Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
СЦЕНАРІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ
Від редакції. Книга С.Медведя "Сценарій для України" (Вінниця, ТОВ "Консоль", 2007), уривки з якої ми пропонуємо нашим читачам, твір, безумовно, художній. Але написана вона настільки правдиво, з такою кількістю достовірних фактів, аналізу і прогнозів, що створюється враження справжньої документалістики.
Сюжет твору детективен. Герой книги - український підліток за завданням КДБ в 70-і роки стає американським громадянином Гаррі Вудом, будучи особистим агентом Ю. Андропова. Але смерть останнього і події 1991 р. повністю розривають його зв'язок з Батьківщиною. Він робить блискучу кар'єру аналітика в розвідслужбах США, стає співрозробником підступних планів по знищенню СРСР і спроб колонізації нинішньої України американцями. Однак він пам'ятає свої українські корені, віддає собі звіт в згубність для своєї батьківщини американських планів і передає свій щоденник автору книги для опублікування.
Вчитайтеся! Це переконливіше багатьох статей по "райдужним" перспективам України в капкані Заходу.
1993 рік
Через деякий час ми з майклом вже працювали в іншій організації. Розставання з Цру пройшло безболісно, якщо не вважати деяких документів, що ми підписали.
Будинок, в якому розмістився наш відділ, знаходився на одній з тихих вулиць великого міста. Майкл був призначений начальником відділу. Відділ займався вивченням і розробкою спецпрограм для слов'янських країн. Тому більшість із числа співробітників були або вихідцями з тієї або іншої країни, або колишні розвідники спецслужб різних країн, у свій час працювавших в цьому напрямі. Тут не питали про минулого життя, нас об’єднувала тільки робота. Навіть прізвище або ім’я його власника, мало про що говорили. Майже всі володіли кількома мовами і в першу чергу своєю рідною. Мені це дуже допомагало, я теж часто згадував свою рідну мову, але все ж робочою мовою у нас була англійська.
Здавалося, що тут зібрані люди з усіх розвідок світу. Інформаційне забезпечення не поступалося ЦРУ, а в деяких випадках, навіть було на рівень вище.
На першій моєї зустрічі з керівником цієї організації, мені сказали, що наша справа - розробляти проект і його механізм здійснення, а решта будуть робити інші служби. Також було відзначено, що ми не бюджетна організація, і якщо поставлено завдання, ми повинні думати про механізм її здійснення, а не про її вартість. У тому, що це так, я переконався через деякий час, коли те, що ми розробляли на папері, можна було побачити з екрану телевізора в тій або іншій країні в новинах, як подія, що сталася.
***
Коли я ввійшов у кабінет до Майкла, там вже були Девід і Луїс.
- Сідайте, Гарі - сказав Майкл.
Отож, панове, нас тут четверо, те, про що ми будемо говорити зараз, повинно залишитися між нами. Я розумію, тут всі професіонали і не варто про це попереджати вас, але все ж.
Господа, розвал Радянського Союзу, в якому ми брали участь, так сказати, побічно, залишився позаду і сьогодні на глобусі з'явилося п'ятнадцять нових, як вони кажуть, незалежних держав. Звичайно, наша компанія буде працювати, як і раніше, зі всіма державами, але перед вами буде поставлено окреме завдання.
Ви, кращі аналітики, і тому я постараюся говорити коротко. Питання геополітики, геоекономіки, виснаження природних ресурсів, екологія, глобальне потепління, а звідси і підняття рівня води в океані, призведе до багатьох катаклізмів. Те, що сьогодні говорять про збільшення чисельності населення за рахунок Азії і Африки, це тимчасові явища, це населення може бути піддане різних епідеміологічних захворювань. Вони, як і всі інші, повинні будуть працювати на сильних світу цього або загинути.
Але перед вами стоїть питання інше.
Пан Вуд, Ви призначаєтесь керівником групи, а господа Уокер і Одом будуть вашими заступниками. Фінансування групи, підбір людей - на ваш розсуд, після ознайомлення з цілями і завданнями, які будуть стояти перед вами.
- Будь ласка, пан Вуд, - і він передав мені папку.
Але на словах ще скажу, по-перше Ви повинні знайти країну, яка при всіх, екологічних змінах, які в недалекому майбутньому можуть вплинути на людське існування, стала б „Ноєвим ковчегом”. І, по-друге, розробити систему нейтралізації корінного населення цієї країни і можливість ефективного впливу на його керівництво з подальшим повним контролем над його діяльністю. Цей проект буде називатися "Ковчег".
Ось так, панове, сьогодні 8-е число, я думаю 10 днів вам буде достатньо, щоб ознайомитися з поставленим завданням і виробити попередні плани. Зустрінемося 18-го. Ви, Вуд, затримайтеся, а Уокер і Одом можете бути вільні.
Коли за Девідом і Луїсом зачинилися двері, Майкл встав зі свого крісла, підійшов до мене і сів поруч.
- Ти розумієш, Гаррі, ті, хто нам платить, хочуть мати, якщо висловитися по простому, запасний аеродром, великі гроші не дають великий волі, а вони хочуть її мати. І якщо раніше це були вілли, заміські будинки з десятками гектарів галявин і парків, острови, то при сьогоднішньому розвитку історії цього мало. В даний час цим аеродромом повинно бути якась, бажано європейська держава з мінімальною кількістю жителів, гарною екологією, природою, неподвержене землетрусів, цунамі і т.д. Я знаю, що тобі не завжди подобається, коли ми втручаємося в діяльність або нав'язуємо свої правила гри тим чи іншим політичним руху, або державам. Але це дійсно гра, азартна гра, і якщо держава сильна і розумний народ, ми його не переможемо. А якщо нація дурна, значить, вона не гідна мати свою державу.
- І ти напевно, вже визначив, що це буде за держава?
- Так, але це не я, це замовник.
- Тоді для чого весь цей спектакль, ти що, не міг відразу сказати?
- Не міг, тому що їм нема чого слухати твої обурення - це Україна.
- Як Україна? Майкл, ти в своєму розумі. Чому саме Україна. І мене ти ставиш керівником групи? Адже ти знаєш, хто я.
- Знаю, Гаррі, і дуже тебе розумію, але це, я вже говорив, побажання замовника. І наша справа - розробити і впровадити механізм його, за це нам платять. А чому ти, тому що, можливо, ти зробиш, щоб було не зовсім так, як вони задумали, або хоча б без крові. Адже Україна знаходиться в центрі "Європейського трикутника" з найкращими геофізичними умовами для розвитку біологічного життя і людської цивілізації. Індійські йоги давно знайшли присутність особливо чистих енергій в районі їх столиці - Києва, це підтверджують і екстрасенси, які спеціалізуються на таких справах. А їх чорноземи - це ж скарб. Наявність їх вчені пояснюють тим, що впродовж всієї історії Землі, майже вся територія України з часів появи на планеті перших земних рослин і тварин ніколи не затоплювалася водами морів. В Україні, за останніх дослідженнях, протягом сотень мільйонів років нарощувався родючий грунт і накопичувався найбільший в світі генофонд. А якщо простіше сказати, земля України, як недоторканний запас генофонду, щось на зразок Ноєвого ковчега, з якого розселялися по всьому світу люди і тварини. У цьому - святість українського регіону. Все це означає, що землі України - це містичне місце на планеті, де відбувається передача естафети знань від послідовно змінюючих одна одну рас планети: лемурийской, атлантичної арійської. Про це знає весь світ, і тому йде така боротьба за територію України. І тільки самим українцям ні до цієї справи. Ти знаєш, скільки пішло на їх чиновників, щоб викупити карти корисних копалин? Адже в україні стільки запасів уранової руди, що вистачить не менше ніж на 300 років, вже не кажучи про нафту, золото, діаманти. При сучасних технологіях видобуток цих копалин буде не така вже складна справа. І тому всі їх засоби масової інформації повинні говорити про все, тільки не про це - це наше завдання. - Майкл замовк і подивився мені прямо в очі - Адже ми з тобою професіонали і постався до цього, як до азартної гри. Зіграй свою партію.
Я йшов по коридору, тримав у руці папку, яку дав мені Майкл, я навіть здогадувався, що в цій папці замовлення на створення такого раю на землі, або як правильно сказав Майкл - "Ноїв ковчег". Навколо - забруднені річки, море, димлять труби, землетруси, епідемії, а десь в центрі, на первозданній природі, співають пташки, дзюрчать струмки і живе десяток володарів світу, а у них в прислугах місцеве населення.
***
Через кілька днів Майкл знову запросив нас до себе. Крім нього, у кабінеті перебував ще якийсь чоловік, років під шістдесят.
- Познайомтеся, це пан Лейтон - представив нам незнайомця Майкл, - Він сам українець і вже давно займається вивченням України, і хотів би висловити нам свої думки. Так що давайте послухаємо. Будь ласка, пан Лейтон.
- Панове, вивчаючи характер, побут, ментальність української нації, її історію та багато інших аспектів, особливо якщо взяти фольклор, лірику, поезію, традиції, то не можна не помітити, що українська душа як би генетично пов'язана зі своїм місцем народження, природою, що оточує це місце, із землею, на якій вони ходять, де згодом живуть, у них, як у ніякої іншої нації, розвинене відчуття батьківщини. І Батьківщина у них це не абстрактне поняття, а саме територія, де вони народилися і живуть. У них вже з народження закладено це, подивіться: при народженні дитини пуповину закопують у землю, як би даючи зрозуміти, що фізична матір, яка породила його, лише дев'ять місяців була з ним пов'язана пуповиною, а всю решту життя його духовної матір'ю, з якою він буде пов'язаний пуповиною і з якою він возз'єднатися після смерті, мати-Земля. Адже у них навіть є прислів'я: "Не бий палицею по землі - мати б'єш".
