Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
мЮГБЮ ПЕТЕПЮРС: пНКЭ жЕПЙБХ Б ПЮЛЙЮУ аНФНЦН ОКЮМС
пНГДЁК: пЕКЁЦЁЪ
пНКЭ жЕПЙБХ Б ПЮЛЙЮУ аНФНЦН ОКЮМС
"Именно Послание к Римлянам продолжает способствовать делу обновления церкви в наши дни. Именно в этом послании раскрывается Божий план в отношении человечества. Его план уже не явля ется сокровенной тайной. Попросту говоря, христиане помещаются в правильное положение перед всемогущим Богом и принимаются Им на основании крови, пролитой за них Иисусом Христом." [1]
- Так твердить один з коментаторів послання Святого Павла до римлян. Але, на нашу думку, таке твердження є надто спрощеним. Чи може дійсно план Божий перестати бути таємницею, стати чимось певним? І чи не суперечить це основам християнства?
В ході подальшого розгляду, ми побачимо, що ця теза не є безумовно загальносприйнятною. Але цей уривок демонструє нам також і іншу тезу: навіть у найновіших тлумаченнях Біблії основою Божого плану вважається Церква.
Божий план спасіння, який розвивається в історії, або його основні етапи – це одне з визначень (сотеріологічне визначення) "ікономії". [7]
Західне богослов'я віднайшло цей термін нещодавно, з поглибленого пізнавання патристики, і це слово вживається у богословському значенні майже у всіх західних мовах у тій самій формі, що й у світському значенні (оeconomia). На українському терені греко-католики найчастіше зустрічають цей термін у західній літературі і застосовують його або в тій самій формі (економія), або стараються оминути цю тотожність зі світською формою (ойкономія — за еразмівським читанням). Уважаємо, що відповіднішою для української мови є форма, що походить від церковнослов'янської мови (ікономія — за візантійським читанням: пор. ікос замість ойкос), засвідчена в українській православній літературі.
У церковнослов'янській мові в сотеріологічному значенні вживається також форма домостроительство як слов'янська калька грецького терміна οἰκονομία (тобто «устрій дому»). В ідентичній формі вона перейшла до російської мови. Дехто, наслідуючи цю кальку, вживає в українській мові форму домобудівництво. Ця форма, хоч деколи виглядає влучною (бо ж Божий план спасіння — «будування» його дому-Церкви), зазвичай невідповідна, бо ґрунтується на російському значенні слова (строить — будувати), а не на значенні грецького слова (νόμος — устрій, закон).[6]
Як би там не було з термінологією, але і в католицькій традиції Церкві відводиться найважливіше місце у виконанні Божого плану. Починаючи з виникнення Християнської Церкви і у процесі її подальшого розвитку на неї, як на організовану форму релігії покладалися надії віруючих.
"Благодаря молитвам апостола и других верующих, о вере римских христиан было известно во всём мире. Павел никогда не бывал в Риме и, несмотря на то, что иногда в путешествиях он встречал некоторых из этих людей, со многими из них не был никогда знаком. Но он молился о них «непрестанно» и «всегда»! Поэтому эта церковь ус пешно развивалась. И если существует что-то, в чём мы сегодня ну ждаемся больше всего, то это возрождение той атмосферы заботы и молитвы друг о друге. Стоит нам только начать регулярно поддер живать друг друга в молитве, — и наши дела пошли бы совсем по-другому!" -
"Свидетель мне Бог, Которому я служу духом моим в благовествовании Сына Его, что непрестанно воспоминаю о вас, Всегда прося в молитвах моих, чтобы воля Божия когда-нибудь бла го поспешила мне придти к вам (1:9-10)." [1]
План Божий є фундаментальною категорією християнства в усіх його формах і для всіх його напрямків і сект. Ми не помилимось, переоцінюючи роль Церкви, які б джерела ми не спробували використати. Розглянемо наприклад пілручник "Божий план" Адвентистів:
"Возвышение искупленных будет вечным свидетельством Божьей милости. «В грядущих веках» Он явит «преизобильное богатство благодати Своей в благости к нам во Христе Иисусе», «дабы ныне соделалась известною чрез Церковь начальствам и властям на небесах многоразличная премудрость Божия, по предвечному определению, которое Он исполнил во Христе Иисусе, Господе нашем» (Еф.2:7; 3:10–11)2
Церковь – это Божья крепость, Его город–убежище в мятежном мире. Любое отступничество Церкви – это предательство по отношению к Тому, Кто искупил человечество Кровью Своего единородного Сына. С самого начала Церковь на земле составляли верные души. В каждом поколении у Господа были стражи, предостерегавшие живущих и возвещавшие им верное свидетельство; когда одни складывали оружие, их дело продолжали другие. Бог заключил со Своими свидетелями завет, объединив Церковь на земле с Церковью небесной, послав ангелов для служения Своей Церкви, и врата ада не могли одолеть Его народ.
Во все времена многовековых гонений, борьбы и мрака Бог поддерживал Свою Церковь. Ни одна туча не омрачала ее без Его ведома, ни одна стихия, противоборствующая Его делу, не бушевала без Его провидения. Он не оставлял Свою Церковь без наставления, но указывал в пророчествах дальнейший ход событий; и то, что пророки предсказывали по вдохновению Его Духа, сбывалось в свое время. Все Его намерения исполнятся. Закон Господа неразрывно связан с Его престолом, и никакие силы зла не могут уничтожить его. Истина богодухновенна; она охраняется Богом, она преодолеет любое сопротивление.
В эпоху духовной тьмы Церковь Божья была подобна городу на холме. Из века в век на протяжении многих поколений в ее среде раскрывалось чистое небесное учение. Бог всегда особым образом заботится о Церкви, несмотря на то, что иногда она может казаться слабой и несовершенной. Это место, где действует Его благодать и проявляется Его чудесная сила, преобразующая сердца.
«Чему уподобим Царствие Божие? – спросил Христос. – Или какою притчею изобразим его?» (Мк.4:30). Он не мог сравнить его с царствами мира сего, ибо не нашел в этом мире ничего подобного. Земные царства прибегают к насилию и принуждению, Царство же Христово утверждается не силой оружия, и любое насилие для него неприемлемо. Оно призвано возвышать и облагораживать человечество. Божья Церковь – это оплот святой жизни; она наделена различными дарами и силой Святого Духа. Ее члены обретают счастье в счастье других людей, которым они помогают и для которых служат благословением.
Господь желает совершить через Свою Церковь великое дело, дабы прославить Свое имя. Это описано в видении Иезекииля о целительном потоке: «Эта вода течет в восточную сторону земли, сойдет на равнину и войдет в море; и воды его сделаются здоровыми. И всякое живущее существо, пресмыкающееся там, где войдут две струи, будет живо . У потока по берегам его с той и другой стороны будут расти всякие дерева, доставляющие пищу; листья их не будут увядать, и плоды на них не будут истощаться; каждый месяц будут созревать новые, потому что вода для них течет из святилища; плоды их будут употребляемы в пищу, а листья на врачевание» (Иез.47:8–12).
Церковь – это орудие Господа для возвещения истины, Он уполномочил её совершать особое дело. Если она верна Ему и своему долгу, послушна всем Его заповедям, в ней пребудет Божественная благодать, она станет прославлять Господа Бога Израилева, и никакая сила не сможет помешать ей.
Если Церковь облечётся в одежду Христовой праведности и порвёт все связи с миром греха, для неё наступит рассвет славного дня. Обетование Господа, данное ей, незыблемо в веках. Он сделает её вечным сокровищем, радостью многих поколений. Истина, презираемая и отвергаемая многими, восторжествует. Её распространение, вопреки всем преградам и помехам, никогда не прекращалось. Когда весть Божья наталкивается на сопротивление, Господь придаёт ей дополнительную силу, чтобы влияние её было мощным. Укреплённая Божественной силой, она проложит путь через самые непреодолимые препятствия и восторжествует над ними. [2]
Властиво, що кожна церква і секта говорячи про Церкву взагалі має на увазі свою конкретну церкву. І звісно, використовуючи одні й ті самі посилання на Біблію, робляться різні висновки, щодо правильності вірувань і, конкретно, правильності певних організаційних форм. Ми повинні усвідомлювати, що Церква, як така, є організаційною структурою віруючих, а, отже, має всі характеристики організацій – організаційну структуру, формальні і неформальні зв'язки, ієрархію, структуру ролей, організаційні правила, норми і ритуали і т. ін. все це дозволяє віруючим, як членам організації, відчувати свою приналежність до Господа через приналежність до колективу віруючих. Тому завжди, коли говориться про Церкву, говориться про згуртованість її членів, взаємодопомогу, а також розповсюдження її цінностей.
Таким чином, основна функція Церкви у межах Божого плану – це згуртування і утримання духу віри.
Інша функція – це поширення християнства і християнських цінностей.
"Ще з вічності, від початку Бог спланував, як саме Він здійснить наше спасіння. І вознесіння Сина Божого було останньою частиною того Божого плану, його тріумфальним завершенням. Від створення світу Божий план не зазнав жодних змін і був виповнений цілковито, що підносить славу Божу та Його вірність на недосяжну для нашої думки висоту." [3] – Ця цитата показує, що для лютеран Божий план в певному плані вже є виконаним, але не тільки для лютеранської церкви спасіння є кінцевою Божою метою. Спасіння – це винагорода за досягнення кінцевої і основної мети християнства – служіння Богу. І в цьому втілюються інші функції Церкви – вона навчає, виховує і контролює служіння Богу як передумову спасіння душі.
Але в рамках поділу християнства на окремі конфесії усіх християн не об'єднує єдина Церква, так само як і єдина віра. Таким чином, поділ на різні "церкви" заважає людям об'єднатися у єдиному служінню Богу. Отже, на відміну від Церкви у межах Божого плану, церкви як земні організації не завжди виконують ті функцій, які здавалось б повинні виконувати. Але для відповіді на це питання ми повинні повернутися до питання про завершеність/незавершеність, пізнаваність/непізнаваність Божого плану. А в наше завдання не входить аналіз розуміння Божого плану різними конфесіями.
"Церква є чимось важливим з точки зору Бога – а вона є важливою, бо Біблія каже, що церква була частиною Божого плану «відвічно» (Еф. 3:10-11), і до того ж, Христос придбав її ціною власної крові (Дії 20:28) – так от, відколи церква є важливою, необхідно правильно її зідентифікувати. [11] – Тут мова йде про те, яка ж з сучасних "церков" є втіленням Божої волі і Божої благодаті і служить саме Богу. Для того, щоб заохотити віруючих людей до своїх сект деякі "церкви" намагається видатися найправильнішою, застосовуючи весь арсенал сугестивних засобів, доступних сучасній психології.
Соціологи доволі давно намагаються виокремити компоненти, які обумовлюють динамічне поширення харизматичних рухів навіть у порівнянні з близькими до них генетично конфесійними спільнотами Очевидно, слід погодитися, що особливо привабливими для тих, хто приєднується до них, стають саме маніфестації духовних дарів і, особливо, зцілення, пророцтва, говоріння на інших мовах (та їхнє тлумачення), чудеса, екзорцизм (всього, як відомо, духовних дарів налічується дев'ять ї їх класифікують за тройним принципом: тройні дари сили, одкровення та мови). Серед інших чинників, які детермінують рекордну динаміку харизматичного руху, дослідники причин його зростання у США називають особливості доктрини, чия ефективність базується не на змісті, а на впевненості; заохочення до дії і впевненість у реалізації Божого плану; ефективна організація і система збільшення числа вірних [8]
Варто нагадати, що "харизматичне пробудження", яке датується 1950-ми рр. ХХст., охопило обидві Америки і, на відміну від першої п'ятидесятницької хвилі початку століття, далеко вийшло за маргінальних страт, нижчих класів і соціальної периферії. Воно заторкнуло також єпископалів, методистів, пресвітеріан і католиків. Сугестивність цього "пробудження" стало цілком очевидною вже після перших же вільних контактів американських та скандинавських харизматів з українськими п'ятидесятниками. [4]
