Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
6
Лабораторне заняття № 9
ХВОРОБИ, ЯКІ ВИКЛИКАНІ ВІЙЧАСТИМИ ІНФУЗОРІЯМИ
Інфузорії найбільш складно побудовані одноклітинні серед найпростіших. Органами пересування є війки, які повністю або частково покривають поверхню тіла. Постійність форми клітин забезпечує міцна пелікула. У більшості інфузорій ротовий отвір (цитостом) знаходиться в особливому заглибленні - періостомі, що веде в глотку - цитофарінкс. В ендоплазмі розміщений складний ядерний апарат, травні і скоротливі вакуолі. Нестатеве розмноження відбувається шляхом поділу на двоє і більше. Статеве розмноження - кон'югація (злиття двох особин).
Хілодонельоз
Інвазійна хвороба ставових риб, що характеризується ураженням шкірного покриву та зябрового апарату. Хвороба виникає в березні та квітні частіше всього в зимувальних ставах, в яких риба має низьку вгодованість
ЗБУДНИК — війчаста інфузорія Chylodonella cyprini (piscicula) паразитує на поверхні тіла і зябрах риб. Тіло паразита сплющене, серцеподібної форми, довжиною 33-100, шириною 24-60 мкм покрите війками, які є тільки на черевній стороні у вигляді декількох паралельних рядків. На передньому кінці знаходиться ротовий отвір, від якого йде глотка. Добре помітні дві скоротливі вакуолі (рис. 1).
Розмножується хілодонела поперечним поділом надвоє і статевим по типу кон'югації в холодну пору року. Найбільш інтенсивно це відбувається при температурі 5-10°С. При температурі вище 20°С паразити гинуть. При несприятливих умовах паразити утворюють стійкі цисти.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На поверхні тіла хворих риб з'являється голубуватий наліт, який склада ється із слизу і відмерлих епітеліальних клітин. Зябра набувають білого або світлого забарвлення внаслідок некрозу зябрової тканини. Риби непокояться, підходять до ополонок, збиваються на притоці, заковтують повітря, легко ловляться руками, швидко слабнуть. Після танення льоду річняки виплигують з води і швидко падають назад у воду. Це суттєва ознака при хілодонельозі, яка пов'язана з порушенням шкірного дихання.
ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і результатів паразитологічного дослідження. При виявленні більше 50 паразитів в полі зору мікроскопа вважають, що захворювання носить тяжкий характер.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. При спалаху
хілодонельозу під час зимівлі проводять лікування риби
безпосередньо в зимувальних ставах.
Для лікування використовують кухонну сіль, яку вносять в зимувальні стави при температурі води не нижче 1°С (при цьому приток і витік води закривають), створюючи концентрацію 0,1-0,2% на дві доби. Якщо температура води в ставі нижче 1°С, обробляють барвниками: основний яскраво-зелений, основний фіолетовий "К", брильянтова зелень, які у вигляді робочих розчинів (барвники розчиняють в гарячій воді) вносять безпосередньо в зимувальні стави, створюючи концентрацію 0,1-0,2 г/м3. Приток і виток води в період обробки барвниками припиняють. Через 3-5 діб риби повністю звільнюються від паразитів.
Для попередження виникнення і розповсюдження хілодонельозу в господарствах необхідно перед зимівлею риби дезінвазувати ложе ставів хлорним вапном (3-5 ц/га), або негашеним - 25 ц/га для знищення цист. Крім того, необхідно попередити проникнення в зимувальні стави смітної і дикої риби - носіїв паразитів. На водоподаючій системі доцільно встановлювати фільтри, які перешкоджають проникненню паразитів з водою.
Іхтіофтиріоз
Надзвичайно небезпечна інвазійна хвороба коропів, сазанів та їх гібридів, форелі і багатьох прісноводних і морських риб, яких розводять в ставках. Хвороба виникає в нерестово-вирощувальних господарствах, а також в лотках, басейнах і апаратах риборозводних заводів, якщо посадка риби в них занадто щільна.
ЗБУДНИК - війчаста інфузорія Ihthyophthirius multifiliis з родини Ophryoglenidae. Тіло паразита майже заокруглене, або яйцеподібне діаметром до 1 мм. На передньому кінці є невеликий ротовий отвір з короткою глоткою. Вся поверхня покрита меридіально розміщеними повздовжніми рядами війок, які сходяться біля ротового отвору. Посередині тіла знаходиться товстий, короткий, підковоподібне вигнутий макронуклеус, а біля його випуклого боку - маленький, слабо помітний мікронуклеус (рис. 2).
Іхтіофтиріус - типовий паразит риби. В його життєвому циклі розрізняють три стадії: стадія паразитування в товщі шкіри хазяїна, стадія розмноження цисти (на грунті і рослинності або на плаваючому субстраті) і стадія вільноплаваючої у воді інфузорії «бродяжки». Із дермоїдного горбика - сумки (пустули) шкіри хазяїна випадає дорослий паразит, який осідає на дно водойм, рослинність або інші плаваючі предмети, покривається слизом, в результаті утворюється дриглиста циста, в середині якої утворюються до 2000 дочірніх клітин («бродяжки»). Вони розривають цисту, виходять у зовнішнє середовище, набувають грушоподібної форми розміром 10x40 мкм і стають інвазійними. При дотику з хазяїном «бродяжки» активно проникають в епітелій тіла риби і утворюють на ньому заокруглені дермоїдні горбики-сумки. На цьому життєвий цикл паразита припиняється. Поза рибою «бродяжки» можуть жити всього до 55 годин.
ДЖЕРЕЛО ІНВАЗІЇ - хворі і старші вікові групи риб (паразитоносії), смітна і дика риба.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На поверхні Шкіри хворих риб утворюються дрібні білі горбики, які можна бачити неозброєним оком.
При незначній інвазії відмічають занепокоєння риби, окремі екземпляри підходять на притоку. Риба перестаєреагувати на подразники. В зскребках з шкіри виявляються поодинокі паразити. При сильних інвазіях занепокоєність риб збільшується, вони масами підходять до притоку, на тілі добре видно білі горбики. В окремих випадках відмічається ураження рогівки ока і риба сліпне, шкіра пошкоджується, настає знекровлення зябрової тканини. Спостерігається загибель риби спочатку поодинока, а потім - масова.
ДІАГНОЗ ставлять на підставі клінічних ознак і мікроскопічного дослідження зскребків зі шкіри і зябер. При виявленні 5-10 паразитів в полі зору мікроскопа можна рахувати їх причиною захворювання.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКИ. Для лікування риб, хворих іхтіофтиріозом, в рибницьких господарствах використовують слідуючі лікувальні препарати: основний яскраво-зелений, брильянтовий зелений і фіолетовий "К". Рибу обробляють у ваннах, басейнах, безпосередньо в зимувальних або вирощувальних ставах, створюючи відповідну для препарату концентрацію. Технічний яскраво-зелений і технічний фіолетовий «К» проникають під епітелій і викли кають загибель паразита.
Навесні рибу обробляють в зимувальних ставах, ство рюючи в них концентрацію розчину 0,1-0,2 г/м3 при експозиції 1-2 доби. Хворих риб лікують у сольових ваннах, влаштованих садках (розчин готують з кухонної і гіркої англійської солі у співвідношенні 3,5:1,5) створюючи 0,6-0,7% - ну концентрацію. Рибу, залежно від температури води витримують у ваннах 3-11 годин.
В господарствах неблагополучних щодо іхтіофтиріозу, проводять ретельну дезинфекцію ставів хлорним (3-5 ц/га) або негашеним (25 ц/га) вапном. Плідників з нерестових ставів забирають протягом однієї доби після закінчення нересту, а мальків пересаджують у вирощувальні стави не пізніше 5 - 6-го дня після викльову личинок з ікри.
Рибницький інвентар, транспортну живорибну тару старанно Миють і висушують. В неблагополучних господарствах не Допускають змішаної посадки риби і проводять весь комплекс рибницько-меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення природньої кормової бази, гідрохімічного та газового режиму
Триходиніоз
Хвороба викликається найпростішими, які паразитують на зябрах, шкірі і дуже рідко у внутрішніх органах. Сприйнятливі всі види ставкових риб у віці мальків, цьогорічок і річняків. Риби старшого віку являються паразитоносіями.
ЗБУДНИК - інфузорія з родини Ulceolariidae. Тіло інфузорії блюдце - або грушоподібної форми діаметром 26-75 мкм. Паразити мають своєрідний вінчик, який складається з хітинових гачків з зовнішніми відростками (форма і розміри гачків є систематичною ознакою), а також підковоподібними ядрами: велике - макронуклеус і маленьке - мікронуклеус, є одна скоротлива вакуоля (рис.3). Розмножується простим поперечним поділом на дві дочірні особини, рідше - кон'югацією в березні-квітні.
Захворювання спостерігається навесні, влітку і взимку, у коропів весною і літом частіше паразитують Trichodina nigra, T.mutabilis, T.bulbosa. У рослиноїдних риб, крім того, паразитує T.epizotica. В зимувальних ставах в зв'язку з високою щільністю посадки складаються сприятливі умови для розповсюдження триходин. Збудником зимової форми триходиніозу є T.pediculus. В деяких випадках перебіг триходиніозу спостерігається разом з хілодонельозом і іхтіофтиріозом.
Рис. 3 Збудники триходиніозу: І. — Trichodina domerguei forma acuta; II. — T. epizpotica; III.- T. pediculus; IV. - T. nigra; V. - Tripartiella bulbosa; VI. - Trichodina reticulate (за Івановою)
ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і виявлення великої кількості паразитів в зскребках з поверхні тіла і зябер.
КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Тіло заражених риб, в залежності від інтенсивності інвазії, покрите сірувато матовим нальотом, який утруднює дихання. На початку хвороби риби непокояться, підходять до поверхні, на свіжу воду, заковтують повітря. Зябра покриті товстим шаром слизу, анемічні. Риби легко виловлюються. Інфузорії, прикріплюючись до респіраторних складок, порушують їх цілісність. В місцях прикріплення паразитів спостерігається кровотеча, гіперемія кровоносних судин, деформація епітеліальних клітин. Респіраторні складки приймають вигляд колбоподібного здуття, за рахунок цього збільшується дихальна поверхня зябрової пелюстки, що є компенсаторною реакцією організму.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Такі ж самі, як при хілодонельозі, іхтіофтиріозі і інших захворюваннях, які викликаються інфузоріями.