Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Основні Закони України та Постанови Кабміну, які регламентують роботу ЗМІ
Конституція України: Закон „Про інформацію” про державну інформаційну політику, суб’єктів та об’єктів інформаційних відносин, галузі, види і джерела інформації та режиму доступу до неї, права власності на інформацію, прав та обов’язків учасників інформаційних відносин, відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Закон „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (1розділ): визначено, що під друкованими ЗМІ (пресою) розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. У цьому ж першому розділі, в наступних статтях виразно визначаються такі важливі поняття, як свобода друкованих ЗМІ, неприпустимість зловживання свободою ЗМІ, мова друкованих ЗМІ, без яких діяльність ЗМІ (збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та сам випуск ЗМІ з метою поширення його серед читачів) була б неможливою. 2ий розділ озаглавлено „Організація діяльності друкованих ЗМІ”, визначає специфічні положення і засади, що стосуються важливих питань функціонування преси від заснування до розповсюдження її серед читачів. Про те, хто має право на заснування друкованого ЗМІ, чим визначаються відносини між співзасновниками друкованого ЗМІ, які існують гарантії від монополізації, який порядок державної реєстрації від оформлення до розгляду і задоволення (чи незадоволення) заяви і т.д.
Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” про такі поняття і терміни як державна підтримка ЗМІ та друкований ЗМІ. Державна підтримка ЗМІ, приміром, характеризується як сукупність правових, економічних, соціальних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури. Вперше тлумачиться поняття комунального засобу масової інформації – аудіовізуального чи друкованого ЗМІ, створеного органом місцевого самоврядування, або органом місцевого самоврядування спільно з місцевою державною адміністрацією як засновником (чи співзасновником) на базі чи за участю комунальної власності.
У статтях 21-й та 22-й Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” тлумачиться поняття редакція. Воно юридично точне і відповідно скупе – підготовку та випуск у світ друкованого ЗМІ за дорученням засновника (співзасновника) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого ЗМІ, затверджену засновником. Статут редакції визначає виробничі, майнові, фінансові та інші умови її діяльності та затверджується засновником відповідно до чинного законодавства України.
Чіткі параметри окремих аспектів діяльності редакцій друкованих ЗМІ окреслюються у Законі України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”. Така підтримка здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги.
2. Стилі управління редакцією
Стилі: директивний (авторитарний), колегіальний (демократичний) і потуральний (нейтральний).
Авторитарний має такі ознаки: з формальної точки зору –ділові короткі розпорядження, заборони без огляду на посади, з погрозами, похвала і осуд, емоції до уваги не беруться, позиція керівника – поза групою, із змістового боку – справи у групі плануються керівником заздалегідь, визначаються лише безпосередні цілі, на перспективу у такому колективі – вони відомі, голос керівника – вирішальний.
При демократичному стилі керівництва з формального боку даються інструкції у вигляді пропозицій, мова не суха, товариський тон, похвала і осуд з порадами, розпорядження і заборони з дискусіями, позиція керівника – внутрі групи; змістова сторона – заходи плануються не одноособово, а в групі, за реалізацію заходів відповідають усі.
Особливості нейтрального стилю: формальний бік – відсутність похвал і осудів, жодного співробітництва, позиція керівника – непомітна, збоку від групи, змістова сторона – справи йдуть самі по собі, керівник не дає вказівок, праця складається з окремих інтересів, ініціатива виходить від лідерів підгруп.
3. стандарти якості
Недотримання певних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним, незручним, самодіяльним і не відповідає вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку. Саме ці вимоги читача редактор враховує під час перетворення авторського тексту в матеріальний продукт – друковане видання.Після того як авторський оригінал надішов до видавництва, головний редактор, виходячи з фінансових і матеріальних ресурсів (папір, друкарські й палітурні машини), разом з дизайнером, художником, художнім та технічним редакторами розробляють проект конструкції видання, який охоплює оформлення та структурні особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення. Головний редактор керує та координує всі аспекти конструювання видання: передає тим, хто бере участь у створенні друкованого видання, основні дані про майбутнє видання (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень, наявність таблиць, формул, апарату, читацьке призначення, вид літератури тощо). Особливу увагу редактор приділяє співпраці з художником, технічним та художнім редакторами, адже конструкція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле. Є композиційно-технічний етап,у якому: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу редактор контролює відповідність усіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, перевірка комплектації. Завдання технічного редактора – дотримання певних норм і стандартів, які визначаються Держстандартами або технічними умовами. Перш за все технічний редактор визначає основні параметри видання: формат, обсяг, шрифт, оформлення, що допомагає сприйняттю і підвищує читабельність. Він працює над оригіналом, версткою, звіряє та переглядає контрольні примірники, створює макет.
4.Этический кодекс Гардиан
Анонимные цитаты
Мы признаём, что люди часто высказываются более искренне, если им предоставляется возможность говорить анонимно. Таким образом, использование цитат без указания автора нередко помогает читателю лучше понять, о чём идет речь, нежели в том случае, когда журналист ограничивается цитированием дежурных слов, сказанных специально для печати. Но если использовать анонимные цитаты бездумно и неразборчиво, то они представляют серьёзную угрозу.
Дети/ Особую осторожность следует проявлять, когда речь заходит о детях (не достигших 16 лет). Руководителей отделов необходимо ставить в известность обо всех случаях фотографирования или интервьюирования детей без согласия родителей.
Визирование материалов
Общее правило состоит в том, что никому не следует давать право визировать материал перед его публикацией. При определённых обстоятельствах мы можем разрешить людям ознакомиться с материалом или цитатами, но мы не обязаны вносить в них изменения.
Прямые цитаты/Не должны видоизменяться для изменения контекста или смысла.
Ошибки/Журналисты обязаны открыто и откровенно взаимодействовать с омбудсменом и сообщать ему об ошибках. Всем журналистам необходимо читать как ежедневную, так и еженедельную колонку исправлений.Честность
Чем серьёзнее критика или обвинения, о которых мы сообщаем, тем большая на нас ложится обязанность предоставить соответствующему лицу возможность ответить на них.БедствияВ периоды бедствий и страданий следует проявлять особую чуткость в общении с людьми.ЯзыкУважение к читателю обязывает нас не использовать слова, которые могут кого-то обидеть.
Правовые аспектыСотрудники должны:
a) ознакомиться с текущим состоянием законодательства и стремиться к повышению своей [юридической] квалификации, если они чувствуют себя неуверенно в каких-то его аспектах;
b) по конкретным вопросам своих репортажей и статей консультироваться с собственным юридическим отделом газеты или с [дежурными] «ночными юристами»;
c) читать регулярно выходящие юридические сводки о делах, находящихся в рассмотрении, и о судебных запретах, которые рассылаются по электронной почте юридическим отделом.
ПлатежиВ основном, «Гардиан» не платит за информацию, кроме тех случаев, когда она получена от добросовестных внештатных источников.
ФотографииУсовершенствованные или изменённые при помощи компьютерной обработки фотографии, монтажи и иллюстрации должны чётко обозначаться в качестве таковых.
ПлагиатСотрудники не должны воспроизводить материалы, подготовленные другими людьми, без указания на их источник.
Неприкосновенность частной жизни
Следует избегать вторжения в личную жизнь людей, если только в действиях такого рода нет чётко выраженного общественного интереса. Вопросы расы
Общим правилом является то, что мы не публикуем сведений о расовом или этническом происхождении кого бы то ни было, кроме случаев, когда такая информация имеет отношение к рассказываемой истории.
ИсточникиИсточники, которым была обещана конфиденциальность, должны защищаться, во что бы то ни стало. Однако, по мере возможности, источники информации должны указываться как можно определённее.
Работа «под прикрытием»
При работе над материалами журналисты, как правило, должны представляться сотрудниками газеты.
СамоубийстваОт журналистов требуется проявлять особую осторожность при сообщении о самоубийствах или в вопросах, касающихся самоубийств, принимая в расчёт опасность, заключающуюся в возможности вдохновить на совершение самоубийства других людей.
5. редакторська роль у створенні мікроклімати колективу.
Прагнення редактора — організувати діяльність редакції таким чином, щоб уся необхідна інформація не проходила повз його увагу і контроль. Від головного редактора пресового видання залежить тематико-змістове наповнення, грамотно вибудувана архітектоніка видання, цілісне відтворення картини суспільного життя. Діяльність редактора як керівника редакційного колективу характеризується, перш за все, готовністю до активної комунікативної складової свого фаху. Це передбачає вміння розбиратися в людях, правильно їх оцінювати, знаходити до кожного свій підхід, проявляти повагу, розуміння і терпіння, знати їхні можливості та потреби, бути діалогічно налаштованим. Керувати людьми під час здійснення виробництва набагато складніше, аніж фізичними об’єктами, тому що під час праці неможливо уникнути реакції людини на зауваження чи вимогу керівника, передбачити всі прояви емоцій, розгледіти істину суть мотивів. Редактор повинен уміти відчувати поведінку і реакції своїх підлеглих, знаходити підходи до кожного та спрямовувати на забезпечення найкращого результату виробничої діяльності. Робота керівника завжди передбачає самодіяльність і творчість суб’єктів та об’єктів управління. У ній без творчого підходу до справи не обійтися. Важливими є «творчість і керівника, і підлеглих, вияв ними індивідуально-психологічних особливостей (здібностей, обдарованості, таланту, геніальності), впливи, яких зазнає особистість у творчій групі, система психологічних методів, що цілеспрямовано впливають на формування творчої активності людини»
7. шляхи підсилення мотивації творчої діяльності журналістів
керівництва застосування різноманітних економічних і морально-етичних стимулів, які б підтримували зв'язок між якістю творчої роботи новатора, з одного боку, і рівнем мотивації, з іншого.
До прямих методів стимулювання належить перш за все розмір заробітної плати. Як відомо, гроші — це генералізоване підкріплення, оскільки в них символічно і реально представлена можливість задоволення значної кількості потреб особистості, у тому числі й потреби самореалізації.Сюди ж відносяться надбавки,премії,винагородя,пільги,страхування,пенсійне забезпечення.
Опосередковані методи: придбання акцій компаній; оплата членства в наукових товариствах; оплата проїзду на наукові конференції; право самостійності у виборі тем; свобода спілкування між співроб. і керівниками; розвиток неспеціалізованої карєри; формування спільної думки,сприятливої для наукового пошуку; заохочення до роботи в команді.
Методи негативного стимулювання: право керівника звільнити або перевести журналіста на нижчу посаду; зміна ЗП в бік зменшення,позбавлення пільг.
8. Планирование информационного дня — это работа, которая делается до утренней планерки. На планерке происходит только согласование тем, определение приоритетов и коллективные мозговые штурмы по доработке предлагаемого содержания и форматов.
Шаг 1Каждый участник планерки заполняет паспорта своих тем-кандидатов. Большинство журналистских материалов основано на предсказуемых событиях и темах. В паспорте темы журналист отмечает суть проблемы, которую предлагает поднять, называет основных игроков, а также в обязательном порядке формулирует целевые группы, которым эта информация может быть полезна и интересна.
На планерке каждый участник должен иметь перед собой все предлагаемые паспорта.
Шаг 2На планерке темы быстро проговариваются/презентуются, после чего принимаются коллективные решения, в какой степени каждая тема, за которую редакция берется, должна быть проработана.
Главная тема разрабатывается с максимально доступного количества сторон с активным привлечением доступного пользовательского контента, с организацией пользовательского участия. Актуальная тема глубоко прорабатывается журналистами без отдельной работы с пользователями. Интересная тема достойна реализации в мультимедийном информационном пакете без глубокой проработки. Сюжет в ленту — серия информационных сообщений. Градация и термины типа “главная”, “актуальная”, “интересная”, естественно, условны и в каждой редакции могут быть заменены на более привычные. Однако эти термины должны быть унифицированы и использоваться постоянно в одном и том же значении.Шаг 3Темы выписываются на доске блоками в соответствии с рекомендуемой глубиной проработки темы.Шаг 4В результате обсуждения тем должно произойти ранжирование, расставлены приоритеты. При необходимости темы могут быть перенесены из блока в блок. На этом этапе должны быть назначены ответственные за каждую конкретную тему, взятую в разработку.
Шаг 5Из списка возможных форматов выбираем наиболее оптимальный для каждой темы.Шаг 6Принятые решения, с указанием форматов и сроков, раздаются ответственным. Темы, непринятые в разработку, собираются в “запас” и периодически просматривается редакторами и инициаторами тем.
9. Визначення функціональних обов»язків працівників – запорука ефективної роботи редакції/На відміну від представників більшості інших творчих професій (письменників, художників, композиторів) журналіст завжди працює в колективі, займаючи відповідне місце в редакційній ієрархії, усвідомлюючи свою роль у ній, виконуючи завдання, які покладені на нього. Мова йде про індивідуально-колективний характер журналістської праці, який обумовлює організацію роботи всієї редакції і кожного співробітника зокрема. В чому його суть? Створення журналістського твору – в переважній більшості випадків – процес самостійний, індивідуальний. Але, починаючи з визначення і завершуючи публікацією в газеті, він, по суті, стає колективним. У підготовці публікації до друку беруть участь такі співробітники як завідувач відділу, працівник секретаріату, редактор, літературний редактор, коректор, черговий по номеру. І як результат – текст стає плодом колективної праці. Врахуймо й те, що окремий номер газети є, без сумніву, також колективним журналістським твором.
Маємо підстави говорити і про виробничо-творчий характер журналістської праці. Діяльність журналіста, який пише свій твір, організовує рейд, акцію, „круглий стіл”, зустріч із читачами, має творчий характер. Разом з тим такі дії кваліфікуються як виробничі. Бо редакція є своєрідним підприємством, яке виробляє специфічну продукцію – номер газети, комплект номерів і продає їх на ринку інформації. Тому журналіст є одночасно учасником процесу виробничої діяльності редакції.
11. як формується видавнича ціна одного примірника газети.
Одним із методів ціноутворення на етапі встановлення початкової ціни є метод отримання цільового прибутку. Він оснований на оцінці витрат підприємства , для повернення яких слід реалізувати певний обсяг продукції по встановленій ціні. При цьому ціна визначається із розрахунку запланованого прибутку. Використання цього методу пов’язоно з ціновою еластичністю і потребує розрахунку такого рівня ціни , при якому будуть досягнуті обсяги продажу , які забезпечать покриття сукупних витрат і отримання цільового прибутку. S – V = C + P (1.2)P = S – C – V , де (1.1), деS – вартість реалізованої продукції ;,C – сумарні постійні (умовно-постійні) витрати ;,V – сумарні змінні (умовно-змінні) витрати ;P – прибуток .
До основних факторів ціноутворення на мікрорівні відносяться фактори виробництва :
земля. Це поняття включає в себе не тільки земельну ділянку , але і всі природні особливості , що використовуються у виробничому процесі ;
праця. Вплив цього фактору виражається у формі виробничих витрат на заробітну платню ;
капітал. Вплив – у витратах на використані у виробництві матеріали , вироби , конструкції , амортизацію і експлуатацію основних фондів , витратах по виплаті відсотків за кредит.
Також до факторів ціноутворення належать фактори співвідношення попиту і пропозиції , які визначаються формами попиту і пропозиції.
12. як успішно провести передплатну компанію.
Передплатна кампанія - Під час її проведення рекламний матеріал розробляється з урахуванням потреб різних цільових аудиторій. Так, для юридичних осіб використовується каталог (у кольорі) обласних періодичних видань та каталог закордонних видань і видань України. На адреси керівників підприємств, організацій направляються пропозиції (листи-нагадування) із зазначенням термінів і умов оформлення передплати. Условия проведення успішної кампанії: інформування підприємств, організацій та установ про початок передплати на певний період через інтернет, телебачення,радіо; провести "Дні передплатника" та добре проінформувтаи про це споживачів послуг поштового звязку; розіслання листовок-запрошень керівникам організацій,установ,підприємств оформлювати передплату в обєктах поштового звязку. Далі - участь у тендерах, оголошених підприємствами та установами щодо закупівлі послуг із передплати та доставки видань.Надавання споживачам друкованого слова цінову пропозицію, яка буде нижчою, ніж пропозиції конкурентів.Завдання якісної передплати: Рекламування прІоритетних
послуг, популяризація інших послуг;здійснити політику проведення централізованих рекламних кампаній.
13. Просування на ринку газетного бренду - шлях до збільшення тиражу.
Бренд у перекладі з англійського — „марка”. Бренд, якщо спрощено, — це поінформованість про марку цільової аудиторії + задані відносини між маркою і кожним конкретним споживачем. Активне просування марки на ринку — єдиний засіб ефективної торгівлі, орієнтованої на споживачів.
Що більше людей знають про газету і відчувають до неї вже сформовані та перевірені часом емоції, то більше це видання коштує (не лише у матеріальному аспекті). Таким чином, реклама газети є не разовою витратою коштів, а створенням „марочного” капіталу, імені на ринку. Тоді реклама певного ЗМІ починає набувати характеру інвестування коштів у свій бізнес, у просуванні на ринку. Бренд акумулює у собі кошти, витрачені на його рекламування.
Брендінг газетної продукції потребує фахових навичок та неабиякого вміння. Погано продуманий брендінг збільшує збитки за рахунок „недопродажу” товарів, „недоотримання” прибутку. Назва бренду не обов’язково повинна захоплювати менеджерів видань — він повинен подобатися насамперед покупцям. Ось хто головний у цій ситуації, ось на кого робиться ставка. В іншому випадку, імідж від непродуманого бренду низький або нижчий, ніж міг би бути. А отже, такий бренд гірше продається і поступається позиціями на ринку конкурентам, а інвестовані у нього кошти дають менший прибуток.
Дуже важливим, ключовим, є вибір позиціювання бренду у свідомості споживачів — тобто те, як він повинен сприйматися, яку головну думку нести, що підкреслювати, на чому акцентувати, про що згадувати. Не менш важливим є також вибір стратегії просування бренда на ринку та його розвитку. Ці питання можуть вирішувати лише висококваліфіковані спеціалісти.
Суть маркетингу зводиться у першу чергу не до обслуговування клієнта, а до перемоги над конкурентами.
Дуже важливо, щоб за новим проектом уважно стежили як найбільше журналістів інших видань та інтернет-оглядачів, а кожна значна віха у розвитку проекту мала б відбиток в on-line та оff-linе ЗМІ.
14. Головний редактор в ролі адміністратора
Важнейшая функциональная обязанность главного редактора – руководить работой большого коллектива специалистов, которые готовят издание к выпуску. Условно их можно поделить на две группы: творческую и техническую. К технической относятся отдел распространения, администрация, PR-служба, рекламный и производственный отделы, ИТ-отдел. К творческой – редакторат, секретариат (ответственный секретарь, выпускающий редактор), редакторы отделов, фотослужба, арт-директор, дизайнеры, обозреватели, корреспонденты, корректоры, рерайтеры. В функциональные обязанности главного редактора входят также разработка концепции выпуска и развития издания в целом, контроль за выполнением финансового плана, за деятельностью отдела рекламы, введение новых рубрик и разделов, контакты с общественными организациями, властными структурами в рамках интересов издания, работа с авторами.
Главный редактор должен следить, чтобы все сотрудники редакции проводили единую информационную политику издания как при выборе тем для публикаций, так и при их разработке. Для этого ему необходимо иметь четкую жизненную позицию по всем общественным вопросам и твердо следовать ей, ведь главред должен быть всегда готов обратиться к своим читателям со страниц издания по какому-то принципиально важному, волнующему общество вопросу.
Для управления столь сложным производственно-творческим коллективом подходит лишь демократический стиль руководства. Руководитель должен стремиться установить наиболее благоприятный климат в издательстве: привлекать к обсуждению вопросов жизни редакции весь коллектив, общаться с сотрудниками, информировать их о положении дел, давать деловые советы и принимать критику в свой адрес.
В наше время обязанности главного редактора расширяются: ему, помимо творческих и управленческих задач, приходится решать экономические вопросы, от которых зависит существование и материальное благополучие издания. Такая ситуация особенно характерна для редакций небольших периодических изданий.
15. головний редактор як підприємець.
Щоб зайняти позицію головного редактора, крім обов’язкових знань та навичок, потрібен досвід керівної діяльності. Багато чого залежить від типу ЗМІ, адже друковані засоби масової інформації (газети чи журнали) мають свою специфіку в порівнянні з електронними (радіо, телебачення) або мережевими (Інтернет-видання). Навички редактора видавця можна застосовувати: видавництво як самостійне підприємство (тобто редактор-юридична особа), що спеціально займається підготовкою, опрацюванням,випуском, реалізацією різних видів видавничо продукції. Це класичні видавництва, найпотужніший сегмент видавничого ринку, який в останні роки динамічно розвивається і стверджується; Різноманітні організації, фірми, агентства, підприємства, інституції, окремі особи, які мають право займатися видавничою діяльністю згідно зі статутними документами і які зареєстровані в Національному агентстві ISBN. Особливістю цього сегмента є те, що видавництво тут не є юридичною особою, а виступає складовою структурною одиницею, окремим підрозділом цілого підприємства, організації чи установи. І все ж, не маючи власного рахунку, але виробивши свій логотип, таке видавництво в усьому іншому нічим не поступається класичному: така ж організація редакційно-видавничих процесів, такі ж вимоги до редакторського опрацювання та поліграфічного відтворення видавничого продукту, ті ж вимоги дотримання видавничих стандартів, що і в юридично оформленого видавництва.
16.як працює відділ реклами в редакції газети.
Головне завдання, яке стоїть перед відділом реклами в газеті - залучити достатнюкількість рекламних замовлень, щоб забезпечити газеті фінансову стабільність ісамостійність. З цього головного завдання випливають функціональні цілі, які стоять перед відділом реклами:1. Знання рекламного ринку і здатність до аналізу його сильних і слабких сторін.2. Створення діючих баз даних про реальних і потенційних рекламодавців.3. Організація рекламних продажів газетних площ спільними силами, за допомогоюпартнерських рекламних агентств або залучених рекламних агентів.4. Ведення всієї документації.5. При необхідності оформлення реклами для замовника і розміщення її в газеті.6. Формування комерційних пропозицій для активізації роботи з рекламодавцем ізбільшення обсягу рекламних продажів.7. Створення працюючих «прайсів».8. Створення презентаційних матеріалів для забезпечення ефективних рекламнихпродажів.9. Спільно з іншими відділами редакції розробка нових, цікавих для рекламодавцяможливостей розміщення реклами в газеті.Виходячи з цих завдань і вибудовується робота рекламного відділу, включаючи йогоструктуру, кількість працюючих у ньому співробітників та їх обов'язки.
17. як працює відділ продажу видання.
Відділ продажу – основа будь-якої компанії, а менеджери з продажу та по роботі з клієнтами – ключові співробітники, від роботи й навиків яких залежить фінансовий стан фірми, її позиції на ринку, статус і солідність для клієнтів. Основне завдання менеджера з продажу – вміти продати товар/послугу, переконати клієнта співпрацювати саме з цією компанією, в ідеалі – на довгострокових підставах.Відділ розповсюдження займається роботою з Укрпоштою з питань
передплати газети, укладає контракти з державним підприємством «Преса України», яке володіє мережею кіосків у всіх регіонах України, а також з приватними розповсюджувачами та продавцями преси. Часом замість відділу розповсюдження створюється відділ маркетингу, функції якого дещо ширші – крім розповсюдження газети як такого, він вивчає інформаційні потреби різних категорій читачів і надає керівництву редакції поради щодо вдосконалення тематичної спрямованості газети.
19.Що має бути відображено у фінансовому плані редакції
Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду. Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить такі основні підрозділи:
1.План доходів і видатків (план прибутків і збитків).
2.План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).
3. Плановий баланс.
Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Фінансовий план має стати керівним документом, що в ньому треба чітко визначити, звідки, коли та як залучатиметься та витрачатиметься необхідний капітал.=== 7, 19 (по старому списку). відповідь одна
7, 19. Шляхи посилення мотивації творчої діяльності журналістів. Матеріальне заохочення журналістів.
Редакційний менеджер визначає склад редакційного колективу. Він зобов’язаний утверджувати і зміцнювати економічні методи управління редакційним колективом. У ринкових умовах вони на передньому плані у системі методів управління редакцією, до яких належать і організаційні, і психологічні та й інші. Редактор має широкі можливості для фінансового впливу на працю журналіста. Один із шляхів – переведення працівника на більш оплачувану роботу чи регулювання його зарплати розміром гонорару. Має відповідний ефект і заохочення виступів журналіста на сторінках газети (частоти публікацій), залежно від активності, ініціативи, майстерності, ефективності і т.д. Це стимулює творчу працю. У редакціях діють і такі форми матеріального заохочення: премії, пам’ятні подарунки, надання путівки в санаторій тощо. Не слід забувати і про моральне стимулювання – подяку у наказі редактора, вільне відрядження на давно „виношену” тему, уміщення публікації на дошці кращих матеріалів тижня, місяця... Такі заохочення завжди доцільні.
Сьогодні редакції послуговуються контрактною системою найму працівників. Попередня практика укладання трудового договору не завжди була ефективною, приміром, не вказувалося терміну його дії і керівникам важко було звільнити некваліфікованого працівника. Контрактна система гнучкіша, договірна база може бути ініційована редактором, у ній передбачаються особливі умови розірвання контракту. Такий документ складається з двох частин: до першої належать основні положення, пов’язані з режимом праці і відпочинку, характером і умовами праці, зарплатою, відпусткою; у другій – так звані факультативні умови, які стосуються різних сторін соціального захисту, наприклад, контракт з особливо цінним працівником може гарантувати надання йому житлової площі.
20. моральне заохочення творчої діяльності.
У діяльності редактора В. О. Карпенко виділяє такі головні аспекти майстерності: організаційні,творчі та технічні. Організаційні включають в себе матеріальні та моральіх важеліі управління колективом. Сутність морального заохочення полягає в офіційному та прилюдному визнанні досягнень журналістівта їх особливої ролі у загальних успіхах підприємства. Заохочення застосовуються за успішне й сумлінне виконання трудових обов’язків, підвищення продуктивності праці та якості продукції, тривалу та бездоганну роботу, новаторство у праці та за інші досягнення у роботі.
Як засвідчує практика, основними видами морального заохочення є оголошення подяки, нагородження почесною відзнакою, грамотою, занесення прізвища працівника до Книги пошани, присвоєння почесних звань, підвищення у кваліфікаційному класі або розряді. Застосування моральних заохочень на окремих підприємствах може набувати форми певної чіткої системи, яка передбачає різні рівні морального заохочення, кожний з яких залежить від такого показника, як стаж бездефектної роботи на підприємстві. При цьому кожному рівню відповідає відповідна форма морального заохочення. Перехід на наступні рівні відбувається послідовно, в міру зростання морального авторитету конкретного працівника. Моральне заохочення реалізується у формі визнання та схвалення заслуг журналіста, пошани до нього з боку трудового колективу. Воно ґрунтується на моральній заінтересованості журналістів у результатах своєї праці. Вже сам факт заохочення сприймається працівником як висока оцінка його праці та заслуг у даному колективі.
22. як провести "день передплатника"
Відділ розповсюдження займається роботою з Укрпоштою з питань передплати газети, укладає контракти з державним підприємством «Преса України», яке володіє мережею кіосків у всіх регіонах України, а також з приватними розповсюджувачами та продавцями преси.
Мета передплатної кампанії: Збільшити обсяг серед передплатників на щоденну газету.
Завдання передплатної кампании:
1. Дострокова передплата a. Організація акції з дострокової подписке;
2. Альтернативна передплата a. Підписка через Ощадбанк; b. Підписка у кіосках; з. Пільгова подписка
3. Рекламна кампанія a. Реклама в поштових відділеннях; b. Поширення поліграфії серед читачив-переможців
4. Promotion activities a. День передплатника; b. Direct mail; Треба розмістития підшивки в поштових відділеннях міста; провести конкурс серед поштових працівників; провести конкурс серед вузлів зв'язку; активно просувати підписки на радіо; розробити конкурс для передплатників за якийсь період; опубліковати інформації конкурс (самореклама).
24. Як зробити газету привабливою для читачів
З метою зацікавлення читачів газетою, зміцнення обопільних зв’язків практикується низка ефективних заходів.
Одна з російський газет, приміром, в кінці кожної проблемної публікації друкує номер телефону, щоб читач мав змогу подзвонити і більше довідатися про той чи інший предмет, висловити незадоволення чи запропонувати якісь нові ідеї. Щоб привабити рекламодавця Мішель А. Картер і Гілліан Кей у брошурі „Як керувати газетою” пропонують запитати своїх читачів, чи використовують вони комп’ютери на роботі та чи збираються придбати їх для офісу. Якщо ви повідомите зацікавлену фірму, що 25% читачів користуються комп’ютерами, а 15% – планує придбати їх найближчим часом, це може спонукати її власника розмістити на сторінках газети рекламу.
Однією з найпоширеніших форм масової роботи редакції є організація т.зв. „круглих столів”. Тобто, у редакції відбувається зустріч представників якоїсь однієї соціальної групи чи професії – підприємців, політиків, директорів середніх державних та приватних шкіл, фермерів чи священнослужителів різних конфесій тощо. Такий захід готує, як правило, редакційний працівник, він керує ним, він же і пише. Редакція отримує у результаті різносторонню інформацію, яка не вся подається одразу читачеві, теми зачеплені під час „круглого столу” пізніше дістають розвиток в окремих публікаціях.
Залучити читача до газети можна, оголосивши конкурс, наприклад, на кращу фотоілюстрацію, карикатуру, малюнок, нарис чи репортаж. Звісно, перед тим необхідно надрукувати його умови, дати поради учасникам, визначити терміни. Таким чином можна вирішити питання браку матеріалів, знайти потрібних для редакції людей. У нинішніх умовах з’являються нові форми масової робот: „гаряча лінія”, експрес-опитування, інформаційне спонсорство (фестиваль, спортивні змагання, актуальна конференція), свято газети тощо. Кожна редакція визначає найдоцільніші форми масової роботи.
25. Однією з важливих якостей менеджера-керівника є уміння попереджувати конфлікти, а у разі виникнення – аналізувати і вирішувати їх.
У випадку міжособистісних конфліктів (між підлеглими), конфліктуючі сторони можуть самі вирішити конфлікт, а іноді доводиться це робити за допомогою посередника. У ролі посередника найчастіше доводиться бути менеджеру. Вони витрачають майже 20% свого робочого часу на запобігання та вирішення конфліктів. Встановлено, що втрати від конфліктів і післяконфліктних переживань становлять 15% робочого часу менеджера [17].
У менеджера часто бувають ситуації, коли доводиться критикувати підлеглих, робити їм зауваження. Менеджеру слід навчитися критикувати людей таким чином, щоб не викликати у них образу і гнів. Мотиви критики, форми і виявлення її можуть бути різними, а саме з метою:
-допомогти ділу – критика стосується суті справи і висловлюється спокійно, без приниження гідності людини, тому до такої критики найчастіше прислуховуються;
-показати себе – використовується, щоб виявити перед всіма свої ерудицію, знання, досвід, значущість. Така критика не є конструктивною;
-зведення рахунків – той, хто критикує, начебто піклується про справу, а насправді хоче помститися за стару образу;
-перестрахування – використовується як засіб завуалювати свою невпевненість;
-упередження заслуженого звинувачення – використовується, щоб нейтралізувати звинувачення з боку підлеглих, особливо під час наради, зборів тощо;
-контратаки – це негативна реакція на критичне зауваження;
-отримання емоційного розряду – деякі люди отримують задоволення, принижуючи гідність іншої людини.
Дослідження показують, що найкраще сприймають люди конструктивну критику, в якій є підтекст про повагу до людини та віра в її здібності, знання та досвід.
26.От формата газеты, то есть от размеров ее страницы, зависит формат газетной полосы. Полоса — это запечатанная площадь газетной страницы. Полоса всегда меньше газетной страницы, в которую, кроме полосы, входят верхнее, нижнее и боковое поля и часть средника, разделяющего смежные полосы газеты. Обычно полоса занимает 4/5 площади газетной страницы.
Размеры полосы когда—то считались в типографских квадратах и пунктах, но теперь эти единицы измерения мало кто помнит, поэтому в основном измерения происходят в миллиметрах и сантиметрах, благо современные пакеты верстки позволяют использовать эти единицы.
Ширина полосы газеты формата А2 — примерно 388 мм , высота — 535—540 мм. Ширина полосы газеты, выходящей в формате A3, может быть примерно 257 мм , высота — 379 мм (данные размеры приведены ориентировочно). При равных размерах полей суммарная площадь двух полос газеты формата А3 будет меньше площади полосы газеты формата А2.
В исключительных случаях ширину или высоту полосы могут несколько увеличивать за счет полей. Однако чрезмерно удлинять или расширять полосы не рекомендуется, так как это ухудшает внешний вид страницы.
27.План – одна из главных форм решения, которое принимает руководитель коллектива. Вместе с тем значение этого метода управления редакцией связано с тем, что процесс планирования принимает коллективный характер, в него вовлекаются все журналисты, каждый из которых заинтересован в содержании плана.
28. Як ефективно використати творчий потенціал кожного журналіста редакції
В реальній практиці спосіб творчості журналіста являє собою єдність узагальнених методів і індивідуалізованих прийомів діяльності, що типізуються. Не слід поширювати вимоги, що пред'являються до публіцистичного виступу журналіста, на матеріали іншого вигляду і чекати застосування творчого прийому, скажімо, в зведенні статистичного управління. Творчий прийом відкривається кожного разу наново, але цей винахід можливий лише на міцному фундаменті професійного досвіду і професійної культури. Творчий прийом не протистоїть методам, що діють, але зростає на їх грунті як продуктивного розвиток професійного, колективного досвіду. У свою чергу, редакційні цілі спонукають журналістів до широкого і всестороннього використання теоретичних методів пізнання, що забезпечують достовірно наукову основу твору. Цілісність функціональної програми створюють передумови для органічної взаємодії емпіричних і теоретичних методів в журналістиці, для їх використання в багатообразній творчій практиці журналістів.
29.Колективний договір між адміністрацією редакції та колективом. Що в ньому має бути відображено
Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Складається між редактором або керівником та профспілковою організацією або вільно обраними представниками журналістами. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
-зміни в організації виробництва і праці;
-забезпечення продуктивної зайнятості;
-нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);
-встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і -використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);
-режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
-умов і охорони праці;
-забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
-гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
-умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) -співвідношень в оплаті праці.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
30. робота головного редактора над змістом газети.
У рамках концепції ЗМІ він проводить наради та планерки, вносить пропозиції та корективи в роботу, стежить за розвитком зовнішньої форми і змістом видання. Загалом, визначає інформаційну політику очолюваного ним засобу масової інформації. Головний редактор повинен стежити, щоб всі співробітники редакції проводили єдину інформаційну політику видання як при виборі тем для публікацій, так і при їх розробці. Для цього йому необхідно мати чітку життєву позицію з усіх суспільних питань і твердо слідувати їй, адже головний редактор повинен бути завжди готовий звернутися до своїх читачів зі сторінок видання за якимось принципово важливого, хвилюючого суспільство питання. Функціональні обов'язки головного редактора формуються довкола двох основних напрямів його діяльності: організаційного і творчого.Творчий напрям передбачає:
ознайомлення з авторськими оригіналами, одержаними за замовленням чи самопливом;вибіркове читання видавничих оригіналів на одному з етапів редакційно-видавничої підготовки (після опрацювання редактором; перша, друга верстки; чисті аркуші);прочитання на одному з етапів редагування особливо важливих за змістом оригіналів;аналіз рецензій, опублікованих у пресі, на випущені власні видання; вивчення кон'юнктури видавничого ринку, тематики близьких за профілем видавництва суміжних видавничих організацій з метою уникнення дублювання при плануванні видань;
31.Форми та методи заохочення передплатників газети.
Одним из эффективных способов решения задачи по привлечению подписчиков является использование метода прямого телефонного маркетинга с помощью профессионального Call - центра. Основное преимущество: Call - центры могут в короткие сроки обработать десятки тысяч представителей целевой аудитории и работу эту выполняют профессиональные, специально обученные операторы. Это позволяет издателям с одной стороны существенно снижать стоимость привлечения подписчика, а с другой – многократно увеличивать число самих подписчиков.
Для набора подписок издательства используют следующие средства :
-рекламные вкладыши в своих собственных журналах
-кампании прямой рекламной рассылки
-сайты Интернета
-розничные сети распространителей
Издательства также прибегают к помощи компаний, специализирующихся на реализации подписок
32. Особистий приклад – ефективний засіб управління колективом редакції
Як повноважний керівник, головний редактор газети здійснює планувальну і контролюючу функції, підбирає і розставляє кадри, очолює підготовку і випуск видання у світ. Він зобов’язаний турбуватися за розвиток матеріально-технічної бази редакції, задоволення різносторонніх потреб колективу. Однією з вимог до головного менеджера є лідерство, яке повинне проявлятися і в творчій роботі керівника колективу, яка складається з двох частин – редакторської і літературної. У першому випадку він редагує матеріали своїх працівників, у другому – пише власні. Звичайно, авторитет керівника значно зростає, коли його публікації є зразком для інших. Творча безпомічність редактора часто стає причиною погіршення соціально-психологічного клімату у редакції.
Редактор повинен бути впливовою особою в регіоні розповсюдження газети. Його позаредакційні функції можуть бути спрямованими на підвищення авторитету газети. Часто керівники газет є депутатами місцевих рад, очолюють регіональні організації Національної спілки журналістів, громадські чи партійні організації, стають ініціаторами фестивалів, спортивних змагань тощо. Все це слугує конкретному виданню. Останніми роками у самодостатніх виданнях, які мають власну поліграфічну базу, систему розповсюдження спостерігається і така тенденція: головний редактор стає фактично генеральним директором, окрім творчої роботи він займається господарською і комерційною діяльністю. За таких умов він змушений делегувати функції з редагування газети своєму заступникові.
33. Робота головного редактора з читацькою поштою.
Є багато показників популярності, визнання газети. Одним із них завжди була читацька пошта. У недавні радянські часи кількість листів завищувалася, створювалися різні штучні умови для накопичення пошти (відповіді на кросворди, загадки, ребуси, надумане анкетування тощо). Але було чимало листів по суті, що стосувалися різних негараздів у суспільстві – редакція газети виконувала роль важливої інстанції полагодження якоїсь конкретної господарської чи приватної справи. Потоки відгуків викликали різні публікації, особливо на моральні теми. Уважно ставилися до скарги, реагування на яку було обов’язковим атрибутом. Працівники редакції витрачали дуже багато дорогоцінного часу на розслідування, вивчення пошти і т.д. Нині кількість листів до редакцій газет різко зменшилася. Причин тут кілька – читачі вже не ставляться до газети як до інстанції, яка мала великі можливості. З другого боку, більшість редакцій відмовляються листуватися з читачами, не зобов’язуються відповідати на листи і друкують лише те, що замовляють. Таке право передбачене відповідним законодавством. Чи є від цього користь редакціям? З одного боку, у журналістів зменшилося рутинної роботи. Але водночас почало щезати важливе джерело інформації: бо у листах, навіть анонімних, писалося інколи таке, що не отримає жодним іншим способом. Як свідчить світовий досвід – до листів слід ставитися уважно і періодично використовувати їх на газетних сторінках. Вони збагачують „ансамбль” виступів газети, роблять її жанрову палітру до певної міри „інтимною”. У кожній редакції мусить існувати власна система використання пошти, з якою повинна бути ознайомлена якнайширша читацька аудиторія. Насамперед, слід визначити частину рубрик за листами, періодичність їх появи. Можливості використання листа величезні: це лист з коментарем спеціаліста чи журналіста, тематична добірка листів, аналітичні огляди редакційної пошти, листування з читачами як пряме, так і на сторінках газети. Лист може стати основою журналістського розслідування, основною формою полеміки в газеті. Дуже багато у цій справі залежить від професійної майстерності, відповідальності та ініціативи журналістів. Звісно, насамперед, від тих, хто вирішує найголовніші проблеми редакційного менеджменту.
34.конфлікти в колективі та шляхи їх подолання.
Ключ рішення цієї проблеми складається в тому, щоб глянути на конфлікт, як на задачу, що повинна бути вирішена: у першу чергу визначити причину конфлікту, а потім - застосувати відповідному техніку рішення конфліктних проблем. Процес у цілому починається з розгляду конфліктів і визначення їх. Потім необхідно розглянути причини конфліктів і загострити увагу на джерелі напруги. В серйозних конфліктах завжди мають місце емоції учасників. Таким чином, одним з перших кроків до вирішення конфлікту є подолання негативних емоцій - власних і емоцій інших людей. Після подолання емоцій з'являється можливість використовувати відповідно розум або інтуїцію для того, щоб сформулювати можливі рішення, прийнятні для всіх зацікавлених сторін. Конфлікт вирішується успішніше, якщо обидві сторони зацікавлені в досягненні деякого загального результату, спонукаючого їх до співпраці. Досвід спільної діяльності в ім'я досягнення загальної мети зближує партнерів, дозволяє відкривати нові, додаткові способи подолання труднощів і прикрощів, пов'язаних з розв'язанням конфлікту. Успішне рішення спільних задач підвищує також міру взаємної довіри, що полегшує ризик відвертості в спілкуванні. Це - момент надзвичайної важливості, оскільки люди часто навіть не уявляють собі, що можна співробітничати з людиною, з якою знаходишся в конфліктних відносинах.
36. Як сформувати тижневий план газети
У тижневому плані редакції, як одному з видів оперативного планування, що характеризується граничною конкретністю, чітко відображається зміст номерів газети впродовж тижня, з одного боку, і участь кожного журналіста, кожного підрозділу колективу у випуску видання, з другого боку. У тижневому плані зримо проглядається географія публікацій, раціональні пропорції позитивних і критичних, великих за розміром і дрібних, проблемних і оперативних матеріалів, а також їх жанрове втілення
41. Типичное построение газеты последнее время осуществляется укрупненными разделами – блоками. Как правило, это блоки «Новости», «Политика и общество», «Экономика и бизнес», «Культура, спорт, отдых». Внутри блоков формируется своя система постоянных рубрик и сменных страниц, посвященных конкретным темам.
Традиционным газетным подходом, принятым во всем мире, является группировка материалов по полосам, а внутри полос – по темам. Большинство газетчиков со стажем прекрасно это знают. Упоминаю об этом принципе на всякий случай, так как не уверен, что редакционная молодежь о нем слышала.
Отдельным блоком размещается, как правило, программа ТВ с сопутствующими анонсами фильмов.
Если вы рассчитываете на привлечение большого объема рекламы, то бизнес-блок может быть дополнен специальной вкладкой для блочных и строчных объявлений, а также прайсов предприятий.
В любом случае газетчики стремятся, чтобы структура была понятной, и читатель легко ориентировался в газете и находил то, что его интересует.
Для удовлетворения дополнительных потребностей своих читателей и рекламодателей газеты в последнее время освоили выпуск вкладок и тематических приложений. Как правило, выбирается тема, не только интересующая читателей, но и обладающая рекламным потенциалом – «Здоровье», «Автомобили», «Летний отпуск», «Абитуриент». Вкладки дают возможность привлечь в газету дополнительную рекламу и уже «за счет рекламодателя» дать читателям дополнительный объем информации по актуальной теме. Вкладки позволяют газетам более гибко реагировать на запросы новых и традиционных читателей, формировать дополнительный объем и периодичность, не затрагивая привычную структуру основного продукта. Важное преимущество вкладок – возможность предложить более качественную цветную полиграфию.
42. Організація роботи редакційної колегії. Принципи її формування
Редакційна колегія – дорадчий орган управління діяльністю редакції друкованого засобу масової інформації – створюється, діє та припиняє свою діяльність відповідно до статуту редакції і очолюється її редактором (головним редактором).
Рішення редакційної колегії набирає чинності після його затвердження редактором (головним редактором).
48. Співпраця газети з владою
Суспільні процеси, що відбуваються в державі, стимулюють діяльність засобів масової інформації, які фактично виконують роль модератора між владою й народом. Відтак, тема влади є провідною у виданнях як приватних, так і державних. У більшості ЗМІ політична тема, тобто тема влади, є якщо не домінуючою, то поширеною.
Завдання засобів масової комунікації – донести до влади теми, що хвилюють громадян, їх потреби,очікування й думки. Завдання політики – сповіщати громадськість про свої плани та рішення через ЗМІ. Журналістам потрібні політики як джерело інформації, а політикам потрібні журналісти як канал комунікації. Проблема формування взаємин у моделі «Влада – ЗМІ» надзвичайно важлива в сучасному українському демократичному медіа просторі. Її намагаються вирішити журналістикознавці, соціологи та політологи, торкаючись різних аспектів цього питання.
влада – це спеціально організована система державних органів, організацій та установ, створена управління всіма сферами суспільного життя. Отже, державні службовці покликані забезпечити функціонування усіх сфер держави, тобто нормальне життя її громадян.
В. Різун вважає журналістику посередником між владою і громадою: «Посередники бувають двох типів: (1) байдужі до того, в чому вони є посередниками, і (2) які мають свою позицію, є самодостатніми як суб’єкти посередницької діяльності, якою вони ведуть свою політику» Перші з них, на думку науковця, не більше ніж виразники інтересів влади або громади, лише засоби в їхніх руках. Другі фактично виконують роль соціального владного інституту, оскільки ведуть інформаційну політику, бо не хочуть бути засобами для інших суб’єктів суспільної
діяльності.
Ю. Фінклер розвиває цю точку зору, зазначаючи: «У світі існують три типи суспільної організації медій: перший – державна організація, за якою медіа безпосередньо фінансує держава; другий – суспільно правова організація, яка намагається звільнити їх як від державної, так і від приватної залежності; третій – плюралізм медій при плюралізмі влади в суспільстві, що означає розподіл у суспільстві економічної, соціальної, власне політичної та інформаційної влади. Настав час самій державі визначитись і конкретизувати правила медійної гри» .
модель «Влада – ЗМІ» має такі основні позиції:
ЗМІ як інструмент у руках влади;
суто інформаційна роль, без аналізу, коментарів, оцінок;
постійна критика влади, повне їй протистояння, тільки негативна інформація;
діалог двох головних суб’єктів суспільної діяльності, який виражається в
інформуванні населення про дії влади, аналізу результатів її вчинків, де має місце і
критика, й реальна оцінка