Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
38
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. Костюка
АПН України
Балабанова Любов Матвіївна
УДК 159.938:612.821+371.015
Категорія норми у дослідженні та регулюванні
функціональних станів людини
19.00.02 - психофізіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України ( м.Харків ).
|
Науковий консультант: |
доктор біологічних наук, професор, Друзь Валерій Анатолійович, начальник кафедри прикладної психології, Національний університет внутрішніх справ МВС України . |
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Корольчук Микола Степанович, завідувач кафедри соціології та психології, Міжнародний інститут лінгвистики і права (м. Київ);
доктор психологічних наук, професор Компанець Володимир Степанович, кафедра екстремальної і військової медицини, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова;
доктор біологічних наук, професор Макарчук Микола Юхимович, завідувач кафедри фізіології людини та тварин, Київський національний університет ім. Тараса Шевченко.
Провідна організація:
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра
Захист відбудеться " 24 " квітня 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка за адресою: 01033, Київ-33, Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка за адресою: 01033, Київ-33, Паньківська, 2.
Автореферат розісланий " 24 " березня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор психологічних наук, професор Балл Г.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В останні десятиріччя в Україні, у зв'язку зі значними перетвореннями в соціальній і виробничій сфері, в житті людини сталися радикальні зміни, які якісно позначились на умовах її існування. Ці зміни стосуються одночасно біологічної, психологічної та соціальної сфери особистості (Ананьєв Б.Г., Братусь Б.С., Бурлачук Л.Ф., Костюк Г.С.). Все зростаючий рівень суспільного виробництва, ускладнення професійних обов'язків обумовили підвищення вимог до працездатності людини. Різнобічні сучасні наукові спостереження свідчать, що в певні моменти виникає невідповідність між психобіологічними властивостями людини та вимогами сучасного виробництва і темпами оволодіння професійними знаннями. У зв’язку з цим зростає роль психологічних чинників у всіх сферах життєдіяльності людини і посилюється інтерес дослідників, зокрема, до проблем норми в психології.
Необхідно зазначити, що спроби визначення норми в галузі психологічних досліджень робилися неодноразово (Балл Г.О., Березін Ф.Б., Братусь Б.С., Плахов В.Д., Wright G.H., Kretschmer Е.). Однак, ці спроби базувалися на різних філософських та теоретичних концепціях, і тому не забезпечували єдності поглядів і підходів.
Посилення наукового напряму, що розглядає людину як єдину біопсихосоціальну структуру (Білоус В.В., Брушлінський А.В., Мерлін В.С., Моляко В.О., Adler А., Alexander F., Delirs J.D., Dezolye R , Morton Т.), розширення поняття про сутність людини стало сьогодні основою для більш глибокого розуміння категорії норми, особливо в галузі психологічних досліджень. Можна без перебільшення сказати, що на даний момент розробка категорії норми в галузі психологічних досліджень, аналіз її суті та природи, місця і ролі в суспільному і професійному житті людини стають особливо актуальними. Для наукового осмислення цієї проблеми на сьогодні є всі необхідні умови.
Актуальність вказаної проблеми та її недостатнє теоретичне і практичне обгрунтування обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначення об’єкта і предмета, постановку мети і завдань наукового пошуку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проводилося в межах комплексної програми “Кадри” МВС України (наказ № 61) та плану науково-дослідних робіт кафедри прикладної психології Університету внутрішніх справ МВС України (наказ № 197), п.5 (психоантропологічні методики прогнозування можливостей та стану людини) та п. 3.6.2 (система періодичної психологічної експрес-діагностики працівників, служба яких пов’язана з підвищеним ризиком і значним психоемоційним напруженням). Автор брав участь у виконанні цих науково-дослідних робіт у якості відповідального виконавця.
Мета та задачі дослідження. Метою роботи є розробка концептуальних та методологічних основ визначення норми параметрів, що характеризують психофізіологічні особливості людини та її поточні функціональні стани (зокрема, студентів у період їх адаптації до умов навчання) для контролю вказаних станів і корекції відхилень, що виникають.
Задачі дослідження:
здійснити теоретичний аналіз категорії норми; виявити наукові та соціальні передумови формування норм і показати їх значущість у різних сферах людської діяльності; встановити умови й особливості становлення і розвитку поняття "норма" у сфері психологічних досліджень;
розглянути методологію і прикладні аспекти основних, детермінуючих норму, процесів у різних сферах життєдіяльності людини; дати розгорнуту характеристику психологічних особливостей осіб студентського віку і провести аналіз чинників, що визначають ці особливості в різні періоди їх навчальної діяльності;
виявити особливості змін психологічних, психофізіологічних і морфо-функціональних параметрів у процесі адаптації студентів до умов навчання у вузі і встановити системні принципи організації їх в єдину функціональну систему; розглянути дольову значущість психодинамічних і морфофункціональних пара-метрів у формуванні різних функціональних станів студентів і особливості їх прояву у різних індивідів;
розробити алгоритм оцінки функціонального стану студентів як показника їх адаптованості до умов вузу на рівні окремо взятого індивіда і виявити компенсаторні механізми явищ дезадаптації у студентів у процесі їх професійного навчання; показати необхідність переходу від середньостатистичних критеріїв оцінки варіативності параметрів, що вимірюються, до їх оцінки в аспекті індиві-дуальної норми; розробити методологічні підходи до визначення норми як функціонального оптимуму;
встановити основні психофізіологічні характеристики і діагностичні критерії оцінки функціонального стану з метою виявлення відхилень та адекватно їх інтерпретувати; розкрити основні ознаки оптимального функціонального стану студентів у різні періоди їх навчальної діяльності; з’ясувати психологічні меха-нізми, принципи і методичні прийоми оптимізації функціонального стану студентів при розвитку у них змін, що відхиляються від норми;
здійснити експериментальну перевірку запропонованої методики опти-мізації та корекції функціонального стану студентів ( на прикладі техніки холо-тропного дихання) і розробити комплекс практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення працездатності студентів у різних умовах їх навчальної діяльності.
Об’єкт дослідження - психофізіологічні особливості осіб студентського віку в період їх адаптації до умов навчання у вузі в аспекті групової та індивідної норми.
Вибір саме такої групи осіб для дослідження категорії норми в оцінюванні та регулюванні функціональних станів людини обумовлений однорідністю цієї групи осіб за статево-віковими характеристиками та подібними умовами життєді-яльності. Це дозволяє фіксувати певні параметри функціональної системи, що формується, для розробки алгоритму розрахунку норми.
Предмет дослідження - категорія норми у психофізіологічному вивченні осіб студентського віку в період їх адаптації до умов навчання у вузі та її викорис-тання для оцінки і регулювання функціональних станів людини.
Методи дослідження. У процесі теоретичного вивчення проблеми і науково-експериментальної роботи застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:
а) теоретичного характеру: аналіз літератури з психології, фізіології функціональних систем, психофізіології, педагогіки та узагальнення отриманої інформації, системний аналіз і інтерпретація експериментальних даних, класи-фікація, побудова аналогій, структурно-функціональне моделювання;
б) емпіричного характеру, сукупність яких представлена у табл.1. Для виявлення істотних зв’язків між дослідженими характеристиками застосовувалися методи математичної статистики.
Дослiдно-експериментальна робота проводилась в Національному унiверситетi внутрiшнiх справ МВС України, Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”.
Наукова новизна одержаних результатів.
1. Розширено уявлення про норму як динамічне системно-функціональне утворення, яке діалектично поєднує в собі імовірнісно-статистичні характеристики та властивості функціонального оптимуму, що поглиблює розуміння проблем норми в сфері психологічних досліджень.
2. Вперше проведено теоретичне та методологічне обгрунтування необхід-ності оцінки функціонального стану людини через категорії популяційної та індивідної норми, що дало можливість розробити модельні побудови та алгоритм оцінки функціональних станів студентів у різні періоди їх навчальної діяльності.
3. Дістало подальший розвиток теоретичне обгрунтування психофізіологіч-них механізмів особистісних трансформацій, що спостерігаються у студентів у процесі оптимізації їх функціонального стану (на прикладі техніки холотропного дихання), що дозволило розширити існуючі уявлення та підходи до психокорек-ційної роботи серед студентської молоді.
Практичне значення одержаних результатів.
1. Розроблено структурну схему психофізіологічної адаптації студентів до умов навчання, яка висвітлює необхідність саме на стадії первинної адаптації ідентифікувати студентів з явищами адаптаційної напруженості та розцінювати їх як групу осіб з високим ризиком розвитку проявів дезадаптації.
. Опрацьовано і впроваджено в практику алгоритм оцінки функціонального стану студентів в аспекті індивідуальної та популяційної норми, який може бути використаний для адекватного оцінювання та прогнозу змін, що виникають у сту-дентів у процесі навчання.
. Розроблено експериментальні підходи до ідентифікації явищ психоемо-ційного напруження у студентів за допомогою ритмокардіографічних побудов, що може бути використано при створенні компьютерних діагностичних систем.
4. На основі результатів дослідження запропонована методика оптимізації функціонального стану людини (на основі техніки холотропного дихання ), яка може бути практично реалізована у вищій школі, в ході педагогічного процесу та його психологічному супроводі, з метою корекції та запобігання явищ психоемоційної дезадаптації студентів, що виникають у них в процесі навчання.
Методологічною основою дослідження стали:
1.Принцип системного підходу в психології (Бочарова С.П., Бурлачук Л.Ф., Ломов Б.Ф., Максименко С.Д., Семиченко В.А. ).
2. Системно-структурний підхід до вивчення функціональних станів людини
( Анохін П.К., Друзь В.А., Компанець В.С., Макаренко М.В., Середа Г.К., Судаков К.В. та інші ).
3. Системно-структурний підхід до вивчення особливостей психоемоційного реагувания індивіда (Панін Л.Є., Соколов Є.М., Симонов П.В., Eysenck H. ).
ренко О.Ф., Мерлін В.С., Рубінштейн С.Л. та ін.).
5. Концепція психоемоційної детермінованості функціональних станів людини та можливості їх оптимізації ( Анциферова Л.І., Корольчук М. С., Макарчук М.Ю., Русалов В.Н., Трофімов Ю.Л., Grof S. ).
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися різнобічним теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів, що застосовувались, завданням дослідження, адекватним апаратом математичної обробки даних, достатньо репрезентативною вибіркою досліджуваних.
Особистий внесок автора. В публікаціях, що відображають головний зміст дисертації три статті опубліковані у співавторстві. У статті “Некоторые аспекты оптимизации психоэмоционального состояния курсантов”автору належить розробка концептуальних підходів щодо регулювання психоемоційного стану людини, розробка та проведення експерименту та написання більшої частини статті. У статті “Особенности реакций сердечного ритма студентов на психо-эмоциональную и информационную нагрузки”автору належать експери-ментальні спостереження, узагальнюючий аналіз отриманих результатів та написання більшої частини статті. У статті “Щодо проблем психології екстре-мальності” автору належить теоретичний аналіз проблеми та написання половини обсягу статті. У методичних вказівках “Автоматизированный метод контроля за физической подготовленностью и функциональным состоянием организма студентов” автору належить розробка технічного завдання та діагностичного алгоритму для створення програмного забезпечення автоматизованої системи контролю, а також написання більшої частини методичних вказівок. В розробці на одержання авторського свідотства “Способ определения внутрижелудочкового давления” автору належать експериментальні спостереження, узагальнений аналіз отриманих результатів та участь в розробці діагностичного алгоритму.
Апробація роботи здійснювалося шляхом публікації наукових робіт. Теоретичні положення дослідження, його основні наукові результати були викладені у формі виступів автора й обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми", 28-31 жовтня 1996 р. (м. Чернiвцi); Других міжнародних психологічних читаннях "Актуальні проблеми сучасної психології" (м. Харкiв); міжнародній науково-практичній конференції ”Проблеми підготовки вчителя в спадщині Д.Ф. Ніколенка (до 100-річчя з дня народження)", 1999 р. (м. Киів) та ін.
Концепція дослідження, його основні результати неодноразово обго-ворювалися на спільних засіданнях, звітних конференціях і теоретичних семінарах викладачів кафедр загальної психології і педагогіки та прикладної психології (1995-2000) Університету внутрішніх справ МВС України і на засіданнях науково-технічного центру “Радіоелектронні медичні прилади та їх технології” Державного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”.
Результати дослідження впроваджені:
в Державному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, Академії пожежної безпеки України, Національному університеті внутрішніх справ МВС України, Міжнародному університеті лінгвистики та права.
в навчальних курсах експериментальної, диференціальної психології, психофізіології, основ психодіагностики для курсантів Національного університету внутрішніх справ МВС України і слухачів психологічного відділення;
Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані на основі уза-гальнення результатів, використано у відповідних розділах розроблених нами програм курсів експериментальної та диференційної психології, психофізіології, патопсихології, курсу основ психодіагностики, які використовуються в Національ-ному університеті внутрішніх справ МВС України.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, семи розділів, загальних висновків, списку основної використаної літератури та двох додатків. Текст роботи викладено на 429 сторінках машинописного тексту, робота містить 16 таблиць, 20 рисунків.
Публікації. Основний зміст досліджень відображений в 30 публікаціях автора, включаючи монографію та авторське свідоцтво на винахід.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступi обгрунтовано актуальнiсть проблеми, наукову новизну, теоретичну i практичну значущiсть роботи, сформульовано об'єкт, предмет, мету, і основнi завдання дослiдження, обгрунтовано практичне значення роботи та вірогідність результатів, висвiтлено апробацiю та впровадження здобутих результатiв дослідження.
У першому розділі "Теоретико-методологічні підходи до вивчення категорії норми в психології" вказується, що дослідження проблем норми в історії психології базується на вивченні й аналізі співвідношень між глобальною єдністю (спільністю, схожістю) видових особливостей людини і варіативністю її індиві-дуальних рис.
Зазначається, що проблему норми неможливо обговорювати поза конк-ретним виділенням аспекту дослідження цієї проблеми. А виявлення меж нор-мальної життєдіяльності окремого індивіда, ймовірно, можливе лише тільки при врахуванні складної біосоціальної природи людини і різноманітних впливів на неї навколишнього природного і соціального середовища.
У підрозділі 1.1 "Норма, як діалектична єдність загального й індивідуального в людині" вказується, що на сьогодні в проблемному полі досліджень людини виділяються два генеральних напрями, які розділяються своїми підходами до проблеми і методами дослідження - з одного боку, індивідуалізуючий напрям, що постулює варіативність, несхожість рис людини, а з іншого боку - генералізуючий напрям, що розкриває загальні, єдині властивості людини. Взаємовідносини між цими двома напрямами досі залишаються предметом дискусій і різноманітних точок зору.
Вказується, що широка варіативність морфофункціональних і психофізіо-логічних особливостей індивідів і людських популяцій визначають неоднозначність поняття норми (Алексєєва Т.І., Бунак В.В., Громбах С.М., Лисицин Ю.П., Никитюк Б.А., Хрисанфова Е.Н., Ясіна О.В., Tanner J., Meredith M.). Існування екологічної мінливості, географічна приуроченість багатьох життєво важливих рис людини змушують диференційовано підходити до характеристики "норми" тієї або іншої ознаки та приймати за норму ті її величини, які найбільш адекватні умовам середовища, в якому даний індивід існує. Наявність самого факту екологічної мінливості свідчить про те, що жодна з досліджених популяцій не залишається індиферентною до того середовища, в якому вона мешкає. Ці спостереження привели до виділення поняття "адаптивного типу", як норми біологічної реакції на умови навколишнього середовища, що забезпечує стан відносної рівноваги людини ( популяції загалом ) та середовища.
Залучення знань з біології і генетики при розробці проблеми індивідуальних відмінностей дозволяє глибше зрозуміти ті чи інші закономірності їх формування та може бути корисним при розв’язанні проблем норми в галузі психологічних досліджень. Разом з тим, якби індивідуальне не було пов'язане із загальним, то втрачала б значення будь-яка наукова теорія.
Сьогодні на перший план виходять синергічні уявлення про природу людини як про біопсихосоціальну єдність. Специфіка такого підходу передбачає об'єднання природничих і гуманітарних знань про людину. Висловлюється думка, що тільки у психологічних дослідженнях "людина як суб'єкт може розглядатися як особистість і індивід (цілісний організм) одночасно" (Ананьєв Б. Г.).
У підрозділі 1.2 "Співвідношення біологічного і соціального в індивідуальності людини" вказується на шляхи уникнення непродуктивних дихо-томiй матерiального й iдеального, бiологiчного i соцiального, особистостi i сус-пiльства, свiдомого i неусвiдомлюваного, соцiального i духовного. Вирішення протиріч в цьому питанні - про співвідношення біологічного і соціального в людині - можливе лише при належному теоретичному розумінні її (людини) структури і суті (Бачериков М.Є., Братусь Б.С., Максименко С.Д.).
Сьогодні проблема сутності людини, трактована в її сучасному системному звучанні, виходить за рамки стандартного протистояння біологічного і соціального в людині і розглядається як проблема вивчення інтегральної індивідуальності. Виходячи з поглядiв, якi розвиваються у новому напрямку мiждисциплiнарних дослiджень синергетицi (Крилов В.Ю. Пригожин І., Huken G.), психологiчна реаль-нiсть (психiка, особистiсть, духовнiсть) може розглядатись як недиз’юнктивна, складноорганiзована вiдкрита система, що є цiлiсним утворенням, яке iснує в багатомiрному просторi (Брушлінський А.В., Моляко В.О). Тому доцільність вивчення існуючих системних уявлень про людину для розкриття категорії норми здається безперечною.
У підрозділі 1.3 "Системні уявлення про індивідуальність людини" аналізується процес становлення таких уявлень та простежується еволюція підхо-дів до визначення поняття "система" (Анохін П. К., Карташов В.А. та ін.). Вка-зується, що розвиток психологічної науки багато в чому постає як історія пошуку альтернатив досистемної точки зору на природу психіки і поведінку людини. Починаючи з гештальтпсихології, розвиваються напрями, в яких досліджуються цілісні утворення. Цей підхід отримав розвиток у працях Ж. Піаже, Г. Олпорта, У. Найсера і багатьох інших. У вітчизняній науці істотні кроки в розкритті системної природи психіки зроблені Б.Г. Ананьєвим, Л.С. Виготським, Б.Ф. Ломовим, О.Р. Лурія, К.К. Платоновим, С.Л. Рубінштейном, Б.М. Тепловим. Системний аналіз поведінки і діяльності стійко пов'язаний з іменами П.К. Анохіна, М.О. Бернштейна, О.М. Леонтьєва та інших дослідників.
Зазначається, що перехід до соціально-психологічного рівня розвитку живих систем передбачає принципово нові форми їх самоорганізації. Індивідні рівні (фізичний і психологічний), які є включеними у фізичне (предметно-просторове), психічне і соціальне середовище, утворюють для суб'єкта нерозривну єдність. Аналіз конкретних механізмів, що забезпечують відповідність середовища суб'єкту, а також вивчення принципів міжрівневих системних взаємозв'язків здавна становлять науковий інтерес для багатьох дослідників. Вважається, що найбільш завершеною системною теорією в психології і фізіології є теорія функціональної системи П.К. Анохіна.
