Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
УКРАЇНИ
КОЛЕДЖ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА НАЦІОН АЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КУРСОВА РОБОТА
ЗМІСТ
Вступ З
Розділ 1 Теоретичне обгрунтування напрямів підвищення рівня використання основних засобів (виробничих потужностей) підприємства
виробничої потужності 5
І.З.Знос, методи нарахування амортизації основних засобів 11
1.4.Показники ефективності використання основних засобів та
розрахунок виробничої потужності 18
Висновки до 1 розділу 25
Розділ 2 Аналіз господарської діяльності та аналіз ефективності використання основних засобів (виробничої потужності) ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібозавод№ 11»
«Київхліб» «Хлібзавод№11» 32
Висновки до 2 розділу 39
Розділ 3 Основні шляхи підвищення рівня використання основних засобів (виробничих потужностей) на ДП ВАТ «Київхліб» «Дослідний хлібозавод»
3.2. Розрахунок економічної ефективності і доцільності заміни старої
печі на нову піч на „Хлібозаводі№11” 43
Висновки та пропозиції 46
Список використаної літератури 49
Додатки 52
Вступ
Актуальність теми. Тема курсової роботи „Обґрунтування напрямків підвищення рівня використання основних засобів (виробничих потужностей) підприємства ДП ВАТ „Київхліб” „Хлібозавод№П” є дуже актуальною і перспективною. Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має важливе значення для підприємства, оскільки їх повніше використання сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції.
Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є дослідження та обґрунтування основних напрямків поліпшення рівня використання основних фондів згідно нормативних документів і застосування їх на „Дослідному хлібозаводі”. Згідно поставленої мети поставлено та вирішено наступні завдання: вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напрямку дослідження; розробка та оцінювання альтернативних підходів до вирішення визначених проблем; обґрунтування запропонованих рішень з використанням ситуаційного аналізу.
Предмет дослідження. Предметом дослідження курсової роботи є методи і способи раціонального поєднання й ефективного використання основних засобів (виробничих потужностей) на рівні підприємства.
Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є досліджувальне підприємство ДПВАТ «Київхліб» «Хлібозавод№ 11».
Методи дослідження. При написанні роботи був використаний метод синтезу і аналізу. На сучасному етапі величина і прогресивність основних фондів, їх технічний стан у вирішальній мірі зумовлюють потенційний обсяг промислового виробництва, його виробничі потужності, а від повноти використання обладнання залежить фактичний випуск продукції.
Цим зумовлена необхідність аналізу забезпеченості виробництва основними фондами, їх технічного стану та використання, а також оцінки їх впливу на зростання обсягу продукції та виконання плану її випуску.
Задачами аналізу є встановлення: забезпеченості основними фондами, виконання завдань по їх оновленню та збільшенню; технічного стану; ступеня використання основних фондів та чинників, що вплинули на нього; повноти використання парку обладнання; впливу використання обладнання на обсяг продукції; резервів збільшення обсягів продукції за рахунок покращання використання основних фондів та обладнання.
Джерела інформації. Основними джерелами інформації щодо обсягів, динаміки структури основних фондів та ефективності їх використання служать дані аналітичного обліку, первинних документів та бухгалтерських регістрів, статистичної та бухгалтерської звітності.
Зміст курсової роботи в логічній послідовності відображає структуру розкриття обраної теми. Робота, яка виконана на 52 сторінках, складається зі вступу; трьох розділів; дев'ять підрозділів; висновків та пропозицій; списку використаної літератури; а також додатків - фінансової звітності форми 1 „Баланс” та форми 2 „Звіт про фінансові результати”, роздобуті на підприємстві (додатки 1, 2). Робота містить 9 таблиць та один рисунок.
Виходячи з призначення економіки підприємства, економічного аналізу та з
обраної теми “ Обґрунтування напрямків підвищення рівня використання
основних засобів (виробничих потужностей) підприємства ДП ВАТ „Київхліб”
„Хлібозавод№11” можна зробити висновки, що у ринковій економіці
виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно
зрозуміли вимогу ринку, організували виробництво конкурентоспроможної
продукції, послуг, що користуються попитом, при цьому виявили резерви
поліпшення використання основних виробничих фондів і удосконалили
планування капітальних вкладень, уміло здійснюють мотивацію
висококваліфікованої творчої праці персоналу.
Розділ 1
Теоретичне обґрунтування напрямів підвищення рівня використання
основних засобів (виробничих потужностей) підприємства ДП ВАТ
«Київхліб» «Хлібозавод№11»
Основні поняття, зміст та класифікація основних засобів та
виробничої потужності.
Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці [33].
Засоби праці - це різноманітні верстати, механізми, інструменти тощо, тобто це ті засоби, які беруть участь у створенні продукту протягом кількох виробничих циклів.
Предмети праці - це все те, що підлягає обробці в процесі виробництва з метою пристосування до особистого і виробничого споживання.
Засоби праці і предмети праці є речовим змістом виробничих фондів, які складаються із основних та оборотних фондів. В подальшому в роботі слід вважати такі поняття як основні засоби і основні фонди ідентичними.
Основні фонди являють собою частину виробничих фондів у вигляді сукупності засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносячи свою вартість на вартість готового продукту частинами, у міру їх спрацювання.
Оборотні фонди (сировина, матеріали тощо)- частина виробничих фондів у
вигляді сукупності предметів праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, змінюють свою натуральну форму і переносять усю свою вартість на вартість готової продукції [ЗО].
Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі фонди (які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду) та основні невиробничі фонди (забезпечують нормальні умови здійснення процесу виробництва, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників).
До основних невиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.
Джерелом відтворення невиробничих фондів є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворення основних виробничих фондів є амортизаційні відрахування.
Основні фонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві. Все це обумовлює необхідність їх класифікації [33].
Класифікують основні фонди за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковим складом .
Видова класифікація основних фондів, згідно національним стандартам, така [34]: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби.
Група основних фондів "Земельні ділянки" відображає вартість земельних ділянок, які було придбано відповідно до Указу Президента від 19 січня 1999 р. № 32/99 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського
призначення".
До групи "Капітальні витрати на поліпшення земель” відносять витрати неінвенгарного характеру (не пов'язані зі створенням споруд) на культурно- технічні заходи щодо поверхневого полішгіЬння земель для сільськогосподарського користування, здійснювані за рахунок капітальних вкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю та ін.).
Група "Будинки, споруди та передавальні пристрої" охоплює будинки і будови, у яких відбуваються основні "допоміжні" та обслуговуючі процеси, адміністративні будівлі та господарські споруди; житлові будинки; інженерно-
будівельні об'єкти —— нафтові та газові свердловини, очисні споруди тощо; передавальні пристрої, лінії та мережі зв'язку, лінії електроживлення ін.
До групи "Машини та обладнання" відносять робочі, силові машини та устаткування (двигуни, генератори та трансформатори).
До групи "Транспортні засоби" належать засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажів, а також магістральні трубопроводи.
До групи "Інструменти, прилади та інвентар (меблі)" відносять: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя а також будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт та ін. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничого призначення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи, обладнання для охорони праці. До цієї групи входять також меблі.
До групи "Тварини” відносять робочих тварин та продуктивну худобу.
До групи "Багаторічні насадження" відносять усі штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку.
До групи "Інші основні засоби" належать усі основні засоби, що не увійшли до зазначених вище груп.
Відповідно до податкового обліку основні фонди класифікують за функціональним призначенням на чотири групи [33].
Згідно з наведеною вище класифікацією та роллю, яку відіграють у процесі виробництва ті чи інші види основних фондів, розрізняють їх активну частину та пасивну [ЗО].
Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних фондів. Чим більша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їх структура.
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.
Вікова структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.
Одним з найважливіших показників, що характеризують можливості підприємства, є його виробнича потужність — максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку і перероблення сировини або виконання певних робіт, послуг) за одиницю часу (зміна, доба, місяць, рік) у визначеній номенклатурі й асортименті при повному завантаженні устаткування і виробничих площ з урахуванням прогресивної технології та організації виробництва [33].
Виробнича потужність класифікується за такими ознаками:
за рівнем розрахунку: виробнича потужність конкретного устаткування або укрупненої групи; виробнича потужність конкретного підрозділу підприємства; виробнича потужність конкретного підприємства в цілому.
за видами: проектна потужність; поточна потужність; резервна потужність.
Проектною є потужність, що визначається в процесі реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства.
Поточна виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників (на кінець кварталу).
Резервна виробнича потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях економіки (електроенергетика, газова промисловість) [ЗО].
Величина потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників: склад устаткування, його кількість за видами та структура; техніко- економічні показники використання норми (продуктивності) устаткування, виробничих площ; номенклатура й асортимент продукції (послуг), їх трудомісткість за умови використання даного складу устаткування; фонд часу роботи устаткування (режим роботи підприємства) тощо [33].
Основним чинником, що впливає на величину виробничої потужності, є попит на продукцію, що випускається. При зростанні попиту підприємець спробує повніше використати виробничу потужність підприємства.
Слід зауважити, що величину виробничої потужності * ототожнювати із запланованим або фактичним випуском продукції, о»/ лише характеризують досягнутий рівень використання виробничої потужності (запланований чи фактичний), недовикористана ж частина виробничої потужності є резервом виробництва [ЗО]. Методи оцінювання основних засобів.
Планування відтворення основних фондів, амортизації, використання резервів підвищення фондовіддачі зумовлюють необхідність організації обліку й оцінювання основних фондів.
Кожний об’єкт основних фондів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), які характеризують певні його параметри за даними технічних паспортів (продуктивність, вагу, габарити тощо). Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану основних фондів.
Вартісні показники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства [33].
Оцінка основних фондів підприємства - це грошовий вираз їх вартості. Вона потрібна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу. *
З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів:
залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю;ю
з урахуванням стану основних фондів оцінка їх проводиться за повною та залишковою вартістю [ЗО].
Первісна вартість основних фондів — це фактична собівартість основних фондів, сплачена (передана) на дату їх придбання (створення). Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Розрахунок первісної вартості можна представити у вигляді формули:
С перв. = С придб. + С дост. + С монт. + С ін. (1.1)
де С перв. - первісна вартість; С придб. - ціна придбання устаткування;
С дост. - транспортні витрати на його доставку;
С монт. - витрати пов'язані з монтажем устаткування;
С ін. - інші витрати, пов'язані з уведенням основних фондів у дію.
Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений у разі здійснення угоди між обізнаними та незалежними сторонами. В більшості випадків це є ринкова вартість, яка визначається професійними оцінювачами або переоцінена за відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу.
Сума коштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складення звітності, називається відновленою вартістю і розраховується за формулою [33]:
С відн. = С перв. * і (1.2)
де С відн. - відновлена вартість;
С перв. - первісна вартість;
і- індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).
Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року [ЗО].
Зн" Арк. № бокум. ПіОпис Дато |