Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Методичні рекомендації до проведення семінарських занять з курсу “Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки” (Ч. 1, 1918 - 1945 рр.)/Упорядники О.Ю. Комаренко, канд. іст. наук,доц. (загальна редакція,теми III -VII, бібліографічний аналіз до тем III - VII), В.М. Павленко, канд. іст. наук, доц. (передмова, теми І - II, бібліографічний аналіз до тем І - II). Затверджено Вченою Радою історичного факультету 22 травня 2003 року
Як відомо, семінарські заняття є однією зі складових частин підготовки студентів в системі вищої освіти, роль та значення яких постійно зростає. Пропоновані нижче методичні рекомендації стосуються семінарських занять, проведення яких передбачене програмою першої частини нормативного курсу “Новітня історія країн Західної Європи і Північної Америки” для студентів ІУ курсу денного відділення історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в обсязі 36 аудиторних годин. Таким чином, хронологічно вони охоплюють період від часу завершення першої світової війни і до початку другої світової війни, оскільки безпосередня історія останньої повністю викладається в лекційному курсі.
Отже, автори методичних рекомендацій свідомо не ставили перед собою завдання охопити всі вузлові напрямки соціально-економічного, політичного і духовного розвитку провідних країн Заходу впродовж 1918 - 1945 рр. їх метою, в свою чергу, є, по-перше, поглиблене вивчення принципових проблем курсу, всі аспекти яких природно неможливо охопити на лекціях, і, по-друге, опрацювання тих тем, які з метою оптимізації лекційного курсу взагалі були свідомо цілком винесені для вивчення саме на практичні заняття.
Звичайно, необхідно відзначити, що в силу цілого ряду об’єктивних обставин, які не залежать ані від історичного факультету ані від університету, далеко не в усіх випадках вдалось запропонувати документальні матеріали, збірники документів, хрестоматії, монографії, посібники та наукові статті, які б в повному обсязі відтворювали найсучасніший стан наукових розробок проблем, які винесені на обговорення. Тут немає ніякої таємниці, оскільки цілком зрозуміло, що для наповнення бібліотек сучасними найкращими здобутками світової історіографії, в тому числі і з діаметрально протилежними, але обгрунтованими точками зору, рівно як і для перевидання цілої низки документів, матеріалів та мемуарів ще потрібен певний час.
На переконання упорядників, при підготовці до будь-якого з пропонованих семінарів, кожний студент перш за все мусить з’ясувати для себе основні глибинні параметри проблеми, яка виноситься на обговорення у вигдяді тої чи іншої теми і, відповідно, розділяється, в свою чергу, на окремі заняття. Як приклад, можна взяти Тему III “Італія в 1918 - 1939 рр.”, яка розрахована на 3 заняття. Адже вона вимагає не лише засвоєння фактичного матеріалу, охопленого нею, але й з’ясування, за яких історичних, економічних, політичних, духовних, внутрішніх та зовнішніх чинників та обставин єдиним політичним рухом, якіий згуртував, за великим рахунком, абсолютну більшість італійців став саме фашистський рух, очолюваний колишнім соціалістом Б. Муссоліні. Лише збагнувши всі закономірності та суперечності вказаного процесу, ми, в свою чергу зможемо на рівні вимог XXI віку кваліфіковано відповісти на питання, чи лише тільки негативне приніс італійський фашизм Італії та італійцям, або зараз історію вже не можна фарбувати лише чорно-білими смугами і вона може бути лише багатокольоровою. Ось чому одним з найважливіших завдань семінарських занять упорядники вважають формулювання студентами своїх власних поглядів на пропоновані проблеми та питання, які, звичайно, мусять бути обгрунтованими і бути результатом наполегливої самостійної праці.
Також слід підкреслити, що пропоновані до кожної з тем джерела та література аж ніяк не обмежують студента, а навпаки, стимулюють його до подальших пошуків. Упорядники пропонують лише основний каркас, в якого немає меж; для вдосконалення розширення. Звісна річ, під час підготовки до семінарів не слід забувати і лекційний матеріал, при чому не тільки з відповідного нормативного курсу, але й попередніх (в даному випадку - це нова історія, особливо її друга частина), рівно як і лекції зі споріднених проблем, зокрема, з історії міжнародних відносин. Також можна тільки заохочувати користування сучасною комп’ютерною мережею, що, однак, вимагає відповідного знання іноземних мов і, найголовніше, на данному етапі ще не зможе замінити “традиційну” підготовку до практичних занять. Проте користуватися Інтернет-версіями енциклопедичних, довідкових та бібліографічних видань не тільки можна, але й бажано. Низка електронних адрес, де можна знайти конкретні важливі документи з вивчаємих проблем, наведена в переліку джерел до відповідних тем.
Отже, саме таку принципову схему, на погляд упорядників, і можна запропонувати для підготовки семінарів із включених до обговорення тем.
Упорядники вважають за необхідне наголосити, що при вивченні рекомендованої літератури студенти перш за все мають ретельно опрацьовувати опубліковані документи, які включені до тематичних бібліографій даного посібника. Адже треба зрозуміти, що будь-яка наукова література, запропонована в цьому посібнику чи знайдена студентом самостійно, лише коментує документи і не зможе замінити самостійне опрацювання останніх. Стосовно пропонованої літератури важко виділити якісь преференції того чи іншого видання. Всі вони є носіями наукової інформації, хоча, звичайно, упорядники радили б перш за все намагатися ознайомлюватися з тими книгами та статтями, які вийшли порівняно нещодавно. З другого боку, це ні в якому разі не видкидає потреби опрацьовувати більш ранні видання, хоча їх об’єктивне сприйняття буде вимагати додаткової аналітичної роботи щодо переосмислення тих методологічних або концептуальних положень, які або застаріли, або не відповідають вимогам сьогодення. Проте, в будь-якому випадку, історіографічна цінність досліджень наших наукових попередників залишаються незмінною.
Насамкінець слід наголосити, що студент може бути професійно підготовленим до участі в семінарських заняттях виключно за умов опрацювання максимального кола джерел та літератури. Лише в цьому випадку він стає рівноправним колегою викладача, а їхнє спілкування під час семінарських занять відбувається в формі зацікавленого діалогу,
під час якого обидві сторони висококваліфіковано підготовлені, а студенти замість статистів перетворюються на співучасників процесу пізнання і формування власних поглядів на ключові проблеми вивчаємої дисципліни. В такому випадку та частина програма курсу, яка виноситься для опрацювання на семінарських заняттях, успішно засвоюється не тільки кількісно, а, головне, і якісно, що, в свою чергу, не зможе не відіграти своєї, вагомої позитивної ролі в успішному складанні іспиту з першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки.
З іншого боку, треба також пам’ятати, що іспит - це не лотерея, а закономірний підсумок навчання студента з даної дисципліни впродовж всього семестру, складовою частиною якого була, є і буде плідна й результативна робота на практичних заняттях, і навпаки, як показує багаторічна практика, ті студенти, які недостатньо наполегливо і навіть просто погано готувалися до семінарських занять і відповідним чином на них працювали, потім, на жаль, мали серйозні труднощі під час складання іспиту, оскільки за два-три дні до іспиту рекомендовані джерела та літературу, знання яких вимагається відповідно до навчального плану і перевіряється під час іспиту продуктивно засвоїти навіть фізично просто неможливо.
Упорядники пропонованих методичних рекомендацій сподіваються, що це видання допоможе студентам успішно знайти вірні орієнтири при вивченні першого періоду новітньої історії країн Західної Європи та Північної Америки, надасть їм змогу отримати грунтовні знання з даної дисципліни, які відповідають вимогам Київського національного університету імені Тараса Шевченка і, найголовніше, які завжди будуть їм корисними в подальшій професійній діяльності.
Тема 1. Характеристика Версальської системи післявоєнних мирних договорів в Європі. (6 год.)
Заняття 1. Завершення І світової війни та позиції її основних учасників щодо умов миру. (2 год.)
1.Закінчення І світової війни. Комп’єнське перемир’я та його умови.
2.Дипломатична боротьба на Паризькій мирній конференції. Основні суперечності між державами-переможицями.
Заняття 2. Підготовка та підписання мирного договору з Німеччиною. (2 год.)
1.Утворення Ліги Націй, її статут та функції.
2.Характеристика основних положень Версальського мирного договору та їх оцінка.
Заняття 3. Мирні договори з союзниками Німеччини в І світовій війні. (2 год.)
1.Сен-Жерменський, Тріанонський, Нейїський та Севрський договори, їх основні положення та оцінка.
2.Українське питання в політиці великих держав наприкінці 1917-1920 рр.
Джерела:
Версальский мирний договор: Полный перевод с французского подлинника. - М., 1925.
Сен-Жерменский мирный договор. - М., 1926.
Трианонский мирный договор. - М., 1926.
Севрский мирный договор и акты, подписанные в Лозанне. - М., 1927.
Хрестоматия по новейшей истории: в 3-х т. / под ред. Б.Г.Гафурова. - Т.1. - М., 1960.
Исии К. Дипломатические комментарии. - М., 1924.
Ллойд-Джордж Д. Правда о мирных договорах: в 2-х т. - М., 1957.
Людендорф Е. Мои воспоминания о войне 1914-1918 гг.: в 2-хтт. - М., 1923- 1924.
Мир между войнами: Избранные документы по истории международных отношений 1910- 1940-х гг. - М., 1997.
Никольсон Г. Как делался мир в 1919 г. - М., 1945.
Пономарев М.В., Смирнова С.Ю. Новая и новейшая история стран Европы и Америки: Практическое пособие: в 3 ч. - Ч. 2. - М., 2000.
League of Nations Treaty // www.ku.edu/carrie/docs/texts/leagnat.html
President Woodrow Wilson’s Fourteen Points, 8 January, 1918// www.lib.bvu.edu/ ~rdh/wwi/1918/14points. html
Література
Грант Н. Конфликты XX века. - М., 1995.
Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів,- К., 1995.
Европа между миром и войной: 1918-1939 гг.-М., 1992.
Европейские государства и США в международных отношениях первой половины XX в.-Л., 1983.
Киссинджер Г. Дипломатия. - М., 1997.
Мир в первой половине XX века: 1918-1945.-М., 1994.
Нагаєвський І. Історія української держави XX ст. - К., 1993.
Новак К.Ф. Версаль. - М.-Л., 1930.
Первая мировая война: Пролог XX века. - М., 1998.
Рахманов Ю.Н. Проблемы европейской безопасности: исторический опыт ее решения: 1917-1977.-М, 1979.
Рощин А.А. Послевоенное урегулирование в Европе. - М., 1984.
Экономические последствия Версальского договора. - М.-Л., 1924.
Основне завдання для всієї запропонованої теми - на конкретному документальному матеріалі збагнути всю нестійкість і історично негативні наслідки Версальської системи післявоєнного устрою Європи та Ліги Націй для подальшого світового історичного розвитку, які цілком закономірно через 20 років призвели людство до II світової війни. Маючи на меті надати глибинну характеристику Версальської системи в Європі, слід перш за все уважно вивчити відповідні матеріали і рішення Паризької мирної конференції, зокрема Версальський, Сен-Жерменський, Тріанонський, Неїський, Севрський мирні договори та Статут Ліги Націй. При цьому слід звернути не меньшу увагу на розбіжності в поглядах та підходах держав-переможиць на умови підсумкових договорів з переможеними Німеччиною та її союзниками, пояснити об’єктивний характер походження цих розбіжностей, які виявилися ще в ході військових дій серед тодішніх союзників по Антанті. В цьому плані студентам допоможуть пропоновані спогади активних учасників переділу світу по завершенні І світової
війни. Спеціального розгляду потребує історія заснування Ліги Націй - першої в своєму роді універсальної міжнародної організації, створеної з метою унеможливлювання воєн та гарантії мирного розвитку усіх країн світу. Вивчаючи та аналізуючи статті Статуту Ліги Націй, вкрай важливо переконатися в тому, що, попри всі свої плюси, навіть на рівні установчих документів права та прерогативи новоутвореної Ліги були здебільшого декларативними, тоді як реально застосувати їх на практиці нерідко було просто неможливо.
Тема 2. Локарнська конференція 1925 року та особливості розвитку міжнародних відносин у першій половині 20-х років XX ст.(4 год.)
Заняття 1. Міжнародна ситуація в Європі в 1-й половині 20-х років XX ст. (2 год.)
1.Причини погіршення міжнародної обстановки в Європі на початку 20-х рр. XX ст. Загострення “репараційного питання” в 1922-1923 рр. та його наслідки.
2.Покращення політичної ситуації в Європі в 1924-1925 рр.
Заняття 2. Локарнська конференція, її рішення та значення. (2 год.)
1.Підготовка, склад і програма роботи Локарнської конференції.
2.Основні рішення Локарнської конференції, їх оцінка та значення.
Джерела:
Локарнская конференция 1925 г.: Документы. - М., 1959.
Локарнские соглашения. - М., 1925.
Ллойд Джордж Д. Мир ли это? - М., 1925.
Табуи Ж. Двадцать лет дипломатической борьбы. - М., 1960.
Эрве Г. Соглашение или война? Германия и Франция. - М., 1931.
Література:
Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів. - К., 1995.
Индукаева Н.С. Политика США в отношении Германии в 1922-1925 гг.-М., 1986.
История дипломатии. Изд. 2-е, перераб. Т.3. - М., 1965.
Карой Л. Великобритания и Локарно. - М., 1961.
Киссинджер Г. Дипломатия. - М., 1997.
Никонова Н.С. Германия и Англия: от Локарно до Лозанны. - М., 1966.
Фарбман Н.В. Густав Штреземан: человек и государственный деятель // Новая и новейшая история. - 1995. - № 5.
Язькова М.А. Малая Антанта в европейской политике 1918-1925 гг. - М., 1974.
Приступаючи до розгляду основних особливостей розвитку міжнародних відносин 1-ї пол. 20-х років XX ст., треба перш за все логічно пов’язати проблематику даної теми з попередньо розглянутою Версальською системою післявоєнного устрою в Європі, адже погіршення міжнародної ситуації на континенті завдяки невирішенню по суті питання визискування репарацій з Німеччини вже через кілька років після офіційного завершення І світової війни наочно продемонструвало всю недосконалість післявоєнної побудови світу. Проте основним лейтмотивом
пропонованої теми є те, яким чином і якою ціною тодішнім світовим керманичам вдалося, хоча й тимчасово, покращити міжнародну ситуацію в світі, а саме розблокувати репараційне питання шляхом прийняття та запровадження плана Дауеса і надати цьому своєрідне дипломатичне прикриття рішеннями Локарнської конференції, за якими Німеччина поверталася в звичне для неї коло провідних світових держав, а статус-кво її західного кордону тепер гарантувалося Великою Британією та Італією. Отже, найбільш відповідальним для засвоєння даної теми є друге питання другого заняття, де від студентів вимагається знання документів та матеріалів Локарнської конференції, вивчення й опрацювання яких дасть їм змогу самостійно відповісти на питання: хто найбільше виграв і, відповідно, хто найбільше програв після ухвалення Локарнських домовленостей, і чому, попри всі їх вади, рішення Локарнської Конференції 1925 р. вважаються більшістю дослідників одним з найвищих досягнень світової дипломатії в міжвоєнний час.
Тема 3. Італія в 1918-1939 рр. (6 год.)
Заняття 1. Італія після І світової війни. (2 год.)
1.Наслідки першої світової війни для Італії. Ключові проблеми економічного, та соціально-політичного життя “переможеної серед переможців” держави в 1918-1921 рр.
2.Зародження фашистського руху в Італії: причини виникнення, програма, сутність та специфіка.
Заняття 2. Утвердження фашистської диктатури в Італії. (2 год.)
1.Прихід фашистів до влади і початковий період їх правління.
2.Вбивство Дж. Матеотті та виникнення політичної кризи в країні. “Авентінтський блок” та причини його поразки.
3.Встановлення тоталітарної фашистської диктатури в Італії та її особливості. Латеранська угода.
Заняття 3. Італія в кінці 20-х - 30-х рр. XX ст. (2 год.)
1.Світова економічна криза в Італії. Політика етатизму та автаркії, побудова фашистської “корпоративної системи”, їх аналіз та сучасні оцінки.
2.Зовнішня політика фашистської Італії.
3.Політичний портрет Беніто Муссоліні.
Джерела:
Конституции и законодательные акты буржуазных государств ХVП-ХІХ вв.: Сб. документов. - М., 1957.
Хрестоматия по новейшей истории. - Т. 1. - М., 1960.
Грамши А. Избранные произведения: в 3 т. -Т.З. - М., 1971.
Мартаньяна М. Воспоминания туринского рабочего. - М., 1951.
Муссолини Б. Доктрина фашизма. - М., 1995.
Тольятти П. Лекции о фашизме. - М., 1974.
Чіано Г. Щоденник графа Чіано міністра заграничних справ фашистської Італії. - Нью-Йорк, 1967.
Література:
Алатри П. Происхождение фашизма. - М., 1961.
Белоусов Л.С. Бенито Муссолини: политический портрет //Новая и новейшая история. -1991.- №5-6.
Белоусов Л.С. Репрессивный аппарат режима Муссолини // Новая и новейшая история. 1999,- №2.
Белоусов Л.С. Муссолини: диктатура и демагогия. - М., 1993.
Випперман В. Европейский фашизм в сравнении, 1922 -1982. - Новосибирск, 2000.
Дем’яненко Б.Л. Три моделі тоталітаризму: порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму. - К., 2000.
Желев Ж. Фашизм. - М., 1991.
История Италии: в 3 т. -Т.3. - М., 1971.
Кин Ц.И. Начало итальянского фашизма: Бенито Муссолини, социально-психологический портрет // Вопросы философии. - 1988. — № 1.
Кин Ц.И. Итальянский ребус. - М., 1991.
Комолова Н.П. Новейшая история Италии. - М., 1970.
Лопухов Б.Р. Фашизм и рабочее движение в Италии. - М., 1968.
Лопухов Б.Р. История фашистского режима в Италии. - М., 1977.
Лопухов Б.Р. Эволюция буржуазной власти в Италии: первая половина XX в. - М., 1986.
Михайленко В.И. Итальянский фашизм: Основные вопросы историографии. - Свердловск, 1987.
Ридли Д. Муссолини. - М., 1999.
Сизов А. Прыжок в пропасть: как Италия вступила во Вторую мировую войну // Международная жизнь. - 2000. - № 1.
Смит ДМ. Муссолини. - М., 1995.
Токарева Е.С. Фашизм, церковь и католическое движение в Италии, 1922- 1943. - М., 1999.
Хибберт К. Бенито Муссолини. - М., 1996.
Підготовка до занять з історії Італії в міжвоєнний період вимагає від студентів, в свою чергу, грунтовних знань особливостей об’єднання Італії та її розвитку в останні десятиліття XIX - початку XX століть, ключових положень Італійської Конституції та перипетій участі Італії в І світовій війні - без цього, на переконання упорядників, буде просто неможливо усвідомити в усій їх багатомірності та повноті причини виникнення, генезу та розвиток італійського фашизму, який мав перш за все чіткі історичні корені. Працюючи над пропонованою темою, слід не просто засвоювати фактичний матеріал стосовно основних подій історії Італії та ключових параметрів режиму Б. Муссоліні в 20-х -30-х рр. XX ст., але й намагатися на прикладі міжвоєнної Італії простежити й відтворити як загальні закономірності тоталітарних режимів XX ст., так і спробувати на основі сучасних підходів та уявлень визначити та з’ясувати своєрідну “специфіку” саме італійського фашизму в призмі економічного, політичного, духовного життя Італії і навіть повсякденного життя італійців до початку II світової війни. Тут відчутну допомогу надасть опрацювання останніх узагальнюючих праць з порівняльної історії тоталітарних режимів XX ст., які рекомендовані вище. Вимоги сьогодення тим більше мусять бути взятими на озброєння при підготовці до останнього питання третього заняття, адже попри загальновідомий тягар історичної відповідальності та цілком закономірну в цілому негативну оцінку постать Беніто Муссоліні - керманича Італії впродовж більше 22 років - все рівно належить до тих історичних діячів, які визначали хід історії минулого століття і заслуговує на багатопланове об’єктивне та всебічне вивчення.
Тема 4. Іспанія в 1918-1939 рр. (6 год.)
Заняття 1. Іспанія на шляху до повалення монархії. (2 год.)
1.Іспанська монархія після І світової війни. Диктатура М. Прімо де Рівера.
2.Іспанія в роки світової економічної кризи.
3.Загострення соціально-політичної кризи в країні. Повалення монархії.
Заняття 2. Злети і падіння іспанської революції в 1931-1936 рр. (2 год.)
1.Політика перших республікансько-соціалістичних урядів в 1931 - 1933 рр.: примари та реалії.
2.“Чорне дворіччя” : правоконсервативні уряди 1934 - 1935 рр. та сучасна оцінка їх діяльності.
3.Створення Народного фронту, його програма та перемога на парламентських виборах 1936 р.
4.Діяльність уряду Народного фронту в лютому-червні 1936 р.
Заняття 3. Громадянська війна в Іспанії в 1936-1939 рр. (2 год.)
1.Військово-фашистський заколот, його причини та соціальна база. Перший етап громадянської війни та його результати для обох сторін.
2.Світова реакція на громадянську війну в Іспанії: підходи, реальні дії, наслідки.
3.Другий та третій етапи громадянської війни, остаточна перемога франкістів та її значення.
4.Історичний портрет Франсіско Франко.
Джерела :
Вместе с патриотами Испании: Воспоминания участников национально-революционной войны в Испании. - К., 1986.
Документы министерства иностранных дел Германии. Выпуск III: Германская политика и Испания (1936- 1943 гг.). -М., 1946.
Ибаррури Д. Воспоминания: Борьба и жизнь. - М., 1988.
Кольцов М.Е. Испанский дневник. - М., 1988.
Майский И.М. Испанские тетради. - М., 1962.
Лонго Л. Интернациональные бригады в Испании. - М., 1960.
Родимцев А.Н. Добровольцы-интернационалисты: Воспоминания. - Свердловск, 1976.
Сиснерос И. де. Меняю курс: Мемуары. - М., 1967.
Література:
Випперман В. Европейский фашизм в сравнении, 1922 -1982. - Новосибирск, 2000.
Война и революция в Испании. - М., 1968.
Даме Х.Г. Франсиско Франко. - Ростов-на-Дону, 1999.
Гарсиа X. Испания XX века. - М., 1967.
Гарсиа-Каселес К.К. Испанский фашизм: истоки и особенности,- М., 1989.
Дем’яненко Б.Л. Три моделі тоталітаризму: порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму. - К., 2000.
ІваницькаО.П. Франкістська Іспанія. 1939-1975 рр. Історіографія. - Вінниця, 1996.
Испания: 1918-1972: Исторический очерк. - М., 1975.
Красиков А. Испания и мировая политика: Полвека дипломатической истории. - М.,1989.
Мигель А. де. 40 миллионов испанцев 40 лет спустя. - М., 1985.
Новиков М.В. СССР, Коминтерн и гражданская война в Испании. - Ярославль, 1995.
Пожарская С.П.Социалистическая партия Испании. 1931-1939,- М., 1971.
Пожарская С.П. Генералиссимус Франко и его время // Новая и новейшая история. -- №6.
Пономарева Л.В. Испанский католицизм XX века. - М., 1989.
Престон П. Франко. Биография. - М., 1999.
Сориа Ж. Война и революция в Испании. 1936-1939: В 2 т.-М., 1987.
Шубин А. Анархо-синдикалисты в испанской гражданской войне 1936-1939 гг. - М.,1997.
Юрьева Л. Мировая литература и национально-революционная война испанского народа. - М., 1972.
20-ті і особливо 30-ті роки XX ст. увійшли в іспанську історію як період глибоких суспільно-політичних конфліктів, драматичним завершенням і своєрідним піком якого стала Громадянська війна 1936 - 1939 рр. По аналогії з історією Італії в міжвоєнний час, зрозуміти в повному обсязі витоки суспільних протиріч та спроби їхнього розв’язання в Іспанії 20-х - 30-х років буде практично неможливо без активізації знань з основних ключових проблем попередньої іспанської історії, які і зумовили історичне відставання цієї країни від провідних держав Заходу, що, в свою чергу, за великим рахунком і було основною причиною доленосних, хоча і дуже болячих, змін в іспанському суспільстві впродовж міжвоєнного часу. Отже, вивчаючи н аналізуючи особливості розвитку Іспанії після І світової війни, етапи диктатури М. Прімо де Рівера, епопею повалення монархії, наївний романтизм перших лівоцентристських урядів, які змінилися правоконсервативним “чорним дворіччям” з його кривавими катаклізмами 1934 р., складові створення, перемоги та початку діяльності Народного Фронту на урядовому рівні в лютому - червні 1936 р. та, насамкінець,трагедійні перипетії Громадянської Війни, які завершилися встановленням диктатури Ф. Франко - всі ці принципові події першого періоду новітньої історії Іспанії можуть бути логічно поєднані між собою. Адже всі вони, як і кожна подія окремо, яскраво свідчать про те, що впродовж 20-х - 30-х рр. іспанським лідерам, як і нації в цілому, так і не вдалося знайти суспільного консенсусу і здолати ортодоксальну схему “ліві - праві” або “праві - ліві”. Це вдалося зробити, як парадоксально воно б не звучало на перший погляд, лише Ф. Франко ціною державного перевороту, Громадянської Війни і встановленням власної диктатури, на що слід докладно звернути увагу при підготовці четвертого питания третього заняття.
Тема 5. Франклін Делано Рузвельт i його “новий курс” в США. (4 год.)
Заняття 1. США в кінці 20-х - початку 30-х pp. XX ст. (2 год.)
1.США в період світової економічної кризи. Внутрішня i зовніня политика уряду Г.Гувера.
2.Розробка “нового курсу” передвиборчим штабом Ф. Д. Рузвельта та його основні положения.
Заняття 2. Впровадження “нового курсу” в Сполучених Штатах Америки в 1933-1939 pp. (2 год.)
1.Реалізашя “нового курсу” у внутрішній політиці адмінімтрації Ф. Д. Рузвельта.
2.Відображения “нового курсу” в зовнішній політиці США.
3.Франклін Делано Рузвельт: людина i політик.
Джерела:
Кейнс Дж. М. Избранные произведения. - М., 1993.
Рузвельт Э. Его глазами. - М., 1947.
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права / Под ред. З.М. Черниловского. -М., 1996.
Hoover Herbert. Inaugural Address // www.ku.edu/carrie/docs/texts/36hoovl.htm
Roosevelt Franklin D. First Inaugural // www.ku.edu/carrie/docs/texts/37fdrl.html
Roosevelt Franklin D. Second Inaugural // www.ku.edu/carrie/docs/texts/38fdr2.htm
Roosevelt Franklin D. “Quarntine” Speech, October 5, 1937 // www.ku.edu/carrie/docs/ texts/fdrQuarn.html
Лimepamypa:
Американские президенты: 41 исторический портрет от Джорджа Вашингтона до Билла Клинтона. - Ростов-на-Дону, 1997.
Иванов С.В. «Война с бедностью» Ф.Д.Рузвельта: Социальные программы «нового курса» в США. - Свердловск, 1989.
Історія Сполучених Штатів Америки. - К., 1998.
История мировой экономики: Хозяйственные реформы 1920- 1990-х гг. / Под ред. А.Н. Марковой. - М., 1995.
История США: в 4-х т. - Т.3. - М., 1985.
Кредер A.A. Американская буржуазия и «новый курс» 1933-1940 гг. - Саратов, 1988.
Коломойцев В.Э. 100 дней президента Ф.Д. Рузвельта. 2-е изд. - К., 1998.
Королькова Е.И. «Новый курс» Рузвельта. - М., 1992.
Лан В.И. США: от первой до второй мировой войны. - М., 1976.
Мальков B.Л., Наджаров Д.Г. Америка на перепутье: 1929-1938: Очерк социально- политической истории «нового курса» в США. — М., 1967.
Мальков B.Л. «Новый курс» в США: социальные движения и социальная политика. - М., 1973.
Мальков В.Л. Франклин Рузвельт: Проблемы внутренней политики и дипломатии. - М., 1988.
Маныкин А.С. Эра демократов: партийная перегруппировка в США 1933-1952 гг. - М., 1990.
Рогулев Ю.Н., Бородкин Л.И. Материалы по истории США в Интернете // Новая и новейшая история. - 1999. - № 3.
Согрин В.В. Белый дом: президенты и идеология. - М., 1998.
Согрин В.В., Петрушев А.И., Токарева Е.С., Фадеева Г.М. Либерализм Запада ХVІІ- XX вв.-М., 1995.
Токвіль А. Демократія в Америці. - К., 2000.
Уткин А.И. Дипломатия Франклина Рузвельта. - Свердловск, 1990.
Чайковский А. Неоконченный портрет. - М., 1985.
Шлезингер А. Циклы американской истории. - М., 1992.
Яковлев Н.Н. Франклин Рузвельт: человек и политик: новое прочтение. - М., 1981.
Особа Франкліна Делано Рузвельта, одного з найвидатніших політиків XX ст., поза всяким сумнівом залишила глибокий слід не тільки в американській, але й в усій світовій історії. Перший і останній Президент США, який обирався на цю найвищу посаду чотири рази, Рузвельт гідно посів своє місце серед таких американських історичних особистостей, як Дж. Вашингтон та А. Лінкольн і зараз вважається найвизначнішим керівником Сполучених Штатів Америки минулого століття. Проте наш інтерес до Ф. Д. Рузвельта та його президентства зумовлений насамперед тим, що під його керівництвом США не тільки здолали найпотужнішу в своїй історії економічну та соціально-політичну кризу, але й впевнено перемогли виключно мирним шляхом цілий ряд здавалося б вічних стереотипів американського засобу життя. Адже створення на рівні тодішніх екстремальних вимог дієздатної та ефективної системи державного регулювання економіки і, найголовніше, вперше в історії США надання американцям вже давно відомих європейцям таких соціальних гарантій, як пенсійне забезпечення та допомога по безробіттю не просто сприяли виходу США з кризи, але й були своєрідною безкровною революцією, яка, в свою чергу, дозволила Сполученим Штатам уникнути ще більших соціальних потрясінь.
З іншого боку, велич постаті Рузвельта явно не потребує додаткового возвеличення шляхом несправедливого приниження ролі і місця його політичних опонентів, зокрема республіканців, що було дуже характерним для колишньої радянської історіографії. Саме заради об’єктивного висвітлення ключових моментів історії США часів великої кризи 1929 - 1933 рр. упорядники свідомо в першому питанні першого заняття пропонують студентам ознайомитися з діяльністю попередника Рузвельта на посаді Президента США, на долю якого якраз і випало зустрітися з початком і прогресуючим розвитком великої кризи, а саме Г. Гувера, до того ж в процесі вивчення “нового курсу” студентам слід звернути особливу увагу нате, що такі його складові, як державне регулювання сільського господарства, державна допомога банкам, тощо були започатковані ще за часів адміністрації Гувера. Інша справа, що Г. Гувер і його оточення принципово не погоджувалися надати американцям державні соціальні гарантії, які лише в 1935 р. і були запроваджені урядом Рузвельта. Тобто, ні в якому разі не ставлячи під сумнів
масштабність та історичне значення “нового курсу” Ф. Д. Рузвельта, студентам слід розглядати його діяльність максимально об'єктивно, не уникаючи аналізу також і альтернативних поглядів на його рецепт виведення Сполучених Штатів з кризи, зокрема з боку республіканської партії США, яка звинувачувала (і, до речі, звинувачує, хоча і непрямо, зараз) архітектора “нового курсу” у свідомому відході від ряду принципових основ американського засобу життя .
Тема 6. Націонал-соціалізм в Німеччині: від зародження до встановлення і затвердження фашистської диктатури. (6 год.)
Заняття 1. Виникнення націонал-соціалістичного руху в Німеччині та причини його поширення. (2 год.)
1.Особливості соціально-економічного та політичного розвитку Веймарської Республіки як вирішальний фактор радикалізації повоєнного німецького суспільства.
2.Генеза націонал-соціалізму, програма, організація НСДАП та основні етапи її розвитку в 1919-1932 рр.
Заняття 2. Здобуття НСДАП влади і встановлення тоталітарного фашистського режиму в Німеччині. (2 год.)
1.Прихід НСДАП до влади в Німеччині, його причини та наслідки.
2.Формування тоталітарного фашистського режиму: етапи, особливості, зміст.
Заняття 3. Внутрішня та міжнародна діяльність уряду фашистського уряду Німеччини в 1933 -1939 рр. А.Гітлер. (2 год.)
1.Внутрішня політика нацистського уряду: соціально-економічні, політичні, національні, ідеологічні та психологічні аспекти.
2.Зовнішня політика уряду А. Гітлера в 1933-1939 рр.
3.Адольф Гітлер: політик і людина.
Джерела :
Анатомия войны: Новые документы о роли германского монополистического капитала в подготовке и ведении второй мировой войны. - М., 1971.
Гитлер А. Моя борьба (Майн Кампф). - Ашхабад, 1992.
Димитров Г. Лейпцигский процесс: Речи, письма и документы. - М., 1961.
Коричневая книга о поджоге рейхстага и гитлеровском терроре. - М., 1933.
Накануне, 1931 -1939: как мир был ввергнут в войну: Краткая история в документах, воспоминаниях и комментариях. -М., 1991.
Нюрнбергский процесс: Сборник материалов. - М., 1987-1999.-Т.1-8.
Пикер Г. Застольные разговоры Гитлера. - Смоленск, 1993.
Розенберг А. Миф XX века // Кубань. - 1993. - № 3-4.
Шелленберг В. Мемуары. - Минск, 1998.
Шпеер А. Воспоминания. - Смоленск, 1997.
Штрассер О. Гитлер и я. - Ростов-на-Дону, 1999.
Література :
Бланк А.С. Из истории раннего фашизма в Германии: организации, идеологи, методы. -М., 1978.
Буллок А. Гитлер и Сталин. - М., 1993. - Т. 1-2.
В центре паутины. - М., 1998.
Галкин А.А. Германский фашизм. - М., 1989.
Галкин А.А. Западня: рассказ о том, что принес рабочим национал-социализм. - М., 1995.
Грюнберг К. Гитлер. СС - черная гвардия Гитлера. - М., 1995.
Ерин М.Е. Распад партийной системы и крах Веймарской республики. - Ярославль, 1992.
Есипов В.В. Германский фашизм и культура: (Культурно-политологическая деятельность НСДАП в 1929-1939 гг.). - М., 1997.
Желев Ж. Фашизм. - М., 1991.
Линденберг К. Технология зла: К истории становления национал-социализма. - М., 1997.
Мельников Д.Е. Черная Л.Б. Империя смерти. Аппарат насилия в нацистской Германии. - М., 1987.
Проэктор Д.М. Фашизм: путь агрессии и гибель. - М., 1985.
Расплата: Третий рейх: падение в пропасть. - М., 1994 (Гитлер, Гесс, Геббельс, Гиммлер, Борман, Геринг, Кейтель, Йодль, Дениц, Шахт).
Райх В. Психология масс и фашизм. – СПб ., 1997.
Руге В. Германия в 1917-1933 гг. - М., 1974.
Руге В. Как Гитлер пришел к власти: германский фашизм и монополии. - М., 1985.
Толанд Д. Адольф Гитлер. - М., 1993. - Т. 1-2.
Фест И. Адольф Гитлер. - Пермь, 1993.
Черная Л.Б. Коричневые диктаторы. - М., 1992.
Ширер У. Взлет и падение Третьего рейха. - М., 1991. - Т. 1-2.
Энциклопедия третьего рейха. - М., 1996.
Хоча пропонована тема головним чином орієнтує студентів на засвоєння ключових причин появи, оформлення, зміцнення, здобуття влади націонал-соціалістичним рухом в Німеччині і побудови тоталітарного фашистського режиму в цій країні, в жодному з питань, які винесені на обговорення, буде просто неможливо обминути особу Адольфа Гітлера - з одного боку, поза всяким сумнівом, злочинця № 1 в історії людства XX ст., а, з другого боку, політика і державного діяча, який попри все залишив один з найвідчутніших слідів в світовій історії і який практично власноручно й створив і націонал-соціалізм, і фашистську державу на його основі. Вивчення історії німецького націонал-соціалізму є логічним продовженням дослідження особливостей західних зразків тоталітарних режимів першого періоду новітньої історії, таких як диктатури Б. Муссоліні в Італії або влади Ф. Франко в Іспанії. Ось чому вивчення передісторії, генези, базових засад націонал-соціалізму в Німеччині, рівно як і розбудову фашистського “третього рейху” та його внутрішню та зовнішньої й зовнішньої політики слід проводити в контексті та порівнянні з раніше вже розглянутими моделями тоталітарного суспільства, визначаючи при цьому як спільні для всіх диктатур того часу ознаки, так і специфічні риси саме німецького фашизму.
Звичайно, логічним підсумком опрацювання пропонованої теми стане третє питання третього заняття. Адже воно не просто підсумовує фактичний матеріал, охоплений семінарськими заняттями з даної теми, але й дає можливість
спробувати знайти відповіді на ряд принципових питань, які й зараз хвилюють людство, а саме:
1.як власне життя та формування особистості А. Гітлера вплинули на теоретичні й практичні засади німецького націонал-соціалізму;
2.чому створений Гітлером німецький фашистський режим традиційно вважався і вважається найжорстокішим в порівнянні, наприклад, з правлінням Б. Муссоліні в Італії і “не кажучи вже” про владу Ф. Франко в Іспанії;
3.феномен особи А. Гітлера - це прикрий історичний випадок чи закономірність перш за все історичного розвитку Німеччини, особливо після І світової війни та її наслідків ?
Шукаючи, в свою чергу, відповіді на ці та інші аналогічні запитання, слід виходити з того, що зараз наше ставлення до А. Гітлера і його епохи стало більш науковим та професійно зваженим, що, не змінюючи принципового відкидання фашизму як ідеології і політики, надає нам можливість враховувати й аналізувати різні, навіть діаметрально протилежні точки зору і допомагає сформулювати своє власне ставлення до націонал-соціалізму в Німеччині та його лідера.
Тема 7. Франція між двома світовими війнами. (4 год.)
Заняття 1. Франція в післявоєнний період і в роки стабілізації. (2 год.)
1.Особливості економічного, соціально-політичного та духовного життя Франції після завершення І світової війни.
2.“Рурський конфлікт” та його наслідки для Франції.
3.Ключові внутрішньополітичні і зовнішньополітичні проблеми Франції другої половини 20-х рр. XX ст.
Заняття 2. Франція 30-х років XX ст. (2 год.)
1.Світова економічна криза у Франції та її особливості. “Лівий блок” при владі.
2.Радикалізація французького суспільства. Причини посилення лівого руху у Франції.
3.Профашистський путч 1934 р. та його провал. Утворення Народного фронту, його перемога на виборах та політика уряду Народного фронту.
4.Франція напередодні II світової війни: на шляху до краху III Республіки.
Джерела :
Арзаканян М.Ц. Шарль де Голль // Вопросы истории. - 1991. - № 2-3.
Арзаканян М.Ц. Неизвестные письма Ш. де Голля: 1938 г. // Новая и новейшая история. -1995,- №2.
Белоусова З.С. План Бриана и позиция СССР в свете новых документов // Новая и новейшая история. -1992. - № 6.
Голль Ш. де. Военные мемуары. - М., 1960.
Дюкло Ж. Мемуары: В 3 т. - М., 1985.
Политические переговоры СССР, Великобритании и Франции 1939 г. в свете французских дипломатических документов // Новая и новейшая история. - 1989. - № 6.
Пуанкаре Р. На службе Франции: Воспоминания за 9 лет. - М., 1935.
Табуи Ж. Двадцать лет дипломатической борьбы. - М., 1960.
Торез М. Избранные произведения. - М., 1959. - Т. 1-2.
Эрве Г. Соглашение или война ? Германия и Франция. - М., 1931.
Эррио Э. Из прошлого: Между двумя мировыми войнами. - М., 1958.
Література:
Асслэн Ж.-Ш. Экономическая история Франции с ХVІІІ века и до наших дней. - М., 1995.
Викторов В.П. Политика французских радикалов и радикал-социалистов, 1919-1926. -Ростов-на-Дону, 1984.
Гурвич С.Н. Рабочее движение и левый блок во Франции (1921 -1926). - М., 1966.
Егоров Ю.В. Народный фронт во Франции. - М., 1972.
Жиро Р. Франция: 1939 год// Новая и новейшая история. - 1991. - № 2.
Из истории европейского парламентаризма. Франция. - М., 1999.
История Франции: В 3 т.-Т.3. - М., 1973.
Кузьмин М.Н. Внутриполитическая борьба во Франции (1926-1932). - Л., 1975.
Малафеев К.А. Луи Барту - политик и дипломат. - М., 1988.
Молчанов Н.Н. Генерал де Голль. - М., 1988.
Прицкер Д.К. Жорж Клемансо. - М., 1983.
Рубинский Ю.И. Тревожные годы Франции. Борьба классов и партий от Версаля до Мюнхена. - М., 1973.
Салычев С.С. Французская социалистическая партия в период между двумя мировыми войнами. - М., 1973.
Смирнов В.П. Новейшая история Франции, 1918-1975. - М., 1979.
Історія Франції між двома світовими війнами сфокусувала в собі тріумф і трагедію III Республіки - від успішного завершення І світової війні, коли французька армія була найсильніша в світі, а фактор перемоги (а те, що саме Франція була поряд з Великою Британією основним переможцем, не викликає жодного сумніву) став вирішальним і в економічному, і в політичному, і в духовному, і навіть в повсякденному житті країни в 20-х роках XX ст., і до початку II світової війни, коли Франція разом з усім демократичним Заходом цілком і повністю програла дипломатичну гру напередодні II світової війни і меньш ніж через рік втратила свою незалежність. Отже, всебічно проаналізувавши і з’ясувавши роль і значення перемоги в усіх аспектах французького життя 20-х років, студентам, разом з тим, слід звернути особливу увагу на те, які фактори - як внутрішні, так і зовнішні - навіть ще впродовж зовні успішних для країни 20-х років XX ст. крок за кроком не просто зводили нанівець “фактор перемоги”, але й відсували Францію від перших ролей в Європі і світі взагалі. Це не могло не відбитися на французькому суспільстві, вирішальною ознакою якого стає радикалізація, особливо з початком світової економічної кризи. Вказану особливість треба постійно мати на увазі, оскільки Франція була єдиною з провідних демократичних країн заходу, де в міжвоєнний час лівий рух, включаючи радикально лівий, грав одну з ключових ролей в політичному житті країни. Найвищим його досягненням по праву вважається створення та діяльність уряду Народного Фронту у Франції, проте, виходячи з вимог нашого часу, при вивченні цієї сторінки французької історії слід критично, хоча й виключно професійно, ставитися до досліджень з історії та діяльності Народного Фронту, які вийшли в СРСР в 70-80-ті роки. Саме тому треба намагатися максимально об’єктивно охопити здобутки й прорахунки урядів Народного Фронту. Це логічно виведе на з'ясування причин його розпаду, що, в свою чергу, більшістю дослідників свідомо визначається як початок кінця III Республіки.