Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
ВСТУП
Важливим питанням у сучасній лінгвістиці є те, чи може мова бути відображенням культури. Відповідь на нього залежить від того, наскільки мова здатна відображати дійсність, частиною якої і є культура. Цінності однієї національної спільноти, які цілком відсутні в іншій або суттєво відрізняються від них, являють собою національний соціокультурний фонд, який знаходить своє відображення у мові. Дослідження соціокультурного фонду та лексики, що його відображає, є необхідним для глибшого розуміння оригіналу та відтворення відомостей про ці цінності в перекладі за допомогою мови іншої національної культури.
Соціокультурні відомості, які характерні лише для певної нації чи національності та які відображені у мові даної національної спільноти, В. С. Виноградов називає фоновою інформацією [10 с. 56]. Остання включає в себе специфічні факти історії, особливості державного устрою та географічного середовища даної спільноти, характерні предмети матеріальної культури, фольклорні поняття – все те, що в теорії перекладу зазвичай називають реаліями.
Реаліями є слова, які найбільш яскраво відображають своєрідність культури народу-носія. Особливості культури можуть бути не відомі певній людині з іншої країни і саме тут вся відповідальність за створення “зрозумілого“ цій людині перекладу лягає на перекладача. Саме тому переклад реалій є частиною важливої проблеми передачі національної та історичної своєрідності.
Віднедавна явище реалії стало популярним об’єктом лінгвістичних досліджень на матеріалі різних мов. Серед найвідоміших перекладознавців і мовознавців, які досліджували реалії, слід відзначити таких, як Л. Н. Соболєв, який вперше дав визначення терміну «реалія» як лексичної одиниці [11, с. 82], О. Кундзіч, котрий вперше вжив цей термін в українському перекладознавстві [11, с. 84]. Лінгвістичну суть реалій найглибше, на наш погляд, вивчив В. С. Виноградов у своїй докторській дисертації “Лексические вопросы художественной прозы” (1975) [11]. Серед дослідників реалій в аспекті лінгвокраїнознавства варто назвати Є. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова, які є авторами лінгвокраїнознавчої теорії слова [9]. Реалію і проблеми її перекладу досліджували також С. Ковганюк, Р. П. Зорівчак, Вл. Россельс, Л. С. Бархударов, С. Влахов, С. Флорин, А. В. Федоров, В. Н. Коміссаров, Я. І. Рецкер, А. Д. Швейцер, О. Ф. Бурбак, А. А. Мороз і багато інших науковців [14, с. 85].
Таким чином, бачимо, що дослідженню реалій було присвячено багато праць як українських, так і іноземних дослідників. Ця проблема, що була об’єктом досліджень великої кількості наукових праць і вивчена досить глибоко, завжди залишатиметься актуальною і, певною мірою, новою для сучасних вчених, тому що життя перебуває в постійному русі, світ щодня зазнає змін, а разом з цим з’являються нові реалії, поняття, які в свою чергу потребують нових досліджень. Що стосується новітніх, сучасних реалій, то вони належать до одних із найменш вивчених лінгвістичних одиниць і потребують цілісного дослідження.
Актуальність і доцільність обраної для дослідження теми полягає у тому, що реалії – окремі слова та словосполучення – невід’ємно пов’язані з конкретним періодом історії. Тож тут можна прослідкувати тісну взаємодію мови із різноманітними суспільними явищами та їх взаємний вплив.
Новизна роботи полягає в тому, що німецькомовні реалії змінюються кожного року і додаються нові, що робить їх популярними як серед носіїв німецької мови, так і серед тих, хто цю мову вивчає.
Метою дослідження є визначення змісту поняття «реалія», встановлення структури реалії, розгляд основних способів класифікації реалій і способів їх перекладу, а також дослідження особливостей реалій.
Згідно з метою дослідження поставлено такі завдання:
Об’єктом дослідження є німецькомовні реалії.
Предмет дослідження – класифікація німецьких реалій, відібраних із книги «Tatsachen über Dеutschland» та особливості перекладу цих реалій у порівнянні з книгою «Факти про Німеччину».
Матеріалом дослідження слугують зафіксовані реалії, вибрані із книг «Tatsachen über Dеutschland» та «Факти про Німеччину», а також з німецькомовних словників.
Вирішення поставлених завдань зумовило вибір методів дослідження. У роботі застосовувались: метод аналізу словникових дефініцій для визначення поняття «реалія», семантичний метод для означення семантики реалій німецької мови, метод кореляції мовних і позамовних явищ при встановленні взаємозв’язку та змін у соціальній сфері життя німецького народу, метод суцільної вибірки для вибору реалій при опрацюванні словників і книг.
Теоретична значимість роботи полягає у дослідженні важливих проблем таких наук, як теорія і практика перекладу та лінгвокраїнознавство, оскільки проводиться аналіз взаємозв’язку мови, суспільства та культури Німеччини, а також реалій німецької мови на прикладі словникових одиниць і у книзі «Tatsachen über Dеutschland».
Практична цінність магістерської роботи визначається тим, що її матеріал може бути використаний у курсах з лінгвокраїнознавства, теорії та практики перекладу, на практичних заняттях з німецької мови, на практиці перекладу, а також для написання курсових, дипломних і магістерських робіт.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (14 – 15 травня 2012 р., м. Луцьк).
Публікації. Основні положення магістерської робити викладені в тезах доповідей на VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень» (14 – 15 травня 2012 р., м. Луцьк).
Структура роботи визначається цілями та завданнями дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу. Робота викладена на 70 сторінках друкованого тексту.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Зіставлення словникового складу будь-якої іноземної та рідної мов з’ясовує, що в іноземній мові поряд з мовними одиницями, які мають одиничні або численні відповідники в мові перекладу, є такі лексичні і граматичні одиниці, для яких не існує прямих, тотожних варіантів при перекладі на іншу мову. Одиниці іноземної мови, що не мають регулярних еквівалентів у мові перекладу, мають назву безеквівалентних одиниць. Безеквівалентна лексика, як зазначає А. В. Суперанська, головним чином, виявляється серед “неологізмів, серед слів, які називають специфічні поняття і реалії, та серед маловідомих імен і назв, для яких треба створювати оказіональні відповідники в процесі перекладу” (12, с. 468). А. В. Суперанська відносить до безеквівалентної лексики також “імена людей, клички тварин, географічні назви, назви рослин, історичних подій, документів, організацій, партій, символів, транспортних засобів та ін.” (12, с. 472 – 476). Перекладознавці С. Влахов і С. Флорин вважають, що до складу безеквівалентної лексики входять, окрім реалій, терміни, вигуки, звукоімітації, екзотизми, абревіатури, звернення, фразеологізми [12, с. 43].
Безеквівалентними граматичними одиницями з точки зору Л. К. Латишева “можуть бути як окремі морфологічні форми (наприклад, герундій) і частини мови (наприклад, артикль), так і синтаксичні структури (наприклад, абсолютні конструкції)” [31, c. 148]. Як і оказіональні еквіваленти, безеквівалентні одиниці виявляються лише у відношенні до однієї з двох мов, які аналізуються. Це має велике значення, оскільки одиниці іноземної мови, безеквівалентні у відношенні до мови, з якої здійснюється переклад, можуть мати регулярні відповідники в інших мовах.
У межах безеквівалентної лексики реалії виділяються в окрему перекладознавчу категорію, і вони належать до найменш вивчених лінгвістичних одиниць. Існує дві основні точки зору на розуміння цього явища – екстралінгвістична та лінгвістична. Прихильники екстралінгвістичного підходу розглядають реалію як “виключно позамовне явище, визначаючи її як факти, пов’язані з подіями суспільного та культурного життя країни, особливостями її державного ладу, історією її народу” [7, с. 68]. У працях представників лінгвістичної течії релевантним критерієм виділення реалії вважається її “яскраво виражений національно-культурний колорит, співвіднесеність з об’єктивною реальністю, відображеною в свідомості конкретної лінгвокультурної спільності і, як наслідок цього, відсутність відповідників у інших мовах” [7, с. 69].
Очевидно, всі реалії входять в обсяг безеквівалентної лексики певного бінарного зіставлення [21, с. 107]. Але ж до її складу входить також частина прислів’їв та приказок, окремі лексеми надзвичайно місткого семантичного наповнення, та інші випадки лексико-семантичної безеквівалентності.
Дехто з мовозназнавців і перекладознавців, наприклад Коміссаров В. Н., зараховують до реалій географічні назви, власні імена та прізвища [27, с. 28]. Складність полягає у тому, що при трансляційному перейменуванні реалій застосовують різні способи (транскрипцію, транслітерацію, калькування тощо), а географічні назви, власні імена та прізвища при перенесенні на грунт мови-споживача можна лише більш або менш вдало транскрибувати чи транслітерувати.
Болгарські вчені С. Влахов та С. Флорин вважають, що “реалії входять як самостійне коло слів до безеквівалентної лексики. Частково покривають коло реалій, але з цим частково виходять за межі безеквівалентної лексики терміни, вигуки, екзотизми, абревіатури, звернення, відступлення від літературної норми; із реаліями стикаються власні імена і фразеологізми... У тих же межах безеквівалентної лексики значне місце займають слова, які б ми назвали власне безеквівалентною лексикою – це одиниці, які не мають лексичних відповідників у мові перекладу” [12, с. 43].
Науковці визначають ще один момент, який відрізняє реалію від безеквівалентного слова: “в загальних рисах слово може бути реалією у відношенні до всіх або більшості мов, а безеквівалентним – переважно в рамках даної пари мов, тобто, як правило, список реалій даної мови буде більш або менш постійний, який не залежить від перекладацької мови, в той же час, як словник безеквівалентної лексики виявиться різним для різних пар мов” [12, с. 43].
Стосовно визначення цього лінгвістичного феномену в сучасній лінгвістиці та сучасному перекладознавстві існує низка суперечливих думок. Тому перед тим, як аналізувати структурну форму, класифікацію і способи перекладу реалій, ми спробуємо у своїй науковій розвідці проаналізувати та співставити наявні дефініції.
1.1. Реалія як предмет лінгвістичних досліджень
Єдиної і всеосяжної дефініції реалії немає і до сьогодні, хоча це поняття має вже досить довгу історію.
У філолоії термін “реалія” (realіа) походить від пізньолатинського прикметника середнього роду realis (речовинний, дійсний), набув особливої універсальної чинності у ХIХ ст. – на початку ХХ століття. Аналіз літератури з цього питання свідчить про те, що цей феномен розглядався як предмет матеріального світу, а не як слово, що його позначає [57, с. 28], як “конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад” [54, с. 11; 53, с. 13], а також як “безеквівалентні слова, які в певний історичний відрізок часу зовсім не мають готових еквівалентів у лексиці іншої мови” [58, с. 6]. У термінологічному плані вчені розрізняють “реалію-предмет” і “реалію-слово”, що позначає його. У лінгвістичній літературі термін «реалія» вживається як у значенні слова-реалії, так і в якості предмета-реалії, а також для позначення елемента лексики тієї чи іншої мови.
Існує версія, що лексема “реалія“ походить від латинського іменника жіночого роду res, rei (“річ; предмет, факт, подія“). Логічно висловити здогад, що в латинській мові здавна побутував прикметник realis, утворений від іменника res, rei за допомогою прикметникового суфікса -al- по аналогії з прикметником hiemalis, утвореним від іменника hiems, hiemis. Проте, лексикографічні джерела не підтверджують цього припущення. У найповнішому словнику латинської мови, давньої та класичної, – “Totius latinitatis lexicon“ – слова realis як реєстрового немає взагалі. Згідно з оксфордським “A glossary of later Latin to 600 A. D.“, цей прикметник уперше ужив у IV ст. н. е. римський філософ і ритор Г.М. Вікторінус у праці про Ціцерона (16, с. 364). Відсутність лексеми realis у словникові Діканжа стверджує той факт, що автори Середньовіччя та пізніші – аж до ХIХ ст. – не вживали цього прикметника.
Слово realia за походженням є формою множини жіночого роду пізньолатинського прикметника realis, що перетворився в іменник однини. Це слово у не зовсім точному значенні набуло універсальної чинності у філологічній літературі ХІХ і першої половини ХХ ст. загалом для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв. Частота вживання його зросла з утвердженням реалізму.
Для позначення слів-реалій у перекладознавстві дослідниками були введені різноманітні поняття, наприклад:
У нашій роботі ми зупинемося на терміні «реалія», оскільки вважаємо його найвдалішим найменуванням даного мовного явища.
Уперше питання про реалії як свого роду мовні універсалії з яскравою національно-специфічною інформацією про країну, її історію, культуру та народ було піднято на початку 40-х років ХХ століття [44; 57; 88; 60]. Вчені досліджували слова-реалії з позицій різних наук: перекладознавства [12, c. 55], лінгвокраїнознавства [9; 10], загальних мовознавчих позицій (розкривається поняття реалії як одиниці мови).Тому у лінгвістиці існують різні терміни для позначення даного мовного явища, а саме: “безеквівалентна лексика”, екзотизми”, “варваризми”, “локалізми”, “етнографізми”, “фонові слова”, “слова з культурним компонентом” чи “лакуни” [12, с. 36]. Проте, найглибше найґрунтовніше, реалії досліджувалися з позицій лінгвокраїнознавства і перекладознавства [12; 11; 57; 44; 60]. Дослідники під реаліями розуміли “слова і словосполучення, які називають об’єкти, характерні для життя, побуту,культури, соціального й історичного розвитку одного народу і є чужими для іншого” [12, c. 55], “всі специфічні факти історії і державного устрою національної спільності, особливості її географічного розташування, характерні предмети сучасного та минулого побуту етнографічні і фольклорні поняття” і відносили їх до власне без еквівалентної лексики [11], а також “одиниці національної мови, що позначають унікальні референти, характерні даній лінгвокльтурі і які відсутні у порівнюваній” [60, c. 251].
У перекладознавчих працях слово “реалія” як термін з’явилося у 40-х роках. Уперше його вжив відомий перекладознавець А. Федоров (його діяльність склала цілу епоху в історії радянського перекладознавства) у праці “О художественном переводе” (1941), але для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт. Характеризуючи працю перекладача, автор зазначає: “це діяльність, що вимагає певних знань, не тільки практично мовних, а й літературознавчих і історико-лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурного світогляду, що дозволяє (...) усвідомити всі особливості соціальних умов (...), історичні і географічні реалії та ін., одним словом, уміти орієнтуватися в будь-якому тексті” [57, с. 23]. У подальших працях Федоров залишився вірний такому розумінню терміну реалія. В останньому виданні книжки “Основи загальної теорії перекладу: Лінгвістичні проблеми “ (1983) А. Федоров дещо уточнює дефініцію реалії: ідеться не просто про “слова, що позначають реалії“, а про “слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту “. На думку вченого, можна встановити різні групи та підгрупи реалій за ознакою належності їх до тієї чи іншої сфери матеріального побуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т. д. Але для А. Федорова реалія – явище позалінгвальне, предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає [37, с. 104].
У такому ж розумінні, як у А.Федорова, термін реалія зустрічається у кандидатській дисертації Г. Шаткова, написаної у 1952 році, присвяченій проблемам, що виникають при перекладі безеквівалентної лексики, у якій дослідник пише: “Найтиповішою безеквівалентною лексикою слід вважати імена власні і слова, що позначають національно-специфичні реалії” [27, с. 23]. На основі праці Я. Рецкера “Про закономірні відповідники при перекладі рідною мовою“ (1950 р.) та обгрунтованого ним поняття “еквівалентості “, а також факту наявності в семантичній структурі різномовних слів значень, що не збігаються, Г. Шатков упроваджує поняття “безеквівалентності”. За його визначенням, безеквівалентні слова – це такі лексичні одиниці будь-якої мови, які на певному історичному відрізку часу зовсім не мають готових еквівалентів у лексиці іншої мови. До безеквівалентної лексики Г. Шатков зараховує слова-реалії, окремі слова, деякі звороти. У своє визначення слів-реалій дослідник впроваджує формальний перекладацький критерій: фактор наявності/відсутності еквівалентного словникового відповідника у двох зіставлюваних мовах [58, с. 9]. Такий критерій не вказує на будь-які субстанційні якості слова-реалії, а переносить можливості його ідентифікації у сферу міжмовних відповідників. Це й природно: лише лінгвокраїзнавство може розглядати реалію у площині однієї мови; перекладознавство завжди пов’язане принаймі з двома мовами. Проте, на наш погляд, у Г. Шаткова дуже приблизне визначення обсягу безеквівалентної лексики. До цього питання глибше підходить Г. Чернов, який виділяє декілька видів безеквівалентної лексики: лексико-предметну, лексико-семантичну та стилістичну безеквівалентності. Він відносить реалії до лексико-предметної безеквівалентності.
Дещо широко розумів цей термін С. Толстой – перекладознавець, що опрацьовував проблеми перекладу з англійської мови на російську. Для нього реалії – це конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад.
У 1952 році Л. Соболєв уперше дав визначення терміну “реалія” як лексичної одиниці: “Терміном “реалії” позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, а отже, і в мовах інших народів” [27, с. 24].
В українському перекладознавстві термін “реалія” вперше вживає О. Кундзіч у 1954 році в праці “ Перекладацька мисль і перекладацький недомисел”, підкреслюючи у ній неможливість перекладу реалій: “Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліям даного народу, що, як правило, не перекладаються” [37, с. 104]. Значним поступом в опрацюванні реалій в українському перекладознавстві є праці В. Коптілова. У визначенні реалій учений акцентує передусім чинник міжмовного зіставлення. Так, у праці “Актуальні питання українського художнього перекладу” В. Коптілов називає реаліями “слова, що позначають предмети та явища, невідомі мові перекладу” [30, c. 97].
У 1968 році С. Ковганюк опублікував дуже цікаву книгу “Практика перевода”, в якій досвідчений перекладач і перекладознавець називає реаліями “назви предметів і явищ матеріальної і духовної культури певного народу, які в перекладі залишаються незмінними” [21, с. 106].
Такий розгляд проблеми реалій доктор філологічних наук, професор Роксоляна Петрівна Зорівчак вважає досить поверховим. На підставі численних дефініцій вона вивела своє визначення реалії у книзі „Реалія і переклад“: „Монолексемні і полілексемні одиниці, що вміщують як основне лексичне значення традиційно закріплений комплекс краєзнавчої інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови сприймача“ [22, с. 13].
Лінгвістичну суть реалій дуже глибоко, на наш погляд, вивчив іспаніст В. С. Виноградов у своїй докторській дисертації “Лексические вопросы художественной прозы” (1975). Серед дослідників реалій в аспекті лінгвокраєзнавства варто відзначити також Є. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова, які є авторами лінгвокраєзнавчої теорії слова.
Багато науковців, які займалися дослідженням реалій, дають різні визначення, говорячи про особливості цього мовного явища. Для одних до реалій слід відносити слова, що позначають особливості державного уряду, побуту, нравів та ін. Для інших, як, наприклад, у Л. Н. Соболєва, реалія – це “побутові і специфічні національні слова й звороти, які не мають еквівалентів у побуті, а отже, і в мовах інших країн, і слова із національного побуту, яких нема в інших мовах, тому що нема цих предметів і явищ в інших країнах” [47, с. 290]. Вл. Россельс вбачає у реаліях “іншомовні слова, які позначають поняття, предмети, явища, що не використовуються тим народом, на мову якого твір перекладається” [12, с. 169]. Він вважає, що “реалія – це предмет, поняття, явище, характерне для історії, культури, побуту, життя того чи іншого народу країни, яке не зустрічається в інших народах” [12, с. 169].
Дуже стислу дефініцію реалій дає Л. С. Бархударов, який розглядає реалії як „слова, що позначають предмети, поняття і ситуації, які не існують у практичному досвіді людей, які говорять іншою мовою“ [3, с. 78]. Надалі він розвиває цю дефініцію шляхом переліку можливих „предметів матеріальної та духовної культури (...), наприклад, страви національної кухні, різноманіття народного одягу та взуття, народні танці, політичні заклади і суспільні явища та ін.“ [3, с. 79].
Те, що реалії виникають у загальнонародному процесі словотворення, акцентує дефініція Я. Рецкера: “Реалії – це слова, що позначають предмети, процеси і явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властивою термінам” [44, с. 183]. Проте, автор не враховує відносності реалій, залежності їх від словникового складу мови-переймача, і в цьому хиба його визначення. Не враховано також, що реалія часто виражається полілексемними одиницями.
Надзвичайно ретельно цю перекладознавчу категорію, тобто реалії, опрацьовували болгарські перекладознавці – С. Влахов та С. Флорин. Вони є авторами книги “Непереводимое в переводе” (1980). Їм належить таке визначення реалій: “Це слова і словосполучення, що називають об’єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального й історичного розвитку) одного народу і чужі для іншого” [13, с. 438].
Г. Д. Томахін, зіставляючи англійську (її американський варіант) та російську мови ввів поняття “денотативні реалії” та “конотативні реалії”. Під “денотативними реаліями”дослідник розумів такі факти мови, які позначають предмети і явища, характерні для даної культури і не мають відповідників у порівнюваній культурі. Терміном “конотативні реалії” він позначав предмети, які нічим не відрізняються від аналогічних предметів порівнюваних культур, але в даній культурі і в мові отримали додаткові значення завдяки культурно-історичним асоціаціям, характерних лише даній культурі [49].
Слова-реалії є знаками, елементами лексичної системи мови, за допомогою яких називаються реалії-предмети. Дослідники виокремлюють реалії в особливий лексично-семантичний клас, який протиставляється лексичним одиницям, що відображають загальнолюдські явища, предмети дійсності.
Погляди вчених не співпадають також щодо визначення форм реалій як мовних одиниць. Існувала думка, що реалії можуть бути лише у формі слова. У наш час більшість дослідників стверджують, що слова-реалії існують у формі слова, похідного слова, словосполучення, стійкого словосполучення та речення.
В кожній мові є слова, що ніяк не вирізняються серед інших слів, але передати їх при перекладі буває досить непросто. Адже реалії – специфічні слова або назви предметів в духовній та матеріальній культурі, що притаманні тільки певному народу. Реалії виступають означеннями предметів, понять, типічних особливостей певного географічного місця, матеріального життя, соціально – історичних особливостей деяких людей, нації, країни, племені, що являють собою національний, місцевий та історичний колорит. Такі слова не мають точних відповідників в інших мовах
Необхідно бути уважним, аби не переплутати реалії з термінами. Адже між цими двома поняттями є значна різниця. Хоча деякі реалії буває дуже важко відрізнити від термінів, через те, що останні можуть іноді співвідноситись і з унікальними референтами. Крім того, терміни так само, як і реалії, не мають ідеографічних синонімів і входять до лексико-семантичної системи літературної мови. Терміни, на відміну від реалій, можуть бути інтернаціональними, тобто вони позбавлені будь-якого національного забарвлення, належать переважно до сфери науки, створюються штучно виключно для найменування предмета чи явища, з поширенням яких і отримує широке застосування, і є характерними для художнього стилю, реалії ж можуть вживатись в будь-якому стилі мови.
Окреміі реалії мають схожість з власними іменами: der Weihnachtsmann, das Rotkäppchen, der König-Drossel та інші. Іноді реалії можуть віддалятися від літературної норми, до них відносяться, наприклад, діалектизми, елементи розмовної мови, жаргонізми.
Зі сказаного вище можна також зробити висновок про те, що основною рисою реалій є її колорит. А саме передача колориту при перекладі тексту з однієї мови на іншу і складає головну проблему перекладача при роботі з реаліями.
Деякі дослідники-науковці, наприклад Є. Верещагін, М. Костомаров, відносять реалії до розряду безеквівалентної лексики, стверджуючи, що вони не підлягають перекладу. Однак реалія є частиною вихідного тексту, тому її перенесення в текст перекладу являється однією з умов адекватності перекладу. Саме тому питання зводиться не до того, можна чи не можна перекладати реалію, а до того, як її перекладати.
У мовознавстві існує двояке розуміння реалій:
Таким чином, досить часто дані поняття уточнюються і поряд з терміном «реалія» вживаються терміни «реалія-предмет», «реалія-слово».
На даний час у мовознавстві під поняттям «реалії» розуміють назви предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інститутів, імена національних і фольклорних героїв, міфологічних істот, топонімічні та антропонімічні назви, які властиві лише окремим націям та народам. При цьому розрізняють денотативні та конотативні реалії. Денотативні реалії – це реалії, які співвідносяться із предметом або явищем (наприклад, Judenstern, Arbeitsdienst тощо). Конотативна реалія – це краєзнавча реалія, що містить в собі асоціативне, емоційне, стилістичне, оціночне, додаткове, непряме значення (наприклад, Denaturiertes Monstrum – художній фільм). Прикладами конотативних реалій часто є антропонімічні назви або імена відомих фольклорних, міфологічних героїв, алюзії.
У порівнянні з іншою лексикою, реалії характеризуються тісним зв’язком із предметом або явищем, які вони позначають, та історичним відрізком часу. Реаліям властиві історичний або часовий колорит з одного боку, а з іншого – національний або локальний. При цьому ця локальність може бути географічною чи колективною. При порівнянні з реаліями іншої мови спостерігаємо розбіжність реалій у наступних випадках:
Як ми вже зазначали, дослідники виокремлюють реалії в особливий лексико-семантичний клас, який протиставляється лексичним одиницям, що відображають загальнолюдські явища, предмети дійсності. Погляди вчених не співпадають також щодо визначення форм реалій як мовних одиниць. Існувала думка, що реалії можуть бути лише у формі слова. Більшість дослідників стверджують, що слова реалії існують у формі слова, похідного слова, словосполучення, стійкого словосполучення і речення [16, c. 107].
Що стосується структури реалій, то на питання, до якої категорії мовних засобів слід віднести реалії, фахівці не дають однозначних відповідей. М. Л. Вайсбурд, наприклад, вважає, що «поняття, віднесені до реалій, можуть бути виражені окремими словами, словосполученнями, реченнями та скороченнями» [8, c. 100]. Але більшість вчених говорять про «слова»-«лексичні одиниці», і тільки іноді додають «словосполучення» [43, c. 407]. Так вважають Л. Н. Соболєв, А. В. Федоров, Г. В. Чернов, а також С. Влахов і С. Флорин. У розумінні цих фахівців реалії – це тільки слова і словосполучення. Додавання у цьому випадку «і словосполучення» означає, що до реалій можна віднести «номінативні словосполучення», тобто такі сполучення слів, які семантично дорівнюють слову. Реалією може бути номінативне словосполучення ще й тому, що до реалії прирівнюються кальки, які нерідко являють собою саме такі словосполучення. Іншою формою реалій є скорочення (абревіатури). Включення їх до реалій також логічне, оскільки вони являють собою стягнені в одне «слово» номінативні словосполучення. Дуже часто реалією можуть вважати фразеологічні звороти, тобто стійкі словосполучення всіх типів, у тому числі й ідіоми, прислів'я та приказки, багато з яких мають характерне національне або історичне забарвлення.
З погляду перекладознавства виділяють:
Фактичний матеріал показав, що реалії мають власні структурні особливоті. Розглянемо це на прикладах реалій-компонентів корпусу фразеологічних одиниць соціально-економічної сфери у сучасній німецькій мові. До найяскравіших реалій у сфері економіки належать назви грошових одиниць, що були в обігу на території Німеччини в різні періоди її історії. Назви грошових одиниць настільки тісно пов’язані зі своєю країною, що, здається, подібно гербу, є її своєрідним символом, наприклад: Mark, Pfennig, Heller, Deut, Dreier, Nickelstück. Серед досліджуваних знаків є фразеологізми, основними смисловими компонентами яких є назви старих грошових одиниць, наприклад:
einen schönen (або hübschen) Groschen verdienen – “заробити чимало, загребти добрі гроші” (9, с. 281).
У фактичному матеріалі було виявлено реалії, що мають різноманітні стрктурні форми.
1.2.1.Реалії у формі простого слова простого слова (простий тип):
Euro (Євро),
Pfennig (пфеніг),
Taller (талер),
Sechser (монета в 10 пфеннігів),
Kreuzer (крейцер, дрібна розмінна монета, яка була в обороті до кінця ХІХ століття),
der Advent (адвент, що означає передріздвяний час, який починається з четвертої неділі до Різдва),
das Butterbrot (хліб із вершковим маслом),
der Hamburger (гамбургер, рублений шніцель по-гамбургськи).
1.2.2. Реалії у формі похідного слова:
pfennigweise (Adj.): einen Betrag pfennigweise auf den Tisch zählen (14, с. 1142).
1.2.3. Реалії у формі складного слова (композити):
der Pfennigbetrag, der Pfennigartikel (товар, який можна придбати на певну суму пфенігів );
Begrüssungsgeld (сто західнонімецьких марок, які виплачувалися кожному громадянину НДР, який вперше приїздив до ФРН після падіння Берлінської стіни),
groschensüchtiger Mensch (скупа, жадібна людина),
Gleichberechtigungsgesetz – закон про рівноправність жінок і чоловіків, який був прийнятий у 1950 році та внесений до Конституцій Німеччини,
Jugendforderungsgesetz – закон про надання допомоги молоді в навчанні, роботі спорті та відпочинку. Перший закон було прийнято в 1950 році, поправки внесено в 1964, а з 1974 почав діяти третій закон.
1.2.4. Реалії у формі абревіатури / скорочення:
BRDDR = BRD + DDR (контамінована назва для об’єднаної Німеччини, створена від скорочених назв ФРН і НДР),
BRD = Bundesrepublik Deutschland (Федеративна Республіка Німеччина),
RG = Reichsgesetz (Імперський закон, який зберігає свою силу в Федеративній Республіці Німеччина),
VVN = Vereinigung der Verfolgten des Naziregimes (Об’єднання людей, які переслідувалися при нацизмі),
DBD = die Demokratische Bauernpartei (Демократична селянська партія, яка належала до Демократичного блоку, була заснована в 1948 році. Це була селянська партія – найбільш дієва серед представників сільського господарства),
LDPD = die Libaral Demokratische Partei Deutschlands (Ліберальна демократична партія Німеччини: заснована в 1945 році, брала активну участь у розбудові та впорядкуванні розвитку соціалістичного суспільства).
1.2.5. Реалії у формі стійкого словосполучення – фразеологічної одиниці:
keinen Pfennig wert sein (ugs.) – (щось не варте й копійки) (14, с. 1142),
jeden Euro zweimal umdrehen (ugs.) – (економно витрачати гроші) (15, с. 203), mit dem Pfennig rechnen müssen (ugs.) – (хтось вимушений економити) (14, с. 1142),
„Auferstanden aus Ruinen“ – «Піднімемось з руїн» (гімн НДР). Текст гімну був написаний Йоганом Бехером (Johannes R. Becher) спеціально на честь утворення НДР, а музика до гімну була написана провідним композитором НДР Хансом Айслером,
Tag der Republik – День заснування НДР (національне свято), яке відзначалось кожен рік 7 жовтня, починаючи з 1949 року.
1.2.6. Реалії у формі речення (приказки та прислів’я):
wer den Heller nicht ehrt, ist des Talers nicht wert (присл.) (хто геллер не береже, той не вартий і талера) (9, с. 322).
Спостереження показують, що реалії як частина мови найчастіше є іменниками: Bundeskanzlerin, Sterneköche, US-Dollar, Lederhose. Незначну групу формують реалії-прикметники, утворені від іменників. Такі відносні прикметники не мають еквівалентів у інших мовах. Їх значення розкривається на основі генетичних прототипів, наприклад: pfennigweise (Adj.).
У структурному плані реаліям характерні ряд специфічних ознак: реалії мають обмежені епідиматичні, синонімічні й антонімічні зв’язки.
Парадигматичні зв’язки характерні лише деяким реаліям. Причиною цього є лексичне значення реалій, його національно-культурний компонент. Національно-культурний компонент лексичного значення реалій відображається національно-культурними семами, які є їх інтегральними семантичними ознаками, і в той самий час їх загальною диференційною ознакою щодо національно “немаркованої” лексики. Національно-культурні семи є частиною конотативного значення реалій. До конотативного компонента значення відносимо: образність, оцінність, експресивність, емоційність та національно-культурний компонент, що є обов’язковою семантичною ознакою смислової структури реалії. До класу реалій належать також і фразеологічні одиниці, які не містять таких компонентів, але виражають національно-культурну інформацію [16, c. 107].
У структурному плані виділяють:
der Eintopf (айнтопф – густа страва, що заміняє перше та друге блюдо);
Reichstag – Рейхстаг;
Kölner Dom (Кьольнський собор),
Werder – Bremen (німецький футбольний клуб Вердер – Бремен),
das Dritte Reich (Третій Рейх);
Endlösung der Judenfrage – вирішення єврейського питання (масові екзекуції єврейського народу);
sich beim Salzamt klagen (подавати скаргу, скаржитися у всі можливі установи);
Ein Reich, ein Volk, ein Führer – Один Рейх, один народ, один вождь;
wie ein Piefke reden (кумедно розмовляти) [1, с. 32].
Отже, реаліям властиві власні структурні особливості. У нашій роботі ми виокремлюємо такі найважливіші форми існування реалій, як слово, словосполучення і речення.
Висновок до розділу 1
Оскільки реалії виділяють в окрему перекладознавчу категорію в межах безеквівалентної, вони належать до найменш вивчених лінгвістичних одиниць. Слова-реалії є знаками, елементами лексичної системи мови, за допомогою яких називаються реалії-предмети. Дослідники виокремлюють реалії в особливий лексично-семантичний клас, який протиставляється лексичним одиницям, що відображають загальнолюдські явища, предмети дійсності.
У філолоії термін “реалія” походить від пізньолатинського прикметника середнього роду realis (речовинний, дійсний), набув особливої універсальної чинності у ХIХ ст. – на початку ХХ століття. Провівши аналіз літератури, ми виявили те, що цей феномен розглядався як предмет матеріального світу, а не як слово, що його позначає як “конкретні умови життя і побуту країни, з мови якої здійснюється переклад, а також як “безеквівалентні слова, які в певний історичний відрізок часу зовсім не мають готових еквівалентів у лексиці іншої мови”. У перекладознавчих працях слово “реалія” як термін з’явилося у 40-х роках і вперше був вжитий А.Федоровим. В українському перекладознавстві термін “реалія” вперше вживає О. Кундзіч у 1954 році в праці “Перекладацька мисль і перекладацький недомисел”. Фактичний матеріал показав, що реалії мають власні структурні особливоті. Їх поділяють на реалії у формі простого слова, у формі похідного слова, у формі складного слова, у формі абревіатури, стійкого словосполучення та речення.
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОМОВНИХ РЕАЛІЙ
2.1. Класифікація реалій
У науковій лінгвістичній літературі представлені різні класифікації культурно-маркованих одиниць за часовими, семантичними, граматичними, локальними та фонетичними ознаками. Перші класифікації реалій були проведені за предметним принципом. В. С. Виноградов розглядав реалії на базі іспанської мови. Автор глибоко дослідив це питання і визначив реалії у найрізноманітніших сферах життя іспанського народу. У них міститься натяк на спосіб життя, поведінку, риси характеру, дії історичних, фольклорних героїв іспанського соціуму [11, с. 91]. Є. М. Верещагін і В. Г. Костомаров на базі російської мови виокремили сім груп слів, наділених національно-культурною семантикою [10, c. 128]. Головним принципом усіх класифікацій реалій є тематичний принцип.
У ході нашого дослідження було виявлено, що реалії як компоненти корпусу фразеологічних одиниць соціально-економічної сфери поділяються на дві групи:
- етнонімів:
eine [die] schnelle Mark verdienen (ugs.) – “швидко заробити гроші в будь-який спосіб” (9, с. 254);
keine müde Mark (ugs.) – “жодної копійки” (9, с. 253);
- топонімів:
das Wasser in die Spree tragen та її інший варіант das Wasser in die Elbe / in den Rhein tragen / schutten – “робити щось недоцільне” (10, с. 303);
- антропонімів:
dicke Maria (ugs.) – “велика сума грошей; крупні купюри грошей”;
der billige Jakob – “ярмарковий торговець дешевим товаром” (9, с. 107);
Otto Normalverbraucher (ugs.) – “середньостатистичний споживач” (9, с. 296).
Наявність цих складових є необхідною та достатньою ознакою для включення таких лексичних одиниць до класу реалій.
Національно-культурний компонент таких слів-реалій виражений імпліцитно і не відображений у відповідних словникових дефініціях. Так, наприклад, багатозначний іменник der Span, що є компонентом наступних фразеологічних одиниць соціально-економічної сфери, має такі словникові значення:
1. тріска, скіпка, скалка;
2. уламок, відламок.
Цей іменник, вжитий у множині (die Späne), позначає гроші: die Späne haben / der hat Späne – “у нього водяться грошенята”, а також nicht ein Span haben – “не мати нічого, ні копійки“. У фразеологічній одиниці etw. über den Span bezahlen семантичним центром є іменник Span у однині, вжитий у своєму словниковому значенні, але для розкриття його змісту потрібно знати, що у давнину купці та шинкарі вели облік боргів своїх клієнтів за допомогою бирки. Для перевірки правильності позначених боргів виготовляли ще одну бирку (Gegenspan). Якщо хтось помилково платив більше, ніж потрібно було, тоді говорили: über den Span bezahlen – “переплатити за що-небудь, заплатити втридорога”.
Необхідно також володіти фоновою інформацією, щоб зрозуміти зміст серії фразеологічних одиниць соціально-економічної сфери з прикметником blau (блакитний):
еin blauer Brief – “офіційне письмове повідомлення про звільнення з роботи”;
blauer Montag – “самовільне нез’явлення у понеділок на роботу”; blauen Montag machen – “не з’явитися у понеділок на роботу”;
j-d macht blau (розм. фам.) – “хто-небудь прогулює, не виходить на роботу”.
До класу реалій відносимо також і ті фразеологічні одиниці соціально-економічної сфери, прототипами яких є звичні життєві ситуації, але виражають національно-культурну інформацію. Цікаву національно-культурну інформацію містить також і фразеологічна одиниця Haare lassen müssen. Основою його виникнення послужив звичай стародавніх німців мати довге волосся, що було символом гідності. Тільки вільні мали право на довге волосся (бороду). Раби, полонені, злочинці були позбавлені цього права і повинні були стригтися наголо. Тому залишитися без волосся означало колись бути позбавленим гідності. Згодом вираз зазнав метафоричного переосмислення і набув значення “зазнати збитків”.
Існує багато принципів класифікації реалій. Кожен із них розподіляє реалії на певні групи, які, у свою чергу, можуть далі розподілятися на окремі підгрупи. Такі розподіти дозволяють якомога краще дослідити той чи інший клас реалій.
2.1.1. Предметна класифікація
Згідно цієї класифікації реалії поділяються на такі види та підвиди [22; 37; 59]:
der Rhein (Рейн) (18, c. 8),
die Alpen (гори Альпи) (18, c. 9);
die Landwirtschaft (сільське господарство) (18, c. 94),
die Viehwirtschaft (скотоводство) (18, c. 95);
die Tracht (національна одежа; корпоративна одежа як єдина форма одягу у членів союзів і об’єднань) (18, c. 156);
der Ostarbeiter (робітники на території сучасної Німеччини після Другої світової війни);
die Gotik (готика, готичний стиль як мистецький напрям XIII – поч. XVI ст.) (18, c. 153);
„Mein Kampf“ = «Моя боротьба» (1925 р.): зібрання книг А. Гітлера, написаних ним під час його перебування у в’язниці; у цих творах (у так званій «Другій книзі») було викладено расистське вчення, що пізніше стало основою для ідеології націонал-соціалізму,
„Reinigung“ der Literatur = «очищення» літератури: вилучення з літератури творів єврейських письменників і інших заборонених авторів,
„Innere Emigration“ = «внутрішня еміграція»: припинення офіційної діяльності заборонених німецьких письменників,
Die Exilliteratur = літературна діяльність письменників, які перебували в еміграції,
Theaterland = «країна театрів» (Німеччина), особливого розвитку театральне мистецтво набуло тут у двадцяті роки,
Großer Schauspielhaus = інша назва головного театру Берліна,
Die „Hauptstadt des deutschen Theaters“ = «столиця німецького театру» (Берлін): саме в цьому місті найактивніше розвивалось театральне мистецтво,
„Trias“ = Брехт, Енгель, Неєр: провідні німецькі драматурги 30-х рр. ХХ ст.,
Das „Alberttheater“ = дрезденський театр, який вважається одним із перших експресіоністських театрів,
„Reichskulturkammergesetz“ = «Закон культурних палат Рейху»: закон, який встановлював ієрархію та функції галузей культури,
„Reichstheaterkammer“ = «Театральна палата Рейху»: організація, яка займаласьпитаннями організації театрального життя,
NS-Bühnenautoren = драматурги, які підтримували у своїх творах ідеологію націонал-соціалізму,
Reichsfilmkammer = організація, яка займалася питаннями кіномистецтва,
„Märchenland“ = «країна казки»: мається на увазі кіномистецтво,
„Denaturiertes Monstrum“ = художній фільм,
„Universum-Film-Aktiengesellschaft“ (UFA) = об’єднання кіно мистецьких організацій у Німеччині,
Der „Blaue Reiter“ = напрямок в образотворчому мистецтві Німеччини першої половини ХХ століття, що пізніше вплинув на становлення наступних мистецьких напрямків; спілка російських, швейцарських і німецьких художників, які об’єдналися у 1911 році у Байроні,
Der „Internationale Stil“ = «інтернаціональний стиль»: провідний архітектурний стиль у Третьому рейсі.
der Wolgadeutsche (німець Поволжя) (18, c. 48),
der Recke (витязь, богатир);
Deutsche Mark (німецька марка) (18, c. 47),
Euro (Євро) (18, c. 8),
Cent (Цент) (18, c. 8);
die Deutsche Demokratische Republik (Німецька Демократична Республіка) (18, c. 29),
die Bundesrepublik Deutschland (Федеративна Республіка Німеччина) (18, c. 8),
das Bundesland (федеральна земля) (18, c. 17),
Österreich (Австрія) (18, c. 8),
Belgien (Бельгія) (18, c. 8);
der Reichstag (рейхстаг, орган найвищої державної влади в Німеччині; законодавча гілка влади) (18, c. 8),
der Reichspräsident (президент рейху, у «Веймарській республіці» було лише два президенти – Ф. Еберт і П. Гінденбург) (18, c. 8),
der Bundestag (Бундестаг) (18, c. 8),
die Bundesregierung (Федеративний уряд у ФРН і Австрії) (18, c. 52),
der Führer (фюрер, одноосібний керівник Третього рейху, який мав необмежені права в усіх сферах життя суспільства, фюрер в житті Німеччини був лише один – Адольф Гітлер),
der Bürgermeister (бюргермайстер) (18, c. 59);
der Volkswagen (фольксваген, марка автомобіля) (18, c. 93), „Hitlerjugend“ («Гітлерівська молодь», Гітлерюгенд, молодіжна організація у фашистській Німеччині) (18, c. 45).
2.1.2. Часова класифікація
der Reichsleiter (Рейхслейтер, звання вищого партійного чиновника фашистської Німеччини),
das Dritte Reich – «Третій Рейх» («Третя імперія») – Німеччина за часів правління націонал-соціалістів (1933-1945 рр.).
У межах однієї мови слід розглядати два типи реалій:
Якщо ж розглядати відразу декілька мов, можна навести ще одну можливу класифікацію реалій:
2.1.3. Етнореалії
У перекладонавстві існує також поняття «етнореалії». Під цим терміном ми розуміємо національно-специфічні реалії буття народу, що включають як специфічні феномени природи, так і матеріальні та духовні здобутки та надбання конкретної культури й історії. Компонентами етнореалій є наявність етнокультурної інформації та певних етнічних стереотипів. Етнокультурна інформація може бути одним із компонентів значення або елементом семантичного фону. Національний одяг, їжа, звичаї й обряди несуть етнокультурну інформацію з самого початку свого існування. Інша частина реалій даного етносу може співпадати з такими самими реаліями іншого етносу. Проте, у процесі життєдіяльності, поряд з первинним призначенням, реалія повсякденного життя набуває для певного етносу більшого конотативного значення і стає для нього носієм певного символічного змісту та набуває специфічно національного значення, яке передається від покоління до покоління, слугує врешті-решт етнічною пам'яттю народу, тобто стає етнореалією [47; 48]. Наприклад, у реалії das Schwein = свиня на перший погляд відсутня будь-яка етнокультурна інформація і вона є загальнолюдською універсалією. Однак, при вивченні даної реалії у більш глибинному національно-культурному контексті стає зрозумілим, що вона несе етнокультурну інформацію, пов'язану з історичним і господарським розвитком німців. Свиня як вид домашньої худоби є у німецькому ареалі символом багатства, добробуту. Новорічні вітання „Viel Glück zum Jahreswechsel" супроводжуються часто зображеннями поросятка. Традиційна для німців форма скарбнички також має вигляд поросятка.
1. Етнореалії на позначення особливостей природно-географічних умов існування німецького етносу представлені такими групами [49; 50]:
а) “Die geografische Lage Deutschlands” = географічне положення Німеччини (наприклад, die Nordsee вербалізовано цілою низкою мовних одиниць: das Randmeer (на кордоні з Атлантичним океаном), grosser Teich, grosser Heinrich або grosser Hund (Heinrich – розповсюджене німецьке ім'я, Hund – розповсюджена в Німеччині тварина). Ця кількість назв свідчить про важливість Північного моря у життєдіяльності німецького етносу);
б) „Das Wetter” = погода, “der Donner” = грім, „der Schnee” = сніг (der Schnee: und wenn der ganze Schnee verbrennt (die Asche bleibt uns doch) – ніщо не змусить занепасти духом; im Winter ist der Schnee billig – на рубель відро; Die Ehre ist wie der Schnee – честь, як сніг);
в) “Die Pflanzenwelt” = флора, рослинний світ (Die Eiche: fest wie eine Eiche stehen – стояти міцно, як дуб, stark wie eine Eiche sein – бути міцним, як дуб; von einem Streiche fällt keine Eiche – від одного удару дуба не звалити, вживається у випадках, коли щось не вдається зробити за один раз; хоча viele Streiche fаllen die Eiche – багато ударів і дуба звалять, можна співвіднести з українськими варіантами „вода камінь точить; разом легше й батька бити"; Pilze wachsen schneller als Eichen – гриби ростуть швидше дуба, якщо хочуть сказати, що справа не так швидко робиться, проблеми не швидко вирішуються; O, du dicke Eiche! – здивування; das fällt Eiche! – це приголомшливо!; das ist eine grosse Eiche! – це велика справа);
г) “Die Tierwelt” = фауна, тваринний світ.
2. Етнореалії на позначення особливостей суспільно-історичного життя німецького етносу представлені такими групами:
а) Етнореалії на позначення особливостей історичного розвитку до XVII ст.: nach Kanossa gehen – погоджуватися на принизливу капітуляцію; принизливо просити пробачення, йти з повинною (Каносса – замок у Північній Італії, куди у 1077 році німецький імператор Генріх IV (1050 – 1106 pp.), відлучений від церкви римським папою Григорієм VІІ, прийшов пішки. Три дні стояв імператор перед воротами замку та просив пробачення у папи. Вдруге в історичній долі Німеччини цей вираз зазвучав з вуст Отто фон Бісмарка у Рейхстазі: "Nach Kanоssa gehen wir nicht!". У сучасній німецькій мові вживаються субстантивовані форми: ein Kanossagang; ein Gang nach Kanossa; einen Kanossagang antreten;
б) Eтнореалії на позначення особливостей суспільно-історичного розвитку XVII ст.: Фрідріх Вільгельм створив лейб-гвардію з високих юнаків (мінімальний зріст 1,88 м), яких король купував у всьому світі. Її називали die langen Kerls. У сучасній німецькій мові вираз lange Kerls набув більш нового значення – “школяри-акселерати”;
в) Етнореалії на позначення особливостей історичного розвитку XVIIІ ст. (Dazu hat Buchholz kein Geld – на це немає грошей. Бухгольц – скарбник пруського короля Фрідріха ІІ. На запит міністерства, чому в Берліні не ремонтується Довгий міст, король наклав резолюцію: „Dazu hat Buchholz kein Geld, Buchholz hat kein Geld dazu");
г) Етнореалії на позначення особливостей історичного розвитку XIХ ст. та ХХ ст. („Blut und Boden” – виражає ідеологію, яку проповідували соціал-фашисти. Вперше цей девіз було сформульовано у книзі А. Вінніга "Befreiung" (1926), яка розпочата словами: „Blut und Boden sind das Schicksal der Völker". Багато німців вживали його іронічно та в скороченій формі „Blubo“);
д) “Die Kirche” = церква (die Kirche – це не просто християнська культова будівля, що має вівтар i приміщення для богослужіння (як традиційно перекладається це слово), а значно ширше поняття: die evangelische Kirche; die katholische Kirche – католицька церква. Die Kirche має також значення „богослужіння, церковна служба", тому стають зрозумілими вирази die Kirche halten – служити обідню (заутреню, вечірню служби); zur Kirche luten – дзвонити до обідні (до вранішньої, вечірньої служби);
е) “Die Waffe” = зброя (das Schwert: zum Schwert greifen – взятися за меч (розпочати війну, сварку тощо); etw. mit dem Schwert teilen – вирішувати щось силою; zwischen zwei Schwertern stehen – знаходитися між двох небезпек, між двох вогнів; das Schwert (gern) in die Scheide stecken – закінчити непорозуміння мирно).
3. Етнореалії на позначення особливостей економічного життя німецького етносу представлені такими групами:
а) “Das Handwerk” = ремесло, професія (das Zunftwesen: zur Zunft gehren – бути представником певної групи осіб (певної професії); jmd. ist von der Zunft – хтось фахівець (майстер) якої-н. справи; jmd. ist nicht von der Zunft – хтось не розбирається у цьому (у цій справі), це не за його фахом; die ganze Zunft – вся братія, уся компанія; eine saubere Zunft! – ну і компанія!;
б) “Das Geld” = гроші (der Pfennig – німецький символ грошей і щастя; jeden Pfennig (dreimal) umdrehen – берегти кожну копійку, бути економним; auf den Pfennig sehen – рахувати кожний пфеніг, тремтіти над кожною копійкою; kein Pfennig wert sein – не бути вартим і копійки; ich gebe keinen Pfennig für etw. / j-n. – 1) я й копійки не дам за щось, когось; 2) хтось довго не протягне; 3) щось є безперспективною справою; nicht für fünf Pfennig – аж ніяк! Ніскільки!);
в) “Die Architektur” = архітектура (das Fachwerk – фахверкові будови, які були широко розповсюджені вже у ХІ – ХІІ ст. у зв'язку з розвитком міст та ремісництва).
4. Етнореалії на позначення особливостей науки, техніки та освіти німецького етносу представлені такими тематичними групами:
а) "Die Ausbildung" = освіта (Grundschule, Realschule, Gymnasium, Abitur, Abi, Hauptschule, Bruder Studio; ein älteres Semester, еin jüngeres Semestеr, der Kommilitone);
б) “Diе Technik” = техніка (der Ottomotor – двигун внутрішнього згорання; der Ottobenzin – бензин для карбюраторних двигунів);
в) Eтнореалії на позначення особливостей розвитку німецької мови та друкарства (die Stterlinsschrift – шрифт для письма з сильно заокругленими літерами, який витіснив die Schrägschrift (природно косий шрифт з нахилом) та який використовували в німецьких школах до 1945 р.).
5. Етнореалії на позначення особливостей побуту та традицій німецького етносу представлені такими тематичними групами:
а) “Sitten und Brеuche” = звичаї та традиції (j-n auf den Schild (er)heben – зробити когось несподівано, раптово головним, вождем, поставити кого-н. на чолі (підняти когось на щит); Walpurgisfeier(fest) – Bальпургієва ніч, шабаш відьом: ніч з 30 квітня на 1 травня);
б) “Volksglaubeп” = повір’я, народні прикмети, “Aberglaube” = забобони, марновірство, “Anzeichen” = прикмета, знак, символ (den Teufel an die Wand malen – малювати усілякі жахи, лякати (старовинне повір'я говорить: нещастя та демона можна викликати, тільки-но вимовиш їх ім'я);
в) “Die Farbe” = колір (Gelb – символізує зраду, розлуку, ревнощі, роздратованість; німці пов'язують жовтий колір також з ненавистю, заздрощами, нещирістю. Наступні мовні одиниці підтверджують ці асоціації німців: der gelbe Neid – чорна заздрість (букв. жовта заздрість); sich grün und gelb ärgern – вийти з себе, біситися; vor Neid gelb und grün werden – позеленіти від заздрощів (букв. пожовтіти та позеленіти від заздрощів);
г) “Die Zahlen” = числа, цифри (Drei – значення закінченості, повноти чогось: dreimal wird etwas bekannt gemacht; drei Hände Erde ins Grab werfen; mit drei Hammerschlägen auf den Grundstein spricht man bestimmte Wünsche aus; dreimal wird ein Lebehoch ausgebracht; dreimal muss man an Holz klopfen; Dreizahl – щаслива цифра, das dreifache Ausspucken über die Schulter);
д) “Die Hochzeit” = весілля, “das Begräbnis” = поховання, захоронення (Polterabend – вечір напередодні весілля. За народним звичаєм перед будинком (чи в будинку) нареченої б'ють глиняний посуд. Шум від биття посуду повинен вигнати злих духів, які загрожують нареченим. Після такого вечора наречені разом прибирають черепки);
е) “Das Fest” = свято (Weihnachten – свято народження Христа, Fest der Freude, des Lichtes und der Familie, про який німці кажуть: über Weihnachtеп kein Fest, über des Adlers kein Nest – не існує свята більшого за Різдво, як не існує гнізда вищого за орлине);
є) “Die Kleidung” = одяг (das Wams: etwas aufs Wams kriegen – отримати прочухана (дістати щось з вамса), j-m das Wams ausklopfen – побити кого-н. (букв. "вибити кому-н. вамс");
ж) “Das Essen” = їжа, “die Getränke” = напої (Mustopf – горщик каші, яку готували раніше у кожній німецькій хаті: er sitzt immer hinter Mutters Mustopf – говорили про людину, яка не намагається бути самостійною (він сидить за маминим горщиком каші) та aus' m Mustopf kommen – говорили, коли хто-н. покидає домівку, щоб жити самостійно (він іде від маминого горщика каші); j-r wohl aus dem Mustopf kommen – вживається, коли йдеться про непоінформованість, обмеженість, тупість людини).
Таким чином, сукупність виокремлених груп складає основні національно-специфічні реалії буття етносу, вербалізованих німецькою мовою, та є фрагментом національної мовної картини світу німецького народу.
2.1.4. Класифікація реалій за Р. П. Зорівчак
Найповнішою є класифікація реалій, яка належить доктору філологічних наук, професору Р. П. Зорівчак [22, c. 93]. Вона виділяє наступні групи реалії:
а) Житло та особливості побудови:
Barock- und Renaissance-Bauten (18, c. 19) = будівлі в стилі барокко та ренесанс,
„Gehry-Bauten“ (18, c. 21) = будівлі Гері,
Fachwerk (18, с. 160) = фахверкові будови, які були широко розповсюджені вже у ХІ – ХІІ ст. у зв'язку з розвитком міст та ремісництва
б) Одяг:
Highfashion made in Germany (18, c. 175) = висока мода Німеччини , “Wunderkind Couture” (18, c. 175) =лейбл Йогана Йоопа ,
Business-Outfit (18, c. 175) = бізнес стиль в одязі;
в) Їжа та продукти харчування:
Kieler Sproten (18, c. 171) = вид рибних консервацій,
Weißwurst mit süßem Senf (18, c. 171) = біла ковбаса, виготовленя з телятини,з додаванням сала та спецій,
Öko-Lebensmittel (18, c. 172) = екологічно чисті продукти харчування, Riesling-Wein (18, c. 173) = вино Рислінг;
г) Заняття та професії:
der Journalist und promovierte Kulturanthropologe (18, c. 25) = журналіст, доктор культурної антропології,
Designer (18, c. 177) = дизайнер,
Modeschöpferin (18, c. 177) = модельєр, кутюр’є;
д) Грошові знаки та міри:
Euro (18, c. 8) = Євро,
Cent (18, c. 8) = Цент,
US-Dollar (18, c. 11) = долар США;
а) Етнічні та соціальні групи
б) (Регіональні) звертання:
Bayern (18, c. 15) = баварці,
Sachsen (18, c. 15) = саксонці,
Friesen (18, c. 15) = фризи;
das „Herrenvolk“ = «панівний народ», німецький народ за уявленнями гітлерівців;
die „Übermenschen“ = «вища раса», німецький народ згідно націонал-соціалістичної ідеології;
die „Untermenschen“ = «нижча раса», представники усіх інших національностей (у першу чергу євреї, роми, слов’яни) за уявленнями націонал-соціалістів.
в) Народні свята та танці:
Tag der Deutschen Einheit (18, c. 8) = День німецької єдності,
Richard-Wagner-Festspiele Bayreuth (18, c. 12) = Фестиваль музики Вагнера в Байройті,
Bachfest Leipzig (18, c. 12) = Фестиваль музики Баха в Лейпцигу, Theatertreffen Berlin (18, c. 12) = Берлінський театральний фестиваль, Internationale Filmfestspiele Berlin (Berlinale) (18, c. 12) = Міжнародний кінофестиваль у Берліні (Берлінале),
Walpurgisfest (18, с. 24) = Bальпургієва ніч, шабаш відьом: ніч з 30 квітня на 1 травня;
г) Назви богів, міфологічних та казкових персонажів;
Д) Позначення легендарних місць:
Schloss Neuschwanstein (18, c. 17) = замок Нойшванштайн,
Schloss Sansouci (18, c. 18) = палац Сан-Сусі,
die Speicherstadt in Hamburg (18, c. 19) = пакгаузи в Гамбурзі,
Brocken (18, c. 24) = гора Броккен, вершина в Гарці;
Insel Rügen (18, c. 20) = острів Рюген,
die Saarschleife (18, c. 24) = поворот ріки Саар;
а) Адміністративні одиниці:
Demokratischer parlamentarischer Bundesstaat (18, c. 8) = Демократична парламентська федеративна держава,
Eurozone (18, c. 8) = Єврозона,
Europäische Union (18, c. 8) = Європейський Союз,
Bundesländer (18, c. 15) = Федеральні землі,
б) Державні інститути:
Bundestag (18, c. 8) = Бундестаг,
Bundesrat (18, c. 9) = Бундесрат;
в) Молодіжні й суспільні організації та партії:
Sozialdemokratische Partei Deutschlands (18, c. 10) = Соціал-демократична партія Німеччини, провідна політична партія «Веймарської республіки», була заборонена в «Третьому рейсі». Партія виникла в 1946 році, а її організаційним принципом був демократичний централізм,
Christlich Demokratische Union (18, c. 10) = Християнсько-демократичний союз,
Christlich Soziale Union (18, c. 10) = Християнсько-соціальний союз, Bündnis 90/Die Grünen (18, c. 10) = Союз 90/Зелені,
Komunistische Partei Deutschlands (18, c. 10) = Комуністична партія Німеччини: політична партія, що поширювала ідеї комунізму у «Веймарській республіці», під час правління націонал-соціалістів також була заборонена і переслідувана,
Freie Demokratische Partei (18, c. 10) = Вільна демократична партія,
Die Linkspartei.PDS (18, c. 10) = Ліва партія/ПДС,
Deutsche Arbeitspartei (18, c. 10) = Німецька робітнича партія, яка була заснована А. Дрехслеєром; прогресивна партія у «Веймарській республіці»; у 1919 році до цієї партії вступив Адольф Гітлер, який через два роки став її керівником,
Nazionalsozialistische deutsche Arbeitspartei (18, c. 10) = Націонал-соціалістична німецька робітнича партія: була утворена у квітні 1920 року з Німецької робітничої партії; була очолювана Адольфом Гітлером і у 1933 році призвела до повалення «Веймарської республіки» та була панівною партією у «Третій імперії»,
Max-Plank-Gesellschaft (18, c. 11) = Товариство імені Макса Планка,
die Frauenhofer-Gesellschaft (18, c. 11) = Товариство імені Фрауенгофера,
die Helmholtz-Gesellschaft (18, c. 11) = Співтовариство імені Гельмгольца,
der Demokratische Block – форма організації соціалістичної системи партій в НДР, яка очолювала політичне об’єднання усіх партій та організацій. Був утворений у 1945 році. Він поділявся на центральний комітет і окружний комітет. Партії та організації, які входили до Демократичного блоку, мали в ньому однакові права,
der Demokratische Frauenbund Deutschlands (DFD) – організація жінок НДР, утворена 8 березня 1947 року. Ця організація боролась за збереження миру, а також за рівноправність фінок і чоловіків,
die Freie Deutsche Jugend (FDJ) – організація, заснована в 1946 році, яка продовжувала традиції комуністичного молодіжного руху. Своїм завданням організація вбачала виховати молоде покоління як активного поборника соціалізму. Кожен, хто досягав 14 років, міг стати членом цієї організації. Прикладом для неї завжди був комсомол у СРСР,
der Kulturbund – організація, заснована в 1945 році. Першим її президентом був Йоганес Бехер. Організація боролась за культурне відновлення Німеччини на основі гуманістичних традицій,
die Pionierorganisation „Ernst Thälmann) – організація була заснована в 1948 році. Кожен учень з 10 до 14 років міг бути членом цієї організації, якщо він признавав її статут,
der Deutsche Turn- und Sportbund (DTSB) – організація була заснована в 1957 році, її діяльність була спрямована на розвиток спорту. Ця організація налічувала 2,2 млн. членів, які тренувались у понад 7400 спортивних командах і брали участь у змаганнях,
das „Jungvolk“ = «молодий народ»: молодіжна організація гітлерівської Німеччини, яка об’єднувала юнаків та дівчат віком 10 – 14 років (у ній розповсюджувалась ідеологія націонал-соціалізму),
Hitlerjugend = «молодь Гітлера: молодіжна організація Німеччини, до якої належали юнаки віком 14 – 18 років,
Bund deutscher Mädel = «союз дівчат Німеччини»: аналогічна молодіжна організація для дівчат віком 14 – 18 років,
Arbeitsdienst = «трудова служба»: трудова шестимісячна служба, яку зобов’язані були пройти всі юнаки та дівчата після закінчення школи,
Der Deutsche Arbeitsfront (DA) = «Німецький фронт праці»: об’єднання німецьких підприємців та найманих робітників у Третьому рейсі,
Ersatzreserve – «резервні війська»: резервна частина німецької армії, до якої входили чоловіки у віці 21 – 35 років,
Landwehr = німецька діюча армія (чоловіки 35 – 45 років),
Ersatzlandwehr = головні німецькі діючі війська (чоловіки 35 – 45 років),
NS-Frauenschaft = громадянки німецького рейху, основним обов’язком яких було виховання дітей – майбутніх громадян німецької імперії,
„Kraft durch Freude“ = «Сила через радість»: спеціальне агентство нацистської партії, яке займалось організацією проведення вільного часу німецького народу (здешевлений відпочинок, туризм, залучення до фізичної культури і спорту, заохочення аматорських театрів тощо).
Der Deutsche Akademische Austauschdienst (DAAD) (18, c. 13) = Німецька служба академічних обмінів.
г) Промислові й аграрні підприємства та торгові заклади:
Bosch (18, c. 17), DaimlerChrysler (18, c. 17), Porsche (18, c. 17), Boss (18, c. 17),Stihl (18, c. 17), Würth (18, c. 17), BMW (18, c. 17), Audi (18, c. 17), Siemens (18, c. 17), Porzellankonzern Villeroy&Boch (18, c. 24), Jenoptik (18, c. 25),
д) Військові та поліцейські підрозділи:
Oberkommando der Wehrmacht = Верховне командування вермахту, утворене на основі ліквідованого військового міністерства,
Die Luftwaffe = верховне командування авіацією за часів націонал-соціалізму,
Schutzstaffeln = охоронні відділи: найдієвіші інструменти панування, контролю і терору гітлерівців,
Geheime Staatspolizei = «таємна поліція» (гестапо): апарат таємної державної поліції, що переслідував політичних противників режиму.
е) Громадські професії та посади:
Abgeordnete (18, c. 8) = депутат,
Bundespräsident (18, c. 9) = Федеральний президент,
Bundeskanzlerin (18, c. 9) = Федеральний канцлер;
а) Антропоніми загальні та індивідуальні (видатні діячі):
Prof. Dr. Horst Köhler (18, c. 9) = Хорст Кьолер,
Dr. Angela Merkel (18, c. 9) = Ангела Меркель,
Kaiser Karl der Große (18, c. 21) = імператор Карл Великий,
Franka Potente (18, c. 21) = Франка Потенте,
Til Schweiger (18, c. 21) = Тіль Швайгер,
Martin Luther (18, c. 23) = Мартін Лютер,
Thomas Mann (18, c. 25) = Томас Манн,
Klaus Viedebantt (18, c. 25) = Клаус Відебантт,
Цей вид ономастичних реалій зустрічається у книзі дуже часто, оскільки у кожному розділі автор посилається на видатних людей, якими славиться Німеччина;
б) Топоніми звичайні та меморативні:
die Nordsee (18, с. 9) = Північне море,
die Bauyerischen Alpen (18, c. 9) = Баварські Альпи,
das Süddeutsche Alpenvorland (18, 9) = Південно-Німецьке передальпійське плоскогір’я,
Zugspitze (18, c. 8) = Цугшпітце,
das Norddeutsche Tiefland (18, c. 9) = Північно-Німецька низовина,
die Mittelgebirgsschwelle (18, c. 9) = Середньовисотний гірський поріг, Rhein (18, c, 8) = Рейн,
Berlin (18, c. 9) = Берлін,
Frankfurt am Main (18, c. 9) = Франкфурт-на-Майні, Rügen (18, c. 20) = Рюген,
das Rheintal (18, c. 21) = долина виноградників на Рейні,
Sylt (18, c. 25) = Зільт,
Freie und Hansestadt Hamburg (18, c. 19) = Гамбург,
Mecklenburg-Vorpommern (18, c. 20) = Мекленбург-Передня Померанія, Nordrhein-Westfalen (18, c. 21) = Північний Рейн-Вестфалія,
в) Назви кампаній, аеропортів, палаців тощо:
Deutsche Welle (18, c. 11) = Німецька хвиля,
Ebay (18, c. 18),
Nivea-Konzern Beierdorf (18, c. 19) = Nivea-концерн Beierdorf;
6. Реалії на позначення особливостей науки, техніки та освіти німецького етносу представлені такими тематичними групами:
а) Освіта:
Grundschule, Realschule, Gymnasium, Abitur, Abi, Hauptschule, Bruder Studio; ein älteres Semester, еin jüngeres Semestеr;
б) Техніка:
Hightech, Biotech und Meditech (18, c. 20) = високі технології, біотехнологія і медицинські технології,
der Ottomotor – двигун внутрішнього згорання;
der Ottobenzin – бензин для карбюраторних двигунів.
Отже, існує дуже велика кількість різноманітних підходів щодо класифікації реалій. Реалії поділяються на сучасні та історичні, власні та чужі, регіональні й інтернаціональні. У цій роботі за основу взято класифікацію, яку розробила Р. П. Зорівчак, оскільки саме ця класифікація є найдоцільнішою у розкриті теми. Академік виділяє такі основні групи реалій: побутові, етнографічні й міфологічні, реалії світу природи, реалії державно-адміністративного укладу та суспільного життя, ономастині й асоціативні реалії.
2.2. Прийоми передачі реалій при перекладі
Переклад реалій – це справа не тільки перекладацької техніки, а й перекладацького мистецтва. Залежно від переваги того чи іншого виду інформації, що її несе реалія у кожному конкретному випадку (у денотативної, конотативної, зокрема національно-культурної, локальної) від композиційної заданості реалії у ситуативному контексті, перекладачі по-різному відтворюють її семантико-стилістичні функції.
Перша умова адекватного відтворення реалії – глибоке знання їх. Перекладаючи твір з далекого часу або про далекі від наших, людські відносини, звичаї і події, перекладач змушений, використовуючи всі ресурси рідної мови, уявити собі, як було б названо цією мовою ті чи інші явища, якщо б вони існували в житті його народу. Коли в перекладача вже склалося вірне уявлення про реалію та її контекстуальне оточення, йому легше вирішити, як представити її своєму читачеві. Психологічно це нагадує той випадок, коли поняття уже є, а слова для нього ще немає. Доречно згадати застереження Ю. Найди: «Людина, що перекладає з однієї мови на іншу, повинна завжди усвідомлювати розбіжності в культурному тлі, представленому цими мовами» [57, с. 84]. Не можна не погодитися з думкою Ж. Мунена, який вважає, що перекладач мусить виступати водночас у ролі етнографа.
Розглядаючи проблему реалій у перекладі, виходимо передусім з того, що в художньому тексті все реалії – хоча б частково – є стильотворчими засобами, бо вони сприяють створенню національного кольориту, який завжди є складником стилю. Звісно, історичні реалії стилістично забарвлені яскравіше, адже вони вміщують елементи історизму, що належать до яскраво виражених стилістичних категорій. Але навіть коли в першотворі реалія служить лише для позначення об’єктивно існуючих предметів і явищ і позбавлена особливої експресивної дієвості, то в перекладі (як носій семи «локальність») вона художньо правомірно вияскравлюється, набуває стильотворчої ваги, посилює свій стилістичний потенціал, свої виражальні можливості, втрачає стилістичну нейтральність. У таких випадках сам акт перекладу виступає засобом стилістичної актуалізації. Глибоко справедлива думка А. Федорова: «Слова, що позначають реалії, не мають термінологічного забарвлення, не контрастують навіть із найбільш «звичайним» контекстом в оригіналі, не виділяються у ньому з погляду стилістики, є звичайні для мови оригіналу, і саме тому становлять труднощі при перекладі» [57, с. 85].
Реалія, як і кожне інше слово,може набути в контексті будь-якої стилістичної функції, певної конотативної семантики, більше того – стати ключовим словом. А те, що це слово – реалія, щодо мови-переймача, ускладнює справу. І в художньому, і в побутовому мовленні реалії можуть вживатися лише з метою номінації та комунікації і нічим не виділятися серед інших слів. Стилістична амплітуда реалії надзвичайно широка, що і необхідно враховувати перекладачам. Спправа ускладнюється тим, що в тексті оригіналу реалія часто сприймається як щось звичне, органічне, рідне для тих читачів, яким текст призначений. Звідси – дилема: або показати специфіку та впасти в екзотику або ж зберегти звичність і втратити специфіку. Це протиріччя може здолати лише досвідчений перекладач, який добре знає побут і історію, відчуває зображувальні можливості вписаного в художній текст слова і, водночас, глибоко опанував мову в усіх її діалектах, говірках тощо.
Перекладачі українського художнього слова натрапляють на великі труднощі ще й тому, що реалії, як правило, порівняно бідно представлені у сучасних наших тлумачних і перекладних словниках, що мають нормативний характер і опираються переважно на літературні цитати, а не на живе народе мовлення, де реалій найбільше.
Незнання реалій не тільки компрометує перекладача, а й усе зображуване середовище робить сумнівним у психологічному плані, підриваючи відчуття правдоподібності. У творах перекладеного письменника виринає перед читачем панорама якогось нового світу, якого ніколи недобачає авторів земляк. Те, що для нас черпає міць із взаємин з чимось дуже близьким, ніжно-рідним, приваблює чужинця саме тому, що воно – наскрізь нове, далеке, інколи фантастичне. І в цьому чимала заслуга реалій. При перекладі їх більше, ніж у інших випадках. Треба пам’ятати слова С. Маршака, якими він застерігав перекладачів від мертвої академічної книжності: «Перекладаючи, дивіться не лише в папір, а й у вікно» [57, с. 86].
Розглядаючи проблему відтворення семантико-стилістичних функцій реалій засобами цільової мови зауважуємо, що твердження, нібито реалії перекладаються, – неточне. Перекласти – це значить віднайти відповідник у цільовій мові, а як же цього досягти, якщо в етнокультурні, матеріальній чи духовній, в історії носіїв цільової мови немає співвідносного об’єкта, поняття чи явища.
Отже, у випадку реалій доречно говорити не про переклад у буквальному розумінні, а лише про віднайдення семантико-стилістичного відповідника або про трансляційне перейменування реалій.
Відтворення семантико-стилістичних функцій реалій у перекладі – кардинальне питання перекладознавства. Чимало дослідників розглядало це питання і часто доходило при цьому не зовсім однакових висновків.
О. Кунін визначає транслітерацію, калькування, описовий переклад, комбінований спосіб (додавання до основи слова іноземного суфікса) як основні способи їх перекладу. О. Швейцер і В. Шевчук визнають три способи відтворення реалій засобами цільової мови: транслітерацію, калькування, пояснюючий переклад; Л. С. Бархударов – п’ять: транскрипцію (транслітерацію), калькування, описову перифразу, приблизний і трансформаційний переклади. А. Федоров обґрунтовує чотири способи передачі реалій: транслітерацію (транскрипцію), калькування, уподібнення, гіпонімічний переклад. О. Шумагер визнає лише так званий метод трансфера – «перенесення слова в формі, фонетично максимально наближеній до вихідної» [57, с. 85-92].
Для будь-якого перекладача переклад реалій є, з одного боку, цікавою, а, з іншого, важкою та відповідальною працею, адже недостатнє знання історії, культури, звичаїв, суспільного ладу, особливостей політичного життя може стати причиною неадекватного перекладу, що просто або не буде сприйматись реципієнтом, або буде сприйматись, але не належним чином.
Причиною останнього є і те, що реалії – слова, які найбільш яскраво відображають своєрідність культури народу – носія. Особливості культури можуть бути не відомі певній людині з іншої країни і саме тут вся відповідальність за " зрозумілий " людині переклад лягає на перекладача.
Зберегти національну своєрідність оригіналу в перекладі є завданням досить складним, адже у процесі перекладу відбувається не тільки зіставлення різних мовних систем, а й зіткнення різних культур. Саме тому проблема перекладу реалій стала основою великої кількості наукових робіт. Дане питання, по своїй суті, складається з декількох спірних моментів. Суперечливим є також виділення та розмежування безпосередньо способів перекладу реалій і правомірність та необхідність вживання того чи іншого прийому та факторів, які накладаються на їхнє уподібнення певним обмеженням.
Перекладач обирає той чи інший прийом, покладаючись на власний перекладацький інстинкт, спираючись на отримані знання та накопичений у процесі роботи досвід. Саме тому вирішальне слово, незалежно від теоретичних досліджень, у більшості випадків залишається за перекладачем-практиком.
Мовознавці та перекладознавці давно звернули свою увагу на те, що при перекладі реалій виникає чимало труднощів. Серед них виділяють двоє основних труднощів передачі реалій при перекладі:
Однак деякі реалії мають в мові перекладу одиничні відповідники (der Adventskranz – різдвяний вінок). «Одиничний відповідник означає те, що у більшості випадків подана одиниця вихідної мови перекладається однією і тією ж одиницею мови перекладу» [19, с. 83]. При перекладі такого типу реалій, які мають одиничні відповідники, труднощів майже не виникає.
Можливості перекладу реалій, які фактично зустрічаються у перекладах, звjдяться до таких основних прийомів: транслітерація чи транскрипція, створення нового (іноді складного) слована основі вже існуючих у мові елементів, уподібнюючий переклад, уточнюючий при умовах контексту та гіпонімічний переклад (заміна видового поняття на родове). У нашій роботі ми розглянемо прийоми передачі реалій при перекладі більш детальніше.
2.2.1. Транскрипція та транслітерація
Терміном “транскрипція” позначають віднайдення якомога точнішого віповідника через запис звучання слів мови-джерела графемами мови-переймача, тобто транслітерація іншомовного слова літерами мови перекладу, яка має за мету досягнутидосягнути максимальне наближення до звукового складу оригінального слова. Тому звукова форма нового слова (наприклад, die Frau – фрау, die Fräulein – фройляйн), незвична для мови перекладу, спонукає читача відчути німецький акцент перекладного твору. Транскрипція необхідна там, де слід підкреслити лексичну «короткість» позначення та специфічність такої реалії, відсутньої у мові перекладу. Частина цих запозичень стала нормативною для зображення того чи іншого регіону, увійшовши в периферійний пласт словникового складу мови перекладу (пфеніг, марка), а інша є оказіональною, чи випадковою, з’являючись у мовленні одного чи декількох перекладних романів чи фахових видань (фахверк). Низка транскрипцій можуть містити суфікси мови перекладу. Проте надмірне транскрибування реалій, спрямоване на максимальне відтворення національного колориту, може спотворити сприйняттяксту через постійні «натикання» на часто незрозумілі й іноді непотрібні екзотизми [15, с. 36].
У книзі «Tatsachen über Deutschland» є дуже велика кількість транскрибованих реалій:
Bundestag (18, c. 8) = Бундестаг,
Bundesrat (18, c. 9) = Бундесрат,
Neuschwanstein (18, с. 17) = Нойшванштайн,
Wiesbaden (18, с. 19) = Вісбаден,
Aachen (18, с. 22) = Ахен,
Brühl (18, с. 22) = Брюль,
Steingaden (18, с. 23) = Штайнгаден,
Georg Friedrich Händel (18, с. 24) = Георг Фрідріх Гендель,
«Zeit» (18, с. 25) = «Цайт»,
Goethe (18, с. 25) = Гьоте,
München (18, с. 27) = Мюнхен.
Транскрипція, як передача звучання іноземного слова (примат вимови), – не єдиний спосіб у своєму роді, адже можливий і примат графіки – транслітераційна передача. Транскрипція і транслітерація – найлаконічніші способи перекладу реалій. Завдяки ним створюється певний експресивний потенціал: у контексті слів рідної мови транскрибоване слово виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає, конотацій небуденності й оригінальності, наприклад:
der Bundestag – бундестаг,
die Wehrmacht – вермахт (транслітерація);
der Einsatzstab – айнзацштаб (транскрипція).
Однією з основних переваг транскрипції як прийому перекладу реалійявляється максимальна стислість, що в ряду випадків являється основною причиною транскрибування. Слід зазначити, що транскрипцію, як і будь-який інший прийом, варто використоввати з обержністю, оскільки в деяких випадках передача колориту, який не є основною ціллю, може відтіснити на другий план передачу смислового змісту реалії, не виконавши тим самим комунікативне завдання перекладу. Велика кількість транскрибованих слів може призвести до перенасичення тексту реаліями, яка не зближує читача з оригіналом, а віддаляє від нього [15, с. 38].
Застосування транслітерації при передачі реалій дуже обмежене, про це можна говорити при перекладі понять, які стосуються в основному суспільно-політичного життя та власних імен:
Berlin – Берлін;
die Mitra – мітра.
Найяскравішими прикладами транслітерації є :
Rheinland-Pfalz (18, с. 21) = Рейнланд-Пфальц,
Potsdam (18, с. 18) = Потсдам,
Hessen (18, c. 19) = Гессен,
Hannover (18, с. 20) = Ганновер,
Mainz (18, c. 21) = Майнц,
Dessau (18, с. 23) = Дессау,
Weimar (18, с. 23) = Веймар,
Kanzler (18, c. 27) = канцлер,
Jenny (18, c. 31) = Єнні,
Goerg (18, c. 34) = Георг,
Weisberger (18, c. 39) = Вейсбергер,
Goebbels (18, c. 41) = Геббельс,
Hitler (18, c. 41) = Гітлер,
Bürger (18, c. 53) = бюргер.
Питання про вибір між транскрипцією (транслітерацією) та безпосередньо перекладом стосується, головним чином, слів, ще не знайомих носіям мови перекладу.
2.2.2. Створення нового / складного слова
Даний спосіб використовується, якщо транскрипція (чи транслітерація) за певних причин небажана чи неможлива. Введення неологізма – найбільш підходящий (після транскрипції) шлях збереження значення змісту та колориту реалії, яка перекладається, оскільки шляхом створення нового слова (чи словосполучення) іноді вдається досягнути майже такого ж ефекту. Такими новими словами можуть бути, в першу чергу, кальки та напівкальки.
2.2.2.1. Калькування
Калькуванням є особливий вид запозичення, коли структурно-семантична модель мови-джерела відтворюється поелементно (повністю чи частково) матеріальними засобами мови сприймача. Зазвичай калькування передає не стільки значенняслів-реалій, як особливості авторсько-індивідуальних висловів, у тому числі оказіональних слів.
Калька – запозичення шляхом буквального перекладу – дозволяє перенести в мову перекладу реалію при максимально повному збереженні семантики. Однак збереження семантики не означає одночасне й автоматичне збереження колориту, оскільки частини слова чи виразу передаються засобами мови перекладу. Найбільш яскравими прикладоми калькування є:
der Bundesspräsident (18, с. 9) – федеральний президент,
der Jugendsenator (18, с.39) – сенатор у справах молоді,
Deutscher Bund (18, c. 30) = Німецький союз.
2.2.2.2. Напівкалькування
Напівкалькування являє собою часткове запозичення слів і виразів, які складаються частково з елементів вихідної мови, частково з елементів мови отримувача.
Так, напівкалькуванням в українській мові є німецька реалія «Третій рейх», яка являє собою аналог виразу «das Dritte Reiсh», а також: Niedersachsen (18, с. 20) = Нижня Саксонія,
Mecklenburg-Vorpommern (18, c. 20) = Мекленбург-Передня Померанія, Nordrhein-Westfalen (18, c. 21) = Північний Рейн-Вестфалі
„Alte Reich“ (18, c. 29) = «Стара імперія»,
Heiliges Römisches Reich Deutscher Nation (18, c. 30) = Священна Римська імперія німецької нації,
Riesengebirge (18, с. 25) = Велетенські гори,
SA-Mann (18, с. 27) = штурмовик,
Drachensberge (18, с. 31) = Драконові гори,
Reichsbahn (18, с. 32) = державна залізнична дорога,
Berufsverbot (18, с. 34) = заборона на професію,
Betriebsrat (18, с. 35) = виробнича нарада,
Feuerland (18, с. 37) = Вогняна Земля,
Goethestadt (18, с. 40) = місто Гете,
Staatssekretariat (18, с. 45) = державний секретаріат,
die Karl-Marx-Universität Leipzig (18, с. 49) = Лейпцигський університет імені Карла Маркса.
2.2.2.3. Створення неологізму
Останнім в групі вище згаданих прикладів являється створення перекладачем семантичного неологізму, тобто слова чи виразу, який дозволяє зрозуміти сенс, зміст реалії:
«Handwerkbursch» – ремісничий челядник;
«in pechdunkler Nacht» – глупої ночі [15, с. 49],
„Die Jüdin von Toledo“ (L. Feuchtwanger) – «Іспанська баллада»,
„Mann ist Mann“ (B. Brecht) – «Що той солдат, що цей».
2.2.3. Уподібнюючий переклад (денотативна субституція)
Даний спосіб перекладу вживається доволі часто. Він грунтується на використанні іншомовного когіпоніма (паралельне видове слово). Іншими словами, перекладач використовує при перекладі іншомовний подібний термін, що підпорядкований спільному родовому поняттю. Дуже поширеним є підбір функціонального еквіваленту, який викликає у читача такі ж асоціації, як і у читача вихідного тексту: Ich habe eine Konfirmation gemacht. – Я уперше причастився [15, с. 43]. Найяскравішими прикладами транслітерації із книги «Tatsachen über Deutschland» є:
Im Herzen Europas (18, c. 8) = у центрі Європи ,
Die Nazi-Herrschaft (18, c. 18) = нацистське панування.
2.2.4. Контекстуальний переклад
Такий вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов’язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз’ясненні суті реалії у найближчому контексті. Інколи контекстуальне роз тлумачення реалій охоплює дескриптивне та гіперонімічне перейменування. Його ще називають трансформаційним перекладом, тобто вільним перекладом відповідно до контексту.
Цей прийом за своїм принципом схожий з уподібнюючим перекладом і протиставлений словниковому, оскільки слово, яке перекладається при використанні такого прийому, може мати відповідності, що відрізняються від наведених у словнику. У даному випадку головною орієнтацією для перекладача слугує контекст, тому сам спосіб «полягає у заміні словникового відповідника при перекладі контекстуальним, логічно пов’язаним з ним». Ситуаційні відповідники, що виступають когіпонімами, як правило, належать до різних синонімічних груп, проте в межах тексту вони характеризують як контекстуальні синоніми одне поняття. Ілюстрацією такого типу перекладу може слугувати переклад фрази «Entschuldigung, wir haben keinen Speisen im Menü!» – «Вибачте, але ми не зможемо Вам подати форшмак та вагінг-ам-зе. У нас немає німецької кухні» [15, с. 45].
2.2.5. Гіпо-гіперонімічний переклад
Гіперонімічне перейменування – досить поширений вид перекладу реалій, пов’язаний із засадними поняттями лексичних трансформацій, катеризацією денотата, визнанням ізоморфізму частини й цілого, генералізацією. Усе це належить до мовних універсалій. Можливість такого виду трансляційного перейменування, такої деконкретизації пов’язана із наявністю міжмовних гіпонімів, які, в свою чергу, зумовлені гіпонімією як мовною універсалією.
Гіпонімічний переклад є заміною видового поняття на родове, тобто це є передача реалії тою мовною одиницею, яка має більш широке значення, ніж та, яку перекладають. За своїм значенням це прийом генералізації, який дуже часто використовується. Він дозволяє відмовитись від транскрипції та провести заміну понять, різниця між якими в умовах даного контексту незначна:
Schnaps – горілка,
der Gastarbeiter – іноземний робітник, робітник-емігрант, «гостьовий» робітник;
der weiße Kreis – «білий круг», у якому розмір квартплати визначається виключно домовласником;
der Blaubrief – синій конверт з повідомленням про звільнення.
2.2.6. Переклад фразеологізмів, до складу яких входять слова-реалії
У лінгвістиці до реалій відносять також стійкі вислови, до складу яких входять слова, що безпосередньо позначають реалії. У деяких випадках використання фразеологізма у вихідному тексті будується на використанні можливостей національно-культурного колориту, наприклад, для побудови художнього чи публіцистичного образу. У цьому випадку проблема вибору прийому перекладу реалії постає найбільш гостро. Таким чином, питання про переклад реалій стосується також і проблеми перекладу фразеологізмів, які несуть будь-яке національне забарвлення:
sich beim Salzamt klagen - даремно скаржитись (Salzamt - легендарна вигадана державна установа);
jmdn. katholisch machen – виправити когось, наставити на шлях істинний;
nicht ganz katholisch aussehen – виглядати ненадійно, підозріло;
Ich werde dich katholisch machen – я навчу тебе пристойно поводитись (символічне значення лексеми katholisch зумовлене пануванням католицизму в Австрії на відміну від протестанської півночі Німеччини).
Переважна більшість цих символічних компонентів має культурно-специфічну екстралінгвістичну співвіднесеність, хоча й опосередковану, а такі фрази, як sich beim Salzamt klagen – цілком затемнену мотивацію.
Наступні підвиди лексичних компонентів позначають національно- специфічні реалії та явища буття австрійської нації, і тому їх статус національних маркерів не потребує детального обгрунтування.
Варто також звернути увагу на власні назви як компоненти фразеологічних одиниць.
Ці компоненти складають найчисленнішу підгрупу серед лексичних маркерів німецьких і австрійських фразеологічних одиниць. Серед них переважають антропоніми. Їх умовно можна розділити на такі підгрупи:
а) Імена та прізвища відомих діячів австрійської та німецької історії та культури:
Kreisky, schau oba / Franz Joseph, schau oba / Sindelar, schau oba – «глянь, як погано йдуть справи» (Б. Крайський – колишній федеральний канцлер Австрії, Франц-Йозеф – її передостанній імператор, Матіас Зінделар – відомий австрійський футболіст 30-х рр.);
Josephinische Zeiten – спокійні, ліберальні часи (імператор Йозеф І проводив політику лібералізації, сприяв скасуванню кріпацтва, розвитку науки й освіти);
Fix Laudon! – чорт забирай! (Фельдмаршал Лаудон – один із відомих австрійських вельмож);
Das ist ja Radetzky! - це загальновідомо (фельдмаршал Радецький – одна із найзнаменитіших фігур австрійської історії);
Mozartzopf tragen – носити перуку зі штучною кіскою або коротку косичку із власного волосся (на манер В. А. Моцарта);
б) Поширені австрійські імена в символічному значенні:
da will ich Veithl heißen – не я буду, якщо це не так (Veithl – lat. Vitus – поширене австрійське ім'я);
Wie Frantischek meint – як вважає середній, пересічний віденець. Не випадково середній віденець носить слов`янське ім'я;
в) Символічними можуть ставати у національній свідомості австрійців і неавстрійські антропоніми:
echter Piefke sein - бути німцем, прусаком, солдафоном;
piefkinesisch handeln – поводитись як прусак – грубо, по-солдафонськи; wie ein Piefke reden / piefkinesisch reden – розмовляти з північнонімецьким акцентом;
г) Імена фольклорних і літературних образів, гра слів у формі антропонімів:
der glaubt, er ist ja Fürst Pämstli – він веде себе пихато, зверхньо, зарозуміло;
jmd. lebt wie der Fürst Pämstli – хтось живе багато й вишукано (князь Пемстль – персонаж комедії, поставленної у Відні під час Конгресу 1815 р., можливий натяк на Наполеона);
Herr Adabei sein – бути всюдисущим всезнайкою (Томас Адабай – персонаж книги А. Чіаваччі "Wiener Typen");
erzählen Sie es der Frau Blaske – вигадуй більше, розкажи це своїй бабусі (пані Блажке – фольклорний образ наївної, недалекої жінки, від чеського blaha – блаженна, несповна розуму);
er ist immer Novak – він – вічний невдаха (аналогічна гра слів у поєднанні із реально поширеним слов'янським прізвищем Новак);
д) Етноніми та їх ад'єктивні деревати. Ці компоненти також часто відображають історичні контакти австрійців і німців із сусідніми народами: richtiger Slawiner sein – бути хитрим, лукавим (Slawiner – Slowene);
böhmisch powidalen / böhmakelnd reden – розмовляти ламаною німецькою мовою з чеським акцентом, говорити незрозумілою тарабарщиною;
etw. böhmisch einkaufen – вкрасти;
eingehen wie eine böhmische Leinwand – йти без успіху;
böhmische Stunde – дуже довго;
böhmischer Fehler – помилка в підрахунках;
böhmische Weinberl – картопля;
es sind für mich böhmische Dörfer – це для мене китайська грамота;
es kommt mir böhmisch vor – це здається дивовижним, незрозумілим.
Довголітні культурні контакти Австрії й Чехії сформували у прикметника böhmisch – „богемський“ стійке конотативне, асоціативне, символічне значення – дивний, незрозумілий, неправильний.
З періоду турецької облоги Відня 1683 р. образ турка у психології австрійців і німців має елементи екзотики, загадковості, незрозумілої сили й загрози:
rauchen wie ein Türke – курити як швець;
dasitzen wie ein eingemalener Türke – сидіти непорушно, зручно вмостившись;
einen türkischen Rausch haben – добряче впитись.
е) Історичні факти, політичне життя, офіційна ділова документація: Kurutzen und Türken! / Die Türken sollen dich holen und Kurutzen! – чорт забирай! (Контамінація асимільованої традиційної німецької лайки Kruzifix! та історично мотивованого для австрійців образу турка як ворога християнства, язичника);
einen Kuckuck draufkleben – опечатати (Kuckuck - іронічна назва австрійського імператорського герба – двоголового орла);
zum Handkuß kommen – бути на грані краху;
etw. mit Handkuß empfangen – сприймати щось прихильно;
Küß die Hand sagen – попрощатись;
die Hand küssen – приймати дуже сердечно, бути дуже вдячним.
Усі вирази, образною основою яких є die Hand küssen, виникли на основі звичаїв і правил поведінки, запроваджених при австрійському дворі Карлом V. Типовим прикладом ділової документації є реалія із книги «Tatsachen über Deutschland» der Einigungsvertrag (18, c. 29) = Договір про об’єднання.
є) Історичні, політичні та звичаєві реалії:
ein Іllegaler sein – бути націонал-соціалістом до аншлюсу Австрії в 1938 р.;
Märzveilchen (Märzveigerln) werden – стати членом нацистської партії після аншлюсу;
mir - san - mir Gesinnung – австрійська ментальність, національна самосвідомість (від діалектного mir san mir - wir sind wir; іронічне позначення певного ізоляціонізму австрійців);
das Rote Wien – "червоний" Відень (у період правління соціал-демократів у 30-і рр.);
Väterlicher Despotismus – правління імператора Франца-Йосифа та князя Меттерніха;
Die erste Republik – Автрійська республіка з 1918 р. по 1938 р.;
die zweite Republik – Австрійська республіка починаючи з 1955 р.; Sonderfall "Otto" – гітлерівський план аншлюсу Австрії 1938 р.;
die Zeit des großen Sterbens – епідемія чуми в Німеччині в XIV – XV ст.;
Nachbar in Not – благодійна акція австрійського телеканалу ORF для допомоги постраждалим в югославській війні (з 1992 р.);
europäisches Konzert – віденський когрес 1815 p.;
große Koalition – урядова коаліція соціалістів і правої народної партії у Австрії в 1947 – 1966 рр.;
der zweite bessere deutsche Staat – Австрія у період "австрофашизму" 1934 – 1938 рр.
Вдалими прикладами є реалії „Sprung aus der Geschichte“ (18, c. 27) = «прижок з історії», „deutsche Frage“ (18, c. 27) = «німецьке питання».
2.2.7. Дескриптивна перифраза, чи перифрастичний (описовий, дескриптивний) переклад
Даний спосіб перекладу полягає у поясненні реалії якимось терміносполученням. Загалом перифраза становить прихований коментар, який допомагає читачеві зрозуміти особливості невідомої для нього реалії. Так, з часів Середньовіччя у Німеччині на центральних або ринкових площах (Marktplatz) будували неготичні ратуші (Rathaus) та відсутні в українській архітектурі будинки з вузькими фасадами та загостреними фронтонами (Giebel), за які ті отримали специфічну назву (Giebelhäuser). Відтворювати такі назви доводиться словосполученням із декількох слів – будинки з гостроверхими дахами. Інший тип будинку – Fachwerkhaus – відзначається специфічною кладкою стін, де проміжки між кліткоподібно закладеними брусками заповнюються цеглою й обмащуються глиною. Якщо є необхідність передавати деталі побудови такого будинку, то переклад можна зробити таким чином: фахверковий будинок, на стінах якого знаходяться дерев’яні клітчасті візерунки, а у разі відсутності такої необхідності, перекладач може закономірно звернутися до гіперонімічного перекладу. Яскравим прикладом такого типу перекладу є реалія gesundes Trendgetränk (18, c. 172), що означає мінеральну воду – надзвичайно популярний в наш час напій серед населення Німеччини, який пропагує здоровий спосіб життя.
Найбільш поширеними є:
а) Географічні перифрази:
deutsches Eck – південно-східна окраїна Баварії;
Kornkammer Europas – України –житниця Європи;
Rom des Nordens – Рим півночі, Зальцбург;
das bevölkerungsreichste Land der EU (18, c. 9) = найбільш населена держава ЄС, Німеччина;
Exportweltmeister (18, c. 11) = Німеччина (займає перше місце по експорту);
das größte Wassersportrevier Mitteleuropas (18, с. 20) = найбільший регіон водного спорту в Європі, Мекленбург-Передня Померанія;
die Stadt der Musik – місто музики, Відень;
die Stadt der deutschen Klassik – місто німецької класики, Ваймар;
klein Paris – маленький Париж, Лейпциг;
Theaterland – країна театрів, Німеччина;
Blumenstadt – місто квітів (Ерфурт).
б) Етнічні перифрази:
Herr und Frau Österreicher – пан і пані австрійці, середні, пересічні австрійці;
die Tschusch – Kolonne – югославські жінки-прибиральниці (ймовірно від слов`янського "чуєш");
в) Перифразові найменування відомих історичних діячів Австрії та Нмеччини:
der alte Herr in Schönbrunn – імператор Франц-Йозеф; der österreichische Molke – фельдмаршал ерцгерцог Фердінанд, власник молочарні (натяк на відомого пруського полководця Мольтке);
Friedens-Bertha – Берта фон Зуттнер (відома австрійська письменниця-пацифістка, лауреат Нобелівської премії);
der alte Fritz - прізвисько прусського короля Фрідріха IV;
der eiserne Kanzler – Отто фон Бісмарк;
Straßenmeister aus Käärnten – Йорг Гайдер (лідер правоекстремістської Вільної австрійської партії, губернатор Карінтії).
г) Варіантом перифрази є комбінована реномінація (найчастіше транскрипція з описовою перифразою, і значно рідше – з гіперонімом) – досить ефективний, хоча й багатослівний спосіб максимальної передачі семантики реалій, пов’язаний з лінійним розширенням тексту. Транскрибоване слово вміщує саму «незвичайність», «чужинність», а дескриптивна перифраза (або гіперонім) роз’яснює семантику реалії. Прикладоами є такі реаліі:
das Dirndl (18, с. 152) – дірндль: жіночий національний костюм (плаття) – широка спідниця у складку, біла нарядна блузка з широкими рукавами, приталений корсет і яскравий фартух;
das Richtfest – ріхтфест: свято у зв’язку із завершенням будівництва кровлі будинку;
Polterabend – польтерабенд: традиційний веріч розваг напередодні вінчання;
Pimpfe – пімпфи: школярі молодших класів, члени дитячої фашистської організації.
Іншим варіантом перифрази виступає контекстуальне розтлумачення реалій. Вона складає такий вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій, який нерозривно пов’язаний із цілісністю художнього тексту і полягає у роз’ясненні суті реалій у найближчому контексті, наприклад Bundesversammlung (18, c. 30) = союзний сейм (бундестаг).
2.2.8. Прецензійні слова
Прецензійні слова можуть також представляти національні реалії, які складають природню і невід'ємну частину дійсності та мови, що вивчається. До національних реалій відносяться назви провінцій, районів, історичних пам’ятників, окремих будівель, визначних пам'яток, які відомі всім культурним людям даної країни. У Німеччині відомою національною реалією є:
die Berliner Mauer (18, с. 40) – Берлінська стіна,
Weimarer Republik (18, c. 27) = Веймарська республіка, державне утворення на території Німеччини, проіснувала з 1919 ро 1933 рр.,
Wiedervereinigung (18, c. 29) = Возз’єднання Німеччини.
Отже, майже всі способи перекладу реалій можна назвати загальновживаними, однак, сумуючи все вищезгадане, слід відмітити, що не дивлячись на позитивні сторони всіх способів, при перекладі завжди необхідно враховувати також і пов’язані з ним обмеження.
Кожний справді поетичний твір – це ідейно-художня структура, цілісне явище.
Перекласти поетичний твір – не означає лише передати засобами іншої мови образи, вихоплені окремо, ритміко-інтонаційні нюанси (хай навіть досить тонкі).
Осмислюючи переклад, як ідейно-художню структуру, і необхідність комплексного підходу до нього, слід зупинитися ще на одному вагомому питанні: взаємовідношеннях загального і окремого (часткового). Під окремим мається на увазі конкретний твір, що перекладається, а під загальним – творчість його автора.
Слово – першооснова твору, найбільш насичений і багатий змістовний компонент. Саме трудністю є вибір необхідного слова-еквівалента. Перекладач зважує всі різні лексичні можливості, синоніми і нарешті відбирає слово (рідше 2-3), які можуть у повній мірі відтворити значення оригіналу.
При цьому перекладач проходить різні шляхи вибору:
1) Орієнтування на контекст. Підшукується відповідний еквівалент. Кожне слово у творі зв'язане з усім твором, з його особливостями, з історією його написання, часто з особистістю автора. У рамках одного абзацу (вузький контекст) і всього даного твору (широкий контекст) потрібно охопити думку в цілому. Перекладач повинен знати, що відбувається за межами тексту, вміти читати так званий підтекст. Перекладати потрібно так, щоб зберігалася творча задумка та «почерк» автора, те, про що автор сказав прямо і т. д.
2) Принцип слідування відношенню автора відносно описуваної ситуації, описуваного предмета. Вибір слова між позитивним і негативним значенням.
3) Принцип слідування загальній стилістичній направленості твору й індивідуальному стилю автора. Необхідність вибору слова з синонимічного ряду у відповідності зі стилем автора. Велику увагу слід звернути на індивідуальний стиль автора.
4) Принцип відповідності прийнятої автором інтенсивності. Наприклад, ряд прикметників означають позитивну якість: в рос.: великолепный, дивный., в укр.: розкішний, дивний., в англ.: magnificent, fair, в нім.: prächtig, prachtvoll, herrlich, großartig; ausgezeichnet.
5) Принцип орієнтування на основний словниковий фонд мови. Орієнтування на те, що ввійшло в "золотий фонд" мови. І лише в особливих випадках брати лексику з особливих діалектів, місцевого наріччя (сленга).
6) Принцип вибору слова, яке б найбільше відображало ту реальну дійсність, яку мав на увазі автор. Перекладач повинен розуміти, що він перекладає думку автора, що відноситься до певного устрою життя, певної епохи. Так що мало знати вузький і широкий контекст, треба знати ще ту конкретну дійсність, про яку пише автор.
7) Принцип використання стійких і напівстійких фразеологічних сполучень. До стійких та напівстійких фразеологічних сполучень відносяться фразеологічні зрощення, а також і граматичні сполучення.
Висновок до розділу 2
Отже, існує велика кількість різноманітних підходів щодо класифікації реалій. Реалії поділяються на сучасні та історичні, власні та чужі, регіональні та інтернаціональні. У роботі за основу взята класифікація, яку розробила Р.П. Зорівчак, оскільки саме ця класифікація розкриває дане питання найкраще і виділяє наступні групи реалій: побутові, етнографічні, міфологічні, реалії світу природи, реалії державно-адміністративного укладу та суспільного життя, ономастичні реалії. Щодо прийомів передачі реалій при перекладі, то внаслідок різноманіття цих мовних одиниць, вони можуть видозмінюватись та стикатись один з одним. Тому при перекладі потрібно покладатись на власний перекладацький інстинкт та накопичений досвід. Найпоширенішими прийомами передачі реалій при перекладі є наступні: транскрипція, транслітерація, створення нового слова, уподібнюючий, контекстуальний, гіпо-гіперонімічний, перифрастичний переклад. При здійсненні перекладу твору будь-якого стилю, а особливо художнього, перекладач змушений зважати на велику кількість мовних і позамовних факторів (інтралінгвістичних і екстралінгвістичних чинників), основними з яких є орієнтація на контекст твору, відповідність до стилю твору та індивідуальному стилю автора, принцип часової та територіальної (географічної) відповідності, орієнтація на словниковий фонд мови, а також використання стійких і напівстійких фразеологічних сполучень.
ВИСНОВКИ
Проблема дослідження методів перекладу реалій залишається відкритою. Це пов’язано не тільки з різноманітними поглядами перекладачів відносно даного питання, але і від великої кількості факторів та нюансів, які впливають на його вирішення.
Проблема перекладу реалій стала основою великої кількості наукових робіт. Дане питання, по своїй суті, складається з декількох спірних моментів. Багато перекладачів сперечалися та до сих пір сперечаються про тлумачення самого поняття «реалія»; безліч суперечливих думок існує по питанню класифікації реалій ( на основі яких ознак потрібно підрозділяти на групи мовних одиниць, які розглядаються). Суперечливим також є питання про виділення та розмежування безпосередньо способів перекладу реалій, а також про правомірність та необхідність вживання того чи іншого прийому та факторів, які накладаються на їхне уподібнення певним обмеженням.
Дослідники виокремлюють реалії в особливий лексико-семантичний клас, який протиставляється лексичним одиницям, що відображають загальнолюдські явища, предмети дійсності. Погляди вчених не співпадають також щодо визначення форм реалій як мовних одиниць. Існувала думка, що реалії можуть бути лише у формі слова. Більшість дослідників стверджують, що слова реалії існують у формі слова, похідного слова, словосполучення, стійкого словосполучення і речення.
Майже всі способи перекладу реалій можна назвати загальновживаними, однак, сумуючи все вищезгадане, слідує відмітити, що недивлячись на позитивні сторони вище згаданих способів, при перекладі завжди необхідно враховувати також й пов’язані з ним обмеження. За основу у нашій роботі ми взяли класифікацію Р.П. Зорівчак, згілно якої виділили наступні групи реалій: побутові, етнографічні, міфологічні, реалії світу природи, реалії державно-адміністративного укладу та суспільного життя, ономастичні реалії.
В даній роботі перераховані та детально розглянуті нійбільш часто вживані способи, які були використані при перекладі основної маси реалій. Однак унаслідок різноманіття цих мовних одиниць та їх індивідуальних особливостей, прийоми передачі реалій в мову перекладу можуть видозмінюватись та стискатися один з одним.
Перекладач обирає тий чи інший прийом, покладаючись на свій перекладатський інстинкт, спираючись на отриманні знання та накопичений в процесіроботи досвід, тому вирішальне слово, незалежно від теоретичних дасліджень в більшості випадківзалишається за перекладачем-практиком.
Не дивлячись на велику кількість німецької літератури: народні казки, поезія, романи, проблема перекладу реалій постає деже госторо. На соьгоднішній день існує дуже мало наукових праць про відтворення національно специфічних реалій Німеччини в українських перекладах. Тому ми, як молоді та починаючі перекладачі, повинні прикласти багато зусиль для вирішення цієї проблеми, щоб переклади з німецької мови були більш чіткішими та доцільнішими, без так званих «білих плям».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
ДОДАТОК А
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ЩО ВЖИВАЮТЬСЯ У КНИЗІ «TATSACHEN ÜBER DEUTSCHLAND»
ARD = Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bundesrepublik Deutschland
CDU = Christlich Demokratische Union
CSU = Christlich Soziale Union
DAAD = Deutscher Akademischer Austauschdienst
DDR = Deutsche Demokratische Republik
Die Linke = Die Linkspartei.PDS
dpa = Deutsche Presse-Agentur
DW = Deutsche Welle
DZT = Deutsche Zentrale für Tourismus
EGKS = Europäische Gemeinschaft für Kohle und Stahl
ESVP = Europäische Sicherheits- und Verteidigungspolitik
EU = Europäische Union
FDP = Freie Demokratische Partei
GASP = Gemeinsame Außen- und Sicherheitspolitik der EU
GmbH = Gesellschaft mit beschränkter Haftung
Grüne = Bündnis 90/Die Grünen
IAA = Internationales Arbeitsamt
ifa = Das Institut für Auslandsbeziehungen
ISAF = Internationale Schutzgruppe für Afghanistan
ITB = Internationale Tourismus-Börse
IWF = Internationaler Währungsfonds
KPD = Kommunistische Partei Deutschlands
KSZE = Konferenz über Sicherheit und Zusammenarbeit in Europa
NATO = Nord-Atlantikpakt-Organisation
NSDAP = Nationalsozialistische deutsche Arbeiterpartei
OECD = Organisation für Wirtschaftliche Zusammenarbeit und Entwicklung
OSZE = Organisation für Sicherheit und Zusammenarbeit in Europa
PDS = Partei des Demokratischen Sozialismus
SPD = Sozialdemokratische Partei Deutschlands
VN = Vereinte Nationen
WTO = Welthandelsorganisation
ZDF = Zweites Deutsches Fernsehen
АНОТАЦІЯ
Медведюк І. О. Відтворення національно-специфічних реалій німецької мови в українських перекладах. – Рукопис. Робота на здобуття кваліфікаційного рівня магістр. Спеціальність 8.020303 – мова та література (німецька). Волинський національний університет імені Лесі Українки. – Луцьк, 2012.
Дипломна робота присвячена вивченню німецькомовних реалій, які змінюються та додаються кожного року. У пропонованому дослідженні розглянуто структурні особливості реалій, їх семантичні характеристики. Виділено та проаналізовано численну кількість реалій, проведене їх класифікування, на основі класифікації Р. П. Зорівчак, яка виділяє побутові реалії, етнографічні та міфологічні реалії, реалії світу природи, реалії державно-адміністративного укладу та суспільного життя, ономастичні, асоціативні реалії, а також описано найпоширеніші способи їх перекладу на українську мову: транскрипцію та транслітерацію, створення нового/ складного слова, гіпо-гіперонімічний переклад, контекстуальний переклад, уподібнюючий переклад і переклад фразеологізмів.
Ключові слова: реалія, ономастичні реалії, асоціативні реалії, транскрипція, транслітерація, гіпо-гіперонімічний переклад, контекстуальний переклад.