Харизматичні церкви стимулюють скерованість своїх членів на особистісний життєвий успіх, видимою ознакою якого є фінансове процвітання, професійна спроможність, кар'єрні досягнення і тілесне здоров'я. Десятина та інші пожертви, молитви за зцілення постають тут важливими засобами реалізації Божого слова, а особиста успішність - індикатором правильності духовного життя. За умов хиткості особистих досягнень, відсутності скільки-небудь надійних гарантій збереження свого статусу і свого бізнесу, що в транзитних суспільствах особливо гостро відчувається дрібними й середніми підприємцями, "новий протестантизм" стає досить привабливим для осіб, які потребують "нової духовності", гарантованих за наслідками відносин з трансцендентним. Очевидно, саме тому ми бачимо в харизматичних громадах більше людей успіху порівняно, скажімо, зі "старими протестантами" (такими, зрозуміло, якими вони реально постали в Україні). Порівняно з ними харизмати є, поза сумнівом, більш "капіталістичною" Церквою - багатство тут не тільки не викликає підозри й недовіри, але й всіляко заохочується. [5]
Церква в нашій країні була і залишається відокремленою від держави. В зв’язку з цим немає ніяких духовних вимог до лікарів, педагогів, психологів, тобто до тих спеціалістів, які працюють з людьми та в деякій мірі формують їх моральність. Психотерапія не є виключенням, адже з точки зору православ’я це лікування душі душею. Духовна невизначеність, неспроможність психотерапії, заснована на моральному плюралізмі атакується величезною кількістю окультних психотехнік.
Лікувальна психотерапевтична дія повинна мати ієрархію цілей: від найближчих до головних — повернення до неперехідних цінностей. Тому важливо як для православного священика, так і для лікаря-психотерапевта не маніпулювати душами людей, а для діяльності харизматичних церков та сект ввести заборону введення в «богослужіння» елементів психотехнік. [9]
Віра і Церква – це не прості справи. Це старання самого Бога про збудування людей через розуміння Правди і Божого порядку, через наближення людей до Бога і організацію християнського життя, так, щоб Бог міг зблизитися до людини кожної зосібно і до церковної громади, а зблизившись – міг піклуватися людьми, допомагаючи їм і охороняючи їх від зла. [10] Таким чином, питання про роль Церкви в християнстві зрозуміле – Церква відіграє важливу роль поряд з індивідуальною вірою. Але співвідношення цих двох основних складових у різних конфесіях вихначається по різному (в деяких конфесіях цих складових більше). Але для всіх християн Церква – це тіло Христа.
Використана література
1. Рэй Стедман "От вины к славе"
http://christ4you.ru/modules/wfdownloads/singlefile.php?cid=64&lid=488&PHPSESSID=4ee587c16e1469a357ed309f835a6936
2. http://www.biplan.info/ru/les-03.html -"БИБЛЕЙСКИЙ ПЛАН СПАСЕНИЯ" - курс изучения Библии Адвентистской церкви
3. http://www.ukrlc.org/LW/2001/25_05_2001.htm - запис радіопередачі Української Лютеранської Церкви
4. Релігійно-інституційний процес в Україні: загальна характеристика і напрямки змін // Аналітика // Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ, головний редактор журналу "Людина і світ". Спеціально для РІСУ.
http://www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/analysis/article;9703/
5. Iнтерв'ю з народним депутатом України, пастором харизматичної церкви "Слово віри" В.Шушкевичем.- Пастор і політика //Людина і світ. 2000.-№4.-С.47-49)
6. ТЕРМІНОЛОГІЧНО-ПРАВОПИСНИЙ ПОРАДНИК ДЛЯ БОГОСЛОВІВ (Українська Католицька Церква)
http://www.ucu.edu.ua/doc1/2005/poradnyk.2005.08.pdf
7. Релігієзнавчий Словник / ред. А. Колодний, Б. Лобовик. Київ, 1996
8. Juther P. Gerlach and Virginia H.Hine. Five factors crucial to the growth and spread of a modern religious movement \\ JSSR.- Vol. VII.-№ 1.-Spring 1968.-P.23-39
9. Використання психотерапевтичних методик у дыяльносты харизматичних церков та сект, М. І. Сокур, О. М. Царенко http://www.psychiatry.ua/
10. Патріарх Димитрій "Послання до українського православного народу", Братство УАПЦ, К. - 2001
11. Вейн Джексон Identifying the Church of the New Testament.
http://iryn-mykola.livejournal.com/17500.htm