Тема 10 Фінансові послуги з перейняття ризику Мета заняття- Навчальна- вивчити аспекти теорії с
Работа добавлена на сайт samzan.net: 2015-12-26
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Тема 10 Фінансові послуги з перейняття ризику
Мета заняття:
Навчальна: вивчити аспекти теорії системи управління інвестиційними ризиками;
Розвиваюча: дізнатися про способи зниження міри фінансового ризику;
Виховна:мати уяву про сутність валютних ризиків
Зміст
- Аспекти теорії системи управління інвестиційними ризиками;
- Класифікація ризиків;
- Способи зниження міри фінансового ризику;
- Сутність валютних ризиків (самостійна робота);
- Характеристика хеджерів, спекулянтів та арбітражерів (самостійна робота);
Література
- Маслова О.С. Опалов О.А. Ринок фінансових послуг. – К. 2006. – с 40-64
- Маслова О.С. Опалов О.А.Фінансовий ринок . – К. 2003. – с. . 48-64
- Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. – К. 2005. – с. 142-172
- Ходаківська В.П. Бєляєва В.В. Ринок фінансових послуг. – К. 2002. – с. 322-330; с. 345-346
Аспекти теорії системи управління інвестиційними ризиками
Ризик у ділових операціях – це економічна категорія що відображає ступінь успіху (невдачі) фірми в досягненні своїх цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих факторів.
Інвестиції – використання грошей з метою одержання доходу і/або нарощення капіталу. Інвестувати означає «розлучитися з грошима сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому. Інвестор (покупець, вкладник) – той, хто при інвестуванні думає насамперед про мінімізацію ризику. На відміну від інвестора спекулянт готовий йти на розрахований ризик, а гравець – на будь-який ризик.
Інвестора не цікавлять ваші труднощі і проблеми; інвестор примхливий, обережний і цинічний. Для нього вирішальними є відповіді на п'ять основних питань:
- Скільки грошей він може на цьому проекті заробити?
- Скільки грошей він може на цьому проекті втратити?
- Як він зможе повернути свої гроші?
- Хто ще бере участь в цьому проекті?
- Хто сказав, що цей проект гарний?
Управління ризиком – це процес ідентифікації й оцінки ризику з наступним вибором способу дії виходячи з наявності альтернативних сценаріїв розвитку подій.
Аспектами теорії системи управління інвестиційними ризиками є:
- Ідентифікація ризику;
- Вимір величини ризику;
- Визначення наявності альтернативи сценаріїв дії.
- Як цей ризик співвідноситься з очікуваним доходом (теоретично необхідно 3:1)
- Ухвалення рішення про допустимість/неприпустимість величини ризику;
- Визначення вартості страхування і /або хеджування і вартості ухилення від ризику взагалі як відмови від майбутніх доходів;
- Ухвалення рішення (вибір системи дій)
- Аналіз розпочатих дій чи бездіяльності.
Класифікація ризиків
Класифікація ризиків:
- За величиною - високий, середній і низькій;
- За ступенем допустимості – допустимий ризик, коли втрачається частина доходу; критичний (локальний) ризик, при якому повністю втрачаються доходи і виникає необхідність відшкодувати втрати; катастрофічний ризик повної втрати майна;
- За об’єктами – ризик підприємця, підприємства, банка, стархової компанії, тобто окремих юридичних і фізичних осіб;
- За видом діяльності – ризик виробничої, посередницької, торговельної, транспортної, консалтингової, страхової, охоронної та ін. діяльності;
- За економічним змістом – чистий ризик як об’єктивна можливість зазнати збитків (нульового результату) і спекулятивний ризик як суб’єктивна можливість отримання позитивного або негативного результату певної діяльності;
- За характером – операційний, інфляційний, кредитний, процентний, валютний. Операційний ризик пов’язаний, неправильним вибором методу проведення тієї чи іншої фінансової операції. Інфляційний ризик визначається ступенем точності прогнозування інфляції та її впливу на результат фінансово-господарської діяльності. Кредитний ризик розглядається як ризик непогашення кредиту і несплати процентів за ним. Процентний ризик виникає у разі зміни процентних ставок за кредитними ресурсами, що надаються. Валютні ризики можливі у разі зміни курсів валют, а також політичної ситуації.
- За галузевою і територіальною ознакою – загальноекономічний, галузевий, країни, регіональний.
Виділяють такі основні види ризику:
- Систематичний ризик, тобто ризик кризи фінансового ринку;
- Несистематичний ризик, тобто ризик поєднання всіх видів ризику, пов’язаних із конкретними фінансовими інструментами;
- Селективний ризик – ризик неправильного вибору цінних паперів для інвестування при формуванні портфеля;
- Часовий ризик – ризик емісії, купівлі або продажу цінного паперу у невідповідний час, що тягне за собою втрати;
- Ризик законодавчих змін (можуть змінитися умови емісії, вона може бути визнана недійсною і таке інше);
- Ризик ліквідності – ризик, пов’язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну в оцінці його якості;
- Інфляційний ризик – ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримують інвестори за фінансовими інструментами, знецінюються швидше, аніж зростають, інвестор зазнає реальних втрат.
Способи зниження міри фінансового ризику
Учасники фінансового ринку України несуть такі ризики:
- Як емітенти;
- Як інвестори;
- За операціями з цінними паперами за дорученням клієнтів чи як андерайтер (якщо виступають як інвестиційний інститут – фінансовий посередник) та дилер на рику цінних паперів.
Зниження ступеня ризику – скорочення ймовірності і обсягу втрат. При виборі конкретного способу управління ризиком інвестор повинен виходити із таких принципів:
- Не можна ризикувати більше, ніж дає змогу зробити власний капітал;
- Необхідно думати про наслідки ризику;
- Не можна ризикувати великим заради малого;
Реалізація першого принципу означає, що, перш ніж вкладати капітал, інвестор повинен: визначити максимально можливий розмір збитку за даним ризиком, зіставити його з об’єктом вкладеного капіталу; зіставити його з усіма власними ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства інвестора.
Реалізація другого принципу потребує, щоб інвестор, знаючи максимально можливу величину збитку, визначив, до чого може призвести збиток, як ймовірність ризику, і прийняв рішення про відмову від ризику, про взяття ризику на свою відповідальність чи про передачу ризику на відповідальність іншої особи.
Дія третього принципу особливо чітко проявляється при передачі фінансового ризику. У цьому разі він означає, що інвестор повинен визначити прийнятне для нього співвідношення між страховою премією і страховою сумою. Страхова премія, чи страховий внесок – це плата за страховий ризик страхувальника страховику. Страхова сума – це грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності (або громадянська відповідальність, життя, здоров’я). Інвестор не повинен брати ризику на себе, якщо розмір збитку можливо більший, ніж страхова премія.
Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи:
Диверсифікація – являє собою процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладання, які безпосередньо не пов’язані між собою. На цьому принципі базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються фондом на ринку і дають постійний прибуток.
Придбання додаткової інформації – інвестор іноді приймає рішення, коли результати не визначені і засновані на обмеженій інформації. Природно, що якби у інвестора була повніша інформація, він міг би зробити кращий прогноз і знизити ризик. Це робить інформацію товаром. Інформація є досить цінним товаром, за який інвестор готовий платити великі гроші.
Лімітування – це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту. Лімітування є важливим засобом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик (при продажу товарів у кредит).
Страхування – сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику. Для страхування характерні:
- Цільове призначення створеного грошового фонду, витрачання його ресурсів тільки на покриття втрат (надання допомоги) в обумовлених випадках;
- Ймовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь невідомо, коли настане відповідальна подія, якою буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить;
- Поверненість коштів, тому що ці кошти призначені для виплати відшкодування втрат від усіх страхувальників, а не від кожного окремо.
Широко використовується метод страхування цінового ризику шляхом проведення протилежних операцій із різними видами біржових контрактів. Цей метод отримав назву хеджування.
Хеджування – купівля і або продаж похідних цінних паперів (опціонів або ф’ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод.