Лекція 2 Митні доходи Зміст 1
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Лекція 2 Митні доходи
Зміст
1. Митні платежі як основні інструменти системи митного оподаткування
2. Поняття мита та його види
3. Єдиний митний тариф
4. Державне мито
5. Механізм нарахування та сплати акцизного збору та ПДВ при переміщенні товарів через митний кордон України
Основні поняття: Мито, державне мито, митні платежі, митна варість, митні податки, митні тарифи, акциз, податок на додану вартість, митний збір, єдиний митний тариф.
1. Митні платежі як основні інструменти системи митного оподаткування
Слід зауважити, що митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон може здійснюватись лише після сплати належних платежів або за умов надання митним органом у встановленому порядку відстрочення їх сплати.
Серед великого спектра функціональних завдань, які виконують митні платежі головними є:
• фіскальні, тобто митні платежі є джерелом поповнення бюджету країни;
• стимулюючі, які спрямовані на розвиток національного виробництва;
• регулятивні, які формують обсяг та структуру експорту, імпорту, споживання.
Таблиця 1
ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ
|
Фіскальна |
Регулююча |
Бюджетна |
|
|
Властивості |
Трансфертні (розкриває процес акумуляції доходів від непрямих податків на зовнішньоекономічну діяльність до Держбюджету |
Урівноважує фіскальну функцію відповідно до завдань економічної політики держави |
Оцінює функціональну продуктивність системи оподаткування зовнішньоекономічної діяльності |
|
Ознаки |
Проявляється через об'єкт, базу оподаткування, ставку податку |
Проявляється через систему податкових пільг |
Проявляється через бюджетний процес країни |
|
Призначення |
Акумулює доходи до Держбюджету |
Регулює зовнішньоекономічну діяльність |
Кількісно-якісно відображає хід розподільчого процесу |
|
Роль |
Визначає частку фінансових ресурсів, яка може бути акумульована до Держбюджету; перелік суб'єктів, зовнішньоекономічну діяльність, на які будуть розповсюджені обов'язки зі сплати податків; конкретні об'єкти, які будуть підпадати під оподаткування; права і обов'язки, які необхідно покласти на учасників зовнішньоекономічної діяльності — платників податків |
Установлено економічно обґрунтовану взаємодію податкової системи з макроекономічними показниками, системою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, валютним регулюванням, бюджетним фінансуванням, ціноутворенням |
Контролює формування податкових надходжень, їх повноту та своєчасність перерахування до Держбюджету |
На етапі трансформування економічних відносин домінує фіскальна функція митних платежів, але у міру формування ринкової моделі господарювання митні платежі стають важливим фінансовим інструментом регулювання економіки.
У зв'язку з тим, що митні платежі крім фіскальної та регулятивної дії мають ще й побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки, їх доцільно розглядати не тільки як економічну, але і як суспільно-соціальну категорію. На нашу думку, суспільна ціна митних платежів вимірюється втратою частки добробуту конкретними платниками даних платежів із переміщенням цієї частки через бюджет до всього населення держави. Тому митні платежі, як правило, встановлюються найвищими органами державної влади і за рівнем запровадження належать до загальнодержавних податків.
Види митних платежів, порядок їх нарахування і сплати, випадки надання митних і тарифних пільг та інше, пов'язане з даними питаннями, регламентуються значною частиною законодавчих актів, головними серед яких є: Митний кодекс України, Закон України "Про Єдиний митний тариф", Податковий кодекс.
Варто наголосити, що при регулюванні митно-тарифних відносин велику роль відіграють відомчі нормативні акти Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Державної податкової інспекції України.
Тому за юридичною природою митні платежі можна систематизувати на ті, які надходять згідно з Митним кодексом (мито та митний збір), та платежі, що стягуються відповідно до інших нормативних документів (податок на додану вартість та акцизний збір).
Залежно від каналу надходження митні платежі можна систематизувати на ті, які надходять до дохідної частини Державного бюджету (мито, акцизний збір, податок на додану вартість), та ті, які надходять до фондів Державної митної служби України (митні збори). Тому з точки зору порядку зарахування митні платежі в основному є директивними (закріпленими), оскільки вони повним обсягом надходять до одного рівня — Державного бюджету (рівень держави).
Контекст нарахування митних платежів відносно податкової бази має певні особливості. Більшість митних платежів є квотарними, тобто їх сума обраховується залежно від обсягу податкової бази або об'єкта оподаткування і ставок податку. Для більшості митних платежів це — митна вартість, але в окремих випадках застосовуються й інші бази оподаткування. Так, при нарахуванні комбінованого мита це може бути мінімальна вартість, а при незбігу митної вартості з фактурною вартістю може використовуватись остання при нарахуванні податку на додану вартість.
Джерело митних платежів може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування у випадку, коли оподатковувані товари приносять дохід, а також не мати відношення до об'єкта оподаткування, наприклад, коли оподатковується майно чи предмети особистого користування, які ввозяться понад лімітовану суму безмитного імпорту.
Основні платежі, які нараховуються митними органами, на нашу думку, можна класифікувати на декілька груп:
• платежі, які пов'язані з нарахуванням митного тарифу;
• різні види митних зборів;
• непрямі податки, що нараховуються при здійсненні експортно-імпортних операцій (акцизний збір, податок на додану вартість);
• платежі за видачу ліцензій на здійснення діяльності у сфері митно-тарифних відносин;
• платежі, пов'язані з проблемами порушення митного законодавства.
За економічною природою основу митних платежів складають митні податки та митні збори.
Митні податки - це непрямі податки, які нараховуються при переміщенні предметів через митний кордон: мито, акцизний збір, податок на додану вартість. Митні збори поділяються на дві групи: митні збори за виконання покладених на митницю обов'язків та митні збори за надання послуг у галузі митної справи.
За формою взаємовідносин між платником і державою податки, які контролюють митні органи, є непрямими, тобто вони стягуються до бюджету держави за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники податків не завжди є їх носіями.
Відповідно до бюджетної класифікації мито є податком на зовнішню торгівлю, а акцизний збір та податок на додану вартість — це внутрішні податки, що повністю відповідає положенням ст. III ГАТТ "Внутрішні податки або інші внутрішні збори будь-якого типу", в якій констатується, що податок або збір, які застосовуються до вітчизняних товарів та до подібних імпортованих товарів, стягується або примусово стягується у судовому порядку у випадку імпортованої продукції у час або в місці імпортування, повинні вважатися внутрішнім податком або збором.
Доцільно зауважити, що за способом митного регулювання митні платежі можна класифікувати на тарифні та нетарифні засоби. Платежі, пов'язані з нарахуванням митного тарифу, - це єдиний вид тарифного регулювання, нарахування ж за акцизним збором, податком на додану вартість, митними зборами — це види нетарифного регулювання. До митних платежів, пов'язаних з митним тарифом, слід віднести такі: ввізне мито, що нараховується за вантажною митною декларацією; ввізне мито в неторговельному обороті (з громадян); мито за поштові відправлення; вивізне мито; вивізне мито в неторговельному обороті (з громадян).
Тому митні платежі можна класифікувати як ті, що формують торговельний оборот, та ті, що формують неторговельний оборот.
Залежно від специфіки платника митні платежі можна систематизувати на основні та додаткові. Основні - це мито, акцизний збір, податок на додану вартість, митний збір за митне оформлення. Додаткові — митні збори за зберігання товарів, митний супровід, збори за видачу ліцензій, плата за участь у митних аукціонах.
Серед багатьох видів підприємницької діяльності, які останнім часом отримали новий імпульс у своєму розвитку, є ті, що безпосередньо пов'язані з митно-тарифними відносинами. Відповідно до законодавства України стосовно них діє система ліцензування. До платежів, які перераховуються митними органами за надання права здійснювати певні види діяльності, слід віднести видачу ліцензій на відкриття митних ліцензійних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі.
Існує ціла група платежів, які пов'язані з відповідальністю суб'єктів господарювання за порушення правових норм у сфері митного законодавства. Це насамперед штрафи за порушення митних правил; доходи від реалізації конфіскованих або прийнятих на зберігання предметів; безпосередньо конфіскована валюта, а також валюта, що конфіскована після закінчення строку зберігання; доходи від реалізації конфіскованих цінностей; національна валюта, заборонена до ввезення.
Митні платежі є основою, за рахунок якої формуються митні доходи країни. Під митними доходами розуміють всю сукупність грошових внесків, які утворені в результаті справляння або стягнення митних платежів, а також кошти від реалізації конфіскованих предметів контрабанди, від стягнення штрафів, пені. Отже, доходимо висновку, що різнобічна система використання митних платежів дає можливість державі ефективно регулювати зовнішньоекономічну діяльність з метою реалізації економічних інтересів держави у світовій системі господарювання.
2. Поняття мита та його види
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України з питань митного регулювання» від 28 січня 1994 р.:
«Мито — це державний податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України».
Мито — непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.
Ми́то (істор.) — особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.
Мито слід відрізняти від державного мита — грошової суми, що стягується в судових і арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об'єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.
Платниками мита, що стягується митницею, є особи, що ввозять (вивозять) або переміщують товари через митний кордон України. Платниками можуть виступати як власники товарів, так і уповноважені особи (декларанти). Тобто, на відміну від заборони перекладати сплату податку на третіх осіб, в даному разі дозволяється таке перекладання робити.
Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, тобто ціна, яку фактично сплачено або підлягає сплаті за нього на момент перетину митного кордону України.
Мито як податок та види мита встановлюються тільки законом. Мито треба розглядати як обов'язковий внесок, платіж, плату, що доручено збирати митним органам при ввезенні (пересиланні) товару на митну територію чи вивезенні товару з митної території України. Цей внесок є невід'ємною складовою частиною такої процедури.
Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визначення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподаткування та способом нарахування.
За об'єктом оподаткування мито поділяється на:
1) імпортне;
2) експортне;
3) сезонне.
Сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на строк до 4 місяців залежно від сезону.
Імпортне мито є диференційованим і залежить від країни походження товарів:
• до товарів, що походять з країн, що розвиваються, (додаток № 1 до Єдиного митного тарифу) в межах товарних груп 1—24 застосовуються преференційні ставки мита;
• до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (додаток № 2 до Єдиного митного тарифу), а також до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25—97 застосовуються пільгові ставки мита;
• до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита.
Експортне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.
Експортне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.
Митний тариф України — систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Митний тариф України прийнятий Законом України «Про Митний тариф України».
Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС).
Останньою редакцією є ГС 2007 року. З 1 січня 2011 УКТЗЕД базується на ГС 2007 року.
Верховна Рада України встановлює нові та змінює діючі ставки увізного мита, визначених Митним тарифом України, шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України.
За способом нарахування (ст. 7 Закону) мито поділяється на:
1) адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості товару;
2) специфічне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;
3) комбіноване — поєднує обидва названих види мита.
Теорія митної справи ще не досконала. Тому інколи можна зустріти застосування термінів «мито» і «ставки мита» в одному (тотожному) значенні — «мито», «митне податкове обкладання».
З метою захисту економічних інтересів держави до товарів, що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:
♦ спеціальне (особливе) — встановлюється у кожному конкретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що завдають шкоди вітчизняному виробнику, а також захід для припинення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України;
♦ антидемпінгове — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів або організації їх виробництва в Україні (так, ввезенням курячих стегон підірвано вітчизняну птахову індустрію). Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;
♦ компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.
Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпінгових, компенсаційних) передує проведення дослідження Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке проводиться відповідно до заяв українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради.
Нижче викладені питання, пов'язані з митною вартістю товару.
• Порядок визначення митної вартості товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.
• Порядок застосування системи митної оцінки товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається Кабміном України на підставі положень Закону «Про Єдиний митний тариф».
• Митна вартість заявляється (декларується) митному органу при переміщенні товару через митний кордон.
• Порядок та умови декларування митної вартості товару, що ввозиться, форма декларації визначаються Держмитслужбою.
• Митна вартість визначається декларантом відповідно до визначеного законодавством методу.
• Контроль за визначенням вартості товару здійснюється відділом тарифів і вартості митного органу, який здійснює митне оформлення товару.
• Інформація, що надається декларантом при заявленні митної вартості товару і яка визначається ним як комерційна таємниця, може використовуватися митним органом тільки для митних цілей і не може бути передана третій особі (за винятком структур, які контролюють зовнішньоекономічну діяльність та мають спільні договори з Держмитслужбою, оформлені у вигляді спільних наказів про порядок запиту та отримання інформації). Порушення вимог зберігання комерційної таємниці тягне відповідальність відповідно до чинного законодавства.
• Витрати, що несе декларант при потребі уточнення митної вартості товару на вимогу митного органу, митниця не відшкодовує.
Митна вартість товару — це термін для визначення спеціальної вартості товару, а саме, це вартість товару, яка застосовується для цілей:
— обкладення товару митом, ПДВ, акцизним збором;
— зовнішньоекономічної та митної статистики;
— державного регулювання торговельно-економічних відносин, які пов'язані із вартістю товару, включаючи здійснення валютного контролю зовнішньоторговельних акцій і розрахунків банків по них згідно із законодавчими актами України.
Митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону. Для визначення митної вартості товару враховують:
- ціну товару, що зазначена в рахунку-фактурі;
- фактичні витрати, якщо їх не включено в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
- комісійні та брокерські;
- плату за використання об'єктів інтелектуальної власності. При явній невідповідності заявленої митної вартості або у разі неможливості перевірити обчислення, її визначають на основі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах — експортерах зазначеного товару.
Митний збір — вид митних платежів, що сплачується за валютно-митною декларацією громадянами та суб’єктами ЗЕД за роботу, виконану митними органами.
До митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією, належать такі їхні види:
за митне оформлення товарів та інших предметів;
за митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов'язання про його зворотне вивезення(ввезення);
за митне оформлення товарів у разі транзиту;
за митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад;
за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;
за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці.
Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення. Митне оформлення товарів у повному обсязі та їхній пропуск можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочення чи розстрочення їхньої сплати.
3. Єдиний митний тариф
Законом„Про Єдиний митний тариф” визначений порядок формування та застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та інших предметів.
Сфероюдії Закону „Про Єдиний митний тариф” є єдина митна територія України.
Митне обкладення на території спеціальних митних зон регулюється Законом „Про Єдиний митний тариф”, іншими законами України та міжнародними договорами, які встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.
Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.
Єдиний митний тарифУкраїни встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території.
Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.
Ставки Єдиного митноготарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено Законом „Про Єдиний митний тариф”.
4. Державне мито
Платники державного мита
Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Об'єкти справляння державного мита
Державне мито справляється:
1) із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій документів;
2) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами;
3) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;
4) за державну реєстрацію актів цивільного стану, а також повторну видачу громадянам свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та свідоцтв у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану;
5) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за продовження строку дії візи для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію (перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства); за видачу або продовження строку дії посвідки на проживання в Україні іноземцям та особам без громадянства; за оформлення віз для в'їзду в Україну, транзитного проїзду через її територію, а також із заяв про прийняття до громадянства України або про вихід з громадянства України;
6) за видачу нового зразка паспорта громадянина України (крім обміну нині діючого паспорта на паспорт нового зразка); за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон; за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії;
7) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;
8) за видачу дозволів на право полювання та рибальства;
9) за операції з емісії цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;
10) за операції з об'єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
11) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендеру) об'єктами нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках, передбачених законами України;
12) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, а також за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин.
Розміри ставок державного мита встановлюються згідно Статті 3 ДЕКРЕТУ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ «Про державне мито» N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011
Зарахування державного мита до бюджету:
Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення а постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за придбання вексельних бланків, за дії, пов'язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин.
Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що надходять з інших держав та розглядаються відповідними органами України, зараховується до Державного бюджету України.
Порядок сплати державного мита
Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі.
З позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у частині третій цієї статті.
Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
5. Механізм нарахування та сплати акцизного збору та ПДВ при переміщенні товарів через митний кордон України
Важливим інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні товари (продукцію), який включається до ціни товарів. В Україні відбувається нарощування надходжень за даним податком.
Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, затверджується Верховною Радою України. Оскільки акцизний збір на імпортні товари є внутрішнім податком, то підакцизні імпортні товари не можуть підпадати за бажанням монополії аналогічних національних товарів під більш високу "націнку", ніж та, яку Україна застосовує відносно вітчизняних аналогів.
Залежно від суб'єкта сплати розрізняють два види акцизних зборів як митних платежів: акцизний збір, що нараховується за вантажною митною декларацією, та акцизний збір у неторговельному обороті. Акцизний збір в неторговельному обороті сплачують фізичні особи, які переміщують підакцизний товар через кордон.
Платниками акцизного збору при експорті є суб'єкти підприємницької діяльності — українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах.
Платниками акцизного збору при імпорті товарів є суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і ввозять товари (продукцію) на митну територію України для власних, виробничих потреб або з метою продажу (передачі), реалізації на умовах комісії, а також реекспорту.
Об'єктом оподаткування акцизним збором товарів є кількісні показники, а при застосуванні ставки акцизного збору у відсотках — митна вартість підакцизних товарів, які ввозяться на територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортованих, а також товарів, які повертаються на митну територію України із зони митного контролю, перерахована в національну валюту України за валютним курсом Національного банку України, який діяв на дату подачі вантажної митної декларації з урахуванням фактично сплачених сум мита і митних зборів.
Сума акцизного збору із ввезених на митну територію товарів і з товарів, вироблених в Україні, спрямовується до Державного бюджету.
Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що імпортуються в Україну, під час митного оформлення здійснюється митними органами, а під час реалізації (передачі) на території України — державними податковими адміністраціями.
Варто наголосити, що контроль за сплатою акцизного збору з товарів, які підлягають позначенню марками акцизного збору, здійснюється митними органами спільно з податковими організаціями. Під час митного оформлення таких товарів підтвердженням сплати акцизного збору є заявка-розрахунок на одержання марок з відмітками про повну сплату сум акцизного збору, які були нараховані відповідно до ставок акцизною збору та курсу валют, установленого Національним банком України.
Якщо внаслідок зміни цих ставок чи курсу валют під час митного оформлення нараховано більшу суму акцизного збору, ніж зазначено у заявці-розрахунку, імпортер повинен сплатити цю різницю на депозитний рахунок митниці. У разі, коли внаслідок зміни ставок чи курсу валют під час митного оформлення нараховано меншу суму акцизного збору, ніж зазначено в заявці-розрахунку, сума надміру стягнутого акцизного збору підлягає поверненню власникові товару та інших предметів на його вимогу протягом року з моменту митного оформлення.
З моменту застосування акцизного збору як заходу регулювання імпорту товарів відбулись значні зміни. Механізм вдосконалювався вдвох напрямах: з одного боку, розширювався або звужувався список товарів, які підпадали під дію даного непрямого податку, з іншого — змінювався порядок нарахування акцизного збору.
Доцільно зауважити, що основними цілями застосування акцизного збору є: фіскальна, регулятивна, протекціоністська. На кожному конкретному етапі еволюції застосування даного податку домінувала та чи інша ціль, відповідно до яких й розраховувалась сума даного податку.
Сума акцизного збору розраховувалася за формулами.
А) Са = (В+З) * А (за товарами, що не підлягають обкладенню митом),
100
Б) Са = (В+З+М) * А (за товарами, що підлягають обкладенню митом),
100
де Са - сума акцизного збору;
В – митна вартість;
З – митні збори;
М – мито;
А – ставка акцизного збору, %
На другому етапі домінувала протекціоністська ціль: значно було розширено коло товарів, які підпадали під оподаткування (близько 50 товарних груп), та змінено формулу нарахування з метою збільшення податкової бази.
З вересня 1996 р. нарахування акцизного збору здійснювалось:
а) щодо товарів (продукції), що не підлягають обкладенню митом, за формулою:
Са = (В+З) * А
100 – А
б) щодо товарів (продукції), що підлягають обкладенню митом, за формулою:
Са = (В+З+М) * А
100 – А
де Са - сума акцизного збору;
В – митна вартість;
З – сума митного збору;
М – сума мита;
А – ставка акцизного збору, %
Третій етап можна характеризувати як регулятивний. По-перше, значно скорочено список підакцизних товарів — до чотирьох основних груп: напої, тютюнові вироби, різні види пального та транспортних засобів. По-друге, змінено об'єкт оподаткування, з якого вилучено платежі за імпортним митом та митним збором.
З березня 2000 р. порядок нарахування такий:
А) Якщо ставка адвалорна, тобто встановлена у відсотках до митної вартості, то сума акцизного збору обчислюється за формулою:
Са = В х А,
де Са — сума акцизного збору;
В — митна вартість;
А — ставка акцизного збору.
Б. Якщо ставка специфічна, тобто встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, то сума акцизного збору обчислюється за формулою:
Са = H х А,
де Са — сума акцизного збору;
Н— кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом;
А — ставка акцизного збору.
Таким чином, зміна методики нарахування акцизного збору може зумовити як збільшення, так і зменшення суми акцизного збору при імпорті товарів на митну територію України, що відповідно впливає на надходження до бюджету платежів від зовнішньоекономічної діяльності.
Усі підакцизні товари, які імпортуються в Україну суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, підлягають пропусканню для вільного обігу тільки за умови сплати всіх митних платежів.
ПДВ
Важливою складовою даного податку є нарахування його при імпорті, тобто крім акцизного збору товари, що ввозяться на територію України, оподатковуються податком на додану вартість. При цьому об'єктом оподаткування є операції платників податку при:
• продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції щодо виплати вартості послуг за угодами оперативної оренди (лізингу) і операції щодо передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
• ввезенні (пересилці) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами з метою використання або споживання на митній території України, в тому числі операції щодо ввезення (пересилки) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
• вивезенні (пересилці) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Залежно від того, які операції здійснюють суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, є певні особливості визначення бази оподаткування податком на додану вартість.
Для товарів, які ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше від митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням таких товарів, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до даних товарів, акцизних зборів імпортного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), яка розраховується за формулою:
БО= (В+ТВ+ВС+ІВ) + М+СА+ІП,
де БО – база оподаткування;
В – митна вартість;
ТВ – транспортні витрати;
ВС – витрати зі страхування до пункту перетинання митного кордону України;
ІВ – інші витрати (брокерські, агентські, комісійні);
М – імпортне мито;
СА – сума акцизного збору;
ІП – інші податки, які включаються до ціни.
Слід зазначити, що у випадку, коли фактурна вартість більша від митної, то базою оподаткування є фактурна вартість. Це має місце у випадках, коли методом визначення митної вартості є віднімання вартості. У такому разі мито та акцизний збір сплачуються з митної вартості, а податок на додану вартість — з фактурної. Сума податку на додану вартість нараховується за формулами:
Спдв = (В+М+Са) : 100
(за товарами, що обкладаються митом та акцизним збором);
(В+М)хПДВ:100
(за товарами, що обкладаються тільки митом);
(В+Са)х ПДВ : 100
(за товарами, що обкладаються тільки акцизним збором);
В х ПДВ : 100
(за іншими товарами, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором);
де Спдв – сума ПДВ;
Са – сума акцизного збору;
В – митна вартість товару;
М – мито;
ПДВ – ставка податку на додану вартість
Визначена таким чином вартість товару, що імпортується з урахуванням усіх обов'язкових податків, зборів і платежів, є обліковою ціною, за якою суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності оприбутковують імпортний товар. Формула має вигляд:
ВІТ = БО + ПДВ,
де ВІТ – вартість товару, що імпортуєтся;
БО – база оподаткування;
ПДВ –податок на додану вартість
За подальшої реалізації імпортних товарів на території України платником податку на додану вартість додається націнка – Н. і сума ПДВ буде нараховуватися за формулою:
Спдв1 = (ВІТ + Н) х ПДВ : 100%,
тобто на митній території України ціна продажу імпортного товару складає:
ЦР = ВІТ + Н + ПДВ1
де ЦР – ціна реалізації;
ВІТ – вартість товару, що імпортуєтся;
Н – націнка;
ПДВ1 –податок на додану вартість.
При цьому ПДВ, нарахований при проходженні митного контролю, відноситься на податковий кредит (ПК) платника податку, тобто
ПК = ПДВ (ПЗ)
Відповідно податкове зобов'язання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності буде зменшено на величину даного податкового кредиту, тобто
ПЗ = ПДВ1 - ПК, (5.9)
Для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг):
БО = ДВР(П), (5.10)
де ДВР(П) — договірна вартість робіт (послуг).
При цьому вартість робіт (послуг) перераховується в національну валюту України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, чинним на момент виникнення податкового зобов'язання. Сума податку на додану вартість нараховується відповідно до наведених вище формул. Відповідальність за сплату податку до бюджету несе вітчизняний замовник робіт.
Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість цієї продукції з урахуванням акцизного збору, імпортного мита, а також інших податків. Визначена вартість перераховується в українську гривню за валютним курсом Національного банку України, чинним на момент виникнення податкового зобов'язання. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем у порядку, передбаченому для оподаткування імпортних товарів, а відповідальність за сплату податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник.
PAGE 7
2. Курсовая работа- Решение задачи с помощью математической модели и средств MS Excel
3. Учет и анализ основных фондов сельскохозяйственных организаций
4. Методика подсчета резервов увеличения суммы прибыли и рентабельности Основные источники резервов ро
5. Другой взгляд на причины Второй мировой войны
6. это способность человека активно влиять на содержимое внешний вид и направленность просматриваемых им стр
7. 500 руб
8. Управление муниципальными финансами города Кемерово на 20142016 годы В соответствии с Бюджетным код
9. Тема- Правила спілкування фахівця при проведенні ділових переговорів прийомів
10. Теоретическая часть
11. Лекция о Гранаде Дамы и господа Как ребенок тянет к матери околдованный ее праздничной нарядностью та
12. Посвящение в студенты Именно с сегодняшнего дня вы официально становитесь частью нашей дружной и большой се
13. Туризм ІІ семестр 20132014 н
14. СтандартРезерв Юн В
15. УКРСИББАНК
16. тематически записываются в виде уравнений или неравенств называются системой ограничений
17. Что делать на месте ДТП
18. ТЕМАТИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА АПИМ N ДЕ Наименованиедидактической е
19. ВИЗУАЛДЫ ДИАГНОСТИКА КАФЕДРАСЫ ЕМТИХАН ТЕСТТЕРІ 1
20. Краткий обзор ископаемых гоминид Афроевразии эпохи плейстоцена