Тема 6 Обігові кошти на підприємстві

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Тема 6. Обігові кошти на підприємстві.

1.  Поняття та класифікація обігових коштів.
2.  Визначення потреби в обігових коштах. Поняття норм та нормативів обігових коштів.
3.  Джерела формування обігових коштів.
4.  Показники стану та ефективності використання обігових коштів.

1.  Поняття, та класифікація обігових коштів.

Діяльність суб’єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, обігових фондів та праці. Обігові кошти підприємства прийнято визначати, як сукупність грошових коштів, авансованих в обігові виробничі фонди та фонди обігу. В фінансові діяльності підприємства обігові кошти відіграють дуже важливу роль, яка визначається їх прямим впливом на ряд показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Обіговий капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу та товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання та нагромадження необхідних виробничих запасів. Друга стадія характеризується використанням виробничих запасів, перенесенням вартості основних фондів, витратами на саму працю і завершується – випуском готової продукції. На третій стадія товарна форма вартості перетворюється на грошову.

Класифікація обігових коштів здійснюється за слідуючи ми ознаками:

1.  В залежності від функціональної ролі в процесі виробництва:
   1.  Обігові виробничі фонди:

•  обігові кошти у виробничих запасах (сировина й матеріали, купівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, запчастини, малоцінні та швидкозношуючі предмети – використовуються протягом не більше одного року);
•  обігові кошти у виробництві: незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва.
  1.  Фонди обігу:
•  готова продукція, товари, що надійшли на підприємство з метою продажу;
•  кошти: в касі підприємства, на рахунках в банках, кошти в розрахунках, дебіторська заборгованість.

1.  За методами планування та управління:
   1.  Нормовані обігові кошти: всі обігові виробничі фонди, частина фондів обігу, яка знаходиться у вигляді залишків нереалізованої готової продукції.
   2.  Ненормовані обігові кошти: інші елементи фондів обігу.
2.  За джерелами формування обігового капіталу:
   1.  Власні та прирівняні до власних обігові кошти – отримані від засновників, власників, сформовані з власної виручки.
   2.  Позичені – отримані кредити банків, комерційні кредити, кредиторська заборгованість (зарплата; перед бюджетом, позабюджетними фондами; податкові платежі).
3.  В залежності від ступеня ліквідності:
   1.  Високоліквідні активи:

•  готівка в касі підприємства;
•  грошові кошти на  рахунках;
•  високоліквідні цінні папери.
  1.  Середньоліквідні активи:
•  товари відвантажені;
•  дебіторська заборгованість.
  1.  Низько ліквідні активи:
•  запаси готової продукції;
•  виробничі запаси;
•  незавершене виробництво;
•  витрати майбутніх періодів.

1.  В залежності від стандартів обліку та відображенням в балансі:
   1.  Клас “Запаси”:

•  виробничі запаси;
•  тварини на вирощуванні та відгодівлі;
•  незавершене виробництво;
•  напівфабрикати; готова продукція; продукція с/г виробництва;
•  товари.
  1.  Клас “Кошти, розрахунки та інші активи”:
•  каса;
•  рахунки в банках;
•  векселі одержані;
•  поточні фінансові інвестиції;
•  дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги; за розрахунками  з бюджетом, внутрішніми розрахунками, за виданими авансами).

Для підприємства велике значення має система організації обігових коштів, яка базується на слідуючих принципах:

1.  Підприємство самостійно управляє обіговими коштами.
   1.  Необхідність розрахунку оптимальної потреби в обігових коштах, яка б забезпечили безперервність процесу виробництва.
   2.  Нормування обігових коштів.
   3.  Визначення джерел фінансування обігових коштів.
   4.  Контроль за раціональним розміщенням та використання обігових коштів, тобто аналіз ефективності використання.

1.  Визначення потреби в обігових коштах. Поняття норм та нормативів обігових коштів.

Потреба підприємства в обігових засобах залежить від ряду факторів:

•  об’ємів виробництва та реалізації;
  •  виду бізнесу;
  •  масштабу діяльності;
  •  тривалості виробничого циклу;
  •  структури капіталу підприємства;
  •  облікової політики підприємства та системи розрахунків;
  •  умов кредитування;
  •  рівня матеріально-технічного постачання;
  •  видів та структури сировини, яка використовується;
  •  темпів росту об’ємів виробництва та реалізації продукції і т.д.

Визначення потреби є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються три методи визначення потреби в оборотних коштах: аналітичний, прямий і економічний (коефіцієнтний).

Аналітичний метод нормування відображає практику організації виробництва, постачання та збуту продукції. Суть його в тому, що при аналізі ТМЦ коригуються їх фактичні запаси і виключаються непотрібні, надлишкові цінності.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Економічний (коефіцієнтний) метод. В обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік вносять поправки на зміну об’ємів виробництва, яка планується і на прискорення оборотності коштів.