Однак, незважаючи на досить широку представленість в літературі різноманітних системних підходів, питання адекватної інтерпретації отриманих даних і основних принципів оцінки відхилень від норми тих або інших складових інтегральної індивідуальності людини залишаються недостатньо розробленими. У зв'язку з цим системність, як один з основних методологічних підходів, є визначальним для цілей нашого дослідження. А комплексне вивчення людини методами багатьох наук є найбільш плідним у створенні теорії норми.
У підрозділі 1.4 "Основні етапи становлення нормології як науки" простежується змістовна еволюція поняття норми і міра пізнання суперечливих відносин норми й аномалій. Зазначається, що типологічне розуміння норми, засноване на вивченні конституційних показників ( Казначеєв В.П., Кretshmer J., Sheldon W.), заступає уявлення про норму як абсолютний стандарт. А усвідомлення індивідуальної різноманітності людини призводить у кінцевому результаті до змістовного розмивання норми (Williams R., Ramsay Р.). До певної міри розв’язати протиріччя цих підходів дозволяє розмежування таких понять, як "норма" і "норматив" (Корольков А.А., Петленко В.П.). Це зумовлено передусім тим, що норми відображають реальний стан об'єкта, а нормативи - міру пізнання об'єкта. Однак існуюча нечіткість визначень понять "норма" і "норматив" породжує дискусії в різних галузях знання.
У другому розділі “Організація роботи та методи емпіричного дослідження і оптимізації функціонального стану людини” наводиться наукове обгрунтування методик оцінки функціонального стану осіб студентського віку (підрозділ 2.1). Вказується на те, що дане дослідження базується на концепції Б.Г. Ананьєва щодо структури особистості людини. Ця концепція вбирає в себе тріаду “індивід –особистість - суб’єкт діяльності”. Для реалізації системного і цілісного підходу в дослідженні функціонального стану людини були вибрані такі методики, які дозволяють провести вимірювання на біологічному (організмовому) та особистісному рівнях. Більш детальний перелік цих методів та обсяг досліджень приведено в табл. 1.
Таблица 1. Загальна характеристика, об’єм та методи дослідження.
|
Етапи дослідження |
Кількість обстежу-ваних |
Основні методи дослідження. |
|
1 |
||
|
Дослідження психофізіоло-гічних характеристик сту-дентів (вимірювання консти-туційно-соматичних, функціо-нальних та психодинамічних показників). |
Вимірювання довжини, маси тіла, окружності грудної клітки, рівня артеріального тиску систолічного (АТс) та діастолічного (АТд), тестування за допомогою тесту MMPI та наступною побудовою діаграмм накопичених ймовірностей ознак, що вимірюються. |
|
|
Дослідження особливостей функціонального стану сту-дентів за умов інтенсивного психоемоційного наванта-ження (залікова та екзаме-наційна сесія). |
Електроенцефалографія (ЕЕГ), ритмокардіографія (РГ), проективний тест Люшера, тест Спілбергера –Ханіна |
|
|
Дослідження реакцій серцевого ритму студентів на інформаційне та психоемоційне навантаження. |
25 |
Ритмокардіографія при виконанні усних арифметичних дій з двознач-ними числами та тесту Равена в умовах штучно створеного дефіциту часу, з наступним факторним аналі-зом матриць кореляцій частотних складових спектрів серцевого ритму. |
|
Оптимізація функціональ-ного стану студентів за допомогою психокорекційної техніки холотропного дихан-ня. |
Анкетування, тести Міні-Мульт, Спіл-бергера - Ханіна, Люшера, інтеграль-на оцінка психофізіологічного стану за електродермальними характерис-тиками біологічно активних точок (за методом Накатані) до і після семінарів з холотропного дихання. |
|
|
Всього |
1325 |
У підрозділі 2.2 “Статистична оцінка явищ, що вимірюються” наводяться способи розрахунків та основні показники, що дозволяють статистично оцінити результати досліджень, а також одержати основні операційні характеристики тестів, що використовуються –їх чутливість та специфічність.
У підрозділі 2.3 “ Організація дослідження ” наводяться основні етапи дос-лідницько-експериментального циклу, який включає:
пошуковий етап, на протязі якого здійснювався теоретичний аналіз проб-леми, визначалися підходи до її вирішення, проводилось формування вихідних положень та гіпотез (1993 –рр.);
експериментальний етап, який складався з підбору методик та експери-ментального вивчення поставлених проблем, в розробці алгоритму розрахунку норми психофізіологічних параметрів, що визначають фукціональний стан людини в аспекті популяційної та індивідної норми, а також в експериментальному вивченні системних принципів корекції неоптимальних функціональних станів людини ( 1994 –).
теоретико-узагальнюючий етап, на якому проводилась систематизація та узагальнення результатів дослідження, формулювались висновки, здійснювалась апробація та впровадження отриманих результатів, визначались подальші перс-пективи дослідження (1999 –рр.).
У третьому розділі "Теорія норми" зазначається, що дослідники часто стикаються з необхідністю встановлення межі, яка визначає міру необхідного співвідношення між частиною і цілим, індивідуальним і загальним (Плахов В Д., Семиченко В. А.).
У підрозділі 3.1 "Методологічні підходи до поняття "норма" аналізуються причини відсутності в науках про людину загальноприйнятого визначення норми і відмічаються труднощі в його розробці (Кон І.С., Коро-льков А.А., Петленко В.П., Wright G., Job J.,. Martin I., Heistermann W.).
Вказується, що історія розвитку теорії норми в галузі біологічних наук тісно стикається з історією становлення і розвитку тератології (науки, що вивчає причини виникнення потворності). Це пов’язано зі спробою відділити випадки аномалій, що об'єктивно зустрічаються, від норми. Аналізуються особливості розвитку живих систем, які полягають у своєрідному насиченні якості, в процесі еволюції системи, кількісними змінами до такої межі, при якій неможливе її перебування в колишній якості, неможливе збереження сталої єдності кількісних і якісних характеристик системи. Діалектичний стрибок означає перехід до нової міри, або зміну мір (Корольков А.А., Петленко В.П.). Цей процес розглядається як специфічний процес становлення норми, який дозволяє розв’язати діалектичні протиріччя між нормою і відхиленнями від неї.
У підрозділі 3.2 "Норма як наукова категорія" аналізуються онтологічні основи формування норм передусім у сфері психологічних і психофізіологічних досліджень. Підкреслюється, що ці основи закладені в самій рухомій матерії, без розгляду яких не можна зрозуміти проблему, що цікавить нас. У цьому аспекті норми розглядаються як специфічні системно-функціональні утворення, в основі яких лежать імовірнісно-статистичні закономірності. На прикладі аналізу лінгвістичних побудов показано, що мова як система являє собою модель всіх нагромаджуючих порядок антиентропійних процесів. Перехід від фрази з хаотичним поєднанням букв до фрази, де імовірність поєднання букв визначається правилами, приводить до зменшення ентропії тексту приблизно в 5 разів (Сєдов Є.). Подібний процес впорядкування може відбуватися не тільки з текстом, але і з іншими складними динамічними системами найрізноманітнішої природи (в музиці, архітектурі, соціумі). Хоча цей методологічний підхід вдається перенести далеко не на всі системи, все ж можна припустити, що, ймовірно, існує якась загальна закономірність, яку потрібно шукати в складному процесі формування і функціонування системних утворень. Ця закономірність, що базується на оптимумі співвідношення детермінованого та імовірнісного, тісно стикається з проблемами теоретичної психології. Наша психіка є відображенням зовнішнього світу у всій сукупності його частково випадкових, а частково детермінованих явищ. Надмірна психічна спонтанність може часто призводити до розвитку неспокою, нестійкості емоційної сфери, ослаблення цілеспрямованості людини та її здібності до зосередження. З іншого боку, надміру детермінована психіка позбавляє людину творчого початку і утрудняє її адаптацію в різних життєвих ситуаціях (Delirs J. D.).
Вищенаведені уявлення свідчать про те, що норми функціонування і правила формування структури різноманітних систем вироблялися в природі в ході еволюції шляхом накопичення інформації з метою впорядкування ентропії, яка є невід'ємною частиною будь-якої системи, що розвивається. Це об'єктивний процес, в якому знаходять вияв загальні механізми нормоутворення. Однак конкретна реалізація норми, як категорії динамічної, визначається безліччю чинників і залежить як від внутрішніх умов (зумовлених ступенем розвитку системи, як наприклад, вікові норми), так і від умов оточення.
У підрозділі 3.3 "Норма, як імовірнісно-статистична закономірність" аналізуються умови, необхідні для здійснення статистичних процесів у системі. Відмічається широке використання статистичних критеріїв для оцінки антропо- і соматометричних показників (Бунак В.В., Чтєцов В.П.), ряду фізіологічних параметрів, а також при проведенні деяких психометричних вимірювань (при стандартизації тесту MMPI, Кеттелла і т.п.). Аналізуються переваги перцентильних графічних стандартів, що використовуються як оціночні нормативи (Власов В.В., Матвєєва Н.А., Tanner J., Wolanski N.). Показано об'єктивний характер відображення загальних закономірностей формування "норми" конкретно обраного показника в конкретній сукупності індивідів методом перцентилів. У той же час вказується, що цей метод має недостатню інформативну можливість стосовно визначення "норми" окремо взятої, конкретної людини. Висловлюється припущення, що стосовно людини середньостатистичне розуміння норми повинно бути доповнене якісним аналізом з позицій біооптимальності.
У підрозділі 3.4 "Характеристика норми як функціонального оптимуму" проводиться теоретичний аналіз розуміння норми в аспекті функціонального оптимуму і виділяються основні ознаки оптимального стану. Зазначається, що в даному розумінні норма постає як процес знаходження відповідності активної системи та середовища, їх усталеної форми відносин. Вказується, що норма, як зона оптимального функціонування живих систем, з одного боку, детермінована генотипічними нормами реакцій, а з іншого боку, відображає модулюючу дію сере-довища. Акцентується важливість розуміння діалектичної єдності кількісних і якісних проявів норми як функціонального оптимуму, що є особливо значимим при проведенні психологічних досліджень. Зазначається, що згідно з сучасними уявленнями (Братусь Б.С., Гіппенрейтер Ю.Б., Perls F.) нормальне функціонування людини в соціумі визначається оптимальністю способів відношення однієї людини до іншої.
У підрозділі 3.5 "Категорія норми у психологічних і соціологічних дослідженнях" вказується, що стосовно проблем психологічної норми, треба враховувати не тільки соціальні складові сутності людини, а і структуру її психіки (Братусь Б. С., Максименко С.Д., Платонов К. К., Dunbar Н., Fromm Е., Perls F., Pezesckian N.).
Теоретичний аналіз проблем співвідношення норми й аномалій у способі життя і поведінці людей показує неправомірність різкого протиставлення психічної норми і психічної патології, розкриває існування тонких переходів між ними (Осипов В П; Leonhard К; Jarosz М ) і дає підставу стверджувати, що не завжди девіантна поведінка людини призводить до соціальної деформації особистості. У зв'язку з цим зазначається, що будь-які, навіть незначні, помилки щодо типізації поведінки і психічних особливостей індивіда можуть обернутися серйозними людськими втратами. Особливо це є важливим в аспекті даного дослідження, яке стосується питань визначення норми в осіб молодого віку.
У четвертому розділі "Специфіка виявлень норми в залежності від функціонального стану й особливостей життєдіяльності людини" вказується, що визначення норми у сфері психологічних і психофізіологічних досліджень являє собою виключно складний процес, який вбирає в себе специфіку становлення, розвитку, систематизації та актуалізації тих чи інших норм.
У підрозділі 4.1 "Умови життєдіяльності та психологічні особливості осіб студентського віку" вказується, що на сьогодні студентство розглядається як особлива суспільна група, об’єднана певною віковою категорією, специфічними особливостями діяльності і способу життя, які можуть відбиватися, зокрема, на стані здоров’я майбутніх фахівців (Ананьєв Б. Г., Акінщикова Г. І.)
Вказується, що життєдіяльність студентів характеризується високою "кризовою насиченістю". У зв'язку з цим дається характеристика найбільш кризових ситуацій, що особливо часто виникають у період адаптації студентів до умов вузу, коли студент стикається з необхідністю долати кризи залежності від батьківської сім'ї, кризи сексуальних відносин, кризові ситуації в академічній діяльності і т.п.
Перехід від дитячої залежності до статусу дорослого з усіма його правами й обов'язками і незвичною системою навчання потребує від студента-першокурсника особливих механізмів адаптації до нових умов. У зв’язку зі сказаним розглядаються основні напрями досліджень, так чи інакше пов'язаних з проблемою адаптації (Агаджанян Н.А., Казначеєв В.П., Медведєв В.І., Слонім А. Д., Соколов Є.Н., Lacey J.I., Last C.J., Mackay З., Cox Т., Burrows G. тощо). Проводиться теоретичний аналіз основних структурних компонентів адаптації: активаційного, когнітивного й емоційного. Окремо виділяється поняття психічної адаптації, яке тісно пов'язане з уявленнями про емоційний стрес. Вказується, що всі процеси психічної, психоемоційної та соціальної адаптації студентів до учбової діяльності так чи інакше позначаються на формуванні цілого континууму станів, що об'єднуються під загальною назвою "функціональний стан". І аналізувати категорію норми безвідносно до того або іншого функціонального стану, що виникає у суб'єкта в ході діяльності, було б некоректно.
У підрозділі 4.2 "Функціональний стан людини і його вплив на специфіку виявлення норми" вказується, що вихідним уявленням для більшості сучасних дослідників є ідея про існування деякої упорядкованої множини або континууму станів (Тхостов А.Ш., Колимба І.Г.). Для того щоб позначити складові цього гіпотетичного континууму використовуються різні поняття, що відбивають специфічність впливу тих або інших груп чинників на ефективність діяльності. До вказаних понять можна віднести і “функціональний стан”.
Оскільки поняття "функціональний стан" введено в психологію для характеристики ефективнісного боку діяльності або поведінки, то його дослідження передбачає передусім розв'язання питання щодо можливостей людини, яка перебуває в тому або іншому стані, виконувати конкретний вид діяльності (Леонова А.Б., Медведєв В.І.). Прийнято вважати, що кожний реальний функціональний стан має емоційну і енергетичну складові, взаємодія яких і визначає його специфіку (Данилова Н.М). З огляду на важливість емоційної складової в життєдіяльності людини, цей феномен нами розглядається більш детально.
У підрозділі 4.2.1 "Емоційна складова функціонального стану людини" аналізуються різні точки зору дослідників на походження, сутність емоцій і механізми їх виникнення. Вказується на співіснування в сучасній психології двох підходів до дослідження емоцій, що мають як експериментальне, так і теоретичне спрямування ( Гельгорн Дж., Луфборроу Є., Китаєв-Смик Л.А., Рейковський Я., Смирнов П.В., Трохачев А.І., Ясперс К., Вітгенштейн Л., Вілюнас В.К., Васильєв І.А., Поплужний В.Л., Тихомиров О.К. та ін.) та наводяться їх характерні особливості.
У підрозділі 4.2.2 " Психоемоційні стресові реакції", поряд із біологічними та фізіологічними аспектами стресу, окремо аналізується поняття психологічного стресу як стану психічної напруженості. Дається характеристика груп чинників, що супроводжують "психічне напруження". Вказується, що еволюція самого поняття стресу привела до того, що поряд з такими термінами, як "психічне напруження", "психологічний стрес", починає окремо виділятися таке поняття, як "емоційний стрес", у генезі якого особливу роль відіграють емоції (Судаков К.В.; Березін Ф.Б.). Вказується, що емоційні стреси за своїм походженням, як правило, соціальні, й аналізуються основні напрями їх вивчення (. Хомська Е. Д., Трофімов Ю.Л., Карпухіна А.М., Розов В.І., Медведєв В.І., Пергаменщик Л.А., Miller T.W., Hockey G.R. та інші).
У підрозділі 4.2.3 "Психоемоційний стрес в учбовій діяльності студентів" вказується, що однією з основних причин психоемоційної та соціальної дезадаптації студентів, особливо перших років навчання, є різні стресові ситуації, пов'язані з труднощами пристосування молодих людей до студентського життя та екзаменаційних випробувань (Саркісянц Є.Є., Волкінд Н.Я., Тамм С.І.). Вказується, що у психологічних дослідженнях на сьогодні особливої актуальності набувають питання вивчення індивідуальних реакцій людини на різні стресові чинники і кількісна оцінка міри допустимих відхилень їх від норми. Зазначається правомірність використання ситуації екзамену як моделі, яка дозволяє вивчати особливості реагування студентів на стрес (Волкінд Н.Я., Леві Л.).
Показано, що динамічні аспекти функціонального стану студентів у процесі їх учбової діяльності найбільш повно можуть бути відображені різними активаційними показниками (Макаренко М.В., Суходоєв В. В., Хомська Є..Д., Martin I., Vehables P.H.). Підкреслюється, що основні ускладнення, з якими зустрічаються дослідники, в основному пов’язані з проблемами адекватної інтерпретації різноспрямованих проявів активації.
У підрозділі 4.3 "Сучасні підходи до моніторингу функціонального стану людини в різних умовах її життєдіяльності" зазначається існування декількох підходів до реєстрації й оцінки активаційних показників. Наводиться детальна характеристика цих методів, аналізуються їх діагностичні можливості, переваги і недоліки. Вказується, що вивчення індивідуальності людини припускає системність у дослідженні її функціональних станів, що вимагає інтеграції як наукового пошуку, так і зусиль різних фахівців у галузі антропології,
психофізіології, психології і т.д.
П’ятий розділ "Експериментальні дослідження індивідуально-типологічних особливостей студентів у період їх адаптації до умов вузу" присвячений висвітленню результатів експериментального дослідження найважливіших аспектів проблеми норми основних морфофункціональних та особистiстних характеристик студентів, перевірці висунутих гіпотез.
У підрозділі 5.1 "Психофізіологічні особливості функціонального стану студентів перших років навчання у вузі" вказується, що в даний час досить гостро стоїть питання про формування і кількісне визначення так званої адаптоздатності людини, під якою розуміють можливість здійснення адаптаційних перебудов на рівні цілісного організму і на особистісному рівні. Ця здатність, на думку багатьох дослідників, визначається морфофункціональними, психо-фізіологічними, психо-логічими і соціальними особливостями індивіда. При цьому вирішальне значення надається психофізіологічним властивостям людини, що формують функціо-нальну систему в процесі її діяльності. Це так звані внутрішні детермінанти процесу адаптації. За даними ряду дослідників, адаптоздатність людини визна-чається рівнем і ступенем гармонійності досягнутого фізичного і нервово-психіч-ного розвитку, а також ступенем реактивності організму щодо різних впливів і резистентністю до них. При цьому антропо- і морфометричний стан індивіда, що відбиває індивідуально-конституційні особливості людини, на думку ряду дослідників, є фенотипічним проявом нейроендокринної рівноваги і тісно зв'язаний з рівнем афективного дозрівання. При цьому вирішальне значення надається гармонійності фізичного розвитку.
Для визначення характеру складних міжрівневих взаємовідносин у студентів, у процесі їхньої адаптації до нових умов діяльності, нами вимірювались антропометричні показники і такий важливий вегетативний параметр, як рівень артеріального тиску. Побудова кумулятивних кривих вищеназваних параметрів дозволила виділити діапазон ознак, що належать до умовної норми (в межах Р15 –Р85) , а також діапазон високих і низьких значень цих параметрів. На основі антропометричних вимірювань були виділені групи студентів з брахі-, мезо- і доліхоморфним типом соматичного розвитку. Проведений кореляційний аналіз між антропометричними і функціональними показниками в кожній з вказаних груп дозволив виявити зменшення сили морфофункціональних взаємозв'язків у середній ділянці кореляційного поля (мезоморфний тип конституції), що, мабуть, пояснюється дією компенсаторних чинників. Робиться висновок, що суб'єктів з маргінальними типами соматичного розвитку, особливо в крайньому своєму вияві, необхідно розглядати як таких, що мають дисгармонізацію фізичного розвитку, яка, як правило, поєднується з недосконалістю адаптаційних механізмів.
Висловлюється думка, що при аналізі даних необхідно звертати увагу не стільки на всю сукупність параметрів, що вивчаються, скільки на діапазони крайніх значень величин, що досліджуються, оскільки розгляд параметрів всієї загальної вибірки не дозволяє виявити ті або інші тенденції в змінах різних функціональних показників. Це підтверджується даними регресійного аналізу, який показав, що залежність функціональних показників від антропометричних параметрів простежується не на всій сукупності даних, що вивчаються, а лише в крайніх їх значеннях, які найбільш сильно відхиляються від середніх величин.
З метою аналізу явищ психоемоційної дезадаптації нами проведено порівняльне дослідження особистісних рис у студентів з різним рівнем артеріального тиску. Цей показник було вибрано тому, що він є найбільш доступним для вивчення параметром, який адекватно відображає міру активованості вегетативної нервової системи та суттєво залежить від стану психоемоційної сфери індивіда. За рівнем АТс студенти були згруповані в п’ять підгруп. При обробці результатів визначалися середні значення за кожною з основних шкал ММРI в підгрупі, а також кореляційні взаємозв’язки показників основних шкал ММРI і рівнів АТс і АТд у кожній з підгруп.
Можна зазначити, що серед студентів першого курсу, рівень АТс яких перебуває в нижньому крайньому децилі кривої його розподілу в їх загальній групі (I підгрупа), процес адаптивних перебудов до умов вузу супроводжується формуванням захисних механізмів, маркером яких є значне психоемоційне напруження.
Серед студентів, віднесених до середньої частини кривої перцентильного розподілу АТс (II і III підгрупи ), значимі кореляційні взаємозв'язки між психодинамічними показниками і рівнем АТс не виявляються.
Збільшення кількості значимих кореляційних зв'язків, що спостерігається між показниками шкал MMPI і рівнем АТс у верхньому децилі його перцентильного розподілу (IV і V підгрупи), свідчить про складно-опосередкований взаємозв’язок цих показників. Збільшення числа негативних кореляцій АТс з показниками шкал MMPI в групах осіб з межовим підвищенням артеріального тиску дозволяє припустити, що підвищення рівня АТ у цих межах, ймовірно, може виступати як чинник компенсації, що дозволяє знизити психоемоційне напруження і поліпшити соціально-психологічні адаптивні можливості суб’єкта.
У підрозділі 5.2 "Алгоритм оцінки функціонального стану студентів під час їх адаптації до умов вузу в аспекті популяційної норми" вказується, що зміни психодинамічних і вегетативних показників, які спостерігаються у студентів перших курсів, відображають особливості їх адаптації до умов вузу і можуть бути описані за допомогою розробленої нами схеми (рис. 1).
Вказується на доцільність на стадії первинної адаптації ідентифікувати тих студентів, у яких спостерігаються явища адаптаційної напруженості, і розглядати. їх як групу осіб з високим ризиком розвитку різноманітних розладів адаптації Наводиться розроблений і апробований у власних дослідженнях алгоритм
Ідентифікації студентів групи підвищеного ризику, що дозволяє виявляти межові з нормою зміни психофізіологічних показників як на популяційному (груповому), так і на індивідному рівні.
Суть алгоритму полягає в побудові для кожного з вимірюваних параметрів кумулятивної кривої з подальшим визначенням референтних інтервалів у межах Р15 - Р85. Наступним етапом визначається місце кожного параметра конкретного студента на відповідній перцентильній кривій. Перцентильні значення окремого індивіда можуть бути вищими або нижчими від середніх значень для групи, позначених на шкалі перцентилів - 50% (В. Власов). Точки, що відображають місце параметра на кумулятивній кривій, об’єднуються лінією, внаслідок чого виходить ламана крива - так званий "індивідуальний психофізіологічний профіль".
Він має індивідуальну форму, властиву даній людині. За профілем легко виявити шляхом простого візуального аналізу ступінь гармонійності профілю, співдружні відхилення окремих параметрів, навіть якщо вони не виходять за межі референтного інтервалу, і візуально оцінити внесок кожної підсистеми в загальну адаптивну реакцію людини.
Як приклад розглядається методика побудови "індивідуального профілю", отриманого за результатами тестування конкретного студента на першому, а потім другому році навчання його у вузі. По осі абсцис відкладалися показники, що вимірюються, а по осі ординат - перцентильні значення цих показників у конкретного суб’єкта (рис. 2 ).
Отриманий, завдяки цій методиці, "індивідуальний профіль" показав, що загальна пристосовна системна реакція до умов життєдіяльності у даного студента забезпечується різною часткою участі антропометричних, фізіологічних і психологічних підсистем, що передбачає відмінності в проведенні профілактичних і корекційних заходів. Реалізація цього алгоритму у вузі дозволяє створити базу даних вимірюваних параметрів, провести порівняльний аналіз "індивідуальних профілів" (в динаміці всіх п'яти років навчання у вузі) в окремо взятого студента, виявити особливості функціонального стану у студентів різних років навчання, різних спеціалізацій і факультетів з метою визначення найбільш динамічних тенденцій адаптивних змін як в окремо взятого студента, так і по групі, факультету, курсу загалом.
У підрозділі 5.3 "Психофізіологічні детермінанти функціонального стану студентів в умовах інтенсивного психоемоційного навантаження" наводиться характеристика залежності між параметрами функціональних систем організму студентів та їх індивідуально-особистісними властивостями в умовах різних рівнів психоемоційного напруження. Отримані нами дані психологічного тестування доз-волили виділити дві групи студентів. Першу групу склали особи, емоційно-особистісний стиль реагування яких на екзаменаційну ситуацію за даними тестів MMPI і Люшера розцінювався як дезадаптивний (підвищення профілю MMPI вище за 65 Т-балів за однією або декількома з основних шкал "2", "4", "6", "7", "9" або відторгнення одного з основних кольорів тесту Люшера далі п’ятого місця у восьмиколірному ряді).
Інші студенти склали другу групу, емоційно-динамічний патерн реагування яких на екзаменаційну ситуацію розцінювався нами як адаптивний. Для зручності викладу першу групу студентів будемо називати дезадаптованою, а другу - нормально адаптованою. З огляду на те, що надійність психологічного тестування становить 75-80% (Собчик Л.М.), нами були використані також і психофізіологічні методики дослідження, такі як: електроенцефалографія, ритмокардіографія, вимірювання артеріального тиску.
Отримані дані були послідовно проаналізовані з точки зору загаль-ногрупової динаміки, потім динаміки в окремих групах і, нарешті, індивідуальної динаміки. Взаємозв'язок різнорівневих показників оцінювався методом кореляційного аналізу.
Результати досліджень показали, що на одне й теж навантаження різні суб’єкти реагують по-різному, і передусім, через свої природні індивідуальні відмінності, які значною мірою можуть зумовлювати успішність або неуспішність діяльності, що виконується людиною. Тому і методики встановлення меж норми тих або інших параметрів і динаміки їх змін при дії навантажень повинні обов’язково враховувати природну індивідуальність людини.
Так, вивчення в наших дослідженнях змін спектра РГ серця в загальній групі студентів під впливом психоемоційного навантаження показує, що вони сильно залежать від індивідуальних особливостей фонового спектра РГ. Кожний випробуваний у всіх експериментальних ситуаціях стійко демонстрував свій тип реакції на психоемоційне навантаження, що було зумовлено його індивідуально-конституційними особливостями. Залежність періодичної структури серцевого ритму від антропометричних параметрів людини підтверджується регресійним аналізом. Так, згідно з отриманими рівняннями регресії, збільшення маси тіла індивіда і зменшення міри витягнутості його в довжину веде до зменшення мате-матичного очікування і дисперсії стаціонарної ритмограми. Це підтверджується побудовою індивідуальних профілів розподілів ритмокардіографічних показників у осіб з брахі-, мезо- і доліхоморфним типом статури. Встановлено, що в стані спокою найбільш значущі відмінності виявляються в розподілі дисперсій повільних (низькочастотних) складових, які відображають модулюючий вплив гормональних систем діенцефального рівня. При цьому у брахіморфних осіб цей показник займає достовірно більш високе положення в центильному ряді і є провідним в індивідуальному ритмокардіографічному профілі цієї групи осіб. Це вказує на існування генетичного механізму, що визначає індивідуальний рівень активації людини, і позначається на особливостях її функціонального стану. Отже ще раз знаходить підтвердження необхідність врахування індивідуально типологічних властивостей людини при визначенні меж норми. У ході дослідження було також встановлено, що в емоційно лабільних осіб з високою особистісною тривожністю (студенти дезадаптованої групи) спостерігається статистично значуще збільшення модуляції РГ в середньочастотному спектрі, що служить маркером станів психоемоційного напруження і може бути використане для об’єктивного контролю психоемоційних станів людини.
Результати ЕЕГ вимірювань також дозволяють говорити про те, що тип міжпівкульової організації мозку і динаміка міжпівкульових взаємовідносин можуть розглядатися як індикатори адаптації студентів до психо-емоційних навантажень. Виявилося, що для осіб дезадаптованої (1-ї) групи в умовах психоемоційного навантаження характерним є збільшення на ЕЕГ питомої ваги повільнохвильової активності тета- і дельта- хвиль у порівнянні з вихідними значеннями, що було статистично незначущим у групі нормально адаптованих осіб. Студенти вказаних двох груп розрізнювалися у фоні за коефіцієнтом міжпівкульової асиметрії (КМА), який був достовірно вищим в осіб з нормальною адаптивною реакцією на стресове навантаження. При проведенні фотостимуляції спостерігалася різно-спрямована динаміка КМА –він зменшувався у студентів другої групи і збільшувався у дезадаптованих осіб.
Проведений нами кореляційний аналіз виявив зворотну залежність загального індексу потужності альфа-ритму і рівня особистісної тривожності (r= -0,64, р<0,05), а також пряму кореляцію дисперсії середньочастотного спектру ритмограми з ситуативною й особистісною тривожністю (відповідно r=0,75 і r=0,68, р<0,05) лише у студентів 1-ї групи. Що стосується ідентифікації міри емоційного напруження в групі нормально адаптованих студентів, то лінійних кореляцій не отримано. Ймовірно існує нелінійна, складно-опосередкована залежність між особистісними і функціональними показниками, яка припускає наявність різної міри взаємозв'язку між вказаними показниками в залежності від функціонального стану й індивідуально-типологічних властивостей людини. У зв’язку з цим визначення меж норми безвідносно до встановлення того або іншого функціонального стану не можна вважати коректним.
Зроблено висновок про те, що погіршення функціонального стану людини відображається у збільшенні лінійних взаємозв'язків між компонентами системи і зменшенні їх варіативності. Характер взаємодії безлічі елементів системи знаходить своє відображення в частотному діапазоні різних ритмічних процесів, що відбуваються як в самій системі, так і при реорганізації її в метасистему. При цьому централізація рівня управління системою виражається в збільшенні періоду коливань, а інтенсивність модуляцій ритмічних процесів тими або іншими частотами вказує на міру залученості до регуляції ритму відповідного рівня управління. Згідно одержаних нами даних, найбільш показовими в ідентифікації стану психо-емоційного напруження є низько- і середньочастотні складові частотних діапазонів як в спектрі ЕЕГ (тета-ритм), так і в спектрі РГ, а також зростання рівня тривожності, що виявляється за допомогою тестів MMPI і Спілбергера.
З вищенаведеного випливає, що використання тільки результатів психо-логічного тестування для оцінки міри психоемоційного напруження явно недостатнє. Необхідно розробляти об’єктивні методи діагностики функціонального стану і станів психоемоційного напруження, які можуть бути використані у психологічній та педагогічній практиці. А це, в свою чергу, вимагає розробки ефективних методичних підходів до оцінки результатів, що отримуються, в аспекті індивідуальної норми.
У шостому розділі "Експериментальні основи розробки концепції ін-дивідуальної норми функціональних станів" показано, що закономірності розвитку функціонального стану, властиві конкретному суб'єкту, є одним із чинників, що визначають збереження психічного і фізичного здоров’я людини. Пізнання цих закономірностей тісно пов’язане з проблемою норми, яка трактується не як набір певних критеріїв оцінки, а як процес, пов’язаний із забезпеченням функці-онального оптимуму. Вказується, що існуючий недолік методів, які використовуються при оцінці норми стану, полягає передусім у тому, що при реєстрації параметрів не розмежовуються варіація параметру, яка виникає при зміні стану, і його варіація в межах самого стану. При проведенні моніторингових спостережень для визначення меж норми, особливо в умовах значного психоемоційного напруження, доцільно будувати функції розподілу варіацій параметра відповідно кожному зі станів.
У підрозділі 6.1 "Модельні побудови і розробка алгоритму оцінки ін-дивідуальної норми функціонального стану студентів на прикладі ритмо-кардіографічних досліджень" наведені уявлення про критерії оцінки інди-відуальної норми, які базуються на частотних характеристиках серцевого ритму. Розглядається конкретний приклад побудови індивідуальної характеристики динаміки математичного очікування середніх значень частоти серцевого ритму (Mr-r) у студентів при пред’явленні їм різних навантажень інформаційного та психоемоційного характеру (виконання завдань тесту Равена в умовах штучно створеного дефіциту часу і виконання подумки арифметичних дій над двозначними числами). Серед цих студентів були виділені 2 групи: ті, хто успішно виконують завдання (ефективні), і ті, хто мають ускладнення при виконанні завдань (неефективні).
Факторний аналіз матриць кореляцій між частотними складовими спектрів серцевого ритму, отриманими як фонові та під час розв’язання арифметичних задач і при виконанні тесту Равена в умовах дефіциту часу, дозволив виділити три чинники: метаболічний (низькочастотний), васкулярний (середньочастотний) і респіраторний (високочастотний); незалежні вектори утворили осі трьохмірних векторних вегетативних просторів реакцій серцевого ритму у відповідь на навантаження. Виявилося, що найбільш значні відмінності між групами при розв’язанні арифметичних задач полягали в більш вираженому зменшенні дисперсії високочастотних складових серцевого ритму в групі неефективних осіб.
При неефективній переробці інформації, в ході виконання тесту Равена, істотно переважало прискорення серцевого ритму і спостерігалося зменшення дисперсії всіх частотних складових РГ, що свідчило про посилення активації симпатичної нервової системи і переважання оборонних рефлексів. По мірі виконання завдання спостерігалось збільшення часткової участі судинного (середньочастотного) компоненту в загальній дисперсії РГ, що вказувало на зростання психоємоційного напруження у цих осіб.
Ефективна діяльність приводила до зменшення частоти серцевого ритму і збільшення його дисперсії, що свідчило про вагусну активацію і відображало наявність орієнтувальної реакції і реакції уваги.
Зіставлення відносної участі параметрів, що контролюються, у відповідній реакції на стимули в ряді випадків показує на їх нерівнозначну представленність в загальній системній реакції в окремих індивідів, що проявляється або в переважанні дихального компонента, або судинного, або метаболічного і може оцінюватися як індивідуальна форма реакції з підвищеною частковою участю одного з компонентів.
Встановлена закономірність приводить до деяких важливих положень, які можна представити у вигляді наступних аналітичних залежностей. Суть їх полягає в тому, що певному стану системи відповідає суто обмежений діапазон варіацій дольового внеску в цілісну системну реакцію того або іншого параметра. При цьому чим меншою є напруженість стану, тим меншою є дольова участь компонента, що контролюється, в кінцевому результаті. Чим більша напруженість стану системи, тим буде меншим діапазон варіацій приросту параметра. Таким чином, одне із завдань визначення індивідуальної норми полягає в поділі варіації, яку несе в собі параметр при вимірюванні, на його варіацію в межах стану і варіацію за рахунок зміни самого стану з подальшим вивченням функції розподілу варіації приросту параметра і варіації стану.
Спираючись на ці уявлення, робиться висновок, що: а) нормою стану можна вважати такий стан, в якому забезпечуються максимальні умови взаємозамінності параметрів в мультипараметричних відносинах; б) нормою параметра, що контролюється, в даному конкретному стані у конкретного індивідуума буде таке його значення, при якому відзначається найбільший діапазон варіацій приросту параметра, а зону функціонального оптимуму складає відстань в одну сигму від цього значення. Для встановлення цих закономірностей доцільно використовувати навантажувальні стимули.
У сьомому розділі "Сучасні підходи до регуляції функціонального стану людини" показано, що для успішної діяльності в емоційно насичених ситуаціях першорядного значення набуває формування правильної стратегії індивідуальної поведінки людини, виховання у неї навичок довільного контролю, регуляції й управління власним психоемоційним станом, створення індивідуальної антистре-сової стійкості, особливо в осіб молодого віку.
У зв'язку зі сказаним в роботі наводиться детальний аналіз існуючих підходів до оптимізації психоемоційної та психофізіологічної сфер людини, розкриваються переваги і недоліки техніки холотропного дихання як найбільш концептуально розробленої моделі трансперсональної терапії. Наводяться дані літератури про те, що спектр переживань, які мають місце у процесі холотропного дихання, багато в чому схожий із тими феноменами, що можуть спостерігатися при різних методах сенсорної та моторної депривації, біозворотного зв’язку, електричної стимуляції мозку і т.п. (С. Гроф). У звязку з цим припускається існування деякого загального механізму, що веде до тих чи інших особистісних трансформацій. У той же час відзначається, що незважаючи на досить широкі можливості цієї психокорекційної техніки, вона до сьогоднішнього часу не одержала належного використання, а психологічні механізми, що спричинюють особистісні зміни, вивчені недостатньо.
У підрозділі 7.1 "Прикладні аспекти проблеми регуляції функціонального стану студентів" аналізуються психопрофілактичні і психокорекційні ефекти техніки холотропного дихання. У наших дослідженнях ця методика являла собою проведення циклу семінарів, що складалися з шести 3-годинних занять 3 рази на тиждень. Контроль змін здійснювався за допомогою методик, вказаних в табл.1. Тестування проводилося на початку і в кінці семінару з холотропного дихання.
Відмічені зміни зводилися до наступного: 1) соматичні та фізіологічні прояви, що полягали в змінах тонусу м’язів, ряду вегетативних показників, порушенні сприйняття часу і простору під час сеансу холотропного дихання; 2) зміни спектру частотних складових стаціонарної ритмограми у вигляді збільшення питомого внеску дисперсії середньочастотних компонентів РГ у загальну дисперсію серцевого ритму після сеансу холотропного дихання; 3) зміна електродермальних характеристик БАТ у бік їх гармонізації, що проявлялося в зменшенні середньо-квадратичного відхилення кожного значення від середнього в кінці семінару з холотропного дихання в порівнянні з вихідними даними; 4) значне зниження особистісної та ситуативної тривожності, що визначалася за тестом Спілбергера, практично у всіх випробуваних; 5) зміна особистісного профілю (за даними тесту Міні-мульт) у бік оптимальних його значень, що було особливо значущим відносно таких шкал, як F, 1, 2, 3, 4, 7, 9 і незначущим для 6-ї і 8-ї шкал. На основі цього робиться висновок, що відсутність достовірних психодинамічних змін в осіб з провідним піком на 6-й або 8-й шкалах тесту Міні-Мульт, ймовірно, було пов'язано з настороженістю і високим рівнем свідомого контролю у цих студентів по відношенню до того, що відбувається. Вказується на доцільність застосування щодо цих осіб когнітивних психотерапевтичних підходів для отримання максимально можливого ефекту.
У підрозділі 7.2 "Структурно-функціональна схема механізмів оптимізації функціонального стану студентів (на прикладі техніки холотропного дихання)" зроблена спроба проаналізувати ті механізми, завдяки яким здійснюються вищезгадані зміни, що приводять до особистісних трансформацій. Акцент робиться на неспецифічній активації (частим і глибоким диханням) ретикулярної формації та коркових відділів головного мозку, що приводить до формування стану тривоги зі всіма вегетативними її компонентами й емоційними реакціями, що опосередковуються лімбічною системою. Виникнення явищ гіпоксії, на фоні тривоги, приводить до дифузного пониження коркової активності та вибіркового полегшення гальмових зв'язків. У цих умовах будь-який стимул, а в сеансах холотропного дихання таким стимулом може стати музика або тілесноорієн-тований зовнішній вплив, приводить до "розгальмування" емоцій та переживань, що раніше подавлялися. Усвідомлення витіснених подій й емоцій, відреагування на ці події у вигляді плачу, сміху, проявів люті, гніву приводять до того, що існуючі раніше тимчасові зв'язки в корі головного мозку руйнуються, збільшується число коркових елементів, що беруть участь в цій реакції, що спричиняє за собою усунення явищ "психологічного захисту". В наших дослідженнях це проявлялося в позитивній особистісній динаміці у всіх осіб, сеанси холотропного дихання яких завершувалися глибокою релаксацією. У цих студентів спостерігалися зміни (за даними самозвітів) в ієрархії потреб, значущості тих або інших подій, оптимізувалася афективна сфера, підвищувалося почуття спільності з іншими людьми.
Вказується, що подальші етапи психокорекційних впливів обов’язково повинні включати прийоми навчання, що дозволяють перетворювати негативні й агресивні реакції особистості на умовні стимули в позитивне і корисне до них ставлення. Таким чином, результати проведених досліджень підтверджують головні гіпотези і дозволяють зробити такі
ВИСНОВКИ:
I. Загальнотеоретичний та методологічний рівень розгляду категорії норми у дослідженні та регулюванні функціонального стану людини дозволив сформу-лювати ряд положень, що сприяють більш повному розумінню цієї проблеми у сфері психофізіологічних досліджень.
. Норма - це об'єктивно існуючий феномен, необхідною основою станов-лення і розвитку якого є діалектична єдність детермінованих і ентропійних процесів. У своїй головній сутності норма повинна розглядатися як процес, і може бути відображена тільки в формі закономірностей флюктуації параметрів, що контролюються.
. Реалізація норми визначається умовами середовища, властивостями та фазою розвитку системи. Конкретні прояви норми завжди носять імовірнісний (статистичний) характер, визначаються мірою відповідності об'єкта середовищу і виражаються діапазоном функціонального оптимуму.
. У своєму кількісному вияві нормою такої складної біопсихосоціальної системи, як людина, можна вважати такий стан, в якому забезпечуються макси-мальні умови взаємозамінності параметрів у мультипараметричних системних відносинах і спостерігається найбільша дисперсія у варіації приростів параметра, що контролюється.
4. Як психологічна категорія норма, в аспекті якісного аналізу, визначається здатністю людини до варіацій у відносинах з іншими людьми, встановлення своєрідного "функціонального оптимуму" з метою підтримки динамічної рівноваги в міжособистісних і внутрішньоособистісних відносинах (так само як і з навко-лишнім природним середовищем) за допомогою різних способів саморегуляції для досягнення значимих цілей соціально прийнятним шляхом.
II. Проекція загальнотеоретичних і методологічних положень та висновків, зроблених у процесі дослідження, на таку конкретну групу осіб як студентство, з урахуванням особливостей функціональних станів, що розвиваються у студентів у процесі адаптації до умов навчання у вузі, дозволила одержати ряд результатів, що повніше розкривають специфіку психологічних норм.
. Норми в психофізіології осіб студентського віку являють собою специ-фічний спосіб закріплення психофізіологічних, особистісно-індивідних і міжосо-бистісних відносин, що невпинно міняються в ході суспільно-економічних перетворень, з метою впорядкування ентропійних процесів, які визначаються індивідуально-типологічними властивостями студентів у залежних від педаго-гічного процессу умовах.
. Систематичний вплив на cтудентів різнобічних стресових чинників приз-водить до виникнення у них певної адаптаційної реакції, яка характеризується перерозподілом активності психофізіологічних параметрів у мультипарамет-ричних взаємовідносинах із зміною їх питомого внеску у загальну системну реакцію. При цьому у різних осіб один і той же вид діяльності в схожих умовах може бути забезпечений психофізіологічними системами сформованими на різній структурно-функціональній основі, що визначається сукупністю конституційних, функціональних та особистісно-індивідних детермінант.
. Нормативні значення (норму) тих або інших показників доцільно пред-ставляти не у вигляді абсолютних цифрових значень, а у вигляді перцентильних відрізних точок. При цьому в загальному розподілі параметра необхідно виділяти тих осіб показники яких віднесені до крайніх областей перцентильного розподілу. Це пов’язано з тим, що студенти, психофізіологічні параметри яких належать до серединної ділянки кореляційного поля, мають інші системні взаємовідносини в порівнянні з тими особами, параметри яких належать до периферії кореляційного поля.
. Встановлено, що чим далі індивід відстоїть від середньопопуляційних значень за своїми індивідуально-типологічними характеристиками, тим менш пластична система структурно-функціональних відношень у нього формується, що призводить до звуження діапазону адаптивних реакцій.
. Частотні характеристики спектрів електроенцефало- і ритмокардіограм виступають як індикатори напруження процесів адаптації та можуть бути викорис-тані для об’єктивного контролю функціональних станів людини. При цьому поси-лення модуляції серцевого ритму в середньочастотному спектрі ритмокардіог-рами може служити маркером станів психоемоційного напруження.
6. Встановлено, що психокорекційна техніка холотропного дихання містить в своїй основі механізми, які приводять до оптимізації (через фазу дестабілізації) психодинамічного паттерна та поточного функціонального стану студентів. У зв'язку з цим ця методика може бути використана як метод підвищення адаптив-них якостей та функціональних можливостей людини.
. Розроблені в даному дослідженні теоретичні й методичні основи оціню-вання функціонального стану студентів в аспекті популяційної та індивідної норми дозволяють поглибити розуміння однієї з центральних для психологічної науки проблеми норми і намітити практичні шляхи оптимізації неоптимальних станів, що є вкрай важливим для підвищення ефективності педагогічного процесу та психологічного його супроводу у вищій школі.
Перспективи дослідження. Межі нашої роботи не дозволили розв’язати ще ряд проблем, які могли б поглибити вивчення категорії норми в психофі-зіологічних дослідженнях. Потребують подальшого вивчення і вдосконалення способи оцінювання функціональних станів людини, критерії та показники, що характеризують норму таких станів в осіб різних вікових категорій та професійної діяльності. Необхідним також є збагачення арсеналу способів оптимізації функціо-нального стану людини та регулювання відхилень від норми. Необхідним є подальше опрацювання результатів дисертаційного дослідження з метою створення комп’ютерних діагностичних систем.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Монографія: Балабанова Л. М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методологический аспект). - Харків: Консум, 1999. –с.
. Статті у наукових фахових журналах, збірниках та окремих наукових виданнях:
2.1. Балабанова Л. М. Психологічні аспекти індивідуальних стратегій адап-тації студентів до умов навчання у вузі // Наука і освіта. –. -№ 1. - С. 29 –.
.2. Балабанова Л. М. Основные детерминанты психокоррекционного процесса в терапии зависимости. //Збірник наук. статей “ Сучасні підходи та моделі розв’язання проблеми попередження правопорушень, наркоманії серед учнівської і студентської молоді”. –Київ, 1997. –С. 171 –.
.3. Балабанова Л. М. Поняття індивідуальної норми як характеристики стану здоровья // Наука і освіта. - 1998. - № 1. -–С. 89 –.
.4. Балабанова Л. М., Макаренко П.В. Некоторые аспекты оптимизации психоэмоционального состояния курсантов. // Наукові записки Харківського військового університету. –. - Вип. 2. –С. 85–.
.5. Балабанова Л. М. Проблема нормы в психологических и социальных исследованиях. //Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 3. –С. 103 –.
.6. Балабанова Л. М. Системные принципы детерминации психо-физиологических взаимоотношений у студентов первых лет обучения в вузе. // Вісник ХДУ, сер. Психологія. - 1999. –№. 432. - С. 18 –.
.7. Балабанова Л. М. Деякі шляхи оптимізації психоемоційного стану учнівської та студентської молоді. // Професійна освіта: теорія і практика. –. - №. 8. –- С. 93 –.
.8. Балабанова Л. М. Стадії психологічної адаптації курсантів до умов навчання і алгоритм їх оцінки з позицій індивідуальної норми. // Вісник Університету внутрішніх справ. –. - Вип. 5. –С. 242 –.
.9. Балабанова Л. М. На пути к пониманию категории нормы в психологии // Наука і освіта. ––№. 1 –. –С. 32 –.
.10. Балабанова Л. М. Системні уявлення про індивідуальність людини
// Психологія. Зб. Наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. –. - Вип. 2. ––С. 15 –.
2.11. Балабанова Л. М., Дусенко Д.И. Особенности реакций сердечного ритма студентов на психоэмоциональную и информационную нагрузки. // Наука і освіта. –. - № 3–. - С. 52 –.
.12. Балабанова Л. М. Методика холотропного дихання як засіб форму-вання емоційної толерантності студентів. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. –. - .№. 3 –С. 184–.
.13. Балабанова Л. М. Психоемоційний стрес в учбовій діяльності студентів // Педагогіка і психологія професійної освіти. –. - №2. - С. 226-231.
.14. Балабанова Л. М. Аддиктивное поведение и особенности его проявления у лиц подросткового возраста. // Професійна освіта: теорія і практика. - 1999. - № 9. ––С. 90 –.
.15. Балабанова Л. М. Психолого-педагогічні проблеми студенського віку // Психологія. Збірник.наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. –. - Вип. 2. –С. 169 –.
.16. Балабанова Л. М. О системной природе психологических норм // Вісник Харківського університету –Сер.Психологія, 1999. - № 460. –С. 9 - 12.
.17. Балабанова Л. М. Некоторые механизмы психокоррекционных воздей-ствий: модельные построения // Наука і освіта. –. - № 5–. - С. 48 –.
.18. Балабанова Л. М. К вопросу исследования психических состояний человека // Наукові записки Харківського військового університету. –. - Вип. 6.- С. 185 –
.19. Балабанова Л.М., Серветський І.В. Щодо проблем психології екстремальності // Вісник Запоріжського юридичного інституту. –. –N4. –С. 205 –.
.20. Балабанова Л.М. Актуализация процессов психосоматического совершенствования студентов в условиях высшей школы //Вісник Харківського університету . Сер. Психологія –. - № 472. –С. 14 –.
.21. Балабанова Л.М. Нерівновісні функціональні стани у навчальній діяльності студентів і методи їх виявлення //Наукові записки Харківського військового університету. –. - Вип. 6. -. –С. 151–.
.22. Балабанова Л.М. Перцентильні стандарти та їх використання в оцінці направленості адаптаційного реагування людини // Вісник Харківського університету. - Серія Психологія. - 2000. - № 483. –С. 7–.
.23. Балабанова Л.М. Аналіз онтологічних основ психологічних норм (на прикладі мовних побудов) // Зб. наук. праць “Мови й культура народів Приазов’я”. - Бердянський держ. педагог. інститут ім. П.Д. Осипенко. –. –Ч. 2.. –С. 125 –.
.24. Балабанова Л. М. Ритмокардіографічні побудови як метод об’єктивної діагностики психічних станів людини //Педагогіка і психологія професійної освіти. –. - № 1. ––С. 220 –.
. Методичні рекомендації:
3.1. Балабанова Л.М., Боб Д.О., Дусенко Д.І., Шаронов В.Б. Автома-тизированный метод контроля за физической подготовленностью и функцио-нальным состоянием организма студентов // Методичні вказівки. –Харків, ХАІ. –. –с.
3.2. Ленчин В.Н, Крамаренко А.В., Борисов В.В.,. Дусенко Д.И, Балабано-
ва Л.М. Способ определения внутрижелудочкового давления // Авторское свидетельство СССР №1526649 от 1989 г.
Окремі положення дисертації викладено в 4 опублікованих тезах доповідей на наукових конференціях.
Балабанова Л. М Категорія норми у дослідженні та регулюванні функціональних станів людини. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.02 –психофізіологія. –Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. -Київ, 2001.
В дисертації представлена концепція дослідження категорії норми та її використання в оцінці та регулюванні функціональних станів людини.
На прикладі психофізіологічних досліджень норма розглядається як процес, який забезпечує оптимальність функціонування системи у взаємодії із середовищем. Приводиться методика та алгоритм оцінки значень показників, що характеризують психофізіологічну структуру особистості студентів та особливості функціонального стану в період їх адаптації до умов навчання у вузі в аспекті популяційної та індивідної норми. Показана специфіка адаптивного реагування студентів перших років навчання у вузі, яка визначається сукупністю індивідуально-конституційних, психофізіологічних та особистісних детермінант. Розроблено шляхи оптимізації функціональних станів студентів на прикладі методики холотропного дихання з урахуванням сучасних підходів до психоко-рекційного процесу.
Ключові слова: популяційна норма, індивідна норма, алгоритм оцінки фукціонального стану, процес адаптації, психокорекційний процес.
Балабанова Л. М. Категория нормы в исследовании и регуляции функциональных состояний человека. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени доктора психологических наук по специальности 19.00.02 –психофизиология. Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2001.
В диссертации представлена концепция исследования категории нормы и её использование в исследовании и регуляции функциональных состояний человека.
Объектом исследования являются психофизиологические особенности лиц студенческого возраста в период их адаптации к условиям обучения в вузе в аспекте групповой и индивидной нормы.
Целью исследования являлась разработка концептуальных и методологических основ определения нормы параметров, характеризующих психофизиологические особенности человека (студентов в период их адаптации к условиям обучения) и его текущее функциональное состояние для проведения коррекции возникающих отклонений в различных условиях жизнедеятельности. Для достижения намеченной цели были поставлены и реализованы следующие задачи:
1. Осуществить теоретический анализ категории нормы. Выявить естественнонаучные и социальные предпосылки формирования норм и показать их значимость в различных сферах человеческой деятельности; определить условия и особенности становления и развития понятия "норма" в сфере психологических исследований.
. Выявить характерные особенности изменения психологических, морфофункциональных, психофизиологических и психодинамических параметров в процессе адаптации студентов к условиям обучения в вузе и установить системные принципы организации их в единую функциональную систему. Рассмотреть долевую значимость психодинамических и морфофункциональных параметров в формировании различных функциональных состояний у студентов и особенности их проявления у различных индивидов.
3. Разработать алгоритм оценки функционального состояния студентов и выявить компенсаторные механизмы явлений дезадаптации студентов в процессе их профессионального обучения. Показать необходимость перехода от среднестатистических критериев оценки вариативности изучаемых параметров к их оценке в аспекте индивидуальной нормы. Разработать методологические подходы к определению нормы как функционального оптимума.
5. Установить основные психофизиологические характеристики и диагностические критерии оценки оптимального функционального состояния студентов в различные периоды их учебной деятельности, с целью выявления, отклоняющихся от нормы изменений в их поведении и жизнедеятельности; раскрыть основные психологические механизмы, принципы и методические приемы оптимизации функционального состояния и поведения студентов при развитии у них отклоняющихся от нормы изменений.
6. Осуществить экспериментальную проверку предложенной методики оптимизации и коррекции функционального состояния студентов (на примере холотропного дыхания) и разработать комплекс практических рекомендаций, направленных на повышение работоспособности студентов в различных условиях их учебной деятельности.
Научная новизна полученных результатов заключалась в:
- расширении представления о норме как о динамическом системно-функ-циональном образовании, диалектически сочетающем в себе вероятностно-ста-тистические характеристики и свойства функционального оптимума, что углубляет понимание проблем нормы в сфере психологических исследований;
- теоретическом и методологическом обосновании необходимости оценки функционального состояния человека через категории популяционной и инди-видной нормы, что позволило разработать модельные построения и алгоритм оценки функциональных состояний студентов в различные периоды их учебной деяльности;
- дальнейшем развитии теоретических представлений о психофизиологи-ческих механизмах личностных трансформаций, которые наблюдаются у студен-тов в процессе оптимизации их функционального состояния (на примере техники холотропного дыхания), что позволило расширить существующие подходы к пси-хокоррекционной работе среди студенческой молодежи.
Практическое значение исследования заключается в:
- разработке структурной схемы психофизиологической адаптации студен-тов к условиям обучения, которая показывает необходимость именно на стадии первичной адаптации идентифицировать студентов с явлениями адаптационного напряжения и расценивать их как группу лиц с высоким риском развития проявлений дезадаптации;
- опробован и внедрен в практику алгоритм оценки функционального состояния студентов в аспекте индивидуальной и популяционной нормы, который может быть использован для адекватной оценки и прогноза изменений, возникающих у студентов в процессе обучения;
- разработке экспериментальных подходов к идентификации явлений психоэмоционального напряжения у студентов с помощью ритмокардиогра-фических построений, что может быть использовано при создании компьютерных диагностических систем;
- на основании результатов исследования предложена методика оптими-зации функционального состояния студентов (на основании техники холотропного дыхания ), которая может быть практически использована для предупреждения и коррекции явлений психоэмоциональной дезадаптации, которые возникают у студентов в процессе обучения, с целью повышения эффективности пе-дагогического процесса и психологического его сопровождения в высшей школе.
Ключевые слова: популяционная норма, индивидная норма, алгоритм оценки функционального состояния, процесс адаптации, психокоррекционный процесс.
Balabanova L. M. The norm category in research and regulation of human functional states.- Manuscript.
Dissertation for a Doctor’s degree in spesiality 19.00.02 –Psychophysiology. –G.S. Kostiuk Institute of Psychology of Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Kiev, 2001.
The dissertation presents the conception of researching the norm category and its using in investigation and regulation of human functional states. The conception is based on the principles of system approach.
Norm is considered as a process, which provides an optimal system’s functioning in its interaction with the environment. The methods and algorithm of the estimation of indexes, which characterize the psychophysiologycal structure of a student’s personality and peculiarities of functional states during the period of adaptation to conditions of higher school in aspects of the populate norm and of the individual one, have been defined.
The specificity of the adaptive reactions of junior students, determinesd by the complex of the individually-constitutional, psychophysiologocal and personality determinants, have been shown. The ways to optimize students’ functional states, using the technique of cholotrop breathing, and approaches to the psychocorrective process, have been developed.
Key words: populate norm, individual norm, estimation algorithm of the functional state, process of adaptation, psychocorrective process.