Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Навчально-методична карта лекції
Тема лекції Воєнні дії в Україні в 1941-1944 рр. Визволення України від фашистських загарбників.
Курс 2
Спеціальність
Кількість навчальних годин: 2 години
а) навчальні: зазначити основні військові операції при визволенні України від фашистських загарбників.
б) виховна: виховувати в учнів почуття патріотизму; виховувати впевненість, у собі, самостійність та відповідальність; виховувати культуру поведінки;
3. план та організаційна структура лекції.
|
Основні етапи лекції та їх зміст |
Тип лекції, методи і засоби активізації студентів, обладнання |
Розподіл часу у % |
|
Підготовчий етап Визначення навчальних цілей і мотивація Основний етап План виконання лекційного матеріалу Заключний етап |
Комбінована лекція із застосуванням підручника
Закріплення матеріалу за допомогою опитування |
ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ В 1943 р.
Визволення Лівобережної України (1943 р.)
Кінець грудня 1942 р. — початок вигнання гітлерівців із території України. Село Півнівка Міловського району Ворошиловградської (тепер Луганської) області — перший населений пункт, визволений від німецько-фашистських військ військами Південно-Західного фронту (командувач М. Ватутін).
29 січня — 18 лютого 1943 р. — наступальна операція військ Південно-Західного фронту. Було визволено північну частину Донбасу.
2 лютого — 3 березня 1943 р. — наступальна операція військ Воронезького фронту; визволення Харкова (11 лютого) та східної частини Донбасу
19 лютого — 25 березня 1943 р. — контрнаступ німецьких військ. Радянські війська були змушені залишити Харків та північно-східні райони Донбасу.
17 липня — 22 вересня 1943 р. — наступальні операції радянських військ на Лівобережній Україні. Внаслідок Ізюм-Барвенківської, Міуської, Бєлгородської, Харківської, Донбаської, Чернігівсько-Прип'ятської, Мелітопольської наступальних операцій було визволено Лівобережну Україну і радянські війська вийшли до Дніпра.
11 серпня 1943 р. — наказ гітлерівського командування про будівництво "східного валу" (лінії укріплень), що мав проходити по річках Дніпро та Молочна.
Вересень — листопад 1943 р. — героїчна битва за Дніпро, яка розпочалася захопленням плацдармів на правому березі ріки.
21 вересня 1943 р. — першими подолали Дніпро на південь від Києва війська 13-ї армії. В районі Великого Букрина переправлялися танкісти 3-ї гвардійської танкової армії. Водночас Дніпро форсували на ділянці Дніпропетровськ — Запоріжжя та в районі Канева — Кременчука.
29 вересня 1943 р. Ставка верховного головнокомандування поставила завдання визволити Київ. Спершу було вирішено завдати удару на південь від Києва — з району Великого Букрина. а допоміжний — з Лютізького плацдарму на північ від міста. Але ворожу оборону на півдні подолати не спроміглися (загинули 40 тис. радянських воїнів).
20 жовтня 1943 р. Ставка перейменувала Воронезький, Степовий, Південно-Західний та Південний фронти на 1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти.
Перший Український фронт під командуванням генерала М. Ватутіна спрямував свої удари проти ворога в районі Києва
Другий Український фронт під командуванням генерала І. Конєва сконцентрував свої сили нижче по Дніпру біля Черкас.
Третій Український фронт під командуванням Р. Малиновського зосереджував свої удари в районі Дніпропетровська.
Четвертий Український фронт під командуванням генерала Ф. Толбухіна наступав у напрямку Кримського півострова.
На початку листопада 1943 р. вирішальним став Лютізький плацдарм.
З листопада 1943 р. після артилерійської підготовки та ударів авіації почався наступ радянських військ на північ од Києва.
У ніч проти 6 листопада 1943 р. бої розгорнулися на північних околицях міста, а вже о 4-й годині ранку столицю було визволено.
У визволенні Києва брала участь Перша окрема чехословацька бригада полковника Л. Свободи.
За успішне форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 2438 бійцям і командирам. За мужність і героїзм, проявлені в боях за Київ, 65 частин Червоної армії були удостоєні звання Київських.
1943 р. ознаменувався розгромом гітлерівських військ на Лівобережжі.
Внаслідок форсування Дніпра склалися сприятливі умови для визволення Правобережжя.
Мобілізаційні заходи 1942-1943 рр.
Протягом 1942-1943 рр. сталінський режим здійснював в Україні достроковий призов до збройних сил сімнадцятирічних юнаків. У складі наступальних частин радянських військ діяли польові військкомати, які мобілізували до діючої армії всіх, здатних тримати зброю.
На березень 1945 р. по чотирьох військових округах України тільки 16-17-річних було мобілізовано понад 265 тисяч. Масові мобілізації супроводжувалися насильницьким вилученням у населення хліба та інших продуктів.
Часто ці наспіх зібрані загони, зовсім не навчені, не обмундировані, посилали на бойові операції без прикриття з повітря, за відсутності боєприпасів, без артилерійського забезпечення, без танкової підтримки, "щоби спокутувати кров'ю ганьбу перебування в окупації". Часто ці загони прикривалися з тилу загороджувальними загонами НКВС. Такі наступальні операції призводили до величезних жертв. Перемога здобувалася "за будь-яку ціну".
Тільки протягом січня 1943 р. — жовтня 1944 р. під час однієї оборонної та 11 наступальних операцій загинуло 3 млн 492 тис. бійців і офіцерів.
Україна на завершальному етапі війни ( 1944 – 1945 рр.)
Визволення Правобережної України
Грудень 1943 — середина 1944 р. — бої за визволення Правобережної України. З обох боків узяли участь 4 млн вояків, 45,5 тис. гармат, 4, 2 тис. танків і самохідних артилерійських установок, понад 4 тис. літаків.
24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р. — Житомирсько-Бердичівська операція.
Війська 1-го Українського фронту генерала М. Ватутіна визволили Житомирщину, більшу частину Київщини, частину Вінницької та Рівненської областей. Німці втратили 72 тис. солдатів і офіцерів.
24 січня — 17 лютого 1944 р. — Корсунь-Шевченківська наступальна операція.
Було оточено 10 німецьких дивізій. Противник утратив 55 тис. убитими й пораненими, понад 18 тис. потрапили в полон.
Водночас із Корсунь-Шевченківською операцією силами правого крила 1-го Українського фронту було проведено Рівненсько-Луцьку операцію. Було визволено 200 населених пунктів, в полон захоплено 2 тис. солдатів і офіцерів противника.
ЗО січня — 29 лютого 1944 р. — Нікопольсько-Криворізька наступальна операція здійснена військами 3-го та 4-го Українських фронтів. Було розгромлено 12 дивізій противника, в тому числі 3 танкові. Ліквідація Нікопольського плацдарму позбавила німецьке командування останньої надії на утримання Криму.
22 березня — 16 квітня 1944 р. — наступальні операції на півдні України, які привели до визволення Херсона (13 березня), Миколаєва (28 березня), Одеси (10 квітня).
4 березня — 8 квітня 1944 р. — Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція; 20 березня визволено Вінницю, 25 березня — Проскурів, 26 березня — Кам'янець-Подільський, 29 березня — Чернівці.
Війська 2-го Українського фронту форсували спершу Південний Буг, а потім Дністер і вийшли на кордон із Румунією (26 березня 1944 р.) 1-й Український фронт 8 квітня вийшов на кордон із Чехо-Словаччиною.
8 квітня — 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція силами 4-го Українського фронту і Окремої Приморської армії.
12 травня 1944 р. Крим було повністю визволено від гітлерівців. Нацисти втратили 100 тис. солдатів і офіцерів.
13 липня — 29 серпня 1944 р. — Львівсько-Сандомирська наступальна операція. Червона армія зайняла західні області України (27 липня 1944 р. було визволено м. Львів) і вступила на територію Польщі.
20-29 серпня 1944 р. — Яссько-Кишинівська наступальна операція 2-го і 3-го Українських фронтів. Було визволено Ізмаїльську область України та Молдавію.
8 вересня — 28 жовтня 1944 р. — Східно-Карпатська наступальна операція.
Останній населений пункт УРСР с. Лавочне Дрогобицької області визволили від гітлерівців 8 жовтня 1944 р. Офіційним днем завершення вигнання військ Німеччини та її союзників вважається 14 жовтня 1944 р., коли відбулося урочисте засідання в Києві.
Війська 4-го Українського фронту визволили Закарпатську Україну від гітлерівців 28 жовтня 1944 р.
Висновки
1. Битва за визволення України, що тривала 680 діб і складалася з ряду великих операцій, в яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих радянських Збройних сил, стала важливим етапом на шляху до перемоги над Німеччиною та її союзниками.
2. Велика концентрація сил з обох сторін була характерною для всіх стратегічних і фронтових операцій, що відбувалися на території України.
3. У битві за Україну брали участь кращі німецькі військові сили, що свідчило про важливість цього напрямку воєнних дій. На кінець 1943 р. на території України воювало 41% всіх піхотних і 72% танкових сил німців, задіяних на радянсько-німецькому фронті, в тому числі елітні з'єднання бронетанкових сил — "Велика Німеччина", "Адольф Гітлер", "Вікінг", "Мертва голова", "Райх" та ін.
Примусове виселення з Криму до східних районів СРСР татар, греків, вірменів
Трагічною була доля жителів Криму.
18 травня 1944 р. 191 тис. кримських татар насильно вивезли до Казахстану й Середньої Азії за звинуваченнями у співробітництві з німцями. Було виселено також 14,7 тис. греків, 12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірменів, турків, іранців (усього 42 тис. душ). До кінця війни було переселено 423 тис. осіб, половина з яких до початку 1946 р. загинула.
Кримську АРСР було перетворено на область, а її населення скоротилося з 1 млн 196 тис. до 351 тис. душ.
У Криму винищувалися пам'ятки матеріальної та духовної культури. В усіх містах і селах палали вогнища, де спалювали книги, газети, журнали кримськотатарською мовою. Цвинтарі було зрівняно з землею, татарські назви сіл і вулиць у містах перейменовано.
По закінченні війни батьки, брати й сини депортованих — демобілізовані з армії солдати й офіцери з орденами та медалями на грудях насильно відправлялись у спецпоселення і зразу ж із героїв перетворювалися на зрадників.
Висновок
Переселення кримських татар, греків, вірменів та ін. до східних районів СРСР мало злочинний характер та було грубим порушенням прав людини, Конституції СРСР та міжнародних правових актів.
Втрати України в роки другої світової війни
1. Україна була центральним плацдармом бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни. За перемогу над силами фашизму, за трагічні помилки і прорахунки радянського державного і військового керівництва український народ заплатив дорогою ціною.
2. Україна втратила п'яту частину населення. На фронті загинуло 1,3 млн українців, знищено окупантами 1 млн 366 тис. військовополонених і 3,9 млн мирних жителів, примусово вивезено до Німеччини 2,4 млн осіб. Із 900 тис. жителів Києва (1940 р.) в 1945 р. залишилося 186 тис. Майже по 200 тис. мешканців утратили Одеса і Харків, 100 тис. — Рівне.
4. 10 млн осіб залишилося без даху над головою. На території України було знищено 16 150 підприємств, 27 910 колгоспів, 872 радгоспи, 1300 МТС.
5. Лише за 1943-1944 рр. німці вивезли з України 9 млн 200 тис. тонн зерна, 622 тис. тонн м'яса і м'ясних виробів, 950 тис. тонн олії, 208 тис. тонн вершкового масла, 400 тис. тонн цукру, 2 млн 500 тис. тонн фуражу, З млн 500 тис. тонн картоплі. Викопали та вивезли до Німеччини 1 млн фруктових дерев, вивозили полтавський чорнозем.
6. Було зруйновано і спалено 714 міст і селищ, понад 28 тис. сіл, 647 тис. житлових будинків.
7. Для транспортування всього добра, вивезеного до Німеччини за роки окупації, знадобилося 1 млн 418 тис. вагонів та річкових і морських суден
8. Тільки прямі збитки, заподіяні німецько-фашистськими
загарбниками, становили 285 млрд крб.
Внесок українського народу в розгром гітлерівської Німеччини
1. Україна зробила великий внесок у спільну боротьбу проти Німеччини та її союзників. У лавах Червоної армії було 6 млн українців, кожний другий з них загинув на фронтах війни, а кожен другий із тих, хто залишився живим, став довічним інвалідом.
2. Україна стала епіцентром європейського театру воєнних дій. На її землях з 22 червня 1941 р. і до визволення 28 жовтня 1944 р. радянськими військами було проведено 29 стратегічних. і фронтових оборонних і наступальних операцій (всього було 76). На українському театр воєнних дій в 1941-1944 рр. було зосереджено від 57,1 до 76,6% загальної кількості дивізій ворога, з яких на території України було розгромлено 60,6%.
3. Український народ дав Збройним силам понад 300 полководців і воєначальників. Із 15 фронтів 8 очолювалися маршалами та генералами українцями за походженням. Найвидатніші з них — А. Єременко, Р. Малиновський,М. Ватутін, І. Черняхівський, П. Рибалко, К. Москаленко.
4. 4.Ратний подвиг багатьох українців відзначений найвищими нагородами: 2072 удостоєні звання Героя Радянського Союзу, зі 115 двічі Героїв Радянського Союзу —32 українці. Український герой неба льотчик І. Кожедуб дістав це звання тричі. За час війни він здійснив 830 бойових вильотів, брав участь у 120 повітряних боях та особисто збив 62 ворожі літаки.
5. Із 7 млн орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Червоної армії, 2,5 млн отримали жителі України.
6. Воїни-українці та уродженці України вписали безсмертний подвиг в історію війни. 52 українці спрямували свої охоплені вогнем літаки на ворожі позиції. З-поміж учасників повітряних таранів — 55 льотчиків з України, 25 українських воїнів закрили своїм тілом амбразуру ворожих дотів.
7. У діючій армії працювало 16 тис. лікарів з України.
8. 120 тис. українців брали участь у війні в складі військ США, Канади, Франції, польських та чехо-словацьких формувань.
9. Українські емігранти США і Канади у 1944-1945 рр. надали допомогу для лікарень і дитбудинків України на суму 600 тис. доларів.
Звільнення України від німецько-фашистських загарбників
Можливість звільнення України від німецько-фашистських загарбників з’явилася після перемоги Червоної Армії під Сталінградом. На початку 1943 року радянські війська почали вигнання загарбників з території України, а після перемоги у битві під Курськом - перейшли у наступ, який закінчився 23 серпня 1943 р. визволенням Харкова. Так почався новий, визвольний період бойових дій на території України.
З кінця літа 1943 р. розгорнулася стратегічна операція по звільненню Лівобережної України, Донбасу і форсуванню Дніпра. Істотні події в боях за визволення Лівобережної України були пов’язані з реалізацією завдань Ставки ВГК вигнати протягом літа й осені ворожі війська за лінію Смоленськ – ріка Сож – середня та нижня течія Дніпра. З цією метою війська Центрального фронту націлювались на Ніжин і Київ, Воронезького – на Ромни – Прилуки – Київ, Степового – в полтавсько-кременчуцькому напрямку, Південно-Західного – на Павлоград і Запоріжжя, Південного – на Мелітополь. Завдання по розгрому ворога на Лівобережжі, захопленню та розширенню плацдармів оперативного і стратегічного характеру вирішувались Червоною армією в процесі кількох наступальних операцій – Чернігівсько-Прип’ятської, Донбаської, Ізюм-Барвенківської та інших.
Наприкінці вересня радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра майже на 750-кілометровому фронті. Почалася битва за Дніпро – наступальні операції, проведені силами п’яти фронтів, результатом наступу яких стало майже повне звільнення Лівобережної України, захоплення плацдармів на Правобережжі, просування на західному і південно-західному напрямках. 6 листопада 1943 р. був звільнений Київ.
З кінця грудня 1943 р. розпочався другий етап по звільненню України. В процесі наступальних операцій було визволено Правобережну та Західну Україну, Крим. У цей період на українських землях пройшли одні з найбільших за масштабом наступальних операцій – Нікопольсько-Криворізька, Корсунь-Шевченківська, Одеська, Кримська, Львівсько-Сандомирська, Ясько-Кишинівська, які внесли істотні зміни в хід Великої Вітчизняної війни.
Третій етап у звільненні України розпочався у липні 1944 р. Радянські війська оточили та розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Серед розгромлених була і дивізія СС “Галичина”. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину (сучасні Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області), а в результаті Карпатсько-Ужгородської операції, 28 жовтня 1944 р. Україна була остаточно визволена від німецько-фашистських загарбників.
За весь час визволення 1943-1944 рр. ворог відчайдушно чіплявся за кожну частку української території. Ніколи ще наша земля не ставала ареною таких запеклих і кровопролитних боїв. У боях за Україну в 1943-1944 роках з обох сторін брали участь понад 6 млн. чоловік, використовувалися 85 тис. гармат і мінометів, 11 тис. танків, самохідних артилерійських установок та штурмових гармат, 10,5 тис. літаків.
В одній оборонній, одинадцяти стратегічних і двадцяти трьох фронтових наступальних операціях, проведених протягом січня 1943 – жовтня 1944 рр., загинуло й було поранено принаймні 3,5 млн. воїнів Червоної Армії. Під час особливо напружених боїв середньодобові безповоротні втрати становили 68 тис. чоловік! Коли битва за Україну (з осені 1943 до осені 1944) досягла свого апогею, на її фронтах було зосереджено до половини діючої Червоної Армії. Мільйони радянських солдатів та офіцерів билися за Україну та її народ у складі 33 загальновійськових, 6 танкових, 7 повітряних, 2 саперних армій, 8 кавалерійських корпусів. Це були найдобірніші радянські війська. З 10 гвардійських армій на Україні діяли 8.
Україна, займаючи важливе геополітичне становище, визначала і власне місце у грандіозній битві між радянськими і німецькими військами. Український напрямок був одним з центральних на Східному фронті і європейському театрі воєнних дій до кінця 1944 р. Значна частина Східного фронту, довжина якого коливалась від 4 до 6 тис. км, проходила по території України. Саме успішні бойові дії радянських військ на цьому фронті прискорювали визволення України і день Перемоги над німецьким фашизмом. У 1941-1944 рр. тут зосереджувались ударні формування агресорів: у кінці 1943 р. вони налічували 40% піхотних і 72% танкових сил Німеччини та її союзників. У бойових діях на території України ворог зазнав відчутних втрат у живій силі й техніці. Були розбиті 4-а та 6-а танкові німецькі армії, 3-я і 4-а румунські, 8-а італійська, які загалом втратили 800 тис. чоловік. Протягом зимових наступів 1944 р. на Правобережній Україні і в Криму повністю знищено 30 дивізій та 1 бригада, розгромлено 142 дивізії і 5 ворожих бригад (із них 14 дивізій і 3 бригади були розформовані). У цей період німецькі війська та їхні союзники втратили 1 млн. особового складу, 20 тис. гармат і мінометів, 4200 танків, 4200 штурмових гармат, 5000 літаків. Лише в 1943 р. на Чорному морі було потоплено 123 ворожі транспорти сумарною місткістю 185 тис. тонн і 244 бойових кораблі.
На український театр воєнних дій Ставка ВГК залучила 42% стрілецьких та 80% танкових і механізованих з’єднань. З осені 1943 р. на території України діяли 6 фронтів, Чорноморський флот і 3 військові флотилії. За роки війни Збройні Сили Радянського Союзу здійснили більше 50 операцій груп фронтів, близько 250 фронтових, 1000 армійських військових операцій. Із них на території України в 1941-1944 рр. було проведено ряд основних (9 оборонних та 29 наступальних) операцій, відбулося багато битв та боїв.