Ця нація дуже сильна духовно, і цю силу їм дає земля, а також відчуття, що вони господарі на тій землі, де народилися, де могили їх предків, і де житимуть їхні діти й онуки.
Земля у них - це фундамент, на якому тримається сила нації, хоча вони самі цього не розуміють. Втративши землю, нація втратить свою силу і незабаром перестане існувати. Нація перетвориться в купки, групи людей на певних територіях, без свого історичного минулого і без будь-якої впевненості в майбутньому. І ще варто відзначити, українець, якщо відчуває себе бідним і не впевнений в майбутньому, він перестає розмножуватися. Вони дуже відповідально підходять до народження дітей, якщо вони не впевнені, що зможуть матеріально забезпечити свою майбутню дитину, вони її не заводять, - Лейтон замовк, мені був неприємним такий підхід. Я раптом дійсно відчув, що мені не вистачало всі ці роки тій землі, де я народився і зробив свої перші кроки. Мені стало страшно, якщо це зробити, то самотність і туга, яку я відчував всі ці роки, торкнеться мільйонів українців, а через десять років Україна може взагалі зникнути з карти планети.
Майкл подякував Лейтона і той вийшов з кабінету.
- У кого будуть якісь пропозиції? - звернувся Майкл до нас.
- А Лейтон прав, - сказав Девід, - я пропоную, крім усіх інших наших розробок, на перше місце поставити розробку за позбавлення українців їх землі, а точніше території.
- Ну, це вже було багато разів, останні - Гітлер, Росія, і ви ж знаєте, чим це закінчилося, - заперечив Луїс.
- Так, я знаю, але, крім цього, треба ще знати, що те, що у хохла не можна відібрати силою, при розумному підході він може віддати сам.
- Ти в цьому впевнений?
- Так, впевнений.
- Ну, що ж, те, що земля для них - мати, це дійсно так, і якщо б ми могли зробити їх сиротами на своїй землі, це було б здорово. А сироти, ви самі знаєте, це збиткові люди, якими, здебільшого, легко управляти. У вас, можливо, вже є конкретний план дій з цього приводу? - запитав Майкл.
- Ще ні, - відповів я, - але я думаю, ми його підготуємо і через деякий час вам доповімо.
- Добре, тоді на сьогодні всі, - можете бути вільні.
***
Через деякий час зайшов до мене в кабінет Майкл.
- Послухай, я тут тобі дещо приніс. Ти пам'ятаєш, коли то ми читали "Катехізис радянського єврея", так ось, ця допомога має лягти в основу наших розробок проти України. Я не знаю, хто написав це повчання і для кого, але, мені здається, в катехізисі, як ні в чому іншому, враховані самі слабкі сторони української або точніше, слов'янської, ментальності. На, приверни в пам'яті, - він простягнув мені кілька друкованих аркушів.
Коли він пішов, я швидко переглянув матеріали, залишені Майклом, але чим далі я вдивлявся в друковані рядка, тим більше оцінював геніальність його авторів. Вони врахували всі сторони українського характеру. Переді мною лежало сильна зброя для приборкання і знищення української нації. І раптом я зрозумів, що переді мною лежить діагноз української ментальності, як хвороби, але разом з тим, якщо б у цій нації було бажання вилікується, то катехізис міг би стати гарною інструкцією, як українцям стати сильніше, якщо йти від зворотного. Якби мене запитали, що їм потрібно, щоб змінити свою ментальність, я б порекомендував їм частіше перечитувати катехізис, щоб знати, на яких слабкостях грає супротивник і діяти всупереч його очікуванням. Катехізис - це сильний інструмент для маніпулювання свідомістю, але він може одночасно служити як отрутою, так і протиотрутою. Я ще раз став перечитувати деякі рядки катехізису:
"Євреї! Любіть один одного, допомагайте один одному. Допомагайте один одному, навіть якщо ненавидите один одного!
Наша сила в єдності, в ньому застава наших успіхів, наше спасіння і процвітання. Багато народів загинули в розсіянні, тому що у них не було чіткої програми дії і почуття ліктя. Ми ж, завдяки почуття колективізму, пройшли через століття та народи, збереглися, примножилися і зміцніли.
Єдність - це мета, воно ж і засіб для досягнення мети. Ось у чому сенс, ось до чого треба прагнути. Все інше - похідне, воно прийде саме собою.
Допомагайте один одному, не бійтеся бути націоналістами, не бійтеся протекціонізму - це наш головний інструмент. Наш націоналізм інтернаціональний і тому вічний....Вірний інтернаціоналіст тільки той, хто кровними узами пов'язаний з єврейством, все інше - провокації і обман. Ширше залучайте людей, близьких по крові, тільки вони забезпечать вам бажану біосферу.
Формуйте свої національні кадри. Кадри - це святая святих, кадри вирішують все. Кадри сьогодні - це наше завтра. Кожна лабораторія, кожна кафедра, кожен інститут повинні стати кузнею наших національних кадрів",
"Ми повинні передати нашим дітям більше, ніж ми прийняли від батьків, а ті, зберігши і преумножив прийняте, передадуть його, у свою чергу, нащадкам. В спадкоємності поколінь - наша сила, наша стабільність, наше безсмертя.
Жорстокий світ, в ньому немає місця філантропії. Кожен народ - коваль свого щастя. Не наша справа піклуватися про російськи національни кадри. Якщо вони не думають про себе, чому ми повинні думати про них? Не беріть приклад з росіян і арабів, які живуть споглядально, сподіваючись на авось. Не чекайте милості від природи - взяти їх наше завдання",
"Росіяни уперті, але вони не володіють достатнім завзятістю в досягненні мети. Вони ледачі, тому завжди поспішають. Всі проблеми вони намагаються вирішувати разом. Вони жертвують малим заради великої вирішальної задачі перемоги. Але така перемога або не приходить зовсім, або, перемагаючи, вони виявляються біля розбитого корита. Ми сповідуємо тактику малих перемог, хоча і не проти великих. Мала перемога - теж перемога!
Росіяни не вміють керувати, а також підкорятися. Вони - генетичні саботажники. Росіяни заздрі, вони ненавидять своїх побратимів, коли ті висуваються з сірої маси. Надайте їм можливість розірвати цих висуванців - вони з задоволенням розірвуть. Будьте завжди арбітрами, становтеся в позу миротворців, захищайте "нещасних", проти яких табором стає натовп, але лише настільки, щоб бути добрим і об'єктивним. Трохи витримки - і ви сядете на місце того, якого тільки що розтерзали. Коли двоє росіян б'ються - виграє єврей. Натравливайте російських один на одного, порушуйте і підігрівайте в них заздрість один до одного. Робіть це завжди під прикриттям доброзичливості, непомітно і тонко. Нехай вони б'ються між собою, ви стаєте завжди арбітром.
Росіяни не вміють жити і не вміють ставити перед собою завдання. Ми ставимо перед ними ефемерні завдання. А вони намагаються їх вирішувати",
"Давайте їм хабарі, даруйте подарунки, поїте коньяком і горілкою, а краще казенним спиртом. За дрібнички і зілля вони продадуть усе і свою Росію теж...".
***
Коли наші пропозиції щодо проекту "Ковчег" були готові, я доповів про це Майклу.
- Добре, тоді завтра на десять годин у мене.
На наступний день я, Луїс і Девід були у майкла в кабінеті. Майкл попросив трохи почекати з доповіддю, так як повинні були ще підійти люди з боку замовника. Через кілька хвилин до кабінету увійшли двоє чоловіків, вони привіталися і не представляючись, розмістилися за столом.
- Отже, пане Вуд, хто буде доповідати? - звернувся Майк до мене.
- Уокер, - зазначив я на Девіда.
- Добре, тоді почнемо, будь ласка, пан Уокер.
- Панове, - сказав Девід і подивився на тих, які прийшли, - аналіз тієї інформації, яку ми обробили за цей час, говорить про те, що Україна найбільш відповідний регіон для виконання тих вимог, які стоять перед проектом. Нині Україна - держава де-юре, а де факто частина пострадянського простору, на якому різні корпоративні групи ведуть боротьбу за владу і переділ власності. При цьому влада продовжує жити за номенклатурної етики. Масштаб "бізнесу" на державній скарбниці повинен відповідати певному кріслові. Спроба України з допомогою багатовекторної політики простягнутої руки "вигідно продати своє геополітичне положення" закінчиться його повною втратою (добровільна відмова від статусу ядерної держави, розграбування морського флоту, занепад економіки і моралі, здичавіле інформаційний простір).
"Манія ринку" з ейфорією приватизації без високих моральних зобов'язань, політичної волі і стратегічного бачення, падіння рівня і якості життя поставили країну на межу національної катастрофи і соціальних потрясінь. Крім того, в україні зберігається комплекс "молодшого брата", коли влада приймає безвідповідальні рішення з надією, що хтось "старший" виправить і зробить, за лояльність, допомога капіталом.
В результаті на шляху до європейської інтеграції "сп'яніла свободою" Україна занурилася в міфологічний хаос. Серед народжених численних міфів найбільше поширення отримали міфи про державу, демократію і простиі рішення: "варто тільки віддалитися від Росії" і "Захід нам допоможе". І ми тут їм повинні дійсно допомогти, а саме: запропонувати їм сценарій ринкових реформ, де в першу чергу буде стояти питання про продаж землі.
Звичайно, прикро, наприклад, для української влади, спрямованої з порожньою скарбницею на захід, замість кредитів отримувати поради. Захід багатий, але не настільки, щоб безглуздо і нескінченно витрачати капітал на імітацію чужих реформ і програм "відродження". Якщо ми і будемо витрачати гроші, то тільки на ті програми, які вигідні нам.
Отже, першим і головним етапом нашої програми, вважаємо, стане прийняття ними законів про продаж землі. Як ми знаємо, Україна за розораностю земель займає перше місце в світі. Так, наприклад, в 1992 році загальний земельний фонд України склав 3,1 млн. га, з нього сільськогосподарські угіддя - 39,4 млн.га. Ступінь освоєння всього земельного фонду в україні становить 66% порівняно з 10% в колишньому радянському Союзі і 12% у США. У деяких найбільш розвинених областях України цей показник досягає 90%. Якщо ми підштовхнемо їх до розділення цієї землі між працюючими на ній з подальшим продажем вже цих ділянок, як приватної власності, - це буде великий наш успіх і той результат, до якого ми прагнемо.
- А скільки у них працюють у сільському господарстві і який відсоток від загального населення? - перервав Девіда один з незнайомців.
- У них зараз в сільському господарстві зайнято разом з пенсіонерами 6,3 млн. чоловік, що становить 12,3%, - відповів Девід.
- Ви думаєте, їх Верховна Рада прийме закон, щоб розділити 66% території між 12,3% населення? Це ж безглуздо, а як же інші 87,7% населення, що залишиться їм, якщо відкинути дороги, населені пункти і водні об'єкти? Ні, на мою думку, це нереально. Ніяка влада, навіть сама паршива, не піде на це. А їх Верховна Рада, де є ще багато комуністів, тим більше, - заперечив незнайомець.
- Так, Ви маєте рацію, - погодився Девід, - Верховна Рада не піде на це, а президент піде, і ми зараз працюємо над тим, "щоб президент хоча б на короткий термін отримав право, щоб його укази діяли як закони. Зараз у нас в його оточенні є наші люди і навіть їх великі економісти працюють на нас, так що я думаю, це питання ми вирішимо. У нас також розроблені вже допомоги з питань розподілу землі та її продажу. Ми все зробили, щоб після прийняття законів про распевании і продажу землі, яка небудь їх державна структура звернулася за допомогою в розробці системи для виконання цих законів, а ми запропонуємо їм те, що ми вже підготували, при тому ми будемо наполягати і навіть повинні профінансувати видачу державних актів на землю і підведення до кожній земельній ділянці дороги. Тоді нам не треба буде купувати все поле, покупка 2-3-х ділянок блокує роботу на полі, а інші ділянки через деякий час, коли зарастут бур'янами, заберемо за безцінь.
- Ви думаєте, що це у вас вийде? - знову запитав незнайомець.
- Ми впевнені в цьому, і це не просто програма, вона вже успішно впроваджується в життя, і я думаю, через рік-півтора Ви самі в цьому переконаєтеся.
- Ну що ж, будемо сподіватися, мені подобається Ваш підхід до справи, і все, що Ви пропонуєте, але від себе хочу додати: робіть все, щоб влада працювала на нас. Вони повинні побачити себе маленькими божками районного, обласного, державного масштабу. Давайте їм хабарі, возите по закордонах і це все фіксуйте, а потім вони повинні або працювати на нас, або ми скормим їх голодної натовпі, третього варіанту у них не буде. Вони постійно повинні з'являтися на екранах телевізорів, в пресі, вони повинні повірити в свою повну перемогу над своїм народом і відгородиться від нього. Влада повинна підніматися над народом, а народ їй цього не пробачить. І тільки ми повинні вирішувати, коли народ повинен буде розтоптати цю владу. Влада в україні має стати подібно рабові, життя якого збережена, але що незважаючи ні на що обмежений, не підлягає до виплати, боргом.
1999 рік
Як завжди, по четвергах о 10 ранку ми збиралися у Майкла в кабінеті, щоб обговорити і виробити концепцію з того чи іншого питання проекту "Ковчег". На цей раз питання стояло про зниження ефективності і блокуванні роботи правоохоронних органів, що дало б можливість дестабілізувати громадський порядок і найголовніше - відволікти населення від основних напрямків нашого проекту. Коли ми зайняли свої місця, Майкл поставив вже відомиі нам питання.
- Як ви збираєтеся боротися з їх правоохоронними органами? Тому що, виходячи з вашого ж аналізу, там працюють непогані професіонали.
- Їх треба звільнити, - сказав Девід, який готував цю тему.
- Що, видати закон про звільнення професіоналів, людей, які пройшли гарну школу радянської міліції, в більшості своїй, ще не втратили совість і в розквіті сил?
- Ви знаєте, ми теж спочатку думали, що це питання не з простих, але вникнувши глибше у все це, виявилося, що скринька відкривається дуже просто.
- А саме?
- Потрібно надати їм гарну пенсію і вони самі підуть.
- Але як ви зробите такий закон, коли, з огляду на демографічну ситуацію в Україні, хто через кілька років буде годувати цю армію високооплачуваних молодих пенсіонерів? Ця країна вже живе за рахунок або продажу чогось, чи позичене у міжнародних організацій, так, будь-який експерт розвалить вам все це.
- В цій державі вже давно всі експертизи проводять під нашим контролем, а в більшості випадків вони не проводять і мало-мальских розрахунків. Там може навіть один міністр це все зробити. Як вони кажуть: "а після нас хоч потоп", - втрутився Луїс. - У них дуже цікаве поняття законності. Прийняття навіть без будь-яких прорахунків або аналізів купи законів, з пільг та пенсій, з подачі когось - це правильно, особливо закон про виплату допомоги по безробіттю, а скасування їх вже наступ на демократію, або як вони кажуть: "йти проти народу". А потім, як будуть жити через п'ять - десять років, і що будуть жерти при такому підході, нікому немає справи.
- Так ви заспокойтеся, а то можна подумати, що вам їх шкода. Адже вони роблять все так, як ви спланували.
- Так, спланували, але я не думав, що ця нація виявиться такою слабкою, я думав, що це дійсно буде як у грі, хтось нападає, хто-то захищається. А тут за такий короткий період від цих симпатичних українців залишиться одне тільки назва.
- Ну, якщо тобі їх так шкода, то чому ж між їх симпатичними особами і портретом президента Америки на доларі ти вибрав долар?
- Так, не тільки він, але і ми, хоча ми вже давно безрідні. А ось чому вони вибрали замість служіння своєму народу це зелене чудовисько?
- Вони це називають українським менталітетом.
- У моєму розумінні - це що-то гірше Сніду і в сильній державі його вже давно б почали лікувати.
- Так то в сильному.
- Ну що ж, панове, напевно, на сьогодні вистачить, а то ви скоро почнете шукати ліки від української ментальності.
- А ти думаєш, вони є?
- Звичайно, є, але ми ж їм їх не дамо, у нас інше завдання.
Сьогодні наше завдання, щоб вони бігали по визначеним нами колі і грали в гру, де один мисливець, а другий видобуток, а збільшення відстані між мисливцем і видобутком, як не парадоксально, призводить до того, що мисливець може сам стати здобиччю, якщо видобуток збільшить швидкість і опиниться за спиною у мисливця.
Так ось, наше завдання зробити так, щоб ці хохли постійно рухалися по колу, а ми самі будемо визначати, кому і коли бути здобиччю, а кому мисливцем.
- Ну, а в кінці кінців, як я розумію, після того, як мисливець прикінчить здобич, ми будемо повинні з'їсти мисливця.
- Ні, не їсти, а змусити служити нам.
- Але вони і так служать нам.
- Ні, вони так не думають, вони думають, що ми допомагаємо грабувати їх народ і що ми їх поважаємо і любимо. І коли все це скінчиться, залишиться купка українців, а вони будуть ними керувати.
- Невже вони такі наївні і не розуміють, що ми не дамо їм правити?
- Ні, вони не наївні, вони це розуміють. Знаєте, в більшості своїй вони думають, для досягнення мети всі засоби гарні, а ось коли я стану багатим, тоді я стану патріотом і почну відновлювати мною ж розвалене. Але це тільки в книгах так буває, а в житті, не можна повернутися в минуле і воскресити мертвих, у палаці, побудованому на кладовищі, завжди ночами будуть ходити примари. Але сьогодні на піці багатства і сили вони цього не розуміють. Вони навіть не розуміють, що життя дитині дає батько і мати, а ось долю - дідусі та бабусі. Вони думають, що їх дітей і онуків це мине. Ні, ми всі під Богом ходимо, а він не запитує, скільки у тебе грошей, особливо у тих, хто продав свою країну, і за все доводиться розплачуватися.
- Так, нерадісну перспективу ти намалював, це що ж, і нас це стосується?
- Ні, ми були і залишаємося розвідниками, і ми чесно служили своїй батьківщині, поки нас не здали.
- Ну, це як примхи долі або менталітет тих, кому ми служили.
- Це зради тих, хто представляє наші держави, це саме те, про що ми говоримо, зрада - воно і є зрада.
2000 рік
Як завжди, зібралися у Майкла, на цей раз, крім нас, ще був присутній Едвін Борджер з відділу технічної розвідки. Девід доповів про останні події в Україні.
- Виходить, що у них там починається спокійне життя, - сказав Майкл, - але це не зовсім нам на руку, коли вони спокійні, вони починають думати і аналізувати те, що відбувається. Хто може першим підняти питання про землю?
- Як завжди, комуністи і соціалісти, - відповів я.
- Що ви можете запропонувати, щоб порушити їх спокій і відвернути від земельних питань? Ви вже думали над цим?
- Так, ми думали, і у нас є деякі пропозиції. Ми хочемо, щоб нам у цьому підіграли соціалісти, - сказав я, і поклав перед Майклом папку.
- А чому?
- Соціалісти зараз борються проти продажу, але час вже втрачено, а самі вони бояться встати і сказати на весь голос, що поділ більше 60% території України між 12% населення, - це злочин перед народом України, і вони є співучасниками цього, коли разом зі всіма голосували про наділення президента значними повноваженнями, оформлених у вигляді конституційного договору між президентом і більшістю депутатів. Відповідно до цього договору його укази діяли як закони. Адже саме тоді були підписані закони про розпаювання і продаж землі. І вони цього не скажуть, тому що бояться втратити той виборчий контингент, який є. Але все ж лідер соціалістів в цьому відношенні ще представляє небезпеку і на перспективу на нього необхідно мати хороший компромат.
- Який у нас є компромат на нього?
- Так втім, є, але не дуже серйозний матеріал, так і знаючи характер українців, наявний у нас компромат може ще більше посилити його позиції, а їх народ любить скривджених.
- То що ж за схему ми використовуємо, щоб тримати його на повідку, у кого які пропозиції? Едвін, наскільки я пам'ятаю, у тебе там є матеріали по прослуховуванню президента, може ми їх тут як раз частково використаємо.
- Я не думав, що це буде їхній головний соціаліст, але в даному випадку це підходяща кандидатура, яка компрометуючи іншого, сама того не помічаючи, влізе в цю пастку і підірве себе.
- А більш конкретно можеш? - запитав Луїс.
- Можу конкретно, кілька років поспіль ми прослуховували кабінет президента України. В даний час у нас є тисячі годин записів розмов на різні теми президента як з офіційними, так і не офіційними особами. Наші фахівці постійно працюють над розшифровкою цих записів.
- Ну, а як це ти бачиш?
- За нашою інформацією, у них десь зник журналіст, в деяких розмови в кабінеті є згадування цього імені, якщо трохи підробити, і як би випадково передати ці записи соціалістам, щоб вони довели їх до громадськості як звинувачення президента у вбивстві журналіста, я думаю, це на деякий час знову переключило б суспільство від економіки в політику, це, по-перше. По-друге, озвучування лише якийсь частки цих записів дає нам можливість тримати в страху всіх тих, хто бував у кабінеті президента і говорили з ним на теми, про які б вони не хотіли, щоб суспільство знало. По-третє, звинувачуючи іншого, їх головний соціаліст сам би втягнувся в це і в результаті став би скаржником і брехуном. Тому, як він буде розповідати про ведення записів, це буде звучати абсурдно, а сам процес технічно неможливим і коли з часом це все зрозуміють, то для нього це буде вже пізно, його кар'єра як політика вже не буде нікого цікавити.
- А якщо не секрет, яким все-таки способом записувалися розмови?
- Ну, тут я можу сказати, кілька років тому президентові подарували красивий глобус, як би на згадку йому про роботу з космосом. В оснащенні цього глобуса і був самий новітній пристрій для запису, їх шифрування і передачі. Ці пристрої працювали від автономних джерел живлення, розрахованих на п'ять років.
- А як відбувався процес знімання запису?
- Дуже просто. Хтось з відвідувачів, перебуваючи в кабінеті, включав інший пристрій і зашифрована, стисла інформація, наприклад, п'ятигодинний запис після шифрування передавався протягом п'яти секунд. А приймачем міг служити мобільний телефон, авторучка, запальничка або яка небудь інша річ у носія. Ці люди навіть не знали, коли ми їм дарували ці подарунки, що вони були носіями інформації, а точніше зв'язниками між кабінетом і пристроями, якими ми вже знімали у них інформацію з цих телефонів, авторучок і т.д.
- Ну, ці пристрої, це не секрет, а чому ти нам розповідаєш про глобусі, це тому, що його вже викинули на смітник?
- Ти майже вгадав, не на смітник, але з кабінету винесли. Президент сказав: "Я їм не користуюся, тільки даремно іржавіє без справи, а так бути не повинно". Ось і прибрали.
- А у вас є людина, яка би передала ці матеріали соціалістам?
- Так, є.
- Ну тоді детальну розробку мені на стіл для затвердження. Так, подсунем їм матрьошку, де тільки ми будемо знати, хто буде наступною лялькою, яку ми виставимо на огляд. І взагалі, коли будуть розшифровані всі записи, ви ознайомитеся з ними, щоб знати їх зміст і вирішувати, як діяти з тим або іншим політиком. У них є тільки два шляхи: або грати за нашим сценарієм, або це стане надбанням гласності і його розтерзає сам народ.
- А якщо народ згодом перестане вірити в це?
- Ми повинні давати інформацію дозовано, щоб не набити оскому, так і наша головна задача, це за рахунок цих записів тримати під контролем самих фігурантів спілкування з президентом, особливо тих, які поливали брудом своїх друзів чи ворогів, а сьогодні їм служать, більше фантазії, і нехай вони доводять правда це, чи брехня. А український народ, за останніми дослідженнями і аналізами, хоче більше слухати плітки, ніж займатися конкретною справою, - підвів підсумок наради Майкл.
2007 рік
У перший день після різдвяних канікул до мене зателефонував Майкл і сказав, що на одинадцять годин нас викликає начальник управління. Рівно в призначений час я був у приймальні, там вже були Майкл, Девід і Луїс. Ми привіталися, і секретар запросила нас пройти в кабінет до Сакстону.
Коли ми увійшли, він розглядав якісь папірці.
- Сідайте, - не піднімаючи голови, сказав він.
Ми як завжди розташувалися на свої місця за великим столом, який стояв трохи в стороні від письмового столу, за яким сидів господар кабінету. Закінчивши читати, Сакстон піднявся, підійшов до нас, привітавшись з кожним за руку, сів на своє місце на чолі столу.
- Ну, як настрій? - звертаючись до нас, запитав він.
- Добрий, приходимо в робочий стан після свят, - за всіх відповів Майкл.
- Добрий? Ну так я Вам зараз його зіпсую, а то ви, напевно, за ці дні не цікавилися інформацією з України.
- А що там таке може у них трапитися, адже вони починають святкувати раніше за всіх і закінчують пізніше за всіх, невже горілка закінчилася? - жартома запитав Луїс.
- Ось, то ж ви тільки і думаєте, що вони п'ють, і недооцінили їх, а це вже великий мінус вам. Вони продовжили мораторій на продаж землі, і наша програма призупинилася.
- Ну, чому мінус, - заперечив Майкл, - ми це прогнозували. Адже з самого початку формування коаліції в такому складі говорило про те, що вони намагатимуться продовжити мораторій. Комуністи і соціалісти, тому що вони зовсім проти, а великий бізнес регіоналів, тому що їм тільки зараз починає доходити, що поки вони билися за шахти і заводи, то у них з під носа забирають найголовніше - територію. Правда, вони це зрозуміли, але не зовсім, не до кінця. Вони ще не можуть зрозуміти, хто грає і за якими правилами. Поки вони все це списують на збіг обставин, але все ж вони могли підтримати це питання, щоб не порушувати правила гри в коаліції. А якщо вони і в першу чергу їх великі землевласники, зрозуміють, що ті землі, які вони зараз, нібито орендують, можуть бути легко у них відібрано, вони повністю стануть в цьому питанні на бік комуністів. Та є й інші партії, хоча вони зараз і не в парламенті, але дуже серйозно ставляться до питання про розпаювання і продажу землі.
- Але це все міркування, - перебив його Сакстон, - а що ви конкретно плануєте зробити.
- Ми ще в липні говорили, що треба оголосити перевибори, тому що ця коаліція непередбачувана, але ви нас не підтримали, - не утримався я. - А зараз потрібно зробити так, щоб президент наклав вето на цей закон, хоча я думаю, що це марно. Вони можуть знайти своїх 300 голосів, щоб його перебороти.
- Ну, знайдуть - не знайдуть, а вето потрібно. Нехай ті, кому ми платимо, відпрацьовують свій хліб, а ми будемо робити все, щоб вони не набрали цих 300 голосів, - вступив в розмову Девід.
- А якщо все-таки вето буде подолано, - і Сакстон неспокійно забарабанил пальцями по столу, - адже ви розумієте, якщо вони вникнуть глибше цього питання, то з переляку можуть взагалі скасувати закон про продаж. Що ви думаєте про це? - він подивився на нас.
- Так, це серйозна проблема, - сказав Майкл, - я думаю, що тоді потрібно буде повернутися до торішнього варіанту і піднімати питання про розпуск парламенту.
- Підстава?
- Підстава можна знайти, і чим підстави будуть більш каламутні, так і довіра до цих виборів буде невелика. А нам і не потрібна довіра до влади. Для нас зараз вигідно, що є закон про продаж без будь-яких обмежень і це найголовніше. І потрібно зробити все, щоб до 1 січня 2008 року парламент не працював і не приймав ніяких законів, тим більше тих, які стосуються продажу землі. Навіть якщо вибори пройдуть, потрібно зробити все, щоб їх визнали недійсними, нам не потрібен їх дієздатний парламент, а настане 1 січня і ми почнемо формувати вже іншу державу.
- Добре, - сказав Сакстон, - тоді давайте розробляти цей напрям, але робити це потрібно швидше, а зараз можете бути вільні.
Проте на цьому все не закінчилося, через кілька годин нас знову зібрали. У кабінеті, крім господаря, було ще двоє невідомих.
- Сідайте, - запросив нас Сакстон.
Ми знову розташувалися за столом для засідань.
- Це Роберт і П'єр, - представив він їх, називаючи лише імена, - вони представники замовника по Україні. Надалі вони будуть безпосередньо займатися цим проектом. Прошу Вас, - звернувся він до гостей.
- Господа, - почав Роберт, - ми уважно стежили за виконанням програми по Україні. До недавнього часу у нас не було претензій до вашої роботи, але останні події змусили нас втрутитися у ваші дії. Ви знаєте, скільки грошей вкладено в цей проект і ми не маємо права на помилку. З цього необхідно змінити схему наших взаємин, зараз ми поставимо вам конкретні цілі, а ваше завдання втілити їх у життя. Якими методами ви будете це робити, це ваше право, то ви і професіонали, але поставлена мета повинна бути досягнута, до того ж у визначені терміни. Ось тут, - він вказав на папку що лежить перед ним, - все сказано, і потім ви прочитаєте. Але я хотів би конкретизувати деякі питання. Отже, програма, над якою ви працювали більше десяти років, приходить до завершення. Не можна не відзначити, що вами зроблено багато в розвалі цієї держави, ви змогли проникнути у майже всі структури, і над виконанням наших планів працюють їхні економічні інститути, вони нагороджують своїх чиновників за виконання наших планів, це неймовірний успіх. Але сьогодні зволікання з виконанням відповідального етапу може всі зусилля "звести нанівець". Тому потрібно будь-яким способом знайти причини проведення нових виборів, шукати будь-які зачіпки. Потім процес підготовки виборів і самі вибори проводити з найбільшим порушенням законів, щоб, навіть якщо вони відбудуться, будь-хто міг їх оскаржити. Я думаю, що і міжнародні організації в цей раз повинні сказати своє слово про недемократичність проведення виборів. Безвладдя і плутанина після виборів, потім, можливо, призначення інших виборів напередодні зими послабить і повністю дискредитує владу. Неплатежі за газ і відключення газу приведуть їх до несанкціонованого відбору газу, який надходить у Європу, і його недопоставку. Це підніме бурю протестів в європейських країнах, і зауважте, саме населення європейських країн, навіть те, що лояльно ставиться до України, вимагатиме втручання, і забезпечення безперебійної подачі газу. Тоді ми повинні зробити все, щоб хоч яка у них буде влада запросила міжнародний військовий контингент для охорони газової системи. Далі. 1 січня 2008 року закінчиться мораторій на продаж землі, ніяких законів, які якоюсь мірою ускладнюють або забороняють продаж, вони за цей період не візьмуть. Тому вступає в дію наш основний план, до якого ми йдемо всі ці роки. Відразу ж після нового року і буквально протягом одного місяця ми повинні скупити всі земельні ділянки, визначені заздалегідь. Я переглянув вашу базу даних, мені сподобалося, що у вас все розписано по кожному селищу і по кожному полю, прізвища, хто купує, і у кого купують, і які нотаріуси це оформляють. Тут ми не повинні допустити ніяких збоїв. Але все ж у першу чергу треба приділити увагу сильним господарствам, тому що саме на них зараз тримається аграрна економіка. В таких господарствах купівля контрольних ділянок повинна проходити якомога швидше, за два-три дні. Тому що там ще сильно колективне вплив один на одного - це може перешкодити нам. Я знаю, що стояло питання, як діяти на тих землях, де новостворені підприємства володіють великими масивами території, які певною мірою нам підконтрольні. Так ось, прийнято рішення, і будуть виділені додаткові кошти для того, щоб на цих землях теж купувати контрольні ділянки. Ці організації позичили у нас дуже багато грошей і матеріальних ресурсів, а заблокувавши їх діяльність, вони втратять можливість розраховуватися за кредити і їм не залишиться іншого виходу, як передати під управління, цілком готові підприємства.
З настанням весни, бачачи, що викуплені і виділені ділянки, а також дороги, що ведуть до них, блокують поля, керівники господарств відмовляться сіяти, це ще більше дестабілізує обстановку в країні і поставить країну перед загрозою голоду. Правда, ще потрібен якийсь проміжний закон про підвищення орендної плати за землю і позбавлення пільг сільгоспвиробників, це ще більше відлякає їх від роботи на землі, і вони стануть згортати свої господарства. У цей момент міжнародні організації, які давали кредити, як державним, так і приватним структурам, зажадають їх повернення, а ця сума вже зараз перевищує всі рівні, щоб оголосити дефолт. В страху за майбутнє всі інші ділянки, які будуть заростати бур'янами, нам віддадуть за копійки або за шматок хліба. Якщо це комусь і не подобатиметься, то міжнародне співтовариство змусить їх поважати приватну власність на землю. Ми надто довго до цього йшли, щоб їм потурати. Для того, щоб будь-які військові або масові походи не торкнулися Європи, у швидкому порядку необхідно, щоб вони вже зараз уклали угоду про реадмісію. Ми знаємо, що вами розроблена ця програма і дуже цінуємо. Це правильне і своєчасне рішення і потрібно якнайшвидше профінансувати побудову таборів на території України по всьому периметру кордону для осіб, які потрапили в Європу нелегальним шляхом. При тому не особливо треба уточнювати, через яку країну вони потрапили, якщо хочуть жерти, нехай кажуть, що через Україну. З населення цих таборів потрібно створити буферну зону між Європою та Україною. Я знаю, що у вас вже підготовлені схеми і люди, які керуватимуть у цих таборах. Але ще більше треба посилити їх підготовку, ці люди повинні повністю підкорятися нам і виконувати будь-які наші вимоги. У кожному таборі повинна бути створена чітка і підконтрольна нам організаційна структура. Потрібно дати їм зрозуміти, що їх завдання - захищати прикордонну територію від самих українців, щоб вони не втекли в сусідні держави.
І нарешті, ми хочемо, щоб ви більш конкретно розробили програми з охорони атомних електростанцій та інших подібних об'єктів. Можливо, це необхідно буде проводити разом з охороною газопроводу або якимось іншим способом. Це все-таки центр Європи, а від них будь що можна очікувати, нам не треба ніяких вибухів, а в цілому потрібно зробити все, щоб перехід території під наш контроль проходив як можна спокійніше і цивілізовано.
Я знаю, що ви багато зробили, щоб з силових структур пішло як можна більше професіоналів. Армія і інші силові структури зараз ослаблені і дискредитовані. Потрібно, щоб їх чиновники в силових структурах робили як можна більше найдурніших вчинків, які згодом не зможуть пояснити і самі. Все це ще більше буде викликати до них недовіру в очах населення. І можливо, саме населення попросить силового захисту ззовні, а це було б краще.
І по Криму. Крим повинен бути бікфордовим шнуром до їх пороховій бочці, але довжину цього шнура повинні визначати ми. Тліючиі хвилювання, боротьба за землю повинна то розгоратися, то затухати, але не доходити найближчим часом до критичної точки, тому що тоді можуть втрутитися і росіяни. Події в Криму - це один з дестабілізаційних прийомів, але про своє право на Крим ми зможемо оголосити лише після скуповування більшої частини кримської території. Я знаю, що якщо для більшої частини України ви пропонуєте для блокування в перші дні 2008 року купувати 10-14% земель в кожному полі, то в Криму цей відсоток потрібно збільшити вдвічі, так як там на деяких територіях мало ведуться сільськогосподарські роботи, тому і контролювати буде важче. Виходячи з цього, проаналізуйте цю ситуацію і дайте припущення щодо додаткового фінансування. Ось все, що я хотів сьогодні сказати, якщо є питання, прошу. Хоча, ми тепер будемо з вами часто зустрічатися, так що, я думаю, що на всі питання будемо відповідати разом. Будь ласка, Пьер, тобі слово.
- Господа, я буду лаконічним. Після зими 2008 року, як ми плануємо, за різкого скорочення посівних площ у країні швидше за все виникне нестача продуктів і їх доведеться імпортувати. Це може принести подвійну вигоду: по-перше, на деяких складах накопичилося дуже багато продукції, що має в своєму складі ГМО - генетично модифіковані організми; а по-друге, нам було б вигідно, щоб населення цієї країни боліло якоїсь однієї хворобою, а ліки були тільки у нас. Тоді вони, для того, щоб прожити ще день або рік на землі, будуть робити все, що ми їм скажімо, особливо, якщо це буде стосуватися здоров'я їхніх дітей. Тому необхідно, щоб верховна Рада ухвалила закон щодо ГМО, але не той законопроект, який у 2002 році був прийнятий, а інший - із змінами, де з закону були прибрані всі згадки про необхідність маркування ГМ продукції при її реалізації споживачам. Цим ми зможемо, як кажуть українці, "вбити двох зайців": по-перше, український сільгоспвиробник може назавжди втратити ринок Європи, тому що Європейський Союз відмовиться купувати в України трансгенну продукцію або ж ту, яка може бути потенційно трансгенною. А найголовніше, це те, про що я говорив раніше, український споживач не буде знати, що він вживає в їжу, навіть при великому бажанні. А тут і ми, як рятівники, зі своїми ліками.
І ще хотів би звернути увагу, зараз вони почали серйозно цікавитися древньої цивілізацією, яка була на їх території, або як вони її називають, "Трипільською культурою". Якщо вони розкопають, дізнаються і зрозуміють, на якій землі вони живуть, то може бути, весь народ підніметься проти продажу землі, а нам би цього не хотілося. Тому потрібно зробити все, щоб перешкодити розкопкам і, в першу чергу, призупинити фінансування цього. Ми самі, коли купимо цю землю, будемо розгадувати і вивчати таємниці тієї самої розвиненою у світі цивілізації, а цим чужоземцям це не потрібно. І не давайте їм можливості ні в пресі, ні на телебаченні піднімати питання про продаж землі, тим більше дискутувати на цю тему. Нехай сприймають це все, як вже факт, що відбувся, нехай у них навіть думки не виникне, що це все можна змінити. Убаюкивайте їх, підкидайте їм будь-які нісенітні ідеї, нехай вони в них копаються. Почніть знову, якщо треба, публікації розмов у кабінеті президента, це їм подобається і не змушує думати, думайте за них, а вони нехай виконують. Відволікати їх від основних питань, ще трохи залишилося, - він замовк, обвів нас поглядом, - от і все, що я хотів сказати.
Запала тиша. Вони нічого нового для нас не сказали, ми самі це готували, але закінчення всього цього стало більш чітким і набагато більш зловісним.
- Ну що ж, я думаю, всім зрозуміло, продовжуємо працювати, - сказав Сакстон, піднімаючись з-за столу, - будьте на місці, можливо, ви нам ще знадобитеся, а зараз можете бути вільні.
***
Після засідання я зайшов до Майклу.
- Ти знаєш, Майкл, мені не подобається моя роль, мені не подобається те, що саме під моїм керівництвом пишеться сценарій для країни, в якій я народився.
- А ти хочеш, щоб цей сценарій писав Піт, за подобою Косово або Югославії, або Джон, який пише сценарій для Чечні. І ти не винен, що вони зовсім не хочуть думати, що вони за своїми балачками не бачать нічого і віддають нам без жодного опору землю і все своє майбутнє. Ты ж хочеш щось добре зробити для своєї країни, ось вже ти робиш скільки років, що у них немає крові. Нехай дякують тебе, що ти їм влаштував гуманне життя.
- Гуманне життя або гуманну смерть?
- А це вже кожен вирішує сам за себе, вони самі вибирають свою участь в образі своїх депутатів на всіх рівнях.
Але ось знаєш, що характерно для України? В Україні вже немає справжніх лідерів: одних - не допустили, інших - не підтримує сам народ, а третіх просто знищили. Так от, якщо розчарування такого народу у своїх лідерах можна повернути за рахунок якихось матеріальних ресурсів, то розчарування лідера у своєму народі вже повернути дуже важко.
Ти знаєш, що нещодавно сказав Борис Олійник (це їх академік, літератор), цей дуже патріотично налаштований письменник?
- Він багато чого сказав, а що конкретно ти маєш на увазі.
- А ось послухай: "Треба зізнатися перед усім світом: ми фетишизуємо свій народ. Але народ, який наділяє злодія владою, потім його лає, а потім знову обирає негідний іншої влади". Як мені здається - це вже підведена межа. Знаєш, коли ідейні борці за волю україни: Чорновіл, Лук’ Яненко, Хмара та інші сиділи по тюрмах, вони думали, що у всьому винні комуністи, що Україна залежна. Але вже давно немає комуністів при владі, при владі - обранці народу, і що ж, де могутня і незалежна Україна?
Як ти думаєш, що на душі сьогодні у тих, хто своє здоров'я, життя віддавав за цей народ? Мені здається, що вони ще за інерцією, говорять про якісь ідеали, а насправді давно вже розчарувалися у своєму народові. А може і народу не треба всього цього.
Тобі нагадати, як це помітив Достоєвський в "Легенді про Великого Інквізитора". - Майкл останнім часом дуже захоплювався російської та української класикою і вже замучив цим перекладачів. - Так от, коли в Севільї, де величезними зусиллями влади створили стабільний громадський порядок, з'явився Христос, Кардинал Великий Інквізитор одразу впізнав його в натовпі і заарештував, а вночі він сам з'явився в камеру до Ісуса і пояснив все це. Ось послухай, - Майкл взяв зі столу декілька листів і зачитав мені: "Це ти? Навіщо ж ти прийшов нам заважати? Бо ти прийшов нам заважати і сам це знаєш... Так, це справа нам дорого коштувало, але ми докончили нарешті це справа в ім'я твоє. П'ятнадцять століть мучилися ми з цією свободою, але тепер це скінчено, і звичайно міцно. Ти не віриш, що скінчено міцно? Але знаючи, що тепер і саме нині ці люди впевнені більш ніж коли-небудь, що вільні цілком, а між тим самі ж вони принесли нам свою свободу і покірно поклали її до ніг нашим. Але ми це зробили, а того чи ти бажав, чи такої свободи?..
І люди зраділи, що їх знову повели, як стадо, і що з їхніх сердець знято, нарешті, такий страшний дар, який приніс їм стільки муки. Праві ми були, навчаючи й роблячи так, скажи? Невже ми не любили людство, настільки смиренно усвідомивши його безсилля, з любов'ю полегшивши його ношу і дозволивши слабосильной природі його хоча б і гріх, але з нашого дозволу? До чого ж тепер прийшов нам заважати?..
У нас всі будуть щасливі і більше не будуть ні бунтувати, ні знищити один одного, як у волі твоєї, повсюдно. Так, ми змусимо їх працювати, але в вільні від праці години ми влаштуємо їм життя, як дитячу гру, з дитячими піснями, хором, з безневинними танцями. О, ми дозволимо їм гріх, вони слабкі і безсилі, і вони будуть любити нас, як діти, за те, що ми їм дамо грішити, І не буде в них ніяких від нас таємниць. Ми будемо дозволяти, або забороняти їм жити з їхніми дружинами і коханками, мати або не мати дітей - все судячи з їх послуху - і вони будуть нам підкорятися з веселощами і радістю.
Те, що я кажу тобі, збудеться, і царство наше збудуєте. Повторюю тобі, завтра ж ти побачиш це слухняне стадо, яке за першим помахом моїм кинеться підгребати гарячі вугілля до багаття твого, на якому спалю тебе за те, що прийшов нам заважати. Бо якщо був хтось, хто більше за всіх заслужив наш багаття, то це ти. Завтра спалю тебе. Dixi".
Ось так.
І нічого нового не з'явилося і нічого не змінилося, особливо для цієї нації.
- Ні, не можна так, Майкл, ця нація сильна і вона все ж займе своє місце в історії.
- Я розумію твій патріотизм, Гаррі, вона дійсно займе своє місце в історії. Але яке? Пам'ятаєш, ми з тобою сперечаються з приводу одного тези з катехізису, як там було: "Більше шуму і словесної мішури, більше незрозумілого і наукообразного. Створюйте теорії, гіпотези, напрямки, школи, методи реальні та нереальні - чим екстравагантніше, тим краще! Нехай вас не бентежить, що вони нікому не потрібні, нехай вас не бентежить, що про них завтра забудуть. Прийде новий день. Прийдуть нові ідеї. У цьому виражається могутність нашого духу, це наше самоствердження, в цьому наша перевага. Нехай гоі оплачують наші векселя. Нехай ламають голову в пошуках раціональних зерен в наших ідеях, нехай шукають і знаходять у них те, чого там немає. Завтра ми дамо нову їжу їх примітивним мізкам".
Ти говорив, що на подібне українці не купляться. А я тебе умовив підкинути їм ідею про адміністративну реформу. Ну і два роки вся влада замість розробки економічних програм займалася цією нісенітницею, а скільки грошей пішло, поки головного розробника в рідному селі ледь не побили. І як за помахом чарівної палички все припинилося. І найголовніше - ніхто нікого не запитав, а що ж це було, і кому це було потрібно, і куди стільки грошей витратили.
- Ось бачиш, ти ж сам собі і протирічишь. Саме народ, і при тому сільські жителі, зупинили це. Ось де дух і сила нації - на селі.
- Браво, ось за що я тебе поважаю. Це ще раз підтверджує, що ми правильно зробили, що підкорення цієї країни ми почали з розвалу села. Дійсно, коріння українського патріотизму починаються в селі. Ось ми їм і обрубали. Ми тут вже багато зробили, а тепер, щоб ці їх перевибори тягнулися дуже довго, щоб їм було не до країни, і щоб настало 1 січня 2008 року, і ми могли спокійно завершити першу частину нашого проекту і скупити намічені ділянки землі. І буде їм тоді Армагеддон.
Вивчаючи останні аналітичні звіти з України і психологічний тип нації, я не перестаю дивуватися - ця нація з роками не змінюється і не робить нічого, щоб не повторювати помилок своїх предків.
Мені ось нещодавно принесли переклади віршів Шевченко "І мертвим і живим і ненародженим", це написано ще в 1845 році, а здається, що сьогодні. Так чого ж варто той народ, який називав Шевченка генієм нації, але не спромігся взяти хоча б соту частку мудрості з його поезії, щоб змінити свою ментальність. Як там:
Доборолась Україна
До самого краю
Гірше ляха свої діти її розпинають
Скільки років минуло, а нація не прозріла, нічому не навчилася. Або ти зі мною не згоден? Ти ж все це читаєш в оригіналі. Мовчиш, значить згоден.
Ти вибач, що завдали шкоди твоєму народу, але вони самі себе так поставили. А ми з тобою просто гарні сценаристи.
- Але невже там немає людей, які б не побоялися сказати всю правду, або вони цього не бачать? - не втримався я.
- Чому, бачать. І тут мудрі євреї помітили точно, пам'ятаєш: "Якщо який небудь розумний спробує викрити вас, інші не стануть його слухати, тому що викриваючи вас, він викриє їх у дурості, а цього натовп не прощає". Що мовчиш, Гаррі, адже це твоя теорія.
- Найстрашніше, я ніколи не думав, що саме моя теорія так безвідмовно буде працювати проти України.
- Це тобі генетичні коріння допомагають.
- Та які коріння, про цих їх слабкості писав ще, як ти помітив, Шевченко і мудрі євреї, але ніхто не спромоглася цього навіть прочитати. Я б з вивчення цих слабкостей та шляхів їх лікування починав б кожен навчальний рік, можливо, тоді б нація і відродилася.
- А ось це не треба, не треба примушувати їх займатися самолікуванням, тому що нам тоді стане з ними важко працювати, а часу ти сам чув, залишилося дуже мало. І ці хлопці Роберт і П'єр говорять не зовсім відверто, а може, й самі не знають.
- Що ти маєш на увазі?
- Я про ту суперзброю, в яку багато хто не вірить. В 1997 році на Алясці ввели в дію радіоелектронну станцію НААRP з найпотужнішою випромінюючою системою. Уявляєш 180 антен на полі загальною площею 13 га. В той же час Пентагон запевняє, що це науково-дослідна станція. Цивільні вчені не мають до неї доступу, але ми точно знаємо, що це потужна геофізична зброя, наслідків застосування якої не знає ніхто. Уявляєш, потужність установки - три з половиною мільйонів ватів. Антени дозволяють сфокусувати короткохвильове випромінювання на іоносфері, і розігріти її до стану високотемпературної плазми. Виходить така собі глобальна мікрохвильовка. У ній з легкістю можуть поджариться ракети, запущені з території Росії в США. Заодно порушується радіозв'язок на величезній території, але ще ніхто не прораховував всі наслідки застосування цієї штуки на екологію планети і, в першу чергу, на її клімат. Фахівці вважають, що можливі непередбачувані реакції магнітного поля планети, аж до зміни магнітних полюсів, посухи, повені, збої і аварії в енергомережах цілих регіонів, одночасне виверження десятків вулканів по всьому світу. Це буде сильніше за будь-яку атомну бомбу. А зараз такі ж установки розмістили в Норвегії і Гренландії. За допомогою НААRP можна за кілька років поставити на коліна економіку будь-якої держави, і ніхто нічого не зрозуміє.
- Так, я про це чув, але невже вони на це підуть?
- Вони вже пішли, ти проаналізуй, за останні роки землетруси, повені, тайфуни, але це тільки випробування. Цю систему ще не включали на повну потужність, побоюються, але в цьому році будуть пробувати збільшити потужність. Якщо так станеться, то в одних регіонах очікуються повінь, а в інших - посухи. Вже все прораховано, якщо вода підніметься, вона затопить багато країн, а Україна, як і у минулому всесвітній потоп, залишиться самим надійним островом.
- Але це може затопити і Америку.
- Мені здається, це нікого не цікавить. Сильних світу цього цікавить влада, повне панування над людством незалежно від національності або громадянства. Тому вони так і поспішають скупити Україну і створити там собі рай. А кордони вже будуть охороняти мільйони нелегалів-азіатів, які в результаті реадмісії будуть розміщені в прикордонних районах України. В основному це молоді люди, які будуть розмножуватися і служити буфером між Європою та Україною. В майбутньому - це буде хороша армія найманців без роду і вітчизни, і яка за гроші зробить все, що їй накажуть. А це буде крутіше за Косово.
- Слухай, Майкл, ти думаєш, вони наважаться включити її на повну потужність?
- Не знаю, я кілька днів тому зустрічався з Келдером, сьогодні нагорі йде боротьба. Розгортання Росією нових озброєнь лякає, і деякі з них хочуть зробити все, щоб ця установка запрацювала на повну потужність. Але будемо сподіватися, що здоровий глузд переможе, і вони побояться зробити це. Я б тобі порекомендував зустрітися з однією людиною, його ще називають "чаклун", але це жартома, а втім, це дуже розумний, цікавий чоловік - ясновидець. З ним радяться в основному сильні світу цього. До нього можна потрапити тільки з дуже серйозним рекомендацій, але я думаю, що знайду таку людину, яка тебе порекомендує. А там або заспокоїш свою душу, або навпаки, ще більше розтревожиш, це вже залежить від тебе.
***
Через кілька днів я прийшов за вказаною адресою, де мене провели в простору кімнату, і запросили почекати. Я став розглядати оздоблення кімнати, меблі, картини на стінах.
- Ви шукаєте тут атрибути чаклуна? - почув я голос у себе за спиною, - цього тут немає, так я і зовсім не чаклун, - сказав увійшовший чоловік і запросив мене сісти. Сам розташувався навпаки, уважно розглядаючи мене. - Це у мене кімната для гостей, працюю я зовсім в іншій, тому тут немає ніяких атрибутів, - продовжував він. - Так і запам'ятайте, багато того, що Ви, можливо, бачили в інших ясновидців, це більше для відвідувачів, щоб створити ореол таємничості. А я просто астролог, аналітик і у мене зовсім інші знаряддя праці. Та й у мене дуже мало відвідувачів і створювати якусь таємничість ні до чого. Тут бувають або мої хороші знайомі, або такі, як Ви, з великими і серйозними рекомендаціями, і не приховую, цікаві мені самому, тому що я такий самий аналітик, як і Ви, тільки в іншій області. Ну, можливо, мені ще дано чути космос, от і все.
Адже скажіть, якщо над містом нависли хмари, значить, є ймовірність, що буде дощ. Так і в нашій роботі, якщо щось накопичується, значить, воно повинно де-то пролитися, наша задача, як можна точніше сказати, де це станеться.
- А як же ворожіння по руці? - запитав я.
- Це те ж саме, адже якщо взяти людину, це теж Всесвіт зі своїм енергетичним полем, озонової дірою і т.д. Тіло людини, як наша земна куля, де є фурункули, свої припливи і відливи, лейкоцити і еритроцити, своя імунна система. Що повинна робити хвора людина, якщо хоче залишитися жити - загартовуватися, виробляти захисний імунітет точніше, латати свої енергетичні діри, якщо вона це зробить, вона буде жити, а якщо не зробить, і буде сподіватися на одні антибіотики, вона, найімовірніше, помре.
Так і країни, і народи: в одних є імунітет, інші його виробляють, а деякі навіть не розуміють або не хочуть розуміти, в чому причина їх поразок. Ви подивіться на північні народи: Швеція, Норвегія, та ж Фінляндія - сьогодні одні з найбагатших країн. Чому вони так дорожать своєю країною, кожним метром своєї землі, та тому, що вони століттями відвойовували її у природи, очищали від каменів і дерев. Вони боролися за своє існування не тільки з зовнішніми ворогами, але і з самою природою. Тому вони ніколи її нікому не віддадуть, так і майже всі країни. Та розмова про продаж землі там ведеться тільки невеликих ділянок і тільки для тих, хто буде працювати на цій землі, чітко виконуючи всі вимоги щодо її захисту. А те, що говорять американці про продаж землі, та вони й не знають її ціни, вони ж майже всі емігранти на території Америки, адже корінне населення - це індіанці, яких вони успішно загнали в резервації. Вони як ніхто інший не мають права говорити про землю, всі вони кинули свою землю, де вони народилися і виїхали до Америки, у них спочатку було відсутнє відчуття батьківщини, якщо не вважати небагатьох, які втікали туди від переслідування в своїх країнах. Їм не зрозуміти почуття європейця, азіата так і будь-якої іншої людини, яка любить і захищає свою Батьківщину.
Для американця Батьківщина - це прапор, гімн, почуття відповідальності перед своїм народом і президентом. А для тих же європейців і азіатів - це насамперед земля, де вони народилися. І скільки б вони не посилали своїх солдатів до Іраку, вони не переможуть, тому що іракці захищають не іслам, не Бен-Ладена, в чому їх звинувачують, вони захищають свою Батьківщину і не у вигляді прапора, а у вигляді землі, де вони народилися і на якій вони загинуть, тому що розуміють - до природної смерті їм не дожити.
Земля - це енергетичне поле, яке дає силу людини, що на ній народився. І зв'язок між людиною і тим місцем, де він народився, дуже індивідуальна. Якщо зараз люди починають повертатися до вивчення впливу на людину зірок, місяця, магнітних бурь і багатьох інших явищ природи, то енергетична сила землі, в першу чергу тієї, на якій ти народився і виріс, тут стоїть на першому місці. І якщо комусь необхідно порушити енергетичний баланс, у нього потрібно відібрати те місце, де він народився, ходив босоніж, його потрібно позбавити відчуття надійності і розірвати енергетичний зв'язок зі своїм минулим. І він, навіть не розуміючи цього, після відчуватиме якусь незахищеність, невпевненість у завтрашньому дні. І як би він не компенсував цю втрату какими-то іншими матеріальними засобами, цього нічого не замінить, у нього завжди залишиться страх перед майбутнім.
- Ну, а міські жителі, адже вони не так пов'язані із землею? - як би уточнюючи, запитав я.
- Ми говоримо про землю в цілому, а це не залежить від місця проживання в місті або селі. Це закладено на енергетичному рівні. Вся біда в тому, що вони не розуміють, звідки бувають біди і чому така невпевненість у завтрашньому дні. Розмови і рішення про продаж землі це сигнал до підсвідомості людини - ти тут ніхто, ти тут тимчасово; через рік, два сюди прийдуть інші люди і ця річка, луг, ліс вже не буде належати твого народу, тобі і наступним поколінням; ти тут вже без певного місця проживання в майбутньому. І найголовніше, ось це в підсвідомості всіх незалежно від наявності матеріальних благ. Просто одні це гостріше відчувають, а інші ні. Але результат буде для всіх один - втрата енергетичної рівноваги, а звідси і все інше, як для кожної людини, так і для суспільства в цілому. Це велика і непоправна катастрофа.
От ми ретельно вивчаємо і боїмося атомного, хімічного, біологічного виду озброєнь, але дуже мало уваги приділяємо біоенергетиці. Мої дослідження показують, що це саме сильна зброя, від якої практично не існує засобів захисту. А найголовніше, що ця зброя індивідуальної дії і її створює кожен сам для себе, а саме своєю поведінкою і вчинками. Я навіть для себе назвав це явище Інформаційним біоенергетичним поверненням або скорочено ИБВ.
- Що саме Ви підбиваєте під це поняття? - запитав я.
- Я Вам зараз поясню. Адже ми з вами матеріалісти і знаємо, що ніщо і ніде не зникає безслідно, а якщо уважно простежити, то воно повертається. У моєму видінні ця енергія куди-то йде, може в космос, може до центру землі, і там, після акумуляції, повертається майже туди, звідки і прийшла, особливо негативна енергія.
Якщо проаналізувати більшість землетрусів, то можна помітити, що в цьому районі або поблизу передували якісь масові заворушення. А ось стосовно індивідуально взятої людини або його роду є багато прикладів, коли діти, а особливо онуки розплачуються за справи своїх предків. Назвіть прізвища щасливих спадкоємців найбагатших людей Америки або інших країн, де капітал їх предків був нажитий нечесним або насильницьким шляхом. Мовчіть? Так, дійсно, важко відразу відповісти на це питання. Я знаю, що Ви працювали по Радянському Союзу, тоді назвіть мені імена щасливих онуків і правнуків Сталіна, Берії, Троцького, Брежнєва, кого там ще, ну втім, достатньо. Зло є злочином, і в якій би формі воно не було, і які б не були виправдання, зло є злом.
Я знаю, Ви прийшли розпитати про Україні, мене попередили ваші друзі.
Він встав, пройшовся кілька разів по кімнаті і знову уважно подивився мені в очі.
- А Ви хто за національністю, Гаррі?
- Українець, - вирішивши не приховувати, відповів я.
- Я так і здогадався. Я недарма почав наша розмова з землі. Зараз в україні відбувається генетичне відторгнення нації від своїх коренів.
Їх влада служить усім, тільки не свому народові, вони вже настільки впевнені в тому, що це покоління українців не здатне правильно аналізувати події, що навіть не приховують своєї зневаги до власного народу. Розповідаючи і обіцяючи якісь соціальні блага, вони навіть не утруднюють себе розрахунками, звідки все це з'явиться. Заколисування нації стало першочерговим завданням влади. Я не пам'ятаю в історії людства нації, яка б продавала свою Землю - свою Батьківщину. Це страшний гріх, продавати те, що дано Богом у тимчасове користування. Адже ми на цій землі всі тимчасові і тільки Земля вічна. Вони підняли руку на свою Матір.
Земля - це біоенергетичний акумулятор інформації кожної нації, яка проживає на тій чи іншій місцевості. Вони руйнують цю інформацію, вони забирають у майбутніх поколінь ту цілющу силу, яка живить і виховує кожне наступне покоління. Вони розривають ланцюг, що зв'язує даний день з минулим і майбутнім. Ця нація і кожен її чоловік, подібний до маленького човника відірваного в шторм від берега, і якого вже ніщо не врятує.
Страшний гріх взяли на себе ті люди, які підписували папери про продаж Землі. Страшний гріх висить над тими, хто за гроші цього народу, замість того, щоб служити йому, підло відбирає у нього останнє.
Ви можете подивитися в недалеке майбутнє України? А я Вам скажу, якщо так буде продовжуватися, то його немає.
Що таке, більше 60% території одночасно виставити на торги, в той момент, коли в світі ходять колосальні нічим не підкріплені гроші. Це означає втратити територію, втратити Україну. Вони створюють ілюзію боротьби за кожний відсоток акцій державних підприємств, а в цей момент продається майже вся українська земля. А після цього вже самі все розумієте, міжнародні співтовариства не допустять, щоб хтось зазіхнув на приватну власність того, хто її купив.
Українці дуже терплячий народ. Як там у них говорять: "Поки смажений півень не клюне...", але ця приказка вже дуже застаріла, при сьогоднішньому інформаційному і технічному прогресі, ті, що впали вже не піднімаються. І не можна чекати третього дзвінка, його просто не буде, світ зміниться і це вже може бути назавжди. Сьогодні боротьба набуває інші особливості і програла нація назавжди йде в історію, звільняючи місце для більш сильних і жорстких. І це пора зрозуміти, і щоб залишитися на цій планеті, нація повинна, насамперед, захищати своє місце проживання. Це раніше можна було переходити з одного місця на інше, а сьогодні це неможливо. Сьогодні навіть азіати кров'ю захищають свої піски, а вони, те, що їм дано богом, віддають не чинячи опір.
Сьогодні хтось дуже боїться, щоб українці глибше не пізнали свою історію і не отримали знання давньої цивілізації, це я говорю про "Трипільську культуру", яку вони почали вивчати і за розкопками якої стежить увесь світ. Можливо, саме там знаходиться чаша Грааля, яку так наполегливо шукав Гітлер, щоб стати володарем світу. Адже вони живуть на території, яку займала нація, неймовірно могутня у сенсі своєї історії і тієї ролі, яку вона зіграла у зародженні і формуванні білої раси. Територія сучасної України - сакральна для всієї білої раси. Предки всіх індоєвропейських народів прийшли в Європу з території сучасної України, у всякому разі, пройшли через неї. Індоєвропейські скотоводческие племена масово проникали на ці землі зі сходу. Дніпро був своєрідним вододілом між територіями, займаними племенами скотарів та хліборобів. Десь-то в другому-першому тисячолітті до нашої ери відбулося масове переселення на територію Середнього і Північного Подніпров'я кочових племен - кіммерійців, скіфів, сарматів. Вже тут вони перемішалися з землеробами трипільцями і створили те глобальне индоевропейское співтовариство, яке заселило всю Європу. Дійшли навіть до Англії. Скоти - це сколоти, скіфи. І вікінги теж індоєвропейці. Ось про цієї славної сторінці їх минулого всі мовчать, а якщо і говорять, то якось не дуже сміливо. Але дещо хто хотів би, щоб зникли всі докази і поширює інформацію, ніби територія, на якій живуть зараз українці не належала їм споконвіку.
Можновладці в Україні звинувачують один одного, що немає планів перспективного розвитку країни, а скажіть, от ви можете спланувати, що будете будувати або сіяти на землі, що належить сусідові? Ось, то-те ж. Хіба можна побудувати будинок без фундаменту? Адже ця територія незабаром буде належати комусь іншому, але тільки не українському народу. А потім вже нові господарі цієї території будуть призначати так звану українську владу. І почнуть нові закони, які все це підтвердять, а потім вже ніхто не завадить власнику робити на цій території, що йому заманеться.
- Невже вже нічого не можна зробити, щоб зупинити все це?
- Ще можна, але це залежить тільки від самих українців, якщо вони зрозуміють, перед якою прірвою вони стоять. Для них зараз головне питання не в тому, хто які блага їм пообіцяє, а питання національної безпеки - збереження своєї держави, поки залишилося ще хоч трохи часу, тому що завтра вже буде пізно.
Знаєте, коли-те вчений Ломехуза відкрив маленьких жучків, які були названі його ім'ям. Так от ці крихітні жучки своїми манерами і рухами дуже нагадують мурах і добре володіють їх мовою жестів. Солідарні і працелюбні мурахи з першого ж прохання дають корм побратимові. Мураха висловлює це прохання, певним чином постукуючи товариша. Жучки "освоїли" ці жести і легко виманюють їжу. Але вони ненажерливі, і зобов'язують цілі загони мурах переключиться на їх годівлю. На тілі у жучків є пучки золотистих волосків, на яких накопичуються виділення. Робочі мурахи злизують ці виділення і втрачають будь-який здоровий глузд. Вони починають вигодовувати жучків і їх личинок з таким завзяттям, що залишають без корму і побратимів, і навіть власні личинки. Полюбивши прибульців, самі впадають в повне приниження, аж до того, що згодовують жучкам мурашині яйця, залишаючись без потомства. А якщо муравейнику загрожує небезпека, вони рятують личинок жука, кидаючи своїх.
Ясно, що своїми наркотичними виділеннями жучки Ломехуза посилають мурахам сигнал, блокуючий важливу програму поведінки, закладену в організмі мурахи. Ту програму, яка в нормі спонукає мурашок вчиняти дії, спрямовані на життєзабезпечення мурашника і продовження роду. І, мабуть, передана жучками інформація не тільки блокує "нормальну" програму, але перекодує її, активізуючи ті дії мурашок, які вигідні для паразита. Причому так, що мурашки просто щасливі виконувати ці дії. Вам це нічого не нагадує, Гаррі?
Ви знаєте, нас вражає, що маленький, навіть по крапельці, струмочок може розмити величезну дамбу. І цього струмочка не можна допускати в жодному разі, бо він "запускає" ланцюгової, самоускоряющийся процес. Зсунувши одну піщинку, крапля трохи розширює потік води. Є голландська притча про маленького хлопчика, який побачив, як через дамбу тече вода, і заткнув дірочку пальцем. Знемагаючи, він простояв на своєму посту, поки його не знайшли дорослі. От і все, що я хотів вам сказати.
Ми попрощалися, і я вийшов на вулицю. Сире зимове повітря пробиралося під одяг, але я не відчував холоду. Мені було жарко від почутого, я багато зі сказаного знав, і мені стало не по собі.
Де ж ті хлопці, які не дадуть розірвати греблю? Адже якби кожен зробив хоч маленький крок до порятунку своєї Батьківщини, її ще можна було б врятувати.
Епілог
Я, як і ви, перевернув останню сторінку цього щоденника. Я розумів автора, я був з ним солідарний. Але чи багато таких як я, і чи потрібно це нашому народу? І чи зрозуміє це правильно наш народ. Адже все у нас так добре і спокійно. Куди-то йдемо, що-то обіцяють. А в цей час у тиші забирають найголовніше - нашу землю. Землю, за яку наші предки проливали кров, а ми спокійно її віддаємо. Невже це вже все, невже цього не можна зупинити? Звичайно ж, можна. Адже якщо є вхід, значить, є вихід.
Але чи потрібен вихід сьогодні українському народу, чи хоче справді народ цей знайти вихід? Але я дивлюся на своїх дітей і знаю, що вони й їхні покоління, і покоління, які прийдуть за ними, нас не пробачать, якщо ми не зупинимо все це. Адже в них немає роздвоєності, вони точно знають, що вони українці.
Тому я не хочу разом з усіма, кому байдуже майбутнє наших дітей, брати на себе тяжкий гріх і замовчувати, що у них, якщо нічого не змінити, немає майбутнього.
Я, як і той українець, який передав мені цей щоденник, постараюся зробити хоч щось для них. Я, як і обіцяв, постараюся опублікувати цей щоденник.
Я дуже боюся, що в старості я нічого не зможу відповісти на закиди дітей і онуків, коли вони вже не маючи Батьківщини, ще будуть віддавати наші борги.
І нехай кожен, у кого вистачить сил і терпіння це прочитати, сам оцінить свою позицію до своєї землі, до своєї Батьківщини.
http://www.vitrenko.org/news.php?lang=1&part_id=25&subpart_id=246&article_id=4638&year_id=2007&month_id=12
PAGE 26