Роль та значення промисловості та сільського господарства для розвитку економіки аналіз статистичних дани
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Виконали: Куценко А.С., Шмаль Н.О., Нгуєн Т.Х.
Державне управління в сфері промисловості та в сільському господарстві
План доповіді
- Роль та значення промисловості та сільського господарства для розвитку економіки, аналіз статистичних даних.
- Об’єктивна необхідність державного регулювання промисловості та сільського господарства.
- Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють дану сферу.
- Досвід зарубіжних країн.
- Проблеми та перспективи подальшого розвитку.
1.Роль та значення промисловості та сільського господарства для розвитку економіки, аналіз статистичних даних.
Промисловість та сільське господарство – це галузі господарства, що складають основу економіки України. Сільське господарство направлене на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості.
Промисловість є провідною галуззю господарства України, на яку припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому.
Раніше Україна була аграрно-індустріальною. Наразі Україна є індустріально-аграрною країною.
За останні роки частка промисловості у ВВП України скоротилась до рівня 2004 року (26%).А частка АПК за 2013 рік досягла 11%.
2. Об’єктивна необхідність державного регулювання промисловості та сільського господарства.
Необхідність регулювання промисловості визначається через комплекс заходів державного впливу на розподіл ресурсів суспільства з метою удосконалення структури національної економіки, підтримки конкурентоспроможності окремих галузей і підприємств та економіки в цілому на світових ринках, коригування негативних наслідків дії механізму ринку.
Сільське господарство є останнім оплотом досконалої конкуренції в економіці. Крім того, фермери знаходяться під владою ринку, а галузі, які обслуговують фермерів, володіють монопольною силою. Внаслідок цього держава зобов'язана захистити фермерів від диктату монополістів. Необхідність державного втручання зумовлена також потребою розриву різких циклічних коливань цін і обсягів виробництва на ринку окремих продуктів. Причиною державної підтримки сільського господарства є і тенденція відставання сільськогосподарських цін і доходів від цін і доходів в інших сферах діяльності. Підтримка сільського господарства потрібна з огляду на принцип соціальної справедливості.
3. Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють дану сферу.
Дана сфера регулюється рядом законів, серед яких провідними можна назвати наступні: У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про Концепцію державної промислової політики», а також З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про державну підтримку сільського господарства України».
4. Досвід зарубіжних країн
Підставою для застосування інструментів промислової політики, як правило, служать розуміння національної безпеки, посипання на необхідність довгострокових стратегічних інтересів країни, які ринок не враховує через більш короткий "обрій планування.
В окремих країнах (особливо у Великобританії) промислова політика проводилася перманентно й залежно від уваги, приділеної їй черговим урядом. Для фінансування промислової політики у Великобританії була заснована велика кількість установ, включаючи Національну корпорацію по сприянню науковим дослідженням і розробкам, Корпорацію з реорганізації промисловості, Національне управління по підприємництву і Групу сприяння британському технічному розвитку
В інших країнах, наприклад у Франції і Японії, промислова політика була частиною індикативного планування і здійснювалася на тривалій і скоординованій основі. Південна Корея змогла вирішити завдання індустріалізації країни і знайти місце у світовому поділі праці, проте питання, якою мірою цей результат був досягнутий за рахунок обмеження демократії, а якою мірою - за рахунок промислової політики, залишається відкритим.
Разом з тим можна виділити деякі загальні риси (особливості) відзначених спроб, а також тих, що започатковуються, сформувати діючу промислову політику. До них, зокрема, відносяться:
o декларування ринкових відносин у дусі ліберальних ідей (мінімізація втручання держави, рівні умови конкуренції, відкритий характер економіки тощо);
o формулювання ідеї "галузевих угод" держави і бізнесу;
o необхідність реформування державного сектора (а не просто його приватизації);
o відповідальність держави за розвиток галузей інфраструктури;
o пріоритет галузей нової економіки, під якими в основному розуміється сектор інформаційних технологій і деякі галузі послуг (туризм, перевезення, освіта).
Сільське -господарство -найважливіша галузь матеріального виробництва.
Різноманітні субсидії і дотації аграрного сектора в розвинених країн сягають від 40% до 80% собівартості сільськогосподарської продукції.
Про розмір і характер наданої фінансової допомоги с/г свідчать такі приклади. У Німеччині за кожен фермерський двір доводиться у середньому 35 тис. марок на рік. У Канаді, наприклад, дотацій з бюджету на молоко перевищують 90%. Країни Західної Європи виділяють з аграрного сектора кошти на залежність від природно-кліматичних умов с/г виробництва. Що складніший і суворіший клімат, то більша частина з ВВП використовується на аграрні потреби. Про це переконливо свідчать такі дані. У Франції ці субсидії становлять 7,1% ВВП галузі ; у Німеччині - 13,7 % ; в Ірландії - 14,8 % ; Австрія - 13,7 % ; у Данії - 17,7% ; у Великій Британії - 27,2 % ; в Норвегії - 32,5 %.
Селянство Англії, Голландії, Німеччини, США, Франції, Японії, інших розвинутих країн повсякденно співпрацює з кооперативами. Через них працівники с/г реалізують своєї продукції , бережуть у кооперативних банках накопичення. У кооперативах селяни беруть під кредит потрібні їм фінансові ресурси, здійснюють страхові операції.
5. Проблеми та перспективи подальшого розвитку.
Високі соціальні витрати "невтручання" в економічний розвиток та ін. Таким чином, цілями промислової політики держави можуть бути:
- забезпечення національної безпеки і зниження залежності від зовнішніх джерел критичної для цієї безпеки ресурсів,
- стимулювання зростання трудомістких видів виробництва та вирішення за цей рахунок соціальних проблем, зокрема, зайнятості;
- вирішення регіональних проблем, якщо визначені умови дозволять забезпечити більш швидкий розвиток депресивних регіонів;
- реалізація потенційних конкурентних переваг окремих секторів, що не можуть бути реалізовані через нерівні стартові умови;
- штучне підвищення інвестиційної привабливості визначених галузей (наприклад, пов'язаних зі створенням/розвитком інфраструктури або розвитком сфери досліджень і розробок), що мають низьку прибутковість і високі строки окупності, але можуть дати значний непрямий ефект у суміжних галузях.
Незважаючи на всі складності й обмеження, що супроводжують промислову політику, розробляти її доцільно, оскільки це:
o дозволить звести воєдино інформацію про конкурентоспроможність галузей і секторів, зменшити ступінь волюнтаризму в прийнятті рішень про стимулювання тих або інших секторів, знайти реальну можливість для того, щоб вирватися з замкнутого кола "енергоресурси - залежність - енергоресурси";
o спонукатиме розробити комплексний довгостроковий соціально-економічний прогноз розвитку України, який може дати важливі орієнтири для бізнесу та іноземних інвесторів;
o створить реальну основу для спільної роботи бізнесу і влади, пошуку взаємних інтересів і налагодження конструктивного діалогу. Відзначене дозволяє сформулювати вимоги до тих секторів і виробництв, які можуть стати пріоритетними у проведенні промислової політики, зокрема галузь повинна: володіти високим експортним потенціалом для того, щоб у перспективі диверсифікувати експорт та підвищити стійкість економіки;
o бути неенергоємною, оскільки в перспективі зростатиме напруженість в енергетичному забезпеченні;
o бути трудомісткою і переважно "інтелектуаломісткою", оскільки тільки такі галузі забезпечать зайнятість і високий рівень оплати для населення;
o бути не капіталомісткою через дефіцит інвестиційних ресурсів;
o не бути замкнутим анклавом. Бажано, щоб вона впливала на широке коло суміжних галузей через свої потреби або свою продукцію, що дозволить одержати не тільки прямі, але і непрямі ефекти від її зростання.
2. РЕФЕРАТ Учение святителя Иоанна Златоуста о Евхаристии
3. Реферат- Природа детства и предмет детской психологии
4. Введение Регламентация функций подразделений по документационному обслуживанию
5. Порядок складання позовної заяви та касаційної скарги.html
6. Какие факторы обусловливают выделение экономической информатики как самостоятельного направления
7. Тема 8 Ефективність діяльності підприємства
8. Маркетинг как философия и методология современного предпринимательства
9. КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА 2 ДЛЯ СТУДЕНТОВ ЗАОЧНИКОВ СПЕЦИАЛЬНОСТЬ- 270103; 080110
10. Организация производства теплоизоляционных материалов ООО Мебельная фабрика Берегово
11. Религиозные верования древних бриттов и друидизм
12. економічне значення туристичної індустрії Категорія- Підручники Туризм Менеджмент туристичної індус
13. Стратегический маркетинг
14. Но если живописец в холодные и суровые времена зимы поставит перед тобой те же самые написанные пейзажи и др
15. этических религиозно мистических
16. Портфолио ученика в рамках предпрофильной школы
17. Понятие системы оперативного планирования
18. Научно-исторический портрет Павлова
19. цивилизации XXI века в которых участвуют не только политики и ученые но и широкие массы граждан главным о
20. Человек как высшая ступень развития живых существ