Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мотузенко Богдан Ігорович
УДК [316.4+316.7] (048)
СОЦІОКУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ
22.00.04 –спеціальні та галузеві соціології
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі галузевої соціології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор
Яковенко Юрій Іванович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри галузевої соціології
Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук,
старший науковий співробітник,
Костенко Наталія Вікторівна,
Інститут соціології НАН України, провідний
науковий співробітник
відділу соціології культури та масової комунікації
кандидат філософських наук
Ніколаєнко Леонід Григорович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри історії та теорії соціології
Провідна установа: Харківський національний університет
імені В.Н.Каразіна України, соціологічний факультет,
кафедра соціології м. Харків.
Захист відбудеться " 20 " лютого 2003 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.001.30 у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою:
, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий "" січня 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.П.Горбачик
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Соціологічне вивчення маніпуляцій має чітко виражені соціальні передумови. Враховуючи суперечливість трансформації посттоталітарного суспільства з одного боку та бурхливий розвиток ЗМК, пожвавлення соціокультурних взаємодій в цілому, є підстави вважати, що в українському соціумі сьогодні гостро постає проблемна ситуація поширення маніпулятивних впливів на суспільну свідомість.
Специфіка проблемної ситуації полягає в тому, що мають місце соціальні реалії щодо інформаційних впливів нового змісту, які відбуваються поза прямим ідеологічним тиском. За таких умов, відомі способи дослідження впливів не призводять до адекватності пізнання як самого впливу, так і засобів його фіксації та наступного подолання. В різних сферах комунікації (політичній, релігійній, комерційній тощо) такі впливи часто набувають форм найгострішої боротьби, яка стає невід’ємною частиною суспільного життя. Сама ж тема маніпуляцій сьогодні зафіксувалась в суспільній свідомості та стала предметом спочатку публіцистичних, а згодом наукових розвідок. Поряд з цим відбувається обговорення специфічних прийомів, що враховують менталітет, психологічні, соціокультурні особливості аудиторії, на яку здійснюється вплив.
Маніпулювання стереотипами, цінностями, міфологемами суспільної свідомості тощо, а також специфічні механізми побудови впливу, мають соціокультурний зміст та навантаження. Ситуація заміни ідеологічного тиску на прихований, відсутність вироблених шляхів його осягнення соціологією формує наукову проблему: наявні знання про прийоми та засоби маніпуляцій виявляються недостатніми для осягнення загального механізму маніпулятивного впливу та вивчення його як різновиду соціальної комунікації на всіх рівнях здійснення. Зокрема існує необхідність "легітимізації" та виокремлення поняття "маніпуляція" в соціологічній теорії, розробки соціологічної концепції цього явища, вивчення механізмів та наслідків його здійснення, а також окреслення його соціокультурної специфіки.
Визначення теми даної дисертації пов’язанене тільки з масовізацієювзаємодій, але й з визнанням феномену прихованого впливу та його специфіки на теренах пострадянських суспільств. В українському суспільстві, де демократичні інституції знаходяться у процесі становлення, не існує вироблених соціальних механізмів захисту від маніпулятивної діяльності.
Ступінь наукової розробки теми свідчить, що маніпулятивний вплив як явище суспільного життя досі не був об’єктом окремого соціологічного вивчення. Існує розрізнений науковий доробок низки соціально-гуманітарних дисциплін, що був використаний у даній дисертаційній роботі.
Термін “маніпуляція” в науковий дискурс був введений психологічною наукою, де проблематика маніпуляцій отримала найбільшої уваги. Її розгляду присвячені праці О.Доценко, В.Лепського. Низка робіт прикладного характеру –Ю.Крижанської, В.Третякова, Г.Мельника, Д.Карнегі (Carnegie), Е.Шострома (Shostrom) та ін.–присвячені вивченню психологічних чинників та механізмів маніпуляцій у спілкуванні.
Соціологічних досліджень, центральним об’єктом яких була б маніпуляція, надзвичайно мало, серед них праці Ю.Хабермаса (Habermas), Г.Дебора (Debord), І.Гофмана (Goffman), роботи інтеракціоністського ґатунку. Досить суттєво проблематику маніпуляцій розглядають Т.Ван Дейк (Van Dijk) та П.Блакар (Blacard). В контексті соціокультурного функціонування ЗМК маніпуляції згадуються у В.Борєва, А.Коваленка, В.Тєріна та стали предметом побіжного розгляду французького філософа Ф.Жюльєна (Jullien). Як дотичні досліджувались питання ефектів ЗМК, ефективності впливів мас-медіа у М.ДеФлер, С.Бел-Рокіч (DeFleur, Ball-Rokeach). Розроблялись методи впливу на аудиторію А.Молем (Moll), вивчались можливості маніпулювання в медіа С.Джорлей (Gourley). Значну частину теоретичного та прикладного доробку в цьому напрямі становлять праці російських соціологів: Т.Адам’янц, А.Дмитрієва, В.Латинова, І.Засурського та ін.
Соціально-філософський аспект маніпуляцій (в неомарксистському контексті) відображено у працях Н.Лимнатиса та С.Кара-Мурзи.
Політологія зафіксувала феномен маніпуляції в термінологічному полі політичних процесів і явищ, зокрема у працях А.Цуладзе. Серед великої кількості західних робіт, присвячених інструментальному виявленню маніпуляцій в політичній сфері, виділяються роботи В.Рікера (Riker).
Проблема маніпуляцій розроблялась в семіотиці та в семіології у Р.Барта (Barth) та У.Еко (Eco).
Для порушеної теми важливим є розуміння еволюції уявлень про впливи в соціальних комунікаціях. Серед досліджень, які заклали основи наукового розуміння суті соціальної комунікації –роботи Т.Дрідзе, А.Соколова, значною мірою О.Розенштока-Хюссі. З українських науковців необхідно виділити Н.Костенко, Л.Ніколаєнка Г.Почепцова. В розумінні маніпуляції як особливої соціальної дії автор дисертації спирався на класичні теорії соціальної дії та раціональності М. Вебера (Weber), Г.Зіммеля (Zimmel), Т.Парсонса (Parsons).
Тема маніпуляцій розглядалась у численних роботах, присвячених паблік рілешнз та іміджелогії, зокрема у А.Зверінцева, В.Королька та В.Матвієнка.
Повнота і системність досліджень явища маніпуляції в соціології є недостатньою, тож необхідність його концептуалізації в соціологічній теорії і, зокрема, в соціокультурному аспекті, обумовили та визначили тему дисертації, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема пов’язана з науково-дослідною роботою № 2)02.23 кафедри галузевої соціології (наказ Міністерства освіти та науки № 356 від 17 червня 2002 р.) “Методологія та методика формування іміджу України в сучасному світі: соціально-психологічні аспекти”, яка проводиться протягом 2002-2003 рр. Роль автора полягає в аналізі сучасного стану соціальних комунікацій, виділенні змістовних характеристик іміджу соціального об’єкта, описі маніпулятивного та діалогічного способів формування іміджу країни.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає в концептуалізації явища маніпулятивного впливу в соціології у множині його зв’язків з соціокультурними процесами.
Для її досягнення необхідно вирішити такі завдання:
Обґрунтувати необхідність соціологічного вивчення маніпуляцій в соціальних комунікаціях, зокрема в соціокультурному аспекті.
Уточнити поняття маніпуляції з соціологічної точки зору. Кодифікувати термін “маніпулятивний вплив” та супутній понятійний апарат.
Визначити складові процесу маніпулятивного впливу в їх соціокультурному навантаженні.
З'ясувати соціокультурну генезу механізмів маніпулятивного впливу.
Окреслити специфіку маніпуляції на різних рівнях комунікації.
З’ясувати наслідки маніпулятивного впливу в комунікації.
Окреслити особливості проблематики досліджень маніпуляцій в соціології, їх перспективи.
Об'єктом дослідження є маніпулятивний вплив як специфічний спосіб здійснення соціальної комунікації.
Предметом дослідження–соціокультурні аспекти маніпулятивного впливу –механізми здійснення маніпуляцій в соціальній комунікації, специфіка їх впливу на реципієнта, можливі технології застосування.
Методами дослідження є загальнонаукові методи: порівняльного аналізу та синтезу, абстрагування, індукції, дедукції, критичний метод, метод ідеального типізування та соціологічні методи аналізу документів.
Фактичний матеріал, на якому виконана робота, включає теоретичні джерела: соціологічна література, присвячена проблемі впливів, література гуманітарних наук, що безпосередньо стосується або ж перетинається з тематикою маніпуляцій. В своїй сукупності ці джерела дозволили провести аналіз поняття маніпулятивний вплив та виділити його суттєві риси.
Емпіричні джерела склали повідомлення ЗМІ, рекламні матеріали, джерела історичної, мемуарної літератури, правові акти українського та зарубіжного законодавства, що торкаються проблем маніпуляцій.
У дисертації автор спирався на теоретико-методологічні засади, визначені в наукових працях вітчизняних й зарубіжних соціологів, основна увага яких зосереджена на проблематиці впливів у комунікації. Необхідність концептуалізації явища маніпулятивного впливу як способу здійснення комунікації зумовила звернення насамперед до методологічної парадигми функціоналізму, зокрема функціонального підходу до комунікації Г.Ласвела. Теоретичними засадами для дисертаційної роботи є положення, розроблені у працях Ю.Хабермаса, дослідження інтеракціоністів, включаючи драматургічну версію І.Гофмана та більш загальний соціально-психологічний підхід до явища в працях О.Доценко.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концептуальної моделі явища маніпулятивного впливу та обґрунтуванні термінологічного поля його розгляду в соціології. В дисертаційній роботі були отримані результати, які претендують на новизну, а саме:
Вперше за допомогою системного застосування функціонального та критичного підходів було виявлено вихідні засади розгляду явища маніпуляції з позицій соціології комунікації, завдяки чому стверджується його комунікативна природа, зумовлена інтенційним характером людських взаємодій у досягненні цілей комунікації (с. 23-24; 50-52).
Отримала розвиток теза про еволюцію уявлень ефектів (впливів) в соціальній комунікації; доведено, що проблематика впливів визначається не стільки ефектом або каналом комунікації, скільки способом здійснення впливу. Доведено, що сучасна ситуація заміни пропагандистських впливів на маніпулятивні зумовлена підтриманням конвенції демократичної цінності вільного вибору, що вимагає маскувати вплив (с. 37-40).
Розроблено соціологічний зміст поняття “маніпуляція” як цілеспрямованої стратегічної соціальної дії, що тлумачиться як прихований вплив на реципієнта з метою досягнення комунікатором власної мети у взаємодії шляхом зміни думок, дій, поведінки реципієнта (с.43-61). Запропоновано поняття маніпулятивний вплив і розроблено низку допоміжної термінології, яка дозволяє точніше відобразити його сутність та розкриває спосіб здійснення впливу комунікатора на вибір реципієнта (с. 61-68).
Уточнено тезу Хабермаса про стратегічний характер масової комунікації. Стверджується, що стратегічний характер може бути притаманний комунікації безвідносно до її рівня і визначається загальними механізмами здійснення соціальної влади над реципієнтом (с. 47-48; 128-129).
Вперше визначено специфіку здійснення маніпуляції на соціальному рівні, яка, на відміну від психологічного рівня, полягає у встановленні контролю не над свідомістю реципієнта, хоча скерована на неї, а, в першу чергу, над комунікативною ситуацією, в якій знаходиться і діє реципієнт (с. 51-52).
Вперше маніпулятивний вплив системно розглядається в соціокультурному контексті та доводиться його соціокультурний характер, який полягає в маніпулюванні змістовними рисами комунікації в середовищі соціального дискурсу, а саме: вербальними та невербальними знаками, символами, ціннісними орієнтаціями реципієнта з врахуванням всіх умов ситуації комунікації. Стверджується, що конкретна соціокультурна ситуація може одночасно виступати і середовищем впливу, і провокатором маніпулятивних зусиль (с. 91-104).
Дістало подальшого розвитку узагальнення знання щодо особливих проявів технології маніпуляції, яке полягає, головним чином, у специфікації маніпулятивних зусиль за критерієм організації соціокультурного змісту впливу (с. 133-144).
Дістала подальшого розвитку розробка механізмів захисту від соціальної маніпуляції через узагальнення їх до двох взаємопов’язаних понять: соціального досвіду реципієнта та його соціокультурної компетентності (с.112-124).
Практичне значення роботи обумовлене сучасною роллю маніпуляції в українському суспільстві та полягає у впорядкуванні логіки і термінології соціологічного вивчення маніпулятивного впливу, а також у можливості застосування результатів роботи для розробки конкретних методик подальших емпіричних досліджень.
Накопичений матеріал роботи може бути використаний:
у розробках спеціальних програм соціологічного відстеження перебігу рекламних, передвиборних, електоральних та інших кампаній в різних сферах соціальної комунікації та слугувати основою висновків про характер та ступінь шляхетності цих заходів;
як основа для подальшого вивчення механізмів виявлення та захисту від маніпулятивних впливів на всіх рівнях соціальної комунікації;
як теоретичне підґрунтя практичних рекомендацій суспільного та правового регулювання норм обігу специфічних сфер комунікації, для розробки урядових програм, законодавчих актів щодо створення належних умов інформаційного простору держави.
Розробки та теоретичні положення даної роботи можуть бути включені в курси лекцій з соціологічної теорії, соціології комунікацій або трансформовані в спецкурс для підготовки фахівців соціогуманітарного профілю.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані на міжнародній науковій конференції “Україна: поступ у майбутнє” з нагоди 290–річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика (Київ, 2001); на науковій конференції студентів та аспірантів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2000); на круглому столі “Способи масової маніпуляції людиною” в Академії профспілок та соціальної роботи (Київ, 2000) та на засіданнях кафедри галузевої соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Структура дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, 17 додатків. Обсяг дисертації –с. Список джерел (280 найменувань), додатки займають 53 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.
У першому розділі “Вивчення маніпулятивного впливу в соціології” розкриваються методологічні та методичні засади розгляду явища маніпуляції в соціології, з’ясовано основні категорії та поняття, на яких базується дослідження.
Відсутність системної соціологічної розробки теми в наукових джерелах зумовила розгляд базових для її розкриття категорій: соціальна комунікація, соціальна дія, інформація, виявлення їх специфіки, а через неї –уточнення суттєвих ознак маніпулятивного впливу. Соціальна комунікація трактується в роботі як специфічна комунікативна діяльність людей з використанням особливих знакових систем, рівнів та каналів обміну і пов’язана зі специфікою різних суспільних сфер, норм та правил інтеракції.
Характерними рисами соціальної комунікації, виділеними в цій роботі, є: інтенційність здійснення в реалізації цілепокладання учасників комунікації (С.Титов), соціокультурний характер (Л.Іонін, Л.Ніколаєнко), її тлумачення як обміну будь-якого соціального процесу (Т.Дрізде), багатоаспектність розгляду інституціональних проявів комунікації в суспільстві (М.ДеФлер, С.Бел-Рокіч). Це зумовило розгляд соціальної комунікації крізь призму двох загальноприйнятих моделей: моделі “п’яти запитань” Г.Ласвела та культурологічної моделі Р.Якобсона.
В практиках наукових досліджень соціальної комунікації в галузевій та спеціальних соціологічних теоріях однією з центральних проблем досі залишається проблема ефектів та впливів взаємодії. Осягнення цієї проблеми еволюціонувало в зміні трьох основних парадигм досліджень ефектів МК від моделей одновекторного впливу до складних багатофакторних моделей ефектів медіа та сучасних уявлень, що специфікують його за умовами та сферами здійснення, однак не розкривають вичерпно його зміст. Зафіксована еволюція уявлень дала підстави обґрунтувати тезу, що проблематика впливу пов’язана не стільки з ефектом або особливостями каналу комунікації, скільки з особливим способом його здійснення.
Сама ситуація впливів у комунікаціях історично змінювалась від простого пропагандистського тиску до більш складних та майстерних способів організації впливу. За сучасних соціальних відносин, притаманних демократичним суспільствам, здійснення комунікації передбачає принаймні публічне підтвердження цінності самостійного вибору особистості, коли невимушене волевиявлення кожного громадянина цінується понад усе. Збереження цієї конвенції зумовлює маскування впливу в соціумі, коли комунікатору необхідно досягнути власної мети, підтримуючи видимість вибору реципієнта.
Це і зумовило виділення соціологічного змісту маніпуляції як певного способу здійснення соціальної комунікації. Таке формулювання передбачає єдність розгляду цього явища на всіх рівнях комунікації функціонально для встановлення найзагальніших її механізмів. Найґрунтовнішим є визначення маніпуляції як стратегічної дії за Ю.Хабермасом. Функціональний підхід в роботі дозволив суттєво розширити хабермасівське тлумачення прямого зв’язку масової і маніпулятивної дії через доведення можливості здійснення маніпулятивних зусиль на всіх рівнях комунікації.
Маніпуляція передбачає особливу здатність комунікатора оперувати вибором реципієнта без його згоди –і в цьому найзагальнішому тлумаченні термін набув поширення в психології. Соціологічний розгляд сутнісних ознак маніпулятивної дії, передумов та механізму її здійснення в термінах її загальної моделі дав змогу встановити її особливості.
Причиною маніпулятивного впливу на соціальному рівні є здійснення комунікатором влади (соціальної, економічної, політичної та ін.), яка обумовлена соціальною чи культурною диференціацією суспільства, а отже відмінностями цілей учасників комунікації, коли суперечності між різними інтересами породжують необхідність впливу. У контексті маніпуляції влада постає її загальною інтенцією, прагненням комунікатора встановити контроль над об’єктом впливу, змушуючи його діяти потрібним маніпулятору чином. Тобто можливі два найзагальніші способи здійснення комунікації: маніпулятивний, який передбачає прихований вплив на вибір реципієнта у досягненні власної мети, та діалогічний, коли її учасники мають спільну мету, якої досягають разом.
Маніпулятивний комунікативний акт має два рівні здійснення: перший, прихований, зумовлюється односторонніми цілями комунікатора, другий –демонстрований реципієнту через сукупність характеристик образу або спеціально організованих умов комунікації –часто спричиняє розщеплення позиції комунікатора на продюсера маніпуляції та актора комунікації. Маніпулятивний вплив скеровується на соціальну (індивідуальну чи масову) свідомість реципієнта, в поєднанні її рефлексивної, оціночної та практичної компонент. Психологія розглядає маніпуляцію як контроль над свідомістю; в цьому ж розумінні термін набуває юридичного змісту, вперше впроваджений у правові практики Франції та Швейцарії.
На соціальному рівні здійснення маніпуляція скерована на свідомість реципієнта, але, на відміну від психологічного рівня, вона передбачає, в першу чергу, контроль над комунікативною ситуацією , в який знаходиться реципієнт. Соціальний маніпулятивний вплив може усвідомлюватись реципієнтом, однак, майстерно організований, буде впливати на його вибір, демонструючи дві загальні стратегії –зближення з реципієнтом та демонстрацію відмінностей. Така організація передбачає системне оволодіння комунікатором знанням, розумінням специфіки здійснення та навичками цієї діяльності для забезпечення належної майстерності впливу. Це дає підстави розглядати маніпулятивну дію як соціальну технологію, складники якої –засоби, прийоми та техніки –створювались, усвідомлювались, засвоювались та накопичувались у комунікативних практиках внаслідок уніфікації діяльності в специфічних сферах людського життя. За сучасного розвитку суспільства маніпулятивна технологія складається цілеспрямовано як пошук нових знань та їх систематичне застосування.
У другому розділі “Cоціокультурний контекст маніпулятивного впливу” автор розглядає соціокультурну специфіку маніпулятивної дії.
Маніпулятивний вплив має не лише форму але й зміст. Основним змістом маніпулятивного впливу є соціальна інформація, бо оперуючи її складниками, маніпулятор здійснює вплив. В роботі розглядаються структурні прийоми маніпулювання інформацією про реальність: її замовчання, фільтрація, дозована подача та ін. як на вербальному, так і на невербальному рівнях в різних сферах суспільного життя. Найбільш інституціональним рівнем таких маніпуляцій є цензура. Не легітимізована в сучасному українському суспільстві, вона набуває маніпулятивних форм, коли обмеження інформаційного простору відбувається вже через заміну контекстів змісту інформації. Тому навіть маніпулювання структурою повідомлення вимагає ретельного врахування змісту інформації, особливостей аудиторії, на яку здійснюється вплив, широкого комунікативного поля контексту конкретної комунікації. Ця умова передбачає володіння не тільки структурними характеристиками, але й соціокультурним змістом (контекстом), який сукупно задають усі умови комунікації в конкретному суспільстві. Зміст соціальної інформації розкриваються через її знакову систему, яка інтерпретується реципієнтом і являє собою в комунікації певне відображення реальності.
Найуніверсальнішою знаковою системою виступає мова, яка обслуговує соціальне середовище здійснення впливів. На рівні мови маніпулятор має можливість оперувати інформацією через задання необхідної системи понять для сприйняття аудиторією. Підхід до мови як до здійснення соціальної влади обгрунтовувався П.Блакаром через інтенційні механізми переконання, які притаманні мовленню та створюють потенційне середовище для маніпулятивної дії. За завданням досягнення розуміння у комунікації лежать можливості маніпулятивної дії в оперуванні шаблонами мови, стильовими особливостями мовлення тощо.
Активною складовою середовища маніпулятивного впливу виступає дискурс, де відбувається змістоутворення, задане структурою мови, формуються зв’язки та здійснюється їх рух між соціальними смислами стосовно соціальних проблем. Як складна єдність мовної форми, значення та дії дискурс і у лінгвістичному, і у ширшому соціологічному розумінні доповнює розуміння середовища маніпулятивного впливу. Дискурс є не тільки вмістом діалогічного функціонування смислів, як тлумачить його Хабермас, він одночасно може бути і середовищем стратегічної дії завдяки маніпулятивній організації смислоутворення з боку однієї із сторін комунікації. Таке маніпулятивне втручання тим більше вигідне комунікатору, що реципієнт вважатиме маніпуляцію частиною об’єктивно існуючої дискурсивної практики.
Оперування змістовними одиницями вербальної чи невербальної інформації –знаками чи знаковими системами дає змогу забезпечити дію маніпулятивних зусиль, оскільки “фіксує” соціальну реальність у свідомості реципієнта. Іконічні, індексаційні та символічні знаки задають первинну систему координат, яку намагається організувати маніпулятор, змінюючи зміст реальності в потрібному для нього напрямку. Це передбачає символічну організацію комунікативного простору, де різна символіка (в найширшому розумінні) створює можливість переорієнтовувати увагу на інші соціальні об’єкти чи змінювати їх інтерпретацію.
Складнішим елементом знакової системи інформації є соціальні стереотипи, які позначуючи соціальний об’єкт, фіксують у свідомості певні канони сприйняття, а отже обумовлюють типізовані шаблони реакції та, ширше - поведінки реципієнта в певних ситуаціях. Оскільки соціальні стереотипи поділяються широким загалом, це дозволяє досягти зближення з аудиторією, задаючи звичні для реципієнтів шляхи інтерпретації реальності.
Згадані вище можливості маніпулювання знаками, символами та стереотипами свідчать про неоднакову ціннісну інтерпретацію соціальної реальності. Категорія цінність презентує основну можливість здійснення маніпулювання щодо евалюативної компоненти соціальної свідомості, вагомою складовою якої є ціннісні орієнтації реципієнта. Маніпулювання відбувається через приписування певним об’єктам неоднакової цінності, підтвердження чи заперечення її змісту. Як найстійкіша система установок, ціннісна орієнтація найчастіше використовується маніпулятором у ролі орієнтира маніпуляції. Усталені образи, інтерналізовані на індивідуальному чи груповому рівні шаблони поведінки, традиції, норми, елементи матеріальної та духовної культури можуть бути використані для введення реципієнта в потрібний контекст.
Маніпулятивний вплив має певні соціокультурні наслідки для суспільства. які потребують вивчення з позицій нейтрального підходу, коли результати розкриваються безвідносно до оціночних домінант з метою виявлення їх об’єктивних механізмів. Також маніпуляції можуть оцінюватись з критичних позицій осягнення наслідків маніпулятивної дії, з точки зору суспільних норм взаємодії. Ці підходи суттєво доповнюють дослідницькі стратегії. Сама маніпуляція є явищем ані корисним, ані шкідливим, окреслюючи тільки спосіб здійснення комунікації. Її механізми глибоко інтегровані в комунікаційні процеси та складають органічну частину процесів переконання, навчання, виховання, частину комунікаційних практик різних сфер суспільного життя.
Негативні наслідки маніпуляцій зумовлені технологізацією процесу впливу, що може спричинити зростання недовіри аудиторії до окремих каналів чи сфер комунікації. Подальша технологізація впливу може призвести до спрощення соціальної свідомості через зростання маніпулятивних зусиль, а також до відчуження людини від частини інформаційних процесів суспільства, зменшення інновативної активності внаслідок включення її в комунікацію як пасивного об’єкта маніпуляції.
Особливого значення для сьогодення в контексті концептуалізації явища маніпуляції набувають дослідження шляхів захисту від неї. В роботі вони були узагальнені до двох взаємозалежних стратегій захисних механізмів. Одна складається на підставі соціального досвіду подібних комунікативних ситуацій особистості чи соціальної групи. Друга передбачає певний рівень соціокультурної компетентності реципієнта стосовно змісту комунікації та відображає інновативний характер інтерпретації ним нових комунікативних ситуацій.
У третьому розділі “Технологія маніпулятивного впливу” розглянуто трансформацію комунікативної та соціокультурної специфіки маніпулятивного впливу через вироблення технологій, що мають частковий характер, але складають у послідовності загальну схему технології маніпуляції.
Специфіка технологій маніпуляцій залежить від рівня комунікації. Міжособистісне спілкування дозволяє маніпулятору зосередити увагу на реципієнтові, скерувавши вплив відповідно до його особливостей. За таких умов реципієнт спроможний активно втручатись у здійснювані маніпулятивні зусилля, отож спілкування може перетворюватись на взаємопов’язану серію комунікативних актів, коли реалізовуються безпосередні інтенції кожної сторони.
Масова комунікація передбачає концентрацію маніпулятивних зусиль у іміджевому змісті повідомлення або образі актора комунікації, оскільки реакція масової аудиторії є часто відірваною в часі від моменту впливу ї невизначеною на момент маніпуляції. Можливості маніпулятивної організації інформаційного повідомлення підсилюються можливостями технічних засобів ЗМК, але вони не є першорядними, оскільки носять інструментальний характер. Така ланка ЗМК як ЗМІ, завжди є сприятливим середовищем маніпуляцій за своєю інституціональною функцією поширення інформації, де перетинаються стратегічні інтереси різних сфер суспільного життя. Разом з тим, засоби мас-медіа нині є потужною комерційною індустрією, що орієнтована на отримання прибутку, а отже, провокує стратегічність взаємодії, проте не виключає можливості діалогічної форми прояву масової комунікації.
Більш загальний рівень соціальних взаємодій передбачає системне застосування маніпулятивних впливів через комплексні міжгрупові інтеракції, де визначальним аспектом формування впливу є соціогрупові інтенції, ідеологічні та статусні характеристики реальності, які визначають роль та місце окремих спільнот у соціумі.
Дослідження маніпулятивних впливів на рівні соціальної взаємодії є найбільш трудомісткими, оскільки інтеракції відбуваються безособистісно та є результатом узагальнених соціогрупових інтересів. На цьому рівні маніпулятивний спосіб здіснення комунікації може бути складений культурною традицією або ж конкретними умовами суспільних відносин, у яких опинилось суспільство, а разом вони можуть слугувати “мірою провокування”, легітимізуючи вплив у певних культурах чи сферах діяльності.
Маніпулятивний вплив здійснюється також і через невербальну комунікацію, тобто організацію конкретних обставин комунікації: місця, образу комунікатора, поведінки, атрибутики чи самої ситуації взаємодії. Маніпуляція також можлива і через організацію аудіовізуальних повідомлень: фотографії, відеозображеннях тощо. При цьому невербальні складові процесу комунікації можуть як доповнювати вербальну маніпуляцію, створюючи ілюзію “документальності” повідомлення, так і бути самостійним маніпулятивним зусиллям.
Технологія організації маніпулятивного впливу в кожному окремому випадку розгортається через часткові маніпулятивні технології, які відрізняються за своєю специфікою у використанні інформаційного поля комунікації, що потребує ретельного врахування соціокультурних особливостей суспільства.
Технологія маніпулятивного використання чуток передбачає особливу організацію соціальної інформації в повідомленні. В соціокультурній ситуації розмитість межі між офіційною та неофіційною, але особливим чином сформованою інформацією, яка включена в коло подій, цінностей та очікувань реципієнта, є ефективним засобом впливу.
Одним із видів маніпуляції є міфологізація як технологія специфічного володіння рефлексивною компонентою свідомості. В контексті роботи соціальний міф трактується як сакралізований стереотип, який базується на чуттєвому осягненні світу. В цьому тлумаченні міфологізація виражається в сакральному позначуванні об'єктів реальності, у використанні вже наявних у суспільній свідомості міфологічних кліше. Виступаючи продуктом колективної свідомості, вони сприймаються як незаперечні пояснення та забезпечують додаткові можливості впливу.
Приписуваною харизмою як особливою маніпулятивною технологією є специфічна організація іміджу в процесі комунікації, яка виражається в приписуванні об’єкту надзвичайних рис, та закріплення їх на соціальному рівні —через послідовне і масове поширення. Маніпулятивні зусиля скеровуються на створення та утримання в соціальній свідомості такого образу.
Сукупний розгляд різних аспектів маніпулятивної технології в дисертаційній роботі показав їх тісний зв'язок, що обумовило висновок про взаємообумовленість засобів маніпулятивної дії. Їх спільне застосування з урахуванням усіх особливостей комунікації призводить до інсценування всієї ситуації взаємодії. В соціокультурному сенсі така комплексність дій розкриваються через метафору “гри”, виявляючись у створенні ігрової реальності, декларуванні правил дії, наявності елемента змагання у досягненні ігрової мети. Ігрова компонента в маніпулятивному інсценуванні передбачає не тільки гру за визначенням, але й імітацію гри задля досягнення прихованих цілей.
Визначені риси маніпулятивного впливу, його соціокультурні аспекти дозволили вказати на низку особливостей його вивчення. Серед них визначальними є необхідність врахування міждисциплінарного та системного підходу, що зумовлюється багатофакторністю маніпуляції як соціального явища. Складний соціокультурний характер маніпуляції, яка розкривається через як структурне, так і змістовне оволодіння комунікативним середовищем, зумовлює необхідність дослідження цієї специфіки у поєднанні якісної та кількісної методології соціологічного дослідження.
ВИСНОВКИ
В дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове розв‘язання наукового завдання, що виявляється в розробці методологічного підходу до вивчення явища маніпуляції.
Основною метою дослідження була розробка концептуальної моделі явища маніпулятивного впливу як способу здійснення соціальної комунікації, яка досягнута шляхом розробки та обґрунтування теоретичної моделі маніпулятивного впливу. На її підставі обґрунтована теза про те, що проблематика впливу пов’язана найперше зі способом його здійснення, а не стільки з ефектом або особливостями каналу комунікації.
За підсумками роботи можна стверджувати, що згідно сучасного стану суспільних відносин, утвердження демократичних цінностей стратегічні комунікаційні впливи набувають прихованого маніпулятивного виразу.
Обґрунтовано, що забезпечити виявлення загальних механізмів здійснення маніпулятивного впливу можливо лише за умови встановлення способу розгляду цієї соціальної дії, єдиного на всіх рівнях комунікації функціонально. Специфіка маніпулятивної дії на кожному рівні комунікації зумовлена специфікою умов і обставин комунікативного акту.
Отже, соціальна маніпуляція, хоча і скерована на свідомість, передбачає, в першу чергу, контроль над комунікативною ситуацією, у якій знаходиться реципієнт, на відміну від психологічного рівня цього явища.
Реконструйовані в теоретичній моделі механізми маніпулятивного впливу свідчать про небезпечність технологізації та масовізації цього явища, оскільки вони сприяють спрощенню масової свідомості та відчуженню реципієнта від інформаційних процесів. Визначено, що здійснення захисту від маніпулятивного впливу забезпечується поєднанням соціального досвіду типових комунікаційних ситуацій реципієнта та його соціокультурної компетентності. Це дозволяє як відтворювати старі, так і передбачати нові ситуації маніпуляцій в різних сферах та умовах суспільного життя.
Обґрунтовано, що можливості маніпуляції лежать у технології оперування соціальною інформацією, яка є провідною компонентою впливу. Разом з тим, маніпуляція розкривається у можливостях оперування змістовними соціокультурними характеристиками інформації в середовищі мови та дискурсу за допомогою невербальних знакових систем, а загалом цінностей, які слугують орієнтирами у зміні дій реципієнта.
З'ясовано, що соціокультурний характер маніпулятивного впливу зумовлює специфікацію маніпулятивної технології у способах маніпулювання змістом інформації та визначає її системну організацію через категорії інсценування та гри.
Проведений аналіз дозволяє виділити найбільш актуальні напрямки досліджень, спрямованих на удосконалення методів вивчення маніпуляції та осягнення маніпулятивного впливу як суто комунікативного явища. Насамперед, це дослідження діалогічного способу здійснення комунікації, уточнення функціональних особливостей маніпулятивної та діалогічної дії; розгортання прикладних досліджень, скерованих на уточнення механізмів захисту від маніпулятивного впливу. Необхідними є дослідження специфіки механізму маніпуляції на різних рівнях комунікації, включаючи невербальний. Для цього потрібна розробка комплексних кількісних та якісних досліджень, що дозволили б розкрити питання впливу вербальної та невербальної компонент соціальної інформації в їх поєднанні. Нарешті, украй важливим є дослідження маніпуляцій в різних комунікаційних сферах, де перетин предметних площин дозволить розглянути тему маніпуляції крізь призму інших галузевих та спеціальних соціологій в рамках окремих соціальних процесів та явищ.
CПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Основні положення дисертації відображено в 4 публікаціях у наукових фахових виданнях:
Мотузенко Б. І. Маніпуляції як соціальна технологія // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. —. —Вип.4-5. —С. 112-124.
Мотузенко Б. І., Яковенко Ю. І. Національна ідея як об'єкт маніпуляцій (спроба постановки проблеми) // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. —. —Вип. 8-9. —С. 77-88.
Мотузенко Б. І. Маніпулятивний вплив в масових комунікаціях // Вісник Академії праці і соціальних відносин. Україна: поступ у майбутнє: Спецвипуск до 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. —К.: АПСВ, 2000. —С. 75-77.
Мотузенко Б.І. Маніпуляції соціологічною інформацією та проблема довіри до соціологічних опитувань // Нова парадигма. —. –Вип.27. —С. 186-197.
Особистий внесок здобувача. У публікації № 2 здобувачеві належить положення про визначення маніпуляції, механізму її здійснення та окреслення специфіки формування національної ідеї двостороннього процесу.
АНОТАЦІЯ
Мотузенко Б.І. Соціокультурні аспекти маніпулятивного впливу. –Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 –спеціальні та галузеві соціології. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, - Київ, 2002.
Дисертацію присвячено концептуалізації поняття маніпулятивний вплив в соціологічній теорії як стратегічної дії, специфічного способу здійснення соціальної комунікації. В роботі визначається соціологічна специфіка описуваного явища, причини та механізми його здійснення, визначено основні елементи та термінологічне поле його розгляду.
Поряд з функціональними характеристиками маніпулятивного впливу досліджуються соціокультурні аспекти цього явища, які випливають із соціокультурної природи соціальної комунікації –характеристики комунікативного акту, в якому відбувається вплив, специфіка мови та дискурсу як середовища впливу, передумови та наслідки технології маніпуляції в їх соціокультурному навантаженні.
Ключові слова: соціальна комунікація, комунікатор, реципієнт, маніпуляція, вплив, комунікативний акт, соціальна технологія, суспільна свідомість.
АННОТАЦИЯ
Мотузенко Б.И. Социокультурные аспекты манипулятивного воздействия. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 –специальные и отраслевые социологии. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2002.
Диссертация посвящена концептуализации понятия “манипулятивное воздействие”с социологической точки зрения, как стратегического действия. Современные условия общественной жизни, характеризующиеся интенсификацией коммуникативных процессов, расширением стратегической их части при снижении эффективности, когда достижение односторонних целей коммуникатора осуществляется скрыто при формальном сохранении демократической конвенции свободного выбора реципиента –позволяет говорить об особом, манипулятивном способе осуществления социальной коммуникации. Обосновывается тезис, что возможности воздействия на реципиента в процессе коммуникации зависят не столько от особенностей канала передачи информации, сколько от способа ее осуществления.
В работе определяются основные элементы понятия манипуляционное воздействие и терминологическое поле его описания. Рассматриваемая функционально, в русле воздействия коммуникатора на реципиента манипуляция понимается как сложное стратегическое социальное действие —скрытое воздействие на социальное сознание реципиента для достижения коммуникатором односторонней цели коммуникации путем изменения мнений, действий, поведения реципиента, причем у последнего возникает иллюзия собственного непринужденного выбора. Манипулятивное воздействие осуществляется на двух уровнях, первый из которых, реальный, предусматривает специфическую организацию манипулятором коммуникации, а второй —осуществление воздействия на реципиента. Социологическая специфика манипуляции заключается в том, что она, хотя, как и на психологическом уровне направлена на сознание реципиента, на социальном уровне предполагает установление контроля, прежде всего над коммуникативной ситуацией. Таким образом, сам факт манипуляции может осознаваться реципиентом, хотя он и не афишируется, а изменение поведение связанно с общей обусловленностью манипулятором его поведения в коммуникации. Основной причиной манипулятивного действия следует считать интенциональную разницу целей коммуникации, которая обусловлена необходимостью установления контроля над ситуацией при осуществлении разных видов социальной власти (по Н.Луману) (экономической, политической и др.).
В изучении механизма и особенностей осуществления социальной манипуляции рассматриваются возможные последствия технологизации этого процесса, которые могут привести к таким негативным последствиям как перерастание манипуляции в доминирование, упрощение и шаблонизация общественного сознания, отчуждение личности от коммуникационных процессов вследствие исключения из них как активного творческого субъекта. Негативные последствия манипуляции, выявленные в критическом подходе, обусловили определение механизма защиты реципиента от манипулятивных усилий, который был обобщен на социальном уровне до взаимосвязанной диады расширения социального опыта и социокультурной компетентности реципиента по отношению к осуществляемым стратегическим влияниям.
Вместе с функциональными характеристиками манипулятивного воздействия в диссертационной работе исследуются социокультурные аспекты этого явления, обусловленные социокультурной природой социальной коммуникации –характеристиками коммуникативного акта, в котором осуществляется воздействие, спецификой языка и дискурса как среды этого воздействия, причинами и следствиями технологии манипуляции в их социокультурной нагрузке. Одновременно со структурными возможностями манипулирования социальной информации в коммуникативном пространстве, существенными для эффективной манипуляции выступают возможности манипулирования содержанием коммуникации, всей совокупностью социокультурных обстоятельств коммуникативного акта в их взаимосвязанном системном преломлении в социальной технологии воздействия. Социокультурная специфика манипулятивного воздействия является определяющей для обеспечения его эффективности, выделяя основными ориентирами манипуляции евалюатинвую составляющую социального сознания реципиента.
В работе рассмотрены основные варианты спецификации технологии манипулятивного воздействия в зависимости от специфики социокультурного содержания воздействия манипулятора на реципиента: через способы подачи информации, манипуляции рефлексивным компонентом сознания, технологию “манипуляция образом”, специфику манипуляции на различных уровнях коммуникации, в том числе невербальном.
Ключевые слова: социальная коммуникация, коммуникатор, реципиент, манипуляция, воздействие, коммуникативный акт, социальная технология, общественное сознание.
ANNOTATION
Motuzenko B.I. Socio-cultural aspects of manipulation impact. - Manuscript.
The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences. Specialized field 22.00.04 - special and branch sociology. Kyiv National University named Taras Shevchenko. - Kyiv, 2002.
The thesis is devoted to conceptualization of concept manipulative impact in sociology theory as a strategic act, specific method of execution of social communication. In this work it has been determined sociological specific character of a described phenomenon, reasons and mechanism of its execution; the principal elements and terminological field of its consideration have been determined.
Together with functional characteristics of manipulative influence in the work it has been investigated the socio-cultural aspects of this phenomenon which are apparent from socio-cultural nature of social communications — characteristics of communicative act in which the influence, specific character of a language and discourse are realized as an environment of influence, and consequences of manipulations technology in their socio-cultural meaning.
Key words: social communication, communicator, recipient, manipulation, influence, communicative act, social technology, public consciousness.