Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вступ
Нині туризм визнано одним з найприбутковіших видів бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій. Щоденні туристичні витрати складали в 2007 р. понад 2,5 млрд. дол. США.
Невід’ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. В умовах розбудови української держави туризм може і повинен стати дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.1
Невипадково вперше в історії України Верховною Радою проголошено туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнанням ролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання до складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації – керівного органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.
Одним з перспективних регіонів для розвитку туризму є Київська область. Проте, туристичні можливості Київщини ще не достатньо вивчені у вітчизняній науковій літературі.
Коротка характеристика Київської області
Київська область розташована на півночі України, в басейні середньої течії Дніпра, та його приток - Росі, Десни,Ірпеня, Трубіж, Прип’яті. До складу Київщини входять двадцять п’ять районів, двадцять п’ять міст, у тому числі обласного підпорядкування, двадцять дев’ять селищ міського типу. Територія області – 28,4 тис кв. км (4,7 площі України). На сході межує з Чернігівською, Полтавською, на заході з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Білорусії. Міське населення становить 58,1% сільське – 41,9%загальної чисельності. Густотою населення – 65 осіб на 1 кв. км.
1.Наяввний потенціал туристично-природних ресурсів Київської області
Україна має значні туристичні ресурси задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнаванні, історії та культури краю.
Під туристичними ресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії, як усталеність, цілісність, місткість,привабливість.
Виділяють три типи туристичних ресурсів:
До природних ресурсів належать клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об’єкти тощо.
Кожний з них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів. Під природними туристичними ресурсами розуміють, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій.
Серед природи України особливе місце посідають природні багатства Київщини. Прозорі води озер, верби під ставками (в області понад 1500 ставків),стрункі явори обабіч шляхів. Левади і Зелені долини, високі мальви степу,голубе сяйво рік, такими барвами і чарами наділила цей край природа. Перлиною Київщини по праву вважається знаменитий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церква), якому виповнилось 200 р. Саме такий природний потенціал Київщини надихав на творчість видатних митців: Сковороди, М. Гоголя, І. Нечуй – Левицький, О Довженка.
Природа цього краю є надбанням прадавньої культури, приклад незабутніх талановитих попередників, безумовно, позначились на формуванні світогляду нашого сучасного та його духовного світу, який відбито в багатій та різноманітній творчості. За площею зелених насаджень Київ та його околиці входить до трійки «найзеленіших» столиць Європи. Місто виростало серед лісів і, розростаючись, відвойовувало у них усе нові території.
Річки Київщини належать переважно до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок (довжиною більше 10 км). Дніпро тече територією області в межах 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип’ять з Ужем, Тетерів із Здвижем, Ірпінь, Стугна, Красна, Рось з Роставицею, Горохуваткою, Протокою і Кам’янкою (праві), Десна, Трубіж, Сулій, Перевіз (ліві). На території області розташовано 55водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського. У Київській області налічується багато рукотворних об’єктів, а саме: 2383 ставки та 55 водосховищ, серед останніх найбільшими є Київське та Канівське, більша частина площі яких розташована в межах території Київщини.
Київщина має цінні курортологічні ресурси, що зумовило розвиток двох кліматичних курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця ( 13,3 тис. місць) та Конча-Заспа ( 14,7 тис. місць). Мережа санаторних закладів області представлена 46 об’єктами. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько10.2 тис. місць , площа – 382,8 га. Кількість дитячих оздоровчих закладів, що розташовані у місті, становить 237, де можуть відпочивати понад 40 тис. дітей. Мережа закладів відпочинку ( з урахуванням тих, що функціонують періодично) включає 40 будинків та пансіонатів, 30 оздоровчих таборів, водноспортивних і веслувальних баз, 13 спортивно-риболовецьких баз. Загальна місткість закладів відпочинку ( без спортивних баз) становить 16,0 тис. місць.
Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.
Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:
від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;
3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;
до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області.1
Сучасний природно-заповідний фонд Київської області (разом зі столицею) складається із 86 територій та об’єктів, із яких 16 мають загальнодержавне, а решта – місцеве значення. Серед них слід відзначити курорт Ворзель. За своїми природними даними Ворзель – це красива місцевість з упорядкованим парком, ставами, пляжем і човновою станцією. Курорт міститься на одній із мальовничих північно-західних околиць Києва і входить до зони Полісся.
Одним з головних курортів в Київській області знаходиться в м. Біла Церква санаторій-профілакторій ”Діброва”. На думку автора курорт має вигідне розташування, по-перше тому що він знаходиться в 78 км від столиці, по-друге він багатопрофільний.
Також, на території Київщини знаходиться велика кількість санаторіїв, курортів та ін. Які є різними за своїм призначенням і тому для відпочиваючих завжди буде представлений великий вибір. Ось головні з них: м. Ірпінь (Ірпінський регіон) спортивно-оздоровчий комплекс «SPA», м. Переяслав-Хмельницький ДОЗ «Переяславський»: загальнооздоровчий, Баришівський район обласний дитячий санаторій “Поляна” та багато інших.
Загальна площа території об’єктів природно-заповідного фонду в області становить близько 80 тис. га, а їх кількість наближається до 90. До їх складу входять: Дніпровсько-Тетерівське заповідно-мисливське господарство, Заліське лісомисливське господарство, Дзвінківський та Жуків хутір – лісові заказники, Ржищівський та Дніпровсько-Деснянський – ландшафтні заказники, Жорнівський орнітологічний заказник, Іллінський та Усівський гідрологічні заказники. Крім цього, об’єктами природно-заповідного фонду є урочище Бабка, дендрологічний парк “Олександрія“, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – Згурівський та Кагарлицький і багато інших об’єктів.
Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.
2.Сконцентрованість унікальних історико-культурних пам’ятків
Важливу роль для задоволення пізнавальних потреб туристів відіграють історико-культурні ресурси. Це, насамперед, пам’ятки історії та культури,музеї, промислові та сільськогосподарські підприємства та ін., які використовуються для пізнавання краю, його історії, обрядів, звичаїв населення та інших культурних цінностей.
Усі історико-культурні об’єкти, які зацікавлюють туристів і екскурсантів оцінюються в залежності від ступеня їх пізнавального та виховного значення, природного оточення, сучасного використання. Як свідчить аналіз, роль пам’яток історії та культури в туризмі зводиться до виконання таких основних функцій:
В Київській області діє розгалужена мережа установ культури , до якої входять 848 клубів, 918 бібліотек, концертно-творча організація «Київщина», 237 музейних установ, зокрема всесвітньо відомий Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» 1. Значна частина музеїв розташована в меморіальних садибах, будинках, квартирах, тобто безпосередньо в нерухомих пам’ятках історії та культури. Наприклад, музей –К. Стецька (Київська обл.), «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького» (відділ Переяслав – Хмельницького історико-культурного заповідника)
Київський обласний археологічний музей розташований на дніпровській кручі у сю Трипілля. У музеї представлені старожитності зарубинецької, черняхівської, пеньківської, колочинської, волинцівської та рогденської культур. За сучасними дослідженнями на території Київського Подніпров’я відомо понад 100 пам’яток трипільської культури. До музейного комплексу входить Дівич-гора де виявлено святилище і могильник зарубинецької культури ІІ ст.. до н. е.1
На Київщині велика кількість пам’яток іcторії, архітектури та мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі – світове значення.
Музей народної архітектури та побуту Середньої Надніпрянщини- музей просто неба, розташований в околицях Переяслав-Хмелицького. Входить до складу національного – етнографічного заповідника «Переяслав».
В музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини, як кінця XIX, початку ХХ ст., так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території 30 га розміщено 13 тематичних музеїв, які є органічним продовженням музею-села.
Музей ознайомлює з народною культурою, архітектурою та творчістю, звичаями та обрядами українців Середньої Наддніпрянщини. До уваги відвідувачів 122 пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.
Пам’ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам’яток матеріальної і духовної культури.
На території музею розташовано 185 об’єктів, з них 104 пам’ятки народної архітектури ХVII-XIX ст., в тому числі 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, 23 різноманітні установки та майстерні, більше 20тисяч витворів народного мистецтва, знарядь праці, речей побуту, зібраних в лісостеповій зоні України. Прикрасою музею є два рукотворні ставки, дендропарк з десятками тисяч дерев та кущів, дбайливо доглянуті двори та городи.
Музей українських обрядів та звичаїв. Музей знаходиться на території музею просто неба,відкритий під час святкування Зеленої Неділі у 1989 р. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї, обряди, традиції від давнього часу до наших днів.
Перша зала містить експонати, які свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський період. У другій залі можна побачити «ряжених», які ходили під час різдвяних свят, вітаючи господарів з народженням Ісуса Христа. Далі зображено святкування Водохреща, Великодня, Зелених свят та ін.
У наступній залі розповідається про родинно-побутові свята і звичаї пов’язані з ними. Це – весілля, народження дитини, вечорниці, поховальні обряди. В останній залі можна ознайомитися з з сучасними українськими обрядами і звичаями.
Музей історії української православної церкви. В унікальній пам’ятці дерев’яного мистецтва (Сухоярській церкві) 1775 року, перевезеній до заповідника із села Сухий Яр Ставицького району Київської області, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівля трьохзрубна з трьома банями, середній зруб – довший і ширший.
В музеї експонується підбірка матеріалів, пов’язаних із життям Ісусу Христа, Богородиці та інших святих, ікона «Хрещення Русі у 988 році».
У вітринах розміщено релігійну літератур, стародруки, твори Василя Великого, Іоана златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони з зображення митрополита Переяславського Єфрема, день пам’яті якого відзначається 10 лютого.
У ХVI-XVII ст. церква стає національною. В експозиції показано портрет Слисся Плетенецького архімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 році видав «Часопис». Далі портрети гетьмана Сагайдачного, який переконав патріарха Феофана відновити у Києві у 1620 році православну митрополію , а також Перта Могили який зібрав Київський собор і затвердив «Катахізіс» української православної церкви;ікони 12-тинайголовніших свят, пов’язаних із життям Ісуса Христа – (Різдво, Хрещення, Великдень, вознесіння).
Яготинський державний історичний музей розташований у центрі міста. Це великий музейний комплекс, що складається з об’єднаних в єдине ціле темою історії рідного краю окремих відділів – музеїв, широко відомих не лише на Київщині.
Місто Яготин – одне з найстародавніших міст Київщини. Історія сягає в глибоку давнину. Життя території Яготинщини зародилася в добу палеоліту.
Музейна експозиція розміщена в 14 зала і висвітлює історію Яготинщини з найдавніших часів до сьогодення нерозривному зв’язку з історією України.
Музей має 7 філіалів: «Картинна галерея», музей «Флігель Тараса Шевченка», «Музей етнографії», археологічний музей «Добронічівська стоянка», меморіальний музей – народної художниці України Катерини Білокур, краєзнавчий музей ім.. двічі Героя Радянського Cоюзу А. Г. Кравченка та краєзнавчий музей С. Капусниці.
Також, на території Київщини проходить значна кількість фестивалів. Які під час проведення допомагають по-перше розвитку в економічній сфері області, по-друге в туристичній. А саме 13 Ювілейний Фестиваль Всеукраїнської авторської лісової пісні «Лісова Фієста» у м. Боярка, фестиваль культури та історії «Парк Київська Русь» с. Копачев Обухівського району Київської області тощо.
Отже, на території Київської області знаходиться чимала кількість пам’яток історії, архітектури та мистецтва. Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам’яток культурної спадщини, зокрема, 1194 пам'ятки різних епох-давніх поселень , городищ , могильників , курганів, змійових валів, місць битв та історичних подій, що входять до значних прошарків історії, які впродовж тисячоліть створювали підвалини сучасної цивілізації на території області. 2010 археологічних пам'яток області занесена до Реєстру нерухомих пам'яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення.
3.Кількість туристичних об’єктів та якість матеріально-техночної бази регіону
.В області налічується 85 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в т.ч. дендрологічний парк Олександрія і пам'ятки садово-паркового мистецтва - Згурівський і Кагарлицький парки.
Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об'єктів визначають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону, де функціонують санаторії, будинки і бази відпочинку, дитячі табори. Серед курортів найважливіші - Біла Церква, Ворзель, Ірпінь, Конча-Заспа, Миронівка. Рекреаційно-оздоровче значення мають також курортні місцевості - Піритове, Лютіж, Клавдієво-Тарасове, Буча. В області є 30 готелів.
В області функціонують 16 музеїв, у тому числі три заповідники - історико-етнографічний "Переяслав", музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 р." у с Нові Петрівці, історико-культурний заповідник у місті Вишгороді.
Цікавий і цінний матеріал зібраний у Білоцерківському і Фастівському краєзнавчих, Яготинському історичному музеях. У с Мар'янівка створено музей-садиба видатного співака І.С. Козловського.
211 нерухомих пам'яток області внесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Багато населених пунктів Київщини мають давню історію, насичену подіями.
Біла Церква є спадкоємницею міста Юріїв, заснованого Ярославом Мудрим у 1032 р. В 1050 р. було збудовано Георгіївську церкву. Серед археологічних пам'яток міста - городище XI-XIII ст.
Фортеця неодноразово зруйновувалась і відбудовувалась. Після татаро-монгольської навали вона довгий час лежала в руїнах. У XIV ст. починається відродження міста. Перша документальна згадка про його нову назву - Біла Церква, пов'язану можливо з руїнами давньої церкви, датується 1331 роком. У середині XVI ст. воєводою Ф. Пронським тут побудований замок. Стимулюючи заселення цього важливого опорного пункту боротьби з татарами, польські королі надають міщанам пільги, звільнивши їх від податків. Натомість на них покладаються витрати на утримання замку і обов'язок польової варти. В 1589 р. місто здобуло Магдебурзьке право.
В період Паліївщини Біла Церква була фактично другою столицею Гетьманщини (1704-1711). У 1706 р. І. Мазепою та К. Мокієвським тут закладено Миколаївську церкву, що збереглася до наших часів.
У 1774 р. Біла Церква була подарована королем Станіславом Августом Понятовським коронному гетьману Польщі Ф. Браницькому. В 1793-99 pp. Олександра Браницька на місці діброви на лівому березі р. Рось заклала ландшафтний парк, який здобув назву "Олександрія". Він створений за проектом і під безпосереднім керівництвом італійця Д. Ботані. В паркових композиціях природні пейзажі органічно поєднуються з архітектурними спорудами -павільйонами, альтанками, колонадами, містками, побудованими в романтичному стилі. Деякі з них зберег чся до наших днів. Це - колонада "Відлуння", "колона чалі", водоспад "Руїни", а також інші численні ставки з водоспадами, каскадами і фонтанами. Флора парку представлена місцевими та екзотичними видами.
На кошти Браиицьких протягом XVIII-XIX сі споруджені зимовий і літній палаци, будинок дворліського зібрання, торговельні ряди (Гостиний двір із 85 крамницями), поштова станція, костьол Св. Іоанна Предтечі на Замковій горі (1789-1812), Преображенський собор (1833-1839), церква Св. Марії-Магдалини (1843). Все це приваблює туристів.
Перша письмова згадка про Білогородку (колишній Білгород), володіння князя Володимира, датована 980 роком. Вона була однією з найбільш укріплених фортець у руських землях і входила до числа найбільших міст, перевищивши за чисельністю населення Чернігів, Переяслав, Рязань. Могутня фортеця, розміщена на підступах до столиці, не раз вирішувала долю Києва в битвах з ворогом. Після татаро-монгольської навали втратила своє колишнє значення і перетворилася на село. Від давнього Білгорода залишилось велике городище, що охороняється як археологічна пам'ятка.
Васильків заснований Володимиром у 988 р. і названий на честь Св. Василія. Першу згадку про Василів містить літопис 996 р. у зв'язку з описом битви з печенігами, в якій князь Володимир зазнав поразки. Він дав обітницю побудувати церкву, якщо врятується. Через рік у Василеві була зведена Преображенська церква, яка, на жаль, не збереглася. В 1157 р. місто було перейменовано у зв'язку із зміною володаря, яким став син Юрія Долгорукого князь Василько.
Історики висловлюють припущення, що у Василькові народився Феодосій Печерський (бл. 1036-1074). У 1756-1758 pp. С. Ковнір спорудив у місті Собор Св. Антонія і Феодосія.
Вишгород був одним із найбільших і найважливіших за своїм політико-економічним значенням міст Київської Русі. Він уперше згадується в літописах від 946 р. як "Ольжин град", резиденція київської княгині Ольги. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний називає Вишгород у ряду таких руських міст, як Київ, Чернігів, Новгород, Псков. У період між 946 і 1314 pp. літописи 38 разів згадують місто у зв'язку з різними політичними подіями.
У Вишгороді в 1054 р. помер Ярослав Мудрий, похований у Борисоглібському соборі (пізніше його прах був перенесений у Київ до Софійського собору).
До найстаріших міст Київської області належить Переяслав-Хмельницький (до 1943 р. -Переяслав).Його назва вперше письмово зафіксована в договорі між Руссю і Візантією від 907 р. Там він згадується в числі трьох найбільших міст-фортець Київської держави. У ХІ-ХІІ ст. Переяслав був столицею великого князівства, що межувало на півночі і заході з Чернігівським і Київським князівствами, очолюваного в різний час Володимиром Мономахом, Юрієм Долгоруким.
У ході археологічних розкопок на території міста виявлено Переяславський дитинець, оточений валами (висотою 17-18 і шириною - 18 м) і кріпосними ровами. Знайдено також залишки кількох церков (зокрема, храма Св. Михаїла), князівських палаців й помешкань простого люду.
У XVII-XVIII ст. місто було центром Переяславського полку. В цей період (1646-1666 pp.) було збудовано церкву Св. Михаїла, що збереглася до наших днів. Споруджено також ансамбль Вознесенського монастиря, від якого уціліли Вознесенський собор (1695-1700), побудований на кошти І. Мазепи, колегіум (1753-1757) і дзвіниця (1760-і pp.). Збереглось також Борисоглібська церква, споруджена в 1839 р. В колегіумі, відкритому в Переяславі в 1738 p., викладав Г. Сковорода. В місто двічі приїздив Т. Шевченко, і в один із цих приїздів ним був написаний "Заповіт".
У Переяславі-Хмельницькому діє національний історико-етнографічний заповідник, до складу якого входять Музей народної архітектури і побуту і Музей Трипільської культури (в с. Халеп'я). Функціонують також історичний і кілька меморіальних музеїв - Г.Сковороди, Т.Шевченка, Шолом Алейхема та ін.
Період заснування і походження назви міста Фастів не встановлено. Перша документальна згадка про нього відноситься до 1390 р.
У XVI ст. Андрій Івашенцевич - Макаревич, що володів фастівськими землями (головний його маєток був розташований у Макарові), заповів Фастів київському біскупу (римо-католицькому єпископу). Відтоді Фастів перетворився на офіцій-ну резиденцію єпископів. Тут було засновано католицьку друкарню, побудовано костьол. У місті діяли єзуїтський колегіум (1612 p.), монастир бернардинців (1638 p.).
Внаслідок подій Визвольної війни і Руїни містечко було спустошене. Відродження в ньому економічного і політичного життя наприкінці XVII ст. пов'язане з ім'ям Семена Палія.
Після Паліївщини місто знов спорожніло, і для заохочення переселенців польський уряд впровадив для них ряд пільг.
У місті збереглись Покровська церква (1779-1781) і Костьол (1903-1911).
У селі Пархомівка в 1903-1906 pp. була споруджена Покровська церква, мозаїка якої виконана за ескізами М. Реріха.
4.Стан інфраструктури
На сьогоднішній день в Україні діють близько 2700 туристичних фірм, що мають державну ліцензію. В загалом в світі Україну мало знають як туристичну державу, що в свою чергу пов’язано з рекламою. В Україні почали проводити туристичні міжнародні салони та ярмарки. Два з них вже стали традиційними – в жовтні та березні. Укладаються договори на міждержавному рівні про туристичне співробітництво із зарубіжними країнами . Розпочато сертифікацію матеріальної бази туризму (готелів, ресторанів, туристичних фірм). Також ведеться робота по залученню інвестицій в туризм. На досить серйозному рівні проводиться підготовка кадрів. Все це дає підстави говорити, що останнім часом Україна робить впевнені кроки в галузі туристичної індустрії.
Туристичним центром світового значення стала прекрасна столиця України - Київ, віком 1500 років, стольне місто стародавньої та могутньої Київської Русі, історичний центр східнослов’янської державності та духовності. Сучасний Київ з населенням понад 2,5 млн. чоловік і територією близько 800 кв. км є осередком великого туристичного потенціалу.
Оспіваний у визначних літературних пам’ятках Київської Русі “Повісті временних літ” і “Слові о полку Ігоревім”, Київ доніс до нас шедеври давньоруської культури, що є одним з вищих досягнень людської цивілізації . Київ зберігає більш як 2000 унікальних архітектурних пам’яток. Це всесвітньовідомі Києво-Печерська Лавра та Софійський собор , внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, руїни Золотих воріт, Кирилівська та Андріївська церкви , Видубицький монастир, Володимирський собор, Маріїнський та Кловський палаци, Національний театр опери та балету, Унікальний Андріївський узвіз, архітектурний ансамбль Хрещатика, близько 30 музеїв, численні пам’ятки.
До послуг туристів у Києві близько 1000 ліцензованних туристичних підприємств, готелі, кемпінги, туристичні бази, санаторії, будинки відпочинку, чудові курорти, ресторани, бари, казино, бістро, кафе, комфортабельні автобуси та легкові автомобілі. І головне багатство столиці – безмежна гостинність українців, приваблива краса народних традицій, невичерпна духовність національної культури.
Готельне господарство
Щорічно Київ щиро приймає мільйони гостей з усього світу. Подальший розвиток столиці як центру політичних, економічних, соціальних та історико-культурних зв’язків України сприятиме поширенню регіональних і міжнародних відносин, створенню відповідних умов для забезпечення сучасного рівня пересування мешканців і гостей столиці. Особливо це стосується готельної інфраструктури міста, що поки що не відповідає усталеним вимогам світових стандартів.
На сьогодні у місті Києві нараховується понад 100 об’єктів готельного господарства різного відомчого підпорядкування. Цей показник не є остаточним і вирішальним, крім того , він не дає уявлення про динаміку розвитку галузі в цілому, тому що серед перелічених об’єктів понад половини використовуються в якості відомчих гуртожитків, частково переобладнаних під готельні номери. Таке явище поширюватиметься тим більше, чим більше будуть загострюватись проблеми соціального становища населення, яке на сьогодні сприяє збільшенню попиту на дешеві номери з обмеженою комфортністю. Тому загальний рівень життя надалі буде деякою мірою обумовлювати зміщення акцентів у наданні готельних послуг різноманітними організаціями та установами міста. Однак, така тенденція не є загальногалузевою та перспективною, про що свідчать основні показники функціонування центральних готелів Києва, що спроможні надавати більш-менш професійні послуги своїм клієнтам. Таких готелів нараховується 21 із загальною кількістю 5962 номери (11460 ліжко-місць). Із цих, відповідно до старих норм-класифікаторів, 12 відповідають вищому класу категорії “Б”, 2 - першому класу та 6 – другому класу. Але слід зазначити, що рівень обслуговування та вартість номерів дуже відрізняються від практичного досвіду ціноутворення послуг готельних господарств великих міст Західної та Східної Європи. Насамперед це стосується невідповідності рівня внутрішньої інфраструктури існуючим світовим стандартам. Тому необхідно спрямовувати зусилля на розв’язання проблем щодо якісного поліпшення стану обслуговування.
У сучасних умовах проявляються тенденції погіршення стану послуг готельного господарства. Насамперед, проблема обумовлюється зниженням активності туризму, який до недавніх часів відігравав значну роль у розвитку галузі. Якщо порівнювати структурне відношення за кількісними та якісними показниками відвідувачів готелів, то статистика свідчить, що до 1992 року при середньому завантаженні готелів до 108 %, частка туристів становила понад 50 % від загальної чисельності клієнтів (крім готелів системи “Інтурист”). Результати діяльності за 1995-1996 рр. свідчать, що чисельність туристів, які звернулися за послугами до київських готелів, зменшилась майже в десять разів, що значно поглибило фінансову скруту готельних господарств. Відповідно і середній рівень завантаженості знизився до 50-60%. Як наслідок, вільні місця поступово перетворюються на офісні приміщення, функціонування яких дає можливість хоч якось підтримувати рівень рентабельності готельних господарств.
Одним із шляхів вирішення проблем розвитку туризму є створення відповідних умов для туристичних фірм, що працюють на внутрішньому ринку. Досвід зарубіжних країн вказує на те, що внутрішній ринок туризму повинен мати пільговий режим оподаткування і ця проблема повинна вирішуватись першочергово.
Водночас в світі спостерігається тенденція до зменшення частки іноземців у готелях за рахунок розташування їх у приватному секторі. Це не вимагає значних капіталовкладень, але може приносити чималі прибутки за рахунок податків. Оцінка використання іноземними громадянами приватних жилих приміщень не може бути об’єктивною через відсутність статистичних даних, але очевидно, що цей вид розселення буде користуватися стійким попитом туристів.
Використання цієї форми розташування вимагає розробки організаційних форм і, насамперед, створення комерційних бюро, через які приватні особи зможуть здавати помешкання туристам, що забезпечить контроль за якістю наданих послуг, так і за податковими відрахуваннями, в т. ч. валютними, в бюджет міста.
Для підвищення ефективності використання готельного господарства необхідно сприяти подальшому розвитку внутрішнього туризму. Паралельно з цим потрібно якнайшвидше вирішувати проблеми функціонування діючих готелів, як цілісних комплексів. На жаль, ще багато таких, що спроектовані та зведені в системи з відповідною інфраструктурою (ресторани, бари, магазини, автостоянки), а у теперішньому стані функціонують як окремі господарські об’єкти з розірваним циклом виробництва.
Подальший розвиток галузі тісно пов’язаний з приватизацією, яка відкриває можливості для поглиблення економічних зв’язків, та зовнішніми фінансовими установами в пошуках інвестиційних партнерів. На сьогодні змінили форму власності вже 11 готелів міста, серед яких 10 готелів стали акціонерними товариствами та один набув статусу приватної власності. Крім того в найближчий час необхідно завершити роботу щодо сертифікації готельних послуг, тобто впровадження “зіркової” системи класифікації, яка є найпоширенішою у світі, ідентифікації рівня та класу готелів. Це дозволить Україні увійти до міжнародної системи готельного бізнесу, що сприятиме поширенню ділових та туристичних зв’язків на регіональному та міжнародному рівнях.
На сьогодні м. Київ, як столиця європейської держави, має бути забезпечений 3-4 п’ятизірковими, 12-15 чотиризірковими та 40-50 тризірковими готелями. Цей показник набагато перевищує існуючі норми, так як перевищує забезпеченість місцями, що становить 6 місць на 1000 осіб. Але розбудовувати галузь необхідно і робити це слід у комплексі з розв’язанням нагальних питань, як на макро-, так і мікроекономічному рівнях.
Але не дивлячись на багато недоліків в Києві – столиці України є готельні комплекси, які відповідають європейським стандартам і користуються популярністю як іноземних туристів так і вітчизняних бізнесменів. На мою думку, досить вдалим прикладом будуть готельні комплекси “Братіслава” та “Дніпро”. “Дніпро” – улюблений готель бізнесменів та дипломатів. На мальовничих київських пагорбах здіймається велична споруда великого готельного комплексу. З його горішніх поверхів відкривається гідний подиву краєвид – від “Українського дому” в самім серці української столиці до лаврських дзвіниць, й аж ген квартали величезного міста, що сягають обрію. Неподалік від готелю – Верховна Рада України, Софійський собор, численні магазини, банки, театри та музеї Києва. Розташований в епіцентрі ділового й культурного життя столиці “Дніпро” користується неабиякою популярністю поміж іноземних та українських гостей. Цінують тутешній сервіс і зарубіжні колеги, недарма “Дніпро” – член елітарного “Трейд лидерз клубу” та володар міжнародної відзнаки “Золота зірка” за впровадженням нових технологій та високий рівень готельних послуг.
Понад 180 комфортабельних номерів завжди готові прийняти гостей столиці. Вишукані президентські апартаменти (у кожного своє ім’я – Джульєта, Олександр, Афродіта …) включають дві спальні, кімнату для секретаря, ванну кімнату з гідромасажним обладнанням, телефон, супутникове телебачення, бар, їдальню з повним набором посуду й холодильником, сервіровку для прийому гостей. 2- і 3-кімнатні люкси також мають телефон, супутникове телебачення, ванну, холодильник і сервіровку. Окрім того, в готелі є напівлюкси і однокімнатні номери. На дванадцятому поверсі розташовані номери, що відповідають чотиризірковому рівню. Привітний і чуйний персонал створює для гостей умови справжнього комфорту. Три швидкісні пасажирські ліфти сполучають між собою 14 поверхів готелю. Не виходячи з нього, можна обміняти валюту, замовити авто напрокат, придбати квитки на будь-які авіалінії світу, а також скористатися послугами перукарні, стоматологічного кабінету, пральні, хімчистки. До послуг гостей – крамниці та кіоски, пивний бар. Ресторан “Дніпро” за вишуканістю інтер’єрів – серед найкращих в Україні, а його кухня, без перебільшення, одна з найсмачніших в Києві. Страви тут переважають, звісно, українські, але й пропонується безліч сучасних європейських. У розпорядженні тих, хто прибув до Києва у справах – бізнес-центр. Тут їм нададуть телексний чи факсимільний зв’язок, швидко зроблять ксерокопії та переклад. Для організації переговорів, конференцій, семінарів можна замовити конференц-зал, а для урочистих презентацій – банкетний. Тим, хто бажає ознайомитися зі стародавнім і вічно молодим Києвом, допоможуть досвідчені гіди й перекладачі. А розважитись і красиво відпочити завше можна в нічному барі “Дніпро”.
Готельний комплекс “Братіслава” розташований на лівому березі Дніпра в мальовничій частині Києва. Неподалік від готелю станція метро “Дарниця”, і за 15 хвилин можна дістатися до центу міста. До послуг гостей затишні зали ресторану “Братіслава” з кондиціонованим повітрям, бари, кафе, банкетні зали. Ресторан пропонує найсмачніші страви національної та європейської кухні, напої в широкому асортименті, холодне фірмове пиво та свіжий хліб власного виробництва.
За помірну плату пропонується комфорт та спокій в готельних номерах класу “Люкс”, одно та двомісних. В службі прийому допоможуть вирішити всі питання: замовлять таксі, телефонні переговори, екскурсії, квитки до театрів, авіа або залізничні квитки, знімуть копії з документів, відправлять та приймуть листи по факсу.
У готелі працюють аптека, перукарня, кіоск по продажу газет та журналів, пункт обміну валют. Служба безпеки готелю працює цілодобово. До ваших послуг також, зал для проведення конференцій, охороняється автостоянка.
У готелі 365 номерів (836 місць). У кожному номері – душ, туалет, телефон, 3-програмний радіоприймач. За додаткову плату можна скористуватися послугами кабельного телебачення. У медичному центрі, що знаходиться в готелі, надають медичні послуги (діагностика, консультації, лікувальний масаж тощо.
В противагу сучасним модернізованим готелям як порівняння можна описати мотель-кемпінг “Пролісок” , що розташований у парково-лісовій зоні, яка знаходиться за 15 хвилин їзди на авто від центру міста. Туристичний комплекс має три власні ресторани, де можна смачно поїсти і гарно провести час. Ресторани “Ярославів двір” і “Хата Карася” відомі в Україні й далеко за її межами своїми оригінальними інтер’єрами в давньоукраїнському стилі, неперевершеною національною кухнею та виступами фольклорних гуртів. Їх відвідали британська принцеса Анна, німецький канцлер Коль, посли багатьох країн, відомі режисери й актори, зірки естради. Окрім того в “Проліску” знаходиться чотири бари, казино та сауна.
Клієнта радо зустрінуть і створять умови максимального комфорту. “Пролісок” пропонує широкий вибір розташування туристів:
- у триповерхову готелі на 202 місця;
- в готелі-котеджі на 40 місць;
- у триповерховому особняку на одну сім’ю з кухнею, сауною, більярдом;
- кемпінг з асфальтованими місцями для ротелів чи кемперів, обладнаних євророзетками.
Важливою і невід’ємною складовою туристичної індустрії є громадське харчування. З 31 серпня по 3 вересня у м. Києві проходив фестиваль “Зірки кулінарного мистецтва України”. Під час фестивалю були проведені наступні заходи: презентація готельного комплексу “Дніпро”, проведення майстер-класу шеф-кухарем ресторану “У Сені і Гоги”, прес-конференція присвячена відкриттю фестивалю, семінар “Асоціація кулінарів України – цілі та основні напрямки діяльності”, проведення майстер-класу шеф-кухарем кафе “Батерфляй” тощо. В дні фестивалю відбувся конкурс професійних офіціантів та кухарів.
В виставці фестивалю взяли участь зі своїми стендами більш ніж сто підприємств громадського харчування, ресторанного господарства, кафе, барів. Окрім того досить добре були представлені підприємства, які займаються оснащенням підприємств громадського харчування. Просто вражаючою була вітрина Київського державного торговельно-економічного університету експозицію якої складали зразки кулінарного мистецтва. Треба сказати, що жоден експонат не стояв два дні, тобто експозиція постійно змінювалась.
5.Кадрове забезпечення галузі
Сьогодні в Україні, після введення напряму підготовки "Туризм" та системної розбудови вищої туристської освіти спостерігається декілька сценаріїв її розвитку за низкою пріоритетних напрямів:
– економіко-правова та управлінська домінанта туристичної освіти (економіка, нормативно-правове забезпечення, управління);
– рекреаційна домінанта туристичної освіти (відновлення здоров’я, фізичних та моральних кондицій);
– науково-дослідна домінанта туристичної освіти (комплексна розбудова туризмології – суспільної науки, що вивчає закономірності становлення і розвитку різноаспектних напрямів розвитку туризму та туристичної діяльності на різних організаційно-управлінських рівнях (міжнародний державний-регіональний).
Методологічною основою побудови системи туристичної освіти в Україні в сучасних умовах повинен бути підхід до туризму як до освітнього простору, в межах якого відбувається послідовна заміна станів розвитку особистості, її життєве та соціальне самовизначення, становлення інтересів та морально-етичних позицій, професійна кар’єра в умовах глобалізації з обов’язковою самоорганізацією та самореалізацією в інтересах особистості, суспільства і держави.
З’ясування феномену туризму в його різних вимірах - від культурологічного до суто економічного - це завдання, яке постало перед науковцями після прийняття Державної програми розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки. Вчені України відгукнулись на загальну потребу розвитку туризму як пріоритетного напряму української економіки та культури загалом. Зокрема, у листопаді минулого року в Київському університеті туризму, економіки і права відбувся круглий стіл "Наука і туризм", у засіданні якого взяли участь провідні вчені різних галузей науки, зокрема представники відділення історії, філософії і права Національної академії наук України, Академії педагогічних наук, Інституту історії України, Інституту світової економіки і міжнародних відносин, Інституту економіки, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень, Інституту держави і права ім. Володимира Корецького, Інституту філософії ім. Григорія Сковороди, Інституту соціології, а також Української академії політичних наук, Соціологічної асоціації України, Національної бібліотеки ім. Володимира Вернадського. Науковці проаналізували методологічні питання, пов\’язані з науковим забезпеченням розвитку туризму в Україні, сформулювали пріоритетні напрями наукових досліджень, які утворять підґрунтя нового комплексного напряму в науці - туризмологія.
Теоретико-методичні розробки покладено в основу формування системи підготовки кадрів для галузі. Співробітництво громадських туристських об’єднань і різноманітних за формами власності туристських підприємств із державними і недержавними навчальними закладами, як принцип становлення системи, дозволив запровадити багаторівневий підхід до підготовки і навчання фахівців туризму з одночасним підключенням систем додаткової освіти. Тобто характер туристської освіти в Україні в поєднанні з додатковою створює принципові позиції освіти фахівців галузі, а саме: неперервність та наступність у навчанні.
Головним навчальним закладом підготовки туристських кадрів в Україні виступає Київський університет туризму, економіки і права, який один із перших реалізує безперервну підготовку кадрів сфери туризму і є базовим методичним центром підготовки таких фахівців в Україні.
На першому рівні формування професійних знань реалізується вже в середній школі на базі 8-11-х класів, де учні в ліцеях (ліцейських класах) паралельно з загальноосвітніми дисциплінами, освоюють основи спеціальності з соціальної анімації, спортивно-оздоровчого й екскурсійного туризму, що викладаються як комплекс дисциплін початкової туристської освіти. Випускники одержують первинні спеціальні знання з туризму.
Другий рівень – придбання професійних кваліфікацій – здійснюється в училищах, технікумах і коледжах, до яких дедалі частіше вступають ліцеїсти з метою продовження своєї фахової освіти й одержання професії за соціальним туристським профілем. Фактично це є система середньої спеціальної освіти з одержанням ступеня і кваліфікації бакалавра туризму.
На третьому рівні реалізуються професійні потреби галузі і особистості, а саме: здобувається вища освіта ІІІ освітньо-кваліфікаційного рівня (підготовка бакалавра), тут є важливим відпрацювання системи діяльності фахівця і розвиток його проектувально-технологічних умінь.
На четвертому ступені - здійснюється підготовка спеціаліста за фахом, формується його індивідуально-авторський професійний рівень, розвивається культура професійного мислення фахівця сфери гостинності.
На п’ятому ступені (підтвердження кваліфікації післядипломній освіті) пріоритетним стає синтез і узагальнення професійного досвіду фахівця, набуття ним науково-педагогічних навичок.
Післядипломне навчання є завершальним рівнем професійної освіти, де роль і значення системи додаткової освіти в професійній мобільності фахівця набувають ще більшого значення і вона продовжується протягом всього життя.
Принципи багаторівневої і безперервної освіти конкретизуються у програмах стаціонарного і післядипломного навчання: школа – ліцей – училище – коледж – вуз – перепідготовка, підвищення кваліфікації, здобуття другого фаху, вітчизняні та зарубіжні стажування і робота по найму, зокрема за кордоном.
Досвід Київського університету туризму, економіки і права в співробітництві соціально-туристського комплексу й закладів освіти дозволяє подолати складну проблему фінансового забезпечення державних і регіональних проектів підготовки кадрів, оскільки система вищої та після вузівської освіти, заснована на ресурсах і майні підприємств соціальних громадських туристських організацій, рухів і освітніх закладів, зменшує витрати держави на освіту при збереженні процедур державного ліцензування й акредитації. У цьому разі національна школа підготовки фахівців до професійної соціальної і туристської діяльності формується не лише за рахунок цільового фінансування з держбюджету або регіональних бюджетних відрахувань, а в рамках міжвідомчої і міжрегіональної спільної і змішаної участі різних структур: соціальних туристських об’єднань, туристських підприємств і закладів освіти; недержавної мережі базового і додаткового професійного навчання (академії, інститути, філії, відділення, навчальні центри). У наш час в Україні має місце переважно державне фінансування діяльності освітніх закладів соціального профілю. Проте, за нашим переконанням, підтвердженим практикою Київського університету туризму, економіки і права, методичною й організаційною основою національної системи підготовки кадрів повинні стати об’єднані зусилля навчальних закладів різних рівнів підготовки, що діють на основі принципу єдності та відповідності компонентам освіти, в основі яких – спеціальні й загально-професійні програми підготовки кадрів туристського профілю.
Багаторівнева і безперервна підготовка і перепідготовка дозволить швидше вирішити завдання прискореного насичення соціальних туристських рухів, туристських підприємств і комплексу, що їх обслуговує, кваліфікованим персоналом, фахівцями і працівниками, наприклад, для конкретизації профілю професійної підготовки кадрів введено спеціалізації із визначенням кваліфікації і термінів навчання: молодший спеціаліст (організації готельного господарства і туризму, торгівлі, технології комп’ютерного забезпечення), бакалавр (інформації, інформаційних систем, міжнародних послуг, туризму, торгівлі, комерції, інформатики, гостинності); спеціаліст (оператор, програміст, менеджер туристської фірми, менеджер з постачання і збуту, бухгалтер, економіст, методист), магістр (науковий працівник, викладач вищої школи).
Для працівників масових професій визначено кваліфікації: кухар-кондитер; офіціант, бармен, буфетник. Для працівників з вищої освіти: технік-технолог – організатор харчування в системі туризму, екскурсовод, туроператор, гід-екскурсовод, тур-аніматор (режисер), організатор туризму. Отже, встановлено, "сімейство" спеціалізацій, підготовка яких є можливою лише в системі безперервної, включаючи додаткову, освіти.
Нові економічні умови розвитку України спричинили пошук новаційних, організаційних та методичних можливостей становлення і розвитку системи безперервної професійної туристської освіти, яка характеризується:
– змішаною участю державних і недержавних освітніх закладів;
– єдиними принципами оцінки якості підготовки з боку державних органів через механізми ліцензування, атестації й акредитації, готовності освітніх закладів до формування професійних навичок, вмінь і кваліфікацій у працівників управлінського профілю і різних посадових груп фахівців соціальної анімації, туризму й обмінів;
– послідовним впровадженням мережі додаткового навчання в систему соціального туристського руху, що забезпечується широтою надання інформаційних і освітніх послуг;
– формуванням організаційно-методичних структур, покликаних забезпечити доступність соціальної освіти працівникам сфери туризму за програмами довгострокового і короткострокового навчання з одержанням державних сертифікатів і дипломів, що забезпечують професійну мобільність кадрових ресурсів туризму.
6.Маркетингове забезпечення туризму
Метою Програми розвитку туризму в м. Києві до 2015 року (далі по тексту - Програма) є перетворення туризму в одну з найбільш прибуткових галузей економіки Києва, що забезпечить значний внесок у соціально-економічний розвиток міста шляхом збільшення дохідної частини бюджету Києва за рахунок податкових та валютних надходжень, припливу інвестицій, збільшення кількості робочих місць, а також створення сприятливих умов для відпочинку та зміцнення здоров'я мешканців і гостей міста за умов збереження і раціонального використання культурно-історичної та природної спадщини Києва.
Мета Програми відповідає пріоритетним напрямам розвитку м. Києва. Розробка Програми проводилась з урахуванням Стратегії розвитку туризму і курортів України, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2008 року N 1088-р, Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року та результатів виконання Програми розвитку туризму в м. Києві до 2010 року.
Програма передбачає реалізацію комплексу завдань (додаток 2) за пріоритетними напрямами туризму, що сприятимуть розв'язанню визначених соціально-економічних і науково-технічних проблем, активізації виробничої діяльності туристичних підприємств різних форм власності та поліпшенню їхнього фінансового становища.
Реалізація Програми спрямована на вирішення актуальних проблем розвитку сфери туризму м. Києва, головними з яких є:
• Недосконала нормативно-правова база, яка стримує залучення інвестицій та впровадження сучасних технологій туристичної діяльності, недостатньо стимулює туристичний бізнес.
• Недостатня та недосконала база моніторингу туристичної діяльності, обліку туристичних ресурсів і об'єктів туристичного інтересу міста.
• Низький рівень маркетингової, інформаційно-довідкової та рекламної діяльності з просування (особливо на зарубіжні ринки) туристичних можливостей, об'єктів, послуг міста та організації їх замовлення.
• Недостатня з точки зору сучасних вимог номенклатура та якість туристичних послуг, високий рівень співвідношення ціна/якість, низька оперативність та висока трудомісткість замовлення послуг та проведення розрахунків.
• Туристична інфраструктура міста не відповідає сучасним вимогам. Це стосується і транспортної інфраструктури (зокрема місць паркування, стоянок та зупинок туристичного транспорту) та готельної інфраструктури (низький рівень забезпеченості номерного фонду для різних категорій споживачів), рекреаційної інфраструктури (зокрема об'єктів та місць відпочинку, розваг).
• Низька ефективність використання туристичних ресурсів, зон та об'єктів.
• Недостатній потенціал об'єктів для проведення ділових, культурних та інших масових заходів.
• Малоефективне методичне, інформаційне та технічне забезпечення екскурсійної діяльності.
• Недостатній з точки зору сучасних вимог рівень кадрового забезпечення.
• Організація підготовки екскурсійних програм, екскурсоводів та гідів-перекладачів, створення екскурсійно-методичного центру.
• Організація рекламної та інформаційної підтримки туристичних та екскурсійних можливостей міста.
> Підтримка маркетингової діяльності та інформаційного забезпечення туризму
Основними завданнями цього напряму є:
- Створення маркетингової організації м. Києва на засадах державно-приватного партнерства та розробка комплексної програми маркетингу турпродукту та послуг м. Києва на національному та зарубіжних ринках.
- Організація та проведення маркетингової кампанії з просування м. Києва як туристичного центру на внутрішньому та зарубіжних ринках.
- Організація та проведення моніторингу туристичної діяльності, централізований збір статистичної інформації, створення загальнодоступної бази статистичних та довідкових даних.
- Розвиток виставкової діяльності в м. Києві та участь в міжнародних туристичних виставкових заходах за кордоном.
- Організація створення, видання, придбання та розповсюдження поліграфічної рекламно-інформаційної продукції туристичних можливостей м. Києва.
- Організація реклами туристичних можливостей м. Києва в засобах масової інформації.
- Організація функціонування та розвитку міського Інтернет-порталу туризму українською, російською, англійською, німецькою та іншими мовами.
- Узгодження використання зарубіжних інформаційних ресурсів і ресурсів суміжних галузей, необхідних для розвитку туризму міста.
- Вирішення соціально-правових, нормативних і технологічних питань впровадження електронного маркетингу туристичних можливостей міста в мережах загального користування.
- Створення та забезпечення діяльності міської мережі туристично-інформаційних центрів та пунктів.
- Створення та забезпечення функціонування міської мережі туристичних інформаційних терміналів.
ВИСНОВОК
Таким чином, у результаті опрацьованої значної кількості наукових джерел і літератури автор дійшла наступних висновків.
Географічне положення Київської області, кліматичні умови, розвинута економіка – сприяє розвитку туристичної екскурсійної діяльності в досліджуваному регіоні.
Багаті природні ресурси є придатними для різних видів туризму: спортивного, оздоровчого, пізнавального. Важливе туристичне значення мають річки Дніпро, Дністер, Прип’ять, це дозволяє використовувати Київський річковий транспорт. Особливою рекреаційною цінністю є лісові масиви Київської області. Важливе значення для зміцнення і відновлення здоров’я є санаторії, в яких лікують різні види захворювань:серцево-судинні, нервові та ін.
Київщина, володіючи чисельними та культурними цінностям зможе досягти значного економічного розвитку в туристичному бізнесі. Загальновизнане значення пам’яток історії і культури ї важливою частиною культурної спадщини, що уособлює собою невичерпний інформаційний потенціал людства, є важливою ланкою пам’яті народу, носієм багатовікових традицій. На території Київської області є пам’ятки історії , архітектури, мистецтва багато з них – загальнодержавні, а деякі мають світове значення. Історико-культурні ресурси є одним з туристично-рекреаційних факторів, що впливають на розвиток індустрії туризму.
Дослідивши сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Київській області автор дійшла висновку, що туристична галузь області характеризується позитивною та сталою динамікою. Київська область має розгалужену мережу автомобільних та залізничних шляхів, через її територію проходять автомагістралі міжнародного значення, залізничне сполучення з усіма регіонами України та країнами СНД, експреси в усі держави Східної Європи, аеропорт Бориспіль» - найбільші повітряні ворота України забезпечують розвиток туризму в Київській області.
Зростання чисельності туристів та обсягів наданих послуг, комплексний підхід до розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту.
Отже Київщина, володіючи історико-культурними, унікальними природно-рекреаційними ресурсами, вигідним географічним положенням зможе досягнути значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Особливе в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства.
Туризм, як усе суспільне виробництво, переживає нині скрутний період, пов'язаний зі світовою фінансовою кризою. Але поступово іде процес відродження, і Україна виходить на новий рівень у туристичній сфері. Вирішення наявних і виникаючих проблем сприятиме створенню ефективної системи туристичного сервісу на рівні світових вимог та стандартів. Київщина на новому етапі розвитку стане рівноправним і конкурентоздатним партнером, посяде належне їй місце на карті міжнародної рекреації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