Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 16
МВС України
Харківський національний університет внутрішніх справ
Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології
Кафедра правових основ підприємницької діяльності
З ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
Харків – 2010
МВС України
Харківський національний університет внутрішніх справ
Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології
ПРАКТИКУМ
з дисципліни господарське право
(повне найменування дисципліни)
Напрямок підготовки 6. 0601 Право
(шифр і найменування)
Спеціальність 7. 060. 101 Правознавство
(шифр і найменування спеціальності)
Спеціалізація господарсько-правова
Форма навчання денна, заочна
(денна, заочна)
Харків - 2010
Рекомендовано до друку
Методичною Радою Харківського національного університету внутрішніх справ,
протокол № _________
від «___» ___________ 2010 р.
Голова Методичної Ради
_____________ ____________________
Практикум з навчальної дисципліни "Господарське право". – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010. - 101 с.
Укладачі:
- О.В. Полтавський, канд. юрид. наук, доцент кафедри правових основ підприємницької діяльності навчального-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, (загальне керівництво, організаційно-методичні вказівки, вступ, теми 5,7,8,20,21,23, розподіл навчального часу за темами та видами занять, контрольні питання, рекомендовані нормативні акти і література);
- Ю.М. Жорнокуй, канд. юрид. наук, завідуючий кафедри правових основ підприємницької діяльності навчального-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, доцент (теми 2,22,24,25);
- Я.О. Чапічадзе, канд. юрид. наук, доцент кафедри правових основ підприємницької діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ (тема 1, 6);
- К.А. Карчевський, канд. юрид. наук, доцент кафедри правових основ підприємницької діяльності навчального-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ (теми 3,4,17,18,19);
- А.О. Сядристий, викладач кафедри правових основ підприємницької діяльності навчального-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ (теми 12,13,14,15);
- І.І. Гришина, викладач кафедри правових основ підприємницької діяльності навчального-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ (тема 9,10,11,16,26,27);
Рецензенти: завідувач кафедрою правового регулювання економіки Харківського національного економічного університету, к.ю.н., доцент В.В. Сергіенко;
начальник кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, полковник міліції, к.ю.н., доцент В.А. Кройтор.
© Полтавський О.В. та інші, 2010
© Харківський національний університет внутрішніх справ, навчально-науковий інститут права, економіки та соціології, 2010
Курс "Господарське право" базується на теоретичних положеннях цивільного та адміністративного права, економічної теорії і розрахований на поглиблене комплексне вивчення підприємницьких правовідносин та їх теоретичних засад. Він передбачає поглиблене засвоєння як основних теоретичних та практичних питань формування та застосування господарського механізму в тому числі правового регулювання діяльності суб’єктів господарського права, захисту їх законних прав та інтересів, біржової діяльності, зовнішньоекономічної діяльності, монополізму та конкуренції, контролю за правомірністю діяльності так і інших його інститутів.
Практикум розроблений з урахуванням відповідних програм базових галузей права, використовує їх понятійний апарат і на цій базі деталізує найбільш характерні їх інститути застосовуючи для потреб господарської діяльності. В курс включені як загальні засади реалізації конституційного права на заняття господарською діяльністю та порядку його здійснення так і її конкретні організаційно-правові форми. Значна увага приділена розгляду характерних для господарської діяльності зобов’язань, правових способів мінімізації ризиків, вивченню засад інвестиційної діяльності.
Практичні заняття з господарського права України ставлять собі за мету, усвідомлення слухачами зростаючої ролі господарського права в умовах ринкової економіки, засвоєння положень господарського законодавства, ознайомлення з порядком легалізації, особливостей діяльності та припинення суб'єктів господарювання, уміння складати засновницькі, реєстраційні та інші документи суб’єктів господарювання, правильно застосовувати отримані теоретичні знання на практиці для захисту прав підприємців і споживачів, а також при вирішенні конкретних ситуацій.
Зміст завдань для практичних занять складають конкретні ситуації, з якими у свої повсякденній діяльності зустрічаються суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності і практичні співробітники. Для полегшення пошуку джерел літератури рекомендуємо використати список нормативних актів і літератури з господарського права.
Для правильного вирішення завдань слухач повинен, ознайомитися з методичними вказівками з конкретної теми, звернутися до рекомендованих нормативних актів і літератури, перевірити засвоєння теми за питаннями для самоконтролю. Після цього слухачі мусять розібратися з завданнями, проаналізувати взаємовідносини і позиції сторін, обґрунтувати відповіді на поставлені питання. Слід мати на увазі, що в деяких завданнях передбачена можливість декількох рішень шляхом самостійного внесення змін і доповнень у обставини справи. Своє рішення слухач повинен викласти письмово в такій послідовності: 1) зробити правовий аналіз викладеної ситуації; 2) виявити момент виникнення конфліктної ситуації і відхилення від норм права; 3) проаналізувати правове становище сторін на даний момент; 4) вказати норми права, якими слід керуватися при вирішенні ситуації; 5) підготовити проект висновку (бажано у вигляді відповідного документу); 6) свій коментар.
Ці завдання мають за мету забезпечення належної організації практичних занять і зокрема закріплення та поглиблення знань, одержаних слухачами на лекціях і в процесі самостійної роботи з рекомендованими джерелами, а також вироблення навичок самостійного аналізу конкретних проблемних ситуацій, які можуть виникнути при здійсненні підприємницької діяльності.
В даному Практикумі використовувались праці відомих вчених та фахівців працюючих у відповідному напрямку, зокрема: Вінник О.М., Грущинського І.М., Луця В.В., Олійника О.М., Пронської Г.В., Саніахметової Н.А., Старцева О.В, Цікало В.І., Шишки Р.Б., Щербини В.С. та ін.
Вивчивши курс господарського права, слухач повинен володіти всіма вищезгаданими знаннями, а отже знати: порядок та сутність легалізації суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності і самої господарської (підприємницької) діяльності, існуючи організаційно-правові форми господарської (підприємницької) діяльності, порядок та правові форми управління діяльністю суб’єктів господарювання, загальні основи біржової, банківської та зовнішньоекономічної діяльності, правові засоби та форми мінімізації ризику у господарської діяльності, правові засоби захисту від недобросовісної конкуренції, порядок, форми та наслідки контролю за господарською діяльністю, підстави та порядок притягнення до відповідальності за порушення господарського законодавства, порядок укладання та виконання господарських договорів та нормативну базу, яка присвячена вищезазначеним положенням.
Слухач повинен вміти: проводити аналіз нормативно-правових актів, вирішувати проблемні завдання, складати необхідні документи і виконувати іншу роботу, пов'язану з правовим обслуговуванням суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності.
Окремим завданням у цьому практикумі є підготовка реферату за напрямом семінарського заняття. Реферат готується з питань вказаних за планом теми та за рекомендацією викладача. Він повинен містити: 1) титульний лист; 2) план; 3) вступ, викладення змісту з посиланнями на норми права, судові рішення, точки зору науковців та практичних працівників, висновки; 4) список використаної літератури. Титульний лист має містити тему реферату, а також інформацію про автора (прізвище, ініціали, факультет, курс, номер групи). Реферат може бути надрукований або представлений у вигляді рукопису за умови, що є можливість його прочитати. Реферати заслуховуються на заняттях.
Тема 1. Поняття господарської діяльності
Невід’ємною умовою успішного освоєння учбової дисципліни «Господарське право» є вивчення теми, що включає поняття, ознаки, передумови, принципи, види господарської діяльності.
Підготовка і освоєння учбових питань основана на дослідженні точок зору, що склалися у науці відносно правових категорій понять «господарська діяльність», «підприємницька діяльність», а також положень нормативних актів, що закріплюють легальне визначення останніх. Законодавство, що заклало підстави здійснення господарювання надало можливість моделювати господарську діяльність на найбільш прийнятних засадах. Господарський кодекс України встановлює правові основи господарської діяльності (господарювання) та регулює широкий спектр господарських відносин в тому числі й різноманітних способів залучення власників до економічної діяльності. З розвитком ринкових відносин в країні удосконалюються також форми провадження господарської (підприємницької) діяльності. Саме Господарський кодекс України виконує роль рушія ринкових перетворень і розвитку відносин господарювання в Україні на принципово новій основі, поклав шлях до подальшої гармонізації законодавства України та усунення прогалин у правовому регулюванні відносин у цій сфері.
Досліджуючи передумови розвитку господарських правовідносин, необхідно дослідити зміст та надати загальну характеристику існуючих передумов до заняття господарською діяльністю. Саме до таких передумов належать економічні, політичні, правові, організаційні, матеріальні, психологічні, правосуб’єктні та деякі інші фактори, які мають вплив на можливість заняття господарською діяльністю. Такі передумови-фактори в залежності від їх походження поділяють на об’єктивні, які залежать від зовнішніх факторів, рівню розвитку ринкових механізмів, законодавчої бази, конкурентного середовища, стану правопорядку (наприклад економічні, політичні, правові та інші) та суб’єктивні, які невід’ємно пов’язані з особистістю потенційного суб’єкту господарювання, відсутністю у останнього заборон та обмежень в праві заняття господарською діяльністю, від рівня забезпечення його матеріальними засобами, наявності спеціальних знань для здійснення окремих видів господарської діяльності, деяких важливих психологічних якостей (готовність йти на ризик, нести відповідальність, управляти людьми, схильність до новаторства). Необхідно встановити ступінь впливу кожної з передумов на розвиток даної сфери діяльності. Досліджуючи передумови до заняття господарською діяльністю важливо приймати до уваги, що ступінь впливу останніх має невід’ємний зв’язок з обраним суб’єктом господарської діяльності видом діяльності, способом та місцем здійснення, кількістю залучених коштів та іншими сторонами діяльності.
Досліджуючи поняття «господарська діяльність», «підприємницька діяльність», необхідно відштовхуватись від їх легального закріплення, що передбачені ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України. Слід відзначити, що поняття “підприємництво” не є новацією українського законодавства. Так, якщо комерція – поняття інтернаціональне, то “підприємництво” є сенс вважати на думку деяких дослідників русифікованим аналогом business (англ. – справа, заняття, професія). Деякі автори прямо зазначають, що “підприємництво” – це еквівалент англійського слова “business”. Але з цього приводу немає єдиної думки щодо визначення поняття “підприємництво”. Доречним буде проведення порівняльного аналізу наукових визначень поняття «господарської діяльності» та «підприємницької діяльності», та виявити їх розбіжності, зіставити з легальним визначенням і зробити відповідні висновки.
Вивчаючи легальне визначення «господарської діяльності», «підприємництва», потрібно охарактеризувати кожну з ознак такої діяльності, розкрити їх зміст, проблеми визначення в науці господарського права.
Опрацьовуючи принципи господарської (підприємницької) діяльності необхідно дослідити основоположні ідеї, яким відповідає ця діяльність. Розкриваючи принципи підприємницької діяльності, які передбачені ст.44 Господарського кодексу України, слід розкрити їх зміст та правове забезпечення.
При розгляді видів підприємницької діяльності необхідно на підставі певних критеріїв провести їх класифікацію. Таку класифікацію проводять в залежності від економічних, правових та організаційних факторів. Наприклад, в залежності від форми власності, на якій базується підприємницька діяльність; від суб’єкта підприємницької діяльності; від специфіки товару чи послуги; від способу отримання прибутку; від організаційно-правової форми підприємництва та інших характеризуючих підприємницьку діяльність критеріїв. Слід розкрити правове регулювання, переваги та недоліки окремих видів підприємницької діяльності, наприклад, малого бізнесу, також підприємництва без створення юридичної особи. Окремо слід розглянути особливості заняття спеціальними видами підприємницької діяльності (посередницьким, шоу-бізнесом та ін.).
Загальні положення правового регулювання взаємовідносин між державою (уповноваженими державними органами) і суб’єктами господарювання передбачені Господарським кодексом України. Потрібно звернути увагу на те, що такі правовідносини будуються по вертикалі, а саме на підставі верховенства принципу влади і підпорядкованості та по горизонталі, коли державні органи виступають як замовники та споживачі робіт та послуг суб’єктами господарювання.
Особливо слід приділяти увагу змісту та формам державної підтримки суб’єктів господарювання, як необхідної умови створення сприятливих організаційних та економічних умов розвитку господарської діяльності. Окремо слід зосередитись на дослідженні загальних та спеціальних гарантіях забезпечення прав суб’єктами господарювання.
Основні питання:
Передумови заняття господарською діяльністю
Поняття та ознаки господарської діяльності
Поняття та принципи господарської (підприємницької) діяльності
Види підприємницької діяльності
Взаємовідносини між суб’єктами господарювання і державою
Питання для самоконтролю:
Розкрийте існуючі в науці точки зору відносно поняття «господарська діяльність», «підприємництво».
Розкрийте правосуб’єктні передумови заняття господарською діяльністю.
Назвіть об’єктивні передумови заняття господарською діяльністю.
Назвіть та розкрийте зміст ознак господарської та підприємницької діяльності.
Назвіть та розкрийте зміст принципів підприємницької діяльності.
Розкрити співвідношення понять «підприємництво» і «бізнес».
Що слід розуміти під ознакою «систематичність» в підприємницькій діяльності?
Поясніть цільове спрямування підприємницької діяльності.
Назвіть критерії класифікації видів підприємницької діяльності.
Розкрийте поняття та зміст відносин господаря та держави.
Як реалізується підтримка суб’єктів господарювання державою?
Назвіть гарантії прав суб’єктів господарювання.
Що слід розуміти під підприємницьким ризиком?
Назвіть різновиди підприємницького ризику та засоби його мінімізації.
Завдання:
Виберіть вид господарської діяльності, відповідну організаційно правову форму і складіть поточний бізнес план (на 1 рік діяльності). Бізнес-план повинен містити наступні розділи:
а) обґрунтування (можливості фірми, резюме)
б) види товару (послуг, робіт)
в) ринок збуту товару
г) конкуренція на ринку збуту
д) план маркетингу
є) виробничий план
ж) організаційний план
з) фінансовий план
і) оцінка ризиків
ї) додатки
2) Назвіть передумови (об’єктивного та суб’єктивного характеру) для заняття наступними видами господарської діяльності:
а) торгівля молочною продукцію;
б) відкриття пункту швидкого харчування;
в) надання медичних послуг;
г) надання фінансових послуг;
д) надання бутових послуг.
3) Власник приватного будинку з просторим двором, Степчук, маючи навики у розведенні нутрій вирішив організувати сімейний бізнес. Для цього він отримав кредит у банку та почав вирощувати нутрій. Продукцію первинного забою син Степчука реалізовував на міському ринку, сплачуючи ринковий збір. Частково м’ясопродукти збувалися у пункти громадського харчування.
Жінка С. налагодила надомне хутряне виробництво для чого було закуплене необхідне обладнання. З хутру нутрій за допомогою залучених по основному місці роботи – жіночої колонії строго режиму, які у минулому відбував строк, де і отримали необхідні навички швачок. У вільній частині будинку був організований цех по пошиву шуб та шапок. Готова продукція реалізовувалась на речових ринках міста, та через мережу спеціалізованих хутряних магазинів.
Дайте правову оцінку ситуації. Які умови повинні бути дотримані для розгляду зазначеної діяльності легальною?
4) Пенсіонерка Бубнова, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, маючи досвід у моделюванні та пошиву одягу за невелику плату виконувала закази з пошиву верхнього одягу, весільного вбрання. Окрім цього у вільний час Бубнова періодично підробляла надаючи послуги тамади на весіллях, масажистки та перукаря. Для кваліфікованого надання зазначених послуг, вона закінчила відповідні курси, про що мала відповідні свідоцтва.
Посилаючись на свій похилий вік (62 роки), та нерегулярність надання зазначених послуг, Б. не збирається легалізувати свою діяльність.
Дайте правову оцінку такої ситуації. Чи є потреба у легалізації надання зазначених послуг? У якому разі діяльність Б. можливо розглядати як законну? Чи є вікове обмеження для заняття підприємництвом?
5) Хільов В, який досягнув 17 років працював за трудовим договором в приватному підприємстві свого батька “Будівельник” та активно допомагав йому у веденні справ. Після смерті батька, являючись прямим спадкоємцем майна, Х. вирішив продовжувати бізнес батька, пов’язаний с виконанням будівельних робіт .
Дайте правову оцінку ситуації. Чи може Х. продовжувати господарську діяльність батька на тій основі, що у спадок йому перейшло все майно підприємства? Чи потрібне внести які-небудь зміни у засновницькі документи?
Рекомендовані нормативні акти:
1-3
Рекомендована література:
5, 38, 42, 62, 65, 114,123,124, 141, 156-159.
Тема 2: Поняття господарського права
Господарське право є доволі унікальним представником серед інших галузей та підгалузей права. Такий статус йому надає комплексний характер відносин, що виникають при реалізації права на господарську (підприємницьку) діяльність.
У складі господарського права переважають норми цивільного і адміністративного права. Так, норми цивільного права зустрічаються при регулюванні майнових та пов’язаних з ними немайнових відносин між суб’єктами господарювання. Це, зокрема, укладення договорів, вирішення майнових спорів, визначення індивідуальних ознак юридичних та фізичних осіб-підприємців. Адміністративне право має прояв при обмеженні права підприємця на заняття ним підприємницькою діяльністю. Зокрема, цей процес починається з процедури державної реєстрації фізичної особи у якості підприємця або юридичної особи у державного реєстратора, а далі – отримання патенту у податкових органах та ліцензії в уповноважених на це органах державної влади. Крім того, адміністративні відносини напряму виникають під час здійснення контролю за здійсненням господарської діяльності.
Окрім цього у складі господарського права можливо виділити також і норми трудового, банківського, торгового, біржового, фінансового, податкового та інших галузей права та галузей законодавства. На сьогодні, господарське право набуває рис комплексної галузі права, власне як і підприємницька діяльність є видом господарської діяльності. Як наслідок, специфіку господарського права переймає і його предмет та метод, які також мають означену подвійну природу.
Система господарського права розділяється на першу та другу частини відповідно до поділу норм галузей права, що складають його зміст. Зокрема, до першої частини відносяться загальні положення про господарське право, господарські правовідносини, підприємництво, суб’єктів господарювання та процедуру їх легалізації, а також порядок припинення діяльності суб’єктів господарювання, у т.ч. їх банкрутство. Спеціальні положення, що деталізують здійснення господарської діяльності відносяться до другої частини (зовнішньоекономічна, інвестиційна, біржова, торговельна, страхова діяльність, монополізм та недопущення недобросовісної конкуренції, договори у сфері господарювання, контроль, відповідальність та інше).
Стосовно джерел господарського права варто зазначити, що основною їх формою в Україні виступає нормативний акт. При цьому головне значення має їх класифікація (однім з основних класифікаційних критеріїв буде юридична сила нормативного акту).
Визначаючи місце і значення Конституції України як Основного Закону у системі джерел господарського права, необхідно визначити, яке місце вона займає у регулюванні, суспільних відносин взагалі. Зупинившись на регулюванні, безпосередньо господарських правовідносин слід виділити конституційні норми, що закріплюють право на підприємницьку діяльність, а також або прямо, або опосередковано впливають на можливість, порядок заняття господарюванням, правовий статус учасників таких відносин, основи взаємовідносин держави і цих осіб.
Проводячи характеристику міжнародного законодавства, як джерела господарського права, необхідно з'ясувати загальні принципи та умови застосування його норм на території України. Особливу увагу слід приділити міжнародному законодавству в системі національного законодавства України про господарську діяльність. Особливе місце необхідно виділити актам, прийнятим СНД, Європейським Союзом, а також іншими економічними союзами, учасниками яких є Україна.
Розглядаючи Закони України, слід провести класифікацію законів (в тому числі за предметом регулювання, за чинністю у часі, просторі, за колом осіб, за галузевим критерієм, за субординацією і т.д.). Особливе місце серед законів необхідно приділити законам, що встановлюють загальні засади здійснення господарської діяльності (Закони України "Про господарські товариства", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та інші).
Виходячи з загальної інформації про закони необхідно встановити характерні риси сучасного стану законодавства про господарську діяльність і зупинитися на проблемі кодифікації, визначивши співвідношення Цивільного кодексу з Господарським кодексом.
Розкриваючи місце, значення та роль підзаконних актів при регулюванні відносин у сфері господарювання необхідно дати їх поняття, вказати їх ознаки, провести їх класифікацію, а також показати їх співвідношення з законами.
Даючи поняття локальних нормативних актів необхідно вказати, в чому проявляється нормативний характер правил, що приймаються самими суб'єктами господарської діяльності, і чому вони мають локальний характер. На основі цього, визначити, які акти відносяться до числа локальних нормативних актів і провести відмінність між ними та іншими правовими актами, що приймаються підприємцями. Також необхідно з'ясувати відмінність між локальними нормативними актами та підзаконними нормативними актами, що приймаються місцевими органами влади та самоврядування. Розкриваючи роль судової та арбітражної практики в регулюванні господарських правовідносин, слід з'ясувати, чи є вона джерелом права взагалі і господарського права, зокрема. Виходячи з цього слід визначити, яке місце у регулюванні відповідних відносин відіграють Постанови Пленуму Верховного Суду України, Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України, інформаційні листи ВАС України, узагальнення судової та арбітражної практики. Також необхідно з'ясувати, що таке "прогалина" у праві і за допомогою яких засобів вона усувається. В завершенні необхідно відзначити роль договору в урегулюванні взаємовідносин суб'єктів господарської діяльності, розкрити принципи договору і положення, що обмежують його застосування.
Основні питання:
1. Поняття господарського права.
2. Предмет і метод господарського права.
3. Система господарського права.
4. Система джерел господарського права
5. Місце Цивільного та Господарського кодексів у врегулюванні господарських правовідносин.
6. Закони України як джерела господарського права та їх види.
7. Інші джерела господарського права та їх правове значення.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття господарського права, його предмет та методи.
2. Умови та межі здійснення господарської діяльності.
3. Місце господарського права в системі права України.
4. Специфіка приватноправового та публічно-правового регулювання господарської діяльності.
5. Джерела господарського права та їх класифікація.
6. Конституція України як джерело господарського права.
7. Міжнародні договори як джерело господарського права.
8. Укази Президента України з економічних питань та їх місце у структурі нормативних актів господарсько-правового спрямування.
9. Акти Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств. Акти органів місцевого самоврядування.
10. Локальні нормативні акти та їх види.
11. Місце договору в урегулюванні господарських відносин.
12. Звичай ділового обороту як джерело господарського права. Застосування аналогії права та аналогії закону для регулювання господарських відносин.
13. Господарське право як наука та навчальна дисципліна.
14. Система навчальної дисципліни "Господарське право".
Завдання:
1. Складіть структурно-логічну схему, що відображає конституційне регулювання господарської діяльності (з вказівкою конкретних статей Конституції України, інших конституційних актів).
2. Складіть таблицю чинних нормативно-правових актів про господарювання в залежності від сфери регулювання відносно будь-якого виду діяльності.
3. Дайте класифікацію усіх нормативних актів у залежності від їх юридичної сили.
4. Дайте класифікацію підзаконних актів в залежності від органу, що їх видавав.
5. Складіть проект будь-якого локального нормативного акту.
6. Вкажіть усі умови при яких міжнародний нормативний акт буде мати юридичну силу на території України.
Теми рефератів:
1. Місце господарського права в системі права України.
2. Система господарського права.
3. Система джерел господарського права.
Рекомендовані нормативні акти:
1 – 54
Рекомендована література:
5, 38, 42, 62, 65, 114, 123,124, 141, 156-159.
Вивчення даної теми у значній мірі базується на базових положеннях теорії права про правовідношення, а також на відповідних положеннях цивільного права, які стосуються цивільних правовідносин, їх видів та елементів. Окрім цього, при вивченні цієї теми необхідно звернутися й до відповідних положень адміністративного права, які торкаються питань, що пов’язані з адміністративними (управлінськими) правовідносинами взагалі, та з правовідносинами щодо управління економікою, зокрема. На базі вказаних вище положень потрібно визначити поняття господарських правовідносин та вказати їх види.
При з’ясуванні видів та змісту об’єктів господарських правовідносин слід звернутися до відповідних положень Цивільного кодексу України щодо видів об’єктів цивільного права, та вказати які з відповідних об’єктів є об’єктами суспільних відносин, що виникають при здійсненні господарської (і насамперед – підприємницької) діяльності. Виходячи зі змісту Розділу ІІІ Господарського кодексу та інших положень, присвячених окремим господарським зобов’язанням слід з’ясувати, які особливості мають об’єкти майнових правовідносин в господарській сфері.
Особливу увагу потрібно приділити окремим об’єктам господарських правовідносин, а саме речам, цінним паперам, об’єктам права інтелектуальної власності, майновим правам, результатам дій (роботам, та послугам). Серед зазначених вище об’єктів окремо слід з’ясувати правовий режим цілісного майнового комплексу (підприємства), як об’єкта господарських правовідносин.
Також необхідно встановити зміст господарських правовідносин та підстави їх виникнення.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) ТОВ “Аудит-Консалтинг”, яке займалося наданням аудиторських послуг було продано ТОВ “Експерт-Аудит” з аналогічним предметом діяльності. Після підписання договору купівлі-продажу, колишні власники ТОВ “Аудит-Консалтинг” відкрили поряд з офісом своєї колишньої фірми нову фірму ТОВ “Аудит та Консалтинг”, основним предметом діяльності якої є надання аудиторських послуг.
Засновники ТОВ “Експерт-Аудит” звернулися до суду з позовною заявою про відшкодування завданих ним збитків та вимагали від ТОВ “Аудит та Консалтинг” сплати суми неотриманих доходів, оскільки всі колишні клієнти ТОВ “Аудит-Консалтинг” перейшли до ТОВ “Аудит та Консалтинг”.
Вкажіть що є об’єктами господарських правовідносин. Які немайнові відносини можуть бути об’єктами господарських правовідносин? Що таке клієнтелла, як об’єкт господарських правовідносин?
Дайте юридичну характеристику ситуації та вирішить питання по суті.
2) Складіть порівняльну таблицю об’єктів цивільних та господарських правовідносин з зазначенням відповідних статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, їх змістом та співвідношенням вказаних об’єктів.
3) В результаті зміни засновників в ТОВ «Перрі-Україна» змінилися власники товариства. На загальних зборах учасників було прийняте рішення про реалізацію (продаж) цілісного майнового комплексу після чого був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства. При визначенні ціни комплексу були враховані: вартість об’єкту нерухомості, вартість земельної ділянки, вартість майнових прав, що належать товариству, в тому числі прав інтелектуальної власності та вартість обладнання. Після укладення договору з’ясувалося, що земельна ділянка є внеском до статутного капіталу ТОВ «Перрі-Україна», обладнання передані товариству учасником на правах оренди, а саме товариство мало відшкодувати збитки, завдані навколишньому середовищу порушенням екологічних норм. Надайте характеристику цілісному майновому комплексу, як об’єкту господарського правовідношення. Що саме може входити до складу цілісного майнового комплексу? Як співвідносяться цілісний майновий комплекс та статутний капітал товариства. Які особливості купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (підприємства)? Надайте юридичну характеристику ситуації.
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 4, 8, 9, 25, 31, 34, 36, 40, 41
Рекомендована література:
3, 6, 7, 8, 11, 37, 50, 84, 100, 101, 113, 117, 118
Тема 4. Загальна характеристика суб’єктів господарювання
Вивчення даної теми у значній мірі базується на базових положеннях теорії права про суб’єктів права та суб’єктів правовідношення, а також на відповідних положеннях цивільного права, які стосуються суб’єктів цивільних правовідносин, їх видів та цивільно-правової характеристики. Окрім цього, при вивченні цієї теми необхідно звернутися й до відповідних положень господарського права, які торкаються питань, що пов’язані з особливостями правового статусу учасників відносин в сфері господарювання.
Говорячи про суб’єктів господарювання слід звернутися до загальних положень Господарського кодексу України про учасників відносин в сфері господарювання та визначити місце серед них саме суб’єктів господарювання.
При характеристиці фізичних осіб-підприємців слід з’ясувати підстави, момент виникнення та припинення, а також зміст їх господарської правоздатності та дієздатності. Особливу увагу слід приділити встановленим випадкам обмеження фізичних осіб у праві на заняття підприємництвом. Окремо необхідно визначити основні права та обов’язки фізичних осіб-підприємців та порівняти правове положення фізичної особи-підприємця з юридичною особою – суб’єктом господарювання. Особливої уваги потребує з’ясування правового положення іноземних громадян, як суб’єктів господарювання.
При характеристиці юридичних осіб, як суб’єктів господарювання, слід визначити їх поняття та ознаки, а також види, охарактеризувати господарську правоздатність та дієздатність юридичних осіб – суб’єктів господарювання. При наданні характеристики правоздатності юридичних осіб – суб’єктів господарювання необхідно торкнутися питання про установчі документи юридичних осіб, їх види, зміст та порядок складання (затвердження). При наданні характеристики дієздатності юридичних осіб – суб’єктів господарювання необхідно визначити як здійснюється управління такими юридичними особами, хто є їх посадовими особами, та які загальні вимоги щодо правового статусу останніх. Окремо слід з’ясувати питання про засоби індивідуалізації юридичних осіб, як суб’єктів господарювання. Особливої уваги потребує з’ясування правового положення іноземних юридичних осіб, як суб’єктів господарювання.
Основні питання:
2.Фізичні особи, як суб'єкти господарювання.
3.Юридичні особи, як суб'єкти господарювання, поняття і види.
4.Правоздатність та дієздатність юридичних осіб - суб’єктів господарювання.
5.Обмеження, щодо заняття підприємницькою діяльністю, встановлені у відношенні окремих фізичних та юридичних осіб.
6.Правове положення інших учасників відносин в сфері господарювання.
Питання для самоконтролю:
1.Дайте поняття і види учасників відносин в сфері господарювання.
2.Дайте поняття суб'єкта підприємницької діяльності та вкажіть їх види.
3.Дайте загальну характеристику фізичній особі, як суб'єкту підприємницької діяльності.
4.Вкажіть особливості іноземних громадян і осіб без громадянства, як суб'єктів підприємницької діяльності.
5.У яких випадках може бути обмежена дієздатність фізичної особи?
6.У відношенні яких категорій громадян встановлені обмеження до заняття підприємництвом?
7. Розкрийте зміст господарської правоздатності фізичних осіб.
8. Як співвідносяться господарська правоздатність та цивільно-правова правоздатність?
9. Що розуміється під інститутом емансипації у господарському праві?
10.Дайте поняття юридичної особи – суб’єкта господарювання.
11.Дайте характеристику юридичних осіб як суб’єктів господарювання.
12.Дайте характеристику господарській правоздатності юридичної особи.
13.Дайте характеристику господарській дієздатності юридичної особи.
14.Вкажіть особливості іноземних юридичних осіб, як суб'єктів господарювання.
15.Чим визначається господарський статус юридичної особи і в чим його відзнака від господарського статусу фізичної особи - підприємця?
16.Вкажіть засоби індивідуалізації юридичних осіб – суб’єктів господарювання.
Завдання:
1) В виконком Харківської міської ради надійшли документи для державної реєстрації командитного товариства. Під час розгляду поданих документів державний реєстратор встановив, що одним з засновників даної юридичної особи виступає секретар-референт обласного суду, іншим є слідчий районної прокуратури. В число засновників входили і інші особи.
У державній реєстрації вказаного товариства було відмовлене на тій підставі, що його засновники не можуть займатися підприємництвом. Заявники звернулися у суд з заявою про скасування рішення про відмову в державній реєстрації.
Вкажіть, які категорії фізичних осіб обмежені в праві на заняття підприємництвом. З чим пов’язується встановлення відповідних обмежень? Які види діяльності можуть здійснювати такі особи? Вирішить ситуацію по суті.
2) Комунальне підприємство вирішило на базі своєї філії створити дочірнє підприємство. Трудовий колектив філії звернувся із проханням прийняти його членів у співзасновники дочірнього підприємства.
Визначить правове положення філії і дочірнього підприємства? Чи є дочірнє підприємство юридичною особою? Які форми дочірнього підприємства передбачені законодавством? Вкажіть як співвідносяться поняття “залежне підприємство”, “дочірнє підприємство” та “холдинг”. Вирішить ситуацію по суті.
3) Складіть таблицю обмежень по заняттю підприємницькою діяльністю, які встановлені відносно фізичних та юридичних осіб.
4) Заповнить в робочому зошиті таблицю:
|
Питання |
Відповідь |
Нормативний акт |
|
1.Суб’єкти господарювання. 2.Суб’єкти підприємницької діяльності. 3.Види фізичних осіб – підприємців. 4. Види юридичних осіб –підприємців. 5. Індивідуальні ознаки юридичних осіб підприємців. 6. Порядок створення юридичних осіб підприємців. 7.Загальні права суб’єктів господарювання. 8.Загальні обов’язки суб’єктів господарювання. |
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
94, 95, 96, 97, 99.
Рекомендована література:
1, 2, 8, 29, 30, 31, 37, 39, 42, 48, 50, 51, 67, 71, 72, 73, 82, 90.
Тема 5. Створення суб’єктів господарювання та порядок їх державної реєстрації
Створення суб’єктів господарювання, зокрема суб’єктів підприємницької діяльності за загальним правилом проходить три стадії: ініціативну (ознайомлення з інфраструктурою ринку, складання бізнес-плану), організаційну (формування установчих документів) легалізаційну (державна реєстрація, патентування, ліцензування, тощо).
Державна реєстрація суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності посідає першочергове місце у процесі легалізації підприємництва. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності є найбільш важливим етапом зовнішньої легалізації, з проходженням якої у фізичних та юридичних осіб виникає підприємницька правосуб’єктність. Тому при відповіді на семінарському занятті студенти повинні вміти сформулювати поняття легалізації суб’єктів підприємницької діяльності, визначити її мету та види легалізації, розкрити їх сутність.
Загальний порядок державної реєстрації суб’єктів підприємництва передбачений Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р., тому при підготовці до семінарського заняття студенти повинні опрацювати положення вказаного Закону та дати визначення поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, визначити поняття „державний реєстратор” та „Єдиний державний реєстр”. Також необхідно визначити порядок державної реєстрації юридичної особи (резервування найменування юридичної особи, документи, необхідні для проведення реєстрації юридичної особи, порядок та строк проведення реєстрації, підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи), потім необхідно розглянути порядок державної реєстрації фізичної особи, що має намір стати підприємцем (документи, необхідні для проведення державної реєстрації, строк проведення реєстрації, підстави для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи). Окрім вказаного, студенти повинні знати підстави залишення документів, що подані для проведення державної реєстрації, без розгляду
Також на семінарському занятті студентам необхідно визначити суб’єктів, для яких передбачено спеціальний порядок проведення державної реєстрації, та вказати особливості спеціального порядку державної реєстрації на прикладі окремих суб’єктів підприємництва (банків, торгово-промислових палат, фінансових установ, кредитних спілок, бірж і т.ін.).
Окрім зазначеного, студенти мають вказати які зміни в установчих документах юридичної особи підлягають державній реєстрації та які документи необхідно подати для її проведення, підстави та порядок скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Також необхідно розглянути порядок внесення змін до відомостей про фізичну особу — підприємця. Студенти повинні знати підстави для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Відділенням державно-громадського фонду боротьби зі злочинністю було надіслано ТОВ „Світанок” листа, в якому вказувалося, що, на підставі розпорядження обласної держадміністрації „Про додаткові заходи щодо покращення обліку юридичних осіб області”, товариство для подальшого здійснення підприємницької діяльності повинно пройти так звану „паспортизацію”. Для цього необхідно заповнити анкету, надати оригінали установчих документів та сплатити 100грн. на рахунок фонду. Після цього, як було вказано в листі, ТОВ „Світанок” отримає Свідоцтво про проходження паспортизації юридичної особи та матиме в подальшому можливість здійснювати діяльність.
Яким чином здійснюється легалізація підприємницької діяльності? Який документ необхідно отримати особі для легального здійснення підприємницької діяльності? Чи є правомірними вимоги, що вказані у листі?
2) 9 серпня 2005 р. було створено та зареєстровано у встановленому порядку ТОВ „Старт”. В січні 2006 р. виникла необхідність зміни юридичної адреси товариства, окрім цього до його складу були прийняті нові учасники.
Які дії необхідно здійснити засновникам товариства?
3) Серенко, Хаєнко, Купчик і Логвіненнко вирішили створити товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). 10 серпня 2005 р. вони провели збори засновників, на яких були розглянуті питання: назва ТОВ, місце його розташування, види діяльності, розмір статутного фонду, органи управління, а також обговорили проект засновницького договору та проект статуту.
12 серпня цього ж року засновницькі документи ТОВ, реєстраційна картка та квитанція про сплату реєстраційного збору рекомендованим листом з описом вкладеного було направлено до районної держадміністрації Київського району м. Харкова.
20 серпня 2005 р. засновники отримали повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації. Їм було запропоновано направити до реєстраційного органу свого представника для виправлення недоліків Окрім цього, у повідомленні вказувалося, що для реєстрації вони повинні подати папку, конверти з марками, папір та сплатити місцевий реєстраційний збір до Фонду допомоги дітям-сиротам.
Які порушення допущені у наведеній ситуації?
Чи правомірні дії працівників районної держадміністрації?
4) Громадянин Сокуренко Н.Г. вирішив стати приватним підприємцем. Для проходження процедури державної реєстрації він подав до районної держадміністрації письмову заяву, копію паспорта та документ про сплату реєстраційного збору. Через тиждень після подачі вказаних документів Сокуренко отримав повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації (підстави відмови не вказувалися).
Чи є правомірними дії державного реєстратора?
Що має зробити Сокуренко Н.Г. для того, щоб стати підприємцем?
Теми рефератів.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 4, 8, 9, 36
Рекомендована література:
7, 35, 38, 51, 53, 67, 94, 97, 100, 117, 128.
Тема 6. Ліцензування господарської діяльності
Певні види господарської діяльності не можуть здійснюватися без отримання спеціального дозволу – ліцензії. Процедура отримання ліцензії передбачена Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Останній, у ст. 9 встановлює перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Слід звернути увагу на те, що даний перелік вичерпний і не може бути поширений іншими нормативними актами.
Вивченя даної теми повинно базуватися на чіткому та ясному уявленні природи та сутності встановлених на території України обмежень в здійсненні господарської діяльності. При дослідженні теми необхідно досконально вивчити закони та підзаконні акти, що регулюють інститут ліцензування.
Ліцензуванню передує два моменти: по-перше – державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності, по-друге - передбачення виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню в засновницьких документах.
Студентам необхідно вивчити легальне визначення поняття «ліцензування», що міститься у ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; розглянути види діяльності, які належать до ліцензованих; поняття та зміст ліцензійних умов; документи, що подаються заявником для отримання ліцензії до органу ліцензування; порядок видачі, переоформлення ліцензії; розглянути умови та порядок отримання ліцензій на конкурсних підставах; порядок ведення ліцензійного реєстру і ліцензійних справ; повноваження експертно-апеляційної ради; здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері ліцензування та дотримання ліцензійних умов; наслідки втрати чи пошкодження ліцензіі; підстави і послідовність анулювання ліцезії.
При вивченні особливостей ліцензування слід звернути увагу на:
-з’ясування ознак, за якими та чи інша діяльність віднесена до ліцензуємої. Виявити порядок отримання ліцензій (які документи необхідні для цього, які органи здійснюють видачу ліцензій, в який термін здійснюється видача ліцензії, за якими мотивами можлива відмова у видачі ліензії).
-зміст ліцензії (які реквізити ліцензії, на який строк вона видається).
- спеціальний порядок отримання ліцензії для окремих видів діяльності, вказати зміст та особливості спеціального порядку отримання ліцензії.
- порядок отримання ліцензії відокремленими підрозділами.
- випадки закінчення та анулювання дії ліцензії.
Важливо знати, що здійснення господарської діяльності, що належить до ліцензуємої, без одержання ліцензії (або після закінчення строку її чинності) розглядається як порушення встановленого порядку зайняття господарської діяльності і тягне за собою застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності.
Основні питання:
1. Поняття ліцензування, його значення.
Види діяльності, які підлягають ліцензуванню, їх визначення.
Порядок видачі ліцензії, переоформлення, видачі дублікатів.
Ліцензійний реєстр та ведення ліцензійних справ.
Підстави анулювання ліцезії.
Питання для самоконтролю:
Розкрийте основні положення Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
Назвіть принципи, на підставі яких здійснюється ліцензування в Україні.
Назвіть критерії ліцензування господарської діяльності.
Поняття ліцензіі її реквізити.
Розкрийте поняття, зміст ліцензійних умов?
Які документи необхідно подати для отримання ліцензії? Яка плата за видачу ліцензії?
Назвіть підстави відмови у видачі ліцензії.
Ліцензування яких видів діяльності проводиться в спеціальному порядку?
Розкрийте підстави і порядок переоформлення ліцензій та одержання дублікатів.
Розкрийте порядок проведення конкурсів між суб'єктами господарської діяльності за право отримання ліцензії. Назвіть види господарської діяльності, ліцензування яких здійснюється на конкурсній основі.
Розкрийте повноваження експертно-апеляційної ради.
Перерахуйте підстави і порядок анулювання ліцезії.
Розкрийте порядок оскарження незаконних дій державних органів, які уповноважені видавати ліцензії.
Назвіть відомості, що повинен містити ліцензійний реєстр.
Які наслідки здійснення господарської діяльності, що належить до ліцензуємої без одержання ліцензії або після закінчення строку її чинності?
Завдання:
1) Приватний підприємець Левін, у 1997р. створив підприємство, що займається дезинсекційними і дератизаційними роботами, отримав у встановленому порядку ліцензію на здійснення такої діяльності. У 1998 р. зареєстрував два відокремлених підрозділи (філії). При проведенні перевірки податковою інспекцією встановлено, що минуло 2 тижні, як закінчився термін, на який видавалася ліцензія на здійснення такої діяльності, окрім цього обидві філії підприємства здійснюють діяльність на основі нотаріально засвідчених копій ліцензії. У результаті діяльність підприємства та філій була призупинена. Л. звернувся зі скаргою до експертно-апеляційної ради на неправомірність дій податкової інспекції, так як тиждень назад він подав документи на продовження ліцензії.
Вирішіть питання по суті.
2) Травкін на основі ліцензії проводив лікування від алкогольної і наркологічної залежності та виведення із запою. Він змінив місце проживання і почав здійснювати прийом пацієнтів вдома, водночас звернувся в орган ліцензування з заявою про переоформлення ліцензії і повернув ксерокопію ліцензії, оскільки оригінал втратив. Заяву Т. не прийняли, пояснюючи що в даному випадку необхідно одержати дублікат ліцензії, тому йому необхідно подати заяву про видачу дублікату і дати оголошення у засобах масової інформації про визнання втраченої ліцензії недійсною та внести плату у розмірі 85 гривень.
Чи правомірні вимоги органу ліцензування?
3) За несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження, була скасована державна реєстрація туристичної фірми «Пік». Оскільки підстави для анулювання ліцензії, на думку керівників фірми були відсутні, а за 35 туристичних подорожей оплата клієнтами була внесена передчасно, туристична фірма продовжувала свою діяльність.
Дайте оцінку ситуації, що склалася.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 4, 46, 47, 50, 51
Рекомендована література:
54, 93, 94, 97, 100, 101, 128, 132
Тема 7. Патентування господарської (підприємницької) діяльності
Необхідною умовою для заняття деякими видами господарської (підприємницької) діяльності, чинне законодавство передбачає отримання торгового патенту. Патентування запроваджене в цілях реального залучення до оподаткування доходів від таких видів діяльності, де є значні труднощі у визначенні достовірності суми доходів, а також для універсалізації попереднього оподаткування через сплату фіксованих сум податків шляхом придбання патенту.
Торговий патент, як і всякий подібний документ, має важливе правове значення і свідчить про виконання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених чинним законодавством вимог для заняття вибраним видом діяльності. Як носій відповідної інформації, торговий патент, виходячи з його реквізитів, свідчить про самого власника і торгове місце, або засіб, за допомогою якого така підприємницька діяльність здійснюється (гральне місце), про легальність заняття діяльністю. Враховуючи специфіку діяльності, наявність готівки, досить великий об'єм товару, а відповідно і можливість порушень прав споживачів, в патенті вказується орієнтир для скарг і звертань споживачів про допущені порушення їх прав. Таким чином, торговий патент є свідоцтвом легальності бізнесу.
У загальному випадку під патентом розуміється документ, який надає право займатися торговою або іншою діяльністю, на яку відповідно до законодавства встановлена необхідність патентування, а під патентуванням – процедура отримання патенту.
В більш широкому значенні під патентуванням необхідно розуміти практичну діяльність суб'єктів підприємницької діяльності по отриманню спеціальних дозволів (патентів) на здійснення встановлених законом видів діяльності і видачу спеціальними державними органами – податковими інспекціями – торгових патентів на заняття такою діяльністю.
Торговий патент містить наступні реквізити: номер торгового патенту; найменування власника патенту; вид торгівельної підприємницької діяльності, на який належить придбати патент; найменування виду побутових послуг або послуг у сфері грального бізнесу; місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи (місцезнаходження структурного (відособленого) підрозділу цього суб'єкта); для транспортних засобів – вказівка «виїзна торгівля»; термін дії торгового патенту; місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент; відмітку державного податкового органу про надходження платні за виданий їм торговий патент. Форма торгового патенту і порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України).
Правові підстави патентування певних видів господарської діяльності, відповідно до ч. 2 ст. 14 ГК України, визначаються, виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених в ст. 6 цього Кодексу. Спеціальним нормативним актом, що регулює відносини у сфері патентування деяких видів підприємницької діяльності є зараз Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., згідно якого торговий патент також має назву збір на провадження деяких видів підприємницької діяльності (ст. 267 ПКУ).
Відповідно до п. 267.1.1 ПКУ – платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Відповідно до п. 267.3.1 ПКУ – ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами (далі у цьому пункті - органами місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - мінімальна заробітна плата), визначеному цим пунктом, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
При вивченні даної теми слід звернути увагу на наступне:
1. Які види підприємницької діяльності здійснюються тільки при наявності торгового патенту, який характер та зміст цих видів діяльності, на яку діяльність не розповсюджується дія законодавства про патентування.
2. Поняття торгового патенту, відомості які містить в торговий патент, зміст заявки на його отримання, а також перелік документів що додаються до цієї заявки.
3. Порядок отримання торгового патенту на здійснення операцій з роздрібної торгівлі (поняття роздрібної торгівлі, пункту роздрібної торгівлі та особливості плати за патенти, види діяльності, які дають право на отримання торгівельного патенту безкоштовно і т. і.) та порядок отримання патенту на надання побутових послуг (визначити перелік побутових послуг, що підлягають патентуванню).
4. Порядок набуття торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі готівковими валютними цінностями (поняття операцій по торгівлі готівковими валютними цінностями, поняття пункту обміну іноземною валютою і т. і.)
5. Порядок придбання торгового патенту з надання послуг в сфері грального бізнесу (визначення поняття грального бізнесу та видів гральних місць).
6. Вияснити характер співвідношення кількості патентів та видів діяльності, які здійснює один підприємець.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Зробити макет заявки на придбання торгового патенту на право здійснення діяльності СПД в сфері роздрібної торгівлі (рекомендується додати ксерокопію).
Відповідно до ділової гри вкажіть види патентів які Вам необхідно отримати під свою діяльність.
|
Вид патенту |
Орган, який видає патент |
Місце розташування торгової точки |
Вартість патенту |
|
Торговий патент на на роздрібну торгівлю |
Податкова інспекція я Київського р-ну м. Харкова |
павільйон № 5 на ринку Барабашова |
320 грн. |
3) Рішенням збору учасників ТОВ «Галс», яке здійснює в магазині у м. Харків роздрібну торгівлю продуктами питання на підставі придбаного торгового патенту, було вирішено відкрити два додаткових пункти продажу товару. Перший магазин ТОВ “Галс” був відкритий у м. Полтава та для нього був придбаний додатковий торговий патент на здійснення торгівельної діяльності. Інший пункт продажу у вигляді кіоску було відкрито у м. Харків у тому ж районі де був розташований головний продуктовий магазин і тому, оскільки вони обидва знаходились на території однієї і той же податкової інспекції, для кіоску – торговий патент придбано не було. Після позапланової податкової перевірки цього кіоску – торговельна діяльність в ньому була призупинена.
Дайте правову оцінку діяльності податкових органів у даної ситуації. Чи існує необхідність у придбанні додаткового торгового патенту, якщо в одному пункті продажу здійснюється два або більше видів підприємницької діяльності (наприклад, роздрібна та оптова торгівля)?
4) Обладнавши приміщення під казино, приватний підприємець Павлов установив один стіл з кільцем рулетки, три більярдних стола, п'ять автоматів з грошовим виграшем у встановленому порядку отримав ліцензію на здійснення ігорного бізнесу. Маючи ліцензію на здійснення такого виду діяльності, чи потрібне одержувати патент, і скільки у такому випадку повинно бути патентів? (Яка вартість річних патентів на такого виду діяльність?)
5) Приватний підприємець Кузнєцов здійснював торгівлю молочними продуктами на ярмарке на протязі чотирьох днів. Для цього ним було придбано короткостроковий торговий патент. Оскільки ярмарка продовжувалась ще три дня, Кузнєцов завіз на місце торгівлі ще партію молочної продукції, але ж у зв’язку з обміллю часу здійснював торгівлю ще два дня не придбавши патенту. Після перевірки наявності документів, що підтверджують право на торгівельну діяльність, податкові органи призупинили діяльність Кузнєцова. Останній просив не призупиняти свою діяльність ще один день до закінчення ярмарки після чого, він обіцяв сплатити і плату за патент і відповідний штраф за його відсутність. У якості завдатку він пропонував тимчасово вилучити в нього причеп з його автотранспорту.
Чи має право Кузнєцов у даному випадку продовжувати свою діяльність якщо він сплатить вищезазначені кошти після закінчення ярмарки? Скільки він повинен заплатити за торгівлю без патенту, враховуючи штраф?
6) Яку обов’язкову передоплату повинен сплатити суб’єкт підприємницької діяльності у разі, якщо він бажає придбати торговий патент на надання побутових послуг та на надання послуг в сфері грального бізнесу?
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 5
Рекомендована література:
38, 39, 52, 54, 66, 83, 97, 100, 11
Тема 8. Правове регулювання стандартизації та сертифікації
Сертифікаційна діяльність у багатьох випадках є обов'язковою частиною процедури отримання дозволу на здійснення торгівельної (підприємницької) діяльності і тим самим охоплюється поняттям її легалізації. Вона спрямована на забезпечення прав споживачів і підтримку авторитету національного товаровиробника на ринках товарів, послуг і робіт. У зв'язку з цим сертифікації підлягає виробництво, технологія, послуги, роботи і товар. Загалом, сертифікація – це процедура, в процесі якої третя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес, послуга і ін. відповідають заданим вимогам.
Основоположним нормативним актом, що визначає правові і економічні основи систем стандартизації і сертифікації, а також що встановлює організаційні форми їх функціонування на території України, є Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р. № 46-93 (далі Декрет). Відповідно до ч.1 ст.13 Декрету, сертифікація в Україні підрозділяється на обов'язкову і добровільну.
Обов'язкова сертифікація здійснюється на підставі законів і законодавчих положень і забезпечує доказ відповідності товару (послуги) вимогам технічних регламентів, обов'язковим вимогам стандартів. Оскільки обов'язкові вимоги цих нормативних документів відносяться до безпеки, охорони здоров'я людей і навколишнього середовища, то основними критеріями обов'язкової сертифікації є безпека і екологічність. Ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1024-XII в редакції від 01.12.2005 р., забороняє реалізацію і використовування товарів (в т.ч. імпортних), виконання робіт і надання послуг, які підлягають обов'язковій сертифікації.
Обов'язковій сертифікації підлягають такі види продукції, як продукти харчування, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафта і нафтопродукти, електропобутове обладнання і ін.
Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність продукції вимогам, не віднесеними актами законодавства і нормативними документами до обов'язкових вимог, за ініціативою виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом сертифікації.
Отже, сертифікаційна діяльність – це спеціальна діяльність визначених державою сертифікаційних органів, яка спрямована на підтвердження відповідності продукції, послуг і процесів вимогам рівня безпеки і якості. Вона включає експертизу і підтвердження третьою стороною (сертифікаційним органом) характеристик і якості продукції, послуг і процесів і виявляється в сертифікації продукції, робіт і послуг; процесів; атестації виробництва на підприємствах, які випускають продукцію, надають послуги, виконують роботи і здійснюють технологічні процеси.
Мета сертифікаційної діяльності полягає в: забезпеченні належних умов для захисту життя і здоров'я людей; забезпеченні належного рівня екобезпеки і захисту навколишнього середовища від шкідливого впливу відповідної підприємницької діяльності; підвищенні потенційної безпеки продукції, послуг і робіт; підтвердженні гарантованого рівня якості і конкурентоспроможності товарів на внутрішньому і зовнішніх ринках; усуненні можливості проникнення на внутрішній і зовнішній ринки продукції, яка не відповідає встановленим вимогам; задоволенні потреб споживачів, захисті їх прав і інтересів; підтвердженні можливості здійснювати підприємницьку діяльність відповідними суб'єктами, що мають належним чином видані і оформлені сертифікати.
Сертифікаційна діяльність проводиться на принципах: об'єктивності і незалежності проведення випробування товарів (продукції), їх оцінки на відповідність вимогам нормативно-технічної документації; фінансової незалежності підприємств і організацій, яким надане право здійснення сертифікаційної діяльності від виробників і споживачів товарів; залучення до проведення сертифікації всіх зацікавлених сторін; відповідності сертифікації потенційно небезпечної продукції (товарів) і процесів безпеки життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, визначеними законом: державним стандартам, санітарним і будівельним нормам і правилам.
Сертифікація вважається основним достовірним способом доказу відповідності продукції (процесу, послуги) встановленим стандартам і вимогам. Процедури, правила, випробування і інші дії самого процесу сертифікації можуть розрізнятися залежно від низки факторів. Серед них – законодавство, що стосується стандартизації, якості і безпосередньо сертифікації, а також особливості об'єкту сертифікації, що в свою чергу визначає вибір методу або схеми проведення випробувань, і т.д. Доказ відповідності проводиться по тій або іншій системі сертифікації. Взагалі її складають: центральний орган, який управляє системою, проводить нагляд за її діяльністю і може передавати право на проведення сертифікації іншим органам; правила і порядок проведення сертифікації; нормативні документи, на відповідність яким здійснюється сертифікація; процедури (схеми) сертифікації; порядок контролю. Системи сертифікації можуть діяти на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Якщо система сертифікації займається доказом відповідності певного виду продукції (процесу, послуг) – це система сертифікації однорідної продукції, яка в своїй практиці застосовує стандарти, правила і процедуру, що відносяться саме до даної продукції. Декілька таких систем сертифікації входять в загальну систему.
При вивченні теми «Правове регулювання стандартизації і сертифікації» слід звернути увагу також на органи і систему сертифікації і стандартизації, порядок придбання сертифікатів та відповідальність за порушення законодавства про сертифікацію
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Зробить пакет документів на придбання сертифікату, підтверджуючого якість надання будь-яких послуг.
2) Пропишіть порядок проведення обов’язкової сертифікації товарів з наданням відповідним позитивним та негативним висновком випробувальної лабораторії.
3) Наведіть порядок оскарження рішення про відмову органа сертифікації заявнику у видачі сертифікату відповідності або припинення його дії.
4) Систематизуйте підстави відповідальності в сертифікаційний діяльності за ступенем тяжкості.
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 10, 18, 35.
Рекомендована література:
93, 97, 98, 100.
Тема № 9. Правове становище господарських товариств
Одним із найпоширеніших видів суб’єктів господарювання є господарські товариства. Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 Цивільного кодексу України, Глави 9 Господарського Кодексу України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України «Про акціонерні товариства».
Цивільний кодекс України містить досить вузьке визначення поняття господарського товариства, визначаючи, разом з тим, його головні ознаки: наявність статусу юридичної особи і наявність статутного капіталу, поділеного на частки між учасниками.
У ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 79 ГКУ міститься легальне визначення господарського товариства: "Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку".
Виходячи з вищезазначеного можна визначити такі ознаки господарського товариства:
Порядок створення господарського товариства залежить від виду товариства. Загальним є те, що для створення усіх повинно бути рішення засновників про створення товариства, підписаний установчий договір, за необхідності розроблений і затверджений статут, усі господарські товариства повинні бути зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.
Установчі документи господарського товариства – це передбачені чинним законодавством, розроблені і затверджені в установленому законом порядку правові документи встановленої форми, які фіксують факт створення господарського товариства й основні характеристики цього товариства.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ГКУ та ч.2 ст. 87 ЦКУ, установчими документами господарського товариства є установчий договір та статут. При цьому установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є статут, а для командитного товариства та повного товариства є установчий договір.
Основним джерелом майна господарського товариства є внески його учасників: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності, майнове право.
Учасниками господарського товариства є особи, які створили господарське товариство і зберігають свою участь у ньому в процесі його діяльності, або вступили в уже діюче господарське товариство у порядку встановленому законом та установчими документами товариства.
Господарські товариства залежно від складу учасників, наявності або відсутності відповідальності учасників за боргами товариства поділяються на п’ять видів:
1) акціонерне товариство;
2) товариство з обмеженою відповідальністю;
3) товариство з додатковою відповідальністю;
4) повне товариство;
5) командитне товариство.
1. Акціонерним товариством – є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Акціонерні товариства відповідно до Закону «Про акціонерні товариства» можуть бути публічні та приватні.
2. Товариством з обмеженою відповідальністю – є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном, а учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
3.Товариством з додатковою відповідальністю – є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а у разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
4. Повним товариством – є господарське товариство, усі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
5. Командитним товариством – є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Задорнов виявив бажання займатись підприємницькою діяльністю, а саме, відкрити свій супермаркет. Його знайомий юрист Петросян дав йому пораду, що буде краще та менш ризиковим створити юридичну особу у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Та сказав, що Задорнов повинен буде внести в статутний капітал такого товариства суму в розмірі, що дорівнює 130 мінімальним заробітним платам, інакше його не зареєструють. А також сказав, що Задорнов буде відповідати перед кредиторами в сумі, що дорівнює його статутному капіталу та, якщо цієї суми буде недостатньо, то також він буде відповідати додатково своїм власним майном. Петросян також сказав Задорнову, що для створення такого товариства він повинен знайти людину, яка буде згодна стати його співзасновником, тому що для того щоб створити товариство з обмеженою відповідальністю, відповідно до законодавства повинно буди не менше 2-х засновників.
Зробіть висновок, чи правильно Петросян проконсультував Задорнова? Якщо ні, то що саме невірно він порекомендував Задорнову? Дайте будь ласка вірну, юридично обгрунтовану консультацію, як Задорнову створити товариство з обмеженою відповідальністю.
2) Галкін, Коклюшкін та Шифрін створили повне товариство «ЖМО» («Жіночий модний одяг»), яке займалось пошивом та продажем одягу для жінок. При створенні товариства Галкін вніс до статутного капіталу товариства 30 000 грн, Коклюшкін – 50 000 грн., Шифрін – 20 000 грн, що в сумі склало 100 000 грн статутного капіталу.
Але у зв’язку з тим, що одяг, який вони шили та продавали в своєму магазині був з неякісних тканин та старомодних фасонів, тому він не користувався попитом, в результаті чого діяльність підприємства не приносила прибутку. Але потрібно було розраховуватись з кредиторами та за оренду приміщень, за поставлені тканини, платити заробітну платню робітникам та інші витрати. В результаті вони заборгували кредиторам суму в розмірі 500 000 грн. Кредитори ініціювали проти «ЖМО» справу про банкрутство.
Дайте правову оцінку, яким чином Галкін, Шифрін та Коклюшкін як засновники повного товариства«ЖМО» будуть відповідати перед кредиторами.
3) ПАТ «Контора Ніканора» провело загальні збори акціонерів, на яких 2\4 голосів акціонерів, які були присутні на зборах було прийнято рішення про ліквідацію товариства.
Дайте оцінку щодо правомірності такого рішення загальних зборів ПАТ та поясніть, які питання відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та який порядок прийняття рішень на таких зборах.
Теми рефератів:
1.Органи управління акціонерним товариством та їх компетенція.
2.Порядок виходу з господарського товариства.
3.Поняття та зміст корпоративних прав учасників господарського товариства.
Рекомендовані нормативні акти:
1,2,4,7,9,10
Рекомендована література:
44, 47, 48, 62, 65, 75, 81, 84, 87, 100, 101, 107, 114, 115, 116, 119, 123, 124, 136, 141, 146, 156-159.
Тема № 10. Правове становище виробничих кооперативів
Підприємством колективної власності відповідно до ч.1 ст. 93 Господарського кодексу визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника або засновників.
Ч. 2 ст. 93 ГКУ відносить до підприємств колективної власності:
- виробничі кооперативи;
- підприємства споживчої кооперації;
- підприємства громадських та релігійних організацій;
- інші підприємства, передбачені законом.
Кооперативом, відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" визнається юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Виділяють три основні види кооперативів:
- споживчі кооперативи.
Одним із найпоширеніших видів підприємств колективної власності є виробничий кооператив. Його правове становище визначається положеннями Глави 8 ЦКУ, Глави 10 ГКУ та Законом України "Про кооперацію".
Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.
Пайовий внесок або пай – це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
Управління справами виробничого кооперативу здійснюється відповідними органами управління. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу; виконавчим – правління на чолі з головою ( у кооперативі, до складу якого входить менше 10 членів, обирається лише голова); контрольним органом виробничого кооперативу є ревізійна комісія (ревізор, якщо до складу кооперативу входить менше 10 членів), а в кооперативах з кількістю членів понад 50 додатково може обиратися спостережна рада, яка контролює діяльність правління.
Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч.2 ст. 95 ГКУ).
Виробничі кооперативи здійснюють свою діяльність за наступними принципами:
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
Чи є рішення загальних зборів законним? Вирішення яких питань входить до повноважень загальних зборів?
Яке рішення повинен прийняти суд?
Яке рішення повинен прийняти суд?
Теми рефератів:
1.Права та обов’язки членів виробничого кооперативу.
2.Правовий режим майна виробничого кооперативу.
3.Зміст законодавства про кооперацію.
Рекомендовані нормативні акти:
1,2,4, 10, 33-35,38
Рекомендована література:
44, 47, 48, 62, 65, 75, 81, 84, 87, 100, 101, 107, 114, 115, 119, 123, 124, 136, 141, 146, 156-159.
Тема № 11. Правове становище підприємств та їх об’єднань
Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.
Правове становище підприємств визначається положеннями Глави 7 Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 62 ГКУ підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами.
Підприємство є самостійним суб’єктом. Підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Як господарюючий суб’єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну, торгівельну та іншу господарську діяльність. Як правило, підприємства належать до комерційних, спрямованих на отримання прибутку, організацій, хоч можуть створюватися і для некомерційної діяльності (ч.2 ст.62 ГКУ).
Підприємство має необхідне для суб’єкта господарювання майно. Це основні та оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на праві власності, оперативного управління чи господарського відання. Також підприємство має печатку Ії своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Залежно від форм власності ч.1 ст. 63 ГКУ виділяє такі види підприємств:
Залежно від способу утворення та формування статутного фонду (ч.3 ст. 63 ГКУ) виділяють наступні види підприємств:
Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства поділяються на:
У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями.
У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 ГКУ, підприємство визнається дочірнім.
Згідно з ч.1 ст. 118 ГКУ об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Ч.1 ст. 120 ГКУ встановлює такі організаційно-правові форми об’єднань підприємств:
Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
Корпорація - це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети.
Концерн – це статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Складіть таблицю відмінностей між такими організаційно-правовими формами об’єднань підприємств, як концерн та консорціум.
2) Для спільної діяльності три банки вирішили створити банківське об’єднання у формі асоціації, розробили статут даного об’єднання та пройшли державну реєстрацію. В процесі діяльності даного об’єднання один із банків вирішив вийти з кола його учасників та почав вимагати свою частку, але йому було відмовлено, оскільки останній рік діяльності даного об’єднання не приносив їм доходів, а навіть навпаки був збитковим. Яке рішення повинен прийняти суд?
Теми рефератів:
1.Правове становище казенного підприємства.
2.Правове положення майна підприємств і джерела його формування.
3.Асоційовані підприємства: поняття та ознаки.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 4
Рекомендована література:
8, 13, 42, 44, 100, 101, 128, 129
Тема 12. Загальна характеристика припинення господарської діяльності. Реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання.
Розглядаючи поняття припинення звернемо увагу на той спектр нормативно-правових актів, якими воно регулюється. Припинення діяльності суб’єктів господарювання регулюється наступними нормативно-правовими актами, а саме Цивільним кодексом України (ст.ст. 104-112), Господарським кодексом України (ст.ст.59-61), законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про господарські товариства» (ст.ст.19-21), «Про акціонерні товариства» (Розділ ХVI) тощо.
У відповідності до ч.1 ст.59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Звертаючись до другого питання слід вказати, що існує два способи припинення юридичної особи залежно від того, чи відбувається правонаступництво: 1) передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам; 2) ліквідація. Передання майна відбувається шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення. Термін «реорганізація» у Цивільному кодексі України не використовується, однак цей термін продовжує використовуватися в Господарському кодексі України.
Звертаючись до третього питання слід вказати, що під реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов’язків до правонаступника в порядку правонаступництва до іншої (інших) юридичних осіб.
У відповідності до ч.2-5 ст. 59 Господарського кодексу України передбачені види реорганізації суб’єктів господарювання – злиття, приєднання, поділ, перетворення.
У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Під ліквідацією слід розуміти припинення юридичної особи без правонаступництва, тобто без переходу до інших осіб прав та обов’язків ліквідованого суб’єкта.
У відповідності до ч.6 ст. 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб, зазначених у чинному законодавстві;
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог Господарського кодексу України.
Підставою для ліквідації юридичної особи може бути: 1) рішення учасників або органу управління юридичної особи (добровільна ліквідація); 2) рішення суду (примусова ліквідація).
Рішення про добровільну ліквідацію може бути прийнято у будь-який час і з будь-яких мотивів, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Настання обставин, які в установчих документах передбачені як підстави для ліквідації, саме по собі не призводить до ліквідації, а є лише приводом для розгляду питання про ліквідацію загальними зборами учасників або іншим уповноваженим органом юридичної особи.
Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду з підстав, передбачених законом.
Беручи за увагу одну із самих поширеніших організаційно-правових форм юридичної особи-господарських товариств (в якості прикладу), то на підставі ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» товариство ліквідується:
а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;
б) за рішенням вищого органу товариства;
в) на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;
на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
г) інших підстав, передбачених установчими документами.
Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Основні питання.
1.Поняття та підстави припинення діяльності суб’єктів господарювання.
2.Способи і форми припинення господарської діяльності.
3.Види реорганізації та правові наслідки їх застосування.
4.Поняття та види ліквідації.
Завдання.
1.Подайте повний перелік нормативно-правових актів, якими регламентується припинення господарської діяльності в залежності від його юридичної сили в наступній схемі:
|
Нормативно-правовий акт (назва) |
Статті |
|
1. |
|
|
2. і т.д. |
2.Складіть таблицю відносно видів реорганізації та їх правових наслідків у відповідності до чинного законодавства України.
Питання для самоконтролю.
1.Поняття та підстави реорганізації суб’єктів господарювання.
2.Способи та форми реорганізації.
3.Види реорганізації та правові наслідки їх застосування.
4.Поняття та види ліквідації.
5.Механізм реорганізації суб’єкта господарювання у формі злиття, поділу, приєднання.
6.Державна реєстрація припинення суб’єкта господарювання.
Теми рефератів:
1.Загальні засади припинення діяльності суб’єкта господарювання – юридичної особи.
2.Державна реєстрація припинення суб’єктів господарювання.
Рекомендовані нормативні акти:
1,2,4,6,7,9,10,23;
Рекомендована література:
71, 85, 93-96,100,101, 117-119,122, 124,125,128,129.
Тема 13. Особливості ліквідації суб’єкта господарювання у зв’язку з банкрутством.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Провадження у справах про банкрутство може проходити такі стадії:
1)порушення провадження у справі;
2)підготовче засідання господарського суду;
3)виявлення кредиторів та інвесторів;
4)попереднє засідання господарського суду;
5)визнання боржника банкрутом та оголошення про банкрутство;
6)припинення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, студенту (слухачу) при розгляді даного питання необхідно розглянути кожну стадію та її проаналізувати на підставі чинного законодавства.
Розпочинаючи розгляд третього питання необхідно вказати, що відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Щодо розгляду четвертого питання статтею 60 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання.
Так, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений Господарським кодексом України. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством.
Розкриваючи сутність п’ятого питання у відповідності до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» черговість задоволення вимог кредиторів є наступною. Так, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому вищевказаною статтею:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування;
г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;
витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в передбаченому порядку.
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
Основні питання.
1. Поняття банкрутства та його правове значення.
2. Провадження у справах про банкрутство.
3. Санація боржника.
4. Ліквідаційна процедура, порядок призначення ліквідатора та створення ліквідаційної комісії.
5. Черговість задоволення вимог кредиторів.
Питання для самоконтролю.
1.Поняття та ознаки банкрутства.
2.Сторони у справі про банкрутство.
3.Стадії провадження у справі про банкрутство.
4.Санація боржника, порядок її проведення.
5.Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
6.Правові засоби запобігання банкрутству суб’єктів господарської діяльності.
Завдання.
1.Розкрийте сутність заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації.
2. Іванов І.І., який є підприємцем, звернувся із заявою про порушення справи про його банкрутство господарського суду. Який порядок банкрутства суб’єкта господарської діяльності – громадянина?
3. Голова фермерського господарства «ЮК» Сидоров В.В. після закінчення сільськогосподарських робіт та у зв’язку з неспроможністю задовільнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями звернувся з заявою про порушення справи про банкрутство даного господарства до господарського суду. При цьому Петров В.В., який є членом фермерського господарства «ЮГ», категорично заперечував проти цього.
Дайте аргументований коментар даної ситуації.
Які підстави для визнання фермерського господарства банкрутом?
Який порядок провадження у справах про банкрутство фермерського господарства згідно чинного законодавства?
4. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виніс ухвалу про проведення санації товариства з обмеженою відповідальністю «Бригантина». З дня винесення ухвали про санацію повноваження генерального директора, який є одночасно його одноособовим засновником та ревізійної комісії ТОВ, не були припинені. Крім того, генеральний директор виявив бажання стати керуючим санацією даного підприємства.
Дайте аналіз даної ситуації?
Що таке санація?
Яка процедура призначення санації?
Права та обов’язки керуючого санацією.
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1,2,4,6,7,9,10,23;
Рекомендована література:
71, 85, 93-96,100,101, 117-119,122, 124,125,128,129.
Тема № 14. Правове регулювання обмеження монополізму та захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.
Один з основних принципів ринкової економіки є вільна конкуренція товаровиробників. Конкуренція є потужним стимулом економічного росту, поліпшення якості продукції і прискорення науково-технічного прогресу в суспільстві.
На вищому рівні на підставі ч.2 ст.42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності та не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Економічною конкуренцією (конкуренцією) визнається змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку (ст.1 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Нормативно-правовими актами в сфері захисту конкуренції (антимонопольно-конкурентне законодавство) є Конституція України (ч.2 ст.42), міжнародні нормативно-правові акти, які ратифіковані Верховною Радою України, Господарський кодекс України (ст.ст.18, 25-41), Кримінальний кодекс України (ст.ст.228, 229, 231, 232), Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст.ст.164-3,166-1,166-2,166-3,166-4), закони України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та ряд інших підзаконних нормативно-правових актів.
Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.
Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.
На підставі вищевказаного, при вивченні даної теми слід звернути увагу на наступне:
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1. Скласти в письмовому вигляді розгорнуту схему, яка б відображала розвиток антимонопольного законодавства та законодавства про недобросовісну конкуренцію, витримуючи відповідну ієрархію: Конституція України – Закони України – підзаконні нормативні акти.
2. Цукровий завод займає монопольне положення на регіональному ринку надання послуг по заготівлі та переробці цукрового буряку сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. Під час планової перевірки територіальним відділенням Антимонопольного комітету було встановлено, що заводом було укладено і реалізовано 50 договорів з сільськогосподарськими підприємствами на умовах, що 70 процентів продукції отримує господарство, а 30 процентів залишається заводу як оплата за переробку сировини. З фермерськими господарствами було укладено 155 договорів на умовах, що 65 процентів продукції отримує господарство, а 35 процентів залишається в розпорядженні заводу.
Чи порушив завод антимонопольне законодавство? Дайте аргументовану відповідь.
3. До територіального відділення Антимонопольного комітету звернувся з заявою завод будівельних матеріалів в зв’язку з тим, що інше підприємство на вітрині свого магазину розмістив черепицю неналежної якості з надписом: “Шановні покупці, таку “якісну” черепицю ви можете придбати у наших сусідів на заводі будівельних матеріалів. Ціна така ж, як за якісну. Подумайте.”
В процесі розслідування було встановлено, що за період 2009-2010 років претензій від споживачів на якість черепиці заводу будівельних матеріалів не поступало. Дайте кваліфіковану оцінку ситуації.
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1 - 4, 10 -12
Рекомендована література:
9, 28, 30, 45, 47, 52, 59, 60, 69, 100, 106, 108 - 112, 117, 118
Тема № 15. Правове регулювання ціноутворення.
Україна згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України «Про економічну самостійність Української РСР» самостійно здійснює політику цін.
У відповідності до ст. 10 Господарського кодексу України одним із основних напрямів економічної політики, що визначається державою, є цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.
Згідно ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу України одним із основних засобів регулюючого впливу на діяльність суб’єктів господарювання є регулювання цін і тарифів.
При аналізі першого питання слід звернути увагу на положення Глави 21 Господарського кодексу України «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» (статті 189-192) та Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року.
Відповідності до ч.1 ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), які реалізують суб’єкти господарювання. При цьому термін «тариф» в даній частині вживається щодо господарських зобов’язань, пов’язаних з наданням послуг, і є встановленим компетентними органами розміром плати за надання послуг певного виду (наприклад, зв’язку, транспортування, зберігання тощо).
Згідно ч.2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на яких встановлено державні ціни.
Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання.
У практиці господарювання розрізняють два види вільних цін:
а) відпускні ціни, тобто ті, які встановлюються суб’єктом господарювання – виробником продукції (товарів). Інакше вони ще називаються цінами виробника;
б) договірні ціни, тобто ціни, що встановлюються у договорі за домовленістю сторін.
Державні (фіксовані та регульовані) ціни встановлюються:
Певні особливості має ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій. Відповідно до ч. 4 ст. 189 та ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» при здійсненні експортно-імпортних операцій у розрахунках із зарубіжними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
За загальним правилом контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються її суб’єктами на договірних засадах з урахуванням попиту і пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках під час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Проте у ряді випадків Міністерство економіки України може запроваджувати на товари індикативні ціни, які є обов’язковими до використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції, з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно із законодавством України.
У відповідності до ч.3 ст. 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення, а саме з питань додержання суб’єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги. У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
З метою забезпечення стабільності оптових і роздрібних цін законом можуть бути встановлені державні фіксовані та регульовані ціни на ресурси, які визначально впливають на загальний рівень і динаміку цін, а також ціни на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення, на продукцію (послуги) суб’єктів господарювання – природних монополістів, на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень, окреслених законом, мають право встановлювати комунальні фіксовані та регульовані ціни на продукцію та послуги, виробництво та надання яких здійснюється комунальними підприємствами.
Спеціалізований контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснює Державна інспекція з контролю за цінами. Щодо цін, встановлених на продукцію монопольних утворень, функції контролюючого органу покладено на Антимонопольний комітет України. Звернемо увагу на правове становище Державної інспекції з контролю за цінами.
Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:
організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);
проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Основні питання.
1. Поняття та види цін, їх функції.
2. Правове забезпечення ціноутворення в Україні.
3. Контроль за додержанням дисципліни цін.
Питання для самоконтролю.
1.Законодавство України про ціни та ціноутворення.
2.Ціна у господарських зобов’язаннях.
3.Вільні ціни.
4.Державні та комунальні ціни.
5.Особливості ціноутворення при здійсненні експортних та імпортних операцій суб’єктами господарювання.
6.Державний контроль та нагляд за цінами та ціноутворенням.
7.Правове становище Державної інспекції з контролю за цінами.
Завдання.
1. Подайте повний перелік нормативно-правових актів, якими регламентується ціноутворення в залежності від його юридичної сили в наступній схемі:
|
Нормативно-правовий акт (назва) |
Статті |
|
1. |
|
|
2. і т.д. |
Теми рефератів.
1.Ціна у господарських зобов’язаннях.
2.Державний контроль та нагляд за цінами та ціноутворенням.
3.Правове становище Державної інспекції з контролю за цінами.
Рекомендовані нормативні акти:
1,2,4,6,7,9,10,23;
Рекомендована література:
71, 85, 93-96,100,101, 117-119,122, 124,125,128,129.
Тема № 16. Захист прав споживачів
Дане питання врегульоване Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політки у сфері захисту прав споживачів.
Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.
Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також суди відповідно до законодавства.
Ключовими поняттями даного питання є:
Споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
Споживач має право на те, що продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Виробник – суб’єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе я про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім’я), торгівельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання; або імпортує товар.
Виробник несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров’ю або майну споживача, що виникла у зв’язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
Недолік – це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).
Істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від позивача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:
а) він взагалі не може бути усунений;
б) його усунення потребує понад 14 календарних днів;
в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Гарантійний строк – строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов’язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг.
Строк придатності – строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Громадянка Труш В.І. придбала на ринку Барабашова термос для харчових продуктів. Коли вдома вона випробувала окропом, термос почав розповсюджувати неприємний запах хімічної речовини та через годину окріп охолонув до рівня кімнатної температури. Труш В.І. невдоволена істотними недоліками товару звернулася до продавця, в якого придбала термос. Але продавець сказав, що він не продавав їй ніякого термосу і взагалі заявив, що купований на ринку товар не підлягає поверненню. Постраждала звернулася до Товариства захисту прав споживачів.
Які права має споживач в разі придбання ним товару неналежної якості? Чи може Товариство захисту прав споживачів притягнути продавця неякісного товару до відповідальності? Що для цього потрібно?
2) Ігнатенко Л.Я. звернулася до суду з позовом до приватного підприємця Войнаровського О.Р. про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив її право споживача на інформацію про якість товару, зокрема не повідомив, що дублянку рекомендовано чистити лише в спеціалізованих хімчистках, а не прати в домашніх умовах. Відповідач відмовився задовольнити позов, обґрунтовуючи тим, що продав їй товар належної якості, який містив на собі ярлик з відповідною інформацією, а дефекти з'явились внаслідок звичайної експлуатації дублянки та застосування на виробі розчинників побутового характеру.
Яке рішення повинен прийняти суд?
3) Громадянин Сирніков С. В. звернувся до суду з позовом до магазину «Білий слон» про розірвання договору купівлі-продажу мікрохвильової пічі, оскільки під час її продажу продавець-консультант не надав інформацію, а також інструкцію про порядок експлуатаціі товару. В результаті, не маючи належної інформації про правила використання мікрохвильової пічі, позивач під час її експлуатаціїї використовував металевий посуд, що заборонено інструкцією і що призвело до виходу даного електроприладу з ладу.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Теми рефератів:
1. Зміст законодавства про захист прав споживачів.
2. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Рекомендовані нормативні акти:
1. Закон України «Про захист прав споживачів»
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 19, 22, 24, 27, 31, 41,42
Рекомендована література:
3, 6, 7, 8, 11, 37, 50, 84, 100, 101, 113, 117, 118
Тема 17. Загальна характеристика господарських зобов’язань
Вивчення даної теми у значній мірі базується на базових положеннях цивільного права, які стосуються цивільних зобов’язаннях та договорах. Окрім цього, при вивченні цієї теми необхідно звернутися й до відповідних положень господарського права. На базі вказаних вище положень потрібно визначити поняття господарських зобов’язань, вказати їх види та визначити особливості та відмінності від цивільних зобов’язань. При з’ясуванні видів господарських зобов’язань слід окремо визначити зміст майново-господарських, організаційно-господарських, публічних та інших господарських зобов’язань.
Окремо слід з’ясувати особливості виконання та припинення господарських зобов’язань та відмінність виконання та припинення господарських від цивільних зобов’язань.
При вивченні господарських договорів, як основної підстави виникнення господарських зобов’язань, необхідно з’ясувати поняття та ознаки господарського договору, його функції та види. Виходячи з цього необхідно провести порівняння господарських та цивільних договорів. На основі загальних положень цивільного права про договори та спеціальних норм господарського права необхідно встановити у чому полягають особливості укладання, виконання, забезпечення виконання, зміни та розірвання господарських договорів, їх змісту та форми.
Основні питання:
1. Поняття та підстави виникнення господарських зобов’язань.
2. Види господарських зобов’язань.
3. Поняття та ознаки господарського договору.
4. Види господарських договорів, їх характеристика.
5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарського договору.
Питання для самоконтролю:
6. Зміст та форма господарського договору.
Завдання:
1) Складіть порівняльну таблицю з зазначенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють зміст, підстави виникнення, порядок виконання та припинення цивільних та господарських зобов’язань.
2) Складіть порівняльну таблицю з зазначенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють зміст, порядок укладання та припинення цивільних та господарських договорів.
3) Складіть письмово структурно-логічну схему видів господарських договорів. Підстави для класифікації договорів оберіть самостійно.
Теми для рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 7,8, 9,19, 22, 24, 26, 27, 31, 41,42
Рекомендована література:
3,4, 6, 7, 8, 9, 11, 12, ,16, 20, 34, 37, 50, 84, 100, 101, 113, 117, 118
Тема 18. Особливості господарських договорів про передачу майна у власність та користування
Вивчення даної теми у базується на загальних положеннях цивільного права, які стосуються цивільних договорів про передачу майна у власність та у користування. Зокрема це стосується основних положень про договір купівлі-продажу та договір майнового найму.
Виходячи зі змісту основних положень про договір купівлі-продажу слід здійснити правову характеристику основного господарського договору про передачу майна у власність, а саме – договору постачання. На підставі загальних положень про договори купівлі-продажу та постачання необхідно надати правову характеристику іншим договорам, які відносяться до даної групи господарських договорів (договору контрактації сільськогосподарської продукції, міни (бартеру), енергопостачання тощо).
При наданні правової характеристики окремих договорів необхідно:
Виходячи зі змісту основних положень про договір майнового найму слід здійснити правову характеристику основного господарського договору про передачу майна у користування, а саме – договору оренди. На підставі загальних положень про договори майнового найму та оренди необхідно надати правову характеристику іншим договорам, які відносяться до даної групи господарських договорів (договору лізингу тощо).
Надання правової характеристики договорів оренди та лізингу слід проводити аналогічно договорам про передачу майна у власність.
Основні питання:
1. Правове забезпечення укладання та виконання договору поставки.
2. Правове забезпечення укладання та виконання договору контрактації.
3. Правове забезпечення укладання та виконання договору лізингу.
Питання для самоконтролю:
Практичні завдання:
1) Складіть порівняльну таблицю з зазначенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють договірні відносини щодо передачі майна у власність.
2) Складіть проект договору поставки та протоколу розбіжностей до нього.
3) Зробіть максимальний перелік нормативно-правових актів (перш за все законів та актів уряду), що регламентують постачання окремих видів товарів в Україні.
4) Складіть порівняльну таблицю з зазначенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють договірні відносини щодо передачі майна у тимчасове користування.
5) Складіть проект договору оренди та протоколу розбіжностей до нього.
6) Складіть таблицю з зазначенням видів товарів, торгівля якими підлягає ліцензуванню. Щодо кожного виду таких товарів вкажіть реквізити нормативно-правового акту, що встановлює ліцензійні умови, орган ліцензування, його місцезнаходження та перелік документів, які необхідні для отримання відповідної ліцензії.
Теми для рефератів:
1. Правове забезпечення укладання та виконання договору поставки.
2. Правове забезпечення укладання та виконання договору енергопостачання.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 7,8, 9,19, 22, 24, 26, 27, 31, 41,42
Рекомендована література:
3, 6, 7, 8, 11, 12, ,16, 20, 34, 37, 50, 84, 100, 101, 113, 117, 118
Тема 19. Особливості господарських договорів про виконання робіт
Вивчення даної теми у базується на загальних положеннях цивільного права, які стосуються цивільних договорів про виконання робіт. Зокрема це стосується основних положень про договір підряду.
Виходячи зі змісту основних положень про договір підряду слід здійснити правову характеристику основного господарського договору про виконання робіт, а саме – договору підряду на капітальне будівництво. На підставі загальних положень про договори підряду та підряду на капітальне будівництво необхідно надати правову характеристику іншим договорам, які відносяться до даної групи господарських договорів (договору підряду на проведення проектних та досліджувальних робіт, договору на створення і передачу науково-технічної продукції тощо).
При наданні правової характеристики окремих договорів необхідно:
визначити джерела правового регулювання;
вказати суб’єктний склад;
вказати їх поняття та правові підстави укладення;
охарактеризувати форму договору;
відмітити види та охарактеризувати зміст суттєвих умов відповідного договору;
надати характеристику правам та обов’язкам сторін;
визначити відповідальність сторін;
в разі необхідності зазначити особливості укладення, забезпечення виконання, зміни та припинення відповідного договору.
Основні питання:
1. Загальна характеристика господарських договорів про виконання робіт.
2. Правове забезпечення укладання та виконання договору підряду на капітальне будівництво.
3. Правове забезпечення укладання та виконання договору побутового підряду.
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Складіть порівняльну таблицю з зазначенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють договірні відносини щодо виконання робіт.
2) Складіть таблицю з зазначенням видів робіт, які підлягають ліцензуванню. Щодо кожного виду робіт вкажіть реквізити нормативно-правового акту, що встановлює ліцензійні умови, орган ліцензування, його місцезнаходження та перелік документів, які необхідні для отримання відповідної ліцензії.
3) Складіть проект договору на проведення будівельних робіт.
4) Зробіть максимальний перелік нормативно-правових актів (перш за все законів та актів уряду), що регламентують виконання будівельних робіт в Україні.
5) Складіть проект договору про проведення науково-дослідних, опитно-конструкторських та технологічних робіт.
6) Складіть приблизний кошторис будівельних робіт, календарний план їх виконання та акт прийняття виконаних робіт
Теми для рефератів:
1. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору підряду на капітальне будівництво.
2. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору побутового підряду.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 7,8, 9,19, 22, 24, 26, 27, 31, 41,42
Рекомендована література:
3, 6, 7, 8, 11, 12, ,16, 20, 34, 37, 50, 84, 100, 101, 113, 117, 118
Тема 20. Особливості господарських договорів про надання послуг
Вивчення даної теми у базується на загальних положеннях цивільного права, які стосуються цивільних договорів про надання послуг.
Виходячи зі змісту основних положень договору про надання послуг слід здійснити правову характеристику договорам, які відносяться до даної групи господарських договорів та які не вивчаються окремо в інших темах даного навчального курсу (договору перевезення; договору транспортного експедирування, договір охорони; договір комерційного посередництва, договору про надання юридичних послуг тощо).
При наданні правової характеристики окремих договорів необхідно:
Основні питання:
1. Загальна характеристика господарських договорів про надання послуг.
2. Правове забезпечення укладання та виконання договору перевезення.
3. Комерційне посередництво у сфері господарювання.
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Складіть порівняльну таблицю з зазначенням норм Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють договірні відносини щодо надання послуг.
2) Складіть проект договору перевезення вантажу автомобільним транспортом.
3) Зробіть максимальний перелік нормативно-правових актів (перш за все законів та актів уряду), що регламентують договірні відносини з перевезення в Україні.
4) Складіть проект договору про надання юридичних послуг, кошторис договору, календарний план виконання договору та акт приймання наданих послуг.
5) Складіть проект договору про надання аудиторських послуг, кошторис договору, календарний план виконання договору та акт приймання наданих послуг.
6) Складіть таблицю з зазначенням видів послуг, які підлягають ліцензуванню. Щодо кожного виду послуг вкажіть реквізити нормативно-правового акту, що встановлює ліцензійні умови, орган ліцензування, його місцезнаходження та перелік документів, які необхідні для отримання відповідної ліцензії.
Теми для рефератів:
1. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору перевезення.
2. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання агентського договору.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 7,8, 9,19, 22, 24, 26, 27, 31, 41,42
Рекомендована література:
3, 6, 7, 8, 11, 12, ,16, 20, 34, 37, 50, 84, 100, 101, 113, 117, 118
Тема № 21. Правове регулювання торгівельної діяльності.
За останні роки ринкових перетворень в Україні торговельна діяльність стала одним із найпоширеніших видів господарської (підприємницької) діяльності. В ринкових умовах господарювання, що базуються на принципах свободи підприємництва та договору, торговельна діяльності охопила складну систему економічних відносин, пов’язаних із рухом товарів від виробників до споживачів. Ця діяльність має розповсюдження як серед суб’єктів малого підприємництва та к і серед великих підприємців.
Торговельна діяльність як особливий вид господарської діяльності має самостійний предмет правового регулювання. Особливостям правового регулювання торговельної діяльності присвячено окрему Главу 30 Господарського кодексу України, в якій закріплено основні особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності та детально регламентовано правові механізми її здійснення. Крім Господарського кодексу України порядок здійснення торговельної діяльності регламентується також різними нормативно-правовими актами, в яких передбачено вимоги до порядку продажу товарів у різних сферах торговельної діяльності.
В Господарському кодексі України діяльність, пов’язана із здійсненням продажу товарів, охоплюється поняттям «господарсько-торговельна діяльність». Згідно із ч. 1 ст. 263 ГК України поняттям «господарсько-торговельної діяльності», охоплюється діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Торгівельна діяльність як самостійний предмет нормативно-правового регулювання також може бути визначена як діяльність, пов’язана із продажем товарів виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання на підставі різних цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі товари, а також допоміжна діяльність, яка спрямована на забезпечення умов для їх продажу шляхом надання відповідних послуг.
Правові форми здійснення торговельної більш повно розкриваються через класифікацію видів торговельної діяльності. Критерієм для такої класифікації можна взяти закріплений у законодавстві принцип поділу будь-якої господарської діяльності на підприємницьку (комерційну) та непідприємницьку (некомерційну) (ч. 2 ст. 3 ГК України).
Таким чином у відповідності із вказаним поділом господарської діяльності діяльність, пов’язану із продажем товарів, можна поділяти на:
Правові наслідки віднесення торговельної діяльності до підприємницької чи непідприємницької діяльності полягає у застосуванні чи незастосуванні до такої діяльності законодавства про підприємництво. При цьому необхідно зазначити, що законодавством у сфері торгівлі встановленні умови віднесення діяльності, пов’язаної із продажем товарів, до підприємницької чи непідприємницької.
Торговельна діяльність як особливий вид економічної діяльності здійснюється у певних правових формах за допомогою системи різних цивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на товари від їх виробників, посередників до їх споживачів (договори купівлі-продажу, поставки, міни тощо). Поряд із цим крім договорів, що передбачають передачу прав власності на товари, торговельна діяльність опосередковується різними договорами, спрямованими на забезпечення умов для продажу товарів шляхом надання відповідних послуг. До таких договорів належать зокрема договори про надання виробникам та власникам товарів торгово-посередницьких послуг з їх продажу.
Чинним законодавством встановлено адміністративну відповідальність за здійснення торговельної діяльності в результаті якої одержується неконтрольований державою прибуток (ст. 160-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Необхідність легалізації торговельної діяльності зобов’язує особу, яка здійснює торгівлю, реєструвати свою діяльність. Тому перед тим, як особа почне здійснювати торгівлю, вона повинна зареєструватися в якості суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках передбачених законом отримати ліцензію, торговий патент чи інший дозвільний документ.
Разом із цим не завжди, коли особа буде здійснювати торгівлю вона зобов’язана зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності. Так, Декрет кабінету міністрів України «Про податок на промисел», закріплює право фізичних осіб, що є громадянами України, іноземних громадяни та осіб без громадянства як тих, що мають, так і тих, що не мають постійного місця проживання в Україні, на здійснення продажу вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів без реєстрації таких осіб як суб’єктів підприємницької діяльності. Таке право особи мають за умови сплати податку на промисел і отримання одноразового патенту на торгівлю. Скористатися правом на одержання одноразового патенту на торгівлю особа може не більше чотирьох разів протягом календарного року. Обов’язок особи реєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності у разі здійснення торгівлі передбачений тільки, якщо така особа протягом календарного року чотири рази одержувала одноразовий патент на торгівлю.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Громадянин Іванов І.В. з своїм сином має намір відкрити продуктовий магазин і зайнятися торгівлею безалкогольними напоями.
а). Зробіть правовий аналіз вибору найбільш оптимальної для Іванова І.В. організаційно-правової форми здійснення торговельної діяльності ?
б) Розробіть чіткий план дій, які необхідно вчинити для легалізації діяльності Іванова І.В.?
2) На підставі аналізу чинного законодавства про торговельну діяльність визначте перелік документів, які повинні знаходитися у торговому об’єкті.
3) При перевірці працівниками податкового органу діяльності торговельного підприємства було виявлено, що розрахункові документи, які друкувалися через реєстратори розрахункових операцій, не містили інформацію про найменування товару. Працівниками податкового органу було складено акт про використання реєстраторів розрахункових операцій без режиму попереднього програмування найменування товарів.
а) Який порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій?
б) Які вимоги ставляться до розрахункових документів, що друкуються за допомогою реєстраторів розрахункових операцій?
в) Чи є зазначена ситуація порушенням порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій?
4) Продавець не видав покупцеві розрахункового документу посилаючись на те, що магазин належить суб’єкту підприємницької діяльності платнику єдиного податку і стосовно нього не передбачено обов’язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій.
а) На кого і в яких випадках покладено обов’язок видавати розрахункові документи при розрахунках із споживачами?
б) Який порядок видачі розрахункових документів?
в) Яка відповідальність встановлена чинним законодавством за невидачу розрахункового документу?
г) Хто відповідно до чинного законодавства може бути притягнутий до відповідальності у зазначеній ситуації?
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1 – 5, 8, 9, 15 – 19, 21, 23, 25, 30, 36 – 48.
Рекомендована література:
1, 4, 6, 11, 12, 34, 39, 41, 64, 97, 100, 117.
Тема № 22. Правове регулювання інвестиційної діяльності
Під час підготовки до заняття необхідно визначитися щодо дискусійної проблеми теорії інвестиційного законодавства. Крім того значну увагу необхідно приділити самій системі інвестиційного законодавства, що встановлює правила поведінки учасників інвестиційних правовідносин у сфері господарської діяльності. студентам необхідно чітко визначитися із складом учасників інвестиційних правовідносин та встановити правове становище відповідних суб’єктів. Особливої уваги потребує правове забезпечення іноземного інвестування, що зумовлено низкою специфічних аспектів щодо можливості участі у відповідних інвестиційних зобов’язаннях.
Студентам необхідно вивчити низку актів чинного законодавства та зробити власні висновки щодо прогалин у регулюванні окремих сфер національної економіки, що пов’язано із розміщенням у них майнових та інтелектуальних цінностей.
Основні питання
1. Поняття, ознаки та правове забезпечення інвестиційної діяльності.
2. Правове регулювання здійснення іноземного інвестування.
3. Правові форми інвестиційної діяльності.
4. Правове становище суб’єктів інвестиційної діяльності.
Питання для самоконтролю
1. Поняття та ознаки інвестицій.
2. Види, типи та форми інвестицій.
3. Рухоме та нерухоме майно як інвестиції за законодавством України.
4. Майнові права, які випливають з авторського права, як інвестиції.
5. Право користування землею, водою, природними ресурсами, а також інші майнові права в якості інвестицій.
6. Правове забезпечення здійснення інвестиційної діяльності у спеціальних (вільних) економічних зонах.
7. Поняття інноваційної діяльності як форми інвестиційної діяльності.
8. Правове становище інвестора, реципієнта та інших осіб, які виконують допоміжні функції в інвестиційній діяльності.
Теми для рефератів
1. Створення, діяльність та припинення діяльності спеціальних (вільних) економічних зон.
2. Правове регулювання інноваційної діяльності. Види інновацій.
Завдання
Після вдало проведеної операції до нього звернулися працівники податкової інспекції про сплату увізного мита за увезені ним станки. Коллер заперечував виплату грошей і надав їм для ознайомлення документ, виданий йому під час увезення.
Працівники податкової служби звернулися до суду з позовом про повернення грошових коштів до державного бюджету.
З’ясуйте, чи підлягає оподаткуванню увізним митом продукція, яка увозиться в Україну в якості внеску до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями. Вирішіть справу по суті.
Під час розгляду справи встановлено наступне. Компанія з управління активами "Інтер" отримала ліцензію на управління активами пайового інвестиційного фонду 15.12.2005 року проте жодних дій щодо емісії інвестиційних сертифікатів відповідного фонду здійснено не було. Крім того встановлено, що протягом означеного строку компанія з управління активами, через своїх представників, приймала участь в торгах на фондовій біржі як у якості продавця цінних паперів, так і у якості їх покупця, тобто фактично виконувала функції ділера.
ДКЦПФР не визнавала позовні вимоги компанії з управління активами "Інтер" мотивуючи тим, що остання порушила норми чинного законодавства. На це представники компанії з управління активами зауважили, що такий суб’єкт має право здійснювати операції з цінними паперами пайових інвестиційних фондів, активами яких управляє компанія, на фондовому ринку без будь-яких обмежень.
Господарський суд відмовив у задоволенні позовної заяви компанії з управління активами.
Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Чи правомірні дії ДКЦПФР
Через деякий час Бубнов вирішив завершити свою підприємницьку діяльність і забрати дозвіл на використовування об’єкта промислової власності в іншого підприємства.
Але підприємство "Дарниця" заперечувало, мотивуючи це тим, що він їм не відомий і договір було укладено з товариством "Зітер".
Бубнов подав позов до суду про відшкодування йому збитків, мотивуючи це тим, що він не знав про видачу ліцензії, а також анулювання цієї ліцензії.
З’ясуйте, чи виступає в даному випадку об’єкт права промислової власності у вигляді інвестиції. Чи мало товариство "Зітер" право видавати ліцензію? Вирішіть справу по суті.
Теми для рефератів
1. Створення, діяльність та припинення діяльності спеціальних (вільних) економічних зон.
2. Правове регулювання інноваційної діяльності. Види інновацій.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 7, 8, 9,10,20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 31.
Рекомендована література:
1, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 14,15, 16, 20, 34, 37, 50, 84, 87,88,89,90, 100, 101, 113, 117, 118,134
Тема № 23. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Для успішного опанування матеріалу, що пропонується на розгляд на зазначеному семінарському занятті, слід уважно ознайомитися із методичними вказівками та рекомендаціями, до цієї теми, засвоїти теоретичний матеріал, що викладений в лекційному курсі та запропонованій літературі.
При вивченні першого питання слід мати на увазі, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання товаром митного кордону України. Основними нормативними актами, в яких визначено поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності є Господарський кодекс України та Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Зовнішньоекономічна діяльність є різновидом господарської діяльності, а тому їй притаманні всі ознаки господарської діяльності. Разом з тим сфера її здійснення зумовлює ряд специфічних ознак, які визначенні Господарським кодексом України та Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Згідно із ст. 379 Господарського кодексу усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом. Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом. Вказані види зовнішньоекономічної діяльності визначенні у ст. 2 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.
Відповідно до ст.378 Господарського кодексу України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб'єкти господарювання, юридичні і фізичні особи, які мають право здійснювати господарську діяльність, а також їх відокремленні підрозділи, структурні одиниці, іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.
Зовнішньоекономічний договір є основною правовою формою здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоекономічний договір. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року N 959-XII зовнішньоекономічним договором визнається матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Відповідно до ст. 382 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України. Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється Законом „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Кабінет Міністрів України з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.
Однією із форм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), експорт та імпорт яких здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності лише за наявності ліцензії. За загальним правилом порядок ліцензування експортно-імпортних операцій та види ліцензій визначаються законом. Режим квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджується у випадках, передбачених законом, чинними міжнародними договорами України, та здійснюється шляхом обмеження загальної кількості та/або сумарної митної вартості товарів, яка може бути ввезена (вивезена) за певний період. Порядок квотування зазначених операцій та види квот визначаються законом.
Основні питання:
Питання для самоконтролю:
Завдання
1) ТОВ "Чара" (резидент України) на підставі договору консигнації, здійснювала продаж на території України товарів виробництва Фірми "Моби" (резидент Росії). У договорі було визначено, що кошти, отриманні ТОВ “Чара” за реалізовану продукцію перераховуються Фірмі "Моби" на її письмову вимогу. На кошти на рахунках ТОВ "Моби" на підставі постанови державного виконавця було накладено арешт. ТОВ "Моби" подало скаргу до Господарського суду на дії виконавця і вимагає зазначену постанову скасувати. Свої вимоги ТОВ "Чара" обґрунтовувало тим, що кошти, на які було накладено арешт, не перебувають у її власності, оскільки отриманні на підставі договору консигнації.
1. Дайте правову характеристику зазначеній ситуації ?
2. Чи обґрунтовані вимоги ТОВ "Чара" ?
3. Що необхідно було передбачити у договорі консигнації для того, щоб обґрунтованість вимог ТОВ "Чара" не викликала сумнів ?
4. Складіть обґрунтування вимог ТОВ "Чара" і дій державного виконавця?
2) ТОВ „Нубук” (резидент України) уклала з Компанією "Лайза" (резидент Вірменії) договір на поставку виробничого обладнання. Відповідно до укладеного договору ТОВ „Нубук” додатково зобов'язалося провести всі необхідні роботи по введенню його в експлуатацію. Для проведення зазначених робіт ТОВ "Нубук" уклало договір з підрядною фірмою ТОВ "Карат" (резидент України).
Теми рефератів:
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 19, 24, 35
Рекомендована література:
10, 17, 34, 90, 97, 98, 100, 101, 103, 116, 117
Тема 24. Правове регулювання біржової діяльності
Під час підготовки до семінарського заняття студентам (слухачам) необхідно вивчити значний масив законодавства, що встановлює правовий режим на біржовому ринку та правове становище учасників біржових правовідносин. Основу системи біржового законодавства складають ЦК України, ГК України, Закон України "Про товарну біржу", Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" та низка законодавчих актів стосовно емісії та обороту цінних паперів в Україні.
Студентам (слухачам) необхідно чітко засвоїти основні поняття та категорії, що використовують у біржових правовідносинах та з’ясувати їх значення, що особливо стосується біржових товарів. Значну увагу необхідно приділити процедурі проведення біржових торгів та укладенню біржових договорів, а також вирішення біржових спорів.
Основні питання
1. Правове становище товарної біржі.
2. Правове становище фондової біржі.
3. Поняття, види біржових договорів та порядок їх укладання.
4. Суб’єкти біржових торгів. Біржовий товар та його види.
Питання для самоконтролю
1. Загальна характеристика системи біржового законодавства.
2. Органи управління біржею та їх правове становище.
3. Учасники біржових торгів та їх правове становище.
4. Цінні папери як біржовий товар.
5. Поняття та види товарів товарних бірж.
6. Валюта як біржовий товар.
7. Умови та порядок розгляду біржових спорів.
Завдання
З’ясуйте, чому нотаріус вважає, що договір купівлі-продажу квартири є недійсним. Чи існують які-небудь способи виправити вищеописану ситуацію й допомогти Костенко продати, а Шевченко купити квартиру.
Вирішіть справу по суті? Яке рішення повинен прийняти господарський суд?
Теми для рефератів
1. Поняття, види бірж та їх ознаки.
2. Спори, що виникають в процесі проведення біржових торгів та укладення біржових угод, порядок їх вирішення.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 4, 7, 9,10,20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 31.
Рекомендована література:
1, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 14,15, 16, 20, 34, 37, 50, 84, 87,88,89,100, 101, 113, 117, 118
Тема 25. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Під час підготовки до семінарського заняття студентам (слухачам) необхідно з’ясувати загальні положення чинного законодавства стосовно порядку надання фінансових послуг суб’єктами господарювання та умови здійснення відповідної діяльності за чинним законодавством України. При цьому варто врахувати, що законодавство про ринок фінансових послуг має комплексний характер і містить норми щодо регулювання правовідносин в окремих сферах господарювання таких як – страхування, ринок цінних паперів, банківська діяльність та інші, що зумовлює комплексність підходу до вивчення відповідних сфер.
Студентам (слухачам) необхідно визначитися з видами діяльності, що відносяться до ринків фінансових послуг, встановити суб’єктний склад відповідних відносин та його особливості, а також з’ясувати повноваження органів державної влади стосовно регулювання відповідних правовідносин.
Основні питання
1. Поняття, ознаки та види фінансових послуг.
2. Поняття фінансової установи та умови її створення та діяльності.
3. Державне регулювання ринку фінансових послуг.
Питання для самоконтролю
1. Поняття та види учасників ринків фінансових послуг.
2. Поняття та види ринків фінансових послуг.
3. Поняття та правове становище саморегулівної організації на ринку фінансових послуг.
4. Умови надання фінансових послуг.
5. Поняття та умови договору про надання фінансових послуг.
6. Мета та форми державного регулювання ринків фінансових послуг.
7. Порядок ліцензування діяльності фінансових установ.
8. Заходи впливу на осіб, які порушують норми законодавства про надання фінансових послуг.
З цим вони не погодились і подали скаргу до районного суду, обґрунтувавши свою позицію.
Вирішіть дане завдання по суті. Якщо є недоліки як з боку засновників інвестиційного банку, то вкажіть їх. Які вимоги передбачені чинним законодавством до створення інвестиційних банків в Україні?
У подальшому виникло питання про вартість даного об’єкта. Так одержувач лізингу стверджував, що вартість об’єкта лізингу розраховується на день укладення договору, але лізингодавець стверджував, що – на день, коли перераховуються кошти за решту вартості майна.
Справу було передано до господарського суду.
Яке рішення повинен винести суд?
Під час розгляду справи було встановлено, що інвестиційні сертифікати обох названих фондів були розміщені виключно між приватними інвесторами – фізичними особами. Інвестиційні сертифікати розміщувалися протягом одного року з дня отримання дозволу на їх емісію ДКЦПФР.
ДКЦПФР заперечувала позовні вимоги мотивуючи свою позицію тим, що по-перше, учасниками обох фондів не можуть бути приватні інвестори – фізичні особи, а, по-друге, строк відкритої підписки на інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів обмежується 6 місяцями.
Господарський суд відмовив у задоволенні позову компанії з управління активами.
Чи правомірні дії компанії з управління активами щодо емісії та поширення інвестиційних сертифікатів фондів "Капітал-А" та "Капітал-Б"? Чи правомірні дії ДКЦПФР щодо анулювання емісії інвестиційних сертифікатів? Дайте правову оцінку діям обох сторін спору та рішенню господарського суду.
Теми для рефератів
1. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг.
2. Форми державного регулювання ринку фінансових послуг.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 7, 8, 9,10,20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 31.
Рекомендована література:
1, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 14,15, 16, 20, 34, 37, 50, 84, 87,88,89,90, 100, 101, 113, 117, 118.
Тема № 26. Контроль за здійсненням господарської діяльності
Контроль за діяльністю суб’єктів господарювання є частиною державного управління. Контроль розглядається як перевірка чого-небудь: законів, задач, якості, встановлених вимог чи термінів і інш. Це діяльність спеціальних, уповноважених на те державних організацій, яка характеризується рядом специфічних ознак та особливостей. Контролююча діяльність державних та інших органів, громадян здійснюється у визначених законом формах та процедурах. Контрольні функції державних органів безпосередньо передбачені Конституцією України та рядом спеціальних законів, що визначають правове положення та регламентують діяльність тих чи інших державних органів.
Контроль за здійсненням господарської діяльності в залежності від його виду та суб’єкту, реалізується в різних формах: у формі запитів, ревізій чи перевірок.
Для кращого засвоєння теми необхідно усвідомити значення контролю за здійсненням господарської діяльності, як діяльності держави спрямованої на забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави, безпеки громадян та захисту їх законних прав та інтересів. Через контрольні повноваження державні органи можуть перевіряти законність та допустимість підприємництва різних суб’єктів господарювання, тим самим гарантуючи захист законних прав та інтересів споживачів та інших суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції чи порушення їх законних прав та інтересів.
Поставлені задачі реалізуються шляхом встановлення кругу повноважень державних органів при здійснені контролю за підприємницькою діяльністю.
Важливим питанням є співвідношення прав суб’єктів господарювання та повноважень контролюючих органів. Захист прав суб’єктів господарювання під час контролю є актуальним питанням. Яким чином може діяти суб’єкт господарювання в разі порушення порядку здійснення контролю за здійсненням господарської діяльності? Які гарантії має суб’єкт господарювання.
Основні питання:
1. Поняття контролю, його сутність та ознаки.
2. Види та значення контролю.
3.Правові форми здійснення контролю.
4. Підстави для проведення контролю за здійсненням господарської діяльності.
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) В ході відпрацювання Центрального ринку м. Харкова робітниками відділу боротьби з економічними злочинами Ленінського райвідділу був затриманий громадянин Іваненко Р. М., що здійснював обмінні операції валютою з рук. Валютні цінності в Іваненка Р. М. були конфісковані та на нього було накладено штраф у розмірі 2000 гривень. Іваненко Р. М. погодився з накладенням штрафу, але заявив, що валютні цінності є його власністю і не підлягають конфіскації. Іваненко Р. М. подав позов до суду на дії робітників міліції.
Хто правий у наведеній ситуації? Як повинен вирішити справу суд?
2) Податкова інспекція Московського району м.Харкова в ході планової перевірки виявила в суб’єкта підприємницької діяльності Петрова О.В., який надає транспортні послуги з перевезення пасажирів у маршрутному таксі, ліцензію, строк дії якої скінчився місяць тому. За виявленим порушенням податковий інспектор склав відповідний акт. Петров О. В. зі складеним актом виказав незгоду, заявивши, що протягом місяця умови надання їм транспортних послуг не змінилися, тому ліцензійні умови він не порушував. Також Петров О.В. заявив, що контроль за ліцензіями повинен здійснювати ліцензійний орган, а не податковий інспектор і тому він перевищує свою компетенцію.
Хто правий у цій ситуації? Якщо податковий інспектор, то якій відповідальності підлягає Петров О. В.? Якщо Петров О. В., то чи буде нести відповідальність податковий інспектор?
3) Під час перевірки фінансово-господарської діяльності заводу по виробництву аміаку “Хімік” службовці податкової інспекції склали акт про протиправне здійснення торговельної діяльності їдальнею заводу без отримання торгового патенту та наклали штраф. Представник заводу оскаржив вказане рішення у суді, мотивуючи свій позов тим, що їдальня здійснює торговельну діяльність лише на території заводу та для співробітників заводу. Така діяльність, заявив представник заводу не підлягає патентуванню.
Яке рішення повинен винести суд?
Теми рефератів:
1.Захист прав суб’єктів господарювання при порушенні порядку проведення контролю.
2.Контроль органів внутрішніх справ за здійсненням господарської діяльності.
Рекомендовані нормативні акти:
1, 2, 3, 4, 7,8, 9,10, 14,15,16,17,18,19, 22, 24, 26, 27, 31, 41,42
Рекомендована література:
3, 6, 7, 8, 11, 12,16, 20, 34, 37, 45,46, 49, 60, 50, 100, 101, 102, 113, 117, 118,133
Тема № 27. Відповідальність у господарському праві.
Більшість учасників господарських правовідносин заінтересована в правомірній поведінці – як власній, так і своїх контрагентів. Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки. У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю.
Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси. До родових ознак слід віднести:
- юридична підстава – закон;
- фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності – правопорушення;
- зміст – негативні наслідки, що зазнає порушник;
- можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності.
Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно. Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон, а й укладений з дотриманням вимог закону договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції або встановлює не передбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов’язань.
Суб’єкти господарювання можуть нести різні види юридичної відповідальності за порушення в сфері господарювання. Особливістю господарсько-правової відповідальності є її спеціальний суб’єкт та сфера застосування, які безпосередньо формують ознаки господарсько-правової відповідальності.
Основні питання:
1 Поняття та ознаки господарсько – правової відповідальності.
2.Види господарсько – правової відповідальності.
3.Функції та підстави господарсько – правової відповідальності.
4.Принципи, межі та строки застосування господарсько – правової відповідальності.
5.Форми господарсько – правової відповідальності.
Питання для самоконтролю:
Завдання:
1) Товариство «СІВ» звернулося в господарський суд Київської області з позовом до Підприємства «Колос», обґрунтувавши заявлену позовну вимогу неналежним виконанням останнім своїх зобов’язань за договором відповідального зберігання зерна. Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до договору зберігання Підприємство як зберігач взяло на себе обов’язок у строк повернути за вимогою Товариства отримане на зберігання зерно, але коли Товариство звернулося до Підприємства з вимогою повернути зі зберігання зазначене зерно, відповідач не виконав своє зобов’язання. Внаслідок прострочення Підприємством виконання зобов’язання за договором зберігання у Товариства виникли збитки у вигляді упущеної вигоди, що складається з різниці між ціною переданого на зберігання зерна та його ринковою ціною станом на момент повернення в разі його реалізації. Підприємство позов не визнало, мотивуючи свої заперечення тим, що вони не змогли своєчасно повернути зерно зі зберігання на вимогу позивача внаслідок подій непереборної сили (повіні).
Яку відповідальність несе Підприємство за невиконання своїх зобов’язань? Яке рішення повинен прийняти суд?
2) ЗАТ «Кристал» (позивач) пред’явило в господарський суд позов до ТОВ «Стройком» (відповідач) про стягнення з відповідача упущеної вигоди. Позивач зазначав, що сторонами укладено договір купівлі-продажу частини єдиного майнового комплексу. Зобов’язання за вказаним договором відповідач не виконав належним чином, а саме не підписав акти приймання-передачі майна, не сплатив повністю вартість майна, заборгувавши 950 тис.грн. З цих підстав позивач в односторонньому порядку розірвав договір купівлі-продажу та змушений був укласти новий договір з ТОВ «Альтком-Бетон» на невигідних для себе умовах, тобто за ціною меншою, ніж на попередніх умовах. Вказану суму позивач просив стягнути з відповідача як упущену вигоду.
Чи міг позивач в односторонньому порядку розірвати договір купівлі-продажу? Яке рішення повинен прийняти суд?
3) В березні 2007 року ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АСК Інвест-груп” про стягнення 85 831 грн. збитків та 3397,97 грн. пені.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що 26.06.2006 уклав із відповідачем договір № 1-06-Р на виконання робіт по ремонту даху будівлі Куп'янського цукрового комбінату, загальна вартість цих робіт становить 183 680 грн. На виконання цього договору позивачем перераховано за платіжними дорученнями № 1025 та № 1050 від 10.07.2006 попередню оплату в розмірі 128 000 грн. Посилаючись на те, що згідно календарного плану встановлено граничний строк виконання робіт на протязі 60 календарних днів від дня початку (яким згідно п. 3.1 договору є дата перерахування позивачем передплати), у зв'язку з тим, що відповідачем згадані роботи було виконано частково, позивач претензією від 15.02.2007 повідомив відповідача про розірвання договору, тому просив суд зобов'язати відповідача повернути грошові кошти, що становлять різницю між перерахованою 10.07.2006 попередньою оплатою та вартістю фактично виконаних позивачем робіт, крім того, стягнути пеню, яка за підрахунками позивача, складає 3397,97 грн.
Яке рішення повинен прийняти суд?
Теми рефератів:
1. Види відповідальності у господарському праві.
2. Кримінальна відповідальність підприємців.
3.Підстави та порядок притягнення підприємців до відповідальності за реалізацію неякісної продукції.
Рекомендовані нормативні акти:
1 – 5, 13 – 18
Рекомендована література:
27, 38, 46, 48, 70, 77, 81, 93, 94, 97, 99 – 102, 111, 112, 128, 132
|
III. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ І ВИДАМИ ЗАНЯТЬ № теми Теми курсу Всього годин Лекції, годин Семінарські заняття, годин Самостійна підготовка 1 Поняття господарської діяльності 6 2 1 3 2 Поняття господарського права 5 2 1 2 3 Господарські правовідносини 4 1 1 2 4 Загальна характеристика суб’єктів господарювання 4 1 1 2 5 Створення суб’єктів господарювання та порядок їх державної реєстрації 6 2 1 3 6 Ліцензування господарської діяльності 5 2 1 2 7 Патентування господарської діяльності 5 2 1 2 8 Правове регулювання стандартизації та сертифікації 4 1 1 2 9 Правове становище господарських товариств 8 2 2 4 10 Правове становище виробничих кооперативів 5 1 1 3 11 Правове становище підприємств та їх об’єднань 6 2 2 2 12 Загальна характеристика припинення господарської діяльності. Реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання 6 2 2 2 13 Особливості ліквідації суб’єкта господарювання у зв’язку з банкрутством 9 3 2 4 |
|
1 14 |
Правове регулювання обмеження монополізму та захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції |
8 |
2 |
2 |
4 |
|
115 |
Правове регулювання ціноутворення |
3 |
1 |
- |
2 |
|
116 |
Захист прав споживачів |
3 |
1 |
- |
2 |
|
117 |
Загальна характеристика господарських зобов’язань |
5 |
2 |
1 |
2 |
|
118 |
Особливості господарських договорів про передачу майна у власність та користування |
6 |
2 |
1 |
3 |
|
919 |
Особливості господарських договорів на виконання робіт |
6 |
2 |
1 |
3 |
|
020 |
Особливості господарських договорів про надання послуг |
6 |
2 |
1 |
3 |
|
121 |
Правове регулювання торговельної діяльності |
7 |
2 |
1 |
4 |
|
222 |
Правове регулювання інвестиційної діяльності |
7 |
2 |
1 |
4 |
|
223 |
Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності |
7 |
2 |
1 |
4 |
|
424 |
Правове регулювання біржової діяльності |
7 |
2 |
1 |
4 |
|
225 |
Правове регулювання ринку фінансових послуг |
7 |
2 |
1 |
4 |
|
226 |
Контроль за здійсненням господарської діяльності |
6 |
2 |
- |
4 |
|
227 |
Відповідальність у господарському праві |
6 |
2 |
- |
4 |
ІV. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Питання до заліку з навчальної дисципліни «Господарське право»:
1. Поняття, ознаки та види господарської діяльності.
2. Поняття, ознаки та мета підприємництва.
3. Принципи господарювання та їх зміст.
4. Поняття господарського права, його предмет та методи.
5. Місце господарського права в системі права України.
6. Джерела господарського права та їх класифікація.
7. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин.
8. Об’єкти господарських правовідносин, їх види та особливості.
9. Суб’єкти господарських правовідносин та їх види.
10. Фізичні особи-підприємці як суб’єкти господарювання.
11. Обмеження фізичних осіб у праві на заняття підприємницькою діяльністю.
12. Юридичні особи як суб’єкти господарювання. Порядки та стадії створення юридичних осіб.
13. Поняття та порядок проведення державної реєстрації суб’єктів господарювання.
14. Документи, що подаються для проведення реєстраційних дій.
15. Підстави для залишення документів поданих для проведення державної реєстрації без розгляду. Відмова в проведенні державної реєстрації.
16. Порядок резервування найменування юридичної особи.
17. Поняття та ознаки ліцензування. Поняття та правове значення ліцензійних умов.
18. Поняття ліцензії, її зміст та порядок отримання. Порядок користування ліцензією.
19. Переоформлення ліцензії та видача дублікату ліцензії (підстави та порядок).
20. Поняття анулювання ліцензії, його види та підстави.
21. Загальна характеристика патентування підприємницької діяльності.
22. Поняття та зміст торгового патенту.
23. Документи, що необхідні для отримання торгового патенту та вимоги щодо них.
24. Види патентів на заняття певними видами підприємницької діяльності.
25. Патентування торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг.
26. Патентування діяльності з обміну готівкової валюти.
27. Патентування діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу.
28. Поняття та юридичне значення стандартизації та сертифікації господарської діяльності.
29. Суб’єкти та об’єкти стандартизації.
30. Поняття та види сертифікатів. Порядок отримання сертифікату.
31. Поняття, ознаки та види господарських товариств.
32. Установчі документи господарських товариств та їх зміст.
33. Засновники та учасники господарських товариств, особливості їх правового становища.
34. Правовий режим майна господарських товариств.
35. Поняття, ознаки та види акціонерного товариства.
36. Порядок створення та майно акціонерного товариства.
37. Управління діяльністю акціонерного товариства.
38. Поняття та ознаки товариства з обмеженою відповідальністю.
39. Створення, управління та припинення товариства з обмеженою відповідальністю.
40. Поняття та особливості товариства з додатковою відповідальністю.
41. Поняття та ознаки повного товариства.
42. Порядок управління діяльністю повного товариства.
43. Поняття та ознаки командитного товариства.
44. Поняття, ознаки та принципи діяльності виробничого кооперативу.
45. Правовий режим майна виробничого кооперативу.
46. Управління виробничим кооперативом.
47. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання його види та організаційні форми.
48. Види підприємств та особливості їх правового становища.
49. Правове становище казенного підприємства.
50. Організаційна структура та порядок управління підприємством.
51. Поняття та види об’єднань підприємств.
52. Управління об’єднанням підприємств.
53. Поняття та підстави припинення діяльності суб’єктів господарювання.
54. Способи і форми припинення господарської діяльності.
55. Поняття та види ліквідації.
56. Поняття банкрутства та його правове значення.
57. Провадження у справах про банкрутство. Санація боржника.
58. Поняття мирової угоди, порядок її укладення, зміст та наслідки невиконання.
59. Ліквідаційна процедура, порядок призначення ліквідатора та створення ліквідаційної комісії.
60. Черговість задоволення претензій кредиторів.
Питання до іспиту з навчальної дисципліни «Господарське право»:
1. Поняття, ознаки та види господарської діяльності.
2. Поняття, ознаки та мета підприємництва.
3. Принципи господарювання та їх зміст.
4. Поняття господарського права, його предмет та методи.
5. Місце господарського права в системі права України.
6. Господарське право як галузь законодавства, особливості правового регулювання.
7. Джерела господарського права та їх класифікація.
8. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин.
9. Об’єкти господарських правовідносин, їх види та особливості.
10. Цілісний майновий комплекс (підприємство) як об’єкт господарських правовідносин.
11. Суб’єкти господарських правовідносин та їх види.
12. Поняття та види суб’єктів господарювання.
13. Фізичні особи-підприємці як суб’єкти господарювання.
14. Обмеження фізичних осіб у праві на заняття підприємницькою діяльністю.
15. Юридичні особи як суб’єкти господарювання.
16. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб (підстави виникнення та припинення).
17. Порядки та стадії створення юридичних осіб.
18. Поняття та порядок проведення державної реєстрації суб’єктів господарювання.
19. Документи, що подаються для проведення реєстраційних дій.
20. Підстави для залишення документів поданих для проведення державної реєстрації без розгляду. Відмова в проведенні державної реєстрації.
21. Порядок резервування найменування юридичної особи.
22. Дії, що пов’язуються з державною реєстрацію суб’єкту господарювання, їх види та юридичне значення.
23. Поняття та ознаки ліцензування.
24. Поняття та правове значення ліцензійних умов.
25. Поняття ліцензії, її зміст та порядок отримання.
26. Порядок користування ліцензією.
27. Переоформлення ліцензії та видача дублікату ліцензії (підстави та порядок).
28. Поняття анулювання ліцензії, його види та підстави.
29. Загальна характеристика патентування підприємницької діяльності.
30. Поняття та зміст торгового патенту.
31. Документи, що необхідні для отримання торгового патенту та вимоги щодо них.
32. Види патентів на зайняття певними видами підприємницької діяльності.
33. Патентування торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг.
34. Патентування діяльності з обміну готівкової валюти.
35. Патентування діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу.
36. Поняття та юридичне значення стандартизації та сертифікації господарської діяльності.
37. Суб’єкти та об’єкти стандартизації.
38. Поняття та види сертифікатів.
39. Порядок отримання сертифікату.
40. Поняття, ознаки та види господарських товариств.
41. Установчі документи господарських товариств та їх зміст.
42. Засновники та учасники господарських товариств, особливості їх правового становища.
43. Правовий режим майна господарських товариств.
44. Поняття, ознаки та види акціонерного товариства.
45. Порядок створення акціонерного товариства.
46. Майно акціонерного товариства.
47. Умови, форми та порядок збільшення та зменшення статутного капіталу (фонду) акціонерного товариства.
48. Управління діяльністю акціонерного товариства.
49. Поняття та ознаки товариства з обмеженою відповідальністю.
50. Створення та припинення товариства з обмеженою відповідальністю.
51. Управління діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю.
52. Поняття та особливості товариства з додатковою відповідальністю.
53. Поняття та ознаки повного товариства.
54. Порядок управління діяльністю повного товариства.
55. Поняття та ознаки командитного товариства.
56. Поняття, ознаки та принципи діяльності виробничого кооперативу.
57. Правовий режим майна виробничого кооперативу.
58. Управління виробничим кооперативом.
59. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання його види та організаційні форми.
60. Види підприємств та особливості їх правового становища.
61. Правове становище казенного підприємства.
62. Організаційна структура та порядок управління підприємством.
63. Поняття та види об’єднань підприємств.
64. Управління об’єднанням підприємств.
65. Поняття та підстави припинення діяльності суб’єктів господарювання.
66. Способи і форми припинення господарської діяльності.
67. Поняття та види ліквідації.
68. Поняття банкрутства та його правове значення.
69. Провадження у справах про банкрутство.
70. Санація боржника.
71. Поняття мирової угоди, порядок її укладення, зміст та наслідки невиконання.
72. Ліквідаційна процедура, порядок призначення ліквідатора та створення ліквідаційної комісії.
73. Черговість задоволення претензій кредиторів.
74. Поняття та значення правового регулювання захисту від недобросовісної конкуренції та обмеження монополістичної діяльності.
75. Антимонопольний комітет та його компетенція.
76. Монопольне становище та порядок його визначення.
77. Поняття та види дій, що визнаються антиконкурентними.
78. Поняття та види дій, що визнаються неправомірним використанням ділової репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).
79. Поняття та види дій, що визнаються створенням перешкод господарюючим суб’єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
80. Поняття та види дій, що визнаються неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці.
81. Поняття та види цін, їх функції.
82. Поняття, види прав споживачів та їх захист.
83. Гарантійні зобов’язання додержання прав споживачів.
84. Поняття та підстави виникнення господарських зобов’язань.
85. Види господарських зобов’язань.
86. Поняття та ознаки господарського договору.
87. Види господарських договорів, їх характеристика.
88. Правове забезпечення укладання та виконання договору поставки.
89. Правове забезпечення укладання та виконання договору контрактації.
90. Правове забезпечення укладання та виконання договору енергопостачання.
91. Правове забезпечення укладання та виконання договору лізингу.
92. Правове забезпечення укладання та виконання договору підряду на капітальне будівництво.
93. Правове забезпечення укладання та виконання договору побутового підряду.
94. Правове забезпечення укладання та виконання договору перевезення.
95. Комерційне посередництво у сфері господарювання.
96. Поняття та ознаки торговельної діяльності.
97. Система нормативно-правових актів які забезпечують публічний порядок здійснення торговельної діяльності.
98. Поняття, ознаки та правове забезпечення інвестиційної діяльності.
99. Правове регулювання здійснення іноземного інвестування.
100. Правові форми інвестиційної діяльності.
101. Правове становище суб’єктів інвестиційної діяльності.
102. Поняття зовнішньоекономічної діяльності та її правове забезпечення.
103. Підстави та порядок проведення ліцензування та квотування зовнішньоекономічної діяльності.
104. Поняття, види зовнішньоекономічного договору, його зміст, форма та порядок укладення.
105. Поняття, види бірж та їх ознаки.
106. Правове становище товарної біржі.
107. Правовий становище фондової біржі.
108. Поняття, види біржових угод та порядок їх укладання.
109. Біржовий товар та його види.
110. Спори, що виникають в процесі проведення біржових торгів та укладення біржових угод, порядок їх вирішення.
111. Поняття, ознаки та види фінансових послуг.
112. Поняття фінансової установи та умови її створення та діяльності.
113. Державне регулювання ринку фінансових послуг.
114. Заходи впливу на учасників ринку фінансових послуг.
115. Правове регулювання ринку страхових послуг.
116. Поняття контролю, його сутність та форми.
117. Види та значення контролю за господарською діяльністю.
118. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
119. Штрафні та оперативно-господарські санкції.
120. Поняття адміністративно-господарських санкцій, їх види.
V. РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНІ АКТИ І ЛІТЕРАТУРА
Рекомендована література