Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
торговельна політика – цілеспрямований вплив держави на торгівельні відносини з іншими країнами.
Основними цілями торгівельної політики є :
Існує 2 основних види торговельної політики:
1. Політика вільної торгівлі (“фритредерство”) – політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі ринкового попиту і пропозиції.Проте, це не означає повного усунення держави від можливості впливати на напрями господарської діяльності. Держава укладає договори з іншими країнами, щоб надати максимальну свободу усім своїм господарським суб’єктам.
2. Протекціонізм - політика державного захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою використання тарифних і нетарифних інструментів торгової політики.
Крайній ступінь протекціонізму – економічна автаркія, при якій країни намагаються обмежити імпорт лише тими товарами, виробництво яких в даній країні неможливе. Експорт допускається тією мірою, якою він забезпечує імпорт. Тобто автаркійна політика передбачає, що будь – який імпорт повинен бути замінений на вітчизняну продукцію.
Протекціонізму властиві декілька основних видів.
Коли він спрямований проти окремих країн чи товарів, то мова йде про селективний протекціонізм.
Якщо йдеться про конкретні галузі, перш за все сільське господарство, то такий протекціонізм називають галузевим.
Протекціонізм, який проводиться об’єднанням країн стосовно до країн, які в нього не входять, називається колективним.
Розрізняють також прихований протекціонізм, якщо він здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
І Державне регулювання міжнародної торгівлі може бути:
1.Одностороннім, коли інструменти державного регулювання використовуються урядом країни в односторонньому порядку без згоди або консультації з її торговими партнерами. За звичай, односторонні заходи застосовуються у відповідь на аналогічні кроки інших країн і приводять до виникнення напружених політичних відносин між торговими партнерами (обкладення окремих товарів митом, введення квот на імпорт і ін.).
2.Двохстороннім, коли заходи торгової політики погоджуються між країнами, які є торговими партнерами. Наприклад, за взаємною домовленістю кожної з сторін можуть вводитися конвенційні мита, які не ущемляють інтереси іншої країни, країни можуть погоджувати технічні вимоги до маркування, упаковки, домовлятися про взаємне визнання сертифікатів якості і ін.
3.Багатостороннім, коли торгова політика погоджується і регулюється багатосторонніми угодами. Приклади багатосторонньої політики включають Генеральну угоду з тарифів та торгівлі (ГАТТ), угоди в сфері торгівлі країн-членів Європейського Союзу (ЄС).
Основним принципом міжнародного права є те, що кожна держава володіє виключним юридичним правом над своєю територією і всі юридичні і фізичні особи, котрі знаходяться на цій території, підпадають під її юрисдикцію. Тому, для оцінки торгових договорів питанням принципової важливості є режим, який надається на території даної держави іноземним товарам, послугам і капіталу.
Правові режими.
В практиці регулювання міжнародної торгівлі найчастіше використовуються наступні режими:
1. Режим найбільшого сприяння (РНС) – умова, закріплена в міжнародних торгових угодах, яка передбачає надання сторонам, які домовляються, один одному всіх прав, переваг та пільг, якими користується або буде користуватися будь-яка третя держава.
З РНС існують винятки. Але в наступних межах:
1) винятки для сусідніх країн – їх цілю є полегшити прикордонну торгівлю(1% світової торгівлі);
2 винятки і переваги, які випливають з угод про створення митних союзів і зон вільної торгівлі декількох країн (в рамках інтеграційних угрупувань здійснюється до 40% міжнародної торгівлі);
3) винятки для країн, що розвиваються в рамках загальної системи преференції, яка діє з 1971 року та передбачає надання високо розвинутими та країнами з перехідною економікою митних пільг країнам, що розвиваються митних пільг у вигляді ліквідації або значного зниження тарифів на імпорт товарів із цих країн.
2.Національний режим – режим економічних відносин між державами, при якому одна держава надає іноземним фізичним і юридичним особам режим не менш сприятливий, ніж режим для своїх юридичних і фізичних осіб. Найчастіше національний режим використовується у відносинах між країнами-членами інтеграційних угрупувань і застосовується для вивозу капіталу.
Інститути управління ЗЕД на території України включають:
Державні органи управління поділяються на:
І рівень: Верховна Рада, Кабінет Міністрів
ІІ рівень: органи, які слідкують та забезпечують регулювання експортно-імпортних потоків. Це Міністерство зовнішньоекономічних зносин і торгівлі, НБУ, Ексімбанк, Головне управління митного контролю. До даного рівня також відносять регіональні відділення Міністерства зовнішньоекономічних зносин, функціональні та галузеві міністерства (Центральне статистичне управління, Міністерство іноземних справ, податкові відомства і т.п.).
