Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Харківський зооветеринарний інститут
СЛЮСАРЕНКО Дмитро Вікторович
ПРОЛОНГОВАНА ЕПІДУРАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ
16.00.05 –ветеринарна хірургія
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі хірургії Харківського зооветеринарного інституту Міністерства аграрної політики України
Наукові керівники:
Офіційні опоненти:
Провідна установа: Національний аграрний університет, кафедра хірургії Кабінету Міністрів України, м. Київ
Захист відбудеться ____21 травня____________ 2001 р. о _10__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.070.01 при Харківському зооветеринарному інституті (62341, аудиторія №2, п/в Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського зооветеринарного інституту (п/в Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область)
Автореферат розісланий “19” __квітня____________ 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, доцент Савенко М.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На даному етапі розвитку ветеринарії велике практичне значення має одна з її клінічних галузей ─ хірургія, а одним із основоположних питань хірургії є знеболювання. У наш час існує численна кількість методів, які викликають втрату чутливості як всього організму, так і окремих його ділянок. Деякі з них мають свої недоліки –це необхідність використання складного обладнання, досить висока токсичність наркотичних речовин, властивість їх викликати значне пригнічення дихання, несприятливу дію на серце, гемодинаміку, складність керування наркозом, наявність стадії збудження та ін. (Г.М. Дарбинян, В.Б.Головчинский, 1972; В.С.Щелкунов, 1976; Л.П.Чепкий, В.Ф.Жалко-Титаренко, 1983; А.А.Бунятян, 1997 ).
Серед методів знеболювання епідуральна анестезія займає далеко не останнє місце. Вона добре відома ветеринарним фахівцям, клінічно використовується десятки років, хоча в нашій країні в дрібних тварин не одержала належного розповсюдження. У той же час при вивченні клінічних і фізіологічних особливостей епідуральної блокади виявлено багато цікавого, і було б справедливим висунути ці дослідження в розряд важливих наукових направлень у сучасній анестезіології.
У ветеринарній і гуманітарній медичній літературі є повідомлення про використання катетеризації епідурального простору з подальшою кількаразовою ін’єкцією розчину анестетика через катетер. За цими повідомленнями дана методика може використовуватись як метод пролонгованого знеболювання під час оперативних втручань, як метод післяопераційного знеболювання і як різновид патогенетичної терапії. Відомо її використання у великої рогатої худоби (R.T. Skarda, W.W. Muir, 1979; S.C. Hussian, A. Kumar, 1989; R. T. Skarda, W. W. Muir, J. A. E. Hubbel, 1989), у коней (E.M. Green, R.C. Cooper, 1984; T.L.Grubb, T.W.Reibold, M.J.Huber, 1992; R. T. Skarda, W. W. Muir, 1994), у овець (С.Д. Рамазанов, 1993) і собак (A.M. Klide, L.R. Soma, 1968; A.M. Klide, 1971; K. Bonath, K. Gerlach, W. Gilbert, 1985; J.C. Thurmon, W.J. Tranquilli, G.J. Benson, 1996; Р. Пульняшенко, 1997; Ж. Хозгуд та ін., 2000). Літературні дані, які вказують про катетеризацію епідурального простору з подальшим кількаразовим уведенням місцевого анестетика в кіз, відсутні.
Результати пошукових дослідів по використанню ксилазину та лідокаїну дали змогу намітити нові перспективи застосування цих препаратів для пролонгованого епідурального знеболювання: ксилазину ─ у вигляді рометару для премедикації у собак і лідокаїну як місцевого анестетика для епідурального введення у собак і кіз.
Позитивні результати при вивченні пролонгованої епідуральної анестезії можуть значно спростити виконання ветеринарних маніпуляцій та оперативних втручань при наявності достатнього ступеня знеболювання і практично в будь-яких умовах без використання дорогого спеціального обладнання. Це може розширити можливості застосування епідуральної анестезії й мати економічну ефективність для клінічної ветеринарії України в сучасних умовах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних робіт ХЗВІ за ініціативною тематикою (номер державної реєстрації 0198U000625). Автор проводив дослідження в напрямку розробки методики, направленої на вдосконалення лікувальних заходів у клінічній ветеринарній практиці.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи було опрацювання методики знеболювання у собак та кіз шляхом двократного послідовного введення 2 %-ного розчину лідокаїну гідрохлориду через катетер, що знаходиться в епідуральному просторі після його люмбосакральної пункції, тобто пролонгованої епідуральної анестезії. Згідно з метою роботи були поставлені такі завдання для дослідження:
─ розробити техніку потенційованої пролонгованої епідуральної анестезії (ППЕА) у собак і пролонгованої епідуральної анестезії (ПЕА) у кіз для забезпечення оперативних втручань і хірургічних маніпуляцій у каудальній частині тіла, включаючи черевну стінку. Визначити оптимальні дози 2 %-ного лідокаїну гідрохлориду, які могли б використовуватися при вказаних методах знеболювання;
─ вивчити вплив указаних методів анестезії на системи дихання та серцево-судинну, температуру тіла, гематологічні показники, біохімічні показники сироватки крові, показники збудливості нервів у зоні знеболювання;
─ у собак визначити вплив на організм окремо введених препаратів (рометару та лідокаїну) у тих же дозах і тим же шляхом;
─ використати розроблену методику анестезії в клінічній хірургічній практиці.
Об’єкт дослідження: собаки, кози, клініко-фізіологічні показники організму.
Предмет дослідження: потенційована пролонгована епідуральна анестезія у собак, пролонгована епідуральна анестезія у кіз, вплив анестезії на організм собак і кіз і окремо введених рометару внутрішньом’язово та лідокаїну епідурально на організм собак.
Методи дослідження: при визначенні дози лідокаїну, впливу знеболювання на серцево-судинну і дихальну системи, температуру тіла використовували клінічні методи. Вплив знеболювання на клініко-морфологічні показники крові і на біохімічні показники сироватки крові вивчали лабораторними методами. При проведенні графічної реєстрації дихання, електрокардіографії і визначенні показників збудливості нервів використовували інструментальні методи, при визначенні зони розповсюдження препарату в епідуральному просторі ─ рентгенологічні.
Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено методику пролонгованого епідурального знеболювання у собак і кіз шляхом двократного послідовного введення 2 %-ного розчину лідокаїну гідрохлориду через катетер, кінцева частина якого розташована на рівні 5-го поперекового хребця після люмбосакральної епідуральної пункції. У кіз уперше виконано катетеризацію епідурального простору з подальшим кількаразовим уведенням розчину місцевого анестетика. Установлено дози анестетика: у собак 0,3 ─ 0,5, у кіз 0,6 ─ 0,8 мл на кожні 10 см довжини тулуба від потилиці до кореня хвоста. Уперше проведено комплексні дослідження впливу пролонгованої епідуральної анестезії на організм собак і кіз. Отримано нові дані про вплив анестезії на дихальну і серцево-судинну системи, гематологічні показники, біохімічні показники сироватки крові, показники збудливості нервів у зоні знеболювання. Установлено, що використання пролонгованої епідуральної анестезії за вищеописаною схемою не призводить до будь-яких негативних явищ в організмі тварин, які можуть викликати ускладнення як під час знеболювання, так і після закінчення його дії. Застосовано розроблену методику анестезії при оперативних втручаннях у собак.
Практичне значення одержаних результатів у тому, що на основі експериментальних і клінічних досліджень доведено доцільність використання пролонгованої епідуральної анестезії при оперативних втручаннях тривалого терміну у собак і кіз у ветеринарній хірургічній практиці. Дані про перебіг анестезії можуть бути застосовані в учбовому процесі при викладанні клінічних дисциплін, а також включені до відповідних розділів підручників і довідників, навчально-методичних посібників. Одержані результати свідчать, що розроблена методика знеболювання з успіхом може бути використана для забезпечення можливості виконання різноманітних оперативних втручань та ветеринарних маніпуляцій, бо при цьому досягається достатня глибина знеболювання без суттєвих змін гомеостазу. Крім того, анестезія за наявності певних навичок технічно легко виконується, не потребує застосування складного спеціального обладнання, що дає підставу для її більш широкого використання в практиці ветеринарної медицини.
Особистий внесок здобувача полягає в проведенні експериментальних досліджень за темою дисертації, опрацюванні наукової літератури, статистичній обробці результатів, аналізі й узагальненні отриманих даних, написанні наукових статей та впровадженні наукових розробок.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи були повідомлені і отримали позитивну оцінку на звітних науково-виробничих конференціях Харківського зооветеринарного інституту (1998-2001); VIII міжнародній науково-практичній конференції по створенню та апробації нових лікарських засобів (Вільнюс, 1998); IX міжнародній науково-практичній конференції по створенню та апробації нових лікарських засобів (Мінськ, 1999); XI міжнародній науково-практичній конференції по створенню та апробації нових лікарських засобів (Харків, 1999); науковій конференції, присвяченій 50-річчю від дня заснування зооінженерного факультету у Львівській державній академії ветеринарної медицини (Львів, 1999); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2000).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 7 надрукованих наукових статтях, 4 із котрих опубліковано у фахових виданнях. Одноосібно опубліковано 5 наукових праць.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 161 сторінці машинописного тексту, містить 10 таблиць, 45 рисунки та 6 додатків і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень і їх обговорення, висновків, пропозицій, додатків. Список літератури включає 211 джерел, з них 152 ─ іноземних.
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Робота виконувалась на базі трьох клінічних кафедр Харківського зооветеринарного інституту ─ хірургії, фізіології сільськогосподарських тварин та діагностики і клінічної біохімії.
Експериментальні дослідження проводились на 86 безпорідних собаках віком 1─3 роки, живою масою тіла 6─20 кг і 35 козах місцевої породи віком 1,5─2 роки, масою тіла 40─50 кг (табл.1).
У дослідженнях використовувалися клінічно здорові тварини. При впровадженні анестезії виконано 30 оперативних втручань на собаках. Упродовж експериментів тварини утримувалися на базах віваріїв клініки ХЗВІ і кафедри фізіології сільськогосподарських тварин.
У дослідах використовували 2 %-ний розчин лідокаїну гідрохлориду як місцевий анестетик для епідурального введення у собак і кіз, а також рометар ─ препарат, що містить ксилазин як засіб нейролептичної премедикації у собак.
Пункція епідурального простору у тварин виконувалася спеціальними голками для спінальних ін’єкцій, що відрізняються закругленим вільним кінцем (голка Tuohy або модифіковані ін’єкційні голки).
Діаметр просвіту голок 0,8─1,1, довжина 75─100 мм. Ін’єкція розчину анестетика виконувалася через катетери. У дослідах використовували епідуральні катетери з пластичних мас діаметром 0,8─1,1 мм і довжиною 23─30 см. Катетери мали провідники.
