Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
34. Значення ефективності, її критерії.
Важливим завданням менеджменту є підвищення ефек тивності роботи підприємств, акціонерних товариств, кон цернів. Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом (ефектом) та витратами. Ефективність виробництва - об’єктивна економічна категорія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових).
Складові ефективності:
- Соціальна - відображає велечину і ступінь задоволення потреб населення
- Економічна - припускає не тільки економію, а й оптимальні пропорції між використанням коштів
Для оцінки ефективності підприємств використовують такі критерії:
1) дієвість - рівень досягнень системою поставлених перед нею цілей
2) економічність - відношення ресурсів підлягають споживанню до ресурсів фактично спожитим
3) якість - ступінь відповідності системи вимогам і стандартам
4) прибутковість
5) продуктивність - співвідношення кількості продукції і витрат на випуск цієї продукції
6) умови роботи - престижність, чуство безпеки, соціальна захищеність
7) впровадження нововведень
35. Оцінка ефективності управління
Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.
Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність управлінської праці:
Е = ефект/витрати управлінської праці
На практиці при оцінці ефективності праці управлінських працівників широко застосовуване поняття „економічна ефективність управлінської праці” є більш вузьким, тому що має на увазі тільки економію живої й уречевленої праці, яку ми отримуємо в сфері управління матеріальним виробництвом за рахунок оптимізації та раціоналізації управлінської діяльності.
До показників, шо характеризують працю в сфері управ ління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управ лінської інформації; скорочення управлінського персоналу; термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обгрунтованість управлінських рішень, культура управ ління й інші, не вимірюються або вимірюються неповно.
36. Різниця між поняттями ефект та ефективність.
„Ефект” і „ефективність” — різні поняття. Економічний ефект — це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).
Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більш повної її характеристики важливо знати, з якими витратами отриманий різний ефект, і навпаки, той самий ефект може бути досягнутий з різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва — одержання більшого ефекту з найменшими трудовими, матеріальними і грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витра тами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину (ефект) з іншою абсолютною величиною (витрати). Таке зіставлення дає відносну величину (ефективність).
37. Види ефективності. Показники економічної ефективності менеджменту організації.
За сферою застосування розрізняють загальну, локальну і часткову ефективність. Загальна характеризує ефективність виробництва на підприємстві в цілому; локальна — окремі стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання; часткова — ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо).
За призначенням і методами розрахунку розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна економічна ефективність визначається по підприємству в цілому та характеризує загальний ефект (віддачу) від використання ресурсів і витрат. Порівняльна економічна ефективність характеризує еконо мічні переваги одного варіанта над іншими щодЬ раціонального використання ресурсів і витрат.
Система показників оцінки економічної ефективності менеджменту
1) показники ефективності праці – темпи зростання ефективності праці, частка збільшення виробництва продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, економія чисельності працівників, зниження трудомісткості виробів;
2) показники підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів – матеріальні витрати на 1грн товарної продукції, витрати важливих матеріальних ресурсів у натуральному виразі на 1грн товарної продукції, відношення темпів приросту матеріальних витрат до темпів приросту товарної продукції.
38. Поведінкова модель організації Ф.Тейлора
Розробником теоретичних основ концепції управління працею робітників є Ф.У. Тейлор. При її створенні він виходив із припущення про те, що економічна ефективність госпо- дарської діяльності підприємства визначається насамперед рівнем продуктивності індивідуальної праці працівників, зайнятих безпосередньо у виробництві матеріальних цінностей (звідси і характеристика її як "поведінкової моделі організації"). А тому шлях до економічної досконалості підприємництва, на його думку, лежить у площині належним чином організованого управління цією працею, що має спиратися на стандартизацію "знарядь, умов і методів праці". За цієї умови "керівники виробництва спроможні самі вирішувати, який обсяг роботи може і має бути виконаний протягом будь-якого відрізку робочого часу", завдяки чому значно підвищується їхня роль "у доборі й організації підготовки робітників, а також у системі контролю за їхньою працею". Після здійснення комплексу організаційних заходів щодо повсюдної інвентаризації і стандартизації норм праці, а для "будь-якої професії має бути передбачений нормативний час виконання робочого завдання", менеджери одержують можливість застосовувати систему управління індивідуальною працею, що припускає:
• підбір робітників за певними критеріями і їхнє навчання та тренування раціональним методам ведення роботи, які забезпечують найвищу продуктивність праці;
• рівномірний розподіл праці між виконавцями шляхом встановлення індивідуальних трудових завдань;
• широке використання в праці робітників системи раціональних трудових процесів, спроектованих з урахуванням правил економії рухів і вимог технології;
• оплату праці в суворій відповідності з обсягами виконаної роботи.
39. Адміністративна модель організації А.Файоля.
Файолівська концепція адміністративного управління підприємством передбачає:
• здійснення заходів щодо набору і навчання потрібного персоналу, шо мовою А. Файоля означає реалізацію процесу побудови соціального організму, всередині якого виникає спеціалізований організаційний простір, пристосований для виробництва певних видів продукції;
• створення ефективної "адміністративної машини". Ця "механічна конструкція" складається з елементів двох типів: ієрархії "послідовних керівників", які виконують функції "адміністративних коліс", що передають рух на нижчестояші рівні управління, і „головного штабу". Говорячи сучасною мовою, тут йдеться про формування організаційної структури управління підприємством. І хоча А. Файоль у своїй роботі не використовує такого виразу, однак неважко здогадатися, що автор має на увазі або лінійну, або лінійно-штабну структуру управління. На це вказуює ієрархія органів управління, опис їхніх службових повноважень, перевага принципів єдиноначальності ("єдності керівництва" і "єдностіуправління") і "одноособовість дії", виконавські рольові завдання "головного штабу" ("головний штаб" стоїть поза ієрархією. Призначення цього органу допомагати начальникові при виконанні ним його особистої роботи"), а також лише технічна структура штабного персоналу ("секретарі, фахівці, консультанти (інженери, юристи, фінансисти, бухгалтери)");
• і, нарешті, належне виконання адміністративних дій, завдяки яким активізується трудова діяльність персоналу.
Тим часом ще одним невід'ємним компонентом його системи, на наш погляд, аж ніяк не менш значним, є адміністративна дія. А. Файоль одним з перших висунув припущення про те, що не тільки фізичні зусилля робітників, а насамперед організаційні дії менеджерів є вирішальним чинником одержання потрібного економічного результату в умовах застосування колективної праці. Тобто тоді, коли відбулася фізична взаємодія її частин, що зливаються в єдине ціле під впливом вищої організаційної сили.