6362 УДОСКОНАЛЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА МЕТОДИЧНІ П

Работа добавлена на сайт samzan.net:

62

НАЦІОНАЛЬНИЙ   АГРАРНИЙ   УНІВЕРСИТЕТ

КОЧМАРСЬКИЙ  ВІКТОР  АНДРІЙОВИЧ

УДК 619:616.98.579.873.21.636.2  

УДОСКОНАЛЕННЯ  ДІАГНОСТИКИ  ТУБЕРКУЛЬОЗУ

ВЕЛИКОЇ  РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ

ОДЕРЖАННЯ ВАКЦИННИХ ШТАМІВ МІКОБАКТЕРІЙІ 

16.00.08 -   епізоотологія та інфекційні хвороби

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового  ступеня

доктора ветеринарных ветеринарних наук

Київ  -  2002 2003  

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській державній зооветеринарній академії та Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН

Офіційні опоненти:  доктор ветеринарних наук, академік УААН Завірюха Анатолій Іванович, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії бактеріології

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Бабкін Анатолій Федорович, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби

доктор ветеринарних наук, професор Атамась Валентин Якимович, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри епізоотології та паразитології

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет кафедра мікробіології, вірусології та зоології, Міністерство аграрної політики України, м. Біла Церква

Захист дисертації відбудеться "_15_" жовтня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041 м.Київ-41, вул. Героїв оборони,15, навчальний корпус 43, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету: 03041, м.Київ-41, вул. Героїв оборони,13, навчальний корпус 34, к.41

Автореферат розісланий  "11" вересня 2003р.

 Вчений секретар

Спеціалізованої спеціалізованої вченої ради    С.В.Міськевич С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішний розвиток тваринництва України, поряд з із поліпшенням племінної справи, зміцненням кормової бази та механізаціїєю виробничіх виробничих процесів, багато в чому залежить від профілактики та ліквідації туберкульозу серед тварин.

Незважаючи на значні успіхи, досягнуті у вивченні збудника туберкульозу, шляхів занесення його у господарства, які сприяють поширенню захворювання, багато аспектів цієї складної проблеми вивчені недостатньо і туберкульоз великої рогатої худоби в Україні не ліквідовано. Існують осередки інфекції, котрі створюють постійну загрозу занесення збудника у благополучні господарства і становлять велику загрозу зараженню людей /Н.О.Александров, 1975; В.Є.Щуревський, 1976; M.Pavlas et al, 1982; S.Vialler et al, 1983; K. Charan et al, 1984 та ін./.

Нерідко трапляються випадки захворювання на туберкульоз тварин навіть в областях, котрі вважалися вільними за даною інфекцією, а нові економічні відносини в перехідний період створили додаткові проблеми в ліквідації туберкульозу великої рогатої худоби в Україні. Саме тому однією з головних проблем у сучасних умовах ведення тваринництва є розробка ефективних методів контролю за епізоотичною ситуацією з туберкульозу великої рогатої худоби. У цьому напрямку може бути корисною інформація, отримана під час забою тварин на м'ясокомбінатах для виявлення туберкульозу та ступеня його поширення у регіоні. Проте це недостатньо висвітлено у спеціальній літературі та потребує проведення поглиблених досліджень.

Одніиєюм з головних ланок в у системі заходів профілактики та боротьби з туберкульозом великої рогатої худоби є своєчасна та ефективна діагностика. У великої рогатої худоби для масової прижиттєвої діагностики туберкульозу використовують внутрішньокірну туберкулінову пробу. Однак в останні роки, у в багатьох благополучних щодо туберкульозу господарствах України, виявляють тварин, які реагують на туберкулін, в яких при подальшому дослідженні у внутрішніх органах не виявляють характерних для туберкульозу уражень.  Бактеріологічними дослідженнями матеріалу від убитих тварин отримують негативний результат або виділяють атипові мікобактерії. За данними О.М.Шарова, 1969; О.В.Мартма, К.К.Тяхнаса, 1978; В.Є.Щуревського і співроб., 1978; В.А.Кочмарського, 1985; Ю.Я.Кассіча та співроб., 1986; О.А.Ткаченко, 1994; А.І.Завгороднього, 1997, наявність серед великої рогатої худоби неспецифічних реакцій на туберкулін значно ускладнило проведення достовірної алергічної діагностики.  Це дало підстави для знаходження пошуків різноманітних діагностичних тестів, котрі дозволяють за життя виявити причину сенсибілізації організму до туберкуліну. З цією метою застосовують симультанну алергічну пробу з використанням туберкуліну для ссавців та комплексного алергену з атипових мікобактерій /О.М.Шаров, 1980/. Однак діагностична ефективність цієї проби в Україні недостатньо вивчена, вона не  в усіх випадках дає статистично достовірний результат /О.С.Донченко і співроб., 1994/. Тому настала гостра необхідність пошуків нових напрямкіів. Крім того, в сучасних умовах не визначена ефективність впровадженої системи післязабійного дослідження для контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби.

Суттєвим недоліком шкіри в області шиї у великої рогатої худоби є морфологічні та функціональні зміни її після введення у цю область вакцин та інших препаратів. Це спричиняє в ділянці шиї появу внутрішньошкірних алергічних реакцій на туберкулін у здорових та відсутність її у хворих на туберкульоз тварин. У цьому напрямку одним з перспективних, алета не вивчених анатомічних місць введення туберкуліну для алергічної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби є шкіра підхвістної підхвісної складки., оОсобливо недостатньо вивчена її специфічність та ефективність у сенсибілізованих до туберкуліну тварин, а також у телят в неблагополучних щодо туберкульозу господарствах. Крім того, не вивчено вплив туберкуліну для ссавців (ППД), введеного в епідуральний простор простір, на організм великої рогатої худоби, сенсибілізованої атиповими мікобактеріями, вакциною БЦЖ та ураженої збудником туберкульозу бичого виду з метою відбирання тварин для проведення діагностичного забою. Недостатньо вивчені властивості атипових мікобактерій, що мають значення для їх диференціації.

Не розроблено у ветеринарній медицині метод атенуації патогенних епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду з метою отримання високоімуногенних штамів для специфічної профілактики захворювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до державних програм та наукових завдань в лабораторії вивчення туберкульозу IЕКВМ протягом 1985 - 1998 рр. і на кафедрі епізоотології ХДЗВА з 1998 по 2001 рік: "Вивчити роль атипових мікобактерій в етіології захворювання тварин та їх диференціацію від збудника туберкульозу, видати мінсільгоспу СРСР відповідні рекомендації", "Розробити та впровадити ефективні методи і засоби діагностики, профілактики туберкульозу людини і тварини", "Розробити методи специфічної профілактики туберкульозу", "Вивчити особливості імунної реактивності, патогенез, інфекційний і епізоотичний процес у тварин, уражених неоднаковою біологічною активністю" та має відповідно держреєстраційні номери: 018900598968, UА0I009825P, 0197V000755 та 0I99U002212.

Мета та завдання дослідження. Основною метою досліджень було вдосконалення існуючих та розробка нових, більш ефективних методів діагностики туберкульозу великої рогатої худоби, вивчення особливості перебігу епізоотичного процесу в господарствах Харківської області, а також теоретичне і експериментальне обгрунтовання способу одержання атенуйованих штамів з високими протективними властивостями для специфічної профілактики туберкульозу у великої рогатої худоби.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

•  вивчити  особливості розповсюдження і перебігу туберкульозу великої рогатої худоби у господарствах Харківської області;
•  визначити ефективність системи контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу у господарствах з використанням досліджень на м'ясокомбінатах;
•  вивчити діагностичну цінність туберкуліну для ссавців у дозах 5 та 10 тис. МО у великої рогатої худоби;
•  розробити метод диференціальної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби;
•  розробити спосіб діагностики туберкульозу у телят;
•  вивчити вплив туберкуліну та КАМу, введених в епідуральний простір великої рогатої худоби,  на організм, сенсибілізований атиповими мікобактеріями, вакциною БЦЖ з ад'ювантом та збудником туберкульозу бичого виду;
•  вивчити видову належність культур мікобактерій, виділених від великої рогатої худоби, що реагує на туберкулін та у хворих на туберкульоз працівників тваринництва;
•  розробити методи диференціації M.avium, M.intracellulare та M.triviale;
•  розробити спосіб отримання атенуйованих штамів з епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду та визначити у них біологічні властивості;
•  розробити спосіб біологічного контролю за якістю поживних середовищ для бактеріологічної діагностики туберкульозу у тварин;
•  розробити більш ефективне живильне середовище, ніж Левештейна-Ієнсена, для бактеріологічної діагностики туберкульозу;
•  вивчити бактерицидні властивості препаратів для знезараження збудника туберкульозу у зовнішньому середовищі.

Об'єкт дослідження - велика рогата худоба з благополучних та неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Предмет досліждення - збудники туберкульозу бичого, людського, пташиного видів та атипові культури мікобактерій.

Методи дослідження - епізоотологічний, клінічний, алергічний, патологоанатомічний методи, симультанна алергічна проба, лабораторні дослідження: мікроскопічні, бактеріологічні, біологічні, гістологічні та біохімічні.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті моніторингових досліджень вперше в Україні встановлено, що захворюванню великої рогатої худоби на туберкульоз у Харківській області властиві хвилеподібні зміни інтенсивності перебігу епізоотичного процесу, а також стаціонарність прояву захворювання. Вперше в СНД встановлено, що симультанна алергічна проба з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ в ділянці підхвісної складки підвищує ефективність диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та дозволяє швидше визначити епізоотичну ситуацію за даним захворюванням у господарствах. Отримав подальший розвиток метод контролю за благополуччям щодо туберкульозу великої рогатої худоби з використанням результатів післязабійних досліджень на м'ясокомбинатахм'ясокомбінатах, який на сучасному етапі є найбільш ефективним та надійним способом діагностики туберкульозу у тварин. Встановлено, що алергічну пробу у благополучних щодо туберкульозу господарствах необхідно розглядати, як попередній тест для оцінки ступеня сенсибілізації тварин у стаді, що дає підстави для проведення діагностичного забою з подальшим відбором біоматеріалу для бактеріологічного дослідження. Вперше в Україні встановлено, що туберкуліновий тест в ділянці підхвісної складки у дорослої великої рогатої худоби в неблагополучних щодо туберкульозу господарствах перевищує внутрішкірний тест в ділянці шиї за чуттєвістю на 10,1%, а за специфічністю - на 7,1%. Вперше встановлено, що туберкуліновий тест в області підхвістної складки у дорослої великої рогатої худоби неблагополучних щодо туберкульозу господарствах перевищує внутрішкірний тест в області шиї за чуттєвістю на 10,1%, а за специфічностю на 7,1%.

Вперше в СНД встановлено, що розроблений метод діагностики туберкульозу у телят в ділянці підхвістної підхвісної складки виявляє на 11,4 - 18,1% більше хворих на туберкульоз тварин і є більш специфічним, ніж туберкуліновий тест в ділянці лопатки. Вперше встановлено, що туберкулін для ссавців або КАМ, введені в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим експериментально атиповими мікобактеріями або вакциною БЦЖ з ад'ювантом, спричиняють у них через 6 - 12 годин після ін'єкції, підвищення температури тіла на 1,8 - 2,5С.  Встановлено, що 18,7-31,2% культур бичого виду, виділених від забитої великої рогатої худоби та 65,5- 100% культур пташиного виду та атипові мікобактерії ІІ, ІІІ, ІУ груп за Раніоном стійкі до тубазиду, ПАСК та стрептоміцину. Вперше встановлено, що виявляють у неблагополучному щодо туберкульозу господарстві епідуральним тестом 55% тварин, сенсибілізованих до туберкуліну, а в результаті  післязабійного дослідження у 25% тварин виявили у лімфатичних вузлах характерні для туберкульозу ураження. Вперше встановлена чутливість M.avium, M.triviale до 0,1% розчину синтайоду, що міститься у середовищі Левенштейна-Ієнсена або Фінн-2.  Удосконалена нами схема ідентифікації атипових мікобактерій дозволяє швидко та більш точно визначити групову та видову належність у культур. Експериментально встановлено, що середовище, яке містить перевар Хоттінгера, гліцерин та картопляний клин, забеспечує забезпечує швидку адаптацію й ріст епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду та дає можливість проводити вирощування культур мікобактерій, які не ростуть на рідких поживних середовищах з ектерицидом. Вперше селекційовано атенуйований штам "М-Україна" з епізоотичної культури туберкульозу бичого виду, який має вищі протективні властивості, ніж вакцина БЦЖ. Вперше встановлено, що атенуйований штам "М-Україна" нешкідливий для працюючого персоналу і його можна використовувати для біологичного біологічного контролю поживних середовищ. Встановлено, що на розробленому нами живильному середовищі для виділення культур мікобактерій збудник туберкульозу росте швидше, ніж на середовищі Левенштейна-Ієнсена, і до того ж воно дешевше. Вперше вивчено та експериментально підтверджено бактерицидні властивості до збудника туберкульозу у препаратів №1, 5,  6, які перспективні для застосування в боротьбі з туберкульозом тварин.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень використані при складанні "Інструкції про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу" та "Настанови з діагностики туберкульозу тварин та птиці", затверджених ГУВМ МСГП України,  15.03.94 р. та 26.05.94 р., відповідно.  Розроблено:

•  методичні рекомендації з дезинфекції при туберкульозі тварин (Харків, 1987, 10с.);
•  методичні рекомендації щодо уточнення діагнозу на туберкульоз великої рогатої худоби благополучних господарств та визначення видової приналежності культур мікобактерій. (Харків, 1987, 20с.);
•  спосіб диференціації M.avium від M.intracellulare, який захищено авторським свідоцтвом на винахід  №1666530 від 1.04.91 р. та впроваджено у виробництво;
•  поживне середовище для виділення культур мікобактерій, (патент №10272А від 25.12.96 р.) На базі лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН організовано серійне виробництво такого середовища для забезпечення лабораторій ветеринарної медицини України;
•  поживне середовище для вирощування збудника туберкульозу бичого виду (патент №18613 від 25.12.97 р.), використується в навчальному процесі на кафедрах мікробіології та епізоотології ХДЗВА;
•  спосіб діагностики туберкульозу у телят (патент №22739А від 7.04.98 р.) затверджено та рекомендовано до впровадження у практику на науково-методичній Раді Департаменту ветеринарної медицини України (протокол №1 від 27 грудня 2001 р.);
•  спосіб одержання штамів мікобактерій туберкульозу для виготовлення вакцин (патент  №29711А від 15.11.2000р.) використовується в  навчальному процесі на кафедрах мікробіології та епізоотології для студентів факультету ветеринарної медицини;
•  спосіб диференційної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби, на який отримано патент №28423А від 16.10.2000 р. Метод затверджено та рекомендовано до впровадження у практику на науково-методичній Раді Департаменту ветеринарної медицини України (протокол №1 від 27 грудня 2001 р.);
•  вакцинний штам M.bovis "М-Україна" (патент  №24154А від 7.07.98 р.);
•  спосіб ідентифікації M.triviale (патент №31676А від 15.12.2000 р.);
•  спосіб визначення селективної чутливості середовищ для виділення збудника туберкульозу (патент  №287886А від 16.10.2000 р.);
•  удосконалена схема визначення групової та видової належності культур атипових мікобактерій;
•  епідуральний тест, як метод відбору тварин для проведення діагностичного забою на туберкульоз;
•  препарати №1, 5, 6 для дезинфекції приміщень при туберкульозі тварин;
•  експериментально доведено безпідставність віднесення M.avium, як істиного збудника туберкульозу у птахів до ІІІ групи атипових мікобактерій за Раніоном.

Результати цих досліджень використуються в навчальному процесі з мікробіології та епізоотології для студентів факультету ветеринарної медицини в Харківській державній зооветеринарній академії, в Одеському державному аграрному університеті, в Білоцерківському державному аграрному університеті, в Белгородській державній с/г академії, в Курській державній с/г академії та в Дніпропетровському державному аграрному університеті.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно виконав увесь обсяг експериментальних робіт, аналіз та статистичну обробку отриманих результатів. "Методичні рекомендації з дезинфекції при туберкульозі тварин", "Методичні рекомендації з уточнення діагнозу на туберкульоз у великої рогатої худоби благополучних господарств та визначення видової приналежності культур мікобактерій", "Поживне середовище для вирощування збудника туберкульозу бичого виду", "Живильне середовище для виділення культур мікобактерій" розроблені сумісно з Ю.Я.Кассічем, А.І.Завгороднім, П.М.Тихоновим та Н.В.Калашник, гістологічні дослідження патматеріалу від експериментально заражених морських свинок сумісно з  Г.А.Красніковим. Вивчення у атенуйованого штама "М-Україна" хімічних властивостей та фізико-хімічної структури антигенів проведено сумісно з В.С. Антоновим та С.А.Михайловою. 

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на:

•  засіданнях та звітних сесіях Вченої Ради ІЕКВМ (1985-1998 рр.) і звітних наукових конференціях ХДЗВА (1999-2001 рр.);
•  3-й Республіканській науково-практичній конференції "Современные проблемы профилактики зоонозных болезней и пути их решений" (Гродно, 1987г1987 р.)
•  зональному засіданні "Организация противотуберкулезных мероприятий на эпизоотически неблагополучных территориях" (Новосибірськ, 1987р.);
•  міжвідомчій конференції "Вопросы борьбы с туберкулезом людей и животных" (Ташкент, 1990р.);
•  конференції "Проблемы научного обеспечения животноводства Молдавии" (Кишинів, 1990р.);
•  республіканській конференції "Ветеринарная медицина, экономические, социальные и экологические проблемы" (Харків, 1990р.);
•  всесоюзній науковій конференції "Повышение продуктивности сельскохозяйственных животных и современные меры борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермерских хозяйств" (Харків, 1991р.);
•  науково-практичній конференції "Біотехнологія ветеринарних препаратів " (Харків, 1993 р.);
•  науково-практичній конференції "Збереженість молодняка с/г тварин - запорука розвитку тваринництва України" (Біла Церква, 1996 р.);
•  науково-практичній конференції "Збереженність молодняка с/г тварин - запорука розвитку тваринництва України" (Біла церква, 1996 р.);
•  республіканській науково-практичній конференції "Проблеми підвищення продуктивності тварин та ефективності їх лікування" (Дніпропетровськ, 1994 р.);
•  міжнародній науковій конференції "Общая эпизоотология: иммунологические, экологические и методологические проблемы" (Харків, 1995 р.);
•   міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми" (Харків, 1997 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубликовано опубліковано 40 робіт, отримано одне авторське свідоцтво та 8 патентів. В наукових збірниках і виданнях, які належать до фахових, затверджених ВАК України, опубліковано 24 роботи.

Структура та об'єм дисертації. Дисертаційна робота викладена на 359 346 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних пропозицій, списку літератури та додатку. Дисертація ілюстрована 53 таблицями, 6 рисунками та 17 фотокартками. Список використаної наукової літератури містить 677 626 джерел, у тому числі 2435 іноземних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Досліждення Дослідження проводили протягом 1985-1998 рр. у лабораторії вивчення туберкульозу Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини, а з 1998 по 2001 рр. - на кафедрі епізоотології Харківської державної зооветеринарної академії, в обласних лабораторіях ветеринарної медицини, а також у благополучних та неблагополучних щодо туберкульозу господарствах Дніпропетровської, Запорізької, Луганської та Харківської областей України.

Епізоотичну ситуацію щодо туберкульзу туберкульозу великої рогатої худоби вивчали методом епізоотологічного обстеження, а також шляхом аналізу статистичних даних щодо туберкульозу зі звітів відділів управлінь ветеринарної медицини областей, районних станцій боротьби з хворобами тварин та обласних лабораторій ветеринарної медицини.

Алергічним методом досліджено на туберкульоз 18896,8 тис. тварин. На м'ясокомбінатах Харківської області з 1982 по 1998 рік післязабійному огляду піддано 98496 гол. великої рогатої худоби, реагуючої на туберкулін; з них 30417 гол., що надійшли з 159 благополучних господарств, та 68079 тварини з 235 господарств, неблагополучних щодо туберкульозу.

Гістологічно матеріал досліджували від 15 експериментально заражених морських свинок. Вивчення гістозрізів та оцінку виявлених при дослідженні змін проводили під керівництвом та за участю завідувача лабораторії патоморфології ІЕКВМ, академіка УААН Г.А.Краснікова. Порівняльне вивчення ефективності туберкуліну для ссавців (ППД) у дозах 10 тис. та 5 тис. МО при алергічній діагностиці туберкульозу проводили на 45211 тваринах 16-ти благополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарств. Вивчення діагностичної цінності симультанної алергічної проби з використанням туберкуліну для ссавців (ППД) та комплексного алергену з атипових мікобактерій (КАМ) проводили на 9641 тварині з 21 господарства, благополучного щодо туберкульозу, користуючись "Настановою щодо проведення симультанної алергічної проби з використанням туберкуліну та комплексного алергену з атипових мікобактерій при діагностиці туберкульозу у тварин", затвердженою ГУВМСГ СРСР від 4.06.1980р.

Оцінку специфічності внутрішкірної туберкулінової проби у підхвістній підхвісній складці дорослої великої рогатої худоби проводили на 474 тваринах з трьох неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Порівняльне вивчення ефективності внутрішкірної туберкулінової проби у телят в дільниці  шиї, лопатки та підхвістної підхвісної складки проводили на 257 тваринах з 4 неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Експериментальні дослідження для вивчення впливу туберкуліну для ссавців та комплексного алергену з атипових мікобактерій, введених в епідуральний простір, на організм тварин, щеплених атиповими мікобактеріями та вакциною БЦЖ з ад'ювантом, проводили на 23 клінічно здорових телятах віком 5-6 місяців, які не реагували на туберкулін. Вивчення ефектиності ефективності епідурального тесту для відбору тварин при діагностичному забої проводили на 23 тваринах, у тому числі на 20 головах, реагуючих на туберкулін з неблагополучного щодо туберкульозу господарства та на 3-х головах з негативною реакцією на туберкулін для ссавців.

Вивчення можливості використання  для відтворення стада теличок від корів, реагуючих на туберкулін, проводили на 53 тваринах у господарстві "Ударник"Запорізької області.

Бактеріологічним методом досліджували матеріал від 436 тварин, згідно з "Настанови з діагностики туберкульозу тварин" (М., 1986).

Усього вивчено 1282 культури мікобактерій, у тому числі 561 культура збудника туберкульозу бичого виду, 55 - людського виду, 29 - пташиного та 637 атипових мікобактерій. З них 1070 культур виділено Харківською обласною лабораторією ветеринарної медицини, 143 - у лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ, 55 - отримані з Харківського обласного тубдиспансеру та 14 з Луганської обласної лабораторії ветеринарної медицини.

Для визначення групової та видової принадлежності приналежності за Раніоном (1959) у 46 культур атипових мікобактерій вивчали:

•  швидкість і характер росту на середовищі Левенштейна-Ієнсена у субкультурах при температурах 25, 37 та 45С, а також тінкторіальні властивості мікобактерій, морфологію та колір колоній;
•  фотохромогенність за методом S.Yachida et al. (1973);
•  каталазну активність та її термостабільність за методом G.Kubica et al. (1960, 1967);
•  реакцію гідролізу Твін-80 за методом L.Wayne (1968);
•  чутливість до 0,1% синтайоду за методом Ю.Я.Кассіча, В.А.Кочмарського та співавторів (1991);
•  редукцію нітратів за методом M.Tsukamura (1961) в модифікації Т.Б.Ільїної та співавторів (1972);
•  стійкість до 5% хлористого натрію за методом D.Kestle et al. (1967);
•  редукцію телуриту за методом J.Kilburn et al. (1969).

Для вивчення сенсибілізуючих та патогенних властивостей атипових мікобактерій використовували культури першої генерації. Кожною культурою заражали підшкірно 3-4 морських свинок та внутрішньовенно 2 кроликів у дозі 1мг1 мг/см стерильного фізіологічного розчину.

У деяких випадках для досліду використовували одночасно курей та кроликів, заражаючи їх внутрішньовенно культурою у дозах 1 та 0,1мг/см фізрозчину. В експериментах щодо ідентифікації культур мікобактерій для контролю використовували референтні штами: НRV , Vallee, M.avium та атипові M.kansasii, M.scrofulaceum, M.gordonae, М.intracellulare, М.triviale,  M.xenopi, M.nonchromogenicum, M.fortuitum, M.smegmatis, M.phlei, M.vaccae, M.thamnofeus та M.diernhoferi.

Резистентність до тубазиду, ПАСК та стрептоміцину вивчали у 132 культур, з них у 33 культур людського виду, 16 - бичого, 6 - пташиного та 77 культур атипових мікобактерій.

Для атенуації патогенних властивостей використовували препарат ектeрицид, запропонований І.Л.Диким (1982), у 6 епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду. 

Контроль за зниженням патогенних властивостей у пасированих культур здійснювали за допомогою каталазної та пероксидазної проб за методом Г.М.Першина та співавторів (1958). Вивчення дегідрогеназної активності проводили за методом H.Blоch (1950). Ефект атенуації вивчали також за утворенням корд-фактора у пасированих культур та на лабораторних тваринах.

Бактерицидні властивості препаратів, що застосовуються для знезараження збудника туберкульозу у зовнішньому середовищі вивчали за "Методичними вказівками про порядок випробування нових дезинфекційних засобів для ветеринарної практики", затвердженими 7.01.87 р. Державним агропромисловим комітетом СРСР.

Усього в дослідах з із вивчення патогенних та сенсибілізуючих властивостей у культур мікобактерій використали 336 морських свинок, 77 кролів та 10 курей.

Отриманий цифровий матеріал піддавали статистичній обробці загальноприйнятими методами, викладенними викладеними у працях І.П.Ашмаріна та свпівробітників (1962) та П.Ф.Рокитського (1973).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вивчення розповсюдження туберкульозу великої рогатої худоби у господарствах Харківської області. Результати вивчення матеріалів державної звітності в 1965-1998рр1965-1998 рр. в Харківській області показали, що з 1965 по 1970 рік було зареєстровано від 78 до 274 пунктів, неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби. При цьому розповсюдження інфекції та важкість туберкульзного туберкульозного процесу багато в чому залежила залежали від умов годування, утримання та догляду за тваринами. У більшості господарств не практикувалось літньо-табірне утримання тварин, що знижувало їх резистентність до туберкульозу та не давало можливості проводити ефективну дезинфекцію тваринницьких приміщень. Найбільш небезпечними у поширенні туберкульозної інфекції серед тварин були ферми-ізолятори, які не забеспечували забезпечували надійну ізоляцію хворої на туберкульоз великої рогатої худоби та ще й несвоєчасна її здача на забій.

За цей період туберкульозом захворіло 53098 голів. В господарствах області щороку перетримували від 3,7% до 38,7% хворих на туберкульоз тварин. Незважаючи на таку складну епізоотичну ситуацію, було оздоровлено 263 господарства, неблагополучних щодо туберкульозу. Однак оздоровлення більшості господарств з тих чи інших причин затримувалося і щорічно реєструвалися нові неблагополучні господарства. Усього в області було зареєстровано 711 пунктів, неблагополучних щодо туберкульозу.

Узагальнюючи систему профілактики та боротьби з туберкульозом у період з 1965 по 1970 рік слід зазначити, що виконання протитуберкульозних заходів було пов'язане з цілою низкою адміністративних та господарских труднощів. У ряді неблагополучних господарств невдавалося не вдавалося організувати туберкульозні ізолятори, які відповідали б необхідним вимогам, і через це вони нерідко ставали осередками розповсюдження інфекції.

У 1974 - 1976 рр. спостерігалося значне збільшення кількості неблагополучних пунктів (494), і було виявлено 1,24% хворих на туберкульоз тварин від загальної кількості досліджених. Це було пов'язано з переміщенням великої кількості тварин в області при створенні спеціалізованих господарств для вирощування молоднякуа та нетелів.

У період з 1983 по 1987 рік в області було зареєстровано 21 неблагополучне щодо туберкульозу господарство. При цьому звертає на себе увагу те, що кожного року число тварин, які реагували на туберкулін, збільшувалось від 1483 до 5714 голів, а кількість неблагополучних пунктів залишалася на одному рівні (4 - 5). Отже протитуберкульозні заходи, які здійснювались у господарствах області не впливали на причину, яка сприяла захворюванню великої рогатої худоби туберкульозом. Протягом 1988-1993 рр. число тварин, реагуючих на туберкулін, збільшилося з 6777 до 9535 голів, а кількість неблагополучних пунктів складала відповідно 6 - 9. Однак, з 1994 по 1998 рік одночасно із збільшенням числа хворих тварин до 13525 голів, також збільшилася кількість неблагополучних щодо туберкульозу господарств (29). Результати проведених досліджень свідчать про те, що в господарствах області несвоєчасно ставили діагноз щодо туберкульозу великої рогатої худоби, а нехтування протитуберкульозними заходами сприяло розповсюдженню інфекції серед тварин. Крім того, розрив економічних зв'язків з іншими республіками призвів до того, що в багатьох господарствах з із комплексу профілактичних та оздоровчих заходів випали суттєві ланки: своєчасна та якісна дезинфекція приміщень, ветеринарно-санітарний ремонт ферми, повна заміна неблагополучного щодо туберкульозу стада здоровимих тваринами і и т.д. У зв'язку з цим зменшилася кількість оздоровлених неблагополучних пунктів. Так, з 1994 по 1998 рік вдалося оздоровити лише 73 пункти, а виявлено було 79 нових неблагополучних пунктів. Тим часом слід зазначити, що щорічно у 180 - 200 господарствах Харківської області, благополучних щодо туберкульозу, спостерігалося виділення від 5 до 9,5 тис. тварин, у яких виявляли неспецифічні реакції на туберкулін.  

Детальне вивчення з 1971 по 1998 рік повторюваності спалахів туберкульозу у 267 неблагополучних пунктах показало, що у 158 (59,2%) господарствах зареєстровано по одному спалаху, у 67 (25%) - по два, у 28 (10,4%) - по три, у 13 (4,8%) - по чотири, у 1 (0,3%) - п'ять та у 1 (0,3%) - шість.

У 198 (74,2%) господарствах туберкульозна інфекція серед великої рогатої худоби спостерігалась протягом 1-2 років, у 47 (17,9%) - 3-4 роки, у 8 (2,9%) - 5-6 років, у 5 (1,8%) - 7-8 років, у 2 (0,8%) - 9-10 років, у 1 (0,3%) - 12 років, у 3 (1,1%) - 13-14 років, у 1 (0,3%) - 16 років, у 1 (0,3%) - 18 років та у 1 (0,3%) - 26 років.

Вивченням продовженості інтервалів між спалахами туберкульозу у 161 господарстві встановлено, що у 47 (29,2%) господарствах інтервал між попередніми та наступними спалахами туберкульозу склав 1 рік, у 23 (14,4%) –роки, у 14 (8,7%) - 3 роки, в 11 (6,8%) - 4 роки, у 6 (3,7%) - 5 років, у 5 (3,2%) - 6 років, у 1 (0,6%) - 7 років, у 8 (4,9%) - 8 років, у 4 (2,5%) - 9 років, у 8 (4,9%) - 10 років, у 2 (1,3%) - 11 років, у 7 (4,3%) - 12 років, у 3 (1,8%) - 14 років, у 2 (1,2%) - 15 років, у 1 (0,6%) - 16 років, у 5 (3,2%) - 17 років, у 7 (4,3%) - 18 років, у 1 (0,6%) - 20 років та в 1 (0,6%) - 22 роки.

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать про те, що запроваджувані заходи дозволили знизити інтенсивність перебігу епізоотичного процесу. Це сприяло зменшенню кількості неблагополучних пунктів, але не забезпечувало викорінення туберкульозу серед великої рогатої худоби, і спричиняло повторне виникнення інфекції. При цьому спостерігалася циклічність змін в інтенсивності перебігу епізоотичного процесу. Поява туберкульозу в одних і тих же господарствах дає підставу стверджувати про стаціонарність захворювання, а періодична активізація перебігу епізоотичного процесу вказує на недосконалість здійснюваних протитуберкульозних заходів. Найбільш слабкою ланкою у системі боротьби з туберкульозом є недостатньо ефективна його діагностика.

Результати післязабійного контролю за епізоотичною ситуацією щодо туберкульозу великої рогатої худоби на м'ясокомбінатах. Під час післязабійного дослідження 98496 туш тварин на м'ясокомбінатах Харківської області з 1982 по 1998 рік туберкульозні ураження знайшли у тушах та внутрішніх органах 8523 (8,9%) тварин.

В цей же період було обстежено 25755 туш тварин, характерні для туберкульозу зміни виявили у 2012 (7,7%) туш. При цьому кількість забитих тварин, що реагували на туберкулін, та кількість виявлених уражень у внутрішніх органах у різні роки були різними. Так, у 1982р. з туберкульозними ураженнями було виявлено 5,2% тварин , у 1983 р - 15,1%. У 1984-1986 рр. кількість їх зменьшиласязменшилася до 4,1%, у 1987 р. - знову збільшилася до 9,5%. У 1988р. кількість тварин з туберкульозними ураженнями зменьшиласязменшилася до 3,6%. З 1989 по 1998 рік післязабійним оглядом 72741 тварини типові щодо туберкульозу ураження виявили у 6511 (8,9%) голів. Необхідно відзначити, що збільшення кількості забитих тварин, що реагували на туберкулін,  сприяло майже втричі більше виявлених тварин з туберкульозними ураженнями. У 1989, 1990, 1992 і 1993 роках було виявлено тварин з туберкульозними ураженнями від 7,0 до 6,2%, а у 1991 р. кількість їх збільшилася до 9,6%. В 1997-1998 роках кількість тварин з туберкульозними ураженнями зменьшилоасязменшилася до 2,8%. Цьому сприяла енергетична криза, під час якої відбулося масове знищення худоби, що також явилось причиною поліпшення епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби в господарствах Харківської  області.

Післязабійними дослідженнями тварин на Вовчанському, Красноградському, Куп'янському, Лозівському, Харківському та ЧугуєвськомуЧугуївському м'ясокомбінатах Харківської області у період з 1987 по 1998 рік встановлено, що серед досліджених 85232 голів характерні для тубуркульозу ураження виявили у 7305 (8,5%) тварин. Отриманні нами дані не погоджувались з даними офіційної ветеринарної звітності. Так, з 1987 по 1998 рік офіційно було зареєстровано 235 неблагополучних пунктів, а за цей же період на м'ясокомбінатах Харківської області післязабійним дослідженням туберкульоз великої рогатої худоби виявили у тварин з 380 господарств, тобто на 145 пунктів більше. Туберкульоз великої рогатої худоби щороку виявляли у 2 - 37 господарствах, які вважались благополучними. Отже, кількість тварин з туберкульозними ураженнями збільшилась у 1994-1995 рр. до 13,8%, що пов'язано з несвоєчасною діагностикою туберкульозу у благополучних господарствах та перетримкою хворих тварин у неблагополучних господарствах. Необхідно також відзначити, що за останні 12 років у Харківській області спостерігається зростання кількості благополучних щодо туберкульозу господарств, у яких під час планових алергічних досліджень виділяють тварин з внутрішньошкірними туберкуліновими реакціями, а післязабійними та бактеріологичнимибактеріологічними дослідженнями туберкульоз не підтверджується. Щороку реєструється від 192 до 274 таких господарств. Це свідчить про те, що у тварин з благополучних господарств широко розповсюджені неспецифічні туберкулінові реакції.

При порівняльному вивченні післязабійного огляду з бактеріологічним дослідженням нами встановлено, що у 96,4% випадків діагноз туберкульоз великої рогатої худоби поставлено на підставі виявлених характерних для даної інфекції патологоанатомічних змін у внутрішніх органах і лише у 3,6% випадків у туш, у яких патзміни не були виявлені, за допомогою бактеріологічних досліджень виділили збудник туберкульозу бичого виду.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що впроваджений метод контролю за епізоотичною ситуацією щодо туберкульозу з використанням післязабійного огляду тварин є найбільш надійним методом, тому його можна використовувати для розробки планів профілактичних та оздоровчих заходів в сучасних умовах ведення господарств.

 Результати контролю за благополуччям господарств  щодо туберкульозу великої рогатої худоби з застосуванням туберкуліну для ссавців у різних дозах.  Порівняльне вивчення туберкуліну для ссавців у дозах 5 та 10 тис. МО провели на 2483 тваринах чотирьох благополучних щодо туберкульозу господарств Антрацитівського району Луганської області.

Результати дослідження 2483 тварин показали, що  через 72 години внутрішньошкірні туберкулінові реакції виявили у 153 (6,2%) тварин після введення 10 тис. МО в об'ємі 0,2 см та у 103 (4,1%) голів на дозу 5 тис. МО в об'ємі 0,1 см. Потовщення шкірної складки становило на 3 мм та більше.

На повторне введення туберкуліну через 24 години після ін'єкції збільшилась кількість тварин, які реагували на дозу 10 тис. МО та на дозу 5 тис. МО. При цьому виявили, відповідно, 181 (7,2%) та 108 (4,3%) тварин. Але через 48 годин ці реакції почали зникати. Так, після введення 10 тис. МО виявили внутрішньошкірні реакції лише у 138 (5,5%) тварин, а на дозу 5 тис. МО - у 62 (2,4%), тобто на 25,4% голів менше на дозу 10 тис. МО і на 42,5% менше на дозу 5 тис. МО.

При післязабійному дослідженні 20 туш тварин (по 5 голів із 4 господарств), які реагували на туберкулін, характерних для туберкульозу змін не виявили. Бактеріологічним дослідженням матеріалу від 5 тварин з цих господарств були виділені культури атипових мікобактерій ІУ групи за Раніоном.

Отже, результати проведених досліджень свідчать про доцільність застосування одноразової туберкулінової проби з використанням дози 5 тис. МО у благополучних щодо туберкульозу господарствах.

Всього в Антрацитівському районі з 1990 по 1992 рік при обстеженні на туберкульоз 127027 голів з із використанням туберкуліну у дозі 10 тис.МО було виділено 4431 (8,9%) тварин, які реагували на туберкулін, а з 1993 по 1995 рік при використанні туберкуліну в дозі 5 тис. МО виділили 2972 (8,3%) голови, реагуючих на туберкулін. Слід зазначити, що в господарствах району при використанні для алергічної діагностики туберкульозу у тварин туберкуліну у дозі 5 тис. МО за 3 роки виділили на 1459 (0,6%) голів менше, ніж при використанні туберкуліну в дозі 10 тис. МО; витрати туберкуліну зменшилися у 2 рази.

Для визначення причин алергічних реакцій на туберкулін з 1990 по 1995 рік післязабійному огляду піддали 3375 тварин, реагуючих на туберкулін. При цьому характерні для туберкульозу ураження у великої рогатої худоби у 1990 р. виявили в одному випадку з господарства №11. У інших 3374 тварин типових для туберкульозу змін не знайшли. Бактеріологічним дослідженням 3375 проб біоматеріалу від убитих тварин виділено 177 169 (54,29%) культур мікобактерій.

На підставі вивчення цих культур встановили, що 1 (0,6%) культуру ідентифіковано, як збудника туберкульозу бичого виду, 1 (0,6%) - пташиного виду та 175 167 (98,8%) - атипові мікобактерії ІУ групи за Раніоном. Аналіз динаміки виділення культур атипових мікобактерій від забитих тварин показав, що з 1990 по 1992 рік виділили 66 70 (4,2%) культур атипових мікобактерій, а в 1993 - 1995 рр. кількість виділених культур збільшилась до 10997 (65,04%) випадків. При цьому в окремих господарствах кількість культур атипових мікобактерій становила від 3 (2,3%) до 23 (19,8%) випадків.

Таким чином, результати проведених досліджень переконують у необхідності удосконалення алергічної проби з метою контролю за епізоотичною ситуацією щодо туберкульозу в господарствах, де виявляють у тварин неспецифічні на туберкулін реакції, у тому числі викликані атиповими мікобактеріями.

Вивчення ефективності застосування симультанної алергічної проби у великої рогатої худоби.  З цією метою у 21 господарстві, які вважалися благополучними щодо туберкульозу великої рогатої худоби, і в яких під час планових алергічних досліджень виділяли тварин, реагуючих на туберкулін, для алергічного дослідження  на туберкульоз застосовували симультанну пробу з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ.

Під час досліжджень 9641 тварини виділено 490 (5%) голів, реагуючих реагуючих із різноманітним ступенем на алергени, у тому числі у 70 (0,7%) тварин спостерігали інтенсивні реакції на туберкулін, у 160 169 (1,7%) голів - переважно реакції на КАМ та у 54 (0,5%) тварин відзначили внутрішньошкірні реакції на обидва алергени з однаковою інтенсивністю. Встановлено, що у тварин з 12 (57,3%) господарств ступінь відмінності в інтенсивності реакцій на туберкулін та КАМ виявилась статистично недостовірною, а результати симультанної проби невизначеними. У великої рогатої худоби з 8 (38,2%) господарств алергічні реакції достовірно були виражені на КАМ. Тому в цих господарствах реакції на туберкулін у тварин вважали неспецифічними. В одному господарстві (4,5%) у тварин реакції були виражені достовірно інтенсивніше на туберкулін, ніж на КАМ. Це вказувало на зараження їх збудником туберкульозу. Для підтвердження результатів симультанної алергічної проби видібрали відібрали для діагностичного забою 125 тварин, які реагували з різноманітним ступенем інтенсивності на алергени. Післязабійним дослідженням у 72 тварин з 12 господарств, у котрих результати симультанної проби були невизначеними, та в 48 тварин з 8 господарств, де симультанна проба показала у тварин неспецифічні реакції, характерних для туберкульозу уражень у внутрішніх органах не знайшли. У двох випадках від тварин з одного господарства, де отримали невизначений результат симультанної проби, бактеріологічним дослідженням матеріалу від забитих тварин виділили культури атипових мікобактерій ІУ групи за Раніоном. Патологоанатомічним дослідженням туш та внутрішніх органів 5 тварин з одного господарства, у якому результати симультанної проби вказували на зараження великої рогатої худоби збудником туберкульозу, у 3 голів знайшли типові для туберкульозу ураження в бронхіальних та середостінних лімфатичних вузлах, а бактеріологічним методом виділено збудник туберкульозу бичого виду.

Таким чином, результати досліджень показали, що ефективність застосованної симультанної алергічної проби складає 42,7%, а в 57,3% господарств вона дала статистично невизначений результат. Тому небхідно необхідно розробляти нові та вдосконалювати існуючі методи диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби.

Розробка методу диференціальної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби. При дослідженні існуючою симультанною алергичною алергічною пробою 1528 тварин з 3 благополучних господарств, у яких спостерігалися неспецифічні реакції на туберкулін, та з одного неблагополучного щодо туберкульозу господарства, виділили 110 (7,1%) тварин, , реагуючих з різною ступеню інтенсивності на обидва алергени. Досліджуючи худобу розробленим методом встановили, що у 2-х благополучних щодо туберкульозу господарствах виявили лише 3-х тварин, реагуючих тільки на КАМ, в 3-му благополучному господарстві у тварин внутрішньошкірних алергічних реакцій не виявили. У неблагополучному щодо туберкульозу господарстві виділили 32 тварини, що реагували лише на туберкулін, а у 7 голів виявили внутрішньошкірні реакції на обидва алергени. З них у 4 голів були інтенсивні реакції на туберкулін, у 2-х - на КАМ та 1 тварина з однаково реагувала на туберкулін і КАМ. Для підтвердження отриманих результатів досліджень 3-х тварин, реагуючих лише на КАМ, із 2-х благополучних господарств і 5-х тварин, що реагували лише на туберкулін, з неблагополучного господарства, піддали діагностичному забою. При післязабійному дослідженні туш та внутрішніх органів у 3-х тварин з благополучних господарств характерних для туберкульозу уражень не знайшли, а бактеріологічним дослідженням матеріалу від однієї тварини було виділено культуру атипових мікобактерій ІУ групи за Раніоном. У неблагополучному щодо туберкульозу господарстві післязабійним дослідженням 5-ти тварин ув бронхіальних та середостійних середостінних лімфатичних вузлах виявили типові для туберкульозу ураження, а бактеріологічним дослідженням патматеріалу виділено збудник туберкульозу бичого виду.

Таким чином, розроблений нами метод є більш специфічним та ефективним при диференціальній діагностиці туберкульозу в стадах, де спостеригається спостерігається виділення реагуючих на туберкулін тварин. Це дає можливість швидше вирішувати питання з визначенням ситуації щодо туберкульозу. За цим методом зменшується у 20 разів кількість високопродуктивних тварин, яких за існуючою настановою необхідно було б здати на забій. Крім того, зменшується кількість  діагностичних досліджень у таких господарствах та економляться грошові витрати на придбання дефіцитного препарату КАМ.

На розробленний нами "Спосіб диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби" з ДДІВ України отримано патент №28423А від 16.10.2000р.

 Вивчення внутрішньошкірної туберкулінової проби в ділянці підхвісної складки у великої рогатої худоби. Дослідження проведено на 474 головах дорослої великої рогатої худоби в 3-х неблагополучних щодо туберкульозу господарствах. При порівняльному аналізі ефективності внутрішкірного туберкулінового тесту у великої рогатої худоби в ділянці шиї та підхвісній складці встановлено, що 116 (234,54%) голів виділили тестом в ділянці шиї та 157 (33,41%) - у підхвісній складці. Одночасно на обидва теста реагували 110 (23,2%) тварин. За интенсивністю прояви реакції були неоднакові. Так, у 61 (12,8%) тварини спостерігали більш інтенсивні внутрішньошкірні реакції в підхвісній складці, у 39 (8,2%) тварин –в ділянці шиї та у 10 (2,1%) голів різниці в  інтенсивності реакції на туберкулін не виявляли. Необхідно зазначити, що у 48 (10,1%) тварин реакції на туберкулін  спостерігали лише у підхвісній складці, у 6 (11,2%) голів - тільки в ділянці шиї.

Під час післязабійного огляду 28 туш та внутрішніх органів у 15 (53,5%) - виявили характерні для туберкульозу ураження. З них у 8 (28%) тварин реакції на туберкулін в ділянці підхвісної складки інтенсивніші, ніж в ділянці  шиї, у 3 (10,7%) тварин - однакової інтенсивності, у 2 (7,1%) –інтенсивнішими були реакції в ділянці шиї, а ще у  2 (7,1%) - реакції виявилися лише у підхвісній складці.

Результати досліджень свідчать про те, що туберкуліновий тест в ділянці підхвісної складки на 10,1% ефективніший та на 7,1% специфічніший, ніж тест в ділянці шиї. Тому необхідно більш широко використовувати у ветеринарній медицині тест введення туберкуліну в ділянці підхвісної складки при оздоровленні неблагополучних щодо туберкульозу господарств.

Розробка способу діагностики туберкульозу у телят. Порівняльне дослідження ефективності туберкулінового тесту в ділянці шиї і підхвісної складки провели на 163 телятах; серед них було 35 голів у віці 2-6 місяців та 128 голів –у віці 6-12 місяців з двох неблагополучних щодо туберкульозу господарств. При одночасному введенні внутрішньошкірно туберкуліну в ділянці шиї та в підхвісну складку 35 телятам у віці 2-6 місяців було виділено 11(31,4%) телят, що реагували на туберкулін. З них у 6 (17,1%) голів інтенсивнішими  виявились реакції в ділянці шиї, у 4 (11,4%) голів - у підхвісній складці та у 1(2,8%) тварини - однакової інтенсивності.

При дослідженні на туберкульоз 128 телят у віці 6-12 місяців обома тестами виявили 57 (44,5%) реагуючих тварин. З них у 29 (22,6%) - виявили туберкулінові реакції в ділянці шиї та у 57 (44,5%) голів - у підхвісній складці. Слід наголосити, що тестом у підхвісну складку додатково виявили 28 (21,68%) тварин. У них реакції у підхвісній складці були більш інтенсивні6 ніж в ділянці  шиї; у 1 (0,7%) тварини спостерігали реакції на туберкулін однакової інтенсивності. Отримані результати показують, що внутрішньошкірним туберкуліновим тестом у підхвісній складці виділяли на 21,8% більше хворих на туберкульоз телят у віці  6-12 місяців, ніж тестом в ділянці шиї.

Поряд з цим провели порівняльні дослідження для вивчення ефективності туберкулінового тесту у підхвісній складці та в ділянці лопатки. Дослід провели на 94-х телятах, у тому числі на 33-х тваринах у віці 2-6 місяців та на 61-й тварині у віці 6-12 місяців у двох неблагополучних щодо туберкульозу господарствах.

При дослідженні на туберкульоз серед 33 телят віком 2-6 місяців тестом в ділянці лопатки виявили 16 (48,4%) голів, а тестом в ділянці підхвісної складки - 22 (66,7%) теляті, хворих на туберкульоз. Лише одним туберкуліновим тестом в області підхвісної складки виявили додатково 6 (18,1%) хворих на туберкульоз телят. Одночасно на обидва тести реагували 16 (48,4%) тварин. З них у 1 (3,0%) теляти спостерігали інтенсивніші туберкулінові реакції в ділянці лопатки, а у 15 (45,4%) тварин виявились інтенсивніші реакції у підхвісній складці.

Дослідженням 61 голови молодняка молодняку у віці 6-12 місяців туберкуліновим тестом в області лопатки виявили 18 (29,5%), а тестом в області підхвісної  складки - 25 (40,9%) тварин, уражених туберкульозом.

Отже, туберкуліновим тестом в підхвісній складці виявили додатково 7 (11,4%) тварин, хворих на туберкульоз. На обидва тести реагували 18 (29,5%) тварин. Післязабійним дослідженням 22 реагуючих телят встановлено, що у 3-х (13,6%) голів, які реагували лише на туберкуліновий тест в області підхвісної складки, туберкульозні ураження виявили у заглоткових та середостінних лімфатичних вузлах. Таким чином, результати досліджень свідчать про те, що туберкуліновий тест в області підхвісної складки у телят більш ефективний на 13,8% та специфічний на 13,6%, ніж алергічна проба в ділянці лопатки.

На підставі проведених досліджень нами розроблен розроблено "Спосіб діагностики туберкульозу у телят", на який з НДЦПЕ України отримано патент №22739А від 7.04.1998 р.

Вивчення впливу на організм туберкуліну, введеного у епідуральний простір телятам, щеплених атиповими мікобактеріями і вакциною БЦЖ. Дослідження провели на 14 клінічно здорових телятах 5-6 місячного віку масою тіла 180-200 кг, що негативно реагували на туберкулін і КАМ. Телят розподілили на 3 дослідні групи та одну контрольну. Тваринам І групи вводили підшкірно в області підгрудка культуру атипових мікобактерій M.scrofulaceum, телятам ІІ групи - M.intracellulare, а телятам ІІІ групи - вакцину БЦЖ на cтерильному вазеліновому маслі з розрахунку 1 мг культури на 1 кг маси тварини в об'ємі 5 см. Через 30 днів після щеплення телят досліджували симультанною алергічною пробою з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ. При обліку внутрішньошкірних реакцій на 72 годині тваринам вводили в епідуральний простір туберкулін для ссавців у дозі 2 см. У тварин до введення туберкуліну в епідуральний простір визначили середній показник температури тіла. Після введення туберкуліну за тваринами проводили клінічне спостереження і через кожні 3, 6, 9, 12 та 24 години вимірювали температуру тіла та фіксували її зміни.

Досліджуючи тварин симультанною алергічною пробою, встановили, що в групі щеплених культурою M.scrofulaceum у 4-х телят виявили внутрішньошкірні алергічні реакції на КАМ та у 2-х тварин - на обидва алергени. При цьому у тварин спостерігали інтенсивніші реакції на КАМ, ніж на туберкулін. Введення туберкуліну в епідуральний простір телятам цієї групи  показало, що у 2-х тварин, переважно реагуючих на КАМ, виявили температурну реакцію організму. З них у одного теляти температура тіла підвищилась через 9 годин на 2,5С і сягнула   40,7С, а у другого - на 0,8С, але не виходила за межі фізіологічної норми.

У групі телят, щеплених M.intracellulare, при дослідженні симультанною пробою виявили в однієї тварини внурішньошкірні реакції на обидва алергени, але за ступенем інтенсивності реакція на КАМ була більш виражена, а в іншої тварини виявлено внурішньошкірну реакцію лише на КАМ. Епідуральним тестом встановили, що через 9-12 годин у 2-х тварин підвищилась температура тіла на 1,7 - 2,9С, досягнувши 40,9С у одного теляти через 12 годин, а в другого - температура підвищилась на 0,6С, але не виходила за межі фізіологічної норми.

У групі телят, щеплених вакциною БЦЖ, спостерігали внурішньошкірні алергічні реакції на туберкулін і КАМ. При цьому реакції були інтенсивнішими на КАМ. Введення телятам туберкуліну  в епідуральний простір спричинило у 2-х тварин підвищення температури тіла на 1,3-1,6С, досягнувши через 6-12 годин 40,5-40,7С .

Різниця середніх показників температури тіла у телят до та після введення туберуліну виявилася статистично достовіярною (Р 0,001).

У телят всіх трьох груп через 24 години після введення туберкуліну в епідуральний простір температура тіла знизилась до фізіологічної норми. У контрольній групі тварин не виявили внурішньошкірних туберкулінових реакцій на алерген, а епідуральний тест не викликав підвищення температури тіла.

Таким чином, результати проведених досліджень показують, що туберкулін, введений в епідуральний простір тваринам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями і вакциною БЦЖ з ад'ювантом, викликає у них температурну реакцію. При цьому на гомологічний алерген підвищеною температурою тіла реагувала переважна більшість тварин.

Вивчення впливу на організм КАМ, введеного в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями.  Дослідження провели на 9 клінічно здорових телятах 5-6 місячного віку, масою 15015-180 кг, які не реагували на туберкулін. Телят розподілили на 3 групи, з них 2 - дослідні та 1 - контрольна, по 3 голови у кожній групі. Телятам першої дослідної групи підшкірно в ділянці підгрудка ввели суспензію культури M.scrofulaceum, а телятам другої групи - M.intracellulare на стерильному вазеліновому маслі із розрахунку 1 мг бакмаси на 1 кг маси тварини в об'ємі 5 см. Через кожні 30 днів після щеплення телят досліджували симультанною алергічною пробою з використанням туберкуліну для ссавців та КАМ. При обліку алергічної реакції на 72 годині телятам епідурально вводили КАМ у дозі 2 см.

Встановлено, що в групі телят, щеплених M.scrofulaceum, внутрішньошкірні алергічні реакції  на КАМ виявили у 2-х з 3-х тварин. За епідуральним тестом, у 3 голів через 6-12 годин виявили підвищення температури тіла від 0,6 до 1,3С , але вона не виходила за межі загальних показників. У групі тварин, щеплених M.intracellulare, у одного теляти виявили внутрішньошкірну реакцію лише на КАМ. Після введення КАМ в епідуральний простір через 6-12 годин у 2-х телят підвищилась температура тіла на  1,8-2,3С і складала 40,2 -40,7С. У телят контрольної групи не виявили внутрішньошкірної реакції на алергени, а епідуральний тест був негативний.

У всіх телят дослідних груп через 24 години після введення в епідуральний простір КАМ температура тіла встановилась в межах фізіологічної норми. Різниця середніх показників температури тіла до та після введення КАМ виявилась статистично достовірною (Р 0,01).

Таким чином, результати отриманих досліджень свідчать про те, що КАМ, який складається з набору фотохромогенних, скотохромогенних та нефотохромогенних мікобактерій є гомологічним до сенсибілізуючих культур видів M.scrofulaceum та M.intracellulare. При цьому найбільш високу температурну реакцію організму спостерігали у телят, щеплених M.intracellulare, що дає підстави стверджувати про більш сильну сенсибілізуючу активність даного виду, ніж M.scrofulaceum.

Визначення діагностичної цінності епідурального методу на  великій рогатій худобі, ураженій збудником туберкульозу бичого виду. Дослідження провели на 23 тваринах у неблагополучному щодо туберкульозу великої рогатої худоби господарстві, з них 20 голів, реагуючих на туберкулін, та 3 голови, які на туберкулін не реагували. Введення туберкуліну в епідуральний простір проводили тваринам за розробленою нами методикою у дозі 2 см.

Результати проведених досліджень показали, що після введення туберкуліну в епідуральний простір у 11 (55%) тварин через 6 годин спостерігали початок підвищення температури,  яка на 9-12 годині сягнула до 39,9-40,2С. У 9 (45%) тварин через 9-12 годин виявили підвищення температури на 0,2-0,3С. Різниця у підвищенні температури тіла у тварин була статистично достовірною (Р 0,05).

Клінічним спостереженням встановили, що через 1-3 години після введення туберкуліну в епідуральний простір у 8 (40%) тварин виявили збільшення частоти пульсу та дихання, сильне виділення поту, сухий кашель, слинотечу. Через 3-4 години ці клінічні ознаки зникли. У 3-х контрольних тварин, що негативно реагували на внутрішньошкірну туберкулінову пробу, після введення туберкуліну в епідуральний простір температура тіла залишалася в межах фізіологічної норми.

Для підтвердження діагностичної цінності епідурального методу введення туберкуліну 23 тварини були забиті. Післязабійним дослідженням встановлено, що у 5 (25%) тварин, у яких було підвищення температури тіла на 1,1-1,8С, та у 2 (10%) - з підвищенням температури на 0,2-0,3С, у заглоткових, бронхіальних, середостінних та брижовеечних лімфатичних вузлах виявили характерні для туберкульозу ураження. У 3-х тварин контрольної групи післязабійним дослідженням туш та внутрішніх органів характерних щодо туберкульозу уражень не виявили.

Отже, отримані дані показують, що епідуральний тест достатньо ефективний і його можна використсовувати при відборі тварин для діагностичного забою при кінцевому встановленні діагнозу на туберкульоз.

Вивчення культур мікобактерій, виділених від забитої великої рогатої худоби.  Кожного разу, коли необхідно було підтвердити специфічність патологоанатомічних змін у забитої худоби на м'ясокомбінатах, а також для ідентифікації культур мікобактерій, проводили лабораторні дослідження.

Результати досліджень у 1987 - 1998 рр. показали, що в Харківській області з патматеріалу від забитої великої рогатої худоби виділено 1227 культур мікобактерій, з них 561 (45,7%) культуру ідентифікували як збудник туберкульозу бичого виду, 29 (2,4%) –віднесли до пташиного виду та 637 (51,9%) - до атипових мікобактерій.

Аналіз дінамікивиділених  за 12 років культур показав, що від великої рогатої худоби, яка реагувала на туберкулін, переважно виділяли збудник туберкульозу бичого виду, але за минулі 3 роки спостерігалась тенденція збільшення серед виділених культур атипових мікобактерій та збудника туберкульозу пташиного виду.

Розробка методу диференціації  М.avium від  M.intracellulare. В досліді було 24 культури, виділеннихвиділених від забитої великої рогатої худоби. Суспензію досліджуваної культури висівали на середовище Левенштейна-Ієнсена, що містила 0,1% синтайоду. Встановлено, що  ріст колоній мікобактерій виявили у 12 дослідних культур та у контрольної культури М. Intracellulare. На 7-10 день після засіву формувались дрібні, круглі, з гладкою поверхнею, світло-сірого кольору колонії. У решті 12 культур та в контрольної культури М. avium росту колоній на середовищі з 0,1% синтайодом не виявили. Суспензією, виготовленою окремо з кожної культури,стерільному в дозі 1 мг бакмаси у об'ємі 1 см заразили підшкірно в ділянці паха по 3 морських свинки та внутрішньовенно по 1 кролику. Встановлено, що 12 культур, які були ідентифіковані як збудник туберкульозу пташиного виду,  спричинили загибель кролів протягом 23-30 днів від септичного процесу за типом Ієрсена. Решту 12 культур ідентифіковали як М.intracellulare. Вони не спричиняли падежу кролів протягом 90 діб (термін спостереження). При патологоанатомічному розтині у внутрішніх органах кролів не виявили туберкульозних уражень. Для морських свинок всі 24 досліджувані культури  не були патогенними.

Таким чином, за допомогою розробленногорозробленого нами методу можна диференцюватидиференціювати збудник туберкульозу пташиного виду від атипових культур виду М.intracellulare. Метод зменьшуєпростий у застосуванні, не вимагає складного обладнання та значних матеріальних затрат.

На розроблений "Спосіб диференціації М.avium від М.intracellulare" одержано авторське свідоцтво №1666530 від 1.04.1991 р.

Розробка методу ідентифікації  М.triviale. Для дослідження відібрали 14 референтних культур атипових мікобактерій M.кansasii, М.scrofulaceum, M.gordonae, М.avium, М.intracellulare, M.triviale, M.xenopi, M.nonchromogenicum, M.fortuitum, M.smegmatis, M.phlei, M.vaccae, M.thamnofeus і M.diernhoferi. З колоній, вирощених на модифікованому середовищі Павловського 1-3-тижневих культур атипових мікобактерій, готували суспензію на стерильному фізіологічному розчині з розрахунку 1 мг бакмаси у 1 см, яку засівали по 0,5 см на середовище Левенштейна-Ієнсена, що містило 0,05, 0,1 та 0,15% розчину синтайоду, по 5 пробірок кожного. Для контролю використовували середовище Левенштейна-Ієнсена, яке не містило синтайоду. Встановлено, що М.avium та M.triviale з ІІІ групи за Раніоном не росли на середовищі, яке містило 0,1 та 0,15% синтайоду. Решта 12 видів культур атипових мікобактерій на середовищі з синтайодом у термін 3 - 30 днів росли у вигляді дрібних, круглих, гладеньких, ізольованих або повзучих по всій поверхні середовища світло-жовтого чи лимонного кольору колоній. Отже, середовище Левенштейна-Ієнсена з 0,1% синтайодом, придатне для ідентифікації видів М.avium та M.triviale.

Для встановлення остаточної видової приналежності культур ставили біопробу на 2 кролях, масою 2 кг, або на 2 курках, віком 5 місяців, які не реагували на туберкулін.  Кролів заражали у краєву вену вуха, а курей - у підкрильцеву вену дозою 1 мг бакмаси в об'ємі 1 см стерильного фізіологічного розчину. Збудник туберкульозу пташиного виду у кролів викликав сепсис (тип Ієрсена), а в курей - на печінці та селезінці формувались туберкульозні вузлики і через 18-30 днів  тварини гинули.

Від зараження суспензією M.triviale кролі залишались живими, а від М.avium –загинули.

Таким чином, результати проведених досліджень дають підстави стверджувати, що використовувати тест з 0,1% синтайодом можна не лише для диференціації М.avium від М.intracellulare, але також у комплексі з біопробою на кролях або курях для визначення видової приналежності у M.triviale. Крім того, використання розробленого тесту у схемі з ідентифікації культур атипових мікобактерій з іншими методами, забезпечує швидше та більш точне вирішення питання про видову приналежність культур мікобактерій, виділених від убитих тварин або об'єктів зовнішнього середовища.

На розроблений спосіб ідентифікації M.triviale отримано патент №31676А від 15.12.2000 р.

Вивчення групової та видової приналежності у культур атипових мікобактерій. Для вивчення були відібрані 46 культур атипових мікобактерій, виділених від забитої великої рогатої худоби, що реагувала на туберкулін, з Сумської, Черкаської, Запорізької та Харківської областей.

Результати вивчення швидкості росту субкультур на середовищі Левенштейна-Ієнсена при різноманітних температурних режимах показали, що у 19(41,3%) субкультур ріст спостерігали на протязі 5 днів, а 27 культур виростали за 10—діб. Всі 46 культур добре росли при температурі 37С , 22(47,8%) культури - при температурі 45С протягом 3-18 діб.

При вивченні фотохромогенності у 46 культур атипових мікобактерій встановили, що в жодному випадку не виявили утворення ними пігменту. Тому жодну з них не було підстав віднести до І групи фотохромогенних мікобактерій за Раніоном.  19 (41,3%) культур були віднесені до ІУ групи. Вони виросли протягом 3-5 днів, решту, 27 (58,7%) культур –до ІІ та ІІІ груп. Ці культури виростали за 10-29 діб. Для визначення остаточної групової та видової приналежності культур провели біохімічні дослідження.

На підставі отриманих даних 46 культур атипових мікобактерій розподілили на групи та види за Раніоном. З них до ІІ групи скотохромогенних мікобактерій віднесли 12 (256%) культур, у тому числі 8 - до М. scrofulaceum та 4 - M.gordonae. До ІІІ групи нефотохромогенних мікобактерій віднесено 15(32,7%) культур, у тому числі 4 - М.avium, 6 - М.intracellulare, 2 - M.gastri та 3 - M.triviale. До ІУ групи швидкоростучих мікобактерій віднесли 19 (41,3%) культур, у тому числі 4 - до M.smegmatis, 6 - до M.phlei, 5 - до M.fortuitum, 2 - до M.vaccae та 2 - до М.chelonеi.

При вивченні сенсибілізуючих властивостей у М.scrofulaceum, M.gordonae, М.avium, М.intracellulare, M.triviale, M.gastri, M.smegmatis, M.phlei, M.fortuitum, M.vaccae та М.chelonеi на морських свинках встановили, що всі вони спричиняли внутрішньошкірні алергічні реакції на туберкулін чи КАМ, але здебільшого сенсибілізовані тварини реагували на КАМ. Кури, заражені М.avium і М.intracellulare, також реагували на КАМ.

При вивченні патогенних властивостей у М.scrofulaceum, M.gordonae, M.triviale, M.gastri, M.smegmatis, M.phlei, M.fortuitum, M.vaccae та М.chelonеi, встановлено, що вони не викликають змін, характерних для туберкульозу та загибель лабораторних тварин.

При вивченні патогенних властивостей культур М.avium на морських свинках, кроликах та курах встановлено, що вони спричиняли загибель кролів від бактеріального сепсису та падіж курей з туберкульозними ураженнями на печінці та селезінці після зараження у дозах 1 мг і 0,1 мг через   30 - 70 днів. Для морських свинок ці культури були не патогенні.

Внутрішньовенне зараження кролів і курей М.intracellulare у дозі 1 мг культури показало, що 2 (33,3%) з 6 культур викликали загибель цих тварин від бактеріального сепсису в строк 30-45 діб. Але ці культури не викликали загибелі кролів при внутрішньовенному зараженні їх у дозі 0,1 мг. Решта 4 (66,7%) культури М.intracellulare не викликали загибелі кролів і курей протягом 90 діб після зараження у дозі 1 мг. Післязабійним оглядом та бактеріологічним дослідженням патматеріалу від забитих тварин отримано негативний результат. Усі 6 культур М.intracellulare не викликали туберкульозних уражень у морських свинок.

Впровадження розробленого нами тесту у практику лабораторних досліджень при ідентифікації культур атипових мікробактерій дозволило швидше визначити їх групову та видову належність. Обгрунтована необхідність при виділенні повільноростучих безпігментних культур атипових мікробактерій, у яких ріст на яєчних середовищах виявляють через 10 днів і більше, досліджувати на патогенність на лабораторних тваринах.

Вивчення культур мікобактерій, виділених від хворих на туберкульоз працівників тваринництва Харківської області. Видову приналежність 55 культур, виділенних від хворих людей, вивчали на морських свинках та кроликах. Показано, що всі культури були патогенними для морських свинок і викликали їх загибель від генералізованої форми туберкульозу через 21-168 днів після зараження. Найбільш часто загибель морських свинок спостерігали в терміни від 4 тижнів до 2-х місяців. У кроликів досліджувані культури не викликали загибелі протягом 3-х місяців (термін спостереження). Після закінчення терміну спостереження кролів вбивали і проводили ретельне патологоанатомічне дослідження. Під час післязабійного огляду внутрішніх органів кролів було встановлено, що 18 (32,7%) культур спричиняли поодинокі, сірі, дрібні туберкульозні враження у легенях та на печінці, 15 (27,2%) - лише у легенях, печінці та нирках і 168 (329,81%) - не спричиняли видимих туберкульозних уражень у внутрішніх органах. Необхідно підкреслити, що 4 (7,2%) культури викликали у кролів  великі осередкові туберкульозні ураження в легенях.

На підставі вивчення морфологічних, культуральних та біологічних властивостей на морських свинках та кроликах усі 55 культур віднесли до збудника туберкульозу людського виду.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що працівники ферм, хворі туберкульозом, виділяють патогенні мікобактерії, які при експериментальному зараженні чутливих лабораторних тварин спричиняють характерні для туберкульозу ураження та їх загибель.

Вивчення стійкості до лікувальних засобів у культур мікобактерій, виділених від хворих людей, великої рогатої худоби та об'єктів зовнішнього середовища.    Вивчення лікарської резистентності до лікарських засобів проводили у 132 культур мікобактерій. З них 33 культури збудника туберкульозу людського, 16 - бичого, 6 - пташиного виду та 77 культур атипових мікобактерій.

Вивчали 16 культур збудника бичого виду. Встановлено, що 4 (25%) культури виявилися стійкими до тубазиду, 5 (31,2%) - до ПАСК та 3(18,7%) - до стрептоміцину. З них стійкість до одного препарату спостерігали у 3 (18,7%), до 2-х - у 3 (18,7%), до 3-х - у 1(6,2%) культури. Чутливими до тубазиду виявилися 12 (75%), до ПАСК - 11 (68,8%), до стрептоміцінустрептоміцину - 13 (841,2%) культур бичого виду. З них у 3 (18,7%) культур чутливість спостерігали до 1 препарату, у 3 (18,7%) - до 2-х та у 9 (56,2%) - до всіх трьох.

При визначенні чутливості до лікувальних препаратів у 33 культур мікобактерій людського виду було встановлено, що 4 (12,2%) культури виявилися стійкими до тубазиду, 3 (9,1%) - до ПАСК та 6 (18,1%) - до стрептоміцину. З них стійкість до одного препарату спостерігали у 5 (15,1%), до 2-х – у 1 (3,0%), до 3-х – у 2 (6,0%) культур. Чутливість до тубазідутубазиду спостерігали у 29 (87,8%), до ПАСК - у 30 (90,9%), до стрептоміцину - у 27 (81,8%) культур людського виду. Чутливість до одного препарату виявили у 1 (3,0%), до двухдвох - у 5 (15,1%) та до трьох - у 25 (75,8%) культур.

При вивченні стійкості до лікарських препаратів у збудника туберкульозу пташиного виду встановлено, що всі 6 культур виявилися стійкими до всіх трьох туберкулостатичних препаратів.

З 29 скотохромогенних культур атипових мікобактерій 26 (89,6%) штамів виявилися резистентними до тубазиду, 27 (93,1%) - до ПАСК та 24 (72,6%) - до стрептоміцину. З них 3 (10,3%) культури були стійкі до двох препаратів, а 24 (72,6%) - до трьох. Чутливими до тубазиду були 2 (6,8%) культури, 1 (3,4%) - до ПАСК та 3 (10,3%) - до стрептоміцину.

Вивчаючи стійкість до лікарських препаратів у 19 нефотохромогенних культур атипових мікобактерій, виявили, що 18 (94,71%) культур були стійкими до тубазиду, 19 (100%) - до ПАСК, 18 (94,7%) - до стрептоміцину. З них 2 (10,5%) культури виявилися стійкими до двох препаратів, 17 (89,4%) - до трьох бактеріостатичних препаратів. Чутливою до тубазиду виявилася 1 (5,2%) культура, і одна (5,2%) - до стрептоміцину.

З 29 швидкоростучих культур атипових мікобактерій стійкими до тубазиду виявилися 28 (96,5%) штамів, до ПАСК - 27 (93,1%), до стрептоміцину - 19 (65,35%). При цьому стійкість до одного препарату виявили у 1 (13,7%) культури, до двухдвох - у 8 (27,5%), до трьох - у 19 (65,5%). Чутливість до тубазиду виявили у 1 (3,7%) культури, у 2 (6,8%) - до ПАСК та у 10 (34,4%) - до стрептоміцину. Отже 7 (24,1%) культур виявилися чутливими до одного препарату, 1 (3,7%) - до двухдвох та 2 (6,8%) - до трьох.

Отримані дані свідчать про те, що мікобактерії туберкульозу пташиного виду та культури атипових мікобактерій у 65,5…100%, культури людського виду у 9,1…18,17%, культури збудника бичого виду у 18,7…31,2% виявилися резистентними до туберкулостатичних препаратів.

Вивчення можливості використання телят,  отриманих від корів, реагуючих на туберкулін, для відтворення стада у благополучному щодо туберкульозу господарстві. Для вивчення епізоотичної ролі телят, які народилися від корів, реагуючих на туберкулін, у благополучному щодо туберкульозу господарстві, нами була сформована група теличок у кількості 32 голови. У складі контрольної групи була 21 теличка такого ж віку, які народилися від корів, нереагуючихне реагуючих на туберкулін. Ці телички утримувались на іншому відділенні, розміщеному на відстані 5 км від дослідної групи. Після досягнення ними 16-18 - місячного віку та відповідних вагових кондицій вони були штучно запліднені.

Результати досліду показали, що протягом 1985 р. при чотирьохразовому алергічному дослідженні на туберкульоз 32 дослідних та 21 контрольної тварини не виявили серед них реагуючих як туберкулін, так і на комплексний алерген з атипових мікобактерій. При дослідженні тварин на туберкульоз у І кварталі 1986 р. у 1 телички з дослідної групи була виявлена внутрішньошкірна алергичнаалергічна реакція на туберкулін для ссавців. Однак при подальших трьох алергичнихалергічних дослідженнях у цієї тварини внутрішньошкірна туберкулінова реакція була відсутня. Дослідженням на туберкульоз великої рогатої худоби у І кварталі 1987 р. було встановлено, що в однієї дослідної тварини виявленнавиявлена внутрішньошкірна алергичнаалергічна реакція на КАМ та у двох телиць - на туберкулін для ссавців. У контрольній групі спостерігали у двох тварин внутрішньошкірну реакцію лише на КАМ, а у однієї - на обидва алергени. Однак алергичнималергічним дослідженням у ІІ кварталі у дослідних та контрольних тварин отримано негативний результат. У ІІІ кварталі виявили одну тварину в дослідній групі з туберкуліновою реакцією, яка "випала" при наступному алергічному дослідженні. З різних причин (яловість, патологічні пологи та ін.) 21 тварина з дослідної групи та 13 контрольних тварин було забито. Під час післязабійного огляду туш та внутрішніх органів у тварин характерних для туберкульозу змін не виявили.

Від 19 нетелів, що залишилися (11 дослідних та 8 контрольних), були отримані телята, які після неодноразових досліджень не реагували на туберкулін та КАМ і були використані для відтворення стада.

Таким чином, результати експериментаексперименту дають підставу вважати, що телята, отримані від корів, котрі реагують на туберкулін, у благополучних господарствах не складають епізоотичної небезпеки і можуть використовуватися для відтворення стада.

Теоретичні підходи до удосконалення способу отримання атенуйованих штамів для активної профілактики туберкульозу великої рогатої худоби.  Методичною основою способу атенуації мікобактерій туберкульозу, запропонованого Кальметом та Гереном, є вирощування їх на живильному середовищі з жовчю. В основу методу покладено цілеспрямоване використання відповідного набору жирних кислот, які містяться в жовчі  та повинні знаходити своє закономірне відображення у зміні якісного складу ліпідів бактеріальної клітини. При цьому структурні ліпіди значною мірою відповідальні за визначення патогенних властивостей мікобактерій туберкульозу.

Використовуючи жирні кислоти як фактор атенуації вірулентних властивостей мікобактерій туберкульозу, вважаємо їх перспективними у розробці нових методів з отримання вакцинних штамів з високими протективними властивостями. Тому, вибираючі способи отримання атенуйованих туберкульозних штамів, ми зупинилися на способі, розробленому І.Л.Диким (1982), як найбільш перспективному, за допомогою якого отримана протитуберкульозна вакцина БК-Харків. В основі цього способу покладено принцип спрямованого селективно-атенуїруючого впливу на збудника туберкульозу субінгибіруючих доз антибактеріального препарату ектерициду, що є похідним окисленням водорозчинних фракцій риб'ячого жиру.

Для атенуації патогенних властивостей були відібрані 6 культур мікобактерій бичого виду, виділені з патологічного матеріалу від забитої великої рогатої худоби з характерними для туберкульозу ураженнями, та розроблено поживне середовище, на яке з НДЦПЕ України отримано патент №18613 від 25.12.97 р.

Визначаючи методичні підходи до розробки схеми пасажування культур мікобактерій, ми використовували розроблене живильне середовище, до складу якого входять гліцерин, відвар Хоттингера, картопляний клин та ектерицид у концентрації 1-14%. На новому середовищі спостерігалося швидше приживлення та розмноження збудника без попередньої адаптації епізоотичних культур збудника бичого виду та штамів, що не росли на рідких живильних середовищах. При цьому в процесі пасажування досягався ефект атенуації, не змінюючи імуногенних властивостей, що притаманний патогенному штаму, та скорочувалась кількість пасажів.   

Контроль за зниженням патогенних властивостей у 6 пасированих та вихідних культур здійснювали біохімічним, культуральним та біологічним методами.

Після 50-разового пасажу 6 культур мікобактерій бичого виду на розробленому середовищі з ектерицидом у концентрації 1-14%, виявили однотипність змін ферментативних та культуральних властивостей у культур, а відсутність патогенності для морських свинок свідчили про досягнутий ефект атенуації культур збудника туберкульозу.

Результати дослідження дали підставу розробити “Спосіб одержування штамів мікобактерій туберкульозу для приготування вакцин”, на який з ДДІВ України одержанодержано патент №29711А від 15.11.2000 р.

За розробленим способом нами селекційовано новий вакцинний штам збудника туберкульозу бичого виду “М-Україна” та досліджено його основні властивості.

Вивчення хімічних властивостей штаму “М-Україна” та фізико-хімічної структури антигенів. При порівняльному вивченні  антигенів у вірулентного та атенуйованого штаму “М-Україна” за кількостю загального білка, глюкози та холестерину  встановлено, що у вихідного штаму білка містилося 5,1 мг/мл, глюкози –,3 ммоль/л і холистеринухолестерину –,8 ммоль/л. У атенуйованого штаму, відповідно, 5,0 мг/мл, 108,39 ммоль/л та 1,5 ммоль/л.

Ізоелектрична точка антигенаантигену вихідного штаму була в середовищі з рН 5,8, а у антигенаантигену атенуйованого штаму - з рН 5,75.

В’язкість у вихідного штаму становила 1,99 L, а у атенуйованого –,89 L.

Отримані вискозиметричні дані свідчать про близкіблизькі фізичні властивості антигенів. Вони мають форму видовженого елипсоїдаеліпсоїда.

Вивчення оптичних властивостей антигенів вихідного та атенуйованого штаму показало наявність у них однакових за формою кривих з максимальним оптичним положенням у межах між 200-220 НМ, що свідчить про наявність пептидного зв’язку та цикличнихциклічних амінокислот з невеликим підйомом піку в області 260-280 НМ.

Порівняльний аналіз гомогенності та молекулярної маси вихідного та атенуйованого штаму “М-Україна” проведено за допомогою електрофорезу у поліакриламідному гелі. Показано, що електрофоретичний профіль обох антигенів складається з 9 фракцій білка з молекулярною масою 94, 60, 40, 28, 25, 18, 16, 14 та 10 кілодальтон (КДА).

ТикимОтримані дані свідчать про те, що атенуйований штам “М-Україна” за своїми фізико-хімічними властивостями ідентичний вихідному вірулентному збуднику туберкульозу бичого виду, який під час вирощування на середовищі з ектерицидом практично не змінив кількісного складу білків, глюкози, холестерину та деяких своїх фізичних властивостей.

Але у бактеріальній клітині патогенного збудника туберкульозу, напевно, відбулися якісні зміни у генетичному апараті. В результаті чого цей штам втратив свої патогенні властивості.  

Результати комісійних випробувань нешкідливості штаму “М-Україна” на морських свинках.  У результаті проведеного комісійного досліду встановили, що в групі тварин, прищеплених у дозах 5 та 10 мг бакмаси в об'ємі 1 см , через 30 днів при алергичномуалергічному дослідженні спостерігали наявність реакції на туберкулін для ссавців, яка зберігалась протягом 5 місяців (термін спостереження).

В процесі клінічного спостереження за морськими свинками встановлено, що при підшкірному введенні 5 та 10 мг штаму “М-Україна” у місці ін’єкції спостерігали в окремих тварин інфільтрати м’якої консистенції, які розсмоктувались через 14 днів. При цьому, як правило, вони не супроводжувалися збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів.

Після закінчення 5-місячного терміну спостереження всіх морських свинок піддали діагностичному забою з подальшим патологоанатомічним та бактеріологічним дослідженням. При розтині тварин характерних для туберкульозу змін у внутрішніх органах морських свинок не виявили, а бактеріологічним дослідженням відібраного матеріалу отримано негативний результат.

Комісія прийшла до висновку, що штам “М-Україна” є нешкідливим для морських свинок та відповідає вимогам, передбаченим Інструкцією МОЗ СРСР від 27.04.54 р.

Вивчення реверсії у штаму “М-Україна”  при культивуванні in vitro та при пасажі на морських свинках.  Отриманий атенуйований штам “М-Україна” постійно культивується на розробленому нами середовищі.

За станом виконаних досліджень на 20.01.1998 р. термін культивування штаму “М-Україна” склав 7 років та 10 місяців і кількість пересівів становила  24 рази. За цей період штам “М-Україна” двічі перевірено на нешкідливість у дослідах на 20 морських свинках масою 200-250г. Підшкірно тваринам вводили по 5 та 10 мг мікробної суспензії на фізіологічному розчині. На всьому протязі багаторічного культивування не встановили будь-яких відхилень у його біологічних властивостях щодо реверсії ознак вірулентності. Це дає підстави зробити висновок, що багаторічне культивування на розробленому нами середовищі не вплинуло на відновлення вірулентних властивостей у атенуйованого штаму “М-Україна”.

Стабільність атенуації у штаму “М-Україна” вивчали шляхом послідовних пасажів на 12 морських свинках, які не реагували на туберкулін. У кожному пасажі прищеплювали по 3 морські свинки  у дозі 1 мг бакмаси в об'ємі 1 см.

За розробленою схемою провели 4 послідовних пасажі на морських свинках з інтервалом 15 днів, 2, 3 та 4 місяці.

Результати проведених досліджень показали, що після 4 послідовних пасажів штаму “М-Україна”  у внутрішніх органах морських свинок, забитих через  15, 60, 90 та 120 днів після щеплення, не виявлено специфічних для туберкульозу змін.

Результати проведених нами досліджень показують, що розроблений спосіб забезпечує стабільність атенуації епізоотичних високовірулентних культур збудника туберкульозу бичого виду.

Вивчення терміну персистирування штаму “М-Україна” в організмі морських свинок.

Встановлено, що у внутрішніх органах морських свинок, забитих через 25 днів після прищеплення штамами “М-Україна” та БЦЖ, характерних для туберкульозу змін не виявлено. Бактеріологічним дослідженням матеріалу від піддослідних тварин методом посіву на середовище Левенштейна-Ієнсена на 29-35-й день після висіву виявили ріст мікобактерій штамів “М-Україна” та БЦЖ у вигляді дрібних, круглих з гладенькою поверхнею колоній .

Післязабійним дослідженням морських свинок через 75 та 90 днів після ін'єкції штамів “М-Україна” та БЦЖ характерних для туберкульозу змін у внутрішніх органах тварин також не виявили. З матеріалу від забитих тварин бактеріологічним методом культур мікобактерій не виділили.

Результати наших досліджень свідчать про приживлення мікобактерій в організмі піддослідних лабораторних тварин.

Комісійне випробування протективної активності штаму “М-Україна” на морських свинках у порівнянні з вакциною БЦЖ. Результати 5-місячного терміну спостереження за дослідними і контрольними тваринами показали:

•  у групі тварин, імунізованих штамом “М-Україна”, при післязабійному дослідженні у внутрішніх органах морських свинок специфічних для туберкульозу змін не виявили, а гістологічним дослідженням пат матеріалу наявність туберкульозних вражень не підтвердили, та  бактеріологічним дослідженням збудник туберкульозу не виділили;
•  у групі тварин, щеплених вакциною БЦЖ, післязабійним дослідженням у внутрішніх органах 4-х морських свинок характерних для туберкульозу змін не виявили. У 1 морської свинки на селезінці було 4 туберкульозних вузлики розміром із сірникову голівку, а бактеріологічним дослідженням з них виділили збудник туберкульозу. В інших внутрішніх органах наявність туберкульозних уражень не встановили;
•  у контрольній групі морських свинок у внутрішніх органах виявили генералізований туберкульоз, який також підтвердили гістологічним та бактеріологічним методами.

Таким чином, ефективність захисту у морських свинок штаму  “М-Україна” склала 100%, вакцини БЦЖ –%.

На штам  “М-Україна” з НДЦПЕ України отримано патент №24154А від 7.07.98 р.

Розробка метода контролю якості поживних середовищ. Результатами досліджень встановлено, що ріст апатогенного штаму “М-Україна” виявили в усіх пробірках з розведеннями культури 10-1...10-4 та в 4-х пробірках у розведеннях суспензії культури 10-5 і 10-6 у  вигляді дрібних, круглих, з блискучою, гладенькою поверхнею світло-сірих колоній.

У контрольного штаму НRV ріст колоній мікобактерій на середовищі виявлено у розведеннях 10-1...10-4. У розведенні 10-5 ріст мікобактерій виявили у 4-х пробірках, а в розведенні 10-6 - у 3-х пробірках у вигляді дрібних, гладеньких, блискучих, світло-сірого кольору колоній, що  підіймалися над поверхнею середовища. У другого контрольного штаму “Терновськой” виявили ріст колоній на середовищі у розведеннях суспензії культури 10-1...10-6, за винятком розведень у двох пробірках 10-5 та в одній 10-6.

Отримані дані свідчать про те, що штам  “М-Україна” можна використовувати як тест для біологічного контролю за живильними середовищами. Він безпечний для працюючого персоналу, а за своїми ростовими властивостями адекватний епізоотичним культурам збудника туберкульозу бичого виду. Це дуже важливо для підвищення ефективності контролю за стандартними і новими поживними середовищами, які використовуються і створюються для культуральної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби.

Розроблено новий “Спосіб визначення селективної чутливості живильних середовищ для виділення збудника туберкульозу”, на який отримано патент  України №28788А від 16.10.2000 р.

Розробка живильного середовища для бактеріологічної діагностики туберкульозу.  Для  підвищення властивостей живильного середовища та зменшення витрат нами розроблено нове живильне середовище, у якого замість Л-аспарагіна ввели нові компоненти –амоній азотнокислий та сірчанокислий цинк при слідуючих компонентах (мас, %): амоній азотнокислий –,182, калій фосфорнокислий одно заміщений –,075, магній сірчанокислий –,037, натрій лимонокислий –,018, цинк сірчанокислий – 0,006, гліцерин –,625, яєчна маса –,174, 2% водний розчин малахітового зеленого – 1,25, вода дистильована –,628.

Результати досліджень показали, що на розробленому нами живильному середовищі культури мікобактерій бичого (штам Vallee) та чоловічого (штам НRV) видів виростали на 3 доби швидше, ніж на середовищі Левенштейна-Ієнсена, а з патматеріалу від хворих туберкульозом тварин ріст мікобактерій виявили на 6 днів раніше, ніж у посівах на контрольному середовищі Левенштейна-Ієнсена.

Розроблене середовище більш специфічне та ефективне для збудників туберкульозу бичого та чоловічого видів, у 25 разів дешевше, ніж середовище Левенштейна-Ієнсена, його легше приготувати, і не треба дорогих хімреактивів. На розроблене живильне середовище для виділення культур мікобактерій з НДЦПЕ України одержано патент №10272А від 25.12.96 р. На базі лабораторії вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН організовано серійне виробництво сухого живильного середовища для забезпечення лабораторій ветеринарної медицини України.

Вивчення бактерицидних властивостей у препаратів для знешкодження збудника туберкульозу у зовнішньому середовищі.  Для вивчення бактерицидної активності до мікобактерій туберкульозу були відібрані 11 препаратів, отриманих з Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту. Результати досліджень показали, що у 8 допоміжних зразках концентрації 0,5...5% та експозиціях 1, 3 та 5 годин не виявили бактерицидну активність до M.fortuitum. Нами були складені з 2-3-х компонентів бактерицидні композиції: препарат №1 містить 90% фурфуріла та 10% емульгатора, препарат №5 –% сольвента важкого і 25% емульгатора, препарат №6 –% сольвента важкого, 10% суміш вищих спіртів і 20%  емульгатора.

Отримані дані показують, що при обробці препаратом №1 мікобактерій бичого виду у концентраціях 4, 5, 6% та експозиціях 6, 12 та 24 години ріст їх не спостерігався.

Препарат №5 знезаражував збудника туберкульозу бичого виду у концентраціях 4, 5, 6% та експозиціях 3, 6, 12 та 24 години.

Препарат №6 інактивував мікобактерії туберкульозу бичого виду у концентрації 4% і експозиції 24 години, а у концентраціях 5 та 6% - протягом 6, 12 і 24 годин.

Отримані позитивні результати бактерицидної дії у препаратів №1,5 і 6культуральним методом були підтверджені пробою на морських свинках. Під час післязабійного дослідження морських свинок характерних для туберкульозу уражень не виявили, а бактеріологічним  дослідженням патматеріалу отримано негативний результат.

Таким чином, препарати №1,5 і 6 володіють вираженими бактерицидними властивостями до збудника туберкульозу бичого виду і є перспективними для використання їх як дезинфектантів.

ВИСНОВКИ

1.  У дисертації теоретично та експериментально обгрунтована необхідність розробки нових, вдосконалення існуючих методів діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та методичних підходів одержання атенуйованних штамів з високими протективними властивостями для специфічної профілактики туберкульозу у великої рогатої худоби; визначено, що захворюванню великої рогатої худоби на туберкульоз в господарствах Харківської області властиві хвилеподібні зміни інтенсивності перебігу епізоотичного процесу, а також стаціонарність прояву захворювання.  
2.  Алергічну пробу у благополучних щодо туберкульозу господарствах необхідно розглядати як попередній тест для оцінки ступеня сенсибілізації у стаді, що дає підстави для проведення діагностичного забою з подальшим відбором біоматеріалу для бактеріологічного дослідження.
3.  Впроваджена нами на м'ясокомбінатах система контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу є найбільш надійною. За допомогою цієї системи діагноз - туберкульоз великої рогатої худоби було поставлено у 96,4% випадків на підставі виявлених у тварин характерних для туберкульозу уражень. Результати післязабійних досліджень необхідно використовувати не тільки для планування профілактичних і оздоровчих заходів при туберкульозі, але і для прогнозування епізоотичної ситуації.
4.  Застосування туберкуліну у дозі 5000 МО для контролю за благополуччям щодо туберкульозу у стадах зменшує виділення тварин з неспецифічними реакціями, однак ця доза не виключає появи таких реакцій у великої рогатої худоби, що свідчить про необхідність її удосконалення.
5.  Розроблений метод диференціальної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби дозволяє швидше  з'ясувати епізоотичну ситуацію щодо туберкульозу у господарствах, запобігти від немотивованого забою високопродуктивних здорових тварин, зменшити витрати дефіцитного КАМу та втрати і витрати, пов'язані з проведенням діагностичних заходів у господарствах.
6.  При оздоровленні неблагополучних господарств, щодо туберкульозу великої рогатої худоби, необхідно викоритовувати туберкуліновий тест в області підхвісної складки у дорослої великої рогатої худоби, який перевищує внутрішньошкірний тест в області шиї за чутливістю на 10,1%, а за специфічністю –на 7,1%.
7.  Розроблений метод діагностики туберкульозу у телят шляхом введення туберкуліну в області підхвісної складки виявляє на 11,4% - 18,1% більш хворих на туберкульоз тварин і є більш специфічним, ніж туберкуліновий тест в області лопатки.
8.  Комплексний алерген з атипових мікобактерій, введений в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями видів  М.scrofulaceum та М.intracellulare з ад'ювантом, викликає у окремих тварин через 6-9 годин підвищення температури тіла на 1,8-2,5С. При цьому найбільш високу температурну реакцію організму спостерігали у телят, прищеплених  М.intracellulare, що свідчить про більш сильнуій біологічнуій активністьі цього виду.
9.  Туберкулін, введений в епідуральний простір телятам, прищепленим М.scrofulaceum, М.intracellulare та вакциною БЦЖ з ад'ювантом, викликає у них через 3-12 годин підвищення температури тіла на 0,8-2,2С. При цьому на гомологічний алерген виявили більшу кількість тварин з високою температурою тіла, що свідчить про видову специфічність алергії.
10.  Епідуральним тестом у неблагополучному щодо туберкульозу господарстві у 55% тварин, сенсибілізованих до туберкуліну, виявили через 6-12 годин підвищення температури тіла на 1,1-1,8С від початкової. З них у 25% тварин післязабійним дослідженням виявили характерні для туберкульозу ураження у внутрішніх органах.
11.  Розроблений культуральний тест з 0,1% синтайодом можна використовувати не лише при диференціації М.avium від М.intracellulare, але й в комплексі з біопробою для ідентифікації M.triviale. Використання розробленого тесту з 0,1% синтайодом у схемі з ідентифікації культур атипових мікобактерій дозволяє швидше і більш точно визначити видову приналежність культур.
12.  Виявлена первинна лікарська стійкість до протитуберкульозних препаратів: тубазиду, ПАСКу і стрептоміцину - у 18,7-31,2% культур бичого виду та у 65,5-100% пташиного виду і атипових мікобактерій ІІ, ІІІ і ІУ груп за Раніоном.
13.  На удосконаленому живильному середовищі Павловського добре ростуть епізоотичні культури збудника туберкульозу бичого виду, і воно не потребує тривалого часу і додаткових витрат для їх адаптації.
14.  Вперше розроблено спосіб одержання вакцинних атенуйованих штамів з епізоотичних культур збудника туберкульозу бичого виду, а отриманий цим методом штам “М-Україна” має вищі імуногенні властивості, ніж вакцина БЦЖ.
15.  Удосконалений метод біологічного контролю за якістю поживних середовищ безпечний для працюючого персоналу і підвищує ефективність культуральної діагностики туберкульозу у тварин.
16.  Розроблене нове живильне середовище для культуральної діагностики туберкульозу більш елективне, у 25 разів дешевше, ніж середовище Левенштейна-Ієнсена та не вимагає дорогих хімреактивів.
17.  Встановлена бактерицидна активність до збудника туберкульозу у препаратів №1,5 і 6, які в 2 рази дешевші від існуючих дезинфектантів та їх можна приготувати з місцевої сировини хімічної промисловості.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На підставі проведених досліджень розроблені, впроваджені та запропоновані для практичної ветеринарної медицини:

1.  Основні результати дисертаційної роботи використані при складанні “Інструкції про заходи профілактики та оздоровлення тваринництва від туберкульозу” і “Настанови по діагностиці туберкульозу тварин та птиці”, які затверджені ГУВМ МСГП України, відповідно, 15.03.1994 р. і 26.05.1994 р.
2.  Методичні рекомендації щодо дезинфекції при туберкульозі тварин.- Харків, 1987.- 10 с.
3.  Методичні рекомендації щодо уточнення діагнозу на туберкульоз у великої рогатої худоби благополучних господарств та визначення видової належності культур мікобактерій.-Харків, 1987.- 20 с.
4.  Спосіб диференціації М.avium от М.intracellulare (автор. свідоц. №1666530 від 1.04.91 р.).
5.  Питательная среда для выращивания возбудителя туберкулёза бычьего вида (з ВНДІДПЕ СРСР одержано  позитивне рішення №48999481/13 від 8.01.91 р. про видачу патента та з НДЦПЕ України; одержано патент№18613 від 25.12.97 р.).
6.  Методичні рекомендації з алергічної діагностики туберкульозу у телят. На спосіб з НДЦПЕ України одержано патент №22739А від 7.04.98 р.; науково-методична Рада Департаменту ветеринарної медицини України затвердила для використання у практиці (протокол №1 від 27.12.2001 р.).
7.  Спосіб одержання штамів мікобактерій туберкульозу для приготування вакцин (з ДДІВ України одержано патент №29711А від 15.11.2000 р.).
8.  Вакцинний штам M.bovis “М-Україна” з високими імуногенними властивостями (з НДЦПЕ України одержано патент №24154А від 7.07.98 р.).
9.  Методичні рекомендації щодо використання прискореного методу диференціальної діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби. На спосіб з ДДІВ України одержано патент №28423А від 16.10.2000 р.; науково-методична Рада Департаменту ветеринарної медицини України затвердила для використання у практиці (протокол №1 від 27.12.2001 р.).
10.  Спосіб визначення селективної чутливості середовищ для виділення збудника туберкульозу (з ДДІВ України одержано патент №28788А від 16.10.2000 р.).
11.  Спосіб ідентифікації M.triviale (з ДДІВ України одержано патент №31676А від 15.12.2000 р.).
12.  Епідуральний тест як додатковий метод при відбиранні тварин для проведення діагностичного забою на туберкульоз.
13.  Удосконалена схема визначення групової та видової приналежності у культур атипових мікобактерій.
14.  Живильне середовище для виділення культур мікобактерій (з НДЦПЕ України одержано патент №10272А від 25.12.96 р.).
15.  Препарати №1,5 і 6  рекомендуються для дезинфекції приміщень при туберкульозі тварин.
16.  Недоцільно М.avium як істиного збудника туберкульозу у птахів відносити до атипових мікобактерій ІІІ групи за Раніоном.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1.  Результаты  иммунизации крупного рогатого скота  вакцинами против туберкулёза /Ю.Я. Кассич, П. М. Тихонов, В. А. Кочмарский, А.Е.Тесля, А.М.Харченко, А.И.Завгородний // Труды ВИЭВ.–М., 1984.–Т. 61.–С. 45–9. /Автором проведені алергічні та післязабійні дослідження патматеріалу/.
2.  Видовой состав и эпизоотологическое значение атипичных микобактерий, выделенных от животных в зоне Степи и Лесостепи Украинской ССР /А.И.Завгородний, Ю.А.Кассич, В.А.Кочмарский, П.М.Тихонов, А.Е.Тесля, А.М.Харченко// Эффектив. способы и средства диагностики и борьбы с туберкулезом с/х животных. Тез. докл./Респ. науч.-практич. конф. г.Одесса 18-21 сент. 1984г. - Харьков, 1984.- С.58-59./Автором проведені бактеріологічні дослідження та вивчення культур мікобактерій/.
3.  Туберкулез у телят /Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.Е.Тесля, А.Н.Шаров //Ветеринария.-М., 1985.-№1.-С.37-38. /Автором проведено післязабійне дослідження тварин/.
4.  Изучение сенсибилизирующих свойств атипичных микобактерий / Ю. Я. Кассич, В. А. Кочмарский, П. М. Тихонов, А.Е.Тесля, А.М.Харченко, А.И.Завгородний, А.Я.Григорьев // Ветеринария.–М.,1985.–N  2.–С. 29–. /Автором проведені бактеріологічні дослідження культур мікобактерій/.
5.  Кочмарский В. А. Метод дифференциации туберкулиновых реакций у крупного рогатого скота с помощью симультанной пробы //Ветеринария. Респ.межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1985.-Вып.60.-С.11-13.
6.  Патологоанатомические изменения у баранов, привитых живыми атипичными и убитыми патогенными микобактериями /Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, А.Я.Григорьев //Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1986.-Вып.61.-С.11-13. /Автором проведено патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження/.
7.  Кассіч Ю.Я., Кочмарський В.А., Завгородній А.І. Комплексний метод діагностики  туберкульозу великої рогатої худоби//Вісн. с-г. науки, 1986.-№8.-С.56-58. /Автором проведено алергічні, патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження/.
8.  Кассич Ю.Я., Кочмарский В.А., Завгородний А.И. Определение природы реакций на туберкулин у крупного рогатого скота благополучных по туберкулезу ферм //Соврем. пробл. профилактики зооноз. болезней и пути их решения. Тез.докл. /3-я респ. науч.-практ.конф. г.Гродно, 20-21 мая 1987г.- Минск, 1987,-С.12. /Автором проведено алергічні, патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження/.
9.  Культуры микобактерий, выделенные от больных туберкулезом людей и животных / Ю.А.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, Т.Н.Чайкина, А.Д.Ляпунова, И.А.Трубецкая // Организация противотуберкулез. мероприятий на эпизоотически неблагополуч. территориях. Тез. докл. /Зональное совещание 3-4 сент. 1987г., Новосибирск, 1987.-С.44-45. /Автором проведено бактеріологічні вивчення культур мікобактерій, виділенних від тварин/.
10.  Лекарственная устойчивость микобактерий / Ю.АЯ.Кассич, В.А.Кочмарский, А.Е.Тесля, А.И.Завгородний //Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1988.-Вып.63.-С.5-7. /Автором проведено вивчення лікарської стійкості у культур мікобактерій/.
11.  Изучение сенсибилизирующих и патогенных свойств у атипичных микобактерий /Ю.АЯ.Кассич, В.А.Кочмарский, П.М.Тихонов, А.И.Завгородний //Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1989.- Вып.64.-С.13-15. /Автором проведені біохімічні та біологічні дослідження культур мікобактерій/.
12.  Кочмарский В. А. Характеристика микобактерий, выделенных от реагирующего на туберкулин крупного рогатого скота // Ветеринария. Респ. межвед. тематич. науч. Сб.-К., 1990.- Вып.65.-С.54-57.
13.   Кассич Ю.Я., Кочмарский В.А., Завгородний А.И., Эффективность комплексного метода диагностики туберкулеза крупного рогатого скота // Пробл. науч. обеспечения животноводства Молдавии: Тез. докл. / Конф. 25 мая 1990 Кишинев, 1990.- С.111-112. /Автором проведені бактеріологічні дослідження біоматеріалу/.
14.  Взаимосвязь туберкулеза крупного рогатого скота и людей. /Ю.АЯ.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, А.Т.Борзяк, Н.В.Коротченко, В.М.Манченко, Д.Г.Крыжановский, М.Ю.Кожушко // Проблемы туберкулеза-М., 1990.-№6,- С.23-26. /Автором проведено вивчення культур мікобактерій/.
15.  Кочмарский В. А., Завгородний А. И. Аллергическая проба при туберкулезе у крупного рогатого скота.// Вет. медицина эконом., социальные и экол. пробл.: Тез. докл. / Респ. конф., 20–нояб. 1990 г., г. Харьков,- Харьков, 1990.–С. 75. /Автором проведені алергічні дослідження та узагальнені результати роботи/.
16.  Завгородний А. И., Кочмарский В. А. Использование симультанной аллергической пробы для контроля за благополучием хозяйств по туберкулезу крупного рогатого скота // Вет. медицина: экон., социальные и эколог. пробл. Тез. докл. / Респ. конф., 20–нояб. 1990 г., г. Харьков,- Харьков, 1990.–С. 70. /Автором проведені післязабійні дослідження патматеріалу/.
17.  Взаимозаражаемость микобактериями туберкулеза животных и людей в Украинской ССР /Ю.ЯА.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, П.М.Тихонов, В.Н.Кравченко, А.Т.Борзяк, Н.В.Коротченко, В.М.Манченко, Д.Г.Крыжановский, В.Н.Кожушко //Вопросы борьбы с туберкулезом людей и животных: Материалы / Межвед. конф.- Ташкент, 1990.-С.38-42. /Автором проведено вивчення культур мікобактерій/.
18.   Завгородній А.І., Кочмарський В.А. Причини туберкулінових реакцій у великої рогатої худоби // Ветеринарія. Респ. міжвід. тематич. Зб., К., 1991.- Вип.66.-С.56-59. /Автором проведені епізоотологічні та алергічні дослідження/.
19.   Імуноморфологічні реакції у телят після введення атипових мікобактерій з масляним ад'ювантом / Г.А.Красніков, Ю.Я.Кассіч, В.М.Журавльов, В.А. Кочмарський, А.І.Завгородній, Р.К.Білоконь, В.Б.Гур'єва, Л.В.Чебанюк // Ветеринарія. Респ. міжвід. тематич. наук. Зб.-К., 1991.- Вип.66.-С.105-109. /Автором проведені післязабійні дослідження телят/.
20.  Завгородній А.І., Кассіч Ю.Я., Кочмарський В.А. Вивчення культур мікобактерій, виділених від великої рогатої худоби та об'єктів зовнішнього середовища // Ветеринарія. Респ. міжвід. тематич. наук. Зб.- К., 1992.- Вип.67.-С.58-61. /Автором проведені бактеріологічні дослідження патматеріалу/.
21.  Кассіч Ю.Я., Завгородній А.І., Кочмарський В.А. Спосіб диференціації видів M.avium та M.intracellulare // Ветеринарія. Респ. міжвід. тематич. наук. Зб.- К., 1993.- Вип.68.-С.51-53. /Автором проведені бактеріологічні дослідження та узагальнено експеримент/.
22.  Стандартне живильне середовище для вирощування культур мікобактерій /Ю.Я. Кассіч, А.І.Завгородній, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарський, В.Ю.Кассіч, М.Ф.Гаврилова //Біотехнологія ветпрепаратів: Матеріали /наук.-практ. конф. 15-16 травня 1993р. Харків, 1993.-С.56. /Автором проведені культуральні дослідження мікобактерій/.
23.   Використання зменшеної дози туберкуліну для контролю за благополуччям господарств щодо туберкульозу великої рогатої худоби / В.А.Кочмарський, Ю.Я. Кассіч, А.І.Завгородній, П.М.Тихонов // Вет.медицина:  Міжвід. тематич. наук. Зб.-К., 1994.- Вип.69.-С.85-87. /Автором проведені алергічні, бактеріологічні дослідження та узагальнені результати роботи/.
24.  Вивчення можливості використання для відтворення стада телят, що народились від корів сенсибілізованних збудником туберкульозу пташиного виду /Ю.Я. Кассіч, В.А.Кочмарський, П.М.Тихонов, А.І.Завгородній //Збереженість молодняка с.-г. тварин - запорука розвитку тваринництва України: Зб. статей /наук.-практ. конф. Харків, 1994р. -С.49-50. /Автором проведені алергічні дослідження телят/.
25.  Вивчення імунної реактивності у телиць, зумовленої атиповими мікобактеріями /Ю.Я. Кассіч, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарський, А.І.Завгородній //Збереженість молодняка с.-г. тварин - запорука розвитку тваринництва України: Зб. статей /наук.-практ. конф. Харків, 1994р. -С.48-49. /Автором проведені алергічні та післязабійні дослідження/.
26.  Завгородній А.І., Кассіч Ю.Я., Кочмарський В.А. Спосіб диференціації атипових мікобактерій //Твариництво України. - 1994.- №5.-С.21-23. /Автором вивчені культури атипових мікобактерій/.
27.  Кассіч Ю.Я., Кочмарський В.А.  Эксперимент по аттенуации вирулентных свойств у культур бычьего и человеческого видов //Инфор. бюл. 1994 /ИЭКВМ.-Харьков. 1995.-С.17. /Автором розроблено схему атенуації патогених властивостей у культур мікобактерій/.
28.  Інфекційний та епізоотичний процеси у тварин, уражених патогеними та сенсибілізованими до туберкуліну непатогеними мікобактеріями / Ю.Я. Кассіч, А.І.Завгородній, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарський //Вісник аграрної науки. К.-1995.-№3.-С.72-78. /Автором проведені патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження на туберкульоз/.
29.  Кочмарський В.А., Завгородній А.І. Роль післязабійних досліджень на м'ясокомбінаті у контролі епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби //Ветеринарія. Респ. міжвід. тематич. наук. Зб.-К.,1995.-№70.-С.33-35. /Автором проведені епізоотологічні, патологоанатомічні та бактеріологічні дослідження/.
30.  Кочмарський В.А. Аттенуированный штамм для получения противотуберкулезной вакцины //Общая эпизоотология: иммунол., эколог. и методол. проб: Материалы междунар. науч. конф. 20,21,22 сент. 1995г. /ИЭКВМ.-Харьков, 1995.-С.448-451.
31.  Питательная среда для выделения культур микобактерий /Ю.Я.Кассич, А.И.Завгородний, В.А.Кочмарский, П.М.Тихонов // Информ. бюл., 1994г. /ИЭКВМ.-Харьков, 1995.-С.22-23. /Автором проведені бактеріологічні дослідження на живільному середовищі/.
32.  Динамика показателей гуморального иммунитета у телят после введения атипичных микобактерий / Ю.Я.Кассич, В.С.Антонов, С.А.Михайлов, А.И.Завгородний, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарский // Информ. бюл., 1994г. /ИЭКВМ.-Харьков, 1995.-С.191-192. /Автором проведені післязабійні та  бактеріологічні дослідження патматеріалу від телят/.
33.  Кочмарський В.А. Пошук ефективних дезинфектатів для знешкодження збудника туберкульозу //Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми: Зб. матер. /Міжнарод. наук.-прак. конф. 24-26 вересня 1997р. м.Харків.-Харків.-1997.-С.76-77.
34.  Кочмарський В.А. Післязабійна інформація - засіб контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби у господарствах // Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми: Зб. матер. /Міжнарод. наук.-прак. конф. 24-26 вересня 1997р. м.Харків.-Харків.-1997.-С.100.
35.  Чи існує загроза ураження здорової великої рогатої худоби атиповими мікобактеріями /Ю.Я.Кассіч, А.І.Завгородній, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарський, М.Г.Часник, В.Г.Рябуха, Ю.О.Юр'єв //Вет.медицина: міжвід. тематич. наук. Зб.-К.,19967.-Вип.71.-С.3-6. /Автором проведені алергічні та післязабійні дослідження у тварин/.
36.  Кочмарський В.А. Попередні результати вивчення протективних властивостей атенуйованого штаму "Маяк" на морських свинках при експериментальному туберкульозі // Вет.медицина: міжвід. тематич. наук. Зб.-К.,19976.-Вип.71.-С.10-12. 
37.  Кочмарский В.А. Оценка эффективности симультанной аллергической пробы у реагирующего на туберкулин крупного рогатого скота // Вет.медицина: міжвід. тематич. наук. Зб.-Харків,1997.-Вип.73.-С.72-75.
38.  Кочмарский В.А. Эффективный метод аллергической диагностики туберкулеза у телят // Вет.медицина: міжвід. тематич. наук. Зб.-Харків,1998.-Вип.74.-С.14-18.
39.  Кочмарский В.А. Сравнительное изучение туберкулина в дозах 10 и 5 тыс. МЕ для контроля эпизоотической ситуации по туберкулезу крупного рогатого скота //Вет.медицина: міжвід. тематич. наук. Зб.-Харків,2000.-Вип.77.-С.164-168.
40.  Кочмарский В.А. Изучение влияния туберкулина, введенного в эпидуральное пространство телятам, привитых атипичными микобактериями и вакциной БЦЖ с адьювантом //Зб.наук.праць ХЗВІ, присвячений 80-річчю зооветеринарного факультету: проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини.-Харків.-2000.-Вип.6.-ч.2.-С.140-141.
41.  А.С. 1666530 СССР, МКИ 55С12 №1/20 С12.01/04. Способ дифференциации M.avium от M.intracellulare /Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, В.М.Новиков /СССР/.-№4683806/13. Опуб. З0.07.91. Бюл. №28.-С.3. /Автором проведені бактеріологічні дослідження та узагальнені результати експерименту/.
42.  Патент 10272А. Україна. С12.N1/20. Живильне середовище для виділення культур мікобактерій /А.І.Завгородній, Ю.Я.Кассіч, В.А.Кочмарський, П.М.Тихонов, Н.В.Калашник. Опуб. 25.12.96. Бюл. №4.-С.61. /Автор провів бактеріологічні дослідження культур мікобактерій/.
43.  Патент 18613. Україна. С12.N1/20. Живильне середовище для вирощування  мікобактерій туберкульозу бичачого виду / В.А.Кочмарський, Ю.Я.Кассіч, А.І.Завгородній,. Опуб. 25.12.97. Бюл. №6.-С.41. /Автором розроблено живиільне середовище/.
44.  Патент 22739А. Україна. А61К39/35. Спосіб діагностики туберкульозу у телят /В.А.Кочмарський /Україна/. Опуб. 30.06.98. Бюл. №3.-С.6.
45.  Патент 2415А. Україна. С12N1/20. Вакцинний штам M.bovis - M.Україна /В.А.Кочмарський /Україна/. Опуб. 30.10.98. Бюл. №5.-С.6.
46.  Дек. патент №28788А. Україна. С12№1/00. Спосіб визначення селективної чутливості живильних середовищ для виділення збудника туберкульозу /В.А.Кочмарський /Україна/. Опуб. 16.10.2000. Бюл. №5.-II.
47.  Дек. патент №28423А. Україна. А61К39/00. Спосіб диференціальної діагностики  туберкульозу  у великої рогатої худоби /В.А.Кочмарський /Україна/. Опуб. 16.10.2000. Бюл. №5.-II.
48.  Дек. патент №29711А. Україна. А61К39/04. Спосіб одержання штамів мікобактерій туберкульозу  для приготування вакцин /В.А.Кочмарський /Україна/. Опуб. 15.11.2000. Бюл. №6.-II.
49.  Дек. патент №36676А. Україна. С12N1/20. Спосіб ідентифікації M.triviale /В.А.Кочмарський /. Опуб. 15.12.2000. Бюл. №7.-II.
50.  Взаимозаражаемость микобактериями туберкулеза животных и людей в Украинской ССР /Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, П.М.Тихонов, В.Н.Кравченко, А.Т.Борзяк, Н.В.Коротченко, В.М.Манченко, Д.Г.Крыжановский, В.Н.Кожушко //Вопросы борьбы с туберкулезом людей и животных: Материалы межвед. конф.- Ташкент, 1990.-С.38-42.
51.  Стандартне живильне середовище для вирощування культур мікобактерій /Ю.Я.Кассіч, А.І.Завгородній, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарський, В.Ю.Кассіч, М.Ф.Гаврилова //Біотехнологія ветпрепаратів: Матеріали наук.-практ. конф. 15-16 травня 1993р.- Харків, 1993.-С.56. 
52.  Вивчення можливості використання для відтворення стада телят, що народились від корів сенсибілізованних збудником туберкульозу пташиного виду /Ю.Я. Кассіч, В.А.Кочмарський, П.М.Тихонов, А.І.Завгородній //Збереженість молодняка с.-г. тварин - запорука розвитку тваринництва України: Зб. статей наук.-практ. конф. Харків, 1994.-С.49-50.
53.  Вивчення імунної реактивності у телиць, зумовленої атиповими мікобактеріями /Ю.Я. Кассіч, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарський, А.І.Завгородній //Збереженість молодняка с.-г. тварин - запорука розвитку тваринництва України: Зб. статей наук.-практ. конф. Харків, 1994. -С.48-49. 
54.  Кассіч Ю.Я., Кочмарський В.А. Эксперимент по аттенуации вирулентных свойств у культур бычьего и человеческого видов //Инфор. бюл. 1994 /ИЭКВМ.-Харьков. 1995.-С.17.
55.  Кочмарський В.А. Аттенуированный штамм для получения противотуберкулезной вакцины //Общая эпизоотология: иммунол., эколог. и методол. проб: Материалы междунар. науч. конф. 20,21,22 сент. 1995г. /ИЭКВМ.-Харьков, 1995.-С.448-451.
56.  Питательная среда для выделения культур микобактерий /Ю.Я.Кассич, А.И.Завгородний, В.А.Кочмарский, П.М.Тихонов // Информ. бюл., 1994. /ИЭКВМ.-Харьков, 1995.-С.22-23. 
57.  Динамика показателей гуморального иммунитета у телят после введения атипичных микобактерий / Ю.Я.Кассич, В.С.Антонов, С.А.Михайлова, А.И.Завгородний, П.М.Тихонов, В.А.Кочмарский // Информ. бюл., 1994. /ИЭКВМ.-Харьков, 1995.-С.191-192. 
58.  Кочмарський В.А. Пошук ефективних дезинфектантів для знешкодження збудника туберкульозу //Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми: Зб. матер. /Міжнарод. наук.-прак. конф. 24-26 вересня 1997р. -Харків.-1997.-С.76-77.
59.  Кочмарський В.А. Післязабійна інформація - засіб контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби у господарствах // Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми: Зб. матер. Міжнарод. наук.-прак. конф. 24-26 вересня 1997р. -Харків.-1997.-С.100.
60.  Видовой состав и эпизоотологическое значение атипичных микобактерий, выделенных от животных в зоне Степи и Лесостепи Украинской ССР /А.И.Завгородний, Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, П.М.Тихонов, А.Е.Тесля, А.М.Харченко// Эффектив. способы и средства диагностики и борьбы с туберкулезом с/х животных. Тез. докл./Респ. науч.-практич. конф. г.Одесса 18-21 сент. 1984г. - Харьков, 1984.- С.58-59.
61.  Кассич Ю.Я., Кочмарский В.А., Завгородний А.И. Определение природы реакций на туберкулин у крупного рогатого скота благополучных по туберкулезу ферм //Соврем. пробл. профилактики зооноз. болезней и пути их решения. Тез.докл. /3-я респ. науч.-практ.конф. г.Гродно, 20-21 мая 1987г.-Минск, 1987.-С.72. 
62.  Культуры микобактерий, выделенные от больных туберкулезом людей и животных / Ю.Я.Кассич, В.А.Кочмарский, А.И.Завгородний, Т.Н.Чайкина, А.Д.Ляпунова, И.А.Трубецкая // Организация противотуберкулез. мероприятий на эпизоотически неблагополуч. территориях. Тез. докл. /Зональное совещание 3-4 сент. 1987г., Новосибирск, 1987.-С.44-45.
63.   Кассич Ю.Я., Кочмарский В.А., Завгородний А.И. Эффективность комплексного метода диагностики туберкулеза крупного рогатого скота // Пробл. науч. обеспечения животноводства Молдавии: Тез. докл. / Конф. 25 мая 1990г.- Кишинев, 1990.- С.111-112. 
64.  Кочмарский В. А., Завгородний А. И. Аллергическая проба при туберкулезе у крупного рогатого скота.// Вет. медицина эконом., социальные и экол. пробл.: Тез. докл. / Респ. конф., 20–нояб. 1990 г.- Харьков, 1990.–С. 75.
65.  Завгородний А. И., Кочмарский В. А. Использование симультанной аллергической пробы для контроля за благополучием хозяйств по туберкулезу крупного рогатого скота // Вет. медицина: экон., социальные и эколог. пробл. Тез. докл. / Респ. конф., 20–нояб. 1990 г.- Харьков, 1990.–С. 70.

Кочмарський В.А. Удосконалення діагностики туберкульозу великої рогатої худоби та методичні підходи одержання вакцинних штамів мікобактерій –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового  ступеня доктора ветеринарных наук за спеціальністю 16.00.08 -   епізоотологія та інфекційні хвороби. - Національний аграрний університет. –Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню особливостей епізоотичного процесу при туберкульозі великої рогатої худоби у господарствах Харківської області, результатів післязабійного контролю епізоотичної ситуації щодо туберкульозу тварин на м’ясокомбінатах. Розроблено метод диференціальної діагностики та спосіб діагностики туберкульозу у телят. Вивчено вплив на організм тварин туберкуліну та КАМ, введених в епідуральний простір телятам, сенсибілізованим атиповими мікобактеріями та вакциною БЦЖ. Розроблено епідуральний метод для діагностики туберкульозу у великої рогатої худоби. Розроблено метод диференціації М.avium від атипових мікобактерій. Удосконалено схему ідентифікації культур атипових мікобактерій. Вивчені культури мікобактерій, виділених від великої рогатої худоби та хворих на туберкульоз людей.

Розроблено спосіб та одержано вперше з епізоотичної культури збудника туберкульозу бичого виду атенуйований штам “М-Україна” з високими імуногенними властивостями. Розроблено спосіб біологічного контролю за якістю живильних середовищ та нове живильне середовище. Встановлена бактерицидна активність у 3-х препаратів, котрі є перспективними для використання їх як дезінфектантів.

Ключові слова: мікобактерії туберкульозу, культури атипових мікобактерій, велика рогата худоба, туберкулін, КАМ.

Кочмарский В.А. Усовершенствование диагностики туберкулёза крупного рогатого скота и методические подходы получения вакцинных штаммов микобактерий –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.08 –эпизоотология и инфекционные болезни. Национальный аграрный университет. – Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению особенностей течения эпизоотического процесса при туберкулезе крупного рогатого скота, усовершенствованию существующих методов диагностики туберкулёза и разработке методических подходов получения вакцинных штаммов микобактерий для специфической профилактики туберкулеза у животных.

Анализом эпизоотической ситуации по туберкулёзу крупного рогатого скота с 1965 по 1998гг. установлено, что заболевание было широко распространено в хозяйствах Харьковской области. При проведении исследований изучены повторяемость, продолжительность и интервал между вспышками туберкулеза у крупного рогатого скота.

Установлено, что в 158 (59,2%) хозяйствах зарегистрировано по одной вспышке, в 67 (25%) –по 2, в 28 (10,4%) –по 3, в 13 (4,8%) –по 4, в 1 (0,3%) –и в 1 (0,3%) –. В 198 (74,2%) хозяйствах туберкулезную инфекцию у крупного рогатого скота наблюдали в течение 1-2 года, в 47 (17,9%) –-4 года, в 8 (2,9%) –-6 лет, в 5 (1,8%) –-8 лет, в 2 (0,8%) –-10 лет, в 1 (0,3%) –12 лет, в 3 (1,1%) –-14 лет, в 1 (0,3%) –лет, в 1 (0,3%) –лет,  в 1 (0,3%) –лет. В 47 (29,2%) хозяйствах интервал между предыдущей и последующей вспышками туберкулеза составил 1 год, в 23 (14,4%) –года, в 14 (8,7%) –года, в 11 (6,8%) – 4 года, в 6 (3,7%) –лет, в 1 (0,6%) –лет, в 8 (4,9%) –лет, в 4 (2,5%) –лет, в 8 (4,9%) –лет, в 2 (1,3%) –лет, в 7 (4,3%) –лет, в 3 (1,8%) –лет, в 2 (1,3%) –лет, в 1 (0,6%) –лет, в 5 (3,2%) –лет, в 7 (4,3%) –лет, в 1 (0,6%) –лет и в 1 (0,6%) –года.

Показано, что проводимые противотуберкулёзные мероприятия позволили снизить интенсивность эпизоотического процесса, однако это не привело к искоренению туберкулёза среди крупного рогатого скота. Установлена цикличность изменений интенсивности эпизоотического процесса при туберкулёзе. Приведены результаты послеубойных исследований 98496 животных на мясокомбинатах, которые свидетельствуют о том, что туберкулез был значительно более распространен среди животных, чем это официально  зарегистрировано. Представлено сравнительное изучение эффективности послеубойного и бактериологического методов. Установлено, что в 96,4% случаях диагноз туберкулез крупного рогатого скота поставлен на основании выявленных характерных для данной инфекции патологоанатомических изменений во внутренних органах и только в 3,6% случаях в тушах, у которых видимых патизменений не выявили, бактериологическим исследованием выделили возбудитель туберкулеза бычьего вида.   Внедренный в практику метод контроля за эпизоотической ситуацией по туберкулезу с использованием результатов послеубойного осмотра животных на мясокомбинатах является наиболее надежным.

Установлено, что в последнеее время наблюдается увеличение количества благополучных по туберкулезу крупного рогатого скота хозяйств, в которых при плановых аллергических исследованиях выделяют животных с внутрикожными туберкулиновыми реакциями, а послеубойным и бактериологическим исследованиями туберкулез не подтверждается. Экспериментально установлено, что у животных благополучных по туберкулезу хозяйств широко распространены неспецифические реакции на туберкулин, которые затрудняют аллергическую диагностику. Показано, что применение туберкулина в дозе 5 тыс. МЕ у крупного рогатого скота уменьшает проявление неспецифических реакций на туберкулин. Однако и эта доза не исключает появления внутрикожных туберкулиновых реакций у животных.

Установлено, что в стадах животные , сенсибилизированные атипичными микобактериями, могут реагировать как на туберкулин для млекопитающих, так и на КАМ. По характеру  проявления аллергические реакции ограничены, плотные и при дальнейшем исследовании у животных такие реакции через 3 –месяца "“выпадают"”. Разработан метод дифференциации специфических от неспецифических реакций, который позволяет быстрее решить вопрос с определением эпизоотической ситуации по туберкулёзу в хозяйствах, предотвращает необоснованный убой здоровых животных, не требует дополнительных затрат и легко выполним.

Установлено, что туберкулиновый тест в области подхвостовой складки у взрослого крупного рогатого скота на 10% эффективней и на 7,1% специфичней, чем тест в области шеи, а у телят туберкулиновый тест в области подхвостовой складки на 13,8% больше выделяет больных туберкулёзом животных, чем аллергическая проба в области лопатки. Разработан эпидуральный тест, который у реагирующего на туберкулин крупного рогатого скота можно использовать как дополнительный метод при отборе животных для диагностического убоя. Представлен анализ динамики выделения культур микобактерий от крупного рогатого скота, который свидетельствует о том, что из патматериала от крупного рогатого скота выделяли преимущественно возбудитель туберкулёза бычьего вида. Однако последние 3 года наблюдается тенденция увеличения выделения культур атипичных микобактерий и возбудителя туберкулеза птичьего вида.

Разработан способ дифференциации М.avium от М.intracellulare, а также способ идентификации M.triviale от других видов атипичных микобактерий. Усовершенствована схема идентификации культур атипичных микобактерий, которая позволяет быстрее определить групповую и видовую приенадлежность у культур атипичных микобактерий. Изучена видовая принадлежность у 55 культур микобактерий, выделенных от работников животноводства. Установлено, что микобактерии туберкулёза птичьего вида и культуры атипичных микобактерий в 65,5%… 100%, у микобактерий человеческого вида в 9,1%… 18,7% и у культур возбудителя бычьего вида в 18,7%… 31,2% выявили резистентность к стрептомицину, ПАСК и тубазиду. Экспериментально доказано, что телята, полученные от коров, реагирующих на туберкулин, из благополучных хозяйств, не представляют эпизоотической опасности и могут использоваться для воспроизводства стада. Усовершенствована питательная среда Павловского, которая позволяет быстрее адаптировать эпизоотические культуры возбудителя туберкулёза бычьего вида, а также даёт возможность проводить пассажи культур, не растущих на жидких питательных средах с эктерицидом. Впервые получен аттенуированный штамп "“М –Украина"” из эпизоотической культуры возбудителя туберкулёза бычьего вида, который имеет более высокие протективные свойства, чем вакцина БЦЖ. Разработан способ биологического контроля питательных сред, который безопасен для работающего персонала. Разработана питательная среда для бактериологической диагностики туберкулёза. Установлена бактерицидная активность к возбудителю туберкулёза бычьего вида у препаратах №1, 5 и 6 , которые перспективны для использования их как дезинфектанты.

Ключевые слова: микобактерии туберкулеза, культуры атипичных микобактерий, крупный рогатый скот, туберкулин, КАМ.

Kochmarsky V.A. Improvement of the diagnostic the tuberculosis cattle and methods appoaches of the receive vaccinial stams mycobacterium - Manuscript.

The reseach for receive of scientific degree of the doctor of veterinar sciences for speciality 16.00.08 - epizootology and infection diseases. - National agrarian university, Kiev, 2003.

The reseach is devoted to learning especiality of the epizootical process of the tuberculosis of the great cattle in fams of Kharkovregion, to results of the after-killing control of the epizootical situation according tuberculosis of animals on the meat-factories.

The method of differtiation of tuberculosis of calfs was made. The influence of tuberculin and KAM of the organism of animals was studied, which were put into operation to epydural area for calfs, which were sensibilization by atypical mycobacterias and vaccine BCG. The epydural method was introduced for diagnostical of the tuberculosis of the great cattle.

Methods of the differtiation M.avium from atypical mycobacterias. The scheme of the differtiation of cultural atypical mycobacterias was improved. The cultural mycobacterias were studied were distinguished from great cattle at and people, which are ill on tuberculosis. The way of the epizootical cultural was made and at first we have attentical shtamm M-Ukraine with high immunogentical property. The way of the biological control of the quality different environment was made and we have bactericid activity in 3 preparation, which used as dizinfectations.

Key worde: mycobacterium tuberculosis, cultural atypical mycobacterias, cattle, tuberculin, KAM.

Схема ідентифікації культур  атипових мікобактерій

№

Група за Раніоном

Контроль

п.п.

Тести

II

III

IY

		M. scrofu-laceum	M. gordo-nae	M. avium	M. intracel-lulare	M. gastri	M. triviale	M. smeg-matis	M. phlei	M. fortui-tum	M. vaccae	M. chelo-nei	Acade-mia	Vallee	M. avium	M. fortuitum
1	Мікроскопія	Кислотостійкі   палички
2	Швидкість росту (дні)	10-20	10-20	10-30	10-30	10-20	10-30	3-5	3-5	3-5	3-5	3-5	25	30	15	3
3	Колір колоній	с	с	н	н	н	н	н	п	н	п	н	н	н	н	н
4	Ріст при температурах:
	25С	+	+	-	-	-	-	+	+	+	+	+	-	-	-	+
	37С	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+	+
	45С	-	-	+	+			+	+	-	-	-	-	-	+	-
5	Чутливість до  0,1% синтайоду	+	+	-	+	+	-	+	+	+	+	+	+	+	-	+
6	Стійкість к 5% NaCl	-	-	-	-	-	+	+	+	+	+	+	-	-	+	+
7	Каталaзна активність	+	+	-	-	-	+	+	+	+	+	+	-	-	-	+
8	Термостабільна каталаза	+	+	+	+	-	+	+	+	+	+	+	-	-	+	+
9	Гидроліз Твін-80	-	+	-	-	+	+	+	+	-	+	-	-	-	-	+
10	Редукція нітратів	-	-	-	-	-	-	+	+	+	-	-	+	-	-	+
11	Редукція телуріту	-	-	+	+	-	-	+	-	-	+	-	-	-	+	-
12	Патогенність для: морських свинок	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	+	+	-	-
	кролів	-	-	+		-	-	-	-	-	-	-	-	+	+	-
	курей			+			-								+

Примітка:     +      -    позитивна реакція;    с          -       скотохромогенні культури;

-       -    негативна реакція;   н          -    непігментовані культури;  

     -    непостійні властивості;  п         -     пігментовані культури.  

1. Wyr~b prosty celowo nie wyko~czony kt~ry podleg w przysz~o~ci dlszej obr~bce produkcyjnej
2. Творческий путь Стинга
3. Тема- Диалог эпох
4. Принцип разделения властей в Конституции РФ 1993г
5. Особенности политического языка и использование их в политической агитации в избирательной компании
6. К сбрасывается в ГК
7. резиденты Республики Казахстан а также нерезиденты осуществляющие деятельность в Республике Казахстан че
8. Бронхиальная астма и ее лечение
9. Контрольная работа по дисциплине Информационные системы в экономике Направление контрольн
10. Контрольна робота З педагогічної майстерності - Варіант 7 Виконала- Студентка ЗОММ 5
11.  Области рационального применения конструкций из дерева и пластмасс
12. Реферат- Восстановление на работе- основания и правовые последствия
13. Футбол
14. Хэнглтоне попрежнему зовут его Домом Реддлов хотя семья Реддлов давнымдавно там не живёт
15. Выборгский район Ленинградской области
16. тема Занкова Л.В. 3 классе Тема Правописание окончаний имён существительных первого склонения
17. Исследование основных показателей эффективности бизнес-Плана на предприятии ОАО
18. а В курсе эмбриологии человека на кафедре гистологии более подробно изучаются ранние стадии развития
19. ВВЕДЕНИЕ [3] КЛЕТОЧНАЯ ТЕОРИЯ [4] СТРОЕНИЕ КЛЕТКИ [5] ХИМИЧЕСКИЙ СОСТАВ КЛЕТКИ [5
20. Статья Стратегия рекламной кампании

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе