Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема: Ендоскопічні методи обстеження. Відпрацювання підготовки пацієнта
до обстеження та участь у їх проведенні.
Інструментальмі методи дослідження мають велике діагностичне значення.Навчання пацієнтів правилам підготовки до досліджень входить в обов`язки медичних сестер.Від підготовки пацієнта залежить не тільки успішне проведення дослідження і точність результату,але і результати лікування.Медичний персонал повинен добре знати правила підготовки до інструментальних досліджень,уміти поінформувати пацієнта і простежити за точністю виконання.
ІІ.Навчальні цілі:
Знати:
1.Характеристику інструментальних методів обстеження.а=ІІ.
2.Роль медичної сестри в підготовці пацієнтів до інструментальних обстежень. а=ІІ.
3.Особливості конструкції сучасних ендоскопів. а=ІІ.
4.Діагностичне та лікувальне значення гастродуоденоскопії. а=ІІ.
5.Значення діагностичної та лікувальної бронхоскопії. а=ІІ.
протипоказання до проведення маніпуляції. а=ІІ.
6.Діагностичне значення колоноскопії, показання протипоказання. а=ІІ.
7.Діагностичне та лікувальне значення цистоскопії. а=ІІ.
8.Показання та протипоказання до ректороманоскопії. а=ІІ.
9.Мету пункцій. а=ІІ.
10.Показання та протипоказання для пункцій. а=ІІ.
11.Порядок виконання процедури. а=ІІ.
12.Можливі ускладнення під час пункцій. а=ІІ.
Вміти:
1. Підготувати пацієнта до ендоскопічних досліджень. а=ІІІ.
2.Підготувати необхідне обладнання до езофагогастродуоденоскопії. а=ІІІ.
3.Провести знеболювання пацієнту перед ендоскопічним дослідженням. а=ІІІ.
4.Здійснити очистку і дезинфекцію ендоскопа після використання. а=ІІІ.
5.Провести основні критерії ефективності сестринської допомоги при ендоскопічному дослідженні пацієнта. а=ІІІ.
6.Здійснити очистку і дезинфекцію ендоскопів після використання. а=ІІІ.
7.Підготувати пацієнта до колоноскопії. а=ІІІ.
8.Підготувати пацієнта до цистоскопії. а=ІІІ.
9.Підготувати пацієнта до проведення пункцій. а=ІІІ.
10.Підготувати набір інструментів та перев’язувального матеріалу для виконання процедури. а=ІІІ.
11.Допомогти лікареві під час проведення процедури. а=ІІІ.
12.Спостерігати за хворим після процедури. а=ІІІ.
13.Надати допомогу при виникненні ускладнень. а=ІІІ.
3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.
3.1. Базові знання, уміння, навички, необхідні для вивчення теми(міждисциплінарна інтеграція).
|
№ з/п |
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
|
1. |
Конституція України. Конвенція про права людини і біомедицину. |
Основні права громадян України. Основні законодавства, необхідні заходи, що відповідають положенням даної Конвенції. |
Забезпечувати у своїй майбутній професії права пацієнтів (право пацієнта на конфіденційність). Уживати необхідних заходів, спрямованих на забезпеченнях в рамках своїх юрисдикції рівної для всіх членів суспільства доступності медичної допомоги прийнятої якості. |
|
2. |
Українська мова за професійним спрямуванням |
Основні правила граматики і орфографії, основну професійну лексику. |
Використовувати професійну лексику, будувати свою усну і письмову мову відповідно до існуючих правил граматики та орфографії. |
|
3. |
Латинська та іноземна мова |
Знати слова латинського та іншомовного походження, які мають відношення до професійної лексики медсестри. |
Розуміти значення професійної термінології, вірно використовувати її у спілкуванні з колегами та у веденні медсестринської документації. |
|
4. |
Анатомія і фізіологія людини |
Анатомо-фізіологічні особливості різних органів і систем людини |
Використовувати у спостереженні за пацієнтами і наданні догляду знання особливостей різних органів і систем людини, поняття про норму і патологію. |
|
5. |
Фармакологія |
Застосування і введення лікарських препаратів |
Чітко і правильно використовувати призначений препарат. Знати його дію, дозування і шляхи введення. |
|
6. |
Психологія |
Правила спілкування медичного персоналу з пацієнтами на всіх рівнях надання медико-санітарної допомоги. |
Застосувати знання з психології в спілкуванні медичного персоналу з пацієнтами на всіх рівнях надання медико-санітарної допомоги. |
|
7. |
Біологія |
Процес обміну речовин. |
Застосувати знання на практиці. |
3.2.Зміст теми.
ЕНДОСКОПІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Бронхоскопія — це метод візуального дослідження просвіту і слизової оболонки трахеї і бронхів за допомогою приладу — бронхоскопа. Показання: встановлення або уточнення діагнозу при захворюваннях органів дихання (пухлини, кровотеча, травма), сторонніх тілах трахеї і бронхів та з метою біопсії. Лікувальну бронхоскопію проводять з метою санації бронхів.
Дослідження протипоказане: при серцевій і легеневій недостатності в стадії декомпенсації, гіпертонічній хворобі її І стадії, ушкодженні шийного відділу хребта, гострій респіраторній вірусній інфекції.
Бронхоскоп складається з бронхоскопічних тубусів, обладнаних освітлювальною та оптичною системами. В комплект приладу входять також допоміжні інструменти (щипці, наконечники, розпилювачі та ін.).
Перед бронхоскопією медична сестра перевіряє роботу освітлювальної системи і стерилізує оглядові трубки, щипці та допоміжні інструменти. Оптичну систему і рукоятку приладу ретельно протирає 70 % спиртом, розкладає на столі і прикриває стерильним простиралом.
Бронхоскопію проводять під наркозом натще, щоб не було блювання, в положенні хворого на спині. Разом з ендоскопістом у маніпуляції беруть участь анестезіолог, медична сестра і санітарка. Медична сестра і лікар миють руки, як перед операцією. Медична сестра допомагає лікареві під час маніпуляції, подаючи необхідні інструменти.
Підготовка хворого:
1. За 30 хв до дослідження хворому підшкірно вводять 1 мл 2% розчину промедолу, 2 мл 1 % розчину димедролу і 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату.
2. Якщо у хворого є зубні протези, їх виймають.
3. За 3—5 хв до введення анестетика хворому дають дихати киснем через маску наркозного апарата.
4. Крапельно внутрішньовенно вводять 5 % розчин пропанідиду (5 - 10 мг на 1 кг маси тіла) або 1 % розчин гексеналу.
5. З появою наркотичного сну внутрішньовенно вводять міорелаксанти (5 мл 2 % розчину дитиліну) і приступають до виконання маніпуляції.
При бронхоскопії послідовно вивчають:
Після проведення бронхоскопії тубус бронхоскопа та інструменти ретельно промивають проточною водою і стерилізують кип'ятінням у 2 % розчині натрію гідрокарбонату або в парі формаліну. Оптичну систему протирають 70 % спиртом.
Езофагогастродуоденоскопія - це ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки за допомогою спеціальних приладів — гастроскопів.
Показання:
Протипоказання:
Перед дослідженням необхідно перевірити оптичну й освітлювальну системи приладу, прохідність каналів, подачу води та повітря.
Підготовка хворого.
1. Гастродуоденоскопію проводять рано натще — не раніше ніж через 6—8 год після останнього прийому їжі.
2. В ендоскопічний кабінет хворий приходить з рушником.
3. Знімні зубні протези виймає.
4. Важливе значення має психологічна підготовка хворого. Медична сестра або лікар пояснюють хворому суть обстеження, попереджають, що під час процедури хворий не зможе розмовляти, ковтати слину.
