ТЕМА 7 ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПЛАН Поняття планування його принципи і методи

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ТЕМА 7. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ПЛАН

1.  Поняття планування, його принципи і методи.
2.  Система планів підприємства. Види планів.
3.  Суть та основні етапи стратегічного планування на підприємстві.

   Різновиди стратегій.

1.  Характеристика бізнес-планування. Зміст та структура бізнес-плану.
2.  Тактичне і оперативне планування на підприємстві.
3.  Виробнича програма підприємства, її формування, показники та

  обґрунтування.

1.  Поняття планування, його принципи і методи

Планування є найголовнішою із функцій управління, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер здійснення всіх інших функцій управління.

Планування визначається як процес формування основних цілей підприємства та способів їх досягнення на певний період часу. Планування об'єднує структурні підрозділи спільною метою, взаємоузгоджує їх діяльність, дозволяє найбільш повно та ефективно використовувати наявні ресурси підприємства, оперативно вирішувати завдання управління.

Іншими словами планування – це сукупність дій колективів працівників по встановленню завдань, які визначають напрямки, темпи і пропорції розвитку.

Ринкова економіка вносить докорінні зміни в зміст, структуру і порядок розробки планів, а саме:

1. Плани підприємств в умовах ринку носять індикативний (рекомендаційний), а не директивний характер. Вони виступають механізмом регулювання ринку, відображають зв'язок виробництва і ринку, науки і виробництва, набувають соціального спрямування.

2. Плани підприємствами розробляються самостійно, використовуючи певні вихідні дані. В основі їх розробки лежить величина попиту на конкретну продукцію, яка визначається договорами на поставку продукції, що укладаються між підприємствами і державою, між окремими підприємствами.

3. Основними показниками планів стають натуральні, якісні, кінцеві показники діяльності підприємств, оскільки для задоволення потреб споживачів потрібна продукція не взагалі, а конкретної номенклатури, високої якості, яка б забезпечувала її конкурентоспроможність і виживання фірми в конкурентній боротьбі.

В умовах ринкової економіки до основних принципів планування на підприємстві можна віднести такі:

•  ефективності (оптимальності),
•  первинності планування,
•  сприяння досягненню цілей,
•   неперервності,
•  реальності планів,
•  комплексності (системності),
•  науковості,
•  адекватності.

Методи планування - це засоби, з допомогою яких можна реалізувати принципи планування.

Нормативний метод дозволяє забезпечувати розрахунок величини показників з допомогою цілісної системи норм і нормативів (норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів, затрат часу, фінансових норм і нормативів). Важливою вимогою при розробці планів є застосування прогресивних норм і нормативів.

Суть балансового методу зводиться до використання в планових розрахунках певної системи балансів, оскільки з їх допомогою забезпечується збалансованість потреб в ресурсах і джерелах їх покриття.

Економіко-математичні методи використовуються в тих випадках, коли треба здійснити оптимізацію плану підприємства, тобто із багатьох варіантів плану вибрати найкращий з точки зору прийнятого критерію оптимізації.

Суть графоаналітичних методів зводиться до використання графіків і діаграм при розрахунку певної системи показників.

1.  Система планів підприємства. Види планів

В практиці функціонування вітчизняних підприємств склалась певна система планування, яка полягає у розробці та взаємоузгодженні планів різних видів. Кожен з них має свої особливості щодо сукупності розрахункових показників, часового інтервалу планування, рівня планування та ін. Найчастіше плани поділяють за часовими рамками розрахунку техніко-економічних показників. Взаємозв’язок між ними можна представити схемою:

 місія

 стратегічні стратегія зростання

стратегічні цілі  стратегія стабілізації

Перспективні плани                    стратегія скорочення

середньострокові

річні

Поточні (тактичні) плани

                                               місячні

календарно-виробниче планування

Оперативно -виробничі плани

диспетчерування

За обов’язковістю завдань виділяють директивні та індикативні плани. 

Планові значення показників в рамках директивного плану є обов’язковими до виконання, вони мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією. Індикативний план носить рекомендаційних характер.

Залежно від тривалості планового періоду плани поділяється на перспективні та поточні. Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (понад 5 років) та середньострокове (від 2 до 5 років). Довгострокове планування визначають стратегічні орієнтири діяльності підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічний розвиток. Довгостроковий план має більше концептуальний характер, а цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування означених цілей діяльності. Середньостроковий план деталізує стратегічний план щодо встановлення хронології досягнення цілей, їх ресурсного забезпечення та відповідальних за дану ділянку планової роботи осіб.

На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним, яке передбачає розробку планів на рік з розбивкою завдань на півріччя або квартали та розробляється на всіх рівнях управління підприємством.

За змістом планових завдань розрізняють стратегічні, тактичні та оперативні плани.

Стратегічне планування, як правило, орієнтується на довгостроковий період і визначає основні напрями розвитку підприємства в майбутньому. Етапами стратегічного планування є: визначення місії та цілей підприємства; оцінка середовища функціонування (виявлення слабких і сильних сторін підприємства, загроз та можливостей зовнішнього середовища); вибір конкретної стратегії розвитку; реалізація стратегії; контроль та оцінка виконання.

Результатом цього виду планування є формування стратегії підприємства, під якою розуміють комплексну програму дій, яка визначає пріоритетні напрямки розвитку підприємства, розподіл ресурсів та послідовність дій щодо досягнення поставлених цілей. Базовими стратегіями підприємства виступають: стратегія зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати обсяги продажу, в основному, через проникнення та захоплення нових ринків; стратегія стабілізації – оборонна стратегія, яка застосовується в умовах нестабільності обсягів продажу та прибутку; стратегія скорочення – використовується тоді, коли функціонування підприємства знаходиться під загрозою. У рамках обраної базової стратегії обирається певний альтернативний напрямом та розробляється система функціональних стратегій (маркетингової, виробничої, фінансової, інвестиційної, науково-дослідної, ресурсної, екологічної тощо).

Тактичний план конкретизує стратегічний план та визначає конкретні способи досягнення поставлених цілей та терміни їх реалізації. Тактичне планування розглядається як інструмент реалізації стратегії підприємства, який забезпечує взаємозв'язок між цілями та можливостями підприємства. Тактичний план можна представити як розгорнуту програму виробничої, господарської і соціальної діяльності підприємства, спрямовану на досягнення стратегічних цілей, за умови повного та раціонального використання наявних ресурсів.

В межах тактичного планування, як правило, вирішуються завдання, пов’язанні із пошуком джерел фінансування, розширенням виробництва та підвищення його технічного рівня, матеріально-технічним забезпеченням процесу виробництва, обсягами продажу продукції, рівнем та структурою витрат, підготовкою кадрів. Тактичні плани є менш ризиковими, оскільки їх заходи більш деталізовані, направлені на вирішення внутрішніх проблем та передбачають невеликий часовий проміжок для оцінки результативності.

Оперативне планування є завершальним етапом у системі планування на підприємстві. Основним завданням оперативного планування є забезпечення ритмічного виконання виробничого плану підприємства та виконання договірних зобов’язань щодо поставки продукції в повному обсязі та асортименті. Оперативне планування є інструментом досягнення безперервності виробничих процесів шляхом узгодження діяльності всіх цехів, дільниць та робочих місць, створення оптимальних виробничих запасів і правильне їх розміщення відносно стадій виробництва і робочих місць.

Система оперативного планування складається із:

•  календарного планування, яке передбачає розробку оперативних планів та графіків виробництва на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну) та доведенням їх до конкретних виконавців;
•  диспетчерування – передбачає організацію безперервного контролю за виконанням поставлених завдань та оперативне усунення виявлених відхилень у виробничому процесі.

В зарубіжній практиці за класифікації Р. Л. Акоффа в залежності від часу дії розрізняють - реактивне (минуле), інактивне (теперішнє), преактивне (майбутнє), інтерактивне (взаємодія попередніх) планування.

У вітчизняній практиці склалася певна система планування, кожен різновид якої має свої особливості щодо змісту, конкретної технології складання розрахункових техніко-економічних показників.

1.  Суть та основні етапи стратегічного планування на підприємстві. Різновиди стратегій

          Найбільш віддалену перспективу  в діяльності підприємства окреслюють стратегічні плани, які є сукупністю взаємо узгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрямки діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.

         Етапи стратегічного планування полягають в наступному:

1.  формування місії і стратегічних цілей діяльності підприємства;
2.  аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;
3.  аналіз стратегічних альтернатив та вибір базової стратегії;
4.  розробка функціональних стратегій підприємства;
5.  планування ризику;
6.  реалізація стратегій, стратегічний контроль та оцінка результатів.

    Основними розділами стратегічного плану є:

•  план маркетингу;
  •  план виробництва;
    •  план кадрового забезпечення;
    •  фінансовий план;
    •  планування ризиків;
    •  створення і підтримання іміджу фірми.

         Процес стратегічного планування починається з розробки стратегії.                    Стратегія – це визначення довгострокового курсу розвитку фірми, його затвердження та розподіл ресурсів для його реалізації.

         Розробці стратегії передує визначення  місії підприємства, тобто мети, для якої фірма створена і яка повинна бути досягнута в плановому періоді. Місія є комплексною метою, яка включає як зовнішні (пов’язані з конкуренцією) орієнтири діяльності, так і внутрішні (підвищення продуктивності).

        На виконання місії спрямовуються  стратегічні цілі (стратегії).  

Ціль - це конкретний стан окремих характеристик фірми, досягнення яких є для неї бажаним і на які спрямована її діяльність. Цілі можуть бути економічними і неекономічними.

           Базовими стратегіями підприємства є стратегія виживання, стратегія стабілізації, стратегія скорочення. Вони формуються та реалізуються підприємством в залежності від його внутрішнього стану, зовнішнього середовища, ринкової ситуації та перспектив їх зміни.

          В рамках із зазначених базових стратегій виділяють ряд їх видів, наприклад, різновидами стратегії зростання можуть бути  стратегія концентрованого росту, стратегія інтегрованого росту, стратегія диверсифікованого  росту.

         На виконання базових стратегій спрямовується розробка функціональних стратегій (стратегій окремих функціональних підрозділів підприємства).

1.  Характеристика бізнес-планування.

                           Зміст і структура бізнес-плану

Найважливішим кроком при започаткуванні нового підприємства або розширенні діючого є складання бізнес-плану.

Бізнес-план – це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.

Бізнес-план, як і стратегічний, охоплює досить тривалий період, проте між ними є відмінності: бізнес-план включає не всі цілі підприємства, а лише конкретно одну та бізнес-план має чітко виражені часові межі, що дозволяє оцінити результат реалізації бізнес-ідеї.

Бізнес-план в умовах ринкової економіки виконує дві основні функції:

1.  зовнішню, яка проявляється у здатності бізнес-плану ознайомити інвесторів з основними аспектами реалізації конкретної ідеї та зацікавити їх у фінансуванні проекту;
2.  внутрішню, яка передбачає формування цілісної системи управління інвестиційною діяльністю підприємства. При цьому бізнес-план виступає як інструмент стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства та як механізм аналізу, контролю та оцінки ефективності інвестиційних рішень на підприємстві.

          Бізнес-план розробляється з метою:

1.  техніко-економічного обґрунтування доцільності створення  і функціонування підприємства;
2.  залучення зовнішніх інвесторів, в тому числі іноземних;
3.  для обґрунтування пропозицій по доцільності приватизації підприємства.

             Вихідною інформацією   при розробці бізнес-плану є:

•  інформація про попит на продукцію (послуги) (ємність ринку, його географію, демографічна характеристика потенційних споживачів);
  •  виробнича інформація (про технологію виготовлення продукції, необхідні виробничі площі, обладнання, сировину, чисельність і кваліфікаційний склад персоналу та ін.);
    •  фінансова інформація (про необхідні грошові кошти для реалізації проекту, джерела та умови їх одержання).

      Структура бізнес-плану  може відрізнятись в залежності від мети його розробки. Для внутрішнього використання розробляється бізнес-план з досить високим ступенем  деталізації  техніко-економічних показників, а для  пред’явлення інвесторам – наводяться найважливіші показники ефективності проекту.

       Типова  (рекомендована) структура бізнес-плану:

1.  Резюме (зведений розділ).

В ньому обґрунтовується  необхідність організації нового підприємства, переваги майбутньої продукції в порівнянні з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виручка від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкладеного капіталу, термін окупності капіталовкладень.  Цей розділ часто називають “ міні - бізнес-планом”.

1.  Основна частина

2.1. Опис товару (послуги), характеристика фірми

2.2. Аналіз галузі

2.3. Аналіз ринку

2.4. План маркетингу

2.5. План виробництва

2.6. Організаційний план

2.7.Оцінка ризику і страхування

2.8.Юридичний план

1.  Фінансовий план

                ІІІ     Стратегія фінансування.  В цьому розділі обґрунтовується план одержання коштів  для організації  підприємства, передусім кількість необхідних коштів для організації  продажу, вказується, звідки надійдуть ці кошти і в якій  формі.  Також зазначається період  повернення інвесторам  вкладеного капіталу та доходу від нього, джерела  розширення виробництва тощо).

1.  Тактичне і оперативне планування на підприємстві

Тактичні плани відрізняються від стратегічних метою розробки, змістом, часом, охопленням сфер впливу. Тактичні плани деталізують стратегічні, однак сфера їхньої спрямованості вужча.

Тактичні плани регулюють діяльність підприємства по закупках сировини, по виробництву продукції, по збуту, по фінансових питаннях як правило на рік. Такий період часу дозволяє швидко впроваджувати досягнення НТП у виробництво, швидко бачити очікуваний результат, швидко приймати заходи по виявленню відхилень. Організаційне керівництво розробкою тактичного плану на підприємстві здійснює директор, а методичне - начальник планово-економічного відділу або головний економіст, хоча участь у розробці такого плану  приймають всі виробничі підрозділи.

Основними розділами такого плану є:

- план підвищення технічного рівня виробництва;

- план маркетингу;

- план виробництва;

- план матеріально-технічного забезпечення;

- план по праці і зарплаті;

- план по капітальному будівництву і інвестиційних ресурсах;

- план соціального розвитку колективу;

- план охорони навколишнього середовища;

- план по собівартості, прибутку, рентабельності;

- фінансовий план.

Етапи розробки тактичного плану наступні:

1) аналіз результатів підприємницької діяльності;

2) розробка заходів щодо підвищення підприємницького успіху;

3) вивчення ринку і формування портфелю замовника, укладання угод;

4) обґрунтування окремих розділів плану;

5) розгляд проекту плану радою трудового колективу;

6) доведення техніко-економічних показників до внутріш-ньофірмових підрозділів.

Всю систему показників планів можна класифікувати за такими взаємно-протилежними групами:

•  натуральні - вартісні;
  •  кількісні – якісні;
    •  абсолютні - відносні;
    •  обсягові - питомі;
    •  проміжні - кінцеві.

 Оперативно-виробниче планування — це здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну; розробка графіків, доведення завдань до внутрішніх структурних підрозділів. На великих підприємствах даним видом планів займається виробничо-диспетчерський відділ.

 Оперативно-виробниче планування ставить своїм завданням насамперед забезпечення рівномірної роботи підприємства, що важливо для своєчасного виконання договірних зобов'язань.

 В залежності від місця застосування розрізняють міжцехове і внутріцехове оперативно-виробниче планування; від змісту робіт — календарне планування (складання графіків роботи) і диспетчерування виробництва (контроль за виконанням завдань). Міжцехове оперативно-виробниче планування забезпечує координацію діяльності у виробництві між цехами підприємства (основними і допоміжними), внутріцехове — забезпечує розробку календарних планів виробництва для дільниць, доведення завдань до робочих місць.

         Слід відзначити, що зміст оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва і проявляється через певні системи. Кожна система включає такі елементи:

- планово-облікову одиницю (деталь, партія деталей, комплект деталей, замовлення);

-  календарно-планові нормативи;

-  порядок встановлення завдань.

         У масовому типі існують подетальні системи (планування за тактом чи ритмом випуску виробів, по стандартних строках). Основною планово-обліковою одиницею виступає деталь. Календарно-плановими нормативами є: ритм, темп, тривалість виробничого циклу, кількість робочих місць.

          У серійному виробництві використовуються комплектні системи: → планування за комплектувальними номерами, →  груповими комплектами, →  заділами, → серійна за випередженнями, →  машинокомплектна, →  система неперервного оперативно-виробничого планування. Планово-обліковою одиницею виступає партія деталей, комплект деталей.

         В одиничному типі виробництва основним видом системи є позамовна. Планово-обліковою одиницею виступає замовлення. В календарно-планові нормативи входять трудомісткість робіт, тривалість виробничого циклу, нормативне випередження.

          Диспетчерський контроль і регулювання виробництва відбувається на основі зібраної інформації про виконання виробничих програм і завдань. Контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів заводу по таких основних напрямках: контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів; контроль міжцехових заділів в цехах, а також міжцехових передач заготовок деталей.

1.  Виробнича програма підприємства, її формування,

показники та обґрунтування

Ключове місце у системі тактичного планування діяльності підприємства відводиться розробці плану виробництва та реалізації продукції або виробничій програмі.

Виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва та доставки продукції до споживачів у розгорнутій номенклатурі, асортименті та відповідної якості на плановий період, виходячи із потреби у даній продукції та реальних можливостей її виготовлення.

Формування виробничої програми підприємства в ринкових умовах проводиться із урахуванням таких елементів:

•  ринковий попит, на основі якого підприємством вивчаються потреби потенційних споживачів та укладаються угоди на поставку певних видів продукції;
•  державні контракти укладаються для забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок коштів держбюджету, та для поповнення державного резерву;
•  державні замовлення розміщуються на підприємствах пріоритетних галузей економіки, для стимулювання виробництва дефіцитний видів продукції, впровадження нових технологій та фінансуються за рахунок власних або кредитних коштів підприємства;
•  портфель замовлень на продукцію, який відображає стійкі господарські зв’язки, сформовані на договірній основі між виробником та підприємством-споживачем;
•  власні потреби підприємства.

Виробнича програма підприємства складається із двох розділів:

1.  план виробництва у натуральних вимірниках (дозволяє оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у продукції);
2.  план виробництва у вартісних показниках (дозволяє оцінити результативність діяльності підприємства).

Натуральні показники відображають обсяг виробництва в натуральних одиницях за номенклатурою та асортиментом. Натуральні показники представленні у фізичних одиницях виміру та відображають природні або споживчі властивості товару. Як правило, такі показники застосовуються для виміру однорідної продукції, при цьому для обліку окремих виробів використовується подвійні одиниці (наприклад, електродвигуни можна виміряти у штуках та за потужністю у кВт).

На підприємствах, де виготовляється кілька сортів або видів продукції однакового економічного призначення, використовують умовно-натуральні показники, забезпечуючи таким чином єдність виміру відмінних товарів.

Вартісними показниками виробничої програми виступають:

1.   Товарна продукція (ТП) – це частина виготовленої на підприємстві продукції, яка призначена для реалізації споживачам.

2. Валова продукція (ВП) характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства за плановий період, незалежно від ступеня готовності виробів на момент оцінки.

3.   Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажена споживачам та за яку надійшли кошти на поточний рахунок підприємства або чітко встановлені терміни оплати.

Для оцінки реального вкладу підприємства у формування новоствореної вартості розраховують показники чистої та умовно-чистої продукції.

4.   Чиста продукція (ЧП) характеризує вартість товарної продукції, зменшену на суму матеріальних витрат та амортизації.

5.   Умовно-чиста продукція (УЧП) використовується для оцінки доданої вартості у галузях з високим рівнем технічного оснащення виробництва та відрізняється від чистої продукції на суму амортизаційних відрахувань.

Етапи формування виробничої програми підприємства:

1.  аналіз виконання виробничої програми у попередньому році;
2.  визначення потреби в кожному виді продукції, яку виробляє підприємство, в натуральних одиницях;
3.  визначення фактичного обсягу виробництва конкретного виробу в натуральних показниках на основі заключних договорів поставок та зміни залишків нереалізованої готової продукції на складах;
4.  обґрунтування обсягу виробничої програми потужностями та наявними ресурсами;
5.  планування виробничої програми у вартісних показниках;
6.  оцінка виробничої програми та розробка заходів для її реалізації.

Потреба в продукції має бути узгоджена з можливостями виробництва. Саме тому для забезпечення вчасного та повного виконання виробничої програми підприємства необхідно здійснити її обґрунтування наявними виробничими ресурсами, в тому числі:

•  основними виробничими фондами (обсяг виробництва визначається середньорічною вартістю основних фондів та величиною фондовіддачі одиниці обладнання);
•  трудовими ресурсами (обсяг випуску розраховується, виходячи із чисельності персоналу підприємства та досягнутого рівня продуктивності праці);
•  матеріальними ресурсами (обсяг виробництва обумовлюється загальною потребою у певному матеріалі та нормою його витрат на одиницю виробу);
•  виробничою потужністю підприємства, яка характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції при заданих організаційно-технічних умовах (обсяг виробництва продукції буде залежати від величини виробничої потужності підприємства та запланованого коефіцієнту її використання).

1. .053.3558.ПЗ 2
2. Бруцеллез
3. Work. К концу недели мы закончим нашу работу.
4. РЕФЕРАТ Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Ль
5. вариант ответа отражающий Ваше мнение
6. Учет основных средств6
7. Пермский техникум профессиональных технологий и дизайна РАССМОТРЕНО УТВЕРЖДАЮ
8. Реферат на тему- Стан сільського господарства
9. відчуття позначаються початкові процеси виявлення і кодування енергії фізичного світу
10. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Тер
11. Архивная реформа
12. Реферат- История переводческой деятельности в России
13. католицька парафія була створена у Станиславові ще у далекому 1662 р
14. Тема реферата Ф
15. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук Київ
16. по теме- Понятие медицинской помощи и её виды
17. задание по выпуску и реализации продукции определенного ассортимента и качества в натуральных и стоимостных
18. НАЕЗД За столом сидит ВАХТЕРША
19. модуль 3- Основи діагностики лікування та профілактики основних хвороб органів дихання
20. Автор и герой в автобиографических романах И. Бунина Жизнь Арсеньева И М. Осоргина Времена.html

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе