Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Бабин І.І.
СТРАТЕГІЯ Й СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Основним завданням Болонського процесу є створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), що грунтується на спільності принципів функціонування систем вищої освіти європейських країн. Болонський процес - це важливий механізм узгодження, взаєморозуміння, оптимізації відносин між країнами та їхніми освітніми системами, який не вимагає уніфікації змісту підготовки фахівців, технологій навчання та системи забезпечення якості вищої освіти |4|. Тому в багатьох документах Болонського процесу зазначено, що це не єдина уніфікована система вищої освіти, а група 46 національних систем, що розвиваються відповідно до спільно погоджених принципів.
Треба зазначити, що компетентнісний підхід є основним засобом проектування, формування та створення ЄПВО. що сприятиме відкритості, прозорості, порівнюваності, визнанню періодів і термінів підготовки (навчання) фахівців з вищою освітою в цьому просторі після 2010 p., забезпеченню якості освіти та дальшій інтеграції вищої освіти України в європейський і світовий освітній простір.
Україна приєдналася до Болонського процесу в травні 2005 р. (м. Берген, Норвегія) на Конференції міністрів європейських країн, що відповідають за вишу освіту. Її участь у формуванні ЄПВО - незаперечний факт міжнародного визнання національної системи вищої освіти.
Основні принципи Болонського процесу з гармонізації архітектури систем вищої освіти європейських країн було закладено в Сорбонській декларації, яку підписали міністри освіти чотирьох країн: Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії в травні 1998 р.
Сорбонську декларацію було сфокусовано на:
поліпшенні міжнародної прозорості навчальних програм (курси) й визнанні кваліфікацій через поступове наближення до рамки кваліфікацій ЄПВО;
сприянні мобільності студентів, викладачів та наукових працівників у ЄПВО та їхній інтеграції до Європейського ринку праці;
розробленні загальної системи ступенів, або циклів, бакалавра, магістерського та докторського.
Болонську декларацію з формування ЄПВО, на яку значно вплинула Сорбонська декларація, в червні 1999 р. підписали 29 європейських країн. Відтоді процес реформування у вищій освіті став називатися Болонським процесом.
У Болонській декларації міністри визначили такі наміри:
ухвалити систему легко зрозумілих і порівнюваних ступенів;
запровадити систему вищої освіти, яка ґрунтується в основному на двох основних циклах;
запровадити Європейську кредитно-трансферну систему (далі - ЄКТС);
сприяти мобільності студентів, викладачів і науковців;
сприяти європейській співпраці з забезпечення якості;
сприяти європейському виміру у вищій освіті (в термінах розроблення навчальних планів та міжінституційної співпраці).
У травні 2001 р. на Празькій конференції міністрів європейських країн вперше дано оцінку прогресу в розвитку ЄПВО та визначено основні пріоритети розвитку Болонського процесу на наступні роки.
Берлінська конференція (вересень 2003 р.) визначила такі пріоритети на наступні два роки:
розвиток системи забезпечення якості на інституційному, національному та європейському рівнях;
початок запровадження двоциклової системи;
визнання ступенів і періодів навчання, також і надання додатку до диплома європейського зразка (Diploma Supplement) автоматично та безплатно для всіх випускників з 2005 p.;
розроблення рамки кваліфікацій ЄПВО;
впровадження в ЄПВО докторського ступеня як третього циклу;
• сприяння тісному взаємозв'язку між ЄПВО і Європейським науковим простором (ЄНП).
У Бергені (травень 2005 р.) було обговорено проміжні досягнення Болонського процесу, ухвалено стандарти й рекомендації з забезпечення якості в ЄПВО, а також додано такі пріоритети до 2007 p.:
посилення соціального виміру і зняття перешкод для мобільності;
запровадження стандартів і рекомендацій з забезпечення якості, запропонованих у звіті Європейської асоціації з забезпечення якості;
запровадження національних рамок кваліфікацій;
присвоєння й визнання спільних ступенів;
створення можливостей для гнучких траєкторій навчання у вищій школі, включаючи процедури визнання попереднього навчання.
Лондонська зустріч міністрів (17-18 травня 2007 р.) започаткувала перший правовий орган Болонського процесу - Європейський реєстр із забезпечення якості (EQAR) та розглянула досягнення у двох головних сферах — у соціальному й глобальному вимірах. З першого міністри погодилися розробляти національні плани дій з моніторингом їхнього впливу, з другого - домовилися про стратегію розвитку глобального виміру європейської вищої освіти та розширили пріоритети розвитку ЄПВО. Ними стали:
створення реєстру національних агенцій із забезпечення якості;
вироблення стратегії поліпшення глобального виміру;
розроблення національних планів дій сприяння соціальному виміру [7].
Основна мета Болонського процесу - створення ЄПВО до 2010 р. Завдяки реформам уже досягнуто більшої порівнюваності кваліфікацій, чи ступенів, у системах освіти європейських країн, і тепер на часі - розроблення змісту й профілів кваліфікацій для забезпечення їхньої сумісності та відповідності на національному й міжнаціональному рівнях. Основні інструменти Болонського процесу — ЄКТС, додаток до диплома, національні рамки кваліфікацій — уже стали загальноприйнятими в ЄПВО [Там само].
Трициклова структура (бакалавр - магістр - доктор). На даному етапі Болонського процесу нову трициклову структуру активно впроваджують у більшості європейських вищих навчальних закладів. Проте в деяких європейських країнах такі напрями освіти, як медицина, архітектура, інженерія, залишаються осторонь цих нових структур.
Слід відзначити подібність моделей перших двох циклів. На бакалаврських програмах першого циклу модель зі 180 кредитів ЄКТС (3 роки) переважає в 17 країнах, а в 11 країнах перевагу віддають моделі з 240 кредитів (4 роки); у про-; грамах другого циклу - магістерських - модель зі 120 кредитів (2 роки) більш поширена (переважає у 29 країнах). Комбінація програм першого й другого циклів у співвідношенні 180+120 кредитів (3+2 роки) у ЄПВО найпоширеніші.
Уже створено основні зразки структур кваліфікацій, і ключовим викликом залишається розробити профілі різних кваліфікацій з метою ліпшого розуміння результатів навчання на різних Болонських циклах та розвитку ЄПВО як відкритого й гнучкого в просторі й часі [1].
Європейська кредитно-трансферна система. У більшості країн-учасниць Болонського процесу запровадження ЄКТС ґрунтується на законодавстві й нормативних положеннях. Виші більшості країн використовують ЄКТС у її повному обсязі з кредитами, що ґрунтуються на результатах навчання й навчальному навантаженні. Але часто цієї системи не використовують через її малозрозумілість; кредити визначають по-різному — на основі контактних годин або різноманітних комбінацій, що охоплюють контактні години і абстрактне навантаження студентів. Усе це свідчить про те, що навчальні заклади потребують допомоги та мотивації для забезпечення належного запровадження ЄКТС на основі результатів навчання й навантаження студентів [6].
Додаток до диплома європейського зразка. У вересні 2003 р. в Бергені міністри домовилися, що Додаток до диплома європейського зразка буде повністю запроваджено у 2005 р. Проте багато країн відстають у запровадженні додатка, а в тих, де його впроваджено, рідко вдаються до моніторингу того, як виші й роботодавці використовують цей документ: тож поки значної користі від нього не одержано [7].
Національна рамка кваліфікацій. Три країни - Англія, і Шотландія й Данія - уже завершили впроваджувати рамки кваліфікацій на національному рівні, включаючи самосертифікацію її порівнюваності з європейською рамкою кваліфікацій та трансформацію програм у вищих навчальних закладах. Інші країни тільки розпочали цей процес [1; 7], а позаяк ця справа складна, то лише незначна кількість із них зможе впоратися з розробленням повноцінної рамки кваліфікацій до 2010 p., проте прогрес у вирішенні цього питання очевидний.
Огляд та аналіз розвитку Болонського процесу зобов'язує нашу країну в першу чергу завершити модернізацію й реформування вищої освіти до 2010 р. і надалі надавати освітні послуги, враховуючи стандарти й рекомендації, розроблені й ухвалені в Лісабоні (1997), Сорбонні (1998) та узагальнені в Декларації Болонської зустрічі у верхах (1999) і в комюніке конференцій міністрів освіти країн-учасниць Болонського процесу (Прага, 2001; Берлін, 2003; Берген, 2005; Лондон, 2007).
Починаючи з травня 2005 р. в системі вищої освіти України:
запроваджено Програму дій з реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки на 2004-20О5 pp.;
створено Міжвідомчу комісію з упровадження положень Болонського процесу в систему вищої освіти та Національну групу промоутерів Болонського процесу (National Team of Bologna Promoters) (2006);
Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України у 2006 р. стала кандидатом у члени Національних спілок студентів Європи (The National Union of Students in Europe);
у всіх вищих навчальних закладах України III й IV рівнів акредитації запроваджено ЄКТС (2006/07 н. p.);
розроблено рекомендації й проведено організаційні заходи з упровадження додатка до диплома європейського зразка;
затверджено План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 p.;
підготовлено проект Закону України про внесення змін до закону України «Про вищу освіту» з урахуванням вимог та рекомендацій Болонського процесу;
Україна стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAK) (квітень 2008 p.);
запроваджено систему ранжування вищих навчальних закладів відповідно до Берлінських принципів;
Українська асоціація студентського самоврядуванні стала членом Європейського студентського союзу (Еигорт Student's Union, грудень 2007 p.);
створено робочу групу МОН України з розроблення національної рамки кваліфікацій системи вищої освіти;
проведено консультації з приводу розроблення описів циклів, рівнів, профілів підготовки фахівців з вищою освітою та обсягу кредитів національної рамки кваліфікацій із зацікавленими сторонами;
національна вища освіта розвивається у площині 1) національної стратегії соціально-економічного розвитку України та 2) європейської співпраці та інтеграції вишої освіти України в ЄПВО;
підготовлено національні звіти за 2005-2007 і 2007-2009 pp. які стали основою аналітичних звітів на зустрічі міністрів країн-учасниць Болонського процесу, відповідно, в травні 2007 р. у Великобританії та у квітні 2009 р. в Бельгії.
Основні положення Болонського процесу передбачають урахування національних підходів до організації навчанні, змісту освіти, а також урахування традицій у підготовці майбутніх фахівців, узгодження національних систем вищої освіти зі стандартами й рекомендаціями ЄПВО. У багатьох керівних європейських документах про розвиток вищої освіти також зазначено, що університети значною мірою мають зберігати свої традиції, надбання, досвід [5; 7; 8] Зважаючи на це, МОН України особливу увагу приділяє тому, щоб кожен університет формував, враховуючи загальні вимоги міністерства для всіх університетів, свої освітнє середовище, культуру викладачів і студентів, культуру організації навчання, оцінювання навчальних досягнень студентів, забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців та науково-педагогічних працівників.
Представники Ради Європи, Європейської комісії, які відповідають за розвиток вищої освіти ЄПВО, та Болонського секретаріату зазначають, що центральні органи управління вищою освітою кожної країни-учасниці мають сприяти підтримці, консультуванню та координації діяльності університетської освіти в запровадженні положень Болонського процесу за такими основними напрямами діяльності:
створення, запровадження та розвиток національної рамки кваліфікацій (далі — НРК, або NQF);
запровадження ЄКТС і додатка до диплома європейського зразка;
координація діяльності Європейської мережі забезпечення якості (далі - ЄМЗЯ, або ENQA) та Європейського реєстру забезпечення якості (далі - ЄРЗЯ, або EQAR) [9];
координація діяльності європейської мережі з визнання періодів і термінів навчання (далі - ENIC-NARIQ [3];
створення й розвиток національної рамки кваліфікацій протягом життя (далі - НРК ВПЖ, або LLL NQF) з метою забезпечення мобільності й працевлаштування [2].
Визначальною у проектуванні, формуванні й створенні ЄПВО є концепція компетентності. Основне завдання цього простору - забезпечення високого рівня якості вищої освіти та сприяння мобільності суб'єктів європейських університетів завдяки кроскультурному визнанню кваліфікацій з вищої освіти, термінів і періодів навчання, документів про освіту в ЄПВО. Тому головним для вищої освіти України є розроблення та запровадження основних інструментів Болонського процесу, що сприятимуть порівнюваності, визнанню періодів і термінів підготовки (навчання) фахівців з вищою освітою в ЄПВО після 2010 р. Це такі:
національна рамка кваліфікацій з визначенням основних видів економічної діяльності, галузей (напрямів) освіти, напрямів підготовки, профілів підготовки фахівців з вищою освітою, що узгоджується з рамкою кваліфікацій ЄПВО;
запровадження трициклової системи (бакалавр, магістр, інтегрований магістр (професійна підготовка), доктор філософії PhD);
трансформація мережі вищих навчальних закладів (інституційна структура) в університети, політехнічні університети, академії, коледжі тощо та їхній розвиток відповідно до тенденцій розвитку мережі ЄПВО;
розв'язання проблеми формування змісту освіти за академічними й професійними кваліфікаціями з урахуванням відповідного рівня компетентності, компетенцій та результатів навчання;
трансформація освітніх стандартів і розвиток університетських програм навчання відповідно до вимог Болонського процесу та участь у спільних проектах «ТЮНІНГ» (TUNING) [10];
запровадження в 2009/10 н. р. інноваційної ECTS, що її запропонувала Європейська комісія в лютому 2009 p., та єдиної для всіх українських вишів національної системи оцінювання навчальних досягнень студентів;
запровадження спільних ступенів та спільних (спеціальні) програм для іноземних студентів;
створення сучасних механізмів визнання попереднього навчання (формальне, неформальне, неофіційне) відповідно до вимог РКН ВПЖ (LLL NQF) [2];
розроблення РКН ВПЖ (LLL NQF);
запровадження додатка до диплома європейського зразка;
запровадження соціального виміру ЄПВО вищої освіти з проведенням моніторингу соціального виміру в українських університетах та з урахуванням національних традицій, підходів тощо;
запровадження інклюзивної освіти;
підвищення мобільності студентів і науково-педагогічних працівників ВНЗ у двосторонніх напрямках;
забезпечення портативності студентських грантів та позик мобільності;
забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти;
підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів, удосконалення їхньої компетенції відповідно до сучасних вимог з метою забезпечення сталого розвитку держави та системи вищої освіти;
розроблення та впровадження професійних стандартів як основи для модернізації державних освітніх стандартів (навчальних програм, навчальних планів) з метою підвищення якості змісту професійної освіти й навчання, узгодивши його з вимогами роботодавців;
розроблення сучасних механізмів урахування потреб ринку праці з метою сприяння належному працевлаштуванню випускників вишу;
розвиток українських і світових культурних цінностей, орієнтація на ідеали демократії й гуманізму;
запровадження системи якості вищої освіти відповідно до стандартів і рекомендацій ЄМЗЯ (стандарти внутрішньої й зовнішньої якості освіти ВНЗ та рекомендації із забезпечення цієї якості) і створення незалежних агенцій із забезпечення якості [9];
приєднання національних незалежних, рівноправних агенцій із забезпечення якості до ЄРЗЯ (EQAR). (З квітня 2007 р. Україна стала повноправним членом у цьому реєстрі [Там само]).
Завдання реєстру — сприяти мобільності студентів, будучи основою для підвищення довіри до вищих навчальних закладів та зменшення можливості для «акредитаційних млинів» (EQAR) під час отримання підтвердження вірогідності.
Практика багатьох провідних європейських країн з реформування системи вищої освіти показує, що під час запровадження національної системи забезпечення якості вищої освіти надзвичайно важливо уникати ризику сприйняття всіх стандартів і рекомендацій як шаблону. Для цього слід створити агенцію з академічного визнання й міжнародного обміну національного центру європейської інформаційної мережі з визнання (ENIC/NARIQ та запровадити національну систему рейтингів ВНЗ відповідно до Берлінських принципів ранжування вишів та національної системи класифікації університетів.
Визначальним періодом для системи вищої освіти України в узгодженні національної нормативно-правої бази вищої освіти зі стандартами й рекомендаціями Болонського процесу є 2008 і 2009 pp., особливо початок останнього. Більшість країн-учасниць Болонського процесу, які завершують адаптацію системи вищої освіти до стандартів та рекомендацій ЄПВО, мають можливість консультуватися, обмінюватися досвідом і приймати рішення спільно.
Залучення системи вищої освіти України в ЄПВО сприятиме: І
підвищенню ефективності та зростанню якості вищої освіти України завдяки організації навчання студентів, що ґрунтується на гнучкості освітньої траєкторії, реалізації пізнавальної активності, розвитку творчих задатків, ініціативності та особистої відповідальності, на прискоренні формування основ професійної майстерності; і
розв'язанню проблем визнання періодів і термінів підготовки фахівців з вищою освітою і, відповідно, визнанню українських документів про освіту (диплом, сертифікаті тощо) за кордоном та працевлаштуванню українських фахівців на національному, європейському і світовому ринках праці;
мобільності студентів, викладачів, наукових працівників у ЄПВО;
забезпеченню рівного доступу до якісної вищої освіта у ЄПВО;
досягненню рівноправного становища й зміцненню позицій вишів України на національному, європейському світовому ринках освітніх послуг.
Треба зазначити, що у ВНЗ України принципи Болонського процесу запроваджують не формально, а поступово, трансформуючи систему підготовки фахівців з вищою освітою та враховуючи вимоги часу, інституційні, регіональні й національні підходи до формування змісту.
Функціонування вищої освіти в Україні ґрунтується, в першу чергу, на збереженні досягнень і традицій української вищої школи, державній підтримці підготовки фахівців, розширенні доступу українських громадян до якісної національної вищої освіти з метою її інтеграції в європейське та світове освітнє співтовариство.
1.Рамка кваліфікацій ЄПВО // http://www.ond.vlaanderen.be/ hogeronderwijs/bologna/documents/QF-EHEA-May2005.pdf. Допоміжний звіт: Рамка кваліфікацій Європейського простору вищої освіти, Міністерство науки, технологій та інновацій, 2005 http:// www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/documents/ 05O2-18_QF_EHEA.pdf.
ECTS Users' Guide*2008: Final Version, Brussels, 6 February 2009.
9. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European
Higher Education Area. - Helsinki: European Association for Quality
Assurance in Higher Education, 2005: http://www.ond.vlaanderen.be/
hogeronderwijs/bologna/documents/Standards-and-Guidelines-for QA.pdf
10. Tuning Educational Structures in Europe (2007) http://
tuning.unideusto.org/tuningeu/images/stories/template/
General_Brochure_final_version.pdf. Додаткова інформація та результати
проекту Тюнінг: http://unideusto.org/tuning.