5. За 15—20 хв до дослідження проводять премедикацію: 1 мл 2 % розчину промедолу і 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату вводять підшкірно.
При широко відкритому роті пульверизатором зрошують слизову оболонку глотки 2 % розчином дикаїну. Хворий лежить на лівому боці з витягнутою лівою ногою, права нога зігнута в колінному та кульшовому суглобах. Під голову хворого підкладають валик. Медична сестра стоїть ззаду хворого та підтримує його голову в такому положенні, щоб глотка та стравохід утворювали пряму лінію. Хворий повинен спокійно лежати, рівномірно дихати, не ковтати слину і не розмовляти. В ендоскопічному кабінеті має бути аптечка з серцево-судинними, збуджуючими дихальний центр і десенсибілізуючими препаратами. Під час обстеження медична сестра, допомагаючи лікарю, постійно спостерігає за загальним станом хворого.
Після гастродуоденоскопії хворий 1—2 год не повинен приймати рідину, а якщо проводилася біопсія, то протягом 24 год не можна приймати гарячу їжу. Після закінчення дослідження всі деталі фіброгастроскопа промивають теплою водою з нейтральним або лужним милом поролоновою губкою. Потім ендоскоп обережно витирають м'яким рушником, укладають у відповідну упаковку і зберігають у спеціальних шафах або на підставках. Зберігати прилад у лежачому положенні не рекомендується, оскільки в його каналах скопичується рідина і осідають солі, що призводять до завчасного псування апарата.
Ректороманоскопію – це дослідження прямої кишки і дистального відділу сигмовидної ободової кишки.
Показання: виявлення запальних процесів, виразок, гемороїдальних вузлів, злоякісних і доброякісних новоутворень, одержання мазків та проведення біопсії. За допомогою ректороманоскопа можна оглянути слизову оболонку кишки на відстані до З0 см від заднього проходу.
Підготовка хворого:
1. Напередодні дослідження ввечері очисна клізма, і також вранці за 2 год до дослідження.
2. Безпосередньо перед процедурою пацієнт повинен помочитися.
3. Хворий займає колінно-ліктьове положення. При тяжкому стані хворого дослідження можна проводити у положенні хворого на лівому боці з зігнутими ногами.
4. Перед ректороманоскопією проводять пальцьове дослідження прямої кишки. Його виконують не тільки з діагностичною метою, але й для того, щоб підготувати задньопрохідний канал для введення ректороманоскопа. Завдяки змащуванню, заднього проходу й анального каналу вазеліном, а також деякому розтягненню сфінктера під час пальцьового дослідження введення ректороманоскопа проходить переважно безболісно.
Після дослідження ректороманоскоп розбирають, миють, протирають і розібраним зберігають у спеціальній упаковці. Біопсійні щипці і петлі після ендоскопічного дослідження промивають теплою водою з милом, очищають від часточок тканин, протирають 96 % етиловим спиртом.і висушують. Дезинфікують їх замочуванням у потрійному розчині або в параформалінових камерах. Зберігають у висячому положенні на спеціальних поличках або в стерилізаторах.
Пальцьове дослідження прямої кишки. Хворий займає колінно-ліктьове положення. У дуже ослаблених хворих дослідження можна проводити в положенні на боці з підтягнутими до живота ногами. Медсестра надягає гумові рукавички. Вказівний палець правої руки змащує вазеліном і вводить у задній прохід хворого. При цьому проводиться методичне обстеження доступного відділу кишки.
Даний метод дозволяє визначити:
- консистенцію утвору;
- його рухомість;
- ступінь втягнення в процес стінки кишки і навколишніх тканин;
- ступінь його поширення.
При пальцьовому дослідженні звертають увагу на характер виділень з кишки. При даному дослідженні пальпують також сусідні органи (передміхурова залоза у чоловіків, шийка матки і задня поверхня тіла матки у жінок). Іноді патологічні процеси в цих органах трактують як захворювання прямої кишки.
Для огляду задньопрохідного каналу користуються ректальним дзеркалом (аноскопія). Його вводять в анальний отвір із зімкнутими браншами, попередньо змастивши їх вазеліном. Після введення інструмента його розкривають, що дає змогу оглянути слизову оболонку нижнього відділу прямої кишки і задньопрохідного каналу. Даний метод дозволяє диференціювати поліпи і гіпертрофовані сосочки. Крім того, аноскопія дає змогу провести диференціацію між поліпом і тромбованим гемороїдальним вузлом. Гемороїдальний вузол він округлої форми з болісним характером багряно-синього кольору. Воно не має ніжки, характерної для поліпа.
Колоноскопія. Для огляду всіх відділів товстої кишки користуються колоноскопами з волокнистою оптикою. Маніпуляція дуже складна, тому виконує її лише лікар-ендоскопіст.
Показання:
- при повторних кишкових кровотечах, пов'язаних із захворюваннями прямої кишки;
- при підозрі на пухлину товстої кишки;
- наявність поліпів та хронічних виразок;
- неспецифічні запальні процеси.
Протипоказання:
- тяжкі форми неспецифічного виразкового коліту і хвороби Крона, при яких є небезпека кровотечі;
- виражена легенева і серцева недостатність;
- гіпертонічна хвороба III стадії;
- гемофілія;
- гострі захворювання органів черевної порожнини з явищами перитоніту;
- гострі інфекційні захворювання та ін.
Дослідження краще проводити після іригоскопії, яка дозволяє уточнити анатомо-топографічні особливості товстої кишки. Колоноскопії повинні передувати, пальцьове дослідження прямої кишки і огляд заднього проходу для виявлення можливих патологічних процесів (тріщина, геморой).
Підготовка хворого:
1. За 3-4 дні до дослідження хворому призначають безшлакову дієту.
2. Напередодні після обіду (о 15 год), він одержує 30—50 г рицинової олії (проносне). При закрепах проносні призначають 2 рази на день.
3. Увечері, напередодні дослідження, та зранку, за 2 год до дослідження, ставлять очисні клізми. Для кожної клізми використовують 2 л води. При закрепах зранку ставлять дві очисні клізми: першу - за 3 год до дослідження, другу — за дві.
4. Процедуру проводять натще.
5. За 30 хв до дослідження проводять премедикацію — вводять 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату або 1 мл 0,2 % розчину платифіліну гідротартрату і 1 мл і % розчину промедолу або 2 мл 50 % розчину анальгіну.
Цистоскопія — це метод дослідження внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою ендоскопічного приладу — цистоскопа.
Цистоскопія — одна з найчастіше застосовуваних маніпуляцій в урологічній практиці. За допомогою цистоскопії діагностують захворювання сечового міхура, функцію нирок (хромоцистоскопія), відновлюють порушений відток сечі з ниркової миски.
Цистоскоп має освітлювальну і оптичну системи, які дозволяють через прозору рідину, введену в міхур, оглянути його порожнину і слизову оболонку. Цистоскопи зберігають без оптичної системи, в циліндричному посуді, в парах формаліну. Щоб запобігти подразнюючій дії формаліну, цистоскоп перед використанням промивають стерильною водою, протирають 70 % етиловим спиртом і змащують стерильним гліцерином. Оптичну систему цистоскопа протирають марлею, змоченою 70 % етиловим спиртом.
ПУНКЦІЇ
У лікувальних закладах з діагностичною та лікувальною метою нерідко проводять пункції, найчастіше — черевної порожнини і грудної клітки.
Пункцію черевної порожнини виконує лікар.
Показання: застосовують для аспірації вмісту черевної порожнини з метою діагностики, і видалення асцитичної рідини.
Протипоказання: спайки у черевній порожнині.
Можливі ускладнення: ушкодження кишки та розвиток перитоніту, внутрішньочеревні кровотечі при ушкодженні судин брижі. Пункцію виконують в асептичних умовах.
Оснащення. Для пункції медична сестра готує троакар зі стилетом, скальпель, пінцет, головчастий зонд, шприц та голку для місцевої анестезії, шкірні голки з шовним матеріалом, стерильні серветки, рушники, 0,5 % розчин новокаїну, 5 % розчин йоду спиртовий, стерильні пробірки, таз для зливу асцитичної рідини, гумову трубку, липкий пластир.
Підготовку рук, шкіри хворого і стерилізацію інструментів проводять так, як для операції. Пункцію виконують у перев'язочній або в маніпуляційній.
Підготовка хворого:
1. Напередодні ввечері або зранку в день пункції хворому роблять очисну клізму.
2. Перед пункцією спорожнюють сечовий міхур.
3. За 15—20 хв до пункції хворому підшкірно вводять 1 мл 2 % розчину промедолу і 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату.
Послідовність дії:
1. Хворий сидить у кріслі, спираючись на його спинку. На коліна кладуть клейонку, а між ноги — таз або відро для асцитичної рідини. При важкому стані хворого його вкладають на правий бік.
2. Шкіру передньої черевної стінки обробляють 5 % розчином йоду спиртовим і пошарово знеболюють 0,5 % розчином новокаїну.
3. Прокол передньої черевної стінки при асциті проводять по середній лінії між пупком та лобком або по краю лівого прямого м'яза живота.
4. У місці пункції для полегшення просування троакара скальпелем розрізають шкіру на протязі 0,5—1 см. Троакаром разом зі стилетом при невеликому зусиллі проколюють передню черевну стінку, це супроводжується помірною болючістю і відчуттям провалу троакара в порожнину.
5. Після видалення з троакара стилета через трубку починає витікати цівкою асцитична рідина. При необхідності набирають у стерильну пробірку кілька мілілітрів рідини для біохімічних досліджень.
6. Потім на троакар надягають гумову трубку, кінець якої опускають у таз. Рідину випускають повільно, з перервами (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу. Для цього на гумову трубку періодично накладають затискач.
7. Для максимального видалення асцитичної рідини живіт здавлюють простиралом, обведеним навколо живота і зав'язаним за спинкою крісла.
8. Після видалення рідини троакар видаляють, на місце пункції накладають шви, змащують 5 % розчином йоду спиртовим і накладають асептичну пов'язку.
За хворим після пункції необхідно спостерігати можуть винукнити ускладнення:
- кровотеча в черевну порожнину внаслідок ушкодження судин;
- ушкодження органів черевної порожнини;
- флегмона стінки живота при порушенні правил асептики та антисептики;
- підшкірна емфізема; -
- виділення рідини через пункційний отвір.
Пункцію плевральної порожнини (плевроцентез) проводять з лікувальною та діагностичною метою.
Лікувальний плевроцентез показаний:
- при ексудативному плевриті (накопичення рідини в плевральній порожнині);
- травматичному гемотораксі, пневмотораксі (спонтанному, а особливо клапанному);
- а також при необхідності введення в плевральну порожнину лікувальних препаратів.
Діагностичний плевроцентез показаний усім хворим з наявністю випоту в плевральній порожнині невизначеної етіології.
Протипоказання до проведення плевральної пункції є підвищена кровоточивість судин. Крім того, не проводять її на ділянках з ураженнями шкіри.
Плевральну пункцію проводять у процедурному кабінеті з дотриманням правил асептики. Якщо стан хворого важкий, пункцію можна провести в палаті.
Оснащення. Для проведення плевроцентезу медична сестра готує: 96 % спирт, йод для дезинфекції місця пункції, стерильні ватні кульки і марлеві серветки, стерильні пелюшки, клеол, липкий пластир, для місцевого знеболювання — 0,5 % розчин новокаїну, голки для внутрішньошкірної і внутрішньом'язової ін'єкцій, стерильний шприц об'ємом 20 мл, голку для пункції плеври довжиною 10 см і діаметром 1 мм, розчин гепарину (1000 ОД), стерильний і нестерильний посуд для плевральної рідини, гумову трубку, шприц Жане або апарат Боброва, елект'ровідсмоктувач, стерильні гумові рукавички, 0,1 % розчин атропіну сульфату, кордіамін.
Для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію проводять у другому міжребер'ї по середньоключичній лінії, або у п'ятому-шостому міжребер'ї по середній пахвовій лінії. Хворий сидить у кріслі обличчям до лікаря. При виконанні пункції у п'ятому-шостому міжребер'ї по середній пахвовій лінії хворий теж сидить у кріслі, але повернутий до лікаря за голову. Якщо хворий сидіти не може, то пункцію проводять у лежачому положенні на здоровому боці з відведеною за голову рукою.
Для видалення крові та ексудату з плевральної порожнини пункцію виконують у восьмому-дев'ятому міжребер'ї по задній пахвовій або лопаточній лінії. Хворий при цьому сидить у кріслі лицем до його спинки, дещо нахиливши голову, руки на грудях.
Плевральну пункцію проводять з дотриманням правил асептики: використовують стерильні інструменти, ретельно обробляють руки. Місце пункції широко змащують 5 % розчином йоду спиртовим. Залишки його знімають стерильним тампоном, змоченим 96 % спиртом. Це треба робити, щоб запобігти попаданню йоду в плевральну порожнину. Зону пункції обкладають стерильними пелюшками. Перед проведенням пункції в місці проколу тонкою голкою інфільтрують шкіру і підшкірну основу 0,5 % розчином новокаїну. Вказівним пальцем лівої руки намацують ребро, по верхньому краю якого буде проведено пункцію, щоб уникнути поранення міжреберних судин і нервів. Правою рукою беруть шприц із голкою довжиною 10 см (у шприц набрано 1 мл розчину гепарину для запобігання згортання плевральної рідини) і роблять укол строго по верхньому краю ребра. Голку вколюють у міжребер'я під контролем пальця, після чого обережно просувають її вглиб. При проникненні голки в плевральну порожнину з'являється відчуття раптового провалювання. Після того шприц перехоплюють лівою рукою, а правою повільно відтягують поршень, ціхоплюючи при цьому вміст плевральної порожнини. Кілька мілілітрів плевральної рідини набирають у стерильну пробірку для дослідження.
При виконанні пункції доцільно користуватися спеціальною голкою з краником або перехідною гумовою трубкою, з'єднаною з голкою. Після відсмоктування вмісту плевральної порожнини перекривають краник або накладають затискач на гумову трубку, що дозволяє уникнути попадання повітря в плевральну порожнину.
За наявності великої кількості рідини в плевральній порожнині до голки приєднують електровідсмоктувач, апарат Боброва, дво- або триампульну систему, змонтовану за принципом сполучених посудин (мал. 87). Система для відсмоктування рідини (апарат Боброва) складається зі скляної посудини циліндричної форми, закритої щільним корком. Від посудини відходять дві скляні перехідні трубки, до яких приєднують гумові трубки більшої довжини. Щоб відсмоктати рідину з плевральної порожнини за допомогою цієї системи, необхідно створити в ній від'ємний тиск. Для цього гумову трубку, що йде до хворого, перетискають затискачем, а до другої трубки приєднують електровідсмоктувач або відсмоктують повітря шприцом Жане. Створивши таким чином у посудині від'ємний тиск; на другу гумову трубку теж накладають затискач. У такому вигляді система готова до роботи. Після евакуації вмісту плевральної порожнини швидким рухом виймають голку, місце проколу заклеюють стерильною серветкою.
Під час проведення плевральної пункції можуть виникати ускладнення: колапс, пневмоторакс, інфікування плевральної порожнини, поранення легені, ушкодження сусідніх органів — печінки, селезінки, кишок.
Люмбальну пункцію проводять з діагностичною та лікувальною метою.
З діагностичною метою її проводять:
- при черепно-мозкових травмах, запальних процесах, пухлинах головного і спинного мозку;
- гострих порушеннях мозкового кровообігу.
З лікувальною метою:
- для нормалізації тиску спинномозкової рідини при менінгіті;
- субарахноїдальному крововиливі.
При цьому вимірюють лікворний тиск у спинномозковому каналі. Обов'язковим є цитологічне та біохімічне дослідження (визначення рівня білка, цукру, хлоридів) спинномозкової рідини. При люмбальній пункції можливе введення контрастних речовин для діагностики нервових захворювань. З лікувальною метою пункції застосовуються для нормалізації тиску спинномозкової рідини при менінгітах, субарахноїдальному крововиливі, епілептичному статусі тощо.
Протипоказання для проведення люмбальної пункції є вклинювання мозочка у великий потиличний отвір, кома, шок, колапс, пролежні та гнійничкові ураження шкіри в поперековій ділянці.
Виконання процедури:
1. Пункцію виконують у положенні хворого лежачи на боці з зігнутими в колінах і приведеними до живота ногами, голова нахилена до грудей.
2. Прокол виконують між остистими відростками III і IV або IV і V поперекових хребців.
3. Знеболення проводять шляхом інфільтрації місця проколу 0,5 % розчином новокаїну.
4. Для проведення пункції користуються голкою довжиною 9-12 см з мандреном. її вводять між остистими відростками по середній лінії під кутом 75—80°. Відчувши «провал», обережно виймають мандрен і з голки з'являється спинномозкова рідина. При відсутності ліквору в просвіті голки останню виймають, а пункцію повторюють дещо вище або нижче. Для дослідження беруть 2—4 мл рідини. Після пункції місце проколу обробляють розчином йоду спиртовим і накладають асептичну пов'язку. Протягом доби хворий повинен дотримуватися суворого постільного режиму.
Можливі ускладнення: вклинювання довгастого мозку у великий потиличний отвір, колапс, кровотеча, корінцевий та головний біль.
Література:
Стасюк В.В. «Медсестринство у внутрішній медицині»,Київ,ВСВ «Медицина»2010 рік,
ст.58-59.
3.3 Рекомендована література:
Основна:
Стасюк В.В. «Медсестринство у внутрішній медицині»,Київ,ВСВ «Медицина»2010 рік,
ст.58-59.
Додаткова:
1.Касевич Н.М. практикум із сестринської справи. Навчальний посібник – К: «Здоров’я», 2005р. ст.320-327.
2. Шевчук М.Г. Сестринська справа: Навчальний посібник - К: «Здоров’я» 1994 р. ст. 235-237.
3.4. Орієнтовна карта для роботи з літературою по темі:
|
№ з\п |
Основні завдання |
Вказівки |
Примітки |
|
1. |
Інструментальні методи обстеження |
Характеристика інструментальних методах обстеження, в підготовці пацієнтів і в ході обстеження. |
Дивись зміст теми |
|
2. |
Ендоскопічне обстеження - бронхоскопія |
Мета підготовки та значення бронхоскопії |
Дивись зміст теми |
|
3. |
Ендоскопічне обстеження - езофагогастродуоденоскопії; |
Діагностичне значення езофагогастродуоденоскопії |
Дивись зміст теми |
|
4. |
Пункція черевної порожнини |
Показання та протипоказання, можливі ускладнення |
Дивись зміст теми |
|
5. |
Пункцію плевральної порожнини |
Показання та протипоказання, можливі ускладнення |
Дивись зміст теми |
|
6. |
Вирішити тести та відповісти на контрольні запитання, кінцевого рівня |
Вміти логічно пояснювати та вирішувати певні ситуації |
Дивись тести, питання, початкового та кінцевого рівня знань |
3.5. Матеріали для самоконтролю.
А. Питання для самоконтролю:
4.Матеріали для позааудиторної самостійної роботи. 1.Скласти конспект із вивченої теми.