Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Специфічне та універсальне в мовах (проблема мовних універсалій)
На сьогоднішній день на земній кулі нараховується близько 6 тис мов. Усі вони мають різний звуковий склад, граматичну структуру, словник і т.д. Але всі вони мають певні спільні риси, обумовлені фізіологічною подібністю людей, спільною будовою мозку.“Лінгвістичний енциклопедичний словник» визначає мовні універсалії, як риси, притаманні усім, або більшості з мов й розрізняє загальні властивості усіх людських мов на відміну від мов тварин: канал для будь-яких мовних комунікацій – вокально-слуховий; легко породжується й легко сприймається нове створене повідомлення та ін. Прикладом мовних універсалій може бути наявність в різних мовах світу однакових звуків. Загальні властивості самих мовних структур, що стосуються усіх мовних рівнів:
не менше 10 і не більше 80 фонем;
Також універсалії поділяють на:
Дедуктивні (обов’язкові для усіх мов) та індуктивні (явище присутнє в усіх відомих).
Абсолютні (повні) і статистичні (неповні).
Проблемою мовних універсалій займалося багато вчених в СРСР. Було уточнено поняття універсальних дефініцій, під яким пропонувалося розуміти дедуктивно виведене знання, яке стосується аналітичних засобів науки. Ю.В.Рождественский запропонував визначати лінгвістичні універсалії як узагальнення наявних фактів мови,отриманих індуктивним шляхом. Були запропоновані нові універсалії, які були вираженням відношення актантів до дії і суб’єктно-предикативних відношень, і була показана залежність між способом вираження названих універсалій і характером структури слів у різних мовах. Серебряніков Б.А. доповнив синхронний склад універсалій діахронними. Також висловив думку про доцільність заміни відношення “форма - значення” на обширніше “форма – функція - значення”, яке складається з відношень “форма - функція” і “функція – значення”.
Теорія універсалій еволюціонувала від пошуків поверхових і потім імплікаційних універсалій (переважно у синхронії) до пошуків діахронічних універсалій й до широкого типологічного зіставлення способів реалізації однієї і тієї ж універсалії (що характерно для європейської лінгвістики). У 80-ті виникає значний інтерес до універсалій тексту й порядку компонентів у синтаксичних структурах. Пояснення цих універсалій лежить у “картині світу”, яка в свою чергу стає зрозумілою через мову (новий семантичний напрям, який виник із аналіза “глибинних структур” семантики).
Актуальною зараз є інтерпретація універсалій. Наприклад, висунення на початок висловлювання важливих за змістом елементів інтерпретується через велику звучність (і сприймання) початкової позиції висловлювання; під’йом інтонації у кінці загального питання пояснюється стисненням голосових зв’язок мовця, внутрішньо не закінченою комунікацією; зниження тону в кінці розповідного висловлювання – релаксацією зв’язок. Вихід за межі внутрішньо-системної інтерпретації обумовлює розширення можливостей пояснення дії універсалій: соціальні причини, кодифікація, поява писемності та ін. Інтерпритація й верифікація накопичених універсалій може полегшити пошук нових, зробивши його не лише емпіричним, але й апріорним.