Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький державний комерційний технікум
Розглянуто і схвалено
на засіданні циклової комісії
Протокол № 1 від 29 серпня 2013 р.
Голова ц/к:_______О. В. Бурденюк
Методичні вказівки та завдання
для самостійної роботи студентів
з дисципліни «Організація і технологія
торговельних процесів»
Спеціальність 5. 03051001 «Товарознавство та
комерційна діяльність»
Розробила викладач
комерційних дисциплін : О. В. Бурденюк
Чернівці 2013 р
Пояснювальна записка
Організація і технологія торговельних процесів — дисципліна циклу професійної та практичної підготовки освітньо-професійної програми - складової галузевого стандарту підготовки молодших спеціалістів за напрямом 030510 «Товарознавство та торговельне підприємництво» та зі спеціальності 5. 03051001 «Товарознавство та комерційна діяльність».
Метою даних методичних рекомендацій є надання допомоги студентам у самостійні й роботі з вивчення навчального матеріалу, засвоєння навичок з рішення ситуацій; розв'язання задач, розвиток творчих здібностей та морально-вольових зусиль.
На самостійну роботу за навчальним планом передбачено - 53 години.
Завдання для самостійної роботи розроблено відповідно до навчальної програми з дисципліни : «Організація і технологія торговельних процесів».
Самостійна робота передбачає вивчення окремих теоретичних питань, виконання дослідницької роботи, складання схем, рішення ситуацій.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
З дисципліни «Організація і технологія торговельних процесів»
|
№ n/n |
Кількість Годин |
Тема самостійної роботи |
Питання самостійної роботи |
№ самостійної роботи |
Форма поточного контролю |
|
1 |
8 |
«Функції та характерні риси роздрібних торговельних підприємств, роздрібних торговців». Розміщення підприємств торгівлі в місті. |
|
1 |
Усне опитування на семінарі |
|
2 |
3 |
«Чинники, що впливають на склад і розміри приміщень магазину» |
1. Чинники, що впливають на склад і розміри приміщень магазину. 2. Ознайомлення з технологічним плануванням торговельних залів магазинів. |
2 |
Предметний диктант, перевірка рефератів |
|
3 |
4 |
«Організація і технологія торговельних процесів на підприємствах оптової торгівлі» |
1. Суть та зміст торговельно-технологічного процесу в магазині. 2. Принципи організації торгово-технологічного в магазині. |
3 |
Усне опитування |
|
4 |
6 |
«Шляхи вдосконалення організації робіт зі зберігання та підготування товарів до продажу» |
|
4 |
Усне опитування |
|
5 |
2 |
«Торговельні послуги як чинник, підвищення якості торговельного обслуговування населення» |
1. Торговельні послуги як чинник підвищення якості торговельного обслуговування населення. 2. Ознайомлення зі станом культури обслуговуванні в магазинах міста. |
5 |
Усне опитування на лекції Перевірка рефератів |
|
6 |
4 |
«Розвиток руху із захисту прав споживачів» |
1. Історія розвитку руху із захисту прав споживачів. 2. Конституція України про захист прав споживачів. |
6 |
Усне опитування |
|
7 |
6 |
«Правила роздрібної торгівлі окремими видами товарів» |
1. Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних товарів і фонограм. 2. Правила торгівлі виробами із дорогоцінних металів та каменів. |
7 |
Перевірка зошитів |
|
8 |
4 |
«Торгівля на ярмарках та базарах». Організація торгівлі на ринках. |
|
8 |
Усне опитування на семінарі |
|
9 |
6 |
«Урахування психології покупців при викладці товарів». |
викладки товарів в торговельному залі.
викладці товарів. Шляхи підвищення ефективності використання торговельного обладнання. |
9 |
Перевірка рефератів |
|
10 |
6 |
«Напрямки розвитку складського господарства. Особливості будови спеціальних і загально-товарних складів». |
|
10 |
Усне опитування |
|
11 |
8 |
«Чинники, що впливають на складський оперативний процес». Принципи ефективного використання площ складу для зберігання товарів. |
|
11 |
Усне опитування |
|
12 |
6 |
«Роль тари і пакування в раціоналізації технології роздрібної та оптової торгівлі та в процесі обороту товарів». |
|
12 |
Усне опитування |
|
13 |
8 |
«Вплив транспортних операцій на прискорення обороту товарно-матеріальних цінностей і підвищення рентабельності торговельних підприємств» |
|
13 |
Усне опитування |
Тема 1.1. Роздрібна торговельна мережа.
Самостійна робота №1.
Тема самостійної роботи : «Функції та характерні риси роздрібних
торговельних підприємств, роздрібних торговців. Розміщення підприємств торгівлі в місті».
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу, виконання
роботи дослідницького характеру.
Мета роботи : Ознайомитись з функціями та ознаками роздрібних
торговельних підприємств, з типами роздрібних торговельних підприємств.
Кількість годин - 8
Основні підручники :
Господарський кодекс України № 436-М від 16.01.2003р.
Студенти повинні знати характерні риси підприємства торгівлі, його функції, принципи розміщення торговельних підприємств в містах
Студенти повинні вміти визначати тип магазину, оцінювати відповідність
розміщення торговельної мережі в місті встановленим принципам..
Міждисциплінарна інтеграція:
Забезпечуючи дисципліни: «Комерційна діяльність».
Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : «Форми та методи продажу товарів».
Питання для вивчення матеріалу :
торговці.
торговців. Види роздрібної торговельної мережі.
підприємств.
Порядок виконання самостійної, роботи
Методичні рекомендації.
1. Поняття про торговельне підприємство, його ознаки та функції. Роздрібні торговці.
Під роздрібним торговцем розуміють юридичну або фізичну особу (організацію, фірму, компанію, підприємство, одиниць тощо), що є завершальною ланкою різноманітних каналів, товаропросування від виробників до споживачів, діє на споживчому ринку і спеціалізується на продажу товарів та послуг, призначених для особистого кінцевого використання і споживання.
Роздрібні торговці концентрують свою діяльність виключно на споживчому, роздрібному ринку, у сфері ритейлінгового бізнесу. Спільною ознакою роздрібних торговців незалежно від організаційно-правової форми й обсягів діяльності є виконання єдиних функцій:
► забезпечення конкретного асортименту товарів або послуг ;
► подрібнення закуплених партій товарів;
► короткочасне зберігання запасів;
► забезпечення сервісу.
Забезпечення конкретного асортименту товарів або послуг виявляється в концентрації на відносно невеликій площі магазину значної кількості видів, різновидів і найменувань товарів, придбаних від багатьох товаровиробників. Конкретність асортименту визначається ступенем спеціалізації роздрібного торговця і може коливатися від універсального до вузькоспеціалізованого.
Подрібнення закуплених партій товарів органічно впливає із суттєвої різниці в підходах до формування виробничого і торговельного асортименту. Оскільки товаровиробник прагне збути максимальну кількість практичного однотипного товару, а споживач – придбати мінімальну кількість кожного товару в асортименті, роздрібний торговець повинен розукрупнити отримані від постачальників товарні партії, звільнити товари від транспортної тари та підготувати їх до реалізації.
Короткочасне зберігання запасів є вимушеною необхідністю для роздрібних торговців, оскільки вони повинні гарантувати покупцям стабільне і безперешкодне придбання товарів традиційного для даного торговця асортименту. Здійснюючи зберігання товарів, роздрібні торговці перебирають на себе додаткові видатки, яких натомість не несуть покупці, уникаючи потреби самостійно створювати запаси товарів, знаючи, що ці товари у будь-який час можна придбати у роздрібній торгівельній мережі.
Забезпечення сервісу передбачає для будь-якого роздрібного торговця організацію поряд з веденням процесу продажу товарів комплексу послуг, покликаного не тільки полегшити й збільшити реалізацію, але й витримати високий стандарт обслуговування споживачів.
Внутрішня конкуренція має місце між аналогічними за спеціалізацією і типорозмірами, рівноцінними за масштабами і обсягами діяльності торговельними підприємствами.
Взаємна конкуренція полягає у змагальності між торговельними підприємствами з різним ступенем організації торгівлі, обсягами обігу з приводу реалізації товарів аналогічного асортименту.
У сучасних умовах конкуренція на споживчому ринку є важливим фактором активізації діяльності роздрібних торговців. Воно проводиться в напрямках:
► організації змішаної торгівлі – паралельної реалізації товарів, які не належать до основної спеціалізації торговельного підприємства, але реалізуються в мінімальному або розширеному асортименті з метою створення додаткових зручностей для стабільного контингенту покупців;
► диверсифікація видів діяльності, коли поряд з основною спеціалізацією роздрібні торговці займаються заготівлями, побутовим обслуговуванням тощо;
► правильного вибору місця розташування торговельного підприємства;
► побудови ефективної стратегії ведення роздрібної торгівлі – довгострокової концепції функціонування та розвитку роздрібного торговця.
Колективна форма власності представлена в роздрібній торгівлі магазинами і торговельними одиницями, що належать колективам власників, зазвичай безпосередньо колективам працівників магазину.
Кооперативна власність – ґрунтується на пайовому володінні основними і обіговими коштами пайовиків, які обєднають свої матеріальні і фінансові ресурси для першочергового забезпечення власних потреб у постачанні товарами.
Приватна роздрібна торгівля – базується на веденні торговельного обслуговування за власний кошт і на власний розсуд окремих груп.
Державна форма власності для неї характерною є повна власність на основні та обігові кошти з боку держави.
Відомчі торговельні системи – це організації та підприємства, що збереглися при державних підприємствах і об'єднаннях гірничодобувної, сталеплавильної промисловості, транспортних галузях, тощо.
Комунальними роздрібними торговцями є ті, що в ході приватизації в силу різних причин не були придбані колективами працівників способом прямого викупу або через аукціон, і залишилися у власності місцевих органів влади.
До змішаних форм власності належать роздрібні торговці, діяльність яких ґрунтується на об'єднанні матеріальних і фінансових ресурсів представників двох або більше форм власності.
Вибір сегмента ринку, спеціалізації і параметрів суб'єкта передбачає всебічне обґрунтування доцільності і ефективності роботи в конкретному сегменті роздрібного ринку.
Розрахунок потреби в стартовому капіталі передбачає визначення обсягів інвестицій для початку роздрібної торгівлі.
Формування роздрібного торговельного асортименту проводиться в повній відповідності з обраною спеціалізацією, фізико-хімічними властивостями товарів, правилами торговельного сусідства.
Визначення постачальників і потреби в обсягах закупівель здійснюється з метою: вивчення комерційної пропозиції товаровиробників і оптових продавців; розрахунку потреби в оптових закупівлях.
Формування номенклатури послуг для покупців передбачає розроблення переліку до реалізаційних, супутніх реалізації і після реалізаційних послуг, покликаних прискорювати процес реалізації.
|
Вибір сегмента ринку, спеціалізації і параметри субєкта |
|
Розрахунок потреби в стартовому капіталі |
|
Формування роздрібного торгівельного асортименту |
|
Визначення постачальників і потреби в обсягах закупівель |
|
Формування номенклатури послуг для покупців |
|
Проектування методів роздрібного продажу |
|
Аналіз і прогнозування конюнктури і ризику |
|
Формування власної цінової політики субєкта |
|
Установлення оптимальних форм розрахунків з постачальниками |
|
Установлення форм матеріального стимулювання персоналу |
|
Розрахунок можливої суми доходів |
|
Прогноз суми постійних і змінних витрат |
|
Прогноз можливої суми прибутку |
|
Установлення напрямків розподілу прибутку |
Проектування методів роздрібного продажу – це комплексний процес добору та розміщення основного й допоміжного торговельного обладнання.
Аналіз і прогнозування кон’юнктури і ризику проводиться для встановлення комерційної привабливості й ефективності роздрібної реалізації в даному сегменті товарного ринку.
Формування власної цінової політики суб'єкта стосується вибору механізму ціноутворення і формування торговельних надбавок роздрібними торговцями.
Установлення оптимальних форм розрахунків з постачальниками проводиться роздрібним торговцем для планування оперативної роботи і, крім цього, є додатковим резервом економії його обігових коштів.
Установлення форм матеріального стимулювання персоналу спрямовано на підвищення матеріальної зацікавленості працівників підприємства в кінцевих результатах роботи.
Розрахунок можливої суми доходів є важливим для оцінки результатів роботи роздрібного торговця за конкретний проміжок часу і співвідношення з первісними капіталовкладеннями.
Прогноз суми постійних і змінних витрат необхідний для оцінки фінансової стабільності роздрібного торговця, розрахунку точок рентабельності та беззбитковості даного підприємства.
Прогноз можливої суми прибутку здійснюється власником для визначення доцільності організації й відкриття даного торговельного підприємства з огляду на його перспективну рентабельність.
Питання для самоперевірки
2. Характеристика основних організаційно-правових форм роздрібних торговців.
Методичні рекомендації.
Самостійні торговельні організації і підприємства функціонують у формах: акціонерних товариств відкритого і закритого типу; товариств з повною, додатковою і обмеженою відповідальністю; кооперативних споживчих товариств (спілок), роздрібних торговельних об'єднань, госпрозрахункових роздрібних торговельних підприємств; торговельно – виробничих концернів, груп, асоціацій; збутово – реалізаційних приватних підприємств та ін.
Найбільші за потенціалом роздрібні торговці формуються у вигляді акціонерних товариств відкритого і закритого типу. Акціонерні товариства мають практично необмежені можливості для розгортання торговельної діяльності, оскільки володіють здатністю за колегіальним рішенням акціонерів на власний розсуд регулювати обсяги акціонерного капіталу способом емісії, розповсюдження, обігу акцій.
Значним потенціалом і помітною часткою у загальному обігу на роздрібному ринку відзначаються підприємства з необмеженою відповідальністю – повні товариства або партнерства. Ці суб'єкти роздрібної торгівлі – торговельні компанії, фірми – мають підвищений авторитет на ринку, адже законодавчо партнерські товариства повною мірою відповідають за своїми зобов’язаннями перед контрагентами.
У вітчизняній практиці торгівлі починаються з'являтися торговельні фірми у формі товариств з додатковою відповідальністю, що об'єднують капітал власника (власників) із внесками незалежних інвесторів, які прагнуть отримати девіденти на вкладені кошти.
Більшість дрібних та середніх суб'єктів вітчизняної роздрібної торгівлі, та й більшості пострадянських країн, функціонують як товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Вона характеризується обмеженням цивільної відповідальності власників розміром внесеного ними в статутний фонд товариства відносно невеликого обсягу капіталу є доволі прийнятним.
Споживчі товариства системи споживчої кооперації – це історично сформований тип диверсифікованої виробничо – торговельної організації, заснованої на кооперативній, пайовій формі власності, основним напрямком роботи якої залишається організація роздрібного торговельного обслуговування мешканців села.
Розкрупнення й подрібнення функціональної вертикалі систем споживчої кооперації в ринкових умовах привело до утворення нових організаційних формувань в системі споживчої кооперації – госпрозрахункових роздрібних торговельних підприємств (ГРТП).
Торговельні асоціації створюються незалежними роздрібними торговцями для вирішення спільних, переважно закупівельно – постачальницьких, комерційних функцій.
Збутово – реалізаційні приватні підприємства створюються фізичними особами для реалізації приватнопідприємницької ініціативи громадян і забезпечують їх потреби і веденні роздрібної реалізації.
Крім організаційно-правової побудови суб'єкта роздрібної торгівлі характеризуються також організаційною структурою.
У склад мережі роздрібних торговців можна виділити 5 основних видів: стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонару і пересувну.
Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем сталості місцезнаходження, принципами організації роботи , характером капітальності споруди.
Питання для самоперевірки
1. У чому полягає сутність поняття роздрібної торговельної мережі?
2. Які суб’єкти споживчого ринку належать до роздрібних торговців?
3. Як поділяються роздрібні торговці за організаційно-правовим статусом?
3. Типи роздрібних торговців. Розміщення роздрібних торговельних підприємств.
Методичні рекомендації.
В процесі виконання практичною завдання потрібно звернути увагу на наявність у
Вашому районі міста універсальних, спеціалізований, вузькоспеціалізованих та інших типів магазинів.
Проаналізуйте: чи правильно розміщена торговельна мережа чи створює вона
зручності для населення у придбанні товари.
Спеціалізація в роздрібній торгівлі – це форма поділу праці між роздрібними торговцями на основі одночасного добровільного обмеження, проте, і поглиблення основного асортименту. Спеціалізація роздрібної торговельної мережі розвивається у формах товарної спеціалізації і спеціалізації за споживчими комплексами.
За ознакою товарної спеціалізації розрізняють вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, комбіновані, універсальні та змішані підприємства й одиниці.
Вузькоспеціалізовані роздрібні торговці обмежують товарний асортимент кількома найменуваннями товарів, найчастіше – товарною підгрупою (ґудзики, хліб, молоко, дитяче взуття).
Спеціалізовані торговельні підприємства й одиниці проводять реалізацію товарів тільки однієї товарної групи (взуття, одяг, хліб і хлібобулочні вироби).
Роздрібні торговці комбінованої спеціалізації займаються реалізацією товарів кількох споріднених за характером попиту груп (овочі-фрукти, галантерея-парфуми).
Універсальні магазини, до яких належать універмаги, універсами, гіпермаркети, супермаркети, реалізують товари надзвичайно широкої номенклатури через спеціалізовані секції або торгові місця.
Змішані спеціалізація характерна для тих торговців, що одночасно реалізують продовольчі і непродовольчі товари без організації відокремлених спеціалізованих секцій чи торгових місць.
Спеціалізація за споживчими комплексами полягає в підборі з товарів різних груп споживчих комплексів тематично спрямованих на певний контингент споживачів; організацію побуту; організацію дозвілля і відпочинку тощо. Дана форма спеціалізація за рахунок забезпечення комплексного задоволення попиту є особливо привабливою для покупців, оскільки значно скорочує затрати часу населення на здійснення купівель.
Під типом роздрібного торговця розуміють характерний аналог, зразок торговельного підприємства або одиниці, виділений за ознаками капітальності і параметрів споруди даного суб’єкта торгівлі, а також основний його спеціалізації.
Тип роздрібного торговця являє собою такий різновид торговельного підприємства або одиниці, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, формами продажу товарів.
Найпомітнішими є відмінності в структурі типів магазинів (крамниць) – найбільших і найчисленніших суб’єктів роздрібного торговельного обслуговування населення. У складі крамниць залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації виділяють такі основні типи:
Гіпермаркет – магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею 3000 кв. м.
Універмаг – магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею 1500 кв. м.
Універсам або супермаркет – магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею 400 кв. м.
Міні-Маркет – магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею 200 кв. м.
Торговельний цент – група торговельних обєктів, зосереджених в одному місці керованих як одне ціле.
Комісійний магазин – магазин – комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах договору комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.
Дискаунт – тип магазину, що характеризується обмеженою номенклатурою торгових послуг, до того ж у ньому товари повсякденного попиту реалізується за порівняно низькими цінами.
До основних типів звичайних продовольчих магазинів також відносять: «Гастроном» - торгова площа - 400-2000 м2, «Овочі-фрукти» - торгова площа – 250-400 м2, «Хлібокондитерські вироби» - торгова площа – 250-400 м2.
Розвиток роздрібного ринку поступово приводить до появи й утвердження у вітчизняній практиці типів роздрібних торговців, що напрацьовані світовою практикою.
Основні підходи до розміщення вітчизняної мережі роздрібних торговців дещо відрізняються в частині організації міської і сільської мережі.
Вітчизняна схема розміщення торговельних підприємств у міських населених пунктах передбачає їх поділ на підприємства місцевого і загальноміського значення. Магазини місцевого значення характеризуються їх розташуванням усередині житлових мікрорайонів і зон міста, забезпечують обслуговування мешканців цих мікрорайонів у межах пішохідної доступності в радіусі приблизно 500 м. Розміщення міської торговельної мережі повинно максимально повно враховувати традиції, місцеву специфіку, архітектурно-планувальні особливості і тип розселення мешканців, стан міських транспортних комунікацій і основні напрями пасажиропотоків між окремими районами міста.
Розміщення роздрібної торговельної мережі в сільських адміністративних районах традиційно базувалося винятково на двох одержавлених господарських системах – системі колгоспів і системі споживчої кооперації, у зв’язку з чим тісно прив’язувалося до чотирьох основних типів сільських поселень: районних центрів, міжгосподарських і внутрішньогосподарських центрів та звичайних сіл. При цьому основний акцент робився на концентрацію торговельної мережі споживчої кооперації передусім у районних центрах – містах і містечках з адміністративними функціями і міжгосподарських центрах – селищах міського типу – і великих селах без адміністративних функцій.
Зміст практичного завдання.
Ознайомлення з типами магазинів та розміщенням торговельних підприємств в районі
міста, де ви проживаєте.
За результатами ознайомлення зі спеціалізацією торговельних підприємств в певному
районі міста розміщенням торговельної мережі оформити повідомлення в зошиті за таким планом:
Питання для самоперевірки
Тема 1.2. Улаштування роздрібної торговельної мережі.
Самостійна робота № 2.
Тема самостійної роботи: «Чинники, що впливають на склад і розміри приміщень магазину».
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу, виконання
практичного завдання.
Мета роботи : Ознайомитись з чинниками, що впливають на склад і розміри приміщень магазину.
Кількість годин - З
Основні підручники : В.В. Апопій “Організація торгівлі”, с. 327-329.
Студенти повинні знати чинники, що впливають на склад і розміри приміщень магазину.
Студенти повинні вміти використати відповідний тип планування торговельного залу.
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : “Торговельно-технологічне обладнання”.
Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема: “Розміщення та викладка товарів у торговельному залі”.
Тема: “Форми та методи продажу товарів”.
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
рекомендаціями стосовно її виконання.
Методичні рекомендації
Під час вивчення матеріалу потрібно звернути увагу на групи і види приміщень магазину.
Особливо потрібно засвоїти вимоги технології торгівлі до розміщення та планування приміщень магазину.
Чинники, що впливають на склад і розміри приміщень.
Склад і розміри приміщень роздрібних торговельних підприємств повинні забезпечувати:
Чинники :
Розміщення приміщень має визначатись їх функціональним призначенням і особливостями торгово-технологічного процесу магазину.
При плануванні розміщення магазину торговельний зал зв’язують з приміщеннями для зберігання товарів і підготовки їх до продажу. При розміщенні продовольчого і непродовольчого магазинів у одній багатоповерховій будівлі торговельні зали продовольчого магазину слід розміщувати на першому поверсі, а непродовольчого – на вищих поверхах.
Приміщення для зберігання товарів розміщують відповідно до послідовності виконання торговельного-технологічного процесу, створюючи можливості максимальної механізації робіт з переміщення вантажів та забезпечуючи найкоротші шляхи до торговельного залу. Вхід у холодильні камери необхідно передбачати через тамбур або приміщення для підготовки товарів до продажу. Двері холодильних камер повинні відкриватися назовні.
Приміщення для розпакування, фасування, зберігання товарів мають розміщуватися згідно з послідовність виконуваних операцій і зв’язуватися між собою і торговельним залом транспортними коридорами. Їх розміщення в одну лінію дозволяє максимально механізувати роботи з переміщення вантажів.
Адміністративно-побутові і технічні приміщення треба розміщувати окрема від приміщень для підготовки товарів до продажу і зберігання, але вони повинні мати зручний зв’язок з іншими групами приміщень. Не допускається роботи проходи в ці групи приміщень через торговельні зали і приміщення для зберігання і підготовки товарів до продажу. Однотипні приміщення доцільно поєднувати в один блок.
Вимоги технології торгівлі до
розміщення та планування приміщень магазину.
|
Вид приміщень |
Зміст вимог |
|
Відділ замовлень |
коморою для зберігання товарів
оформлення замовлень, очікування
- забезпечення зручностей для покупців. |
|
Приміщення для приймання товарів |
- розміщення з боку розвантажувальної платформи (рампи) магазину - наявність спеціальних місць для розвантажування товарів та огляду контейнерів і тари - обладнання.
- забезпечення взаємозв’язку між зазначеними зонами.
|
|
Приміщення для зберігання товарів і підготовки їх до продажу |
- приміщення для підготовки товарів до продажу не повинні бути прохідними. |
|
Підсобні приміщення |
торговельно-технологічного процесу.
|
|
Службові і побутові приміщення |
|
|
Кафетерій |
|
Головними приміщеннями магазинів є торговельні зали, де безпосереднього здійснюються реалізація товарів і обслуговування покупців. Їх розміри, форми і пропорції повинні забезпечувати оптимальні умови для здійснення завершальної фази торговельного-технологічного процесу. Тому влаштування і планування торговельних залів повинні відповідати таким вимогам:
мінімальними затратами часу;
викладку товарів;
реалізації товарів і збереженням товарно-матеріальних цінностей;
підготовки товарів до продажу в торговельний зал.
Усю різноманітність торговельних залів можна звести до трьох планувальних схем: квадратної, фронтальної (витягнутої вздовж вулиці) і глибинної (витягнутої перпендикулярно до вулиці). Найзручнішими є торговельні зали прямокутної форми з відношенням сторін від 2:3 до 1:2, оскільки сильно витягнута форма торговельного залу створює труднощі при впровадженні самообслуговування, подовжуються шляхи потоків покупців, погіршується їх орієнтація магазині.
У технологічних плануваннях торговельного залу виокремлюються такі функціональні зони:
Важливим елементом планувань торговельних залів є раціональна спрямованість основних потоків покупців, яка досягається шляхом відповідного розміщення обладнання.
Тривала практика роботи магазинів доказала, що найбільш раціональним є планування торгового залу, коли покупці рухаються по колу проти годинникової стрілки, повертаючись до початкового пункту руху. Це зумовлено тим, що покупці відбирають товари в інвентарні корзини, взяті при вході, і повертають їх при виході з магазину. Тому цей напрям руху покупців треба використовувати таким чином, щоб усі товари були доступні для огляду і відбору, а потоки покупців за можливості не перетиналися. Однак не слід жорстко спрямовувати потоки покупців за визначеними маршрутами за допомогою запроваджу вальних решіток, декоративного обладнання тощо. Покупцям слід надати свободу у виборі маршрутів пересування в торговельному залі.
Практичне завдання
Ознайомитись з особливостями технологічного планування 1-2 магазинів, які розміщені в районі міста в якому ви проживаєте.
Зробіть аналіз технологічного планування з зазначенням позитивних сторін та недоліків. Оформіть в зошитах повідомлення на семінарі.
Склад приміщень магазину
|
Група приміщень |
Вид приміщень |
|
Торговельні приміщення |
Торговельний зал Демонстраційний зал Відділ замовлень Кафетерій Приміщення для надання ін ших додаткових послуг |
|
Приміщення для приймання, зберігання та підготовки това рів для продажу |
Розвантажувальні Приймальні Комори для зберігання Приміщення для підготовки товарів до продажу |
|
Підсобні приміщення |
Приміщення для зберігання тари і контейнерів обмінного фонду, пакувальних матері алів, інвентарю та спецодягу Приміщення для приймання склотари, миття інвентарного посуду |
|
Службові і побутові примі щення |
Кабінет директора, кімната персоналу, технічного пер соналу, буфет, їдальня, зал зборів, бюро послуг |
Складові зони розташування та викладки товарів
|
Назва розташування |
Зміст розташування |
|
Установча площа |
Сума площ, на яких розміщуються то рговельно-технологічне обладнання та великогабаритні товари, розташовані в торговельному залі |
|
Площа проходів для покупців |
Сума площ проходів між торговельно-технологічним обладнанням і площі що прилягає до зони входу - виходу |
|
Площа робочих місць продавців |
Добуток довжини фронту прилавків і глибини робочого місця |
Розділ 2. Організація і технологія торговельних процесів на підприємствах оптової торгівлі.
Самостійна робота № 3.
Тема самостійної роботи : «Організація і технологія торговельних процесів на підприємствах оптової торгівлі».
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу, виконання практичною завдання.
Мета роботи : Дати пропозиції щодо вдосконалення процесу зберігання товарів та їх підготовки до продажу.
Кількість годин - 4
Основні підручники : В.В. Апопій «Організація торгівлі», с. 353-363
Студенти повинні знати основні принципи організації торговельно-технологічних процесів у магазинах різних типів, види технологічних процесів.
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : “Товарознавство продовольчих товарів”.
Дисципліни, що забезпечуються : Товарознавство непродовольчих товарів Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : “Технологія складських операцій”.
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Суть та зміст торговельно-технологічного процесу в
магазині.
Методичні рекомендації.
Торгово-технологічний процес(ТТП) в магазині – комплекс взаємозв'язаних послідовно виконуваних операцій, метою яких є доведення товарів належної якості до торговельного залу для реалізації їх покупцям у широкому асортименті з оптимальними затратами праці, часу і при високому рівні торговельного обслуговування. Основною операцією торгово-технологічного процесу а магазинах є продаж товарів, решта операцій створюють необхідні умови для успішного здійснення продажу товарів і мають підпорядкований характер.
Принциповою особливістю торгово-технологічного процесу в магазинах є участь у ньому покупців як об'єктів праці торговельного персоналу; при цьому залежно від застосовуваних у магазині методів продажу товарів покупці можуть відігравати в торгово-технологічному процесі не тільки пасивну, але й досить активну роль.
Торговий процес забезпечує перехід товарів зі сфери обігу у сферу споживання і зміну форм вартості. Особливість цього процесу полягає в тому, що в ньому задіяні не тільки предмети праці (товари), але й об'єкти праці – покупці. Працівники магазину здійснюють продаж товарів і обслуговування покупців, а покупці беруть участь у торговому процесі. Основним елементом торгового процесу є вивчення попиту населення , складання і подання заявок на завезення товарів, формування асортименту товарів, управління товарними запасами, рекламування товарів, їх продаж, надання покупцям додаткових послуг та ін.
Технологічний процес охоплює комплекс операцій, які забезпечують обробку товарів, починаючи з їх надходження в магазин і закінчуючи повною підготовкою до продажу та відпуском покупця . технологічний процес включає: транспортування товарів;розвантажування транспортних засобів, приймання товарів за кількістю та якістю, доставку товарів в зону зберігання або в торговий зал магазину;зберігання; підготовку товарів до продажу; переміщування товарів у зону зберігання або в торговий зал; розміщування і викладання в торговому залі; проведення розрахунку за товари; надання покупцям додаткових послуг технічного характеру.
Як правило, операції торгового процесу відіграють основну роль в організації торговельного обслуговування населення та в торгово-технологічному процесі магазину, натомість більшість операцій технологічного процесу належать до групи допоміжних операцій торгово-технологічного магазину.
Схема основних операцій торгово-технологічного процесу в магазині.
Схема допоміжних операцій торгово-технологічного процесу в магазині
На структуру й організацію торгово-технологічного процесу магазинів впливають такі фактори:
♠ рівень розвитку виробництва товарів;
♠ стан торгівлі і її матеріально-технічні бази;
♠ кваліфікація торгового персоналу;
♠ тип магазину і розмір його торгової площі;
♠ склад і площа неторгових приміщень магазину;
♠ види торгово-технологічного обладнання;
♠ асортимент товарів, які підлягають реалізації, їх підготовленість до відпуску покупцям;
♠ застосовувані засоби механізації;
♠ форми організації праці та матеріальної відповідальності тощо.
Особливу роль у формуванні структури торгово-технологічного процесу магазину відіграють застосовувані в ньому методи продажу товарів. Наприклад, перехід до застосування самообслуговування, пов’язаний із завчасною підготовкою товарів до продажу способом виконанням операцій зважування, нарізання, упакування тощо у неторгових приміщеннях, приводить до скорочення кількості технологічних операцій, які повинні виконуватися безпосередньо в торговому залі.
Усі технологічні операції, які виконуються в магазинах, поділяються на три основні групи:
- операції безпосереднього обслуговування покупців;
- підготовча робота з обслуговування покупців;
- операції, пов’язані з процесом зберігання товарних запасів.
До першої з них належить технологічні операції, які забезпечують процес продажу товарів і обслуговування покупців, - викладання товарів у торговому залі, самостійний відбір товарів покупцями з обладнання торгового залу або відпуск товарів, викладених на робочому місці продавця , надання покупцям додаткових послуг тощо. Це – найбільш відповідальна частина торгово-технологічного процесу магазину. До другої групи операцій належать операції, що пов’язані з процесом підготовки товарів до продажу, - обробка товарів, їх фасування, переміщення в торговий зал. Групи операцій, пов’язаних із процесом зберігання товарних запасів, охоплює приймання товарів, їх переміщення до місця зберігання, зберігання товарних запасів у встановлених обсягах і асортименті.
Питання для самоперевірки
Питання 1. Принципи організації торгово-технологічних процесів в
магазині.
Методичні рекомендації.
Торгово-технологічний процес кожного магазину повинен організовуватися
на основі певних принципів, основними з яких є:
- комплексний підхід до розробки варіантів продажу товарів;
- забезпечення найкращих умов вибору товарів і їх придбання, економія часу покупців, високий рівень торговельного обслуговування;
- відповідність технології роботи магазину сучасному науково-технічному рівню;
- економічна ефективність торгово-технологічного процесу;
- збереження фізико-хімічних властивостей товарів.
Під час розробки проекту торгово-технологічного процесу магазину необхідно враховувати можливість його організації на основі різних варіантів побудови технологічного процесу в магазині.
Розрізняють три основні схеми технологічного процесу в магазині.
Перша схема передбачає розвантаження транспортних засобів, приймання товарів за кількістю та якістю, їх зберігання, підготовку до продажу, переміщення товарів з неторгових приміщень магазину в торговий зал і їх викладання на торговельно-технологічному обладнанні, продаж і обслуговування покупців, розрахункові операції та надання додаткових послуг. Дана схема є найбільш повною і потребує наявності а магазині комплексу спеціальних приміщень, призначених для виконання тих чи інших функцій, зокрема, приміщення для приймання товарів, їх продажу, зберігання, підготовки до реалізації. Ця схема є характерною для більшості магазинів.
Друга схема включає операції з розвантаження транспортних засобів, приймання товарів за кількістю і якістю, зберігання і продаж. У цьому разі в торгово-технологічному процесі магазину немає операцій підготовки товарів до продажу, що дозволяє зменшити кількість функціональних приміщень магазину за рахунок приміщень для підготовки товарів до продажу.
Третя схема передбачає розвантаження товарів з транспортних засобів, приймання товарів за кількістю і якість і їх продаж. Ця схема застосовується під час реалізації тих товарів, які надходять у магазин у тарі-обладнанні, а також піддонах. Дана схема потребує наявності в будівлі магазину лише функціональних приміщень, призначених для їх продажу. Різновидом цієї схеми є варіант, який застосовується при реалізації меблів, великогабаритних електротоварів, спорттоварів, радіотелеапаратури, господарських і будівельних товарів. При цьому виконуються такі операції:
- розвантаження товарів з транспорту;
- прийманні їх за кількістю ті якістю;
- розміщення зразків товарів у торговому залі;
- продаж товарів за цими зразками.
При цьому товари доставляються на адресу покупця транспортно-експедиційним підприємством безпосередньо з промислових підприємств, складів оптової бази або роздрібної торгівлі.
Як правило, у зв'язку з неоднорідним рівнем готовності товарів до реалізації в кожному магазині одночасно застосовуються всі три основні схеми, а обсяги та послідовність виконання як основної, так і допоміжних операцій цього процесу визначаються ще й застосовуваними методами продажу товарів.
Питання для самоперевірки
1. Якими є принципи його раціональної організації? Які фактори впливають на
вибір схеми організації торгово-технологічного процесу магазину?
підготовки товарів до продажу?
Тема 2.1. Приймання, зберігання та підвощування товарів до продажу.
Самостійна робота №3.
Тема самостійної роботи : «Шляхи вдосконалення організації робіт зі зберігання та підготування товарів до продажу».
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу, виконання практичною завдання.
Мета роботи : Дати пропозиції щодо вдосконалення процесу зберігання товарів та їх підготовки до продажу.
Кількість годин - 4
Основні підручники : В.В. Апопій «Організація торгівлі», с. 353-363
Студенти повинні знати напрямки вдосконалення процесу зберігання та підготування товарів до продажу.
Студенти повинні вміти організовувати зберігання товарів, підготовлювати товарів до продажу.
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : “Товарознавство продовольчих товарів”.
Дисципліни, що забезпечуються : Товарознавство непродовольчих товарів Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : “Технологія складських операцій”.
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Шляхи удосконалення робіт зі зберігання товарів. Методичні рекомендації.
Для того, щоб визначити шляхи удосконалення робіт з організації зберігання товарів, потрібно ознайомитись з факторами, які впливають на зберігання товарів.
Процес зберігання товарів в магазині пов'язаний з виконанням таких технологічних операцій, ял переміщення товарів у визначені для цього приміщення:
Основними факторами, які впливають на ефективність організації операцій зберігання, є стан МТБ роздрібної торгівлі, рівень організації торгово-технологічного процесу в магазині, склад і кваліфікація торгового персоналу, рівень його знань щодо особливостей та умов зберігання товарів тощо.
Організація зберігання товарів у магазині забезпечується шляхом виконання комплексу заходів організаційного, технічного і санітарно-гігієнічного характеру.
Організаційні заходи включають:
матеріальних цінностей
Технічні заходи: вибір і встановлення у відповідних приміщеннях необхідного обладнання:
витрат і псування товарів
Запитання для самоперевірки
зберігання товарів?
Практичне завдання.
Запропонуйте заходи з удосконалення робіт зі зберігання товарів.
Питання 2. Шляхи удосконалення робіт з підготування товарів до продажу.
Методичні рекомендації.
Вивчаючи питання, потрібно звернути увагу на те, що попередня підготовка товарів до продажу - це комплекс операцій, які виконуються з товаром у магазині перед поданням його в торговий зал і спрямовані на доведення його до повної готовності для продажу покупцям.
Усі операції попередньої підготовки товарів до продажу поділяють на загальні, яких потребує будь-який товар, і специфічні. які обумовлені конкретними особливостями окремого товару.
Загальні операції:
Специфічні операції (приклади) :
непродовольчих товарів
Підготовку товарів до продажу проводять, як правило, у спеціальних відведених для цієї мети приміщеннях магазинів: розпакувальних, фасувальних, майстернях з дрібного ремонту товарів тощо.
Операції з комплектування подарункових наборів і оформлення та прикріплення етикеток (цінників) можуть здійснюватися безпосередньо в торговому залі.
Оптимальним місцем виконання операцій значної частики цих операцій (сортування, пакування, фасування, маркування) у зв'язку з їх виробничим характером все таки слід визнати сферу виробництва (промислові, переробні підприємства), а в крайньому разі - підприємства оптової торгівлі..
Централізація операцій попередньої підготовки товарів на виробничих підприємствах або в потовій торгівлі дозволяє застосовувати сучасне високо продуктивне обладнання, скорочувати кількість технологічних операцій у магазинах та раціональніше використовувати їх площу.
Питання для самоперевірки
Практичне завдання
Запропонуйте заходи з удосконалення робіт з попередньої підготовки до продажу.
Тема 2.2. Культура, та якість торговельного обслуговування..
Самостійна робота № 5.
Тема самостійної роботи : «Торговельні послуги як чинник підвищення якості торговельного обслуговування населення».
Форми самостійної роботи — вивчення теоретичного матеріалу, виконання практичного завдання.
Мета роботи : ознайомитись з видами торговельних послуг і їх впливом на культуру обслуговування.
Кількість годин - 2
Література: В.В.Апопій “Організація торгівлі», с. 559-573
Студенти повинні знати види послуг, які надаються покупцям.
Студенти повинні вміти запропонувати послуги різним типам магазинів.
Міждисциплінарна інтеграція.:
Забезпечуючи дисципліни : «Комерційна діяльність».
Дисципліни, що забезпечуються : Навчальна практика.
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : «Особливості та правила продажу товарів».
Питання для вивчення матеріалу :
Ознайомлення зі станом культури обслуговування в магазинах міста. Торговельні послуги як чинник підвищення якості торговельного обслуговування населення.
Практичне завдання : Ознайомитись зі станом культури обслуговування в магазинах міста, зробити повідомлення на семінарі.
Порядок виконання самостійної роботи
Методичні вказівки до розкриття даного питання: Ознайомлення зі станом культури обслуговування в магазинах міста. Торговельні послуги як чинник підвищення якості торговельного обслуговування населення.
Під час вивчення матеріалу потрібно звернути увагу на притаманні послугам характеристики, такі як невідчутність, невіддільність, непостійність і неможливість накопичення.
Культура обслуговування покупців – це низка основних показників, що дозволяють характеризувати рівень обслуговування й естетичного оформлення роздрібного торговельного підприємства.
До таких показників відносять:
♣ стійкість асортименту;
♣ застосування прогресивних методів продажу товарів;
♣ надання системи послуг;
♣ затрата часу на здійснення купівлі;
♣ дотримання затвердженого режиму роботи;
♣ інтенсивність використання внутрішньо магазинних засобів
інформації і реклами;
♣ рівень професійної кваліфікації працівників магазину;
♣ естетичний вигляд працівників прилавка;
♣ рівень етичної культури продавців;
♣ естетичний та санітарний стан магазину;
♣ дотримання встановлених правил продажу товарів.
Коефіцієнт стабільності асортименту товарів визначається за співвідношенням кількості наявних у торговельному підприємстві різновидів на момент проведення перевірки до кількості найменувань, передбачених асортиментним переліком для даного типу магазину, затвердженого керівництвом.
Коефіцієнт впровадження прогресивних методів продажу товарів можна визначити як частку обороту товарів , реалізованих за допомогою прогресивних методів продажу в загальному обсязі товарообігу магазину.
Коефіцієнт затрат часу покупців на обслуговування обчислюється як співвідношення фактичних затрат часу покупців на обслуговування оптимального розміру часових затрат на обслуговування.
Коефіцієнт завершеності процесу покупки – співвідношення кількості покупців, що здійснили покупку в результаті відвідання магазину, до загальної чисельності відвідувачів за період спостереження.
Коефіцієнт якості праці працівників магазину і культури обслуговування з погляду покупців є суто якісними характеристиками роботи персоналу торговельного підприємства і мають при цьому доволі суб'єктивний характер.
Таблиця № 23.1.
ЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ
КУЛЬТУРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ
|
Показники культури обслуговування |
Значення показника у загальному рівні культури обслуговування, балів |
|
Стійкість асортименту товарів (З п.ст.) |
0,21 |
|
Застосування прогресивних методів продажу (З п.пр.) |
0,14 |
|
Система послуг в магазині (З п. пос.) |
0,08 |
|
Затрати часу покупців на обслуговування (Зп. час.) |
0,18 |
|
Завершеність процесу покупки товарів (З п. з. п. ) |
0,18 |
|
Якість праці працівників Магазину (З п. яп.) |
0,21 |
|
Загальний рівень культури обслуговування |
1,00 |
У практиці торговельної діяльності вважається, що роздрібне торговельне підприємства може бути віднесене до підприємств з високою культурою обслуговування за умови Рк.обс.≥ 0,7 для магазинів з торгівлі непродовольчими товарами і Робсл. ≥ для продовольчих магазинів.
Визначення якості торговельного обслуговування набуває для практичних працівників галузі важливого значення, оскільки на її основі керівники торговельних підприємств мають можливість визначити резерви покращення власної діяльності.
Якість торговельного обслуговування – це сукупність ознак і показників, які дозволяють установити ступінь відповідності основних і допоміжних торговельно-технологічних процесів у торговельному підприємстві вимогам споживачів.
Для досягнення високого рівня якості обслуговування, зафіксованого у зовнішніх і внутрішніх стандартах, суб’єкти роздрібної торговельної діяльності повинні вирішити три такі проблеми:
бути наданим суб’єктом торгівлі споживачам (установити внутрішній стандарт обслуговування):
усунення виявлених недоліків у фактичному рівні якості сервісу проти зафіксованого стандартом;
рівнем якості обслуговування і стандартним.
Обслуговування справді високого рівня, що цілком відповідає найвищим
потребам і запитам споживачів, може бути забезпечене лише тими учасниками товарного ринку, які прагнуть до досягнення вимог найвищих стандартів.
Послуги, які в підприємствах роздрібної торгівлі надаються безпосередньо покупцям, дістали назву торговельних послуг. Торговельні послуги – це різноманітні види корисних дій, які додатково надаються торговельними підприємствами гуртовим і роздрібним покупцям у ході здійснення ними купівлі або споживання товарів.
У практиці торгівлі характеристика суті послуг тісно поєднується з їх основними видами. Розрізняють три види торговельних послуг:
надання компетентних консультацій, інформування про розташування комплексів і відділів, секцій, салонів, товарних груп і окремих видів товарів у торговому залі, про торговельні послуги, які надаються в магазині, демонстрація технічно складних товарів у дії, упакування товарів і їх доставка додому покупцеві). Для організації такого виду послуг, як правило, не потрібно великих додаткових витрат, виділення окремих приміщень і спеціально підготовлених працівників.
підгонка костюмів та інших видів швейних виробів під фігуру клієнта, розкрій куплених тканин, доставка товарів за вказаною адресою, переробка деревини, виготовлення виробів із дерева, гасіння вапна, нарізання скла, настроювання музичних інструментів та інше. Ці послуги в основному створюють зручності покупцям поза магазинами або полегшують експлуатацію придбаних виробів. Такі послуги, як правило, повинні оплачувати покупці.
сприятливої й затишної атмосфери з високою культурою обслуговування, організація буфетів, кафе типу «бістро», кімнат відпочинку та дитячих кімнат, а також камер схову, гардеробів, відділів зв’язку, пунктів обміну валюти, стоянок для автомобілів зі зручним паркуванням поблизу торговельного підприємства, організація ремонтних майстерень.
Послуги, які надаються підприємствами торгівлі, можуть бути платними і безплатними, але всі вони реалізуються з метою залучення в магазини найбільшої кількості покупців. До безплатних відносяться послуги, які безпосередньо пов’язані процесом продажу товарів; до платних послуг відносять послуги, надання яких пов’язане з додатковими витратами підприємства торгівлі. Такі послуги оплачуються покупцями за затвердженими в установленому порядку прейскурантами.
Висока якість і стабільний характер надання торговельних послуг сприяють підвищенню престижу роздрібного торговельного підприємства, удосконаленню обслуговування покупців у роздрібній торгівлі, зростанню кількості постійних клієнтів і залученню нових відвідувачів магазинів, завдяки чому збільшуються обсяги їх товарообігу, валових доходів, покращуються інші показники фінансово-господарської діяльності.
Об’єктивна необхідність надання послуг підприємствами торгівлі обумовлюється роллю торгівлі у системі суспільного розподілу праці. Незважаючи на виконання в торгівлі операцій, які продовжують процес виробництва у сфері обігу, основною функцією торгівлі все-таки є забезпечення зміни форм вартості товарів. Саме тому основні зусилля підприємств торгівлі повинні бути спрямовані на організацію задоволення попиту й обслуговування покупців, а це, у свою чергу, неможливе без надання послуг під час продажу товарів.
У практиці діяльності торговельних підприємств застосовуються найрізноманітніші торговельні послуги, частину з яких можуть виконувати безпосередньо продавці, в інші повинні надаватися кваліфікованими спеціалістами, які за договорами оренди чи на інших умовах працюють на спеціально виділених площах магазинів; ще інші послуги можуть виконуватися працівниками підприємств сфери побутового обслуговування, транспорту, зв’язку, але збір заявок на їх виконання та прийом оплати за виконані послуги можуть здійснювати продавці магазинів, розташованих, наприклад, у сільських населених пунктах. Значна частина торговельних послуг може виконуватися безпосередньо в магазинах на існуючих площах торгових залів, інші торговельні послуги надаються поза межами торговельного підприємства, але у зв’язку з його торговельною діяльністю.
Для правильної організації надання торговельних послуг їх необхідно правильно класифікувати (рис. 22.2). Так, залежно від характеру участі галузей народного господарства в процесі надання послуг можна виділити послуги, які надаються силами працівників торгівлі (наприклад, дрібна переробка швейних виробів, придбаних у магазині), послуги, які надаються силами працівників підприємств побутового обслуговування (наприклад ремонт годинників), послуги, які надаються силами працівників підприємств інших галузей народного господарства (перевезення товарів засобами транспортних підприємств).
Рис. 22.2. Класифікація торговельних послуг.
|
Т О Р Г О В Е Л Ь Н І П О С Л У Г И |
За характером участі галузей народного господарства у наданні послуг |
|
|
За рівнем зв’язку з процесом продажу товарів |
|
|
|
За соціально-економічною значимістю |
- що забезпечують економію праці і часу покупців - що забезпечують економію грошей покупців
|
|
|
За матеріальним змістом |
- із частковим матеріальним змістом - нематеріальні |
|
|
За характером затрат праці |
висококваліфікованих працівників
висококваліфікованих працівників |
|
|
За місцем надання |
підприємстві у роздрібного торговця або вдома в покупця |
|
|
За часом надання |
продажу товарів
споживання товарів) |
|
|
За терміном виконання |
виконання |
|
|
За частотою надання |
|
Залежно від рівня зв’язку з процесом продажу товарів (або ж за значимістю послуг у процесі продажу товарів і обслуговування покупців) виділяють основні, супутні і додаткові види торговельних послуг. Основні послуги безпосередньо пов’язані з процесом продажу товарів; вони показують, як торгівля забезпечує свої обов’язки відносно покупців щодо створення умов, в яких здійснюється купівля товарів. Основні послуги є фактичною суттєвою і невід’ємною частиною, змістом торговельної діяльності. Надання цих послуг створює покупцям найкращі умови і максимальні зручності для здійснення купівель товарів з мінімальними витратами. До основних послуг відносять наявність торгових підприємств, режим їх роботи, асортимент товарів, упакування товарів у традиційні пакувальні засоби. Ці послуги надаються всім гуртовим і роздрібним покупцям.
Виділення супутніх і додаткових послуг обумовлено різним їх стосунком до товарів, що реалізуються в підприємствах торгівлі. До супутніх належать послуги, які опосередковано зв’язані з процесом придбання товару. Прикладом таких послуг може бути прикріплення продавцем магазину ремінця до наручного годинника, яке здійснюється за додаткову оплату. Покупець має право оплатити таку послугу, або ж відмовитися від її отримання.
Додаткові послуги безпосередньо не зв’язані з продажем товару покупцем; вони можуть надаватися як при купівлі товару, так і без неї, самостійно. Додаткові послуги спрямовані, насамперед на культурно-побутове обслуговування відвідувачів магазинів. Прикладом таких послуг можуть бути розкрій тканин, ремонт товарів, підвішування працівниками торговельного підприємства штор, карнизів та ін..
З погляду соціально-економічного значення торговельні послуги можна поділити на послуги, які забезпечують економію часу праці і часу покупців, послуги, які забезпечують економію грошей покупців, послуги, які впливають на економічні показники торговельного підприємства.
З урахуванням характеру затрат праці торговельні послуги поділяють на послуги, які вимагають виконання їх силами висококваліфікованих спеціалістів, які володіють спеціальними навичками і відповідною підготовкою, і послуги, які не вимагають для їх виконання висококваліфікованої праці.
Запитання для самоперевірки
Практичне завдання : Ознайомитись зі станом культури обслуговування в магазинах міста, зробити повідомлення на семінарі.
Методичні вказівки.
Під час відвідування магазинів зверніть увагу на :
Написати повідомлення про стан культури обслуговування в зошиті
Тема 2.3. Захист прав споживачів та контроль за діяльністю
роздрібних торговельних підприємств.
Самостійна робота № 6.
Тема самостійної роботи : «Розвиток руху із захисту прав споживачів».
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : ознайомитись з історією розвитку руху споживачів з захисту свої прав, з вимогами Конституції України щодо захисту прав споживачів.
Кількість годин - 4
Література: Конституція України, О.В. Зверева “Захист прав споживачів”
Студенти повинні знати історію розвитку руху із захисту прав споживачів, статті Конституції України, які захищають права споживачів.
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни: «Комерційна діяльність».
Дисципліни, що забезпечуються : Навчальна практика, Технологічна практика.
Внутрішньо-предметна інтеграція. :
Тема : «Культура та якість торговельного обслуговування»
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Історія розвитку руху із захисту прав споживачів. Методичні вказівки.
В процесі вивчення матеріалу потрібно звернути увагу на те, що консьюмеризм – це рух за захист прав споживачів, зародився він в США.
Ще в 1899 р. в цій країні виникла національна Ліга споживачів, в 1936 р. був створений перший у світі Союз споживачів США, що і на сьогодні є великим та найвпливовішим об'єднанням споживачів.
Після 2-ї світової війни консьюмеризм поширився на країни Західної Європи, а і 1960 р. гість споживчих організацій США, Австралії, Великобританії, Бельгії і Нідерландів об'єдналися і створили Міжнародну організацію Союзів споживачів (далі. МОСП), у яку входять на сьогодні 200 організацій з 80-ти країн світу.
Особливою датою в історії консьюмеризм є 15 березня 1962 p., коли була опублікована спец, постанова Президента США Джона Кеннеді, що вперше офіційно закріплювала права людини - споживача. Журналісти назвали цей документ Біллем про права споживачів. їх було 4;
З 1983р. за рішенням ООН 15.03. стало відзначатися як Всесвітній день прав споживачів.
У 1973 p. 25 сесія Консультативної асамблеї Євросоюзу схвалила “Хартію захисту споживачів" а у 1985 р. Генеральна Асамблея ООН затвердиш "Керівні принципи для захисту інтересів і прав споживачів*. Вказані керівні принципи звернені до урядів країн світового співробітництва та зазначають напрями, за якими країни повинні створювати ай розвивати національне законодавство у сфері захисту прав споживачів.
Угорський Закон «Про заборону несумлінної комерційної практики» від 20.11.1990 р. також забороняє обман споживачів з метою збуту товарів. Законом передбачене припинення, не тільки помилкової реклами в ході впровадження товарів і послуг, але і будь-якої інформації, що вводить споживачів в оману.
До такої інформації відносяться:
істотних властивостей товару.
в їхньому.
Запитання для самоперевірки
споживачів?
споживача в оману?
Питання 2. Конституція України про захист прав споживачів, Методичні вказівки.
Зверніть увагу на ст.27 Конституції, в якій говориться, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, обов'язки держави - захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров інших людей від протиправних посягань.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Держава захитає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Державний захист прав споживачів полягає в тому, що держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт,, послуг), отримання знань і кваліфікації, необхідної для прийняття самостійних рішень при придбанні і використанні продукції відповідно до потреб і гарантує придбання або отримання продукції іншими законними способами в об'ємі, який забезпечує рівень споживання, достатній для підтримки здоров'я і життєдіяльності
З метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів і відповідно до пункту 15 cm. 106 Конституції України Указом Президента від 01.10.02 року був створений центральний орган виконавчої влади за спеціальним статусом - Державним Комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики (далі Держпотребстандарт).
У систему Держпотребстандарту України входять: територіальні управління у справах захисту прав споживачів, науково-дослідні інститути, а також центри стандартизації, метрології і сертифікації.
Тема 2.4. Особливості та правила продажу товарів.
Самостійна робота № 7.
Тема самостійної роботи:« Правила роздрібної торгівлі окремими видами товарів».
Форма самостійної роботи - вивчення правил продажу окремих груп товарів, рішення ситуацій.
Мета роботи : ознайомитись з правилами роздрібної торгівлі окремими видами товарів.
Кількість годин - 6
Література: Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних товарів і фонограм, Правила торгівлі виробами з дорогоцінних металів та каменів.
Студенти повинні знати правила роздрібної торгівлі аудіовізуальних товарів та фонограм, виробів з дорогоцінних металів та каменів.
Студенти повинні вміти організувати торгівлю вищезазначеними товарами, вирішувати ситуації, що виникають в процесі продажу товарів.
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : "Товарознавство непродовольчих товарів”.
Дисципліни, що забезпечуються : Навчальна практика
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : «Захист прав споживачів та контроль за діяльністю торговельних підприємств».
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних
товарів і фонограм.
Методичні вказівки:
Вивчаючи правила роздрібної торгівлі аудіовізуальних товарів і фонограм, слід звернути особливу увагу на пункти - №№ - 2,4,5.
Пункт 2. Терміни, що вживаються у Правилах, мають таке значення:
автор – фізична особа, творчою працею якої створено твір;
аудіовізуальний твір – твір, який складається з набору пов’язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із звуковим супроводженням або без нього. До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними засобами кінематографії – такі як телевізійні та інші способи фіксації зображень із звуковим супроводженням на магнітних плівках, дисках тощо;
фонограма – виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Диски, магнітофонні касети та інші носії записів є примірниками фонограми;
виробник фонограми – фізична чи юридична особа, яка вперше здійснила запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі;
відтворення – виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко - і відеозапису. Примірник – це результат будь-якого відтворення твору;
контрафактний примірник твору або фонограми – примірник твору або фонограми, виготовлений і розповсюджений з порушенням авторського права і суміжних прав;
товар з фальсифікованим знаком для товарів і послуг:
особа, яка має авторське право і суміжні права – автор або виконавець у разі,
коли майновими правами володіє автор або виконавець, а також фізична чи юридична особа, якій було передано майнові права;
суміжні права – особисті та майнові права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
Пункт 4. Роздрібна торгівля примірниками творів і фонограм здійснюється через спеціалізовані підприємства торгівлі, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, які зареєстровані в установленому порядку і мають атестат на аудіовізуальні твори та примірники фонограм, що реалізуються в роздрібній торгівлі.
Пункт 5. До продажу приймаються примірники творів, що не були в користуванні, за наявності у суб’єкта підприємницької діяльності копії угоди з особою, яка має авторське право і суміжні права, чи з ДААСП про збір та виплату авторської винагороди за відтворення та розповсюдження на території України примірників творів і фонограм.
До примірників творів і фонограм, що надходять до роздрібної торгівельної мережі, повинні додаватися супровідні документи, документи, що підтверджують якість примірників твору і фонограми, з відомостями про виробника твору чи фонограми, виробника їх примірників, правила використання та гарантійні зобов’язання.
Індивідуальна упаковка примірника твору і фонограми повинна містити на етикетці маркувальні дані:
Усі примірники творів і фонограм повинні бути забезпечені відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» інформацією, викладеною письмово української мовою.
Приміщення для зберігання примірників твору і фонограм повинні добре провітрюватися, бути непроникними для прямих променів світла, ізольованими від місць зберігання кислот та лугів, обладнання протипожежною сигналізацією.
Примірники творів і фонограм зберігають у складському приміщенні на стелажах при температурі повітря від +100 С до +250С і відносній вологості не більше 85 %, на відстані не менше 1м від приладів опалювання, 0,5 м – від джерел електричного світла, 0,2 м – від стін, 1,5 м – від джерел магнітного поля.
Торговельні приміщення повинні бути обладнанні протипожежною сигналізацією та відповідними технічними пристроями.
У торговельному залі примірники творів і фонограм розміщуються окремо за носіями запису та їх жанром.
Суб’єкт підприємницької діяльності розміщує інформацію про асортимент примірників творів і фонограм, що є в продажу, на видному та доступному для покупців місці.
Продавець повинен надавати покупцю кваліфіковану консультацію при виборі примірників творів і фонограм.
Покупець у разі виявлення недоліків чи фальсифікації примірників творів і фонограм протягом гарантійного терміну має право за своїм вибором вимагати від суб’єкта підприємницької діяльності:
Суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний прийняти примірники творів і
фонограм неналежної якості у покупця і задовільнити його вимогу на підставі письмової заяви.
Запитання для самоперевірки
Питання 2. Правила торгівлі виробами із дорогоцінних металів та каменів.
Методичні вказівки.
Потрібно ознайомились з Правилами роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенною утворення та напівдорогоцінного каміння, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.1999р. № 460.
Потрібно звернути увагу на те, що роздрібна торгівля ювелірними виробами здійснюється через спеціалізовані магазини, спеціалізовані відділи (секції) з універсальним асортиментом товарів.
Продаж ювелірних виробів у дрібнороздрібній торговельній мережі, на ринках (крім розміщених на них спеціалізованих магазинів (відділів)) та з рук забороняється.
Магазини та відділи, що здійснюють продаж ювелірних виробів, повинні бути забезпечені ваговимірювальними приладами відповідних типів та класу точності.
Зважування ювелірних виробів із золота та платини здійснюється з точністю не менше як 0,01 г., срібних виробів до 0,1 г.
Дорогоцінне каміння зважується з точністю не менше як до 0,01 карата.
Працівники, які зайняті обслуговуванням покупців повинні мати спеціальну професійну підготовку, знати асортимент і якісні характеристики товарів.
Покупець має право на вільний вибір товару, перевірку його якості, комплектності, міри, ваги та ціни. На вимогу покупця продавець зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальний прилад і документ, що підтверджує ціну товару.
Вибрані покупцем товари можуть зберігатись в торговельному підприємстві за домовленістю з відміткою часу наступної оплати на виписану продавцем товарного чеку. Після закінчення встановленого часу не викуплений товар надходить у продаж.
Зверніть увагу на те, що ювелірні вироби належної якості обміну та поверненню не підлягають.
У разі виявлення недоліків чи фальсифікації ювелірного виробу протягом б місяців з дня покупки покупець має право за своїм вибором вимагати від суб'єкта підприємницької діяльності безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення:
Вимоги покупця розглядаються і задовольняються відповідно до статті 14
Закону України «Про захист прав споживачів».
Вимоги покупця не підлягають задоволенню, якщо суб’єкт підприємницької діяльності доведе, що недоліки виробів виникли внаслідок порушення покупцем правил користування виробів або його зберігання.
Комісійна торгівля ювелірними виробами регулюється окремими правилами, що затверджуються Мінфіном за погодженням із МЗЕЗторгом, заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
Порядок приймання та продажу товарів
Приймання ювелірних виробів проводиться суб’єктом підприємницької діяльності тільки за наявності супровідних документів, передбачених чинним законодавством: товарно-транспортних накладних, документів, що підтверджують належну якість виробів.
Приймання і зберігання ювелірних виробів проводиться відповідно до вимог нормативно-правових актів з цих питань.
Під час приймання товарів проводиться перевірка наявності маркування, яке наноситься на ювелірний виріб, товарний ярлик або індивідуальну упаковку, групову, транспортну тару і пакувальний лист.
Типове маркування ювелірних виробів передбачає наявність такої інформації:
- на лицьовому боці товарного ярлика до виробу зазначається найменування або товарний знак підприємства-виробника, найменування виробу або його шифр, найменування сплаву металу та його проба, маса виробу, ціна за 1 г., або ціна виробу;
- на зворотному боці товарного ярлика – артикул, номер каблучки або
браслета, найменування каменю, нормативно-правовий акт, відповідно до якого виготовлено виріб, кількісні та якісні характеристики каменів.
Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва повинні мати опломбовані товарні ярлики.
Товарний ярлик до вагового ювелірного виробу повинен бути прикріплений ниткою і опломбований.
Приймання виробів з дорогоцінних металів як вітчизняного, так і іноземного виробництва здійснюється тільки за наявності на виробах, відбитків іменників виробників.
Атестація дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у виробах вітчизняного виробництва провадиться виробником, а у разі неможливості – Державним гемологічним центром України, або уповноваженими ними на виконання цієї операції організаціями чи особами.
Перед подачею ювелірних виробів у торговельний зал працівники торговельного підприємства здійснюють їх підготовку до продажу, що включає зовнішній огляд з метою підтвердження наявного маркування і якості упаковки виробів, лінійних розмірів номерів каблучок і браслетів, виявлення дефектів і встановлення їх відповідності нормативно-правовим актам, перевірку наявності встановлених пробірних клейм України, пломб і товарних ярликів.
Запитання для самоперевірки
Тема 2.5. Форми та методи продажу товарів.
Самостійна робота № 7.
Тема самостійної роботи: «Торгівля на ярмарках та базарах». Організація торгівлі на ринках.
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : ознайомитись з організацією торгівлі на ярмарках та базарах та ринку.
Кількість годин - 6
Література В.В.Апопій «Організація торгівлі», с. 512-515, 542-558.
Студенти повинні знати організацію торгівлі на ринках, ярмарках та базарах.
Студенти повинні вміти вести торгівлю на ярмарках, базарах та ринках.
Міждисциплінарна інтеграція:
Забезпечуючи дисципліни : «Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг". Дисципліни, що забезпечуються : Навчальна практика, Торговельна реклама.
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : «Культура та якість торговельного обслуговування».
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання1. Торгівля на ярмарках та базарах.
Методичні вказівки.
Під час вивчення матеріалу необхідно дати визначення ярмарків з роздрібного продажу, основи їх організації.
Ярмарок - це періодичні, як правило, великі роздрібні торги, які з метою продажу товарів народного споживання проводяться в обумовленому місці в установлені терміни за участі багатьох організацій і підприємств оптової і роздрібної торгівлі. Промислових і сільськогосподарських підприємств - виробників товарів, інших суб'єктів підприємницької діяльності, а також культурно-просвітницьких закладів.
Як правило, продаж товарів на ярмарках здійснюється через торговельні ряди з визначеними торговими місцями, тимчасові павільйони, автомагазини та автопричепи, активно використовуються також засоби переносної торгівлі.
Важливо звернути увагу на види ярмарків з урахуванням цільового призначення та часу проведення, на те, що для проведення ярмарок створюється організаційний комітет (секретаріат), до складу якого входять представники органів місцевої влади, торговельних систем та окремих торговельних підприємств, інших зацікавлених підприємств та установ.
Порядок проведення ярмарків визначається оргкомітетом за погодку з органами місцевої влади.
Порядок проведення загальнодержавного ярмарку визначається положенням, яке розробляється та затверджується органами влади (КМУ)
Потрібно ознайомитись з обов'язками генерального розпорядника ярмарку з організацією сезонних ярмарків.
Проведення ярмарків потребує значної підготовчої роботи, в процесі якої необхідно вибрати місце і визначити час проведення ярмарку, облаштувати територію, звести необхідні споруди, визначити й укомплектувати асортимент товарів для реалізації, підібрати склад торгового та іншого персоналу, провести рекламну роботу.
Досить часто час проведення ярмарків підбирається з урахуванням термінів закінчення весняних або осінніх сільськогосподарських робіт; терміни проведення ярмарку узгоджуються з органами місцевої влади.
Як правило, для розташування ярмарку найбільш зручно використовувати площі, стадіони, спеціально облаштовані майдани, продовольчі та речові ринки і ринкові комплекси. Місце ярмарку доцільно обгородити або позначити його контури спеціальними засобами. Під час організації ярмарків особливу увагу необхідно звертати на наявність добре розвинутої, зручної системи транспортних шляхів. У ході підготовки до ярмарку рекомендується визначати також порядок відвідання ярмарку мешканцями розташованих поблизу сільських населених пунктів.
При організації ярмарків необхідно намагатись забезпечити комплексні інформаційні послуги для покупців з використанням рекламних транспарантів, вуличних інформаційних щитів, друкованої реклами, рекламних оголошень в аудіо-засобах (місцеве радіо та телебачення) та друкованих виданнях.
Вивчаючи організацію торгівлі на базарах, потрібно дати визначення базару.
Базар - це форма періодичних роздрібних торгів товарами народного споживання, які організовуються торговельними системами і підприємствами та органами державного управління торгівлею (управління торгівлі та побутового обслуговування ОДА) у дні, які передують загальнонародним святом або приурочуються до певних календарних дат.
Мета проведення базарів — задоволення попиту населення на окремі товари, який різко зростає у певні періоди року. Залежно від асортименту товарів, які реалізуються торговельними підприємствами, розрізняють книжкові, шкільні (перед початком навчального року), ялинкові (напередодні новорічних і різдвяних свят), овочеві базари; асортимент передсвяткових базарів може включати найрізноманітніші як продовольчі, так і непродовольчі товари.
Для підприємств торгівлі організація базарів пов'язана з необхідністю збільшення чисельності торгово-оперативного персоналу, достроковим накопиченням товарних запасів, розробкою заходів з метою вдосконалення обслуговування покупців.
Місця для організації базарів, як правило, виділяються за рішенням органів місцевого управління на спеціально відведених територіях. Базар може проводитись як на відкритих територіях, так і в закритих приміщеннях. При цьому базар може бути організований як в одному приміщенні, так і в кількох розташованих поблизу один від одного павільйонах і палатках (торгових наметах).
Як і при проведенні ярмарків, продаж товарів під час проведення базарів здійснюється через торговельні ряди. При цьому на робочому місці кожного продавця повинна бути встановлена табличка із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарювання, який організував виїзну (виносну) торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця. На робочому місці громадянина-підприємця повинна бути встановлена табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.
Оскільки продаж товарів під час проведення базарів здійснюється, як правило, через пункти і засоби (павільйони для сезонної торгівлі, торгові намети, автомагазини, причепи, розвозки та ін.), які належать до підприємств дрібнороздрібної торговельної мережі, то основним нормативним документом, який регламентує порядок реалізації товарів та загалом роботу учасників базару, є Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі (затв. Нак. МЗЕЗіТ від 08.07.96 № 369).
При організації базарів велику увагу необхідно звертати на їх оформлення, проведення рекламних заходів, радіофікацію території.
Запитання для самоперевірки
Питання 2. Організація торгівлі на ринках.
Методичні вказівки.
Важливо звернути увагу на те, що торгівля на ринках є формою організації торговельно-сервісного обслуговування і являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцями і покупцями на ринках.
Торгівля на ринках відіграє надзвичайно важливу раль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими товарами.
В економічному плані роль торгівлі на ринках зводиться до того, що вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.
Торгівля на ринках в умовах трансформації економіки має неабияке соціально-економічне значення.
У сучасних умовах торгівля на ринках має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах.
Ринкове господарство — це сукупність підприємств і філіалів ринків: ринкових комплексів, ринків, міні-ринків, зон і майданчиків для ведення торгівлі всіх форм власності. За своєю суттю ринкове господарство являє собою своєрідну матеріально-технічну базу торгівлі на ринках.
Ринкове господарство формують підприємства різних форм власності: державної (комунальної), приватної і колективної (кооперативної) форм власності.
Загальну сукупність підприємств ринків класифікують за низкою функціональних ознак, до яких належать тип населеного пункту, в якому розташований ринок; район обслуговування (тяжіння) ринку; ступінь концентрації торгівлі і послугу цьому підприємстві торгівлі на ринках; ступінь господарської самостійності; тип улаштування і вид основних споруд на ринку; масштаб діяльності і потужність ринкового підприємства; провідний асортимент ринкової реалізації; сезонність ведення торговельної діяльності; ступінь благоустрою; режим роботи.
Кожне підприємство ринків характеризується районом обслуговування (зоною охоплення), яка змінюється залежно від типу населеного пункту, в якому розташований ринок. Так, міські ринки можуть бути загальноміськими, району міста або окремого мікрорайону. Сільські ринки мають дещо більшу за територією площу (зону) охоплення: міжрайонного, районного (сільського), кущового і локального сільського значення.
Тісно пов'язані між собою такі ознаки класифікації підприємств ринків, як потенційна потужність і масштаби діяльності (обороту товарів і послуг) ринку. У цьому зв'язку виділяються надвеликі (понад 1000 торгових місць), великі (500— 1000 т. м.), середні (100—500 т. м.) і дрібні (до 100 т. м.) ринки. Незважаючи на те що основними показниками потужності ринку є його площа і кількість торгових місць, для характеристики його потенційної потужності доцільно брати саме кількість улаштованих на ринку торгових місць для одночасного ведення ринкового торгу, адже саме ця величина може бути підставою для оцінки загальних обсягів реалізації товарів з урахуванням реального навантаження на одне ринкове торгове місце.
Специфіка функціонування підприємств ринків на споживчому ринку обумовлює формування в торгівлі на ринках цілісної системи послуг. Ця система включає широку номенклатуру послуг, створених як підприємством ринку — власне ринкових, так і структурними підрозділами інших, залучених до торгівлі на ринках, систем.
Власне ринкові послуги, тобто ті, що створюються і надаються з використанням ресурсів самого ринку, поділяються на дві основні категорії: послуги оренди і платні послуги.
З метою надання послуг оренди ринок будує й утримує в належному стані власну матеріально-технічну базу. Елементами матеріальної бази ринку є споруди, будівлі, приміщення, конструкції, технологічне обладнання тощо, які забезпечують реальні передумови для роботи ринкових торговців. Ці елементи на договірних засадах передаються адміністрацією ринку ринковим торговцям в коротко - або довгострокову оренду.
На умовах довгострокової оренди підприємство ринків надає також послуги з винаймання розташованих на ринку капітальних і легко конструкційних приміщень для подальшого використання їх для організації пунктів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування представниками залучених обслуговуючих систем. Це можуть бути підприємства й організації державної, приватної, колективної і кооперативної форм власності, що діють на оптовому і роздрібному ринках і ринку послуг. Юридичні особи, що орендують приміщення в ринку, звільняються від сплати ринкового збору.
Система послуг у торгівлі на ринках завершується підсистемою послуг залучених до цієї форми обслуговування підприємств і організацій.
Запитання для самоперевірки
Тема 2.6. Розміщення та викладка товарів у торговельному залі.
Самостійна робота № 9.
Тема самостійної роботи: “Урахування психології покупців при викладці товарів".
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : Засвоїти основні принципи розміщення та викладки товарів в торговельному залі.
Кількість годин - 6
Основні підручники : В.В. Апопій “Організація торгівлі, с. 365-372,472-476.
Студенти повинні знати основні принципи розміщення та викладки товарів в торговельному залі
Студенти повинні вміти розміщувати та викладати різні групи товарів в торговельному залі
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : “Товарознавство продовольчих товарів”, “Товарознавство непродовольчих товарів”.
Дисципліни, що забезпечуються: Навчальна практика
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : "Форми та методи продажу товарів".
Питання, для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Основні принципи розміщення та викладки товарів в торговельному залі.
Методичні рекомендації.
Система розташування товарів на площах торгового залу, інших приміщень магазину або ж на окремих ділянках робочого місця продавця за певними асортиментними ознаками, притаманними окремим товарам (вид, група, артикул, розмір, фасон, сорт) називається розміщення товарів.
Операції, виконання яких забезпечує створення такої системи, називають розміщуванням товарів у торговому залі. Загальний комплекс робіт з розміщування товарів у торговому залі включає два принципово відмінні види робіт:
1) визначення місць розміщування товарів окремих товарних груп (або споживчих комплексів) у торговому залі на основі попередньо розроблених планів (карт, схем технологічного планування торгових залів) і розподіл торгової площі під окремі групи (споживчі комплекси);
2) визначення місць розташування окремих підгруп і найменувань товарів на торговельному обладнанні на основі схеми розгортання обладнання і здійснення безпосереднього викладання товарів.
Отже, операції з розміщування товарів у торговому залі безпосередньо пов'язані з дальшими технологічними операціями з викладання товарів на торгово-технологічному обладнанні. У магазинах, які реалізовують товари через прилавок обслуговування, розміщування товарів полягає в їх укладанні на робочому місці продавця з метою полегшення умов його роботи; у магазинах самообслуговування розміщування товарів створює передумови для дальшого викладання їх на торгово-технологічному обладнанні торгового залу.
У торговому залі товари розміщуються за товарно-галузевим принципом або за комплексним принципом (за принципом комплексності попиту, взаємозамінності товарів або спільності призначення). Розміщування товарів за товарно-галузевим принципом передбачає виділення одного робочого місця, зони або торгового відділу для виробів однієї товарної групи; комплексний принцип розміщування товарів полягає в об'єднанні на одному робочому місці, в одній секції, відділі, на одному поверсі магазину товарів різних груп, взаємозв'язаних у попиті, або тих, що задовольняють потреби певних контингентів покупців (у цьому разі створюються можливості для придбання покупцями т. зв. комплексних покупок і скорочення часу перебування їх у магазині).
У практиці торгівлі ефективне розміщування товарів досягається за умови додержання таких принципів розміщування товарів у торговому залі:
Важливо також виділяти окремі зони розміщення:
Викладання товарів — це технологічні операції, пов'язані з розміщуванням, укладанням і показом товарів на торговому обладнанні або іншій площі торгового залу, яка використовується для демонстрації товарів. Викладанням називають також способи показу й укладання на торгово-технологічне обладнання окремих видів товарів, завдяки яким показують властивості, колір, форму як кожного виду, так і всього асортименту пропонованих товарів. У результаті виконання операцій з викладення товарів утворюється т. зв. викладка товарів («товарна експозиція»). Для викладання товарів застосовуються різноманітні види торгово-технологічного обладнання: пристінні та острівні гірки, вішаки, стенди, подіуми, контейнери та ін.
Раціональна організація роботи з викладання товарів дає можливість покупцям оглянути та вибрати необхідний товар з мінімальними витратами часу і максимальними зручностями. Особливо важливу роль відіграє викладання товарів у магазинах самообслуговування.
У практиці торгівлі розрізняють товарну та декоративну викладку. Товарна викладка формується в магазинах самообслуговування з товарів робочого запасу з метою одночасного їх показу та відпуску.
Декоративна викладка формується з товарів виставкового запасу у вигляді різноманітних фігур, штабелів, пірамід тощо і завдяки цьому забезпечує привертання до них уваги покупців. Проте декоративну викладку в магазинах самообслуговування формують тільки з рекламною метою, оскільки покупці бояться брати товари з гарно викладених пірамід, спіралей, «ялинок».
Викладання товарів повинне забезпечувати якнайефективніше використання площі елементів торгового обладнання і його місткості та створювати покупцям максимум зручностей для відбору товарів. Тому викладання товарів потрібно здійснювати на основі таких принципів:
Кожна товарна група викладається певними способами і прийомами (наприклад, двоярусна викладка дитячого одягу на вішаках, «стопорна викладка», «розпочата викладка» та ін.), застосування яких залежить від методу продажу, забарвлення, малюнка та інших особливостей товару, а також конфігурації торгового залу, типу торгового обладнання, особливостей упаковки товару тощо.
У практиці організації торгівлі в сучасних великих магазинах розрізняють роботу з викладання товарів основної та спеціальної викладки.
Викладання товарів у торговому залі магазину може проводитися: а) в денний час; б) у нічний час. У більшості вітчизняних магазинів переміщення товарів у торговий зал і їх викладання, як правило, здійснюється торговим персоналом за одну годину до відкриття магазину та під час його роботи в денний час.
Питання для самоперевірки
Питання 2. Урахування психології покупців при викладці товарів.
Методичні рекомендації.
В процесі вивчення цього питання потрібно ознайомитись з таким поняттям як мерчендайзинг.
Мерчендайзинг - комплекс досліджень та методів, котрі дозволяють отримати найбільшу валову виручку з одиниці торгової площі.
Згідно з принципами мерчандайзингу (рис. 17.8) усі управлінські рішення щодо продажу товарів, зокрема їх розміщення, викладання, реклами та ін., повинні прийматися на основі даних про розмір прибутку, який забезпечує певний товар у розрахунку на одиницю торгової площі, або довжини полиць гірок чи вітрин, або ж у розрахунку на одиницю товару, виставлену в першому ряді викладки (fasing). Основним, найчастіше застосовуваним індикатором вигідності товару є показник прямої прибутковості товару, який розраховується за спеціальною методикою. Завдяки таким розрахункам визначають ефективність чи неефективність торгівлі певним товаром і приймають (за потреби) рішення про зняття товару з продажу та заміну його іншим, більш вигідним з погляду отримання прибутку.
Як доведено практикою торгівлі, «покупець купує товари очима». За різними оцінками, від 60 до 80 % придбаних у магазинах товарів - це купівлі, які завчасно покупцем не планувалися.
Тому, зрозуміло, чим більшу кількість видів і різновидів товарів побачить відвідувач магазину, тим більшою є ймовірність здійснення ним імпульсної купівлі. Тому для підвищення збуту товарів рекомендується здійснювати таку розстановку торгового обладнання, за якої покупець проходив би перед максимальною кількістю полиць і видів продукції.
Розміщення товарів повинно бути основано за принципом їх асортиментного групування. У межах викладки товарів однієї групи рекомендується розміщувати першими недорогі товари (для створення в покупців враження про рівень цін у магазині), водночас ефективними можуть бути і прийоми, які базуються на чергуванні у викладці видів або марок з низькими та високими цінами або ж розміщення товарів основних марок на початку кожної асортиментної групи.
Одним з найбільш розповсюджених і раціональних принципів організації розміщення товарів у торговельному залі є принцип «актуальної доріжки» - «принцип трикутника». Застосування цього принципу базується на врахуванні такої закономірності руху покупців, як спрямованість їх проти годинкової стрілки. Унаслідок цього покупець, тримаючи інвентарний кошик у лівій руці, відбирає товари правою рукою і тому звертає увагу в основному на товари, розташовані на пристінному обладнанні вздовж периметра торгового залу. Тому товари, викладені на острівних гірках та іншому острівному обладнанні, здебільшого не потрапляють в поле зору покупців. Для використання цієї особливості в інтересах підприємства торгівлі товари, до яких бажано привернути увагу покупців, намагаються розмістити біля стін у куті торгового залу.
Принцип трикутника передбачає, що вхід у торговий зал і вихід з нього розташований в основі уявного трикутника; у цьому разі на вершині трикутника, тобто на найбільшій від входу та виходу відстані, розміщуються товари частого попиту.
Ще один прийом мерчендайзингу для магазину самообслуговування, орієнтований на управління потоками покупців у торговельному залі, пов'язаний зі створенням на території торгового залу, своєрідних зон протягування ", довкола яких зосереджується основна маса покупців.
Особливо важливим на сучасному етапі розвитку вітчизняної торгівлі є застосування принципів мерчандайзингу для визначення оптимальної послідовності викладання товарів на обладнанні у горизонтальному та вертикальному напрямках.
Такі принципи доцільно поєднувати з викладанням товарів за т. зв. корпоративним принципом, тобто з відокремленим викладанням у прилавках, вітринах, стелажах всього асортименту товарів кожного окремого виробника.
Принципи мерчандайзингу відіграють певну роль і в питаннях застосування методів продажу окремих товарів. Так, наприклад, у зв'язку з необхідністю забезпечення оригінальної викладки дорогих і малознайомих рибопродуктів, делікатесів і салатів або збереження належного товарного вигляду замороженої риби в тушках, охолодженої риби та ін. їх рекомендують реалізовувати через прилавок обслуговування. Разом з тим за самообслуговуванням доцільно продавати т. зв. «нарізку» (попередньо нарізані та упаковані товари у вакуум-упаковці) та заморожені рибні напівфабрикати.
В умовах посилення конкуренції між торговельними підприємствами суттєво підвищується роль психологічного впливу на покупців з метою спонукання їх до здійснення купівлі товарів, що є предметом психології торгівлі.
Психологія торгівлі є однією з галузей психологічної науки, яка вивчає особливості і роль психічних явищ у процесі торговельної діяльності.
Основним завданням психології продажу товарів є вивчення психічних явищ, які виникають у покупців і працівників магазину в процесі купівлі-продажу товарів. При цьому важливе значення має визначення та використання в практиці роботи основних психологічних факторів торговельного обслуговування. Психологічні фактори повинні враховуватися і при облаштуванні магазину, розміщенні в торговому залі товарних секцій, проведенні рекламних заходів, організації викладки товарів, виконанні продавцями робочих операцій. Вони використовуються працівниками магазину для переконання покупців у необхідності придбання товару, при демонстрації товару та поясненні його переваг.
Характер і здібності людини значною мірою залежать від його темпераменту — сукупності індивідуально-психологічних особливостей, що виявляються в урівноваженості й рухливості людини. Існує чотири основних типи темпераменту, кожному з яких відповідає певний тип нервової діяльності (табл. 17.5).
Чому продавцю необхідно знати темперамент покупців? Спостереження за поведінкою покупців у магазинах переконують, що знання типів вищої нервової системи дає ключ до розуміння деяких суттєвих психологічних характеристик їх поведінки. При цьому вказані чотири типи вищої нервової системи можуть слугувати опорою для орієнтації продавця в складних ситуаціях процесу продажу товарів.
Сильний урівноважений рухомий тип вищої нервової діяльності {сангвінік) характеризується силою збуджувального процесу. Він постійно готовий до напруженої праці. Він більш гостро, ніж інші, сприймає розумовий матеріал. На рухомість процесу збудження вказує той факт, що включення в роботу і подолання перешкод, що виникають у ході її виконання, майже не викликають в нього додаткових зусиль.
Виступаючи як покупець, така людина зосереджено розглядає товари. Вона внутрішньо противиться відволікаючим подразникам (рекламним оголошенням по радіо, шум у торговельному залі), здатний швидко подавляти в розумі все те, що не спирається на реальність. Урівноваженість і рухомість нервових процесів покупця-сангвініка виявляється у легкості переключення від оглядання одного товару на інший, у рівномірності вивчення їх властивостей. З таким покупцем продавцю легко і приємно працювати.
Природно, що покупці потребують індивідуального підходу. Обслуговуючи покупців, необхідно мати на увазі, що рішення про покупку — це психологічний процес, що відбувається в кожної людини по-різному. Чоловіки вкрай нерішучі при виборі м'яса, овочів і, навпаки, рішучіші при виборі консервів, кондитерських виробів, напоїв. Якщо для більшості чоловіків перебування в магазині, здійснення купівель — важкий обов'язок, то для більшості жінок — звичайна справа. На останньому етапі процесу продажу вкрай важливо, спостерігаючи за покупцями, якнайшвидше приділити увагу людям, що особливо поспішають зробити купівлю.
Консультуючи покупця, необхідно враховувати, що в ряді випадків рішення приймається насамперед з урахуванням емоційних, а не раціональних факторів. У зв'язку з цим працівники магазину повинні уважно спостерігати за покупцями і при необхідності делікатно радити не придбавати покупку, що може виявитися непотрібною. Найчастіше такі купівлі роблять молоді покупці.
Імпульсивному, збудженому покупцю, який поспішає, не треба задавати зайвих питань. Необхідно швидко з'ясувати, що його цікавить, і запропонувати потрібний товар.
Особлива увага потрібна при обслуговуванні дітей. Підлітки люблять, коли з ними розмовляють, як з дорослими. Молодші школярі охоче виконують наставляння продавця-консультанта, наприклад, як правильно укласти продукти в сумку, щоб нічого не розбити.
Загалом продавець виходячи з характеру і манери поведінки покупця, що супроводжуються емоційними ознаками, повинен зорієнтуватися і вжити адекватних заходів (табл. 17.6).
Для того, щоб запобігти виникненню конфлікту, використовують наступні способи запобігання:
Питання для самоперевірки
Практичне завдання
Ознайомитись з розміщенням та викладкою товарів в торговельному залі одного з магазинів міста, зробити повідомлення про врахування психології покупців в процесі розміщення та викладки товарів.
Тема 3.1. Товарні склади оптових підприємств їх улаштування.
Самостійна робота № 10.
Тема самостійної роботи : Напрямки розвитку складського господарства. Особливості будови спеціальних і загально-товарних складів.
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : ознайомитись з основними напрямками розвитку складського господарства та особливостями будови спеціальних і загально-товарних складів.
Кількість годин- 4
Література: В.В.Апопій “Організація торгівлі”, с. 68-80
Студенти повинні знати основні напрямки розвитку складського господарства, особливості будови спеціальних і загально-товарних складів.
Студенти повинні вміти визначити чи відповідає будова конкретного складу вимогам, запропонувати заходи з усунення недоліків..
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : *Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг". Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика.
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : “ Технологія складських операцій».
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Основні напрямки розвитку складського господарства.
Методичні вказівки.
В процесі вивчення матеріалу слід звернути увагу на те, що стан розвитку складського господарства в Україні не відповідає сучасним вимогам. Забезпеченість складською мережею в Україні значно відстає від країн з розвинутою ринковою економікою.
Складське господарство торгівлі є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільства і являє собою засоби праці, які функціонують у сфері обігу. Склади мають велике народногосподарське значення і виконують низку важливих функцій в процесі товарного обігу.
Товарний склад — це допоміжне підприємство в торгівлі, що обслуговує утворення концентрованих запасів товарів і відповідне перетворення товарних потоків, які йдуть зі сфери виробництва у сферу споживання, і забезпечує безперебійне постачання роздрібних торговельних організацій і підприємств. Сукупність складів усіх торгових систем і організацій утворює складське господарство торгівлі.
З усієї товарної маси, що перебуває у сфері обігу, одна її частина поступово затримується, тимчасом як інша спрямовується у сферу виробничого або особистого споживання. Товарна маса, яка затримується у сфері обігу, поступово зменшується в міру її реалізації. Постійне використання товарних запасів компенсується за рахунок невпинного надходження товарів зі сфери виробництва у сферу обігу. Безпосереднє використання і поповнення товарних запасів компенсується за рахунок безперервного руху товарів на складах і в магазинах, які одержують нову продукцію зі сфери виробництва і віддають чергову частку товарів сфері споживання.
Незалежно від того, лежать товари на складах виробничих підприємств чи є в розпорядженні оптових або роздрібних торговельних організацій, вони виступають як товарні запаси. Тому з'являється необхідність їх зберігання, що є важливою функцією складів. Для того щоб не допустити погіршення якості товарів у процесі зберігання і скоротити товарні втрати на складах, потрібне створення таких умов, які б відповідали фізико-хімічним і біологічним властивостям кожного товару. Складам належить велика роль у справі підвищення якості і розширення асортименту товарів. Склади одержують товари великими партіями і можуть організувати контроль їх якості краще, ніж більшість роздрібних підприємств.
Будучи серединною ланкою в русі товарів від виробничих підприємств до роздрібних торговельних підприємств, склади відіграють важливу роль у розв'язанні проблеми раціоналізації товаропросування. Правильне розташування складів сприяє значною мірою скороченню ланковості товаропросування, усуненню зустрічних і зворотних перевезень, більш ефективному використанню транспортних засобів і зниженню витрат обігу.
Протягом тривалого часу складська мережа України розвивалася не в оптовій ланці, а в роздрібній торгівлі. Тому нині на оптову торгівлю припадає лише 24% загального складського фонду торгівлі. Складська мережа в основному складається із дрібних складів, що розташовані в орендованих і не зовсім придатних приміщеннях, середній розмір яких —- близько 700 м2.
З подоланням кризи в економіці України потрібно будувати склади площею 10 тис. м2 і більше, з високим рівнем механізації й автоматизації, раціональною організацією технологічних процесів, застосуванням сучасної комп'ютерної техніки. Перевагу слід віддавати будівництву одноповерхових високих автоматизованих складів. Зарубіжний досвід свідчить, що сучасні засоби автоматизації дозволяють ефективно експлуатувати склади висотою 18 м і довжиною стелажів від 60 до 150 м, а застосування пересувних стелажів сприятиме максимальному використанню не тільки площі, а й місткості складів.
Розвитку великого складського господарства з меншими капітальними вкладеннями сприятиме об'єднання інтересів кількох торговельних підприємств з використанням частки кожного з них у будівництві складів.
У зарубіжній торгівлі набули широкого розвитку склади гарантійного зберігання готельного типу, консигнаційні склади і дрібнооптові магазини-склади самообслуговування. З переходом в Україні до ринкових відносин необхідно врахувати позитивний зарубіжний досвід ведення складського господарства. Доцільно створити мережу складів загального користування таких видів:
— складів-готелей, які надають невеликим магазинам, малим торговельно-посередницьким структурам і товаровиробникам складські площі для тимчасового зберігання своїх товарних запасів;
— консигнаційних складів, які приймають товари для дальшого продажу від імені і за дорученням їх власників;
— митних ліцензійних складів, призначених для зберігання товарів, що перетинають кордони країни, для виконання операцій з митного оформлення.
Серйозної уваги потребує реконструкція і технічне переозброєння існуючого складського господарства, які дозволять збільшити пропускну спроможність складів, повніше використовувати їх місткість за рахунок упровадження прогресивних технологій складування і механізації технологічного процесу.
Запитання для самоконтролю
Питання 2. Особливості будови загально-товарних складів.
Методичні вказівки.
При вивченні цього питання зверніть увагу на те, що важливими технологічними вимогами до будови складів є:
технологічних операцій;
Важливими технологічними вимогами до будови складів є відповідність площі і місткості складів характеру та обсягу технологічних операцій; параметрів і конфігурацій складських будівель— вимогам раціональної організації технологічного процесу. Крім того, складські приміщення повинні відповідати встановленим вимогам освітленості, вентиляції, утепленості і пожежної безпеки.
Раціональна організація технологічних процесів на складах пред'являє певні вимоги до планування приміщень. Залежно від призначення і ролі в оперативно-господарській діяльності всі складські приміщення поділяють на чотири групи: оперативні, допоміжні, підсобно-технічні і адміністративно-побутові.
Оперативні приміщення призначені для виконання основних технологічних операцій. До них відносять комори і камери для розміщення, укладання і зберігання товарів; експедиції для приймання і відпуску товарів; сортувальні, комплектувальні, диспетчерська, транспортні коридори, автомобільні і залізничні платформи (рампи). Розташування оперативних приміщень має забезпечувати максимальне використання площі і місткості складу, виключення зустрічних і перехресних потоків товарів при їх переміщенні; дотримання правильного товарного сусідства і принципів матеріальної відповідальності; можливість застосування засобів механізації й автоматизації. Камери зберігання залежно від асортименту товарів можуть бути універсальними і спеціалізованими. Універсальні призначені для зберігання товарів, які мають однаковий режим зберігання, а спеціалізовані — для зберігання певних видів і груп товарів (тканини, взуття, культтовари). Охолоджувані камери складів розміщуються відокремлено, частіше в торцевій частині будівлі, і мають окремі вхід і вихід. Площі, призначені для зберігання товарів, розташовують по довжині складської будівлі.
Важливе значення для організації складського технологічного процесу мають конструктивні елементи складських споруд. Основними конструктивними елементами складу є фундаменти, стіни, рампи, підлоги, міжповерхові перекриття, верхні І покриття, звиси покрівлі, дашки, сходи, двері, вікна.
Стіни складу поділяються на суцільні (для приміщень, які опалюються) і каркасні (в тимчасових неопалюваних приміщеннях). До стін складу пред'являють такі основні вимоги: міцність і стійкість; забезпечення за своїми теплотехнічними властивостями необхідного для збереження якості товарів температурно-вологісного режиму; водонепроникність; мінімальна вага і найменша будівельна й експлуатаційна вартість.
Рампами називають платформові тротуари, що примикають до складу. Вони використовуються для переміщення вантажів з автомашин чи вагонів у склад і назад. Висота рампи з боку залізничної колії дорівнює 1,1—1,2 м від рівня головки рейки, а з боку автомобільного заїзду — 0,9 м. Ширина рампи може бути від 1,2 до 6,0 м і більше. Для заїзду вантажних візків на рампу встановлюють спеціальні нахили, які називають пандусами. Ширина пандусів має бути на 0,8 м більше від ширини транспортних засобів, а ухил пандусів робиться не менш як 1:10—1:12.
Підлоги в складах бувають асфальтові, асфальтобетонні, бетонні, плиточні і дерев'яні. Підлога має бути рівною, гладкою, міцною, стійкою до стирання і механічних ударів, не руйнуватись від дії кислот, лугів й інших хімічних речовин. Цим вимогам найбільше відповідають підлоги з асфальтобетонним покриттям на бетонній основі. Навантаження на ці підлоги може досягати 3,5 т/м2.
Звиси (піддашшя) — це продовження даху, що споруджується в одноповерхових складських будівлях. Дашок— спеціальне спорудження над рампою в багатоповерхових і висотних складах. Звиси і дашки з боку залізничної колії повинні бути суцільними вздовж усього складу, трохи більшими за ширину рампи і перекривати половину даху вагону. З боку автомобільної рампи звиси і дашки можуть установлюватись лише над дверними прорізами, але ширина їх тут повинна перекривати рампу і кузов автомобіля. Така конструкція звисів і дашків дозволяє виконувати вантажно-розвантажувальні роботи в будь-яку погоду.
Склади мають зовнішні і внутрішні двері, які за способом відкривання бувають стулчасті і розсувні. На складах поширені стулчасті двері, хоча розсувні більш ефективні: економиться площа, може використовуватись автоматика. Набувають поширення двері з пристроями, які дають теплову або холодну завісу, перешкоджаючи проникненню потоків холодного або теплого повітря всередину складу. Ці умови забезпечують тамбури з подвійними дверима. Розміри дверей: висота не менше ніж 2,5 м, ширина не менше ніж 2,4 м. Висота дверей має перевищувати габарити транспорту з вантажем не менше ніж на 0,2 м, а ширина — не менше ніж на 0,6 м. Кількість дверей на складі визначається технологічним процесом і вантажообігом, але повинна бути мінімальною.
Запитання для самоперевірки
Питания 3. Особливості будови спеціальних складів.
Методичні вказівки.
В процесі вивчення матеріалу потрібно звернути увагу на такі спеціальні склади як холодильники, плодоовочесховище, траншеї, сховища для олії.
Специфічні фізико-хімічні властивості деяких товарів і відповідний режим їх зберігання обумовлюють особливості містко-планувальних і конструктивних рішень складських будівель і споруд, призначених для їх зберігання і технологічної обробки. До спеціальних складів відносять холодильники, плодоовочесховища, сховища для олії, солі, склади лісових і будівельних матеріалів.
Врахуйте те, що холодильники - це підприємства, в яких здійснюється охолодження, заморожування і зберігання продуктів у охолодженому або замороженому стані. Холодильники споруджують у вигляді окремих одноповерхових і багатоповерхових будівель. Будівлі холодильників мають у плані прямокутну, а іноді квадратну форму. У будівлях прямокутної форми ширший фронт вантажно-розвантажувальних робіт.
Оптимальне відношення ширини холодильника до його довжини — 1:2. Сітки колон можуть бути 6 х 6, 6 х 12, 6 х 18 і 6 х 24 м.
Багатоповерхові холодильники із залізобетонним каркасом мають пристінні колони і без балочні міжповерхові перекриття з допустимим навантаженням на підлогу від 1 до 2 т/м2. На одноповерхових холодильниках таке навантаження становить 4 т/м2. Будівництво одноповерхових холодильників має низку переваг перед багатоповерховими: коштує на 7—8 % дешевше, здійснюється вдвічі швидше, затрати металу і цементу на 8—10 % менші. Висота одноповерхових холодильників може бути до 7—7,5 м. На деяких сучасних одноповерхових холодильниках покрівля виконана у вигляді ванни з водою. Така конструкція покрівлі дозволяє затримувати до 90 % сонячного тепла, що знижує витрату холоду.
Дефростер — це спеціальна камера холодильника, яка має опалення і підсилену циркуляцію повітря. У дефростері відбувається повільне розморожування м'яса, риби й отеплення деяких продуктів (яєць, фруктів, ягід тощо). При повільному розморожуванні м'ясо, риба краще зберігають свою первинну якість. Отеплення продуктів перед вивантаженням з холодильника запобігає їх поверхневому зволоженню, яке виникає за різкої зміни температури навколишнього повітря.
Плодоовочесховища бувають стаціонарного типу (склади-будівлі) і тимчасового (бурти і траншеї). Плоди зберігають тільки в стаціонарних спорудах. Сховища стаціонарного типу для овочів і плодів класифікують за спеціалізацією, місткістю, ступенем заглиблення в землю і наявністю огороджувальних пристроїв. До спеціалізованих складів відносять овочесховища і фруктосховища; до вузькоспеціалізованих — сховища для картоплі, капусти, цибулі тощо.
Спеціалізовані і вузькоспеціалізовані сховища можуть бути малої місткості — до 500 т, середньої місткості — від 500 до 2 тис. т, великої місткості — понад 2 тис. т. Великі плодоовочеві бази (на 40—80 тис. т), як правило, є універсальними і призначаються не тільки для зберігання картоплі, овочів, фруктів, а й для квасіння, соління овочів, маринування, фасування продуктів, виробництва різних плодоовочевих готових виробів.
Плодоовочесховища можуть бути не охолоджувані і охолоджувані (з природними або штучними джерелами холоду).
Для зберігання картоплі й овочів використовуються також склади тимчасового типу: бурти і траншеї. Бурти влаштовуються на сухих, підвищених місцях, де не збираються атмосферні опади і ґрунтові води проходять на відстані не менш як 1,5 м від поверхні землі. У землі роблять заглиблення завдовжки 15—20 м, завширшки 1,7—2 м і завглибшки 0,2 м. Бурти розміщують з урахуванням напрямку вітру, для того щоб у зимовий період вони менше охолоджувались.
Траншеї для зберігання картоплі й овочів мають більш глибокі котловани, ніж бурти. Для траншеї підбирають ділянку з глибоким заляганням ґрунтових вод — не менш як 3 м від поверхні землі. Глибина траншеї 0,6—1,2 м, довжина 10—15 м, ширина 1—1,5 м. Для термоізоляції використовують солому і землю, які укладаються загальним шаром (0,6 м) залежно від зниження температури навколишнього повітря. На відміну від буртів, у траншеях не встановлюють вентиляційні труби.
Сховища для олії. Олія зберігається у спеціально обладнаних сховищах. На ділянці сховища олії (рис. 5.10) розташовуються під'їзні залізничні й автомобільні шляхи, естакади з пристроями для наливання і зливання олії з цистерн, приймальні баки, насосна станція, резервуари для зберігання олії, приміщення для розливання олії в металеві бочки і автоцистерни, складські приміщення для зберігання олії в бочках, пункти для санітарно-гігієнічної обробки і ремонту цистерн, бочок тощо.
Біля роздаточного приміщення розміщується склад для зберігання олії в бочках. Укладання і виймання бочок зі штабелів відбувається електротельфером зі спеціальним затискачем. Для переміщення бочок використовують автонавантажувачі, електрокари, бочко підйомники і ручні візки.
Запитання для самоперевірки
Тема 2.2. Технологія складських операцій.
Самостійна робота №11.
Тема самостійної роботи : Чинники, що впливають на складський оперативний процес. Принципи ефективного використання площ складу для зберігання товарів.
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : ознайомитись з чинниками, що впливають па складський оперативний процес та принципами ефективного використання площі складу.
Кількість годин - 4
Література: В.В.Апопій “Організація торгівлі», розділ 7.
Студенти повинні знати чинники, що впливають на організацію оперативного процесу складу та принципи ефективного використання площ складу для зберігання товарів.
Студенти повинні вміти враховувати чинники в процесі організації оперативного процесу складу та вміти ефективно використовувати площі складу.
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни ; «Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг”. Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика, Торговельне обладнання.
Внутрішньо-предметна інтеграція:
Тема : “Торгово-технологічний процес магазину».
Питання для вивчення матеріалу :
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Чинники, що впливають на складський оперативний процес.
Методичні вказівки.
Торгово-технологічний процес складу — це складний комплекс взаємозв'язаних операцій комерційного і технологічного характеру, які здійснюються над товарами на складах оптових та/або роздрібних торговельних підприємств.
Основу торгово-технологічного процесу складу становлять комерційні операції з оптових закупівель і дальшого перепродажу товарів оптовим або роздрібним покупцям. Насамперед ці операції пов'язані зі здійсненням організаційних, економічних і юридичних функцій торговельних підприємств і виконуються працівниками комерційних служб поза межами складів. Водночас робота складів підприємств торгівлі ґрунтується на операціях технологічного процесу складу.
Зверніть увагу на те, що на організацію оперативного процесу складу впливають такі чинники:
Їх поєднання визначає зміст, тривалість, місце, час, засоби та черговість виконання операцій з товарами на складі.
На характер та зміст технологічного процесу впливають різнорідні фактори, головними з яких є асортиментна структура партій, які надходять та відвантажуються, величина складської площі та ємкості, їх планування та обладнання, ступінь товарних запасів і термін зберігання на складі, побудова та розміщення обслуговуваної роздрібної торговельної мережі та ін.
Від асортименту товарів, що зберігаються, та їх фізико-хімічних властивостей залежить побудова складу, характер торговельно-технологічних процесів, створення необхідних умов зберігання товарів з урахуванням їх особливостей.
Внутрішнє планування складських приміщень повинно забезпечувати раціональне розміщення та укладання товарів, попереджати негативний вплив одних товарів на інші при їх зберіганні та не допускати зустрічних та зворотних вантажопотоків, забезпечувати можливості застосування підйомно-транспортного обладнання.
Раціональна організація складського технологічного процесу базується на додержанні таких основних принципів: раціональне використання складських приміщень, застосування найдосконалішого обладнання та засобів механізації праці складських працівників; дотримання послідовності виконання робіт, що забезпечує планомірне завантаження роботою працівників складу та ефективне використання засобів механізації; ліквідація втрат товарів при їх складуванні, переробці та зберіганні; організації наскрізного товарного протоколу; планомірність та ритмічність технологічного процесу; збереження споживчих якостей товарів.
Запитання для самоперевірки
Питання 2. Принципи ефективного використання площі складу.
Методичні вказівки.
В процесі вивчення матеріалу зверніть увагу на те, що одним із напрямків досягнення економічності складського процесу є ефективне використання площі, місткості складу.
Забезпечити таку ефективність можна такими шляхами:
необхідної площі для зберігання окремих груп товарів;
підгруп;
стелажів;
стелажний, підвісний, рядами, навалом, насипом).
Для забезпечення раціонального використання складської площі товари, які потребують приблизно однакового режиму зберігання, можуть розміщуватись на відносно великих масивах складської площі без надання відокремлених секцій. На це також спрямоване товарів, а також розміщування товарів на тимчасово вільних місцях зберігання.
Економічність складського процесу досягається способом ефективного використання площі, місткості складу, технологічного обладнання, чіткого розподілу обов'язків персоналу складу і підвищення продуктивності його роботи.
Принцип раціональної організації складських операцій базується на планомірності, неперервності, ритмічності й пропорційності проведення складських операцій. Планомірність складського технологічного процесу забезпечується за допомогою розробки календарних планів і графіків надходження й відпускання товарів, що створює передумови для підготовки складу до виконання операцій з розвантажування, приймання, зберігання, відпускання і відвантажування товарів.
Неперервність (усунення або скорочення будь-яких перерв) технологічного процесу складу досягається застосуванням організаційних заходів: змінною роботою персоналу складу, експедиції, інших підрозділів підприємства.
Ритмічність складського процесу виражається в повторюваності всього циклу та окремих операцій в рівні відрізки часу. Брак ритмічності часто залежить не тільки від роботи самого складу, але й від зовнішніх факторів (нерівномірність надходження товарів, запізнення транспортних засобів та ін.).
Принцип пропорційності означає, що всі етапи, частини, операції складського технологічного процесу, пов'язані між собою, повинні відповідати один одному за швидкістю, продуктивністю або пропускною спроможністю, що дозволяє уникати вимушених перебоїв та зупинок у роботі і планувати пропорційні витрати праці за одиницю часу на різних ділянках.
Принцип організації наскрізного товарного потоку базується на розгляді всієї сукупності товарів, які надходять і зберігаються на складі, у формі товарного потоку (суть та методи управління товарними та іншими матеріальними потоками детально вивчає навчальна дисципліна «Логістика»). Концепція логістики потребує дотримання принципів потоковості, паралельності і прямоточності руху товарів на складі.
Потоковість передбачає взаємозв'язок і підпорядкування всіх операцій повного циклу технологічного процесу складу єдиному ритму їх виконання. Виконання кожної попередньої операції виступає при цьому одночасно підготовкою до наступної. Цей принцип потребує розташування робочих місць (зон) і обладнання відповідно до послідовності операцій технологічного процесу, спрямування та швидкості пересування товарного потоку.
Принцип паралельності полягає в одночасному виконанні окремих складських операцій на всіх стадіях технологічного процесу складу. Паралельне в часі виконання робіт над окремими елементами товарного потоку сприяє скороченню загальної тривалості повного циклу робіт, підвищенню ефективності праці складського персоналу на основі спеціалізації і застосування відповідного технологічного обладнання.
Принцип прямоточності товарного потоку полягає в плануванні руху товарів за найкоротшими маршрутами та недопущенні зустрічних перевезень.
Повне збереження властивостей товарів досягається здійсненням комплексу заходів зі створення належних умов зберігання товарів, використання найбільш ефективних способів їх укладання та розташування, дотримання умов товарного сусідства і термінів зберігання на складі, організації належного контролю за зберіганням товарно-матеріальних цінностей.
Запитання для самоперевірки
Розділ 3. Організація і технологія тарних операцій.
Самостійна робота № 12.
Тема самостійної роботи : Роль тари і пакування в раціоналізації технології роздрібної та оптової торгівлі та в процесі обороту товарів.
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : ознайомитись з роллю тари в раціоналізації роздрібної та оптової торгівлі, з методами економічного стимулювання ефективності використання тари.
Кількість годин - 4
Література: В.В.Апопій «Організація торгівлі», розділ 10.
Студенти повинні знати роль тари в раціоналізації роздрібної та оптової торгівлі, заходи зі стимулювання ефективності використання тари.
Студенти повинні вміти запропонувати торговельному підприємству заходи зі збільшення ефективності використання тари.
Міждисциплінарна інтеграція:
Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика, Торговельне обладнання.
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема : «Приймання, зберігання та підготування товарів до продажу».
Тема : «Організація і технологія складських операцій».
Питання для вивчення матеріалу :
тари.
Порядок виконання самостійної роботи
Питання 1. Роль тари і пакування в раціоналізації роздрібної, оптової торгівлі та в процесі обороту товарів.
Методичні вказівки.
В процесі вивчення матеріалу слід дати визначення поняття «Тара», «упаковка».
Тара - це промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання, транспортування та реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає їх пошкодженням та псуванню під час перевезення, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, складування та зберігання.
Упаковка - це засіб або комплекс засобів які забезпечують захист товарів від пошкоджень та витрат, а довкілля від забруднень і полегшують процес обігу товарів.
У процесі товарообігу основними функціями тари й упаковки товарів є охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища і забезпечення умов для збереження кількості і якості товарів на всьому шляху їх руху від виробника до споживача; > охорона зовнішнього середовища від впливу упакованої продукції (товару); > надання товарам (вантажам) необхідної мобільності і створенні умов для раціональної організації торгово-технологічних процесів та застосуванні засобів механізації; > створення необхідних умов для полегшення кількісного обліку товарів завдяки формуванню товарних одиниць за габаритами і масою. > виконання ролі носія реклами та комерційної інформації, призначеної для спеціалістів торгівлі, працівників транспорту, безпосередніх споживачів товарів: ^ створення зручностей споживачам щодо придбання та використання придбаних упакованих товарів; > забезпечення зручностей для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, пакетування, маркування, складування, зберігання і транспортування товарів (вантажів); > виконання ролі транспортного і немеханічного обладнання оптових і роздрібних торговельних підприємств; > запобігання крадіжкам товарів.
Так, за функціями в процесі товарного обігу вирізняють споживчу, транспортну тару і тару-обладнання. Споживча тара — це функціонально самостійний виріб, який містить раціональний за обсягом використання споживчий запас, забезпечує безпосередній захист його кількості та якості протягом необхідного часу і становить єдину з запасом товару вартість. Споживча тара — це тара, в яку розфасовують товари для доставки і продажу споживачам, вартість якої звичайно включається в його ціну. Споживча тара має бути зручною, легкою, дешевою, красивою, надавати вичерпну інформацію про товар. Найпоширенішими видами споживчої тари є коробки, пляшки, банки, флакони, пакети.
Транспортна тара — це самостійна транспортна одиниця, в яку затарюють різноманітні товари, упаковані або не упаковані в споживчу тару. У транспортній тарі товари перевозять і зберігають у процесі їх руху від виробництва до споживання, але не реалізують покупцям. Вартість транспортної тари включається у вартість товару лише частково. До транспортної тари належать ящики, бочки, мішки, фляги тощо.
Тара-обладнання — це технічний засіб, призначений для укладання, транспортування, зберігання і продажу з нього населенню товарів за методом самообслуговування, який відповідає стандартам або технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.
Запитання, для самоперевірки
Питання 2. Економічне стимулювання збільшення ефективності використання тари.
Методичні вказівки.
Слід звернути увагу на те, що процес обігу тари багаторазового використання в торгівлі регламентується двома основними документами.
Правилами застосування, обігу і поверненню засобів упаковки багаторазового використання в Україні.
Правилами повторного використання дерев'яної і картонної тари на паперових мішків в Україні.
В процесі вивчення матеріалу потрібно врахувати те, що для забезпечення належного порядку організації робіт з обігу та повернення тари чинними Правилами передбачене матеріальне стимулювання працівників підприємств - тароздавачів, яке проводиться за рахунок відрахувань від сум, одержаних від здачі тари.
Вчасне повернення тари торговельними підприємствами стимулює порядок оплати тари при її отриманні і поверненні.
Оплата тари при отриманні її під продукцією і товарами здійснюється в таких розмірах:
у новому чи поворотну тару упакування продукції.
Під час повернення такої поворотної тари на тарне підприємство її оплата проводиться таро одержувачем у таких розмірах:
вільної ціни із застосуванням підвищуваного коефіцієнта - 1,2 ; дерев'яних бочок - 40 % вільної ціни із застосуванням підвищувального коефіцієнта - 1,3; картонної тари - у розмірі 20 % вільної ціни із застосуванням підвищувального коефіцієнта - 1,5.
проводитися в межах ціни нової тари в розмірі, не менше за 80-95 % вільної ціни (конкретний розмір повинен передбачатися в договорі сторін);
за домовленістю сторін.
Важливу роль в організації тарообігу можуть відігравати тарні склади торговельних підприємств, які займаються збиранням різних видів поворотної тари, її ремонтом, виготовленням нової тари, переробкою непридатної або нестандартної тари, здаванням відремонтованої тари на таро збиральні або виробничі підприємств Вони можуть мати власний автотранспорт і організовувати централізоване вивезення тари від оптових покупців товарів, що сприяє економії витрат з повернене тари.
Запитання для самоперевірки
стані?
Розділ 4. Організація перевезення вантажів.
Самостійна робота №13.
Тема самостійної роботи: Вплив транспортирних операцій на прискорення обороту товарно-матеріальних цінностей і підвищення рентабельності торговельних підприємств.
Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.
Мета роботи : зробити висновки про вплив транспортних операцій на прискорення обороту товарно-матеріальних цінностей і підвищення рентабельності торговельних підприємств..
Кількість годин - 2
Література; В.В.Апопій «Організація торгівлі», розділ 10.
Студенти повинні знати як впливають транспортні операції на прискорення обороту товарно-матеріальних цінностей і підвищення рентабельності торговельних підприємств; відповідальність транспортних організацій та клієнтів за перевезення вантажів.
Студенти повинні вміти ефективно організовувати транспортні операції
Міждисциплінарна інтеграція :
Забезпечуючи дисципліни : "Маркетинг”, “Бухгалтерський облік”
Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика.
Внутрішньо-предметна інтеграція :
Тема: “Приймання, зберігання та підготовка товарів до продажу”.
Питання для вивчення матеріалу :
цінностей і підвищення рентабельності торговельних підприємств.
вантажів.
Порядок виконання самостійної роботи
рекомендаціями стосовно п виконання.
Питання 1. Вплив транспортних операцій на прискорення обороту товарно-матеріальних цінностей і підвищення рентабельності торговельних підприємств.
Методичні вказівки.
Знайомлячись з матеріалом теми, важливо усвідомити, що транспорт - це одне з галузей виробничої сфери народного господарства, котра тісно взаємодіє з усіма його галузями щодо фізичного переміщення сировини, матеріалів, готової продукції і виконує роль сполученої ланки, що забезпечує неперервність процесів матеріального виробництва.
Завдяки створенню єдиної транспортної системи в Україні транспорт забезпечує зв'язок між територіально віддаленими районними виробництва і районами споживання і тому відіграє суттєву роль у забезпеченні функціонування підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг.
Ритмічна і вчасна доставка товарів сприяє рівномірній роботі підприємств торгівлі, зниженню рівня товарних запасів і скороченню витрат підприємств торгівлі.
Особливості техніко-експлуатаційних характеристик окремих видів транспорту обумовлюють доцільність їх застосування у здійсненні різних етапів транспортування продукції, зокрема:
- залізничним транспортом рекомендується послуговуватися переважно для дальніх і масових перевезень практично всіх видів продукції і товарів народного споживання;
> морським транспортом — переважно для перевезень різноманітних вантажів —об'єктів міжнародних економічних операцій з експорту-імпорту товарів, вивезення риби і рибопродуктів з місць їх лову, а також для міжнародних масових перевезень насипних і наливних вантажів;
> річковим транспортом — для забезпечення масових перевезень вантажів по основних водних магістралях, якщо не потрібні швидкі терміни доставки;
> авіаційним транспортом — для здійснення термінових перевезень вантажів, особливо у важкодоступні райони;
> автомобільним транспортом — на різних етапах транспортування і, як правило, на короткі відстані;
> трубопровідним транспортом — для постачання газу, нафти, пально-мастильних матеріалів.
Окрім перевезень вантажів транспортні підприємства надають своїм клієнтам, зокрема торгівлі, різноманітні послуги, пов'язані з прийманням вантажів на тимчасове відповідальне зберігання, супроводженням вантажів експедиторами, здаванням вантажів органами транспорту та ін. Увесь комплекс робіт, які виконуються під час транспортування вантажів від пункту відправки (зі складу вантажовідправника) до моменту здавання в пункт призначення (до складу вантажоодержувача), а також операції, які виконуються до і після перевезення вантажів, заведено називати транспортно-експедиційними операціями.
Розгорнутий перелік операцій, що належать до транспортно-експедиційного процесу, включає такі види робіт: — підготовка товарів до перевезення (пакування, маркування, сортування вантажів, їх пакетування і зберігання до моменту відвантаження тощо); — зважування вантажів та/або транспортних засобів; — розрахунок і вибір раціонального варіанта завантаження транспортних засобів, схем розміщення і закріплення вантажів; — завантаження на транспорт у пункті відправки, їх закріплення в транспортному засобі, накривання вантажів; — приймання вантажу до перевезення на складі перевізника або замовника; — оформлення перевезення, перевірка транспортних і супровідних документів; — процес перевезення, що включає створення необхідного режиму, супровід товару в дорозі та його охорону; — розвантаження і здавання вантажу на склад вантажоодержувача в пункті призначення або іншому перевізнику — для подальшої доставки за призначенням; — оформлення завдання-приймання вантажу; — здійснення розрахунків за виконані перевезення; — страхування вантажів, виконання митних процедур під час міжнародних перевезень, паспортно-візове обслуговування; — інформаційний супровід перевезення, у тому числі повідомлення про місцезнаходження вантажу, терміни його відправки та прибуття, інформування про види послуг, тарифи і режими роботи перевізників та експедиторів; — ведення обліку і звітності щодо перевезень, заповнення документів, видавання довідок, пов'язаних з перевезеннями тощо. У сучасній теорії та практиці господарської діяльності цей комплекс робіт заведено відносити до сфери транспортної логістики.
Основними операторами, які здійснюють транспортно-експедиційне обслуговування, є підприємства автомобільного транспорту. Завдяки виділенню транспортно-експедиційних операцій та передачі їх таким операторам з'явилася можливість звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів (виробничі, торговельні та інші підприємства) від виконання невластивих їм функцій з організації перевезень вантажів, зменшити терміни перевезень вантажів за рахунок маршрутизації та календаризації перевезень, підвищити рівень використання транспортних засобів, оптимізувати чисельність експедиторів і вантажників, запроваджувати прогресивні технології товаропросування, підвищити ефективність роботи транспорту в цілому.
Для здійснення транспортно-експедиційного обслуговування суб'єкти господарювання (вантажовідправники або вантажоодержувачі) укладають з транспортними (транспортно-експедиторськими) підприємствами договори про умови перевезення вантажів і виконання пов'язаних з цим робіт. Підприємства-клієнти повинні організовувати роботу підрозділів та персоналу з таким розрахунком, щоб забезпечувати цілодобове приймання та відправлення вантажів, включаючи вихідні і святкові дні, вчасне вивезення вантажів з централізованих складів тощо. Підприємства транспорту повинні забезпечувати потреби підприємств-замовників у перевезеннях вантажів, якісне і вчасне забезпечення їх транспортування, безпечні умови перевезень, збереження вантажів від їх прийняття до перевезення і до моменту видачі їх вантажоодержувачам, якщо інше не передбачене договором. Відповідальність підприємств транспорту найчастіше настає в разі:
> невиконання або неналежного виконання зобов'язань щодо перевезення вантажів відповідно до кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших законодавчих актів;
> втрати, нестачі, псування і пошкодження вантажів, що сталися з їх вини.
Важливим завданням організації перевезень торговельних вантажів є вибір ефективних транспортних засобів, котрі як найповніше відвідали б конкретним умовам перевезень.
При виборі рухомого складу для перевезень тих чи інших вантажів потрібно вирішити кілька взаємопов'язаних завдань :
При виборі виду транспорту потрібно також урахувати такі фактори :
Запитання для самоперевірки
товароматеріальних цінностей ?
можете запропонувати?
Питання 2. Відповідальність транспортних організацій та клієнтів за перевезення вантажів.
Методичні вказівки.
Вивчаючи матеріал, потрібно взяти до уваги, що Статутом залізниць України передбачено матеріалу відповідальність залізниці за недотримання термінів доставки вантажів.
За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям., установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендованих ними, залізниця сплачує одержувачу штраф якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено
одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей самий термін одержувач не розкредитує перевезені документи вантах, що прибув.
Автоперевізники також несуть відповідальність за вчасність доставки вантажу.
Товароодержувачі повинні забезпечити вчасне розвантаження транспортних засобів.
Запитання для самоперевірки