Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
23
Метою інженерного забезпечення є створення необхідних умов для своєчасного і прихованого висування, розгортання, маневру своїх підрозділів, створення міцної та стійкої оборони, підвищення захисту військ і військових об’єктів від усіх засобів ураження, ефективного застосування бойової техніки, а також для нанесення противнику найбільших втрат і ускладнення його дій.
Зазначені цілі досягаються проведенням комплексу різноманітних інженерних задач і заходів щодо обладнання районів (позицій), займаних підрозділами. частинами та з’єднаннями, спрямованих на забезпечення раптовості дій і широкого маневру військ під час бойових дій, протитанкової оборони і захисту особового складу, бойової техніки, транспортних і спеціальних машин від сучасних засобів ураження, в першу чергу від високоточної зброї.
Основними завданнями інженерного забезпечення бою є:
- інженерна розвідка противника, місцевості й об’єктів;
- фортифікаційне обладнання районів, рубежів і позицій, які зайняті підрозділами, районів розгортання пунктів управління та об’єктів тилу;
- створення та утримування проходів в інженерних загородженнях, завалах і руйнуваннях;
- підготовка та утримування шляхів для руху військ, маневру, підвозу й евакуації;
- устаткування та утримування переправ під час форсування водних перешкод;
- улаштування та утримування загороджень і створення руйнувань;
- добування й очищення води та влаштування пунктів водопостачання;
- виконання заходів щодо маскування підрозділів і військових об’єктів та їх захисту від високоточної зброї;
- постачання військ засобами інженерного озброєння та їх ремонт.
2) Розподіл інженерних військ за бойовим призначенням
-Інженерна розвідка місцевості проводиться різними способами і методами (вивчення місцевості по карті, аерофотознимкам, військово-географічним описам; спостереженням, діями інженерно-розвідувальних дозорів і т.п.).
Результатом інженерної розвідки місцевості є відповідь на питання про прохідність місцевості для особового складу і техніки, про можливість маскування особового складу і техніки . Для цього треба одержати відомості про рельєф місцевості; наявність і пропускну здатність доріг; про можливість руху поза доріг; про наявність водних перешкод; про густоту лісів та їхню пожежну небезпеку.
-Фортифікаційне устаткування є одним з найважливіших елементів інженерного забезпечення бою. До нього входять риття окопів для стрільців, бойової техніки, устаткування укриттів для техніки, сховищ для особового складу, ходів сполучення (траншей), устаткування спостережних і командно-спостережних пунктів.
-Влаштування й утримування інженерних загороджень, створення руйнувань.
Влаштування й утримування інженерних загороджень є одним з основних завдань підрозділів інженерних військ. Насамперед, це установка мінних полів. Мінні поля відіграють дуже істотну роль у прикритті позицій військ від атак противника.
-Підготовка й утримування шляхів руху військ, підвозу й евакуації.
Існуюча на місцевості мережа доріг, побудованих у мирний час, як правило, не задовольняє потреби військ. По-перше, ця мережа відома противнику, а тому може знаходитись під постійним спостереженням, бути пристріляною, спорудження на ній зруйновані. По-друге, напрямки доріг часто не відповідають розташуванню військ та їхнім завданням
-Устаткування й утримування переправ при форсуванні водних перешкод
Однією з найскладніших задач під час наступу військ є форсування (подолання) водних перешкод (рік, озер, водоймищ). Звичайно вони використовуються противником як основа оборонної лінії.
З появою на озброєнні загальновійськових підрозділів бронетранспортерів, що плавають, і бойових машин піхоти, завдання форсування водних перешкод, особливо широких не стало простіше. У військах дуже багато техніки, що не здатна плавати, але без який неможливо вести подальший наступ (танки, артилерійські гармати, автомобільний транспорт і т.п.). Та й берега рік далеко не завжди дозволяють машинам, що плавають, спуститися до води чи виїхати на беріг.
-Інженерні заходи щодо маскування військ і об'єктів.
Маскуванням називається комплекс заходів, що призначені приховати від противника наявність і місця розташування наших військ, дії і наміри наших військ або ж ввести противника в оману відносно чисельності, дій, розташування, намірів наших військ. Метою маскувальних заходів є змусити противника розташувати свої війська самим невигідним для нього способом, у самих невигідних для нього місцях, змусити противника нанести удари по порожніх місцях, підставити противника під удари наших військ.
-Добування і очищення води, устаткування пунктів водопостачання.
Для вирішення цього завдання інженерні війська мають у своєму розпорядженні великий арсенал технічних засобів видобутку й очищення води. Для видобутку води з-під землі, для дрібних підрозділів використовуються бурові ручні пристрої (МТК-2) які дозволяють буравлення шпар глибиною до 7 метрів і відкачування з них води.
3) Організація інженерного забезпечення в механізованому (танковому) батальйоні містить:
З метою організації інженерного забезпечення командир загальновійськового підрозділу зобов’язаний враховувати та використовувати данні інженерної обстановки під час прийняття рішення; визначати найбільш важливі завдання інженерного забезпечення бойових дій і доводити їх до своїх підлеглих, розглядати та затверджувати рішення щодо організації інженерного забезпечення бою; організовувати взаємодію між своїми підрозділами та підрозділами інженерних військ, контролювати хід виконання завдань інженерного забезпечення.
Інженерні війська діють у тісній взаємодії із з’єднаннями і частинами родів військ і спеціальних військ.
Для цього повинні бути узгоджені з діями части і підрозділів і діями спеціальних військ за ціллю і місцем.
Таку взаємодію організує командир частини (підрозділу), який підрозділи інженерних військ придані.
Взаємодію між частинами інженерних військ організує начальник інженерної служби, усередині частин – їх командири.
Таким чином, інженерні війська, що відносяться до спеціальних військ і в бою діють у тісній взаємодії з частинами інших родів військ.
Для досягнення найбільшого успіху інженерні війська мають застосовуватись:
Подрібнення підрозділів інженерних військ менш ніж на взводи, як правило, не рекомендується.
4) Призначення, організація, озброєння та можливості інженерних підрозділів і частин військової ланки.( Ответи на 4 и 5 вопрос))
Організаційно-штатна структура інженерно-саперних підрозділів, їх оснащення озброєнням, інженерною технікою та майном.
Військові інженерні частини та підрозділи.
Військові інженерні частини та підрозділи включають:
- інженерно-саперний взвод механізованого (танкового) батальйону;
- групу інженерного забезпечення окремої механізованої(танкової) бригади;
Інженерно-саперний взвод призначений для пророблення проходів у загородженнях, улаштування загороджень, мінування та руйнування об’єктів, фортифікаційного обладнання районів зосередження, позицій підрозділів та районів розгортання пунктів управління батальйону.
Організаційно-штатна структура інженерно-саперного взводу
До складу інженерно-саперного взводу входять:
- два інженерно-саперні відділення: УРАЛ-4320 – 1, ІМП-2-6, КР-І-1, мотопилка -1
- інженерно-позиційне відділення: ПЗМ-2-1 (МТУ-20-1)
Інженерно-саперне відділення на озброєнні має: ІМП-2 – 6 к-тів, КР-І – 1к-т, МП – 1од., Урал-4320 –1од.
Інженерно-позиційне відділення на озброєнні має: ПЗМ-2 (МТУ-20) – 1од.
Інженерно-саперний взвод за 10-12 годин спроможний:
|
- 0,5-0,6 км; |
|
- до 0,3 км; |
|
- до 2; |
|
- 1за 5 хв.; |
|
- до 3 км. |
Фортифікаційне обладнання вихідних районів, позицій підрозділів і районів розгортання пунктів управління батальйону здійснюється з використанням полкової землерийної машини (ПЗМ), місцевих матеріалів, для заготівлі яких використовуються моторні пили.
Для обладнання району розгортання пункту управління батальйону залучається інженерно-позиційне відділення, обслуга ПЗМ, маскувальні комплекти, місцеві матеріали та моторні пили.
Характер обладнання визначає командир або начальник штабу батальйону.
Завдання з улаштування загороджень, як в обороні , так і в наступі виконують інженерно-саперні відділення вручну. Взвод за ніч влаштовує одне мінне поле перед одним з ротних опорних пунктів.
Пророблення проходів у загородженнях противника перед його переднім краєм здійснюється вибуховим способом, танками з тралами з наступним їх поширенням подовженими зарядами або вручну.
При проробленні проходів у мінно-вибухових загородженнях противника вибуховим способом інженерно-саперне відділення може отримати завдання на пророблення одного проходу (при піднесенні елементів установки розмінування особовим складом механізованих підрозділів і достатньому часі на їх збирання – двох проходів), перевірку проходів після підривання зарядів і несення комендантської служби на них.
Проходи в своїх мінних полях, як правило, пророблюються вручну. В ніч перед наступом інженерне саперне відділення приховано знімає міни; кожен прохід позначається, на ньому організується комендантська служба з розрахунку одне відділення на два проходи. За сприятливих умов обстановки свої мінні поля можуть зніматися повністю.
Інженерно-технічна рота містить:
Озброєння роти: КВС-У – 2 к-ти, КВС-А – 2 к-ти, ПЗМ-2 – 2 од., МДК-3 1 од., ЕОВ-4421 – 1 од., АК – 2 од., ЕСБ-8І– 1 од., ВФС-10 – 1 од., трали КМТ-7 – 5 к-тів, КМТ-8 – 21 к-т, автомобілів – 12 од., причепи – 8 од.
Інженерно-технічна рота за 10-12 годин спроможна:
|
іпв |
|
|
- до 3 км; |
|
- до 10; |
|
- з використанням МДК-3 |
- до 80; |
|
- до 4. |
|
ітв |
|
|
- до 3 к-тів; |
|
- дверних блоків |
- 6-7 к-тів; |
|
- обладнання для сховищ |
- до 10 к-тів; |
|
- 1. |
6. Інженерно - саперний батальйон
Інженерно-саперний батальйон призначений для улаштування загороджень та нанесення ними втрат противнику, мінування та руйнування об’єктів, забезпечення подолання військами загороджень, руйнувань і перешкод.
До складу інженерно-саперного батальйону (мал.8) входять:
- три інженерно-саперних роти;
- дві інженерних роти загороджень.
Інженерно-саперна рота включає:
- два інженерно-саперних взводи;
- взвод керованого мінування.
Озброєння роти : ПМЗ – 3 од., УР-83П – 3 од., ПД-420 – 2 од., УМП – 2 од., КрАЗ – 14 од., 2-ПН-4М – 8 од., ГАЗ-66 – 1 од.
Інженерно-саперна рота за 10-12 годин спроможна:
встановити вручну: - протитанкових мінних полів - 1,5-2 км;
- протипіхотних мінних полів - до 1 км;
встановити ПТМП за допомогою засобів механізації за 15-20 хв. - до1 км;
встановити ПТМП за допомогою засобів механізації за добу - до 3 км;
встановити керованих протитанкових мінних полів - до 0,1км;
улаштувати вузлів загороджень - до 3;
проробити проходів в мінних полях - до 9.
7. Інженерна рота загороджень має у своєму складі:
- два взводи загороджень;
- взвод керованого мінування.
Озброєння роти: ГМЗ – 3 од., ПМЗ – 3 од., КрАЗ – 6 од., БГМ – 1од., УМП-2– 6 к-тів, УМП-3 – 6 к-тів, ПД-530 – 1 од., ГАЗ-66 – 1 од.
Інженерна рота загороджень за 10-12 годин спроможна:
встановити вручну: - протитанкових мінних полів - 0,5-0,6 км;
- протипіхотних мінних полів - до 0,3 км;
встановити ПТМП з допомогою засобів механізації - 8-10 км;
встановити ППМП з допомогою засобів механізації - до 6 км;
встановити кероване ПТМП - до 0,3 км;
встановити кероване ППМП - до 3 км;
улаштувати вузлів загороджень - до 2.
Дії інженерно - саперного батальйону
В обороні та у наступі батальйон, як правило, частиною сил додається на підсилення механізованих (танкових) з’єднань першого ешелону на напрямку головного удару корпусу, а рештою підрозділів – діє у складі рухомих загонів загороджень. Під час підготовки оборонної операції батальйон може влаштовувати загородження з подальшою передачею їх загальновійськовим підрозділам. Крім того, під час підготовки наступальної операції та в її ході підрозділи батальйону можуть виконувати завдання інженерного забезпечення за планом корпусу.
Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях противника перед його переднім краєм здійснюється, як правило, інженерно-саперними ротами. При підготовці до наступу завдання на пророблення проходів інженерно-саперній роті ставить командир інженерно-саперного батальйону або начальник інженерної служби бригади, а в ході наступу – командир механізованого (танкового) батальйону.
Кількість і напрямки проходів визначає загальновійськовий командир, а командир інженерно-саперної роти або взводу організує їхнє пророблення, використовуючи, як правило, вибуховий спосіб. Кожному відділенню звичайно ставиться завдання на пророблення одного проходу.
У встановлений час, як правило, в ході вогневої підготовки, здійснюється запуск зарядів. Після їхнього вибуху відділення швидко висуваються до своїх проходів, здійснюють їхню перевірку та позначення, після чого приступають до несення комендантської служби. Відділення несе комендантську службу на одному або двох сусідніх проходах. Після пропуску батальйонів першого ешелону саперні відділення залишаються лише на проходах, що співпадають з бригадними шляхами. Після проходження бригад першого ешелону проходи та комендантська служба на проходах, що сполучені з корпусними шляхами передаються корпусним саперам.
Улаштування мінно-вибухових загороджень може здійснюватись усіма підрозділами батальйону.
Під час підготовки до оборони загородження влаштовуються перед переднім краєм та в глибині смуг першого ешелону, в оперативній глибині смуги оборони корпусу.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником перед переднім краєм мінні поля встановлюються вручну, в глибині оборони та при відсутності вогневого впливу противника – із застосуванням засобів механізації.
При влаштуванні загороджень рота діє звичайно повзводно, а під час підготовки до зруйнування крупних об’єктів – у повному складі.
8. Дії інженерно - саперного батальйону
В обороні та у наступі батальйон, як правило, частиною сил додається на підсилення механізованих (танкових) з’єднань першого ешелону на напрямку головного удару корпусу, а рештою підрозділів – діє у складі рухомих загонів загороджень. Під час підготовки оборонної операції батальйон може влаштовувати загородження з подальшою передачею їх загальновійськовим підрозділам. Крім того, під час підготовки наступальної операції та в її ході підрозділи батальйону можуть виконувати завдання інженерного забезпечення за планом корпусу.
Пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях противника перед його переднім краєм здійснюється, як правило, інженерно-саперними ротами. При підготовці до наступу завдання на пророблення проходів інженерно-саперній роті ставить командир інженерно-саперного батальйону або начальник інженерної служби бригади, а в ході наступу – командир механізованого (танкового) батальйону.
Кількість і напрямки проходів визначає загальновійськовий командир, а командир інженерно-саперної роти або взводу організує їхнє пророблення, використовуючи, як правило, вибуховий спосіб. Кожному відділенню звичайно ставиться завдання на пророблення одного проходу.
У встановлений час, як правило, в ході вогневої підготовки, здійснюється запуск зарядів. Після їхнього вибуху відділення швидко висуваються до своїх проходів, здійснюють їхню перевірку та позначення, після чого приступають до несення комендантської служби. Відділення несе комендантську службу на одному або двох сусідніх проходах. Після пропуску батальйонів першого ешелону саперні відділення залишаються лише на проходах, що співпадають з бригадними шляхами. Після проходження бригад першого ешелону проходи та комендантська служба на проходах, що сполучені з корпусними шляхами передаються корпусним саперам.
Улаштування мінно-вибухових загороджень може здійснюватись усіма підрозділами батальйону.
9. Дії командира інженерного підрозділу після отримання завдання на марш.
Одержавши завдання на марш в колоні роти, командир взводу під час його з'ясування та оцінки обстановки крім звичайних питань вивчає по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до маршу, призначає склад чергових вогневих засобів та спостерігачів.
Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.
У бойовому наказі командир взводу вказує:
відомості про противника;
завдання взводу, маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з противником і порядок дій при зустрічі з ним;
які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання взаємодії і зв'язку з ними;
час готовності до маршу;
10. Порядок роботи командира інженерного підрозділу після отримання ним бойового завдання.
.Послідовність роботи командира підрозділу після отримання бойового завдання
Після одержання бойового наказу командир батальйону завершує прийняття рішення, проводить рекогносцировку, віддає усний бойовий наказ та організовує взаємодію. Потім він керує підготовкою підрозділів до бою та доповідає командиру полку (батальйону) про готовність батальйону (роти) до виконання бойового завдання. Робота організації бою командир повинен проводити так, щоб забезпечити безперервне управління підрозділами, своєчасне прийняття рішення, постановку завдань.
Що повинен зрозуміти командир підрозділу під час з`ясування отриманого завдання
Під час з'ясування отриманого завдання командир батальйону (роти) повинен зрозуміти мету дій, задум старшого командира (особливо способи розгрому противника), завдання, місце в бойовому порядку та роль батальйону (роти) в бою, завдання сусідів і порядок організації взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.
Що повинен вивчити командир підрозділу під час оцінки обстановки
Під час оцінки обстановки командир батальйону (роти) повинен вивчити: склад, положення, стан, ступінь захищеності, можливі шляхи висування та рубежі розгортання, систему вогню та загороджень, сильні та слабкі сторони противника та можливий характер його дій; склад, положення, морально-психологічний стан можливості, вахищеність і забезпеченість своїх підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів та умови взаємодії з ними; характер місцевості та її вплив на дії підрозділів, а також, найбільш можливі напрямки дій низьколітних літаків і вертольотів противника; радіаційну хімічну та біологічну обстановку.
Що вивчає командир підрозділу у рішенні на бойові дії.
У рішенні на бойові дії командир визначає: задум бою; бойові завдання підрозділам; основні питання взаємодії; організацію управління.
Крім того, в рішенні можуть визначатись завдання з видів забезпечення та виховної роботи.
Основу рішення складав задум бою, в якому визначаються: напрямок зосередження основних зусиль; способи розгрому противника (якого противника, де, в якій послідовності та як розгромити із зазначенням порядку вогневого ураження та заходів щодо його обману); бойовий порядок.
11.Зміст та обсяг завдань щодо ведення інженерної розвідки у загальному бою.
Основними завданнями інженерного забезпечення сучасного бою є:
Інженерна розвідка противника, місцевості й об’єктів, фортифікаційне обладнання районів розташування механізованих (танкових підрозділів), які вони займають до початку наступу, і здійснення заходів щодо тактичного маскування; підготовка й утримування шляхів висування бойових частин (підрозділів) до переднього краю оборони противника; пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях, влаштування переходів через перепони; устаткування й утримування переправ; улаштування інженерних загороджень і створення руйнувань під час закріплення захоплених в ході наступу рубежів; здобуття й очищення води та обладнання пункту водопостачання.
12-13. Склад, оснащення та порядок дій інженерно-спостережного посту. Розвідувального дозору.
Під час підготовки до наступу зі складу відділення інженерної розвідки виділяються інженерно-спостережні пости (ІСП).
Для ведення інженерної розвідки із складу взводу виділяються розвідувальні органи: інженерно-розвідувальні дозори (ІРД), і групи (ІРГ), інженерно-спостережні пости (ІСП) і пости фотографування (ІПФ). ІРД може вести розвідку в смузі місцевості до 2 км по фронту з темпом 10км/год. – на автомобілі або БТР; до 20км/год. – на інженерній розвідувальній машині і до 80км/год. – на вертольоті.
ІРГ здатна на протязі 5-6 годин добути відомості в районі площею 50-60км2 або розвідати один складний об’єкт.
ІСП веде спостереження в секторі 1-2км по фронту і до 5км в глибину; ІПФ за 3-4 годин здатний сфотографувати ділянку місцевості до 4-5км по фронту і до 5км в глибину; ІРД на вертольоті, оснащеному комплектом розвідки з вертольоту (КРВ), здатний сфотографувати оборону противника на глибину до 15км (без залітання на його територію), виготовити та дешифрувати аерофотознімки через 1,5-2 години після приземлення.
До складу ІРД призначається, як правило, 1-2 відділення. ІРД діє за звичаєм самостійно і веде розвідку смуги місцевості спостереженням або безпосереднім оглядом.
ІРГ створюється у складі 1-2 відділень інженерної розвідки і діє перед переднім краєм й у глибині оборони противника, як правило, самостійно.
Відділення інженерної розвідки доцільно призначити в групу інженерно-спостережних постів, постів фотографування корпусу. Це дозволить на 2-3 ІСП і 1-2 ІПФ створити пункт збирання донесень. Відомості з ІСП, ІПФ доставляються на пункт збору донесень, де вони обробляються і 2-3 рази на добу транспортом доставляються на КП частини.
14.Зміст та обсяг завдань інженерного забезпечення в наступі та порядок їхнього виконання.
Характер завдань інженерного забезпечення під час підготовки та ведення наступу загальновійськовими підрозділами є зовсім іншим. В наступі воно здійснюється з метою створення необхідних умов для розгрому у стислі терміни противника, що протидіє й оволодіння важливими районами й рубежами. Головними з них є: інженерна розвідка противника, місцевості й об’єктів, фортифікаційне обладнання районів розташування механізованих (танкових підрозділів), які вони займають до початку наступу, і здійснення заходів щодо тактичного маскування; підготовка й утримування шляхів висування бойових частин (підрозділів) до переднього краю оборони противника; пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях, влаштування переходів через перепони; устаткування й утримування переправ; улаштування інженерних загороджень і створення руйнувань під час закріплення захоплених в ході наступу рубежів; здобуття й очищення води та обладнання пункту водопостачання.
В ході наступу основними завданнями інженерного забезпечення є: інженерна розвідка противника, місцевості й об'єктів,
фортифікаційне облаштування районів привалів, денного і нічного відпочинку; утримування шляхів висування бойових підрозділів до переднього краю оборони противника; пророблення проходів у загородженнях й зруйнуваннях, влаштування переходів через перешкоди і важко прохідні ділянки; устаткування й утримування переправ; улаштування інженерних загороджень і зруйнувань на можливих напрямках контратак противника, а також при закріпленні на захоплених у ході наступу рубежах.
По етапах ведення наступу загальновійськовими підрозділами інженерне забезпечення наступу можливо розподілити на:
- інженерне забезпечення висування, розгортання і переходу в наступ;
- інженерне забезпечення зустрічного бою;
- інженерне забезпечення подолання зони прикриття;
- інженерне забезпечення прориву передового і проміжного рубежів;
- інженерне забезпечення форсування водних перешкод;
- інженерне забезпечення відбиття контратаки противника;
- інженерне забезпечення введення в бій підрозділів другого ешелону;
- інженерне забезпечення закріплення на захоплених рубежах.
15. Зміст та обсяг завдань інженерного забезпечення в обороні та порядок їхнього виконання.
Інженерні заходи в обороні здійснюються з метою забезпечити її високу стійкість і створити умови для найбільш ефективного застосування усіх видів зброї, ускладнити й скувати дії противника, нанести йому втрат інженерними боєприпасами і створити умови для переходу в рішучий наступ. Тому, основними завданнями оборони механізованих (танкових) підрозділів є: фортифікаційне обладнання опорних пунктів (районів оборони); влаштування інженерних загороджень; підготовка і створення руйнувань; підготовка шляхів маневру, підвозу та евакуації; виконання інженерних заходів із маскування; здобуття та очищення води, устаткування пункту водопостачання.
Виходячи із ходу ведення оборонного бою загальновійськовими підрозділами інженерне забезпечення оборони може розподілятися на:
- інженерне забезпечення відбиття атаки противника перед переднім краєм;
- інженерне забезпечення бою за утримання позицій;
- інженерне забезпечення контратаки підрозділів другого ешелону;
- інженерне забезпечення закріплення на рубежах, що зайняті у результаті контратаки.
16. Послідовність і зміст роботи командиру взводу(роти) інженерних військ щодо організації виконання завдань інженерного забезпечення.
Зміст роботи командира залежатиме від конкретної обстановки і може містити:
- під час організації бою; прийняття рішення на організацію виконання завдань, підготовку даних для загальновійськового командира, віддачу попередніх розпоряджень підлеглим, планування и доведення завдань до виконавців, участь в організації взаємодії, що проводиться командиром роду військ, організацію управління інженерним підрозділом і контроль за виконанням завдань інженерного забезпечення.
- ході бою: безперервне управління підрозділом інженерних військ; контроль за виконанням завдань; постачання підрозділу необхідними засобами інженерного озброєння і витратними матеріалами; організацію евакуації та поточний ремонт інженерної техніки.
Командир повинен застосовувати методи роботи, які дозволяють виконати усі необхідні заходи щодо організації виконання завдань з наданням підрозділам максимальної кількості часу для прийняття рішення і виконання завдань.
Залежно від наявності часу, командир підрозділу застосовує послідовний або паралельний методи роботи або поєднання зазначених методів.
17. Порядок роботи командира інженерно-саперного підрозділу щодо організації і виконання завдань інженерного забезпечення
Залежить від:
- виду бою;
- характеру завдання, що виконується;
- положення та характеру дії противника;
- умов місцевості та пори року;
- наявності часу;
- підготовки особового складу підрозділу.
Зазвичай командир інженерно-саперного (інженерного) підрозділу щодо організації і виконання завдань діє у наступній послідовності:
- усвідомлює завдання;
- проводить розрахунок часу;
- віддає попередні розпорядження;
- оцінює обстановку та проводить рекогносцировку (бере участь за планом старшого начальника);
- приймає рішення;
- ставить завдання підлеглим (віддає усний бойовий приказ) і надає вказівки щодо взаємодії та всебічного забезпечення;
- керує підрозділом під час виконання завдання.
18. Порядок оцінки обстановки командиром інженерно-саперного підрозділу після отримання ним завдання.
Під час оцінки обстановки командир підрозділу оцінює, як дії противника впливатимуть на успіх виконання завдання підрозділом; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку в районі виконання завдання; характер місцевості; характер і обсяг майбутнього завдання; стан і місцезнаходження своїх засобів та сил до моменту виконання завдання; місце і характер дій підрозділів родів військ, що забезпечуються; можливості свого підрозділу щодо виконання майбутнього завдання. Крім того, враховує вплив умов пори року, доби і стан погоди на виконання завдань. Під час оцінки обстановки командир інженерного підрозділу виявляє, які питання і коли слід уточнити у загальновійськового командира, начальників родів військ і служб, старшого інженерного начальника, які і коли необхідно віддати розпорядження підлеглим.
Оцінюючи обстановку командир підрозділу інженерних військ вивчає:
1. Характер дій противника, види засобів інженерного забезпечення, що ним застосовуються, інженерні заходи, які він проводить та їх можливий вплив на успіх виконання підрозділом поставленого завдання.
2. Положення, стан та характер дій (де знаходяться, які завдання виконують, наявність засобів інженерного озброєння, зв’язку і запасів матеріальних засобів) підрозділу, рівень його боєздатності (укомплектованість особовим складом, озброєнням і технікою) та можливості щодо виконання завдань інженерного забезпечення у встановлені терміни.
3. Місцевість (кліматичні, гідрологічні, метеорологічні умови). Під час оцінки місцевості аналізується ступінь її впливу на дії противника та своїх військ, а також на характер, зміст і способи виконання завдань інженерного забезпечення. Зокрема визначається, на яких ділянках або напрямках і в якій мірі місцевість сприяє або ускладнює бойові дії й яке інженерне устаткування місцевості необхідно здійснити, з метою полегшення дій наших військ і ускладнення дій противника.
Велика увага приділяється вивченню природних маскувальних і захисних властивостей місцевості, її рельєфу, ґрунтів, рівня залягання ґрунтових вод, наявності і характеру лісів, ярів, кар'єрів, різних виробок, природних перешкод - особливо водних, стану доріг, мостів, джерел водопостачання і водозабезпеченості місцевості. Оцінюючи місцевість в районі майбутніх дій підрозділу командир приділяє увагу вивченню таких її властивостей, які здатні суттєво впливати на обсяг інженерних завдань і визначати вибір способів виконання завдань.
4. Вплив пори року, час доби, радіаційну, хімічну та біологічну обстановку й їхній вплив на виконання поставлених завдань, а також наявність місцевих будівельних матеріалів, які можуть бути використані з метою виконання завдань інженерного забезпечення.
19. Зміст попередніх розпоряджень не повинен розкривати задум дій загальновійськових підрозділів, що забезпечуються.
Попередні розпорядження мають бути стислими, ясними, такими що не дозволяють подвійного тлумачення. Як правило, вони віддаються усно. У деяких випадках, наприклад, якщо підлеглі в момент отримання завдання знаходяться в різних районах, попередні розпорядження можуть бути передані по технічних засобах зв’язку або в письмовому вигляді.
Попередні розпорядження дозволяють організувати паралельну роботу щодо прийняття рішення і планування виконання наступних завдань.
Варіант попередніх розпоряджень командира інженерно-саперного взводу.
Взвод отримав завдання до___ год. улаштувати вузол загороджень в смузі оборони 5 мбр.
Взвод отримав завдання до 6.00 22.03 підготовити й утримувати вузол загороджень в смузі оборони 5 мбр, в якому підготувати до підриву металевий шляхопровід, трубу через дорогу, греблю водосховища і встановити два змішаних мінних поля.
Для виконання завдання:
1 та 2 ісвід підготувати комплекти №77, саперні дроти, КПМ, інструмент для обладнання підривних станцій.
3 ісвід підготувати комплекти СМП, шанцевий інструмент та приладдя для встановлення проти транспортних мін.
Заступнику командира взводу до 19.00 на складі ВТМ в районі _____________ отримати ВР—1800 кг, ПТМ—100 шт., ППМ—200 шт., ПТрМ—4 шт.
Завдання з улаштування вузла загородження буде поставлене о _____ год.
20. Порядок роботи командира інженерного підрозділу під час проведення рекогносцировки.
Рекогносцировка проводиться з дозволу старшого начальника з метою уточнення командиром підрозділу обсягу та умов виконання поставленого підрозділу завдання. В ході рекогносцировки на місцевості уточнюється розташування противника, його вогневих точок, спостережних пунктів, активність противника, ділянки місцевості, що переглядаються або не переглядаються противником, характер місцевості, наявність шляхів руху (прохідність), можливі райони розташування техніки і особового складу, щільність ґрунту, наявність природних сховищ та їх захисні й маскувальні властивості, місця для охорони, спостереження, позицій для самооборони, умови виконання інженерних робіт, наявність місцевих будівельних матеріалів (лісу, каміння, металу і т. д.) й інші питання. При необхідності командир погоджує точки зустрічі з командирами підрозділів родів військ і питання, які необхідно з ними вирішити.
При обмеженій кількості часу або якщо командирові місцевість добре знайома, рекогносцировка може не проводитися.
Найчастіше, в ході рекогносцировки, командир приймає остаточне рішення, тобто уточнює завдання підпорядкованим підрозділам (розрахунком, групам), визначає місця і способи виконання поставлених підрозділу завдань, з’ясовує можливість використання інженерної техніки, вибухових речовин, місцевих будівельних матеріалів, уточнює питання стосовно взаємодії між своїми та загальновійськовими підрозділами.
21. Форма і зміст доповіді про виконаня завдань.
Командири інженерних підрозділів (рот, взводів) можуть доповідати про вже виконані й такі, що виконуються завдання усно або письмово. В усній формі, як правило, доповідають командири відділень (розрахунків) і взводів (груп).
Письмові бойові донесення складають звичайно командири рот. Донесення складаються у довільній формі й подаються посланцями або передаються по технічних засобах зв’язку.
До донесення додаються оформлені за результатами виконання окремих завдань графічні документи (схеми, картки розвідки, описи нових засобів противника), що в деякій мірі можуть наочно доповнити донесення.
Донесення для передачі по технічним засобам зв’язку (про прийняття рішення, початок виконання завдання, про зміни в обстановці, про виконання завдань та інші) виконуються якомога стисло і мають містити найбільш важливі дані. Такі донесення передаються за допомогою переговорних таблиць, з сигналами або використанням засобів прихованого зв’язку.
22. Зміст рішення командира підрозділу інженерних військ.
У рішенні командир повинен визначити: місце і час отримання необхідних матеріальних засобів, інженерного майна, інженерних боєприпасів, ПММ; порядок технічного обслуговування машин, на які ремонтні підрозділи базується взвод; організацію харчування особового складу при виконанні завдань у відриві від пункту господарського постачання роти; куди і яким способом доставляти поранених й інші питання.
Крім того, командир визначає, які заходи з виховної роботи необхідно провести з метою мобілізації особового складу на виконання поставленого завдання.
Прийняття правильного рішення залежить від досвіду і підготовленості командира, його уміння правильно оцінити обстановку і зробити з неї правильні висновки для ухвалення рішення.
Правильним є таке рішення, яке забезпечує виконання поставленого завдання в гранично стислі терміни наявними силами і засобами при найменших витратах матеріальних засобів і втратах особового складу. Рішення командира потрібне для підрозділів (відділень, розрахунків), яким належить виконувати поставлене завдання. Тому важливо не лише уміти приймати правильне рішення але і своєчасно і чітко довести його до виконавців.
Рішення, як правило, оформлюється на карті, а в ряді випадків (для інженерно-містобудівельних, інженерно-позиційних підрозділів) його доцільно оформити у вигляді графіка організації виконання завдання. Щоби своєчасно виправити недоліки в рішенні командира підрозділу старший начальник може заслухати його до постановки ним завдань підлеглим.
Своє рішення командир, як правило приймає по карті. В ньому він визначає:
- задум на виконання завдання (основа рішення командира);
- завдання підпорядкованим відділенням, групам, розрахункам (обсяг і терміни виконання);
- порядок взаємодії підрозділів між собою та з підрозділами, які забезпечуються;
- засоби інженерного озброєння, транспорт і витратні матеріали, які виділяються підрозділу;
- організацію управління та зв’язку під час підготовки та в ході виконання завдання;
- заходи з розвідки, охорони, захисту від ВТЗ та з маскування;
- заходи з технічного та інших видів матеріального забезпечення;
- своє місцезнаходження, терміни подання доповідей.
23. Зміст бойового наказу командира підрозділу інженерних військ.
Віддача бойового наказу
Найважливішою умовою досягнення успіху у виконанні завдання є тверде і наполегливе проведення прийнятого рішення в життя, яке розпочинається з моменту доведення його до виконавців. Прийняте рішення командир підрозділу доводить до підлеглих шляхом віддачі бойового наказу.
Бойові завдання ставляться, як правило, на місці їх виконання у формі усного бойового наказу.
У бойовому наказі визначаються:
Орієнтири (кодовані місцеві предмети).
1. Необхідні відомості про противника та інженерні заходи, що ним проводяться.
2. Бойове завдання загальновійськового підрозділу, що забезпечуються, в необхідному для орієнтування підлеглих обсязі.
3. Завдання вищого підрозділу (частини) інженерних військ.
4. Завдання підрозділу і спосіб (метод) її виконання.
5. Після слова "НАКАЗУЮ" окремими абзацами визначаються завдання кожному підрозділу (відділенню, розрахунку, екіпажу): зміст, обсяг, райони, терміни і способи їх виконання; в інтересах кого виконується завдання; місце підрозділу в бойовому (похідному) порядку; склад, район зосередження і час надходження на підсилення частини (підрозділу) роду військ, маршрут висування.
6. Порядок отримання засобів інженерного озброєння та інших матеріальних засобів, ремонту (передачі) несправної техніки, місця заготівлі місцевих будівельних матеріалів.
7. Сигнали оповіщення та управління.
8. Час готовності до виконання завдань. Своє місцезнаходження і заступника
24. Способи пророблення проходыв в мынно-вибухових загородженнях противника.
«Способи пророблення проходів у мінно-вибухових загородженнях»
Інженерні загородження мають широко застосовуватись у всіх видах бойових дій. Застосування артилерії та авіації для дистанційного мінування дозволяє противнику застосовувати загородження по районах розташування військ по всій глибині угруповань, а також по тилах, шляхах руху і маневру.
Пророблення проходів у загородженнях і перешкод у ході наступу здійснюється військами як, правило, самостійно шляхом їх обходу або з використанням мінних тралів, комплектів розмінування, навісного обладнання танків та інших засобів.
Для вирішення найбільш складних завдань, що пов'язані з проробленням проходів у загородженнях і забезпечення подолання ядерно-мінних (у випадку застосування), мінно-вибухових, водних та інших загороджень і перешкод, потрібне застосування спеціальної техніки, а також залучення частин і підрозділів інженерних військ.
Способи, послідовність і засоби пророблення та поширення проходів.
Залежно від умов обстановки, наявних засобів розмінування, характеристик мінних полів, особливостей місцевості, проходи в МП можуть створюватись:
- вибуховим способом;
- механічним способом;
- вручну;
- комбінованим способом.
Вибуховий спосіб полягає у знищенні або викиданні за межі проходу мін вибухами контактних (накладних) зарядів або неконтактних зарядів розмінування: УЗП-77, УЗП-72, УР-83П ,ЗРП та ін.
Вибуховий спосіб є основним і застосовується для влаштування проходів в мінних полях, загородженнях на річках, в протидесантних загородженнях на морському узбережжі, а також в невибухових загородженнях.
Механічний спосіб полягає у знищенні або вилученні мін за межі проходу мінними тралами КМТ-6, КМТ-8, КМТ-7, КМТ-10. При достатній кількості танків, що оснащені мінними тралами, в мінних полях можуть створюватись суцільні проходи шляхом проходження 3-4 тралів уступом праворуч або ліворуч. В інших випадках влаштовуються колійні проходи, які при необхідності можуть поширюватись саперами.
Влаштування проходу вручну полягає у відшукуванні мін міношукачами і щупами, вилучення їх з ґрунту кішками і усунення за межі проходу або знищення вибуховим способом в період вогневої підготовки. Вручну проходи пророблюються в тих випадках коли інші способи застосовувати неможливо. Пророблення проходів уручну здійснюється, як правило, тільки в своїх мінних полях підрозділами інженерних військ, які знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Інженерно-саперна рота, одержавши наказ, висувається на ділянки виконання завдань. Командири взводів і роти в світлий час організовують взаємодію з механізованими підрозділами. Взвод на своїй ділянці залежно від глибини мінного поля і тривалості темного часу здатен влаштувати за одну ніч до трьох проходів.
Комбінований спосіб має застосовуватись для пророблення проходів в мінних полях значної глибини. Велика глибина мінного поля суттєво знижує можливість застосування табельних зарядів розмінування, тому що виключається можливість пророблення суцільного проходу підривом одного заряду. Для пророблення проходів в таких випадках доцільно застосовувати наявні засоби, комбінуючи один з одним.
25. Порядок інженерного обладнання та маскування району розташування підрозділу інженерних військ.
Маскуванням називається комплекс заходів, що призначені приховати від противника наявність і місця розташування наших військ, дії і наміри наших військ або ж ввести противника в оману відносно чисельності, дій, розташування, намірів наших військ. Метою маскувальних заходів є змусити противника розташувати свої війська самим невигідним для нього способом, у самих невигідних для нього місцях, змусити противника нанести удари по порожніх місцях, підставити противника під удари наших військ.
Виконання інженерних заходів з маскування може нерідко зіграти вирішальну роль у досягненні успіху в бою
Інженерні війська виконують лише свою частину маскувальних заходів. Для цієї мети в РГК (резерві головного командування) є інженерні маскувальні батальйони.
На озброєнні інженерних військ маються різні імітатори роботи радіозасобів, імітатори інфрачервоного випромінювання об'єктів, радіолокаційні відбивачі, легкозбірні комплекти фальшивих об'єктів (техніки, будинків, мостів). Наприклад, маскувальний аеродромний взвод своїми засобами на непідготовленій місцевості за 1-2 доби розгортає хибний військовий аеродром з імітацією базування на ньому винищувальної авіаційної дивізії. Причому імітуються не тільки наземні об'єкти і літаки на землі, але і польоти літаків поблизу аеродрому.
Виконання інженерних заходів з маскування здійснюється інженерно-технічним взводом. Інженерно-маскувальне відділення може залучатися до виконання найбільш складних в технічному відношенні завдань щодо маскування під час приховування та імітації військ і об’єктів. Як правило, це буде обладнання хибних районів розгортання командних пунктів, позицій механізованих (танкових) підрозділів. Також може здійснюватись приховування інших важливих об’єктів в смузі оборони бригади.
26. Зміст робочої карти командира підрозділу та вимоги щодо її оформлення.
Зміст робочої карти командира підрозділу включає показ:
Точність нанесення обстановки має суттєве значення. Нанесена на робочу карту обстановка має точно відповідати дійсному положенню підрозділів військ на місцевості. Неточність нанесення обстановки на робочу карту в бойових умовах може привести до небажаних, а дуже часто й важких наслідків.
27. Призначення приладу інженерної розвідки (ПІР), його технічні характеристики та порядок використання.
Основные тактико-технические характеристики:
Увеличение 15 Х
Поле зрения 7° 30'
Диаметр выходного зрачка 4 мм
Удаление выходного зрачка 9,5 мм
Разрешающая способность 4,2''
Перископичность 450 мм
Диоптрийная установка окуляра ±5 диоптр.
Цена большого деления угломерной сетки 36' (0-10)
Цена малого деления угломерной сетки 18' (0-05)
Цена деления шкалы горизонтальных углов 6° (1-00)
Габаритные размеры перископа 640х129х85 мм
Масса:
перископа (с ремнем и защитными колпачками) 2,5 кг
кронштейна 0,3 кг
комплекта перископа в чехле 3,7 кг
Применение
Перископ применяется:
- для общего наблюдения за местностью и объектами, как в дневное время, так и в сумерки;
- для детального изучения местности и отдельных объектов в дневных условиях;
- для измерения вертикальных и горизонтальных углов и определения дальности до объектов разведки.
28 Призначення приладу інженерної розвідки (ПБУ), його технічні характеристики та порядок використання.
Основные тактико-технические характеристики
Увеличение 20 Х и 40 Х
Поле зрения 2°30' и 1°
Диаметр выходного зрачка 4 и 2 мм
Удаление выходного зрачка 10 мм
Разрешающая способность 2 и 1,8''
Перископичность 532 мм
Цена большого деления угломерной сетки 36' (0-10)
Цена малого деления угломерной сетки 18' (0-05)
Наводка по вертикали ±10°
Цена деления шкалы лимба 3,6' (0-01)
Масса:
перископа 6 кг
перископа в футляре 10 кг
треноги 4,7 кг
Диоптрийная установка окуляров:
правого от +8 до – 5 диоптрий
левого от + 12 до – 5 диоптрий
Габариты футляра перископа 830х210х170 мм
Длина треноги 980 мм
Наблюдение. Наблюдение в перископ ведется в основном в окуляр с 20 Х увеличением (правый окуляр). 40 Х увеличение используется в благоприятных условиях наблюдения (при спокойном состоянии атмосферы и отсутствии ограничений в прямой видимости, накладываемых рельефом местности). Наблюдение при 40 Х увеличении применяется для детального изучения выявленных, но не опознанных при 20 Х увеличении объектов разведки, обнаружения объектов малого углового размера, слабо контрастирующих с фоном, выявления отдельных деталей объектов с расстояния более 4-5 км, опознавания ложных объектов.
С помощью перископа обнаруживаются и распознаются при средних условиях видимости:
колючая проволока - до 1800 м;
колья проволочных заграждений - до 3000 м;
малозаметные проволочные заграждения - до 900 м;
отдельные элементы ограждения минного поля - до 3000 м;
различные окопы - до 3000 м;
строения в населенных пунктах - до 10000 м.
Определение дальности. Приближенное измерение дальности до объектов разведки производится по угломерной сетке ПБУ так же, как и по угломерной сетке перископа ПИР.
29 Призначення приладу інженерної розвідки (ПДФ), його технічні характеристики та порядок використання.
Основные тактико-технические характеристики:Увеличение 6 и 30 Х
Поле зрения 7°23' и 1°28' (1-23 и 0-24)
Диаметр выходного зрачка 2 мм
Удаление выходного зрачка 21 и 16 мм
Перископичность 520 мм
Фокусное расстояние объектива 300 и 1500 мм
Относительное отверстие объектива 1:25
Негативный материал Кинопленка (фотопленка)
шириной 35 мм
Разрешающая способность при наблюдении:
при увеличении 30 Х 2,5'
при увеличении 6 Х не более 10,5'
Разрешающая способность при фотографировании на кинопленке КН-1, лин./мм:
при увеличении 30 Х 28
при увеличении 6 Х 35
Цена деления сетки окуляра:
при увеличении 30 Х:
большое деление 0-02
малое деление 0-01
при увеличении 6 Х:
большое деление 0-10
малое деление 0-05
Отсчет вертикальных углов в пределах ±2-00
Габариты прибора в укладке 730Х240Х250 мм
Масса прибора:
в рабочем положении 18 кг
в укладке (с малой треногой) 22,2 кг
Увеличитель УДФ
Увеличение от 2,5 до 7 Х
Масса увеличителя с принадлежностями к нему в укладке 19,8 кг
Габариты укладочного ящика 250х420х320 мм
Батарея аккумуляторов
Тип щелочных аккумуляторов НК-13
Рабочее напряжение 12 В
Емкость батареи 10 А.ч
Масса батареи в ящике 7,4 кг
Габариты ящика 110х170х400 мм
Штатив
Длина штатива в сложенном виде 1000 мм
Масса штатива 5,6 кг
Комплект фотопринадлежностей КФ
Габариты, мм:
фотошкафа 860х460х690
укладочного ящика 520х520х340
укладочного чехла с (имуществом) 510х410х420
Масса комплекта:
В том числе: 46 кг
имущества в укладочном ящике 30 кг
имущества в укладочном чехле 16 кг
Время на получение отпечатка с момента поступления 1 – 1,5 ч
Количество отпечатков размером 13х18 см, изготовляемых в течение часа (без сушки) 40 шт.
Применение
Область применения прибора ПДФ та же, что и оптических наблюдательных перископов (наблюдение за полем боя, детальное изучение местности и отдельных объектов, измерение углов на местности как в горизонтальной, так и в вертикальной плоскости), с той лишь разницей, что изучение местности и объектов возможно не только путем прямого наблюдения, но и по фотографическим снимкам.
Фотографирование. Основными видами фотографирования с применением ПДФ являются съемка отдельными кадрами и панорамное фотографирование. В зависимости от поставленных инженерной разведке задач может выполняться стереоскопическое и повторное фотографирование.
30. ----------------------------------------
31. Види бойових документів, порядок їхньої розробки та ведення під час виконання завдань
Робочою картою командира підрозділу називається топографічна карта, на яку за допомогою умовних знаків та скорочених позначень наноситься необхідна тактична й інженерна обстановка з усіма її змінами в ході бойових дій.
Робоча карта є одним з основних і дуже часто єдиним документом, за допомогою якого командири здійснюють управління підрозділами в бою. Вона базується на топографічну основу карти, тому за її допомогою можливо вирішувати не лише топографічні але й тактичні завдання, що пов’язані з управлінням підрозділами в різних видах бойових дій.
Робоча карта командира призначена для вирішення багатьох різноманітних завдань. За допомогою робочої карти командир підрозділу може:
Робоча карта має відповідати потребам наочності та повноти нанесення обстановки.
Зміст робочої карти командира підрозділу включає показ:
Точність нанесення обстановки має суттєве значення. Нанесена на робочу карту обстановка має точно відповідати дійсному положенню підрозділів військ на місцевості. Неточність нанесення обстановки на робочу карту в бойових умовах може привести до небажаних, а дуже часто й важких наслідків.
Графіки організації виконання завдання складають з метою раціонального використання наявних сил та засобів. В графіках звичайно відображаються види завдань (робіт), одиниці вимірювання, обсяг, сили та засоби, що виділяються, а також терміни їх виконання.
Картки (схеми) інженерної розвідки складають за результатами проведення інженерної розвідки доріг, колонних шляхів, мостів та інших об’єктів.
Заявки для отримання необхідних сил і засобів, матеріалів і конструкцій складають у довільній формі.
Командири інженерних підрозділів (рот, взводів) можуть доповідати про вже виконані й такі, що виконуються завдання усно або письмово. В усній формі, як правило, доповідають командири відділень (розрахунків) і взводів (груп).
Письмові бойові донесення складають звичайно командири рот. Донесення складаються у довільній формі й подаються посланцями або передаються по технічних засобах зв’язку.
32. Інженерне забезпечення маршу та зустрічного бою механізованої (танкової) бригади
Організація маршу. У сучасних умовах війська мають бути спроможними до здійсненні маршів на великі відстані в умовах використання супротивником зброї масового ураження, дії його авіації, при ради активному, хімічному та біологічному забрудненні місцевості, зруйнуванню мостів і доріг.
Марш – організоване пересування військ у колонах по дорогам та колонних шляхах з метою виходу у призначені райони своєчасно й у повній бойовій готовності.
Він може здійснюватись у передбаченні зустрічного бою, або без загрози зіткнення з ним, звичайно в ніч або в інших умовах обмеженої видимості, а у ході бойових дій й інших умовах – вдень. Маршеві можливості військ визначаються швидкістю руху і тривалістю маршу. Швидкість руху підрозділів на марші залежить від ступеню впливу противника, вміння командирів водити колони, рівню підготовки водіїв (механіків-водіїв), технічного стану машин, стану маршрутів, пори року, погоди й т.п..
Середня швидкість руху без урахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти(бронетранспортерах), танках – 20-25 км/год.; на автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони – 25-30 км/год.; механізованого взводу в пішому порядку – 4-5 км/год.; на лижах – 5-7 км/год.
У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15-20 км/год.
У всіх випадках марш здійснюється з максимально можливою швидкістю руху.
Привали та денний(нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування,, приймання їжі, та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний(нічний) відпочинок – в кінці кожного добового переходу.
На марші командири підрозділів повинні слідкувати за сигналами старшого начальника, суворо дотримуватись встановленого порядку руху, не дозволяти затримання, на переправах, перевалах, у місцях та містечках, організувати безперервне стеження за наземним та повітряним противником. Підрозділи які мають однотипні машини рухають однією колоною; гусеничні машини рухаються по відведених для них маршрутах. Відстань між машинами встановлюється 25-50 м.
Під час руху по польових шляхах, в умовах туману, шляхах які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також руху на надмірній швидкості дистанція між машинами зростає.
Для організації проведення маршу і регулювання швидкості руху підрозділів вказуються вихідні пункти і час їх проходження. Крім того, визначаються пункти регулювання, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку. На привалах машини зупиняються на правому боці шляху не ближче за 10 м одна від одної. В машинах залишаються радисти, чергові розрахунки зенітних засобів, спостерігачі за сигналами. Підрозділи розташовуються розосереджено, вздовж маршруту руху, використовуючи захисні й маскувальні властивості місцевості.
В районах відпочинку організується охорона, обладнуються укриття для особового складу, техніки та здійснюється маскування. Перевіряється стан озброєння і техніки. Зенітні засоби і кулемети утримуються у готовності до відбиття раптового нападу наземного та повітряного противника. Для здійснення маршу взимку командир підрозділу організує підготовку озброєння, бойової й іншої техніки до експлуатації в умовах низьких температур і вживає заходи щодо запобігання обмороження особового складу. При глибокому шарі снігу в голову колони призначаються машини з бульдозерним обладнанням або шляхопрокладачі.
Зустрічний бій звичайно розпочинається зіткненням розвідувальних підрозділів, передових загонів або похідної охорони з охороною і передовими підрозділами противника.
При зав’язці бою головною похідною заставою (ГПЗ) командир авангарду приймає рішення на розгортання авангарду.
Танки а потім і механізовані підрозділи на БТР (БМП) з ходу розгортаються у бойовий прядок і стрімко атакують з фронту, обходячи фланги, прориваються до головних сил противника, активними та рішучими діями, завдають їм втрат, що забезпечує розгортання та вступ у бій головних сил. Головні сили у взаємодії з авангардом атакують та знешкоджують противника.
33. Інженерне забезпечення оборони механізованої (танкової) бригади
Оборона — вид загальновійськового бою. Вона має за мету відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ. В залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною й маневреною.
Позиційна оборона — основний вид оборони. Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу й збереження своїх сил.
Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь у маневреній обороні бригади. Батальйон, призначений для оборони смуги забезпечення, веде маневрену оборону самостійно.
Оборона може застосовуватися навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний, зокрема на другорядних і важкодоступних напрямках, на морському узбережжі та островах. Вимушено перехід до оборони здійснюватиметься внаслідок обстановки, що склалася несприятливо.
Оборона може готуватися заздалегідь до початку бойових дій або організовуватися в ході бою.
Залежно від бойового завдання та умов обстановки перехід роти (батальйону) до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним.
Танковий батальйон механізованої бригади використовується, як правило, для посилення механізованих батальйонів, а частина сил — у загальновійськовому резерві. Він може також перебувати у другому ешелоні. Механізований батальйон танкової бригади використовується, як правило, для посилення танкових батальйонів. Він може діяти самостійно, займаючи оборону на першій позиції або в смузі забезпечення (на передовій позиції).
Ширина батальйонного району оборони 3 - 5 км, глибина – 2 - 2,5 км. Рота займає опорний пункт 1- 1,5 км по фронту та до 1 км в глибину, а взвод - до 400 м по фронту й, до 300 м у глибину.
Опорний пункт роти - це район (ділянка) місцевості певних розмірів, підготовлений до оборони в інженерному відношенні відповідно до рішення командира, пристосований до кругової оборони і зайнятий ротою для виконання поставлених завдань. Опорний пункт механізованої роти складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти. Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів.
Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції звичайно попереду танків, а також в проміжках поміж танковими взводами і на флангах.
Інженерне забезпечення бою – комплекс заходів, що виконуються підрозділами всіх родів військ і спеціальних військ за рішенням командира загальновійськової частини на бій.
Метою інженерного забезпечення є: створення частинам і підрозділам необхідних умов для своєчасного і прихованого їхнього висування, розгортання, маневру й успішного виконання поставлених завдань; підвищення захисту особового складу та бойової техніки від усіх сучасних засобів ураження; нанесення втрат противнику й ускладнення його дій
34. Інженерне забезпечення наступу механізованої (танкової) бригади
Головною метою інженерного забезпечення наступу є: створення інженерними засобами та заходами сприятливих умов для розгрому противника у стислі терміни, оволодіння важливими районами, збереження особового складу і техніки.
Головні завдання, які вирішують інженерні підрозділи у ході наступу :
- інженерна розвідка противника і місцевості;
- фортифікаційне обладнання вихідного району, влаштування пунктів управління та їх маскування;
- підготовка й утримання шляхів маневру, підвезення та евакуації;
- знищення ядерних мін противника (у випадку застосування);
- пророблення та утримання проходів у мінно-вибухових й інших загородженнях противника;
- обладнання й утримування переправ;
- встановлення мінно-вибухових загороджень для прикриття переправ;
- виконання інженерних заходів з маскування;
- добування та очищення води;
- ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження (у разі використання).
Основні зусилля під час організації інженерного забезпечення зосереджуються на напрямку головного удару.
Інженерне забезпечення наступу на противника що обороняється з висуненням із глибини:
Інженерне обладнання вихідного району здійснюється приховано, як правило у наступній послідовності:
- обладнання позицій ППО.
- бойову техніку розташовують на місцевості і використовують табельні засоби маскування;
- для захисту особового складу влаштовуються щілини відкритого типу;
- щілини перекритого типу влаштовують на ПУ батальйонів та медичних пунктах;
- за наявності часу влаштовують укриття для особового складу з розрахунку: бліндаж на взвод, сховище на роту. Якщо батальйон буде мати на фортифікаційне обладнання тільки 4 години, то практично вісь особовий склад буде розташовуватися в спорудах відкритого типу і в бойовій техніці, а при наявності на виконання згаданого завдання 30 годин і більш - 85 % особового складу буде розташоване у перекритих щілинах, бліндажах та сховищах.
- окопи котловинного типу для бойової і спеціальної техніки .
- готуются підїзні та виіздні шляхі - до 15км (до мережі існуючих доріг)
- водопостачання здійснюється штатними засобами ТУФ-200, МТК-2М (МШК-15). Необхідно до 4-5 люд.-год. на утримання.
Для прихованого розташування механізованого (танкового) батальйону потрібно 40-50 дворів, 3-4 км посадки або 30-40 га листвяного лісу.
Особливості підготовки шляхів у наступі. У вихідному районі батальйону в умовах середнє пересічної місцевості готують та утримують один фронтальний шлях, одну рокаду, а також колонні шляхи для висунення підрозділів із своїх районів до фронтального шляху.
З вихідного району батальйон висувається звичайно по одному фронтальному шляху до рубежу розгортання у ротні колони. Від цього рубежу до рубежу розгортання у взводні колоні - по одному шляху на кожну роту. З рубежу розгортання у взводні колони позначають напрямки руху до проходів у загородженнях перед переднім краєм.
Підготовку та позначення шляхів розпочинають одразу після заняття підрозділами своїх районів і закінчують за 2-3 години до початку висунення.
Під час підготовки до наступу командирів підрозділів і екіпажі танків ознайомлюють з напрямками та порядком позначення шляхів виходу до рубежу переходу в атаку і до проходів у мінних полях.
Головними вимогами щодо готування шляхів руху підрозділів у ході наступу є: вибір якнайкоротших напрямків з мінімальним обсягом завдань і використання природних масок. Обладнання шляхів полягає у перевірці їх на мінування, розмінуванні або пророблення проходів у загородженнях.
35. Дії взводу щодо розвідки мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм оборони противника
До демаскуючих ознак мінно-вибухових загороджень відносяться:
- сліди мінування — земля, не прибрана під час встановлення мін, залишені на місцевості упаковки від мін і підривників, паперові етикетки, покинутий інструмент і обладнання для мінування, сліди пересування, орієнтирні кілочки, знаки позначення і огородження мін і, мінних полів;
- для протитанкових мінних полів—невеличкі горбки, розташовані у визначеній послідовності, просівший ґрунт над мінами давньої установки, відмінність маскувального шару від загального фону навколишньої місцевості, штирі протиднищевих мін, сліди гусениць або коліс і борозни, що утворюються при встановленні мінних полів мінними загороджувачами;
- для протипіхотних мінних полів — відміна маскувального шару від навколишнього фону, забиті в ґрунт кілочки, розтяжки, натягнуті над поверхнею землі;
- для мінних полів, встановлених авіаційними, ракетними і артилерійськими системами мінування, — наявність мін, встановлених безсистемно («внакид») на поверхню ґрунту, предметів закупорювання і деталей кріплення мін в касетах і контейнерах, а також оболонок снарядів і бомб, які були споряджені мінами;
- для протитранспортних мін, встановлених на дорозі, — ділянки частково зруйнованої проїзної частини, просідання ґрунту в місцях встановлення мін, а також сліди риття шурфів у дорожньому полотні;
- для об'єктових мін, що встановлені у спорудах, — ділянки з частково порушеним облицьовуванням і фарбуванням або ділянки, зовнішня поверхня яких відрізняється від загального фону, а також часткове руйнування споруди і нагромадження різних предметів поблизу нього;
- для керованих мінних полів — дроти, що зариті в ґрунт на глибину 15-20 см, або рови для їхнього укладання.
При розвідці мінно-вибухових загороджень в гірській місцевості слід враховувати, що місця встановлення мінних полів, груп мін і окремих мін на дорогах, як правило, вибираються поруч дорожніх споруд, на перевалах, серпантинах і об'їздах. Місця установки мін і фугасів для маскування розпушеного ґрунту на дорогах поливаються водою, в населених пунктах і поблизу них посилаються сміттям, сухими вітками дерев.
Для розвідки інженерних загороджень перед переднім краєм оборони противника виділяється інженерна розвідувальна група і складі відділення, яке оснащується засобами розвідки в залежності від виду загороджень.
Під час підготовки до виконання завдання щодо ведення розвідки інженерних загороджень противника вивчають дані військової розвідки про: креслення переднього краю, систему вогню, характер дій противника та виявлених інженерних загородженнях. Організовується спостереження з метою уточнення отриманих даних та вивчення характеру місцевості для визначення маршруту висунення до загороджень та повернення саперів-розвідників, а також готується особовий склад ГРГ. З ним проводиться комплекс тренувань на місцевості, що є подібною до тієї, на якій доведеться виконувати завдання, проводиться підготовка всіх необхідних засобів та оснащення, пророблюється та позначається прохід в своїх загородженнях, організовується взаємодія з механізованими підрозділами, попереду фронту яких буде здійснюватись розвідка.
Успіх розвідки МВЗ залежить від прихованого висунення, чітких дій ІРГ під час розвідки та прихованого повернення.
Під час розвідки мішаних мінно-вибухових загороджень місцевість попереду дій відділення протралюється «кішкою», при цьому звертається особлива увага на демаскуючі ознаки можливих місць встановлення протипіхотних мін, вони можуть встановлюватись групами на відстані 1—1,5 м від протитанкової міни або самостійними групами.
42. Особливості підривання мостів різних конструкцій
Підривання металевих мостів
У металевих мостах підривають опори та пролітні будови. Для того щоб ускладнити відновлення противником металевих мостів, опори необхідно підривати як найближче до поверхні води, а в деяких випадках і нижче її рівня.
При підриванні берегових опор по всій ширині на одному рівні (або по косому перетину) зосереджені заряди розташовують в колодязях, які риють в насипах за передніми стінками, або в рукавах, що пробиваються з лицевої сторони стінок. Ці колодязі викопують на глибину більше 1,5 товщини передньої стінки.
Проміжні мостові опори підриваються (залежно від довжини прольоту) по всій їхній ширині або по косому перетину з метою забезпечення надійності скидання пролітних будов убік від осі моста. Зосереджені заряди з цією ж метою розташовують на різній висоті так, щоби площина, яка проведена через їхні центри, складала з горизонтом кут не менше 45°, а один з країв опори залишався би незруйнованим після вибуху.
Якщо висота опори перевищує 15 м, необхідно розташувати на одній вертикалі два заряди, причому нижній заряд розташувати, як вказано, а другий - вище (на відстані, рівному двом товщині опори).
У металевих мостах з прольотами до 10 м руйнують тільки опори по всій їх ширині.
Підривання пролітних споруд металевих мостів доцільно здійснювати одним з приведених нижче способів:
- перебиванням у визначених перетинах всіх елементів головних ферм, продовжних зв’язків між ними, а в ряді випадків і продовжних балок з поділом пролітної споруди на частини;
- перебиванням у середині прольотів тільки деяких з основних несучих елементів головних ферм із забезпеченням скручування і зминання конструкцій при заваленні їх на дно перешкоди, що перекривається мостом.
Металеві мости з прольотами від 10 до 25 м руйнуються шляхом підривання опор по всій їхній ширині на одному рівні пролітних будов в одному або двох перетинах із заваленням по осі моста.
Металеві мости з прольотами більше 25 м руйнують шляхом підривання опор по косих перетинах з одночасним перебиванням верхніх і нижніх поясів головних ферм.
При руйнуванні мостів з великими прольотами шляхом скидання і скручування пролітних будов підривні заряди для підривання поясів головних ферм розташовують в середніх вузлах, де сходяться декілька елементів конструкцій.
Кількість перетинів підриву в тому або іншому прольоті визначається залежно від відношення його довжини до висоти опор; якщо довжина прольоту менше потроєної висоти опор, достатньо одного перетину підриву пролітної будови приблизно посередині; якщо ж довжина прольоту перевищує висоту опор втроє або більше, пролітна будова, як правило, підривається у двох перетинах, що розташовуються приблизно на третинах прольоту.
У особливих випадках, коли через нестачу часу можливість закладання зарядів в опорах і кріплення їх до несучих поясів пролітних будівель відсутня, може бути застосований один неконтактний зосереджений заряд, що подається на міст у вагоні (на платформі) або на автомобілі безпосередньо перед вибухом. Вага такого заряду визначається по формулі:
C=30r2,
де: С - вага заряду, кг;
r -відстань від центру заряду до пояса ферми, що руйнується, м.
Проміжні та берегові опори металевих мостів підриваються зосередженими або подовженими зарядами, вага яких визначається по формулах:
C=ABR2 та Cy=0,5 ABR2 l
де: С - вага заряду, кг;
А - коефіцієнт, що залежить від властивостей матеріалу, що підривається, і застосовуваної ВР;
В - коефіцієнт, що залежить від розташування заряду, його називають коефіцієнтом забивання;
R - необхідний радіус руйнування, м;
l - довжина заряду, м.
Підривання залізобетонних мостів
У більшості випадків залізобетонні мости мають масивні опори (з бетону, каменю) і залізобетонні пролітні будови балочного або арочного типу.
У залізобетонних мостах балочної конструкції підривають тільки опори (без перебивання пролітних будов). Підривають їх як і в металевих мостах лише по косих перетинах, що мають нахил у одному і тому ж напрямку не менше 45 до обрію із заваленням опор убік від осі моста й одночасного перекидання набік.
Руйнування залізобетонних мостів розрізної балочної конструкції може здійснюватись підриванням пролітних будов зарядами, що розташовані на проїзній частині, над несучими балками в середині прольоту.
У мостах арочної конструкції із заздалегідь напруженою арматурою окрім підривання опор необхідно вибивати бетон на кінцях головних балок, де закріплюються пучки кінців розтягнутої арматури. Це послабляє напружену арматуру і перетворює балки на непридатні для використання. В мостах такої конструкції з їздою зверху опори, як правило, бувають низькі. Тому в них окрім опор необхідно підривати і пролітні будови в одному або двох місцях.
У мостах рамної конструкції (шляхопроводи, віадуки), біля яких висота опор перевищує ширину проїжджої частини, підривають опори в цілях перекидання пролітних будов убік від осі моста.
Стійки рамних опор підривають також з розрахунком перевертання пролітної будови. Для цього стійки рамних опор, розташовані із сторони, в яку проводиться руйнування, перебивають в двох місцях (внизу і вгорі), а стійки, розташовані в протилежній стороні, - тільки посередині висоти.
У тих випадках, коли рамні мости мають дуже низькі опори (висота моста значно менше його ширини), необхідно підривати як опори, так і пролітну будову, вибиваючи в них бетон в одному, найуразливішому місці, що забезпечує значну деформацію пролітної будови, а в шляхопроводах, крім того, захаращується нижньої дороги.
Якщо не вистачає часу, руйнування залізобетонних мостів розрізної балочної конструкції може проводитись підриванням пролітних будов зарядами, що розташовані на проїжджій частині над несучими балками в середині прольоту.
Руйнування кам’яних і бетонних мостів здійснюється підриванням усіх опор по всій ширині на одному рівні без підривання арок або зводів; підривання опор кам’яних і бетонних мостів здійснюється переважно внутрішніми зосередженими зарядами, які закладаються в ніші або в рукави, що виробляються не менше ніж на товщину опори (у мостах через великі річки, як правило, ніші і рукави влаштовуються ще в період їхнього будівництва).
Вага зарядів у залежності від їх розташування і форми визначається по формулах:
C=ABR3; Cy=0,5ABR2 l; C=Kh3,
де: С и Су - вага заряду, кг;
А і В - коефіцієнти (див вище);
R - необхідний радіус руйнування, м;
l - довжина заряду, м;
К - коефіцієнт, прийнятий по таблиці Руководства ПРР-69;
h - глибина (довжина) шпуру, м.
43. Дії взводу з підготовки мосту до підривання.
Звичайно підриванню моста передує:
- інженерна розвідка моста;
- визначення перетинів підриву;
- розрахунок зарядів і вибір способу підриву зарядів ВР;
- розрахунок часу, що необхідний для підготування моста до зруйнування;
- визначення необхідної кількості ВР, засобів підриву, приладдя для підриву, будівельних матеріалів та інструмента;
- розподіл робіт між підрозділами (розрахунками).
У ході інженерної розвідки моста необхідно:
- визначити конструкцію моста;
- визначити довжину і ширину моста, а також висоту над рівнем води;
- підрахувати кількість і довжину прольотів;
- визначити перетин верхніх і нижніх поясів головних ферм;
- виявити тип опор та їхні основні розміри;
- визначити найбільшу глибину водної перешкоди і швидкість течії;
з’ясувати наявність бродів;
з’ясувати наявність місцевих переправних засобів.
Під час інженерної розвідки визначаються також місце розташування підривної станції, місце позицій вогневого прикриття і шлях відходу підривників.
На підставі даних розвідки складаються схематичне креслення мосту і перетинів поясів головних ферм (в одну лінію), на якому вказуються основні розміри, визначаються місця закріплення (закладання) зарядів, їхня вага і спосіб підриву.
Залежно від обстановки і поставленого завдання мости можуть руйнуватися повністю по всій їх довжині або лише на окремих, найбільш важливих ділянках, підриванням яких при найменших витратах засобів і часу можна забезпечити влаштування достатньо ефективного загородження.
У мостах руйнуванню можуть піддаватися всі опори і пролітні будови, або частина опор і пролітних будов між ними, або лише пролітні будови, або тільки опори в деяких прольотах. У разі неповного зруйнування мостів підриваються, як правило, найбільші руслові прольоти і відповідні ним (звично найвищі) опори.
При руйнуванні мостів через судноплавні річки і канали необхідно враховувати, що обрушені частини пролітних будов можуть захарастити фарватер водної перешкоди унаслідок чого судноплавство по річці (каналу) стане неможливим. Якщо припинення судноплавства неприпустиме, то в завданні (розпорядженні) на підривання моста мають бути вказані необхідні габарити вільного проходу по фарватеру.
При підриванні мостів має забезпечуватись одночасний вибух всіх зарядів, розташованих в конструкціях даного спорудження. Для вибуху зарядів застосовуються дублюючі електровибухові мережі, у ряді випадків такі, що комбіновані з детонуючим шнуром.
При підриванні особливо важливих мостів, на випадок відмови зарядів, що закладені в спорудження під час підготовки його до підриву, необхідно мати резервний заряд ВР на автомобілі (платформі), який за своєю вагою є достатнім для зруйнування мосту хоча б в одному перетині. Вага такого заряду визначається по формулі:
C=30r2,
44. Застосування керованих мінно-вибухових загороджень в бою
Керовані мінні поля використовуються для закриття проходів в інших мінних полях, мінування ділянок, де передбачається контратака наших військ, прикриття рубежів розгортання для введення в бій других ешелонів та резервів, а також для прикриття пунктів управління, районів розташування військ та інших об'єктів.
За призначенням керовані мінні поля розподіляються на протитанкові і протипіхотні. Вони можуть бути керовані по дротах або по радіо. Керування мінними полями здійснюється шляхом переведення їх у бойовий або безпечний стан, а також виборчим (груповим) підриванням мін шляхом подачі відповідних команд (сигналів) з пункту керування.
Керовані протитанкові мінні поля встановлюються з використанням комплектів керованого мінування та мін з контактними і неконтактними зривниками за відповідними схемами. Дротові лінії керування або виконавчий прилад підключаються до розподільчої мережи комплекту. Міни з контактними зривниками встановлюються з кроком мінування 4 або 5, 5 м. Міни з неконтактними зривниками встановлюються з кроком мінування 8, 11, 12 м.
Керовані протитанкові мінні поля встановлюються вручну або за допомогою причепних мінних загороджувачів ПМЗ-4.
В теплу пору міни встановлюються у грунт з маскуванням. Дротова мережа укладається у грунт на глибину 20-25 см. Взимку (при мерзлому грунті) міни та дротова мережа встановлюються на поверхню грунту з маскуванням снігом. Під час встановлення мін необхідно забезпечити електричний контакт зривників з грунтом.
Комплекти керованих протитанкових і протипіхотних мінних полів.
- Комплект УМП-2 призначений для лаштування керованих по дротах протитанкових мінних полів. До комплекту входять: електромеханічні зривники УМП натискної дії, пульт управління, дротова мережа, заземлювачі, пристосування для забивки заземлювачів, ампервольтметр і стрічка з липким шаром. Керування мінним полем полягае у переведенні його у бойовий або безпечний стан за допомогою пульту упраління. Мінне поле, що переведене у безпечний стан, допускає прохід по ньому танків. Комплект УМП-2 дозволяє встановлювати противотанкові пртигусени чні міни ТМ-57, ТМ-62.
- Комплект УМПН-68 призначений для улаштування керованих по дротах протитанкових мінних полів. До складу комплекту входять неконтактні зривники МВН-62, пульт управління, дротова мережа, заземлювач і стандартна упаковка. Комплект дозволяє встановлювати чотирирядне мінне поле з 48 протитанкових мін ТМ-62 протяжністю по фронту до 130 метрів і глибиною до 40 метрів.
- Комплект «Краб-ИМ» призначений для підривання по проводах протипіхотних осколочних мін. Він складається з командного приладу, виконавчого приладу і саперного дроту СПП-2 (1200 метрів на трьох котушках), з яких прокладається лінія управління і готується зподільча мережа. Командний прилад КП встановлюється на пункті управління, а виконавчий прилад — на мінному полі.
- Комплект керування мінним полем УМП-3 призначений для управління по проводах станом протипіхотного мінного поля та вибіркового вибуху мін. До складу комплекта УМП-3 входять: пульт управління, чотири акумуляторних батареї, комплект замикачів, сорок виконавчих приладів, вісім котушок ТК-2 з лініями управління (по 500 метрів), блок живлення БП-69 і зарядний пристрій. До пульту управління підключені четири лінії управління, до кожної лінії — по десять виконавчих приладів, що мають номери 1-10, до дротів виконавчих приладів — міни. Комплект УМП-3 дозволяє встановлювати міни ОЗМ-72, МОН-50, МОН-90, МОН-100, МОН-200.
45. Послідовність і зміст роботи командира інженерного взводу щодо встановлення керованого мінного поля
Завдання на встановлення керованих мінно-вибухових загороджень командир взводу отримує від командира інженерно-саперної роти, начальника інженерної служби бригади, або від начальника штабу бригади. До встановлення керованих мінних полів вручну звичайно залучаються інженерно-саперні взводи у повному складі.
Робота командира взводу після отримання завдання.
Завдання, що пов'язані з влаштуванням керованих інженерних загороджень, командир інженерно-саперного взводу одержує по карті або безпосередньо на місцевості.
Під час постановки завдання йому вказується:
- відомості про характер дій противника у напрямку мінування;
- ділянки мінування;
- час початку і закінчення виконання завдання;
- кількість інженерних боєприпасів, що виділяються;
- сигнали управління;
Одержавши завдання, командир з'ясовує:
- завданя частини (з’єднання) щo забезпечується;
- завдання свого взводу;
- район зосередження;
- маршрут висування до району виконання завдання;
- ділянки мінування й кількість проходів, що залишаються;
- порядок отримання інженерних боєприпасів;
- порядок взаємодії з командирами загальновійськових підрозділів;
- сигнали управління;
- час і порядок проведення рекогносцировки.
Після з'ясування завдання командир взводу визначає заходи, які необхідно вжити негайно (отримання інженерних боєприпасів, підготовка пристосувань та інструменту для виконання завдання, перевірка технічного стану засобів мінування і т. п.), оцінює обстановку.
З'ясувавши отримане завдання командир взводу віддає попередні розпорядження командирам відділень в яких орієнтує їх про завдання, що має бути виконане, час готовності до його виконання, надає вказівки щодо підготовки матеріальної частини (елементів комплекту керованого мінного поля, шанцевого інструменту, приладдя для провішування магістралей) та підготовки інженерних боєприпасів.
Під час оцінки обстановки командир взводу уточнює дані про характер дій противника та їх вплив на успіх виконання завдання взводом, віддалення його бойових порядків від місця здійснення мінування, положення й можливості свого взводу (укомплектованість взводу, наявність матеріальних засобів, бойовий досвід особового складу), стан місцевості в районі виконання завдання та її вплив на успіх дій взводу, вплив погоди, кліматичних та сезонних умов, наявність світлого часу.
Розрахунок часу командиром взводу під час підготовки до виконання завдання:
- час на усвідомлення завдання з ............... до ...............
- віддача попередніх розпоряджень з ............... до ...............
- оцінка обстановки з ............... до ...............
- прийняття рішення з ............... до ...............
- рекогносцировка району виконання завдання з ............... до ...............
- віддача бойового наказу (постановка завдань) з ............... до ...............
- виконання завдання з ............... до ...............
- складання донесення про виконання завдання з ............... до ...............
46. Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації зведення та обладнання споруд на пунктах управління
До обладнання фортифікаційних споруд на командному пункті залучаються інженерно-позиційні та інженерно-саперні підрозділи. Їм на допомогу можливе залучення механізованих підрозділів.
Інженерними підрозділами під час обладнання ПУ, як правило, виконуються наступні завдання:
- перевірка маршрутів висування і району виконання завдання на наявність МВЗ;
- обладнання під'їзних шляхів;
- влаштування котлованів для споруджень і сховищ для КШМ;
- зведення споруджень та їх маскування;
- обладнання пункту водопостачання;
- маскування споруджень, укриттів й інших елементів КП.
Механізований взвод, що виділений на підсилення інженерного підрозділу розподіляється по відділеннях і виконує завдання спільно з ними.
Особовий склад підрозділів охорони, що залучений для обладнання КП, влаштовує одиночні й парні окопи для оборони району розгортання КП, додатково обладнує окопи для своїх БМП (БТР), влаштовує перекрити щілини, встановлює освітлювальну станцію в укриття, розгортають кабельну мережу.
Організація робіт з обладнання споруджень на КП пункту залежить від виділених для цього сил та засобів, наявності часу, конкретних умов обстановки і умов місцевості. Вона у будь-яких випадках має бути такою, щоби до моменту прибуття до призначеного району основного складу командного пункту був виконаний основний обсяг завдань.
Після розгортання КП допускається виконання таких завдань, які не впливають на нормальне функціонування командного пункту (обладнання сховищ для транспортних засобів, перекриттів над щілинами, позицій для підрозділів охорони та оборони).
Устаткування споруд для пунктів управління в ході наступу є складним завданням у зв'язку з необхідністю виконання визначених вище робіт в украй стислі терміни.
Інженерне обладнання пунктів управління в ході наступу включає:
— перевірку місцевості на наявність мін;
— пристосування місцевих предметів для укриття засобів пересування і зв'язку;
— пристосування і переобладнання захоплених у противника інженерних споруд;
— встановлення у котловани і обвалування спеціальних самохідних і причіпних споруд, а також зведення споруд з возимих комплектів
Якщо час перебування командного пункту на одному місці дуже малий, то управління підрозділами командир бригади (батальйону) здійснює безпосередньо з БМП (БТР, танка, автомобіля), знаходячись в русі.
Якщо час перебування командного пункту на одному місці обчислюється годинами, то під час його устаткування влаштовуються укриття для танків, БМП, бронетранспортерів і автомобілів, а також влаштовуються бліндажі з возимих комплектів.
Для влаштування котлованів і укриттів використовуються котловинні машини, бульдозери і вибухові речовини. Для ведення спостереження готуються відкриті майданчики для спостереження.
За досвідом військових навчань, на командному пункті бригади, як правило, устатковують: споруди для спостереження – 1; сховища легкого типу з комплекту КВС-У - 2; ходи сполучення від спорудження для спостереження до сховища - 500м; окоп для БТР - 2; укриття для спеціальних машин - 4; перекрити щілини - 5; маскування усіх інженерних споруджень.
47. ДІЇ ВЗВОДУ ЗІ ЗВЕДЕННЯ ТА УЛАШТУВАННЯ СПОРУДЖЕНЬ НА ПУНКТІ УПРАВЛІННЯ
Інженерними підрозділами під час обладнання ПУ, як правило, виконуються наступні завдання:
- перевірка маршрутів висування і району виконання завдання на наявність МВЗ;
- обладнання під'їзних шляхів;
- влаштування котлованів для споруджень і сховищ для КШМ;
- зведення споруджень та їх маскування;
- обладнання пункту водопостачання;
- маскування споруджень, укриттів й інших елементів КП.
Механізований взвод, що виділений на підсилення інженерного підрозділу розподіляється по відділеннях і виконує завдання спільно з ними.
Інженерне обладнання пунктів управління в ході наступу включає:
— перевірку місцевості на наявність мін;
— пристосування місцевих предметів для укриття засобів пересування і зв'язку;
— пристосування і переобладнання захоплених у противника інженерних споруд;
— встановлення у котловани і обвалування спеціальних самохідних і причіпних споруд, а також зведення споруд з возимих комплектів
Під час постановки завдання щодо обладнання КП звичайно визначаються:
- місця розташування основних споруджень і характер їхнього обладнання;
- під'їзні шляхи;
- місце обладнання пункту водопостачання;
- позиції для розташування підрозділів охорони та оборони;
- заходи з маскування місць робіт і готових споруджень.
Завдання інженерному підрозділу може бути поставлене в формі бойового розпоряд-ження або бойового наказу усно чи письмово.
Під час з’ясування отриманого завдання командир іпв має усвідомити:
- мету майбутніх дій і загальне завдання з’єднання, завдання старшого інженерного підрозділу;
- черговість виконання завдань і маршрут пересування до району розгортання ПУ;
- місце устаткування спостережного пункту, сектори спостереження і характер обладнання спостережних споруд (під час підготовки до наступу);
- місця устаткування сховищ, бліндажів і характер їх обладнання;
- сили і засоби, що залучаються для виконання завдання, які додаються механізовані підрозділи і засоби механізації робіт, коли і куди вони прибувають;
- елементи конструкцій фортифікаційних споруд і витратні матеріали, що виділяються, хто, куди і в яких кількостях їх постачає;
- місце і час уточнення завдання на місцевості з офіцером штабу бригади, його прізвище.
- час початку і закінчення робіт з обладнання ПУ.
У результаті з’ясування завдання командир інженерного взводу робить висновки, в яких визначає:
- час початку висування взводу до району виконання завдання;
- маршрут висування і час прибуття до району;
- сили та засоби, що додаються взводу на період виконання завдання;
- порядок та особливості застосування інженерної техніки;
- кількість часу на підготовку до виконання завдання, термін його виконання;
- організацію зв’язку зі старшим командиром (начальником);
- заходи, які необхідно здійснити негайно, з метою як найшвидшої підготовки до виконання завдань.
Після усвідомлення завдання командир іпв:
- оцінює обстановку;
- проводить розрахунок часу;
- віддає попередні розпорядження;
- проводить (або бере участь) рекогносцировку району виконання завдань;
- приймає рішення;
- віддає бойовий наказ (ставить завдання підлеглим);
- організує взаємодію та всебічне забезпечення
- здійснює контроль та управління під час виконання завдання.
Під час оцінки обстановки командир має визначити:
- характер бойових дій противника, інженерних заходів, що ним проводяться, яким чином дії противника можуть вплинути на успіх виконання поставленого інженерному підрозділу завдання;
- обсяг майбутніх робіт та можливості свого підрозділу і засобів підсилення щодо виконання завдань зі зведення фортифікаційних споруд, заготівлі елементів конструкцій споруд, а також наявність засобів інженерного озброєння і запасів матеріальних засобів;
- положення і завдання, які виконуються сусідніми інженерними підрозділами та умови взаємодії з ними;
- стан місцевості, її захисні та маскувальні властивості, характер рослинності, ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод та вплив негативних чинників на успіх виконання робіт;
- наявність джерел води, придатність води для використання і обсяг робіт стосовно добування води;
- стан дорожньої мережі, можливість використання під'їзних шляхів;
- метеорологічні умови, сезонні умови та їх вплив на успіх виконання поставленого підрозділу завдання;
- радіаційну, хімічну та біологічну обстановку;
- наявність місцевих будівельних матеріалів, які можуть бути використані для виконання завдання.
48. Склад та оснащення рухомого загону загороджень»
Екіпаж:
- ГМЗ -2 - командир машини, механік-водій, оператор;
- ПМЗ-4 - командир відділення, водій, оператор.
Час встановлення одного боєкомплекту складає 6-10 хв. Зарядження загороджувачів мінами здійснюється на рубежі мінування або на пункті зарядки, віддаленому від рубежу мінування на 2-4 км. Зарядку здійснюють екіпажі загороджувачів та водії транспортних машин у ГМЗ та саперні відділення - у ПМЗ-4. Час зарядки - до 20 хв. Загальний час на установлення мінного поля, який включає зарядження, висування на рубіж мінування та мінування, складає у середньому 40-45 хв. Перед установкою мінного поля здійснюється рекогносцировка місцевості. На рекогносцировку одного рубежу мінування витрачається у середньому до 30 хв.
Мінування з використанням гусеничного мінного загороджувача ГМЗ-2.
Боєкомплект - 208 мін.
Час установки мін у ґрунт - 15 хв.
Час перезарядки ГМЗ - 2 - до 30 хв. екіпажем.
Екіпаж машини - три чоловіка.
ГМЗ-2 використовується для мінування при безпосередньому зіткненні з противником на напрямках визначених контратак противника.
Фіксація мінних полів до орієнтирів, які є на карті, здійснюється командиром взводу за допомогою саперного далекоміру ДСП-30 або приладу фіксації мінного поля ПФМ. На установлене мінне поле складається формуляр, який подається до штабу частини.
Встановлення ПТМП вертольотами МІ-8Т зі знімним обладнанням ВМР-2.
Комплект знімного обладнання ВМР-2 до вертольоту МІ-8Т призначений для встановлення протитанкових мін на поверхні ґрунту.
Ємкість касет обладнання (боєкомплект) - 200 мін. Обладнання монтується у вантажній кабіні вертольоту під керівництвом бортмеханіка. Він же керує роботами з підготовки до вильоту на мінування та в процесі мінування. Мінування виконується екіпажем вертольоту.
Час на встановлення одного боєкомплекту мін - до 5 хв. Завантаження вертольотів мінами здійснюється на базах (інженерних складах) розрахунком у складі інженерно-саперного відділення.
Час завантаження - 20-30 хв. Висота мінування - до 50 м. Крок мінування - 5,5-11 м.
49. ДІЇ ВЗВОДУ В СКЛАДІ РУХОМОГО ЗАГОНУ ЗАГОРОДЖЕНЬ
З’ясовуючи завдання командир РЗЗ має усвідомити основні дані про противника та про свої війська, на напрямку наступу яких належить діяти загону і порядок взаємодії з ними; місце загону загороджень в бойовому порядку; напрямок переміщення і порядок дій в ході наступу; ймовірні рубежі мінування, очікувана радіаційна обстановка на них (у випадку застосування ЗМУ); терміни готовності загороджень; місце зосередження після встановлення загороджень на кожному рубежі; сигнали управління і способи підтримки зв'язку; порядок зняття або передачі військам встановлених загороджень.
Під час оцінки обстановки командир загону загороджень має встановити:
- положення і склад противника, ймовірні напрямки, рубежі і ширину фронту контратак його других ешелонів і резервів. Виходячи з оцінки противника, він повинен визначити протяжність рубежу, який необхідно прикрити загородженнями;
- протяжність досяжних для танків ділянок на рубежі розгортання і на підставі цього визначити обсяг завдань;
- під час оцінки свого підрозділу командир РЗЗ усвідомлює його можливості щодо встановлення загороджень і терміни, на які він може розраховувати.
Порівнюючи обсяг завдань щодо встановлення загороджень з можливостями підрозділу, командир РЗЗ робить висновки, чи достатньо йому наявних сил та засобів для прикриття зазначеного рубежу мінно-вибуховими загородженнями. Якщо РЗЗ не здатен прикрити загородженнями всі досяжні для танків ділянки місцевості, то командир РЗЗ обирає найбільш важливі з них.
Використовуючи висновки з оцінки обстановки командир рухомого загону загороджень приймає рішення.
Під час прийняття рішення, командир загону визначає: порядок розподілу засобів загороджень між підрозділами і по транспортних засобах; порядок розміщення підрозділів і транспортних засобів у вихідному районі для наступу; шикування колони під час висунення до рубежів мінування; ділянки або об'єкти для встановлення загороджень підрозділам; порядок роботи щодо встановлення і зняття загороджень; порядок поповнення запасів інженерних боєприпасів у ході бою.
В основу рішення командира має покладена ідея широкого маневру засобами мінування і можливості здійснення робіт одночасно на двох рубежах.
Своє рішення командир РЗЗ доводить до підлеглих під час постановки завдань, після чого організовує взаємодію, надає вказівки щодо бойового та матеріального забезпечення і готується до наступних дій.
Взаємодія підрозділів, що залучаються до установки загороджень в ході бою, і рухомих загонів загороджень з підрозділами і частинами родів військ досягається узгодженням з ними: рубежів розгортання і порядку висунення до них; часу і порядку встановлення загороджень; кількості і місць проходів, що залишаються в загородженнях, і порядку їх закриття; порядку прикриття дій підрозділів, а також встановлених ними загороджень вогнем протитанкових засобів; порядку і шляхів руху підрозділів в район збору після встановлення загороджень; порядку зняття встановлених загороджень після відбиття контратаки або передачі загороджень частинам, що діють на даному напрямку; питань управління та зв'язку і сигналів взаємодії.