ІІІ рівень: органи, які слідкують за дотриманням прав країни за кордоном. До них відносять: торгові представництва країни за кордоном, апарат радників з економічних питань при посольствах країни за кордоном апарат експертів, які представляють країну в міжнародних економічних організаціях.
7. Тарифне та нетарифне регулювання міжнародної торгівлі.
Загалом інструменти зовнішньоторговельної політики поділяються на економічні та неекономічні. Економічні методи поділяються на : тарифні і нетарифні.
Тарифні заходи зовнішньоекономічної політики пов’язані безпосередньо з митними тарифами та тарифними квотами.
Митний тариф – систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності перелік товарів із зазначенням мит, якими вони обкладаються під час перетину митного кордону держави.
Митні тарифи розробляються на основі товарних класифікаторів. Сьогодні найпоширенішим класифікатором товарів для торгівлі є Гармонізована система описання і кодування товарів (ухвалена в 1983 р замість Брюссельської митної номенклатури, яка діяла з 1978 р і є одним з її варіантів).
У гармонізованій системі (ГС) товари групуються по розділах у залежності від: походження товару; виду матеріалу, з якого виготовлений товар; призначення товару; хімічного складу.
Товарна номенклатура ГС складається з 21 розділу і 99 груп, при цьому 77, 98, 99 групи є резервними і можуть бути використані у країнах для виділення специфічних товарів. Номенклатура включає 33 товарні групи, 1241 позицію, 3552 підпозиції, 5019 субпозицій.
На основі ГС та законодавства країни для визначення ставок мита розробляється тарифна (митна) номенклатура.
Тарифна номенклатура побудована по принципу розподілу товарів в залежності від ступеня їх обробки – від сировинних товарів до напівфабрикатів і до готових виробів. При цьому переважно мито зростає в залежності від ступеня готовності товарів.
Мито – це обов’язків грошовий збір, що отримує держава через мережу митних закладів з товарів під час перетину ними кордону країни. Мито накладається на митну вартість товару, яка визначається у відповідності із законодавством кожної країни і може відрізнятися від зафіксованої статистикою експортної або імпортної ціни товару.
Митна вартість – ціна товару, яка склалася на відкритому ринку між незалежними продавцями і покупцями, за якою він може бути проданий в країні призначення в момент подачі митної декларації.
Мито виконує три основні функції:
За способом стягнення мита бувають:
Тариф за розмірами ставок поділяється на три види:
За об’єктом обкладання мита поділяють на: імпортні; експортні; транзитні (накладаються на товари, які перевозяться транзитом через територію даної країни, накладаються дуже рідко і використовуються як засоби торгової війни).
За характером мита бувають :
За походженням мита поділяють на:
За типами ставок мита бувають: постійні; змінні (використовуються дуже рідко за умов зміни рівня цін, рівня державних субсидій, наприклад, використовуються в Західній Європі в рамках єдиної сільськогосподарської політики).
За способом нарахування мита поділяють на:
Структура тарифів багатьох країн забезпечує захист національних виробників готової продукції, не перешкоджаючи ввозу сировини та напівфабрикатів. У відповідності до цього розрізняють таке поняття як тарифна ескалація – підвищення рівня митного обкладання товарів в залежності від зростання ступеня їх обробки.
Тарифна квота – це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товарів. Якщо обсяг імпорту більший від певної кількості, то встановлюється підвищена ставка тарифу.
Аргументи, які наводять проти використання тарифів: тарифи сповільнюють економічне зростання; одностороннє введення тарифів нерідко призводить до торгових воєн; тарифи збільшують податковий тягар на споживача; тариф призводить до скорочення загального рівня зайнятості.
Аргументи на користь тарифів: тарифи захищають молоді галузі, стимулюють вітчизняного виробника; є важливим джерелом бюджетних доходів; захищають національну безпеку, міжнародний престиж країни, її культуру і традиції.
Нетарифні методи торгової політики поділяються на: кількісні обмеження; приховані ; фінансові та неекономічні методи.
Кількісні обмеження – адміністративна форма регулювання торгового обороту встановленням кількості та номенклатури товарів, дозволених для експорту чи імпорту.
До кількісних інструментів торгових обмежень відносять: квотування, ліцензування. “добровільне” обмеження експорту.
Квотування (контингентування) - обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період.
За напрямком дії квоти бувають:
За охопленням квоти поділяються на :
Ліцензування – видача імпортеру або експортеру уповноваженим державним органом спеціального дозволу (ліцензії) на вивезення або ввезення товару протягом встановленого терміну.
