Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Поняття економічного аналізу та його роль за ринкових відносин.
Економічний аналіз (від грец. — розкладання, розчленування) — взаємопов’язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності. За допомогою економічного аналізу виявляють невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, об’єднань, підприємств. Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і перспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.
2. Місце аналізу у пізнанні економічних явищ та суспільних процесів.
Господарська діяльність підприємств різних галузей матеріального виробництва є основою суспільного відтворення валового внутрішнього продукту. Відомо, що кожне підприємство є складною системою взаємозв’язаних підрозділів і ланок, які виконують різні функції в процесі виробництва продукції. Економічний бік діяльності підприємства відображує система показників, які дають економічну оцінку процесам та результатам цієї діяльності.
Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз.
Аналіз економічних показників доповнюється в міру необхідності протилежним заходом — синтезом (гр. synthesis), який, з’єднуючи окремі показники в одне ціле, уможливлює вивчення зв’язків і залежностей між ними. Отже, аналіз і синтез у комплексі забезпечують наукове вивчення явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємодії.
Слід підкреслити, що економічний аналіз провадиться на всіх рівнях управління економікою: на рівні держави, галузей та регіонів (макроекономіка), на рівні підприємств і організацій (мікроекономіка). На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні — конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства.
3. Історія становлення і розвитку економічного аналізу.
Економічний аналіз як наука сформувався на початку ХХ століття. У становленні економічного аналізу велика роль належить і українським ученим, особливо М. І. Туган-Барановському. Історію розвитку економічного аналізу можна умовно поділити на такі періоди: до революції 1917 року; післяреволюційний період; період переходу до ринкових відносин.
До революції аналіз господарської діяльності приватнокапіталістичних підприємств і їх монопольних об’єднань полягав переважно в аналізі балансу, в оцінюванні статей активу і пасиву. Але баланси не завжди правильно відображали стан справ. Значний розвиток кооперативної форми діяльності зумовлював необхідність аналізу роботи підприємств, заснованих на кооперативній власності. Основна увага в процесі аналізу зверталась на фінансові результати господарської діяльності. Але спеціальної літератури, єдиної схеми організації економічного аналізу не існувало. Були короткі інструкції комерційних банків щодо перевірки кредитоспроможності клієнтури.
Після 1917 року стались різкі зміни в політиці, економіці, управлінських структурах, в організації обліку і контролю. Відповідно до різних етапів розвитку економіки розвивався економічний аналіз, що відповідав потребам командно-адміністративної системи. Курс на індустріалізацію країни визначив необхідність інтенсифікації економічного аналізу в промисловості. Нагальним завданням стало зниження собівартості промислових виробів, дотримання вимог господарського розрахунку, режиму економії, фінансово-кредитної дисципліни. Аналіз у цей період сформувався як самостійна дисципліна в програмі вищих економічних навчальних закладів. У передвоєнні роки економічний аналіз набув досить широкого розвитку. Він справив суттєвий позитивний вплив на економіку країни.
Особливий історичний період — роки Великої Вітчизняної війни. Перебазування промислових підприємств у східні регіони країни, спрямування виробництва на забезпечення потреб фронту було справою складною і важкою. За умов воєнного часу економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими витратами. У роки війни було видано цілу низку праць з обліку й аналізу діяльності підприємств.
Перехід до мирного будівництва після закінчення війни став новим етапом у розвитку економічного аналізу. Необхідно було оцінити колосальні матеріальні збитки, спричинені народному господарству війною. Належало списати величезну кількість основних засобів й товарно-матеріальних цінностей, зруйнованих та розкрадених окупантами під час війни. На перше місце встають питання аналізу виробництва. Як джерела аналізу залучаються дані не тільки балансу, а й бухгалтерської та статистичної звітності, а також дані обліку і планування.
Розвиток методології та методики економічного аналізу в Україні за цей період відбувався під впливом загальних настанов централізованого уряду Радянського Союзу. Радянськими вченими було створено теорію та методику економічного аналізу за галузями економіки на відміну від інших країн, де самостійного курсу економічного аналізу ще не створили. М. І. Баканов і А. Д. Шеремет визначилися розробкою методики аналізу в торгівлі та комплексного економічного аналізу. Внесок вітчизняних науковців-економістів у розвиток економічного аналізу: Н. Р. Вейцман, М. Д. Дембинський, Л. І. Кравченко, Й. І. Поклад, С. К. Татур.
Досягненнями у розвиток економічного аналізу відзначилася українська школа. Особливо слід відмітити розробки з оперативного економічного аналізу та теорії економічного аналізу І. І. Каракоза і В. І. Самборського; з економічного аналізу в сільському господарстві Ю. Я. Литвина; з методики економічного аналізу в промисловості та використання ЕОМ в економічному аналізі Г. М. Мельничука; з методики внутрішньозаводського економічного аналізу та узагальнення досвіду економічного аналізу в США М. Г. Чумаченка.
Було зроблено велику роботу з розвитку теорії економічного аналізу й удосконалення його методики, підготовлено ґрунт для наступного етапу — аналізу в період переходу до ринкових відносин.
4. Характеристика сучасного стану аналітичної роботи на підприємствах України.
Ринкова економіка має свої закони та категорії. Потрібні нові дослідження, методологія, прийоми.
З поширенням роздержавлення, приватизації конкретніше і глибше вивчатимуться потреби і кон’юнктура ринку, попит і пропозиція, маркетинг. Посилиться значення аналізу фінансових позицій, дохідності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності підприємств. Визначатимуться пріоритетні напрями експорту й імпорту, інвестиційної політики, ефективність внутрішніх і зовнішніх зв’язків у питаннях виробництва, постачання, збуту. Усе, що було розроблене раніше, — це надійний фундамент для практичного використання економічного аналізу за нових умов.
Економічний аналіз сприяє поширенню передового досвіду, прогресивних форм управління, запровадженню передової техніки й технології, забезпечує можливість розпізнавання закономірностей і прогресивних явищ та надання їм необхідного додаткового імпульсу розвитку.
5. Проблемні питання сучасного економічного аналізу.
Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. З цим має бути пов’язана і система різнострокових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом.
Треба створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів. Існує також необхідність у підвищенні оперативності економічного аналізу, удосконаленні організаційних форм аналітичної роботи і перебудові інформаційних потоків.
Варто також запозичити досвід розвинутих країн з організації та методики аналізу кон’юнктури ринку.
6. Перспективи розвитку економічного аналізу.
Щодо перспектив розвитку економічного аналізу доцільно звернутись до тих його методичних і організаційних засад, які протягом десятків років формувалися у США.
Вирішення актуальних проблем аналізу потребує широкого застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних комп’ютерів. Це дасть змогу скоротити протяжність інформаційних потоків, знизити ймовірність помилок під час добору й передавання даних.
Дуже важливим є розроблення багатоваріантних розв’язань аналітичних задач та методика вибору з них того варіанта, який буде оптимальним для заданих параметрів.
7. Місце і роль економічного аналізу в системі управління підприємством.
Систему управління – це сукупність трьох підсистем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи. Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління. У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об’єкт управління (систему, що управляється). В об’єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв’язку направляється в інформаційну систему управління. Економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управління для економічного обґрунтування управлінських рішень і контролю за їх виконанням.
8. Предмет і об'єкти економічного аналізу.
Предметом економічного аналізу є діяльність підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат.
Тобто йдеться про успішне господарювання, до якого повинні прагнути всі підприємства. Успіх значною мірою залежить від умілого керівництва виробничим колективом, правильної організації виробництва та праці, а також від раціонального використання всіх видів ресурсів і глибокого знання справи кожним конкретним виконавцем.
У цьому визначенні чітко окреслено насамперед суттєву ознаку — багатосторонню діяльність підприємств, їх підрозділів та інших господарських формувань, спрямовану на пошуки відхилень показників від плану, норм і договірних зобов’язань, а також зіставлення результатів роботи підприємства з витратами. Кінцевою позицією досягнення успішної роботи є виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.
Це визначення відповідає всім основним вимогам, які до нього пред’являються. Наприклад, воно — повне, тому що звертається увага не лише на діяльність підприємства, а й на роботу його підрозділів, а також чітко підкреслюється цілеспрямований характер діяльності. Воно не містить нічого зайвого: терміна «господарська діяльність» немає, не перелічуються джерела інформації та окремі завдання аналізу.
Діяльність підприємств включає багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами і характер використання їх, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства та інвестиційна його діяльність.
Це і є об’єкти аналізу, через які розкривається його предмет.
9. Мета і завдання економічного аналізу.
Мета економічного аналізу — сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.
Основними завданнями економічного аналізу є:
- об’єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;
- виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв’язків;
- пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;
- опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;
- узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.
Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів — виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств.
Проте ними не вичерпується весь склад завдань аналізу. Можна назвати ще й такі:
оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;
виявлення забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;
оцінка дійовості поточного контролю на всіх виробничих дільницях;
вивчення новацій і сприяння їхньому поширенню;
дослідження конкурентоспроможності свого підприємства і кон’юнктури ринку.
10. Принципи економічного аналізу.
Важливішими принципами аналізу є:
- державним підхід - оцінка результатів діяльності підприємства з урахуванням державної, економічної, соціальної, екологічної, міжнародної політики та чинного законодавства тощо;
- науковість - використання діалектичної теорії пізнання, економічних законів розвитку, інноваційного підходу, новітніх прогресивних методів економічних досліджень;
- комплексність - охоплення максимуму структурних підрозділів і напрямків діяльності, всебічне вивчення причинно-наслідкових залежностей розвитку основної діяльності підприємства;
- системність - розуміння об'єкту, що вивчається, як складної динамічної системи, що містить елементи, пов'язані між собою та з зовнішнім середовищем;
- об'єктивність - використання перевіреної інформації, яка достовірно відбиває об'єктивну реальність;
- точність - обґрунтування висновків точними аналітичними розрахунками;
- дієвість - активний вплив на результати діяльності підприємства, своєчасне виявлення недоліків та прийняття відповідних управлінських рішень;
- плановість - проведення за планом і систематично, що викликає необхідність планування і контролю за проведенням аналітичної роботи на підприємстві, обумовлює розподіл обов'язків між виконавцями;
- оперативність - швидкий і чіткий аналіз ситуацій, генерування відповідних управлінських рішень і втілення їх у життя підприємства.
Реалізація зазначених принципів на практиці сприятиме ефективній організації і результативності економічного аналізу.
11. Система показників, їх формування та використання в економічному аналізі.
Однією з найважливіших особливостей методу економічного аналізу є використання системи показників для вивчення господарських явищ та процесів. Адже економічний аналіз спроможний дослідити лише ті економічні явища, які відображено в певних економічних показниках, що мають числову характеристику. Наприклад, такі властивості продуктів харчування, як смак, колір, запах, корисність, не мають об’єктивної числової характеристики, а для того, щоб вони могли стати об’єктом дослідження в економічному аналізі, потрібно спочатку розробити відповідну систему показників даних властивостей, виражених у балах. Система економічних показників базується, як правило, на системах та підсистемах економічної інформації, проте не виключено, що в ході самого аналізу виникатиме потреба в розрахунку нових показників.
Інша характерна особливість методу економічного аналізу — вивчення причин, що вплинули на зміну тих чи тих економічних показників. Ураховуючи, що економічні явища обумовлено причинно-наслідковою залежністю, головним завданням аналізу є розкриття та вивчення цих причин (факторів). На господарську діяльність підприємства, навіть на окремо взятий показник, можуть впливати численні фактори. Визначити та вивчити абсолютно всі причини дуже складно, та й не завжди доцільно. Завдання полягає в тому, щоб знайти те найсуттєвіше, що найбільше впливає на той чи інший показник. Отже, обов’язковою умовою правильного аналізу є економічно обґрунтована класифікація причин, що вплинули на господарську діяльність підприємства та її результати.
До характерних особливостей методу економічного аналізу належить і визначення та вимірювання взаємозв’язку між об’єктивними економічними показниками. Іноді нехтування таким взаємозв’язком може призвести до некоректних висновків, а подеколи зробити аналіз узагалі неефективним. Тому в економічних дослідженнях жодне явище не може бути правильно інтерпретоване, якщо воно розглядається ізольовано, без зв’язку з іншими. Не можна також на основі окремо взятого явища робити загальні висновки про тенденцію розвитку об’єкта в цілому. Такий підхід призводить, як правило, до фальсифікованих висновків. Однак це зовсім не виключає можливості та необхідності логічного виокремлення певних явищ у процесі економічних розрахунків.
12. Поняття та класифікація факторів, які вивчаються в економічному аналізі.
За економічним змістом фактори, що вивчаються в економічному аналізі, можна поділити на:
Виробничо-економічні - виражають умови, що забезпечують, підприємницьку діяльність з точки зору організації виробничого (торговельного, будівельного чи будь-якого іншого) процесу, раціонального використання ресурсів, залучених для своєї діяльності. Так, показник рентабельності діяльності підприємства визначається такими факторами як структура вкладень капіталу в активи, інтенсивність використання виробничих засобів, продуктивність праці робітників, рівень технології, запровадження прогресивних норм матеріальних і трудових затрат, ефективність запроваджених форм менеджменту і маркетингу тощо;
Соціально-економічні - рушійні сили підвищення ефективності діяльності підприємства, які закладені у самих учасниках виробничих відносин, відображають творчу ініціативу й активність працюючих, рівень освіти та культури працівників, ініціатива новаторів виробництва, моральне стимулювання і зацікавленість працівників, рівень управління підприємством, умови життя, побуту, відпочинку, мікроклімат у трудовому колективі, санітарно-гігієнічні умови праці, поліпшення організації виробництва та праці, естетичний стан приміщень тощо.
13. Зміст і завдання ретроспективного аналізу.
Ретроспективний аналіз пов'язаний із вивченням господарських процесів діяльності, що вже відбулися, тобто він спрямований у минуле і вивчає факти й результати за операціями, процесами, які вже здійснилися. Для ретроспективного аналізу використовуються традиційні, добре розроблені методики, які вимагають від працівників аналітичної служби більше уваги, ніж професіоналізму і вміння передбачати ситуацію та інтуїції.
Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об'єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його метою є об'єктивна оцінка стану економіки, діагностика невикористаних резервів та упущеної вигоди, виявлення прорахунків у роботі та їх винуватців, а також пошук можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.
Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед досягаються системність, комплексність вивчення економічних явищ і процесів, внаслідок широкого використання всіх прийомів, методів і повної інформаційної бази. Можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні та кінцеві результати. Тут оцінюються не тільки виробничо-фінансові результати діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем управління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та організаційному аспектах цей аналіз найдосконаліший і дає змогу отримувати аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за визначеними регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.
Ретроспективний аналіз поділяється на оперативний і підсумковий (результативний).
Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду тощо). Ціль його оперативно виявляти хиби і впливати на господарські процеси.
Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність полягає в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства стосовно використання відповідних можливостей. Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють один одного.
14. Особливості перспективного аналізу.
Перспективний аналіз здійснюється у перспективній або довгостроковій системі управління. Мета: забезпечити з’ясування та обґрунтування прогнозованих результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах на 5, 10, 15 та більше років, давати оцінку очікуваного і фактичного виконання цих програм. За допомогою перспективного аналізу визначаються можливі у перспективі економічні та соціальні результати розвитку науки і техніки, розробляються науково обґрунтовані програми соціального, економічного і технічного розвитку галузей народного господарства, оптимальні управлінські рішення, які забезпечують досягнення стратегічних цілей.
На рівні підприємств такий аналіз являє собою вивчення чинників розвитку підприємства, їх взаємозв'язку та впливу на результативні показники в динаміці за довгий період часу.
Завдання: з'ясування можливих причинно-наслідкових зв'язків, які у майбутньому будуть обумовлювати формування результативних показників з прогнозуванням довгострокової перспективи.
· оцінка очікуваного виконання перспективних планів та програм.
· встановлюються напрями дії чинників (позитивних і негативних), їх розмір і сталість на фактично отримані та майбутні результати, які сприяють чи гальмують розвиток.
Аналіз фактичних результатів діяльності за довготерміновий звітний період свідчить про наявність у ньому елементів ретроспективного аналізу, тобто аналізу здійснених процесів та їх результатів.
Таким чином можна своєчасно виявити слабкі місця, нові резерви і прийняти необхідні управлінські рішення. Такий аналіз часто називають аналізом очікуваного виконання програм і виділяють в окремий вид. З його допомогою визначається найближча, поточна та довгострокова перспектива.
15. Класифікація видів аналізу за об'єктами управління.
За об'єктами управління економічний аналіз поділяється на: техніко-економічний, фінансовий, управлінський, маркетинговий, аналіз зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Техніко-економічний аналіз проводять технічні служби підприємства (головного інженера, головного технолога тощо). Його змістом є вивчення взаємодії технічних і економічних процесів та встановлення їх впливу на економічні результати роботи підприємства.
Техніко-економічний аналіз — це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводять щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів такого аналізу приймаються важливі управлінські рішення.
Фінансовий аналіз представляє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, що має за мету:
оцінити сучасний та перспективний фінансовий стан підприємства;
оцінити можливі та доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;
виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість та доцільність їх мобілізації, спрогнозувати стан підприємства на ринку капіталу.
Соціально-економічний аналіз проводять економічні служби управління, соціологічні лабораторії, статистичні органи. Він вивчає взаємозв’язок соціальних і економічних процесів, їх вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності.
Управлінський аналіз проводять всі служби підприємства з метою надання керівництву інформації, що необхідна для планування, контролю і прийняття оптимальних управлінських рішень, розробки тактики і стратегії з питань фінансової політики, маркетингової діяльності, удосконалення техніки, технології і організації виробництва. Він носить оперативний характер, його результати є комерційною таємницею.
Маркетинговий аналіз використовується службою маркетингу підприємства чи об’єднання для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини і збуту готової продукції, її конкурентоспроможності, попиту і пропозиції, комерційного ризику, формування цінової політики, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності.
Економіко-статистичний аналіз використовується статистичними органами для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління: підприємства, галузі, регіону.
Економіко-екологічний аналіз проводять органи охорони навколишнього середовища, економічні служби підприємства з метою дослідження взаємодії екологічних і економічних процесів, що пов’язані зі зберіганням і покращанням зовнішнього середовища і витратами на екологію.
16. Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього аналізу.
Залежно від суб’єктів (користувачів аналітичної інформації) розрізняють аналіз внутрішній та зовнішній. Внутрішній проводиться силами самого підприємства або аудиторськими організаціями на замовлення підприємства для задоволення власних потреб управління економічною діяльністю. Зовнішній аналіз проводиться на основі всіх видів звітності державними органами господарського управління та регулювання економіки, банківськими установами, акціонерами, інвесторами.
|
Порівняльні ознаки |
Внутрішній економічний аналіз |
Зовнішній економічний аналіз |
|
1. Об'єкти дослідження |
Структурні підрозділи, господарські явища і процеси, елементи економічних відносин |
Підприємства в цілому, міжоб'єктні порівняння |
|
2. Суб'єкти дослідження |
Керівники та спеціалісти всіх структурних рівнів |
Загальнодержавні, відомчі та територіальні економічні інститути, партнери, клієнти |
|
3. Часові форми |
Стратегічний, оперативний, ретроспективний |
Стратегічний, ретроспективний |
|
4. Періодичність аналізу |
Постійний |
За стандартами аналітичного процесу та на запит користувачів |
|
5. Конфіденційність інформації |
Конфіденційна |
Публічна |
|
6. Ступінь інтегрованості аналітичних показників |
Вся сукупність загальних і часткових показників |
Узагальнюючі показники |
17. Роль і завдання функціонально-вартісного аналізу.
Функціонально-вартісний аналіз – один із методів евристичного аналізу, мета якого полягає у виборі оптимального варіанта, що забезпечує повноцінне виконання досліджуваним об'єктом (виробом, технологічним процесом, формою організації чи управління виробництвом тощо) своїх основних функцій при мінімальних затратах.
Особливістю мети ФВА є не саме вдосконалення конкретного досліджуваного об'єкта, а насамперед пошук альтернативних варіантів виконання його функцій та вибір серед них найбільш економічної, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між споживчими властивостями і витратами на їхню реалізацію. Надзвичайно важливим є те, що ФВА дає змогу вирішувати, на перший погляд, два взаємовиключні завдання – скорочення витрат та підвищення якості виробу.
Основними завданнями ФВА є:
– підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;
– зниження витрат на виробництво (зниження ємності основних, оборотних засобів, енергоємності, трудомісткості, підвищення віддачі основних засобів, матеріаловіддачі тощо);
– удосконалення технології виробництва;
– обґрунтування управлінських рішень.
18. Традиційні методи і прийоми в економічному аналізі.
Метод економічного аналізу – системне, комплексне та безперервне вивчання, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об’єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень для підвищення ефективності виробництва.
Розрізняють традиційні (логічні), економіко-математичні методи та методи експертної оцінки.
Традиційні (логічні) методи: порівняння, деталізації, елімінування, статистичні методи.
Порівняння – це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище, предмети зіставляють із уже відомими, раніше для виявлення загальних ознак або відмінностей між ними.
Порівняльний аналіз може бути: горизонтальним (використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня показників від базового та оцінки відхилень), вертикальним (застосовується для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому, співвідношення складових цілого між собою, а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора), трендовим (застосовується при дослідження рядів динаміки, тобто при вивченні темпів зростання і приросту показників за ряд років до рівня базисного року).
Суть методу деталізації полягає в розкладання, розчленуванні загальних показників на складові.
Елімінування – це усунення, виключення дії всіх факторів на відхилення за результатним показником, окрім одного. До нього відносять прийом ланцюгових підстановок, спосіб різниць, прийом відсоткових різниць.
Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і в порівнянні результатів, які послідовно одержують при кожній такій заміні.
Спосіб різниць ґрунтується на визначенні різниць між фактичними і плановими (базовими) частковими показниками і множенні їх по кожному показнику на абсолютні значення іншого взаємопов’язаного з ними часткового показника.
Існують привила, за якими обчислюють вплив факторів на відхилення за загальним показником.
Статистичні методи аналізу включають метод середніх величин, метод відносних величин, метод групування, індексний метод, балансовий метод.
У середній величині знаходять відображення загальні, характерні, типові ознаки досліджуваних явищ за відповідною ознакою. За допомогою відносних величин можна глибше зрозуміти суть і характер відхилень від базових показників. Суть методу групування – поділ загального числа сукупності об’єктів на якісні однорідні групи за відповідними ознаками з метою вивчення її структури або взаємозв’язку між компонентами. Індексний метод базується на відносних показниках. Балансовий прийом аналізу полягає в установленні рівноваги між кількома однорідними і взаємопов’язаними показниками для виявлення значення одного з них за відомими значеннями інших.
Аналітичні групування в свою чергу поділять на: типологічні (розподіл на однорідні групи або класи), структурні ( для вивчення складу та структури сукупності)та факторні (встановлює причинно-наслідкові зв’язки між ознаками явищ та факторів, які впливають на їх змину).
19. Суть і поняття порівняння як найбільш поширеного прийому оцінки.
Порівняння означає розгляд одного явища у зв'язку з іншим для встановлення схожості або відмінностей між ними, переваг або недоліків. Як вид аналізу, порівняння починається із зіставлення явищ, виділення я них спільного і різного. Порівняння проводиться з існуючими плановими показниками, з використанням кращих або середніх даних. В результаті відповідних порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану, показників за минулі періоди, від середніх показників по виробничому об'єднанню, і висунуті пропозиції про урахування досвіду роботи кращих підприємств. Ці висновки являються основою для прийняття подальших рішень.
Порівняння — це найбільш універсальний метод пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, початковий етап реалізації цільової функції аналізу. Загальновідома філософська теза "все пізнається у порівнянні" виводить метод порівняння в економічному аналізі в розряд основних. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Щодо бази порівняння, то її вибір зумовлюється цільовою орієнтацією аналізу, логічною коректністю оцінки зміни і розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то базою порівняння обирають планові значення показників, а при рейтинговій оцінці — найкращі результати. Коректність оцінки визначають за якісною характеристикою середовища зміни і розвитку. Наприклад, некоректним є порівняння показників у різних фазах економічного зростання, у різних умовах економічної самостійності.
Вимоги якісної порівняльності — часова, просторова і сукупність властивостей. Наприклад, нелогічно порівнювати показники діяльності підприємств різних форм організації виробництва і праці, виробіток металурга і садівника.
Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:
- Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різницю значення порівнювальної характеристики та її базової величини.
- Відносне відхилення — це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту.
- Еластичність зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв'язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Таке порівняння дає змогу за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення інших показників, які їм відповідають. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт.
20. Використання прийому деталізації для оцінки стану об'єкта. Напрямки деталізації показників.
Цей метод є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тісно пов'язана з процесом їхнього пізнання для виявлення змін і тенденцій, що необхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізу досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за такими напрямками:
за складовими факторами;
по підрозділах;
в часі.
Деталізація за складовими факторами використовується для: виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим є визначення ступеня деталізації, тобто послідовний перехід від більш укрупненого показника до первинних його елементів. Наприклад, обсяг виробництва продукції за рік можна представити як добуток средньоспискової чисельності робітників (Ч) на їх середньорічний видобуток. Для більш детального аналізу можна виділити наступні фактори: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік (Д), середню тривалість робочого дня (Т), середньоденний (ДВ) і середньогодинний (ГВ) виробіток одного робітника. Вивчення взаємозв’язку між цими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення співвідношення та підпорядкованості факторів та результативного показника.
ВП = Ч*ГВ = Ч*Д*ДВ = Ч*Д*Т*ГВ.
Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовими елементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативного показника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічних показників.
Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій. Наприклад, фонд оплати праці можна деталізувати за структурними підрозділами, відділами та службами підприємства, випуск продукції підприємства деталізується по цехах, бригадах, окремих працівниках, технологічних агрегатах.
Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, за день).
Використання деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну показників діяльності підприємства і,таким чином, розширити коло пошуку резервів.
21. Умови застосування балансового методу та його характеристика.
Баланс — співвідношення взаємопов'язаних показників будь-якої діяльності, процесу. Балансовий метод широко використовується у бухгалтерському обліку, статистиці і плануванні, а також в аналізі економічної діяльності (за наявності функціональної залежності).
Балансові, або сальдові, методи використовуються, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного, який або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. Тоді вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами. Балансові методи — найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції та співвідношення. Вони є інструментом виявлення господарських резервів, матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального і збалансованого розвитку виробництва.
22. Прийом ланцюгових підстановок: суть, умови і правила застосування.
Метод дозволяє отримати низку проміжних значень узагальнюючого показника послідовною заміною базисних значень факторів на фактичні. Різниця двох проміжних значень узагальнюючого показника в ланцюгу підстановок рівна зміні узагальнюючого показника, яка викликана зміною відповідного фактору.
Метод ланцюгових підстановок використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний сукупний показник або функцію. Він застосовується при установленій функціональній залежності між явищами, що вивчаються.
Міра впливу на функцію показників розраховується послідовним відніманням: із другого розрахунку віднімається перший, із третього — другий і т. д. В першому розрахунку всі величини планові, в останньому — фактичні. Застосування методу проілюстроване.
При використанні методу слід забезпечувати сурову послідовність підстановки, оскільки довільна зміна кількісних і якісних показників призводить до неправильних результатів. Чим суттєвіше відхилення фактичних показників від планових, тим більше відмінностей в оцінці факторів, розрахованих при різній послідовності підстановки.
23. Переваги і недоліки прийому ланцюгових підстановок.
Метод ланцюгових підстановок полягає в отриманні ряду корегованих значень узагальненого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів - співмножників фактичними.
Порівняння значень двох показників, які стоять поряд, у ланцюгу підстановок дозволяє визначити вплив на узагальнений показник того фактора, базисне значення якого замінюється на фактичне.
Спосіб ланцюгових підстановок має як переваги, так і недоліки. Переваги: універсальність застосування (для всіх типів моделей), простота використання. Недоліки: залежно від обраного порядку заміни факторів результати факторного розкладання мають різні значення.
24. Спосіб абсолютних різниць як спрощений варіант прийому ланцюгових підстановок.
Цей спосіб є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок. Як і останній, він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів Y = Х1Х2, або в змішаних моделях типу Y = (Х1 – Х2)Х3. Якщо результативний показник розраховується як частка відділення факторів або представлений залежністю факторів, то доцільно використовувати тільки спосіб ланцюгових підстановок як найуніверсальніший.
Хоч можливість використання способу абсолютних різниць є обмеженою, завдяки його зручності він набув широкого застосування в економічному аналізі. Особливо ефективно використовується цей спосіб у тому разі, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками.
Спосіб абсолютних різниць дає ті самі результати, що й спосіб ланцюгових підстановок.
25. Класифікація економіко-математичних методів.
Економіко-математичні методи (Методи економічної кібернетики, дослідження операцій, економетричні методи, методи математичного програмування, кореляційно-регресійного зв'язку).
Економічна кібернетика аналізує економічні явища і процеси як складні системи з погляду законів управління і руху в них інформації. Методи моделювання і системного аналізу найбільш розроблені в цій сфері.
Під дослідженням операцій розуміються розробки методів цілеспрямованих дій (операцій), кількісна оцінка рішень і вибір найкращого з них. Мета дослідження операцій — поєднання структурних взаємозв'язаних елементів системи, що найбільшою мірою забезпечує кращий економічний показник.
Економічні методи базуються на синтезі трьох областей знань: економіки, математики і статистики. Основа економетрії — економічна модель, тобто схематичне представлення економічного явища або процесів, відбиття їх характерних рис за допомогою наукової абстракції. Найбільш поширений метод аналізу економіки " затрати — випуск". Метод представляє матричні (балансові) моделі, що побудовані за шаховою схемою і наглядно ілюструють взаємозв'язок затрат і результатів виробництва.
Методи математичного програмування — основний засіб вирішення задач оптимізації виробничо-господарської діяльності. По суті, методи — засоби планових розрахунків і вони дозволяють оцінювати напруженість планових завдань, дефіцитність результатів, що визначають лімітуючі види сировини, групи обладнання.
Статистичні методи — основний засіб дослідження масових явищ, що повторюються. Вони застосовуються при нагоді представлення зміни аналізованих показників як випадкового процесу. Якщо зв'язок між аналізованими характеристиками не детермінований, а стохастичний, то статистичні і ймовірнісні методи стають практично єдиним інструментом дослідження. В економічному аналізі найбільш відомі методи множинного і парного кореляційного аналізу.
Для вивчення одночасних статистичних сукупностей слугує закон розподілу, варіаційний ряд, вибірковий метод. Для багатомірних статистичних сукупностей застосовуються кореляції, регресії, дисперсійний, спектральний, компонентний, факторний види аналізу.
26. Характер господарських ситуацій, які аналізуються за допомогою теорії масового обслуговування.
На практиці при вивченні операцій часто доводиться мати справу з системами, призначеними для багаторазового використання при розв'язанні однотипних задач. Процеси, які виникають при цьому отримали назву процесів обслуговування, а системи – систем масового обслуговування. Прикладами таких систем є ремонтні майстерні, телефонні системи, обчислювальні комплекси, магазини тощо.
Теорія масового обслуговування – теорія, яка вивчає статистичні закономірності в масових операціях, що складаються з великого числа однорідних елементарних операцій. До них, зокрема належать: складання однотипних деталей на конвеєрі, видача інструментів, ремонт верстатів, робота телефонної станції, обслуговування покупців у магазині, в білетних касах, клієнтів у перукарнях, технічне обслуговування машин та обладнання тощо.
Теорія масового обслуговування на основі теорії ймовірності досліджує математичні методи кількісної оцінки процесів масового обслуговування. Особливість всіх задач, пов'язаних з масовим обслуговуванням, — випадковий характер досліджуваних явищ. Кількість вимог на обслуговування і часові інтервали між їх надходженнями мають випадковий характер, однак в сукупності підкоряються статистичним закономірностям, кількісне вивчення яких і є предметом теорії масового обслуговування.
27. Характер господарських операцій, в яких застосовується теорія ігор.
Теорія ігор як розділ дослідження операцій є теорією математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси.
Теорія ігор – розділ прикладної математики, який вивчає математичні моделі прийняття рішень у так званих конфліктних ситуаціях, що мають місце. Сутність теорії ігор полягає у встановленні оптимальної (у тому чи іншому змісті) стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Метою теорії ігор є визначення оптимальної стратегії для кожного гравця. Стратегією гравця називається сукупність правил, що обумовлюють вибір його дій при кожному особистому ході залежно від наявної ситуації.
Під конфліктом розуміється ситуація, в якій стикаються інтереси двох чи більше сторін, які переслідують різні (інколи протилежні) цілі. Кожна з сторін-учасників конфліктних ситуацій може у певний спосіб впливати на хід подій, але не має змоги повністю ним керувати. Конфліктні ситуації виникають під час вирішення різноманітних економічних проблем (відносини між організаціями-виробниками і споживачами, торгівля, економічна конкуренція тощо). Щоб дослідити конфліктну ситуацію будують її формалізовану спрощену модель, яка називається грою. Теорія ігор встановлює для різних класів конфліктних ситуацій оптимальні лінії поведінки учасників – стратегії гравців, що забезпечують рівновагу у грі. Оптимальні стратегії гравців гарантують кожному з них якийсь виграш, причому такий, що відхід будь-якого з учасників від узгодженої стратегії може тільки зменшити його виграш.
Ігри різняться за числом учасників, характеристиками так званих платіжних функцій, які визначають виграш кожного гравця залежно від його поведінки і поведінки інших учасників конфлікту, за інформацією про ситуацію, що склалася та яка є в розпорядженні партнерів, за правилами, що обмежують вибір лінії поведінки учасників, за можливостями укладання угод між ними і входження в коаліції, за визначенням поняття "рівноваги" чи "справедливого вирішення гри".
28. Система економічної інформації як база даних для аналізу.
Інформація в сучасній економіці затребувана і як ресурс, і як товар, що задовольняє інформаційні потреби. На всіх стадіях обігу інформації як економічного блага виявляються її унікальні властивості, які сприяють вдосконаленню організації бізнесу.
Економічна інформація є одним з найважливіших різновидів інформації взагалі. Сьогодні зміст поняття "економічна інформація" трактується двояко:
1) відомості, дані, значення економічних показників, що є об'єктом зберігання, обробки, передачі і використання в процесі аналізу та вироблення економічних рішень в управлінні;
2) один з видів ресурсів, що використовується в економічних процесах, отримання якого вимагає витрат часу й інших видів ресурсів, у зв'язку з чим ці витрати варто включати у витрати виробництва.
Економічній інформації притаманні певні особливості:
- специфічність форми надання і відображення у вигляді первинних і зведених документів;
- об'ємність: вдосконалення управління супроводжується збільшенням супутніх потоків інформації;
- циклічність: для більшості виробничих процесів характерна повторюваність стадій обробки інформації;
- відображення результатів виробничо-господарської діяльності за допомогою системи натуральних і вартісних показників;
- специфічність за способом обробки: у процесі обробки переважно застосовуються арифметичні і логічні операції.
Сукупність економічної інформації класифікується за різними напрямами. Основними критеріями класифікації є:
1) по фазах і процесах господарської діяльності - інформація про виробництво, розподіл, обмін, споживання;
2) по елементах (чинниках) відтворення - інформація про населення і трудові ресурси, природні ресурси, продукцію і послуги, грошові кошти, тощо;
3) по структурних одиницях - галузям національної економіки, регіонам, підприємствам і організаціям;
4) по приналежності до тієї або іншій функції управління виділяють: планову, організаційну, облікову, аналітичну, контрольну та інші види інформації;
5) по характеру дії на споживачів розрізняють економічну інформацію щодо повідомлення і управління: перша містить відомості, які використовуються для обґрунтування управлінських рішень, друга - результати ухвалення рішень, які доводяться до виконавців і підлягають реалізації;
6) направлена і ненаправлена економічна інформація розрізняється залежно від способу її доведення до користувачів. У першому випадку економічна інформація доводиться до одного або декількох конкретних адресатів, як правило, у формах уніфікованих документів і регламентованому часовому режимі. У другому випадку економічна інформація має універсальний характер і припускає, як правило, активний її пошук з боку споживачів у момент виникнення інформаційної потреби.
29. Принципи організації інформаційного забезпечення економічного аналізу.
Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарської діяльності - це система даних і способи їх обробки, що дають змогу виявити реальну діяльність керівного об'єкта, дію факторів, що його визначають, а також можливості здійснення необхідних керівних дій.
Створюючи ІЗ, дотримуються таких принципів: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення й виведення інформації (однократність уведення інформації, уведення-виведення тільки змін). Цілісність - це здатність даних задовольняти принцип повного узгодження, точності, доступності й достовірності відображення реального стану об'єкта. Обсяг інформації регулюється співвідношенням "необхідного і достатнього", а також вимогами повноти й достовірності даних. Окремо визначаються вимоги стосовно своєчасного надання відомостей користувачеві.
30. Характеристика джерел інформації економічного аналізу.
Серед найважливіших джерел інформації для підприємства за напрямами надходження можна виділити такі види: внутрішні – всередині самого підприємства (внутрішньогосподарські) та зовнішні – ті, що публікуються, а також, які надходять з інших підприємств, інформаційної індустрії (рис. 8.1).
Внутрішньогосподарські джерела інформації представляють спеціалізовані інформаційно-аналітичні групи працівників з їх діяльністю, періодичною звітністю, всілякими інформаційними зв'язками. У більшості сучасних великих компаній, наприклад торговельних, переважну частину інформації, яку використовують менеджери, забезпечують внутрішні джерела. Інформаційним забезпеченням тут повністю або частково зайнята спеціалізована група працівників. До її складу можуть входити такі відділи: маркетингових досліджень, аналізу продажу, планування, економічного аналізу, досліджень операцій та системного аналізу. Крім цього, в кожній компанії запроваджено регулярні звіти лінійних керівників і службовців, однією з форм яких є доповіді продавців по телефону, що дає змогу отримувати поточну ринкову інформацію.
Джерела інформації, які публікуються, можуть бути у формі звітів урядових агентств, торговельних організацій, наукових публікацій, журналів, довідників тощо. Вони становлять інформаційну базу з різних питань, які стосуються управління, економічних умов, виробництва, реалізації продукції, цінової політики, нормативно-правових актів тощо.
Інші підприємства, наприклад постачальники, рекламні агентства, замовники (у тому числі дилери і оптовики), засоби масової інформації і навіть конкуренти, покупці, теж можуть надавати підприємству певну корисну інформацію. Це можуть бути повідомлення про проблеми з експлуатацією, пакуванням, обслуговуванням вироблених товарів, про дії конкурентів.
В аналізі використовуються:
- планові джерела — усі типи планів, що розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання;
- облікові джерела — усі дані, які є в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліків, а також усі види звітності, первинна облікова інформація;
- позаоблікові джерела — документи, що регулюють господарську діяльність підприємства.
31. Способи перевірки достовірності інформації.
Органічною складовою аналітичної роботи є перевірка вірогідності джерел інформації. Достовірність аналітичних висновків за результатами проведеного економічного аналізу залежить передовсім від якості звітних матеріалів. Помилки, недоліки, неузгодженості, які іноді мають місце у звітності, можуть негативно і суттєво вплинути на результати аналітичної роботи, у процесі якої можна користуватися тільки об’єктивними, реальними даними.
Об’єктивність інформації забезпечується її періодичним контролюванням (ревізіями), а також установленням відповідальності за перекручування (фальсифікацію) звітності.
Уся сукупність інформаційних джерел підлягає ретельній перевірці за формою і змістом: з’ясовують точність арифметичних підрахунків та обчислень, відповідність правилам заповнення звітності, наявність необхідних підписів, узгодження даних у різних формах звітності, дотримання термінів її подання, повноту, якість і техніку проведення інвентаризацій; встановлюють відповідність звітних даних чинному стану підприємства, діяльність якого аналізується, доброякісність інформаційних джерел.
Достовірність і результативність аналізу економічної діяльності підприємства залежать від достовірності економічної інформації, її адекватності у відображені реальних господарських явищ і процесів. Тому перед тим, як використати інформацію для аналізу, її необхідно перевірити на достовірність. Як правило, здійснюється формальна (технічна) і суттєва (логічна) перевірка.
Для цього використовують методи:
- систематичного відбору (через постійні інтервали, починаючи з випадково вибраного числа);
- випадкового відбору (за таблицею випадкових чисел);
- комбінованого відбору (комбінація випадкового і систематичного відбору).
За підсумками перевірок можна зробити висновок про можливість використання даної інформації в аналізі, або про необхідність відповідних поправок і коректив.
32. Характеристика підготовчого, основного і заключного етапів аналізу.
Підготовчий етап:
- Розробка плану та програми аналітичної роботи.
- Вибір і визначення загального стану об’єкта аналізу.
- Формування цілей та завдань аналізу і напрямків використання його результатів.
- Розробка системи синтетичних та аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об’єкт аналізу.
- Розподіл роботи між аналітиками.
- Розробка макетів і форм аналітичних таблиць, графіків, схем.
- Перевірка достовірності джерел інформації та вивчення матеріалів попередніх обстежень.
- Визначення конкретних виконавців та розподіл обов’язків між ними, інші організаційні питання.
Основний етап:
- Збирання та опрацьовування необхідної інформації.
- Перевірка повноти й вірогідності звітних даних, проведення арифметичного, логічного і балансового зведення показників.
- Визначення загальних відхилень величини показників виконання завдань від базових величин.
- Виявлення взаємодіючих факторів і обчислення їхнього впливу на зміну величини показників.
- Виявлення зайвих витрат і невикористаних можливостей (перспективних резервів) підвищення ефективності виробництва.
Завершальний етап:
- Проведення підсумкової оцінки діяльності і узагальнення результатів аналізу.
- Розробка висновків і пропозицій щодо прийняття належних управлінських рішень за результатами аналізу, відповідно до його цілей і завдань. Ці висновки та пропозиції оформляються у вигляді пояснювальної записки до звіту чи доповідної записки на ім’я керівника підприємства або особи, за доручення якої проводився аналіз.
- Розробка організаційно-технічних заходів щодо усунення недоліків, підвищення ефективності використання виявлених резервів (за виконанням заходів слід встановити дійовий повсякденний контроль).
- Підготовка розпорядчих актів, призначення осіб, відповідальних за виконання прийнятих рішень.
- Контроль за впровадженням у виробництво пропозицій, що їх було висунуто за результатами аналізу.
33. Роль і місце окремих служб в організації та проведенні аналізу.
Провідними в організації та здійсненні аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства і його підрозділів є планово-економічний, бухгалтерський і фінансовий відділи. Ці функціональні служби під керівництвом головного економіста (заступника директора з економічних питань) розробляють методи аналізу окремих об’єктів і показників; проводять попередній, оперативний і наступний (завершальний) аналіз діяльності підприємства в цілому і окремих його підрозділів; здійснюють контроль за проведенням аналізу іншими відділами підприємства та економічними службами окремих цехів; готують висновки і розробляють заходи для прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу. Розподіл обов’язків між функціональними службами підприємства щодо виконання аналітичних робіт передбачається робочою програмою.
Отже, організація економічного аналізу передбачає оптимальний вибір і використання великої кількості різних показників діяльності будь-якого колективу, чого, у свою чергу, можна досягти тільки глибоким вивченням технології, економіки й організації виробництва, стану обліку і звітності, особливостей взаємозв’язків об’єктів економічного аналізу.
34. Організація комп'ютерної обробки інформації для економічного аналізу.
Процес перетворення інформації – підсумковий етап інформаційного забезпечення економічного аналізу. Йому передують етапи реєстрації, збирання і передавання даних. Організація і способи здійснення зазначених операцій істотно впливають на організацію, сутність і терміни проведення економічного аналізу.
Для швидкого перебігу операцій з підготовки інформації до обробки і з метою скорочення необхідного для цього часу, перевагу віддають машинним носіям. Високоефективними є спеціальні системи реєстрації та збирання даних, призначені для автоматичного формування масивів інформації. Такі системи здійснюють перфорацію, контроль, сортування й інші підготовчі операції, разове записування даних і забезпечують багаторазове використання їх за допомогою сучасної комп'ютерної техніки.
Використання комп'ютерної техніки в процесі обробки економічної інформації значно розширює можливості аналізу господарської діяльності підприємств і об'єднань: підвищує його оперативність, розширює базу для підготовки різних варіантів управлінських рішень, сприяє зростанню якості самого аналізу за рахунок проведення детальнішого аналізу, розширення факторних моделей і використання (за необхідності) економічно-математичних прийомів.
35. Послідовність проведення комплексного економічного аналізу.
Комплексний економічний аналіз – складова процесу управління, яка є органічною єдністю поелементного аналізу умов і результатів виробництва та синтезу добутих результатів. Комплексність у процесі аналізу виявляється в цілісному уявленні досліджуваного об'єкта з урахуванням його властивостей, будови і розвитку та в забезпеченні взаємопов'язаних і вирішуваних завдань і їх результатів. Забезпечується комплексність реалізацією положень системного моделювання економічних явищ. Комплексний економічний аналіз – сукупність моделей, методів нормативів та програм, що забезпечують на рівні області, району, підприємства аналіз стану виробництва, використання матеріальних ресурсів, визначення резервів його ефективності та перспектив розвитку.
Підготовчий етап включає в себе роботи організаційного характеру, що гарантують достатню глибину й оперативність аналізу. Реалізація підготовчого етапу відбувається за наступними напрямками:
1. Складання плану або програми аналізу, яка передбачає:
- визначення мети й об'єктів аналізу;
- ознайомлення з матеріалами і результатами раніше проведеного аналізу за окресленою програмою чи відібраними об'єктами;
- складання графіка проведення аналітичної роботи;
- перелік виконавців і розподіл обов'язків між ними;
- визначення методики аналітичної оцінки, яка сприятиме досягненню сформованої мети.
2. Визначення необхідних джерел інформації та їх систематизація й узагальнення:
- збір і перевірка достовірності інформації, яка буде використовуватись під час аналізу;
- систематизація накопичених матеріалів;
- обробка отриманих даних і заповнення аналітичних таблиць;
- вивчення напрямків і причин відхилення фактичних показників від планових;
- оцінку динаміки об'єкту аналізу;
- визначення впливу факторів на зміну об'єкту аналізу;
- виявлення резервів збільшення ефективності діяльності підприємства.
Достатня і достовірна інформація - головна умова успішності аналітичної роботи, тому даний етап починається з підбирання, перевірки повноти і якості інформації, яку планується використовувати в аналізі. Обробка даних полягає у наступному:
- зіставленні показників (за оцінкою, структурою, принципами побудови тощо);
- статистична обробка (розрахунок середніх, відносних величин групування показників тощо);
- проведення аналітичних розрахунків і формування таблиць.
По закінченні основного етапу, на підставі проведеного аналізу дають оцінку ефективності роботи суб'єкта господарювання, узагальнюють досягнення і недоліки його діяльності (з визначенням причин відхилень від встановлених планових завдань), виявляють наявні резерви для максимально ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Заключний етап полягає в узагальненні отриманих результатів та науковому обґрунтуванні управлінських рішень, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування підприємства. На заключному етапі відбувається:
- проведення підсумкової оцінки діяльності і узагальнення результатів аналізу;
- формулювання висновків і пропозицій щодо прийняття належних управлінських рішень за результатами аналізу, відповідно до його цілей і завдань. Ці висновки та пропозиції оформлюються у вигляді пояснювальної записки до звіту;
- розробка організаційно-технічних заходів щодо усунення недоліків, підвищення ефективності використання виявлених резервів (за виконанням заходів слід встановити дійовий контроль);
- підготовка розпорядчих актів, призначення осіб, відповідальних за виконання прийнятих рішень. 36. Поняття резервів підвищення ефективності виробництва.
37. Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва.
Резерви підвищення ефективності використання трудового потенціалу формуються у результаті дії багатьох взаємопов’язаних чинників, що являють собою систему матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних та інших умов, які визначають рівень використання робочої сили прямо чи опосередковано. Тож для дослідження шляхів формування працезберігаючих можливостей резервів і розробки механізмів їх використання слід мати класифікацію резервів.
Коли врахувати усі особливості утворення, виявлення та використання резервів, то їх можна згрупувати та такими ознаками:
- за місцем утворення: регіон, підприємство, структурний підрозділ;
- за часом виникнення та використання: оперативні, поточні, перспективні (стратегічні);
- за часом дії: постійні, короткочасні;
- за можливістю виявлення: поверхневі (явні), глибинні (приховані);
- за формою впливу на ефективність виробництва: прямі, побічні;
- за мірою впливу на процес виробництва: інтенсивні, екстенсивні;
- за внесеними капіталовкладеннями: інвестиційні чи капіталоємкі, безінвестиційні чи некапіталоємкі;
- за проявом у процесі виробництва: реальні, потенційні;
- за зв’язком із виробництвом: внутрішньовиробничі, позавиробничі.
38. Принципи пошуку резервів.
Здійснюючи пошук резервів, слід керуватися наступними принципами:
- науковий характер - пошук резервів має ґрунтуватися на діалектичній теорії пізнання;
- комплексність і системність - необхідність усебічного виявлення резервів: в усіх напрямках та видах діяльності з урахуванням взаємозв'язку і співпідпорядкованості досліджуваних явищ;
- запобігання повторного рахунку - випливає з попереднього. Для дотримання цього принципу необхідно добре уявляти взаємозв'язок, взаємодію і співпідпорядкованість усіх досліджуваних показників;
- комплектність - збалансованість по трьох основних елементах процесу праці: засобах праці, предметах праці та трудових ресурсах;
- економічне обґрунтування - необхідність врахування реальних можливостей підприємства;
- оперативність - скорочення часу між виявленням і освоєнням резервів;
- відсутність дискретності - пошук резервів необхідно робити планомірно, систематично;
- масовість пошуку резервів - необхідність залучення до цього процесу всіх працівників.
39. Показники обсягу виробництва та реалізації продукції: послідовність та зміст аналізу.
Його основні завдання:
o оцінювання ступеня виконання плану і динаміки виробництва та реалізації продукції;
o визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;
o виявлення внутрігосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;
o розробка рекомендацій із освоєння виявлених резервів.
Об'єкти аналізу:
o обсяг виробництва і реалізації продукції в цілому і за асортиментом;
o якість і конкурентоспроможність продукції;
o структура виробництва і реалізації продукції;
o ритмічність виробництва і реалізації продукції.
Показники обсягу продукції аналізуються в такій послідовності: дається оцінка напруженості і рівня виконання плану, динаміки. складу, асортименту, структури, якості виробленої продукції та причин їх відхилень від попереднього періоду; вивчається ритмічність виробництва і реалізації; виявляється і кількісно вимірюється вплив факторів на зміну обсягу випуску і реалізації продукції, дотримання терміну постачання і асортименту продукції.
40. Показники використання виробничих ресурсів підприємства та основний зміст аналізу.
Мета аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягає в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.
Завдання аналізу наступні:
· оцінка забезпеченості виробництва матеріалами та аналіз матеріально-технічного постачання;
· аналіз використання матеріалів у виробництві;
· визначення впливу забезпеченості матеріалами та ефективності використання на обсяг виробництва.
Перелік даних завдань визначають зміст і порядок проведення аналізу основних засобів.
41. Основні напрями аналізу витрат на виробництво та собівартість продукції.
Основними завданнями аналізу витрат і собівартості продукції є:
— обґрунтованість планових завдань із собівартості продукції;
— загальна оцінка виконання завдань зі зниження собівартості продукції;
— виявлення і дослідження причин відхилень від планового завдання;
— вивчення структури і динаміки витрат за елементами і калькуляційними статтями;
— оцінка впливу окремих факторів на рівень собівартості продукції;
— виявлення і мобілізація резервів зниження собівартості продукції.
Залежно від поставлених завдань випливають різні напрямки аналізу собівартості продукції і витрат на виробництво:
— узагальнюючий аналіз собівартості продукції;
— аналіз собівартості окремих видів продукції (калькуляцій);
— аналіз витрат на одну гривню продукції;
— аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;
— аналіз комплексних витрат;
— аналіз накладних витрат.
42. Показники аналізу фінансових результатів і рентабельності та їх аналіз.
Показники аналізу:
- склад прибутку;
- прибуток від реалізації продукції;
- асортиментна політика;
- рівень середньо-реалізаційних цін;
- інші фінансові результати;
- показники рентабельності;
- резерви зростання прибутку і рентабельності.
Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності е:
o вивчення можливостей одержання прибутку відповідно до наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон'юнктури ринку;
o систематичний контроль за процесом формування прибутку і зміною його динаміки;
o визначення впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на фінансові результати й оцінювання якості прибутку;
o виявлення резервів збільшення суми прибутку і підвищення рівня прибутковості бізнесу;
o оцінювання роботи підприємства з використання можливостей збільшення прибутку і рентабельності;
o вироблення рекомендацій з підвищення ефективності системи керування прибутком.
43. Показники та основні напрями аналізу фінансового стану підприємства.
Фінансовий аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Для здійснення першого залучається вся циркулююча в системі управління інформація, а для проведення другого - офіційні форми фінансової звітності, що публікуються.
Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками або державними органами. Цей аналіз використовує обмежену інформацію і не може відповідати потребам управління підприємством. Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу: аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз фінансового стану, ринкової сталості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; аналіз ефективності використання позикового капіталу; економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.
Внутрішній фінансовий аналіз проводиться з метою вироблення управлінських рішень для формування адекватної вимогам ринку системи управління фінансами підприємства. Він має більш ємні джерела фінансової і нефінансової інформації порівняно з зовнішнім: дані системи бухгалтерського обліку, контролю, технічну, нормативну і планову інформацію тощо.
Суб'єктами зовнішнього фінансового аналізу є: банки; податкові органи; ділові партнери підприємства; потенційні інвестори. Суб'єктами внутрішнього фінансового аналізу є: власники підприємства; персонал підприємства і керівництво.