Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
СКРИПНИК АНАТОЛІЙ ЮРІЙОВИЧ
УДК 94(477.43) „1793-1914”: 35.07
ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВ
ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (1793-1914 рр.)
07.00.01 –історія України
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ –7
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі історії України ХІХ – початку ХХ ст.
Інституту історії України НАН України.
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України
Реєнт Олександр Петрович,
Інститут історії України, завідувач
відділу історії України ХІХ –початку ХХ ст.,
заступник директора інституту
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Капелюшний Валерій Петрович,
Київський національний університет ім. Т.Шевченка,
завідувач кафедри краєзнавства та етнології
кандидат історичних наук, доцент
Загребельна Ніна Іванівна,
Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова,
доцент кафедри методики викладання історії
і суспільно-політичних дисциплін
Провідна установа: Чернівецький національний університет
ім. Ю.Федьковича, історичний факультет,
Міністерство освіти і науки України, м.Чернівці
Захист відбудеться „ _23_” лютого_______ 2007 р. о _15.00_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26. 235. 01 в Інституті історії України НАН
України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту історії України
НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).
Автореферат розісланий "_19_" січня________ 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор історичних наук, професор Гуржій О. І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Органи управління є невід’ємним атрибутом інституту держави і необхідним чинником її функціонування. Їх цілеспрямована та злагоджена робота має важливе значення для запровадження державних законів у суспільстві. А на місцевому рівні вони забезпечуютьвиступають безпосереднбезпосереднєіми виконаннявцями розпоряджень центральної влади, водночас надаючи останній інформацію про стан справ на місцях. Діяльність влади –це успіхи та невдачі в процесі управління. Правомірним і своєчасним є ретроспективний аналіз і дослідження історичного досвіду формування й розвитку місцевих органів влади, їх роботи, спрямованої на реалізацію внутрішньої політики держави шляхом виконання управлінських функцій.
Більшу частину своєї історії українська нація перебувала у складі сусідніх держав і змушена була існувати в певних суспільнооціально-економічних, політичних та владних умовах. Ці чинники часто мали негативний вплив на розвиток українського народу як окремого етносу, його самобутність та культуру. Наше дослідження присвячене основним напрямкам діяльності російських губернських органів влади на Поділлі, історії їх розвитку та реформування, тим змінам, що відбувалися у місцевому адміністративному апараті з кінця ХVІІІ ст. до початку ХХ ст. Проаналізовано систему функціонування губернських установ, їх співпрацю, специфіку чиновницької служби. Всі ці аспекти, хоча й потрапляли в поле дослідницької уваги, потребують більш детального висвітлення.
Наукова актуальність. Вивчення практичного визначення цілей, завдань і Ппринципиів організації місцевих державних установ Російської імперії на Поділлі, процесиів становлення й еволюції їх організаційних інститутів євідноситься до числа актуальноюих проблемою сучасної регіональної історії. Не абиякеменше значення має узагальнення досвіду формування корпусу державних службовців і підвищення ефективності їх управлінської діяльності. ВажливимАктуальним є аналіз форм і методів управління підрозділів губернської адміністрації, усвідомлення основних тенденцій, позитивних і негативних аспектів її розвитку. Все це становить значний науковий і практичний інтерес для з’ясування об’єктивностії картини розвитку українських земель під владою іншої держави.
Сучасні українські історики активно досліджують проблематику, присвячену періоду перебування України у складі Російської імперії. Однак напрямки вивчення регіональної історії представлено роботами, в яких акцент зроблено суто на аграрних, фінансових чи статистичних аспектах і мало уваги приділено адміністративним. Разом з тим, розвідки російських науковців спрямовані, головним чином, на великоросійські губернії, а державні органи управління на тодішній периферії імперії майже зовсім не розглядаються. З огляду на новий історичний етап розвитку України на початку ХХІ ст. проблема вивчення історії державних установ набуває особливої ваги.
Період ХІХ –початку ХХ ст. став якісно новим, пов’язаним з особливимиособливостями шляхами формування й поширення централізованого імперського управління на території Правобережної України. Модернізація управлінських структур спричиняла неухильне і й поступове одержавлення найважливіших умовнапрямків суспільно-політиоціально-економічного й культурного життя. Губернські установи яквиконували роль безпосереднііх виконавців урядової політики, на них лежала відповідалиьність за хід інтегкорпораційного процесу.
РозвитокПеріодичне ускладнення управлінських завдань в умовах абсолютистської держави періодично вимагавло реформування місцевих органів владидержавних установ, впровадження єдиного територіального поділу, чіткого визначення функцій управлінськогомісцевого апарату. Тому історія діяльності російської губернської адміністрації на Поділлі відображає –це постійний процес їх становлення розвитку, як утворення багатоступеневої, частково самодостатньої структури з певними відмінностями від великоросійських. У ході свого еволюціонування У ході своєї діяльності ддержавні установи всіляко поширювали свої впливи, активно використовувалиуючи політичні, військові, господарські та культурно-освітні методи. Відтак дослідження функціонування інституту губернської влади та історії її функцізіонування на теренах Поділля є одним ізі складників нового бачення питань, пов’язаних з особливостями розбудови цієїих інституціїй протягом ХІХ –початку ХХ ст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційняе дослідження виконанаузгоджено в рамках затвердженоїіз науковоїим проблеминапрямом відділу історії України ХІХ –початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України.
Метою дисертаційної роботидослідження є визначення основних напрямків, форм, методів діяльності губернських адміністративних органів управління, їх структуриної побудови та функційфункїх,й, а також з’ясування їхролі та місця в системі державного управління Російської імперії з кінця XVIII до початку ХХ ст. на Поділлі.
Виходячи з Ппоставленаої метаи, дослідження передбачає розв’язаннявирішення таких завдань:
Об’єктом дисертаційного дослідження євиступають адміністративні установи Подільської губернії як складникелемент історії державних установ Російської імперії в Україні. До цього ми долучаємо з’ясування їх ролі у громадсько-політичному житті та шляхи реалізації державою складних функцій нагляду і контролю за соціально-економічними і культурними процесами на Поділлі через систему адміністративної діяльності місцевих інститутів влади.
Предметом вивчдослідження сталиє напрями, форми і методи діяльності російських управлінських інституцій як головних провідників політики самодержавства у краї.
Предмет дисертації, її мета і завдання зумовили логіку викладу та теоретично-методологічну основу дослідження, яку складають принципи історизму, всебічності, об’єктивності, багатофакторності, системності. Перші три з них орієнтовані на використання джерельної бази в максимальному обсязі та її комплексного й системного аналізу. Принцип багатофакторності є сприятливим у вивченні різних об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливали на ефективність функціонування губернських адміністративних установ. Принцип системності забезпечує вивчення історичних явищ в єдності усіх складників. Важливим аспектом методологічної основи є застосування різних теоретичних методів при викладенні матеріалу: загальнонаукових –історичного, елементів статистичного методу; спеціально-історичних –проблемно-хронологічного, історико-типологічного. Використання подібного інструментарію сприяло глибшому розкриттю наукової проблеми, новому трактуванню цілої низки маловивчених питань історичного минулого.
Хронологічні межі визначені періодом існування Подільської губернії як адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії на теренах Правобережної України з березня 1793 р. до серпня 1914 р. Нижня хронологічна межа –проголошення маніфесту „О присоединении польских областей к России”. Верхню межу означилистановить скасування київського генерал-губернаторства та заміна цивільних губернських органів влади на військові з початком Першої світової війни (1914 р.).
Територіальні рамки охоплюютьдослідження визначено межами Подільськуої губерніюї як адміністративно-територіальнуої одиницюі Російської імперії. на території Поділля відповідного історичного періоду.
Предмет дисертації, її мета і завдання зумовили логіку викладу та теоретично-методологічну основу дослідження, яку складають принципи історизму, всебічності, об’єктивності, системності при оцінці місцевих управлінських структур.
Проблемно-хронологічний метод дав можливість вВиділити певні історичні етапиперіоди та, чітко визначитити їх часові рамки дозволив проблемно-хронологічний метод. Використання цього методу сприяло встановленню хронологічнихчасових меж існування Подільської губернії та побудови відповідної періодизації.
Статистичний метод був використаний дляПри вивченні спеціальних питань історичного дослідження використано статистичний метод. За його допомогою нами визначенняно адміністративно-територіальних розмірів адміністративно-територіальні межі Подільської губернії протягом першої половини ХІХ ст., соціально-етнічногоий та професійно-демографічногоий складу губернського чиновництва та населення краю, для підрахункудосліджено кількоістіні показники обігової справочинної документації.
При зіставленні структури підрозділів російських губернських установ на Поділлі, особливостей і закономірностей їх розвитку й функціонування, з внутрішніми губерніями імперії ми послуговувалися
Порівняльно-історичний метод використаний при співставленні структури основних підрозділів губернської установ. порівняльно-історичним методом.
Використання такогоподібного інструментарію сприяло глибшому розкриттю наукової проблеми, новому трактуванню цілої низки маловивчених питань історичного минулого.
Наукова новизна роботи полягає в комплексному з’ясуванні історичної значущості, функцій, структури та основних напрямків діяльності управлінських установ Подільської губернії.
На підставі аналізу основних функцій губернських установ вважаємо за можливе довести, що діяльність цих інституцій спрямовувалася на якнайповнішу інтеграцію краю до складу Російської імперії. Встановлеюєноться, що ці процеси цілеспрямовано здійснювалися у гнучких формах. Беззаперечно новим є розгляд їх внутрішньої структури, методів і принципів роботи.
Теоретичне і практичне значення результатів дисертації дослідження визначаюється тим, що вони доповнюють наявний теоретичний доробок з регіональної історії України, розширюють розуміння інтеграційних процесів та місця владних інституцій в них. її Оосновні положення дисертації можуть бути викоористані при дослідженнвивченні проблем функціонування губернських управлінських структур на території Поділля (1793-1914 рр.). Значення
Практичне значення роботи полягає також у розвитковіу таі поглибленні практичних засад регіональної історії України ХІХ –початку ХХ ст., пов’язаних з діяльністю державних установ, чинних на її території, а також у можливості використання отриманих результатів та зібраного й опрацьованого матеріалу приу підготовці та проведенні лекційних іта семінарських занятькурсах з досліджуваної проблематики, спецкурсах, у науково-дослідницькій роботі студентів, музейній та краєзнавчій роботі.
Апробація результатів дисертаціїдослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження презентувалися авторомздійснювалась у доповідях на ІІ Міжнародному науковому конгресі українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку” (Кам’янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р.); міжнародних науково-практичних конференціях „Польські палаци і двори на Поділлі” (Вінниця, 24-26 вересня 2004 р.), „Кам’янець-Подільський в контексті україно-європейських зв’язків: історія і сучасність” (Кам’янець-Подільський, 24-26 травня 2005 р.), „Поляки в Україні у ХІХ-ХХ ст.” (Хмельницький, 28-30 жовтня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля” (Кам’янець-Подільський, 28-29 листопада 2002 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Громадсько-політичне та суспільно-культурне життя України на початку ХХ ст.” (Хмельницький, 11-12 лютого 2005 р.); нНауковій конференції „Місто Хмельницький в контексті історії України.” (Хмельницький, 12 вересня 2006 р.); ХІ Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам’янець-Подільський, 25-26 листопада 2004 р.); ІІ Могилів-Подільськійої краєзнавчійої конференції.” (Могилів-Подільський 20-21 жовтня 2006 р.).
Публікації. Результати роботи висвітлені в 6 статтях, вміщених у фахових виданнях ВАК України та в матеріалах конференцій (9 доповідей).
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (406 позицій), додатків. Виклад основного змісту становить 195 сторінок, загальний обсяг праці становить 252 сторінок.
Результати досліджень висвітлені в 6 статтях, вміщених у провідних фахових виданнях ВАК України та в матеріалах конференцій (9 доповідей).
Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 197 сторінок, загальний обсяг праці разом з джерельною базою, літературою та додатками становить 2553 сторіноки.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (401 позиції), додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено предмет, мету, завдання і хронологічні межі роботи, наукова новизна та практичне значення, дано коротку характеристику джерельної бази та стану наукового вивчення проблеми, окреслено ареал дослідження.
Розділ 1 –. „Історіографія та, джерельна база дослідження”. Розглянуто стан наукової розробки теми, досліджену історіографію поділено на три умовних етапи за хронологічним принципом.теми з середини ХІХ –до початку ХХІ ст. і поділено на три умовних етапи.
Праці, в яких висвітлювалась (згадувалась) діяльність російських адміністративних установ на Поділлі, вперше з’явились у другій половині ХІХ ст. На тлі намагань історично обґрунтувати та виправдати приєднання Поділля до Росії цим установам відводилася роль провідників імперської політики в регіоні. Праці представників літературно-художньої інтерпретації П.Батюшкова2, Е.Сіцінського3, МН.Островєрхова4 були розраховані на широкий загал. В них частково проаналізовано загальні причини, тенденції, юридичні та практичні чинники приєднання Поділля до Росії. Інший аспект досліджень пов’язаний з працями В.Гульдмана, А.Дем’яненка та Й.Ролле, присвяченими питанням статистичного характеру (В.Гульдман5, А.Дем’яненко та Й.Ролле6). Вони містили основні відомості про губернію, опис міст і містечок, адміністративний поділ повітів і волостей., юридичнЮридична проблематикаого цікавила (В.Шульгіна7, І.Нікотіна8, М.Калмакова9, які дійшли висновку про негайне поширення російського законодавства, створення сталої юридичної бази для ефективного функціонування місцевої влади. Привертають до себе увагу праці представників) і особливо губернсько-адміністративно-правового напрямку, в яких висвітлюються процеси становлення й розвитку губернських установ.го (І.Андрієвський10, О.Лохвицький11, Е.Анучин12, Ф.Мартенс,13 М.Лазаревський14, І.Блінов15) торкалися проблем діяльності місцевих органів управління. Вони досліджували посадові обов’язки губернаторів, роботу державних і земських установ. напрямків.
В історіографіїичній літературі радянського періоду місцеве управління не булостало предметом глибокого спеціального аналізудослідження. Тільки з кінця 70-х –початку 80-х рр. ХХ ст. з’явилися дослідження державних установ і чиновництва. Розглядаючи або торкаючись питання адміністративного устрою та управління з марксистсько-ленінських позицій, вони піддавали критиці всю державну систему Російської імперії, робили акценти на бюрократизмі, малоефективності та антинародності царського режиму, засуджували внутрішню політику уряду. М.Єрошкін16 розглядав причини утвореннявиникнення адміністративних органів, їх структурну, (організаційну) побудову, основні напрямки діяльності. Велику кількість нормативних документів дослідив П.Зайончковський:м17 досліджено велику кількість нормативних документів: укази царя і Сенату, циркуляри міністерств, звіти губернаторів. Радянські історики-аграрники М.Лєщенко18, Л.Іванов19, Д.Пойда20, вивчаючи історію селянських рухів ХІХ –початку ХХ ст., вважалипоказували адміністративну владу та її представників як знаряддям гноблення.
В працях істориків радянської доби переважаєяскраво виражений класовий підхід до характеристики державних установ. Автори спонукали дозробити думкивисновки про недосконалість політичного та соціального устрою в державі та необхідність його зміни політичного та соціального устрою в державі, а жовтневий переворот 1917 р. вважали закономірним результатом.
Зі здобуттям Україною незалежності, починаючи з 90-х років ХХ ст., в Україні помітно зріс науковий інтерес до російських адміністративних органів влади ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні. УВ контексті розробок питань регіональної історії окремі аспектипитання діяльності державних органів управління Російської імперії на Поділлі було висвітлено в працяхроботах О.Реєнта21, В.Шандри22, А.Філінюка23. Розглянуто історію київського генерал-губернаторства, з’ясовано шляхи інтеграції новоприєднаних територій до складу імперії та усунення відмінностей в їх управлінні. Започатковано нові історичні концепції та розширено науковуВведено у науковий обіг нові історичні концепції, термінологію та інтерпретації, що дозволяє позбутися усталених догм та стереотипів.
Особливістю сучасної російської історичної наукиісторіографії є активна розробка тематики цьогозазначеного напряму, а також нові методи дослідницької роботи в галузі історії управління., що є свідченням відмови від негативного ставлення до імперського періоду в історії Росії. Заслуговують на увагу праці О.Морякової24Досліджено систему функціонування місцевих закладів та стан чиновництва в миколаївський період (О.Морякова), Л.Шепелевавперше систематизовано великий історико-архівний матеріал про державну службу в Російської імперії, представлена система відомств, колегій, міністерств, канцелярій тощо (Л.Шепелев). 25, Б.Миронова26.Автором узагальнюючого, фундаментального дослідження соціальної історії Росії є Б.Миронов, який під новим кутом зору розглядає широке коло проблем, серед яких – еволюція російської державних інститутів в усіх напрямках і галузях діяльності. Незважаючи на певні негативні моменти в Ддослідженнях російських колег, попри (нехтування чи залишення поза увагоюполем наукового зору Правобережної України як об’єкта досліджень), їх праці маютьнесуть цінну історичну інформацію про загальні тенденції діяльності та розвитку державних установ на всій території Російської імперії., що в свою чергу стає в пригоді українським історикам, які займаються дослідженнями регіональних аспектів.
Проблема внутрішньої політики Російської імперії на Поділлі наприкінці ХVІІІ –на початку ХХ ст. та її реалізації за допомогою губернських адміністративно-територіальних установ Подільської губернії, знайшли певне відображення в історіографії, але ґрунтовних робіт, які б комплексно з'ясували її, поки щона теперішній час немає.
Джерельноюу базоюу дисертаційного дослідження слугувклали документальні джереламатеріали 22 фондів архівів України (. Це насамперед документи Центрального державного історичного архіву України в м.Києві (ЦДІАК України), а також Державного архіву Хмельницької області (ДАХмО), Державного архіву Вінницької області (ДАВО), колишнього Кам’янець-Подільського міського державного архіву (К-ПМДА).
Становлення та розвиток адміністративних установ Подільської губернії значною мірою представлені матеріалами фондуів: “Канцелярія Київського, подільського і волинського генерал-губернатора” (Ф. 442,) ЦДІАК України). Використано документи з 22-х описів цього фонду. В них нагромаджено великий масив справочинної документації, що надходила з Поділля, а також накази, циркуляри та розпорядження з Петербурга від вищих інстанцій та царя особисто. і Фонд “Подільське губернське правління” (Ф. 227, К-ПМДА) містить звіти подільського губернатора, протоколи засідань подільського губернського правління, звіти губернських присутствій та чиновників повітового рівня (повітові справники, чини поліції, предводителі дворянства). Головним оперативно-виконавчим органом губернської адміністрації була канцелярія, тому важливими є матеріали фонду (Ф. 228 “Канцелярія Подільського цивільного губернатора”, ДАХмО): звіти і доповіді подільських губернаторів, накази і розпорядження губернським та повітовим установам, службове листування, документи інформативного характеру. Великий масив справочинної документації дав можливість дослідити принципи роботи не тільки установ загалом, а й окремих чиновників.
“Подільське губернське правління” (Ф. 227) К-ПМДА. На основі цих матеріалів визначено чинники формування губернських управлінських структур та специфіку їх діяльності на території Поділля.
Для дослідження механізму регулювання вищими та центральними органами влади роботи адміністрації губернії важливе значення мають матеріали фонду 228 “Канцелярія Подільського губернатора” (ДАХмО). Це, перш за все, звіти і доповіді подільських губернаторів та, відповідно нормативні документи щодо управління губернією з Петербурга та Києва.
Документи до історії губернських органів управління представлені матеріалами фондуів: „Управління Київського учбового округу” (Ф. 707) ЦДІАУК України) висвітлюють ставлення генерал-губернаторів до питань службового становища чиновників, порядку прийому та звільнення зі служби, правил нагородження, перебування у відпустках. Простежується певна увага з боку влади до організації служби, виконання інструкцій і розпоряджень.
Окремий комплекс архівних матеріалів охоплює діяльність силових структур. Фонд „Жандармські установи Подільської губернії” (Ф. 301, ЦДІАК України) включає рапорти та звіти шефа жандармів до вищих інстанцій про політичну ситуацію в губернії, революційні події 1905-1907 рр., листування з чинами місцевої поліції з питань громадського порядку, а також періодичну і позачергову звітну документацію його підлеглих стосовно загальної ситуації у повітах чи надзвичайних подій. Канцелярія київського військового губернатора (Ф. 533, ЦДІАК України) представлена листуванням з військовим командуванням та цивільними установами з питань, пов’язаних з першим польським повстанням 1830-1831 рр.; репресивними заходами російської влади до його учасників, утриманням та постачанням військових частин усім необхідним.
В окрему групу виділяються справочинні матеріали повітового і волосного рівня: повідомлення начальника Подільського ГЖУ про оперативну ситуацію в губернії, рапорти повітових предводителів дворянства (Ф. 200, ДАВО), повітових справників, стряпчих і городничих про політичний, економічний і культурний стан повітів (Ф. 35, ДАВО). Оперативна розпорядча документація репрезентує взаємини губернської адміністрації з повітовими установами, серед них найзмістовнішими є накази й розпорядження повітовим справникам, судам і поліційним чинам, які надсилалися в екстремальних умовах для підвищення оперативності виконання. Документи волосного рівня відображають виконання наказів і розпоряджень губернської та повітової влади (Ф. 108, К-ПМДА), накази волосного старшини і постанов волосного правління, вироки сільських судів, статистичні відомості про кількість та розподіл землі по селах волості, книга обліку податків.
Діяльність губернських судових установ тісно пов’язана з головними завданнями й напрямками загальної державної політики царизму. Після судової реформи важливого значення набув Кам’янець-Подільський Окружний суд (Ф. 281, ДАХмО). Його фонд містить укази Сенату, циркуляри Міністерства юстиції, книги наказів прокурора окружного суду, рапорти повітових справників по судових справах, звіти товаришів прокурора, листування з Подільським ГЖУ, списки заарештованих, справи про розгляд кримінальних злочинів та страйків і селянських заворушень, листування з подільським губернатором стосовно комплектування особового складу, списки мирових суддів та судових засідателів. Судові установи повітового рівня представленіНакази верхнімих земськимих судів та рапорти з повітовимих судамиів (Ф. 474, ДАВО) в яких зібрані накази губернаторів, розпорядження про розбудову місцевих судових структур, та комплектування штатів, справочинна документація, рапорти та донесення (Ф. 675, ДАВО).
Один із комплексів архівних документів пов’язаний з установами, до функцій яких входив розгляд справ з аграрних і селянських питань. Так, у фондах повітових та волосних правлінь „Ярмолинецьке волосне правління” (Ф. 108, К-ПМДА) подано листування з мировими посередниками та установами; розгляд скарг та клопотань селян у губернських і повітових установах, списки інвентарів („Могилів-Подільська повітова земська управа” (Ф. 35, ДАВО), „Ямпільський повітовий суд” (Ф. 474, ДАВО); майнові суперечки, продовольчі питання, про переселення селян до Сибіру („Бершадське городниче управління” (Ф. 678, ДАВО).
Серед джерел, використаних для характеристики системи місцевого управління, важливе місце посідає мемуарна література: щоденники, спогади, мемуари, автобіографічні нотатки чиновників та місцевої шляхти. Їхні свідчення вмотивовують соціальну психологію чиновників, особливості роботи й побуту, стиль керівництва губернаторів. Так, у спогадах коменданта Кам’янецької фортеці генерала Е.Комаровського змальовано атмосферу, яка панувала в Кам’янці, стосунки між новими господарями і місцевою шляхтою, характеризуються військові й цивільні губернатори кінця XVIII ст. Мешканець Кам’янця середини ХІХ ст. В.Шабліовський у своїх „Школьных воспоминаниях” показує життя губернського міста в миколаївську добу: домінування польської мови і католицизму, відсутність авторитету російської влади серед мешканців, поступове ополячення російських чиновників. „Воспоминания каменецкого протоиерея” Ю.Лотоцького висвітлюють події першого польського повстання 1830-1831 рр. Автор висловив підозри про приховану активну участь губернських і повітових чиновників польського походження у підготовці до виступу на чолі з подільським губернатором М.Грохольським. Не менш глибокий слід у пам’яті сучасників залишило й друге польське повстання 1862-1863 рр. Б.Познанський змалював не тільки патріотизм місцевої шляхти у справі відстоювання кріпосницького ладу на Правобережній Україні, а й жорстоке його придушення за допомогою військової сили, репресивних заходів влади, спрямованих проти учасників.
, “Прокурор Кам’янець-Подільського окружного суду” (Ф. 281) ДАХмО, “Подільська губернська креслярня” (Ф. 115), “Подільське губернське по міських справах присутствіє” (Ф. 117), “Подільська казенна палата” (Ф. 226), “Подільське губернське правління” (Ф. 227) К-ПМДА.
Розвиток повітових та міських органів управління висвітлюють матеріали фондів „Подільське губернське жандармське управління” (Ф. 301) ЦДІАУК України, „Ярмолинецьке волосне правління” (Ф. 108), „Кам’янець-Подільська міська управа” (Ф. 249) К-ПМДА, „Могилів-Подільська повітова земська управа” (Ф. 35), „Ямпільський повітовий суд” (Ф. 474), „Бершадське городниче управління” (Ф. 678) ДАВО.
Важливу роль у висвітленні питання адміністративних установ відіграють опубліковані матеріали:. законодавчі акти, збірки законів та нормативні документи. Вони містять укази та закони щодо становлення, особливостей поетапного формування російської адміністративно-територіальної системи управління на території Поділля з кінця ХVIII ст. Подано штатні розписи губернських держаних установ, визначено коло службових обов’язків чиновників (від губернатора і до канцелярських службовців повітового рівня). Детально регламентовано статус чиновництва як одного з прошарків суспільства, правила влаштування на службу, умови просування в чинах, порядок нагородження тощо. Ці документи містяться у І і ІІ зібраннях „Полного собрания законов Российской Империи” (ПСЗ) за різні роки, починаючи з 1830 р. Вони розподілені за хронологічним принципом та роками царювання російських самодержців. Це дало можливість скласти уявлення про законодавче забезпечення ходу інтеграційних процесів, що тривали в досліджуваний період.
Використавши ПСЗ як багатопланове джерело, виникла потреба звернення до більш конкретних законодавчих документів з метою з’ясування нормативної бази і регламентації державного адміністративного управління Російської імперії. Для досягнення поставленого завдання використано Своды законов (СЗ) різних років видання та за різними редакціями: „Свод законов Российской империи” 1912 р. за редакцією Мордухай-Болтовського і збірка з аналогічною назвою 1913 р. видання за редакцією Добровольского. Використано „Общее губернское положение” і „Свод уставов о службе гражданской” в яких законодавчо регламентовано всі аспекти, пов’язані з державною службою та системою адміністративного управління.. Завдячуючи тематичному принципу складання, будь-який аспект у дослідженні отримав законодавче підтвердження і дає змогу зрозуміти той чи інший напрямок функціонування державних управлінських органів. „Положение об особых преимуществах гражданской службы в отдаленных местностях, а также в губерниях Западных и Царстве Польском” зафіксувало особливості служби російських чиновників, засади матеріального заохочення, просування в чинах, нагороди та пенсійне забезпечення. Головною метою таких пільг був тоталітарний процес русифікації на українських землях, намагання самодержавства позбавити їх національної відмінності.
Багатий і різноманітний матеріал містить періодична преса. Газета „Подольские губернские ведомости” була основним друкованим органом губернії. Це офіційне видання виходило один раз на тиждень і розповсюджувалося за передплатою. Зазвичай, наклад був незначним –декілька сотень примірників. Газета складалася з двох частин. У першій, офіційній, друкувалися урядові маніфести, розпорядження місцевої адміністрації, відомості про пересування чиновників на посадах, оголошення про торги та закладені маєтки, довідкові ціни тощо. В другій частині –неофіційній –друкувалися етнографічні, статистично-економічні та історичні статті й т.ін. „Подольские губернские ведомости” –досить достовірне джерело, і факти, які містяться в ньому, можна перевірити, підтвердити чи спростувати.
Серед них провідне місце посідають законодавчі акти першого та другого видань “Полного собрания законов Российской империи”. Для досягнення поставлених завдань використано Своды законов (СЗ) за редакцією И.Д.Мордухай-Болтовського (1912 р.) та Добровольського (1913 р). Належна увага приділена законодавчим актам „Общему губернскому положению” і „Сводау уставов о службе гражданской”.
Серед джерел, використаних для характеристики системи місцевого управління, важливе місце посідають щоденники, спогади, мемуари, автобіографічні нотатки Е.Комаровського27, В.Шабліовського28, Ю.Лотоцького29, П.Маньковського30, В.Приходька31
.
Багатий і різноманітний матеріал містить періодична преса. Газети „Подольские губернские ведомости” –головний друкований орган губернії, „Подольские епархиальные ведомости”, приватна газета „Подолянин”.
Розділ 2 –Другий розділ – „Подільська губернія в системі адміністративно-територіального устрою та управління Російської імперії наприкінці XVIII –першій половині ХІХ ст.” –присвячений аналізу історичних передумов, становлення та розвитку Подільської губернії як однієї з адміністративних одиниць Російської імперії на території Поділля на початковому етапі існування. Досліджено структуруний стан губернських установ, ефективність їх роботи та ступінь впливу на загальну соціально-економічну ситуацію ву краї протягомвпродовж зазначеного періоду.
Скориставшись сприятливою геополітичною ситуацією Ннаприкінці XVIII ст., ув результаті другого поділу Речі Посполитої Російська імперія в результаті другого поділу Речі Посполитої приєднала до свого складу землі Правобережної України, що мали виняткове стратегічне значення. З метою їх остаточного закріплення почалася розбудова місцевого управлінського апарату, який на перших етапах свого розвитку мав переважно військові ознаки. Утворені на території Поділля Брацлавська губернія та Кам’янецька область замінили Брацлавське і Подільське воєводстваї Поділля Брацлавська губернія та Кам’янецька область повністю замінили собою адміністративно-територіальний устрій, який існував у польськоїій державиі. Процес формування нових адміністративних формацій (окреслення меж губерній і повітів) тривав до початку ХІХ ст. (1804 р.). Невизначеність статусу адміністративних одиниць, їх Пперіодична зміна статусу адміністративних одиницьз однієї на іншу (область, намісництво, губернія) не давала можливості створитисформувати сталі управлінські структури, що негативно відображалоися на ефективності роботи їх роботи. нових органів влади. Разом з тим, самодержавство надавало великого значення російській військовій присутності у краї, який виконував роль його надійної опори. Належна увага приділялася головним ознакам нової державності: зовнішній атрибутиці, визначенню адміністративних кордонів, питанням земельної власності, облаштуванню поштових станцій, митниць тощо.
Ці процеси супроводжувалися повним нівелюванням національних особливостей під демагогічними гаслами єдності походження і спільної релігійної приналежності з українцями та намаганням залученняєдиної класової приналежності з місцевоїю польськоїю шляхти дов колао російського дворянстваою. Однак остання не виправдала розрахунківнадій росіян, намагаючись за допомогою свого домінування у місцевих органах влади встановити повний контроль над усіма сферами життя краю. Відчувавсятний вплив справляли особистихі симпатійї російських монархів до польського дворянства, що перешкоджало остаточному визначенню адміністративного статусу нових територій та принципів їх управління. Спроби ж протиставити Ннечисленнау російськау бюрократія сама опинилася підю впливому шляхти, що давало можливість полякамостанній лобіювати свої інтереси, використовуючита масове залучення останньої своє службове становище. на службу російській короні приводили до пасивного спротиву, а згодом і до загострення соціально-політичної ситуації.
Після придушення польського повстання 1830-1831 рр. російське самодержавство взяло курс на цілеспрямовану асиміляціюінтеграцію Поділля, відводячи поступово ліквідовуючи всі його відмінності від метрополії. місцевим органам влади роль Гословновногоим інструментуом у впровадженняі цієї політики стали органи місцевої владиі органи державного управління, які одночасно набули статусу надійних представників та охоронців російського самодержавства.
Формування губернських адміністративних установ на Поділлі тривало згідно з „Положениемня” 1775 р. та затверджених штатних розписівкладів у „СводеЗбірці законоів Россиійськойї иімперииії”. Однак соціально-економічні та політичні реалії краю зумовили певні відмінності від великоросійських. З кінця XVIII ст. до середини ХІХ ст. тривав постійний процес їх вдосконалення та пристосування до місцевих умов з метою підвищення якості роботи та вирішеннярозв’язанні внутрішньополітичних завдань. Це спричиниловилилося у суттєве розгалуження йта розростання губернського адміністративного апарату шляхом збільшення кількості чиновників. Одночасно зростали обсяги справочинства йта бюрократична тяганинаволокіта у діяльності місцевих органів управління.
Третій розділРозділ 3 –„Подільська губернська адміністрація в другій половині ХІХ –на початку ХХ ст.” –висвітленоює трансформаційні зміни, що відбулися в місцевих управлінських структурах з впровадженням буржуазних реформ у другій половині ХІХ ст. в Російській імперії. Показано основні напрямки і форми їх діяльності по втіленню в життя. як безпосередніх провідників самодержавної політики у краї. НалежнуОсобливу Уувагу в дослідженні зверненоприділено на діяльніостьі адміністративних установ в умовах соціально-політичнихекономічних зрушень на початку ХХ ст., ступінь впливу цих процесів на управлінський апарат, їх ефективність щодоу напрямку стабілізації ситуації на Поділлі.
ВНа середину 50-х рр. ХІХ ст. зовнішні та внутрішньополітичні чинники підвищили соціально-економічну напругу в країна Поділлі. Головними причинамиОдними з факторів її утворення були надіїсподівання польської шляхти на відновлення власної національної держави іта підготовка до скасування кріпацтва в Російській імперії. Самодержавство взяло курс на модернізаціюЦар та уряд змушені були пристосовувати адміністративногоий апарату до нових умов, шукавідшукуючтиіи ті форми і методи управління та форми, які би відповідали сучасним вимогамумовам тогочасним вимогам ефективного управління. Причиною цього стала невпевненість у тому, що з початком реформкардинальних змін губернські установи зможуть стати їх ефективноими втілюватипровідникамио впроваджувати їх на місцях.
З середини 60-х рр. ХІХ ст. відбувалися структурні зміни в апараті управління, спрямовані на підвищення ефективності їх роботи. Головна увага приділялася адміністративним, фінансовим та поліційним установам. Часткове Рреформування канцелярії губернатора та губернського правління мало на меті здійснити чіткий розподіл виконавчих функцій між їх підрозділами за напрямками роботи та спеціалізацією кожного. Разом з адміністративними, істотно підвищувалася роль фінансових та поліційних установ. Однак, впровадження буржуазних реформ у краї не в повному обсязі стало причиноюпотягнуло за собою тільки частковогое реформування старого апарату управління та певні збереженняпоглиблення відмінностейі від новоутворених великоросійських губернійустанов і закладів. Здійснюючи політику реформ, сСамодержавство продовжувало опиралотися на бюрократичний апарат, величезну армію, поліцію та бюрократичний чиновницький апарат, якийщо об’єднав ув систему тісно пов’язаних між собою елементів державного механізму і відповідніих їм державних установи та органиів.
ПроводяЗапроваджуючичи реформи, влада користупослуговувалася старими адміністративно-поліційними методами управління, зберігши становий устрій в усіх сферах суспільно-політичного життя, що вплинуло не тільки на їх хід, а й кінцевий результат. зберігши становий устрій в усіх сферах суспільно-політичного життя імперії. У 80-х –на початку 90-х рр. ХІХ ст. з прийняттям низкиряду законодавчих актів –контрреформ –місцеві управлінські структури отримали додаткові, здебільшого поліційні повноваження, які мали на меті посилеинняли системиу нагляду та адміністративного втручання.
Період Ппочатоку ХХ ст. в історії губернських адміністративних установ на Поділлі став якісно новим щаблем у їх функціонуваннія, пов’язаним з особливостями шляхів формування і посилення форм централізованого управління на всій території Правобережної України. Триваюча МмМодернізація і раціоналізація управлінських структур спричинилаи неухильне, постійне і поступове одержавлення найважливіших напрямків соціально-економічного і культурного життя, застосування репресивних заходів та військової сили..
Аналізуючи діяльність державної адміністрації Подільської губернії в період 1901-1914 рр., визначено декілька основних напрямків: 1) підготовка та поетапне запровадження земства у Подільській губернії; 2) боротьба з революційними рухами та виступами; 3) контроль за виборами до Державної Думи Російської імперії; 4) безпосередня участь у проведенні столипінської аграрної реформи на Поділлі.
На початку ХХ ст. органи адміністративногодержавне управління Подільської губернії булиявляло собою сталимй, збалансованимй та помірно ефективнимй апаратом, головна діяльність якого була спрямовуваанлася на збереження та зміцнення підвалин Російської імперії у краї. Порівняно з ХІХ ст. покращився кадровий склад чиновництва. На посаду губернатора призначалися особи, щоякі мали фахову університетську освіту тай досвід роботи в управлінських структурах великоросійських губерній: К.Сем’якін (1896-1901 рр.), О.Ейлер (1901-1911 рр.), граф О.Ігнатьєв (1911-1914 рр.). Покращився кадровий склад місцевого чиновництва, частина класних чиновників мала середню, а дехто й вищу освіту, що давало їм можливість швидко опановувати певні ділянки роботи.
Події першої російської революції 1905-1907 рр. показали часткову неспроможність місцевих органів влади та губернської адміністрації ефективно керувати та протидіяти силам, спрямованим на дестабілізацію ситуації в краї. Повна моральна непідготовленість до масових виступів та страйків, брак законодавчої бази, непрофесійність чиновників, незадовільна робота губернського жандармського управління (ГЖУ) та повітової поліції, гострі соціально-економічні відносини в суспільстві, відсутність спрямованих дій виконавчих структур у повітах, цілковитий обвал волосних та сільських управлінь –. Ввсе це в сукупності ледь не спричинило повногоий краху Російської імперії ще у 1905-1907 рр.
Соціально-політичні зрушення показали безсилля адміністративних структур здійснювати ефективне та виважене управління на території Подільської губернії. Намагань чиновницької бюрократії виявилося замало для вугамування цих процесів чи спрямування їх в нормальне русло. Тільки за допомогою силових заходів вдалося зберегти загальний контроль над ситуацією та врятувати від знищення місцевий державний апарат Російської імперії.
Запровадження земств (1911 р.) мало відіграти велику позитивну роль у покращенні соціально-економічного становища населення Поділля. Однак початок Першої світової війни припинив ці процеси, які знаходилися в зародковому стані і не встигли істотно вплинути на загальну ситуацію.
У четвертому розділРозділ і4 – „Чиновники адміністративних установ Подільської губернії кінця ХVIII – - початку ХХ ст.”. –розглядаєтьсяДосліджено інститут губернаторства Російської імперії на Поділлі, який з часу його становлення наприкінці XVIII ст. і до ліквідації на початку ХХ ст., пройшов тривалий і складний шлях розвитку. ВпродовжПротягом цього періоду адміністративна діяльність губернаторів як представників верховної влади самодержавства була спрямована на всебічне зміцнення підвалин імперії та успішний хід соціально-політичних процесів. Попри широкі повноваження „господарів губернії”, для статусу губернаторської влади була характерною дпевнеяка подвійність: з одного боку, вони виконували функції нагляду, а з іншого –булиявляли собою головнимй важеілемь управління бюрократичною системою (апаратом) губернії.
На статус Ггубернатора у своїй роботі не міг нехтувати такими певною мірою впливали особливостямиі губернії,, як місцеві традиції, політичні чинники, суспільні настрої, загальний культурний рівень населення, його соціальний склад тощо. Водночас особисті ділові якості “господаря губернії”, безумовно, позначалися на розумінні ним урядової політики та методів її впровадження. Іноді вінКрім того, деякі губернатори виступавли активними творцеями цієї урядової політики і пропонував, зі своєї ініціатививиказуючи власну ініціативу, пропонували проекти перетворень у галузісфері місцевого управління.
Діяльність подільських губернаторівів, з моменту виникнення цього інституту в системі державного управління Російської імперії на Поділлі і до остаточної ліквідації царизму, перш за все була спрямована на зміцнення і примноження російської присутності у краї. За цей час відбулася своєрідна „еволюція” не тільки якості їх особового складу (від суто військових до представників інтелектуальних прошарків імперії), а й пріоритетних напрямків діяльності (від зміцнення кріпосницьких відносинзавдань, притаманних кріпосницькому ладу, до вирішення питань, пов’язаних з притаманнихрозвитком буржуазномуих суспільствувідносин).
Подільський Ггубернатор буввиступав своєрідним обличчям верховної влади. Важливу роль у формуванні громадської думки відігравали якне тільки його особисті ділові якості, так ій вміння знаходити спільну мову з підлеглими, уникати службовихрізноманітних конфліктів та непорозумінь, авторитет у начальства і, нарешті, привабливий зовнішній вигляд. Як свідчать архівні джерела, далеко не кожному вдавалося залишити по собі гарне враження від перебування на цій посаді. Більша Ччастина з них вважала її однією з чергових етапів своєї кар’єри, частинаінша –джерелом збагачення, а для когось вона стала своєрідним „трампліном” до Петербурга. Це дає можливістьЦе в свою чергу спростуоватиує думку про призначення на посаду подільського губернатора як своєрідне заслання чи немилістьопалу серед чиновницької бюрократії того часу.
Апарат управління як елемент державного механізму складається з групи людей, що виконують керівні функціїВажливим елементом державного механізму завжди є апарат управління, який складається з групи людей, що виконують керівні функції, –. Такою групою в Російській імперії виступало чиновниківцтво. Державний апарат діяв через розгалужену систему бюрократії, яка існувала як специфічний соціальний прошарок і була, що виступав своєрідним тлумачемвиразником потреб суспільства та опиралався для досягнення своєї мети на систему каральних органів. Відповідно, роль та значення місцевого (губернського) управлінського апарату в державній системі Росії були доситьнадзвичайно вагомимии.
З кінця XVIII до середини ХІХ ст. комплектування губернських адміністративних установ чиновниками тривало виняткововиключно двома шляхами. Першим джерелом надходження були З одного боку, це чиновники з великоросійських губерній, які з різних причин виявили бажання служити на новому місці,. з іншогоДруге –представники місцевого дворянства, переважнов основному дрібної шляхти, які перебували нанібито службі вили російськогому самодержавствау, але насправді більшість з них робила це заради збереження йі зміцнення своїх станових іта матеріальних привілеїв.
Така ситуація згодом призвела до конфронтації не тільки між „господарями краю” поляками та „зайдами” росіянами, а й до протистояння двох світоглядів, двох філософій, різного уявлення про життєві цінності та ідеали. Потім вони знайшли спільну мову, але ґрунтувалася вона на корисливих інтересах та прагненнях. Майже Ккожен мріяв не тільки про покращення своїхго матеріальнихого статківновища за допомогою хабарництва, використовуючи службове становище, а й про моральну зверхність над іншими.
Ті негативні явища, що були давніми атрибутами російської державної машини (хабарництво, казнокрадство, безвідповідальність), новоприбулі російські чиновники без будь-яких вагань, разом зі звичайними для них методами та прийомами бюрократичного управління, втілювали на своїх нових місцях служби. Таким чином, свідомо чи несвідомо, нівелювалися усталені місцеві соціально-економічні стосунки й традиції, що з рештоюв кінцевому результаті стало одними із елементів російського інтеграційного процесу. ВодночасРазом з тим, нечисленні представники українців перебували на другорядних посадах. Їх роль і значення всіляко применшувалися, жоден з них не посідав відповідальної чи високої посади у структурі губернської адміністрації, що було одним із аспектівчинників російської асиміляційної політики. Тільки з початку ХХ ст. стало помітним їх часткове представництво на технічних і виборних посадах ву державних установах та ву структурі подільського земства.
Однак, попри велику кількість негативних фактів і явищ, за досліджений нами період спостерігається відносний, поступовий прогрес професійних і моральних якостей подільського чиновництва. Варто також зазначити, що Пповсякденна і кропітка праця десятків чиновників і канцеляристів різних рангів увпродовж більше ста років забезпечувала функціонування адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії –Подільської губернії.
ВИСНОВКИ
Вивчення історії Подільської губернії дало змогу проаналізувати не тільки структурний устрій адміністративногомісцевого управління, основні напрямки його діяльності, а й найближчі потреби та інтереси особи і влади, боротьбу державних і недержавних інтересів, що складає суть багатьох проблем історичного процесу в його конкретних проявах. Наявність джерельної бази, спеціальноїнаукової і мемуарної літератури дозволяють зробити певні висновки.
1. Діяльність іта структурана побудова адміністративнихдержавних установ Подільської губернії Російської імперії наприкінці XVIII –на початку ХХ ст. не потрапляла в поле зору дослідників.комплексному дослідженню не піддавалася і потребувала окремого вивчення. Аналіз наявної літератури, архівних джерел, збірок документів і матеріалів, тогочасної періодичної преси дав підстави констатувати, що всі вони мають значний інформаційний потенціал, цілком достатній для того, щоб розв’язати поставлені завдання і досягнути сформульованої в дослідженні мети.
2. Заміна владних структур Речі Посполитої іі, як наслідок, поступове поширення російської державності у краї з самого початку забезпечувалися виключннятково адміністративними заходами. Кожений новий російський самодержець з початку свого царювання намагався поліпшити управлінську систему Російської імперії шляхом створенням нових установ з більш досконалою спроможністю їх діяльності за умови збереження принципу політичного абсолютизму та поглиблення централізації й узгодження дій місцевого управління з центральним. Це безпосередньо мало впливало на ефективність роботи і загальний стан місцевих органів влади. Перебуваючи у статусі слухняних виконавців монаршої волі, вони часто ставали своєрідними заручниками російської державної політики.
Губернські адміністративні установи Російської імперії на Поділлі пройшли кілька етапів становлення та розвитку:. вВід військово-адміністративної форми –Кам’янецька область (кінець XVIII ст.), –до Подільської губерніїської, з елементами, притаманними російським адміністративним одиницям (початок ХХ ст.). Російська імперія, Ззростаючи за рахунок загарбання нових територій, імперія завжди використовувала їх як інструмент управління. Подальше Уускладнення загальної державної організації та контролюь над соціально-економічними процесами вимагали періодичної модернізації місцевих владних структур.ого апарату управління. Такі зміни відбувалися при загальному реформуванні всіх галузей життя імперії чи за умови явних кризоивих явищ у роботі управлінського механізму, коли ставала очевидною неспроможність чи малоефективність його подальшого функціонування. Однак іноді така модернізація, особливо реформи 60-70-х рр. ХІХ ст., на території Подільської губернії запроваджувалася поступово і, зазвичайяк правило, на 4-8 років пізніше від російських. Самодержавство наважилося впровадити земські установи лише у 1911 р., з політичних причин розтягнувши цей процес на 13 років. Все це негативно позначалося на загальному розвитковіу Поділля, яке набуло статусу промислово відсталої у промисловому відношенні аграрної окраїни імперії, його сировинного придатку.
Запровадження загальноросійських форм місцевого державного управління на новоприєднаних територіях з самого початку показало їх певну недосконалість та невідповідність місцевим умовам. З метою підвищення ефективності виконавчої та судової влади в структурі місцевої адміністрації поступово з’являлися установи йі окремі посади, притаманні тільки південно-західним губерніям, і Подільській зокрема.
3. Напрямки, форми і методи діяльності губернської влади значною мірою визначалися політичними реаліями на підвладній території. Тому соціально-економічні та політичні особливості Поділля не дозволили створити повноцінну систему управління за загальноросійським зразком. Місцеві установи виконували роль безпосередніх виконавців наказів центральних органів і перебували під їх постійним контролем.
Є кілька пПричин такої багатоступеневої відомчої підпорядкованості є кілька. Серед них потрібно ввиділяємоити такі: особливості входження краю до складу Російської імперії та відмінності у їх соціально-економічному стані та розвитку; близькість державних кордонів, віддаленість губернського центру, слабкість зв’язку, відсутність надійних шляхів сполучення, строкатий склад населення зі своїми етнічними традиціями. Все це в сукупності викликало деяку невпевненість у можливості вутримати край ув складі імперії, а пізніше –остаточно його інтегрувати.
4. Губернатор та його канцелярія, отримуючи накази „згори”, контролювали їх виконання місцевими державними і становими установами, за потреби коригуючи їх, зважаючи на місцеві умови та ситуацію. Разом з тим, отримуючи звітні документи від повітової влади, вони, у свою чергу, були підзвітними перед вищими інстанціями. Таким чином, тривав процес впровадження урядової політики шляхом постійних взаємостосунків центру і периферії. Вони супроводжувалися великим обсягом справочинства, що відповідно гальмував їх оперативність та ефективність. ОЄдиним із шляхівом подолання повільної роботи місцевої адміністративної машини самодержавство вбачало у збільшенні кількості чиновників та розростанні апарату управління. Спостерігається також прагнення всебічного державного контролю над усіма сферами життя краю.
Незважаючи на зовнішню потужність та розгалуженість, російська системамодель державного управління виявилася недостатньо дієвоюефективною в умовах соціально-політичних потрясінь. З часом ставали очевидними приховані вади структуриної побудови та недосконалість кадрової політики. В таких випадках реальна виконавча влада у краї оперативно передавалася до рук військової адміністрації, а цивільні інституції виконували роль слухняних виконавців.
Місцеві судові установи за цей час пройшли складний, але досить динамічний шлях розвитку: від здійснення судочинства за середньовічними законами Литовського Статуту і Магдебурзького права до реформи 1864 р. Судовим установам завжди приділялася належна увага з боку виконавчих органів управління. Вони постійно перебували у полі зору губернатора, який здійснював загальний нагляд та ухвалював їх рішення, особливо стосовно смертних вироків. Суди були тим атрибутом російської присутності на Поділлі, який символізував могутність і сталість, всеосяжність, міцність і тривалість влади.
Складні соціальні процеси часто регулювалися через органи поліції, які формально підлягали місцевій адміністрації, але безпосередньо знаходилися у підпорядковуванні київського генерал-губернатора. Слабкість і залежність станової поліції від місцевих виконавчих структур уповільнювали проведення урядової політики, змушуючи вдаватися до її періодичного вдосконалення і реформування. Надалі органи губернської поліції стали тим важливим інструментом у справі інтеграції краю, який комплектувався виключно росіянами і постійно отримував значні фінансові надходження. Це давало змогу відносно ефективно підтримувати громадський порядок, збирати податки, контролювати міграційні процеси, охороняти території біля державного кордону, боротися зі злочинністю. Проте у скрутний для самодержавства час суспільно-політичних зрушень початку ХХ ст. поліція виявилася неспроможною утримати ситуацію під контролем і стати надійним захисником державного ладу.
Реалізація основних засад державної фінансової політики на місцях була одним з найважливіших напрямків інтеграційних процесів на Поділлі. Її виконавцями стали фінансові установи, що формально перебували в загальній структурі губернського управління. Маючи певну відомчу незалежність від місцевої виконавчої влади, вони контролювали усі фінансові питання на території губернії. З свого боку виконавча влада всіляко намагалася не тільки впливати на їх роботу, а й домогтися прямого підпорядкування виконавчим органам управління. Служба в цих установах вважалася престижною та відповідальною, а також високооплачуваною.
Слід враховувати потужний вплив місцевого дворянства на загальну ситуацію до середини ХІХ ст. Впродовж цього часу місцевій владі не вдалося знайти з ним шляхів до консолідації. Наслідком двох польських повстань став процес повного усунення шляхти від домінування у краї. Розпочалася тотальна заміна її представників російськими чиновниками та планомірне обмеження їх впливу у місцевих виборних органах. Тривале і безкомпромісне протистояння між польськими землевласниками і російською адміністрацією в праві на землекористування закінчилося встановленням державного контролю на землю, що означало поразку перших.
54. Подільський губернатор, як представник самодержавства на місцях, був втіленням одноосібної абсолютної форми влади, забезпечував усіма заходами (аж до військових) впровадження політичних і соціально-економічних інтересів у ввіреній йому губернії. ВпродовжПротягом ХІХ ст. вища влада намагалася всіляко розширити повноваження „господаря губернії” законодавчим шляхом, вбачаючи в цьому створення необхідних засад для зміцнення підвалин російського абсолютизму. При призначенні на посаду перевага віддавалася представникам військової еліти, незважаючи на їх некомпетентність у питаннях цивільного управління. Це відповідало критеріям внутрішньої політики царизму щодо прикордонної губернії: були потрібні відповідальні й слухняні виконавці, а не інтелігенти з ліберальними поглядами. Тільки наприкінці ХІХ –на початку ХХ ст. виникла потреба в освічених професійних адміністраторах нового покоління, таких, як О.Ейлер, які змогли не тільки зміцнити авторитет губернаторської влади, піднявши її на якісно вищий щабель, а й увміло впроваджувати внутрішню політику царизму на місцях.
6. Формування та подальший стан губернських службовців як одного з елементів російського державного управління на Поділлі мають певним чином відрізняютьсяі особливості та відмінності від традиційного інституту державної служби в Росії. Головною відмінністю кадрового складу місцевого чиновництва була його поліетнічність. Цілковитае перевагажання чиновників-поляків ув російських державних установах чиновників-поляків ву першій половині ХІХ ст. поступово розчинилосязникла. В результаті двох повстань і завдяки кадровим зусиллям росіян, якіщо передбачали усунення явних ворогів і противників російського самодержавства та русифікацію толерантних, вдалося істотно зменшити ці впливи. У свою чергу представники російської бюрократії, які приїздили в „цей польськомовний край”, зіштовхнулися з незвичними соціальними реаліями і частково підпали під асиміляційний вплив місцевого дворянства. Однак царизм, вважаючи їх носіями великодержавних інтересів на місцях, сприяв збільшенню і зміцненню кількісного і якісного складу, постійно заохочуючи їх матеріальноими перевагами та пільгами.
В дослідженні історії місцевих управлінських структур Російської імперії на території України ще не поставлено останню крапку. Сучасним українським історикам важливо з’ясувати основні напрямки діяльності та структуру органів влади як елементів тогочасної політичної системи, за допомогою яких російськата держава реалізувала себе на тих чи інших етапах становлення і розвитку апарату управління, місця й ролі чиновництва в цих процесах, форми і методи, які застосовувалися для досягнення великодержавних імперських цілей.
Основні положення дисертації висвітлено в таких фахових публікаціях автора:
АНОТАЦІЇЯ
Скрипник А.Ю. Діяльність адміністративних установ Подільської губернії Російської імперії (1793-1914 рр.). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 –історія України. –Інститут історії України НАН України, Київ, 20076.
Дисертація є комплекснимприсвячена дослідженняменню діяльності адміністративних установ Подільської губернії Російської імперії ((1793-1914 рр.), їх структури та місця в системі державного управління Російської імперії. Ця тематика недостатньо висвітлена у вітчизняній історичній науці і є актуальною для подальшого розвитку регіональної історії..
З’ясовано процес формуванняВисвітлено російського територіально-адміністративно-ийтериторіального устроюій на Поділлігубернії, розглянуто механізм регулювання вищими інстанціями регулювання управління діяльності губернської влади вищими органами влади, розвиток та діяльність місцевих адміністративних установ. В роботі віддзеркалено процеси становлення і розвитку місцевих керівних інституцій, визначені причини періодичного реформування губернських і повітових установ, їх структуру та особливостіЗ’ясовано структур, а такожні форми управління та ступінь їх ефективності поу вирішеннію завдань політичного та соціально-економічного та політичного розвитку краю. Визнач Досліджено функціонування інституту російського губернаторства, складено історико-соціологічний портрет губернського чиновництва. Результати дослідження засвідчилиено, що зазначені особливостісоціально-економічні особливості тай геополітичне розташування Поділляположення Поділля зумовили певну специфіку адмініструванняативного управління впродовжтягом XІХ –початку ХХ ст., яка визначалася деякими особливостями управління краєм вищими органами влади у вигляді Київського генерал-губернаторства, до складу якого тривалий час до складу якого входила Подільська губернія.
Ключові слова: адміністративно-територіальний устрій, губернатор, губернські органи управління, державні установи, справочинство, адміністративне регулювання, політика уніфікації, чиновництво.
АННОТАЦИЯ
Скрипник А.Ю. Деятельность административных учреждений Подольской губернии Российской империи (1793-1914 гг.). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 —история Украины. Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 2006.
Диссертация посвящена исследованию деятельности административных учреждений Подольской губернии Российской империи (1793-1914 гг.). В работе освещены территориально-административное устройство губернии, механизм регулирования управления высшими органами власти, развитие и деятельность местных административных учреждений. Исследованы структурные формы управления и степень их эффективности по решению задач политического и социально-экономического развития края. Определено, что социально-экономические особенности и геополитическое положения Подолии стали главными причинами специфики административного управления на протяжении XІХ –начала ХХ вв., которая определялась некоторыми особенностями управления краем в форме Киевского генерал-губернаторства, в состав которого входила Подольская губерния.
Ключевые слова: административно-территориальное устройство, губернатор, губернские органы управления, государственные учреждения, деловодство, административное регулирование, политика унификации, чиновничество.
RESUME
Skrypnyk A.Yu. Activity of administrative institutions of Podillia Province, Russian Empire (1793-1914). –Manuscript.
Thesis for a candidate degree in Hhistory, in sSpeciality 07.00.01 –History of Ukraine. –History of Ukraine Institute, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 20067.
The dissertation focuses on the research of administrative institutions of Podillia Province, Russian Empire (1793-1914), their structure and position within the system of Russian Empire state government. The problem lacks sufficient research and is important for the development of regional history.
The activity of local administrative institutions under the complex and varied conditions in Podillia is investigated due to the principle of objective analysis and multiple choice of methods. The polar judgement of events was tried to be avoided while analyzing the problem. Personnel occupying the top positions in the authorities was characterized in the same way.
Formation and development of Russian administration in the region were paid particular attention to. Main tendencies in imperial way of governing, its positive and negative aspects, forming up the personnel of state authority were of great importance, too.
Managing the province presupposed solution of the tasks the country set. This led to reforming of state governing bodies, strict distribution of functions among power institutions. That is why the history of Russian administration in Podillia reflects its evolution, subjectiveness to local peculiarities which differed it from those typical for the empire. Complication of the overall state organization and total control over the social and economic processes involved modernization of power bodies. This was going on alongside with the crisis of government when its further functioning turned up to be of little effectiveness. But such modernization of Podillia at the end of the 19th century was being gradually introduced 4-8 years later than in Russia. This influenced the region in a negative way and turned it into agrarian outskirt of the empire.
The provincial administration used political, military, educative and cultural methods. Personal traits of a governor determined the manner of institutional activity. Therefore the most noticeable among the governors were described quite precisely.
Analysis of the main functions of the provincial state authorities enabled us to prove that their activity helped the integration of the region into the Russian Empire and assimilation of local people. The topicality of the dissertation lies in the fact that the inner structure of provincial power bodies, methods and principles of their work are quite new and are of scientific and practical interest for the investigation of the period when the Ukrainian territory was subject to the other state.
Territory and administrative system of the province, the way of higher authority management, development and activity of local administrative institutions have been analyzed. Forms of management and their effectiveness concerning political, social and economic problems of the province have been studied. Social, economic peculiarities and geographical position of Podillia are proved to have influenced the administrative management during the XIXth –at the beginning of the XXth cent. It resulted in the way the province was governed by the higher authorities of Kyiv governor-general territory which included Podillia Province.
Key words: administrative-territorial system, governor, provincial authorities, state institutions, administrative regulation, unification policy, bureaucracy.
Скрипник А.Ю. Деятельность административных учреждений Подольской губернии (1793-1914 гг.). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 —история Украины. Институт истории Украины НАН Украины, Киев, 2007.
Диссертация есть комплексным исследованием деятельности административных учреждений Подольской губернии (1793-1914 гг.), их структуры и места в системе государственного управления Российской империи. Эта тематика недостаточно освещена в отечественной исторической науке и является актуальной для дальнейшего развития региональной истории.
Выяснен процесс формирования российского административно-территориального устройства на Подолии, рассмотрен механизм регулирования вышестоящими инстанциями деятельности губернской власти. В работе отображены процессы становления и развития местных руководящих учреждений, определены причины периодического реформирования губернских и уездных учреждений, их структура и особенности, а также степень эффективности в решении задач социально-экономического и политического развития края. Исследовано функционирование института российского губернаторства, составлен историко-социологический портрет губернского чиновничества. Результаты исследования удостоверили, что указанные особенности и геополитическое расположение Подолии обусловили определенную специфику администрирования в течение XІХ –начала ХХ вв., которая определялась особенностями управления краем вышестоящими органами власти в виде Киевского генерал-губернаторства, в состав которого продолжительное время входила Подольская губерния.
Ключевые слова: административно-территориальное устройство, губернатор, губернские органы управления, государственные учреждения, деловодство, административное регулирование, политика унификации, чиновничество.
2 Батюшков П.Н. Подолия – историческое описание. – С.Пб.,. 1891. – 196 с.
3 Сецинский Е.И.Город Каменец-Подольский – историческое описание. – К., 1895. – 247с.
4 Островерхов Н.Л. Каменец-Подольский.(История и економика города). – К.. 1882. – 184 с.
5 Гульдман В.К. Населенные места Подольской губернии (Алфавитный перечень населенных пунктов с указаниями некоторых справочных сведений) – Каменец-Подольский, 1893. – 636 с. Гульдман В.К. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания. – Каменец-Подольск, 1889. – 414 с.
5 Демъяненко А., Ролле Й. Статистическое описание Подольской губернии. – Каменец-Подольский. 1897. – 177 с.
7 Шульгин В.Я. Юго-Западный край под управлением Д.Г.Бибикова (1838-1853) // Древняя и новая Россия. – 1879. – Кн. 5.
8 Никотин И.А. Столетний период (1772-1872) русского законодательства в воссоединенных от Польши губерниях и законодательство о евреях. – Вильно, 1886. – Т.1. – 376 с.
9 Калмаков М. М. Записка о судебной реформе в Западном крае вообще и в часности в Киевской губернии. – К., 1872. – 312с.
10 Андриевский И.Е. О наместниках, воеводах и губернаторах. Рассужденик. – С.Пб. 1864. – 156 с.
11 Лохвицкий А.В. Губерния, ее земские и правительственные учреждения. В 2 ч. – СПб. 1864. – Ч. 1. – 227с.
12 Анучин Е.И. Исторический обзор развития административно-полицейских учреждений России с „Учреждения” о губерниях 1775 г., до последнего времени. – С.Пб. 1872. – 238 с.
13 Мартенс Ф.Ф. Русское государственное право. – С.Пб., 1892. – 657с.
14 Лазаревський Н.И. Лекции по русскому государственному праву. – С.Пб. 1910. – Т. 2. – 317с.
15 Блинов И.А. Губернаторы. Историко-юридический очерк. – С.Пб., 1905. – 238 с.
16 Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. – М. 1983. – 252 с.
17 Зайончковський П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в ХІХ в. – М. 1978. – 317 с.
18 Лещенко М.Н. Класова боротьба в українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60-90 рр. ХІХ ст.) – К. 1970. – 349 с.
19 Иванов Л.М. Революция 1905-1907 гг. в национальных районах России. / Сб. статей под ред. Л.М.Иванова, А.М.Панкратовой, А.Л.Сидорова. – М. 1955. – С. 130-143.
20 Пойда Д.П. Крестьянское движение на Правобережной Украине в пореформеный период (1866-1900 гг.). – Днепропетровск: 1960. – 267 с.
21 Реєнт О.П. Потенціал національного відродження українського суспільства в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.) // Міжнародна наукова конференція „Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення”. Тези наукових доповідей. Під ред. О.Реєнта, Ю.Терещенка – К., 2001. – С. 4-8.
22 Шандра В.С. Адміністративні установи Правобережної України кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. в російському законодавстві: джерелознавчій аналітичний огляд. – К.: 1998. – 75 с.
23 Філінюк А.Г. Російська колонізаційна політика на Правобережній Україні на рубежі ХVІІІ – ХІХ ст. у сучасній історичній літературі. // Наукові праці Кам’янець-Подільського педуніверситету: історичні науки. / Українська історіографія на рубежі століть: матеріали міжнародної наукової конференції. – Кам’янець-Подільський, 2001. – С. 62-74.
24 Морякова О.В. Система местного управления России при Николае І. – М. 1998. – 272 с.
25 Шепелев Л.Е. Чиновный мир России XVIII – ХХ в. – С.Пб. 2001. – 479 с.
26 Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ в): В.2 т. – С.Пб.:2003. – Т.1.– 548 с.
27 Записки графа Е.Ф.Комаровского // Иторический вестник (историко-литературный журнал). Т.LXIX. – С.Пб. 1897. – С. 638-689.
28 Шаблиовский В. Школьные воспоминания о Каменец-Подольской гимназии.// Православная Подолия. – Каменец-Подольский: 1906. – № 5. – С. 19-29.
29 Лотоцкий Ю.Д. Воспоминания каменецкого протоиерея. Каменец-Подольский.. 1910. – С. 23-97.
30 Mankowski P. Pamietniki. Biblioteka Narodova. – Warszawa:, 2002. – 227 s.
31 Приходько В. Під сонцем Поділля. – Львів, 1935. – 251с.