Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
12.Що є центральною проблемою світогляду ?
Центральна проблема світогляду — відношення людини до світу. Вона виокремлює себе з нього, протистоїть йому, вступає з ним у певне відношення, але так, наче перебуває поряд або ззовні світу. Між людиною та світом існує дистанція: вона усвідомлює світ як щось зовнішнє. Виокремлюють три основні типи виявів відношення людини до світу: пізнавальний, оцінювальний і практичний. Суб'єкт світогляду — особистість, соціальна група і суспільство в цілому. Основа світогляду — знання. Вони складають інформаційну сторону світогляду.
13.Чи спроможна людина існувати у незрозумілому для неї світі, якщо
14. “Свідомість, мислення та свобода продукують лише самих себе; є можливість більшої свідомості,більшого мислення та більшої свободи”(М.Мамардашвілі).
15. Що собою являють основні атрибутивні ознаки людини?
Цілісність, унікальність, активність, вираження, відкритість, саморозвиток , саморегуляція .
Цілісність - 1) специфічно охоплює всі структурні і динамічні вияви життя людини.; 2) зумовлена інтегрованою єдністю трьох витоків існування особистості : - біологічного ; - соціального ; - духовного.
Унікальність- 1) Своєрідність динамічної взаємодії трьох витоків існування особистості – : - біологічного ; - соціального ; - духовного;
2) Постійний саморух, саморозвиток особистості; 3)Незавершеність.
Саморозвиток — це самостійне, спрямоване самою людиною здійснення індивідуальної сутності свого буття.
16.Які види антропології Ви знаєте?
Основні різновиди антропології включають: фізичну антропологію, археологію, лінгвістичну антропологію, антропологію культур та соціальну антропологію. Ці гілки часто перетинаються одна з одною.
Фізична антропологія або біоантропологія вивчає людські фізичні характеристики.
Археологія вивчає об’єкти, залишені попередніми людьми. Це включає роботи по мистецтві, будинки, одяг, глиняний посуд та знаряддя праці. Археологи прослідковують розвиток культур, вивчають речі, які були зроблені і використані людьми.
Лінгвістична антропологія аналізує мови людей різних культур. Антрополінгвісти намагаються знайти зв’язки між мовою людей та іншими аспектами їх культур.
Антропологія культур вивчає людські культури. Так як і археологи, антропологи культур вивчають мистецтво, житло, знаряддя праці та інші об’єкти культури. Вони також присвячують багато уваги духовній сфері, вивчаючи музику, вірування, символи та системи цінностей. Деякі антропологи спеціалізуються в різних сферах антропології культур.
Соціальна антропологія має справу з соціальними відносинами між людськими групами. Такі взаємовідносини включають одруження, сімейне життя, авторитарність та конфлікти. Соціальні антропологи багато досліджують як соціальне життя організовано в різних суспільствах.
17. Як називається філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей?
РЕАЛІЗМ
18.Відомо, що життя людини є структурним компонентом її світогляду. А що включає в себе життя людини?
Життя людини як явище космічного, вселенського масштабу унікальне за своїм змістом, наповнене різними щодо сили і полярності подіями і почуттями. В ньому поряд з драматичними присутні яскраві позитивні моменти, які вміщують у собі могутні стимули для творчої діяльності, саморозвитку, зміцнення і розширення самосвідомості особистості.Унікальність людського існуванняполягає в тому, що людина не просто живе, а здатна зайняти оцінювальну позицію стосовно життя взагалі і свого зокрема, спроможна розпоряджатися ним і навіть зі своєї волі піти з життя. Однак саме складні життєві ситуації, події, випробування ставлять людину перед проблемою вибору: боротися, протистояти цим обставинам або знайти шляхи, щоб, поступившись своїми моральними принципами і цінностями, позбутися душевних переживань і відмежуватися від небажаних подій, які насуваються або вже відбулися. Людина на певному етапі своєї індивідуальної життєвої історії повинна зробити конкретний вибір на користь тієї чи іншої системи свого існування і життєдіяльності. З цих позицій розгорнута в просторі і часі система вибору постає як проблема сенсу життя і долі людини.
19.Як Ви можете визначити поняття “свідомість”?
Філосо́фська антрополо́гія — у широкому сенсі — філософське вчення про природу (сутність) людини; у вузькому — напрям (школа) в західноєвропейській, переважно німецькій, філософії першої половини 20ст.
Свідомість - це одне з основних понять філософії, соціології і психології, що означає здатність людини до ідеального відтворення дійсності за допомогою мислення.
У найбільш простому розумінні вона являє собою простий стан бадьорості, можливість контакту з зовнішнім світом і адекватною реакцією на його події .
Свідомість також є начебто соціальним контактом людини із самою собою, у процесі якого відбувається формування певного уявлення про себе, суб'єктивний образ свого Я. Це ставлення суб'єкта до свого усвідомленого буття позначають терміном самосвідомість.
20.У чому виявляє себе найсуттєвіша особливість філософії Нового часу?
Філософія Нового часу утверджувала свої засадні принципи в боротьбі з феодальною ідеологію, середньовічною схоластикою, релігією та церквою, продовжуючи духовні надбання епохи Відродження. Найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу була орієнтація на природознавство, тісний зв'язок з проблемами методології наукового пізнання, в якому вона вбачала головний засіб морального і соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи і щастя. Головне своє завдання філософія Нового часу вбачає в розробці та обґрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи основну свою проблематику навколо методології наукового пізнання та гносеології.
21.У чому, як на Ваш погляд, принципова відмінність природничо-наукового розуміння простору від розуміння простору власне людського буття?
22.Відомо, що Ф.Бекон, розчищаючи шлях для наукового пізнання, досить критично поставився до всього попереднього досвіду пізнавальної діяльності людини, яку він поцінував як нагромадження примар (ідолів). Про які ідоли йдеться у Ф.Бекона і у чому полягає їх критика?
Використання дедуктивного методу (дедуктивної форми побудови думки) часто призводить до випадків, коли незначна помилка в загальному судженні, під час створення визначення властивостей одиничного, стає вирішальною в уявленні людини. Тому мислення від загального до особливого та одиничного, згідно з висновком Ф.Бекона, не можна визнати чітким у науковому пізнанні. Знання різних перешкод, що виникають під час дослідження природи, запобігає виникненню деяких помилок. Однак це знання лише негативне, а не позитивне, таке, що спрямовує пізнання. Вивчаючи історію науки, Бекон дійшов висновку, що існує два шляхи дослідження: метод догматичний (дедуктивний) та метод емпіричний (індуктивний). Саме емпіризм уможливлює звільнити пізнання від суб'єктивізму догматики, робить пізнання позитивним, незалежним від уяви. Вчений, який керується індукцією, підкоряє свою суб'єктивність властивостям дійсності, тому має знання, які не залежать від особистих уподобань, авторитету та інших ідолів пізнання. Об'єктивне знання природи проголошується ідеалом науки. Однак і чистий емпіризм не дає змоги піти далі фактів, явища до пізнання суті. Тому потрібна інтелектуальна переробка емпіричного матеріалу. Істинний метод пізнання складається з інтелектуальних дій щодо переробки матеріалу, який отримано через досвід. Вчений, що керується таким методом, схожий на бджолу, що збирає нектар, та не залишає його у первинному вигляді, а переробляє нектар на мед.