Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
Академія митної служби України
Реферат на тему:
«Порядок набуття та припинення прав на земельну ділянку»
Виконав: курсант гр..П09-2
Журба Т.М.
Перевірив: доц..Зуєв В.А.
Дніпропетровськ
2013
План:
Вступ
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Даний реферат спрямований на розкриття теми порядку набуття та припинення права власності на землю.
Право власності - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу та інших законів.
Існує дуже багато нюансів щодо отримання земельної ділянки у власність. Це стосується як громадян так і іноземців.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини є суспільними відносинами щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 ЗК України). Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.[1]
Згідно із статтею 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
Громадянин подає заяву до відповідної ради або адміністрації. Рішення виконавчої влади приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
Громадяни – працівники цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідної держадміністрації або ради. В місячний термін розглядається клопотання і надається дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Згідно з проектом виконується передача земельних ділянок у власність громадян.
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗКУ.
Передача земельних ділчнок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання. Земля надається громадянам:
а) для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів с/г підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;
в) для ведення садівництва – не більше 0,12 га;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;
д) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;
е) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу міського самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.[1]
Згідно із статтею 119 ЗКУ громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.[1]
При преході права власності (ст.120 ЗКУ) на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.
Юридична особа, зацікавленна в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності (ст.123ЗКУ), звертається з відповідним клопотанням до відповідної ради або адміністрації. Клопотання розглядається у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним та іншими органами, радами або адміністраціями, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконачої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб (ст.124 ЗКУ), здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянами і юридичними особами із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 ЗКУ.
Отже (ст.125 ЗКУ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її
меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Підставами припинення права власності на земельну ділянку (ст.140 ЗКУ) є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;
в) відчудження ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст.141 ЗКУ) є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами не за цільовим призначенням;
ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Розглянемо більш детально зазначені випадки припинення права власності.
Добровільна відмова - це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки, яке пов'язане із небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності ділянки. [2]
Для цього громадянин повинен подати заяву про добровільну відмову від права власності на землю на користь держави або територіальної громади.
Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку полягає у здійсненні відповідної процедури, а саме:
❖ отримання згоди представників держави або територіальної громади на отримання права власності на земельну ділянку;
❖ підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку відповідно державі або територіальній громаді;
❖ нотаріальне посвідчення укладеної угоди;
❖ державна реєстрація укладеної угоди.
У разі прийняття позитивного рішення на обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру запису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Один примірник угоди повертається власнику земельної ділянки, інший залишається у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому
порядку у разі:
❖ використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
❖ неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами,
забруднення земель бактеріально-паразитичними карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративної системи, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоду здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
❖ конфіскації земельної ділянки;
❖ викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб;
❖ примусового звернення стягнень на земельну діяльну по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
❖ невідчуження земельної ділянки іноземними особами без громадянства протягом року при спадкуванні земель сільськогосподарського призначення.[2]
Можуть вилучатись також особливо цінні землі (ст. 150 ЗКУ). До таких земель відносять: чорноземи неородовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті тощо. Також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі історико-культурного призначення. Особливо цінні землі можуть вилучатися
(викуплятися) для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів та ін.
Висновок:
В даному рефераті було освітлено питання передачі у власність земельних ділянок, підстав викупу та відчуження у громадян…
Власники мають права продавати або відчужувати землі або самостійно господарювати на ній, також передавати в оренду або на постійне користування.
Земельним Кодексом регулюються підстави набуття, зміни, припинення права на земельну ділянку залежно від:
Список використаної літератури: