Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
(Арніка гірська,
беладоння звичайна,
омеля біла)
Арніка гірська — Arnka montana L.
Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з корот ким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх лист ків, зібраних у розетку.
Листки на стеблі супротивні, сидя чі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'яти зубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком.
Цвіте у червні-липні.
Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках.
Райони поширення — Карпати, Чер нівецька область (Вижницький район), Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко зустрічається у Бі лорусії, Латвії, Литві.
Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квіт ки з квітколожем і обгорткою.
Збирають кошики під час цвітіння (зрізуючи їх біля самої основи) погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і не гайно сушать.
Сушать кошики швидко, уникаючи сонячних променів. Найкра ще сушити у печі або в сушарках при температурі 55—60° С (при цьому гинуть усі комахи і личинки). Запах арніки гірської слабко-ароматний, на смак вона гостро-гіркувата.
Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск, смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кисло ти, білок, камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної олії (0,04—0,4%) та інші речовини.
Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних пораненнях і кровотечах — тампони, змочені водною настойкою або відваром 2 чайних ложок квіток арніки гірської в 1 склянці води або ж готовою (аптечного) настойкою 2 чайних ложок арніки, роз веденою в 1 склянці охололого окропу, прикладають до ураженої ділянки; 2) як засіб, що заспокоює нервову систему і серце,— відвар і столової ложки арніки в 1 склянці води п'ють по і столо вій ложці 3—4 рази на день; 3) як жовчогінний засіб.
Беладонна лікарська {красаака) — Atropa belladonna L,
Багаторічна трав'яниста рослина з товстим багатоголовим ко реневищем. Стебло пряме, заввишки 60—200 см, товсте, соковите, зелене або фіолетове, вгорі вилоподібне розгалужене, залотисто-пухнасте. Листки великі, чергові, яйцевидні, загострені, темно-зелені, верхні ростуть попарно, не закриваючи один одного, один з них більший, другий менший, усе листя вкрите дрібними залозками. Квітки поодинокі, великі, пониклі, буро-фіолетово-червонуваті. Плід — куляста блискуча, чорна, схожа на вишню, соковита дуже отруйна кисло-солодка ягода.
Цвіте у червні-серпні, плодоносить у липні—вересні.
Росте в гірських лісах, на галявинах, біля рік.
Райони поширення — Крим, Кавказ, західні обла сті України (Буковина), Молдавія, Краснодарський край, Закавказзя.
Широко культивується в цих райо нах, а також на Україні (Полтавська область). Для виготовлення ліків використовують листки, іно ді корені беладонни. Заготовляють листя на початку і під час цвітіння вручну, обриваючи великі нижні листки до 1/2—1/3 стеб ла. Під кінець цвітіння зби рають листки вдруге. Зі бране листя до сушіння обе рігають від сонячних про менів, зігрівання, сирості. Сушать їх якомога швидше. Корені культурної красавки заготовляють на другий рік (після висадження) восени, миють у холодній воді і рі жуть на кусочки завдовжки 10—20 см, товсті корені роз різують вподовж. Під час збирання не можна торкати ся очей, а закінчивши роботу, треба добре вимити руки.
Сушать листя беладонни в закритих темних приміщеннях, що помірно опалюються, на вільному повітрі і горищах під залізним дахом. Насипають його тонким шаром, не ламаючи. В усіх випадках треба добре провітрювати приміщення і захищати листя від сонячного проміння. Усі частини рослини дуже отруйні.
Зберігають сировину в закритому, темному приміщенні, з доб рою вентиляцією, дотримуючи правил поводження з отруйними рос линами.
Красавка містить дуже отруйні алкалоїди — атропін, гіосціамін і скополамін, які використовують як протиспазматичний і болезаспо кійливий засіб, а також для лікування виразки шлунка і дванадця типалої кишки, ниркових і печінкових колік, спазмів кишок, для розширення зіниць очей.
Препаратами беладонни лікують тільки під наглядом лікаря. З коренів беладонни створено препарат корбелу, який викори стовують для лікування хвороби Паркінсона (тремтячого паралічу). Екстракт беладонни входить до складу комплексних препаратів — бесалолу, белоїду, протигеморойних свічок, а листки — до складу сумішей (астматолів № З і 4).
Омела біла, або звичайна — Viscum album L.
Зелений, кулясто-галузистий, у діаметрі до ЗО—120 см напів-паразитуючий кущик. Стебла дерев'янисті, вилчасто або супро-тивно розгалужені. Листки зелені, довгасто-овальні, товсті, шкіря сті, на верхівці тупуваті. Квітки дрібні, жовтувато-зелені, сидять по 5—6 у розвилинах стебел. Плід — куляста біла соковита ягода, з 1—і насінинами і клейким слизистим м'якушем.
Цвіте у берєзні-квітні. Ягоди достигають наприкінці травня.
Росте омела на гілках різних листяних дерев: тополі, білої вер би, яблуні, груші, липи, берези, акації, клена та ін., рідше хвойких (сосни).
Райони поширення — вся територія України.
Збирають листя і кінці гілок завтовшки з олівець, переважно на тополі після цвітіння. Ягоди збирають пізно восени і взимку.
Омелу білу сушать у приміщенні, яке добре провітрюється. За пах у неї неприємний, ніби згірклий. На смак вона спочатку солод кувато-слизиста, потім бридка, гіркувата.
Зовнішньо омелу застосовують для прискорення вистигання нари вів і як знеболювальний засіб.
За експериментальними дани ми В. І. Сили (1948), витяжка з омели білої знижує артеріальний тиск і поліпшує роботу серця.
Застосовують при гіпертонічній хворобі (на ранній стадії): настій 1 ложки омели на 1 склянці води п'ють по 1 столовій ложці 2—З рази на день; відвар 1 столової ложки суміші трави омели, квіток глоду, сухоцвіту болотяного і трави собачої кропиви (по 1 столовій ложці), заварених в 1 склянці окропу, п'ють по 1/2 склянки 4 рази на день; настій 1 столової лож ки суміші подрібненої трави омели і трави польового хвоща (по 1 столовій ложці), квіток глоду, трави очитка їдкого, трави грици ків, кори крушини і квіток арніки (по 1 чайній ложці) на 1 склянці води п'ють по '/4 склянки 3—4 рази на день.