Таблиця 1
Схема експериментальних досліджень
|
№ п/п |
Досліди |
Собаки, гол. |
Кози, гол. |
|
І |
Відпрацювання техніки катетеризації |
5 |
|
|
ІІ |
Визначення дози 2 %-ного лідокаїну гідрохлориду |
||
|
─ клінічні досліди |
10 |
||
|
─ рентгенологічні досліди |
3 |
– |
|
|
ІІІ |
Визначення впливу ППЕА на: |
||
|
─ систему дихання |
5 |
– |
|
|
─ температуру тіла і серцево-судинну систему |
5 |
– |
|
|
─ електрокардіограму |
4 |
– |
|
|
─ гематологічні показники |
5 |
– |
|
|
─ біохімічні показники сироватки крові |
8 |
– |
|
|
─ показники збудливості нервів тазової кінцівки |
5 |
– |
|
|
IV |
Визначення впливу ПЕА лідокаїном на: |
||
|
─ систему дихання |
5 |
||
|
─ температуру тіла і серцево-судинну систему |
5 |
||
|
─ електрокардіограму |
3 |
– |
|
|
─ гематологічні показники |
– |
||
|
─ біохімічні показники сироватки крові |
– |
||
|
─ показники збудливості нервів тазової кінцівки |
5 |
||
|
V |
Визначення впливу внутрішньом’язового введення рометару на: |
||
|
─ систему дихання |
5 |
– |
|
|
─ температуру тіла і серцево- судинну систему |
5 |
– |
|
|
─ електрокардіограму |
3 |
– |
|
|
─ показники збудливості нервів тазової кінцівки |
5 |
– |
Вплив знеболювання на дихальну систему вивчали шляхом графічної реєстрації дихання за допомогою пневматичної манжети, запис фіксувався на барабані електрокімографа.
Вивчення впливу знеболювання на температуру тіла і серцево-судинну систему проводили за загальноприйнятими методиками. У кіз артеріальний тиск реєстрували по артеріях стегновій і сонній, виведеній у шкірний лоскут. Електрокардіографію виконували за допомогою портативного електрокардіографа ЭК 1Т─03М.
Експериментальні дослідження з вивченням впливу знеболювання на гематологічні показники проводили за загальноприйнятими методиками.
При експериментальних дослідженнях з вивченням впливу знеболювання на біохімічні показники рівень загального білка досліджували колориметричним методом за біуретовою реакцією. Кількісний склад загального холестеролу визначали за методом Ілька. Вміст глюкози в сироватці крові ─ ортотолуїдиновим методом, активність α-амілази ─ за методом Вольгемута. Кількісний вміст сіалових кислот визначали за реакцією з оцтовосірчанокислим розчином, тимолову пробу ─ за методом Хуерго та Поппера. Реобазу і хронаксію нервів тазової кінцівки у собак і кіз визначали імпульсним електронним стимулятором типу ИСЭ─01.
Одержані результати опрацьовували методом варіаційної статистики (М.О. Плохинский, 1970) з використанням ПЕОМ.
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Методика виконання анестезії. У собак і кіз укол голкою робили під кутом 60─90о до поверхні шкіри між останнім поперековим і першим крижовим хребцем. Собакам попередньо вводили рометар у дозі 1 мл на 10 кг маси тіла.
Після ідентифікації епідурального простору за тестом втрати опору з голки виймали мандрен і в просвіт її вводили катетер. Його просували таким чином, щоб вільний кінець знаходився на рівні 5-го поперекового хребця. Розташування кінця катетера вимірювалося шляхом обчислень з урахуванням довжини катетера, голки, відстані від поверхні шкіри до епідурального простору, а також від точки вколу до п’ятого поперекового хребця. Після введення катетера на необхідну відстань виймали пункційну голку, а з катетера ─ провідник. У точці входу в тканини стрічкою стерильного лейкопластиря фіксували катетер. До нього приєднували шприц з ін’єкційною голкою і проводили ін’єкцію розчину анестетика протягом 1─2 хв. Після ін’єкції голку зі шприцем від’єднували, а вільний кінець катетера зверху фіксували другою стрічкою лейкопластиря.
У собак лідокаїну гідрохлорид ін’єктували двократно з інтервалом 60 хв з розрахунку 0,3─0,5мл, у кіз також двократно з інтервалом 60 хв у дозі 0,6─0,8 мл на кожні 10 см довжини тулуба від потилиці до кореня хвоста.
Після однократного введення лідокаїну у собак анестезія наступала через 5,9±0,54 хв і продовжувалася 62,0±1,96 хв з подальшим поступовим відновленням чутливості протягом 15─45 хв, у кіз ─ через 7,6±0,42 хв після ін’єкції і тривала 60,7±1,1 хв з відновленням чутливості протягом 12─25 хв. Загальний термін знеболювання при двократному введенні лідокаїну в обох видів тварин сягав 120 хв.
Вплив ППЕА, самостійного введення лідокаїну епідурально, самостійного введення рометару внутрішньом’язово у собак і ПЕА у кіз на дихання
При проведенні ППЕА у собак протягом терміну анестезії відмічалося зниження частоти дихання (рис. 1).
Воно становило 13─20 і носило характер достовірності змін (p<0,05 і p<0,01) у порівнянні з підготовчим періодом, за винятком реєстрації наприкінці знеболювання. Через 2 год після закінчення знеболювання показники дихання підвищувалися до величин, зареєстрованих у підготовчий період. При самостійному введенні лідокаїну епідурально протягом дії препарату частота дихання в більшості випадків незначно знижувалася на 2─6 за хвилину, але наприкінці першої години знеболювання спостерігалося достовірне зниження (p<0,05) частоти дихання до 22,8±1,3 порівняно з підготовчим періодом 27,6±1,4.
1 2
Рис. 1. Динаміка частоти дихання у собак при ППЕА
При внутрішньом’язовому введенні рометару собакам відмічено, що протягом 1 год 40 хв після ін’єкції частота дихання достовірно (p<0,01 і p<0,001) знижувалась і становила 14±1,6 ─ 19,6±0,7 за хвилину при вихідних значеннях 28,4±1,1. Через 3 год після ін’єкції частота дихання підвищувалась і була на рівні показників підготовчого періоду. Таким чином, ППЕА у собак спричиняє зниження частоти дихання, а в деяких випадках порушення ритму. У механізмі розвитку зареєстрованих змін головним фактором, що їх спричиняє, є вплив рометару. Однак зареєстровані зміни частоти дихання під впливом анестезії в собак знаходились у межах фізіологічної норми.
Під час проведення ПЕА у кіз виявлено, що протягом знеболювання параметри дихання суттєво не змінювалися, відмічалися лише незначні коливання його частоти.
Вплив ППЕА, самостійного введення лідокаїну епідурально, самостійного введення рометару внутрішньом’язово у собак і ПЕА у кіз на температуру тіла
При ППЕА у собак протягом терміну знеболювання відмічалося достовірне зниження температури. У підготовчий період вона становила 38,92±0,09, наприкінці першої години анестезії 37,3±0,27 оС (p<0,001), а на кінець другої величина її становила 36,44±0,35 оС (p<0,001). У 40 % собак у цей час спостерігали тремтіння. Далі температура тіла у тварин поступово підвищувалась і через 3 год наближалася до величин підготовчого періоду (рис.2).
f0 1 2
Рис. 2. Динаміка температури тіла у собак при ППЕА
При самостійному введенні лідокаїну протягом часу знеболювання у собак відмічали незначне зниження температури тіла на 0,3─0,5 оС. При самостійному введенні рометару температура тіла достовірно знижувалася (p<0,01 і p<0,001), і сягала найнижчих значень через 1 год 40 хв ─ 36,92±0,1, а через 4 год після ін’єкції становила 38,48±0,08 оС, що фактично відповідало вихідним даним. Таким чином, ППЕА у собак спричиняє зниження температури тіла на 1,9─4 оС упродовж знеболювання, і під час другої години анестезії цей показник був нижчий від фізіологічної норми, що в деяких досліджуваних тварин супроводжувалося тремтінням, яке є компенсаторною реакцією організму. У механізмі зниження температури головним фактором, що її спричиняє, є вплив рометару, дія лідокаїну допоміжна. ПЕА у кіз не викликала змін температури тіла.
Стан серцевої діяльності при ППЕА, самостійному введенні лідокаїну епідурально, самостійному введенні рометару внутрішньом’язово у собак і ПЕА у кіз
Під впливом ППЕА у собак відразу після премедикації реєстрували значне достовірне (p<0,001) зниження частоти пульсу від 105,2±4,27 до 54,4±2,7. Також відбувались якісні зміни пульсу і відмічалося порушення його ритму. Під час анестезії частота пульсу становила 53,6±6,52─75,6±6,49 і була достовірно меншою порівняно з підготовчим періодом протягом першої (p<0,001) і другої (p<0,01) годин знеболювання. Якісні зміни пульсу зберігалися. Під час анестезії частота пульсу була нижчою за рівень фізіологічної норми, за винятком терміну наприкінці знеболювання. Далі частота пульсу підвищувалась і через 2 год була майже на рівні вихідних даних –,8±2,65 (рис. 3).
f0 eb 1 2
.
Рис.3 Динаміка частоти пульсу у собак при ППЕА
При самостійному введенні лідокаїну епідурально протягом знеболювання не було встановлено змін пульсу. При проведенні ін’єкції рометару протягом 2 год реєстрували достовірне (p<0,001 і p<0,01) значне зниження частоти пульсу. Його вихідне значення становило 101,6±2,48, а під час дії препарату – від 54,8±2,33 до 78,4±5,41. Через 3 год після ін’єкції частота пульсу підвищувалася до 98 за хвилину. Як видно, у процесі змін характеристик пульсу при ППЕА основну роль відігравала ін’єкція рометару – пульс ставав м’яким і слабким по наповненню, майже у 2 рази знижувалася його частота, у деяких випадках порушувався ритм. При проведенні ПЕА у кіз протягом знеболювання частота пульсу була без змін.
При аускультації серцевих тонів виявлено, що їх зміни спостерігалися лише у собак, яким уводили рометар: у ряді випадків у цих тварин реєстрували розщеплення, а іноді роздвоєння першого тону.
Артеріальний тиск при проведенні ППЕА у собак протягом знеболювання в більшості випадків реєстрації достовірно (p<0,05 і p<0,01) знижувався на 10 ─ 20 мм рт. ст., причому в більшій мірі знижувався систолічний тиск. Зміни діастолічного і пульсового тиску були виражені в меншій мірі. Через 2 год. після закінчення терміну анестезії величина артеріального тиску сягала вихідних даних (рис. 4).
1 2
─ систолічний тиск
─ діастолічний тиск
Рис. 4 Динаміка величини артеріального тиску у собак під впливом ППЕА
При самостійному введенні лідокаїну величина артеріального тиску протягом знеболювання достовірно (p<0,05 і p<0,01) знижувалася за винятком терміну наприкінці знеболювання. Відмічали зниження систолічного тиску на 7─17 і діастолічного ─ на 5─10 мм рт. ст. Ці зміни зникали через 2 год. після закінчення терміну знеболювання. Було помітно циклічність коливань рівня артеріального тиску протягом кожної години анестезії. При введенні рометару артеріальний тиск достовірно знижувався на 5─20 мм рт. ст. Зниження було максимальним через 80 і 100 хв. після ін’єкції. Через 3 год після ін’єкції препарату артеріальний тиск підвищувався і був майже на рівні даних підготовчого періоду. Таким чином, у механізмі розвитку зниження артеріального тиску в собак при ППЕА відіграє роль як ін’єкція рометару, так і епідуральне введення лідокаїну, що свідчить про сумарну дію двох препаратів. При проведенні ПЕА у кіз при реєстрації по артеріях стегновій і сонній, виведеній у шкірний лоскут, упродовж терміну знеболювання майже в усіх випадках відмічали достовірне (p<0,05, p<0,01 і p<0,001) зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску, причому це було в більшій мірі виражено при реєстрації по сонній артерії. Якщо на стегновій артерії величина тиску зменшувалася на 6─18 , то на сонній – на 11─25 мм рт. ст. Ці зміни мали характер циклічності протягом кожної з годин знеболювання і зникали через 1 год. після закінчення терміну анестезії (рис. 5).
1 2