим, що антигітлерівська коаліція впевнено йде до перемоги над нацистською Німеччиною. Зокрема, 1944 р. став роком остаточного визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників. У лютому 1944 р. в районі м. Корсунь-Шевченківський було ліквідовано велику групу німецьких військ. 26 березня радянські війська вийшли на державний кордон з Румунією. Після того як у першій половині травня 1944 р. був звільнений Крим, основні зусилля сконцентрувалися на західному напрямку. Під Бродами було розбито вісім німецьких дивізій, у тому числі дивізія СС «Галичина». Були звільнені Львів, Станіславів, Ужгород.На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю очищена від окупантів, а наприкінці цього місяця було звільнено й Закарпаття. 29 червня 1945 р. між СРСР та Чехословаччиною укладено угоду про возз'єднання Закарпаття з Українською РСР.
відбудова економіки в Україні, як і в цілому по Радянському Союзу, мала свої особливості;- відбудова господарства в УРСР, як і в СРСР, здійснювалася в умовах тоталітарного політичного режиму, командно-адміністративної системи, повного домінування державної соціалістичної власності, панування в сільському господарстві колгоспно-радгоспної системи, відсутності економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;- економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частиназагальносоюзної економічної системи- у процесі відбудови широко використовувалося нове технологічне обладнання за рахунок демонтованих у Німеччині машин і устаткування, отриманих СРСР за рахунок репарацій;- вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну; - союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту;- матеріальне становище і життя населення в період відбудови були надто важкими; ;- У роки відбудови гостро бракувало кваліфікованих робітників погіршився якісний склад робітничого класу;- у перші повоєнні роки в Україні з боку влади відновилися політичні репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА.
Україна в період хрущовської відлиги.5 березня 1953 року помер сталін.почалася боротьба за владу,в результаті якої перемиг хрущов.В період 1953-1’964р-називається відлигою.-період ф історії країни пов'язаний з перебудовою при владі хрущова.З приходом до влади хрущов здійснює дестабілізацію-процес засудження і відмова від більш жорстоких сталінських методів управління державою.Десталінізація відбувалася в два етапи:1953-1956;1956-1959.Десталінізацією було видано указ про амністію ув’язнених до 5 років, а також була здійснена реабілітація репресованих радянських,військових діячів:куліш,коцюбинський.На 2 етапи була створена спеціальна комісія із рослідуванням злочинів сталіна:ліквідовано систему густапо,ліквідація позасудових органів,зростання чисельності українців в управлінському апараті,розширення прав союзних республік,повернення депортованих осіб.Результати:демократизація сус-пол життя,створено умови для виникнення десиденського руху.
Економічні реформи М.С.Хрущова та їх наслідки.Поставивши завдання „наздогнати і перегнати Америку” і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки. Головним завданням на початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми, яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільськогосподарського виробництва. Початок реформування було покладено на вересневому 1953 р. Пленумі ЦК КПРС, який намітив заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства. У середині 50-х років сільське господарство завдяки пріоритетності його розвитку вперше стало рентабельним. Валова продукція сільського господарства за 1954-1958 рр. порівняно з попередньою п’ятирічкою зросла на 35,3 %. Різке піднесення сільськогосподарського виробництва було зумовлене сукупною дією низки чинників:1) посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві завдяки зростанню закупівельних цін на сільгосппродукцію;2) створення умов для розвитку особистого господарства колгоспників (зниження податків, тверді суми оподаткування відповідно до розмірів присадибних ділянок3) здійснення переходу від жорсткого планування до поєднання планування з господарською самостійністю колгоспів;4) зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства;5) підвищення освітнього рівня керівників сільгоспвиробництва.Важливими були соціальні програми М.С.Хрущова:-. Виплачувались пенсії колгоспникам;- зросли асигнування на охорону здоров’я, скасовувалася плата за навчання;- збільшилися капіталовкладення в житлове будівництво, яке зводилося небаченими темпами;- тривалість робочого дня скоротилась до 7 год., запроваджувався п’ятиденний робочий тиждень. Отже, реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок їх половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці не відбулося. Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до зростання цін. Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було поставлене на межу голоду, вводились картки на хліб.
Україна а період перебудови.1982р помер Брежнєв і першим секретарем ЦК КПРС було обрано Андропова(82-84)після андропова оберається черненко,після смерті черненка 1985р. секретарем стає горбачов,який проголосив новий економічний і політичний курс Перебудова-політичний курс кпрс,спрямований на оздоровлення суспільного,політичного і екон. Життя сусп.напрямки: внут.пол(демократизація сус.життя)зов.пол(припинення холод.війни).Перебудова відбувалася в 2 етапи:перший етап передбачав широки впровадження досягнень розвитку машино будуванню,вирішення соц..проблем.другий етап період активних економічних перетворень курс на перехід до регульованої ринкової економики.19 партійна конференція 1988 взяла курсна реформування політичної системи та гласності.Відбулося:публікація творів,повернення із забутих історичних фактів.позитивні сторони:поч..формування багатопартійності,дем.сус життя,негативні:розвал народного господарства,інфляція,товарний дефіцит товарів.
Загострення економічних проблем у 7080-х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.індустріальні галузі економіки розвивалися переважно екстенсивно: лише завдяки залученню додаткової сировини і робочої сили, створенню нових потужностей. Підвищення продуктивності праці або зменшення матеріаломісткості виробництва, тобто якісні фактори економічного зростання відігравали у розвиткові другорядну роль. На розвиток сільського господарства виділялися значно більші капіталовкладення, ніж у попередні десятиліття, тому частка цих коштів у загальному обсязі вкладень у народне господарство істотно підвищиласяІстотно збільшилися поставки селу тракторів, вантажних автомобілів, комбайнів та іншої техніки.Однак величезні ресурси використовувалися нераціонально. Темпи нарощування виробничих фондів помітно випереджали темпи приросту продовольчої продукції, Незважаючи на великі капіталовкладення, колгоспи і радгоспи не могли нагодувати міського споживача.Навесні 1982 р. було запроваджено в життя загальнодержавну продовольчу програму. Її пропагували як свідчення турботи партії і уряду про матеріальний добробут радянських людей. Проте програма ганебно провалилася. У середині 80-х років у багатьох регіонах СРСР виникли серйозні продовольчі труднощі, Вони відчувалися навіть у великих містах України, хоча й меншою мірою, ніж в інших республіках.Екологічна ситуація катастрофічно погіршилася після вибуху у квітні 1986 р. четвертого енергоблока на Чорнобильській АЕС. Причинами цієї найбільшої в історії людства техногенної катастрофи були низька якість проектування, виготовлення та обслуговування техніки.У цілому можливості екстенсивного економічного розвитку неухильно вичерпувалися. Постійне нарощування виробництва поглинало величезні ресурси, але не давало належної віддачі.
Опозиційний рух в Україні.В часи брежнєва сформулювалася панівна еліта що контролювала всі сфери життя суспільства і користувалася різноманітними привілеями.в 60-80р відроджується опозиційний рух.Причини:нарада з безпеки та співробітництві в європи,інгронування конституційних прав людини,видача у львови чорноволом само видавничого журналу що сприяв десиденському руху. Форми діяльность:порушення національної проблеми,репресії проти опозиціонерів,позбавлення нац..громадянства,аршти,ув’язнення.догани,виключення з партії.
Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За». Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка, та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Ствердно на це запитання відповіли 28 міл 804 тис. українців (або 90,32%), взяли участь у голосуванні 31 міл 891 тис.громадян (або 84,18%).
Зародження дисидентського руху в Україні. З поліпшенням внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги» в Україні розпочинається новий етап національно-визвольної боротьби. Його зовнішніми збуджувачами були процеси деколонізації 50-60-х pp., антикомуністичні виступи в новостворених країнах «народної демократії» (Угорщина, Чехословаччина, Польща та НДР), а також активний правозахисний рух, спричинений прийняттям у 1948 році загальної Декларації прав людини. Внутрішніми чинниками розгортання опозиційного руху в Україні стали: монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки, постійні утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя, цілеспрямована русифікація українського населення республіки. У «Маніфесті Українського революційного центру» визначалися тридцять три «принципи свободи», зокрема висувалися вимоги запровадження демократичної системи, суверенітету України, установлення державних кордонів нації в її етнографічних межах, свободи організації і діяльності різних політичних партій. Автори маніфесту обґрунтували право вільної критики владних структур, пропонували висувати кандидатів на високі урядові посади. УРЦ наголошував, що основним принципом його програми є воля народу.
Шістдесятники. На хвилі боротьби зі сталінізмом і тоталітаризмом в Україні з початку 60-х років формується й згуртовується нове покоління молодих літераторів і митців — так званих «шістдесятників». Ця молода генерація української інтелігенції протестувала проти фальші, помпезності, заідеологізованості в зображенні дійсності, задушливої атмосфери в суспільстві, боролася за відродження рідної мови й культури, національної самосвідомості й людської гідності.Одним з перших осередків українських «шістдесятників» став Клуб творчої молоді в Києві, ,що виник під егідою міського комсомолу в 1960році. Його очолював Лесь Танюк, а найактивнішими учасниками засідань були Іван Драч, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Алла Горська та ін. Робота клубу розпочалася з поступового відродження українських народних традицій та організації різних мистецьких гуртків. Згодом члени клубу вдалися до пошуків місць масових поховань жертв сталінських репресій. Пізніше рух «шістдесятників» набуває все виразнішого національно-патріотичного забарвлення. Його учасники організовують вечори пам'яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Леся Курбаса. Такі неформальні культурно-освітні заходи бентежили владу.
Зовнішня політика незалежної України.
24 серпня 1991 р. - Акт проголошення незалежності України.
У другій половині 90х років Україна намагалась реалізувати стратегію багатовекторності зовнішньої політики. Стратегічними партнерами України були проголошені США, Росія, Польща а ще цілий ряд держав. Проте підтримувати рівнозначні відносини з основними своїми партнерами виявилось нереально,хоча були досягнуті значні успіхи у двохсторонніх відносинах. Так було укладено великий договір х Росією і угода про розподіл Чорноморського флоту (1997); вдалось врегулювати відносини з сусідніми державами: Польщею,Словаччиною,Угорщиною,Румунією,Молдавією. Добре економічні та політичні зв’язки склалися між Україною і більшістю держав європейського континенту, передусім з Польщею,ФРН,Італією,Угорщиною. Проте наростали проблеми у відносинах з ЄС та НАТО,зумовлені невиконанням взятих Україною на себе зобов’язань.Україна опинилася перед вибором: або інтеграція у Євроатлантичні структури (НАТО,ЄС), або з Росією (СНД,ЄврАзЕС, Ташкенський договір). Україна проголосила обрання європейського вибору (травень 2002 р.),проте шлях у цьому напрямі не передбачався легким.
Культура України в роки Великої Вітчизняної війни.За умов окупації України її урядові установи, культурні та наукові заклади було евакуйовано, зони функціонували на території інших республік.Над науковим вирішенням найважливіших проблем воєнного часу працювало понад 70 вузів, евакуйованих з України до Казахстану, Туркменії, Узбекистану, Киргизії. Науково-дослідні роботи проводила Академія наук УРСР. Фахівці фізико-технічного інституту АН УРСР реалізовували оборонну програму: вони розробили прилади для військової авіації, радіолокації, пеленгації. Інститут електрозварювання АН УРСР, очолюваний Є. Патоном, розробив метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час складання корпусів танків Т-34. Цей метод дозволив поліпшити міцність та якість бойових машин.Інститути історії, економіки, археології, мовознавства і літературознавства були об'єднані в Інститут суспільних наук. Історики видали праці «Боротьба українського народу проти німецьких загарбників», серію брошур про народних героїв України. Ці видання, авторами яких були відомі історики України М. Петровський, К. Гуслистий, М. Супруненко та інші, мали важливе значення в ідеологічній боротьбі з ворогом.Твори патріотичної тематики друкувалися в журналах «Українська література», «Україна». Твори українських літераторів були сповнені ненавистю до ворога та глибокої переконаністю у перемозі над ним.З України було евакуйовано понад 50 театрів, яким доводилося готувати вистави на незвичних, іноді зовсім непридатних сценах. Головна увага приділялася виступам у військових частинах, шпиталях. У фронтових концертах брали участь майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та інші.Українські вчені, науковці, діячі культури зробили вагомий внесок у боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. їхні винаходи, наукові дослідження, патріотичні твори стали складовою отриманої у Великій Вітчизняній війні перемоги.
Державотворчі процеси в незалежній Україні(1991-2012р). Державотворчі процеси –це формування і становлення основних інститутів влади їх конституційне оформлення визначення національних інтересів. Після прийняття акту незалежності акту в республіці розгорнувся процес державотворення:-встановленя недоторканості кордонів ,регламентування їх роботи.-формування збройних сил та органів безпеки.-визначеня громадянства.-прийняття державної символіки.-правове забезпечення міжнаціональних відносин.-створення власної грошової системи.Визначення незалежності укр. Стратегічні процеси:-побудова ринкової економіки-реформування економіки,гілок влади.забезпечення прав людини.Було сформовано і визначено повноваження трох гилок влади: Законодавча(верховна рада україни,міські ради,сільські) Виконавча(кабінет міністрів,обласні ради,президент) Судова(Верховний суд україни,адміністративний суд,місцеві суди,арбітражний,конституційний).
Конституційні традиції в Україні .Прийняття конституції України 1996 р і її історичне значення. Правові законодавчі традиції в Укр існують ще за часів Ярослава Мудрого,було прийнято перший законодавчий акат Руську Праву в часи коли Руські Землі входили до великого князівства литовського,діяли литовські статути. В часи національно визвольної війни .З середини ХVIIст (Богдана Хмельницького) були прийняті Березневі статі . 5 квітня 1710 р була прийнята конституція Пилипа Орлика перша в світі. 1918 р центральна рада прийняла конституцію України за часів радянської влади були прийняті і діяли радянські конституції з проголошенням незалежності України розпочався в Україні конституційний процес. Конституційний процес відбувався в два етапи 1990-1993 роки. Розробка на основі діючої конституції удосконаленого проекту. Була створена конституційна комісія . 2 етап 1994-1996 роки узгодження проекту.
Економічне життя України за роки незалежності. Економічну ситуацію,що склалася на початку незалежності,можна характеризувати як економічну кризу. Звичайно неможливо було уникнути кризи але можна було скоротити її в часі політикою рішучих економічних перетворень. У березні 1992р Верховна рада україни прийняла «Основи національної економічної політики України». У листопаді 1992 р Премєр міністром України було призначено Л.Кучму,який заявив перехід до ринкової економіки. Віце прем’єр міністр В. Пінзевик розробив план перетворень яким зокрема передбачалося обмеження пільгових кредитів,скорочення субсидій,контроль національного банку. У літку 1994 р президентом Укр стає Л,Кучма. Ситуація в економіці країни продовжувала погіршуватися. Верховна рада схвалила 144 трильйонну емісію ,яка призвела до вибуху інфляції у двічі збільшивши курс долара і більш нід у двічі ціни. Важливою подією стала грошова реформа. Протягом 2-16 вересня 1996 р особливих випадків термін було подовжено ,уведено в дію повноцінну національну грошову одиницю України гривню. У 2005-2008 рр реформаторська діяльність урядів була спрямована на підвищення рівня життя населення . Важливим кроком на шляху реформування української економіки став вступ україни у 2008р до Світової організації торгівлі. Загалом економіка України за 2010р показала додатне зростання (близько 4 %). Восени 2010р розпочався новий етап економічних реформ. Його ключовою складовою має стати ухвалення Податкового,Митного,Житлового,та інших кодексів,які повинні закласти нові умови для ведення бізнесу та впорядкувати законодавство України.
Проголошення незалежності України. Розпад СРСР1941р президент СРСР Горбачов прагнув зберегти радянський союз. Проведення референдуму 1991року на якому український народ підтвердив бажання зберегти радянський союз як основну федерацію рівноправних суверенних республік в яких повною мірою будуть гарантуватися права і обов’язки людини будь-якої національності.19-21 серпня 1991 р відбулася спроба державного перевороту в Укр було утворено державний комітет з надзвичайного стану який очолював прем’єр радянського союзу. В цих умовах відбулася позачергова сесія Верховної ради України на якій 24 серпня в Україні було прийнято акт Незалежності України,в якому Україна проголошувалась незалежною самостійною державою. Проголошувалась неподільність та недоторканість територій України. Результати та історичне значення всеукраїнського референдуму 1989р. Після проголошення незалежності Укр 24 серпня 1990року верховна рада України прийняла рішення проведення в україні референдуму на підтримку акта проголошення України. Причини проведення:-потреби реалізувати політичні спекуляції супротивників незалежності
-продовження активної агітації проросійських сил,щодо укладення Українського договору. Вичикувальна позиція міжнародної спільноти . В результаті референдуму акт проголошення незалежності України підтримали більш 50 відсотків виборців. Одночасно з референдумом відбулись вибори референдуму України .На кандидати Кравчук,Чорновіл,Лукяненко Юхновський,Ткаченко та інш. 2 грудня 1992 р Укр визнають Польща і Канада незалежною. 7 грудня 1997 р в Біловежській пущі зібралися лідери Шушкевич Єльцин. 8 грудня вони проголосили розпад радянського союзу і підписали угоду про утворення співдружності незалежних держав.
Косигінські реформи.Період керівництва брежнєва кабінет міністрів очолив Косигин.За ініціативою якого були проведені економічні реформи.Головна мета цих реформ провадження елементів економічного регулювання господарської діяльності.Зміст реформ:розширення самостійності підприємств,госпрозрахунок-метод господарювання підприємств в умовах соціалістичної економики якій поєднував централізоване керівництво з певною господарської самостійностю підприємств.,посилення економічних стимулів праці., створення фондів матеріального стимулювання на підприємствах.,оцінка діяльністю підприємств не запланованою,а за реалізованого продукцією.,відсутність конкуренції.,разом з самостійністю посилювались централізація.Результат:розвивалась енергетика,розвиток металургії,поява нових гігантів підприємств,зросла продуктивність праці на 50.
освіта, наука та культура. У цей час відбувається централізація управління системою освіти. Для цього в 1969 році створюється міністерство освіти СРСР, яке взяло на себе значну частину функцій республіканських міністерств, чим істотно обмежило їхні права та повноваження. Помітним виявом реформаційних процесів 60-70 pp. стала політизація навчально-виховної роботи в закладах освіти. З 1968 року відновлено військову підготовку у вузах, а з 1972 року вона стає обов'язковою в середніх школах республіки. Провідним центром розвитку науки в Україні в 60-80-х pp. була Академія наук, очолювана Борисом Патоном. Вона складалася з трьох секцій: фізико-технічних і математичних, хіміко-технологічних і біохімічних та суспільних наук. Саме вони визначали головні напрями наукових досліджень у республіці. В академічних установах неухильно зростала кількість дослідників. Якщо на початку 60-х pp. їх нараховувалося 3,6 тис, то в 1985 році — 15,3 тис. осіб. За цей період кількість докторів і кандидатів наук зросла в 5,5 раза. Українська література 60-80-х pp. була гідно представлена чудовими творами одного з ідейних натхненників руху «шістдесятників» Олеся Гончара («Собор», «Берег любові», «Чорний яр», «Твоя зоря» та ін.). Особливо широкий резонанс в Україні викликав роман «Собор», коли перший секретар Дніпропетровського обкому партії О. Ватченко впізнав себе в одному з його негативних персонажів. У цей період новими ідеями й формами збагатився талант М. Стельмаха («Правда і кривда», «Дума про тебе»), П. Загребельного («Диво», «Розгін»), І. Білика («Меч Арея»). Величезне зацікавлення у вітчизняного читача викликали історичні романи Ю. Мушкетика, Р. Іванченко, Р. Федоріва. Життєвість української поезії переконливо довели нові збірки віршів Д. Павличка, І. Драча, В. Коломійця, Б. Олійника.