Ліцензії бувають наступних видів:
Механізми розподілу ліцензій:
“Добровільне” обмеження експорту –це кількісне обмеження експорту, що базується на зобов’язанні одного із партнерів добровільно обмежувати або не збільшувати обсяг експорту на певний період часу в обумовлених в угодах розмірах.
Важливу роль серед нетарифних методів відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму. Основними із них є:
Для стимулювання експорту використовують фінансові методи торгової політики: субсидії. експортне кредитування, демпінг.
Субсидії – грошові виплати скеровані на підтримку національних товаровиробників. За характером виплат вони поділяються на :
Експортне кредитування – метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно має такі форми:
Одним із методів субсидування експорту є демпінг – вивезення товарів за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому та світовому ринках, за рахунок державних субсидій експортерам або за рахунок зацікавлених фірм..
Існують такі форми демпінгу:
До нетарифних засобів регулювання міжнародної торгівлі відносять правові інструменти, які детальніше вивчаються міжнародним правом. Але тісно пов’язані з міжнародною економікою. До них відносять торгові договори та угоди, що визначають правові умови, на яких ґрунтуються економічні взаємовідносини урядів, фізичних і юридичних осіб держав, котрі підписали договір.
За своїм змістом, характером і значенням вони можуть бути поділені на дві великі групи:
Торгові договори встановлюють правовий режим, який сторони надають один одному щодо митного обкладання, торгового мореплавання, транспорту, транзиту, діяльності фізичних і юридичних осіб. Вони укладаються на тривалі терміни (5-10 років) з можливим продовженням.
Торгові угоди можуть стосуватися обсягу і товарної номенклатури взаємної торгівлі, порядку взаємного надання контингентів, умов та способів розрахунку за торговими операціями, уникнення подвійного оподаткування, тощо. Укладаються на основі вже діючих торгових договорів і ґрунтуються на закладених там принципах. Термін їх дії переважно один рік, рідше – кілька років. Вони не поширюються на інші країни, пов’язані з цією державою договірними відносинами (на відміну від більшості торгових договорів, які поширюються на треті країни за принципом найбільшого сприяння). Тому угоди такого типу часто називають угодами про двосторонню торгівлю.
.2.Особливості створення, завдання та функції Світової організації торгівлі.
Світова організація торгівлі набула глобального характеру і є однією з найвпливовіших міжнародних організацій. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників організації та багато в чому функціонує подібно до ГАТТ.
СОТ стала правонаступницею ГАТТ, яка функціонувала з 1948 по 1995рр. ГАТТ – це багатостороння угода, що закріпила принципи, правові норми, правила введення та державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. З 1948 по 1995 рр. ГАТТ була єдиною міжнародно-правовою угодою, що регулювала міжнародну торгівлю. Сфера її діяльності охоплювала 94% обсягу світової торгівлі. Норми ГАТТ діяли як звичайний міжнародний договір. Зміни і доповнення норм могли здійснюватися винятково в рамках міжнародних раундами (див. табл.1).
Варто зазначити, що СОТ контролює ширший спектр торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності), має значно більші повноваження завдяки вдосконаленим процедурам прийняття рішень і виконання їх членами організації. Діяльність СОТ може здійснюватися виключно в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.
Таблиця 1
Переговори в рамках ҐАТТ
|
Рік |
Місце/назва |
Теми |
Країни |
|
1947 |
Женева |
Тарифи |
23 |
|
1949 |
Аннесі (Франція) |
Тарифи |
13 |
|
1951 |
Торквей (Велика Британія) |
Тарифи |
38 |
|
1956 |
Женева |
Тарифи |
26 |
|
1960-1961 |
Женева |
Тарифи |
26 |
|
1964-1967 |
Женева |
Тарифи й антидемпінгові заходи |
62 |
|
1973-1979 |
Женева |
Тарифи, нетарифні заходи, “рамкові” |
102 |
|
1986-1994 |
Женева |
Тарифи, нетарифні заходи, правила, послуги, інтелектуальна власність, врегулювання суперечок, текстиль, сільське господарство, створення СОТ тощо. |
123 |
На Четвертій конференції міністрів у Досі (Катар) в листопаді 2001 року уряди країни СОТ вирішили розпочати новий раунд переговорів. Вони домовились працювати також і по інших напрямках, зокрема, щодо виконання чинних угод (Доський раунд розвитку)(див.табл.2).
Таблиця2
Основні напрями багатосторонніх переговорів "Раунду розвитку"
|
Питання переговорів |
Предмет обговорення та досягнуті домовленості |
|
Сільське господарство |
Переговори з питань сільського господарства відбуваються відповідно до статті 20 Угоди про сільське господарство. Декларація IV Конференції міністрів СОТ у Катарі підтвердила довгострокову ціль, вже узгоджену в Угоді — запровадити справедливу та ринково-орієнтовану торговельну систему через реалізацію Програми реформи. Програма містить посилені правила, а також чітко визначені зобов'язання щодо державної підтримки та захисту сільського господарства. Мета полягає в усуненні обмежень і викривлень на світових сільськогосподарських ринках, а також у запобіганні їх появі в майбутньому. |
|
Доступ до ринку несільсько-господарських товарів |
Досягнуті домовленості про початок переговорів щодо зменшення тарифів на всі несільськогосподарські товари. Метою є зменшення або усунення тарифів, включаючи скорочення чи усунення тарифних піків, високих тарифів і тарифної ескалації, а також— зокрема, стосовно товарів, в експорті яких зацікавлені країни, що розвиваються. |
|
Правила СОТ стосовно антидемпінгу та субсидій |
Міністри домовилися провести переговори стосовно угод про антидемпінг (стаття VI ГАТТ) і субсидії. |
|
Послуги |
Переговори стосовно торгівлі послугами відбуваються в рамках діяльності Ради з торгівлі послугами. Відповідно до Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС), члени СОТ зобов'язані провести переговори з визначених питань і перейти до наступних раундів переговорів з метою подальшої лібералізації торгівлі послугами. У березні 2001 р. Рада з торгівлі послугами запровадила методологію і процедури проведення зазначених переговорів. Схвалені результати проведеної роботи, ще раз підтверджена методологія і процедури проведення переговорів, визначені окремі ключові аспекти розкладу переговорів. |
|
Торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) |
ТРІПС та охорона здоров'я. Акцентовано увагу на важливості впровадження Угоди ТРІПС таким чином, щоб це сприяло охороні здоров'я шляхом як спрощення доступу до існуючих лікарських засобів, так і створення нових. Визначено, по-перше, що Рада з ТРІПС повинна знайти рішення проблем, що можуть постати при застосуванні обов'язкового ліцензування перед країнами, які мають незначні чи зовсім не мають можливостей виробляти фармацевтичні препарати. По-друге, для найменш розвинутих країн термін застосування ними правил патентування фармацевтичних препаратів подовжено до 1 січня 2016 р. Система реєстрації географічних позначень. |
|
Зв'язок між торгівлею та інвестиціями |
Перегляд положень ТРІПС. Рада з ТРІПС почала розглядати питання стосовно патентоздатності або непатентоздатності винаходів у сфері рослинництва та тваринництва, а також питання захисту видів рослин. Відповідно до Декларації IV Конференції міністрів СОТ у Катарі, Рада з ТРІПС повинна розглянути також питання взаємозв'язку між Угодою ТРІПС і Конвенцією ООН щодо біологічного розмаїття, захисту традиційних знань і фольклору та ін. |
|
Зв'язок між торгівлею і конкурентною політикою |
Основних принципів, включаючи прозорість, недискримінацію і справедливі процедури; шляхи добровільного співробітництва членів СОТ у сфері конкурентної політики;напрями підтримки та поступового зміцнення конкуренції в країнах, що розвиваються. |
СОТ базується на таких основних принципах і правилах:
До найважливіших функцій СОТ слід віднести:
Основними цілями СОТ, визначеними у преамбулі до Угоди про заснування СОТ є:
На відміну від ГАТТ дані цілі визначені більш чітко, оскільки вони також поширюються й на послуги.
Процес вступу будь-якої країни до СОТ має свою послідовність та складається з кількох етапів. Уряд країни, яка виявила бажання стати членом СОТ повинен надсилати листа Генеральному директору СОТ, який розглядається на засіданні Генеральної ради при цьому формується робочу групу. Наступним етапом приєднання є підготовка та подання країною-кандидатом Меморандуму про зовнішньоторговельний режим. Після ознайомлення робочої групи з Меморандумом починається етап “запитань і відповідей”. В процесі переговорів обумовлюється межа поступок, які надалі фіксуються в двосторонніх Протоколах про взаємний доступ на ринки товарів та послуг. У багатосторонньому форматі на засіданнях робочої групи обговорюються питання відповідності національного законодавства країни-кандидата багатостороннім угодам СОТ. Слід відмітити, що робоча група здійснює моніторинг процесу адаптації національного законодавства країни-кандидата до вимог СОТ та надає свої пропозиції та вимоги щодо необхідних законодавчих та інституційних змін. Поряд з цим, угоди СОТ (за винятком угод з обмеженою кількістю учасників) є обов’язковими до виконання усіма членами СОТ. Після завершення двосторонніх переговорів з усіма зацікавленими сторонами та отримання позитивного результату у переговорах з робочою групою готується протокол про приєднання. Завершальним етапом на даному шляху є рішення про приєднання країни, що приймається Генеральною радою СОТ. Необхідно зауважити, що це рішення обов’язково повинно бути ратифіковане національним парламентом країни-кандидата.
1.3.Організаційна структура СОТ
Світова організація торгівлі має досить складну, але взаємопов’язану структуру (див.рис.1). Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, що об’єднує представників усіх учасників організації. Сесії Конференції, на яких приймаються рішення щодо принципових питань, відбуваються не рідше одного разу на два роки (див.табл.2). Між сесіями Конференції міністрів з метою розв’язання поточних і процедурних питань 8-10 разів на рік скликається Генеральна рада, до якої входять представники всіх учасників організації і яка є виконавчим органом. Як правило, в ролі представників членів СОТ виступають посли або голови представництв відповідних держав при СОТ. Конференція міністрів (або Генеральна Рада) призначає Генерального директора СОТ.
Таблиця 2
Конференції міністрів СОТ
|
Дата, місце проведення |
Предмет обговорення та досягнуті домовленості |
|
9-13 грудня 1996 р., м..Сінгапур (Сінгапур) |
Результати діяльності СОТ за два роки; перебіг імплементації зобов'язань і домовленостей Уругвайського раунду.Напрями подальшої лібералізації торгівлі товарами та послугами, зокрема, підвищення прозорості в державних закупівлях. Досягнута домовленість стосовно країн, що розвиваються. Домовленість передбачає спеціальний План дій, що має включати підвищення можливостей доступу до ринків, покращання умов інвестування, дію Глобальної системи торгових преференцій тощо. Прийнята Декларація про торгівлю продукцією інформаційних технологій, що передбачає ліквідацію тарифів у цій сфері (Декларація прийнята рядом членів СОТ). Прийняте рішення про безмитну торгівлю стосовно понад 400 видів фармацевтичних препаратів (рішення прийняте рядом членів СОТ). |
|
18-20 травня 1998 р., м. Женева (Швейцарія) |
Аналіз імплементації домовленостей Уругвайського раунду та програма наступних дій. Заходи з подолання фінансової кризи в ряді країн. Прийнята Декларація про глобальну електронну торгівлю, що передбачає розробку Робочої програми з вивчення всіх питань, пов'язаних з глобальною електронною комерцією, а також зобов'язання продовжувати поточну практику нестягнення мита з електронних переказів. |
|
30 листопада – 3 грудня 1999 р., м. Сіетл (США). |
Очікувалося рішення про початок чергового раунду багатосторонніх переговорів стосовно подальшої лібералізації торгівлі і товарами та послугами — але внаслідок загострення суперечностей між членами СОТ таке рішення прийняте не було. Досягнута домовленість про проведення переговорів з питань подальшої лібералізації торгівлі послугам, сільськогосподарськими товарами тощо |
|
9-14 листопада 2001 р., м. Доха (Катар) |
Аналіз імплементації укладених домовленостей і зобов'язань. Проблеми країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн, зокрема, стосовно підвищення їх потенціалу у використанні можливостей багатосторонньої торговельної системи. Прийнята Декларація міністрів про ТРІПС та лікарські засоби. Визначені окремі правила обов'язкового ліцензування, паралельного імпорту, врегулювання спорів тощо. Досягнута згода на надання ЄС права звільнення від зобов'язань недискримінації у торгівлі з метою узаконення наданих ним преференційних тарифних поступок країнам Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону —колишнім колоніям країн-членів ЄС. Прийняте рішення про початок нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів — у 2003 р. в Мехіко. |
Рис.1 Структура Світової організації торгівлі
Адміністративним органом організації є Секретаріат СОТ у Женеві (Швейцарія), у його структурних підрозділах працює 600 чоловік. Секретаріат СОТ заснований та діє відповідно до Статті VI та VIІІ Марракеської угоди про заснування СОТ.
У СОТ практикується ухвалення рішень на засадах консенсусу, хоча правилами передбачене голосування. Визначення певних тлумачень положень угод щодо товарів, послуг, прав інтелектуальної власності, звільнення від певних зобов’язань потребує 3/4 голосів. Виправлення, що не стосуються прав і зобов’язань учасників, а також прийняття нових членів вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, це консенсус).
Загальний бюджет Світової організації торгівлі, який складає 134 млн. швейцарських франків, здебільшого формується за рахунок внесків країн-учасниць. Внесок кожної країни визначається залежно від її частки у світовій торгівлі. У порівнянні з вигодами, які отримують експортери цих країн, їхні внески не є обтяжливими для державних бюджетів.
1.4. Угоди системи СОТ
Світова організація торгівлі – єдина міжнародна організація, яка опікується правилами торгівлі між державами. Ці правила визначені шляхом переговорів між більшістю торговельних держав і закріплені угодами, ратифікованими парламентами країн-членів (див.табл.3).
Угоди щодо двох найбільших сфер торгівлі (товарів і послуг) мають визначену структуру:
Таблиця 3
Угоди системи СОТ
|
Установчі документи |
|
|
1.Заключний акт (результати Уругвайського раунду торговельних переговорів,1994р.) |
Невід'ємною частиною Заключного акту є: ·Марракеська Угода про заснування Світової організації торгівлі; · Марракеська декларація від 15 квітня 1994р.; ·Рішення міністрів та Заяви; ·Домовленість про зобов'язання у сфері фінансових послуг. |
|
Угоди системи СОТ, до яких, згідно зі статтею XII Угоди СОТ,приєднуються нові члени СОТ |
|
|
2.Марракеська Угода про заснування Світової організації торгівлі (Угода СОТ) від 15 квітня 1994 р. |
заснувала Світову організацію торгівлі; визначила функції і структуру СОТ; окреслила мету та механізми здійснення відносин з іншими організаціями, сфера діяльності яких пов'язана зі сферою діяльності СОТ. |
|
Багатосторонні угоди з торгівлі товарами (додаток 1А до Угоди СОТ) |
|
|
3.Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ 1994) |
Включає як невід'ємну частину систему багатосторонніх угод, внесену до Додатків 1-3 Угоди. Складається з: (1)Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 р. (з наступними уточненнями, поправками та змінами) (2) положень правових документів, що набули чинності в рамках ГАТТ 1947 до набуття чинності Угодою СОТ, (3) домовленостей про тлумачення статей ГАТТ, у т.ч. статей: ІІ:1(b) - стосовно трактування "іншого мита та зборів" у розкладах тарифних поступок; (4) Марракеського протоколу до ГАТТ 1994 |
|
4.Угода про сільське господарство (не поширюється на рибу та рибопродукти, шкіри та шкірсировину, хутрову сировину, шовк-сирець, вовну та шерсть тварин, волокно бавовняне, льняне та деякі інші сільськогосподарські товари) |
Діє разом із застосуванням частини IV Розкладу поступок. Встановлює зобов'язання, що є невід'ємними частинами ГАТТ 1994, у сферах: ·доступу до ринків — шляхом заміни на мито кількісних обмежень імпорту, змінюваних імпортних зборів, мінімальних імпортних цін, вибіркового ліцензування імпорту, нетарифних заходів. ·внутрішньої підтримки вітчизняних виробників, експортної конкуренції (експортних субсидій) на основі регулювання "сукупного виміру підтримки" — АМС, а також заборони і обмеження експортних субсидій стосовно окремих товарів. Встановлюється мінімальна частка - de minimis (10% — для країн, що розвиваються; 5% — для інших країн) від загального виробництва певного товару або загального сільськогосподарського виробництва, яку дозволено не включати до показника АМС, що підлягає скороченню. |
|
5.Угода про застосування санітарних і фіто-санітарних заходів |
Утворює багатосторонню основу правил і процедур, що регулюють: ·розробку, впровадження та застосування санітарних і фітосанітарних заходів з метою мінімізації їх негативного впливу на торгівлю; ·сприяння використанню гармонізованих санітарних і фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів та рекомендацій міжнародних організацій. |
|
6.Угода про текстиль та одяг (поширюється на визначені в додатку до Угоди товари груп 50-64 Гармонізованої системи опису та кодування товарів) |
Визначає положення, що діють протягом перехідного періоду інтеграції сектору текстильних виробів та одягу в систему ГАТТ 1994 (120 місяців з дня дії Угоди СОТ). Ставить за мету покращання умов доступу до ринків текстильних виробів та одягу через:зниження та зв'язування тарифів; зменшення або скасування нетарифних бар'єрів;спрощення митних, адміністративних і ліцензійних формальних процедур;забезпечення застосування політики справедливих та рівних умов у таких сферах, як демпінг, антидемпінгові правила і процедури, субсидії та компенсаційні заходи, захист прав інтелектуальної власності; запобігання дискримінації імпорту при вживанні заходів загальної торговельної політики. |
|
7.Угода про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ) |
Надає згідно з технічними регламентами товарам, що імпортуються, режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам з інших країн. Технічні регламенти не повинні розроблятися, прийматися та застосовуватися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих бар'єрів для міжнародної торгівлі. Для цього вони не повинні мати більшого обмежувального впливу та торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, зокрема — забезпечення національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту життя або здоров'я людини, тварин рослин, захисту довкілля. |
|
8.Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС) |
Застосовується до інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею товарами. Встановлює, як правило, національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання; скасовує кількісні обмеження у цій сфері. Встановлює диференційовані терміни скасування всіх заборонених інвестиційних заходів з моменту набуття Угодою чинності у відповідних країнах: протягом двох років для розвинутих країн, п'яти років — для країн, що розвиваються, семи років — для найменш розвинутих країн, з можливістю подовження цього терміну для останніх. |
|
9. Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994р . (стосовно І антидемпінгового мита) |
Встановлює порядок визначення демпінгу, шкоди від демпінгу, започаткування розслідування та його ведення, надання доказів, застосування попередніх заходів, цінових зобов'язань, стягнення та отримання антидемпінгового мита, судового розгляду та ін. Встановлює спеціальні норми стосовно країн, що розвиваються |
|
10. Угода про застосування статті VII ГАТТ 1994 р. (стосовно оцінки товару для митних цілей) |
Встановлює єдині правила митної оцінки товарів. Визначає адміністрування митного оцінювання. Встановлює порядок консультацій та регулювання спорів у сфері оцінки товарів для митних цілей. Встановлює особливий диференційований режим стосовно країн, що розвиваються. |
|
11. Угода про перед-відвантажувальну інспекцію |
Регулює порядок діяльності, що стосується перевірки якості, кількості, ціни (в т.ч. курсу валют і фінансових - умов та/або митної класифікації) товарів, що експортуються на територію члена СОТ, який застосовує інспекцію. |
|
12. Угода про правила визначення походження |
Встановлює правила визначення країни походження товарів, що застосовуються при використанні непреференційних інструментів торговельної політики, зокрема, при застосуванні режиму найбільшого сприяння, антидемпінгового і компенсаційного мита, захисних заходів. |
|
13. Угода про процедури ліцензування імпорту |
Встановлює, що правила для процедур ліцензування імпорту повинні бути нейтральними у застосуванні та використовуватися безпристрасно і справедливо. Такі правила повинні публікуватися, форми та процедури подання заявок на отримання ліцензій мають бути якомога простішими. |
|
14. Угода про субсидії та захисні заходи |
Дає визначення субсидії та встановлює критерії надання адресних субсидій. Встановлює спеціальний і диференційований режим стосовно країн, що розвиваються, виходячи з визнання, ще субсидії можуть відігравати важливу роль у програмах економічного розвитку цих країн.Встановлює порядок стосовно країн з перехідною економікою, згідно з яким вони можуть застосовувати програми та заходи, необхідні для такого переходу — з семирічним терміном від дати набуття чинності Угодою про скасування заборонених видів субсидій. Крім того надається пільговий режим (наближений до країн, що розвиваються) застосування субсидій, що звичайно обмежуються. |
|
15. Угода про захисні заходи |
Встановлює механізми застосування захисних заходів відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 у випадках, коли певний товар імпортується в таких обсягах та на таких умовах, що завдають або загрожують завданням серйозної шкоди галузі вітчизняного виробництва аналогічних товарів, що безпосередньо конкурують з імпортованими. |
|
Інші загальнообов'язкові багатосторонні угоди та домовленості |
|
|
16. Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) |
Встановлює: (1) Загальні зобов'язання та процедури стосовно:застосування режиму найбільшого сприяння; прозорості та нерозголошення конфіденційної інформації;зростання участі країн, що розвиваються;економічної інтеграції та угод про інтеграцію ринків робочої сили;внутрішнього регулювання та ін.; (2) Конкретні зобов'язання з доступу на ринок, застосування національного режиму та деяких додаткових зобов'язань. Стаття XVI встановлює види заборонених заходів у секторах. |
|
17. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) |
Визначає зобов'язання стосовно дотримання положень чинних міжнародних конвенцій з питань охорони прав інтелектуальної власності, конкретизуючи і доповнюючи відповідні положення, що стосуються торгівлі.Передбачає можливість встановлення членами СОТ в своєму національному законодавстві більш високого рівня охорони прав інтелектуальної власності.Встановлює (за окремими винятками) національний режим та режим найбільшого сприяння стосовно охорони прав інтелектуальної власності іноземних осіб. Визначає особливості застосування Угоди на перехідний період для найменш розвинутих країн, а також Інституційні положення, винятки щодо безпеки та ін. |
|
18. Домовленість про правила і процедури врегулювання спорів |
Встановлює правила і процедури, що стосуються врегулювання спорів, які подаються на розгляд відповідно до |
|
19. Механізм огляду торговельної політики |
Зазначає, що огляд торговельної політики спрямований на покращання дотримання членами СОТ правил, норм та зобов'язань, більш збалансоване функціонування багатосторонньої торговельної системи шляхом надання їй більшої транспарентності та розуміння торговельної політики і практики членів СОТ. |
1.5. Особливості регулювання міжнародної торгівлі України в умовах членства в СОТ.
На сучасному етапі розвитку світової економіки в умовах посилення процесів глобалізації та регіоналізації, будь-яка країна світу прагне стати членом СОТ, не зважаючи на те, що окрім численних переваг є і негативні моменти членства в цій організації. Варто врахувати і той факт, що на сьогодні СОТ налічує понад 150 країн світу, на які припадає понад 97% світового торговельного обороту. Ще близько 30 країн ведуть переговори про вступ до організації.
В травні 2008 року Україна стала 152 країною-членом Світової організації торгівлі. Участь України у СОТ створює значні можливості, які дозволяють покращити структуру українського експорту на користь продукції з високими ступенем обробки,отримати доступ до світових ринків, але посилюють конкуренцію, сприяють розширенню споживчого асортименту та полегшують доступ до іноземних технологій. А це в свою чергу створює передумови для економічного зростання. Членство в СОТ дозволить забезпечити справедливе вирішення спорів та дієвий механізм захисту інтересів національних виробників на світових ринках.
Згідно угод, підписаних Україною з членами СОТ, середні імпортні мита при поставках товарів в Україну становлять 10,66% — для сільськогосподарських продуктів і 4,95% — для промислових товарів. Загалом мита встановлено в діапазоні від 0 до 50%, при цьому за деякими позиціями передбачається їх поетапне скорочення до 2013 року.
Найвищими тарифами, які може застосувати Україна, є тарифи на цукор — 50% і соняшникову олію — 30%. Інші групи товарів із граничним рівнем тарифів у розмірі 25% включають деякі різновиди радіоприймальної апаратури, синтетичні нитки й конвеєрні/приводні ремені.
У категорію товарів зі зниженими митами, які скасують на початковому етапі або в перспективі, входять цивільні літаки, будівельне устаткування, дистильований алкоголь, деякі види риби, деякі хімічні речовини, нафтові мастила, медобладнання, медпрепарати, деревина, целюлозно-паперові вироби, деякі різновиди пряжі й тканин, деякі різновиди основних металів, сталь, IT-продукти, меблі та іграшки.
В сільському господарстві Україна погодилася не субсидіювати експорт. Крім того, країна обмежить свою підтримку внутрішнього сільгоспвиробника, яка впливає на торгівлю, сумою 3,04 млрд. грн. (приблизно 613 млн. дол.), або 5% від валової вартості внутрішнього сільгоспвиробництва. Як і для усіх членів СОТ, в України немає лімітів за витратами на внутрішні програми підтримки, які не впливають або мінімально впливають на торгівлю, за умови, що ці програми відповідають критеріям, викладеним у договорі щодо сільського господарства.
Досягнуто домовленості про те, що Україна відкриє тарифну квоту на цукор-сирець обсягом 260 тис. тонн на рік і збільшить її до 267 тис. тонн до 2010 року. Цю квоту буде адміністровано за принципом «першим прийшов — першим обслуговуєшся» протягом трьох років після вступу до СОТ.
Однак для того, щоб отримати якнайбільше вигод від вступу до СОТ, Україні слід реалізувати ряд реформ.
СОТ висуває дуже жорсткі вимоги до технічних стандартів. Основними шляхами реформування системи технічного регулювання України мають бути скасування обов’язкової сертифікації продукції, яка не підпадає під дію обов’язкового у ЄС технічного регулювання; перехід від обов’язкової сертифікації до оцінки відповідності за принципом «управління ризиками». Впровадження угод про технічні стандарти пов’язане з витратами на відповідне устаткування, навчання персоналу та ін. Як свідчить досвід країн з перехідною економікою, ці витрати є досить значними і нерідко потребують зовнішніх запозичень.
Багато експертів вважають, що основним негативним економічним наслідком вступу України до СОТ у найближчі роки стане зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Відмова від дискримінації і рівноправна торгівля – основні вимоги і разом з тим переваги СОТ. Утім, члени Організації не відмовляються від застосування механізмів захисту внутрішнього ринку. Зокрема, угоди СОТ дозволяють країнам вживати обмежувальних заходів щодо імпорту, який заподіює значну шкоду вітчизняній економіці, однак відбувається це за чітко визначеними правилами.