Основним методом розрахунку потреби в обігових коштах є метод прямого розрахунку по кожному елементу обігових коштів. Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.                                

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами. У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.                       

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати-оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.     

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.                                        

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за. проведення таких робіт:                   

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.                                  

Норма оборотних коштів – це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. За великої їх номенклатури розрахунок здійснюється в тій їхній частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування – визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Нормативи обігових коштів кожного підприємства визначається об’ємом виробництва і реалізації продукції; витратами на виробництво та реалізацію продукції; нормами запасів обігових коштів.

Загальна формула розрахунку нормативу окремого елементу обігових коштів  має такий вигляд:

, де:

Н – норматив обігових коштів окремого елементу (тис. грн.);

О – обіг (витрати) по даному елементу за період (тис. грн.);

Т – тривалість періоду в днях, тобто О/Т – одноденні витрати даного елементу;

N – норма обігових коштів по даному елементу.

Нормування сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів.

Норматив обігових коштів щодо цих запасів визначається за вищевказаною формулою. Тобто:

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і покупних, напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

 Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

За наявності кількох постачальників транспортний запас щодо конкретних видів матеріальних цінностей розраховується як середньозважена величина.

Якщо сировина й матеріали надходять до споживача раніше за прибуття розрахункових документів (або ці процеси збігаються в часі), транспортний запас не встановлюється.

Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас. У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу.

Середня норма обігові коштів на матеріали в днях розраховується як середньозважена від норм запасу обігових коштів по окремих видах матеріалів.

Припустимо, що планові витрати у відповідному кварталі склали: по матеріалу А – 10 тис. грн., по матеріалу Б – 2 тис. грн., по матеріалу В – 6 тис. грн. Норма обігових коштів по матеріалах відповідно така:   по матеріалу А – 37,2 д.; по матеріалу Б – 9 д.; по матеріалу В – 53 д. Тоді середньозважена норма обігових коштів в цілому по матеріалах складе:

;

Одноденні витрати матеріалів:

;

Норматив обігових коштів:

Нормування незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво – це незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу. Розрахунок нормативу обігових коштів на незавершене виробництво здійснюється за формулою:

, де:

Нн.в. – норматив обігових коштів на незавершене виробництво;

Вод. – одноденні витрати;

Т – тривалість виробничого циклу, дн.;

К – коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати визначаються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу включає час процесу обробки (технологічний запас), транспортування деталей від одного робочого місця до іншого і передача готової продукції на склад (транспортний запас), перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас), перебування виробів при масовому виробництві у вигляді запасу на випадок простоїв у виробництві.

Коефіцієнт наростання витрат  характеризує ступінь готовності виробів, тобто витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції.

, де:

А – витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б – наступні витрати, які включаються у собівартість продукції.

Нормування обігових коштів для створення запасів готової продукції.

Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальні щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати.

, де:

Вод. – одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю;

N г.п. – норма запасу обігових коштів для готової продукції (днів).

Норма запасу включає час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів в банк. При великій номенклатурі продукції норм обігових коштів для готової продукції визначається як середньозважена стосовно норм для груп продукції.

1.  Джерела формування обігових коштів.

Визначення джерел формування обігових коштів є важливим моментом в роботі підприємства. Недостатність джерел формування обігових коштів приводить до недофінансування господарської діяльності підприємства, а наявність зайвих джерел обігових коштів сприяє створенню наднормативних запасів ТМЦ, відволіканню обігових коштів з господарського обігу, зниження відповідальності за цільове та раціональне використання власних і позичених обігових коштів.

Структура джерел формування обігових коштів є такою:

•  власні джерела;
•  позикові джерела,
•  залучені джерела коштів.

Власні джерела. Мінімальна потреба в обігових коштах покривається за рахунок таких власних джерел як  статутний капітал, нерозподіленого прибутку підприємства (тобто прибуток, який залишається в розпорядження підприємства), цільового фінансування та цільових надходжень, надходження від емісії цінних паперів.

Позикові джерела. Формувати обігові кошти лише за рахунок власних джерел економічно не доцільно, так як це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і крім того позбавляє підприємство отримувати додатковий прибуток за рахунку використання позикових коштів. Джерелами позикових коштів є банківські кредити, як короткострокові та к довгострокові, які зазвичай використовуються на придбання основних та поточних активів, на сезонні потреби підприємства...

Але залучення кредитів потребує додаткових витрат підприємства по обслуговуванню цих боргових зобов’язань. До тих пір, поки розмір прибутку, забезпеченого використанням кредитів покриває витрати, пов’язані з його обслуговуванням, доти підприємство залишається економічно стабільним. Тобто для підприємства є важливим забезпечити раціональне співвідношення позикових та власних коштів. На практиці визначається коефіцієнт співвідношення позикових та власних кошті, який розраховується за формулою:

, де:

kc – коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів;

ПК – позикові кошти;

ВК – власні кошти.

Залучені кошти. До залучених коштів належать кошти інших суб’єктів господарювання: отримання комерційного кредиту – відстрочка платежу найчастіше оформлена у вигляді векселя, іншого боргового зобов’язання, товарного кредиту, авансового платежу. Позаплановим джерелом формування залучених коштів є кредиторська заборгованість, яка виникає в наслідок недостачі власних обігових коштів – короткострокові зобов’язання підприємств перед бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк.

Раціональне формування обігових коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства.

1.  Показники стану та ефективності використання обігових коштів.

Стан обігових коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Відповідно до П(с)БО 2 наявність власних обігових коштів підприємства визначається:

, де:

ВОК – власний обіговий капітал;

I РП – I розділ пасиву;

II РП – II розділ пасиву;

I РА – I розділ активу.

Порівняння фактичної наявності обігових коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних обігових коштів.

Основними причинами недостачі ВОК може бути погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; наявність дебіторської заборгованості...

Надлишок ВОК може вино нути перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження ТМЦ...

Ефективність використання обігових коштів характеризується швидкістю їх обертання. Прискорення оборотності обігових коштів є однією з найважливіших задач управління цим елементом фінансових ресурсів на підприємстві. Необхідно розуміти, що умовно фіксований оборот обігових коштів забезпечує суб’єкту господарювання знову створену вартість, тобто прибуток. Прискорення числа таких оборотів протягом розрахункового періоду відповідно збільшує її загальну масу. Таким чином оборотність обігових коштів є показником, який характеризує ефективність управління не тільки обіговими коштами а й фінансам підприємства в цілому.

Оборотність обігового капіталу в днях розраховується за формулою:

, де:

Оо.к. – оборотність обігового капіталу в днях;

ОК – середній обсяг обігового капіталу;

Т – звітний період;

Р – обсяг реалізованої продукції.

Середній обсяг обігового капіталу розраховують як середню арифметичну.

Прямий коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується за формулою:

Чим вищий показник оборотності обігових коштів, тим краще використовується обіговий капітал.

Обернений коефіцієнт оборотності (коефіцієнт завантаження обігових коштів) розраховується за формулою:

Характеризує участь обігових коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше обігових коштів припадає на 1 грн. обороту, тим ліпше вони використовуються.

Ефективність використання обігових коштів розраховується:

, де:

Кеф – коефіцієнт ефективності використання обігових коштів;

П – прибуток від реалізації продукції.

Цей коефіцієнт є абсолютним показником і характеризує скільки прибутку припадає на 1 грн. обігових коштів.

Рентабельність обігових коштів:

Рентабельність обігових коштів є відносним показником і визначає ступінь використання обігових коштів. Що більшим є значення цих двох показників, то ефективніше використовуються обігові кошти.

Прискорення оборотності обігових коштів на практиці може бути забезпечене за рахунок багатьох факторів, найважливішими з яких є:

•  скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок застосування нових технологій і обладнання;
•  скорочення тривалості транспортних та інших операцій в процесі матеріально-технічного постачання та реалізації;
•  зменшення виробничих запасів готової продукції;
•  підвищення оперативності оформлення фінансових документів і вдосконалення системи розрахунків;
•  прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих ТМЦ...

1. тема общеобязательных формально определенных правил поведения устанавливаемых гарантируемых и охраняемых
2. тема впервые появляется у низших многоклеточных беспозвоночных
3. София 2003; М- ИД София
4. Технология производства и экспертиза качества вермишели быстрого приготовления
5. 1 содержание процедуры нотариальной деятельности выражаются в последовательном совершение целой системы
6. Власть и социальные нормы в первобытных обществах
7. Административная ответственность юридических лиц
8. Это существенно упрощает рассуждения и часто позволяет доказывать теоремы или решать задачи пользуясь опр
9. Маркетингове дослідження ЧП Фенаф
10. Варіант1 1.Предмет мета та завдання ЗЕД Предметом навчальної дисципліни
11. Тема- Этикет международных отношений Выполнила- Торшина
12. Тема роботи Облік розрахунків за податками і платежами на прикладі підприємства ДНЗ Васильок Пер
13. Информационные и коммуникационные технологии в образовании специальность 0324
14. Опера - всё, что нужно знать о неё, прежде чем её посетить
15. ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ВОПРОСЫ Понятие первообразной функции.html
16. следственная или каузальная психологическая гипотеза
17. это отрасль права которая регулирует порядок возникновения действия и прекращения трудовых отношений оп
18. БУХГАЛТЕРСКИЙ ФИНАНСОВЫЙ УЧЕТ 1
19. Public reltions
20. Детская школа искусств 46 г

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе