Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
№1 Педагогіка як наука, становлення, розвиток. Предмет і завдання педагогіки. Основні категорії педагогіки
Слово «педагогіка» грецького походження( діти – веду), дітоведення. Педагогом у Давній Греції називали раба, якому доручали супроводжувати дітей свого господаря в школу, нести їхні учбові речі. У подальшому педагогами називали спеціально підготовлених людей, для яких пед дія – ть стала професією, а педагогікою – сукупність деяких правил, настанов. Які відносились до поведінки дітей і супроводжуючих їх осіб під час відвідування дітьми школи. З часом з являються визначення педагогіки як науки про виховання, освіту, навчання покоління.Пед пройшла довгий шлях роз – ку. Її перший етап – донауковий. Пед знання цього етапу систематизуються на основі набутого емпіричного досвіду виховання і освіта у формі народної мудрості. Система цих знань відноситься до народ пед у вигляді висновків, порад, рекомендацій, викладених у худ л – рі, нар творчості(прислів я, приказки). Другий етап – виникнення теор концепцій вих. – я й освіти спочатку у рамках філософії, потім, з 17ст пед – ка розвивається як самост наука. Третій етап – роз –ок науки як сис – ми. Велика заслуга в становленні пед – и як науки належить Я.А. Коменському. Значний внесок у розробку наук основ пед внесли Ж.Ж. Руссо, Песталоцці, Дістерверг, Ушинський, Макаренко, Швацький, Блонський, Сухомлинський.Предметом педагогіки є закономірності, принципи орган –ї процесу вих.-я, навчання, освіти, що передбачає визначення цілей, змісту, форм, засобів залучення індивіда до оволодіння соціальним досвідом людства, його культурними цінностями, створення для цього оптимальних умов у різних видах діяльності та спілкуванні особистості з метою забезпечення її позитивних змін, формування і розвитку, а також аналіз результативності процесу і його корегування за необхідності. Категорія педагогіки. Виховання у вузькому педагогічному значенні - спеціальна цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей, властивостей, відносин людини, сис – ми поглядів, переконань. Навчання – сам процес засвоєння індивідом соц досвіду, накопиченого людством. Освіта – процес і результат засвоєння індивідом соц досвіду, досягнення ним значного освітнього рівня, прилучення до культурних цінностей людства. Формування передбачає процес і результат цілеспрямованих і стихійних впливів соц дійсності, спадковості особистості, її активності. Соціалізація осо-сті – процес засвоєння індивідом соц досвіду, цінностей, норм, елементів куль – ри, установ, властивих суспільству, соц груп, до яких він належить. Людина є не лише об єктом, а й суб єктом цього процесу.
№2 Методи навчання, їх ф –ії.
Методи навчання – це упорядкована спільна цілеспрямована дія – ть вчителя з учнями, сист – мА прийомів і способів спрямованих на розв язання навчально – пізнавальн завдань. За джерелами знань: 1 Словесні: бесіда, розповідь, пояснення, лекції, робота з книгою.2 Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація наочн посібників ТЗН. 3 Практичні: дослід, вправи, завдання, лаб роб, написання творів.
№1 Порівняльний аналіз виховних систем у давньогрецьких полісах – Спарті та Афінах.
Формуванню елліністичної культури сприяло значною мірою поширення грецької системи освіти. На першому етапі учні вчились читати, писати, рахувати, займались гімнастикою і музикою. Наступний етап був пов’язаний з вивченням іноземних мов, математики, астрономії, теорії музики. Вищим ступенем освіти вважалося вивчення філософії і риторики. У Спарті виховання мало військово-фізичний характер.Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна-захисника земельної аристократії.Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини:новонародженних доглядали у спеціальному місці(лосха) та повертали батькам лише здорових дітей. З 7 р.хлопчиків, які до цього жили вдома віддавали у державні навчально-виховні заклади(агели), в яких вони перебували до 18р.під наглядом вихователів.В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку.Вони спали на земляній підлозі на твердій підстильці, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися.Майже весь час їх тренували в бігу, стрибках,метанні списа та диска, у боротьбі,а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів(криптіях). З 15 р.віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Після кожного року навчання проводилися пуьлічні випробування(агони). Розумовому вихованню дітей і молоді в Спарті приділялося мало уваги. Усі зусилля були спрямовані на виховання беззаперечного послуху, витривалості та вміння долати трудножі й незгоди. Дорослі, які відвідували агели, проводили з вихованцями бесіди про державні закони і порядки, про стійкість і мужність їхніх предків, моральні якості спартіатів. Юнаків 18-20 р. об‘єднували в групи ефебів, у яких вони відбували військову службу. Дівчата також проходили військово-фізичну підготовку, щоб разом з дорослими жінками під час воєнних походів чоловіків тримати в покорі рабів і охороняти місто-державу. Рабів у Спарті, як і в усій Давній Греції вважали «знаряддям, що вміє говорити». Вони були позбавлені всіх прав, в тому числі й на освіту. Афінська система виховання дещо відрізнялася від спартанської. Тут виховання мало індивідуальний характер. Афіни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Метою виховання була гармонійно розвинена особистість.До 7р. хлопчики і дівчатка виховувались в сім‘ї.Відтак хлопчики навчались в школі,а дівчатка здобували домашнє,сімейне виховання під наглядом матерів або інших жінок.Виховання дівчат було досить обмеженим і замкнутим,вони навіть перебували здебільшого в окремих частинах житлових приміщень(гінекеях).Школи були платними,а тому не для всіх доступні.Навчання дітей із заможних родин поляго у поєднанні розумового,фізичного,морального і естетичного виховання.Трудового виховання дітей не існувало,оскільки фізична праця вважалась обов‘язковою тільки для рабів.Хлопчики 7-14р. навчалися у приватних школах граматистів і кіфаристів.Заняття проводили вчителі,яких називали дидаскалами.Учнів до школи і додому супроводжували раби-педагоги.У школах граматистів навчали писати,читати та лічити.У школах кіфаристів(музики) учнів,крім елементарної грамоти,вчили співати,грати на музичних інструментах,декламувати уривки з»Одісеї»,»Еллади» та ін.У школі палестрі(щколі боротьби) підлітки та юнаки 14-15р. навчалися п‘ятиборства(біг,стрибки,боротьба,метання диска та списа,плавання.Юнаки 17-18р.з родин найзаможніших аристократів виховувались у гімназіях,в яких вони вивчали філософію,політику,літерат.та займались гімнастикою.Юнаки 18-20р.готувалися до військової служби(вивчали зброю,морську справу,фортифікацію,військові статути,закони держави).Спільні риси афінської і спартанс.виховних систем:-призначалися тільки для заможного повноправного населення;-зневажливе ставлення до фізичної праці і до людей праці.