МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬООЧНОГО ТИСКУ
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ГЛАУКОМА. МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬООЧНОГО ТИСКУ. КЛАСИФІКАЦІЯ, КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ ГЛАУКОМИ.
ПАТОЛОГІЯ ВНУТРІШНЬООЧНОГО ТИСКУ
Глаукома в даний час є однією з основних причин сліпоти та інвалідності по зору. Частота глаукоми серед осіб старше 40 років близько 1,5%. Щорічно знову занедужує на глаукому 1 з 1000 чоловік цього віку. У розвинених країнах близько 15 % сліпих втратили зір від глаукоми. Незважаючи на визначні досягнення, проблема лікування глаукоми ще не вирішена. Найбільш ефективне лікування в початковій стадії хвороби, тому раннє виявлення її є актуальною задачею офтальмології, у рішенні якої певну участь повинні приймати і лікарі інших спеціальностей. Дуже важливо вміти діагностувати гострий приступ глаукоми і терміново направляти хворого в очний стаціонар, тому що протягом декількох діб, іноді навіть годин, може наступити необернена сліпота.
Механізми регуляції внутрішньоочного тиску
В основі патогенезу глаукоми лежить порушення регуляції внутрішньоочного тиску (ВОТ). З анатомії вам відомо, що око замкнутий простір, стінками якого є три оболонки ока (фіброзна, судинна і сітчаста), а вміст кришталик, склисте тіло, внутрішньоочна рідина (камерна рідина, водяниста волога).
Рівень ВОТ визначають два фактори:
пружність (ригідність) оболонок ока, головним чином, склери;
обсяг умісту ока.
Перший фактор величина відносно постійна. Зі складових частин другого фактора кришталик, склисте тіло також відносно постійні величини. Головне значення в регуляції ВОТ має кількість камерної вологи і зміна кровонаповнення внутрішньоочних судин. Камерна волога виробляється відростками циліарного тіла. Вона є джерелом харчування безсудинних прозорих середовищ ока. Виконавши свою функцію трофіки, камерна волога надходить у шляху відпливу.
Основний шлях відпливу. Камерна волога з задньої камери ока через зіницю попадає в передню камеру, потім відтікає через кут передньої камери. Кут передньої камери утворюється попереду рогівкою, позаду коренем райдужки, у вершині його знаходиться циліарне тіло. Вершина кута закрита трабекулою. Трабекула має 10-15 шарів, пластин з великою кількістю отворів, що створюють багатоярусну систему щілин (фонтанові простори). Пройшовши крізь трабекулу, камерна волога попадає в склеральний синус чи Шлеммів канал, що у виді вузької щілини, як кільце, йде навколо рогівки. Від нього через колекторні канальці чи випускники, у тому числі водяні вени, камерна рідина надходить у еписклеральні та і інтрасклеральні венозні сплетіння. Трабекулу, Шлеммов канал, колекторні канальці називають дренажною системою ока. Є також додаткові шляхи відпливу (увеосклеральні).
Постійний рівень ВОТ підтримується активними і пасивними механізмами:
активний: секреція камерної вологи (залежить від стану гіпоталамуса, кровонаповнення судин циліарного тіла);
пасивний: стан шляхів відпливу, тобто стан дренажної системи ока.
Декомпенсацію ВОТ може викликати:
гіпер- чи гіпосекреція камерної вологи;
порушення відпливу з задньої в передню камеру (задні синехії, зіничний блок);
зміна дренажної системи, в основному, трабекули і сінуса.
Гідродинаміка ока це так званий повільний механізм регуляції ВОТ. Для запобігання його швидких коливань, що могли спостерігатися навіть при мигальних рухах, стискуванні повік, існує швидкий механізм так званий нервово-рефлекторний апарат ока, що регулює внутрішньоочний тиск, описаний С. Ф. Кальфа. Його суть полягає в тому, що при швидкому підвищенні ВОТ подразнюються барорецептори, що є в хоріоїдеї, виникає рефлекс, що призводить до звуження судин і частина крові витісняються з ока, за рахунок чого ВОТ знижується.
Методи дослідження ВОТ
Пальпаторний метод оцінки ВОТ застосовується в тих випадках, коли не можна використовувати інструментальний метод (захворювання рогівки, стан після операції, травми, гострий кон’юнктивіт). При цьому підвищений тиск позначається:
Тп + 1 око помірно тверде, ВОТ помірно підвищений;
Тп + 2 око тверде, ВОТ високий;
Тп + 3 око тверде, як камінь, ВОТ дуже високий.
Знижений тиск (гіпотонія) позначається:
Тп 1 око помірно м'яке, ВОТ помірно знижений;
Тп 2 око м'яке, ВОТ низький;
Тп 3 при натисненні на око палець не почуває опори, ВОТ значно знижений.
Тп N нормальний ВОТ.
Тонометрія може бути контактна і безконтактна. Безконтактні тонометри: пневмотонометр, флуктуаційний тонометр. Найбільш розповсюджений у нас в країні апланаційний тонометр Маклакова (контактний).
Нормальний рівень ВОТ (по Маклакову) 17-26 мм рт.ст.
Добова тонометрія вимір ВОТ ранком і ввечері. У нормі різниця між двома вимірами (амплітуда коливань ВОТ) не перевищує 5 мм рт.ст.
Погодинна тонометрія вимір ВОТ кожні 3 години протягом 2-х діб.
Еластотонометрія вимір ВОТ чотирма тонометрами вагою 5г, 7,5г, 10г, 15г і креслення еластокривої (ЕК).
Нормальні показники ЕК:
початок (ВОТ тонометром 5г) не більше 20,0 мм рт.ст.;
тонометричний тиск (ВОТ тонометром 10г) 17-26 мм рт.ст.;
кінець ЕК (ВОТ тонометром 15г) не більше 30,0 мм рт.ст.;
еластопідйом - довжина ЕК (різниця між ВОТ тонометром 15г і ВОТ тонометром 5г) у нормі 7-12 мм рт.ст.;
характер ЕК пряма в нормі, ламана чи східчаста при патології.
Тонография дає кількісні показники, що характеризують стан секреції і стан відпливу камерної вологи.
Нормальні показники тонографії:
Р0 дійсне ВОТ 9-22 мм рт.ст. (у середньому, 15-17 мм рт.ст.);
С коефіцієнт легкості відтоку 0,14-0,6 мм3/хв/мм рт.ст. (у середньому, 0,2-0,3);
Р0/С коефіцієнт Беккера менше 100;
F хвилинний обсяг камерної вологи менш 4,5 мм3/хв (у середньому, 1,9-2,2).
Навантажувальні (темнова, водно-питна, позиційна, кільцева, компресійна, закапування мідріатиків) і розвантажувальні (закапування пілокарпіну) проби проводяться при підозрі на глаукому, тільки в умовах стаціонару.
Обов'язковим є метод дослідження кута передньої камери гоніоскопія. Дослідження проводиться на щілинній лампі за допомогою гоніоскопа, що представляє собою систему дзеркал і призм і дозволяє заглянути під лімб. У нормі вид кута передньої камери при гоніоскопії такий: рогівка, переднє граничне кільце Швальбе, трабекула, Шлеммов канал, склеральна шпора, циліарне тіло, корінь райдужки.
У дітей дослідження ВОТ проводять під наркозом, приймаючи до уваги, що при цьому ВОТ знижується на 2-3 мм рт.ст. Можна вимірити також ВОТ під час заглибленого медикаментозного сна чи після однієї пропущеної годівлі.
Патологія ВОТ
Не кожне підвищення ВОТ це глаукома. Може бути очна гіпертензія. У здорових людей вона виникає при нервовому напруженні, при страху. Очна гіпертензія менш тривала, без структурних і функціональних змін очей, без скарг, симетрично на обох очах. Може бути в людей літнього віку при інтоксикаціях, при тривалому вживанні гормонів, кортикостероїдів, у жінок при клімаксі. Люди з очною гіпертензією підлягають диспансерному спостереженню, тому що в 10-15% з них може виникнути глаукома.
Глаукома це таке підвищення ВОТ, що супроводжується порушенням зорових функцій і зміною диска зорового нерва (ДЗН).
Кардинальні ознаки глаукоми: підвищення ВОТ, звуження поля зору з носової сторони, атрофія зорового нерва (ЗН) із крайовою (глаукоматозною) екскавацією.
Глаукома може бути:
природжена.
придбана: первинна і вторинна.
Вроджена глаукома, синонім гідрофтальм (водянка ока).
Розрізняють 3 клінічні форми вродженої глаукоми:
1. Класична чи проста. Розвивається внаслідок неповного розсмоктування мезодермальної тканини в куті передньої камери.
2. Вроджена глаукома, що поєднується з аномаліями розвитку переднього відділу ока (анірідія, колобома райдужки). Причина дисгенез кута передньої камери.
3. Вроджена глаукома, що поєднується з нейрофіброматозом чи ангіоматозом голови (енцефалотригемінальний ангіоматоз, синдром Стюрж-Вебера-Димитрі).
У зв'язку з непрохідністю дренажної системи камерна волога накопичується в оці. Склера, рогівка, лімб дитини еластичні, мають схильність до росту , тому збільшення обсягу умісту викликає поступальне їхнє розтягання, око збільшується й у кінцевій стадії досягає дуже великих розмірів. Такий стан називають буфтальм, бичаче око. Гідрофтальм у 75 % дітей двобічний. Діагноз легко поставити вже в перші дні після народження в 90 % хворих дітей.
Методи діагностики природженої глаукоми:
бокове освітлення, біомікроскопія (лімб, рогівка, їхній розмір, прозорість);
кератометрія;
тонометрія (під загальною анестезією чи під час заглибленого фізіологічного сна);
УЗ біометрія (довжина передньо-задньої вісі ока, глибина передньої камери);
офтальмоскопія.
Клініка
Для гідрофтальма характерно:
розтягнутий лімб (до 2-3 мм, у нормі 1 мм);
велика рогівка (у нормі до 1 року 9 мм, у 1 рік 10 мм);
глибока передня камера (у нормі 1,5 2 мм у немовляти, 3 3,5 мм у дорослого);
збільшення розмірів ока;
підвищення ВОТ;
низький зір;
очне дно глаукоматозна атрофія зорового нерва (зсув судинного пучка, крайова екскавація, блідий ДЗН).
При подальшому розтяганні рогівки виникають спочатку одиничні, а потім множинні розриви задньої граничної пластинки (десцеметової оболонки), смугасті помутніння рогівки, з'являються сльозотеча, блефароспазм, застійна ін'єкція очного яблука. Водяниста волога проникає в строму, викликаючи набряк і помутніння глибоких шарів рогівки. У пізніх стадіях глаукоми формуються грубі ектазовані більма рогівки, можуть бути дистрофічні зміни аж до трофічних виразок.
Гідрофтальм має 4 стадії:
1. Початкова стадія: Діаметр рогівки 12-12,5 мм. Передньо-задня вісь ока (ПЗВ) збільшена на 1,5-2 мм. Очне дно в нормі.
2. Розвинена стадія: Діаметр рогівки 13-14 мм. ПЗВ звеличена на 3-4 мм. На очному дні глаукоматозна екскавація, часткова атрофія зорового нерва.
3. Глибока стадія: Діаметр рогівки більше 14 мм. Помутніння рогівки. ПЗВ 24-25 мм. На очному дні атрофія й екскавація ДЗН.
4. Термінальна стадія: Повна сліпота, стафіломи склери і рогівки, більмо рогівки, повна атрофія зорового нерва, ПЗВ більше 25 мм.
Диференціальний діагноз проводиться з мегалокорнеа. При цьому звертається увага на розміри лімба, стан очного дна, дані тонометрії.
Лікування. Тільки оперативне: гоніотомія з гоніопунктурою, лазергоніопунктура, синусотрабекулоектомія, реконструктивна мікрохірургія кута передньої камери. Операція робиться негайно, як тільки встановлюється діагноз.
Первинна глаукома це багатофакторна хвороба з граничним ефектом, виникає внаслідок з'єднання декількох несприятливих для регуляції ВОТ факторів, кожний з яких сам по собі глаукому не викликає, а сполучення декількох з них перевищує компенсаторні можливості механізму регуляції ВОТ.
До цих факторів відносяться:
анатомічні особливості кута передньої камери;
місцеві судинні зміни, що можуть бути проявами основної судинної патології (атеросклероз, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет);
хвороби сполучної тканини, що викликають склероз, дегенерацію трабекул (ревматизм, колагенози);
нейро-вегетативні порушення, що приводять до гіперсекреції камерної вологи.
Встановлено спадкоємну схильність до захворювання глаукомою.
Методи діагностики:
1. Функціональне обстеження: візометрія; адаптометрія; периметрія; кампиметрія.
2. Об’єктивне обстеження: метод бокового освітлення; біомікроскопія; гоніоскопія; офтальмоскопія; дослідження ВОТ (добова, погодинна тонометрія, тонографія, еластотонометрія).
Класифікація первинної глаукоми
Форми первинної глаукоми: відкритокутова, закритокутова та змішана.
Відкритокутова глаукома
Патогенез звуження чи закриття щілин трабекул, Шлеммова каналу внаслідок ендокринних, судинних захворювань, таких, як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет. Кут передньої камери (при гоніоскопії) не змінений, широкий, відкритий може бути пігментований.
Клініка. Як правило, глаукома двобічна, але в 80% асиметрична: на одному оці враження більше, ніж на другому. Виникає і прогресує повільно, непомітно для хворого. Перші ознаки погіршення гостроти зору, утрата поля зору. Зовні око має нормальний вигляд, тільки при біомікроскопії можна знайти дистрофічні зміни райдужки. Кут передньої камери нормальних розмірів. Може бути пігментація трабекул. Перший об’єктивний симптом спочатку періодичне, а потім постійне підвищення ВОТ вище 27,0 мм рт.ст.
Типові зміни ДЗН, що визначаються офтальмоскопічно.
Перший прояв зсув судинного пучка до зовнішнього краю ДЗН. Далі розширення фізіологічної екскавації до краю ДЗН із перегином судин. В останній стадії збліднення ДЗН до білувато-сірого кольору, крайова екскавація.
Перші зміни зорових функцій хворі, як правило не помічають, їх знаходять тільки при обстеженні в офтальмолога. Це: зниження темнової адаптації; збільшення сліпої плями; поява парацентральних абсолютних скотом; звуження периферичних меж поля зору.
Типове звуження меж поля зору з назальної сторони і тільки при значній утраті поля зору починає падати гострота зору, порушується центральний зір. Без лікування процес закінчується необерненою, повною сліпотою (Vis = 0).
Закритокутова первинна глаукома
Патогенез блокада, закриття кута передньої камери коренем райдужки внаслідок переднього розташування кришталика і функціонального блоку зіниці (але не зрощення чи зарощення) чи внаслідок повного прилягання до кришталика райдужки.
Клініка закритокутовій глаукоми.
Скарги на райдужні кола навколо джерела світла, болі в оці, періодичні головні болі, поява туману перед оком вранці, після емоційного напруження. Насторожує часта зміна окулярів. Нерідко починається з гострого нападу глаукоми.
Об’єктивно:
ознаки венозного застою (розширені епісклеральні вени симптом "кобри");
мілка передня камера;
при гоніоскопії вузький чи закритий кут передньої камери.
При офтальмоскопії, тонометрії, дослідженні темнової адаптації, поля зору, гостроти зору ті ж зміни, що і при відкритокутовій глаукомі.
Змішана первинна глаукома
При цій формі глаукоми є ознаки як відкритокутової, так і закритокутової форм. Діагноз цієї форми ставиться, в основному, за даними гоніоскопії, яка показує, що кут передньої камери частково закритий, а частково відкритий.
Стадії первинної глаукоми
1. Початкова стадія.
Периферичні границі поля зору нормальні, але є розширення сліпої плями, парацентральні скотоми. Визначається зниження темнової адаптації, офтальмоскопічно зсув судинного пучка, розширення фізіологічної екскавації ДЗН.
2. Розвинена стадія.
Звуження границь поля зору з носової сторони: воно менше 55 градусів, але більше 15 градусів. На очному дні крайова екскавація ДЗН.
3. Глибока стадія.
Звуження поля зору з носової сторони менш 15 градусів, на очному дні крайова екскавація, атрофія ДЗН.
4. Термінальна стадія (абсолютна).
Гострота зору дорівнює 0, на очному дні повна атрофія ДЗН із крайовою екскавацією.
В залежності від рівня ВОТ глаукома може бути:
а) з нормальним тиском (ВОТ не більше 26,0 мм рт.ст.);
б) з помірно підвищеним тиском (ВОТ 27,0-32,0 мм рт.ст.);
в) з високим тиском (ВОТ 33,0 мм рт.ст. і більше).
У залежності від збереження зорових функцій протягом досить тривалого періоду спостереження (6 місяців і більше) розрізняють стабілізовану (якщо функції не погіршуються) і нестабілізовану (зорові функції прогресивно падають) форми глаукоми.
Таким чином, діагноз первинної придбаної глаукоми містить у собі 4 ознаки:
форма глаукоми (критерій характер скарг, стан кута передньої камери);
стадія глаукоми (критерій стан зорових функцій поля зору і дані офтальмоскопії);
стан ВОТ (критерій добова крива ВОТ);
динаміка зорових функцій.
Лікування первинної глаукоми
Вилікувати первинну глаукому не можна. Мета лікування нормалізація ВОТ, стабілізація зорових функцій. Лікування може бути консервативним і хірургічним. Хворі постійно знаходяться під диспансерним спостереженням.
Методи лікування такі:
гіпотензивна медикаментозна терапія закапування міотиків (1 %, 2 % чи 3 % пілокарпін 2-3 рази на день), бета-адреноблокаторів (0,25-0,5 % тімолол, арутимол, оптимол, бетоптик 1-2 рази на день). Останнім часом застосовують також препарати з групи простагландинів 0,005 % розчин латанопросту (ксалатан, ланотан), траватан, тафлотан 1-2 рази на день. Режим закапування, препарат для закапування вибирається під контролем ВОТ в умовах стаціонару. Призначається 1 чи 2 препарати, не частіше 3 разів на день.
хірургічне лікування. Якщо триразове закапування міотиків і 2-кратне бета-адреноблокаторів не нормалізує ВОТ, необхідна невідкладна антиглаукоматозная операція. Вибір виду операції залежить від типу глаукоми. При закритокутовій глаукомі з функціональним зіничним блоком (без гоніосинехій), показана іридектомія видалення частини райдужки для забезпечення виходу камерної вологи з задньої в передню камеру. Робиться зверху на 12 годинах у кореня райдужки.
Хірургічні операції на склеральному синусі менш травматичні, найбільш патогенетичні:
синусотомія розкриття зовнішньої стінки синуса;
трабекулотомія розріз внутрішньої стінки синуса;
синусотрабекулоектомія видалення частини синуса з трабекулою.
Фістулізуючі операції призначені для утворення нового шляху відпливу рідини з передньої камери під кон’юнктиву. Їхня ефективність 80 %. Недолік важко дозувати гіпотензивний ефект, унаслідок чого можлива гіпотонія, вторинна катаракта.
Для зниження секреції камерної вологи проводиться діатермія, кріопексія циліарного тіла.
Лазерна хірургія: при закритокутовій глаукомі іридектомія, гоніопластика (термокоагуляція кореня райдужки з метою укорочення її тканин і відтягування кореня від кута передньої камери); при відкритокутовій глаукомі лазерна гоніопунктура і трабекулоспазис (розтягнення трабекули).
Оперативне лікування ефективне для нормалізації ВОТ, але нормалізація ВОТ не завжди стабілізує зорові функції. Дистрофічні зміни внутрішніх оболонок ока можуть прогресувати і при нормальному ВОТ. Тому хворі на глаукому навіть після нормалізації ВОТ підлягають диспансерному спостереженню. Двічі на рік їм проводять курс консервативного лікування для поліпшення обміну речовин, мікроциркуляції в тканинах ока.
Якщо ВОТ дорівнює 24,0-26,0 мм рт.ст. чи різниця ВОТ правого і лівого ока більш 5 мм рт.ст., ставиться діагноз "Підозра на глаукому". Всі особи з підозрою на глаукому підлягають стаціонарному обстеженню. В офтальмологічному відділенні проводяться:
періметрія, кампиметрія;
добова, погодинна тонометрія;
еластотонометрія;
тонографія;
навантажувальні, розвантажувальні проби;
гоніоскопія.
У залежності від даних обстеження чи виставляється діагноз "Глаукома" чи знімається діагноз "Підозра на глаукому".
Гострий напад глаукоми
Гострий напад глаукоми це найбільший ступінь розладу регуляції ВОТ при закритокутовій глаукомі. Виникає звичайно в другій половині дня чи ввечері після емоційного напруження, прийому великої кількості рідини.
Клініка: Зниження зору до сотих, іноді до світловідчуття, сильні болі в оці, у відповідній половині голови з іррадіацією по ходу трійчастого нерва й у віддалені органи: у серце, епігастральну область, живіт. Характерна нудота, блювота.
Об’єктивно: сльозотеча, рогівковий синдром, набряк повік, застійна ін’єкція судин переднього відділу ока (голова медузи); набряк рогівки, зниження її чутливості, поверхня рогівки шорсткувата, як би поколота голкою; мілка передня камера; широка зіниця зі слабкою чи відсутньою реакцією на світло; зеленуватого кольору рефлекс очного дна; якщо видно очне дно, то визначається атрофія ДЗН, пульсація центральної артерії сітківки. ВОТ 60-80 мм рт.ст. Око тверде, як камінь (Тп + 3).
Наслідки:
швидке зниження ВОТ приводить до відновлення зорових функцій, але зіниця звичайно залишається широкою.
розвивається термінальна (абсолютна) хвороблива глаукома з сильними постійними болями в оці, застійною ін’єкцією ("голова медузи"), бульозним кератитом, рубеозом райдужки. Гострота зору дорівнює 0.
виникає погіршення секреції, ВОТ знижується, усі клінічні ознаки поступово пропадають, але зір, як правило, не відновлюється.
можуть виникати рецидиви гострих приступів.
Диференціальний діагноз гострого нападу глаукоми необхідно проводити з:
гострими шлунково-кишковими захворюваннями, отруєннями;
гіпертонічним кризом;
приступом стенокардії, якщо приступ глаукоми на лівому оці;
гострим іридоциклітом (таблиця 1).
Таблиця 1. Диференціальна діагностика гострого нападу глаукоми з іридоциклітом і гострим кон’юнктивітом
|
Ознаки |
Гострий приступ глаукоми |
Гострий іридоцикліт |
Гострий кон’юнктивіт |
|
Клінічний перебіг, скарги |
Раптовий початок; сильний біль в оці з іррадіацією в скроневу область, щелепу, головний біль, нудота, іноді блювання |
Поступовий початок, постійна ниюча біль, світлобоязнь |
Поступовий початок, відчуття стороннього тіла під повіками |
|
Гострота зору |
Знижена значно |
Знижена |
Нормальна |
|
Внутрішньо-очний тиск |
Високий |
Нормальний чи трохи знижений |
Нормальний |
|
Ін'єкція судин |
Застійна |
Перикорнеальна чи змішана |
Кон’юнктивальна |
|
Рогівка |
Набряк |
Преципітати |
Не змінена |
|
Передня камера ока |
Дрібна |
Нормальної глибини |
Нормальної глибини |
|
Реакція зіниці |
Відсутня, зіниця широка |
Знижена, зіниця звужена |
Нормальна |
|
Райдужка |
Іноді набрякла |
Рисунок згладжений, набряк |
В нормі |
Перша допомога при гострому нападі глаукоми
Закапати 1% - 2% пілокарпін; рег os діакарб 0,25-0,5 чи гіпотіазид 25-100 мг; ургентна госпіталізація в офтальмологічне відділення.
Спеціалізована допомога при гострому напади глаукоми.
В офтальмологічному відділенні, крім перерахованих вище методів, внутрішньовенно вводять 25 мг аміназину чи літичну суміш (1 мл 2,5% аміназину + 1 мл 1% димедролу чи 1,0 мл. 2,5% піпольфену + 1,0 мл 2% промедолу). Призначають per os діакарб по 0,5г 2 рази на день, осмотерапію (сечовина, гліцерол, гліцерин, сольове проносне). Відволікаючі процедури: гарячі ванни для ніг, п'явки на скроні, гірчичники на потилицю), закапування пілокарпіну 1 % 2 % у перші 2 години кожні 15 хв., потім щогодини. Якщо протягом 24 годин приступ не знімається, необхідна антиглаукоматозна операція (іридектомія). Навіть у разі зниження ВОТ після медикаментозного лікування у межприступному періоді показана планова антиглаукоматозна операція.
Вторинна глаукома
Вторинна глаукома є наслідком чи ускладненням інших хвороб ока. Розрізняють такі види вторинної глаукоми.
1. Увеальна або запальна, постзапальна глаукома внаслідок зрощення кута передньої камери, зарощення зіниці.
Лікування: лікування увеїта, мідріатики, масаж зіниці: при глибокій камері розширення зіниці, а при дрібній камері звуження зіниці.
2. Факогенна глаукома: а) факотопічна (підвивих, вивих кришталика); б) факоморфічна (збільшення його розміру при травматичній, віковій незрілій катаракті); в) факолітична (при перезрілій катаракті).
Лікування: хірургічне (екстракція катаракти).
3. Судинна, посттромботична глаукома ускладнення тромбозу центральної вени сітківки.
Лікування: лікування основного захворювання та симптоматичне.
4. Травматична: а) контузійна; б) опікова; в) ранова глаукома.
Лікування: протизапальне, оперативне.
5. Неопластична глаукома при пухлинах судинної і сітчастої оболонок.
Лікування: енуклеація ока чи екзентерація орбіти.
6. Дегенаративна глаукома (при ретинопатіях, увеопатіях).
При усіх формах вторинної глаукоми (крім неопластичної) на тлі лікування основного захворювання призначають інгібітори карбангідрази (діакарб), за показанням проводять хірургічне лікування.
На закінчення треба сказати, що глаукому не можна вилікувати, але можна провести профілактику сліпоти від глаукоми. Для цього необхідно раннє виявлення хвороби. Раннє виявлення глаукоми проводиться шляхом профілактичних оглядів усього населення віком 40 років і більше. У поліклініках, на фельшерсько-акушерских пунктах щорічно необхідно вимірювати ВОТ у хворих на гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, а також у осіб, родичі яких страждають на глаукому. Цей контингент складає групу ризику на глаукому. Інші обличчя старше за 40 років тонометрируються не рідше 1 разу у 3 роки в поліклініці при звертанні до будь-якого фахівця. Усі хворі на глаукому повинні знаходитися під диспансерним спостереженням, контрольні огляди при компенсації ВОТ не рідше 1 разу у 3 місяці.
2. обезьяннике после того как выйдя из казино с досады послал в даль светлую милиционера приставшего с прове
3. Пожар или еще того хуже слышится выстрел.html
4. Взаємодія суспільства і природи ~ об~єктивно існуюче явище
5. Свобода-Свободная Европа
6. Рубин.. 4 1
7. Разраб Провер
8. УПРАВЛЕНИЕ ПЕРСОНАЛОМ 1.1
9. Просчёты при заключении сделок
10. то принципиальная закономерность Можно ли предложить концепцию которая описывала бы различие между полуша
11. Dismember
12. еще до того как они познакомились
13. а навколишнє середовище; б навколишнє природне середовище; в навколишнє соціальне середовище; г навко
14. Начало реализации проекта 15 декабря 2009 г
15. х гг. Нашествия 1й пол
16. Что такое любовь к империи
17. Ал Хоорай Региональная научнопрактическая конференция с международным участием КОРЕННЫЕ НАРОД
18. хамитской семьи языков
19. Электрический заряд и его дискретность.html
20. действий Для быстрого изменения вставки создания или удаления наборов данных из базы данных используют