Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.В. ДОКУЧАЄВА
Величко Ірина Миколаївна
УДК 334:732:631.115.8
розвиток кооперативних форм господарювання
в АГРАРНІЙ сфері економіки
08.07.02 − економіка сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент
Вініченко Ігор Іванович,
Дніпропетровський державний
аграрний університет,
доцент кафедри економічної теорії
та економіки сільського господарства.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, доцент
Ткач Анатолій Арсентійович,
Гуманітарний університет “Запорізький інститут
державного та муніципального управління",
професор кафедри економіки підприємства
та маркетингу;
доктор економічних наук РФ, доцент
Полтавський Юрій Андрійович,
Харківський національний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва,
завідувач кафедри економічної теорії.
Провідна установа –Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, м. Миколаїв.
Захист відбудеться 1 листопада 2006 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 213.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ.
Автореферат розісланий 1 жовтня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У процесі аграрної реформи в Україні відбуваються глибокі соціально-економічні перетворення, формуються нові організаційно-правові структури ринкового типу, створюються умови для розвитку кооперативних форм господарювання в системі інфраструктури аграрного ринку. Кооперація, як особлива форма соціально-економічної діяльності, є важливою складовою економічних перетворень на селі й визначає не лише форму господарювання, а й, насамперед, спосіб виживання сільсько-господарських товаровиробників.
Розвиток кооперативних відносин в аграрній сфері сприятиме формуванню принципово нової організаційної структури агропромислового комплексу, яка компенсуватиме відсутність державної підтримки сільського господарства та протидіятиме безконтрольній експансії посередницьких комерційних структур, а також дасть можливість товаровиробникам мати впевненість у своїй виробничій діяльності та стабільні канали реалізації власної продукції й засобів матеріально-технічного постачання за найбільш прийнятними кооперативними цінами; отримувати вигоду не лише від виробництва продукції, а й від інших стадій руху виробленої продукції; стати складовою великомасштабного конкурентоспроможного бізнесу.
Фундаментальні положення принципів кооперації, організаційної побудови кооперативів, системи менеджменту та методів досягнення їх фінансової стабільності наведено у працях М. Кондратьєва, К. Пажитнова, В. Пекарського, С. Прокоповича, М. Туган-Барановського, О. Чаянова та ін.
Вагомий внесок у розвиток теорії та практики кооперативного господарювання в аграрній сфері економіки зробили М. Аліман, В. Гончаренко, В. Демчик, В. Зіновчук, П. Макаренко, М. Малік, В. Марочко, Л. Мельник, А.Пантелеймоненко, Ю. Полтавський.
При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти проблем розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері потребують подальшого наукового опрацювання: удосконалення внутрішньогосподарських відносин та організаційної структури, застосування маржинального аналізу до специфіки аграрного виробництва, визначення особливостей функціонування кооперативних форм господарювання, розробка організаційних структур кооперативних підприємств, методики формування виробничої програми на основі структуризації кооперативу.
Недостатнє теоретичне обґрунтування, а також практична значущість проблем розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень”(номер державної реєстрації 0102U005022). В її межах автором визначені тенденції та особливості розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері економіки та розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці напрямів ефективного функціонування та розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері економіки.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:
- визначити соціально-економічний зміст кооперації, принципи та особливості етапів її розвитку в аграрній сфері;
- дослідити ефективність функціонування кооперативних підприємств регіону;
- удосконалити внутрішньогосподарські відносини кооперативних форм господарювання;
- розробити організаційні структури переробно-збутових, постачальницько-збутових та багатофункціональних кооперативів;
- удосконалити структуру сільськогосподарського виробничого кооперативу і його первинних підрозділів;
- визначити напрями та пріоритети розвитку кооперативних форм господарювання в аграрному секторі економіки.
Об'єктом дослідження є процес розвитку кооперативних форм господарювання та їх взаємозв’язок з іншими підприємствами АПК.
Предметом дослідження є система організаційно-економічних та соціальних відносин у процесі розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері економіки.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку кооперативних форм господарювання на селі. В роботі використано такі методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні й методологічні узагальнення, визначення соціально-економічного змісту кооперації та ефективності кооперативного господарювання, обґрунтування ефективної виробничої структури кооперативних форм господарювання); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (дослідження та аналіз результатів господарської діяльності агроформувань); абстрагування, аналізу і синтезу, формалізації (обґрунтування напрямів підвищення ефективності кооперативного господарювання в АПК).
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують наукову новизну дослідження, полягають у такому:
вперше:
- запропоновано створення маркетингово-розрахункового центру кооперативу, який здійснює планування розвитку виробництва, визначення напрямів реалізації продукції, суб'єктів матеріально-технічного, фінансово-кредитного забезпечення, ціноутворення, контролю, управління соціальною інфраструктурою;
удосконалено:
- сутність кооперативу як асоціації осіб, які добровільно об’єдналися для спільної виробничої або господарської діяльності з метою одержання прибутку шляхом створення соціально орієнтованого підприємства з демократичним управлінням на засадах обов'язкової трудової участі;
- внутрішньогосподарські відносини сільськогосподарського виробничого кооперативу на основі структуризації та виділення в його складі суб'єктів внутрішньогосподарських економічних відносин;
набули подальшого розвитку:
- обґрунтування ефективності виробничої діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів залежно від рівня забезпеченості факторами виробництва на основі маржинального аналізу;
- напрями вертикальної інтеграції сільськогосподарських товаровиробників у формі кооперативів, яка є способом збалансування економічних інтересів суб'єктів агробізнесової діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо ефективного функціонування кооперативних форм господарювання в аграрній сфері економіки були схвалені спеціалістами Головного управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації та використані у процесі розробки програм розвитку регіонального АПК (довідка № 18-1133 від 7.02.06р.). Розроблені дисертантом методики і практичні рекомендації щодо структуризації сільськогосподарських виробничих кооперативів прийнято до впровадження в СВК “Україна” Магдалинівського району Дніпропетровської області (довідка № 17-32 від 15.03.06р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем розвитку кооперації в АПК використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Основи економічної теорії”, “Економіка підприємства”, “Економіка АПК”, „Основи підприємництва” (довідка № 9-11-32 від 21.03.06р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно і опубліковані в наукових працях. У науковій статті, яка опублікована в співавторстві [2], особисто автором запропонований комплекс напрямів вертикальної інтеграції як способу збалансування економічних інтересів суб'єктів агробізнесової діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники” (м. Бєлгород, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Управління, організація та технології виробництва в АПК у євроінтеграційних умовах” (м. Запоріжжя, 2005 р.); “Дні науки в Гуманітарному університеті ”ЗІДМУ” (м. Запоріжжя 2005-2006 рр.), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ДДАУ (м. Дніпропетровськ, 2003-2005 рр.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано в 8 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 6 –у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,3 обл.-вид. арк. Одноосібних публікацій –.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (198 найменувань) і додатків. Загальний обсяг роботи –сторінок комп'ютерного тексту, з яких: 18 таблиць займають 11 сторінок, 11 рисунків –сторінок і 12 додатків –сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.
У першому розділі –"Теоретичні основи сутності кооперативних форм господарювання в аграрній сфері" –встановлено, що реформування соціально-економічних відносин в аграрному секторі економіки пов’язане з відродженням і розвитком кооперативних форм господарювання. У широкому значенні кооперація є об’єктивною основою функціонування суспільства, оскільки саме завдяки кооперативним зв’язкам воно є не механічною сукупністю індивідів, а цілісною органічною системою.
На виникнення i поширення кооперативних форм взаємодії сільськогосподарських товаровиробників вплинули об’єктивні й суб’єктивні фактори. Об’єктивні були пов'язані з формуванням ринкової економічної системи, а суб’єктивні –з внеском членів, кооперативного товариства у формування його концепції, принципів створення та функціонування. Історичний досвід свідчить, що кооперація традиційно є засобом виживання дрібних ринкових суб’єктів, а сучасність доводить, що кооперація виконує не тільки антикризові функції, а й є економічно ефективною в умовах ринкової економіки, що нормально функціонує. Кооперативний pyx i кооперативні системи, як і будь-які інші соціально-економічні явища, зазнають циклічності у своєму розвитку під впливом конкурентного середовища, науково-технічного прогресу, інформаційної революції, глобалізації економічних проблем тощо.
Визначено, що принципова відмінність кооперативних організацій від інших форм господарювання ґрунтується на колективній власності, добровільному об'єднанні, демократичному самоуправлінні, моральних та гуманних відносинах між об'єднаними сільськогосподарськими товаровиробниками. Діяльність на основі кооперативних принципів дає нам підстави розглядати кооператив, як специфічну форму господарювання. З одного боку, кооператив є громадською організацією з демократичним управлінням та самоврядуванням, створеною громадянами для взаємодопомоги, соціального та економічного самозахисту в умовах ринкової економіки. З іншого боку, кооператив –це господарюючий суб'єкт, який діє на ринку та конкурує з іншими суб'єктами господарської діяльності.
Серед учених існує велике розмаїття підходів щодо оцінки ознак кооперативних організацій. Одні автори вирізняють як найважливіші ознаки кооперативів добровільність членства і демократичність управління; другі вважають за доцільне відзначити особливість розподілу результатів господарської діяльності і другорядну роль капіталу; треті акцентують увагу на відкритості кооперативних організацій; четверті –на особистій участі в управлінні та господарській діяльності; п'яті ставлять на перше місце соціальні цілі, які прагнуть вирішити кооперативи; шості розглядають кооперативи як організації само- та взаємодопомоги, що дають змогу одержувати певні господарські вигоди від об'єднання (скорочення витрат, підвищення продуктивності праці) тощо. Вважаємо, що будь-яку ознаку кооперативу необхідно відносити до однієї з трьох його функцій –соціальної ( місце кооперативу в системі суспільних відносин), організаційної (особливості внутрішньої структури та організації) чи економічної (функціонування як господарського підприємства). У межах дослідження встановлено, що процес формування функцій охоплює два напрями: на рівні окремих членів кооперативу і на рівні кооперативу як корпоративного утворення. Ця обставина закладає діалектичну суперечність між суто приватними інтересами окремих членів і кооперативними інтересами. Вона певною мірою нейтралізується специфікою організації побудови і функціонування кооперативу та згодою його членів чітко дотримуватись прийнятих принципів. Кооперативи нейтралізують суперечність між “моїм” і “нашим”, приватним і спільним шляхом неконфліктного і гармонійного симбіозу самостійного підприємництва членів кооперативу із колективним вирішенням проблем, які вимагають кооперування тих чи інших функцій господарювання. В межах дослідження встановлено, що ця обставина зумовлює специфіку структуризації цілей сільськогосподарського кооперативу. Внутрішні цілі кооперативного підприємства пов'язані з досягненням безперебійного функціонування технологічної системи, кадрового забезпечення поставлених завдань, підтриманням ефективних зв'язків із зовнішнім середовищем, проведенням маркетингових досліджень ринку тощо. Цілі вдосконалення стосуються поліпшення техніки і технологічної системи, персоналу, економічного механізму регулювання відносин між суб'єктами внутрішнього та зовнішнього середовища, структури виробництва, управління. Цілі розвитку кооперативу пов'язані з глибинними якісними та масштабними кількісними змінами в технологічному й організаційному забезпеченні його функціонування; з розширенням діяльності кооперативу за рахунок інтеграції з іншими структурами; зі створенням дочірніх підприємств; з диверсифікацією виробництва; із впровадженням новітніх технологій, організаційних структур та способів управління.
В Україні активізація кооперативних процесів спостерігалася в другій половині 50-х рр. XX ст., коли створювалися міжгосподарські об’єднання з виробництва сільськогосподарської продукції, переробки, надання будівельних послуг, міжколгоспні пункти з відгодівлі великої рогатої худоби при цукрових та спиртових заводах. За часів Радянського Союзу кооперативна форма господарювання була підмінена колгоспами, які хоч і створювалися як кооперативні підприємства, але по-суті такими не були. Сучасний кооперативний сектор економіки Україні перебуває на стадії формування. Він представлений кооперативами та об'єднаннями різних видів кооперації: ті, що реформуються; ті, що історично склалися; ті, що вважаються новими для вітчизняної кооперації. Пропонована схематична структура існуючого в Україні кооперативного сектора національної економіки зображена на рис.1.
d0 fee2
d1 eded
ca
e5eeed
d1
d4-
f1e5f0
d2, , , e1ea