Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ
юридичний факультет
ЗАТВЕРДЖУЮ
Проректор з навчальної
та методичної роботи
Касьяненко М.М.
«____» _________ 2012р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕДАЦІЇ
ЩОДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ
З дисципліни «Теорія держави і права»
для підготовки бакалаврів денної та заочної форми навчання
галузі знань «Право»
напряму підготовки 6.030401 «Право»
Ірпінь 2010
Методичні вказівки щодо виконання курсових робіт призначені для підготовки бакалаврів галузі знань «Право» з напрямом підготовки 6.030401 «Право» денної та заочної форми навчання.
Автори Самофалов Л.П.
кандидат юридичних наук,
доцент, завідувач кафедри
теорії та історії держави
і права
Старостюк А.В.
кандидат юридичних наук,
доцент
Линник Т.В.
старший викладач,
заступник завідувача
кафедри
Карпунчев П.В.
в.о. доцента
Талах А.М.
старший викладач
Рецензенти Мурашин О.Г.
доктор юридичних наук,
професор, заслужений
юрист України
Усенко В.Ф.
кандидат юридичний наук,
професор
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри теорії та історії держави і права,
протокол № ______ від «____» ________________ 2010 р.
Завідувач кафедри Л.П. Самофалов
Розглянуто і схвалено на засіданні Вченої ради юридичного факультету,
протокол № ______ від «____» ________________ 2010 р.
Голова Вченої ради Г.М. Самі лик
Завідувач навчально-
методичного відділу О.О. Бойко
Реєстраційний № ____________
Вступ
Одним з важливих етапів процесу підготовки кваліфікованих фахівців з
юриспруденції є написання та захист курсових робіт. Навчальними планами Університету ДПС України передбачено написання слухачами курсових робіт.
Курсова робота є своєрідним підсумком здобутих слухачем теоретичних знань з певної дисципліни, практичних умінь і навичок майбутнього фаху. Це творчий екзамен, завдяки якому перевіряється рівень самостійного мислення автора, його вміння збирати й аналізувати матеріал, робити узагальнюючі висновки, тобто практично застосовувати знання, набуті у процесі навчання в Університеті ДПС України.
Виконуючи курсові роботи слухачі оволодівають прийомами підбору, систематизації та правильного використання літературного, статистичного матеріалу, вмінням правильно аналізувати зібрані матеріали, робити висновки і узагальнення. У них поступово формується і розвивається наукове мислення, виробляються навички самостійного письмового викладення та оформлення результатів науково-дослідної роботи.
Мета даних методичних рекомендацій - допомогти слухачам правильно вибрати тему курсової роботи, скласти план, написати текст, оформити результати дослідження.
Знання вимог і дотримання порад, викладених у виданні, дозволять студентам (курсантам) уникнути багатьох помилок у текстовій частині й оформленні курсової роботи та в цілому сприятиме її якісному виконанню.
Мета і завдання курсової роботи
Метою курсової роботи є розвиток у студентів (курсантів) здібностей до самостійного наукового дослідження.
Для реалізації цієї мети необхідно вирішити такі основні завдання:
• Глибоко опрацювати спеціальну наукову та методологічну літературу;
• Проаналізувати й осмислити фактичні данні;
• Систематизувати та правильно використати статистичний матеріал;
• Логічно і послідовно викласти свої думки на папері;
• Зуміти коротко і чітко доповісти на захисті про результати своїх досліджень.
Курсова робота повинна містити елементи наукового
дослідження, продемонструвати вміння використовувати надбані теоретичні знання, творчу ініціативу й активність студента (курсанта).
Загальні вимоги
1. Науковість, що передбачає творчий підхід до обраної теми, правильне і глибоке висвітлення всіх її аспектів, усвідомлення результатів дослідження та вміння робити узагальнення, висновки і рекомендації щодо вдосконалення досліджуваної проблеми.
Науковий рівень курсової роботи визначається не її обсягом, а якістю, тобто її науково-теоретичним рівнем і практичною значимістю. У курсовій роботі необхідно не тільки розкрити тему, описати матеріал, але й отримати з нього інформацію історичного, соціально-політичного, економічного чи світоглядного характеру.
Автор повинен не голослівно відстоювати положення, які висуває, чи перерахувати чужі погляди, а дати критичний аналіз матеріалу, зробити чіткі та логічні висновки.
2. Логічно-послідовне викладення матеріалу. Всі розділи роботи й ілюстративний (статистичний) матеріал повинні бути взаємопов'язаними.
3. Самостійність виконання. Ця вимога має два аспекти: по-перше, слухач виконує курсову роботу одноосібно, без співавторства; по-друге, використання літератури та джерел передбачає не механічне їх переписування слухачем, а має на меті відбір ним необхідних фактів і даних для самостійного аналізу та характеристики досліджуваного питання теми, повинно сприяти більш глибокому обґрунтуванню висновків.
Робота, виконана не самостійно, а як результат переписування джерел повертається слухачеві для доопрацювання.
4. Грамотність, культура і правильність оформлення. Робота повинна бути акуратною, не мати стилістичних та орфографічних помилок.
5. Обсяг курсової роботи повинен становити 25-30 друкованих сторінок. Значне перевищення встановленого обсягу свідчить про те, що студент (курсант) погано орієнтується в матеріалі, не вміє відбирати головного, найбільш суттєвого. Разом з тим, занадто малий обсяг роботи не дозволяє достатньо розкрити тему.
6. Пропорційність обсягу всіх структурних частин роботи. Зокрема вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 20% її загального обсягу.
У разі відхилень від вимог до роботи, вона повертається слухачеві для доопрацювання чи переопрацювання.
Послідовність етапів виконання курсової роботи
1.ВИБІР ТЕМИ ТА СХВАЛЕННЯ ЇЇ НА КАФЕДРІ
Перед тим, як вибрати тему курсової роботи, слухач повинен урахувати: власний інтерес до певної наукової проблеми; ступінь особистого ознайомлення з обраною для дослідження темою; характер і обсяг практично доступних для використання, літературних, статистичних та інших джерел і матеріалів. Студентові (курсантові) надається право самостійно вибирати тему із запропонованого переліку тем курсових робіт, який відповідає завданням навчальної дисципліни і тісно ,пов'язаний з практичними потребами конкретного фаху. Після обрання студентом (курсантом) теми курсової роботи вона затверджується кафедрою, йому призначається науковий керівник, який визначає загальний напрям роботи, оцінює результати окремих етапів її виконання.
2.СКЛАДАНЯ КАЛЕНДАРНОГО ГРАФІКУ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Після затвердження теми студент (курсант) у найкоротший термін повинен скласти календарний графік виконання курсової роботи й узгодити його з науковим керівником. Календарний графік має бути реальним. Чітке дотримання термінів виконання роботи дозволить вчасно закінчити курсову, врахувати зауваження керівника, усунути недоліки, здати її на кафедру та вийти на захист. Організація студентом (курсантом) часу на розробку теми не входить до обов'язків наукового керівника. Це справа студента (курсанта).
З.ДОБІР І ОПРАЦЮВАННЯ ЛІТЕРАТУРИ
Для написання якісної курсової роботи потрібен ретельний і обміркований добір літератури, складання загальної бібліографії. Ознайомлення з літературою здійснюється під час вивчення теми у ході навчального процесу. Далі, під час написання курсової роботи, проводиться систематизація джерел.
До складу бібліографії мають бути віднесені вітчизняні та міжнародні нормативні матеріали, підручники, навчальні посібники, довідники, збірники, словники, енциклопедії, монографії, матеріали наукових конференцій й газетні статті тощо.
Вивчення літератури та дослідження проблеми повинні проводитись в історичному аспекті — від історії питання, його теоретичних засад, до сучасного стану, практичної реалізації, перспектив розвитку. Це дозволяє вивчити явище чи проблему в динаміці, виявити тенденції розвитку, науково спрогнозувати її.
Після добору літератури слід розпочинати її вивчення, систематизацію, конспектування. Виконуючи цю роботу, необхідно пам'ятати, що вивчення - це не лише механічне засвоєння інформації, а й активний творчий процес, спрямований на вирішення поставлених завдань. Працюючи над тією чи іншою монографією або статтею, слід конспектувати основні положення, погляди, висновки та їх обґрунтування. Кожну виписку рекомендується робити на окремих аркушах з посилання на літературу.
Під час роботи над теоретичною літературою студентові (курсантові) необхідно зуміти зробити аналіз прочитаної праці, критично розібрати концепції автора, відзначивши їх сильні та слабкі сторони. Особливу увагу слід звернути на питання, що не знайшли висвітлення в сучасній літературі чи були поставленими в працях дослідників. Якщо з даної проблеми існує кілька думок, то автор курсової роботи повинен коротко викласти кожну з них, дати їм критичну оцінку й обґрунтувати, чому він дотримується тієї або іншої концепції, чи висунути та обґрунтувати власну думку.
Слід пам'ятати, що якісне написання курсової роботи забезпечується використанням (вивченням) не одного джерела, а кількох, як рекомендованих, так і вибраних самостійно.
4.СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Одним із суттєвих питань підготовки курсової роботи є складання плану, без якого неможливо глибоко проникнути в суть досліджуваної проблеми. Робота над складанням плану, як правило, поділяється на два етапи. Спочатку складається попередній план, визначаються основні напрями дослідження, коло питань, які необхідно висвітлити. Після вивчення джерел план корегується, відшліфовуються формулювання питань. У вищій школі не існує обов'язкових норм для розробки плану, все залежить від досліджуваної теми. Важливо, щоб план курсової роботи був логічним і послідовним.
5.НАПИСАННЯ ТЕКСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
5.1 Структура курсової роботи
Після вивчення літератури і складання плану студент (курсант) приступає до написання тексту курсової роботи.
Текстова частина є основною та найбільш важливою в курсовій роботі, тому на неї слід звернути особливу увагу. Загальними вимогами до неї є:
• Чіткість побудови і конкретність викладення;
• Логічно-послідовне викладення матеріалу;
• Доказовість аргументації та доказовість висновків;
Незважаючи на спільність вимог, кожна тема має свої особливості, які необхідно врахувати як у процесі складання плану, так і під час написання тексту.
Курсова повинна містити:
1. титульний аркуш.
2. зміст.
3. вступ.
4. основну частину.
5. висновки.
6. список використаних джерел.
7. додатки(у разі потреби).
Кожна структурна частина курсової роботи починається з нової сторінки
Титульний аркуш - обов'язковий елемент курсової роботи, де зазначається офіційна назва навчального закладу, інституту і кафедри, де виконується робота; повна назва теми курсової роботи; курс, на якому навчається автор; прізвище, ініціали автора й наукового керівника, його вчений ступінь і звання; місто і рік виконання.
Зміст (план роботи), що відображає структуру дослідження (вступ, розділи (підрозділи, пункти), висновки, список використаних джерел, додатки) з означенням найменування та номерів початкових сторінок усіх структурних елементів.
Назви заголовків усередині тексту повинні відповідати назвам у змісті.
Вступ — розкриває сутність, стан наукового завдання та його значущість. Найбільш оптимальним є вступ, у якому:
• обґрунтовується актуальність теми, її наукове та практичне значення ;
• аргументується вибір об'єкта (предмета) дослідження;
• визначається мета і конкретні завдання дослідження.
Приблизний обсяг вступу - 3 друкованих сторінки.
Основна частина - розкриває зміст дослідження. У ній подають: критичний огляд літератури за темою, проблемні питання та свої пропозиції щодо їх розв'язання.
Залежно від теми курсової роботи основна частина може складатись з різної кількості розділів, підрозділів, пунктів.
Назви заголовків мають бути стислими і відповідати меті та змісту роботи. Не допускається повторення назви теми роботи у назві одного з розділів. Кожний розділ повинен закінчуватися короткими узагальненнями та висновками.
Висновки завершують курсову роботу. Стисло викладаються основні положення дослідження, а також рекомендації та пропозиції наукового та практичного характеру, що становлять предмет захисту.
Список використаних джерел складається лише з назв тих публікацій, що були використані у процесі виконання курсової роботи.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті(найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсової роботи),в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Перше слово у джерелі друкується курсивом.
Додатки створюються для запобігання перевантаження тексту курсової роботи схемами, таблицями тощо.
5.2 Оформлення курсової роботи
Загальні вимоги
Під оформленням роботи слід розуміти не тільки оформлення титульної сторінки, грамотність тощо, а й правильне подання наукового апарату ( цитування, посилання на наукові джерела, виноски, список використаних джерел).
Курсову роботу друкують за допомогою комп'ютера на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Обсяг основної частини курсової роботи повинен містити приблизно 20 сторінок.
Зазначений вище обсяг дослідження розрахований на використання при його оформленні комп'ютерів із застосуванням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом на папері формату А4. Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів:
• лівий - не менше 30 мм;
• правий - не менше 10 мм;
• верхній - не менше 20 мм;
• нижній - не менше 20 мм.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних елементів курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту.
Заголовки підрозділів і пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовків не ставлять. Переніс слів у заголовку не дозволяється.
Відстань між заголовком (за винятком загального пункту) за текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
Кожна структурна частина курсової роботи повинна починатися з нової сторінки.
До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці, схеми тощо, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.
Текст роботи викладається від третьої особи або у формі безособових речень, уникаючи займенників «я» та «ми» . Рекомендується вживати слово «автор».
Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, таблиць подають арабськими цифрами без знака № .
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дослідження. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці .
Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список кінці
використаних джерел не мають порядкового номеру. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні елементи курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки.
Номер розділу ставлять після слова «розділ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Розділи послідовно в порядку розташування їх у роботі нумеруються однією цифрою, підрозділи в межах кожного розділу - двома з розділовими знаками(крапками) між ними, пункти - трьома.
Наприклад:
РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
(розділ)
2.1. Становлення інституту виконавчої влади в теорії та практиці України
(перший підрозділ другого розділу)
2.1.1. Кабінет Міністрів України - вищий орган виконавчої влади в Україні
(перший пункт першого підрозділу другого розділу)
2.1.2. Центральні органи виконавчої влади (другий пункт)
2.1.3. Місцеві органи виконавчої влади (третій пункт)
Додатковий матеріал : ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці можна подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, на наступній сторінці або у додатках.
Ілюстрації позначаються словом «Рис.» і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатку.
Назви ілюстрацій розміщуються після їх номерів. Назви таблиць – над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери.
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
Оформлення наукового апарату є наочним свідченням уміння студента (курсанта) працювати з літературою. Слід робити посилання на кожне положення чи точку зору . Такі посилання дозволяють відшукати документи і перевірити достовірність відомостей, запропонованих у цитатах, дають необхідну інформацію щодо цитованого документа, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.
Посилання необхідно робити: у тому місці тексту, що потребує посилання, розкриваються квадратні дужки, всередині яких ставиться порядковий номер необхідного джерела. Порядковий номер джерела у квадратних дужках повинен відповідати порядковому номеру джерела у списку використаних джерел. Далі, у дужках, після коми, ставиться маленька літера «с» з крапкою на кінці і номер(номери) сторінки(сторінок) використаного джерела, після чого квадратна дужка закривається.
Посилання на додатковий матеріал курсової роботи вказують порядковим номером додатка , наприклад, «табл. 1.2».
Цитати наводяться для підтвердження власних аргументів або критичного аналізу того чи іншого друкованого твору. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням авторського написання. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.
Оформлення списку використаних джерел
Розміщується після висновків. Складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв та ін.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів : у порядку появи посилань у тексті, алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. При цьому необхідно дотримуватися вимог державного стандарту.
6. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Після написання та належного оформлення курсової роботи студент (курсант) подає її на кафедру. Керівник пише відгук про курсову роботу. У разі необхідності робота
повертається на доопрацювання.
Допуском до захисту є позитивний відгук наукового керівника.
На захисті курсової роботи студент (курсант) у стислій доповіді (8-І0 хв.) інформує комісію про основні завдання, що стояли перед дослідженням, викладає основний зміст роботи, робить висновки. Зупиняється на тих недоліках, на які вказав науковий керівник. Якщо слухач не погоджується з деякими зауваженнями, йому потрібно навести аргументи на захист своєї наукової думки. Доповідь студента (курсанта) , відповіді на запитання та зауваження членів комісії повинні бути обґрунтованими.
Остаточно курсова робота оцінюється комісією за результатами захисту з урахуванням оцінки керівника, зазначеної у відгуку.
У випадку, коли слухач отримає на захисті незадовільну оцінку, комісія приймає рішення про повторний захист або заміну теми курсової роботи . Якщо студент (курсант)
удруге не захистить роботу, він відраховується з Університету ДПС України.
Тематика курсових робіт з курсу „Теорія держави і права” 2011-2012 н.р.
1.Теорія держави і права, як фундаментальна наука.
2. Науковий статус теорії держави і права.
3. Влада та норми поведінки в до державному суспільстві.
4. Методологія теорії держави і права.
5. Особливості внутрішніх та зовнішніх функцій держави в Україні.
6. Політичний режим та його особливості в умовах розвитку сучасності України.
7. Функціонування законодавчої влади в Україні.
8. Співвідношення правової держави та громадянського суспільства.
9. Концепція широкого право розуміння.
10. Державний апарат в Україні: теорія та практика.
11. Концепція нормативного право розуміння.
12.Типологія держави.
13. Законодавство в Україні та шляхи його удосконалення.
14. Реалізація норм права та правомірна поведінка ( лінії взаємозв’язку ).
15. Роль правової культури в процесі застосування норм права.
16. Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання.
17. Правомірна поведінка як фактор забезпечення режиму законності в суспільстві.
18. Правовий нігілізм як антипод правової культури.
19. Принципи та гарантії законності.
20. Шляхи розбудови правової держави в Україні.
21. Правове виховання та його вплив на формування правосвідомості і правової культури.
22. Романо-германська правова сім’я.
23. Прогалини в позитивному праві та шляхи їх подолання.
24. Правова система сучасної України.
25. Соціально-правова держава та шляхи її розбудови в Україні.
26. Правовий статус особи в Україні (позитивні та негативні характеристики).
27. Причини нестабільності правомірної поведінки в Україні.
28. Юридична відповідальність.
29. Поняття та особливості правосвідомості податківців.
30. Юридичні факти, презумпції та фікції.
31. Правові стимули як спонукання до законослухняних дій.
32. Склад правопорушення як підстава юридичної відповідальності.
33. Правове регулювання: теоретичні аспекти.
34. Інтеграція законодавства України до права ЄС.
35. Англо-американська правова сім’я.
Тема № 1. Теорія держави і права як фундаментальна наука
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. Викладення першого питання необхідно розпочати з визначення поняття науки, які є види наук. Показати до якої групи наук відносяться юриспруденція або правознавство. Яке має значення теорія держави і права в юриспруденції, як виникає дана наука. Точки зору вчених, роль окремих з них для теорії держави і права.
2. Розглядаючи друге питання рекомендується проаналізувати точки зору вчених відносно наукових підходів до системи юридичних наук. За основу взяти наукові праці українських вчених-юристів та країн колишнього Радянського Союзу. Однією з таких підходів є поділ юридичних наук на наступні групи:
ж) юридичні науки, що вивчають міжнародне право.
Далі показати місце теорії держави і права в системі цих наук, їх співвідношення і зв'язок.
3. Розгляд третього питання передбачає показати зв'язок теорії держави і права з:
- енциклопедією права – самостійною наукою в системі юридичних наук, що дає цілісне уявлення про право та забезпечує зв'язок між усіма юридичними науками, створюючи умови для сприйняття їх загальних положень;
- соціологією права – частиною загальної теорії права, що вивчає право як соціальне явище, соціальні чинники впливу на правову поведінку і право, громадські думки про право;
- філософією права – частиною загальної теорії права, що вивчає його першооснови, сутність і методологічні засоби праворозуміння, правотворчості, правозастосування, правосуддя.
Література
1. Алексеев С.С. Общая теория права: учеб.- 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008.
2. Актуальні проблеми теорії держави і права. Частина 1. Актуальні проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник / С.М. Тимченко, С.К. Бостан, С.М. Легша, Н.М. Пархоменко, Т.О. Пікуля, Н.В. Пронюк. – К.: КНТ, 2007.
3. Павлов С. Правова лексика та юридична термінологія у правових традиціях України // Юридичний вісник. – 2007.№3. – с.4-12.
Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., профессор В.С. Нерсесянца. – М.; Норма, 2006. – с.1-26.
4. Протасов В.Н. К вопросу о «специальной» теории государства и права // Государство и право. – 2007. – №11. – с.28-33.
5. Світова класична думка про державу і право. Навч. посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. – К.; Юрінком Інтер, 1999. – с.400.
6. Сорокин В.В. Демонтаж фундамента отечественной юриспруденции (о месте и роли теории права и государства в контексте современного юридического образования) // Российская юстиция. – 2007. - №7. – с.51-55.
Тема №2. Науковий статус теорії держави і права
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. При розгляді першого питання необхідно показати, що теорія держави і права є дійсно наукою. Що вона вивчає суттєві політико-правові проблеми пов’язані з процесами державо- і правотворення. Відмітити те, що дана наука постійно розвивається разом із суспільством і має тісний зв’язок з багатьма суспільними науками.
2. У другому питанні акцентувати увагу на тому, що предмет ТДП – це найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права. Предмет відповідає на питання що вивчає дана галузь. Це сукупність трьох складових елементів: юридична догматика, юридична техніка, юридична методологія. Необхідно розкрити співвідношення об’єкту і предмету ТДП. Об’єкт – це певна цілісність, котра вивчається багатьма науками. Предмет – це частина об’єкта.
3. Розкриваючи третє питання треба звернути увагу, що держава надає праву офіційності, публічності; держава „творить право”, сприяє реалізації права, захищає його; держава зацікавлена в праві; право надає легітимності державі і її органам; право захищає людину від свавілля держави.
4. У четвертому питанні показати, що теорія держави і права формує понятійно-категоріальний апарат юрисдикції, „абетку юрисдикції”. Довести це на прикладах галузевих юридичних наук.
5. Розгляд п’ятого питання необхідно присвятити значенню вивчення ТДП для підготовки юристів, зокрема фахівців для податкової служби, що дає дана наука для отримання знань з інших юридичних дисциплін і взагалі для розуміння державно-правових процесів в країні.
Література
1.Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.; Юрид. лит., 1976. – с.17-34.
2.Керимов Д.А. Общая теория государства и права. Предмет. Структура. Функции. – М.; Юрид. лит., 1977. – Т.1-3.
3.Недбайло Т.Е. Введение в общую теорию государства и права. – К.; Вища школа, 1971.
4.Павлов С. Правова лексика та юридична термінологія у правових традиціях України // Юридичний вісник. – 2007. - №3. – с.4-12.
5.Тімочко О.Ю. Про предмет і об’єкт теорії держави і права // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2007. - №2. – с.64-70.
6.Турчинин В.Ю. Юридическая терминология современного российского законодательства: причины возникновения проблем и перспективы их преодоления // Рос. гост. – 2007. - №11. – с.41-43.
7.Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчика, Н.М. Оніщенко. – Юрінком Інтер, 2006.
Тема №3. Влада та норми поведінки в додержаному суспільстві
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. При розгляді першого питання необхідно дати поняття влади, показати її зміст та значення.
Особлива увага повинна бути приділена державній владі, чим характерна державна влада, як вона може проявитись, способи реалізації влади.
2. У другому питанні, на основі положень роботи Ф.Енгельса „Походження сім'ї, приватної власності і держави” показати особливості суспільної влади і соціальних норм в умовах родової організації людського суспільства. Бажано приділити увагу економічному фактору, який рішуче вплинув не тільки на виникнення держави і права, а й становлення та розвиток сім'ї, нових взаємовідносин між людьми і їх соціальними спільностями.
3. Висвітлюючи третє питання необхідно зупинитись на розроблених і обґрунтованих Ф. Енгельсом періодизації в розвитку первісно-общинного ладу – періоди матріархату і патріархату, воєнної демократії і т.д. Бажано розглянути такі поняття як рід, родова община, плем’я, союз племен. Показати на яких принципах була побудована влада, які існували норми поведінки в суспільстві.
4. У четвертому питанні приділити увагу процесам розпаду первісно-общинного ладу і причинам виникнення держави, за якими вона відрізняється від публічної влади докласового суспільства необхідно розкрити з точки зору її призначення. При цьому, важливо привести і інші ознаки держави, які обґрунтовуються юридичною наукою. Особливу увагу необхідно сконцентрувати на понятті публічної влади держави і її характеристиці.
Література
1.Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т.21. – Гл.5, 6, 8, 9.
2.Страхов Н.Н. Возникновение государства и права. – Харьков: Юрид. лит., 1965.
3.Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). – К.: Атака, 2007.
4.Жиделев В.А. Государственная власть как правовая категория // Право и политика. – 2007. - №6. – с.11-15.
5.Світова класична думка про державу і право. Навч. посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. – К.: Юрінком Інтер, 1999 – с.400.
Тема №4. Методологія теорії держави і права
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. У першому питанні необхідно на основі наукових джерел розкрити поняття методології, тобто вчення про методи, як систему певних теоретичних принципів, логічних прийомів, конкретних засобів дослідження предмета науки. Зупинитись на демонополізації методологічних підходів і різноманітності застосованих методів.
2. Розглядаючи друге питання треба звернути увагу на такий загальний метод як метод філософської діалектики - матеріалістичної і ідеалістичної.
Даний метод конкретизується в спеціальних методах юридичного пізнання, за допомогою їх він збагачується, наповнюється новим змістом, набуває правової спеціалізації.
Принцип матеріалістичного підходу до держави і права полягає в розгляді їх як частини надбудови, обумовлених економічним базисом.
3. У третьому питанні необхідно показати, що філософський метод розкривається через комплекс конкретних методів, перш за все:
- логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного;
- метод єдності логічного та історичного;
- системно-структурний, а також формально-догматичний, соціологічний, статистичний, конкретно-історичний, порівняльно-правовий.
4. Розгляд четвертого питання передбачає висвітлення застосування спеціальних методів пізнання в їх сукупності для вивчення закономірностей, які складають безпосередній предмет юридичної науки, що дозволяє отримати факти, які розкривають соціальну обумовленість держави і права.
Спеціальні методи юридичної науки тому і є спеціальними, що в них і через них конкретизується метод матеріалістичної діалектики на пізнання державно-правових явищ.
Література
1.Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта +, 2000. – с.560.
2.Полешко А. Методології правової науки і правозастосовчої практики – належну увагу // Право України. – 1995. - №12. – с.25.
3.Селиванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. – 1999. - №1. – с.20.
4.Завальнюк В.В. Поняття методологічного принципу історизму. Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. – Вип.11. – с.30.
5.Цвін М. Основні напрямки наукових досліджень в галузі теорії та історії держави і права // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – с.25.
6.Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М.: Юрид. лит., 1965. – с.204.
7.Методологические и теоретические проблемы юридической науки, М., 1986.
Тема №5. Особливості внутрішніх та зовнішніх функцій держави в Україні
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. У першому питанні необхідно показати, що функції держави це напрямки її діяльності. В головних напрямках виражається суть держави, її загально соціальна роль. Треба акцентувати увагу на тому, що держава здійснюючи властиві їй функції повинна: а) рахуватися з об’єктивними законами; б) враховувати інтереси різних соціальних груп і особи, визнавати наявність реальних потреб і необхідність їх задоволення; в) стимулювати активність особи.
Показати взаємозалежність функцій державних органів і держави.
2. Розгляд другого питання передбачає класифікацію функцій сучасної держави за різними критеріями: суб’єктами, об’єктами, способами, засобами та іншими елементами державної діяльності.
У цьому ж питанні бажано розкрити форми здійснення функцій (законодавча, виконавча, судова, нагляд і контроль, правоохоронна, інформаційна).
3. Висвітлення третього питання передбачає розгляд внутрішніх функцій, які забезпечують внутрішню політику держави. В роботі бажано показати різні погляди вчених на види внутрішніх функцій і їх кількість.
Одним з пропонованих підходів у даному напрямку є наступний, який характерний для сучасної української держави: політична, економічна, оподаткування і фінансового контролю, соціальна, екологічна, культурна, інформаційна, правоохоронна.
4. Розгляд зовнішніх функцій України слід характеризувати пов’язуючи з міжнародними особливостями існування держави та впливом різних світових факторів. Такий підхід передбачає наявність таких функцій як політична, економічна, культурна, інформаційна, оборона держави, підтримання світового порядку та інші.
Література
1.Каск Л.И. Функции и структура государства. – Л.: ЛГУ, 1969. – с.65.
2.Теорія держави і права.: Навч. посіб. / Упоряд. Л.М. Шестопалова. – К.: Прецедент, 2004. – с.224.
3.Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов, 1979.
4.Кампо В. Українські реформи: політика і право. – К., 1995.
5.Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. – М., 1970.
6.Голомша М. Економічна безпека – основа національних пріоритетів // Вісник прокуратури. – 2006. - №8 (62). – с.8-11
7.Юсупов В. Визначеність зовнішньо-економічної політики держави – основний чинник її законодавчого забезпечення // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №5. – с.82-85.
8.Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. – 2003. - №5. – с.47.
Тема №6. Політичний режим та його особливості в умовах розвитку сучасності
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. При розгляді першого питання треба обґрунтувати поняття політичного режиму, показати що є основою для його визначення, наприклад, ступінь розвитку політичної демократії та реальний політико-правовий статус людини. Показати в чому полягають форми і методи здійснення державної влади.
Визначитись з поняттям „політичний режим”, „державно-правовий режим”, „державний режим”.
2. У другому питанні розкрити види політичних режимів, показати чим відрізняється демократичний режим від антидемократичного. Необхідно охарактеризувати різновиди демократичного та антидемократичного державно-правового режиму.
Різновидами демократично-правового режиму є: парламентська демократія, демократично-ліберальний, національно-демократичний та інші.
3. При розгляді третього питання необхідно загострити питання на тому, що на сучасному етапі розвитку України питання про форму держави набуває особливого значення. Бажано показати особливості української демократії, проблеми її розвитку та негативні тенденції в державі.
Особливу увагу приділити реальності прав і свобод громадян, питанням реалізації і захисту даних прав.
Література
1.Чирник В.Е. Формы социалистического государства. – М., 1979.
2.Линецький С. Методологічні засади осмислення місця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України // Право України. – 2000. - №6. – с.19.
3.Телешун С. Поняття державного устрою в Україні: проблеми теорії і практики // Право України. – 2000. - №6. с.14.
4.Плюш І. Доктрина і практика українського парламентаризму: на грунті історичного прецеденту // Право України. – 2001. - №1. – с.3.
5.Скрипник О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. – 2001. - №5. – с.12.
Тема № 7. Функціонування законодавчої влади в Україні
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому розділі слід зосередити увагу на визначення поняття «влада» , вказати її різновиди та основні ознаки. Доцільно зупинитися на характеристиці структурних елементів влади ( суб’єкт ,об’єкт , ресурси ) та структурі суб’єкта влади (інтерес , воля і сила влади).
2. Другий розділ має бути присвячено аналізу місця і ролі законодавчої влади в системі гілок влади. Доцільно звернутися до історичних аспектів даного питання (погляди Д. Локка , Ш.Л. Монтескьє та ін. мислителів), здійснити аналіз нормативно-правових актів щодо зазначеного питання , визначити структуру єдиного законодавчого органу влади в Україні – Верховної Ради України.
3. Третій розділ. В ньому мають бути відображені функції Верховної Ради України (законодавча , контрольна, установча) та особливості законодавчого процесу. До правових форм роботи українського парламенту належать нормотворча , установча , правозастосовча та контрольна.
Організаційні форми роботи Верховної Ради України поділяються на основні і допоміжні. Основні – покликані забезпечити реалізацію компетенції парламенту , допоміжні – забезпечити парламент інформацією щодо прийняття обґрунтованих рішень та довести їх зміст до відома громадськості.
4. Розділ чотири. Серед шляхів щодо удосконалення функціонування законодавчої влади в Україні доцільно зупинитися на активізації та якісній характеристиці правотворчої діяльності, необхідності забезпечення парламенту достовірною інформацією , підвищенні рівня правової культури депутатів , удосконалення нормативно-правової бази , на основі якої здійснюється діяльність Верховної Ради України , посилення ролі інституту законодавства Верховної Ради України у науково-дослідному забезпеченні діяльності парламенту , його органів , народних депутатів України.
Література
1. Конституція України.- Відомості Верховної Ради, 1996. № 30.
2.Герасимов В.М., Деркач Л.А., Косопкин А.С., Нефёдова Т.И. Психология парламентиризма. - М.: «Статус- Кв.96» , 1999.
3.М.С. Кельман , О.Г. Мурашин Загальна теорія держави і прва . – К.: «Кондар» , 2006.
4.Рабіновч П.М. Державна влада // Юридична енциклопедія .-Т.2. – К.,1999.- С. 85-86.
5.Шемшученко Ю.С. Влада// Юридична енциклопедія.- Т.1. – К.,1998.- С.489-490.
6.Шаповал В. Феномен державного органу (органи держави) або органу державної влади : теоретико-правовий і конституційні аспекти // Право України.- 2003.-№ 8.- С.25.
7.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема №8. Співвідношення правової держави та громадянського суспільства
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому питанні, визначаючи поняття „громадянське суспільство”, слід здійснити аналіз загальних підходів до характеристики громадянського суспільства в контексті явища держави. Перший підхід виходить з того, що громадське суспільство – це продукт розвитку держави, в якій юридично закріплено і забезпечено основні права і свободи індивіда.
Другий підхід вбачає громадянське суспільство як особливу поза державну сферу, систему незалежних від держави відносин та інститутів.
2. В другому питанні необхідно звернути увагу на те, що теорія громадянського суспільства виникла в межах лібералізму і пов’язана з творчістю Локка, Руссо, Канта, Гегеля та інших мислителів минулого.
Громадянське суспільство – це продукт буржуазної епохи, який включає в себе економічні, сімейні, релігійні та інші відносини. Теорія і практика громадянського суспільства почали розвиватися з ХVI ст. Про громадянське суспільство можна говорити лише у зв’язку з появою громадянина, який наділений певним комплексом прав і свобод і відповідальністю перед суспільством за свої дії. Громадянське суспільство необхідно розглядати як соціальний фундамент держави і одночасно соціальне середовище, в якому функціонує держава.
3. В третьому питанні курсової роботи має бути відображено зародження і розвиток ідеї правової державності. Сучасна теорія правової держави зводиться насамперед до того, що держава породжена правом, пов’язана правом і обмежує себе ним. Завдання держави – охороняти правопорядок, встановлений правом, права і свободи людини і громадянина.
Принципи правової держави ґрунтовно проаналізувати в юридичній літературі, хоча різні автори визначають їх обсяг по-різному.
4. В четвертому питанні увага має бути зосереджена на розумінні того, що формою взаємодії правової держави і громадянського суспільства є політичний режим, зокрема демократичний, який неможливий без правової державності.
Через закон громадянське суспільство делегує державі владу, встановлює межі державного регулювання суспільних відносин.
В сучасних умовах побудови правової держави і громадянського суспільства в Україні доцільно виділити такі основні напрямки:
- закріплення багатопартійності та заборона будь-якій політичній партії чи громадській організації привласнювати собі право здійснювати державну владу;
- унеможливлення зведення будь-якої ідеології до рангу державної, деідеологізація всієї духовної сфери життя суспільства;
- децентралізація публічної влади, зміцнення місцевого самоврядування;
- свобода підприємницької діяльності; розвиток ринкових відносин, розширення економічної свободи людини.
Література
1.Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення. К., Логос, 1997.
2.Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Львів. – 2002. с.105-112
3.Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. – Київ:
„К. І. С.”; „АНОД”, 2000. с.191.
4.Кулиев М.Р. Гражданское общество: социально-философские и методологические подходы. М., 1996.
5.Омельченко О.А. Идея правового государства: истоки, перспективы, причины. М., 1994.
6.Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України.- 1999.- №1.- с.5.
7.Коваль О.А. Громадянське суспільство та правова держава : сутнісні характеристики // Вісник Академії адвокатури України .- 2007.-
Випуск 8.- С.5-10
8.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема № 9. Концепція нормативного праворозуміння в системі типологізації права
Можливий план
Вступ.
Висновки
Методичні вказівки
1.Розділ перший. Метою даного розділу є розкриття еволюції правових ідей різних мислителів , розпочинаючи з найдавніших часів. В древніх правових кодексах , а саме в «Законах вавілонського царя Хаммурапі» , «Законах Ману» право розглядається як заповіді божества , як нелюдське явище.
З середини I тис. до н.е. право починає тлумачитися як офіційний закон держави.
В розкритті суті даного розділу доцільно звернути увагу на погляду Аристотеля щодо розуміння права Епікура , який вважав , що закони повинні відповідати природним уявленням про справедливість.
Значний внесок в розвиток поняття права внесли Г. Грацій , Т. Гоббс, Д. Локк, Ш.Л. Монтескьє , Гегеля , Б.А. Кістякіський, П.І. Новгородцев та інші.
2. Розділ другий. Основна типологія право розуміння представляє собою набір окремих концепцій , а саме соціологічний , солідаристський , нормативістський , психологічний напрямки , теорії «відродженого природного права» , концепція широкого праворозуміння , історична школа права , генетичний підхід , марксистська концепція.
3. Розділ третій. В даному розділі необхідно розкрити суть теорії «чистого» вчення про право Г. Кельзена , метою якої є знання того , що саме є найбільш суттєве в праві : Г. Кельзен підкреслює , що теорія права повинна повністю носити чисто формальний характер і займатися вивченням того , що є право, а не того , чим воно має бути.
Вихідним положенням концепції Кельзена є уявлення про право як про систему норм , на вершині якої знаходиться «основна норма» , прийнята законодавцем , і з якої виводяться всі правові норми.
В основі піраміди норм знаходяться індивідуальні акти , рішення судів , договори , розпорядження адміністрації , які теж включаються в поняття права і які теж повинні відповідати основній нормі ( в першу чергу конституційній) нормі.
В розділі необхідно зазначити як позитивні , так і негативні моменти щодо зазначеної концепції.
4. В четвертому розділі , досліджуючи дану тему, слід звернути увагу на те, що основними тенденціями сучасного праворозуміння є : 1) спроби теоретиків створити інтегративну теорію права , яка має включити в себе все саме цінне від різних концепцій праворозуміння (М.И. Байтин , В.С. Нерсесянц , Г.В. Мальцев); 2) звернення до реалістичних концепцій праворозуміння , які склалися в дореволюційній російській юридичній науці; 3) тенденції глобалізації , створення єдиного міжнародно-правового простору (А.И. Ковлер), поетапна відмова від національних особливостей правових систем і необхідність їх стандартизації ; 4) наявність загальносвітових процесів глобалізації поряд із регіональними ( створення недержавних органів правового захисту).
Література
1.Кудрявцев В.Н. , Васильєв А.М. Право: равитие общего понятия// Советанье государство и право. 1986. №7.- С.12
2.Мартышин О.В. Совместимые основные типы понимания права// Государство и право. 2003. №6.
3.Варламова Н.В. О различиях типов правопонимания // Государство и право 2003. №5.
4.Поляков А.В. Общая теория права: феноменолого-коммуникативный подход . Курс лекций. 2-е изд. Доп.- СПГ.: Юридический центр Прессе, 2003. С. 62.
5.Честнов И.Л. Типы правопонимания// Проблемы теории права и государства / Под. ред. В.П.Салоникова., СПГ., 1999. С.56-94.
6.Лейст О.Э. Сущность права. М.,2002.
7.Байтин М.И. Сущность права. Саратов,2001. С.5.
8.Байтин М.И. О современном нормативном понимании права / Журнал российского права.1999. №1. С.103.
9.Пермяков Ю.Е. Позитивистское и метафизическое начало в философском познании праа // Право и политика.-2007.-№7.- С.7-13
10.Рабинович П. Сутність право розуміння // Право України.- 2007.-№9.- С.3-7
11.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема № 10. Державний апарат в Україні : теорія та практика.
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому розділі розкрити сутність поняття «державний апарат» та «механізм держави», їх співвідношення. Визначити ознаки , які характерні для механізму держави і державного апарату , проаналізувати існуючі точки зору в літературі щодо цього питання.
2. В другому розділі акцентувати увагу на визначенні та характеристиці системи принципів організації та функціонування державного апарату в Україні, розподіляючи їх на конституційні та організаційно-функціональні.
3. В третьому розділі розкрити сутність поняття «органи державної влади», їх ознаки , класифікація та сфера діяльності . З’ясувати місце органів законодавчої , виконавчої , судової влади в системі державних органів України.
4. В четвертому розділі вказати на основні напрями щодо удосконалення функціонування державного апарату в Україні. Звернути увагу на удосконалення нормативно-правової бази щодо цього питання , розкриття соціальної природи функціонування органів держави, їх взаємозв’язку з життям народу. Доцільно проаналізувати підхід щодо виявлення та добору людей для робот в державному апараті. Впровадження в практику роботи держапарату новітніх інформаційних технологій та ін.
Література
1.Авер’янов В.Б. Державний апарат // Юридична енциклопедія. –К.,1999.- т.2. – С. 121.
2.Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади // Юридична енциклопедія.- К. 2002.- т.4. – С. 287.
3.Веніславський Ф. взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України // Право України.- 1998.- №1
4.Сухонос В. Здійснення державної влади в умовах демократичного авторитарного і тоталітарного режиму (політичний і економічний аспекти) // Предпринимательство, хазяйство и право.- 2000. №2. – С. 3-6-.
5.Тоффлер Э. Метаморфозы власти.- М.: АСТ, 2002.- С.35.
6.Гудима Н.В. Принципи відкритості і прозорості діяльності органів державного управління України (організ.-правові засади): Монографія.- Черкаси: Вид. Чабаненко Ю., 2007.-200с.
7.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема №11. Концепція широкого праворозуміння
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому питанні необхідно звернути увагу на те, що в науці на сьогоднішній день не сформувалось єдиного поняття права.
Однак, чітке розуміння права необхідно як практикам, так і теоретикам. В зв’язку з цим з'явився такий напрямок правової думки, як концепція широкого праворозуміння (інтегративна школа права), яка побудована на синтезі (об'єднанні) „класичних” концепцій. Доцільно звернути увагу на багатогранність підходів щодо праворозуміння та висвітлити їх основні сутнісні характеристики.
2. Розкриття основних положень щодо концепції широкого праворозуміння слід розпочати з аналізу теоретичних положень та висновків, що містяться в роботах таких вчених як С.С. Алексєєв, В.К. Бабаєв, А.Б. Венгерок, Д.А. Керімов, М.І. Козюбра, В.Н. Кудрявцев, Є.А. Лукашкова, А.В. Малько, В.С. Нерсесянц.
Концепція широкого праворозуміння виникла в Росії в кінці ХІХ ст. як засіб примирення існуючих класичних концепцій, а саме позитивізму і природно-правової доктрини.
Студентам та курсантам необхідно звернути увагу на те, що термін „інтегративна юриспруденція” був введений в науковий обіг американським професором Дж. Холлом. В цьому аспекті слід розкрити основні підходи щодо розуміння права зазначеним автором.
3. В третьому питанні розкрити дискусійні аспекти щодо концепції широкого праворозуміння, відзначивши, що позитивним моментом є те, що її прихильники розглядають право в першу чергу в якості важливої соціальної, культурної і морально-гуманістичної цінності. Вони чітко розмежовують право і закон, відійшовши від формули, що „право – це узаконена воля пануючого класу”, підвищивши роль прав людини, вказавши на необхідність відповідності національного права міжнародним стандартам.
До негативних моментів зазначеної концепції слід відносити те, що вона не приділяє належної уваги інструментальній функції права, його практичній спрямованості, недооцінює призначення права як ефективного регулятора суспільних відносин, нормативної основи законності.
Література
1.Алексеев С.С. Филисифия права. М., Норма, 1997.
2.Костенко О.Б. Про деякі парадокси права як феномена. // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск Ю. Правознавство. Збірник наукових праць. Чернівці, 1999, с.9-10.
3.Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. Чернівці. Рута, 1999.
4.Нерсесянц В.С. Право и закон. – М., 1983.
5.Теорыя Ганса Кельзена як одна з складових інтегративної юриспруденції // Держава і право. Збірник наукових праць // Юридичні і політичні науки. – Вип. 13. – К., 1999. – с.9-16.
6.Толстик В.А. От плюрализма правопонимания к борьбе за содержание права // Государство и право, 2004, №9, с.14-15.
7.Методологическая роль правопонимания в исследовании закономерностей правовой жизни // Правовая политика и правовая жизнь. 2003. №3.
8.Графский В.Г. Интегральная (синтезированная) юриспруденция: актуальный и все еще не завершенный проект // Правоведение. 2003. №3
9.Романов Р.А., Гриб В.В. Критерии соотношения основных типов правопонимания // Юрист. 2003. №4.
10.Мальцев Г.В. Понимание права: подходы и проблемы. М., 1999.
11.Румянцева В.Г., Мартынов В.Ф. Основы системного подхода к правопониманию// История государства и права.- 2007.-№15.- С.33-35
12.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема №12. Типологія держави
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. Студентами має бути визначено поняття „тип держави”, що дає змогу дослідити характер і роль держави, які постійно змінюються. Звернути увагу на структуру типу держави: характеристику державної влади; аналіз цілей, завдань, функцій та механізму держави; дослідження форми держави; висвітлення проблем правової системи в державі; опис сутності держави.
Визначити критерії типологізації: за теорією модернізації (держава аграрного типу, тепер – індустріального), перехідна держава, сучасна (раніше держава індустріального типу, тепер – постіндустріального).
2. В зазначеному розділі звернути увагу на розуміння держави як системи взаємопов’язаних економічних відносин. Прихильники формаційного підходу щодо типологізації держави розглядають державу як специфічний соціальний орган, який виникає і відмирає на відповідному етапі розвитку суспільства – соціально-економічні формації.
Основними історичними типами держави, у відповідності з формаційними підходами, є держави експлуататорського типу (рабовласницькі, феодальні, буржуазні).
Окреме місце в зазначеній типологізації займає соціалістична держава, в якій на зміну приватної власності на засоби виробництва приходить власність державна.
В розділі зазначити як позитивні так і негативні риси даного підходу до типологізації держав.
3. Цивілізаційний підхід спрямований на пізнання особливостей державного розвитку через всі форми діяльності людини: трудову, політичну, соціальну, релігійну. В межах цього підходу тип держави визначається не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки ідеально-духовними, культурними факторами.
4. 0,Охарактеризувати лібертарно-юридичний критерій типологізації держави (основоположник В.С. Нерсесянц). До цього типу належать держави етнічного типу, станового типу, індивідуального типу, природно-правового типу.
За політико-правовим критерієм типологізації охарактеризувати такі типи держав як становий, представницький і цивілізаційний.
В Росії з'явилася типологія, яка виділяла соціетальний підхід до держави (основоположник Р.Т. Мухаєв), суть якого полягає в тому, що держава може служити суспільству або навпаки. В межах цього підходу виділяють такі типи держав як поліцейська, правова і соціальна.
Література
1.Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник. – М.: ПРИОР, 2001. – с.464.
2.Мамут Л.С. Государство: полюсы представлений // Общественные науки и современность. 1996. №4.
3.Рожкова Л.П. Принципы и методы типологии государства и права. Саратов., 1984.
4.Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.
5.Тойнби А.Д. Постижение истории. М., 1991.
6.Цивилизационные модели современности и их исторические нормы // Под ред. Ю.Н. Пахомова. – К. Наукова думка, 2002. – с.632.
7.Шемишученко Ю.С., Тимошенко В.І. Типологія держав // Юридична енциклопедія. – К., 2004. - т.6. – с.65-66.
8.Якушик В.М. Государство переходного типа (вопросы теории). К.: Лыбидь, 1991. – с.199.
9.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема № 13. Законодавство України та шляхи його удосконалення
Можливий план
Вступ
1. Система законодавства: поняття, галузі, інститути.
2. Співвідношення системи права та системи законодавства.
3. Шляхи удосконалення законодавства України.
4. Систематизація нормативно-правового матеріалу в Україні, їх основні напрями та форми.
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому питанні слід дати загальнотеоретичну характеристику поняттю «система законодавства». Так, під системою законодавства часто розуміють сукупність всіх існуючих в тій чи іншій державі нормативно-правових актів (законів і підзаконних нормативно-правових актів), які поділяються у відповідності до різних критеріїв на певні складові частини.
Необхідно проаналізувати чим викликано подібне розширення змісту цього поняття в юридичній науці і чи не знижує це значимість закону. В сучасній юридичній практиці використовується більш вузьке значення системи законодавства, з цього приводу слід звернути увагу на тлумачення даного поняття Конституційним Судом України.
Закон є основою законності правопорядку в державі, чи не нівелює значення закону обростання його різними уповноваженнями, змінами, підзаконними нормативно-правовими актами, і тим самим, деструктивно впливає на ставлення до нього суспільства?
В цьому ж питанні необхідно охарактеризувати структуру системи законодавства, як зумовлену системою права внутрішню організацію нормативно-правових актів, що виражається у їх єдності, об'єктивності, визначеності, а також у розподілі законів та підзаконних нормативно-правових актів за галузями та інститутами.
2. У даному питанні слід проаналізувати як співвідносяться система права і система законодавства. Поняття «система права» характеризує внутрішню сторону об'єктивного права, поняття «система законодавства» відбиває його зовнішню сторону – форму. Таким чином, система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма.
Щоб розкрити дане питання необхідно охарактеризувати відмінності між системою права і системою законодавства, які проявляються в їх структурних елементах, змісті та обсязі. Також слід звернути увагу на те, що система законодавства є хоч і головною, але не єдиною формою існування системи права, оскільки право може існувати як до законодавства, так поза законодавством. Чи існуюче багатоманіття понять («система законодавства», «система права», «система нормативно-правових актів», «система джерел права») не створює певних труднощів для юридичної практики?
Порівняно з системою права, яка має об'єктивний характер. Система законодавства в значній мірі ціленаправленому впливу з боку правотворчих органів. Вона не тільки створюється, але в своєму розвитку спрямовується ними, а існування і функціонування системи законодавства обумовлюється волею і нормотворчими прагненнями законодавця.
3. Питання вдосконалення законодавства України надзвичайно актуальне для української правової системи. Ми все ще стикаємось з цілим рядом проблем в цій сфері, зокрема, існують проблеми щодо стану впорядкованості та внутрішньої узгодженості українського законодавства; значна кількість формально діючих, але фактично втративших силу нормативно-правових актів, деякі з них все ще не приведені у відповідність з Конституцією і т.п.
Тому в даному розділі курсової роботи студент повинен зробити загальний аналіз проблем, характерних для сучасного законодавства України та розглянути і охарактеризувати основні шляхи удосконалення системи законодавства. Так, наприклад, це можуть бути: оптимізація правотворчої діяльності; забезпечення ефективності законотворчої діяльності Парламенту; усунення дублювання в підзаконних актах міністерств, відомств, держ.служб правових актів виконавчої влади; узгодженість дій суб'єктів законодавчої ініціативи; визначити порядок і процедуру оперативного вирішення колізій та прогалин в законодавстві і т.п.
4. Останні роки у зв'язку з потребами пришвидшення правового реагування на потреби суспільства, темпи правотворчої діяльності достатньо високі. Проте, якщо зараз не займатись впорядкування діючої нормативної бази, то в майбутньому виникнуть значні складнощі із знаходженням і застосуванням діючих норм права.
Систематизація законодавства – постійна форма розвитку і впорядкування діючої праової системи. Систематизація нормативно-правового матеріалу необхідна, по-перше, для його подальшого розвитку, а по-друге, вона забезпечує зручність при реалізації права, можливість оперативно знаходити і правильно тлумачити всі потрібні норми.
Систематизація є необхідною передумовою цілеспрямованого і ефективного правового виховання, наукових досліджень, навчання студентів. Крім того, в даному розділі слід охарактеризувати і основні форми систематизації законодавства, до яких, як правило, відносять кодифікацію, інкорпорацію, консолідацію і облік нормативно-правових актів.
Література
1.Бобровник С.В. Систематизація законодавства // Юридична енциклопедія.-К., 2003.-т.5
2.Бобровник С.В., Богініч О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку.-К., 1999
3.Бобылев А.И. Современное толкование системы права и системы законодательства//Государство и право.-1995.-№5
4.Законодавство: проблеми ефективності.-К., 1995
5.Игнатьева М.Н. Система законодательства: теоретико-правовой анализ.-Якутск, 2001
5.Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес//Право України.-2000.-№2
6.Михайлов О.В. Систематизация нормативно-правовых актов как способ их совершенствования.-М., 2003
7.Сильченко Н.В. Закон: проблемы этимологии, социологии и логики.-Минск, 1993
8.Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення.-К., Інститут держави та права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003
Тема № 14. Реалізація норм права та правомірна поведінка (лінії взаємозв'язку)
Можливий план
Вступ
1. Соціальна природа реалізації норм права.
2. Правомірна поведінка як умова реалізації права.
3. Основні форми безпосередньої реалізації права.
4. Застосування норм права – специфічна форма людської діяльності.
Висновки
Методичні вказівки
1. Перший розділ передбачає розкриття загальної соціальної природи реалізації норм права. Тут необхідно виходити з того, що право виступає в якості вищої соціальної цінності, але лише тоді, коли його принципи і норми втілюються в життя, реалізуються в діях суб'єктів соціального життя.
В правовій державі суспільство. з одного боку, і держава – з іншого, беруть на себе зобов'язання дотримуватись права. Враховуючи це, проблема реалізації праваможе бути розглянута в двох напрямках: дотримання права з боку державних органів і посадових осіб та здійсення права у вчинках громадян, в діяльності їх організацій і об'єднань. Багато в чому саме це формує правопорядокв державі.
Соціальна важливість реалізації норм права також виходить з того. Що для правопорядку недостатньо простої наявності правових норм, важливо щоб кожний суб'єкт правових відносин (задля правопорядку) слідував своїй соціальній ролі з дотримання всіх процесуально-процедурних настанов. Високий рівень реалізації права є характерним показником сталого, гармонійного, демократичного суспільства, що розвивається.
2. В умовах існування правової держави і громадянського суспільства правомірна поведінкавиступає як один з найістотніших різновидів всієї сукупності соціально значимих дій, вчинків людей.
Працюючи над другим розділом, студент повинен відштовхуватись від того, що правомірна поведінка нерозривно пов'язана з різними формами реалізації права і саме через неї і реалізуються норми права. Правомірна поведінка (дії, вчинки, що узгоджуються з правовими приписами) в залежності від характеру може виступати у формах дотримання, виконання, використання або ж застосування права. Часто, в юридичній літературі, стверджується, що саме дотримання заборон, виконання обов'язків, використання наданих прав, застосування права державними органами і посадовими особами якраз і становить суть правомірної поведінки.
Також бажано, щоб студент в цьому розділі звернув увагу на ще одну обставину забезпечення реалізації норм права. Справа в тому, що правомірна поведінка може по-різному оцінюваться державою, а саме, з точки зору її соціальної цінності.
3. В третьому розділі необхідно охарактеризувати та розкрити суть соціальну роль форм безпосередньої реалізації права.
Право здатне безпосередньо впливати на поведінку людей. Реалізація правових норм являє собою кінцевий результат правового регулювання, і є втіленням приписів правових норм в реальній діяльності суб'єктів права, перетворюючи їх вимоги в правомірну поведінку.
Таким чином, реалізація права є необхідною стороною життя суспільства, оскільки норми права мають велику соціальну цінність і є важливим інструментом впливу на суспільні відносини за умови їх втіленняв життя в результаті свідомої поведінки людей.
До основних форм безпосередньої реалізації норм права відносять виконання, використання і дотримання норм права, характеризуючи кожну з них студент повинен визначити соціальну роль і значення кожної. Наприклад, соціальна роль і призначення дотримання норм права полягає в тому, щоб не допустити скоєння дій, які б причинили шкоду не тільки суспільству і державі, але й особі і т.д.
4. Працюючи над четвертим питанням автор повинен акцентувати увагу на тому, що застосування - це такий спосіб реалізації права, який пов'язаний з владними діями юрисдикційних органів і посадовців. Останні виступають від імені держави, виконуючи покладені на них спеціальні функції і повноваження. Перед нами - одна з форм державної діяльності, спрямованої на втілення правових приписів в життя, практику.
Правозастосування безпосередньо пов'язане з ефективністю дії законів і інших нормативних актів, вдосконаленням механізму правового регулювання, підтримкою правопорядку і дисципліни в суспільстві. Одночасно, сам процес застосування права повинен протікати в суворих рамках законності, що виключають свавілля, бюрократизм, тяганину, тим більше - хабарництво, здирництво. У яких же випадках виникає сама необхідність в застосуванні норм права, якими причинами воно викликається? Іншими словами, які підстави, цієї юридично владної дії?
Застосовувати норми права - це означає застосовувати владу, а нерідко - примус, санкції, покарання. Правозастосування здійснюють тільки спеціальні суб'єкти. Саме тому пересічні громадяни не можуть застосовувати правові норми, іншими словами, застосовувати владу; такими прерогативами вони не наділені, хоча питання це в літературі небезперечне.
Мета правозастосування - впорядкування взаємин між людьми і їх об'єднаннями, надання їм організованого і стабільного характеру.
Література
1.Боннер А.Т. Законность и сраведливость в правоприменительнй деятельности.-М., 1992
2.Завадская Л. Механизм реализации права.- М., 1997
3.Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: нормы и патология.-М., 1982
4.Маликов М.К. Проблемы реализации права.- Иркутск, 1998
5.Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. К.,1990
6.Павлишин О. Правозастосування як об'єкт філософсько-правових досліджень//Право України.-2004.-№8
7.Палеха Р.Р. Механизм применения права //Проблемы правоведения. Вып.1.- Белгород, 2003
8.Решетов Ю.С. Реализация нор права.-Казань., 1989
9.Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм конституції //Право України.-1997.-№6
Тема №15. Роль правової культури в процесі застосування норм права
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.Серед значної кількості політичних і правових проблем в сучасних умовах розвитку України особливе місце належить проблемі правової культури в процесі здійснення правозастосовчої діяльності. В першому розділі курсової роботи доцільно звернути увагу на загальне розуміння поняття «правова культура»; виявити зміст поняття «правова культура суб’єктів застосування норм права»; визначити основні риси правової культури зазначених осіб. Особливістю правової культури суб’єктів застосування норм права є те, що її слід віднести до професійної правової культури, яка представляє собою систему правових знань, уявлень, поглядів та переконань тих осіб, практика діяльності яких пов’язана з правом та процесом його застосування, а наявність відповідного комплексу правових знань є обов’язковою вимогою до них. Правова культура суб’єктів застосування норм права є специфічним відображенням правової культури індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому. Вона формується як в процесі здобуття правових знань шляхом навчання в юридичних учбових закладах, так і безпосередньо при реалізації відповідних повноважень особами, які не мають юридичної освіти, але які є суб’єктами застосування норм права.
2. В другому розділі необхідно висвітлити питання, які пов’язані з роллю правової освіти, правового інформування щодо підвищення рівня правової культури суб’єктів застосу4вання норм права. Доцільно показати взаємозв’язок між правовою культурою зазначеної категорії осіб і їх правовою активністю.
3. Третій розділ має відображати характеристику особливостей правової культури податківців, як соціальної групи, що характеризується єдністю мети та завдань, що стоять перед ними і відрізняється від мети та завдань, які властиві іншим соціальним групам. Це свідчить про те, що податківцям належить особливе місце в соціальній структурі суспільства. Останнє зумовлює наявність специфічних форм, в яких відбувається процес реалізації податківцями їх прав та виконання юридичних обов’язків. Висвітлюючи питання даного розділу слід виділити характерні риси професійної правової культури співробітників ДПС України: наявність спеціального суб’єкта, спеціальний об’єкт, неоднорідність правової культури за своїм змістом та ін.
Література
1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Голос України .- 1996.-13 липня.- №128.
2.Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року в редакції закону України від 24 грудня 1993 року// Закон України.- 1996.- т.1.
3.Кельман Л.М. критерії ефективності право застосовної діяльності// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична.- 2007.- №1. – С. 302-312.
4.Білий П. Про правову культуру працівників органів внутрішніх справ.// Право України.-1997. №10.- С.40.
5.Кононенко О. Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту// Право України.- 2001.- №2.
6.Осика І. правовий нігілізм та правова культура// Право України.- 2001.- №7.
7.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема № 16. Правовідносини як складовий елемент механізму правового регулювання.
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому розділі слід зосередити увагу на визначенні місця та ролі правового регулювання в системі соціального регулювання суспільних відносин. Вказати, що саме за допомогою правового регулювання здійснюється ефективний вплив права на процес упорядкування суспільного життя, визначаються права і обовязк суб’єктів права та реальний процес втілення їх в життя, тобто здійснюється реалізація норм права. В цьому розділі доцільно визначити характерні ознаки, які властиві для правового регулювання. Зосередити увагу на відмінностях, які існують між правовим регулюванням та правовим впливом.
2. у другому розділі доцільно зазначити існу.чі типи правового регулювання суспільних відносин, а саме: «загальнмй дозвіл» та «звільнення від заборони». Вказати щодо яких саме суб’єктів стосуються дані типи правового регулювання. Визначити та охарактеризуват способи правового регулювання: дозвіл, заборона та зобов’язання.
3. В третьому розділі закцентувати увагу на визначенні поняття механізму правового регулювання та характеристиці його структурних елементів (орм права, правовідносин, актів реалізації прав та виконання юридичних обов’язків, застосування норм права).
4. Особливу увагу при висвітлені четвертого розділу звернути на питання щодо сутності правовідносин як важливого елементу в механізмі правового регулювання. Зазначити, що саме за допомогою правовідносин відбувається «життя права» , тобто формально визначений варіант поведінки, який міститься в правовій нормі набуває реального втілення в життя. Доцільно вказати на роль податкових правовідносин в механізмі правового регулювання, визначаючи їх особливості.
Література
1. Кдлян Е.Л. Механізм воздействия законності на правовое поведение личности //Юрист-Правовед.- 2007.- №6(26).- С.12-17
2. Кельман Л.М. Критерії ефективності право застосовної діяльності// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична.- 2007.- №1.- С.302-312
3. Парфенов А.В. Правовое состояние: Монография.- М.: Юристь, 2007.-124с.
4. Прпоблемы теори государства и права: учебник / Под.ред. В.М. Сырых.- М.: Эксмо,2008.- 528с. : CD-(Российское юридическое образование). С.191-230
5. Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.
Тема № 17. Правомірна поведінка як фактор забезпечення режиму законності в суспільстві
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. У першому питанні необхідно загострити увагу на тому, що правова поведінка є одним з проявів нормативної поведінки. Правова поведінка регламентується нормами права, виражається зовні у формі діяння суб’єкта і є соціально значущою. Вона може бути а) правомірною і б) протиправною. Сутність соціальної значущості правової поведінки – її властивість впливати на стан суспільних відносин. Юридичні факти – це результат правової поведінки. Правові вчинки – це складові правової поведінки , що моделюється в нормах права. Елементами правового вчинку є : об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
2. Розглядаючи друге питання треба показати, що правомірність є основною ознакою правомірної поведінки, яка відповідає приписам правових норм.
Правомірна поведінка – це загальна форма реалізації суб’єктивних прав і обов’язків, які випливають з характеру норм права, що реалізуються . Види здійснення правомірної поведінки: дотримання норм, виконання норм, використання норм, правозастосування.
3.Третє питання присвячується видам правомірної поведінки, які мають відповідну класифікацію: 1) як юридичний факт; 2)при реалізації норм права; 3)за фактичним змістом; 4)за формою вираження; 5)за причинами прояву; 6)за способом формування в текстах правових документів; 7)за характером суб’єктів; 8)відповідно до особливостей суб’єктивної сторони.
4.У четвертому питанні акцентується увага на співвідношенні правомірної поведінки і законності. Дотримання законності це відповідність правомірної поведінки норам права. Законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і є невід’ємним елементом демократії. Ознаки реальної законності тісно пов’язані з високою правовою культурою суспільства, динамізмом законодавства, стабільністю основних принципів, чіткістю, якістю, конкретністю закону. Дані ознаки сприяють дієвості правомірної поведінки, унеможливлюють порушення норм права.
Література
1.Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник. 2-е вид./ Пер. з рос. Харків: Консум, 2005.-656с.
2.Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М., Загальна теорія держави і права: Підручник.-Львів : «Новий світ-2000»,2003.-584с.
3.Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачов Л.Л., петришин О.В., Олейников С.М., Павловські Л.М., Яковюк І.В., Вороніна М.А. Загальна теорія держави і права: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. Навч. закладів освіти.-Х.: Право,2007.- 428с.
4.Теорія держави і права: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ В.В. Сухонос.- Суми: Ун-ка., 2005.-536с.
Тема № 18. Правовий нігілізм як антипод правової культури
Можливий план
Вступ
1. Нігілізм як зальносоціальне явище.
2. Правовий нігілізм: поняття, джерела, форми вираження.
3. Проблеми деформації правової культури.
4. Характерні риси сучасного нігілізму та шляхи його подолання.
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому питанні автор повинен дати загальну характеристику нігілізму як загальносоціального явища, розкрити суть цієї соціальної аномалії, показати її деструктивну роль в суспільстві. Нігілізм (з латин.- заперечення) виражає негативне ставлення суб'єкта до певних цінностей, норм, ідеалів, окремих, а іноді і до всіх сторін людського буття. Часто, нігілізм виступає однією з форм світосприйняття, соціальної поведінки.
Нігілізм в суспільстві має багато іпостасей, він може бути правовим, моральним, політичним, релігійним, ідеологічним, в залежності від того, які цінності заперечуються і про яку сферу суспільних відносин йде мова. Необхідно звернути увагу на те, що характерною рисою всіх форм нігілізму є заперечення, але не всяке заперечення є нігілізмом. Нігілізм, в традиційному розумінні, як явище деструктивне, соціально шкідливе, а часто і руйнівне. В цьому контексті, автор повинен вказати на суттєву різницю яка існує між нігілістичним запереченням і діалектичним.
Також, в даному питанні, необхідно зробити історико-правовий аналіз виникнення та поширення нігілізму. Так, нігілізм як течія суспільної думки, виник давно, але найбільшого розповсюдження досяг в кінці ХІХ – першій половині ХХ ст., головним чином в Західній Європі та Росії. Новим етапом всплеску правового нігілізму можна вважати період «перебудови», коли переоцінювалися ідеали і хвиля загального негативізму змітала на своєму шляху як негативне так і позитивне. Сьогодні правовий нігілізм знаходить своє вираження в самих різних іпостасях: соціальний протест проти нових методів перетворень; незгода з тими чи іншими політичними рішеннями чи акціями; несприйняття курсу реформ; відкидання загальних зразків поведінки, моральних орієнтирів; вороже ставлення до державних інститутів і структур влади; фрондизм.
2. Одним з найбільш небезпечних проявів деформації правової культури є правовий нігілізм. Правовий нігілізм є проявом соціального нігілізму, сутність якого полягає в загальному негативному, неповажному ставленні до права, законів, нормативного порядку. Для правового нігілізму характерне високомірне, скептичне ставлення до права, оцінка його як другорядного явища серед загальнолюдських цінностей; невіра в високе призначення, потенціал, універсальність, можливості права.
Працюючи над даним розділом автор повинен також дослідити джерелаі причини поширення правового нігілізму та проаналізувати його основні форми вираження. Так, до основних причин можна віднести: юридичну безграмотність, відсталість, правову невихованістьзначної частини населення; неналежний рівень поширення правової інформації; стан законності в суспільстві; юридично безграмотні та недієві нормативні акти; низький рівень правової культури.
Автор також повинен звернути увагу на те, що джерела правового нігілізму можуть бути не тільки юридичні, а й інші – загальний кризовий стан суспільства; соціальна напруга; економічні проблеми; конфронтація влади; морально-психологічна нестійкість сучасного суспільства і т.д.
Правовий нігілізм явище надзвичайно гнучке, здатне пристосовуватися до будь-яких обставин, і тому існує досить багато форм його прояву. Наприклад, недотримання і невиконання юридичних приписів, що в свою чергу, свідчить про відсутність належної правової культури; видання суперечнивих, а часто і взаємовиключаючих один одного правових актів; порушення прав людини; прямі навмисні порушення законів та інши діючих нормативно-правових актів і т.д.
3. В третьому питанні даної роботи автор повинен проаналізувати причини деформації правової культури та показати взаємозв'язок парвового нігілізму та правової культури.
Правова культура один з найважливіших елементів правової системи суспільства, обов'язкова умова нормального функціонування держави. Людина що не має необхідного рівня правової культури, легко може стати на шлях правопорушення. І сьогодні, в Україні дія цієї аксіоми в силу активного поширення правового нігілізму і явищ, що срияють йому, породжує достатньо серйозні негативні наслідки. Тому посилення культурного і морального фактору є одним із першочергових завдань реформування сучасної правової системи, що може відіграти вирішальну роль в подоланні правового нігілізму.
Правова культура - система правових цінностей, що відповідає рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.Правова культура - категорія комплексна. Тому до причин виникнення та існування саме правового нігілізму можна віднести певні вади правової культури: не сприйняття окремими групами суспільства курсу реформ, невдоволення змінами, проведення акцій протесту, невдоволення та незгода з тими чи іншими політичними рішеннями та акціями, неприязне відношення до державних інститутів і структури влади, її лідерам.
Повною мірою поширенню правового нілізму сприяє низький рівень правової культури населення, відсутність у громадян досвіду правового спілкування та конструктивного розв'язання конфліктів. Причинами насамперед низького рівня культури взагалі є зміна системи соціальних орієнтирів та цінностей, духовних та моральних основ суспільства. Замість них утверджуються нові: меркантилізм, культ грошей, легкої наживи, ідеальне витісняється матеріальним, змінюються критерії престижу особистості, її соціальної ролі, визнання.
Один з сучасних юристів США - Л. Фридмэн у своїй книзі "Введення в американське право" пише : "Правова культура - це барометр громадського життя, що являється одночасно і громадською силою, яка визначає, як часто тій або інший закон застосовується або порушується на практиці, як його уникають або як їм зловживають. Правова система без правової культури не діє".
4. В четвертому питанні автору необхідно акцентувати увагу на характерних особливостях сучасного нігілізму і, на основі опрацьованої інформації, запропонувати можливі шляхи подолання цього деструктивного явища.
Сучасний правовий нігілізм набув якісно нових властивостей, яких він не мав раніше. Змінилися його природа, причини, канали впливу. Він заповнив усі ніші суспільства, набув фактично масового характеру. Склалося украй несприятливе і небезпечне соціальне середовище, постійно відтворююче і стимулююче антиправові спрямування суб'єктів. На жаль, правовий нігілізм не спадає, а прогресує. Виникло грізне явище, яке може відкинути демократичні перетворення на багато десятиліть назад.
Серед найбільш характерних рис сучасного правового нігілізму можна виділити: підкреслено демонстративний, войовничий, конфронтаційно-агресивний характер, що обгрунтовано кваліфікується суспільною думкою як беззаконня; глобальність, масовість, широка розповсюдженість не лише серед громадян, соціальних і професійних груп, але і в офіційних державних структурах, законодавчих, виконавчих і правоохоронних ешелонах влади; різноманіття форм прояву; особлива міра руйнівності, опозиційна і популістська спрямованість і т.д.
Досліджуючи проблему подолання правового нігілізму слід звернути увагу на те, що це важкий і довготривалий процес, що передбачає комплексний підхід.
Основні шляхи подолання правового нігілізму - це підвищення загальної і правової культури громадян, їх правової і моральної свідомості; вдосконалення законодавства; профілактика правопорушень, і передусім злочинів; зміцнення законності і правопорядку, державної дисципліни; повага і всебічний захист прав особи; масова освіта і правове виховання населення; підготовка висококваліфікованих кадрів юристів; швидке проведення правової реформи та ін.
Література
1.Борщева Е.В. Правосознание как фактор формирования правового государства. Автореферат канд. дис.. - Мн.,2000.
2.Волошенюк О.В. Правовий нігілізм в пострадянському суспільстві. - автореф.дисер. на здоб.наук.ступ.канд.юр.наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Університет внутрішніх справ, Харків, 2000.
3.Демидов Л.И. Политический радикализм как источник правового нигилизма // Государство и право. 1992.- № 4.
4.Ильин И.А. О сущности правосознания.-М.,1993
5.Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура.-М., 1983
6.Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали»//Правоведение.-1994.-№2
7.Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс.-Екатеринбург, 1996
8.Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму// Право України.-2002.-№ 3
9.Туманов В.А. О правовом нигилизме//Государство и право.-1989.-№10
10.Чернєй В.В. Подолання правового нігілізму - важлива умова розбудови правової держави. - автореф. дисер. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук за спец-тю - 12.00.12 - філософія права. Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 1999.
Тема № 19. Принципи та система гарантій законності
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.У вступній частині роботи визначається мета дослідження , надається його аналіз і значення обраної теми , його нормативно-правова база .
В першому питанні необхідно визначити поняття та сутність законності, охарактеризувати основні її принципи і засади, проаналізувати її зв'язок із правопорядком і громадським порядком.
2.Друге питання міститься в обґрунтуванні нормативно-правові основи законності завдяки аналізу правових актів , насамперед, Конституції України, поточного законодавства а також відомчих актів , регулюючих законність податкової діяльності.
3.В третьому питанні треба звернути увагу на вимоги законності , дослідити її загально соціальні та спеціально соціальні гарантії та засоби їх забезпечення в реальній дійсності.
Висновки повинні підвести підсумок проведеного дослідження , зазначити основні його етапи та завершеність.
Література
1.Конституція України К., 1996
2.Котюк В.О. Теорія права: Навч. Посібник.- К.:Вен турі, 1996.-208 с.
3.Кудрявцев В.И. Правовое поведение : норма и патология. М., 1982
4.Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах.-том II Теория права М.: Издательство «Зерцало», 1998.-416 с.
5.Лсенков С.Л. Теорія держави і права. Підручник «Юрінком Інтер»К.,2005
6.Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.-К.:Атака.-2001.-176с.
7.Скакун О.Ф. Теорія держави і права:Підручник .- Харьків: «Консум»; 2001
8.Теория государства и права /Под ред.. Н.И. Матузова и А.В. Малько. М.,1997.-672с.
9.Теорія государства и права: Ученик/ Под. ред. В.К. Бабаева.-М.: Юристь,1999.-592 с.
10.Черданцев А.Ф. Теорія государства и права : Ученик для вузов.- М.: Юрайт, 2000.- 432с.
Тема № 20. Шляхи розбудови правової держави в Україні
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.У вступі необхідно обґрунтувати актуальність і значимість теми , визначити мету дослідження її нормативно-правову базу , звернувши увагу на основні нормативно-правові матеріали і документи які покладені в основу дослідження обраної теми.
В першому питанні слід звернути увагу на історію ідеї про правову державу , витоки її виникнення і визначити її сутність , порівнявши із соціальною держави а також сучасними теоріями «держави загального благоденства» , « позитивної держави», «держави добробуту» .
2.Друге питання повинне акцентувати увагу дослідника на визначення основних ознак і принципів правової держави , звернувши особливу увагу на відносини особи і держави , встановлення балансу , який встановлює взаємні інтереси і рівновагу між ними на певних засадах.
В цьому ж питанні необхідно визначити взаємозв’язок правової держави і громадянського суспільства.
3.Третє питання повинно бути присвячено дослідження і обґрунтованості шляхів і розвитку правової держави в Україні. Ідею про орієнтацію України на правову державу слід почати із положень конституційного договору між Верховною Радою і Президентом України від 8 липня 1995 року , просліджувати перспективу такого розвитку на шляхах оптимального поєднання принципів правової та соціальної державності і демократизму .
У висновках слід підвести підсумок дослідження за всіма актуальними проблемами теми , надати їм кінцевий зміст та оцінити актуальність.
Література
1.Конституція України . К., 1996
2.Ковальчук Т.І. Громадянське суспільство в аспекті історико-правової традиції. Правова держава Зб. Наукових праць. Інститут держав і права . 1994
3.Козлихин И.В. Идея правового государства . История и современность . С.Пб., 1993
4.Лисенков С.Л. Теорія держави і права . Підручник «Юрінком Інтер». К.,2005
5.Мушинський В.О. Правовое государство и правоотношения / Сов. Государвтво и право.- 1990. №2 с.21-27
6.Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах.-том I Теория государства М.: Издательство «Зерцало», 1998.-416 с.
7.Политико-правовые ценности : история и современость . Под.ред. В.С. Нерсесянца .- М.: Эдиториал УРСС, 2000.- 256 с.
8.Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник .-К.: Атака.-2001.-176 с.
9.Семенов В.Г., Шульженко Ф.П. Формування ідеї громадянського суспільства та правової держави в західноєвропейській філософії 17-18 ст.
10.Скакун О.Ф.Теорія держави і права. Підручник . Харків, «Консум» 2001.-704 с.
11.Теория государства и права/ Под. ред.. Н.И. Матузова и А.В. Малько М., 1997.-672с.
12.Теория государства и права : Ученик/ под. ред.. В.К. Бала баєва.- М.: Юристь, 1999.- 592с.
Тема№21. Правове виховання та його вплив на формування правосвідомості і правової культури
Можливий план
Вступ.
1. Поняття, ознаки і функції правового виховання.
2. Система і механізм правового виховання.
3. Правовий всеобуч.
4. Правове виховання та його вплив на правову свідомість і правову культуру.
Висновки
Методичні вказівки
1.У вступі потрібно зазначити актуальність теми, її мету і визначити юридично-правову базу дослідження.
В першому питанні слід обґрунтувати визначення правового виховання, його мету, пов’язаність з усіма видами виховання, вказати на сутність, зміст та його функції.
2.В другому питанні необхідно висвітлити систему правового виховання, його механізм і стадії, показати, що результатом їх є правова вихованість і культура.
3.В третьому питанні треба зупинитися на правовому загальному навчанні, звернувши увагу на Програму правової освіти населення, затвердженої постановою Кабміну України від 29 травня 1995 р., функції правового всеобучу.
4.Четверте питання треба присвятити питанню про зв’язок правового виховання із правовою свідомістю і культурою, показати лінії взаємодії.
У висновку слід підвести підсумок дослідження, звернувши увагу на основні позиції, які визначають значення і актуальність цього дослідження.
Література
1. Конституція України.К., 1966.
2. Котюк В.О. Теорія права: Навч.посібник.- К.:Вентурі, 1996.-208 с.
3. Кудрявцев В.И. Правовое поведение: норма и паталогия. М.,1982
4. Лисенков С.Л.Теорія держави і права."Юрінком інтер" К,2005
5. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах.-том II . Теория права. М.:Издательство «Зерцало», 1998.-416 с.
6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.-К.:Атіка.-2001.-176 с.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник.- Харьків: „Консум"; 2009
8. Теория государства и права /Под ред.Н.И. Матузова и А.В. Малько. М., 1997.-672 с.
9. Теория государства и права: Учебник /Под ред.В.К.Бабаева.-М: Юристь, 1999.-592 с.
10. Ю.Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов.- М.: Юрайт, 2000.-432с.
Тема № 22. Романо - германська правова сім'я
Можливий план
Вступ.
1. Поняття романо-германського типу правової системи.
2. Формування романо-германського типу правової системи.
3. Нормативно-правовий акт.
Висновки.
Методичні вказівки
1.У вступі, після визначення актуальності теми, мети дослідження, потрібно обґрунтувати його юридично-правову базу, вказавши на місце цього типу правової сімї у світовій правовій системі.
2.Друге питання потрібно присвятити формуванню романо-германського типу правової системи, зазначити її витоки із римського права, звернувши увагу, що центром розвитку цієї системи є континентальна Європа, дослідити який внесок до неї зробила юридична думка окремих країн, які її сучасні тенденції.
3.В третьому питанні необхідно зупинитися на системі права континентальних країн Європи та її структурі, визначивши, що головне місце в ній посідає нормативно-правовий акт(закон). Йому потрібно дати обґрунтовану характеристику: визначення, ознаки, види, порядок та термін дії та інше.
У висновках надається підсумок дослідження теми в цілому, акцентується увага на найбільш актуальних питаннях, шляхах їх вирішення.
Література
1.Давид Р. Жофре - Спиноза К.: основные правовые системы современности. Пер.сфр В.А.Тумакова. - М.,Междунар.отношения, 1996.
2. Лисенков С.Л.Теорія держави і права.Підручник К.,"Юрінком інтер",2005.
З.Правовые системы стран мира.Знцикл.справочник - М., «Норма инфра»,2000
4.Рабінович П.М.Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.-К., «Атіка» - 2001
5.Саидов А.Х. Сравнительное правовидение (основные правовые системы современности):Учебник/под.ред.В.А.Туманова. - М.,2000
6.Скакун О.Ф.Теорія держави і права. Підручник - Харків."Консул",2009
Тема № 23. Прогалини в позитивному праві та шляхи їх подолання
Можливий план
Вступ.
1.Поняття прогалин в праві та шляхи їх усунення.
2.Аналогія закону і аналогія права як підстави для виникнення юридичної справи.
З.Субсидіарне застосування норм права як засіб подолання прогалин в праві.
Висновки.
Методичні вказівки
1.У вступній частині роботи треба визначити мету і цілі дослідження, його нормативно-правову базу, обґрунтувати актуальність теми.
В першому питанні потрібно дати поняття прогалин в праві, проаналізувати природу їх виникнення і причини, які випадки слід визнавати прогалинами, а які ні, в яких галузях права вони частіше виникають.
2.В другому питанні треба визначити наявність способів усунення прогалин в праві, особливу увагу звернувши на аналогію закону і аналогію права, вказати в яких галузях права не слід зловживати аналогією і чи слід вважати рішення суду в таких випадках судовим прецедентом.
3.Третє питання треба присвятити висвітленню такого засобу подолання прогалин в праві як субсидіарного застосуванню норм права, дослідити його можливості, правові засади.
У висновках треба підвести підсумок проведеного дослідження, вказати на його значимість, зазначивши основні актуальні позиції.
Література
1. Лисенков С.Л.Теорія держави і права."Юрінком інтер" К,2005
2. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах.-том II . Теория права. М.:Издательство»Зерцало», 1998.-416 с.
3. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.-К.:Атіка.-2001.-176с.
4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник.- Харьків: „Консум"; 2009
5. Теория государства и права /Под ред.Н.И. Матузова и А.В. Малько. М., 1997.-672 с.
Тема № 24. Правова система сучасної України Можливий план
Вступ.
Висновки.
Методичні вказівки
1.У вступі потрібно обґрунтувати актуальність цієї теми, визначити мету дослідження , його юридично-правову базу , вказавши на основні правові джерела, які складають основне підґрунтя дослідження.
В першому питанні необхідно визначити сутність правової системи, показати на шляхи формування та її співвідношення з системою права.
2.В другому питанні потрібно надати характеристику структурі правової системи, їх взаємозв’язок і лінії взаємодії.
3.В третьому питанні необхідно вказати на шляхи удосконалення правової системи в Україні, їх особливості та можливості інтегрування у світову правову систему.
У висновках потрібно підвести підсумки дослідження, оцінити основні їх позиції та актуальність.
Література
1. Конституція України.К., 1966.
2.Алексеев С.С. Право : азбука – теорія – философия: Опыт комплексного исследования.- М.: «статут», 1999.-712с.
3.Алексеев С.С. Право на пороге тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития- надежда и драма современной епохи.- М.: «Статут», 2000.- 256с.
4.Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения.- М.: издательство НОРМА, 2001.- 752с.
5.Бержель Ж.Л. Общая теорія права/ Под общей ред. В.И. Даниленко/ Пер.сфр.- М.: издательский дом. 2000-576с.
6.Власенко Н.А. Логико-структурные дефекты системы права/ Правовведение.- 1991,- №3.с. 21-28
7.Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Підручник К., «Юрінком інтер», 2005
8.Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах.-том 2. Теорія права. М.: Издательство «Зерцало», 1998-416с.
9.Погоріло В., Малишко М. Правова система – система права- система законодавства суверенної України №9-10, 1993
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.-К.:Атіка.-2001.-176 с.
11.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник.- Харків: Консул; Ун-т внутрішніх справ, 2000- 704с.
12.Тиунова Л.Б. Система правовых норм и отраслевое подразделене права./ Правовведение.- 1987.- №4.- с. 64-69
13.Поленина С.В. Система права в системе законодательства./ Правовведение.- 1987.- №5, с.29-37
Тема № 25. Соціальна держава та шляхи її розбудови в Україні.
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.В першому питанні студентами має бути визначено поняття «соціальна держава» , «громадянське суспільство» , «правова держава» в контексті їх співвідношення та взаємодії. Чи може існувати соціальна держава у суспільстві , яке не відповідає ознакам громадянського ? Необхідно дати розгорнуту характеристику основним ознакам соціальної держави.
2.В другому питанні необхідно звернути увагу на сам концепції соціальної держави. Чому дана теорія є найбільш витребуваною як зарубіжною так і вітчизняною практикою державотворення ? Студент повинен проаналізувати роботи відомих мислителів минулого та сучасності в контексті досліджуваної тематики . Чим зумовлено різноманіття підходів щодо ідеї соціальної держави та відсутність єдиної концепції такої теорії?
3.В третьому питанні курсової робот мають бути відображені концептуальні засади соціальної держави , як організації політичної влади , яка створює необхідні умови для всебічного розвитку особи завдяки ефективній системі соціального захисту. В цьому ж питанні студент повинен звернути увагу на аналіз ефективності системи соціального захисту в Україні , наявність демократичних інститутів виявлення та координації інтересів різних соціальних груп , а також розкрити зміст основних принципів соціальної держави : соціальне партнерство , соціальна рівність , соціальні зобов’язання , соціальна справедливість , гарантованість соціальних прав.
4.В четвертому питанні студент повинен , на основі проведеного дослідження та ґрунтуючись на власних обґрунтованих переконаннях і знаннях , запропонувати та обґрунтувати можливі шляхи формування соціальної держави в сучасній Україні.
В цьому ж питанні можна провести порівняльний аналіз становлення соціальної держави в різних раїнах світу. Які держави нині можуть вважатися соціальними і які фактори це зумовлюють? Чи дає змогу закріплення конкретних ознак та принципів соціальної держави у Конституції чи конституційних законах , визнати такою конкретну державу?
Література
1.Конституція України // Відомості Верхової Ради України , 1996 , № 30
2.Європейська соціальна хартія // Збірник договорів Ради Європи – К., 2000
3.Європейський кодекс соціального забезпечення // Збірник договорів Ради Європи – К., 2000
4.Бабкін В.Д. Соціальна демократія : проблеми і перспективи .- К., 2000
5.Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві // Право України .- 2001.- №2
6.Панкевич О.З. Соціальна держава : поняття та загальнотеоретична характеристика : Автореф. дис. к.ю.н.- Львів , 2003
7.Якубенко В.М. Принципи соціальної держави: стан і перспективи їх реалізації в Україні : Атореф. дис. к.ю.н. – К., 2005
Тема № 26. Правовий статус особи в Україні.
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.При розгляді питання слід обґрунтувати поняття «правовий статус особи» , його співвідношення з соціальним статусом особи. Розкрити зміст характерних компонентів правового статусу особи , таких як : правові принципи та норми , правосуб’єктність , порядок набуття та втрати , інтереси суб’єктів , права та обов’язки , гарантії дотримання прав та обов’язків. Також охарактеризувати загальний , спеціальний та індивідуальний види правового статусу особи.
2.Розгляд другого питання передбачає характеристику понять «суб’єктивне право», «юридичний обов’язок» , а також студент повинен розкрити співвідношення поняття «права людини» , «права громадянина» , «права особи». Чи ідентичний правовий статус людини та правовий статус громадянина за обсягом прав та обов’язків?
Крім того , в даному питання необхідно розкрити сутність взаємодії суб’єктивного права та юридичного обов’язку . Охарактеризувати основні види суб’єктивних прав та юридичних обов’язків особи за : суб’єктивним складом , змістом , способом здійснення , суб’єктами; громадянські , політичні , екологічні , культурні , соціальні права й свободи особи ( навести конкретні приклади).
3.При розгляді третього питання студент повинен визначити поняття та структуру механізму впровадження прав , свобод людини та інших природничо-правових цінностей у національну юридичну практику , а також де вони фіксуються та на кого покладається обов’язок з їх впровадження. Також в цьому питанні , необхідно розкрити зміст основних стадій механізму впровадження прав та свобод людини в юридичну практику, таких я : визначення співвідношення внутрішньодержавного і міжнародного права, визначення етапів впровадження , встановлення меж , що окреслюють сфери здійснення прав і свобод , встановлення юридичних гарантій прав і свобод людини.
Визначити поняття та охарактеризувати основні види гарантій прав людини (соціальні , політичні , економічні , інституційні , юридичні) та рівні захисту прав і свобод людини (національний та міжнародний). Окремо слід виділити міжнародний механізм (універсальний та регіональний) гарантування прав і свобод людини , і чому у міжнародному праві правовий статус особи визначається як сукупність прав і свобод людини?
4.В четвертому питанні необхідно проаналізувати зміни обсягу прав та обов’язків особи , їх зміст у сучасних умовах. Розкрити основні тенденції розвитку правового статусу особи , наприклад : зростання активності неурядових організацій у захисті прав і свобод особи , збільшення їх обсягу , зростає гарантованість міжнародно-правового захисту і т.д. Рекомендується , проаналізувати текст Конституції України і на цій підставі охарактеризувати формальний та реальний правовий статус особи в Україні, виділити основні проблеми його реалізації . Також навести приклади найбільш поширених порушень прав та свобод в Україні, виділити основні проблеми його реалізації . Також навести приклади найбільш поширених порушень прав та свобод в Україні та запропонувати шляхи їх подолання.
Література
1.Конституція України // Відомості ВРУ .- 1996.- № 30
2.Голієн Ф. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини .- Львів,2002
3.Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації // Вісник Конституційного Суду України .- 2002 .-№ 5
4.Рабинович П.М. , Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини : проблеми національної імплементації .- Львів,2002
5.Права человека : итоги века , тенденции . перспективы / Под общей ред.. Е.А.Лукашева .- М.,2002
6.Шешученко Ю.С. . Пархоменко Н.М. Правовий статус особи // Юридична енциклопедія .- К. 2003.- т.5
7.Шмельова Г.Г. Юридичний механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України .- 1994.- №10
8.Шумак І. Поняття громадських прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України .- 1999.- №10
9.Яремчик Е.П. Негосударственные формы защиты субьективных прав .- Дисерт. кан. юрид. каук. – СПб ., 2002
Тема № 27. Причини нестабільності правомірної поведінки в Україні.
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. Правомірна поведінка становить основу стабільності і організованості суспільства, формує передумови для його розвитку і вдосконалення.
При розгляді першого питання слід дати визначення поняттю «правомірна поведінка» та охарактеризувати його основні риси. Правомірна поведінка є одним із різновидів соціальної поведінки людей. Головною її особливістю є чітке і неухильне дотримання вимог, що містяться у правових нормах. Говорячи про правомірність чи неправомірність поведінки слід виходити з того, чи узгоджуються дії та вчинки людей з правовими приписами чи ні. Те ж саме стосується і діяльності державних і недержавних органів і організацій.
Також студент повинен звернути увагу на те, що правомірна поведінка є суспільно необхідною і суспільно корисною, але чи означає це, що будь-яка суспільно необхідна і корисна поведінка автоматично є правомірною? Чи може надаватись правова оцінка правомірності чи неправомірності поведінки осіб, що не мають дієздатності чи неповнолітніх?
Оскільки правова поведінка, як і будь-яка інша людська поведінка, являє собою нерозривну єдність зовнішньої (об’єктивної) сторони діяльності особи і її внутрішньої (суб’єктивної) сторони, в цьому питанні слід розкрити склад правомірної поведінки.
Дослідження різних видів правомірної поведінки дає можливість більш глибоко зрозуміти її природу, мотиви, зміст, роль в суспільному і державно-правовому житті.
2. Працюючи над другим питанням студент повинен відштовхуватись від того, що правомірна поведінка лежить в основі абсолютної більшості вже існуючих і тих, що тільки виникають у суспільстві правовідносин. Саме через правомірну поведінку, в значній мірі, здійснюється управління суспільством, залежить його життєдіяльність.
Тому дослідження причин нестабільності правомірної поведінки в українському суспільстві є надзвичайно актуальним. Зокрема, в даному питанні необхідно дослідити та охарактеризувати політичні (наприклад, утвердження ідеологічного і політичного плюралізму, відсутність прагматичної та гнучкої державної політики для перехідного періоду, труднощі реформування політичної системи України і т. д. ); економічні (наприклад, зміна масштабів та переорієнтація економіки після розпаду СРСР, економічна неграмотність і непідготовленість значної частини населення до нових економічних реалій, неадекватна оцінка економічних прагнень з матеріальними можливостями виробництва, відсутність впевненості у завтрашньому дні і економічної стабільності), ідеологічні (наприклад, відсутність чіткої та ефективної системи правового виховання, ідеалів та ідеологічних орієнтирів, сприйняття демократії як вседозволеності, терпимість суспільства до порушень морально-правових та етичних цінностей); соціальні (наприклад, неефективна державна соціальна політика, низький рівень реальної, соціальної відповідальності держави перед суспільством та рівень соціального забезпечення і т. д. ) причини.
3. В третьому питанні характеризуються і конкретизуються юридичні причини нестабільності правомірної поведінки, оскільки саме остання активно сприяє укріпленню законності і конституційності в державі.
Так юридичні причини нестабільності правомірної поведінки можна характеризувати як в загальному контексті правового поля держави, як то, вихід посадових осіб і громадян при реалізації своїх інтересів поза межі законності, часто відсутність чітких меж між дозволеним і забороненим, правовий нігілізм та правовий ідеалізм і т. д., так і в залежності від галузей чи сфер. Наприклад, в галузі правоохоронної діяльності – низький рівень розкриття злочинів, корумпованість працівників правоохоронних органів; в галузі правотворчості - порушення юридичної техніки, «війна законів» і т. д.
4. Досліджуючи в роботі основні причини нестабільності правової поведінки є логічним запропонувати можливі шляхи стабілізації досліджуваної проблеми в сучасних умовах української держави.
При виконанні даного завдання студент повинен, спираючись на аналіз інформації викладеної ним в попередніх питаннях вказати можливі фактори стабілізації правової поведінки. Що повинно бути творчою знахідкою самого автора по даній проблемі з наступним їх науковим обґрунтуванням. Наприклад, одним з чинників нестабільності правомірної поведінки є правовий нігілізм в сфері оподаткування. Існує ряд факторів боротьби з ним – підвищення якості нормативних актів, що регулюють питання податків, зробити їх більш конкретними, ліквідувати двозначності, протиріччя і т. п., проводити цілеспрямовану освітню та виховну правову роботу щодо податкової політики, підвищити професійний рівень та рівень правової культури податківців і т. д.
Саме правомірна поведінка сприяє укріпленню законності і конституційності в державі.
Література
1.Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: нормы и патология – М., 1982
2.Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права - М. 2000
3.Кожевников С.Н. Правомерное поведение и правонарушение: сущность и содержание. Учебно-методическое пособие. – Нижний Новгород 2001
4.Психология правомерного поведения. – Алма-Ата 1984
5.Оксамытный В.В. Правовое воспитание и оформирование правомерного поведения . – Киев , 1979
6.Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. К.,1990
Тема № 28. Юридична відповідальність
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.Юридична відповідальність – це застосування заходів державного примусу за правопорушення , що знаходить своє вираження в накладені на правопорушника додаткових несприятливих наслідків. В першому питанні , крім визначення самого поняття , необхідно охарактеризувати ознаки юридичної відповідальності та підстави її застосування. Також , необхідно звернути увагу на те , чи є юридична відповідальність єдиним засобом державного примусу? Розглядаючи державний примус – як передбачений джерелом права фізичний , психічний , майновий чи організаційний вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистих чи суспільних інтересів , бажано приділити йому певне місце в даному питанні та розглянути види засобів державного примусу.
2.В другому питанні студент повинен розкрити цілі (мету) юридичної відповідальності , зокрема , запобігання правопорушенням , забезпечення інтересів суб’єктів суспільних відносин та самого суспільства , а також визначити зміст основних принципів юридичної відповідальності. Вказати та охарактеризувати функції юридичної відповідальності.
3.При розгляді третього питання необхідно визначити , які критерії є основними для класифікації юридичної відповідальності. Види юридичної відповідальності відповідають видам правопорушень. Необхідно при їх аналізі коротко охарактеризувати санкції , засоби кожного виду юридичної відповідальності. Викладення матеріалу в даному питанні слід ілюструвати прикладами. Бажано вказати вікові обмеження , що зазначені у законодавстві для різних видів юридичної відповідальності , та якими мотивами керувався законодавець при їх встановленні ?
4.Четверте питання передбачає визначення та характеристику обставин, що звільняють від юридичної відповідальності та обставини , що виключають юридичну відповідальність , чим відрізняються вказані категорії? Так , ряд обставин – неосудність , малозначність правопорушення , фізичний чи психічний примус , необхідна оборона , обґрунтований ризик і т.д. – можуть суттєво впливати на процес застосування юридичної відповідальності , тому при висвітлені даного питання необхідно чітко вказати та охарактеризувати ці обставини , в тому числі , навести конкретні приклади.
Література
1.Конституція України // Відомості ВРУ .- 1996.- № 30
2.Цивільний кодекс України .- К., 2004
3.Кримінальний кодекс України .-К ., 2001
4.Цивільно-процесуальний кодекс України .-К., 2004
5.Кодекс України про адміністративні правопорушення .- К., 2006
6.Баранов В.М. Теорія юридической ответствености.-
Нижний Новгород, 2001
7.Братусь С.М. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) .- М., 2001
8.Грызунова Е.В. Правонарушение : юридический состав и его особенности (приблизительно к различным видам правонарушений) : Учебное пособие .- Саратов. 2002
9.Духно Н.А. , Ивакин В.И. Понятия и виды юридической ответственности //Государство и право.- 2003.- №6
10.Ромашов Р.А. Конфликтология : Учебн. пособие .- СПб., 2006
Тема № 29. Поняття та особливості правосвідомості податківців.
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1.Існують різні форми суспільної свідомості , за допомогою яких людина усвідомлює оточуючий світ , однією з них є правова свідомість. В першому питанні необхідно розкрити особливості правосвідомості , я специфічної форми суспільної свідомості. Правосвідомість відіграє важливу роль у процесі розвитку та вдосконалення правового життя суспільства. Визначить роль правосвідомості в суспільному житті , виходячи з того , що правосвідомість є необхідним фактором при створенні норм права і важливою та необхідною умовою точної і повної реалізації правових норм.
2.Правосвідомість має складну структуру і складається з трьох основних компонентів психології , правової ідеології та правової науки. Розкриваючи друге питання , необхідно детально охарактеризувати зазначені структурні елементи та показати зв'язок між ними. Також слід звернути увагу на те ,що у структурі правосвідомості виділяють рівні , які залежать від ступеня знання права та глибинне відображення правової дійсності (звичайний , професійний , науковий) . В цьому ж питанні характеризують види правосвідомості , визначають критерії їх класифікації та взаємозв’язок між ними.
3.В органах державної податкової служби діють єдині , загальні для всіх членів суспільства норми права. В свою чергу , особливий характер діяльності працівників ДПС України зумовлює наявність певних особливостей ,які враховують специфіку даної організації. Тому , в третьому питанні необхідно відобразити зазначені вище тенденції , в тому числі , звернути увагу , що існує ряд норм (правові норми . норми моралі , норми суспільних організацій) , які регулюють поведінку тільки тих учасників суспільних відносин , що безпосередньо пов’язані із сферою оподаткування.
Слід акцентувати увагу , що правосвідомість податківці носить професійний характер , до того ж фіскальна функція яку вони здійснюють не популярна. Тому будучи державними службовцями і виступаючи від імені держави , податківці своїм рівнем правосвідомості , багато в чому , зумовлюють формування рівня правосвідомості населення в цілому. Враховуючи дані особливості норм , які регулюють відносини податківців характеризуються підвищеною категоричністю , більшою деталізацією правил , що в них містили , а також більш строгою відповідальністю за їх порушення.
4.В четвертому питанні необхідно визначити основні причини деформації правосвідомості , фактори які впливають на їх рівень. Нажаль часто , можна спостерігати зневажливе негативне ставлення до права . заперечення його цінності в суспільстві ( правовий нігілізм ) , або ж навпаки . абсолютизацію права ( правовий ідеалізм ), правовий інфантилізм , індиферентне ставлення до права , правопорядку. Слід визначити , які наслідки для правової системи та особи в Україні мають вище зазначені явища ? Запропонувати та охарактеризувати способи подолання негативних наслідків , породжених такими явищами (підвищення рівня правової освіт , правового виховання , правової інформатизації та ін.).
Література
1.Ильин И.А. О сущности правосознания. - М., 1993
2.Казаков В.Н. , Малахов В.П. Правосознание : природа, содержание , логика // Государство и право. – 2002. - №3
3.Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» // Правоведение. – 1994. - №2
4.Меню О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України : поняття , структура// Право України. – 2001. - № 4
5.Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. – 2001. - №7
6.Соколов Н.Я. Профессиональое сознание юриста . – М. - , 1998
7.Цимбалюк М. Функції правосвідомості та їх онтологічна інтерпретація // Право України. – 2006. -№ 11
Тема № 30. Юридичні факти, презумпції та фікції
Можливий план
Вступ
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому питанні студент повинен назвати та охарактеризувати соціальні та юридичні передумови виникнення правовідносин. Розкрити зміст понять «юридичні факти та дати повну характеристику видів юридичних фактів спираючись на основні критерії класифікації (наприклад, юридичними наслідками: правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі). При цьому звернути увагу на те, що певний вид юридичних фактів може мати підвиди ( напр.: за вольовою ознакоююридичні факти поділяються на дії. Події, які, в свою чергу, поділяються – дії на правомірні та неправомірні, а події на абсолютні і відносні) і т.д.
Чи можуть декілька юридичних фактів викликати один юридичний наслідок і навпаки: один юридичний факт викликати декілька юридичних наслідків?
В цьому ж питанні слід визначити, що називають фактичним (юридичним) складом та вказати його види.
2. Друге питання передбачає розгляд ще одного явища, але може породжувати правовідносини – правових презумпції. Необхідно розкрити поняття, охарактеризувати види правових презумпції та дослідити практичну значимість цього явища.
Презумпції – припущених про наявність чи відсутність певних фактів, яке базується на зв’язку між припустимими фактами та фактами наявними і підтверджується попереднім досвідом. Правовій презумпції характерні такі риси: 1) прямо чи непрямо закріплюються в праві; 2) в будь-якому випадку має значення для правового регулювання; 3) викликає правові наслідки і т.д.
Однією з найдавніших юридичних презумпції, є презумпція знання права і закону: припускається що всі повинні знати писаний закон (сформульована в римському праві: «ignorantia legis neminem excusat» - «незнання закону нікого не вибачає»).
Автор працюючи над цим розділом повинен звернути увагу на велику теоретичну та практичну значимість даного питання для інших галузей права.
Так, наприклад, юридичні презумпції використовуються у кримінальному (презумпція невинуватості) та цивільному (презумпція винуватості) праві.
3. Ще одним феноменом правової дійсності, які не будучи юридичними фактами, породжують юридичні наслідки, є і правові фікції. З латинської мови слово «фікція» (pictio) переводиться як – вигадка, вимисел. Під правовою фікцією розуміють положення, яке в дійсності не існує, але якому право надає значення факту. Так німецький правознавець Рудольф фон Черінг характеризував правові фікції, як «юридичну брехню, освячену необхідністю», як «технічний обман».
Студенту необхідно при розкритті даного питання спиратись на практичні приклади застосування правових фікцій в системі права (наприклад: у французькому праві існує фікція, яка говорить: якщо жінка і чоловік загинули одночасно, першим загиблим вважається чоловік і т.п.).
Правові фікції, як і правові презумпції, усувають невизначеність у правових відносинах, вносять чіткість і стабільність в правове регулювання.
4. Четверте питання передбачає аналіз співвідношення понять «презумпція» та «фікція» в праві, оскільки ці дві юридичні категорії дуже схожі одна на одну. Іноді навіть законодавець свідомо змінює (а іноді і плутає) дані поняття.
Завдання студента в даному питанні полягає в тому, що він повинен об’єктивно підійти до проблеми схожого та відмінного цих двох понять. Так, у презумпцій і фікцій достатньо багато спільного: це штучно створені явища; результати юридичного мислення; створюються в процесі нормотворчості і правозастосування.
Проте, якщо презумпція – це припущення, причому припущення можливе, яке завжди може бути заперечене, то фікція – це з самого початку хибне положення, яке ніколи не може бути заперечене, оскільки в цьому немає сенсу. Також, фікції завжди виражені імперативно, тоді як презумпції можуть бути як імперативними, так і диспозитивними.
Ще одна складність у співвідношенні даних понять полягає в тому, що в основі фікції теж може лежати припущення, але якщо це припущення завідомо невірне, то перед нами фікція, а якщо ж воно можливе, то це презумпція.
Література
1.Бабаев В.К. Презумпции в советском праве.-Горький, 1974
2.Горюнова Е.Н. Диалектика юридических фактов в системе правовых норм.-Белгород, 2002
3.Жажина О.В. Презумпции и фикции в праве.//Становление и развитие научных школ права в государственных университетах России.-1999.-с.18-22
4.Кикоть Г. Проблеми класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права//Право України.-2003.-№7
5.Ульянова О. Правові фікції і правові презумпції: єдність та відмінність // Право України.-2005.-№6
6.Щекин Д.Н. Юридические презумпции в налоговом праве: учебное пособие.-М., МЗ Пресс, 2002
Тема № 31. Правові стимули і обмеження
Можливий план
Вступ
1.Поняття та ознаки правових стимулів.
2.Класифікація правових стимулів та їх характеристика.
3.Поняття та види правових обмежень.
Висновки.
Методичні вказівки
1.Висвітлення першого питання необхідно розпочати з визначення поняття «правовий стимул» та його розподіл на види за ознаками :
2.Розглядаючи друге питання потрібно дати загальну характеристику класифікації правових стимулів:
а) пільги, які характеризуються :
-своєю метою мають узгодження інтересів різних вертс населення,особистості,товариств;
- є складовою частиною спеціального правового статусу суб’єкта;
- за своєю природою є винятком із загальних правил, відхилення від них.
б) заохочення, класифікують в залежності від:
- галузей права, в яких вони закріплені;
- характеру цінності – на матеріальні та духовні;
- сфери використання – на економічні, політичні,соціальні та духовні;
- суб’єктів, що їх застосовують – на державні і недержавні;
- змісту – на матеріальні(видача грошової премії), духовні і організаційні.
3.Дати визначення поняттю «правове обмеження». Класифікація правових обмежень здійснюється на тих же підставах, що і правових стимулів. Порівняння між правовими стимулами та правовими обмеженнями.
Література
1.Котюк В.О. Теорія права: Навч.посібник.-К.:Вентурі, 1996.-208с.
2.Кудрявцев В.И. Правовое поведение: норма и патологія. М.,1982.
3.Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д., Ковальський В.С. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков (ред.).- К.:Юрінком Інтер, 2005.-448с.
4.Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.
5.Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. / О. В. Бабкіна, К. Г. Волинка.-К.: Істина, 2007.-336с.
6.Світова класична думка про державу і право. Навч.посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-400с.
7.Сорокін В.В. Демонтаж фундамента отечественной юриспруденции// Российская юстиція-2007-№7.-55с.
Тема № 32. Склад правопорушення як підстава юридичної відповідальності.
Можливий план
Вступ.
1.Правопорушення: поняття, ознаки, види.
2.Характеристика складу правопорушення: суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.
3.Юридична відповідальність і підстави щодо її настання.
Висновки.
Методичні вказівки
1.Перше питання необхідно розпочати з визначення поняття «правопорушення» як форми прояву правової поведінки, перерахувати та охарактеризувати основні ознаки такі як:
-правопорушення як суспільно шкідливо небезпечна поведінка;
- правопорушення як вираження діяння або бездіяння суб'єкта;
- протиправна поведінка має свідомо-вольовий характер;
- правопорушення є діянням;
-протиправна поведінка,як винна поведінки суб'єкта.
Поділ правопорушення на злочини та провини, їх характеристики. Причини правопорушень.
2.Друге питання розглядає саме склад правопорушень: поняття суб'єкта (фізичні та юридичні особи, що мають можливість нести юридичну відповідальність за свої протиправні дії) його сторонни (певне психологічне ставлення суб'єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідки), а також об'єкта( суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає конкретнее правопорушення) і його сторони (це його зовнішня сторона, яку скаладають протиправні діяння, викликані ним у суспільстві небезпечні шкідливі наслідки). Порівняльна характеристика.
3.Розгляд третього питання передбачає надання поняття: «юридична відповідальність», різниця між перспективною та ретроспективною юридичною відповідальністю, їх ознаки. Причини та підстави настання юридичної відповідальності та цілі, які перед нею стоять. Дати характеристику принципів цієї відповідальності. Види відповідальності.
Література
1.Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования.-М.: «Статут», 1999.-712с.
2.Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения.-М.: Издательство НОРМА, 2001.-752с.
3.Баймуратов М.О., Батанов О.В. Деякі теоретичні аспекти становлення функцій територіальних громад в Україні / Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.- О.: Консул, 1999.- 25с.
4.Конституція України із змінами.- К.: Велес, 2009.-36с.
5.Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Підручник. К.: Юрінком Інтер, 2005.
6.Теорія держави і права. Курс лекцій: Навч.посібник для студ. ВНЗ / М.Й. Сидоренко; Відкритий міжнар. ун-т розв. людини «Україна», 2006.-197с.
7.Теорія держави і права: Навч.посібник / Упоряд.: Л.М. Шестопалова.-К.: Прецедент, 2004.- 224с.
8.Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л., Петришин О.В., Олейников С.М., Павловська Л.М., Яковюк І.В., Вороніна М.А. Загальна теорія держави і права: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. освіти.- Х.: Право, 2002.-428с.
Тема № 33. Правове регулювання: теоретичні аспекти
Можливий план
Вступ
1. Поняття правового регулювання і правового впливу.
2. Методи, способи і типи правового регулювання.
3. Механізм та стадії правового регулювання.
4. Місце та роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання.
Висновки
Методичні вказівки
1. Викладання першого питання необхідно розпочати з визначення поняття правового регулювання, зумовлене з деякими об’єктивними та суб’єктивними чинниками, предмет правового регулювання. Дати визначення поняття правового впливу.
2. У другому питанні потрібно широко та доступно розкрити методи правового регулювання :
-дозвіл;
- зобов'язування;
- заборона;
- заохочування;
та типи правового регулювання:
- загальний дозвіл;
- загальна заборона.
3. Розгляд третього питання потрібно розпочати саме з механізма правового регулювання суспільних відносин. А також охарактеризувати стадії правового регулювання, а саме:
- правова регламентація суспільних відносин;
- виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків;
- реалізація (фактичне використання) суб'єктивних прав і юридичних обов'язків;
- також можна віднести і ще одну стадію застосування норм права.
4. В четвертому питанні потрібно довести студентам у чому провідна роль держави щодо здійснення правового регулювання, що для цього є спеціальні компетентні органи, суб'єкти управління, які мають повноваження щодо застосування норм права, акти за допомогою яких проводиться правове регулювання:
Література
1.Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д., Ковальський В.С. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков (ред.).- К.:Юрінком Інтер, 2005.-511с.
2.Самофалов Л. П. Оленченко Т. Л. Теорія держави і права:навч.-метод. посіб./Державна податкова адміністрація України –Ірпінь: НУДПСУ,2008,-108с
3.Сидоренко М. Й. Теорія держави і права. Курс лекцій. навч. посіб. для студ. ВНЗ/ К: Університет «Україна»,2006-197с.
4.Світова класична думка про державу і право. Навч.посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-294с.
5.Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник.- Х: Консум -2000 – 704с
6.Теория государства и права/под. ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько М.,1997-672с.
7.Теорія держави і права: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Сухонос. – Суми: Ун-ка кн.,2005.- 536с.
8.Теорія держави і права: Навч. посіб. У схемах / Л.П. Самофалов, Т.Л. Оленченко; Держ. подат. адмін. України, Акад. держ. податк. служби України.- Ірпінь, 2002.-73с.
9.Теорія держави і права: Навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, А.В. Папірна.- К.: Знання, 2008. - 333с.
Тема № 34. Інтеграція законодавства України до права ЄС.
Можливий план
Вступ
1. Правові засади адаптації законодавства до права ЄС.
2. Інституційний механізм адаптації.
3. Контроль за відповідальністю проектів правових актів праву ЄС.
Висновки
Методичні вказівки
1. В першому питанні потрібно насамперед дослідити і проаналізувати детально ситуацію в державі в цілому, в політичному та правовому спекторі, зокрема, щоб реально оцінити адекватність і відповідність цієї ситуації тим вимогам, які ставить ЄС щодо України. Викласти основні правові засади законодавства України до права ЄС.
2.У другому питанні розкрити підхід механізму адаптації, документи як приймають безпосередню участь ( План дій Україна – ЄС, передбачений повідомленням ЄК «Ширша Європа» головною ціллю якого, перетворення законодавства у сфері внутрішнього ринку, «Адаптація України» в якому зазначається становлення певних норм в усіх сферах економіки, щоб бути членом ЄС) проаналізувати точки зору вчених відносно цього механізму та сприйняття його Україною.
3. Розгляд третього питання передбачає показати контроль за відповідальності проектів правових актів до права ЄС. Надання конкретних правових актів стосовно цього контролю та органів, які забезпечують цей контроль.
Література
1.Васильєв А. С.,Борщевський І. В.Теорія права і держави- Х.:Одіссей, 2007.
2.Калюжний Р. А., Тимченко С. М., Пархоменко Н. М.Загальна теорія держави і права. – К.: Вид, 2007.
3.Карнунов В. М. Теорія держави і права:Навч. посіб. для студ. Вищ.навч.закл./ Луганська академія внутрішніх справ ім.. 10- річчя незалежності України.- 2.вид.- Луганськ : РВВЛАВС,2005.
4.Скакун О. Ф.Теорія держави і права: Підручник для студ. вищ. нав. закладів/Національний ун-т внутрішніх справ. – 2-ге вид.- Х.: Консум, 2005.
5. П78 Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.- Ірпінь:національна академія ДПС України, 2004.-526с.
6.Проблеми теорії держави і права. Основи: курс лекцій / А. Машков.- К.: К.І.С., 2008.- 470с.
7.Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. / ; Терноп. акад. нар. госп-ва.- К.: Атіка, 2003.- 288с.
8.Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посіб. / О.В. Бабкіна, К.Г. Волинка; Міжрегіон. акад. упр. персоналом.- К., 2004.- 144с.
9.Універсальна теорія держави і права: підруч. / В.Е. Теліпко.- К.: Біноватор, 2007.- 512с.
Тема № 35. Англо - американська правова сім’я.
Можливий план
Вступ
1.Поняття англо – американського типу правової системи.
2.Історичні аспекти виникнення англо – американської правової сім’ї.
3.Джерела права та їх характеристика англо – американської правової сім’ї.
Висновки
Методичні вказівки
1. Перше питання потрібно розпочати з поняття правова система, типи правових систем :
- романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.);
- романська (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції);
- германська (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини);
- англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.).
Про останню більш детальніше розповісти.
2. Розглядаючи друге питання рекомендується проаналізувати точки зору вчених відносно виникнення цієї правової сім’ї. Періоди розвитку англо – американської правової сім’ї. Спільні ознаки та відмінності права США та англійського права. Пояснити , що дана правова сім’я почала своє коріння з англійського права, так як була першою колонією Англії.
3. У третьому питанні потрібно розглянути основні джерела права англо – американської правової сім’ї (правова доктрина, загальне право Англії, характеристика декларативної теорії права, право справедливості, тощо). Поняття права справедливості. Співвідношення права справедливості й загального права та їх охарактеризувати.
Література
1.Давид Р. Жорфе – Спинози К.: основне правовые системы современности. Пер. сфр В. А. Тумакова. – М. Междунар. Отношения,1996.
2.Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Підручник К., ''Юрінком інтер'',2005.
3.Правовые системы стран мира. Энцикл. Справочник – М., « Норма – инфа», 200.
4.Рабынович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.-К., « Атіка» - 2001.
5. Саидов А.Х. Сравнительное правовидение: Учебник/под.ред. В.А. Туманова.-М.,2000
6.Скакун О. Ф. Теорія державаи і права. Підручник – Харків. «Консул»,2002.
7.Скірський Іван Васильович. Теорія держави і права: Навч. посіб. – Вінниця, 2006.- 292с.
8.Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева.- М.: Юристъ,1999.- 592с.
9.Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов.- М.: Юрайт, 2000.- 432с.