Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 10
Група:
Тема заняття: Велика Британія в 20-х рр. ХХ ст. Консерватори та лейбористи при владі
Мета заняття:
Методична: активізувати у студентів розумову діяльність протягом всього заняття шля-
хом постанови проблемних питань.
Дидактична: навчити студентів встановлювати хронологічну послідовність подій,
аналізувати наслідки Першої світової війни для Британії, характеризувати
зміст реформ Д. Ллойд-Джорджа та їхню роль в історії країни,
характеризувати діяльність першого лейбористського уряду та загальний
страйк 1926 р., пояснювати значення термінів та понять, працювати над
удосконаленням навичок роботи з історичними документами, підвищувати
якість знань, закріпити отримані на занятті знання, вміння та навички; роз-
вивати у студентів вміння визначати причинно-наслідкові зв’язки,
узагальнювати, систематизувати історичний матеріал, робити висновки,
розвивати вміння висловлювати власні думки.
Виховна: виховувати у студентів інтерес до вивчення історії, виховувати високий рівень
культури, виховувати якості працездатності.
Вид заняття: лекція
Тип заняття: тематична
Форма проведення заняття: евристична бесіда
Межпредметні зв’язки: забезпечуючі (географія), забезпечувані (культурологія)
Методичне забезпечення: підручник, історична карта, опорний конспект
Література:
ХІД ЗАНЯТТЯ
Фронтальне опитування:
Усне опитування:
Лекція № 10
Тема. Велика Британія в 20-х рр. ХХ ст. Консерватори та лейбористи при владі
Мета: навчити студентів встановлювати хронологічну послідовність подій, аналізувати наслідки Першої світової війни для Британії, характеризувати зміст реформ Д. Ллойд-Джорджа та їхню роль в історії країни, характеризувати діяльність першого лейбористського уряду та загальний страйк 1926 р., пояснювати значення термінів та понять, працювати над удосконаленням навичок роботи з історичними документами, підвищувати якість знань, закріпити отримані на занятті знання, вміння та навички; розвивати у студентів вміння визначати причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, систематизувати історичний матеріал, робити висновки, розвивати вміння висловлювати власні думки.
План
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
Найбільші політичні партії Англії
Консервативна
В основу діяльності було покладено:
Збереження усталених цінностей англійського суспільства
Непорушність приватної власності
Свободу підприємництва
Парламентаризм у поєднанні з монархічними традиціями
Ліберальна
Мета партії:
Демократичні свободи
Оптимальне поєднання інтересів власників та держави
Лейбористська
Мета партії:
Демократизація політичного ладу
Розширення соціального законодавства
Перевага державної та суспільної власності над особистою
Широкі соціальні реформи
Під час Першої світової війни Велика Британія зазнала значних збитків. Загинуло 743 тис. і було поранено 1,7 млн. осіб. Національне багатство зменшилося на третину. Промислове виробництво скоротилося на 20%, країна з кредитора перетворилася на боржника. Зовнішній борг становив близько 1 млрд. фунтів стерлінгів. За роки війни податки зросли в шість разів. Життєвий рівень населення різко знизився.
Несприятливі наслідки війни породжували розкол в англійському суспільстві. Одна частина населення прагнула повернення старих часів. Інша вважала, що після війни у Великій Британії мають утвердитися більш справедливі принципи суспільного устрою. Виразниками першої частини населення були консерватори, другої – лейбористи. Ліберали виявилися розколотими на консерваторів та лейбористів.
У 1918 році Лейбористська партія Великобританії прийняла свій перший статут, в якому проголошувалися встановлення суспільної власності, а завданнями є розширення соціального законодавства і подальша демократизація політичного устрою. На виборах 1918 року Лейбористська партія завоювала 60 місць у палаті громад з 707. Коаліція з консерваторів та лібералів отримала 484 місця.
Уряд Ллойд-Джорджа поставив собі за мету швидко скасувати закони воєнного часу і відновити нормальне становище в країні:
Але такі заходи викликали падіння виробництва і проблему з працевлаштуванням. Зростаюче безробіття спричинило широкий страйковий рух. У 1919 р. страйкувало понад 2,5 млн. осіб. Під цим тиском уряд провів ряд заходів: підвищив заробітну плату і скоротив робочий тиждень до 40 годин.
Також уряд прийняв програму допомоги безробітним і будівництва дешевого житла для малозабезпечених. У 1918 році було введено 8-річну освіту, а в 1921 р. – 9-річну обов’язкову безкоштовну освіту.
Але всі ці реформи не сприяли розвитку виробництва. У 1922-1923 рр. в економіці Великої Британії настав застій.
У зовнішній політиці Ллойд-Джордж намагався відновити провідну роль Великої Британії у світі.
У 1921 р. уряд Ллойд-Джорджа надав статусу домініону своїй найстаршій колонії Ірландії. Шість графств у Північній Ірландії з переважно протестантським населенням залишалися у складі Великої Британії. Після цього офіційною назвою Великої Британії стала така: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.
Домініон – колонія, яка отримала право на самоуправління в межах Британської колоніальної імперії.
Уряд Ллойд-Джорджа відіграв роль буфера, який зміг загасити радикальні настрої в країні й заспокоїти ситуацію в імперії.
У 1922 році консерватори вже сформували однопартійний уряд на чолі з Е. Бонар-Лоу, якого наступного року змінив С. Болдуїн. Однак консервативний уряд не зміг припинити падіння виробництва. Це викликало нову хвилю страйкової боротьби. відповідно зростав авторитет лейбористів.
На дострокових парламентських виборах 1923 року жодна з трьох партій Великої Британії не набрала достатньої більшості для формування однопартійного уряду: консерватори отримали 258 місць, лейбористи – 191, ліберали – 158. Домовитися про створення коаліційного уряду не вдалося. У січні 1924 року було сформовано перший в історії країни лейбористський уряд. Його очолив Д. Макдональд.
Уряд Макдональда збільшив розміри допомоги безробітним і пенсій за віком, а також субсидії держави на житлове будівництво, зменшив мито на деякі продовольчі товари, покращив систем страхування з безробіття. Проте лейбористи не виконали передвиборчих обіцянок націоналізувати шахти й залізниці, запровадити податок на капітал. Під час трудових конфліктів вони домагалися припинення страйків. Лейбористський кабінет зміцнював збройні сили. У колоніях і залежних країнах він продовжував курс, спрямований на придушення національно-визвольного руху. Цей уряд визнав Радянський Союз і встановив з ним дипломатичні відносини. Консерватори піддавали критиці зовнішню політику уряду.
У жовтні 1924 року уряд розпустив парламент і призначив нові вибори. консерватори здобули більшість місць в парламенті і сформували уряд. Новим прем’єр-міністром став С. Болдуїн.
Кабінет консерваторів узяв курс на повернення Великої Британії ролі фінансового центру світу. Приділялося багато уваги зміцненню фунта стерлінга. У 1925 р. було відновлено золотий стандарт фунта на рівні його довоєнного паритету з доларом. Була зміцнена банківська система. Перед британською промисловістю постала проблема втрати конкурентоспроможності її товарів. Британські промисловці намагалися вирішити цб проблему шляхом зменшення собівартості продукції не заміною застарілого обладнання, а скороченням заробітної плати робітників.
Улітку 1925 р. власники шахт поставили ультимативні вимоги гірникам, погрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження заробітної плати й збільшення робочого дня. Федерація гірників відповіла відмовою. Її підтримали спілки залізничників, транспортників і машинобудівників. Перед об’єднаним фронтом робітників вуглепромисловцям довелося відступити. Уряд зобов’язався виплачувати власникам шахт субсидію протягом 9 місяців для забезпечення попереднього рівня зарплатні гірників. День перемоги робітників, які зірвали локаут, дістав назву «Червоної п’ятниці».
Після завершення 9-місячного терміну власники шахт все ж таки оголосили локаут, оскільки гірники знову відхилили їхні вимоги. Уряд запровадив у країні надзвичайний стан. Генеральна рада (керівний орган профспілки) оголосила загальний страйк, який почався 4 травня 1926 року. Кількість його учасників становила близько 18 млн. осіб (40% усього населення країни). Боротьба британських робітників викликала хвилю пролетарської солідарності в усьому світі. У деяких країнах почалося збирання коштів на користь страйкарів.
12 травня керівництво Генеральної ради заявило про припинення загального страйку. Але не всі робітники погодилися з цим рішенням. Гірники продовжували страйкувати протягом 7 місяців. У грудні 1926 року вони повернулися на роботу. Заробітна плата гірників знизилася, а тривалість робочого дня збільшилася. Парламент прийняв закон про трудові конфлікти й професійні союзи, за яким заборонялися загальні страйки та пікетування.
Страйк виявився єдиним серйозним соціальним конфліктом у країнах Заходу в період стабілізації.
У травні 1927 року британський уряд в односторонньому порядку розірвав дипломатичні відносини з СРСР.
Невдоволення населення політикою консерваторів призвело до поразки їх на парламентських виборах 1929 року. Лейбористи здобули значну перемогу, хоч і не мали абсолютної більшості в палаті громад. Під час передвиборчої компанії вони обіцяли здійснити широкі соціальні програми і відновити дипломатичні відносини із СРСР. Уряд знову сформував Макдональд.
Лейбористи отримали владу у несприятливий момент. На початку 1930 р. Велику Британію охопила криза.
Питання для закріплення:
Література: